ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Шепіцен Андрій Олексійович
УДК 303.4:332.2:65.012.32
СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Гудзинський Олексій Дмитрович,
Національний аграрний університет,
професор кафедри менеджменту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
член-кореспондент УААН
Пасхавер Борис Йосипович,
Інститут економіки Національної академії
наук України, завідувач відділу
економічних відносин АПК
кандидат економічних наук
Минка Андрій Павлович,
Головне управління з питань економічної політики
Адміністрації Президента України,
головний консультант відділу
галузевих проблем економіки
Провідна установа - Подільська державна аграрно-технічна академія
Міністерства аграрної політики України,
кафедра менеджменту і маркетингу,
м. Кам’янець-Подільський
Захист відбудеться “26” лютого 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41
Автореферат розісланий “20” січня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Подальший розвиток ринкових відносин і механізмів регулювання діяльності підприємств потребують фундаментальних досліджень проблем конкуренції та конкурентоспроможності в аграрному секторі економіки. Конкуренція є основною рушійною силою ринкової економіки, інструментом забезпечення її рівноваги й гармонійного розвитку. Конкурентні відносини поряд з державним регулюванням здатні забезпечити сталий розвиток аграрної сфери, не допустити дискримінації сільськогосподарських підприємств у розподілі прибутків з боку переробної галузі та торгівлі та забезпечити норму прибутку, що відповідає її рівню в інших галузях народного господарства.
У зв’язку із цим управління конкурентним середовищем в аграрній сфері набуває важливого значення для забезпечення процесу розширеного відтворення і розвитку підприємств у гармонійному поєднанні із соціальними потребами суспільства.
Конкурентоспроможність підприємства повинна постійно контролюватися ним як основний інтегральний показник, який віддзеркалює практично всі сторони його діяльності, характеризує потенціал розвитку, фінансову та виробничу стійкість, визначає місце підприємства на ринку. Актуальність забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств у даний час досить висока з огляду на найближче приєднання України до Світової організації торгівлі та мінімізацію тарифного захисту внутрішнього національного ринку, що спричинить збільшення конкурентного тиску сільськогосподарських товаровиробників інших країн. Рівень конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників на світовому ринку відносно невисокий через незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення, використання застарілих витратних технологій, неврегульованість механізму кредитування, відсутність досвіду у більшості підприємств вести жорстку конкурентну боротьбу, що в разі відкритості економіки може підірвати продовольчу й економічну безпеку держави. Тому розроблення стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств аграрного сектора економіки України є одним з найважливіших народногосподарських завдань на сучасному етапі розвитку. Наукові основи конкуренції та конкурентоспроможності підприємств були закладені такими вітчизняними і зарубіжними авторами як Г.Л. Азоєв, С.Л. Брю, В.П. Галушко,
О.Д. Гудзинський, Й.С. Завадський, С.М. Кваша, Дж. Кейнс, М.І. Книш, Ю.І. Коробов,
Жан-Жак Ламбен, І.М. Ліфіц, К.Р. Макконнел, А. Маршалл, А.П. Минка, Б.Й. Пасхавер,
М. Портер, Дж. Робінсон, Д. Рікардо, В.Н. Савчук, П. Самуельсон, А. Сміт, Р.А. Фатхутдинов, Ф.А. Хайек, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер та ін. Однак питання, пов’язані з функціонуванням конкуренції в аграрній сфері, методикою оцінки та забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах господарювання, опрацьовані недостатньо. Народногосподарська й соціально-економічна значимість проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємств аграрної сфери економіки та невирішеність ряду методологічних та прикладних питань й зумовили вибір даної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з науковою тематикою кафедри менеджменту Національного аграрного університету “Розробка питань менеджменту і маркетингу на різних рівнях АПК в умовах ринкової економіки”, “Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК” (номери державної реєстрації 0193U022571, 0101U003739).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка комплексної системи забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Мета дослідження обумовила необхідність вирішення таких задач:
- виявити специфічні прояви конкуренції на сучасному аграрному ринку та оцінити фактори зовнішнього середовища підприємства, які впливають на характер конкурентних відносин між сільськогосподарськими підприємствами;
- проаналізувати динаміку типів конкуренції на ринках основних видів сільськогосподарської продукції, виявити ступінь монополізації та інтенсивність конкурентної боротьби і визначити інструменти досягнення конкурентних переваг;
- дослідити теоретико-методологічні основи формування конкуренто-
спроможності сільськогосподарських підприємств, виділити фактори, які формують конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, та розробити методологію їх оцінки;
- здійснити аналіз динаміки кількісних рівнів конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення державної політики по формуванню ефективного конкурентного середовища в аграрній сфері економіки;
- опрацювати стратегію стабільного зростання конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств в умовах існуючого конкурентного середовища та залежно від поточної конкурентної позиції підприємства.
