НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

ШУТКЕВИЧ Олена Василівна

УДК 631.115.11 (477.42)

РОЗВИТОК ФЕРМЕРСТВА

В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі

“Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Месель-Веселяк Віктор Якович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділення організації виробництва та земельних відносин, завідувач відділу форм господарювання

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член–кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, завідувач відділу підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Лобанов Микола Іванович,

Таврійська державна агротехнічна академія, завідувач

кафедри менеджменту та маркетингу, м. Мелітопіль

Провідна установа: Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, м. Полтава

Захист відбудеться “ 8 ” червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” (03680, м.Київ, МСП вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”. (03680, МСП, м.Київ, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, к.212).

Автореферат розісланий 06.05.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку нашої держави одним із найбільш складних і важливих є процес реформування аграрного сектора. Необхідність переходу до різних рівноправних форм господарювання теоретично обгрунтована і сьогодні вже практично реалізується шляхом становлення різних організаційно-правових формувань. Серед них значне місце займають фермерські господарства, які у світі є ефективною формою ведення сільськогосподарського виробництва. В Україні вони набувають дедалі більшого поширення, а їх частка у виробництві сільськогосподарської продукції постійно зростає, незважаючи на перепони, що стримують розвиток цієї форми господарювання. Основними проблемами є невизначеність стосовно спеціалізації, низький рівень концентрації виробництва, слабка матеріально-технічна база, нееквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю, недостатнє фінансово-кредитне забезпечення. Необхідність вирішення вказаних проблем та їх актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Питання розвитку фермерства в Україні, удосконалення економічних відносин досліджувались у працях відомих вчених-економістів: В.Амбросова, В.Андрійчука, І.Баланюка, П.Гайдуцького, М.Гладія, В.Зіновчука, І.Коновалова, В.Липчука, М.Маліка, В.Месель-Веселяка, М.Молоцького, О.Онищенка, П.Саблука, М.Федорова, В.Юрчишина та інших. Особливо ваговими в цьому відношенні є розробки вчених відділу форм господарювання Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН, за науковим супроводженням яких формується фермерство в Україні. Проте існує велике коло питань, що вивчені недостатньо, особливо в регіональному плані. Фермерські господарства Полісся України в цілому і в Житомирській області, зокрема, поступаються господарствам інших регіонів за якістю землі, рівнем спеціалізації та концентрації виробництва, забезпеченістю матеріально-технічними і фінансовими ресурсами, а також ціновою невідповідністю стосовно гірших умов господарювання. Розв’язання комплексу цих питань вимагає поглибленого наукового дослідження з урахуванням регіональних особливостей ведення виробництва та соціально-економічних умов з метою обгрунтування не лише напрямів збільшення обсягів сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами, й підвищення економічної ефективності їх господарювання на землях гіршої якості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематичним планом ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН за науково-технічною програмою на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК” і, зокрема, науковою темою: “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (№ державної реєстрації 0102U 000259, 2001-2005 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних основ та розробка практичних пропозицій щодо шляхів подальшого розвитку фермерських господарств в зоні Полісся і Житомирській області зокрема. У відповідності до поставленої мети, в роботі ставилися такі основні завдання:

- узагальнити теоретичні та історичні умови розвитку фермерського укладу в досліджуваному регіоні;

- вивчити досвід діяльності фермерів у країнах з ринковою економікою;

- визначити тенденції розвитку й ефективності фермерських господарств;

- розробити пропозиції щодо поглиблення спеціалізації та підвищення рівня концентрації виробництва у фермерських господарствах;

- обгрунтувати раціональні розміри фермерських господарств і напрями їх спеціалізації у рослинництві та тваринництві;

- опрацювати напрями формування раціональної матеріально-технічної бази провідних типів фермерських господарств;

- обгрунтувати напрями вдосконалення економічного механізму функціону-вання фермерських господарств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти проблеми розвитку фермерських господарств поліської зони в умовах переходу до ринкової економіки.

Об’єктом дослідження є фермерські господарства Житомирської області і, зокрема, її поліської зони.

Методи дослідження. Діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення соціально-економічних явищ застосовано при опрацюванні проблем власності й розвитку різних форм господарювання. Використано світовий досвід розвитку фермерства, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічної ефективності фермерських господарств, чинні законодавчі та нормативні акти. Системний і порівняльний аналіз використовувався при обробці економічної інформації і виявленні причинно-наслідкових залежностей у розвитку фермерства; історичних і логічних порівнянь – для визначення світових і вітчизняних тенденцій у розвитку фермерства; монографічний – для аналізу ефективності роботи окремих фермерських господарств; анкетного обстеження – для виявлення ставлення фермерів до здійснення аграрної реформи; нормативний – при обгрунтуванні раціональних розмірів матеріально-технічної бази спеціалізованих фермерських господарств; розрахунково-конструктивний – при визначенні економічних показників розвитку типових фермерських господарств на період до 2010 року; а також методи статистичних групувань, графічний та інші.

Інформаційною базою дослідження є статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, дані звітності фермерських господарств, літературні джерела, матеріали анкетного обстеження фермерів. Поглиблений аналіз проводився на матеріалах вибіркового обстеження автором фермерських господарств поліської зони Житомирської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного вивчення сучасного стану та тенденцій становлення фермерства розроблено організаційно-економічні положення розвитку фермерства та підвищення ефективності функціонування фермерських господарств, що в сукупності забезпечує розв’язання важливих наукових і прикладних проблем розвитку фермерства у поліській зоні України. Сутність наукової новизни полягає в наступному:

- доповнено теоретичне обгрунтування становлення фермерського укладу, його місця в аграрному секторі досліджуваного регіону з урахуванням місцевих умов та історичних особливостей ведення виробництва на гірших за якістю землях та несприятливих кліматичних умовах;

- узагальнено досвід функціонування фермерських господарств у зарубіжних країнах з ринковою економікою з визначенням напрямів його використання в досліджуваному регіоні;

- виявлені основні типи спеціалізованих фермерських господарств у зоні Полісся та розроблено пропозиції щодо поглиблення спеціалізації і підвищення рівня концентрації виробництва в них, раціонального поєднання галузей, як передумов їх ефективної діяльності;

- опрацьовано раціональні розміри провідних типів господарств, спеціалі-зованих на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, які досягаються переважно за рахунок орендованих земельних часток (паїв);

- обгрунтовано прогнозні показники розвитку та економічної ефективності виробництва в перспективних типах господарств рослинницького і тваринницького напрямів спеціалізації;

- визначено потребу фермерських господарств в основних виробничих фондах та інвестиціях, необхідних для їх формування, залежно від розмірів господарств та їх спеціалізації;

- запропоновано напрями вдосконалення економічного механізму функціонування фермерських господарств за рахунок вирівнювання умов господарювання на землях різної якості і в різних кліматичних умовах, через систему державної підтримки цін і доходів господарств, за яких одержують рівновеликий прибуток на вкладений у виробництво рівновеликий капітал.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання їх для забезпечення подальшого розвитку фермерства на Поліссі, підвищення рівня спеціалізації і концентрації виробництва, формування раціональних типів фермерських господарств, покращення їх технічного, фінансового та кадрового забезпечення, вдосконалення економічного механізму функціонування, а також державної підтримки, підвищення економічної ефективності виробництва .

Основні результати досліджень використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Житомирської обласної державної адміністрації, що підтверджено довідкою (№1396/11 від 17.08.2001 р.), фермерським господарством „Надія” Житомирської області (довідка №08-23 від 25.12.2003 р.), а також фермерським господарством „Ліана” Житомирської області (довідка №03-58 від 23.12.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі результати дослідження, висновки і пропозиції щодо становлення та розвитку фермерських господарств Житомирської області, спрямовані на поліпшення результатів їх діяльності, запропоновані напрями підвищення їх ефективності, шляхи поглиблення спеціалізації та підвищення концентрації виробництва, формування раціональних типів господарств і їх матеріально-технічної бази та вдосконалення економічних взаємовідносин отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації і результати дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м.Житомир, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конфе-ренції „Проблеми виробництва екологічно-чистої сільськогосподарської продукції” (м.Житомир, 2000 р.), міжнародній науковій конференції “Нетоварне сільське господарство в країнах Центральної і Східної Європи: як зламати замкнуте коло?” (м.Галле, Німеччина, 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників „Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 10 одноосібних наукових працях загальним обсягом 3,1 друк.арк., з них 7 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 189 сторінках компютерного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (164 найменування), містить 38 таблиць, 14 рисунків та 3 додатки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретичні основи та організаційно-економічні передумови розвитку фермерських господарств” - розглянуто теоретичні, організаційно-економічні та історичні аспекти становлення фермерських господарств, як рівноправної форми господарювання в Україні, Житомирській області і поліській зоні зокрема. Проаналізовано виконання законодавчих актів, які регламентують діяльність фермерських господарств. Узагальнено зарубіжний досвід розвитку фермерства та можливість використання його в умовах досліджуваного регіону.

