НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО

Рижих Володимир Іванович

УДК 81.411.21'06: 81'366.3

ДІЄСЛІВНА СИСТЕМА АРАБСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ: НЕПРАВИЛЬНІ ДІЄСЛОВА

Спеціальність 10.02.13 – мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І. Мечникова.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук

Рибалкін Валерій Сергійович,

завідувач відділу класичного Сходу

Інституту сходознавства

ім. А. Кримського НАН України

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Іванова Людмила Петрівна

професор кафедри російської мови

Національного педагогічного університету

ім. М. Драгоманова

кандидат філологічних наук

Хамрай Олексій Олександрович

старший науковий співробітник відділу

класичного Сходу Інституту сходознавства

ім. А. Кримського НАН України

Провідна установа:

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “11” травня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.01 в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4.

З текстом дисертації можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207).

Автореферат розісланий “ 7 ” квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук О. Д. Василюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дієслівна система – один із найбільш складних елементів граматичної будови арабської літературної мови. Це зумовлено, насамперед, великою кількістю дієслівних форм: перфект, імперфект, імператив, активний і пасивний стан перфекта й імперфекта, дійсний та умовний способи імперфекта, посилені форми імперфекта й імператива тощо. Незважаючи на таке різноманіття, дієвідмінювання, як правило, не викликає значних труднощів, якщо в основі дієслова лежить правильний корінь. Однак у лексичному складі сучасної арабської літературної мови близько 40% складають неправильні корені, у яких при словотворенні відбуваються різні, іноді суттєві, морфологічні зміни. За традицією, в арабській граматиці виділяють п’ять типів неправильних дієслів: гамзовані, подвоєні, подібноправильні, порожні та недостатні. Різноманіття дієслівних форм, помножене на велику кількість типів неправильностей, складає серйозну проблему не тільки для тих, хто вивчає арабську мову, але й для досвідчених арабістів. У процесі дієвідмінювання неправильних дієслів одні слабкі букви перетворюються в інші слабкі або гамзу, а іноді й зовсім зникають. Залежно від голосівок, які оточують, та позиції гамзи у складі лігатур, варіюється її підставка. Сама гамза, у свою чергу, може перетворитися на слабкі букви. Під впливом асиміляції як слабкі букви, так і гамза можуть змінюватися на сильні, у певних позиціях може відбуватися злиття однакових букв в одну. З цієї причини арабісти, зокрема перекладачі арабської мови, намагаються уникати вживання неправильних дієслів у найбільш складних формах, замінюють їх синонімами, або навіть змінюють структуру речення, використовуючи масдари або дієприкметники, що, безумовно, негативно впливає на якість перекладу. Не меншою проблемою є і завдання проаналізувати морфологічний склад конкретної дієслівної форми, масдара чи дієприкметника для того, щоб правильно виділити трибуквений корінь і відшукати незнайоме слово у двомовному словнику. Труднощі пошуку слова ставлять весь комплексний процес перекладу ще на його початковому етапі під загрозу зриву.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової тематики, що розробляється в Інституті соціальних наук Одеського національного університету з проблематики східних мов, у тому числі арабської, котра вивчається на відділенні міжнародних відносин ІСН з 1994 року.

Мета дослідження – вивчення специфіки та закономірностей дієвідмінювання гамзованих, подвоєних і слабких дієслів. Для кожного з цих типів існують традиційні положення, які, на думку дисертанта, потребують істотних, а в галузі слабких дієслів – докорінних змін. Розробка принципів дієвідмінювання неправильних дієслів неможлива без вирішення теоретичних питань, пов’язаних з класифікацією дієслів, і, передусім, з визначенням самого поняття „неправильні дієслова” в сучасній арабській літературній мові. Тому виникла потреба розробити класифікацію дієслів, у якій чітко розмежовувалися б правильні й неправильні дієслова на концептуальних засадах загального мовознавства та з урахуванням традицій, що склалися в лінгвоарабістиці. Завданням дисертанта було також вивчення складу дієслівних форм і дослідження його впливу на трансформації, які відбуваються в окремих дієслівних формах.

При дослідженні гамзованих дієслів дисертант виходив із того, що сучасна арабська літературна мова єдина, а регіональні розходження зумовлені тим, що певні положення ігноруються сучасними арабськими граматистами в одних країнах та враховуються у других. Поставивши перед собою мету дослідити перетворення, що відбуваються в неправильних дієсловах, дисертант виявив, систематизував і дав обґрунтування всім можливим випадкам та закономірностям оформлення гамзи не тільки в дієслівних формах, але й в іменних.

При дослідженні подвоєних дієслів ставилося за мету розглянути обставини злиття однакових приголосних не тільки на прикладі подвоєних дієслів, але й в інших випадках, які мають практичне значення: їх необхідно знати і враховувати як при написанні, так і при читанні. Крім цього, дисертант поставив за мету пояснити причини появи двох варіантів у деяких дієслівних формах умовного й наказового способів. Важливість цього аспекту дослідження зумовлена тим, що у працях сучасних арабських граматистів і в розробках західних арабістів лише вказується на ті форми, де існує два варіанти написання. Відсутність належного обґрунтування спричинило те, що в низці європейських досліджень з’явилося два варіанти в тих дієслівних формах, в яких дійсно можливий лише єдиний варіант.

