Державна податкова адміністрація України

Національна академія державної податкової служби України

СІДАК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 351.72 : 336.71]

(477: 437.1: 437.6) (043.3)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ВІДНОСИН

У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

(УКРАЇНА, ЧЕХІЯ ТА СЛОВАЧЧИНА)

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор

Бисага Юрій Михайлович,

Ужгородський національний університет, завідуючий кафедри конституційного права та порівняльного правознавства

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Савченко Леся Анатоліївна,

Національна академія державної податкової служби України, завідуюча кафедрою фінансового права, декан юридичного факультету

кандидат юридичних наук, доцент

Заверуха Ірина Богданівна

Львівський національний університет ім. І. Франка, доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, кафедра конституційного та адміністративного права (м. Київ)

Захист відбудеться 19 травня 2004 р. о 14,00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 27.855.02 у Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31.

Автореферат розісланий 16 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Г.Забарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ринкових відносин у країнах Центральної Європи нерозривно пов'язане з подоланням наслідків багатолітнього функціонування адміністративно-командної системи, її втручання у сферу грошових та банківських відносин, а також необхідністю організації чіткого правового регулювання цих відносин.

Ринкова економіка функціонуватиме тільки за наявності таких обов'язкових умов: стабільності грошової системи, розгалуженої банківської системи, кредитування суспільних потреб та конкурентних взаємовідносин на ринку фінансових послуг.

Зважаючи на це, банки виступають головним компонентом ринкового економічного ладу та реальним інструментом регулювання економіки у державі.

Запровадження складної централізованої дворівневої структури банківської системи, що складається з центральних банків та комерційних банків, стало одним із перших заходів ринкового реформування економіки в Україні, Чехії та Словаччині.

Оскільки банківська система в країнах Центральної Європи у цілому сформувалася, на черзі постало питання щодо створення відповідного банківського законодавства. Слід зазначити, що для розвитку господарського механізму країни недостатньо створити економічні й організаційно-управлінські умови, потрібне також відповідне правове середовище — правила, які створюють фактори для ефективного запровадження цих умов.

На сьогодні країни Центральної Європи, розвиваються цілковито в напрямку вступу в ЄС, а це не тільки проблема правова (оскільки необхідно провести зміни в правовому регулюванні діяльності кредитних установ, змінити засади правового статусу банківських установ, ввести в банківську сферу нові європейські правові інститути, внести зміни у формуванні фондів, у нормативи, ліквідність), але й політична та економічна.

Фінансово-кредитна реформа в банківській сфері України, Чехії та Словаччини розвивається у двох напрямках:

перший – регулювання створення та діяльності Центрального банку країни;

другий – регулювання створення, діяльності та ліквідації державних і комерційних банків.

Законами “Про Національний банк України”, “Про Національний банк Словаччини” та “Про Чеський Національний банк” визначено, що Центральний банк у ринковій економіці є ключовою ланкою грошово-кредитної системи. Він виступає головним органом державного регулювання макроекономічних процесів за допомогою грошово-кредитних методів. За сучасних умов діяльність Центрального банку має вирішальний вплив на стабільність грошової одиниці, цін, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що загалом визначає ефективність функціонування всієї економіки країни.

У словацькій та чеській банківських системах діють як комерційні банки, зареєстровані, як кредитні установи на території Чеської Республіки та Словацької Республіки, так і комерційні банки, зареєстровані, як кредитні установи за кордоном.

На сьогодні проблеми правового регулювання банківських відносин недостатньо науково розроблені та висвітлені в юридичній літе-ратурі. Окремі аспекти організації та діяльності Національних банків та банків у Центральній Європі розглядались у роботах Вишневського А.А., Динніка О.Г., Єрпильової Н.Ю., Кротюка В.Л., Лютого І.О., Селіванова А.О., Скороход О.В. та інших авторів. Проте наукові дослідження правового регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи, які є країнами-претендентами на членство в ЄС, не проводились, а це було б доречно у зв’язку з державною політикою України на інтеграцію з ЄС. Недостатня розробленість певних теоретичних положень, потреба вдосконалення діючого законодавства, відсутність комплексного дослідження у зазначеній сфері вказують на актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження перебуває у безпосередньому зв'язку з орієнтацією державної політики України на інтеграцію в співдружність Європейських держав.

Тема дисертації була затверджена у березні 2000 року Вченою радою Ужгородського національного університету і відповідає проблематиці досліджень кафедри конституційного права та порівняльного правознавства, а також знаходиться в руслі наукових досліджень проблем фінансового права, які ведуться на юридичному факультеті.

Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Ужгородського національного університету в рамках комплексної теми “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ–ХХІ ст.ст.” (номер державної реєстрації 0198U007793), у розробці якої здобувач брав участь як співвиконавець.

Мета і завдання дослідження. Мета полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства здійснити порівняльний аналіз правового регулювання банківських відносин в країнах Центральної Європи, сформулювати теоретичні висновки, пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.

Відповідно до поставленої мети слід вирішити такі завдання:–

розглянути предмет і методи правового регулювання банківських відносин; –

з'ясувати умови виникнення і становлення банківської системи в Україні, Чехії та Словаччині; –

узагальнити основні теоретичні питання, що стосуються правового ста-тусу Національного банку України, які не одержали достатнього висвітлення в науковій літературі;–

розкрити конституційні основи діяльності Національного банку, як органу держави із спеціальним статусом і з’ясувати його місце в системі органів влади;–

визначити основні функції та повноваження Національного банку України, Чеського Національного банку та Національного банку Словаччини;

визначити основні функції та повноваження державних банків в Україні, і розглянути реорганізацію державних банків Чехії та Словаччини в комерційні;–

розкрити правові засади діяльності комерційних банків в Україні, Чехії та Словаччині та визначити їх основні функції і повноваження;–

узагальнити основні теоретичні питання, що стосуються правового ста-тусу державних та комерційних банків;–

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання статусу: Національного банку України, механізму реалізації його функціонального при-значення у банківській системі; комерційних банків, порядку проведення основних видів банківської діяльності.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які складаються в процесі організації і діяльності банківської системи України, Чехії та Словаччини в розрізі інтеграції в співдружність Європейських держав.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та методологічні проблеми правового регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи (в розрізі порівняльного аналізу законодавств України, Чехії та Словаччини).

Методи дослідження. У дисертації використовуються різні методи дослідження. Головним серед них є діалектико-матеріалістичний метод дослідження, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив здобувачеві дослідити зміст і правові форми банківської діяльності, а також проблеми, які виникають в процесі її здійснення. Взаємозв’язок і розмежування сфери фінансово-правового і адміністративно-правового регулювання банківських відносин здійснювалися за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, досліджувався вітчизняний та багатий зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі, що присвячена історії банківської діяльності. За допомогою формально-юридичного методу, автор тлумачив правові норми, які використовуються при правовому регулюванні банківських відносин у різних країнах. З використанням методу логічного аналізу вивчалась і формулювалась модель відносин між сторонами, які виступають учасниками банківської системи.

В основу дослідження також був покладений системний підхід до аналізу юридичних і економічних проблем в їх динамічному взаємозв’язку та взаємообумовленості стосовно сучасного етапу розвитку і умов банківської діяльності.

Науково-теоретичною базою дослідження є передусім праці вчених-юристів Словаччини, Чехії, Німеччини, Франції, Украї-ни, Росії та інших держав з питань теорії управління, адміністративного, фіна-нсового, банківського та цивільного права, зокрема: Агаркова М.М., Балка В., Бачило І.Л., Бисаги Ю.М., Вороно-вої Л.К., Гавальди К., Горбунової О.М., Гронкевич-Вальтц Г., Гросєана Р., Дейлі Ж.П., Жданова А.А., Заверухи І.Б., Єрпильової Н.Ю., Єфімової Л.Г., Кадлечікова Е., Карманова Є.В., Качана, О.О., Корауша А., Кременьова І., Кротюка В.Л., Костюченка О.А., Лазарєва Б.М., Мороза А.М., Орлюк О.П., Пассейка Ж., Пацурківського П.С., Полларда А.М., Ровінського Ю.А., Савченко Л.А., Салзмана Р., Селіванова А.О., Сіпка Ю., Суханова Є., Стуфле Ж., Флека В., Чехака М. та багатьох інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона є першим в україн-ській правовій літературі комплексним, узагальненим монографіч-ним дослідженням актуальних проблем регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи. Аналіз банківського законодавства, прак-тики його застосування, спеціальної літератури з досліджуваної проблеми дали можливість сформулювати наукові висновки, положення та пропозиції, в яких відбивається наукова новизна дисертаційного дослідження, а саме:–

вперше розглянуто предмет і метод правового регулювання банківських відносин в Чехії та Словаччині;–

одержало подальшого розвитку дослідження умов виникнення та становлення банківських систем в Україні, Чехії та Словаччині.

