ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СУРГУНД НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 159.98.378

ПСИХОДІАГНОСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПРИДАТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м.Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор  Федоришин Борис Олексійович, Гурношльонська Вища Педагогічна школа

ім.Августа Хлонда, викладач, м.Мисловіце, Республіка Польща.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України,

директор, м.Київ;

кандидат психологічних наук, доцент Сергєєнкова Оксана Павлівна,

Національний авіаційний університет, доцент кафедри психології, м.Київ.

Провідна установа: Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м.Дрогобич.

Захист відбудеться 28 квітня 2004р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9; 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул.М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 27 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються останніми роками в українському суспільстві, призводять до виникнення широкого кола особистісних і міжособистісних проблем, розв`язання яких потребує кваліфікованої психологічної допомоги. У звязку з цим підвищується попит на психологічні послуги в різних сферах суспільної діяльності і, відповідно, зростають вимоги до якості підготовки психологічних кадрів у вищих навчальних закладах. Таке підвищення вимог поширюється і на професійно важливі якості особистості фахівця-психолога. Особистісно орієнтований підхід та гуманізація освіти визначають необхідність пошуку шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців. Врахування особистісного потенціалу абітурієнтів і студентів відповідно до вимог обраної професії та розвиток професійно важливих якостей у процесі професійного навчання може впливати на підвищення ефективності підготовки майбутнього фахівця і сприяти його успішній професійній самореалізації.

Професійна придатність особистості виявляється і формується під час навчання у ВНЗ та у подальшій трудовій діяльності. Цей процес базується на тому особистісному потенціалі, з яким абітурієнт приходить до ВНЗ. Враховуючи, що спектр особистісних рис абітурієнтів надзвичайно широкий, постає проблема визначення тих якостей особистості, які визначають подальшу успішну професійну підготовку їх до діяльності практичного психолога.

Проблема вивчення особистісного аспекту професійної придатності майбутнього практичного психолога розглядається як складова частина професійного відбору на психолого-педагогічні спеціальності (О.Ф.Бондаренко, О.О.Бодальов, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.). Зокрема, відбір до навчального закладу має відфільтрувати тих, хто явно не придатний до професії (В.Г.Панок), визначити психологічний ресурс особистості та внутрішньоособистісні труднощі, що сприяють або перешкоджають подальшій успішній професійній підготовці та діяльності (О.О.Бодальов).

Різні аспекти проблеми відповідності особистісних якостей вимогам професії відображені у працях Б.Г.Ананьєва, О.Ф.Бондаренка, І.Д.Беха, І.А.Зязюна, С.Д.Максименка, В.С.Мерліна, В.Г.Панка, Н.А.Побірченко, П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки, М.В.Савчина, Б.О.Федоришина, Н.В.Чепелєвої, В.Д.Шадрікова та інших вчених.

Сучасними дослідниками виявлено також, що для частини майбутніх практичних психологів притаманні глибокі внутрішньоособистісні дисгармонії різного роду, через що переважна більшість таких осіб недостатньо придатна до оволодіння даною спеціальністю. Неврахування цього аспекту професійної придатності абітурієнтів при вступі до ВНЗ призводить у подальшому до виникнення різноманітних особистісних криз у процесі професійного розвитку. Вирішення власних особистісних проблем такими „фахівцями” за рахунок взаємодії з клієнтом може нанести останньому непоправної шкоди. Результати роботи таких практичних психологів дискредитують психологічну науку та негативно впливають на соціальний статус психолога в цілому (О.О.Бодальов, А.О.Деркач, В.Г.Панок, Е.О.Помиткін, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва).

Сучасний науковий підхід до аналізу особистості практичного психолога (Г.С.Абрамова, О.Ф.Бондаренко, Р.В.Овчарова, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова та ін.) виявляє коло професійно важливих якостей (ПВЯ), які сприяють професійній успішності психолога. Поряд із цим, намічено ряд особистісних якостей, які унеможливлюють досягнення мінімально необхідного фахового рівня (А.К.Дмитренко, В.Г.Панок, Н.В.Пророк, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.). Це викликає необхідність більш чіткого, цілісного визначення структури саме тих особистісних якостей, наявність яких робить людину придатною або непридатною до оволодіння професією практичного психолога. У звязку з цим, постає актуальна проблема визначення того мінімально необхідного комплексу ПВЯ особистості, на основі якого доцільно як відбирати кандидатів, так і здійснювати їх особистісно орієнтовану підготовку в якості практичного психолога. Усе це і зумовило вибір нами теми дослідження: „Психодіагностика професійної придатності майбутнього практичного психолога”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова теми "Психологія професійної орієнтації в неперервній освіті" (РК № 0102U000396).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 28 жовтня 2002 р., протокол № 9 та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 28 січня 2003 р., протокол № 1.