Мета дослідження слабких дієслів ? виявлення закономірностей перетворення слабких звукосполучень, їхня класифікація та розробка на цій основі єдиних принципів дієвідмінювання для всіх типів слабких дієслів: подібноправильних, порожніх і недостатніх, а також утворення масдарів і дієприкметників. Головними вимогами, висунутими дисертантом до нових положень дієвідмінювання слабких дієслів, є істотне скорочення кількості пунктів, простота і доступність формулювань.

Об’єкт дослідження – дієслівна система сучасної арабської літературної мови.

Предметом дослідження є дієвідмінювання неправильних дієслів (гамзованих, подвоєних, слабких).

Методи дослідження. Залежно від типу неправильних дієслів дисертант використовував різні методи. Основним із них при вивченні гамзованих і подвоєних дієслів став критичний аналіз їхнього трактування в арабських першоджерелах та систематизація ключових положень традиційних концептів.

При дослідженні подвоєних дієслів методичний акцент робився на можливих випадках злиття однакових приголосних не тільки в межах одного слова, але й у контакті його з іншими, та на дослідженні причини появи двох варіантів у деяких дієслівних формах умовного й наказового способів. Наявність різних підходів при розв’язанні цієї проблеми давно вимагає уніфікації, тому дисертант пропонує її у власному трактуванні – у загальному вигляді концепцію викладено в дисертації, докладніше – в авторській монографії.

Дослідження слабких дієслів здійснено на основі теорії перетворення слабких звукосполучень видатного російського арабіста М. В. Юшманова. Дисертант застосував метод критично-порівняльного та системного аналізу, що допомогло отримати нові дані стосовно закономірностей трансформації слабких звукосполучень. У дисертації застосовано також метод статистичного аналізу, який дозволив урахувати при дієвідмінюванні такий важливий чинник, як частотність уживання тих чи інших моделей, конкретних дієслів та окремих дієслівних форм. З цією метою зібрано необхідний статистичний матеріал з різних типів неправильних дієслів. Такий підхід допоміг пояснити чимало положень, які традиційно вважалися винятками.

Наукова новизна отриманих результатів. Основне теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в розвитку концепції слабких звукосполучень. Розроблена дисертантом на її основі схема класифікації та перетворення слабких звукосполучень дозволяє по-новому оцінити значення цієї теорії і практично відмінювати будь-які слабкі дієслова. Новизна праці полягає також у тому, що:

вперше розроблено докладну класифікацію всіх неправильних дієслів і укладено повний список конкретних дієслів за всіма категоріями неправильностей: до нього ввійшло 225 неправильних дієслів, з них близько 40 типів раніше в лінгвоарабістиці не згадувалися; –

представлено системну класифікацію слабких звукосполучень і їхніх перетворень;

встановлено вплив частотності вживання окремих дієслів та парадигматичних моделей на їхню морфологічну структуру;

класифіковано всі типи морфологічних перетворень, що відбуваються у словах зі слабкими кореневими в такому вигляді, як вони розглядаються сучасними арабськими граматистами;

усунено неточності та протиріччя в дієвідмінюванні пасивних порожніх дієслів I породи з типовими голосними імперфекта “а” та “і” у тих формах перфекта, в яких приєднуються огласовані стягнені займенники називного відмінку;

обґрунтовано необхідність злиття однакових приголосних після будь-якої довготи, що вплинуло, передусім, на дієвідмінювання подвоєних дієслів III і VI порід у перфекті пасивного стану;

вперше подано обґрунтування правильності дієслів окремих порід подвоєних, подібноправильних і порожніх дієслів;

введено у вжиток такі нові поняття, як “просте” і “складне” злиття однакових приголосних, “напівсерединна гамза”, “повні” й “неповні” слабкі звукосполучення, та ін.;

сформульовано низку нових принципових положень, при яких відбувається злиття однакових приголосних;

виявлено та сформульовано закономірність правопису гамзи залежно від типу лігатури: сильна вона чи слабка, має вона з’єднання ліворуч чи ні;

обґрунтовано правомірність збереження двох аліфів у деяких формах двоїни дієслів кінцевої гамзи;

вперше сформульовано правила оформлення напівсерединної гамзи.

Практичне значення роботи. Тему дисертаційного дослідження ініційовано багаторічним практичним досвідом роботи дисертанта перекладачем (1971?1992 р.), а пізніше – викладачем (з 1994 дотепер) арабської літературної мови. Протягом усього цього часу дисертант не міг знайти відповідей на багато питань. Передусім, це стосувалося неправильних дієслів, що і визначило вибір теми дослідження. Дисертант прагнув дати відповіді на питання, що мають велике значення для арабістів науковців, викладачів, перекладачів.