Уперше:–

узагальнено та розкрито правові засади діяльності Національного банку, як органу держави із спеціальним статусом, в країнах Центральної Європи;–

обгрунтовано доцільність збільшеня кількості компетентних державних органів для регулювання та нагляду за діяльністю кредитних установ та проведення державної грошово-кредитної політики. Запропоновано розділити повноваження Національного банку між кількома інститутами, зокрема: інститутом банківського контролю за діяльністю комерційних банків (який би здійснював нагляд за діяльністю комерційних банків, з повноваженнями проведення перевірок) і Національним банком (за яким залишити повноваження на проведення грошово-кредитної та монетарної політики країни з основною функцією – забезпечення цінової стабільності та стабільності національної грошової одиниці);–

доведено необхідність здійснення реформування банківської системи України – проведення реорганізації державних банків (Укрексімбанку та Ощадбанку України) у комерційні банки, чим створити дворівневу банківську систему на зразок банківських систем Чеської Республіки та Словацької Республіки, з метою дотримання принципів рівності всіх суб’єктів фінансового права та обмеження монополізму державою певних сфер банківської діяльності;–

обгрунтована пропозиція щодо введення в Україні, як і в країнах ЄС, інституту “консолідованого нагляду” (в повному об’ємі, а саме: не тільки подання звітів комерційними банками до НБУ, але й проведення консолідованих перевірок), який може дати правдиву та чітку картину фінансового стану державних і комерційних банків та повною мірою буде відповідати, як цілям створення єдиного внутрішнього банківського і фінансового ринку, так і цілям захисту інтересів вкладників, кредиторів;–

вперше запропоновано ввести в коло суб’єктів банківських відносин, які визначені Законом україни “Про банки і банківську діяльність”, філій та представництв закордонних банків;–

обгрунтовується доцільність збільшення розміру статутного капіталу комерційних банків, незалежно від організаційно-правової форми банку, видів здійснюваних операцій та території діяльності – до п’яти мільйонів євро, з метою приведення національного законодавства до вимог норм ЄС щодо розміру статутного капіталу;–

аргументовано необхідність внесеня заборони на суміщення посад члена Ради НБУ з роботою на керівних посадах у комерційних банках, з державною службою та посадою депутата, в тому числі при зайнятті ними цих посад на громадських засадах;–

сформульовано зміни до Закону України “Про Національний банк України” та Положення про єдину інформаційну систему “Реєстр позичальників” від 27.06.2001 р. № 245 щодо інституту “Реєстр позичальників”, а саме вести “Реєстр позичальників” не тільки тих, які мають прострочену заборгованість за кредитами, наданими банками, але й тих позичальників, які одержали кредити, для більш повного аналізу фінансового стану позичальника та проведення загальнодержавного моніторингу кредитування.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації надають можливість отримати цілісну уяву про банківську систему країн Центральної Європи.

Практична цінність результатів дослідження визначається внесенням пропозицій і формулюванням висновків, які можуть бути використані для вдоско-налення чинного адміністративного та фінансового законодавства. Автор ди-сертації вважає, що реалізація цих пропозицій сприятиме підвищенню рівня правового регулювання банківських відносин — забезпеченню стабільності грошової одиниці, цінової стабільності та зниженню кредитних ризиків.

Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Банківське законодавство”, “Проблеми правового статусу кредитних установ”, а також у діяльності Національного банку та інших банків, у правозастосовчій діяльності суддів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватися в подальших наукових розробках.

Результати дослідження використовувались автором у практичній роботі у Промінвестбанку України, в навчальному процесі під час проведення семінарських та практичних занять на юридичному факультеті Ужгородського національного університету, що підтверджується актом впровадження від 23 січня 2004 року за підписом проректора з навчальної роботи Маринця В.В. та довідками Промінвестбанку України, філії Закарпатське центральне відділення за № 01-28/16 від 23.01.2004р. та Народного депутата Шуфрича Н.І. від 1.04.2004р.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету. 23 січня 2004 р. проведений міжкафедральний семінар юридичного факультету Ужгородського національного університету за участю фахівців юридичних факультетів Львівського національного університету ім. І.Франка та Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, де проведено обговорення, рецензування та ухвалений висновок про рекомендацію дисертації до захисту.

Основні теоретичні положення дослідження доповідались на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях, які проводились на юридичному факультеті Ужгородського національного університету: “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, травень 2003 року), “Реформування політико-правової системи України в контексті європейського вибору” (м. Ужгород, жовтень 2003 р.), “Держава і церква: уроки минулого і проблеми сьогодення” (м. Ужгород, листопад 2003 р.) та у Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича: “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави” (м. Чернівці, вересень 2003 р.); і на науково-методичних семінарах юридичного факультету Ужгородського національного університету.

Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковано в п’ятьох наукових статтях у фахових виданнях, визначених ВАК України, одній монографії. Окремі висновки та пропозиції викладені у чотирьох тезах доповідей, надрукованих за матеріалами конференцій.

Структура дисертації. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження структура роботи включає вступ, три розділи, які містять десять підрозділів, висновки та список використаних джерел. Повний (загальний) обсяг дисертації складає – 217 сторінок, в тому числі список використаних джерел та літератури на 28 сторінках, який складається з 430 найменувань. Обсяг основного тексту роботи – 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються об'єкт і предмет, мета та основні завдання дисертаційної роботи, характеризуються методологічна осно-ва, науково-теоретична, нормативно-інформаційна та фактологічна бази дослі-дження, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, апробація результатів дослідження тощо.

У першому розділі “Правові засади регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи”, який складається з трьох підрозділів, автором визначаються теоретико-методологічні основи дослідження, осно-вні теоретичні положення щодо конституційних засад організації та діяльності банківської системи, її місце і роль у банківській системі держави, а також дається поняття “банк“ (кредитний інститут) в країнах Європи.

Аналізується стан розвитку банківської системи, роль та функції банків у країнах Європи. Досліджуються етапи розвитку банківської сис-теми Словаччини та Чехії, процес становлення законодавства, що регулює діяльність центральних та комерційних банків, який розпочався з моменту розподілу Чесько-Словацької Республіки. Утворення банківської системи у цих країнах пов'я-зується з прийняттям Законів “Про банки” та “Про Національний банк”, які стали правовою базою для створення та діяльності центрального банку і банків. Дисертантом також аналізується вплив банківських моделей країн Європи та Америки на побудову банківської системи нашої держави.

Управління банківською системою відповідає важливим ознакам соціаль-ного (суспільного) управління, в тому числі його різновиду — державного уп-равління і, на думку автора, є відносно самостійним напрямком у діяльності держави. Сутність державного управління полягає в тому, що воно здійснюється спеціальним органом, який реалізує в своїй діяльності державні інтереси, цілі та завдання і діє від імені держави.

Банківська система, відповідно до методології системного підходу, розгля-дається здобувачем, як внутрішньо організована сукупність відносно самостій-них, взаємодіючих складових частин (підсистем), що виступають як одне ціле, де Національний банк здійснює функції управління як керуюча установа, під керуючим впливом якої знаходяться комерційні банки.

У другому розділі “Правовий режим Центральних банків в Україні, Чехії й Словаччині”, що складається з чотирьох підрозділів, розкри-вається зміст правового статусу Національного банку та його взаємовідносини з комерційними банками.

Конституції країн Центральної Європи наділяють Національний банк основною функ-цією – забезпечення стабільності грошової одиниці держави й надають монопольне право визначення основних засад грошово-кредитної полі-тики.

Конституціями цих держав Національному банку надано право законодавчої ініціати-ви нарівні з урядом Словаччини та Чехії.

Усе зазначене достатньою мірою свідчить про низку істотних особливос-тей правового статусу Національного банку порівняно з правовим статусом центральних орга-нів виконавчої влади.

Проте існує ще одна характерна особливість. Центральний банк має подвійну правову природу і є одночасно органом держави із спеціальним ста-тусом, який забезпечує здійснення грошово-кредитної політики країни, і юридичною особою, яка функціонує як економічно самостійна установа, що здійснює видатки за рахунок власних доходів.

Національний банк бере участь в управлінському процесі і, як орган управління, сприяє досягненню нормативно встановленої мети за допомогою правових, організаційних та інших засобів впливу. Проте методи здійснення управлінських функцій значно відрізняються від методів діяльності органів виконавчої влади. І однією з таких особливостей є те, що Національний банк одночасно з адміністративно-контрольними повноваженнями цілеспрямовано впливає на розвиток комерційних банків та економічної ситуації через укладання цивільно-правових угод із комерційними банками, надаючи їм кредити, продаючи державні облігації тощо.

Це дозволило дисертанту зробити висновок, що створений Національний банк є одним із найважливіших і специфічних інститутів держави, основні ас-пекти організації та діяльності якого достатньо широко визначені Законом України “Про Національний банк”.