Об’єкт дослідження – особистісна придатність майбутнього психолога до професійної діяльності.

Предмет дослідження – особливості психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до професійної підготовки та діяльності в якості практичного психолога.

Мета дослідження полягає у створенні комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до оволодіння професією практичного психолога, спрямованої на підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців.

Концептуальна ідея дослідження: Професійна підготовка майбутніх психологів в умовах ВНЗ потребує врахування їх особистісного потенціалу відповідно до вимог професії. Для цього необхідним є наукове вивчення змісту і методів комплексної психодіагностики та розвитку особистості абітурієнтів під час вступу та навчання студентів у ВНЗ. Виявлення сукупності ПВЯ особистості з урахуванням рівня їх розвитку дає підстави для визначення рівня їх придатності до професійного навчання як студентів та діяльності в якості практичних психологів. Необхідними є теоретичне обгрунтування, розробка та експериментальна перевірка спеціальної комплексної програми психодіагностики та розвитку професійної придатності особистості майбутнього практичного психолога на всіх етапах його підготовки.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що теоретично та експериментально обгрунтована комплексна програма психодіагностики і розвитку особистісної професійної придатності абітурієнтів та студентів на етапах вступу, початку і завершення навчання у ВНЗ має забезпечити необхідний рівень їх готовності до виконання професійної діяльності психолога.

Згідно з поставленою метою та гіпотезою визначено завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми психодіагностичного визначення профпридатності майбутнього практичного психолога у науковій літературі.

2. Визначити структуру параметрів і критеріїв особистісної придатності абітурієнтів і студентів до професійної підготовки та діяльності.

3. Теоретично обгрунтувати і розробити комплексну програму психодіагностики й розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів з метою їх диференціації та підготовки до оволодіння діяльністю практичного психолога, а також суміжними професіями.

4. Експериментально перевірити ефективність комплексної програми психодіагностики та розвитку особистістної придатності майбутніх психологів з метою забезпечення успішності їх професійної підготовки в умовах особистісно орієнтованого навчання у вищому навчальному закладі.

Методологічну основу дослідження становлять: принципи детермінізму, єдності психіки і діяльності та розвитку психіки; теорії індивідуальних відмінностей; концепції розвитку особистості у професійній діяльності; філософські положення про єдність природного і набутого, індивідуального та соціального; принципи професійної відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості фаховим вимогам; основні положення концепції професійного відбору і професійної придатності.

Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення щодо: особистості та її розвитку в процесі діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн); індивідуально-психологічних відмінностей (П.К.Анохін, В.Д.Небиліцин, В.М.Русалов, Б.М.Теплов); наукових уявлень про особистість як субєкта професійної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Л.Ф.Бурлачук, І.А.Зязюн, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, М.В.Савчин та ін.); психологічних закономірностей праці (В.П.Зінченко, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, В.В.Рибалка, Н.В.Самоукіна, В.Д.Шадріков та ін.); діагностики якостей особистості у зіставленні з вимогами професійної діяльності (Б.В.Кулагін, Л.М.Собчик, О.П.Саннікова, Б.О.Федоришин та ін.); прогнозування професійної діяльності майбутнього фахівця (Г.С.Абрамова, В.А.Богданов, І.В.Бестужев-Лада, О.С.Латій, М.В.Молоканов, Л.П.Овсянецька та ін.); профвідбору та професійної придатності (В.О.Бодров, Б.В.Кулагін, Є.О.Клімов, Н.В.Кольченко, О.І.Кульчицька, Н.В.Макаренко, К.К.Платонов, П.С.Перепелиця, Б.А.Пухов та ін.); характеристик особистості практичного психолога (Н.Н.Амінов, О.Ф.Бондаренко, І.В.Дубровіна, М.В.Молоканов, Р.В.Овчарова, В.Г.Панок, Н.А.Побірченко, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова, О.П.Сергєєнкова, Л.М.Собчик, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Н.В.Чепелєва, Т.Н.Щербакова, І.М.Юсупов та ін.).

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань та перевірки гіпотези були використані методи: теоретичні - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація та класифікація теоретичних і дослідних даних; емпіричні – констатуючий експеримент, тестування, інтерв’ю, спостереження, співбесіда, самозвіти, експертне оцінювання, методи математичної статистики та порівняльного аналізу експериментальних даних; розвивальні – психологічна просвіта та консультування, атенційоване професійне навчання.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 1995-2003 років і охоплювало три етапи.

На першому етапі (1995-1996 рр.) вивчався стан розробленості проблеми у науковій та методичній літературі, визначалися робоча гіпотеза, об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження. Обгрунтовано концепцію, основні поняття та підходи до дослідження проблеми. Розроблено методику експериментального дослідження професійної придатності абітурієнтів та студентів.