Значення розроблених принципів правопису гамзи полягає в тому, що завдяки низці нових положень знайшли задовільне логічне пояснення всі можливі варіанти оформлення гамзи в різних ситуаціях. Замість таких формулювань, як “зручність написання”, “допустимість двох варіантів”, а іноді й відсутності будь-яких пояснень для окремих випадків написання гамзи, у правилах, розроблених на основі арабських джерел, виявлено чіткі засади, що усувають дискусійні моменти.

Положення про злиття однакових приголосних має велике самостійне практичне значення для впевненого дієвідмінювання подвоєних дієслів та пояснення порядку злиття слів при читанні в тих випадках, коли однакові приголосні зустрічаються поруч у сусідніх словах.

Схема класифікації й перетворення слабких звукосполучень, у якій систематизовано всі досліджені трансформаційні закономірності, призначена для практичного застосування: досі вона залишається єдиним інструментом, що дозволяє утворити будь-яку дієслівну форму від будь-якого слабкого дієслова.

Особистий внесок здобувача полягає в критичному аналізі сучасних арабських джерел з граматики арабської літературної мови, в порівнянні отриманих даних із традиційним викладом цих питань у східнослов’янській арабістиці, в пошуку збігів і розходжень між ними, та в проведенні власних досліджень з аспектів, що не були достатньо розроблені ні в західноєвропейській, ні в арабській науковій літературі.

Завдяки авторським дослідженням дисертанта в сучасній арабській літературній мові виділені неправильні дієслова на тих самих принципах, що вже використовуються в інших мовах. Аналіз неправильних дієслів за принципом зовнішнього збігу і розходження їхніх форм, проведений дисертантом, дозволив розробити докладну класифікацію всіх неправильних дієслів, викладену схематично в додатку “А” до дисертації.

При дослідженні закономірностей правопису гамзи дисертант вичерпав усі варіанти її оформлення, що зустрічаються в різних ситуаціях, уточнив ці варіанти з метою вибору найбільш оптимального, котрий відповідав би всім або більшості арабських країн. Пошукач провів також велику роботу з аналізу правил правопису гамзи, викладених в арабських джерелах, завдяки чому в правилах її правопису запропоновано низку нових положень.

Основною заслугою дисертанта при розробці правил злиття однакових приголосних є дослідження процесів, які одночасно відбуваються при утворенні умовного та наказового способів. Потреба у такому дослідженні виникла у зв’язку з наявністю протиріч при викладі цього питання у західних джерелах і відсутністю його задовільного пояснення у працях національних граматистів. Завдяки дослідженню, проведеному для умовного та наказового способів, обґрунтовано наявність двох варіантів у дієслівних формах однини (крім II особи жіночого роду) та у формі I особи множини, а також наявність одного варіанта в інших формах.

При дослідженні слабких дієслів дисертант зосередився на систематизації закономірностей, характерних для морфологічних перетворень, що відбуваються у слабких дієсловах. Наслідком цієї роботи стало створення схеми класифікації і перетворення слабких звукосполучень, яка стала основою для розробки вичерпних правил дієвідмінювання будь-яких слабких дієслів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилася на засіданнях секції східних мов кафедри міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету, наукових семінарах Інституту сходознавства НАН України, міжнародних наукових та науково-практичних конференціях „Другі сходознавчі читання А.Кримського” (Київ?Звенигородка, 9?12 червня 1998 р.), „Треті сходознавчі читання А.Кримського, присвячені 80-річчю від дня народження О. Пріцака” (Київ, 10?11 червня 1999 р.), 56-й звітній конференції професорсько-викладацького складу ОНУ (квітень 2003 р.), а також на засіданнях постійно діючого семінару ІСН ОНУ з проблематики східних мов. Отримані в ході дослідження гамзованих та подвоєних дієслів результати опубліковано в авторській монографії “Дієслівна система арабської літературної мови. Книга перша: сильні дієслова” (див. п. 4 у списку публікацій). Праця отримала офіційні позитивні відгуки провідних фахівців. Основні положення дисертації викладено у трьох статтях (пп. 7?9 списку).

Ключові концепти дослідження використано при розробці трьох збірників вправ і таблиць з граматики сучасної арабської літературної мови (пп. 1?3 списку), опублікованих в ОНУ (Одеса, 1999?2000 рр.), а також при підготовці разом з професором Каїрського університету Х. Хаммудою хрестоматії “Вибрані арабські есе” (п. 5). Її без змін перевидано також у Каїрському університеті (п. 6). У цій праці дисертант застосував розроблену ним систему підказок і пояснень, що полегшує морфологічний аналіз слів, утворених від неправильних коренів, і сприяє швидкому пошуку слів у двомовному словнику.

Основні положення розроблених дисертантом правил дієвідмінювання неправильних дієслів використовуються викладачами ОНУ у ході практичних занять з арабської мови; їх враховано при складанні тематичного плану з граматики арабської літературної мови.

У завершеному вигляді дисертація пройшла обговорення у грудні 2003 року на розширеному засіданні науково-теоретичного семінару Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України.

За результатами дисертаційного дослідження на захист виносяться наступні положення:

1. Дієслівна система є найбільш складним елементом граматичної будови сучасної арабської літературної мови, що зумовлено, в першу чергу, наявністю в ній різноманітних категорій неправильних дієслів.