Проаналізувавши проголошений Конституціями України, Чехії та Словаччини принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, автор з'ясовує місце центрального банку серед органів влади і обґрунтовує необ-хідність надання йому незалежного, з точки зору організаційного підпорядку-вання, статусу.

Національний банк є органом держави зі спеціальним статусом, який виконує завдання, пов'язані з забезпеченням стабільного обігу національної ва-люти, і не входить до жодної з гілок державної влади, отже, свою діяльність він здійснює на засадах організаційно-структурної незалежності та економічної самостійності.

Необхідність надання Національному банку в організаційно-структурному аспекті незалеж-ного статусу пояснюється прагненням забезпечити послідовність і постійність грошово-кредитної політики і таким чином сприяти досягненню його цілей.

Варто також мати на увазі, що Чехія і Словаччина стоять на шляху інтеграції з об'єднаною Європою, а європейські держави-члени Європейського Союзу зо-бов'язані привести свої закони про центробанки до єдиного знаменника: цент-ральні банки мають бути виведені з-під контролю виконавчої влади, тобто вони повинні ко-ристуватися повною автономією у сфері монетарної політики; та закони про комерційні банки: за діяльністю комерційних банків повинен здійснюватись як банківський нагляд (Національним банком), так і державний нагляд (Міністерством фінансів), потребує збільшення розміру статутного капіталу до 5 мільйонів євро.

Дотримуючись принципу незалежності Центрального банку, дисертант підкреслює, що це не оз-начає неузгодженості діяльності центрального банку з діяльністю і політикою інших гілок влади. Національний банк має визначати і здійснювати грошово-кредитну політику в рамках економічної по-літики держави, тобто центральний банк має брати участь у підготовці загальнодержавної програми економічного розвитку, що розробляється урядом, консультувати уряд з питань грошово-кредитної політики.

Правовий статус Національного банку повинен реально забезпечувати проведення єдиної державної політики на ринку кредитів і грошей з пріоритетним забезпеченням інтересів національної економіки.

Центральний банк повинен сприяти реалізації економічної політики уряду, доки це не суперечитиме виконанню його основної функції — забезпечен-ня стабільності грошової одиниці.

Автор вважає, що організаційно-правова структура Центрального банку являє собою складний механізм, в основі формування якого лежить система функцій та повно-важень, визначених законом “Про Національний банк”. В структурі Національного банку передбачений Голова (гувернир) банку, Рада і Прав-ління.

Одночасно з визнанням за Національним банком головної ролі у забезпеченні стабільності грошової одиниці, закон значно підвищує його відповідальність, покладаючи на нього обов'язок розробки основних засад грошово-кредитної політики та кон-тролю за її проведенням.

Дисертант обгрунтував доцільність збільшення кількості компетентних державних органів для регулювання та нагляду за діяльністю кредитних установ та проведення державної грошово-кредитної політики. Запропоновав розділити повноваження Національного банку між кількома інститутами, зокрема: інститутом банківського контролю за діяльністю комерційних банків (який би здійснював нагляд за діяльністю комерційних банків, з повноваженнями проведення перевірок) і Національним банком (за яким залишити повноваження на проведення грошово-кредитної та монетарної політики країни з основною функцією – забезпечення цінової стабільності та стабільності національної грошової одиниці).

Важливим є також аналіз законодавства Словаччини та Чехії, як і ЄС, щодо введення в банківський сектор консолідованого нагляду, який може дати правдиву та чітку картину фінансового стану кредитних інститутів. Консолідований нагляд полягає в тому, що фінансове становище кредитного інституту оцінюється не на основі його власної фінансової звітності, а на основі фінансової звітності (фінансового становища) усієї групи підприємств, у яку входить кредитний інститут. То-му не випадково, згідно зі Стратегією інтеграції країн Центральної Європи до Європейського Союзу, на першому місці серед напрямів інтеграційного процесу стоїть адапта-ція законодавства Словаччини та Чехії до законодавства ЄС.

У третьому розділі “Правовий режим державних та комерційних банків в Україні, Чехії й Словаччині”, який складається з трьох підрозділів розкривається зміст правового статусу комерційних банків та правового режиму здійснення діяльності комерційними банками.

У червні 1995 р. Європейська Рада прийняла в Каннах Білу Книгу по підготовці країн Центральної та Східної Європи до інтеграції до внутрішнього ринку ЄС. Щодо галузі банківського сектору в Білій книзі розмежовані ключові дії в двох стадіях. Правові норми в першій стадії повинні впровадити загальносоціальне законодавство. Правові норми, віднесені до другої стадії, мали б у галузі банківського сектору допомогти довершити процес переходу банків на міжнародні стандарти.

