НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Шелудько Елла Ігорівна

УДК 338.432: 504.062

ЕКОНОМІКО–ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

(НА ПРИКЛАДІ АПК КИЇВСЬКОГО РЕГІОНУ)

Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуюча відділом проблем розвитку і розміщення харчової та переробної промисловості.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу використання і охорони земельних ресурсів;

кандидат економічних наук Коренюк Петро Іванович, Національний гірничий університет МОН України, доцент кафедри менеджменту.

Провідна установа:

Сумський національний аграрний університет Мінагрополітики України, кафедра економіки природокористування в АПК, м. Суми.

Захист відбудеться “14” червня 2004 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “ 11 “ травня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку продуктивних сил країни – переходу від державного регулювання до ринкової економіки, зміни форм власності на землю, появи нових землекористувачів і корінної перебудови майнових відносин – суттєво зростає значення досліджень зрушень та тенденцій розвитку такого складного і величезного виробничо-територіального утворення як обласний агропромисловий комплекс (АПК) столичного рангу, взаємодії його окремих сфер з навколишнім середовищем, їх впливу на довкілля. Економічна ефективність та доцільність розвитку регіонального АПК визначаються як загальними закономірностями розміщення продуктивних сил, так і залежністю агропромислового виробництва від природно-ресурсного потенціалу території (ПРПТ), насамперед, ґрунтів і кліматичних умов, ресурсної бази, потужності аграрно-біологічного потенціалу. Тому економічні і екологічні аспекти формування та розвитку обласного АПК столичного рангу повинні досліджуватись у взаємозв’язку з ПРПТ, природокористуванням, його раціоналізацією.

У зв’язку з інтеграцією нашої країни у світову економіку та розширенням її присутності на міжнародних ринках продовольчих товарів, пріоритетними та перспективними є питання, пов’язані з вирішенням продовольчої проблеми. Оскільки продовольча проблема є особливо масштабною, а звідси і найбільш актуальною для крупного густонаселеного та високо урбанізованого регіону країни, яким є столиця України і приміський регіон, тому її вирішення нерозривно пов’язано з розвитком АПК і використанням ПРПТ не тільки області, але і країни в цілому.

Дослідженням тенденцій розвитку АПК і використання ПРПТ у вітчизняній та зарубіжній науці постійно приділяється увага. При розробці даної проблеми автор спирався на наукові принципи, що відображені у працях класиків економічної і природознавчої думки, таких як В.І.Вернадський, О.В.Чаянов, вчені-грунтознавці В.В.Докучаєв, В.В.Вільямс, В.А.Ковда. Наукову базу роботи склав великий теоретичний доробок багатьох вітчизняних вчених економістів і економіко-географів з питань розвитку та розміщення продуктивних сил України, сільського господарства, харчової промисловості і формування АПК. Серед них слід виділити таких відомих вчених як Е.Б.Алаєв, П.П.Борщевський, П.Ф.Веденічев, Б.М.Данилишин, Л.В.Дейнеко, С.І.Дорогунцов, Ю.А.Лебединський, А.С.Лисецький, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, І.Ф.Мукомель, О.М.Онищенко, М.М.Паламарчук, О.М.Паламарчук, Б.Я.Панасюк, Б.Й.Пасхавер, М.Д.Пістун, Л.Г.Чернюк, А.М.Федорищева, О.М.Царенко. Заслуговують на увагу теоретичні розробки розвитку регіонального АПК Г.В.Балабанова, Б.С.Жихаревича, Н.І.Корольової, Л.О.Мармуль, Я.Б.Олійника, Р.Я.Язиніної, І.Д.Якушика. Вагомий внесок у теорію та практику природокористування зроблений відомими вітчизняними та російськими вченими О.В.Балацьким, І.К.Бистряковим, С.М.Бобильовим, Б.В.Буркінським, С.А.Генсіруком, Р.А.Іванухом, М.Г.Ігнатенком, Я.В.Ковалем, Д.Ф.Крисановим, М.М.Ліпатовим, В.С.Міщенком, Л.Г.Мельником, О.Г.Мордвіновим, В.М.Трегобчуком, В.П.Руденком, П.П.Руснаком, Н.Ф.Реймерсом, В.М.Сахаєвим, М.М.Федоровим, С.К.Харічковим, Т.П.Хачатуровим, М.А.Хвесиком, В.А.Яциком.