2. Одним із чинників, що впливають на морфологічні перетворення у дієслівних формах, є структурний склад цих форм. Неправильні дієслова визначаються в європейській лінгвоарабістиці залежно від типу кореня, а не наявності відхилень від правильних дієслів, що виникають при їхній дієвідміні. Така позиція суперечить класифікації, прийнятій сучасними арабськими граматистами, і основним принципам, на підставі яких визначаються неправильні дієслова в інших мовах.

3. У „традиційних” положеннях стосовно правопису гамзи не враховано низки факторів, що впливають на її оформлення як у дієслівних, так і в іменних формах. Це приводить до появи таких словоформ, правопис котрих суперечить основним принципам, якими керуються арабські граматисти.

4. Проблеми злиття однакових приголосних, що виникають при дієвідмінюванні подвоєних дієслів та в інших випадках, вирішуються в сучасній арабістиці без глибокого аналізу процесів, які при цьому відбуваються. Особливої уваги заслуговують випадки злиття однакових приголосних після довготи, а також у сусідніх словах, що полегшує вибір правильного варіанту при читанні окремих словосполучень.

5. У схемі класифікації і перетворення слабких звукосполучень, розробленій дисертантом, враховані і систематизовані закономірності морфологічних перетворень, які відбуваються в подібноправильних, порожніх і недостатніх дієсловах.

6. Вивчення закономірностей дієвідмінювання гамзованих і подвоєних дієслів з урахуванням усіх додаткових факторів, які впливають на морфологічні перетворення, що в них відбуваються, сприяє кращому розумінню процесів, котрі відбуваються в дієслівній системі сучасної арабської літературної мови. Розробка положень дієвідмінювання слабких дієслів на основі виявлення цих закономірностей суттєво сприятиме вирішенню всього комплексу проблем, пов’язаних з їхнім дієвідмінюванням.

Обсяг та структура роботи. Дисертація загальним обсягом 248 сторінок складається зі вступу (6?16), чотирьох розділів (17?159), висновку (160?167), списку використаної літератури (168?176), трьох додатків (177?248).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі відзначається, що обрана тема в сучасній арабській літературній мові визнана однією з найбільш важливих, актуальних і складних, оскільки залишаються нерозв’язаними численні проблеми, пов’язані з дієвідмінюванням неправильних дієслів. Це викликано недостатнім рівнем досліджень у цій галузі у вітчизняній арабістиці та труднощами, пов’язаними з читанням і розумінням спеціальної наукової літератури арабською мовою. Здійснений дисертантом комплексний аналіз закономірностей дієвідмінювання неправильних дієслів, передусім, слабких, значною мірою полегшує розв’язання цієї проблеми.

У першому розділі “Трактування неправильних дієслів в арабській граматичній традиції” подається історіографія проблеми та характеристика праць арабських мовознавців з досліджуваної тематики. Відзначається, що неправильні дієслова привертали увагу національних граматистів ще на стадії формування та становлення арабської граматичної теорії.

У працях ал-Халіля, Сібавейгі, Ібн Кутийї, ал-Джавхарі, аз-Зінджані, аз-Замахшарі, проаналізованих дисертантом, були здійснені перші спроби розробити загальну класифікацію дієслів на підставі аналізу морфологічних змін, що відбуваються в різних типах неправильних словоформ. Засади, сформульовані в цій галузі в ті часи, одержали подальший розвиток у працях сучасних граматистів, які досліджують характер морфологічних перетворень, що відбуваються в арабських словах.

Докладне дослідження усіх випадків уживання гамзи призвело до виділення низки додаткових чинників, що впливають на її правопис. Серед них арабські граматисти виділяють характер попередньої букви (має вона з’єднання ліворуч чи ні, сильна вона чи слабка) та характер наступного аліфа у формах двоїни (є він займенником чи ні). На вибір підставки впливає також характер самої гамзи, яку автохтонні філологи трактували не тільки за місцем у корені слова (ініціальна, медіальна, фінальна), але й окремо виділяли напівсерединну гамзу, правопис якої так само має свої особливості. Зазначені підходи сучасна лінгвоарабістика досі обходила своєю увагою, тому саме вони враховані дисертантом при складанні точніших правил дієвідмінювання гамзованих дієслів.

Дієвідмінювання подвоєних дієслів безпосередньо пов’язане з проблемою злиття однакових приголосних, котра розглядалася арабськими граматистами за трьома основними напрямками: злиття обов’язково відбувається, злиття може відбутися і злиття не відбувається. В арабській науковій літературі, крім цього, виділяються два типи злиття однакових приголосних: просте і складне. Вживання цих понять, на думку дисертанта, може в окремих випадках спростити пояснення проблем, пов’язаних зі злиттям однакових приголосних. Серед моментів, якими регулюється злиття однакових приголосних, увагу дисертанта привернуло положення про те, що таке злиття відбувається після будь-якої довготи. Це відзначається як у „Книзі” Сібавейгі, так і в сучасній арабській науковій літературі. Таке положення істотно впливає на дієвідмінювання подвоєних дієслів III та VI порід у пасивному стані перфекта.