Об’єктом дослідження є процес формування результативної системи забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах господарювання. Поглиблені дослідження здійснені на матеріалах сільськогосподарських підприємств Обухівського району Київської області.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних основ формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані законодавчі і нормативні акти, що регулюють конкурентні відносини, методичний та інструктивний матеріал з формування й аналізу конкурентного середовища в аграрній сфері, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які присвячені конкуренції та конкурентоспроможності, фактичні дані підприємств і матеріали особистих спостережень. Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі задач були використані такі методи і методики: монографічний – при вивченні й аналізі наукової літератури з досліджуваної теми; абстрактно-логічний – при встановленні взаємозв’язків між об’єктами конкурентоспроможності товару, підприємства, галузі і країни; методи економічного аналізу – при дослідженні характеру конкурентного середовища, визначенні потенційної та поточної конкурентоспроможності; кореляційно-регресивний – при з’ясуванні міри впливу та тісноти зв’язку факторних ознак і конкурентоспроможності підприємства; графічний – при розробці схем розподілу окремих показників, якісних характеристик, алгоритмів досягнення кінцевого результату; оптимізаційно-імітаційний – при виборі та формуванні алгоритму забезпечення конкурентоспроможності окремо для кожного сільськогосподарського підприємства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нової результативної системи забезпечення конкурентоспроможності підприємств на аграрному ринку. Наукова новизна визначена сформульованими задачами дослідження і полягає в наступному:
- уточнені й науково обґрунтовані особливості прояву конкурентних відносин в аграрній сфері, які зумовлені природною специфікою виробництва, об’єктивним процесом віддалення сільськогосподарського товаровиробника від кінцевого споживача та дискримінацією сільськогосподарських підприємств у розподілі прибутків з боку переробних і торговельних підприємств (С. 5);
- запропоновано й обґрунтовано доцільність виділення конкурентного середовища із зовнішнього середовища сільськогосподарського підприємства, що дозволить при розробці стратегії підприємства концентрувати ресурси на факторах, які безпосередньо впливають на конкурентну позицію підприємства;
- розроблена система комплексної оцінки конкурентного середовища сільськогосподарських підприємств, яка ґрунтується на аналізі ступеня концентрації на ринках основних видів продукції (озимої пшениці, цукрових буряків, соняшнику, яловичини і молока) та показників ефективності їх виробництва (С.6-8);
- уперше запропонована загальна методика оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств шляхом розподілу її на потенційну конкурентоспроможність (рівень забезпеченості підприємства ресурсами виробництва) і поточну конкурентоспроможність (конкурентоспроможність продукції) та здійснено її практичну апробацію (С. 8-11);
- опрацьовані пропозиції щодо вдосконалення системи державного регулювання з метою формування ефективного конкурентного середовища в аграрній сфері економіки (С. 12);
- визначені й обґрунтовані основні напрями і методи забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств на основі поетапного підвищення потенційної та поточної конкурентоспроможності підприємства у тісному взаємозв’язку з факторами конкурентного середовища та результатами діагностики конкурентоспроможності його суб’єктів (С.13-14).
Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні методологічно-практичних підходів до оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств та розробці результативної системи її підвищення у тісному взаємозв’язку з факторами конкурентного середовища. Результати дослідження використовуються сільськогосподарськими підприємствами ЗАТ АФ “Германівське”, СТДВ “Світанок” та ПФ “Агрохліб”, Управлінням сільського господарства і продовольства Обухівського району Київської області, Міністерством аграрної політики України та в навчальному процесі Національного аграрного університету на кафедрі менеджменту при викладанні курсів “Менеджмент” і “Маркетинг”. Розроблена в дисертації комплексна система може бути покладена в основу державних і регіональних програм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств України.
Особистий внесок здобувача. Розроблені у дисертації методологічні підходи до оцінки та забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, результати, висновки та пропозиції були отримані автором особисто на основі проведеного наукового аналізу.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного в дисертації дослідження доповідались на науковій міжнародній конференції Всесвітньої продовольчої організації “Якість та безпека сільськогосподарських і харчових продуктів в країнах з перехідною економікою” (Словаччина, м. Нітра, 23-27 березня 2003 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях у Національному аграрному університеті: “Аграрна політика України в період вступу до СОТ: ефективність, якість і безпека” (м. Київ, НАУ, 23-24 квітня 2003 р.), “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, НАУ, 25-26 квітня 2003 р.), а також на третій міжнародній конференції Всесвітнього консорціуму установ вищої аграрної освіти та досліджень для сільського господарства “Глобальні реформи вищої аграрної освіти і досліджень – відповідь на світові проблеми якості та безпеки сільськогосподарської і харчової продукції” (м. Київ, НАУ, 22-24 вересня 2003р.).
Публікації. Результати досліджень опубліковані в 6 наукових працях у фахових виданнях загальним обсягом 2,2 друк. арк. Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел із 184 найменувань. Викладена на 193 сторінках комп’ютерного тексту, містить 37 таблиць, 10 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, апробацію результатів та особистий внесок здобувача.
У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи формування конкурентоспроможності підприємств в аграрній сфері” розглянуто історію виникнення та теоретичні основи функціонування конкуренції, визначено її специфічний прояв в аграрній сфері, доповнено і розширено поняття конкурентного середовища підприємства, розкрито сутність, визначено фактори конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції в аграрній сфері економіки на сучасному етапі розвитку.
Конкуренція є основною рушійною силою ринкової економіки, інструментом забезпечення її рівноваги й гармонійного розвитку. Поняття “конкуренція” з економічної точки зору слід трактувати як процес постійного взаємного суперництва між суб’єктами ринку, які знаходяться в одному сегменті та за допомогою товарів і послуг прагнуть завоювати визнання й отримати гроші споживачів. Функціонування конкуренції в аграрній сфері має певні особливості, до основних з яких відносяться:
- неможливість без державного регулювання аграрної сфери економіки витримувати відкриту міжгалузеву конкуренцію з іншими галузями народного господарства через диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, тенденцію віддалення сільськогосподарського виробника від кінцевого споживача та нестабільність даної сфери;
- відсутність вхідних бар’єрів в аграрній сфері, що зумовлює постійний тиск потенційних конкурентів;
- наявність функціональної конкуренції, внаслідок чого сільськогосподарське підприємство має відстежувати дії не тільки безпосередніх конкурентів, які виготовляють подібну продукцію, а й підприємств, що виготовляють товари-замінники.
Для ефективного прояву конкуренції необхідне відповідне середовище, яке передбачає вільне входження на ринок і вихід господарюючих суб’єктів, свободу підприємництва та ціноутворення, доступу до ресурсів і т. д. Тому умови та фактори, які зумовлюють характер ведення конкурентної боротьби, слід виділяти в окремий елемент зовнішнього середовища підприємства. Під конкурентним середовищем слід розуміти сукупність ринкових умов і факторів, що визначають функціонування та відносини у процесі конкуренції підприємств, які виробляють однорідну продукцію, використовують однотипні сировину й матеріали, а також мають одне коло споживачів. Типове конкурентне середовище підприємств аграрного сектора економіки зумовлюється специфікою діяльності сільськогосподарських підприємств і складається із таких структурних елементів: конкурентне середовище на ринку засобів сільськогосподарського виробництва і виробничих ресурсів, конкурентне середовище на ринку готової продукції та послуг, конкурентне середовище на ринку праці, конкурентне середовище на ринку інформаційно-консультаційних послуг, конкурентне середовище на фінансово-кредитному ринку.
Інтегральним показником, який визначає ефективність діяльності підприємства в конкурентному середовищі, є конкурентоспроможність. Конкурентоспроможність розглядається стосовно товару, підприємства, галузі та національної економіки. Перелічені об’єкти конкурентоспроможності тісно пов’язані з провідною роллю конкурентоспроможності підприємства, як основної ланки, де створюється товар, та структурної одиниці відповідної галузі і національної економіки. Конкурентоспроможність підприємства слід трактувати як можливість забезпечувати випуск і реалізацію продукції, яка за своїми ціновими та неціновими факторами більш приваблива, ніж продукція підприємств-конкурентів, використовуючи конкурентні переваги і потенційні можливості для забезпечення конкурентоспроможності продукції у майбутньому при зміні ринкової ситуації та попиту споживачів. Тобто, конкурентоспроможність підприємства характеризується можливістю випускати конкурентоспроможну продукцію і потенційною можливістю для такого випуску в майбутньому. До факторів конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств відносяться: продуктивність сільськогосподарських угідь; чисельність працівників, зайнятих у сільському господарстві; фондоозброєність; фондозабезпеченість; енергоозброєність; енергозабезпеченість; продуктивність праці; витрати виробництва; рівень виробництва валової продукції сільського господарства; рівень прибутковості виробництва, співвідношення якісних і цінових факторів продукції, яка виробляється підприємством; фінансово-економічні, організаційні, маркетингові та інші фактори. Пропонуємо розділити конкурентоспроможність підприємства на потенційну конкурентоспроможність (економічна категорія, яку слід увести для характеристики порівняльної забезпеченості підприємств необхідними ресурсами) і поточну конкурентоспроможність (конкурентоспроможність продукції), яка характеризує конкурентоспроможність підприємства на певний момент на ринку.
Потенційна конкурентоспроможність підприємства – це економічна категорія, що характеризує відносний рівень можливості підприємства за допомогою управлінських, матеріальних, трудових, організаційно-технічних і технологічних ресурсів досягти конкурентоспроможності продукції на ринку. Суть потенційної конкурентоспроможності підприємства можна розкрити через визначення її факторів. В аграрній сфері до таких факторів можна віднести:
- природні умови, в яких здійснює виробничу діяльність підприємство порівняно з підприємствами-конкурентами (якість землі);
- рівень використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів порівняно з підприємствами-конкурентами;
- рівень організації в підприємстві виробничих процесів і рівень технології у порівнянні з конкурентами.
Зовнішнім проявом конкурентоспроможності підприємства на ринку є конкурентоспроможність продукції, яку можна визначити як співвідношення економічних і споживчих характеристик, що поряд із властивими продукції атрибутами й організаційними факторами дозволяє їй задовольняти вимоги споживачів більшою мірою, ніж продукція конкурентів.
Конкурентоспроможність підприємства є ключовим поняттям, від якого залежить діяльність підприємства, тому підприємство повинно систематично нагромаджувати й аналізувати інформацію про тенденції конкурентного середовища та зміни конкурентоспроможності як самого підприємства, так і найближчих конкурентів.
У другому розділі “Комплексний аналіз конкурентного середовища та визначення характеристик конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств" здійснено економічну оцінку конкурентного середовища сільськогосподарських підприємств Обухівського району Київської області, визначено вплив зовнішніх факторів на інтенсивність конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції, проаналізовано тип, динаміку та фактори отримання конкурентних переваг на ринках основної продукції, яку виробляють в досліджуваному районі. Розраховано в динаміці показники потенційної та поточної конкурентоспроможності, проаналізовано їх частку в загальній конкурентоспроможності підприємств і визначено конкурентні позиції сільськогосподарських підприємств району. Проведено структурний аналіз показників потенційної та поточної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств – ЗАТ АФ “Германівське”, СТДВ “Світанок” та ПФ “Агрохліб”, визначено їх слабкі та сильні сторони.
Для характеристики конкурентного середовища використано показники, за допомогою яких визначено ступінь концентрації, нерівномірності розподілу часток підприємств на ринку та потенційні можливості прояву монопольного становища. Найбільш вагомим є показник концентрації (CR) – характеризує частку, яка припадає на n найбільших фірм на певному ринку. Для аграрної сфери доцільно робити розрахунки для 3-х, 4-х та 8-ми найбільших підприємств на ринку. Основним показником, що визначає характер розподілу часток підприємств на ринку, є коефіцієнт Герфіндаля-Гіршмана (HHI), який розраховується як сума квадратів часток усіх підприємств, що функціонують на ринку.
Для емпіричного визначення підприємств, які потенційно можуть об’єднати свої дії й обмежити конкуренцію на ринку, використовується коефіцієнт Лінда (L), що визначає ступінь нерівномірності між лідируючими підприємствами на ринку (формула (1)):
, (1)
де n – число підприємств із значними частками (не менше двох); Qi – відношення середньої частки i-го постачальника до частки (n – i).
Для отримання більш вичерпної інформації про рівень інтенсивності конкуренції розраховано коефіцієнт варіації (V) часток підприємств, що дасть змогу визначити ступінь однорідності сукупності (інтенсивність конкуренції перебуває в прямо пропорційній залежності від рівня однорідності сукупності). Найбільш поширеними культурами, вирощування яких забезпечує близько 95% виручки сільськогосподарських підприємств у досліджуваному районі, є озима пшениця, цукрові буряки, соняшник, та виробництво яловичини й молока. Виробляючи їх сільськогосподарські підприємства створюють відповідні конкурентні відносини (табл. 1 і табл. 2).
Таблиця 1
Значення коефіцієнтів концентрації, Герфіндаля-Гіршмана, Лінда та коефіцієнта варіації обсягів виробництва озимої пшениці сільськогосподарськими підприємствами в Обухівському районі
Роки | Значення коефіцієнтів
CR3 | CR4 | CR8 | HHI | L2 | L3 | L4 | L5 | V
1998 | 30% | 38% | 65% | 695, | 1,15 | 0,64 | 0,42 | 0,30 | 42,6%
1999 | 32% | 39% | 66% | 716,3 | 1,319 | 0,733 | 0,476 | 0,338 | 46,6%
2000 | 28% | 37% | 67% | 708,8 | 0,986 | 0,548 | 0,356 | 0,253 | 45,28%
2001 | 42% | 52% | 75% | 936,5 | 1,865 | 1,036 | 0,673 | 0,497 | 76,95%
2002 | 42% | 52% | 75% | 936,5 | 1,865 | 1,036 | 0,673 | 0,478 | 76,95%
Аналіз показників, наведених у табл.1, свідчить, що ринок озимої пшениці в районі є типом досконалої конкуренції, але з поступовим рухом до монополістичної конкуренції. Тому при розробці стратегій сільськогосподарські підприємства повинні приділяти більше уваги неціновим методам. Аналіз абсолютних показників ефективності вирощування озимої пшениці в районі дає підстави для висновку, що конкурентне середовище стає більш агресивним. Але негативні тенденції збільшення собівартості та трудомісткості 1 ц продукції не дозволяють однозначно констатувати значне підвищення рівня ефективності вирощування даної культури через прогрес підприємств, а не через сприятливі погодні умови.
