КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СОЛОГОР Ірина Миколаївна

УДК 811.112.2

СЛОВОТВОРЧІ ФУНКЦІЇ ТВІРНИХ ОСНОВ

СУФІКСАЛЬНИХ ДІЄСЛІВ

У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МЕДИЧНІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі іноземних мов з курсом латинської мови та медичної термінології Української медичної стоматологічної академії, Міністерство охорони здоров’я України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Зернова Валентина Костянтинівна

Українська медична стоматологічна академія,

кафедра іноземних мов з курсом латинської мови

та медичної термінології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Іщенко Ніна Григорівна,

Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Каравашкін Віктор Іванович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, кафедра німецької філології, доцент

Провідна установа Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології, кафедра германської філології, Кабінет Міністрів України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “14” квітня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано “13 ” березня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А.Калита

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Медична термінологія належить до найбільш інтенсивно прогресуючих частин словникового складу мови, що зумовлюється, перш за все, стрімким розвитком медицини та міжнародною науковою інтеграцією у цій сфері знань. Виникнення нової лексики на позначення медичних понять, які відображають розвиток сучасної німецької медичної терміносистеми, складає значну групу новоутворів, що ускладнює процес спілкування фахівців цієї галузі (P.WeiЯ, I.Wiese). Надзвичайно високий рівень інтернаціоналізації медичної комунікації, використання нових інформаційних технологій зберігання й обробки наукової інформації, утворення великої кількості нових термінів спонукають лінгвістів до вивчення медичної термінолексики (І.М.Гнатишена, I .Nortmeier).

Сучасна німецька медична термінологія характеризується високим рівнем розвитку та спрямуванням до максимальної стандартизації й уніфікації термінів (W.Hartung, H.SchippergeЯ). ?езважаючи на той факт, що нині в медичній науковій комунікації домінує англійська мова, німецька мова як засіб міжнародного наукового спілкування залишається на другому місці (H.Lippert), що теж визначає необхідність ґрунтовного дослідження німецької медичної терміносистеми.

Серед досліджень, присвячених питанням медичної термінології, чільне місце належить визначенню способів і засобів термінотворення (В.Я.Греб, Г.Ф.Шанаурова, I.Nortmeier), встановленню специфіки функціонування іншомовних медичних термінів (L.Becher, I.Wiese), висвітленню проблем їхньої етимології (І.М. Гнатишена). Дослідження мовних ресурсів і засобів маніфестації спеціальних понять медицини, з одного боку, допомагає розв’язати теоретичні питання загальних закономірностей розвитку окремої терміносистеми, з іншого – вирішити практичні проблеми розбудови, впорядкування, уніфікації та стандартизації галузевої лексики, що сприяє оптимізації наукової комунікації в галузі медицини.

Дослідженням різних аспектів дієслівного словотворення на матеріалі загальнолітературної німецької мови (Г.Ф.Новак, А.А.Пузік, W.Fleischer, R.Hinderling, J.Schroeder) та окремих терміносистем присвячено праці багатьох учених (В.К.Зернова, Н.П.Фесик, Л.Д.Хавтасі, W.Reingardt). Однак лише в обмеженій кількості робіт розглядаються проблеми дієслівної суфіксації у німецькій медичній термінології (Г.Ф. Шанаурова). Не проводилося вивчення словотворчих особливостей суфіксальних дієслів та виявлення їхніх термінотворчих функцій у сфері медицини на матеріалі німецької мови.

Актуальність теми дисертації визначається загальною спрямованістю низки сучасних лінгвістичних досліджень на виявлення закономірностей та чинників розвитку й функціонування лексичного складу мови. Виокремлення твірних основ суфіксальних дієслів-термінів у медичній терміносистемі дозволяє виявити тенденції та механізми процесів термінотворення сучасної німецької мови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах комплексної теми “Дослідження процесів термінотворення в напрямку від твірних основ слів до співвідносних з ними похідних термінів” (номер держреєстрації 0199U002125) кафедри іноземних мов із курсом латинської мови та медичної термінології Української медичної стоматологічної академії, м. Полтави.

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки реалізації словотворчих функцій твірних основ німецьких суфіксальних дієслів-термінів шляхом визначення їхньої структурної та семантичної організації.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань:

· висвітлення особливостей словотвірної структури й семантики твірних основ суфіксальних дієслів у німецькій медичній термінології;

· виділення словотвірних моделей, за якими утворюються досліджувані дієслова;

· з’ясування послідовності та напрямів реалізації словотворчих функцій твірних основ німецьких суфіксальних дієслів і їхніх словотворчих потенцій у процесі подальшого творення термінів-іменників і прикметників;

· виявлення словотвірної структури, семантики та словотвірних моделей похідних основ, співвідносних з основою суфіксального дієслова;

· встановлення специфіки словотворчих потенцій віддієслівних похідних термінів у субмові медицини;

· визначення кількісних та якісних параметрів словотвірних ланцюжків із вихідною ланкою-основою німецького суфіксального дієслова-терміна.

Об’єктом дослідження є основи німецьких суфіксальних дієслів-термінів і похідні основи віддієслівних термінів, які перебувають у відносинах послідовної похідності й об’єднані спільним термінологічним значенням.

Предметом дослідження є словотворчі функції твірних основ суфіксальних дієслів у німецькій медичній термінології та співвідносних з ними похідних, їхні структурні й семантичні особливості.

Матеріалом дослідження слугували дані, отримані методом суцільної вибірки з різноманітних авторитетних лексикографічних джерел німецької медичної термінології, спеціальних довідкових та періодичних фахових наукових видань. Результатом вибірки стали 446 основ німецьких суфіксальних дієслів і 2289 співвідносних з ними за структурою та семантикою похідних основ медичних термінів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання конкретних завдань у дослідженні використовується поєднання словотвірного аналізу та синтезу, що вимагає комплексного використання таких методів і прийомів: методу аналізу за безпосередніми складниками для дослідження словотвірної структури основ, виявлення морфологічних, семантичних та граматичних класів твірних основ, з’ясування структурних і семантичних відношень між максимальними словотворчими компонентами; методу моделювання для встановлення основних словотвірних моделей німецьких суфіксальних дієслів і співвідносних з ними похідних основ; методу дистрибутивного аналізу для виявлення оточення, в якому можуть або не можуть зустрічатися твірні основи суфіксальних дієслів, дієслівні словотворчі суфікси та віддієслівні похідні основи; методу валентнісного аналізу, який визначає потенціал твірної основи і словотворчого компонента в породженні похідних одиниць шляхом формальної та семантичної сполучуваності; методу трансформаційного аналізу, що застосовувався у процесі встановлення семантичного напряму похідності в опозиції твірна основа / похідна основа; аналітико-описового методу для висвітлення особливостей творення основ суфіксальних дієслів і співвідносних з ними похідних у німецькій медичній термінології; прийомів кількісного аналізу для визначення словотворчої активності твірних основ медичних термінів і продуктивності словотвірних моделей, за якими вони утворені.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснена спроба виокремлення твірних основ суфіксальних дієслів у німецькій медичній термінології, які виступають вершинами словотвірних ланцюжків, що розгортаються у напрямі від вихідних ланок до співвідносних із ними за структурою та семантикою похідних основ віддієслівних медичних термінів-іменників і прикметників. Уперше було схарактеризовано семантичні особливості німецьких суфіксальних дієслів-термінів, висвітлено їхні словотворчі функції й визначено словотворчі потенції у подальшому процесі термінотворення. Виявлено типові словотвірні моделі суфіксальних дієслів і віддієслівних похідних термінів у німецькій медичній терміносистемі. Встановлено характер взаємозв’язків, які базуються на формальній та семантичній спорідненості між твірними основами суфіксальних дієслів і похідними віддієслівними основами іменників і прикметників.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона є внеском у теорію словотворення й термінотворення сучасної німецької мови. Встановлення специфіки словотворчих функцій і основних тенденцій реалізації словотворчих потенцій твірної основи суфіксального дієслова сприятиме поглибленому вивченню процесів словотворення в сучасній німецькій мові, виявленню та висвітленню системних відношень у сфері дієслівної термінології. З’ясування характеру взаємозв’язків між ланками словотвірного ланцюжка дозволяє представити словотворення й термінотворення сучасної німецької мови як цілісні системи, яким властиві чітка структурна організація та власні закономірності функціонування.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її теоретичних положень і висновків у курсі лексикології сучасної німецької мови (розділи “Словотвір”, “Термінотворення”, “Лексикографія”); у лексикографічній практиці, зокрема, в укладанні навчальних перекладних галузевих словників і словників словотвірних гнізд; у написанні підручників, методичних посібників для студентів і аспірантів медичного профілю. Результати дослідження були впроваджені у практичний курс викладання німецької мови для студентів Української медичної стоматологічної академії, м. Полтави.

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження проводилася на 6 конференціях, у тому числі міжнародних: науковій конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000); третій і четвертій науково-методичних конференціях “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава, 2000, 2002); шостій науково-методичній конференції “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2003); республіканських: Всеукраїнських наукових філологічних конференціях “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2000, 2001).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження висвітлено у п’яти статях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць, і трьох тезах наукових конференцій.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 195 сторінок, загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками становить 530 сторінок. Список використаної літератури містить 297 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів, у тому числі 3 праці на електронних носіях. Список лексикографічних джерел становить 63 позиції, в тому числі 7 джерел на електронних носіях.

Структура дисертаційної роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку лексикографічних джерел і додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, розкрито наукову новизну дослідження, визначено його мету й завдання, об'єкт і предмет, теоретичне й практичне значення роботи, сформульовано положення, які виносяться на захист, описано методи та прийоми наукового дослідження, подано дані про апробацію його результатів.

У першому розділі розглянуто сутність терміна як одиниці спеціального найменування, висвітлено особливості німецької медичної терміносистеми, встановлено відповідність дієслівних номінацій субмови медицини вимогам, що висуваються до терміна, схарактеризовано основні одиниці словотвору та методологічну базу дослідження, визначено спільні й відмінні риси словотвору у сфері термінології та загальновживаної мови, здійснено аналіз суфіксації як способу слово- та термінотворення, визначено інвентар дієслівних словотворчих суфіксів сучасної німецької мови.

У другому розділі визначаються основні лексико-граматичні, словотвірні й семантичні ознаки автохтонних твірних основ суфіксальних дієслів, визначаються основні способи словотворення, словотвірні моделі, напрями реалізації словотворчих функцій основ суфіксальних дієслів у процесі термінотворення, розглядаються словотвірні ланцюжки, вихідними ланками яких виступають основи автохтонних суфіксальних дієслів, досліджується структура й семантика віддієслівних похідних основ, які є ланками цих словотвірних ланцюжків.

У третьому розділі висвітлюється специфіка словотвірної структури й семантики запозичених твірних основ суфіксальних дієслів, аналізуються структурні та семантичні особливості віддієслівних похідних основ іменників і прикметників різних послідовних актів словотворення, виявляються їхні словотворчі потенції, характеризується кількісний і якісний склад словотвірних ланцюжків, вершиною яких виступають німецькі суфіксальні дієслова із запозиченою твірною основою.

У загальних висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, формулюються основні висновки й окреслюються перспективи подальших наукових розробок.

Додатки складаються з 11 таблиць, що відображають кількісні та якісні факти реалізації словотворчих функцій основ суфіксальних дієслів у німецькій медичній термінології, продуктивність словотвірних моделей, за якими утворені суфіксальні дієслова, а також рисунків словотвірних ланцюжків із вихідними ланками-основами німецьких суфіксальних дієслів-термінів та словотвірного гнізда.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Лінгвістичні проблеми дослідження терміна й терміносистеми”. Мова як засіб спілкування є одним із найвищих надбань духовного розвитку людства, що розвивається в тісному взаємозв’язку із суспільним прогресом і відображає всі зміни, які в ньому відбуваються (Ю.А.Зацний, Т.О.Пахомова, Т.І.Панько, І.М. Кочан, Г.П.Мацюк). Залежно від рівня розвитку суспільної організації розширюються межі функціонування можливостей мови, яка, з одного боку, становить собою живий мовленнєвий процес, а з іншого – є суспільним явищем, яке має матеріальну природу і водночас здійснює ідеальні функції (О.С.Мельничук).

Терміносистемою ми вважаємо співвіднесену з певною сферою професійної діяльності людини сукупність термінів, які є найменуваннями наукових понять, пов’язаних між собою на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях (Т.Р.Кияк, В.М.Лейчик). Термінологія розглядається як підсистема лексики загальнолітературної мови, що забезпечує здійснення спеціальної професійної комунікації та характеризується екстралінгвально зумовленою ієрархічною організацією (Б.М.Головін, Р.Ю.Кобрін, В.П.Даниленко, І.С.Квітко).

На сучасному етапі в термінознавстві можна виділити два основні підходи до проблеми дослідження терміна. Вчені, що представляють першу точку зору, розглядають терміни як особливі, штучно утворені слова або словосполучення для позначення наукового поняття, які в термінологічній функції вживаються лише в спеціальній літературі та професійному спілкуванні і протиставляються словам загальновживаної лексики (О.С.Ахманова, Д.С.Лотте, В.М. Овчаренко). Лінгвісти, які підтримують другий підхід до визначення терміна, спираються на положення Г.О.Винокура про те, що в ролі терміна може виступати будь-яке слово. Терміни розглядаються не як особливі слова, а як слова в особливій функції (Б.М.Головін, Р.Ю.Кобрін, В.П.Даниленко, В.М.Лейчик, Т.І.Панько, І.М. Кочан, Г.П.Мацюк). У нашому дослідженні ми дотримуємося другої точки зору на досліджувану проблему.

Характер німецької медичної терміносистеми визначається здатністю медичних понять розкривати сутність біосоціальних процесів, явищ суспільства. Медичні терміни утворюються на базі наявної загальновживаної лексики, за загальними правилами і з використанням продуктивних словотворчих засобів та словотвірних моделей (СМ) сучасної німецької мови. В той же час, існують певні характерні риси медичної термінології, зумовлені як специфікою цієї галузі науки, так і специфікою лексико-семантичних одиниць, які входять до її складу. Системність будь-якої термінології, зокрема медичної, виявляється в різних типах парадигматичних відношень та зв’язків, які виникають між лексичними одиницями певної терміносистеми, що маніфестуються в явищах полісемії, синонімії, омонімії й антонімії (П.В.Джандоєва, С.В.Кійко, Г.Ф.Ракшанова). Зважаючи на існування зазначених явищ, актуальною вважаємо проблему стандартизації й уніфікації німецьких медичних фахових виразів.

Основними шляхами поповнення сучасної медичної терміносистеми німецької мови є: запозичення термінів із подальшою адаптацією до норм сучасної німецької мови; адекватний переклад іншомовних термінів із використанням наявних у мові словотвірних ресурсів; термінотворення (термінологізація загальновживаної лексики, словотворення, утворення багатокомпонентних термінологічних словосполучень).

Дослідження твірних основ (ТО) німецьких суфіксальних дієслів полягає в поєднанні ономасіологічного, семасіологічного та морфологічного підходів до вивчення словотвору, що базується на рухові від форми до значення слова, в якому воно може вживатися, виконуючи номінативну функцію. Головною одиницею словотвору виступає основа слова, яка відіграє провідну роль у процесі породження слова (О.А.Земська, В.К.Зернова, О.С.Кубрякова, М.Д.Степанова). Основа вважається основною структурною частиною слова, яка виокремлена штучно або збігається зі словом, є засобом вираження лексичного значення та входить до складу всіх його словоформ (Т.М.Бєляєва, О.А.Земська, О.С.Кубрякова, К.А.Левковська).

Дослідження ТО німецьких суфіксальних дієслів-термінів і співвідносних з ними похідних основ (ПО) іменників і прикметників у субмові медицини здійснюється в синхронії шляхом комплексного застосування словотвірного аналізу та синтезу. Словотвірний аналіз та словотвірний синтез перебувають у тісному взаємозв’язку один з одним, оскільки дані про форму та значення максимальних словотворчих компонентів (СК), отримані в результаті їх аналізу, використовуються для синтезу ПО.

Словотвірний аналіз полягає у послідовній сегментації ПО, яка перебуває у бінарній опозиції ТО/ПО, на максимальні СК, що можуть бути виражені основою або словотворчим афіксом (В.К.Зернова, В.Г.Костенко). За основну одиницю словотвірного аналізу ми приймаємо основу твірного слова, яка визначається як твірна основа. Вона виступає обов’язковим конституентом словотвірної структури, її лексико-семантичним ядром у процесі творення похідних термінів (В.К.Зернова, Н.Г.Іщенко). Носієм категоріального значення частини мови є ТО, яка забезпечує наступність у семантиці слів, пов’язаних відносинами послідовної похідності, і здійснює безпосередній вплив на структуру ПО та характер її семантики (Н.Г.Іщенко, В.Г.Костенко, О.М.Тихонов). Для наочної репрезентації словотвірної структури ПО медичних термінів застосовувалася система умовних знаків, розроблена В.К.Зерновою, яка дозволяє демонструвати послідовність словотвірних актів і спосіб термінотворення.

Словотвірний синтез розглядається як конструювання терміна за певними семантичними параметрами, за певними структурними схемами, які базуються на наявних у мові словотвірних ресурсах (І.Г.Мілославський). Його метою є виявлення напрямів реалізації словотворчих функцій, установлення словотворчих потенцій основ суфіксальних дієслів і співвідносних з ними за структурою та семантикою ПО термінів. Словотворча потенція, відповідно, визначається як категорія мови, що відображає здатність основи до породження нових семантично та структурно залежних від неї слів (Т.М.Бєляєва). Вона виражається у валентності й активності основ, які виступають якісними та кількісними аспектами її реалізації. Словотворчою валентністю ми вважаємо здатність ТО вибірково вступати в комбінації зі СК (Т.М.Бєляєва, В.К.Зернова, Н.Ф.Клименко). На тлі валентнісних ознак ТО формуються СМ, за якими утворюються ПО та здійснюється відбір таких словотворчих засобів, що не суперечать структурним, граматичним, семантичним і морфонологічним властивостям цієї ТО. Словотворча валентність основ у нашому дослідженні визначається за допомогою аналізу ПО медичних термінів, зафіксованих у фахових текстах наукових і періодичних видань, а також у галузевих лексикографічних джерелах. Словотворча активність визначається співвідношенням загальної кількості ТО, від яких утворилися ПО, до загальної кількості основ у вибірці (Т.М.Бєляєва). Активність ТО – кількісний показник шляхів реалізації її словотворчих функцій. Основи характеризуються різним ступенем активності: висока активність становить 100-70%, середня активність – 70-30%, низька активність – 30-10%, неактивність – 10-1%, пасивність – 1-0% (І.К.Архипов, В.Г.Костенко). Урахування кількісних параметрів у процесі дослідження фактів мови сприяє здійсненню якісного аналізу останніх.

Одним із способів об’єктивної наочної репрезентації мовних процесів є словотвірне моделювання, що супроводжує словотвірний аналіз та синтез досліджуваних одиниць. Воно сприяє виявленню продуктивності словотвірних моделей німецьких суфіксальних дієслів і співвідносних з ними у структурно-семантичному плані ПО. Продуктивність визначається за загальною кількістю виявлених ПО, що виникли за певною СМ на цей час (О.С.Кубрякова, Л.І.Сахарчук). Вивчення словотворчих функцій ТО суфіксальних дієслів-термінів здійснюється шляхом розгортання словотвірних ланцюжків (СЛ) у горизонтальній площині, де вихідними ланками виступають зазначені ТО. На відміну від ізольованого дослідження окремих ПО, такий підхід сприяє виявленню всіх словотвірних зв’язків термінів, пов’язаних відносинами послідовної похідності, оскільки розкривається не тільки словотвірна структура кожного твірного чи похідного слова, але і його словотворчий потенціал, роль і місце у словотвірному механізмі мови медицини.

Розділ 2. “Суфіксальні дієслова з автохтонними твірними основами в німецькій медичній термінології”. Сучасна німецька медична термінологія охоплює різні сфери функціонування. До системи комунікації медицини входять три основні сфери:

1) сфера наукової комунікації, система медичних наук: андрологія, пульмонологія, геронтологія, педіатрія, гінекологія, стоматологія, гастрологія, офтальмологія та ін.;

2) сфера вищої та середньої медичної освіти, викладання спеціалізованих предметів медико-біологічного профілю (анатомія, топографія, гістологія, фізіологія та ін.), укладання навчальної літератури, підвищення кваліфікації;

3) сфера управління та практичний відділ охорони здоров’я: апарат управління; спеціальні медичні підрозділи (санітарна авіація, санітарно-епідеміологічна служба тощо); спеціалізовані лікарняні відділення; лабораторії; матеріально-технічна база, яка охоплює обладнання, ресурси (людські та технічні).

Врахування зазначених сфер дало можливість об’єктивно й чітко визначити корпус спеціальних текстів, обраних для дослідження, що релевантно представляють німецьку медичну терміносистему.

Словотвірний аналіз досліджуваних одиниць виявив 43 дієслова з автохтонними ТО, що функціонують у сучасній німецькій медичній термінології. Зазначені терміни мають у своєму складі дієслівні словотворчі суфікси: -eln, -ern, -igen, -chen, -schen, -tschen, -zen. Наприклад: blinzeln – моргати, мигати (здійснювати рефлекторні рухи повіками); klьmpern – згортатися (про кров), krдchzen – хрипіти, сипло говорити (внаслідок захворювання або після оперативного втручання). До переліку зазначених дієслів були включені також дві одиниці, до складу яких входить запозичений суфікс -ieren: schattieren – відтіняти ( про колір шкіри тощо) та halbieren - ділити навпіл (наприклад, щодо дози ліків).

Суфіксальні дієслова із автохтонними ТО становлять 9,6 % загальної кількості досліджуваних одиниць, що зумовлюється міжнародним характером медичної термінології, базу якої складають терміни з основами, запозиченими з грецької та латинської мов.

Дієслівна суфіксація у 20,4 % суфіксальних дієслів виступає засобом термінологізації суфіксальних дієслів, які використовуються для позначення спеціальних понять у сфері медицини. Наприклад: schnarren – тріщати > schnarchen – хропіти ( у результаті ослаблення м’язів м’якого піднебіння). Основи автохтонних суфіксальних дієслів відрізняються за своєю словотвірною структурою, яка зумовлена валентністю німецьких дієслівних суфіксів і визначається певними ознаками ТО. Базовими серед них є: належність ТО до певної лексико-граматичної категорії, її структура (морфемна, дериваційна), регулярність ТО. Особливості словотвірної структури ПО суфіксальних дієслів-термінів знаходять своє відображення в СМ та субмоделях. У сучасній німецькій медичній терміносистемі виявлено суфіксальні дієслова з автохтонними ТО, співвідносні за своєю структурою та семантикою з основами кореневих іменників, прикметників, дієслів (слабких та сильних), а також зі зв’язаними та унікальними звуконаслідувальними основами, наявність яких є ознакою динаміки мовних процесів сучасної німецької мови.

Дослідження внутрішніх валентних зв’язків автохтонних ТО сприяло встановленню їхньої активності щодо дієслівних словотворчих суфіксів. У процесі породження ПО суфіксальних дієслів автохтонні ТО виявляють: 1) неактивність щодо запозиченого суфікса -ieren та німецьких суфіксів -chen, -schen, -zen; 2) низьку активність у поєднанні з дієслівними суфіксами -eln, -igen; 3) середню активність щодо суфікса -ern. Відповідно, в німецькій медичній термінології функціонують здебільшого негібридні (9,2 %) ПО автохтонних суфіксальних дієслів, а гібридні становлять лише незначну кількість (0,4 %). Ці факти свідчать про неактивність автохтонної ТО щодо дієслівних словотворчих суфіксів у німецькій медичній терміносистемі.

Аналіз словотвірної структури ПО автохтонних суфіксальних дієслів-термінів, виявив, що вони утворені за двома основними СМ: М6 та М7 (М.Д.Степанова) і, відповідно, є ПО першого ступеня похідності зі зміною або без зміни кореневого голосного. Зазначені СМ малопродуктивні в утворенні суфіксальних дієслів з автохтонною ТО, які функціонують у німецькій медичній термінології. Низький рівень продуктивності СМ, за якими утворено автохтонні суфіксальні дієслова, є підтвердженням того, що дієслівна суфіксація, як і в загальнолітературній мові, не виступає основним способом утворення дієслівних термінів у сучасній німецькій медичній терміносистемі.

Твірні основи автохтонних суфіксальних дієслів реалізують свої словотворчі функції в трьох основних напрямах: суфіксація, словоскладання, конверсія. Найвищу словотворчу активність вони виявляють у напрямі суфіксації з подальшим утворенням складних термінів-іменників. Основи автохтонних суфіксальних дієслів демонструють середню словотворчу активність у процесі породження ПО віддієслівних суфіксальних іменників із словотвірним значенням (СЗ) дії, процесу, стану, вони виявляють внутрішню валентність щодо генетично споріднених автохтонних дієслівних суфіксів -er, -ung, надаючи при цьому перевагу комбінації із суфіксом -ung. Цей факт свідчить про вплив генетичного фактора на реалізацію словотворчих потенцій ТО, вираженої основою автохтонного суфіксального дієслова.

Основи досліджуваних суфіксальних дієслів виявляють: 1) середню активність у творенні ПО іменників першого словотвірного акту шляхом субстантивної конверсії інфінітива, що використовуються для позначення стану; 2) неактивність у породженні ПО іменників шляхом субстантивації дієприкметників теперішнього часу (РІ) на позначення діяча та одночасно його дії; 3) неактивність у творенні ПО іменників першого словотвірного акту внаслідок субстантивації дієприкметників минулого часу (РІІ), яким властива результативність дії, вираженої основою автохтонного суфіксального дієслова; 4) середню активність в утворенні ПО прикметників першого словотвірного акту шляхом ад’єктивної конверсії РІ та РІІ, що використовуються на позначення ознак і властивостей явищ, предметів, станів, мотивованих дією, вираженою ТО автохтонного суфіксального дієслова; 5) низьку словотворчу активність у напрямі словоскладання, виступаючи першим максимальним СК складного терміна. Це зумовлюється в першу чергу тим, що автохтонні суфікси -igen, -schen, -zen і запозичений суфікс -ieren обмежують словотворчі можливості автохтонної ТО. У досліджуваній терміносистемі не виявлено ПО суфіксальних прикметників, співвідносних з ТО автохтонних суфіксальних дієслів.

Віддієслівні суфіксальні іменники першого словотвірного акту продовжують брати участь у подальшому процесі термінотворення. Виступаючи ТО на наступному послідовному словотвірному акті, вони демонструють: 1) низьку словотворчу активність, функціонуючи першим максимальним СК складних термінів другого словотвірного акту; 2) високу словотворчу активність у ролі другого максимального СК складних термінів другого словотвірного акту. Основи складних іменників другого словотвірного акту реалізують свої словотворчі потенції в утворенні ПО складних іменників третього словотвірного акту, виявляючи при цьому словотворчу неактивність.

Віддієприкметникові конверсивні прикметники першого словотвірного акту продовжують брати участь у подальшому процесі породження ПО складних і префіксальних прикметників на другому словотвірному акті. У процесі термінотворення вони демонструють: 1) неактивність у творенні ПО префіксальних прикметників; 2) низьку активність у процесі породження ПО складних прикметників, виступаючи другим максимальним СК.

У німецькій медичній термінології виявлені СЛ, вихідними ланками яких виступають основи суфіксальних дієслів із автохтонними ТО. Вони можуть представляти різну кількість словотвірних актів, що репрезентують поступове ускладнення словотвірної структури ТО, а саме: один, два або три послідовні словотвірні акти. У досліджуваній терміносистемі переважають СЛ із вихідними ланками-основами автохтонних суфіксальних дієслів, які мають у своєму складі два послідовні словотвірні акти (63,8%), що є відображенням високих показників реалізації словотворчих потенцій основ автохтонних суфіксальних дієслів.

Розділ 3. “Суфіксальні дієслова з запозиченими твірними основами в німецькій медичній термінології”. У результаті словотвірного аналізу в сучасній німецькій медичній термінології було виявлено 403 суфіксальних дієслова з запозиченими ТО. Термінологічні значення цих дієслів виникли внаслідок дієслівної суфіксації та семантичного способу словотвору. Шляхом розвитку сигніфікативних значень загальнолітературних суфіксальних дієслів утворилася незначна частина досліджуваних дієслів-термінів (7%). Наприклад: galoppieren – галопувати, скакати галопом та galoppieren – мед. галопувати (у значенні, надзвичайно швидко відбуватися, наприклад, щодо захворювання).

Переважна більшість суфіксальних дієслів із запозиченою ТО (93%) сконструйовано за СМ суфіксальних дієслів на позначення спеціальних понять у галузі медицини. Дієслівна суфіксація виступає одним із основних шляхів їхньої термінологізації, наприклад: die Ankylose – анкілоз, нерухомість суглоба > ankylosieren – анкілозувати, робити суглоб нерухомим.

Основи суфіксальних дієслів із запозиченою ТО мають різну структурну організацію останньої, яка визначається внутрішніми валентними зв’язками дієслівних словотворчих суфіксів і характеризується лексико-граматичною належністю ТО до певної частини мови. За своїм походженням запозичені ТО суфіксальних дієслів є здебільшого запозиченнями (90%) з класичних мов (латинської та грецької) і рідше – із французької (7%), англійської, італійської, іспанської та інших мов (3%). У досліджуваній термінології функціонують запозичені суфіксальні дієслова, які співвідносяться за своєю структурою і семантикою з основами кореневих та афіксальних іменників, прикметників, а також із запозиченими зв’язаними й унікальними коренями.

Дослідження внутрішніх валентних зв’язків запозичених ТО сприяло встановленню абсолютної словотворчої активності ТО щодо запозиченого дієслівного словотворчого суфікса -ieren (79%) та його розширених варіантів -isieren (17%) та -ifizieren (4%). У німецькій медичній термінології функціонують лише негібридні ПО суфіксальних дієслів із запозиченою ТО.

Аналіз словотвірної структури ПО запозичених суфіксальних дієслів-термінів, виявив, що досліджувані дієслова утворені за двома основними СМ: М6 та М13 (М.Д.Степанова). Зазначені СМ високопродуктивні у породженні німецьких суфіксальних дієслів-термінів із запозиченою ТО. Цей факт підтверджує положення про те, що в німецькій медичній терміносистемі відсутній спеціальний словотворчий інвентар й особливі СМ для творення дієслів-термінів. Процес термінотворення дієслівних номінацій субмови медицини здійснюється за законами та правилами словотвору загальнолітературної мови. У межах СМ виділяються субмоделі, кількість яких зростає з підвищенням продуктивності СМ.

Основи запозичених суфіксальних дієслівних медичних термінів активно беруть участь у породженні віддієслівних ПО іменників і прикметників унаслідок суфіксації, словоскладання та конверсії. В утворенні ПО суфіксальних прикметників ТО суфіксальних дієслів виявляють неактивність. Атрибутивні значення, що мотивуються дією, позначуваною основою запозиченого суфіксального дієслова, як правило, маніфестуються за допомогою ад’єктивної конверсії РІ та РІІ. Основи суфіксальних дієслів із запозиченою ТО виявляють низьку словотворчу активність у творенні шляхом субстантивації ПО іменників із СЗ процесуальності або стану. Цей факт пояснюється високою словотворчою активністю ТО дієслова у процесі породження ПО віддієслівних суфіксальних іменників, які перебувають у відносинах конкуренції з ПО іменників, утворених шляхом субстантивації інфінітива. Основи суфіксальних дієслів із запозиченою ТО демонструють низьку словотворчу активність і лише праву валентність у творенні ПО складних іменників, виступаючи першим максимальним СК. У процесі породження ПО за допомогою суфіксації ТО суфіксальних дієслів не обмежуються генетичним фактором. Вони виявляють високу продуктивність у творенні ПО віддієслівних суфіксальних іменників за СМ М6, у межах якої найбільш продуктивними є суфікси -ung та -ion / -(a)tion.

Основи віддієслівних термінів, утворені на першому словотвірному акті, демонструють різну словотворчу активність у подальшому процесі термінотворення. Високу словотворчу активність виявляють основи віддієслівних суфіксальних іменників, виступаючи як першим, так і другим максимальним СК ПО складного терміна-іменника. Неактивність у подальшому процесі породження медичних термінів демонструють основи віддієслівних суфіксальних прикметників. Основи, утворені внаслідок конверсії як ад’єктивної, так і субстантивної, виявляють низьку словотворчу активність у наступних актах термінотворення. Слід зазначити, що після другого словотвірного акту словотворчі потенції віддієслівних ПО суттєво знижуються: якщо на першому словотвірному акті утворено 759 ПО, на другому – 1264 ПО, то на третьому – 55 ПО. Ці факти свідчать про зниження словотворчих потенцій ТО суфіксального дієслова на третьому словотвірному акті.

У сучасній німецькій медичній терміносистемі виявлені СЛ, вихідними ланками яких виступають ТО запозичених суфіксальних дієслів. Компоненти СЛ пов’язані між собою спільним термінологічним значенням і перебувають у відносинах послідовної похідності. Основи запозичених суфіксальних дієслів, які є вихідними ланками СЛ, мають різну словотвірну структуру. Вони представлені похідними та непохідними іменними основами, а також непохідними, умовно та дефектно подільними запозиченими основами. СЛ репрезентують різну кількість словотвірних актів, що відображають шляхи реалізації словотворчих функцій ТО суфіксального дієслова й поступове ускладнення її словотвірної структури. Максимальна довжина СЛ складає три словотвірні акти, проте для німецької медичної терміносистеми характерні СЛ, довжина яких становить два словотвірні акти, що є маніфестацією високих показників реалізації словотворчих потенцій ТО запозичених суфіксальних дієслів.

ВИСНОВКИ

Дієслівний термін має всю сукупність визначальних ознак, властивих термінові-іменнику: позначає спеціальне наукове поняття, яке маніфестується у його дефініції, використовується переважно у спеціальній сфері комунікації. Таким чином, дієслівні терміни, представлені німецькими суфіксальними дієсловами з автохтонними та запозиченими ТО, – невід’ємна частина німецької медичної терміносистеми.

Дослідження напрямів реалізації словотворчих функцій та ступенів реалізованості словотворчих потенцій основ суфіксальних дієслів-термінів із автохтонними та запозиченими ТО і ПО, пов’язаних з ними відносинами послідовної похідності здійснюється шляхом їхнього об’єднання у СЛ. Аналіз структури та семантики термінів, які представляють ланки цих СЛ, є внеском у вирішення теоретичних питань загальних закономірностей розвитку окремої терміносистеми, що сприяє виявленню механізмів породження термінів, упорядкуванню, регулюванню, уніфікації та стандартизації галузевої лексики, висвітленню проблеми співвідношення національного й інтернаціонального в термінології.

Інвентар словотворчих засобів, який використовується у процесі реалізації словотворчих функцій ТО німецьких суфіксальних дієслів-термінів, є спільним і для сфери загальновживаної мови, і для сфери субмови медицини. Гібридні основи суфіксальних дієслів складають лише 0,4% загальної кількості досліджуваних одиниць, що визначається як інтра-, так і екстралінгвальними факторами. З одного боку – це вплив генетичного фактора, який відіграє вирішальну роль у творенні ПО суфіксальних дієслів, а з іншого – надзвичайно високий рівень інтернаціоналізації субмови медицини, який насамперед зумовлений історичним розвитком цієї галузі знань і прагненням учених до міжнародної наукової інтеграції у сфері медицини, оскільки це сприяє вирішенню глобальних проблем людства. Зазначені фактори пояснюють наявність великої кількості гібридних утворів на першому та другому послідовному словотвірному акті, виявленої в межах досліджуваного матеріалу.

Основи суфіксальних дієслів-термінів демонструють: 1) високу словотворчу активність у породженні ПО віддієслівних іменників шляхом суфіксації (79,4%); 2) середню активність в утворенні ПО віддієслівного прикметника шляхом ад’єктивації РІ та РІІ (44,4%); 3) низьку словотворчу активність у породженні ПО іменника внаслідок субстантивації інфінітива, РІ і РІІ суфіксального дієслова (29,6%); 4) низьку словотворчу активність у напрямі словоскладання (26,2%); 5) неактивність (8,1%) у творенні ПО віддієслівного суфіксального прикметника. Словотворча активність ТО суфіксальних дієслів максимально виявляється у породженні ПО віддієслівних суфіксальних іменників із подальшим утворенням ПО складних іменників. У інших напрямах термінотворення ТО суфіксальних дієслів виявляють неактивність і пасивність. Основи німецьких суфіксальних дієслів-термінів на третьому послідовному словотвірному акті демонструють низьку словотворчу активність у породженні складних ПО та словотворчо пасивні в інших напрямах утворення медичних термінів. Кількість зафіксованих фактів реалізації словотворчих функцій основ суфіксальних дієслів свідчить, що, за умови, якщо певні основи виявляли невисокі показники словотворчої активності на першому акті словотворення, кожний наступний словотвірний акт ослаблював їхні словотворчі потенції.

Провідними критеріями визначення словотворчих потенцій ТО виступають, з одного боку, понятійний об’єм терміна, а з іншого боку – структура ТО, оскільки термінотворення регламентується певними загальномовними закономірностями, які властиві досліджуваній терміносистемі. Найбільш активно словотворчі потенції реалізуються у напрямі творення ПО іменників шляхом суфіксації з подальшим породженням співвідносних із ними за структурою та семантикою ПО складних іменників. Утворення складних багатокомпонентних термінів на позначення складноструктурованих медичних понять зумовлене специфікою структури німецької мови, а також простотою і легкістю використання цього способу термінотворення.

У досліджуваній терміносистемі зафіксовано випадки лексико-семантичного дублювання суфіксальних дієслів і ПО термінів, співвідносних з ними за структурою та семантикою. Серед аналізованих одиниць німецької медичної термінології спостерігаються випадки не тільки лексико-семантичного дублювання, а й відношення антонімії, які виявляють свої систематизувальні функції в межах досліджуваної терміносистеми, що сприяє раціональному вираженню певної наукової інформації й оптимізації наукової комунікації.

Основи суфіксальних дієслів є вихідними ланками СЛ, які розгортаються в горизонтальній площині й демонструють поступове ускладнення словотвірної структури на кожному наступному словотвірному акті. Похідні основи, які входять до складу СЛ, об’єднані спільним термінологічним значенням, вираженим ТО суфіксального дієслова. Для німецької медичної термінології характерні СЛ, що мають довжину два послідовні словотвірні акти (67,6%).

Дослідження термінів шляхом організації у СЛ, які у свою чергу, об’єднуються у словотвірні гнізда, сприяє репрезентації всіх наявних словотвірних і семантичних зв’язків між термінами цих гнізд. Такий підхід до репрезентації будови термінологічного словотвірного гнізда може бути використаний в укладанні перекладного галузевого гніздового словника, в підготовці та написанні підручників і посібників для студентів і аспірантів медичного профілю. Наочна репрезентація системних зв’язків у термінологічних гніздах сприятиме комплексному вивченню іншомовної лексики, формуванню навичок побудови певної структурної схеми процесу породження термінів, що полегшить як розпізнавання та запам’ятовування окремих термінів, так і розуміння наукового тексту за фахом.

Перспективним напрямом подальших наукових розробок вважаємо дослідження твірних основ та співвідносних з ними за структурою й семантикою похідних основ певної терміносистеми шляхом застосування словотвірного аналізу та синтезу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ФАХОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Сологор І.М. Словотвірний аналіз суфіксальних дієслів з твірною основою запозиченого прикметника: (на матеріалі німецької медичної термінології) // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси: ЧІТІ, 1999. – Число 3. – С. 160-165.

2. Сологор І.М. Суфіксальні дієслова з твірною основою запозиченого іменника у медичній термінології (на матеріалі німецької мови) // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси: ЧІТІ, 2000. – Число 4. – С. 287-291.

3. Сологор І.М. Структура віддієслівного словотвірного гнізда у німецькій медичній термінології // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси: ЧДТУ, 2001. – Число 5. – С. 222-225.

4. Сологор І. Суфіксальні дієслова з автохтонними твірними основами у німецькій медичній термінології // “Наукові записки” Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія. – Вінниця: ВДПУ, 2001. – Вип. 3. – С. 131-136.

5. Сологор І. Субстантивація суфіксальних дієслів та її подальша словотворча реалізація (на матеріалі німецької медичної термінолексики) // Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Серія: Філологічні науки. – Полтава: ПДПУ, 2003. – Вип.3 (30). – С. 120-122.

6. Сологор І.М. Словотвірна структура суфіксальних дієслів у німецькій медичній термінології // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”. – Харків: Константа, 2000. – С. 282-284.

7. Сологор І.М. Дослідження словотворчих потенцій твірних основ суфіксальних дієслів (на матеріалі німецької медичної лексики) // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: ЧІТІ, 2000. – С. 73-74.

8. Сологор І.М. Ад'єктивація дієприкметників та подальша реалізація їх словотворчих потенцій (на матеріалі німецької медичної термінології) // Тези Всеукраїнської наукової філологічної конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. – Черкаси: ЧІТІ, 2001. – С.132-133.

АНОТАЦІЯ

Сологор І.М. Словотворчі функції твірних основ суфіксальних дієслів у сучасній німецькій медичній термінології. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04. – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню специфіки реалізації словотворчих функцій твірних основ суфіксальних дієслів у сучасній німецькій медичній термінології. Основи суфіксальних дієслів вивчаються в напрямі від твірних основ до співвідносних з ними віддієслівних похідних основ термінів-іменників і прикметників. Досліджувані дієслова розглядаються як вихідні ланки словотвірних ланцюжків, які