Морфологічні зміни, що відбуваються у слабких дієсловах, зазвичай, не виділяються арабськими граматистами як самостійний напрямок дослідження, а розглядаються разом з трансформаціями, що відбуваються в іменних формах. Дисертант не пішов шляхом виокремлення питань, що стосуються тільки дієвідмінювання дієслів, а проаналізував усі обставини, які впливають на перетворення слабких букв у будь-яких словах. Це, на його думку, робить дослідження повнішим, більш інтегральним. Усі зміни, які відбуваються в арабських словах, національними граматистами описано такими термінами як слабкі перетворення, перетворення, заміна та компенсація. Дисертант аналізує ці типи перетворень, докладніше зупиняючись на слабких перетвореннях. Вони можуть відбуватися наступними способами: перенесення голосівки, перетворення огласованої букви в неогласовану, відкидання слабкої букви, перетворення однієї слабкої букви в іншу, а також комбінуванням зазначених прийомів. Наводяться приклади слабких перетворень для всіх способів, а серед комбінованих виділяються такі, як: слабке перетворення способами перенесення й відкидання; слабке перетворення способами перенесення й перетворення; слабке перетворення способами перенесення, перетворення та відкидання; слабке перетворення способами перенесення, відкидання, перетворення та компенсації.

Особливу увагу дисертант приділив змодельованим перетворенням. Перераховано всі типи змодельованих перетворень, зокрема такі, як: перетворення слабких букв у гамзу, перетворення гамзи у слабкі букви, перетворення аліфа у слабкі букви, перетворення однієї слабкої букви в іншу, а також перетворення слабких букв у сильні. У розділі розглядаються причини, за яких ці перетворення можуть відбутися або не повинні відбуватися.

Відзначається, що значна частина перетворень падає на іменні форми, передусім, на форми множини. Для усвідомлення специфіки дієвідмінювання неправильних дієслів, на думку дисертанта, необхідно зосередитися на тих закономірностях, які поширюються тільки на дієвідмінювання неправильних дієслів.

Другий розділ “Трактування неправильних дієслів у східнослов’янській арабістиці” присвячено аналізу закономірностей дієслівної системи арабської літературної мови, які традиційно беруться до уваги у східнослов’янській арабістиці.

При правописі гамзи лінгвоарабістика опирається на її позиційні варіанти: початкову, серединну та кінцеву. При оформленні початкової гамзи враховується також її природа: є гамза розділовою чи сполучною. Специфікою сполучної гамзи є її васлування за певних обставин на межі слів. Правопис серединної гамзи регулюється правилом старшинства голосних. Крім цього, існує специфіка оформлення гамзи після довгот, перед та-марбутою; описано випадки перетворення гамзи у мадду. Зазначається, що семіти уникають писати підряд одну і ту ж букву, однак на оформленні гамзи це ніяк не відбилося. При оформленні кінцевої гамзи (крім міркувань стосовно того, що вона пишеться на підставці, яка відповідає попередній голосівці, а якщо попередня літера не огласована, то – без підставки), враховуються особливості, пов’язані з оформленням іменної форми у знахідному відмінку невизначеного стану та формулою утворення масдара другої породи.

Дієвідмінювання подвоєних дієслів характеризується злиттям однакових приголосних. Безумовно, тут можливі ситуації, коли злиття не відбувається та коли воно відбувається. У свою чергу, це пов’язано з особливостями оформлення умовного та наказового способів. Серед випадків, коли злиття не відбувається, у низці сучасних європейських граматик згадується наявність однакових приголосних після довготи , що входить у суперечність з положеннями, загальноприйнятими в арабських джерелах. Крім подвоєних дієслів, злиття однакових приголосних може відбуватися також при утворенні дієслів VIII породи, у яких попередньо відбувається асиміляція корінної літери за показником породи, при приєднанні злитих займенників називного відмінка в деяких дієслівних формах та ін. Окремо розглядаються питання утворення форм умовного та наказового способів; деякі з них мають два варіанти, однак докладний виклад причин цього явища відсутній не тільки в європейській арабістиці, але й у національних джерелах.

Аналіз слабких дієслів дуже складний через їхню розмаїтість та наявність істотних морфологічних перетворень (іноді від трибуквеного кореня залишається тільки одна корінна буква). Дослідження цих перетворень в арабістиці відбувається на декількох рівнях. На першому – досліджуються закономірності, характерні для кожного типу слабких дієслів. Основні їхні трансформації класифіковано в розділі для подібноправильних дієслів (пп. 2.3.1–2.3.7), порожніх (пп. 2.4.1–2.4.10) та недостатніх (пп. 2.5.1–2.5.28). Другий рівень досліджень полягає в характеристиці перетворень на рівні літер (пп. 2.6.1.1–2.6.1.8). На третьому рівні розглядаються слабкі звукосполучення. Засновником цього напрямку досліджень став видатний російський арабіст М. В. Юшманов. Результати його спостережень подано у вигляді таблиці перетворень слабких звукосполучень, до якої увійшло 40 типів слабких звукосполучень (табл. 2.1) та додаткових положень (2.6.2.1–2.6.2.13); деякі з них дублюють дані таблиці. Однак, слід зазначити, що й досі жоден із цих напрямків не став пріоритетним і не вирішив складної проблеми дієвідмінювання слабких дієслів.

