ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СТРИЖАК ОЛЕНА ОЛЕГІВНА

УДК 658.011

ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Грачов Володимир Іванович,

Харківський державний економічний університет,

в. о. завідувача кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Задорожний Григорій Васильович,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

професор кафедри економічної теорії та

економічних методів управління

кандидат економічних наук, доцент

Гриньов Андрій Валентинович,

Харківський національний автомобільно-дорожній

університет, доцент кафедри економіки підприємства

Провідна установа – Донецький державний університет економіки і

торгівлі імені М. І. Туган-Барановського,

кафедра економіки підприємства,

м. Донецьк, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “27” травня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, просп. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “23” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М. С

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Інформатизація та інтелектуалізація суспільства обумовлюють відповідні зміни в господарюванні, що характеризуються розвитком нематеріального сектору економіки, розширенням сфери застосування комунікаційних систем, зростанням питомої ваги витрат на інформацію та знання в собівартості більшості видів продукції. Інтелектуальний капітал як фактор виробництва поступово набуває все більшого значення у порівнянні з землею, працею та фінансовими ресурсами.

У постіндустріальному суспільстві досягнення конкурентних переваг українськими підприємствами як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках можливе лише за умови ефективного використання інтелектуальних ресурсів, впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно нової продукції, створення інновацій. Ці обставини вимагають розробки науково обґрунтованих методик оцінки, формування та розвитку інтелектуального капіталу.

Актуальність теми. Інтеграція України до Європейського Союзу обумовлює необхідність впровадження в практику вітчизняних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інтелектуальних ресурсів, так і розробки власного методологічного та методико-практичного інструментарію формування інтелектуального капіталу.

У світовій науці можна виділити декілька напрямків дослідження інтелектуального капіталу. Фундаментальні основи використання інформації та знань як факторів виробництва були розроблені у працях К. Маркса, А. Маршалла, П. Хейне, Й. Шумпетера та ін. Серед досліджень питань управління інтелектуальними ресурсами на макроекономічному рівні заслуговують на особливу увагу роботи Дж. Гелбрейта, П. Друкера, В. С. Єфремова, В. Л. Іноземцева, С. М. Клімова, Е. Тоффлера, Р. Цвильова. В наукових працях цих авторів висвітлено основні проблеми постіндустріального суспільства. Інституціональні аспекти інформації та знань розглядалися К. Менаром, Д. Нортом, Р. Нурєєвим, Р. Коузом, Л. Тевено, О. Фаворо, Ф. А. фон Хайєком, А. Шастітко. Значний внесок у розвиток теоретичних та науково-методичних засад управління інтелектуальним капіталом на рівні підприємства зробили Е. Брукінг, В. Гойло, Б. Б. Леонтьєв, В. С. Пономаренко, Т. Стюарт та ін.

Незважаючи на велику кількість наукових праць та значні досягнення в області обґрунтування теоретичних основ управління інтелектуальним капіталом, низка завдань методичного забезпечення формування інтелектуального капіталу підприємства розроблена не досить повно, вимагає уточнення та розвитку в умовах постіндустріального суспільства. До таких питань, зокрема, належать: визначення змісту та складу інтелектуального капіталу підприємства, розробка науково-обґрунтованих методик щодо його оцінки та формування, оцінка реального стану використання нематеріальних активів підприємствами України та деякі інші.

Актуальність указаних питань зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та задачі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота погоджується з основними напрямами наукових результатів, теоретичних положень та висновків наукових досліджень, проведених за безпосередньою участю автора на кафедрі бізнесу та підприємництва Харківського державного економічного університету за темою “Комплексний аналіз діяльності ВАТ “Гідропривід” та розробка рекомендацій по її вдосконаленню” (2002 р., державна реєстрація U000986).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення і розвиток теоретичних основ, а також розробка методичних рекомендацій з формування інтелектуального капіталу підприємства.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні було поставлено і вирішено наступні завдання:

визначення на основі узагальнення результатів економічних досліджень та аналізу тенденцій розвитку суспільства значення інтелектуального капіталу в системі факторів виробництва в постіндустріальному суспільстві;

узагальнення теоретичних підходів щодо визначення поняття “інтелектуальний капітал підприємства”, виходячи із сутності категорій “інтелект”, “капітал”, “підприємство”;

узагальнення концептуальних підходів до оцінки інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій;

аналіз рівня використання інтелектуального капіталу на підприємствах України;

аналіз структурних складових інтелектуального капіталу: інформації, знань і компетентності, визначення їх відмінностей та особливостей як факторів сучасного виробництва;

розробка методичних основ організації формування інтелектуального капіталу підприємства;

розробка методичних підходів щодо прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємств.

