ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

СОЛОВЕЦЬ Лариса Огеївна

УДК 373.3.016:811.161.2’271’373.7

РОБОТА НАД ФРАЗЕОЛОГІЗМАМИ

ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.02 – теорія і методика навчання української мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук,

професор

Вашуленко Микола Самійлович,

Інститут педагогіки АПН України,

головний науковий співробітник

лабораторії початкової освіти.

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України,

доктор філологічних наук, професор

Мацько Любов Іванівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри стилістики;

кандидат педагогічних наук, доцент

Каліш Валентина Антонівна,

Глухівський державний педагогічний

університет,

завідувач кафедри української мови.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки і методики початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться 9 червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 7 травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У сучасних умовах модернізації шкільної освіти особливої актуальності набуває проблема опанування молодшими школярами української мови не лише як засобу пізнання, а й спілкування, прилучення до скарбниць культури українського народу, формування на цій основі навичок культури вербальної і невербальної комунікації. З огляду на це Державний стандарт початкової загальної освіти наголошує на тому, що основною змістовою лінією мовної освіти є комунікативна, яка спрямована на формування і розвиток умінь слухати, говорити, читати і писати, на засвоєння учнями етикетних норм спілкування, яке передбачає увагу до співрозмовника, повагу до думки іншої людини, використання у мовленнєвій повсякденній практиці форм вираження ввічливості.

Проблема культури спілкування як важливого компонента розвитку і виховання особистості молодшого школяра не може бути вирішена без постійної уваги до фразеологічної роботи з огляду на ту важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення слів у мовленнєвому етикеті спілкування, в оцінці ситуацій невербальної комунікації. Рівень вихованості й культури учня проявляється в умінні оформляти думку в слово, в манері говорити та спілкуватися, в умінні володіти силою голосу та інтонацією, уважно слухати співрозмовника, в багатстві етикетної фразеології. Саме тому необхідно вже у початковій ланці навчати школярів спілкуватися, дотримуючись етикету вербального та невербального спілкування, який формувався протягом століть багатьма поколіннями українців.

Робота з фразеологізмами тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” дозволяє розширити фразеологічний запас учнів, довести важливість правил ґречної поведінки людей у суспільстві, ознайомити з нормами етикету в спілкуванні, з особливостями українського національного етикету, сприяє реалізації комунікативної та діяльнісної змістових ліній навчання української мови.

На комунікативній функції мови ґрунтуються і відповідні функції етикету мовленнєвого спілкування: контактна (фатична); чемна (конотивна); регулювальна (регулятивна); навіювальна (імперативна); заклична (апелятивна); експресивна (емотивна). Набір функцій утворює специфічне функціональне поле мовленнєвого етикету в мікросистемі комунікативних одиниць.

Дотримання етикетних норм передбачає прояв таких якостей, як ввічливість, ґречність, чемність, доброзичливість, стриманість. Виражаються ці якості через конкретні мовленнєві дії. Оскільки ввічливість може мати різні відтінки, різний ступінь вияву, то мова послуговується спеціальними додатковими словами і стійкими сполученнями слів на означення цього осяжного поняття. Звідси мовленнєвий етикет – правила мовленнєвої поведінки, прийняті в суспільстві; він же, доречно використаний, формує толерантність характеру і культуру поведінки.

Найпростіші, нескінченно повторювальні комунікативні форми засвоюються з дитинства й утворюють важливу частину людських взаємин – мовленнєвий етикет.

С.К.Богдан, В.І.Кононенко, О.М.Миронюк, Н.П.Плющ, В.М.Русанівський, М.Г.Стельмахович, Н.І.Формановська, В.М.Шеломенцев під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно-специфічних сталих форм спілкування (стандарти, кліше, шаблони), прийнятих і приписуваних суспільством для встановлення, підтримки та припинення контакту у відповідній тональності.

Мовлення людей здійснюється не лише як судження про дійсність, а й як певна комунікативна ситуація: як звернутися до співбесідника, запитати, привітатися, попрощатися, подякувати, висловити незгоду, попросити вибачення, виразити здивування. Тематично дібрана фразеологія допомагає ґрунтовніше розкрити поняття “культура спілкування”, “мовленнєвий етикет”, “культура поведінки”.

Культура мовлення передбачає вироблення етичних та етикетних норм спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.

Спілкування – одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно впливають один на одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без взаємних контактів, без впливу один на одного. Термін “спілкування” вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків, передачі форм культури і спільного досвіду, взаємодії, взаєморозуміння, взаємовпливу людей (О.Я.Гойхман, О.І.Даниленко, А.М.Емірова, Т.К.Чмут). Сталі форми спілкування пов’язані з умовами спілкування людей і утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до певної мовленнєвої ситуації.

Інтерес до проблем культури спілкування у школярів можна підтримувати шляхом використання фразеологізмів тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” в ілюстративному матеріалі на різних уроках у початковій школі.

Початкова школа має давню традицію у застосуванні тематично згрупованої лексики під час вивчення мови (К.Б.Бархін, М.Ф.Бунаков, А.І.Воскресенська, Т.Ю.Горбунцова, М.Л.Закожурнікова, С.М.Канюка, Я.А.Коменський, М.Я.Плющ, М.С.Рождественський, Б.С.Саженюк, О.І.Смовська, К.Д.Ушинський, С.Х.Чавдаров).

Аналіз науково-методичної літератури довів, що класифікація фразеологізмів тематичного поля “ввічливість” з урахуванням специфіки вербального і невербального спілкування у лінгвістиці відсутня, проблема роботи з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не розглядалася, що переконало в своєчасності й актуальності її вирішення.

Взаємодіючи з людьми, вбираючи і засвоюючи культурні традиції, дитина, а потім і дорослий, оволодівають історично виробленими інструментами, засобами спілкування. У процесі включення в культурний контекст відбувається розвиток комунікативних здібностей особистості – знань, умінь, навичок. Щоб наблизити навчальні умови спілкування до реальних, необхідно ввести учня у мовленнєву ситуацію і навчити його орієнтуватися в ній, враховуючи складові комунікації: місце, адресанта, адресата, мету, мовленнєвий намір, мотив, предмет спілкування.

Робота з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів не може обмежуватися тільки принагідними бесідами на окремих уроках. Щоб виробити в учнів внутрішню потребу в дотриманні правил спілкування, мовленнєвого етикету, необхідно працювати систематично, раціонально використовуючи можливості міжпредметних зв’язків, спираючись на програму з культури спілкування, упорядкування якої необхідне для ефективності цієї роботи і якої на сучасному етапі початкова школа не має.

Серед тих сторін спілкування, які викликають особливу зацікавленість, учені виділяють невербальну комунікацію (Н.І.Бугай, О.В.Кубрак, С.І.Львова, А.О.Паламар).

Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування, сприяє усвідомленню учнями того, що невербаліка несе не менш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. Це сприяє підвищенню рівня культури спілкування молодших школярів, їхньому самопізнанню, розумінню інших.

Свідоме й уміле використання учнями фразеологізмів залежить від вибору методичних шляхів, що перетворюють усталений вираз в активний засіб спілкування, вираження думки. Аналіз методичної та педагогічної літератури попередніх десятиліть свідчить, що проблема формування культури спілкування учнів початкових класів з використанням фразеологізмів, які репрезентують і вербальну, і невербальну комунікацію, спеціально не досліджувалася, згадувалася лише при розгляданні основних форм вітання, прощання, запрошення, прохання (Г.А.Андрієвська, Н.Д.Бабич, М.С.Вашуленко, Т.О.Ладиженська, Е.М.Міргаязова).

Таким чином, вибір теми дослідження “Робота над фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів” зумовлений, з одного боку, соціальним значенням володіння мовою як засобом спілкування і пізнання дійсності, з іншого боку, – невисоким рівнем культури мовлення учнів початкових класів, недостатнім опрацюванням проблеми збагачення словникового запасу учнів початкових класів фразеологізмами, роботи над фразеологізмами як засобом формування культури мовленнєвої поведінки і спілкування молодших школярів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми “Зміст і методичне забезпечення державних стандартів початкової освіти” (№ держреєстрації 0198U007753), над якою працює лабораторія початкової освіти Інституту педагогіки АПН України.

Об’єкт дослідження – процес ознайомлення молодших школярів з фразеологізмами на уроках української мови та в процесі вивчення інших предметів у системі початкового навчання.

Предмет дослідження – методика збагачення мовлення молодших школярів фразеологізмами з метою увиразнення їхнього мовлення і підвищення культури спілкування.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність методики фразеологічної роботи у початковій школі як засобу вдосконалення навичок культури спілкування молодших школярів.

Робоча гіпотеза дослідження полягала у припущенні: ефективність роботи над формуванням культури спілкування на фразеологічній основі в початковій школі підвищиться, якщо пропонована методика передбачатиме: 1) посилення комунікативного підходу до опрацювання фразеологічних явищ; 2) реалізацію системного підходу до збагачення фразеологічного словника молодших школярів спеціально дібраними тематичними групами фразеологізмів, що репрезентують вербальне і невербальне спілкування; послідовне формування навичок культури спілкування на основі укладеного фразеологічного словника "ввічливості” української мови; 3) визначення ефективних форм роботи з фразеологічним матеріалом, раціональне поєднання методів, прийомів і засобів навчання; 4) залучення міжпредметних зв’язків у системі навчальних предметів початкової

школи (українська мова > читання > мистецтво > курс “Я і Україна”).

Реалізація поставленої мети і перевірка вірогідності гіпотези потребувала вирішення таких завдань: 1) визначити лінгвістичні засади, дидактичні та психологічні умови роботи над формуванням культури спілкування учнів початкових класів на фразеологічній основі; 2) проаналізувати чинні програми, підручники, науково-методичну літературу в аспекті досліджуваної проблеми; 3) проаналізувати зміст програми із суміжних предметів та дібрати відповідний дидактичний матеріал для проведення фразеологічної роботи на міжпредметній основі з метою удосконалення культури мовленнєвої поведінки учнів; представити тематику фразеологізмів, способи їх пояснення і методику введення до активного словника учнів; 4) розробити методику опрацювання фразеологічного матеріалу, врахувавши взаємозв’язаність мовної та комунікативної компетенцій як двох підсистем курсу української мови; 5) апробувати на практиці ефективність розробленої методики роботи з фразеологізмами як засобу формування культури спілкування молодших школярів.

Методологічною основою дослідження стали: дидактичні теорії змісту мовної освіти, концепція мовної освіти в Україні, положення про формування національно свідомої мовної особистості; праці лінгвістів-фразеологів про сутність фразеологізму як мовної одиниці, специфіку фразеологічного значення, походження та формування української фразеології, фразеологічний склад сучасної української мови; наукові дослідження етнографів і культурологів-міфологів з питань розвитку духовної та матеріальної культури, міфологічної свідомості українців; мовознавчі розвідки з питань українського мовленнєвого етикету спілкування; праці вчених-методистів з проблеми опрацювання основних правил мовленнєвого етикету в школі; дослідження вчених-психологів з питань психології спілкування; наукові дослідження з культури спілкування; результати психофізіологічних досліджень вікових особливостей молодших школярів.

У процесі дослідження використовувалися такі методи: 1) теоретичні: аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури, програм і підручників; теоретичне осмислення й узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів з метою аналізу проблеми, що досліджувалася, у методичній і психолого-педагогічній теорії, теоретичного обґрунтування і визначення структури і змісту роботи з фразеологізмами як засобу формування культури спілкування молодших школярів; 2) емпіричні: діагностичні (бесіди, психолого-педагогічні тести, педагогічні анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме й опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); експериментальні (педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний), які були застосовані для здійснення аналізу практичної діяльності вчителів з культури спілкування учнів, педагогічного оцінювання рівня сформованості умінь молодших школярів використовувати фразеологізми з урахуванням умов спілкування, експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми, перевірки пропонованої методики формування навичок культури спілкування учнів засобами фразеології у процесі вивчення різних навчальних предметів; 3) статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання найдостовірніших результатів щодо засвоєння учнями фразеологізмів тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” .

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх навчальних закладів №№ , 152, 42, 176, 99, 291 м. Києва, СЗШ І-ІІІ ст. № та гімназії № м. Прилуки, Чернігівської області, СЗШ № селища Широке, Широківського району, Дніпропетровської області. У педагогічному експерименті взяло участь 1128 учнів 3(2)–4(3)-х класів, 125 учителів початкових класів та вихователів ГПД, 450 випускників Київського міського педколеджу, що навчалися за фахом “Учитель початкових класів”.

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1997-1999 рр.) вивчався стан проблеми збагачення мовлення молодших школярів фразеологізмами, різними за структурою та тематикою, в педагогічній теорії та практиці; здійснювався аналіз лінгвістичної літератури з обраної теми, визначалися вихідні позиції дослідження, об’єкт, предмет, гіпотеза, основні напрями і завдання; було окреслено питання, що потребують подальшого розв’язання. Зібрано й упорядковано матеріали до окремих розділів навчально-довідникового посібника “У світі етимології” (К.: Кімо, 1998).

На другому етапі (1999-2000 рр.) визначено потенціал фразеологічного матеріалу щодо формування культури спілкування молодших школярів; вивчався стан роботи в школі над збагаченням мовлення учнів фразеологізмами, що репрезентують вербальне і невербальне спілкування, за допомогою діагностичного анкетування вчителів і тестування учнів; визначилися завдання для дослідного навчання; створювалася програма з культури спілкування на фразеологічній основі з урахуванням міжпредметних зв’язків; аналізувалися принципи і зміст фразеологічного словника з культури спілкування для учнів 3(2)–4(3)-х класів, розроблялася система фразеологічних вправ і завдань з культури спілкування з урахуванням фразеологічного мінімуму для учнів 3(2)–4(3)-х класів і набутих у ході виконання вправ умінь. Було проведено констатувальні зрізи, аналіз їх результатів, здійснено пошук реальних можливостей проведення фразеологічної роботи на міжпредметному рівні з метою формування культури спілкування школярів.

На третьому етапі (2000-2004 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота відповідно до розробленої програми і методики дослідження. Формувальний експеримент передбачав проведення уроків у контрольних класах за традиційною методикою, за експериментальною – в експериментальних класах, зрізових робіт в контрольних і експериментальних класах, відвідування уроків, перевірку творчих робіт і робочих зошитів. Було завершено експериментальне навчання та перевірку ефективності запропонованої системи роботи з фразеологізмами як засобу формування культури спілкування молодших школярів; вносилися корективи до змісту програми, словника та окремих вправ і завдань; проведено кількісно-якісний аналіз здобутих результатів формувального експерименту, визначено ефективність функціонального підходу до роботи з фразеологізмами в початкових класах, з’ясовано динаміку засвоєння учнями фразеологізмів “ввічливості”.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: 1) вперше запропоновано систему методичної роботи з фразеологізмами тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” в початковій школі, яка узагальнено відображає зміст і форми педагогічного впливу на процес формування у молодших школярів навичок культури спілкування з урахуванням лінгвістичних і екстралінгвістичних засобів; 2) упорядковано програму роботи з фразеологізмами “ввічливості” на міжпредметному рівні, яка узагальнено відображає зміст навчального матеріалу, типологію вправ, сформованість умінь, обсяг теоретичного матеріалу з культури спілкування, фразеологічний мінімум; 3) досліджено вплив роботи з фразеологізмами “ввічливості” на формування навичок культури спілкування і розвиток мовної і мовленнєвої компетенції молодших школярів; 4) подальшого розвитку набула реалізація теоретико-методичних основ підвищення ефективності роботи з фразеологізмами як засобу вираження мовленнєвого етикету, удосконалення навичок культури спілкування молодших школярів; формування уміння сприймати усне і писемне мовлення, розуміти зміст висловлювання, виражений вербальними і невербальними засобами.

Практична цінність дослідження визначається тим, що основні його положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в процесі удосконалення шкільних програм і підручників, у створенні факультативних курсів з культури спілкування на фразеологічній основі для варіативної частини базового навчального плану початкової школи; вчителями-практиками в роботі над збагаченням мовлення учнів фразеологізмами; у підготовці та читанні спецкурсу студентам, що навчаються за фахом “Учитель початкових класів”.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується: 1) комплексним підходом до вирішення поставлених завдань; 2) ґрунтовною підготовкою і проведенням експерименту із застосуванням методів, адекватних предметові і завданням дослідження; 3) якісними і кількісними даними дослідного навчання; 4) апробацією розробленої системи у практиці роботи шкіл, а також під час проведення всіх видів практики студентами Київського міського педколеджу.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом виступів з доповідями і повідомленнями на науково-практичних конференціях у Київському міському педагогічному коледжі (1996-2004 рр.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійна підготовка вчителів початкових класів у контексті гуманізації та гуманітаризації вищої освіти” (Київ, 1999); науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми підготовки кадрів у системі ступеневої освіти” (Київ, 1999); Міжрегіональній міжгалузевій науково-практичній конференції за участю близького та далекого зарубіжжя “Проблеми педагогічної інноватики в професійній школі” (Санкт-Петербург, 2002); наукових звітних конференціях в Інституті педагогіки АПН України (Київ, 2003-2004); Третій Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні і методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” (Київ, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (Херсон, 2003); на засіданнях педагогічних рад і методичних об’єднань учителів початкових класів експериментальних шкіл; на засіданнях координаційної ради з питань гуманітарної освіти при Держадміністрації м. Києва; у матеріалах, поданих на конкурс “Викладач року – 2001” м. Києва, а також представлених в експонатах Всеукраїнських виставок “Освіта – 2000-2002 рр.”; у процесі керівництва практикою “Пробні уроки”, “Позанавчальна виховна робота” у Київському міському педколеджі.

Публікації. Результати дослідження викладено в 14 одноосібних публікаціях у фахових виданнях та збірниках.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (324 найменування), додатків (оформлені окремою книгою). Загальний обсяг дисертації – 269сторінок, з них основного тексту 246 сторінок (у тому числі 25 таблиць, 5 схем).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання роботи, охарактеризовано методи та етапи її проведення, розкрито наукову новизну й вірогідність, теоретичну й практичну значущість здобутих результатів, викладено дані щодо їх апробації.

У першому розділі дисертації – “Лінгводидактичні засади вивчення фразеологізмів у початкових класах” – з’ясовуються основні аспекти вивчення фразеології, подаються відомі лінгвістичні класифікації фразеологізмів, характеризуються системні семантичні зв’язки, етнокультурознавчий аспект змісту фразеологічних одиниць, розглядаються стійкі формули вербального і невербального спілкування в одиницях фразеологічного рівня.

Фразеологія як наука має свої специфічні ознаки. Завдяки компресії суспільного досвіду у фразеологізмі найбільш яскраво проявляється національно-культурна специфіка мови, її зв’язок з матеріальним і духовним життям народу, його історією, звичаями. Фразеологізми є й результатом потреби у виражальних засобах комунікації – вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини. Важливі для розвитку фразеологічної теорії спостереження знаходимо в працях Л.Г.Авксентьєва, Ш.Баллі, І.К.Білодіда, Л.А.Булаховського, Ф.І.Буслаєва, В.В.Виноградова, Б.О.Ларіна, Ф.П.Медведєва, С.І.Ожегова, О.О.Потебні, Л.Г.Скрипник, І.І.Срєзнєвського, Г.М.Удовиченка, В.Д.Ужченка, П.Ф.Фортунатова, М.М.Шанського, О.О.Шахматова.

До питань історії фразеології ми зверталися лише тією мірою, якою вони допомагали нам розкрити проблеми фразеологічної теорії, що мають безпосереднє відношення до завдань нашого дослідження суто методичного характеру.

У розділі також дається узагальнення лінгвістичних досліджень щодо історичного й етимологічного аспектів фразеологічних одиниць, проаналізовано філологічні праці В.Л.Архангельського, С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, М.М.Копиленка, В.В.Коптілова, Л.І.Мацько, Ф.П.Медведєва, В.М.Мокієнка, М.Номиса, В.М.Русанівського, В.Д.Ужченка, М.М.Шанського. Узагальнено окремі дослідження з питань фразеологічної синонімії української мови (М.П.Коломієць, Л.А.Лисиченко, А.М.Матвієнко, Н.Н.Неровня, М.І.Пентилюк). Проаналізовано праці Л.Г.Авксентьєва, Н.Д.Бабич, Н.М.Бобух, А.М.Емірової, В.А.Звєгінцева, Д.М.Шмельова, які досліджували явища фразеологічної антонімії.

Перший розділ дисертації містить теоретичний аналіз етнофразеологізмів, походження яких пов’язане з народною культурою, міфологічними уявленнями: (гадати на бобах; лежнем лежати; розбити глек; пекти раків; журба пече; серце з воску; водою не розлити; ряст топтати; З роси та води! Не поминай лихом!).

Проблеми взаємодії мови і культури, впливу етнокультурних, етнопсихологічних, етносоціальних чинників на мовні процеси викликають в останній час посилений інтерес з боку як мовознавців, так і вчених інших галузей знань – етнологів, культурологів, міфологів, фольклористів, психологів, істориків (В.Ф.Давидюк, В.В.Іванов, М.П.Кочерган, С.П.Плачинда, В.М.Русанівський). Для представників мовознавчої науки центральною стає постійна увага до питань народного світогляду, народної психіки, поведінки людини як носія національного характеру, ментально-мовленнєвих парадигм у категоріях мовленнєвих стереотипів (В.В.Жайворонок, В.І.Кононенко, Л.І.Мацько). У розділі узагальнено окремі дослідження з проблем лінгвокультурології (Л.Ф.Дунаєвська, О.А.Майборода, М.М.Маковський, В.О.Маслова, І.Г.Садовська, О.М.Таланчук, В.М.Телія, В.М.Топоров), запропоновано класифікацію висловів етноетикету з урахуванням структури матеріальної і духовної культури українського народу, представлені тематичні групи міфологем з урахуванням рівнів міфології давніх українців.

Ураховано комунікативний аспект фразеології, що дало змогу спланувати роботу з культури спілкування. Віддаючи належне відомим з літератури й масового педагогічного досвіду прийомам формування культури спілкування молодших школярів, вважали за необхідне дослідити можливості фразеологізмів як важливого засобу вдосконалення культури спілкування учнів початкових класів. Культура поведінки, культура спілкування і культура мовлення в житті найчастіше виступають у єдності. Спираючись на дослідження з питань українського мовленнєвого етикету (М.П.Білоус, Н.І.Бугай, О.Т.Захарків, Л.І.Мацько, О.М.Миронюк, Т.І.Панько, М.І.Пентилюк, Н.П.Плющ, Л.М.Полюга, М.Г.Стельмахович), на праці лінгводидактичного спрямування (Н.Д.Бабич, І.П.Гудзик, Л.В.Давидюк, Т.О.Ладиженська, Н.А.Пашківська, І.А.Стернін), на філософські та психологічні дослідження основних аспектів спілкування (В.М.Бєхтерєв, О.І.Даниленко, Я.Л.Коломінський, О.Ф.Лазурський, О.М.Леонтьєв, М.І.Лісіна, С.Д.Максименко, Ю.Л.Трофімов, Т.К.Чмут), зробили спробу класифікувати фразеологізми з урахуванням специфіки вербального і невербального спілкування: 1) формули мовленнєвого етикету в одиницях фразеологічного рівня; 2) невербальні засоби спілкування у фразеологізмах; 3) етикет характеру та поведінки у фразеологізмах.

Вивчення лінгвістичної природи фразеологізмів дозволило визначити лінгвістичний фундамент роботи над фразеологізмами в початковій школі, а саме: 1) у формулюванні визначення фразеологізмів обмежитися тим, що фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення і автоматичним відтворенням у тексті; 2) ураховуючи обсяг дисертаційного дослідження, актуальність роботи з фразеологізмами у початкових класах, недостатню розробленість методики збагачення мовлення молодших школярів фразеологізмами, що мають форму словосполучення, обмежити об’єкт дослідження фразеологізмами-словосполученнями; 3) фразеологізми можуть бути багатозначними, вступати в синонімічні, антонімічні відношення з іншими фразеологізмами та словами; 4) джерела утворення фразеологізмів різноманітні; найчастіше вони утворюються шляхом метафоричного чи метонімічного переосмислення вільних словосполучень з різних сфер людської діяльності; 5) багаторазова повторюваність етикетних ситуацій спілкування – привітання, звертання, рекомендування, знайомства, запрошення, подяки, компліменту, прощання, побажання, заприсягання – сприяла тому, що до кожної з них виробились відповідні мовні стереотипи, які характеризуються злитістю компонентів, цілісністю значення і автоматично використовуються для маніфестації соціальних стосунків, що дає змогу відносити їх до фразеологізмів; 6) фразеологізми є одним з невичерпних джерел виразності мовлення, але вимагають доречного їх уживання з урахуванням стилю, умов, тональності спілкування, його адресата й адресанта.

У ІІ розділі – “Експериментальна методика роботи над фразеологізмами з метою формування культури спілкування молодших школярів” – розкрито лінгводидактичні засади здійснення міжпредметних зв’язків, шляхи вдосконалення процесу навчання молодших школярів культури спілкування та оволодіння ними фразеологізмами рідної мови з опорою на міжпредметні зв’язки; визначено ефективні прийоми семантизації фразеологізмів; розроблено систему фразеологічних вправ з культури спілкування; визначено наукові засади та програму експериментально-дослідного навчання, подано його результати.

Констатувальні зрізи показали, що фразеологічні знання інтегровані в більшість навчальних предметів, передбачених базовим навчальним планом початкової освіти, тому вивчення фразеологізмів у сучасній початковій школі має внутрішньопредметний та міжпредметний характер. Аналіз методичної літератури з цього питання, програм і шкільних підручників з української мови, читання, навчального курсу “Я і Україна” свідчить про доцільність і можливість організації роботи з фразеологічним матеріалом з метою формування навичок культури спілкування молодших школярів. З’ясувалось також, що питання фразеології майже не закладено у навчальні програми з української мови, тому фразеологічна робота на уроках має локальний, несистемний характер. Перевага надається етикетним формам вітання, прощання, побажання. Робота з фразеологізмами, що репрезентують невербальні засоби спілкування (міміка, жест, інтонація, поза), зі стійкими сполученнями слів, що характеризують етикет поведінки та етикет характеру і дозволяють використовувати відповідну лексику для висловлювання найпростіших оцінних суджень щодо вчинків літературних героїв, ровесників, а також обґрунтовувати свої судження, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, культури спілкування, майже відсутня. У той же час автори підручників з української мови (А.М.Білецька, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський) у вправах підручників використовують матеріал, який не містить фразеологізмів тематичної групи “ввічливість”, але він допомагає учням засвоїти основи правил ґречної поведінки. Тексти таких вправ можна використовувати для роботи над фразеологізмами “ввічливості”, щоб не перенавантажувати учнів під час уроку додатковою інформацією.

Анкетування вчителів початкових класів показало, що 83,2% опитаних вважає роботу з фразеологізмами корисною, але проводить її нерегулярно (100%), приділяє недостатньо уваги збагаченню мовлення учнів початкових класів фразеологізмами тому, що бракує методичного забезпечення (80%) і часу, передбаченого програмою (12%). Результати анкетування свідчать, що вчителі початкових класів майже не використовують можливостей міжпредметних зв’язків для роботи з фразеологізмами (96%), мало уваги приділяють семантичному аспекту навчання української мови (96,8%).

З огляду на завдання експерименту було розроблено діагностувальні методики, які дали змогу проаналізувати рівень володіння учнями 3(2)-4(3)-х класів фразеологізмами тематичної групи “ввічливість”, здатність поповнювати мовлення новими стійкими сполученнями слів. Аналіз констатувальних зрізів дав змогу зробити висновок про недостатній рівень володіння учнями фразеологізмами, що характеризують як вербальні, так і невербальні засоби спілкування, що не сприяє формуванню навичок культури мовленнєвої і немовленнєвої поведінки школярів. Молодші школярі не одержують належних знань про функціональну роль фразеологізмів у мовленні, що обмежує їхній активний словниковий запас. Експериментальні дані підтверджують, що в методиці навчання української мови мало уваги приділяється фразеологічним вправам, що не сприяє належному засвоєнню стійких сполучень слів на початковому етапі навчання. Констатувальні зрізи допомогли з’ясувати можливості й труднощі, що виникають перед учнями при виконанні завдань комунікативного спрямування з використанням фразеологізмів, дозволили розробити зміст і послідовність ознайомлення з фразеологізмами як засобом формування культури спілкування з урахуванням міжпредметних зв’язків.

У створенні експериментальної методики роботи з фразеологізмами як засобом формування культури спілкування молодших школярів ураховано структуру комунікативної діяльності, узагальнену І.Т.Димитровим, Т.В.Драгуновим, Я.Л.Коломінським, С.В.Корницькою, М.І.Лісіною; інтерпретація її подається у вигляді такої схеми: 1) предмет спілкування партнер спілкування як суб’єкт; 2) потреба в спілкуванні пізнання інших самопізнання самооцінка; 3) комунікативні мотиви те, заради чого відбувається спілкування; 4) дія спілкування ініціативні акти дія-відповідь; 5) мета спілкування мотиви спілкування завдання спілкування; 6) засоби спілкування операції дій спілкування; 7) продукти спілкування спільний результат.

У дослідженні враховано фактори, що впливають на процес спілкування й обумовлюють форми та типи мовленнєвої комунікації (О.Я.Гойхман, Т.М.Надеїна, О.Ф.Пінчук, Л.І.Сахарчук, О.Є.Семенець, М.П.Фабіан, Н.І.Формановська), а саме: 1) форми мовленнєвої комунікації – усна і письмова форма вербальної комунікації; 2) типи мовленнєвої комунікації: а) за умовами спілкування: пряме, або безпосереднє спілкування з активним зворотним зв’язком (діалог) і з пасивним зворотним зв’язком (лист, листівка); опосередковане спілкування (виступ); б) за кількістю учасників: монолог, діалог, полілог; в) за метою спілкування: інформування, переконування (спонукання, пояснення), розвага; г) за характером ситуації: ділове спілкування, побутове спілкування; 3) види мовленнєвої комунікації за видами мовленнєвої діяльності: слухання, читання, говоріння, письмо. Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на зав’язування, підтримання, припинення комунікації. Встановлення і підтримання контакту обов’язково передбачає виконання певних норм мовленнєвої поведінки (мовленнєвого етикету) співрозмовниками – уваги до партнера, врахування його потреб, доброзичливого ставлення, тобто дотримання загальних вимог ввічливості. Ввічливість, чемність, ґречність є провідною рисою як вербального, так і невербального спілкування (С.К.Богдан, Н.П.Плющ, Є.Ф.Тарасов, М.С.Ходаков).

Українці виробили фразеологічні засоби вираження ввічливості: спеціальні етикетні мовні формули, які утворюють цілу систему – мовленнєвий етикет (У добрий час!; З роси та з води!; Вище голову!; До зустрічі!; Доброго ранку!; Щиро дякую!; Будь ласка!; Дозвольте подякувати Вам!), а також формули оцінки невербальної комунікації – міміка, жест, погляд (копилити губи; розводити руками; спопеляти очима); рукостискання, шапкування, уклін (подавати правицю; скидати шапку; загальний уклін), тон (брати криком; здіймати галас; пустити шпильку; дріботіти язиком); дистанція (приймати з розкритими обіймами; один на один; обминати десятою дорогою); хода, постава (дивитися зверхньо; ходити півнем; ледве переступати ногами); атрибути (підносити хліб-сіль; брати рушники).

Розроблена в дослідженні методична система охоплює весь період початкового навчання і має такі взаємопов’язані етапи: 1) початковий – осягнення учнями елементарних фразеологічних понять, необхідних для формування початкових навичок з культури мовленнєвого і характеристики немовленнєвого етикету спілкування, перевірка навичок і вмінь читати і пояснювати фразеологічні одиниці, відшукувати їх у тексті, з’ясовувати за текстом джерела походження, етикетну ситуацію їх використання; 2) основний – оволодіння вміннями і навичками роботи з фразеологізмами тематичної групи “ввічливість” на всіх уроках з опорою на фразеологічні словнички, з урахуванням можливостей і доцільності міжпредметних зв’язків; перевірка ефективності пропонованої системи роботи, уточнення деяких методичних прийомів навчання, а також ефективності окремих видів вправ; 3) завершальний – організація самостійного виконання учнями творчих робіт з використанням фразеологізмів “ввічливості”; обробка одержаних даних.

У сучасній методиці навчання української мови в початкових класах робота над семантизацією фразеологізмів розглядається як один із перспективних напрямів словникової роботи, розвитку мовлення молодших школярів. Особливу увагу в експериментальній методиці роботи з фразеологічним матеріалом звертаємо на реалізацію семантичного підходу до вивчення української мови.

При моделюванні прийомів розкриття семантики фразеологізмів врахавано досягнення психологічної науки (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.О.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн,), методичні поради вчених-методистів (М.Т.Баранов, О.О.Бистрова, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, С.Г.Гаврин, В.Д.Ужченко, Т.П.Усатенко, Г.А.Чуйко, Г.Т.Шелехова), думки дослідників семантики мовлення (Л.І.Айдарова, М.І.Жинкін, А.Р.Лурія, Г.О.Люблінська, Т.М.Ушакова, Ф.Я.Юдович).

Робота над прийомами семантизації фразеологізмів проводилася на основі таких принципів навчання фразеології: 1) екстралінгвістичному або позамовному, що відображає виховний та розвивальний характер семантизованих фразеологізмів; 2) синтагматичному, який вимагає проводити словникову роботу з урахуванням семантичних відношень, у яких знаходяться одиниці мови, зокрема відношення співіснування слів і фразеологізмів у тексті; 3) парадигматичному, що припускає такі словникові об’єднання, в яких одні істотні ознаки є спільними або близькими, а інші – відмінними або протилежними; 4) функціональному, за якого враховується основна функція – комунікативна у проведенні словникової роботи, що зумовлює тематичний добір фразеологічних одиниць з метою формування активного словникового запасу; 5) контекстуальному, який передбачає опору на контекст у семантизації фразеологізмів і введення в учнівське мовлення семантизованих фразеологізмів з метою збагачення словникового запасу школярів на основі усвідомлення значення фразеологізму; 6) історичному (діахронічному), який дозволяє розкрити взаємозв’язок розвитку значення фразеологізму з історією українського народу. Вважаємо, що робота з прийомами розкриття семантики фразеологізмів має відбуватися за таких умов: 1) пояснення значення і умов уживання фразеологізму є центром словниково-фразеологічної роботи; 2) методично правильне тлумачення значення фразеологізму є основою для його засвоєння і вживання у мовленні; 3) прийоми семантизації фразеологізмів не можуть автоматично повторювати способи семантизації слова з огляду на специфіку фразеологічного значення; 4) ознайомлення з тематичними рядами семантизованих фразеологізмів має міжпредметний характер.

Дослідження підтверджує, що робота з фразеологізмами як засіб формування культури спілкування молодших школярів значною мірою залежить від застосування комплексу творчих фразеологічних завдань. Розроблена типологія комплексних фразеологічних вправ складає основу дидактичної мети експериментального навчання, результатом якого є стійкий інтерес учнів до вдосконалення культури спілкування, фразеологічного багатства української мови.

Запропонована система комплексних вправ виконує функції: 1) комунікативну (підготовка до мовленнєвої діяльності з урахуванням ситуації спілкування); 2) мотиваційну (формування інтересу до засвоєння фразеологізмів тематичної групи “ввічливість”; спонукання до використання їх у мовленні); 3) пізнавальну (засвоєння нових знань з культури вербального і невербального спілкування); 4) актуалізаційну (актуалізація опорних знань, умінь і навичок з культури спілкування); 5) операціональну (тренінги, дидактичні ігри з культури спілкування з використанням фразеологізмів ввічливості); 6) формувальну (формування умінь використовувати формули мовленнєвого етикету; вживати у мовленні фразеологізми, що характеризують манеру мовленнєвої поведінки, етикет характеру і поведінки); 7) розвивальну (забезпечення розвитку якостей ввічливої, вихованої особистості учня, здібностей мовленнєвої особистості); 8) організаційну (включення у різні ситуації спілкування); 9) виховну (виховання особистості, здатної до комунікації); 10) корекційну (сприяння попередженню і усуненню помилок, пов’язаних з незнанням норм мовленнєвого етикету, вад характеру, що заважають спілкуванню); 11) контрольну (перевірка засвоєння мовленнєвих етикетних норм спілкування, вмінь засобами фразеології оцінити ситуацію спілкування, мовця).

Виконання фразеологічних вправ спонукає учнів усвідомлювати лексичне значення фразеологізмів, правильно добирати стійкі сполучення слів і вживати їх у мовленні залежно від мети висловлювання, адресанта й адресата, умов спілкування. Для того, щоб відбулося спілкування на уроці, необхідно створити певні умови за допомогою: 1) прочитаного тексту; 2) ілюстративного матеріалу; 3) проблемних і тестових завдань; 4) інсценованої або змодельованої ситуації, яка здатна спонукати учня до вербального спілкування; 5) ситуативних вправ.

Під час розробки ситуативних вправ нами враховано тип мовленнєвого наміру, зміст мовленнєвої ситуації і подано в узагальнюючій таблиці 1.

Таблиця 1

Мовленнєва ситуація

Тип мовленнєвого наміру | Зміст мовленнєвої ситуації

Інформаційний | Повідомлення, інформування: лист, запрошення

Контактний | Початок контакту: привітання, знайомство, звертання; продовження контакту: вибачення, подяка; припинення контакту: прощання, побажання

Спонукальний | Наказ, прохання, вимога, пропозиція

Емоційно-оцінний | Оцінка, почуття, емоції

Експериментальна система вправ має перевагу над звичайними навчальними вправами: 1) ситуація мовленнєвого спілкування сприяє усвідомленню основних граматичних понять, а вирішення граматичного завдання стимулює мовленнєву творчість; 2) такий тип вправ не вимагає використання додаткового часу для реалізації комунікативно-мовленнєвих завдань; 3) подібні вправи можна використовувати на всіх уроках незалежно від теми та етапу вивчення матеріалу.

Вивчення можливостей встановлення міжпредметних зв’язків, закладених у змісті навчальних предметів, передбачало: 1) структурно-логічний аналіз тем за програмою з різних предметів; 2) аналіз завдань підручників.

Розроблену систему міжпредметних завдань підпорядковано одночасно і досягненню загальних цілей навчання: 1) виховній; 2) розвивальний; 3) навчальній. Це сприяє тому, що система фразеологічних завдань за таких умов стає дидактичним засобом, що органічно входить у процес навчання. Схему структурно-логічного аналізу здійснення міжпредметних зв’язків подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Схема структурно-логічного аналізу тем за програмою з української мови, придатних для здійснення міжпредметних зв’язків

Програмовий матеріал | Міжпредметні зв’язки
на основі: | Фразеологічний матеріал

змістових компонентів | навчальних умінь

2 клас

Регулювання дихання, сили голосу, темпу мовлення | Читання

Музика

Навколишній світ | Читання

Музика

Навколишній світ | Фразеологізми щодо оцінки мовлення, тональності спілкування (висока, нейтральна, звичайна, фамільярна, вульгарна)

3 клас

Читання текстів, різних за комунікативним призначен-ням: листів, повідомлень, телеграм, оголошень, запрошень, привітань | Читання

Громадянська освіта

Трудове навчання | Читання

Громадянська освіта

Трудове навчання | Фразеологізми – формули письмового звертання, запрошення, прощання, вибачення, подяки

4 клас

Побудова тексту – міркування про вчинки людей, стосунки між однолітками | Читання

Громадянська освіта

Мистецтво | Читання

Громадянська освіта

Мистецтво | Фразеологізми щодо оцінки вчинків і поведінки людей, рис характеру персонажів твору

Результати порівняльного аналізу впливу роботи з фразеологізмами на засвоєння учнями правил культури спілкування подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Порівняльні дані засвоєння фразеологічних понять з культури спілкування учнями контрольних та експериментальних класів у %

Класи | Основні поняття
з культури спілкування | Засвоєння фразеологічних понять | До початку експерименту | На кінець експерименту | контрольн. | експеримент. | контрольн. | експеримент. | 3(2) | Вербальне

спілкування

Невербальне

спілкування |

50,8

54,0 |

51,3

52,6 |

69,0

61,2 |

93,7

96,2 | 4(3) | Вербальне

спілкування

Невербальне

спілкування |

66,9

59,7 |

67,4

58,8 |

70,2

67,4 |

97,2

94,4 | Ефективність і доцільність методики фразеологічної роботи з культури спілкування підтверджується результатами формувального експерименту, які свідчать про те, що учні експериментальних класів, порівняно з учнями контрольних класів, за відведений програмою час оволоділи більшим обсягом знань про фразеологізми – формули вербальної комунікації, оцінки невербального спілкування, опанували уміння вживати фразеологізми у власному мовленні.

На основі результатів експерименту зроблено такі висновки:

1. Знання етикетної фразеології, уміння користуватися її засобами – невід’ємна ознака високої мовленнєвої культури молодшого школяра.

2. Діахронічний принцип роботи з фразеологізмами “ввічливості” дає змогу формувати в учнів розуміння розвитку етичних і етикетних норм спілкування як явищ, зумовлених історією розвитку суспільства, що є продуктом духовної діяльності багатьох поколінь. Синхронічний підхід до засвоєння фразеологічних понять розвиває увагу до фразеологізму, його значення, розширює активний фразеологічний запас учнів, сприяє виробленню уміння користуватися ним в усному і писемному мовленні з урахуванням умов, адресанта й адресата спілкування.

3. Специфіка комунікативної функції мови зумовлює основний напрям у роботі з фразеологізмами “ввічливості” – ознайомлення учнів з різними типами і формами вербальної і невербальної комунікації. Культура мовленнєвого спілкування має такі складові – культуру слухання, говоріння, читання, письма, що збігається з вимогами Державного освітнього стандарту з української мови.

4. Результативність роботи з фразеологізмами “ввічливості” залежить від раціонального використання активних форм організації навчальної діяльності учнів (індивідуальна, парна, групова), ефективних методів навчання мови за способом взаємодії вчителя і учнів (слово вчителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з довідковою літературою, вправи), прийомів роботи з фразеологічним матеріалом з урахуванням дій, обов’язкових для формування мовленнєвих здібностей (прослуховування, вимова, запам’ятовування, читання, написання фразеологізмів, що репрезентують вербальні і невербальні засоби спілкування; співвідношення стійкого словосполучення з логічною реальністю; реагування почуттями на позамовну дійсність і відшукування в мові відповідних фразеологізмів для використання їх в усному і писемному мовленні).

5. Навчання фразеології в початковій школі ґрунтується на засвоєнні та розумінні семантичної специфіки фразеологізмів. Ознайомлення учнів з фразеологічним значенням вимагає застосування різних прийомів семантизації фразеологізмів: синонімізація, етимологізація, переклад, описовий спосіб, опора на контекст, спосіб наочної демонстрації, робота зі словником.

6. Відбір фразеологізмів за визначальними ознаками передбачає їх взаємозв’язок з різними розділами мови. Для пізнання семантики і функціонування фразеологізмів тематичної групи “вербальне і невербальне спілкування” важливе значення мають міжпредметні зв’язки української мови з іншими навчальними предметами початкової школи, зокрема з уроками читання, курсу “Я і Україна”.

7. Фразеологічні вправи, які спрямовані на усвідомлення основних правил культури спілкування, активізують і збагачують фразеологічний запас учнів, виховують у них увагу до стійкого сполучення слів, його значення,