Проте існує ряд сучасних проблем раціоналізації використання природно-ресурсного потенціалу в АПК столичного рангу. Майже зовсім не вивчені економічні аспекти екологічного впливу (ЕВ) на АПК, адже обласний АПК столичного рангу відчуває велике і різноманітне екологічне навантаження, особливо, в аграрній сфері. Відсутній всебічний аналіз і прогноз розвитку регіонального АПК залежно від ПРПТ та сучасної екологічної ситуації. Актуальне і поки що недостатньо вивчене питання про економічні аспекти відтворення забруднених під впливом Чорнобильської катастрофи земельних угідь, зруйнованих біоценозів.

Актуальність зазначених питань в аграрному секторі, їх недостатня розробленість і велике практичне значення зумовили головну мету і основні завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов’язана з науково-дослідними роботами, що проводяться в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: 1) 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” – номер державної реєстрації 0199V003691, при виконанні якої автором даної дисертації здійснений аналіз природно-ресурсного потенціалу Київської області та визначені перспективи розвитку харчової та переробної промисловості у регіонах України; 2) 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (комплексне фундаментальне дослідження) – номер державної реєстрації 0100V000657, де роль автора полягала у розробці інформаційного забезпечення для розділу “Аналіз та тенденції розвитку харчової промисловості України”; 3) 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (комплексне фундаментальне дослідження) – номер державної реєстрації 0101V007882, в межах якої дисертантом зроблений структурний аналіз трудомісткості, матеріаломісткості та фондомісткості промислової продукції Київщини, виявлені причини та фактори їх трансформації.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці науково-методологічних та практичних підходів до розв’язання проблеми раціоналізації використання ПРПТ у регіональному АПК столичного рангу в умовах перехідного періоду до ринкових відносин господарювання, обґрунтуванні шляхів екологізації функціонування останнього. Для досягнення цієї мети вирішувались такі теоретико-методологічні та науково-прикладні задачі:

розробка та обґрунтування теоретично-методологічних засад системного дослідження природокористування і екологічних проблем в АПК столичного рангу;

аналіз особливостей сучасного стану і прогресивних тенденцій еколого-економічної ефективності функціонування регіонального АПК у взаємозв’язку з використанням ПРПТ;

здійснення типізації екологічного впливу в сільському господарстві, що дає підставу для виявлення його ролі у функціонуванні аграрної сфери АПК та встановлення джерел надходження забруднення і прогнозування потенційних негативних наслідків, можливостей їх попередження;

аналітична оцінка стану і основних напрямків розвитку сільського господарства, переробної промисловості та виробничої інфраструктури обласного АПК;

вдосконалення та поглиблення розуміння сутності, чинників і здійснення факторного аналізу формування регіонального АПК, дослідження залежності його функціонування від ПРПТ;

визначення територіальних відмінностей у розвитку підприємств аграрної сфери обласного АПК і пов’язаних з ними продуктових підкомплексів та аналіз їх ефективності;

узагальнення та наукове обґрунтування комплексної системи природоохоронних заходів в аграрній сфері АПК області та виявлення основних шляхів раціоналізації природоохоронної діяльності у Київському АПК.

Об’єктом дослідження є принципи природокористування та шляхи використання ПРПТ в АПК столичної області в умовах трансформацій земельних та майнових відносин.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних та практичних підходів щодо підвищення еколого-економічної ефективності функціонування основних сфер обласного АПК.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають фундаментальні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки з питань розвитку економічної ефективності функціонування регіонального АПК та природокористування і охорони навколишнього середовища, Закони України, законодавчі акти Президента України, Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України. У роботі використовувались поряд з загальнонауковими методами, зокрема діалектичним, який був необхідним для виявлення закономірностей, взаємозалежностей та постійно змінюваних тенденцій розвитку АПК, спеціальні методи дослідження, такі як: економічної теорії, який був базовим для теоретичних розробок у роботі; абстрактно-логічний метод дозволив розробити і вживати відповідний понятійний апарат щодо еколого-економічної ефективності функціонування АПК, частково – при типізації ЕВ; системно-структурного аналізу – використовувався при дослідженні складових регіонального АПК з позицій розгляду АПК як цілісної системи; факторного аналізу – при оцінці еколого-економічних умов розвитку АПК столичного рангу, особливостей використання в ньому ПРПТ; порівняльного аналізу – для співставлення рядів динаміки в аналізі багаторічних даних з метою виявлення змін і стійких тенденцій у розвитку АПК, його окремих сфер і галузей, співставлення показників по області з іншими регіонами і країною в цілому; економіко-статистичний метод – для виявлення стану і можливостей прогресивних змін у функціонуванні АПК, аналізі екологічної ситуації у його сферах; групування – при здійсненні типізації аграрної сфери комплексу; прогнозування розвитку сільського господарства у взаємодії з оточуючим середовищем і використанням ПРПТ – для визначення шляхів раціоналізації природокористування в АПК; індексний – при виявленні підзон спеціалізації в аграрній сфері АПК; графічний та картографічний – для наочного зображення показників, що використовуються при проведенні еколого-економічного районування регіону за виявленими підзонами спеціалізації.