Третій розділ “Характеристика і класифікація неправильних дієслів арабської літературної мови в авторській інтерпретації” присвячено переважно авторським дослідженням дисертанта, викладу його власної класифікації дієслів. Її суть полягає в перегляді самого поняття „неправильні дієслова” і зіставленні його із принципами, які вже використовуються в інших мовах. За традицією, у вітчизняній арабістиці до неправильних відносять усі дієслова, до складу яких входить слабка буква або має місце подвоєння. Гамзовані дієслова в даному випадку не розглядаються, оскільки всі вони залишаються неправильними. Разом з тим, в інших мовах до неправильних дієслів відносять тільки ті, дієвідмінювання яких певним чином відрізняється від інших дієслів, які вважаються правильними. Відтак, із категорії неправильних пропонується виключити II та V породи подвоєних дієслів, II, III, V та VI породи порожніх дієслів, II, III, V, VI та VII породи подібноправильних дієслів. Для кожного з зазначених типів дисертант дає власне пояснення причин, завдяки яким ці дієслова зберегли правильні форми у всій парадигмі дієвідмінювання. Перехід визначених типів дієслів з категорії неправильних у правильні не тільки не суперечить класифікації, прийнятій в арабській граматиці, але і значно спрощує систематизацію закономірностей, характерних для інших дієслів, що дійсно є неправильними.

Для підтвердження правильності деяких типів дієслів дисертанту довелося звернутися до методу статистичного аналізу, для чого було зібрано й узагальнено кількісний матеріал про співвідношення правильних і неправильних дієслів у різних породах (табл. 3.2).

Значну увагу дисертант приділив характеру типових голосних у неправильних дієсловах I породи. Якщо у правильних дієсловах типові голосні доводиться запам’ятовувати, то в неправильних можна встановити такі закономірності, знання яких усуне цю необхідність.

При аналізі гамзованих дієслів здобувач відзначає, що в арабських засобах масової інформації далеко не завжди дотримуються правил правопису гамзи. Це дає деяким дослідникам підставу наполягати на тому, що в окремих випадках існує два чи навіть три різних варіанти, які можна вважати нормою. Однак, якщо обмежитися аналізом джерел філологічного характеру, то можна констатувати, що в кожному конкретному випадку можна виділити єдиний оптимальний варіант в оформленні гамзи.

При дієвідмінюванні подвоєних дієслів необхідно насамперед керуватися правилами злиття однакових приголосних, викладених в арабських джерелах і представлених у дисертації в першому розділі. Однак, для наявності двох варіантів у деяких формах умовного і наказового способів не знайшлося належного обґрунтування ні в арабських, ні в європейських працях. На думку дисертанта, у подвоєних дієсловах одночасно відбувається два процеси: один представлено правилами злиття однакових приголосних, інший – правилами утворення умовного чи наказового способу. Однак, вони звичайно не можуть відбутися одночасно: один із них має відбутися раніше. Таким способом створюється перший варіант. В іншому випадку послідовність перетворень змінюється і з’являється другий варіант. У загальному вигляді ці зміни систематизовано в тексті дисертації (п. 3.4); докладніший опис процесів подано в авторській монографії (див. поз.1, с. 306 – 319).

При вивченні порожніх дієслів докладно досліджується утворення форм I породи, до яких приєднані огласовані займенники називного відмінка. Серед похідних порід чотири (II, III, V та VI) виявилися правильними, в інших відбуваються перетворення відповідно до типових закономірностей, що викладаються в останньому розділі дисертації.

Недостатні дієслова посідають особливе місце серед слабких, адже слабке звукосполучення, що формується наприкінці слова, утворюється за рахунок низки перемінних чинників: приєднання огласованих і неогласованих займенників називного відмінка, впливу зовнішніх факторів (частки умовного способу), зміни типових голосних, з яких і починається слабке звукосполучення. Крім цього, дієприкметники обох станів теж закінчуються на слабкі букви, що приводить до появи особливостей при зміні цих слів за відмінками. У ході аналізу недостатніх дієслів I породи за трьома основними моделями і наявності двох слабких приголосних, які можуть входити до складу кореня (пп. 3.7.2.1–3.7.2.6), дисертант виділяє в I породі п’ять типів дієслів, що знайшло відображення в запропонованій ним класифікації неправильних дієслів (додаток А.2.1.5).

Серед подвійно і потрійно неправильних дієслів дисертант виділяє та аналізує наступні: гамзовані подвоєні, подібноправильні подвоєні, подібноправильні недостатні, порожні недостатні, порожні початкової гамзи, недостатні початкової гамзи, подібноправильні серединної гамзи, недостатні серединної гамзи, подібноправильні кінцевої гамзи, порожні кінцевої гамзи, порожні недостатні початкової гамзи, подібноправильні недостатні серединної гамзи і потрійно слабкі дієслова. Кожному з цих типів дається докладна характеристика, у якій для кожної породи встановлюються неправильності, що дійсно реалізуються в даному типі дієслів.

Наслідком характеристики дієслів з однією, двома і трьома неправильностями стала докладна класифікація всіх неправильних дієслів (додаток “А”) і список неправильних дієслів, які реально існують. Він нараховує 225 позицій (додаток “Б”).

Четвертий розділ “Дієвідмінювання неправильних дієслів” присвячено особливостям дієвідмінювання неправильних дієслів, оформлених у вигляді правил дієвідмінювання основних типів неправильних дієслів.

Запропоновані дисертантом правила оформлення гамзи складаються з основних правил, що представлені загальними положеннями, якими керуються при написанні гамзи на початку, в середині та в кінці слова, і особливостей дієвідмінювання дієслів початкової, серединної та кінцевої гамзи. Враховано чинники, які впливають на оформлення гамзи в різних випадках. Найбільш докладно представлені ситуації, коли на початку слова зустрічаються дві гамзи, які можуть бути однакові за характером (обидві розділові) чи різні (одна – розділова, інша – сполучна). Значна кількість варіантів пов’язана з оформленням гамзи в середині слова. З метою зручнішої систематизації положень, якими регулюється правопис серединної гамзи, окремо розглядається правопис напівсерединної гамзи (її характеристика дається в першому розділі). Для правопису кінцевої гамзи не тільки зазначено порядок вибору підставки в особливих випадках, але й подано порядок утворення відносних прикметників від слів з кінцевою гамзою, оскільки за таких умов гамза може або зберігатися, або перетворюватися у слабку букву.

Принципи злиття однакових приголосних, якими регулюється дієвідмінювання подвоєних дієслів, вироблено на засадах традиційної арабської граматики. Крім цього, у конкретних правилах представлено різноманітні випадки злиття однакових приголосних, одна з яких не є корінною або таких, які знаходяться у сусідніх словах. У деяких випадках злиттю однакових приголосних передує асиміляція. Знання цих положень сприяє правильному читанню окремих словосполучень.

При дієвідмінюванні слабких дієслів дисертант пропонує керуватися правилами, в основу яких покладено перетворення слабких звукосполучень. Після викладення загальнотеоретичних міркувань, дисертант подає власну схему класифікації та перетворення слабких звукосполучень. У ній вперше у вітчизняній арабістиці зібрано й систематизовано у зручному для практичного вжитку вигляді слабкі звукосполучення, які зустрічаються не тільки при дієвідмінюванні слабких дієслів, але й при утворенні дієприкметників, масдарів, а також при відмінюванні дієприкметників, утворених від недостатніх коренів. Розділ завершується викладом особливостей окремих типів дієслів. До таких особливостей віднесено зникнення слабкої приголосної в деяких типах подібноправильних дієслів (визначаються за схемою, запропонованою дисертантом), дієвідмінювання у пасивному стані перфекта порожніх дієслів I породи з типовими голосними імперфекта “а” та “і” при приєднанні до них огласованих злитих займенників називного відмінка, а також утворення форми двоїни жіночого роду III особи від недостатніх дієслів.

У висновку подано найважливіші результати дослідження; на конкретних прикладах викладається порядок практичної реалізації положень, що визначають написання гамзи; пропонуються зміни, які, на думку дисертанта, необхідно внести до нині діючих правил злиття однакових приголосних та в існуючу класифікацію дієслів; відзначається практичне значення схеми класифікації і перетворення слабких звукосполучень; даються практичні рекомендації щодо використання результатів дослідження.

У додатку А “Класифікація дієслів” подано класифікацію неправильних дієслів в інтерпретації дисертанта. У таблицях містяться посилання на номер, яким супроводжується відповідний приклад у переліку неправильних дієслів, перерахованих у додатку Б “Список неправильних дієслів”.

Додаток В “Дієвідмінювання основних типів слабких дієслів” містить таблиці дієвідмінювання основних типів слабких дієслів із вказівкою на відповідний пункт правил, відповідно до якого в даній дієслівній формі відбулося перетворення. Призначення додатка – показати порядок використання нових положень при дієвідмінюванні слабких дієслів і довести, що утворення будь-якої дієслівної форми відбувається за чіткою системою.

ВИСНОВКИ

Висновки дослідження подаються наприкінці кожного розділу та в заключній частині дисертації; в інтегрованому вигляді їх можна звести до наступних:

1. Дієслівна система є найбільш складним елементом граматичної будови арабської літературної мови, свідченням цього є наявність в ній великої кількості різноманітних неправильних дієслів. Дослідження закономірностей, за якими відбуваються морфологічні перетворення в неправильних дієсловах, здійснюється арабськими граматистами паралельно з аналізом змін, які відбуваються в іменних формах. Це, безперечно, ускладнює практичне застосування результатів дослідження, метою якого є, передусім, виявлення закономірностей дієвідмінювання неправильних дієслів.

2. У вітчизняній лінгвоарабістиці недостатньо вивчено склад дієслівних форм, котрий є одним із чинників, що впливають на морфологічні зміни, які відбуваються в них. Неправильні дієслова визначаються цілком на основі складу кореня, а не наявності відхилень від правильних дієслів, що виникають при їхній дієвідміні. Така позиція суперечить класифікації, прийнятій сучасними арабськими граматистами, і основним принципам, на основі яких визначаються неправильні дієслова в інших мовах.

3. У правилах правопису гамзи, якими користуються нині арабісти в пострадянських державах, не враховано ряд чинників, що впливають на оформлення гамзи як у дієслівних, так і в іменних формах. Це приводить до появи таких дієслівних та іменних форм, правопис котрих суперечить основним положенням, якими керуються арабські граматисти.

4. Проблеми злиття однакових приголосних, що виникають при дієвідмінюванні подвоєних дієслів та в інших випадках, вирішуються в сучасній арабістиці без глибокого аналізу процесів, які при цьому відбуваються. Особливої уваги заслуговують випадки злиття однакових приголосних після довготи, а також у сусідніх словах, оскільки вони сприяють правильному читанню окремих словосполучень.

5. При дієвідмінюванні слабких дієслів сьогодні користуються численними правилами, прийнятими на рівнях: а) окремих типів неправильностей (подібноправильних, порожніх і недостатніх дієслів), б) перетворення слабких звукосполучень у цілому, в) особливостей окремих дієслів і дієслівних форм. Такий стан приводить до виникнення суперечливих положень, що ускладнюють дієвідмінювання слабких дієслів. Морфологічні трансформації в них викликають найбільше труднощів.

6. У схемі класифікації і перетворення слабких звукосполучень, розробленій дисертантом, сконцентровано й систематизовано всі закономірності морфологічних змін, які відбуваються в подібноправильних, порожніх та недостатніх дієсловах; вона розвиває теорію слабких звукосполучень М. В. Юшманова.

7. Статистичний матеріал, зібраний пошукачем у ході дослідження, дозволяє пояснити ряд особливостей, характерних як для окремих дієслів, так і для деяких моделей у цілому; він може бути використаний і для інших досліджень, пов’язаних з неправильними дієсловами.

8. Розробка нових правил дієвідмінювання гамзованих і подвоєних дієслів з урахуванням усіх додаткових факторів, які впливають на морфологічні перетворення, що відбуваються в них, сприяє кращому розумінню процесів, котрі відбуваються в дієслівній системі сучасної арабської літературної мови. Спрощення правил дієвідмінювання слабких дієслів на основі виявлення нових закономірностей стало нагальним для вирішення всього комплексу проблем, пов’язаних з дієвідмінюванням слабких дієслів.

Список публікацій з теми дисертаційної роботи

Монографії:

1. Рыжих В.И. Сборник упражнений и таблиц по грамматике арабского языка, часть 1, для студентов I курса. ? Одесса: Город Мастеров, 1999. – 40 с.

2. Рыжих В.И. Сборник упражнений и таблиц по грамматике арабского языка, часть 2, для студентов I курса. ? Одесса: Астропринт, 2000. – 128 с.

3. Рыжих В.И. Сборник упражнений и таблиц по грамматике арабского языка, часть 3, для студентов II курса. ? Одесса: Астропринт, 2000. – 148 с.

4. Рыжих В. И. Глагольная система арабского литературного языка. Книга первая: сильные глаголы (на основе арабской дидактической традиции). – Одесса: Астропринт, 2002. – 423с.

5. Рыжих В. И., Хаммуда Х. Избранные арабские рассказы (на языке оригинала). – Одесса: Астропринт, 2003. – 208 с.

Статті:

7. Рыжих В. И. Морфологические изменения в арабском слове // Сходознавство. – №21?22. - Киев, 2003. - С.111–123.

8. Рыжих В. И. О правильности некоторых неправильных глаголов // Східний світ. 2003. – №4 – С.139–147.

9. Рыжих В. И. Спряжение слабых глаголов в арабском языке // Сходознавство. – №23–24. ? Киев, 2003. - С.113-131

Анотація

Рижих В. І. Дієслівна система арабської літературної мови: неправильні дієслова. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. – Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Київ, 2004.

У дисертаційній роботі досліджено питання дієвідмінювання різних типів неправильних дієслів. На основі арабських джерел розроблено правила правопису гамзи та злиття однакових приголосних, які необхідні, передусім, для дієвідмінювання гамзованих і подвоєних дієслів. У роботі вперше представлена докладна класифікація неправильних дієслів. У ній чітко розмежовано правильні і неправильні дієслова на підставі відомих принципів, що використовуються в загальному мовознавстві і з урахуванням традицій, що склалися в арабському мовознавстві; подано повний список конкретних дієслів з усіма типами неправильностей. На основі розробленої схеми класифікації і перетворення слабких звукосполучень запропоновано нові положення щодо відмінювання слабких дієслів.

Ключові слова: дієслово, слабкі дієслова, гамзовані дієслова, подвоєні дієслова, дієвідміна, перфект, імперфект, перетворення слабких звукосполучень, сполучна і розділова гамза, злиття однакових приголосних.

Аннотация

Рыжих В. И. Глагольная система арабского литературного языка: неправильные глаголы. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата