НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Соболєв Олександр Васильович

УДК 347.44 + 347.278

ДОГОВІР КРЕДИТУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

Спеціальність: 12.00.03 цивільне право та цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

ЧАЛИЙ Юрій Іванович,

Національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ПІДОПРИГОРА Оксана Опанасівна,

Новокаховська філія Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, заступник проректора зі стратегічних питань;

кандидат юридичних наук, доцент

КАРМАНОВ Євген Вадимович,

Харківська філія Української академії банківської справи НБУ України, доцент кафедри банківської справи.

Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України, кафедра цивільного права № 1, м. Харків.

Захист відбудеться 19 червня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 17 травня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шишка Р.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена, насамперед, тим, що після проголошення незалежності України і прийняття Основного Закону держави Конституції України, яка закріпила в одній зі своїх норм (ст. 47) право кожного на житло, докорінно змінився і підхід до реалізації громадянами цього права. Реалізуючи дане конституційне право, громадяни на власний вибір можуть побудувати житло, придбати його у власність або узяти в оренду. У зв’язку з цим реалізація громадянами свого права на житло перестає бути обмеженою винятково безкоштовним одержанням ними житла з державного або суспільного житлових фондів.

Необхідно відзначити, що в даний час в Україні склалася вкрай несприятлива ситуація з розв’язанням житлової проблеми.

Соціальні передумови. Інтерес до такого способу розв’язання житлової проблеми громадян України простежується за допомогою методу конкретних соціологічних досліджень. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, 69 % молоді у віці від 15 до 17 років у майбутньому бажали б одержати кредит на будівництво житла, а серед молодих людей віком від 18 до 28 років уже 78 % хотіли б побудувати житло за рахунок залучення кредитних коштів. Що стосується сільського населення, то тут частка бажаючих брати кредит на індивідуальне житлове будівництво дорівнює відповідно 25 % і 33 % у тих же вікових групах.

Згідно з результатами опитування про умови службової діяльності й умови життя персоналу ОВС у 2003 році, проведеного Науково-дослідною лабораторією соціальної і психологічної роботи в органах внутрішніх справ, 11,36% співробітників міліції вважають найбільш бажаним способом поліпшення житлових умов одержання кредиту на житлове будівництво.

Усе сказане, можна вважати, свідчить про актуальність проблеми в даний час. Слід зауважити, що раніше, в умовах планової економіки в колишньому СРСР перерозподіл коштів за допомогою кредиту (у тому числі і кредиту на індивідуальне житлове будівництво) мав переважно централізований характер і відбувався на основі кредитного планування, що являло собою процес планового визначення всього обсягу кредитних ресурсів країни, їх джерел, а також їх планового розподілу.

У даний час такий спосіб здійснення кредитування є абсолютно неприйнятним як з економічної, так і з правової точок зору. Тобто виникло питання про якісну зміну правової бази щодо кредитування житлового будівництва.

Юридичні передумови. Вивчення стану і перспектив вирішення житлового питання в Україні, рівня розробленості наявних на сьогоднішній день законодавчої бази і наукових досліджень щодо кредитування індивідуального житлового будівництва, теоретичного обгрунтування шляхів розв’язання даної проблеми в країні, дозволяє сформулювати проблемну ситуацію, а саме:

-

- по-друге, у правовій науці все більше уваги приділяється розгляду питань, що стосуються договору кредитування взагалі, розробок же в галузі кредитування індивідуального житлового будівництва бракує. Наявні праці або грунтуються на старому, радянському, законодавстві, яке природно, не може відповідати реаліям сьогоднішнього дня, або ж торкаються даної проблеми побіжно, спираючись на вже існуючі нормативні акти. Більшість наукових праць у цій галузі передбачають надання на житлове будівництво, в основному, тільки банківських кредитів, що необгрунтовано призводить до обмеження суб'єктного складу договору щодо кредитодавця, до невиправданого звуження сфери кредитування і не дає реальної можливості реалізувати достатньою мірою вимоги статті 47 Конституції України;

- по-третє, на сьогодні характерним недоліком у сфері кредитування індивідуального житлового будівництва є брак досліджень, що стосуються безпосередньо самого договору кредитування індивідуального житлового будівництва. Вирішення саме цього питання і є метою даного дисертаційного дослідження;

- по-четверте, чинні нормативно-правові акти не в змозі в достатньому обсязі врегулювати проблеми кредитування індивідуального житлового будівництва в Україні на законодавчому рівні. Фактично, як було вже відзначено вище, чинне законодавство зазвичай регулює порядок тільки банківського кредитування або ж кредитування індивідуального житлового будівництва за рахунок коштів із державного бюджету;

- по-п'яте, слід зазначити також відсутність на сьогоднішній день в Україні монографічного дослідження, присвяченого кредитуванню індивідуального житлового будівництва в умовах переходу до ринкових відносин.

Питання кредитування індивідуального житлового будівництва у юридичному контексті досліджували такі вчені, як С.С. Алексєєв, І.Л. Брауде, К.Г. Замятіна, О.С. Іоффе і деякі інші вчені. Проте, слід зауважити, що їхні наукові розробки здійснювалися на основі законодавства СРСР. На відміну від них наше дослідження одним із перших базується на аналізі сучасного законодавства України у світлі соціальних і економічних перетворень, що відбулися в державі за останній час.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, можна констатувати, що намітилася необхідність у розробці даної проблеми окремо.

Рівень розробленості, наявність проблемної ситуації визначили мету, завдання, об’єкт, предмет, методологію і методи дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 1.7. Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002 2005 р. р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р. та пункту 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 2005 р. р.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є одержання на основі комплексного аналізу договору кредитування індивідуального житлового будівництва науково обгрунтованих і достовірних результатів із наступною можливістю їх використання в нормотворчій і правозастосовній практиці.

Завдання дослідження випливають із проблемної ситуації і мети дослідження. До основних завдань слід віднести:

1.

2.

3.

4.

5.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини із задоволення громадянами потреби в житлі.

Предметом дослідження є договірне зобов'язання про надання кредиту на індивідуальне житлове будівництво.

Методи дослідження являють собою сукупність засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. У ході наукового дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи пізнання, такі як метод матеріалістичної діалектики і вивчення явищ у динаміці їхнього розвитку, так і суто юридичні прийоми і методи. До приватнонаукових методів пізнання, використовуваним у цивільному праві, відноситься метод порівняльного правознавства, догматичний метод, комплексний аналіз, метод критики наукової літератури, метод індукції і дедукції, а також методи конкретних соціологічних досліджень тощо.

За допомогою наведених вище методів нами були установлені певні групи населення, зацікавлені в отриманні кредиту на індивідуальне житлове будівництво, і можливість банків і інших фінансових установ надавати такого виду кредити, а також визначені чинники що сприяють розвитку житлового кредитування або гальмують його (метод конкретних соціологічних досліджень).

При постановці проблеми і розгляді правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва було застосовано метод критики наукової літератури, за допомогою якого ми змогли з’ясувати точки зору вчених-цивілістів на досліджувану нами проблему, і спираючись на них дійти самостійному висновку з даного питання.

Метод матеріалістичної діалектики дозволив установити причинно-наслідковий зв’язок між зрослою потребою певних прошарків населення в залучені кредитних коштів для індивідуального житлового будівництва і необхідністю, на належному рівні, нормативного забезпечення механізму такого кредитування.

Історико-порівняльний метод, використаний у дисертаційному дослідженні, дав можливість розглянути в ретроспективі історію становлення і розвитки інституту кредитування взагалі і кредитування індивідуального житлового будівництва, зокрема, а також провести порівняльний аналіз відповідно законодавства України, Росії, США, Німеччини, Ізраїлю й інших.

Використання методу дедукції дало нам можливість визначити: поняття правовідносин кредитування індивідуального житлового будівництва як зобов’язання, його суб’єктний склад, форму, зміст, порядок його укладення, а також відповідальність сторін.

Метод індукції дав можливість за юридичною характеристикою аналізованого нами зобов’язання, віднести його до групи (роду) договорів кредитного типу.

І нарешті, застосовуючи метод описання і систематизації існуючого законодавства і догматичний метод, ми розглянути законодавчі акти й інший правовий матеріал щодо правовідносин кредитування взагалі і кредитування індивідуального житлового будівництва зокрема, а також проаналізували правовий механізм регулювання даних відносин на сучасному етапі. Це дало нам можливість установити зв'язок між окремим і загальним у кредитних правовідносинах, і виявити недоліки і прогалини в чинному законодавстві щодо аналізованої проблеми.

Наукова новизна отриманих результатів знайшла своє відображення в таких положеннях, що виносяться на захист:

1.

Зауважимо, що межа між кредитним договором і договором позики повинна грунтуватися на таких конститутивних відмінностях:

а) відносно предмета кредитних правовідносин необхідно зазначити, що ним завжди виступають гроші на відміну від договору позики;

б) у випадку, коли предметом договору позики виступають гроші, він має бути завжди безоплатним (безпроцентним).

Крім того, за деякими аспектами (кредит на будівництво житлового будинку дається тільки за наявності земельної ділянки, виділеної під дане будівництво) він має бути відособлений і в масі безпосередньо кредитних договорів.

2.

Пропонується таке визначення: За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов'язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через встановлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків.

3. Вперше пропонується розширити суб’єктний склад договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку кредитодавця, а саме: установити, що суб’єктами даного договору з боку кредитодавця можуть виступати юридичні особи будь-якої форми власності як банки або інші кредитні організації, так і юридичні особи не банки у випадках надання товарного кредиту. З боку кредитодавця суб’єктом договору кредитування індивідуального житлового будівництва можуть бути також і кредитні спілки.

4. Набув подальшого розвитку висновок про доцільність застосування при порушенні умов договору однією із сторін, відшкодування також моральної (немайновї) шкоди.

5. Набув подальшого розвитку висновок про необхідність застосування способів оперативного реагування, що полягають в односторонній відмові виконання визначених дій частково або повністю.

Практичне значення одержаних результатів. Новизна одержаних результатів відбилася, насамперед, у запропонованому проекті Закону України “Про кредитування індивідуального житлового будівництва” і в розробці зразкового договору кредитування індивідуального житлового будівництва.

Практичні рекомендації, запропоновані автором, були свого часу направлені у спеціальну комісію Верховної Ради України й ураховані при підготовці і доробці нового Цивільного кодексу України.

Висновки цієї роботи можуть бути застосовані при написанні наукових праць, навчальних посібників, а також методичних рекомендацій для удосконалення підготовки банківських працівників, юристів, що працюють у сфері банківських послуг, і т.ін.

Окремі положення, сформульовані в даному дисертаційному дослідженні, мають дискусійний характер і можуть служити підставою для подальших наукових розробок у цій галузі.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію було обговорено і рецензовано на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ (м. Харків). Результати й основні наукові висновки проведеного дисертаційного дослідження використовувалися в навчальному процесі під час проведення лекцій, практичних і семінарських занять із дисципліни “Цивільне право України”, читання спецкурсу “Житлове право України”. Тези дослідження було обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України”, присвяченій 50-річчю наукової, педагогічної і громадської діяльності професора О.А. Пушкіна (Харків, 21 травня 1999 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права”, присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна (Харків, 21 травня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку підприємництва на регіональному рівні” (Бєлгород, Росія, 26 березня 2002 р.). Відповідні результати дослідження увійшли в навчальний посібник “Цивільне право України”. Ч. ІІ / За редакцією Сліпченко С.А., Кройтор В.А. - Харків: Еспада, 2000, науково-практичний посібник “Житлове право України” - Харків: Еспада, 2001 і науково-практичний посібник “Житлове право України” з виправленнями та доповненнями - Харків: Еспада, 2003.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять у перелік наукових спеціалізованих видань ВАК України, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загального висновку, а також списку використаних джерел (який складається із 196 найменувань). До структури дисертації входять також два додатки: проект Закону України “ Про кредитування індивідуального житлового будівництва” та проект Типового кредитного договору. Обсяг рукопису 211 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, з’ясовуються соціальні та юридичні передумови розгляду проблеми дисертаційного дослідження, розглядається ступінь розробленості проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається об’єкт та предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, апробація і впровадження результатів дослідження, а також формулюються положення, що виносяться на захист.

Розділ І “Визначення проблеми та методології дисертаційного дослідження” складається з двох підрозділів.

Підрозділі 1.1 “Визначення проблеми дисертаційного дослідження” присвячений описанню досліджуваної проблеми та виявленню прогалин у розв’язанні цієї проблеми на зрізі суто цивільного права.

Описання досліджуваної проблеми було проведене двома шляхами: перш за все, оцінкою відповідного масиву законодавства і виявленням існуючих його недоліків з точки зору теми дисертаційного дослідження, по-друге, з’ясуванням існуючих у науці цивільного права підходів шляхом аналізу доктринальних положень, вироблених на сьогодні цивілістикою, які б дозволили розв’язати питання правового забезпечення кредитування індивідуального житлового будівництва.

Аналіз законодавчих актів, регулюючих як кредитні правовідносини взагалі, так і відносини з кредитування індивідуального житлового будівництва, надав можливість дійти загального висновку про їх непридатність для послідовного регулювання зазначених правовідносин. Найсуттєвішим недоліком чинного законодавства є різноплановий та несистемний підхід до правового регулювання кредитних відносин (пов’язаних не тільки з кредитуванням індивідуального житлового будівництва).

Безперечним є той факт, що системоутворюючий імпульс в упорядкуванні приватно-правових норм має надати кодифікаційна робота. Але з прикрістю доводиться констатувати відсутність у ЦК України системного нормативного кістяку, який міг би бути розвинений в інших законах і підзаконних нормативних актах. Саме ЦК України мав би надати конститутивний імпульс розвитку всім нормам про кредит. Проте таку можливість, на сьогоднішній день, на жаль, уже втрачено.

Аналіз інших некодифікованих нормативних актів, що стосуються безпосередньо чи опосередковано регулювання відносин кредитування індивідуального житлового будівництва, дозволяє дійти висновку про їх розрізнену та неузгоджену дію.

Отже, в Україні на сьогодні відсутнє системно узгоджене законодавство щодо регулювання відносин кредитування індивідуального житлового будівництва.

Розгляд проблеми кредитування індивідуального житлового будівництва шляхом аналізу вироблених на сьогодні цивілістичною наукою доктринальних положень дозволив зробити висновок, що на доктринальному рівні досліджувана проблема репрезентована великою кількістю наукових праць. Але здебільшого вони стосуються кредитування як такого (переважно банківського), а в тих роботах, де безпосередньо досліджується проблематика кредитування індивідуального житлового будівництва, за основу взято застарілу на цей час нормативну базу (законодавство СРСР), а тому вони можуть уважатись сьогодні такими, що втратили теоретичну значущість.

При цьому спостерігається зміщення акценту на розв’язання проблеми забезпечення громадян України житлом шляхом публічно-правових засобів, тобто за рахунок державних коштів. Цей же акцент простежується і в існуючих із цього питання доктринальних положеннях і в прийнятих нормативних актах. Більшість із зазначених у даній роботі нормативних актів “пропонують” розв’язувати проблему попиту на кредити для оплати індивідуального житлового будівництва саме за рахунок державного фінансування. Це, у свою чергу, призводить до нерозвиненості цивільно-правової системи нормативного забезпечення такого виду кредитування.

Усе вищевикладене свідчить про нагальну необхідність спеціального (на рівні кандидатської дисертації) наукового дослідження проблеми юридичного забезпечення кредитування індивідуального житлового будівництва в сучасних умовах.

У підрозділі 1.2 “Визначення методології дослідження договірного кредитування” ставиться завдання обґрунтувати відповідні методи та методологію в цілому щодо досягнення поставленої дослідницької мети. Дослідження проводиться в три етапи.

На першому етапі розглядаються суспільні відносини стосовно кредитування індивідуального житлового будівництва, де дослідження йде від соціальної сутності явища до його правової форми.

Застосування на цьому етапі методів конкретних соціологічних досліджень допомогло дисертанту, по-перше, кількісно і якісно вивчити характер суспільних відносин, які складаються під час реалізації громадянами свого конституційного права на житло шляхом його індивідуального будівництва, по-друге, висвітлити реальну правову ситуацію, яка склалася в суспільстві з цього питання.

Метод матеріалістичної діалектики допоміг установити причинно-наслідковий зв’язок між зростанням потреби певних верств населення в залученні кредитних коштів для індивідуального житлового будівництва та необхідністю нормативного забезпечення механізму такого кредитування.

Використання на даному етапі дослідження дедуктивного методу, як одного з приватнонаукових методів, дало можливість визначити: поняття суб’єктного складу, форму, зміст кредитного договору, порядок його укладення та відповідальність сторін.

На другому етапі дослідження було проведено аналіз сукупності чинних нормативних актів та існуючої спеціальної наукової літератури, що стосуються досліджуваної проблеми. При цьому основними методами були обрані догматичний метод і метод критики наукової літератури. На цьому етапі було, перш за все, з’ясовано проблему дисертаційного дослідження і вивчено правову природу договору кредитування індивідуального житлового будівництва.

На третьому, завершальному етапі дисертаційного дослідження, за допомогою отриманих на попередніх етапах наукових результатів, визначалася сутність окремих правових питань, що стосуються предмета дисертації.

Саме на цьому етапі, дисертантом, за допомогою історико-порівняльного методу, методу порівняльного законодавства, методу індукції та інших, було з’ясовано сутність і динаміку розвитку такої правової категорії, як договір кредитування індивідуального житлового будівництва.

Розділ 2 “Загальна характеристика договору кредитування індивідуального житлового будівництва” присвячено дослідженню правової природи правовідносин щодо кредитування індивідуального житлового будівництва, а також характеристиці його суб’єктного складу, механізму укладення договору та вимог до форми договору. Проаналізовано зміст договору кредитування індивідуального житлового будівництва. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Поняття і правова природа договору кредитування індивідуального житлового будівництва” визначаються юридичні ознаки категорії “договір кредитування індивідуального житлового будівництва” і, як наслідок, формулюється його дефініція, а також установлюється місце правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва в системі інших цивільних правовідносин та розкривається їх юридична природа.

Піддавши критиці низку визначень кредитних правовідносин, наведених у нормах чинного законодавства, а саме: у ст. 1054 ЦК України, ст. 345 ГК України, ст. 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” та Положенні НБУ “Про кредитування” (“Визначення термінів”), автор констатує, що жодний нормативний акт законодавства України не містить у собі задовільного визначення кредитних правовідносин як таких та правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва. Дефініційні визначення, що містяться в чинному законодавстві України, мають серйозні вади юридико-технічної побудови.

З’ясовуючи економіко-правову природу кредиту, дисертант дійшов висновку, що кредит як такий є правовідносинами, що опосередковують відчуження грошей, причому предметом товарного кредиту також виступають гроші, а не речі (товар).

У цьому зобов’язанні можна спостерігати, умовно кажучи, два зобов’язання: щодо речей (товару) відбувається купівля-продаж (поставка), а відносно грошей кредит. Тобто купівля-продаж (поставка) речей (товару) обтяжується кредитними відносинами, згідно з якими надається відстрочка (кредит) у сплаті грошей (ціни товару).

Договір кредитування індивідуального житлового будівництва, на думку автора, сьогодні може бути кваліфікований як двосторонній, консенсуальний та оплатний.

Дисертантом робиться висновок, що договір кредитування індивідуального житлового будівництва є різновидом кредитних правовідносин. Пропонується внести зміни в чинний ЦК України з метою розмежування зобов’язань позики та кредиту, із зайняттям останнім самостійного місця в системі договірних зобов’язань у вигляді окремої глави в ЦК України, де відповідне місце має належати і загальному визначенню договору кредитування індивідуального житлового будівництва.

На захист виноситься наступне дефініційне визначення договору кредитування індивідуального житлового будівництва як договірного зобов’язання: „За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов’язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків”.

При розгляді суб’єктного складу у підрозділі 2.2 “Сторони, порядок укладення і форма договору кредитування індивідуального житлового будівництва” автор визначає специфіку суб’єктного складу, яка полягає в тому, що з боку кредитодавця в даному договорі можуть виступати банки, інші фінансові установи, юридичні особи – не банки, кредитні спілки та ін. З боку кредитодавця суб’єктом договору можуть бути також і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності у випадках, прямо передбачених законом. Що стосується кредитоотримувача, як суб’єкта даних правовідносин, то ним може бути будь-яка фізична особа, а саме: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають повну правоздатність і дієздатність.

Під час розгляду порядку укладення договору на індивідуальне житлове будівництво, дисертантом було встановлено, що організаційним початком формування кредитних відносин між кредитодавцем і кредитоотримувачем є звернення останнього до кредитодавця із заявою, в якій висловлюється прохання про надання кредиту.

Тобто ініціатором укладення договору кредитування індивідуального житлового будівництва виступає кредитоотримувач, але при укладенні даного договору кредитоотримувачу пропонується підписати вже розроблений кредитодавцем договір кредитування індивідуального житлового будівництва – документ. Робиться висновок, що вищезазначений договір, за своєю правовою природою, є договором про приєднання.

При дослідженні форми договору кредитування індивідуального житлового будівництва, дисертантом визначаються практичні причини, що обумовлюють встановлення при укладені даного договору його обов’язкової письмової форми. Також визначається, що цей договір може бути підписаний різноманітними способами як шляхом власноручного підпису, так і за допомогою інших його аналогів, а саме: із застосуванням електронно-числового підпису, за допомогою засобів механічного або іншого копіювання тощо.

У підрозділі 2.3 “Зміст договору кредитування індивідуального житлового будівництва” дисертант досліджує даний договір як правовідносин і аналізує зміст суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів даного договору.

Виходячи з визначення цих правовідносин як договірного зобов’язання, можна зазначити, що основним обов’язком кредитодавця є передача у власність кредитоотримувача грошей та (або) іншого майна, визначеного родовими ознаками (предмет кредиту).

Основним обов’язком кредитоотримувача є те, що він повинен прийняти предмет кредиту, витратити його тільки на визначені цілі, тобто оплату будівництва індивідуального житлового будинку або зведення житлового будинку із отриманих будівельних матеріалів, повернути через встановлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків.

З огляду на значущість змісту договору кредитування індивідуального житлового будівництва, на думку дисертанта, істотними умовами цього договору необхідно вважати умови, що стосуються предмета (виду кредиту, валюти, розміру кредиту), строків, розміру процентів за користування ним, а також цільового використання кредиту.

Також дисертант стверджує, що предметом договору кредитування індивідуального житлового будівництва можуть бути гроші в національній або іноземній валюті. Це ж стосується і надання кредиту будівельними матеріалами. У даному випадку кредитуються не самі речі, визначені родовими ознаками, а їхня вартість, тобто оцінка в грошовому вираженні.

Що ж стосується погашення наданого на індивідуальне житлове будівництво кредиту і процентів за користування ним, то автор не виключає можливості здійснення цього, наприклад, у вигляді банківських металів.

Розділ 3 “Виконання, зміна, припинення та заставне забезпечення належного виконання договору кредитування індивідуального житлового будівництва” присвячений розгляду проблем виконання даного кредитного договору, а також порядку внесення змін до цього договору та його припинення. Особливу увагу приділено дослідженню способів забезпечення належного виконання договору кредитування індивідуального житлового будівництва, і, перш за все, іпотеці заставі нерухомого майна.

У підрозділі 3.1 “Виконання, зміна та припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва”, піддавши аналізу загальні положення про виконання зобов’язань, дисертант дійшов висновку, що виконання зобов’язання за договором кредитування індивідуального житлового будівництва означає, перш за все, виконання його належним чином, тобто за визначеним місцем і у визначений строк, яким уважається передбачений договором період часу для перерахування грошей на рахунок кредитодавця.

Досліджуючи механізм внесення змін до договору кредитування індивідуального житлового будівництва, а також порядок його розірвання, автор доходить до висновку, що зміна і розірвання даного договору можуть бути застосовані здебільше на підставі спільного волевиявлення за взаємною домовленістю сторін, яка може бути досягнута ще при укладанні договору.

Проаналізувавши порядок припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва, автор робить висновок, що шляхом застосування в якості засобів припинення договору таких новел цивільного законодавства, як відступне і новація (оновлення), можна, перш за все, позбутися проблеми реалізації заставленого майна при невиконанні кредитоотримувачем (заставодавцем) своїх зобов’язань за вищезазначеним договором.

У підрозділі 3.2 “Застава як засіб забезпечення належного виконання договору кредитування індивідуального житлового будівництва” автором проводиться комплексний аналіз застави, зокрема іпотеки, як одного із способів забезпечення належного виконання зобов’язання.

На підставі проведеного аналізу даного інституту дисертант робить висновок, що заставне забезпечення є найбільш перспективним для відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва. Це пов’язано, перш за все, з тим, що сьогодні отримання житла стало грунтуватися здебільшого на комерційних засадах, а це в сучасних умовах пов’язано з відстрочкою чи розстрочкою платежу в часі, тобто тривалістю виконання основного зобов’язання боржником, що відкриває широкі можливості для застосування застави як одного з найбільш дійових засобів забезпечення виконання основного зобов’язання.

Провівши поглиблений аналіз Законів України “Про заставу” та “Про іпотеку”, дисертант доходить висновку, що при реалізації договору кредитування індивідуального житлового будівництва іпотека є найбільш сприятливим способом забезпечення виконання зобов’язання, але кредитоотримувач (заставодавець) має право не обмежуватися лише заставою нерухомого майна , а й використовувати в якості предмета застави і інші коштовності, а також майнові права.

Розділ 4 “Правові наслідки невиконання або неналежного виконання сторонами договору кредитування індивідуального житлового будівництва” складається з двох підрозділів і присвячується розв’язанню проблеми відповідальності сторін за договором кредитування індивідуального житлового будівництва та можливості застосування, в односторонньому порядку, заходів оперативного впливу.

У підрозділі 4.1 “Відповідальність сторін за договором кредитування індивідуального житлового будівництва” автор доводить, що основою ефективності цивільно-правової відповідальності, застосовуваної за порушення умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, є структурування правопорушень за видами, що полягає в розмежуванні невиконання і неналежного виконання умов про строки повернення кредиту або інших умов цього договору.

Крім того, автором обґрунтовується точка зору, згідно з якою види правопорушень не повинні зводитися лише до невчасного повернення (неповернення) кредиту або процентів за користування ним. Як уважає дисертант, до порушень слід також віднести невикористання кредитних коштів; ненадання кредитодавцеві необхідної інформації, ухиляння від контролю з боку кредитодавця та ін.

Істотним стимулюючим впливом на контрагентів, за договором кредитування індивідуального житлового будівництва, має бути обов’язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної невиконанням або неналежним виконанням умов досліджуваного договору.

Підрозділ 4.2 “Інші правові наслідки невиконання (неналежного виконання) своїх обов’язків сторонами договору кредитування індивідуального житлового будівництва” присвячено розгляду так званих заходів оперативного впливу, які полягають у односторонній відмові повністю або частково в подальшому наданні кредиту у разі можливості порушення умов договору з боку кредитоотримувача.

Робиться висновок, що за своєю правовою природою заходи оперативного впливу не можуть бути віднесені до цивільно-правової відповідальності. Враховуючи превентивну характеристику цих засобів їх не можна також віднести і до санкцій. Це доводиться тим, що застосування засобів оперативного впливу можливе ще до фактичного порушення умов зобов’язання, тобто при наявності реальної загрози такого порушення в майбутньому.

Автор звертає увагу на те, що названі заходи, незважаючи на застосування їх на практиці, до тепер не мають належного нормативного закріплення.

ВИСНОВКИ

У висновках знайшли місце сформульовані нижче найважливіші наукові і практичні результати, здобуті в ході дослідження правових відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва:

основним цивільно-правовим засобом регулювання відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва є цивільно-правовий договір – правомірна, вольова, взаємна дія банку, іншої фінансової установи або юридичної особи — не банку (кредитодавця) і фізичної особи – забудовника (кредитоотримувача), спрямована на встановлення правовідносин щодо кредитування будівельних робіт кредитодавцем, остаточною метою яких є зведення індивідуального житлового будинку на користь кредитоотримувача;

аналіз правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва дав можливість з’ясувати, що даний договір не відноситься ні до договору позики, ні до договору позички. Це підтверджується низкою підстав, а саме: на відміну від договору позики, кредитний договір є, перш за все, строковим і оплатним, а предметом кредитного договору, в тому числі і товарного, завжди виступають гроші в національній або іноземній валюті. Що стосується товарного кредиту (надання кредиту будівельними матеріалами), то в даному випадку кредитується їхня вартість, тобто оцінка в грошовому вираженні. Крім того, кредит на індивідуальне житлове будівництво може бути наданий лише за наявності у кредитоотримувача земельної ділянки, призначеної для цього будівництва, він повинен бути виокремлений, і в сукупності кредитних договорів;

установлені ознаки правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва дозволяють, на законодавчому рівні, сформулювати наступне дефініційне визначення цих правовідносин як договірного зобов’язання:

„За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов’язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків”;

запропоновано відійти від традиційних кредитних правовідносин “банк-клієнт” шляхом розширення суб’єктного складу договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку кредитодавця, а саме: встановити, що суб’єктами даного договору з боку кредитодавця можуть виступати юридичні особи будь-якої форми власності, як банки та інші фінансові установи, так і юридичні особи — не банки (у разі надання товарного кредиту), а також кредитні спілки тощо;

договір кредитування індивідуального житлового будівництва є різновидом кредитних правовідносин, регульованих нормами цивільного права. Його видовими ознаками є специфіка суб’єктного складу: як уже зазначалося вище, з боку кредитодавця це можуть бути банк, інша фінансова установа, юридична особа – не банк, кредитна спілка тощо, а з боку кредитоотримувача – будь-яка фізична особа: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, предмет кредиту (не тільки гроші, а й інше (родове) майно, перш за все будівельні матеріали) та цілі кредитування (оплата купівлі будматеріалів та інших витрат, пов’язаних із будівництвом індивідуального житлового будинку).

для забезпечення належного виконання сторонами своїх прав і обов’язків за договором кредитування індивідуального житлового будівництва пропонується встановити обов’язкову письмову форму для вищезазначеного договору, найвірогідніше за все, розроблену безпосередньо кредитодавцем (договір приєднання). Недотримання вимоги до форми укладення цього договору позбавляє сторони права, у випадку виникнення спору, посилатися на свідчення свідків;

істотними умовами договору кредитування індивідуального житлового будівництва слід уважати умови, що стосуються предмета (виду кредиту, валюти, розміру), його цільового використання, строків кредитування та розміру процентів.

уважаться, що шляхом застосування відступного і новації (оновлення) договору, як засобів припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва, можна позбутися зайвих проблем і значно спростити договірні правовідносини, зокрема, проблему реалізації заставленого майна при невиконанні кредитоотримувачем (заставодавцем) своїх зобов’язань за вищезазначеним договором;

заставне забезпечення є перспективним для відносин кредитування індивідуального житлового будівництва, оскільки одержання житла стало грунтуватися на комерційних засадах, його одержувачами є переважно фізичні особи, а це в сучасних умовах пов’язано з відстрочкою чи розстрочкою платежу в часі, тобто тривалістю виконання основного зобов’язання боржником, що відкриває широкі можливості для застосування засобів забезпечення виконання основного зобов’язання;

основою ефективності цивільно-правової відповідальності, застосовуваної за порушення умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, є структурування правопорушень за видами. Слід розрізняти невиконання і неналежне виконання умов про строки або інших умов цього договору. Крім того, види правопорушень не повинні зводитися лише до невчасного повернення (неповернення) кредиту (процентів), та невиконання умови про його цільову спрямованість. Як порушення слід також розглядати невикористання кредитних коштів; ненадання кредитодавцю необхідної документації (інформації); недотримання обмежувальних і забороняючих умов; ухиляння від контролю з боку кредитодавця і багато чого іншого.

Диференційованими повинні бути і самі заходи впливу (пеня, штраф), дійовість яких полягає не в розмірі майнових стягнень, а в їх системності, що дозволяє враховувати міру тяжкості порушення: наприклад, тривалість прострочення повернення кредитних коштів;

обґрунтовується доцільність застосування, при порушенні однією із сторін умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

для забезпечення захисту в першу чергу кредитодавця від загрози неповернення кредитних коштів, наданих на індивідуальне житлове будівництво, та процентів за користування ними вважається доцільним застосування засобів оперативного реагування, які полягають в односторонній відмові з боку кредитодавця від виконання певних дій, пов’язаних із подальшим наданням кредитних коштів частково або повністю;

з метою вдосконалення цивільного законодавства пропонується для подальшого розгляду проект Закону України “Про кредитування індивідуального житлового будівництва” та Типовий договір даного виду кредитування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЇ

Соболєв О.В. Договір кредитування індивідуального житлового будівництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню актуальних питань правозастосовного характеру договору кредитування індивідуального житлового будівництва.

Розглянуто