На другому етапі (1996-2001 рр.) проводився констатуючий експеримент, в ході якого проводилася комплексна психодіагностика ПВЯ особистості майбутніх практичних психологів, їх диференціація за рівнями професійної придатності, оцінювалася їх професійна успішність за суб’єктивними та об’єктивними показниками, а також проводилося психодіагностичне та просвітницько-консультативне супроводження груп профвідповідності протягом періоду навчання.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) експериментально перевірялася комплексна програма психодіагностики та розвитку профпридатності абітурієнтів і студентів, узагальнювалися результати теоретичного та експериментального дослідження у формі кандидатської дисертації.

Експериментальна база. Дослідження здійснювалося на базі гуманітарно-педагогічного факультету Технологічного університету Поділля (З грудня 2003 р. – Хмельницький державний університет), Вінницького філіалу Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна” та на спецфакультеті практичної психології Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

У психологічному експерименті брали участь 302 особи, з яких на базі ТУП по повній програмі дослідження – 158 осіб, на базі Вінницького ВМУРоЛ та Вінницького ОІПОПП у пілотажних дослідженнях з метою первинної діагностики на першому етапі дослідження – 144 особи.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що :

-

-

-

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у концептуальному узагальненні експериментальних даних з проблеми професійної придатності та професійного відбору; науковому обґрунтуванні структури показників і критеріїв професійної придатності та непридатності майбутніх практичних психологів, а також в експериментальному обґрунтуванні комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності абітурієнтів і студентів до навчання за спеціальністю „Психологія”; виявленні взаємозв’язків між показниками професійної придатності та успішності навчання і професійної діяльності; обґрунтуванні положення про можливість розвитку професійно важливих якостей особистості студентів як фактора успішності діяльності майбутнього практичного психолога.

Практичне значення результатів дослідження полягає у: розробці комплексної програми психодіагностики та розвитку професійно важливих якостей особистості абітурієнтів і студентів з метою покращання якості їх професійного навчання за спеціальністю “Психологія”; застосуванні її та наданні абітурієнтам на цій основі профорієнтаційної допомоги з метою покращання особистісного і професійного самовизначення; просвітницькій та консультативній допомозі студентам у кращому самовиявленні та саморозвитку комплексу професійно значущих якостей у ході атенційованого навчання.

Розроблена комплексна програма психодіагностики сприятиме підвищенню якості профвідбору кандидатів на навчання при використанні працівниками приймальних комісій у вищих навчальних закладах освіти та викладачами в навчально-виховному процесі. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці пропозицій до Міністерства освіти і науки України щодо розробки єдиної системи вимог професійної підготовки практичного психолога у вищих навчальних закладах.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося в навчально-виховному процесі Хмельницького державного університету (до грудня 2003 року - Технологічного університету Поділля) - (довідка №29/171 від 07.10.2003р.), Хмельницької філії ВМУРоЛ „Україна” (довідка №137/1 від 01.10.2003р.), Вінницької філії ВМУРоЛ „Україна”(довідка №1/27-617 від 03.10.2003р.) та Кам’янець-Подільського державного університету (довідка №28 від 17.10.2003р.).

Особистий внесок автора полягає у визначенні та обгрунтуванні параметрів і критеріїв професійної придатності та непридатності абітурієнтів і студентів до діяльності в якості практичного психолога, створенні комплексної програми психодіагностики та розвитку професійної придатності майбутнього фахівця та проведенні експериментальної роботи з перевірки ефективності цієї програми на різних етапах професійної підготовки майбутніх психологів.

У статті „Діагностика емпатії як психологічної передумови професійної придатності практичного психолога” (у співавторстві з М.Піндерою) автору належить обгрунтування доцільності діагностики емпатійних здібностей абітурієнтів на основі застосування розробленої автором програми та критеріїв профпридатності та непридатності.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується адекватністю методологічних засад та застосованих методичних, психодіагностичних і консультативних процедур, різнобічним системним аналізом проблеми, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті та завданням; результатами експериментальної перевірки розробленої програми психодіагностики професійної придатності абітурієнтів та студентів до навчання за спеціальністю „Психологія”, використанням сучасних статистичних методів обробки отриманих емпіричних даних, репрезентативністю експериментальної вибірки.

На захист винесено:

1. Теоретично обгрунтоване положення про комплекс параметрів і критеріїв особистісної придатності та непридатності майбутнього психолога до оволодіння та здійснення професійної діяльності.

2. Комплексну програму психодіагностики і розвитку особистісної придатності абітурієнтів та студентів до ефективної професійної підготовки та психологічної діяльності.

3. Положення щодо доцільності врахування особистісної придатності абітурієнтів і студентів для організації ефективної особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівця до психологічної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки і результати дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції „Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (13-15 травня 1997 року, м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Першій міжнародній науково-методичній конференціії „Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (26-27 жовтня 1999 року, м. Київ, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”); Міжнародній науково-практичній конференції „Духовно-психологічні аспекти медицини майбутнього” (25-26 березня 2000 року, м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості” (22-24 листопада 2001 року, м. Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (17-18 грудня 2001 року, м. Київ, Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України); Міжнародній науковій конференції „Проблеми безпеки розвитку дітей та молоді” (6-7 червня 2002 року, Республіка Польща, м. Мисловіце, Гурношльонська Вища Педагогічна школа); Науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження К.Роджерса „Феноменологія щирості” (27-29 вересня 2002 року, м.Вінниця, Обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи" (14-15 травня 2003 року, м.Хмельницький, Технологічний університет Поділля); Регіональній конференції практичних психологів “Інноваційні форми організації соціально-психологічної служби у професійних навчальних закладах” (23 вересня 2003 року, м.Київ); засіданнях відділу психології профорієнтації Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Публікації. Основні матеріали дослідження висвітлено у 14 опублікованих працях, з них 13 праць написано без співавторів, у тому числі: 4 статті - у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 статті - у збірниках наукових праць; 7 статей – у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 4,31 авт.арк.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (256 найменувань) і 1 додатку на 41 сторінці. Загальний обсяг дисертації складає 248 сторінок. Основний зміст викладено на 185 сторінках. Робота містить 21 таблицю на 30 сторінках та 2 рисунка на 1 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт, предмет, гіпотеза, сформульовано мету, завдання та методи дослідження; викладено теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено напрями впровадження та апробації одержаних результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретичний аналіз проблеми визначення професійної придатності особистості практичного психолога” – викладено результати аналізу наукової літератури з проблеми дослідження, зокрема, здійснено огляд концепцій професійної придатності особистості в процесі професійного відбору; виявлено професійно важливі якості особистості практичного психолога на основі пcихологічного аналізу особливостей його фахової діяльності; розглянуто методичні підходи до визначення особистісної придатності практичного психолога щодо професійної діяльності.

На основі теоретичного аналізу концепцій та підходів до визначення професійної придатності особистості констатовано, що професійна придатність розглядається як сукупність особистісних якостей людини, які впливають на успішність засвоєння та ефективність виконання трудової діяльності (В.О.Бодров, О.М.Іванова, Є.О.Клімов, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов, В.Д.Шадріков, Б.О.Федоришин, В.В.Рибалка, П.С.Перепелиця, Н.В.Самоукіна). При цьому сучасний підхід до розуміння професійної придатності фахівця полягає у визначенні професійно важливих якостей особистості спеціаліста, виявленні реального рівня їх вираженості, що є необхідною умовою прогнозування успішності професійної діяльності. Наголошується, що одна частина професійно важливих якостей може розвиватися і вдосконалюватися у процесі професійної освіти та діяльності, а друга частина, внаслідок обмеженості можливостей свого розвитку, може зумовлювати низьку ефективність професійної успішності, виступати чинником особистісної непридатності до оволодіння даним фахом.

Виявлення ступеня придатності людини до певного виду діяльності розглядається як основне завдання професійного відбору (В.О.Бодров, В.П.Зінченко, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Н.В.Макаренко, Є.О.Мілерян, Б.О.Пухов, П.С.Перепелиця та ін.), що передбачає розробку і обгрунтування адекватних методів і процедур для отримання випереджувальної інформації щодо успішності майбутньої професійної діяльності. У структурі профвідбору дослідниками підкреслюється обов’язковість врахування особистісного аспекту, сутністю якого є діагностика і прогнозування ступеня розвитку тих якостей особистості, що відповідають вимогам конкретних професій і сприяють їх успішному засвоєнню та ефективній фаховій діяльності.

Необхідність психологічного професійного відбору особливо актуальна для професій типу „людина-людина”, зокрема - професії психолога, зважаючи на те, що її об’єктом є людська особистість. Як зазначають дослідники, визначення рівня профпридатності майбутнього практичного психолога доцільно проводити напередодні вступу до ВНЗ (А.К.Дмитренко, М.В.Молоканов, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, Е.О.Помиткін, Л.М.Собчик, Н.В.Чепелєва та ін.).

Ми солідарні з думкою ряду фахівців, що на сучасному етапі становлення наукової психології методики професійного відбору за фахом практичного психолога тільки створюються, не визначений з достатньою повнотою перелік професійно важливих якостей та діапазон їх індивідуальних відмінностей, не існує чітко означених показників і критеріїв професійної придатності (В.Г.Панок, О.П.Саннікова, О.П.Сергєєнкова, С.М.Симоненко, Н.В.Чепелєва та ін.).

Завдання визначення рівня професійної придатності має два шляхи розв’язання, що базуються на основі різних підходів: „за максимумом” та „за мінімумом” (О.О.Бодальов, К.М.Гуревич, А.О.Деркач, А.А.Крилов, Н.В.Макаренко, В.А.Пухов та ін.). Для реалізації першого підходу необхідним є виявлення осіб з високим рівнем розвитку професійно важливих якостей особистості, тобто відбір за найбільш відповідними якостями, що не враховує потенціал розвитку, який існує в осіб із зниженими (але в межах фахових вимог) показниками. Другий підхід, “за мінімумом”, полягає у визначенні ознак професійної непридатності та, на цій основі, – у виявленні кола осіб, що є прогностично неперспективними у плані професійної успішності. Це дає можливість вчасно переорієнтувати їх на інший фах, що більше відповідає їх особистісним якостям. Такий підхід дає можливість більш чітко означити прогностично перспективних абітурієнтів та запропонувати напрями розвитку професійно значущих якостей для осіб із зниженими показниками професійної придатності до професії психолога.

Вважаємо, що підхід “за мінімумом” є не менш ефективним, аніж перший підхід “за максимумом”, оскільки виявлення осіб з надто низькими показниками рівня професійно важливих якостей дає можливість вірогідно прогнозувати їх малоефективну професійну діяльність, пов’язану з великою кількістю професійних помилок (особливо, коли ціна помилки – доля людини), та знижену успішність під час навчання, а також своєчасно рекомендувати їм напрям саморозвитку або переорієнтації на інші професії. Проведена таким чином диференціація кандидатів на навчання з метою визначення мінімальної кількості особистісних якостей, відсутність яких робить людину непридатною для оволодіння професією практичного психолога (Н.В.Чепелєва), дозволяє підвищити після відбору ефективність підготовки фахівців, бо дає можливість зосередити зусилля професійної підготовки саме на тих особах, які прогностично спроможні успішно засвоїти та кваліфіковано застосовувати весь комплекс професійних знань та вмінь при дотриманні фахових вимог до особистості практичного психолога.

На основі положень щодо диференціації кандидатів на навчання за критеріями профпридатності (В.О.Бодров, Є.О.Клімов, Б.В.Кулагін, Б.Ф.Ломов, Н.В.Макаренко та ін.) нами були визначені принципи формування двох основних груп профвідповідності (ПВ) абітурієнтів: профпридатності (ПП) – прогностично перспективних у плані професійної успішності та профнепридатності (ПН) – при наявності визначених ознак профнепридатності.

Як показало вивчення досліджуваної проблеми, визначенню професійно важливих якостей особистості практичного психолога та особливостей його фахової діяльності, виходячи з аналізу особливостей фахової діяльності, у сучасній науковій літературі приділяється значна увага. Аналізуючи вимоги професії до особистості фахівця, дослідники висловлюють різні точки зору стосовно важливості тих чи інших індивідуально-психологічних особливостей. Найчастіше виділяють такі професійно важливі якості психолога: гуманізм, домінування соціальної ергічності, емоційна чутливість, соціальна зрілість, моральність, висока комунікативність, толерантність, емпатійність, здатність до рефлексії, щирість, дружелюбність, відкритість, активність, відповідальність, високі інтелектуальні показники, професійне мислення, емоційна стійкість, витривалість, тактовність, високий рівень розвитку показників уваги, достатній рівень професійної мотивації, пластичність і динамічність мислення, багатий лексичний запас, збалансованість та гармонійність рис особистості, конгруентність, відсутність хронічних внутрішніх конфліктів, оптимізм, висока працездатність та дисциплінованість, сталість і адекватність самооцінки, здатність до самовдосконалення, самокритичність, високий рівень самопізнання та здатність до компенсації або вдосконалення недоліків і слабких сторін своєї особистості, розвинуте почуття власної гідності тощо (Г.С.Абрамова, І.В.Бачманова, О.О.Бодальов, О.Ф.Бондаренко, А.О.Деркач, Ю.М.Ємельянова, Л.О.Кияшко, Н.Г.Лобова, М.В.Молоканов, Н.В.Наумчик, Р.В.Овчарова, В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Пророк, О.П.Саннікова, Л.М.Собчик, Н.А.Стафуріна, Л.Г.Терлецька, Л.І.Уманець, Т.І.Федотюк, Н.В.Чепелєва, І.М.Юсупов та ін.).

Дослідники дійшли висновку, що переважна частина професійно важливих рис та якостей особистості практичного психолога може бути сформована або удосконалена протягом навчання у ВНЗ та у подальшій професійній діяльності. Поряд з цим існує певне коло несприятливих для професійної діяльності якостей, можливості формування і розвитку яких під час навчання обмежені. Наявність цих якостей у подальшому визначає низьку ефективність професійної діяльності, надмірне перевантаження і перенапруження особистості, велику кількість професійних помилок у подальшій діяльності в сфері взаємодії „людина-людина”. Внаслідок цього наявність таких особистісних якостей робить малоймовірним або ж унеможливлює взагалі оволодіння професією практичного психолога на фахово необхідному рівні.

Ми поділяємо висновки названих вище дослідників, що низький або занадто високий рівні вираженості окремих професійно важливих якостей, можливості формування та корекції яких під час навчання у ВНЗ обмежені, виступають несприятливим фактором щодо успішності навчання та діяльності практичного психолога і визначають його фахову невідповідність.

На основі проведеного системного аналізу до таких якостей особистісної непридатності до оволодіння фахом практичного психолога відносимо наявність будь-якої психічної патології, виражених акцентуацій (збудливого, демонстративного, застрягаючого та дистимного типу), високої емоційної нестабільності, агресивності, глибокої інтровертованості, дуже низької емпатійності, комунікативності, слабо виражених соціальних компонентів ергічності та пластичності, низький рівень логічного мислення та уважності. Необхідно також враховувати деякі інші медичні протипоказання: сильні вади мовлення, дефекти зору та слуху, які не піддаються корекції.

У другому розділі „Обґрунтування параметрів і критеріїв особистісної придатності абітурієнтів до професійного навчання за спеціальністю „Психологія” та методів її психодіагностики та розвитку” - викладено питання щодо визначення комплексу параметрів і критеріїв діагностики придатності та непридатності абітурієнтів, визначено структуру програми та методики експериментального дослідження особистісної придатності майбутніх практичних психологів до професійного навчання.

Сучасними дослідниками зазначається, що для здійснення профвідбору доцільно використовувати широкий спектр методів сучасної психодіагностики, а також те, що в оцінці професійно важливих психологічних якостей особистості провідним залишається метод тестів (В.О.Бодров, Л.Ф.Бурлачук, Б.В.Кулагін та ін.).

Запропонована нами методика експериментального визначення профпридатності передбачає орієнтацію на певні параметри і критерії особистісної придатності абітурієнтів та студентів до навчання за обраним фахом. Було обрано шість взаємодоповнюючих тестових психодіагностичних методик, оскільки не існує єдиної методики, яка б могла одночасно і беззастережно діагностувати весь комплекс цих параметрів професійної придатності або непридатності особистості (табл.1).

Ці методики дають змогу діагностувати рівень розвитку таких професійно важливих якостей особистості практичного психолога, які виступають параметрами його особистісної придатності: емпатія, комунікативні здібності, соціальна ергічність, соціальна пластичність, уважність, здатність до логічного мислення, збалансованість та конгруентність особистості. Застосування цих параметрів та критеріїв їх вираженості, методів їх визначення дає можливість оцінити наявність певного рівня професійно важливих якостей юної особистості та перспективи їх розвитку в кожного абітурієнта та студента. Згідно з експертною оцінкою спеціалістів саме такий перелік професійно важливих якостей особистості має виступати основою професійної придатності.

Зазначимо, що така програма дослідження дає можливість виокремити на основі отриманої інформації у складі абітурієнтів і студентів групи професійно придатних особистостей (ПП), умовно професійно придатних особистостей (УПП), умовно професійно непридатних особистостей (УПН) та професійно непридатних особистостей (ПН), які потребують різного відношення до себе в ситуації відбору та професійного навчання. Перші, група ПП, можуть бути безумовно прийняті до ВНЗ. Другі, група УПП, можуть бути прийняті за умов постійної педагогічної уваги та допомоги під час навчання з метою розвитку та вдосконалення окремих професійно важливих якостей до рівня, оптимального для успішної фахової діяльності. Третя і четверта групи - УПН та ПН - отримують консультативну допомогу у професійній переорієнтації на інші професії з урахуванням їх особистісного потеціалу. Здійснена таким чином диференціація дає можливість останнім увійти до групи з високою професійною придатністю за іншим фахом й уникнути різних зовніших та внутрішньоособистісних конфліктів, відсіву внаслідок особистісної невідповідності вимогам професії психолога.

За кожною з шести тестових методик, як складових експериментальної програми дослідження особистості абітурієнтів, на основі підходу “по мінімуму”, визначені параметри і критерії, за якими проводилося діагностування рівнів особистісної придатності та непридатності абітурієнтів і студентів до професійного навчання за спеціальністю “Психологія”.

Інтегруючим компонентом дослідження виступає співбесіда, яка здійснюється на заключному етапі комплексної психодіагностики з метою розкриття та визначення тих психологічних особливостей особистості, які не можуть виявити конкретні тестові методики.