В дисертації широко використана різноманітна статистична інформація міністерств і відомств, дані Держкомстату України та обласного управління статистики Київської області, поточна звітність окремих промислових підприємств Київщини.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

поглиблено теоретико-методологічні основи дослідження екологічних проблем в АПК, які базуються на концепції сталого розвитку регіону та на необхідності урахування принципу цілісності такого крупного господарського утворення, яким є агропромисловий комплекс столичного регіону;

подальшого розвитку набуло тлумачення регіонального АПК з позицій залежності його функціонування від ПРПТ та особливостей його еколого-економічного розвитку в нових умовах господарювання;

здійснено комплексну оцінку розвитку АПК столичної області на підставі системно-структурного аналізу та виявлених тенденцій, що враховують особливості господарсько-організаційної реструктуризації виробництва, з метою упорядкування функціонування регіонального АПК на основі принципу адаптивності агропродовольчої системи до ПРПТ та історичних умов, що склалися;

розроблено класифікацію екологічного впливу за типами і видами, виявлено специфічні його форми в аграрній сфері АПК і дана їх аналітична оцінка, що дозволяє розширити уявлення про причини і наслідки ЕВ на об’єкти АПК. Оригінальність цієї типізації полягає у визначенні нових комбінацій видів екологічного впливу, спектру його дії за часом, форм прояву та спрогнозованих потенційних наслідків;

отримали подальший розвиток теоретико-методологічні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності у основних сферах АПК, зокрема, застосовано функціональний підхід до вирішення проблем природокористування у регіоні, виявлено та диференційовано специфічну дію різних видів екологічного впливу в аграрній сфері, об’єктах виробничої інфраструктури тощо;

науково обґрунтовано систему природоохоронних заходів в аграрній сфері та визначено основні напрями екологізації розвитку АПК в цілому, що дозволили визначити шляхи раціоналізації природокористування в АПК столичної області;

вперше застосовано нетрадиційний підхід до дослідження екологічного впливу на функціонування основних складових АПК, а також еколого-економічної ефективності природоохоронних заходів, який полягає у виявленні як закономірностей, так і особливостей функціонування агропромислового виробництва та обґрунтуванні напрямків раціонального природокористування на основі розробленої зональної спеціалізації аграрної сфери АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність отриманих в роботі результатів полягає в тому, що вони є науковою основою для прийняття управлінських та організаційних рішень щодо функціонування та природокористування в обласному АПК, напрямків раціоналізації природокористування в АПК. Система заходів по раціоналізації природокористування в АПК Київської області, яка обґрунтована в дисертаційному дослідженні, використовується Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації при розробці основних напрямів ґрунтозахисного характеру: досягнення оптимальних розмірів орних земель, поглиблення виробничої спеціалізації, розширення посівних площ грунтопокращуючих та ґрунтозахисних культур, застосування альтернативних систем збереження ґрунтів тощо (довідка №02-560 від 21.04.2004р.). Знайшли своє використання пропозиції та рекомендації дисертанта щодо необхідності активізації діяльності агрохімічного і виробничого обслуговування в області та країні в цілому у регіональній службі агрохімічного сервісу (довідка №35 від 18.03.2004 р.). Результати досліджень були використані також при виконанні фундаментальних науково-дослідних тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Теоретичні дослідження, що виконані дисертантом, розширюють уявлення про регіональний АПК столичного рангу та його функціонування на сучасному етапі, вносять певний доробок в теорію економіки природокористування в частині трактування форм ЕВ за видами в АПК.

Особистий внесок здобувача.. Дисертація виконана особисто здобувачем і є завершеною науковою працею, в якій відображений авторський підхід до еколого-економічного дослідження обласного АПК у взаємодії з використанням ПРПТ, раціональним природокористуванням. Наукові результати дисертації належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки, зокрема в такі її проблеми як раціоналізація природокористування у функціонуванні регіонального АПК і екологізація його складових. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто. Конкретний внесок автора в роботи, виконані в співавторстві, вказаний у списку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на міжнародних, республіканських, регіональних, наукових та науково-практичних конференціях: Республіканській науково-практичній конференції “Еколого-економічні проблеми розвитку агропромислового виробництва в Україні в умовах формування ринкових відносин” (м. Мелітополь, 1993 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку переробної і харчової промисловості” (м. Ужгород, 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 21-22 березня, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 29-31 травня, 2000 р.), Міжнародній науковій конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції”(м. Суми, 22-25 травня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні екологічні проблеми” (м. Київ, квітень 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Межрегиональные проблемы экологической безопасности” (м. Київ, 17-20 вересня, 2003 р.); IV Международной научной конференции “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (г. Минск, 2-3 октября 2003 г.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 15 наукових працях загальним обсягом 5,8 др. арк., з них 6 опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Обсяг основного тексту дисертації становить 212 стор. комп’ютерного тексту, який включає 37 аналітичних і розрахункових таблиць, 8 рисунків. Із загальної кількості таблиць 14 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел включає 210 найменувань і викладений на 13 стор., дисертація містить також 30 додатків на 40 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Науково-методичні засади проблем ефективності природокористування в обласному АПК столичного регіону” розглядаються науково-методичні підходи до вивчення проблем природокористування в АПК столичного рангу, сутність та значення АПК як великого міжгалузевого утворення, найбільш складного серед інших регіональних АПК як за структурою, так і за природними умовами розвитку. Дається загальна характеристика природних і економічних умов розвитку регіону.

На становлення і функціонування досліджуваного АПК значно впливає феномен столичності області, тобто наближеність до політичного і економічного центру України. В АПК області накопичились і найбільш територіально значущі екологічні проблеми, і, насамперед, ті, що пов’язані з землекористуванням. Ефективність функціонування АПК залежить від багатьох факторів, специфічне значення серед яких має багатофакторна дія ПРПТ і ЕВ. Аналітична оцінка ПРПТ – необхідна умова вирішення проблем розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів, в тому числі об’єктів АПК і його виробничої інфраструктури. Аналіз екологічних проблем в АПК у взаємозв’язку з природно-ресурсним потенціалом дав підставу визначити головні принципи взаємодії людини з оточуючим середовищем.

Узагальнення наукових поглядів на екологічний вплив, уявлення дисертанта щодо цього дозволили здійснити типізацію його форм в аграрній сфері АПК. Авторська типізація ЕВ в АПК включає два типи: 1. Антропогенний; 2. Природні катаклізми, стихійні лиха. Типи підрозділяються за видами, які характеризуються джерелами надходження забруднення і спрогнозованими екологічними наслідками. У першому типі ЕВ виділені види: біологічний, генетичний, радіаційний, агрохімічний, гідрологічний, механічний, військовий, техногенний, випадковий. У другому – геліорадіаційний, гідроатмосферний, повітряноатмосферний. Спектр дії ЕВ коливається у широких межах: від позитивного до негативного, від ледь помітного або “скритого” до вибухонебезпечного, від постійно діючого до епізодового. Екологічний вплив може бути стійким і нестійким. Види ЕВ нерідко перемежовуються, дія одного з них веде до створення певних умов для поширення іншого.

ЕВ може бути не тільки негативним, але й позитивним (сприятливий розподіл атмосферних опадів і сумарних температур у вегетаційний період сільськогосподарських культур тощо). ЕВ може бути стійким і нестійким. Нижче, у таблиці 1, наведено загальну характеристику ЕВ за часом дії, формою прояву у АПК і походженням за видом.

Таблиця 1.