Об’єктом дослідження обрано процес формування інтелектуального капіталу підприємства в умовах переходу суспільства до постіндустріальної фази свого розвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методичні підходи щодо формування інтелектуального капіталу підприємства.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертації склали фундаментальні положення економічної теорії, менеджменту, наукові праці зарубіжних та вітчизняних учених з проблем постіндустріального суспільства та управління інтелектуальним капіталом. Інформаційною базою дослідження послужили нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України й органів статистики Харківської області, фінансової та бухгалтерської звітності підприємств і організацій.

У процесі дисертаційного дослідження було використано такі наукові методи: системного підходу – для обґрунтування теоретичних засад процесу формування інтелектуального капіталу підприємства; аналізу та синтезу, індукції та дедукції – для деталізації й уточнення предмета дослідження; економіко-математичні (бальний метод, ранжування, факторний та кластерний аналіз) – для визначення рівня інтелектуалізації діяльності та типів компетентності співробітників підприємств; кореляційний і регресійний аналіз – для побудови економетричних моделей прогнозування вартості інтелектуального капіталу підприємства; порівняння та узагальнення – для визначення методів оцінки інтелектуального капіталу підприємства; експертних оцінок – для вивчення сучасного стану використання структурних елементів інтелектуального капіталу вітчизняними підприємствами; графічний – для ілюстрації висновків дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних положень, методичних підходів і прикладних рекомендацій з формування інтелектуального капіталу підприємства та міститься в наступному:

вперше:

запропоновано методичний підхід до організації формування інтелектуального капіталу підприємства на основі методології структурного аналізу й проектування SADT, відмінність якого полягає у використанні варіативної економічної оцінки інтелектуаль-ного капіталу за методом розрахунку надлишкового прибутку;

дістали подальший розвиток:

методичні рекомендації щодо визначення рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій на основі використання кластерного та факторного аналізів цілей діяльності співробітників;

удосконалено:

методичний підхід до прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємства, що базується на застосуванні технологій нейронних мереж;

методичний підхід до визначення типів компетентності співробітників за статусом та рівнем освіти на підставі вивчення й аналізу процесу прийняття рішень і ранжування даних експертного опитування;

поняття “інтелектуальний капітал підприємства” та його структурний склад на підставі розвитку теоретичних засад формування інтелектуального капіталу як фактора виробництва в постіндустріальному суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методичні положення та висновки поглиблюють теорію й методичні підходи економічної науки з проблем формування інтелектуального капіталу, а практичні рекомендації, викладені в роботі, дозволяють провести обґрунтовану оцінку інтелектуального капіталу та впровадити конкретні заходи щодо його формування та розвитку на підприємствах України.

методичні рекомендації з формування інтелектуального капіталу підприємства впроваджені в практику роботи філії НАК “Нафтогаз України” Українського науково-дослідного інституту природних газів (довідка №18/357 від 12.02.03 р.). Методичні рекомендації з оцінки ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємства використовуються в діяльності ТОВ “Настасья” (довідка №9/181 від 17.09.03 р.) та СП “Ремонтно-механічний завод” ДП “Первомайськвугілля” (акт впровадження № 04/18-32 від 02.02.04 р.). Методичний підхід до організації формування інтелектуального капіталу підприємства на основі структурного проектування SADT впроваджено на ВАТ “Турбоатом” (акт впровад-ження № 1-40/22-13 від 23.01.04 р.). На ЗАТ “Лозівський завод “Трактородеталь” впроваджено пропозиції щодо варіативної економічної оцінки інтелектуального капіталу, а також розроблено IDEFO модель організації формування інтелектуального капіталу підприємства на основі використання структурного підходу SADT (акт впровад-ження № 01-58 від 27.01.04 р.).

Основні положення дисертаційної роботи використані для поглиблення теоретично-методичного забезпечення навчального процесу на кафедрі фінансів Харківського державного економічного університету при викладанні курсу “Фінанси підприємств” (довідка №86/40-692 від 01.04.04 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною, завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до змісту та обґрунтування процесу формування інтелектуального капіталу підприємства. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення й розрахунки, які є результатом особистої роботи здобувача та становлять індивідуальний внесок автора, а саме: визначено структуру інтелектуального капіталу та ступінь його використання на підприємствах України, а також проаналізовано методи ідентифікації й оцінки нематеріальних активів (№ 6 за списком опублікованих робіт); подано практичні результати застосування методики прогнозування ринкової вартості інтелектуаль-ного капіталу підприємства на основі використання технологій нейронних мереж (№ за списком опублікованих робіт).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати виконаного дослідження, що містять наукову новизну, оприлюднено на міжнародних конференціях: “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2001 р.); “Сучасні проблеми науки і освіти” (Керч, 2001 р.); “Дослідження й оптимізація економічних процесів “Оптимум-2001” (Харків, 2001 р.); “Теорія та практика ринкових перетворень у країнах з перехідною економікою” (Київ, 2002 р.); “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (Тернопіль, 2003 р.); “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія та сьогодення” (Тернопіль, 2003 р.).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження опубліковані в 14 наукових працях (10 статей у наукових виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економіки, і 4 тез доповідей на науково-практичних конференціях) загальним обсягом 5,63 ум.-др. арк., з яких особисто автору належить 4,97 ум.-др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, викладена на 205 сторінках машинописного тексту, містить 11 таблиць і 10 рисунків. Список використаних джерел з 225 найменувань представлено на 17 сторінках і 13 додатків – на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено об’єкт, предмет, методологію та методику дослід-ження, обґрунтовано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування інтелектуального капіталу” – розглянуто практичні й теоретичні передумови переходу вітчизняних підприємств до стратегії формування інтелектуального капіталу; узагальнено теоретичні підходи до визначення категорії “діяльність”, виділено основні етапи становлення інтелектуальної діяльності; розкрито сутність та уточнено зміст економічної категорії “інтелектуальний капітал підприємства”, визначено його структурний склад.

Постіндустріалізація суспільства визначає значні протиріччя в системах господарювання більшості розвинених країн. Використання підприємствами наукомістких технологій змінює характер виробництва, створюючи тим самим матеріальні передумови для перетворення інформації та знань в загальний виробничий ресурс, який поступово стає більш значущим у порівнянні з землею, працею та фінансовими ресурсами. З кожним роком зростають виробничі витрати на отримання інформації та знань, збільшується їх питома вага у собівартості продукції, що пов’язано із інформатизацією та комп’ютеризацією виробничих процесів. І наслідок цих змін – капітал як фактор виробництва, окрім матеріальної та фінансової форм, здобуває нову – інтелектуальну. Тому виникає об’єктивна необхідність розробки відповідного методичного та практичного інструментарію формування інтелектуального капіталу на підприємствах України.

Формування інтелектуального капіталу підприємства слід розглядати як один із пріоритетних напрямків при розробці стратегії розвитку будь-якого сучасного підприємства, оскільки роль цього капіталу для забезпечення досягнення конкурентних переваг в умовах постіндустріального суспільства постійно зростає. Це підтверджує проведене дослідження тенденцій розвитку суспільства та аналіз досвіду діяльності провідних зарубіжних підприємств, що дозволило зробити висновок: визначення методологічних засад формування інтелектуального капіталу повинно базуватися на опануванні сучасної економічної теорії, зокрема інституціонального її напрямку, та практики управління, їх творчого розвитку з урахуванням особливостей діяльності вітчизняних підприємств в умовах переходу до постіндустріального суспільства.

Як показало узагальнення літературних джерел, не існує єдиної точки зору щодо трактування поняття “інтелектуальний капітал підприємства”, більшість із існуючих визначень не відображають його сутності, а зводяться до переліку складових. Тому в дисертації на основі всебічного дослідження категорій “інтелект”, “капітал”, “підприємство”, визначення й аналізу їх змісту обґрунтовано висновок, що інтелектуальний капітал підприємства – це сукупність здібностей та знань, які мають економічну цінність і використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення інноваційного потенціалу та одержання доходу. Запропонований підхід дозволяє розглядати інтелектуальний капітал у якості фактора виробництва.

Поряд із тим на підставі аналізу змісту поняття “інтелектуальний капітал підприємства” зазначено низку його характерних особливостей: він є джерелом одержання доходу, ресурсом тривалого користування та об'єктом для інвестування; може використовуватися для приросту виробництва майбутніх благ, зношуватися й застарівати ще до того, як відбудеться його фізичний знос; вимагає витрат з “ремонту” і утримування; може бути оцінений у грошовому еквіваленті.

Структуризація складу інтелектуального капіталу підприємства, що представлена на рис. 1, дає змогу оцінити вплив окремих структурних елементів інтелектуального капіталу на процес його формування.

Крім того, в дисертації обґрунтовано, що інтелектуалізація діяльності людини в процесах виробництва є передумовою для матеріалізації інформації та знань і допомагає набути їм властивостей капіталу. З розвитком суспільства праця як фактор виробництва трансформувалась в переважно інтелектуальну діяльність з виробництва, розвитку, засвоєння, збереження, поширення й практичного використання інформації та знань. Тому в дисертації виділено основні етапи становлення концепції інтелектуальної діяльності, згідно з якою людина з її творчими можливостями розглядається як головне джерело нововведень та створення потенціалу прибутковості.

Рис. 1. Структурний склад інтелектуального капіталу підприємства

Поєднання загальнофілософських, психологічних, соціальних, культурних та економічних аспектів при дослідженні категорії “діяльність” дозволило визначити її сутнісну структуру, відповідно до якої діяльність підрозділяється на духовну (пізнавальну і ціннісно-оцінну) та практичну (матеріально-виробничу і соціально-перетворювальну). В дисертації також запропонована цільова структура матеріально-виробничої діяльності, яка є підставою для розробки методичних рекомендацій щодо обчислення рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій.