Таблиця 2
Характеристика конкурентного середовища на ринку озимої пшениці
в Обухівському районі
Роки | Групування за рівнем рентабельності,
% | Кількість
господарств
у групі | Ринкова
частка, % | Урожайність, ц/га | Трудомісткість
1 ц,
люд.-год. | Собівартість
1 ц, грн. | Ціна реалізації
1 ц, грн. | Прибуток
на 1 га посіву, грн.
1998 | До -1,5 | 5 | 24,8 | 41,8 | 1,3 | 15,6 | 12,7 | -118,2
від -1,4 до 23 | 4 | 18,9 | 40,1 | 2,2 | 14,7 | 15,9 | 51,6
від 23,1 до 47,5 | 4 | 24,7 | 40,3 | 0,8 | 11,8 | 15,9 | 166,4
понад 47,5 | 4 | 31,6 | 41,0 | 0,9 | 9,2 | 15,1 | 243,0
1999 | До -6,1 | 2 | 15,2 | 32,0 | 1,8 | 28,8 | 23,3 | -175,6
від -6,0 до 31,2 | 6 | 35,6 | 36,1 | 1,6 | 17,1 | 19,1 | 71,6
від 31,3 до 68,6 | 4 | 26,8 | 33,1 | 1,3 | 15,4 | 22,1 | 221,6
понад 68,6 | 4 | 22,4 | 29,0 | 1,3 | 11,6 | 21,7 | 293,2
2000 | До 119,1 | 4 | 33,4 | 31,3 | 1,3 | 27,7 | 51,6 | 745,9
від 119,2 до 185,0 | 9 | 51,1 | 36,3 | 1,4 | 21,9 | 52,0 | 1094,9
від 185,1 до 250,9 | 2 | 3,2 | 23,1 | 2,4 | 19,8 | 59,9 | 926,0
понад 250,9 | 2 | 12,3 | 39,8 | 1,5 | 12,9 | 51,3 | 1527,9
2001 | До 20,8 | 2 | 11,0 | 38,3 | 4,3 | 39,5 | 37,8 | -63,9
від 20,9 до 64,4 | 6 | 38,9 | 37,3 | 1,1 | 28,5 | 44,0 | 578,4
від 64,5 до 107,9 | 5 | 26,6 | 41,3 | 2,5 | 26,5 | 48,0 | 889,9
понад 107,9 | 4 | 23,5 | 38,0 | 2,4 | 18,4 | 43,3 | 945,1
2002 | До 3,1 | 1 | 7,8 | 44,2 | 2,4 | 35,0 | 30,2 | -212,4
від 3,2 до 20,0 | 3 | 17,6 | 43,1 | 1,4 | 30,1 | 35,0 | 208,2
від 20,1 до 36,8 | 6 | 40,8 | 39,5 | 1,1 | 22,8 | 33,3 | 414,7
понад 36,8 | 7 | 33,9 | 36,8 | 1,3 | 15,5 | 32,1 | 609,8
Аналогічні дослідження конкурентного середовища були проведені на ринку цукрових буряків, соняшнику, яловичини та молока. Зроблено висновок про підвищення економічної ефективності виробництва продукції аграрного сектора (окрім яловичини). Збільшення прибутків (зменшення збитків) на 1 га посіву чи на 1 ц продукції зумовило посилення конкуренції та підвищення агресивності конкурентного середовища на ринку сільськогосподарської продукції. Усі типи ринків, крім ринку соняшнику, є ринками вільної конкуренції, де основним методом завоювання конкурентних переваг визначено зниження ціни. Однак, на всіх типах ринку коефіцієнти концентрації та Герфіндаля-Гіршмана свідчать про підвищення ринкової концентрації та поступове перетворення на ринок монополістичної конкуренції, що зумовлює також підвищення вагомості нецінових методів конкуренції.
Визначення потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств здійснено шляхом співставлення з максимальним рівнем по досліджуваному району таких показників як грошова оцінка ріллі (якість ріллі), фондозабезпеченість, енергозабезпеченість, трудозабезпеченість, ефективність технології, фондоозброєність, енергоозброєність, продуктивність праці та забезпеченість підприємств фінансовими ресурсами.
Після визначення набору і значень факторів, що впливають на потенційну конкурентоспроможність, було обчислено підсумковий показник, який може характеризувати потенційну конкурентоспроможність сільськогосподарського підприємства за методом згладжування часток, що розраховується за формулою (2):
(2)
де Q – рейтингова оцінка потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств; х1,2...n – факторні ознаки.
Розраховані показники потенційної конкурентоспроможності для сукупності підприємств із визначенням відносного місця підприємства в конкурентному середовищі можуть дати достовірну інформацію про ситуацію на ринку (табл. 3).
Таблиця 3
Характеристика потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств в Обухівському районі
Підприємство | Значення показника потенційної конкурентоспроможності
1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.
відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства
СТДВ “Краснослобідське” | 0,50 | 12 | 0,49 | 12 | 0,49 | 13 | 0,46 | 15 | 0,45 | 16
ЗАТ АФ “Германівське” | 0,55 | 4 | 0,54 | 6 | 0,56 | 7 | 0,58 | 7 | 0,51 | 9
СВК “Україна” | 0,44 | 17 | 0,44 | 17 | 0,44 | 17 | 0,43 | 17 | 0,42 | 17
СТДВ “Світанок” | 0,50 | 11 | 0,48 | 13 | 0,51 | 10 | 0,49 | 12 | 0,50 | 11
СВК “Трипілля” | 0,55 | 5 | 0,53 | 7 | 0,52 | 9 | 0,59 | 5 | 0,52 | 8
ПФ “Арго” | 0,49 | 16 | 0,47 | 15 | 0,47 | 16 | 0,47 | 13 | 0,47 | 13
СВК “Заповіт Ілліча” | 0,61 | 2 | 0,69 | 2 | 0,62 | 4 | 0,65 | 1 | 0,63 | 3
СВК “Борисфен 2000” | 0,51 | 10 | 0,50 | 9 | 0,53 | 8 | 0,52 | 9 | 0,52 | 7
СТДВ “День урожаю” | 0,57 | 3 | 0,57 | 4 | 0,57 | 6 | 0,56 | 8 | 0,54 | 6
СТДВ “Верем’я” | 0,93 | 1 | 0,76 | 1 | 0,72 | 1 | 0,62 | 3 | 0,88 | 1
ЗСАТ “Долина” | 0,52 | 8 | 0,50 | 11 | 0,50 | 12 | 0,51 | 11 | 0,49 | 12
ПФ “Дружба” | 0,49 | 14 | 0,46 | 16 | 0,47 | 15 | 0,45 | 16 | 0,45 | 15
СВК “Маловільшанський” | 0,50 | 13 | 0,50 | 10 | 0,48 | 14 | 0,47 | 14 | 0,47 | 14
ПФ “Аграрій” | 0,54 | 6 | 0,51 | 8 | 0,62 | 3 | 0,63 | 2 | 0,61 | 4
ЗАТ “Житняк” | 0,51 | 9 | 0,59 | 3 | 0,64 | 2 | 0,61 | 4 | 0,64 | 2
ПФ “Агрохліб” | 0,49 | 15 | 0,47 | 14 | 0,51 | 11 | 0,51 | 10 | 0,50 | 10
РП “Обухівський” | 0,54 | 7 | 0,56 | 5 | 0,59 | 5 | 0,59 | 6 | 0,57 | 5
Друга складова конкурентоспроможності підприємства – конкурентоспроможність продукції – розрахована індексним способом, шляхом співставлення показників якості продукції досліджуваних підприємств із максимальним рівнем відповідного показника для продукції всієї сукупності господарств (формула (3)):
, (3)
де Iq – інтегральний індекс якості товару; fi – частка і-го фактора якості в інтегральному показнику якості; qi – значення i-го фактора товару, що аналізується; qbi – значення і-го фактора базового товару; n – приймає значення 1 при відповідності товару санітарно-гігієнічним нормам і n=0, якщо не відповідає.
Для визначення інтегрального показника конкурентоспроможності умовної продукції підприємств розраховані показники для 5-ти видів продукції були зважені часткою виручки від реалізації відповідної продукції в загальній величині виручки сільськогосподарського підприємства (доходи, отримані від реалізації інших видів продукції та надання послуг не перевищують у середньому 5% від загальної виручки, тому істотно не впливають на конкурентоспроможність підприємства) (табл. 4).
Таблиця 4
Характеристика конкурентоспроможності умовної продукції сільськогосподарських підприємств в Обухівському районі
Підприємство | Значення показника конкурентоспроможності умовної продукції
1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.
відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства
СТДВ “Краснослобідське” | 0,79 | 7 | 0,81 | 7 | 0,83 | 7 | 0,83 | 7 | 0,85 | 7
ЗАТ АФ “Германівське” | 0,74 | 10 | 0,80 | 8 | 0,78 | 9 | 0,77 | 9 | 0,75 | 9
СВК “Україна” | 0,68 | 12 | 0,67 | 12 | 0,67 | 12 | 0,66 | 12 | 0,65 | 11
СТДВ “Світанок” | 0,92 | 5 | 0,93 | 4 | 0,94 | 4 | 0,96 | 3 | 0,98 | 3
СВК “Трипілля” | 0,52 | 15 | 0,59 | 13 | 0,57 | 13 | 0,54 | 15 | 0,48 | 16
ПФ “Арго” | 1 | 1 | 0,97 | 3 | 1 | 1 | 0,94 | 5 | 0,99 | 2
СВК “Заповіт Ілліча” | 0,57 | 13 | 0,55 | 14 | 0,55 | 14 | 0,58 | 13 | 0,58 | 13
СВК “Борисфен 2000” | 0,79 | 8 | 0,79 | 9 | 0,79 | 8 | 0,79 | 8 | 0,60 | 12
СТДВ “День урожаю” | 0,97 | 3 | 1 | 1 | 0,99 | 2 | 1 | 1 | 0,98 | 4
СТДВ “Верем’я” | 0,79 | 9 | 0,79 | 10 | 0,78 | 10 | 0,77 | 10 | 0,76 | 8
ЗСАТ “Долина” | 0,90 | 6 | 0,92 | 5 | 0,87 | 6 | 0,92 | 6 | 0,90 | 6
ПФ “Дружба” | 0,96 | 4 | 0,92 | 6 | 0,93 | 5 | 0,95 | 4 | 0,93 | 5
СВК “Маловільшанський” | 0,56 | 14 | 0,50 | 15 | 0,54 | 15 | 0,55 | 14 | 0,56 | 14
ПФ “Аграрій” | 0,46 | 16 | 0,47 | 16 | 0,48 | 16 | 0,49 | 16 | 0,49 | 15
ЗАТ “Житняк” | 0,34 | 17 | 0,33 | 17 | 0,33 | 17 | 0,35 | 17 | 0,35 | 17
ПФ “Агрохліб” | 0,71 | 11 | 0,73 | 11 | 0,72 | 11 | 0,68 | 11 | 0,70 | 10
РП “Обухівський” | 0,99 | 2 | 0,98 | 2 | 0,98 | 3 | 0,99 | 2 | 1 | 1
Для визначення загального показника конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств були розраховані коефіцієнти питомої ваги потенційної та поточної конкурентоспроможності шляхом виявлення кореляційно-регресивних зв’язків між розрахованими показниками та рентабельністю підприємств як похідним показником від загальної конкурентоспроможності підприємства. Зваження коефіцієнтів потенційної та поточної конкурентоспроможності на розраховані коефіцієнти дало можливість визначити загальну конкурентоспроможність підприємств (табл. 5). Кореляційно-регресивний аналіз показав, що щільність зв’язку між розрахованою за нашою методикою конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств і рентабельністю становить 0,88, що є майже функціональним зв’язком і підтверджує досто-
вірність отриманих результатів. З аналізу даних табл. 5 зроблено висновки, що
ЗАТ АФ “Германівське” незначним чином знизило власну конкурентоспроможність і перемістилось з 8 місця у 1998 р. на 9 місце у 2002 р. Це відбулося через зниження потенційної конкурентоспроможності підприємства, що вимагає від підприємства мінімізувати власні витрати і реалізувати комплекс дій, направлений на збільшення рівня ресурсного забезпечення підприємства.
Таблиця 5
Характеристика конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств
в Обухівському районі
Підприємство | Значення показника конкурентоспроможності підприємств
1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.
відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства | відносний
показник | місце
підпри-ємства
СТДВ “Краснослобідське” | 0,53 | 11 | 0,53 | 10 | 0,50 | 10 | 0,47 | 11 | 0,46 | 10
ЗАТ АФ “Германівське” | 0,55 | 8 | 0,57 | 5 | 0,52 | 6 | 0,52 | 6 | 0,47 | 9
СВК “Україна” | 0,46 | 16 | 0,46 | 17 | 0,43 | 16 | 0,41 | 16 | 0,39 | 17
СТДВ “Світанок” | 0,56 | 7 | 0,55 | 8 | 0,54 | 4 | 0,52 | 4 | 0,52 | 4
СВК “Трипілля” | 0,49 | 13 | 0,52 | 12 | 0,45 | 15 | 0,46 | 13 | 0,41 | 15
ПФ “Арго” | 0,58 | 4 | 0,55 | 7 | 0,53 | 5 | 0,51 | 7 | 0,51 | 5
СВК “Заповіт Ілліча” | 0,54 | 9 | 0,63 | 2 | 0,50 | 11 | 0,51 | 8 | 0,49 | 7
СВК “Борисфен 2000” | 0,54 | 10 | 0,53 | 9 | 0,51 | 9 | 0,49 | 10 | 0,44 | 14
СТДВ “День урожаю” | 0,62 | 2 | 0,63 | 3 | 0,59 | 3 | 0,57 | 2 | 0,54 | 3
СТДВ “Верем’я” | 0,81 | 1 | 0,73 | 1 | 0,61 | 1 | 0,54 | 3 | 0,67 | 1
ЗСАТ “Долина” | 0,57 | 5 | 0,56 | 6 | 0,51 | 7 | 0,52 | 5 | 0,49 | 6
ПФ “Дружба” | 0,57 | 6 | 0,53 | 11 | 0,51 | 8 | 0,50 | 9 | 0,48 | 8
СВК “Маловільшанський” | 0,47 | 14 | 0,48 | 16 | 0,41 | 17 | 0,40 | 17 | 0,40 | 16
ПФ “Аграрій” | 0,47 | 15 | 0,48 | 15 | 0,48 | 13 | 0,47 | 12 | 0,46 | 11
ЗАТ “Житняк” | 0,42 | 17 | 0,51 | 13 | 0,45 | 14 | 0,42 | 15 | 0,44 | 13
ПФ “Агрохліб” | 0,50 | 12 | 0,50 | 14 | 0,48 | 12 | 0,46 | 14 | 0,45 | 12
РП “Обухівський” | 0,61 | 3 | 0,62 | 4 | 0,60 | 2 | 0,59 | 1 | 0,56 | 2
СТДВ “Світанок” має високий і стабільний рівень конкурентоспроможності в 2000-2002 рр. (4 місце) в основному завдяки високому рівню конкурентоспроможності продукції, хоча досить низький рівень потенційної конкурентоспроможності та тенденція до його зменшення не дозволяють підприємству стати лідером в районі. Тому основну увагу підприємство повинно приділити управлінню власним ресурсним потенціалом.
Загальна конкурентоспроможність ПФ "Агрохліб" має стабільний низький рівень: у 1998 р., 2000 р. та в 2002 р. – 12 місце, а в 1999 р. та 2001 р. – 14 місце. Дана тенденція спостерігається внаслідок низького рівня як потенційної, так і поточної конкурентоспроможності. Підприємству необхідний терміновий комплекс антикризових дій для виходу з кризи.
У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств” запропоновані основні шляхи вдосконалення державного регулювання процесу формування ефективного конкурентного середовища в аграрній сфері, розроблено комплекс дій для підвищення потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, визначені основні напрями досягнення конкурентоспроможності продукції. В дисертації розроблено системний комплекс дій, направлений на забезпечення ефективного конкурентного середовища як на рівні відносин між самими сільськогосподарськими підприємствами, так і в забезпеченні паритетних умов діяльності аграрної сфери з іншими галузями народного господарства.
Відправною точкою в розробці стратегій забезпечення конкурентоспроможності є поточна конкурентна позиція підприємства та його найближчих конкурентів. При розробці стратегій забезпечення конкурентоспроможності для досліджуваних підприємств в роботі розроблено матрицю конкурентоспроможності, яка враховує обидві її складові (рис. 1).
Рис. 1. Матриця конкурентоспроможності підприємств
В дисертації розроблена комплексна система підвищення потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, заснована на мінімізації витрат на етапах забезпечення ресурсами та виробництва (рис.2). Застосування даної стратегії дозволить збільшити масу прибутку, який підприємство може використати на покращення власного ресурсного потенціалу. Для оптимального використання фінансових ресурсів підвищення потенційної конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств повинно проходити на основі використання закону мінімуму та направлятись, в першу чергу, на збільшення показників, які є обмежуючими.
Для забезпечення високого рівня конкурентоспроможності продукції у сільськогосподарському підприємстві слід організувати комплексну систему управління конкурентоспроможністю продукції, до якої потрібно включити не тільки виробничі цикли, протягом яких створюється продукція, а також підприємства, які формують ресурсну базу й перспективні ринки збуту продукції.
Одним з основних детермінантів конкурентоспроможності продукції є ціновий фактор, який має важливе значення в умовах низьких доходів населення. Для можливості підприємства ефективно застосовувати стратегію цінових уступок у дисертації були розраховані точки беззбитковості, які були співставлені з реалізаційною ціною та середнім рівнем цін на ринку. Точка беззбитковості для озимої пшениці в досліджуваних господарствах: для ЗАТ АФ “Германівське” – 25,3 грн./ц, що становить 74% від реалізаційної ціни та 79% від середнього рівня цін; для СТДВ “Світанок” – 31,32 грн./ц, або 84% від реалізаційної ціни та 97% від середнього рівня цін; для ПФ “Агрохліб” – 26,21 грн., що становить відповідно 90% і 81%. Розроблена в роботі система дозволяє визначити доцільність збільшення конкурентоспроможності продукції за рахунок зменшення ціни для основних видів сільськогосподарської продукції.
Рис. 2. Комплексна система забезпечення потенційної
конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств
В умовах, коли аграрна сфера зазнає дискримінації з боку переробної та торгової галузей, та за наявності підвищених ризиків через невизначеність погодних умов, одним з основних методів забезпечення високої конкурентоспроможності продукції є диверсифікація сільськогосподарського виробництва. В роботі обґрунтовано використання диверсифікації в сільському господарстві за трьома напрямами: здійснення переробки продукції безпосередньо в підприємствах, оптимізація структури виробництва з метою вирощування найбільш прибуткових культур та розширення номенклатури послуг, які надаються сільськогосподарським підприємством.
Здійснення переробки продукції безпосередньо підприємством – найбільш ефективний метод підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, який дозволяє суттєво зменшити невідповідність у розподілі прибутків з переробними і торговими галузями, подовжити виробничий цикл, забезпечити раціональне використання робочої сили тощо. Застосування даного напряму диверсифікації повинно передбачати ретельний аналіз конкурентного середовища та потенційної конкурентоспроможності підприємств з огляду на низку негативних наслідків, основними з яких є: відволікання інвестиційних ресурсів від основного виробництва, витрата часу на опанування технології та набуття відповідної кваліфікації персоналом, неможливість конкурувати з великими