Країни ж Центральної Європи, претенденти на вступ до ЄС (Чехія та Словаччина), гармонізуючи своє національне законодавство до норм права ЄС, максимально наблизились до визначень поняття “банк”, яке дане в Першій директиві.

Першим кроком другої стадії стала побудова банківської системи Чеської та Словацької Республік за зразком Західноєвропейських держав дворівневої системи з моделлю змішаної банківської діяльності (банки здійснюють свою діяльність одночасно у двох сферах – комерційній та інвестиційній).

Другий рівень Словацької та Чеської банківських систем займають комерційні банки.

У словацькій та чеській банківській системі діють як Національні банки (банки, які зареєстровані, як юридичні особи, на території Чеської Республіки та Словацької Республіки), так і закордонні банки (опосередковано – через відкриті філії та представництва, а з 01.05.2004 р. – безпосередньо – шляхом надання банківських послуг банками країн-членів ЄС та на її території без додаткового ліцензування та реєстрації) .

Дисертант для визначення поняття “банк” узяв широке коло ознак банківської діяльності, що пов’язані не тільки з банківськими функціями, але й із банківськими операціями та банківською справою.

Результатом дослідження у цьому розділі стало проведення комплексного все-бічного аналізу врегульованої правом діяльності комерційних банків по відкриттю поточних рахунків і проведенню готівкових та безготівкових розрахунків за дорученням клієнтів, надання кредитів та веденню вкладів.

Крім цього, висвітлено правовий статус комерційного банку та державного банку, їх функції та завдання, а саме: ощадних кас по заощадженню на будівництво, банків застави та розвитку, консолідованих банків, ексімбанків, іпотечних банків. Важливим на погляд дисертанта є те, що без дозволу на створення банку та без ліцензії на здійснення банківської діяльності банківським установам заборонено надавати банківські послуги та здійснювати банківські операції.

В рамках правил ліквідності на банк покладається обов’язок – постійно складати плани у випадку обставин, які загрожують ліквідності банку. Одночасно банк повинен призначити керівного працівника, який відповідає за пропозиції й реалізацію політики ліквідності, враховуючи діючий стан ліквідності банку, моніторинг розвитку, пропонування щоденних рішень у цій сфері, за дотримання управління ліквідністю із спрямуванням на встановлення наявності необґрунтовано великих резервів готівкою або інших ліквідних активів, які можуть спричинити банкові витрати. Комерційний банк повинен кожного кварталу представляти банківському нагляду звіт про ліквідність.

Робиться висновок про те, що банк відрізняється від будь-яких інших інсти-туцій (суб'єктів) господарської діяльності саме своєю функціо-нальною природою (грошово-кредитними операціями банку).

Дисертант довів необхідність здійснення реформування банківської системи України – проведення реорганізації державних банків (Укрексімбанку та Ощадбанку України) у комерційні банки, чим створити дворівневу банківську систему на зразок банківських систем Чеської Республіки та Словацької Республіки, з метою дотримання принципів рівності всіх суб’єктів фінансового права та обмеження монополізму державою певних сфер банківської діяльності.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи правове регулювання банківських відносин у Чехії та Словаччині викладемо висновки в двох площинах: перша – стосуватиметься оцінки правових аспектів регулювання банківських відносин у Чехії, Словаччині та Україні; друга – виробленню пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання банківських відносин в Україні.

У висновках вміщені основні положення, що випливають з проведеного дослідження, заходи по вдосконаленню законодавства у зв’язку з фінансово-кредитною реформою, яка проводиться в Україні, визначаються перспективні напрями подальшого до-слідження проблем, що розглядалися у роботі.

У цьому плані відзначаємо такі особливості фінансово-кредитної реформи в країнах Центральної Європи:

1. З прийняттям у 1985 р. Білої книги Європейським співтовариством і Акту про єдину Європу, в ЄС сформувався єдиний внутрішній ринок.

Зміни в законодавстві, які настали після утворення суверенної Словацької Республіки та Чеської Республіки, пов’язані з формуванням єдиного внутрішнього ринку ЄС. Вони торкнулись також і галузі банківського права. Зміни надають сталість не тільки вільному обігу капіталу, але й свободу дії банківським установам та вільне підприємництво в банківській діяльності.

Але слід відмітити, що першочерговим джерелом для побудови банківського права та сектору в Словацькій Республіці та Чеській Республіці є норми Білої книги, які встановлюють такі базові принципи, як вільний обіг капіталу і вільні відносини установ.

2. Аналізуючи банківські системи України, Чеської Республіки та Словацької Республіки, відзначимо, що провідні місця в них займають Національні банки, які є найважливішими органами держави із спеціальним статусом, яким Конституція та відповідні закони делегували владні повноваження із повною відповідальністю за забезпечення стабільності національної валюти і організацію банківської діяльності.

Центральні банки у країнах Центральної Європи не входять до жодної з трьох класичних гілок державної влади. Свою діяльність вони здійснюють на засадах організаційно-структурної незалежності та економічної самостійності, а саме: з компетентною, фінансовою та адміністративною незалежністю.

Види незалежності проявляються в юридичній формі створення та діяльності Національного банку, – в тому що Центральний банк є самостійною юридичною особою, з незалежними відносинами між ним та органами державної влади. Це не означає, що центральний банк знаходиться поза виконанням державних завдань. Його законний обов’язок полягає в підтримці економічної політики влади, і ця підтримка має макроекономічний характер – забезпечення цінової стабільності в Чехії та Словаччині, а в Україні – забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

3. Особливими державними установами, які здійснюють державний контроль за діяльністю банківської системи в Словаччині виступає – Міністерство фінансів, в Чехії – Вищий контрольний уряд, а в Україні – Національний банк (який за законом ввібрав в себе повноваження банківського нагляду та контролю і повноваження державного контролю). Державний нагляд забезпечує контроль за дотриманням законів та загальнообов’язкових нормативних актів, які видав центральний банк, а також контроль за виконанням заходів, прийнятих органом державного нагляду.

4. Законодавці Словаччини та Чехії, як і в країнах ЄС, виходять з того, що саме консолідований нагляд може дати правдиву та чітку картину фінансового стану кредитних інститутів, і що саме консолідований нагляд повною мірою відповідає як цілям створення єдиного внутрішнього банківського і фінансового ринку, так і цілям захисту інтересів вкладників кредитних інститутів. Виходячи з цього та на підставі Директиви 83/350/ЕЕС про нагляд за кредитними інститутами на консолідованій основі та Директиви 92/30/ЕЕС від 6 квітня 1992 р. про нагляд за кредитними інститутами на консолідованій основі, були прийняті зміни до Закону “Про банки”, які вводять правовий інститут “консолідованого нагляду” в банківські відносини.

Зміст консолідованого нагляду полягає в тому, що фінансове становище кредитного інституту оцінюється не на основі його власної фінансової звітності, а на основі фінансової звітності (фінансового становища) усієї групи підприємств, у яку входить кредитний інститут (тобто проводиться фінансовий аналіз діяльності суб’єктів господарювання, які створили банк, яких створив банк і самої банківської установи). З цією метою інформація, яка міститься у фінансовій звітності всіх окремо взятих підприємств, що входять у групу, комбінується в консолідований фінансовий звіт. Консолідована фінансова звітність повинна дати об'єктивне уявлення про доходи, витрати і фінансовий стан підприємств, що входять у конкретну групу, і групи в цілому.

5. Міжнародно-правові норми, зокрема Перша та Друга координаційна банківська директива (норми Євро-пейського Союзу) та закони Чеської Республіки і Словацької Республіки, дають визначення поняттю “банк” як підприємства, бізнес якого складається з прийняття від невизначеного кола осіб депозитів чи інших засобів, із зобов'язанням їх повернення та надання кредитів за свій рахунок.

Визначення ґрунтується на класичному праві континентальної Європи – понятті банку як організації, що здійснює свою діяльність у сфері прийняття внесків і торгівлею залученими коштами, тобто наданням кредитів, у тому числі й за рахунок залучених фінансових ресурсів, засобів вкладників.

6. У рамках правил ліквідності на банк покладається обов’язок – постійно складати плани у випадку наявності обставин, які загрожують ліквідності банку. Одночасно банк повинен призначити керівного працівника, який відповідає за пропозиції і реалізацію політики ліквідності, враховуючи діючий стан ліквідності банку, моніторинг розвитку, пропонування щоденних рішень у цій сфері, за дотримання управління ліквідністю із спрямуванням на виявлення необґрунтовано великих резервів готівкою або інших ліквідних активів, які можуть спричинити банкові витрати. Комерційний банк повинен кожного кварталу представляти банківському нагляду звіт про ліквідність.

7. У Чеській Республіці та Словацькій Республіці побудовано банківські системи, в яких суб’єктами другого рівня виступають, як комерційні банки, що створені (зареєстровані та ліцензовані) на території Чехії чи Словаччини відповідно, а також іноземні банки, які здійснюють свою діяльність опосередковано (через відкриті філіали та представництва) і з 01 травня 2004 р. безпосередньо (шляхом надання різних видів банківських операцій на території вищезазначених країн).

8. У Чехії та Словаччині були створені Банки застави та розвитку як державні грошові установи Міністерства фінансів, основною метою яких є розвиток та підтримка виникнення малого підприємництва, передусім, категорії малих та середніх підприємств. Метою засновника було прагнення, щоб ця грошова установа, одержуючи банківські поручительства та наданням інших форм підтримки, полегшила підприємцям доступ до фінансових джерел.

9. Створення Консолідованого банку як фінансової установи, що заснована з метою вирішення питань із проблемними кредитами, які надані банками на постійне поповнення резервів державним підприємствам. Функцією консолідованого банку було розширення належних до сплати “старого блоку кредитів” та оздоровлення кредитного портфелю банків, які взяли на себе (виступили правонаступниками) неповернуті державними підприємствами заборгованості. Консолідований банк до 2001 року – це державна фінансова установа, до пріоритетів якої належить забезпечення повернення кредитів та допомога при вирішенні проблем економіки на підставі рішення держави. Його діяльність не базувалась на комерційній основі.

Досвід правової реформи в Чехії та Словаччині, особливо на сучасному етапі, дає можливість зробити науково-практичні рекомендації (пропозиції) щодо підвищення рівня фінансово-кредитної реформи в Україні, а саме:

1. У зв’язку з наявністю в країнах Європи (Німеччина, Австрія, Швеція) та Америки (США та Канада) розгалуженої складної централізованої дворівневої банківської системи, де перший рівень займає не тільки Центральний банк, але й інші державні фінансові інститути, розподілити повноваження Національного банку України між декількома інститутами, наприклад: інститутом управління державними банками, інститутом друку національної валюти, інститутом банківського аудиту та Національним банком України.

2. Вважаємо за необхідне в ст. 99 Конституції України та Законі України “Про Національний банк України” змінити завдання Національного банку. Оскільки не вірним для країни, на думку дисертанта, в даний час є ведення політики по забезпеченню стабільності національної грошової одиниці, так як сучасна економічна теорія наголошує на інфляційному нахилі сучасної економічної політики. Йдеться про те, що уряди країн намагаються стимулювати зростання випуску продукції в короткотерміновому періоді, чим створюється додаткова інфляція. Органи грошово-кредитного регулювання повинні протистояти цьому, забезпечуючи стабільність цін. Тому необхідно змінити основну функцію НБУ з – забезпечення стабільності національної грошової одиниці, на – забезпечення цінової стабільності в державі.

3. Внести доповнення до Закону України “Про Національний банк України”, шляхом імплементації норм країн ЄС щодо інституту “консолідованого нагляду”, а саме: уповноважити НБУ проводити консолідовані перевірки банківських установ, а не тільки приймати консолідовані звіти комерційних банків, – це дасть правдиву та чітку картину фінансового стану державних і комерційних банків та повною мірою буде відповідати, як цілям створення єдиного внутрішнього банківського і фінансового ринку, так і цілям захисту інтересів вкладників та кредиторів.

4. З метою недопущення “злиття” різних гілок влади та виникнення корупції, ввести заборону на суміщення посад члена Ради Національного банку України з роботою на керівних посадах у комерційних банках, з державною службою (в будь-яких держаних органах) та посадою депутата, у тому числі на громадських засадах.

5. Прийняти Закон України “Про Банк розвитку”, яким створити Банк розвитку як акціонерний банк (з частиною державної власності), основною метою якого буде сприяння розвитку та підтримання виникнення малого підприємництва, передусім категорії малих та середніх підприємств.

6. Реорганізувати державні банки – Ощадний банк України та Укрексімбанк, в комерційні банки, створивши централізовану банківську систему на зразок систем країн Європи, де другий рівень займають комерційні банки.

7. З метою формування єдиного внутрішнього ринку Україною з країнами ЄС, внести зміни до Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо введення в коло суб’єктів банківських відносин філій та представництв закордонних банків, з обов’язковою їх реєстрацією Національним банком України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЇ

Сідак М.В. Правове регулювання банківських відносин у країнах Центральної Європи: порівняльний аналіз (Україна, Чехія та Словаччина). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата