МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дерев’янко Олена Георгіївна

УДК 658.1:664

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТРАТЕГІЇ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.01 економіка підприємства й організація виробництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі маркетингу Українського державного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Бутнік-Сіверський Олександр Борисович, Інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів харчової і переробної промисловості Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри ринкової економіки, обліку та фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Степанов Олександр Петрович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки, професор кафедри стратегії підприємств.

кандидат економічних наук, Нижник Олена Михайлівна,

Міністерство економіки України, заступник начальника управління економічної політики департаменту економічної стратегії.

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України (м. Київ), відділ інституційних змін і розвитку форм господарювання

Захист дисертації відбудеться “21” червня 2000 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.04. Київського національного економічного університету за адресою 03057, Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 214.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий “18” травня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.С.Федонін

загальна характеристика дисертацІЙноЇ роботи

Актуальність теми. Інтегральними елементами процесу становлення ринкових відносин в Україні є зміна моделі управління економікою, активізація глобалізаційних процесів, формування конкурентного середовища, здійснення системних перетворень на макро-, мезо- і мікроекономічному рівнях. В той же час, структурні деформації (як успадковані від дореформеного періоду, так і нові) та неадекватна регуляторна політика держави зумовили втрату конкурентоспроможності більшістю вітчизняних суб’єктів господарювання і національною економікою в цілому.

Отже, зовнішнє середовище підприємств за останні роки суттєво ускладнилося, а рівень його нестабільності підвищився. В цій ситуації критерієм ефективності управлінських механізмів є їх здатність забезпечити вирішення слабко структурованих проблем, які постійно виникають в процесі господарської діяльності під впливом зовнішніх факторів. Досвід розвинутих країн свідчить, що система стратегічного управління підприємством задовольняє даному критерію.

Основні положення теорії стратегії були розроблені зарубіжними вченими у другій половині ХХ сторіччя, тобто в процесі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства. Оскільки ці положення не враховують специфіку країн з перехідною економікою, необхідним є їх критичне переосмислення. Тому дослідження вітчизняних вчених мають на меті адаптувати теорію і методологію стратегічного управління до умов України, але рівень наукової розробки проблеми залишається, на наш погляд, недостатнім.

Зокрема, на сьогодні відсутні комплексні дослідження в сфері обгрунтування економічної стратегії підприємств конкретних галузей і, насамперед, тих, в яких ринкові перетворення здійснюються найбільш динамічно. До їх числа належить харчова промисловість, яка забезпечує швидкий обіг капіталу, а отже, характеризується високим рівнем інвестиційної привабливості. Але позитивні тенденції її розвитку є нестійкими, що зумовлює необхідність розроблення адекватної економічної стратегії, реалізація якої дозволила би їх закріпити. В умовах, коли визначальне значення для підприємств має фінансове забезпечення їх функціонування, вона повинна формуватися як стратегія фінансово-господарської діяльності.

Відповідно, існує об’єктивна потреба, по-перше, в удосконаленні теоретичних і методологічних підходів до формування та оцінки економічної стратегії як на мікроекономічному, так і на галузевому рівні; по-друге, в комплексному обгрунтуванні стратегічного вибору вітчизняних підприємств харчової (і зокрема, олійно-жирової) промисловості. Недостатня розробка цих проблемних питань, а також їх теоретико-методологічна та практична значущість визначають актуальність теми відповідного дослідження, його мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри маркетингу та кафедри економіки і права факультету економіки і менеджменту Українського державного університету харчових технологій за темою “Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів (на прикладі підприємств олійно-жирової, ефіроолійної і кондитерської промисловості)” (номер державної реєстрації 0100V00231).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методичного забезпечення формування та оцінки економічної стратегії харчових (і зокрема, олійно-жирових) підприємств і відповідних практичних рекомендацій щодо її удосконалення в умовах становлення ринкових відносин.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі завдання:

-

- визначено методологію і методику формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємства та її оцінки;

- обгрунтовано методологічні принципи та методику проведення структурного аналізу галузевого середовища;

- досліджено сучасний стан харчової промисловості України, виявлено її системні та галузеві особливості і основні проблемні питання, що виникають в процесі формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств;

- проведено порівняльний аналіз ключових факторів середовища підприємств різних підгалузей харчової промисловості та їх груп, виділених за критерієм стадії переробки сільськогосподарської сировини;

- визначено стратегічні напрями трансформації галузевого організаційно-економічного механізму;

- розроблено концепцію удосконалення економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств харчової промисловості України в сучасних умовах господарювання;

- оцінено сучасний стан підприємств олійно-жирової промисловості України і структуру ринку відповідної продукції, досліджено їх поточну економічну стратегію фінансово-господарської діяльності з виходом на практичні рекомендації.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, одержані здобувачем, полягають у наступному:

-

- визначено елементну структуру економічної стратегії підприємства та запропоновано систему якісних показників для характеристики її складових;

- науково обгрунтовано методичний підхід до формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме: удосконалено модель взаємодії між ієрархічними рівнями управління в процесі її формування; систематизовано основні напрями застосування методу бізнес-планування як складової методологічного апарату загальної теорії стратегії; розроблено методику оцінки економічної стратегії фінансово-господарської діяльності та, зокрема, удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів, передбачених стратегічними програмами;

- удосконалено методику структурного аналізу галузевого середовища підприємства, визначено структурні детермінанти внутрішнього ринку олійно-жирової продукції;

- оцінено вплив системних і галузевих особливостей вітчизняної харчової промисловості на процес формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств і визначено шляхи стратегічного розвитку галузі;

- розроблено концепцію удосконалення поточної економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств харчової промисловості України шляхом здійснення комплексу реструктуризаційних заходів;

- обгрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення економічної стратегії фінансово-господарської діяльності олійно-жирових підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що використання вітчизняними підприємствами харчової (зокрема, олійно-жирової) промисловості розроблених прикладних рекомендацій щодо удосконалення їх поточної стратегії фінансово-господарської діяльності дасть їм змогу більш ефективно конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Значну користь надасть використання удосконаленої методики структурного аналізу галузевого середовища та застосування автоматизованої моделі оцінки ефективності інвестиційних проектів, яка запропонована в роботі. Методичні та практичні рекомендації можуть бути поширені на підприємства різних галузей народного господарства з урахуванням обмежень, обумовлених їх галузевою належністю.

Ряд пропозицій здобувача впроваджено підприємствами харчової промисловості. Вони пройшли апробацію у ВАТ “Укроліяжирпром” (довідка № 37/2 від 16.12.99 р.), ВАТ “Вінницький олійно-жировий комбінат” (довідка № 01/14 від 27.01.2000 р.) і в АТ “ІССО-ІСТ” (довідка № 3 від 24.01.2000 р.). Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі факультету економіки і менеджменту Українського державного університету харчових технологій (акт від 10.01.2000 р.) та проблемною науково-дослідною лабораторією УДУХТ (акт від 11.01.2000 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення на сторінках наукових праць здобувача. Вони були обговорені на Всеукраїнській науково-технічній конференції “Розробка та впровадження прогресивних технологій та обладнання у харчову та переробну промисловість” (Україна, УДУХТ, 17-20 жовтня 1995 р.), Міжнародній науково-технічної конференції “Розробка та впровадження прогресивних ресурсоощадних технологій та обладнання в харчову та переробну промисловість” (Україна, УДУХТ, 21-24 жовтня 1997 р.), Всеукраїнській конференції “Актуальні питання державного будівництва” (Україна, Міжнародний університет лінгвістики і права, 17 квітня 1999 р.) і Міжнародній конференції “Проблеми та перспективи створення і впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості” (Україна, УДУХТ, 19-21 жовтня 1999 р.), наукових конференціях УДУХТ, наукових семінарах факультету економіки і менеджменту УДУХТ.

Публікації. За основними положеннями та результатами дисертаційного дослідження у наукових фахових виданнях опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 9,5 д. а. (з них 8,9 особисті). До їх числа входить надрукована у видавництві ЦСП “Компас” одноосібна праця здобувача “Інвестиційне проектування в системі стратегічного управління” (1998 р., 52 с., 4,2 д. а.). В інших виданнях опубліковано 3 наукові праці загальним обсягом 0,25 д. а. (0,2 особисті).

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (194 найменування), 8 додатків. Основний зміст роботи викладений на 174 друкованих сторінках, нараховує 28 таблиць і 18 рисунків.

основний зміст дисертацІЇ

У “Вступі” обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, розкрито новизну та наведено практичні результати.

Розділ 1. “Теорія і методологія формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємства” складається з чотирьох підрозділів і містить результати критичного аналізу літературних джерел за темою дослідження.

В економічній науці відсутня єдина точка зору на формування стратегії підприємства. Тому в роботі систематизовано основні підходи до цієї проблеми за такими укрупненими позиціями: раціоналістичний підхід (передбачає здійснення формалізованих процедур розроблення та реалізації стратегії і її обов’язкове документальне оформлення), адаптивний підхід (передбачає контрольовану адаптацію до умов зовнішнього середовища та не виключає свідомого впливу на його елементи), культурологічний підхід (передбачає надання стратегічного характеру загальнокорпоративній системі цінностей), інтуїтивний підхід (передбачає формування стратегії у вигляді суб’єктивного бачення керівництвом перcпектив розвитку організації), коаліційний підхід (передбачає розроблення стратегії шляхом узгодження інтересів членів організації та їх груп), реактивний підхід (передбачає ототожнення стратегії з реагуванням на поточні зміни у зовнішньому середовищі). В умовах складного та нестабільного зовнішнього середовища найбільш ефективним, на нашу думку, є адаптивний підхід.

Згідно з законом пропорційності розвитку між елементами економічної системи незалежно від її розміру існують пропорції, які необхідно підтримувати та оптимізувати. Засоби розв’язання першої проблеми знаходяться в площині тактичних рішень, а другої – у площині рішень стратегічних. Отже, стратегія являє собою комплекс заходів щодо оптимізації пропорцій економічної системи за критерієм максимізації конкурентного статусу останньої. Цілі підприємства, як правило, пов’язані з підвищенням економічної ефективності його господарської діяльності. Отже, цілком правомірним є використання терміну “економічна стратегія підприємства”.

Економічна стратегія підприємства має складну структуру; її елементами є функціональні (розроблені для відповідних функціональних сфер і підсфер підприємства), галузеві і загальноорганізаційна стратегії (рис.1). Абревіатура НДДКР на рис. 1 розшифровується як науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи. Пріоритет функціонального рівня перед галузевим зумовлений тим, що ринок будь-якої продукції є об’єктом застосування базового комплексу функцій управління, який набуває відповідної галузевої специфіки. На рис. 2 наведена запропонована базова модель процесу розроблення та реалізації економічної стратегії підприємства.

Економічна стратегія на практиці має ситуаційний характер (формується для відповідної комбінації факторів зовнішнього середовища та стану внутрішнього потенціалу) і реалізується як стратегія фінансово-господарської діяльності, оскільки саме фінансові аспекти функціонування підприємств є визначальними.

Рис. 3 відтворює логістику взаємодії між ієрархічними рівнями управління в процесі формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності. Етапами цього процесу є формування місії організації, формування місії галузевих структурних підрозділів, здійснення стратегічного аналізу на всіх ієрархічних рівнях, розроблення прогнозних сценаріїв розвитку організації, попередній опис загальноорганізаційних цілей, розроблення функціональних стратегій, розроблення стратегій на рівні галузевих структурних підрозділів, розроблення загальноорганізаційної стратегії (формування ієрархії “цілі – завдання – програми”) та вибір оптимального варіанту стратегічного розвитку, оцінка обсягу фінансових ресурсів, необхідних для реалізації сформованої стратегії, оцінка обсягу наявних фінансових ресурсів і перспектив їх додаткового залучення, узгодження потреб і можливостей в галузі фінансового забезпечення стратегії, розподіл фінансових ресурсів між структурними та функціональними підрозділами для фінансування стратегічних програм.

Літерами позначено зворотні зв’язки: А – коригування місії, В та С – коригування загальноорганізаційних цілей з урахуванням часткових функціональних і галузевих цілей, D – коригування загальноорганізаційних цілей з урахуванням фінансових можливостей, Е – коригування прогнозного обсягу фінансових ресурсів шляхом пошуку джерел їх додаткового залучення.

В роботі досліджено методологічний апарат загальної теорії стратегії та виявлено, що його елементом є метод бізнес-планування, оскільки він застосовується при побудові системи знань щодо перспектив розвитку підприємства. Систематизовано основні напрями його використання, які визначають зміст і структуру планових документів: організація нового бізнесу, регулювання поточної діяльності підприємства, вирішення локальних виробничо-господарських проблем, реорганізація бізнесу, залучення зовнішнього фінансування у кредитній або інвестиційній формі, участь у реалізації проектів, що знаходяться у сфері інтересів держави.

Рис. 1. Структура економічної стратегії підприємства

Рис. 2. Базова модель процесу формування та реалізації економічної стратегії

Рис. 3. Послідовність процесу формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності

В процесі дослідження виявлено, що визначальний вплив на поведінку підприємства (його стратегію і тактику) здійснює структура ринкового підсектору, в якому ведеться конкурентна боротьба. В роботі удосконалено методику її аналізу, яка грунтується на моделі конкурентних сил.

Для оцінки стратегії в роботі запропоновано методику, яка передбачає використання інформації з баз стратегічних даних. Згідно з нею до і після закінчення періоду дії стратегії підприємства (або для декількох стратегічних альтернатив) розробляються бази стратегічних даних, які характеризують зовнішнє середовище, внутрішній потенціал, конкурентні переваги, сильні та слабкі сторони, загрози і можливості. За кожною з них розраховуються середньозважені показники. Ефективною є така економічна стратегія, яка забезпечує меншу чутливість господарської діяльності підприємства до змін у зовнішньому середовищі, більший розмір його внутрішнього потенціалу, більші конкурентні переваги, більш суттєві сильні сторони та можливості порівняно зі слабкими сторонами та загрозами.

В роботі сформовано систему критеріїв стратегічного вибору. До її складу, зокрема, входять показники оцінки ефективності інвестиційних проектів, передбачених стратегічними програмами. В роботі запропоновано визначати дисконтний період повернення інвестицій за формулою:

(1)

де ЧГП – чистий грошовий потік за проектом; і – номер року життєвого циклу проекту, на кінець якого накопичений за період експлуатації проекту чистий грошовий потік, приведений до теперішньої вартості, стає додатнім; t – порядковий номер року в межах життєвого циклу проекту; – коефіцієнт приведення чистого грошового потоку до теперішньої вартості.

За аналогією, простий період повернення інвестицій пропонується розраховувати за формулою:

(2)

Рекомендувати до реалізації можна лише економічну стратегію, яка задовільняє таким необхідним умовам, як привабливість запропонованих стратегією зон господарювання, взаємоузгодженість стратегічних цілей, завдань та програм, прийнятний часовий діапазон реалізації стратегії, відсутність суттєвих перешкод на шляху її реалізації, прийнятний рівень ризику, адекватне ресурсне (насамперед, фінансове) та організаційне забезпечення стратегії.

В розділі 2. “Передумови формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств харчової промисловості України” досліджено основні напрями системної трансформації вітчизняної харчової промисловості, а також проблеми і особливості, що мають бути враховані при формуванні економічної стратегії фінансово-господарської діяльності її підприємств.

Аналіз сучасного стану підгалузей харчової промисловості був здійснений на прикладі олійно-жирової промисловості України, яка є галуззю високої інвестиційної привабливості та має значний експортний потенціал. Встановлено, що протягом 1991-98 рр. відбулося катастрофічне скорочення виробництва соняшникової олії (на 60,4 %) і маргаринової продукції (на 66,7 %) в Україні. Сучасний шлях розвитку сировинної бази олійно-жирової промисловості є екстенсивним (зростання посівних площ соняшнику з 1,626 до 2,2 млн. га супроводжується зменшенням урожайності даної культури з 15,8 до 9,3 ц/га) і не спроможний забезпечити у довгостроковому аспекті конкурентоздатність продукції вітчизняного олієпродуктового комплексу на світовому ринку. Внаслідок неконтрольованого експорту насіння соняшнику (у 1997 р. 1074 тис. т, у 1998 р. 908 тис. т, у 1999 р. (оцінка) 700 тис. т відбулася практично повна переорієнтація великих промислових олійно-жирових підприємств на переробку давальницької сировини, з якої виробляється 69,1 % олії і 49,5 % маргаринової продукції.

Виробничі потужності олійно-жирових підприємств України по переробці насіння олійних культур, виробництву маргаринової продукції і майонезу завантажені приблизно на третину, по розфасованій маргариновій продукції та милу господарському – на 8,8 %, по милу туалетному – лише на 4,1 %. Незадовільний технічний стан підприємств галузі зумовлює підвищену вартість переробки насіння, яка становить еквівалент від 40...45 до 55 дол. США за 1 т (для порівняння – у США аналогічний показник дорівнює 22 дол. США за 1 т, а у європейських країнах – 25 дол. США за 1 т). Промислові олійно-жирові підприємства працюють в умовах звуженого відтворення екстенсивного типу: дефіцит як платоспроможного попиту на їх продукцію на внутрішньому ринку, так і експортного попиту зумовлює зменшення їх виробничого потенціалу.

Структурний аналіз олійно-жирової промисловості показав, що підприємства галузі формують більшу частку ВВП порівняно з їх часткою у чисельності зайнятих у народному господарстві, основні виробничі фонди підприємств галузі вимагають негайного оновлення (середньогалузевий коефіцієнт зносу 0,6), галузь є нетто-експортером, інтегрованим у систему світових економічних зв’язків, рентабельність основного виду продукції (олії) перевищує середню рентабельність продукції харчової промисловості майже у 4 рази, галузь характеризується досить високим рівнем антирецесійної стійкості.

В роботі виділено такі основні стратегічні групи операторів ринку олійно-жирової продукції: великі промислові підприємства (підгрупа А – реалізація нерафінованої олії переважно у нефасованому вигляді, підгрупа Б – реалізація олії глибокого очищення з частковим фасуванням у поліетиленову тару, підгрупа В – виробництво олії і її подальша переробка в інші продукти харчування та непродовольчі товари), міні-підприємства (реалізація нерафінованої олії переважно у нефасованому вигляді виключно на споживчому ринку), неспеціалізовані підприємства (виробництво олії для поповнення асортименту споживчих товарів або для власних виробничих потреб), фірми-імпортери (ввезення високоякісної олії у розфасовці) і підприємства з поглибленої переробки сирої олії, придбаної на ринку.

Аналіз інтенсивності конкуренції на внутрішньому ринку олійно-жирової продукції показав, що рівень економічної концентрації в галузі поступово зростає. Результати аналізу наведено у табл.1.

Таблиця 1

Динаміка економічної концентрації в олійно-жировій промисловості України

у 1993-1998 рр.

Показник | Значення | Відхилення 1998

1993 | 1998 | від 1993 (+-)

Ринок олії

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Ринок маргаринової продукції

1.

1.

1.

1.

1.

Встановлено, що ідеологія державного регулювання діяльності підприємств галузі спрямована на паралельне вирішення проблем дефіциту сировинних ресурсів шляхом рестрикції експорту насіння олійних культур і дефіциту обігових коштів шляхом примусового відкриття банківськими установами цільових кредитних ліній.

Результати структурного аналізу ринку олійно-жирової продукції показують, що підприємства галузі характеризуються високим рівнем інвестиційної привабливості. З п’яти структурних детермінант дві позитивно впливають на цей показник (слабкий тиск споживачів і товарів-субститутів), а три інші – негативно. Негативний вплив такої детермінанти, як розмір вхідних бар’єрів мобільності, зумовлений об’єктивними причинами і може бути лише послаблений, але не усунений. В той же час, наявність тиску постачальників визначається нестачею оборотного капіталу, яка може бути усунена при виборі адекватної економічної стратегії фінансово-господарської діяльності, реалізуючи яку підприємство зможе нейтралізувати вплив зростаючої інтенсивності конкуренції.

У розділі 3 “Формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств олійно-жирової промисловості та її оцінка” обгрунтовано основні положення і здійснено оцінку економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств олійно-жирової промисловості України.

Дослідження показало, що основним підходом до формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності вітчизняних підприємств олійно-жирової промисловості є реактивний, що і зумовлює необхідність розроблення моделі стратегічного розвитку, адекватної умовам перехідної економіки.

Поточна стратегія більшості вітчизняних харчових підприємств (зокрема, олійно-жирових) може бути охарактеризована як стратегія виживання. На практиці це означає, що вони із запізненням реагують на зміни у зовнішньому середовищі. В умовах же перехідної економіки більш доцільно слідувати стратегії структурної перебудови (реструктуризації).

Реструктуризація харчової промисловості має два аспекти: мезоекономічний (загальногалузевий і підгалузевий) і мікроекономічний. На галузевому рівні повинні реалізовуватися такі пріоритети реструктуризаційної стратегії, як впровадження сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, поглиблення переробки сільськогосподарської сировини і збільшення кількості виробництв із завершеним технологічним циклом, відновлення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку, повернення традиційних та завоювання нових зовнішніх ринків збуту, відхід від неефективної напівфабрикатної структури експорту (в напрямі збільшення питомої ваги готової продукції) у підгалузях первинної переробки сільськогосподарської сировини, мінімізація частки державного капіталу, задіяного в галузі тощо. На мікроекономічному рівні реструктуризація являє собою комплекс заходів щодо адаптації підприємства до стану зовнішнього середовища.

Основними напрямами стратегічного розвитку підприємств харчової промисловості в перспективі є вертикальна (пряма та зворотна) та горизонтальна інтеграція, а також горизонтальна та конгломератна диверсифікація. Для галузей як первинної, так і вторинної переробки сільськогосподарської сировини в дисертаційній роботі визначено напрями інтеграційних і диверсифікаційних зв’язків, які враховують їх специфічні особливості.

Дослідження показало, що формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності (стратегії реструктуризації) підприємств олійно-жирової промисловості доцільно здійснювати з точки зору адаптивного підходу (пристосування до умов зовнішнього середовища у поєднанні з цілеспрямованим впливом на його елементи). У роботі здійснено аналіз поточної економічної стратегії фінансово-господарської діяльності олійно-жирових підприємств системи НА “Укроліяпром”. На базі його результатів розроблено модель дерева рішень, призначену для вибору підприємствами підгалузі напряму стратегічного розвитку (рис. 4). Для стратегії реструктуризації підприємств олійно-жирової промисловості України запропоновано ієрархію “місія – цілі – завдання – програми”, яку конкретизовано на прикладі ВАТ “Вінницький ОЖК”.

Як засіб комплексного вирішення проблеми дефіциту сировинних ресурсів та низького організаційно-технічного рівня підприємств галузі на державному рівні, запропоновано спрямовувати надходження від стягнення експортного мита на насіння соняшнику у галузевий фонд розвитку і витрачати їх на модернізацію та поповнення оборотних коштів великих олійно-жирових підприємств.

Рис. 4. Дерево рішень для вибору варіанту стратегічного розвитку підприємствами олійно-жирової промисловості України

З метою обгрунтування доцільності заміни поточної економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств олійно-жирової промисловості стратегією реструктуризації, розробленою на базі адаптивного підходу, в дисертаційній роботі надано їх порівняльну оцінку (методика оцінки, яку запропоновано у розділі 1, апробована на характерному підприємстві галузі – Вінницькому ОЖК). Попередній стратегічний аналіз здійснено з використанням методів портфельного аналізу, моделей Томпсона–Стрікленда і Портера тощо.

Результати оцінки показали, що стратегія реструктуризації характеризується меншою чутливістю до впливу факторів зовнішнього середовища (3,51 балу проти 3,75 балу для поточної стратегії Вінницького ОЖК), більшим розміром внутрішнього потенціалу підприємства (відповідно, 7,44 і 3,53 балу), більш значними конкурентними перевагами підприємства (відповідно, 7,95 і 2,35 балу), більш суттєвими сильними сторонами підприємства (відповідно, 7,8 і 2,55 балу) та його можливостями (відповідно, 7,3 і 2,9 балу) порівняно зі слабкими сторонами (відповідно, 2,4 і 7,8 балу) і загрозами (відповідно, 4,8 і 8,0 балу).

Інвестиційні проекти, передбачені стратегією реструктуризації Вінницького ОЖК, є високоефективними, що підтверджено на прикладі проекту організації виробництва майонезу і кетчупу з радіопротекторними домішками. Показники його ефективності, розраховані із застосуванням моделі, яка автоматизована засобами прикладної програми MS Excel, становлять: чиста теперішня вартість – 1724,72 тис. грн., внутрішня норма рентабельності – 83,18 %, період повернення інвестицій простий – 1,82 року, період повернення інвестицій дисконтний – 2,54 року, індекс доходності – 2,46.

В сучасних умовах застосування стратегії реструктуризації є обгрунтованим як на мікроекономічному рівні, так і на галузевому оскільки зумовлює підвищення ефективності господарської діяльності олійно-жирових підприємств. На мезоекономічному рівні наслідками цього повинні стати стабілізація внутрішнього ринку продукції та відповідних сировинних ресурсів, активізація інвестиційних і інноваційних процесів, відновлення експортного потенціалу, ліквідація прихованого безробіття в галузі та збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

ВИСНОВКИ

В умовах ринкової трансформації економіки України існує об’єктивна потреба у створенні механізмів адаптації підприємств до нових умов господарювання. До їх числа належить адекватна економічна стратегія фінансово-господарської діяльності, спрямована на мінімізацію негативного впливу зовнішнього середовища та забезпечення конкурентоспроможності.

Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ЗДОБУВАЧЕМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

1.

1.

1.

України // Економіка АПК. – 1999. – № 3. – С.25–29. (0,3 д. а.)

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Особисто здобувачем розроблено пропозиції щодо удосконалення методики структурного аналізу галузевого середовища підприємства, визначено структурні детермінанти ринку олійно-жирової продукції.

11. Дерев’янко О.Г., Лисенко Н.М. Методологічні засади розробки фінансової стратегії підприємств залізничного транспорту // Збірник наукових праць Київського інституту залізничного транспорту. 1998. – № 1. – С. 34–37. (0,3 д. а.; 0,2 особисто)

Особисто здобувачем розроблено пропозиції щодо удосконалення методики формування фінансової стратегії підприємств незалежно від їх галузевої належності.

12. Родіонова О.Є., Дерев’янко О.Г. Структура бізнес-плану // Харчова та переробна промисловість. – 1996. – № 6. – С. 5–7. (0,3 д. а.; 0,2 д. а. особисто)

Особисто здобувачем обгрунтовано типову структуру бізнес-плану підприємства.

13. Ткаченко Н.М., Родіонова (Дерев’янко) О.Г. Система оподаткування в Україні та шляхи її удосконалення // Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. – № 6. – С. 19–23 (0,5 д. а.; 0,4 д. а. особисто)

Ткаченко Н.М., Родіонова (Дерев’янко) О.Г. Система оподаткування в Україні та шляхи її удосконалення // Бухгалтерський облік і аудит. – 1995. – № 7. – С. 14–19. (0,5 д. а.; 0,4 д. а. особисто)

Особисто здобувачем здійснено критичний аналіз сучасної податкової системи України як визначального чинника зовнішнього середовища підприємства, який впливає на формування його економічної стратегії, і розроблено пропозиції щодо її удосконалення, спрямовані на стимулювання інноваційної активності підприємств.

14. Ткаченко Н.М., Деревянко Е.Г. Современная платежная система Украины и основные проблемы ее функционирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 1. – С. 14–18. (0,4 д. а.; 0,35 д. а. особисто)

Ткаченко Н.М., Деревянко Е.Г. Современная платежная система Украины и основные проблемы ее функционирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 2. – С. 11–15. (0,3 д. а.; 0,25 д. а. особисто)

Ткаченко Н.М., Деревянко Е.Г. Современная платежная система Украины и основные проблемы ее функционирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 3. – С. 12–17. (0,3 д. а.; 0,25 д. а. особисто)

Особисто здобувачем здійснено критичний аналіз сучасної платіжної системи України як важливого чинника зовнішнього середовища підприємств, який впливає на формування їх економічної стратегії.

У інших виданнях:

15. Дерев’янко О.Г. Реструктуризація підприємств харчової промисловості України // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання державного будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві”. К.: МУЛП, 1999. С. 227–228. (0,15 д. а.)

16. Дерев’янко О.Г., Цимбалюк Л.Г. Бізнес-план в системі стратегічного планування // Тези доповідей Міжнародної науково-технічної конференції “Розроблення та впровадження прогресивних ресурсоощадних технологій та обладнання в харчову та переробну промисловість. – К.: УДУХТ, 1997. – С. 183. (0,05 д. а.; 0,04 д. а. особисто)

Особисто здобувачем визначено основні напрями застосування методу бізнес-планування.

17. Цимбалюк Л.Г., Родіонова (Дерев’янко) О.Г., Дерев’янко О.В. Удосконалення стратегічного планування в Україні // Тези доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції “Розробка та впровадження прогресивних технологій та обладнання у харчову та переробну промисловість. – К.: УДУХТ, 1995. – С. 494. (0,05 д. а.; 0,01 д. а. особисто)

Особисто здобувачем обгрунтовано актуальність теми дослідження.

АНОТАЦІЯ

Дерев’янко О.Г. Формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств харчової промисловості. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка підприємства й організація виробництва. – Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням розроблення науково-методичного забезпечення формування та оцінки економічної стратегії підприємств харчової (зокрема, олійно-жирової) промисловості і практичних рекомендацій щодо її удосконалення в умовах перехідної економіки.

В роботі розвинуто теоретико-методологічну базу та методичні аспекти формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємства, проаналізовано передумови здійснення стратегічного вибору підприємствами харчової промисловості України і її олійно-жирової підгалузі. Обгрунтовано необхідність заміни поточної економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств галузі стратегією реструктуризації (реактивного підходу адаптивним). Ефективність стратегії реструктуризації визначається результатами порівняльної оцінки стратегічних альтернатив (на прикладі ВАТ “Вінницький ОЖК”).

Основні результати дослідження використовуються на підприємствах харчової промисловості та у навчальному процесі факультету економіки і менеджменту Українського державного університету харчових технологій.

Ключові слова: економічна стратегія, фінансово-господарська діяльність, зовнішнє середовище, структурний аналіз, реструктуризація, оцінка стратегії.

АННОТАЦИЯ

Деревянко Е. Г. Формирование экономической стратегии финансово-хозяйственной деятельности предприятий пищевой промышленности. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 экономика предприятия и организация производства. – Киевский национальный экономический университет Министерства образования и науки Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам разработки научно-методического обеспечения формирования и оценки экономической стратегии предприятий пищевой (в частности, масложировой) промышленности и практических рекомендаций относительно ее совершенствования в условиях переходной экономики.

Становление конкурентной среды на внутреннем рынке Украины обуславливает необходимость поиска новых механизмов, которые бы обеспечили выживание и конкурентоспособность предприятий в кардинально новых экономических условиях. Неустойчивость положительных тенденций в отношении приостановки темпов падения объемов производства пищевой промышленности Украины определяет потребность в разработке адекватной экономической стратегии, которая бы позволила их закрепить и развить. В условиях, когда основное значение для предприятий имеет финансовое обеспечение их функционирования, эта стратегия должна формироваться как стратегия финансово-хозяйственной деятельности.

Соответственно, существует объективная потребность, во-первых, в совершенствовании теоретических и методологических подходов к формированию и оценке экономической стратегии как на микроэкономическом, так и на отраслевом уровне; во-вторых, в комплексном обосновании стратегического выбора отечественных предприятий пищевой (и в частности, масложировой) промышленности. Недостаточная разработка соответствующих проблемных вопросов, а также их теоретико-методологическая и практическая значимость определяют актуальность темы исследования.

В работе систематизированы основные подходы к разработке экономической стратегии предприятий и усовершенствована классификация экономических стратегий; дано авторское определение понятия “стратегия” с позиции комплекса мероприятий по оптимизации пропорций экономической системы. В процессе декомпозиции экономической стратегии определены ее элементы и предложена система качественных показателей для их характеристики.

Научно обоснован методический подход к разработке экономической стратегии финансово-хозяйственной деятельности предприятия. В частности, усовершенствована модель взаимодействия между иерархическими уровнями управления в процессе ее разработки, систематизированы основные направления применения метода бизнес-планирования как составляющей методологического аппарата теории стратегии, предложена система критериев оценки экономической стратегии, сформированы комплексы методов оценки эффективности для разных типов инвестиционных проектов, которые осуществляются в рамках стратегических программ, формализован процесс расчета простого и дисконтного периода возврата инвестиций. Разработана автоматизированная модель оценки эффективности инвестиционных проектов, предусмотренных стратегическими программами предприятия (модель реализована средствами прикладной программы MS Excel).

Усовершенствована методика структурного анализа отраслевой среды функционирования предприятия и определены структурные детерминанты внутреннего рынка масложировой продукции. Дана углубленная оценка влияния системных и отраслевых особенностей пищевой промышленности Украины на процесс формирования экономической стратегии финансово-хозяйственной деятельности предприятий отрасли и определены пути стратегического развития последней на основе результатов многоаспектного анализа основных направлений структурной перестройки.

Разработана концепция совершенствования текущей экономической стратегии финансово-хозяйственной деятельности предприятий пищевой промышленности Украины в условиях переходной экономики путем осуществления комплекса мероприятий по оперативной и стратегической реструктуризации. Даны соответствующие прикладные рекомендации для предприятий масложировой промышленности Украины.

Таким образом, в работе нашли дальнейшее развитие теоретико-методологическая база формирования экономической стратегии предприятия и методические подходы к ее разработке, проанализированы предпосылки осуществления стратегического выбора предприятиями пищевой промышленности Украины и ее масложировой подотрасли. Обоснована необходимость замены текущей экономической стратегии финансово-хозяйственной деятельности предприятий отрасли стратегией реструктуризации (то есть реактивного подхода адаптивным). Эффективность стратегии реструктуризации определяется результатами сравнительной оценки стратегических альтернатив на примере ОАО “Винницкий МЖК”.

Основные результаты диссертационного исследования используются как в практической работе предприятий пищевой промышленности Украины, так и в учебном процессе при подготовке специалистов экономического профиля.

Ключевые слова: экономическая стратегия, финансово-хозяйственная деятельность, внешняя среда, структурный анализ, реструктуризация, оценка стратегии.

abstract

Derevyanko O.G. Formation of Financial & Business