У другому розділі – “Особливості аналізу інтелектуального капіталу на підприємствах України” – визначено особливості інформації, знань та компетентності в якості факторів сучасного виробництва; досліджено сучасний стан рівня використання нематеріальних активів на підприємствах України; запропоновано методичний підхід до визначення типів компетентності у сфері прийняття рішень; виявлено основні фактори, які визначають рівень інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій.

Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства обумовлює необхідність аналізу й оцінки таких факторів виробництва, як інформація, знання та компетентність в контексті підприємства, а також пошуку резервів найбільш ефективного їх використання. Дослідження показало, що ці виробничі ресурси значно відрізняються від грошових, природних, трудових і технічних.

У дисертації виділено основні особливості інформації та знань. Крім того, визначено, що ті відзнаки, які характеризують інформацію та знання в якості нематеріальних активів на протилежність матеріальним, не відображають повною мірою всіх властивостей цих факторів виробництва. Більш глибокий аналіз цих нематеріальних складових показав, що існують принципові відмінності інформації від знань за цілим рядом напрямків (табл. 1).

Таблиця 1

Відмінності інформації від знань

Властивість | Інформація | Знання

Доступність | широкому колу людей | в об’єктивованій формі тільки для автора, оскільки передача змінює їх початкові якості

Витрати на тиражування | зменшуються з кожним новим етапом технологічного прогресу | збільшуються у зв’язку зі зростанням обсягів даних та підвищенням ступеня складності відповідних інформаційних систем для їх обробки

Придбання | потребує все менших витрат | потребує високого інтелектуального рівня

Володіння | основа для рівноправності та демократичності | обумовлює створення нової соціальної стратифікації

Вартість | переноситься на продукт | самозростання у міру використання

Визначені особливості інформації та знань викликають труднощі при складанні бухгалтерських і фінансових звітів, обумовлені слабкими можливостями формального й адекватного опису і виміру інтелектуальних ресурсів, які відображаються у звітності в статті “Нематеріальні активи”, недостатньою розробкою методичних рекомендацій щодо їх ідентифікації та оцінки. У зв’язку з цим у дисертації було докладно розглянуто ознаки нематеріальних активів (НМА) і критерії визнання їх в обліку та звітності.

Аналіз даних звітності вітчизняних підприємств (табл. 2) свідчить про низький рівень використання НМА у діяльності підприємств.

Таблиця 2

Відображення нематеріальних активів в бухгалтерській звітності підприємств

По Україні в цілому

Питома вага підприємств за

ступенем відображення НМА за загальною кількістю, % | Питома вага підприємств за ступенем відображення НМА в бухгалтерській звітності окремо за категоріями: прибуткові, нестабільні та збиткові, % | Питома вага НМА за категоріями в загальній

кількості ідентифікованих НМА, %

По Харківській області

У дисертації зроблено висновок, що максимально ефективне використання інформації та знань у виробничих процесах досягається за наявності відповідного рівня компетентності персоналу. Для визначення типу компетентності, котра в роботі представлена як здатність застосовувати знання для прийняття ефективних рішень як у певній предметній області діяльності, так і в екстремальних умовах, було узагальнено основні складові процесу прийняття рішень та розроблено спеціальну анкету. Надійність та достовірність експертних оцінок забезпечувались вибором експертів та узагальненням відповідних методичних рекомендацій щодо методів експертизи. В роботі обґрунтовано доцільність ранжування даних заповнених анкет за сумою балів і застосування блокових статистичних графіків (діаграм квартильного розмаху) – для визначення ступеня узгодженості думок опитуваних.

До того ж доведено, що процес формування інтелектуального капіталу підприємства повинен ґрунтуватися на розвитку інтелектуальних здатностей співробітників. В умовах постіндустріального суспільства виникає об’єктивна необхідність визначення рівня інтелектуалізації діяльності співробітників вітчизняних підприємств та організацій. Для цього в роботі було узагальнено можливі цілі діяльності людини на робочому місці, розподілено відповіді респондентів за характером виробничої діяльності груп опитуваних та виділено агреговані показники-фактори за цілями діяльності (рис. 2 ).

1 кластер 2 кластер

Рис. 2. Схема взаємозв’язку вихідних показників з факторами діяльності людей при виконанні роботи (промислові підприємства)

У результаті проведеного дослідження з’ясувалось, що люди, які мають постіндустріальні цілі діяльності, складають досить високий відсоток: 41% на промислових підприємствах та 46 % – в організаціях. За даними проведеної оцінки та визначення рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств і організацій виявляються основні напрямки підвищення її інтелектуалізації, одним із яких є впровадження програм навчання персоналу.

У третьому розділі – “Методичні рекомендації щодо формування інтелектуального капіталу підприємства” – запропоновано IDEFO модель формування інтелектуального капіталу підприємства на основі використання методології структурного аналізу й проектування SADT; розроблено методичні рекомендації щодо варіативної економічної оцінки інтелектуального капіталу підприємств за критерієм “фінансовий результат” та прогнозування його ринкової вартості на основі використання технологій нейронних мереж.

Для організації формування інтелектуального капіталу підприємства запропоновано застосування методології структурного аналізу й проектування SADT (Structured Analysis and Design Technique), на основі якої було розроблено IDEFO модель формування інтелектуального капіталу підприємства (рис. ). Використання в діяльності підприємств структурного підходу SADT дозволяє реалізувати на практиці стратегію формування інтелектуального капіталу підприємства. Систематизація функцій в IDEFO моделюванні формування інтелектуального капіталу підприємства є основою для визначення нових напрямків його оцінки та розвитку.

У дисертації доведено, що одним із основних етапів формування інтелектуального капіталу підприємства є оцінка наявного інтелектуального капіталу. Як показав проведений аналіз, при значному розмірі вартості основних засобів на вітчизняних підприємствах балансова вартість нематеріальних активів знаходиться практично на нульовому рівні. Певною мірою це пов’язано з тим, що той інтелектуальний капітал, який уже є на підприємствах, не завжди відображено в бухгалтерській звітності. Для вирішення цієї проблеми обґрунтовано доцільність використання методики розрахунку надлишкового прибутку, яка базується на оцінці сукупного інтелектуального капіталу підприємства. В дисертації запропоновано удосконалення цієї методики за рахунок об’єднання окремих етапів оцінки та виділення груп підприємств за критерієм “фінансовий результат”.

Як показало дослідження, в залежності від прибутковості (збитковості) функціонування підприємств регресійна модель взаємозалежностей розрахованих показників суттєво змінюється, що дає підстави для використання варіативності при оцінці та прогнозуванні вартості інтелектуального капіталу. Тому в дисертації запропоновано підхід до прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу окремо для прибуткових, збиткових та підприємств, що функціонують нестабільно.

Рис. 3. IDEFШ ?одель формування інтелектуального капіталу підприємства

Методику з цими нововведеннями було апробовано з використанням статистичних даних 49 вітчизняних підприємств.

Практичне значення запропонованого методичного підходу до організації формування інтелектуального капіталу підприємства полягає в тому, що його використання дозолить оцінювати сукупний інтелектуальний капітал підприємства та відображувати його в балансових та фінансових звітах.

У роботі також зроблено висновок, що одним із напрямків підвищення ефективності організації формування інтелектуального капіталу підприємства є прогнозування його вартості. Виходячи з цього, в дисертації запропоновано використання технологій нейронних мереж в якості ефективного методу прогнозування вартості інтелектуального капіталу підприємства, оскільки аналіз взаємозалежностей показників діяльності вітчизняних підприємств показав, що між ними немає чіткої лінійної залежності.

Нейронні мережі побудовано на гіпотетичних принципах навчання мислячих істот і функціонування мозку, які дозволяють прогнозувати значення деяких змінних у нових спостереженнях за даними інших спостережень після проходження етапу так званого “навчання” на наявних даних. Ці технології можуть бути застосовані як інструмент здійснення оцінки ситуацій та прогнозування при наявності сильної взаємодії між змінними чи інших формах нелінійності. Вони можуть використовуватися для інтерполяції часткової інформації в більш повну та пошуку схованих закономірностей у базах даних, моделювання однієї підмножини змінних з іншої на основі неповних та неточних даних.

Для визначення прогнозних значень ринкової вартості інтелектуального капіталу та підприємства в цілому в дисертації обґрунтовано доцільність використання лінійної нейронної мережі (в її якості може бути використана будь-яка регресійна модель), оскільки для застосування інших типів нейронних мереж існує обмеження за обсягом вибірки.

У зв’язку з цим в роботі розраховано модель множинної нелінійної регресії, в якій припускається, що залежна змінна є нелінійною функцією незалежних змінних, та застосовано процедуру апроксимації даних з використанням остаточних оцінок параметрів. Таку регресійну залежність можна розглядати як найпростіший тип нейронної мережі.

Для наочного зображення результатів розрахунків в дисертації побудовано тривимірні графіки, які спрощують порівняння взаємозв'язків між трьома і більш змінними для різних груп чи категорій спостережень, відображуючи їх взаємозв’язки в координатах XYZ. Результати розрахунків наведено на рис. 4-6.

Рис. 4. Прогноз нейронної мережі стосовно впливу показників діяльності

на вартість інтелектуального капіталу прибуткових підприємств

за умови, що всі інші фактори залишаються незмінними

Рис. 5. Прогноз нейронної мережі стосовно впливу показників діяльності

на вартість інтелектуального капіталу підприємств, що функціонують

нестабільно, за умови, що всі інші фактори залишаються незмінними

Рис. 6. Прогноз нейронної мережі стосовно впливу показників діяльності

на вартість інтелектуального капіталу збиткових підприємств

за умови, що всі інші фактори залишаються незмінними

Застосування нейронних мереж на практиці дозволяє прогнозувати ринкову вартість інтелектуального капіталу підприємства, оскільки використання традиційних статистичних методів, в основному лінійних, не призводить до виявлення закономірностей діяльності підприємств в умовах динамічного ринкового середовища. Запропонована методика вирішує також проблему прогнозування оцінки вартості підприємства як бізнесу у випадках придбання акцій, приєднання, зливання, поглинання, продажу частини підприємства.

Висновки

Дослідження питань, пов’язаних з узагальненням і розвитком теоретичних основ, а також розробкою методичних рекомендацій з формування інтелектуального капіталу підприємства, проведені в дисертаційній роботі, дозволили зробити наступні висновки:

1. Сьогодні в економічній думці категорія “капітал”, окрім фінансової та матеріальної форми існування, здобуває нову – інтелектуальну. Оновлене розуміння капіталу в якості фактора виробництва є наслідком тенденцій розвитку суспільства, про що свідчать суттєві зміни в системах господарювання більшості країн. Постіндустріальне суспільство характеризується зростанням обсягів витрат на придбання інформаційної та телекомунікаційної техніки для виробництва товарів і послуг, все більшим розповсюдженням інформації, знань та компетентності у виробничих процесах.

2. В постіндустріальному суспільстві вирішальною умовою ефективності діяльності підприємств є втілення на практиці теоретичних засад формування інтелектуального капіталу. Виходячи із вивчення різноманітних точок зору, інтелектуальний капітал підприємства визначено як сукупність здібностей та знань, які мають економічну цінність та використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення інноваційного потенціалу та одержання доходу. Це дало можливість розробити низку заходів щодо вдосконалення організації формування інтелектуального капіталу підприємства.

3. Запропоновано методичний підхід до оцінки рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств та організацій. В постіндустріальному суспільстві праця як фактор виробництва поступово трансформується в інтелектуальну діяльність, завдяки якій інтелектуальні ресурси на підприємствах перетворюються в інтелектуальний капітал. У зв’язку з цим у дисертації на основі використання міждисциплінарного підходу до дослідження категорії “діяльність” визначено її сутнісну та цільову структуру.

4. Рівень використання інтелектуального капіталу на підприємствах України є недостатнім, що обумовлено слабкими можливостями формального й адекватного опису і виміру інтелектуальних ресурсів. Проведені дослідження показали, що на більшості вітчизняних підприємств інтелектуальний капітал не відображено в річних звітах, а відображені нематеріальні активи переважно неідентифіковано.

5. Визначено структурний склад інтелектуального капіталу підприємства, згідно з яким пропонується розглядати його в трьох аспектах: у якості фактора виробництва; з точки зору відносин власності; як об’єкта володіння, ідентифікації та оцінки. Застосування такого підходу дозволяє оцінити вплив структурних складових інтелектуального капіталу на процеси його формування, вирішити проблеми його аналізу та оцінки.

6. Запропонований методичний підхід до визначення типів компетентності співробітників підприємств у сфері прийняття рішень (за статусом та рівнем освіти) дозволяє виявити резерви розвитку окремих характеристик компетентності та визначити напрямки її удосконалення за рахунок розробки програм навчання й підвищення кваліфікації персоналу вітчизняних підприємств.

7. Розроблений і запропонований методичний підхід до організації формування інтелектуального капіталу підприємства базується на використанні методології структурного аналізу і проектування SADT. Використання цього підходу дозволяє здійснювати проектування функцій (процесів) формування інтелектуального капіталу. Розроблена IDEFO модель формування інтелектуального капіталу підприємства ґрунтується на варіативній економічній оцінці інтелектуального капіталу (за прибутковістю (збитковістю) функціонування підприємств). Вартість сукупного інтелектуального капіталу підприємства одержується за методом розрахунку надлишкового прибутку. Удосконалена й запропонована методика оцінки інтелектуального капіталу підприємства дозволить відображати його в бухгалтерській та фінансовій звітності в якості основного капіталу.

8. Прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємства має важливе значення для вирішення проблем оцінки майбутньої вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Для побудови прогнозної моделі формування інтелектуального капіталу обґрунтована доцільність використання технологій нейронних мереж. Застосування цих технологій на практиці обумовлюється сильною взаємодією між змінними, в якості яких було обрано показники діяльності 49 вітчизняних підприємств. Результати прогнозів можуть служити основою для розробки стратегічних планів формування інтелектуального капіталу.

список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях

1. Стрижак Е. О. Компетенция организации // Научно-технич. сб. “Коммунальное хозяйство городов”. Вып. 34. Сер.: Экономические науки. – К.: Техніка, 2001. – с. 269–373.

2. Стрижак Е. О. Роль информации и знаний в обеспечении надежности бизнес-деятельности // Научно-технич. сб. “Коммунальное хозяйство городов”. Вып. . Сер.: Экономические науки. – К.: Техніка, 2001. – с. 28–33.

3. Стрижак О. О. Інтелектуальний капітал підприємства // Научно-технич. сб. “Коммунальное хозяйство городов”. Вып. 44. Сер.: Экономические науки. – К.: Техніка, 2002. – с. 115–120.

4. Стрижак О. О. Категорія діяльності в світі міждисциплінарного підходуПеріод. видання “Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє”. Вип. 6. – Тернопіль: Підручники & посібники, 2003. – С. 299–309.

5. Стрижак О. О. Способи формування інтелектуального капіталу підприємстваВісник. Економіка. Вип. 64-65. – К.: КНУ ім. Т. Г. Шевченка. ВПЦ “київський університет”, 2003. – С. 96–98.

6. Грачов В. І., Стрижак О. О. Проблеми ідентифікації та оцінки інтелектуального капіталу на підприємствах України // Зб. наук. праць “Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 183. Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 867–879.

7. Стрижак О. О. Методичний підхід до визначення типу компетентностіНауковий вісник Ужгородського університету. Серія “Економіка”. Вип. . – Ужгород: УНУ, 2003. – С. –112.

8. Грачов В. І., Стрижак О. О. Застосування технологій нейронних мереж при формуванні інтелектуального капіталу підприємства // Економіка розвитку. ХДЕУ. – 2003. – № 4 (28). – С. 8892.

9. Стрижак О. О. інтелектуальний капітал як категорія постіндустріального суспільства: основні підходи до визначення суті та змісту // Проблеми науки. – 2004. – № 3. – С. 28–35.

10. Стрижак О. О. Організація формування інтелектуального капіталу підприємства на основі структурного підходу SADT // Зб. наук. праць “Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 189. Т. І. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 284–291.

Тези доповідей

11. Стрижак Е. О. Исследование процесса выбора // Матер. 2-ї міжнар. міждисциплін. наук.-практичної конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. – Харків: Б. в. – 2001. – с. 96–97.

12. Стрижак Е. О. Экспертные оценки как способ определения стоимости интеллектуального капитала // Матер. 2-й междунар. междисциплин. научно-практич. конф. “Современные проблемы науки и образования”. В 2-х ч. Ч 1. Керчь. 27 июня – 4 июля 2001 г. – Харьков: Украинская ассоциация “Женщины в науке и образовании”,?ХНУ им. В. Н. Каразина, Харьковский институт управления.?–?2001.?–?с. 78–79.

13. Стрижак Е. О. Необходимость управления знаниями // Труды ІІІ междунар. научно-практич. конф. “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум-2001”. 15-16 ноября 2001 г. – Харьков: НТУ “ХПИ”, 2001. – с.203–204.

14. Стрижак О. О. Формування інтелектуального капіталу підприємства на основі розвитку знань // Тези доп. Міжнар. наук.-теор. конф. студ., аспір. та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”. 20 лют. 2003 р. М. Тернопіль. – Тернопіль: Підручники & посібники, 2003. – С. 376.

АНОТАЦІЯ

Стрижак О. О. Формування інтелектуального капіталу підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2004.

Захищаються результати теоретичних досліджень і методичні рекомендації щодо формування інтелектуального капіталу підприємства. Визначено зміст та структурний склад інтелектуального капіталу підприємства, узагальнено теоретико-методичні підходи до його оцінки з метою їх удосконалення. На основі використання структурного підходу SADT розроблена й запропонована IDEFO модель організації формування інтелектуального капіталу підприємства, яка ґрунтується на варіативній економічній оцінці сукупного інтелектуального капіталу за методом розрахунку надлишкового прибутку. Обґрунтовано та апробовано методичний підхід до прогнозування ринкової вартості інтелектуального капіталу підприємства на основі застосування технологій нейронних мереж. Розроблено методичні рекомендації до визначення типів компетентності персоналу у сфері прийняття рішень та рівня інтелектуалізації діяльності співробітників підприємств і організацій за даними експертного опитування.

Ключові слова: інтелектуальний капітал підприємства, структурний склад, варіативна економічна оцінка, ринкова вартість інтелектуального капіталу підприємства, типи компетентності, інтелектуальна діяльність, IDEFO модель, нейронні мережі.

Аннотация

Стрижак Е. О. Формирование интеллектуального капитала предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и разработке методических и практических рекомендаций, направленных на совершенствование формирования интеллектуального капитала предприятия.

Обосновано приоритетное значение интеллектуального капитала в системе факторов производства в условиях перехода общества к постиндустриальной фазе своего развития. В диссертации на основе анализа и обобщения теоретических подходов уточнено содержание интеллектуального капитала предприятия, который определен как совокупность способностей и знаний, которые имеют экономическую ценность и используются в производственной системе, ориентированной на удовлетворение потребностей общества, с целью создания инновационного потенциала и получения дохода.

С целью усовершенствования организации формирования интеллектуального капитала предприятия определен его структурный состав, согласно которому предлагается рассматривать интеллектуальный капитал в трех аспектах: в качестве фактора производства (ресурсный состав); с точки зрения отношений собственности (объекты права интеллектуальной собственности); как объекта владения, идентификации и оценки (нематериальные активы предприятия).

Проанализированы особенности использования и отображения в финансовой отчетности нематериальных активов на предприятиях Украины. Рассмотрены условия воспроизводства интеллектуальных ресурсов на макроэкономическом уровне. Обобщены теоретико-методические подходы к оценке интеллектуального капитала с целью их усовершенствования. Обосновано, что в современных условиях развития экономики Украины методика расчета избыточной прибыли является наиболее эффективной для определения стоимости интеллектуального капитала предприятия. В работе предложено усовершенствование этой методики за счет объединения отдельных этапов оценки и выделения групп предприятий по критерию “финансовый результат”. На основе использования методологии структурного анализа и проектирования SADT разработана и предложена IDEFO модель организации формирования интеллектуального капитала предприятия, которая основывается на вариативной экономической оценке (по прибыльности (убыточности) функционирования предприятий) совокупного интеллектуального капитала.

Сделан вывод о том, что одним из направлений повышения эффективности организации формирования интеллектуального капитала предприятия является прогнозирование его стоимости. Исходя из этого в диссертации обоснован и апробирован методический подход к прогнозированию рыночной стоимости интеллектуального капитала предприятия на основе использования технологий нейронных сетей. Преимущество этих технологий заключается в способности моделировать на основании неполных неточных данных неизвестную функцию, связывающую значения входных и выходных переменных, когда выходные значения неизвестны. Значительное внимание уделено определению особенностей использования информации, знаний и компетентности персонала в производственных процессах. Разработаны методические рекомендации по определению типов компетентности персонала (по статусу и уровню образования) в сфере принятия решений по данным экспертного опроса. С целью определения согласованности мнений экспертов обосновано использование диаграмм квартильного размаха.

Сделан вывод о том, что в условиях постиндустриального общества труд как фактор производства трансформируется в интеллектуальную деятельность. На основании обобщения литературных источников в диссертации выделены этапы становления концепции интеллектуальной деятельности, согласно которой человек с его творческими способностями рассматривается как основной источник инноваций и создания потенциала прибыльности. Для определения степени интеллектуализации деятельности сотрудников предприятий и организаций в диссертации разработан методический подход, базирующийся на обобщении возможных целей деятельности и выделении показателей-факторов по характеру производственной деятельности групп опрашиваемых.

Ключевые слова: интеллектуальный капитал предприятия, структурный состав, вариативная экономическая оценка, рыночная стоимость интеллектуального капитала предприятия, типы компетентности, интеллектуальная деятельность, IDEFШ ?одель, нейронные сети.

SUMMARY

Strizhak E. O. – Enterprise Intellectual Capital Formation. – Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of science (economics), specialty 08.06.01. – Economy, Organization and Management of Enterprises. – Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2004.

The result of theoretical investigation and systematic instructions as to enterprise intellectual capital formations are subject to is defended. There has been defined the matte and the structure of enterprise intellectual capital; also there have been generalized theoretical and systematic approaches to its estimation in order to improve them further. On the basis of applying the structural approach SADT there has been worked out an IDEFШ model of enterprise intellectual capital formation, which is founded on the variation economy estimation of gross intellectual capital in accordance with the method of surplus profit. There has been grounded and approved the systematic approach to the prognostication of market value of enterprise intellectual capital on the basis of applying the technologies of neuron nets. There have been worked out systematic instructions for defining personnel competence types when making decisions and for defining the enterprise personnel intellectual level of performance according to the expert opinion pool data.

Key words: enterprise intellectual capital, structure, variation economy estimation of intellectual capital, competence types, intellectual activity, market value of enterprise intellectual capital, IDEFШ model, neuron nets.

Стрижак Олена Олегівна

Формування інтелектуального капіталу ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Проноза П. В.

Підписано до друку 14.04.2004 р. Формат 60х90/16.

Папір Save. Друк на Riso. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. № 260. Безкоштовно.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК №481 від 13.06.2001 р.

Видавець і виготівник – видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а