Характеристика екологічного впливу в АПК за часом дії, можливою формою прояви та походженням за видами

Строк дії ЕВ | Можлива форма прояву ЕВ в АПК | Походження ЕВ

За видами

Миттєвий | Вибух, блискавка (можливе пошкодження плодових дерев, об’єктів АПК, порушення мікрорельєфу) | Військовий;

Гідроатмосферний

Короткочасний | Загазованість повітря під час роботи сільськогосподарської техніки, пожежі в лісі, на торфовищах | Техногенний

Довготривалий | Радіаційне забруднення сільськогосподарських угідь | Радіаційний

Безмежно довгий | Накопичення важких металів у грунті* | Хімічний, біологічний

Постійний | Погіршення механічної структури ґрунту, ущільнення ґрунту (плужна підошва)** | Техногенний

*Джерело надходження важких металів у грунт: вихлопні гази автотранспорту (свинець, наприклад), з стічними водами міської каналізації. У Київському АПК потенційно – з стічними водами Бортницької зрошувальної системи (Бориспільській район).

** Факторами, що пом'якшують цю форму ЕВ в АПК є: дотримання науково обґрунтованої агротехніки, системи сівозмін, травосіяння, чорних парів.

Функціонування АПК супроводжується посиленням антропогенної дії на ПРПТ. Тому проблеми ЕВ на розвиток АПК тісно пов’язані з раціональним природокористуванням. Критеріями оцінки сучасного стану і доцільності еколого-економічної організації обласного АПК є територіальне зосередження об’єктів його виробництва, безпечних для навколишнього середовища, можливості самозабезпечення області та участі її в територіальному розподілі праці. Рівень же її раціональності оцінюється такими показниками, як вартість валової продукції, землевіддача, фондовіддача, фондомісткість, індекс сукупної ефективності виробничих фондів, матеріаловіддача і матеріаломісткість, ресурсовіддача та інші, які прямо або опосередковано пов’язані з валовою продукцією. Найбільш повно висвітлює доцільність еколого-економічної організації АПК середнє душове виробництво харчової продукції у регіоні, споживання її на одну особу населення, рівень задоволення попиту населення на продукцію АПК місцевого виробництва.

Дослідження регіональної спеціалізації в АПК здійснювалось у динаміці на підставі таких показників як структура реалізованої продукції, валового виробництва продукції та її собівартість в адміністративних районах і визначених підзонах виробничої спеціалізації аграрної ланки АПК. Відповідним чином визначалися виробничі напрями переробної ланки АПК в цих підзонах, територіальне зосередження основних харчових виробництв та їх відповідність профілю виробництва аграрної сфери. Користування індексами локалізації виробничих сфер АПК сприяло виявленню специфіки та рівня виробництва продовольчої продукції стосовно кожної визначеної підзони. Суттєвим є глибина спеціалізації сільського господарства, від якої залежать різні екологічні наслідки, в тому числі і небажані. Для кількісного її виразу використовувався коефіцієнт зосередження товарного виробництва. Виявлення і обґрунтування підзон внутрігалузевої спеціалізації сільського господарства і прив’язка до них харчової промисловості, визначення раціональних сировинних зон об’єктів АПК дозволяє оптимізувати виробничі зв’язки між аграрною і промисловою сферами комплексу.

У другому розділі “Еколого-економічні передумови розвитку АПК Київського регіону” дається аналіз розвитку Київського АПК за сферами та характеристика його природно-ресурсного потенціалу. Ці сфери розглядаються в їх єдності, взаємозв’язках і взаємозалежності. В цьому полягає сутність АПК і можливість його існування. Саме тому зміни, що сталися в економіці держави, не можуть порушити уявлення про АПК як цілісної системи, складовими якої є сфери АПК. Мова може вестися про трансформацію територіально-виробничих, економічних, технологічних та інших зв’язків між сферами АПК і споживачами, про складність функціонування комплексу. Значення дослідження АПК за сферами в сучасних умовах лише підсилюється, оскільки дає змогу виявити проблеми в різних його ланках, впроваджувати заходи підвищення ефективності розвитку, екологізації сфер АПК, своєчасно запобігти господарському хаосу.

Земельні ресурси області постійно зазнають ЕВ як антропогенного характеру, так і стихійного лиха. Вони характеризуються значним освоєнням у рослинництві та високим рівнем розораності (84%). За останні роки в АПК області спостерігається скорочення ріллі через екологічну ситуацію. Відмічаються збіднення ґрунтів на гумус, ущільнення орного шару, порушення механічної структури ґрунту. Аналіз виявив пряму залежність між ступенем розораності земель і наявністю еродованих та ерозійнонебезпечних ґрунтів. Простежена залежність між сільськогосподарськими культурами, що виснажують ґрунти і тими, що їх покращують. Вирішення екологічних проблем, що виникають у процесі землекористування, закладаються у сфері виробництва засобів виробництва, або в I сфері АПК, яка є особливо чутливою до інновацій технологічного характеру. У роботі розглядається виробництво машин та обладнання на вітчизняних підприємствах, що відповідають вимогам екологічно безпечних технологій та сприяють зменшенню техногенного навантаження на ґрунти. Висвітлені питання стосовно наукових досліджень, які ведуться у провідних науково-дослідних центрах України та сприяють отриманню значних досягнень у сфері виробництва нових зразків техніки для АПК та пошуку шляхів технічного оснащення галузі екологічно безпечною технікою на майбутнє. Лісові ресурси, займаючи майже чверть від загальної площі земель області відіграють певну роль в АПК як фактор попередження негативного ЕВ на земельні ресурси. Науково обґрунтовані принципи полезахисного лісорозведення та створення на їх основі системи захисних лісонасаджень від руйнування і деградації земель, орієнтовані на відновлення екологічного балансу основних компонентів агроландшафтів – ріллі, сіножатей і луків, лісу, водних об’єктів. Значні обсяги використання в регіоні водних ресурсів для промисловості, для потреб густонаселеної столиці, на зрошення у сільському господарстві супроводжуються забрудненням поверхневих і підземних вод, що завдає шкоди водним об’єктам і впливає на якість води, яка використовується в АПК.

Перехід до різних форм власності та господарювання потребує посилення інтеграції агропромислового виробництва. Сільське господарство і переробна промисловість в багатьох випадках працюють відокремлено, не усунутий нееквівалентний обмін між цими сферами. Тому є необхідність у заходах щодо взаємної заінтересованості постачальників сільськогосподарської сировини та переробних підприємств, які мають включати і цінову підтримку виробників сировини з урахуванням обсягів, якості, строків поставки; еквівалентне відшкодування витрат і розподіл доходів. Ринкова модель господарювання передбачає такі структури в АПК як спеціалізовані агропромислово-торгові підприємства, що функціонують за принципом конвеєру: поле – переробна сфера – торгівля. Увесь цей ланцюг має бути забезпечений ефективно діючою виробничою інфраструктурою. Земельні ресурси, їх територіальна диференціація значно впливають на формування спеціалізації як сільського господарства, так і всього АПК. У роботі проведена типізація виробничої спеціалізації сільського господарства області за підзонами, яких виділено чотири. Спеціалізацією агропромислового виробництва по районах і підзонах та антропогенною дією, пов’язаною з виробничим напрямком підкомплексів, визначаються шляхи хімізації землеробства. Аналіз виробництва продукції АПК у регіоні показав, що з 1991 р. відбувався постійний спад її обсягів, одночасно знижувалась еколого-економічна ефективність сільського господарства, що ілюструють показники таблиці 2. Трансформація у структурі земельних угідь, посівних площ і поголів'я худоби в області призвели до зниження урожайності основних сільськогосподарських культур та продуктивності тварин.

Таблиця 2

Динаміка використання сільськогосподарських угідь і виробництва валової продукції сільського господарства в АПК Київської області (всі категорії господарств)

Назва показників | Одиниця

виміру | Роки

1990 | 1995 | 2000 | 2001

Площа сільськогосподарських угідь | тис. га | 1703 | 1657 | 1561 | 1565,3

Рівень розораності сільськогосподарських угідь |

% |

84,0 |

84,2 |

83,5 |

84,0

Площа кормових угідь | тис. га | х | 232,9 | 251,8 | 251,7

Площа багаторічних насаджень | тис. га | 28,0 | 42,0 | 40,7 | 40,7

Вироблено валової продукції сільського господарства в порівнянних цінах 2000 р., всього |

млн. грн. |

6067,1 |

4331,3 |

3254 |

3445

в тому числі:

- рослинництва |

% до всього |

45,0 |

55,1 |

57,9 |

54,1

- тваринництва | - “ - | 55,0 | 44,9 | 42,1 | 45,9

Вироблено валової продукції сільського господарства в порівнянних цінах 2000 р. на:

- 100 га сільськогосподарських угідь |

Тис. грн. |

356,7 |

261,6 |

208,5 |

220,1

- душу населення | Грн. | 1324 | 953 | 731 | 776

Відтворення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва доцільно проводити на базі спеціалізованих господарств, орієнтованих на підвищення конкурентоспроможності, якості та екологічності вироблюваної продукції за рахунок раціоналізації використання ПРПТ, спеціалізації та розміщення об’єктів АПК, скорочення транспортних витрат. Велику роль при цьому відіграє застосування диференціальної ренти, яка залежить від місця розташування підприємств, ПРПТ, родючості ґрунтів тощо. Особливу роль в АПК відіграє земельна рента. Важливим чинником при формуванні ренти є врахування платоспроможного попиту населення і фінансові можливості об’єктів АПК.

У визначених підзонах виробничої спеціалізації враховувалась і раціональність систем природокористування з використанням показників освоєння земель, їх розораності, лісистості, еродованості, тенденцій у родючості ґрунтів. Визначена роль окремих об’єктів і служб виробничої інфраструктури в екологічності виробництва. З позицій раціоналізації природокористування найбільш значущим підрозділом виробничої інфраструктури є агрохімобслуговування АПК. Від науково обґрунтованого виконання різних видів робіт цією службою залежить родючість ґрунтів, найважливішою проблемою для яких залишається збільшення гумусу. Цьому сприятимуть підвищені норми внесення органічних добрив, органо-мінеральних сумішей, торфокомпостів, біогумусу. Покращення ґрунтів вимагає відновлення вапнування, гіпсування, виконання культуртехнічних робіт, протиерозійних заходів та рекультивації земель. Агрохімічне обслуговування має відновити практику здійснення послуг сільському господарству, недотримання яких загрожує стану природного середовища і здоров’ю людини. Значення агрохімсервісу в умовах розширення форм власності на землю, а також в зв’язку з необхідністю росту продуктивності аграрного сектору і покращення якості продукції, вирішенням численних екологічних проблем має зростати.

Особливу увагу у другому розділі приділено харчовій промисловості – галузі виробничої спеціалізації області, яка в структурі обробної промисловості посідає перше місце по вартості продукції, відіграє провідну роль у виробництві продуктів харчування. У загальному виробництві харчової продукції України регіон займає чільне місце. Аналіз стану харчової галузі області, розвиток якої все ще є екстенсивним, свідчить про наявність резервів підвищення її ефективності, докорінна якісна зміна якої пов’язана з тенденціями формування ринку продуктів харчування, в тому числі нових її видів, попитом населення і політикою держави щодо імпортно–експортного постачання продовольства; створенням сприятливих передумов розвитку сировинної бази у аграрній ланці АПК та роботи з постачальниками сировини; можливостями інвестування галузі і прискоренням інноваційної діяльності в частині модернізації виробничих потужностей та технологічного процесу.

Сучасні підходи до розвитку харчової промисловості невід’ємні від поняття екологічності її продукції. Екологізація харчових виробництв ускладнюється інколи через постачання для неї вже забрудненої сільськогосподарської сировини і матеріалів. Погіршення екологічного стану у харчовій та переробній промисловості обумовлюється також забрудненням навколишнього середовища в процесі самого виробництва. Оскільки харчова промисловість є водомісткою галуззю, важливим є перехід її на високорозвинуті технології виробництва із замкненим циклом використання води. Вирішення екологічних проблем на підприємствах харчової промисловості потребує додаткового фінансування, збільшення витрат на знешкодження відходів. Екологічно чиста та безпечна для здоров’я людей продовольча продукція є вагомим фактором конкурентоздатності підприємств харчової промисловості області на зовнішньому ринку. Найближчим часом слід досягти того, щоб і на внутрішньому ринку України такі вимоги стали невід’ємною часткою всіх стадій виробництва.

Проблеми визначення шляхів екологізації в Київському АПК розглядаються у третьому розділі “Шляхи підвищення еколого-економічної ефективності функціонування АПК”. Гостра екологічна ситуація, що склалася в АПК області вимагає комплексного вирішення цих проблем шляхом екологізації агропромислового виробництва, тобто застосування науково обґрунтованих систем землеробства, агрохімічного обслуговування, з метою збереження і зростання природної родючості ґрунтів, використання прогресивної екологічно безпечної техніки тощо. Поліпшення екологічного стану використання сільськогосподарських угідь вбачається в зниженні розораності земель, збільшенні площі природних кормових угідь за рахунок виведення з розораних площ сильно еродованих та забруднених шкідливими речовинами земель; підвищення лісистості до 30-35% для призупинення деградації ґрунтів; заліснення ярів, балок та інших незручних земель, в консервації деградованих і малопродуктивних земель Київського Полісся, вилученні їх з інтенсивного сільськогосподарського використання.

Екологізація агропромислового виробництва – багатоаспектна проблема, вирішення якої передбачає врахування об’єктивних законів природи і основних вимог економіки. Екологізація розвитку АПК пов’язана із здоров’ям людей і забезпеченням продовольчої безпеки держави. Розв’язання цієї проблеми поряд з раціональним використанням ПРПТ базується на виробництві екологічно чистої продукції. Раціоналізація природокористування в АПК будується на основі узгодження і збалансування економічних і екологічних інтересів виробників продукції і впровадження цілеспрямованої екологізації виробництва, формування екологічно орієнтованого економічного механізму сталого природокористування і екосистемного управління. Економічний механізм природокористування передбачає економічну оцінку складових ПРПТ, налагоджену систему зборів коштів за використання природних ресурсів і санкцій за забруднення навколишнього природного середовища. В нових умовах господарювання цей механізм потребує вдосконалення та еколого-економічного наповнення його змісту.

Рис. Рівень забруднення радіонуклідами сільськогосподарських угідь Київської області (у розрізі підзон спеціалізації), %

Найболючішою проблемою, пов’язаною з природокористуванням та поглибленням екологізації розвитку АПК, є проблема реабілітації земель, і насамперед, сільськогосподарських угідь, які зазнали радіаційного забруднення, зокрема цезієм, стронцієм, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (див. рис). Серед заходів, що спрямовані на зниження рівня радіоактивного забруднення рослинницької та тваринницької продукції, слід виділити такі: агротехнічні способи обробітку грунту, корінне поліпшення грунтів шляхом хімічної меліорації, внесення підвищених доз мінеральних добрив та застосування комплексних змішаних добрив, організація виробництва екологічно чистої продукції за рахунок підбору культур у системі сівозмін, покращення пасовищ та сіножатей, раціональне харчування тварин, що враховує додавання “чистих” кормів у структурі раціону, технологічна переробка продукції. Основними завданнями, що сприятимуть вирішенню проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи у регіоні, вважаємо впровадження спеціальних цільових програм щодо мінімізації шкідливого екологічного впливу та удосконалення їх у напрямі врахування специфіки господарювання у приватному секторі, підвищення контролю за впровадженням контрзаходів, оновлення парку приладів спеціального призначення (дозиметрів, радіометрів, спектрометрів, приладів для визначення вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та в організмі людини тощо).

Виходу обласного АПК з кризової ситуації сприятиме прискорення інноваційного процесу, масове впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій і техніки, і на цій основі випуск конкурентоспроможної високоякісної продукції, екологічно безпечної у споживанні. Саме тому невід’ємною складовою підвищення виробництва у всіх сферах АПК має бути його інноваційний розвиток, забезпечений ефективною підтримкою на державному рівні вітчизняного високотехнологічного і науково-місткого секторів економіки. Екологічні проблеми аграрної і переробної сфер АПК, що виникають при використанні ПРПТ, частково вирішуються в сфері виробництва засобів виробництва для АПК: удосконалення і впровадження інтенсивних екологічно безпечних технологій і нової техніки, придатність її для використання в умовах з різними зональними особливостями. Економічно доцільним є впровадження нової техніки, прогресивних технологій на крупних спеціалізованих виробництвах АПК.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження отримані нові результати, які за сукупністю можна кваліфікувати як розв’язання конкретного наукового завдання щодо раціоналізації природокористування у регіональному агропромисловому комплексі столичного рангу, яким є Київський АПК. Врахування їх дозволить суттєво підвищити еколого-економічну ефективність функціонування АПК та сприяти вирішенню багатьох екологічних проблем у регіоні. Одержані наукові та практичні результати роботи такі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

5.