Таблиця 1

Параметри і критерії діагностики особистісної придатності та непридатності майбутнього практичного психолога

№ з/п | Методика | Параметри | Критерії

1. |

1. |

1. |

2. |

3. |

4. |

5. |

Б.О.Федоришина | Розподіл уваги (К) | 0 | 0 | 0,041 | 18 | 0,053 | 23 | 0,079 | 34 | 0,229 | 100

6. |

7. |

Ф.Б.Березіна, М.П.Мірошнікова |

Іпохондрія | 100 | 100 | 75 | 75 | 70 | 70 | 65 | 65 | 35 | 35

8. |

9. |

10. |

11. |

1. |

12. |

13. |

14. |

15. |

16. |

На рис.1 зображений континіум критеріїв професійної придатності – непридатності та відповідні зони: ПН – професійної непридатності (Нmax-Ну), УПН - умовної професійної непридатності (Ну-Пmin), УПП - умовної професійної придатності (Пmin-Пу) та ПП – професійної придатності (Пу-Пmax).

Рис.1. Зони критеріїв професійної придатності та непридатності

Це дало змогу визначати профіль придатності кожного з абітурієнтів та студентів (рис.2).

Рис.2. Профіль особистості професійно придатного (1) та професійно непридатного (2) майбутнього психолога

Програма психодіагностики та розвитку професійної придатності абітурієнтів і студентів передбачала два етапи. На першому етапі проводилася вступна психодіагностика абітурієнтів із застосуванням методик комплексного психодіагностичного обстеження їх особистості з метою визначення рівня особистісної придатності з урахуванням обраних параметрів і критеріїв та психологічне супроводження абітурієнтів з різними рівнями профпридатності. Другий етап програми включав первинне профконсультування кожного досліджуваного на основі аналізу профілю його профпридатності та роз’яснення в ході консультування характеру придатності до обраної професії. Для осіб з безумовною придатністю – надавалася рекомендація до зарахування на навчання та окреслювалися шляхи оптимізації окремих компонентів особистісної придатності. Для осіб, що складають групу умовної придатності, у ході індивідуального консультування акцентується особлива увага на необхідності розвитку низько розвинутих компонентів профпридатності в умовах відповідних спецкурсів професійного навчання.

Реалізація індивідуальної програми розвитку особистісної придатності студентів забезпечується комплексом заходів щодо самоорганізації та самовдосконалення шляхом застосування заходів поточної психологічної просвіти, консультування та атенційованого професійного навчання, спрямованого на усвідомлення значення тих чи інших дисциплін для розвитку компонентів власної особистісної придатності та необхідності її інтенсивного розвитку. На першому році навчання та напередодні випускних іспитів проводилися контрольні зрізи за 16 параметрами з метою визначення динаміки змін у характеристиках профпридатності. Для осіб групи ПН (до складу якої увійшла і малочисельна група умовної профнепридатності (УПН), яка характеризується показниками, що знаходяться на межі критеріїв профнепридатності і мінімальної придатності) була надана грунтовна профорієнтаційна консультативна допомога з переорієнтації на іншу, відповідно до особистісних характеристик спеціальність, професійна придатність до якої може бути достатньо високою.

Отже, розроблена спеціальна комплексна програма психодіагностики і розвитку особистісної придатності до професійного навчання і діяльності в якості практичного психолога включає такі компоненти: 1) комплексна психодіагностика особистісної придатності за рядом параметрів та критеріїв; 2) визначення індивідуального профілю профпридатності кожного студента; 3) визначення перспектив професійного навчання та діяльності; 4) психологічне супроводження: просвіта, консультування, атенційоване особистісно орієнтоване професійне навчання.

У третьому розділі – „Експериментальна перевірка ефективності комплексної програми психодіагностики та розвитку особистісної придатності майбутніх практичних психологів на різних етапах професійного навчання” – представлені схарактеризовані етапи проведення експериментального дослідження особистісної придатності майбутніх психологів у процесі підготовки і власне професійного навчання, результати експериментального визначення диференціації абітурієнтів та студентів за рівнями особистісної придатності до професійної психологічної діяльності, проведені дослідження взаємозв’язків між рівнями особистісної придатності та показниками успішності професійного навчання студентів-психологів. На основі кореляційного аналізу та інших методів статистичної обробки отриманого емпіричного матеріалу оцінено характер взаємозв’язків між групами профвідповідності та показниками успішності професійного навчання студентів (1996 – 2001 рр.), а також проаналізовано динаміку змін у характеристиці профпридатності в групах абітурієнтів і студентів упродовж усього періоду професійного навчання.

На цьому етапі дослідження здійснювалася оцінка об’єктивних та суб’єктивних показників особистісної придатності як чинників успішності професійного навчання та проходження психологічної практики. При виборі об’єктивних показників та критеріїв успішності професійної підготовки і діяльності практичного психолога ми дотримувалися точки зору провідних вчених-психологів (Ф.Б.Березіна, Б.В.Кулагіна, М.П.Мірошникова, О.Д.Соколової та ін) і обрали академічні показники успішності професійного навчання, в якості ж суб’єктивних критеріїв успішності використали показники відчуття задоволеності працею, почуття комфортності (О.П.Саннікова). Тому суб’єктивним критерієм професійної успішності обрано саме показники комфортності під час проходження студентами психологічної практики.

З метою оцінки успішності навчання на даному етапі експерименту нами були опрацьовані результати академічної успішності кожного випускника на основі обрахування індивідуальної середньої оцінки успішності навчання. Після цього було проведено ранжування за критерієм успішності, в межах кожного випуску, з урахуванням оцінки державної екзаменаційної комісії. Індивідуальні середні оцінки випускників були опрацьовані за групами профпридатності, що дало можливість визначити середні показники успішності навчання груп ПП і ПН за всіма роками дослідження.

Під час проходження психологічної практики, на підставі експертних оцінок, спочатку був визначений індивідуальний середній показник академічної успішності під час практики для кожного студента, а потім, залежно від складу груп ПН і ПП, були обраховані середні оцінки груп профвідповідності по всіх роках дослідження.

З метою оцінки почуття комфортності під час проходження психологічної практики нами була застосована методика Н.А. Курганського (побудована на принципі полярних профілів Ч.Осгуда), що дало можливість за допомогою математичних процедур оцінити і визначити індивідуальні показники почуття комфортності та віднести їх до одного з трьох ступенів: високого, середнього і низького. Отримані індивідуальні значення комфортності були опрацьовані з урахуванням розподілу по групах ПП і ПН, що дозволило визначити середні показники комфортності груп профпридатності за всіма роками дослідження.

Аналіз отриманого емпіричного матеріалу з метою оцінки наявності та характеру взаємозв’язків між виокремленими групами профвідповідності (ПП і ПН) і показниками успішності впродовж навчання здійснювався за допомогою U-критерію статистичної оцінки розбіжностей Манна-Уітні та коефіцієнта рангової кореляції Спірмена і порівняльних кількісних методів дослідження. Цей аналіз показав, що:

а) за критерієм успішності навчання протягом п’яти років дослідження спостерігається закономірність підвищення середнього рівня успішності навчання у виокремлених за результатами комплексного психодіагностичного обстеження абітурієнтів групах професійної придатності (ПП) (4,39 бали) порівняно з групами професійної непридатності (ПН) (3,78 бали), що свідчить про наявність позитивного взаємозв’язку між визначеним комплексом параметрів і критеріїв особистісної придатності і показниками успішності професійного навчання;

б) за критеріями успішності навчання по чотирьох випусках підтверджується наша гіпотеза про наявність достовірних розбіжностей між рівнями академічної успішності навчання груп ПП і ПН, причому прослідковується обов’язкова закономірність значного переважання рівня успішності навчання груп ПП над групами ПН. Ці висновки базуються на результатах математичної обробки статистичних даних за допомогою U-критерію статистичної оцінки розбіжностей Манна-Уітні з рівнем значущості р?0,05 для чотирьох років дослідження. Для трьох років досліджень такі розбіжності достовірні також на рівні значущості р?0,01.

Отже, наявна достовірна розбіжність між групами ПН і ПП за показниками успішності на означених рівнях значущості (Uкр?Uемп) підтверджує доцільність і достовірність обраного способу диференціації абітурієнтів на основі діагностики рівня особистісної придатності;

в) аналіз успішності навчання, в цілому по випусках, показує, що середні показники успішності навчання знижуються при зростанні кількості осіб з низькими показниками особистісної придатності (група ПН). У складі цих груп відсутні студенти з найвищими показниками успішності по всіх роках дослідження;

г) аналіз об’єктивних і суб’єктивних показників успішності в засвоєнні і застосуванні професійних знань при проходженні психологічної практики студентів, проведений за допомогою експертних оцінок, дає змогу дійти висновків щодо виявленої тенденції до зниження рівня успішності в групах ПН (у середньому по всіх роках дослідження – 3,82 бали), порівняно з показниками груп ПП (4,33 бали), зробити висновки, що протягом усіх п’яти років дослідження виявляється вплив чинників особистісної придатності студентів до професії практичного психолога на показники успішності їх професійної діяльності;

д) аналіз показників почуття комфортності під час психологічної практики студентів, що навчаються за спеціальностю „Психологія”, виявляє зниження рівня почуття комфортності в професійній діяльності у групах ПН, порівняно з групами ПП,