Більшість учених економістів-аграрників, які займаються проблемою власності, поділяють думку, що приватна власність на землю і засоби виробництва є найбільш життєздатною і, більшою мірою, відповідає інтересам як виробника, так і споживача сільськогосподарської продукції. Отже, приватна власність повинна бути домінуючою у сільському господарстві. З точки зору власності, фермерське господарство є однією з найбільш досконалих форм господарювання, що заснована на приватній власності, може використовувати сучасні технічні засоби, вести товарне виробництво продукції та бути конкурентоспроможною й ефективною.

Досліджено становлення фермерських господарств поліської зони в історичному плані і в процесі здійснення аграрної реформи. З урегулюванням питань приватної власності в Україні після проголошення незалежності почався новий етап розвитку агропромислового виробництва і фрмерства зокрема, який, перш за все, вимагав створення та функціонування відповідної законодавчої бази. Було прийнято ряд законів України і Указів Президента України, якими врегульовано напрями реформування аграрного сектора, зокрема створенно фермерських господарств, визначено їх статус, створені умови для їх розвитку. У результаті аграрної реформи на базі реформованих колективних і державних сільськогосподарських підприємств сформувалась велика кількість нових організаційно-правових структур, у тому числі фермерських господарств.

Вивчення історичних передумов виникнення та розвитку приватної власності в сільському господарстві дало змогу виявити негативний вплив її ліквідації за часів радянської влади.

Аналіз розвитку фермерства в США та країнах Європи з високорозвинутим сільським господарством свідчить, що розміри фермерських господарств коливаються в значних межах і мають тенденцію до збільшення. У США саме великі господарства, займаючи невелику частку в загальній їх чисельності, виробляють більшу частину товарної продукції і отримують більше прибутку як у розрахунку на одне господарство, так і на одиницю земельної площі та на одного працюючого. У більшості країн фермери отримують значну фінансову підтримку від держави. Це свідчить про те, що і в нашій країні фермерство зможе успішно розвиватись, якщо йому забезпечити хоча б частково такі умови, як в інших країнах з розвиненим аграрним виробництвом.

Отже, при формуванні фермерського укладу в Україні слід враховувати як досягнення, так і прорахунки наших ближніх та дальніх сусідів. Особливого значення набуває формування раціональних за розмірами господарств, економічна підтримка, надійний політичний, правовий та соціальний захист фермерства з боку держави.

Середні розміри фермерських господарств в Україні і, зокрема в Житомирській області в 2002 р. уже відповідали рівню більшості європейських країн, а умови оренди земель дозволяють довести їх до раціональних. Це є важливою передумовою ефективного розвитку фермерських господарств у досліджуваному регіоні. Приватні господарства, зокрема фермерські, довели свою життєздатність у ринкових умовах. Фермерство є одним з основних напрямів відродження підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, ефективного ведення сільськогосподарського виробництва.

У другому розділі - “Сучасний стан та ефективність фермерських господарств у поліській зоні Житомирської області” - проаналізовано стан розвитку фермерства в умовах Житомирського Полісся, виявлено тенденції в їх формуванні й особливості організаційно-економічної діяльності фермерських господарств, проведена оцінка ефективності їх роботи.

У становленні та розвитку фермерства як в Україні, так і в Житомирській області можна виділити три етапи. Перший – від прийняття Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” (1991 р.) по 1995 рік, коли щорічно організовувались 75 нових господарств, загальна їх кількість зросла до 310, а площа землекористування – майже до 6 тис. га. У ці роки держава надавала значну політико-правову й економічну підтримку фермерам, як представникам нової форми господарювання на селі, що грунтувалась на приватній власності на землю.

Другий етап, з 1996 по 1999 рік, характеризувався різким зниженням темпів росту чисельності фермерських господарств і навіть зменшенням їх кількості в 1999 р. Причинами цього були: послаблення підтримки державою фермерів; гальмування у проведенні земельної реформи; зміна пріоритетів місцевих владних структур щодо перспектив організаційної побудови аграрного виробництва, труднощі у формуванні матеріально-технічної бази.

Третій етап пов’язаний з Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року, яким були врегульовані питання оренди земельних і майнових паїв, і який став потужним імпульсом до прискорення темпів розвитку фермерства. Протягом останніх трьох років чисельність господарств у досліджуваному регіоні збільшилася в 1,8 раза, а площа сільськогосподарських угідь – в 8,1 раза.

Більшість фермерських господарств області спеціалізується на рослинницькій продукції, насамперед зерні, технологія вирощування якого менш трудомістка і капіталомістка, а виробництво до останнього часу було рентабельним. На продукції тваринництва спеціалізується мало фермерських господарств, що пов’язано з нестачею у фермерів необхідних коштів, а головне - збитковістю виробництва більшості видів тваринницької продукції, відсутністю необхідних приміщень.

Роль фермерських господарств в аграрному секторі зростає, підвищуєть-ся їх частка не лише в площі сільськогосподарських угідь, а і у валовій продукції (табл. 1).

Виробництво валової продукції фермерськими господарствами області зросло за 1996-2002 рр. майже в 10 разів. Якщо в 1995 р. на фермерські господарства припадало лише 0,4 % валової продукції, виробленої сільгосппідприємствами області, то в 2002 році – близько 10%. У розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь вони виробили більше валової продукції в 1,4 , в тому числі рослинництва – в 1,8 раза, а тваринництва - на 9,2 % менше, оскільки фермерські господарства не мають достатніх коштів на розвиток тваринництва. Отже, фермерство, як форма господарювання, вже утвердилося і забезпечує вищі темпи виробництва продукції, ніж сільськогосподарські підприємства.

Значне збільшення площі земель у власності та користуванні (оренді) фермерів зумовило зростання середнього розміру господарства в 2002 р. до 104 га, а частка угідь, яку фермери взяли в оренду у власників земельних часток (паїв), перевищила половину загальної площі.

1. Місце фермерських господарств в аграрному секторі

Житомирської області

Показники | 199519992002

фермерські госпо-дарства | с.-г. підпри-

ємства | фермерські госпо-дарства | с.-г. підпри-

ємства | фермерські госпо-дарства | с.-г. підпри-

ємства

Кількість господарств | 310 | 690 | 360 | 680 | 638 | 690

Площа сільгоспугідь, тис. га | 6,0 | 1263,5 | 8,2 | 1253,1 | 66,6 | 989,3

Середній розмір господарства, га | 19,2 | 1831 | 22,8 | 1511 | 104,5 | 1434

Валова продукця всього, млн.грн. | 5,9 | 1354,6 | 9,0 | 682,7 | 58,1 | 603 | у т.ч.: рослинництва | 5,3 | 805,2 | 7,1 | 368,9 | 42,5 | 345,8 | тваринництва | 0,6 | 549,4 | 1,9 | 313,8 | 15,6 | 257,2

Припадає на 1 га угідь, грн.:

валової продукції, всього | 983,3 | 1072,1 | 1097,5 | 544,8 | 872,4 | 609,5 | у т.ч.: рослинництва | 883,3 | 637,3 | 865,8 | 294,3 | 638,2 | 349,5

тваринництва | 100,0 | 434,8 | 231,7 | 250,4 | 234,2 | 260,0

Питома вага в області за:

- площею сільгоспугідь, % | 0,4 | 82,7 | 0,5 | 80,9 | 4,4 | 66,4

- валовою продукцією, % | 0,2 | 49,1 | 0,5 | 34,8 | 2,9 | 29,9

Вибіркове обстеження 78 фермерських господарств поліської зони, а це становить 15,6% фермерів області, показало, що 64% опитаних бажають розширити свої земельні площі, 33,4% – не хочуть цього робити через низький рівень матеріально-технічного забезпечення та економічний ризик, 2,5% – ще не визначилися. Розширити свої ділянки на 40-80 га бажають - 32% обстежених власників фермерських господарств, на 80-100 га - 28%, на 100-160 га - 20% і понад 160 га -20%. Максимальна площа землі, яку фермери хочуть взяти в оренду, - 900 га.

Майже половина обстежених фермерів ведуть сільськогосподарське виробництво, не маючи професійної підготовки, а ті, що набули спеціальну освіту в навчальних закладах, вказали, що їм не вистачає знань.

У 2002 р. в середньому на одне фермерське господарство в регіоні припадало їх членів – 5 осіб, залучених за трудовою угодою на постійну роботу – 2 і на сезонну - 1,7 особи. Середнє навантаження сільськогосподарських угідь на одного члена фермерського господарства зросло з 12 га в 1999 році до 20 га в 2002 році.

Фермерські господарства області, як і більшості регіонів України, недостатньо забезпечені основними засобами і, перш за все, технічними. У середньому в 2002 р. один трактор припадав на одне господарство, один комбайн - на два з половиною, одна сівалка - на два господарства.

У структурі витрат на виробництво продукції в досліджуваних господарствах регіону найвищу частку займають витрати на придбання матеріальних ресурсів промислового виробництва, а також орендна плата за землю, плата за електроенергію.

В обстежених фермерських господарствах у 2002 р. рівень рентабельності виробництва становив 27,1%, у т.ч. рослинництва 32,7%, а тваринництво принесло збитки -4,2%. Водночас у сільгосппідприємствах області виробництво в цілому і продукції тваринництва були збитковими (- 13,1% і –27,3% відповідно), а рослинництво – прибутковим (9,3%). Проте, економічні проблеми, які постають перед фермерами, в переважній більшості залишаються невирішеними. До них відносяться: нестача фінансових ресурсів для формування сучасної матеріально-технічної бази через неврегульованість цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, недостатня державна підтримка, недосконалість системи кредитування, невизначеність щодо спеціалізації і низький рівень концентрації виробництва.

Основним концептуальним положенням стратегії розвитку фермерства у поліській зоні є необхідність формування спеціалізованих фермерських господарств товарного типу, раціональних за розмірами і рівнем фондооснащеності виробництва. Фермерство, як нова рівноправна й ефективна форма господарювання, повинно зайняти належне місце на ринку продовольства.

У третьому розділі “Напрями підвищення ефективності функціонування фермерських господарств в умовах Полісся” - опрацьовані заходи щодо поглиблення спеціалізації та підвищенню концентрації виробництва в досліджуваних господарствах, формування раціональних типів господарств та їх матеріально-технічної бази, вдосконалення економічного механізму діяльності фермерських господарств.

Виявлення впливу підвищення рівня спеціалізації та концентрації виробництва на його ефективність здійснено на прикладі діючих нещодавно створених фермерських господарств Житомирської області, розміри яких дозволяють раціонально використовувати технічні засоби й інші ресурси, вирішувати питання вибору та поєднання галузей з метою підвищення ефективності. Тому вони прийняті базовими при розробці моделей спеціалізованих господарств, які рекомендовані для даного регіону як типові.

При створенні фермерського господарства “Надія”, спеціалізованого на виробництві продукції рослинництва, в 1996 р. йому було виділено тільки 29,8 га сільськогосподарських угідь, що не давало змоги власнику працювати ефективно. Протягом 1997-1998 рр. розміри господарства за рахунок оренди зросли до 475 га, а в 2000 році - до 745,3 га, з них ріллі 693 га. У 2002 р. в господарстві працювала 21 особа, з них члени господарства – 6, воно мало 2155 тис.грн. основних фондів. У перші роки фермер вирощував багато зернових і технічних культур на невеликих площах й не отримував очікуваних результатів, бо виробництво багатьох видів продукції було збитковим.

Проведена економічна оцінка результатів роботи дозволила визначити більш прибуткові галузі, на яких доцільно спеціалізувати рослинництво. До них відносяться картоплярство, овочівництво і зернове господарство (переважно озиме жито та горох). Прибуток від реалізації 1 ц картоплі й овочів у середньому за 2000 - 2002 рр. був відповідно вищим у 2,2–2,3 раза, ніж від реалізації 1 ц зерна, а прибуток, одержаний з гектара картоплі, був у 8,8, а овочів – у 15,6 раза більшим. Отже, спеціалізація більшості фермерських господарств поліської зони на вирощуванні зернових культур у сучасних умовах не є виправданою, оскільки пов’язана з великими ризиками, урожайність зернових тут невисока, а умови для вирощування картоплі й овочів - сприятливі.

Нами спрогнозовані виробничі і економічні показники розвитку цього господарства на 2010 р. Поглиблення спеціалізації та підвищення концентрації виробництва, використання резервів підвищення економічної ефективності дозволить збільшити виробництво валової продукції на одиницю площі та на одного працюючого в 1,4 раза, суму прибутку – в 1,7 раза і підвищити рівень рентабельності до 63% (табл. 2).

2. Показники діяльності типового фермерського господарства, спеціалізованого на виробництві продукції рослинництва

Показники | Одиниця виміру | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2010

Площа сільгоспугідь | га | 447,9 | 745 | 745 | 745 | 745

з них: ріллі | га | 444,4 | 693 | 693 | 693 | 693

Середньорічні працівники | чол | 22 | 39 | 27 | 21 | 21

Основні виробничі фонди | тис.грн. | 1606 | 3043 | 3121 | 2155 | 2350

у т.ч.: на 1 га с.-г.угідь | грн. | 3585 | 4084 | 4189 | 2893 | 3154

на працівника | тис.грн. | 73,0 | 78,0 | 115,6 | 102,6 | 111,9

Валова продукція, всього | тис.грн. | 86,2 | 357,6 | 531,3 | 516 | 743

у т.ч.: на 1 га с.-г.угідь | грн. | 192,5 | 480 | 713,2 | 692,6 | 997

на працівника | тис.грн. | 4,0 | 9,2 | 19,7 | 24,6 | 35,4

на 1 грн. основних фондів | грн. | 0,05 | 0,12 | 0,17 | 0,24 | 0,32

Валовий доход, всього | тис.грн. | 19,0 | 152,4 | 181,9 | 212,5 | 302

у т.ч.: на 1 га с.-г.угідь | грн. | 42,4 | 204,6 | 244,2 | 285,2 | 405,4

на працівника | тис.грн. | 0,9 | 3,4 | 6,7 | 10,1 | 14,4

на 1 грн. основних фондів | грн. | 0,01 | 0,04 | 0,06 | 0,09 | 0,13

Прибуток (+), збиток (-) | тис.грн. | -11,1 | 118,0 | 132,6 | 132,5 | 227

у т.ч.: на 1 га с.-г.угідь | грн. | - | 158,4 | 178,0 | 177,8 | 304,7

на працівника | тис.грн. | - | 3,3 | 4,9 | 6,2 | 10,8

на 1 грн. основних фондів | грн. | - | 0,04 | 0,04 | 0,06 | 0,10

Рентабельність (збитковість) | % | -11,4 | 48,5 | 50,6 | 49,5 | 63

Поряд з господарствами рослинницького напряму в досліджуваному регіоні розвиватимуться і тваринницькі, в яких рослинництво організовується відповідно до потреби у кормах, а капітал спрямовується на будівництво й обладнання необхідних приміщень, формування продуктивного стада, поповнення оборотних фондів. Прикладом такого типу спеціалізації є фермерське господарство “Ліана”, в якому в 2002 р. було 280 га сільгоспугідь, 19 працівників, 927,7 тис. грн. основних і оборотних фондів. Протягом 2000-2002 років у господарстві збільшилось виробництво молока в 1,3 раза і яловичини – в 5,7 раза переважно за рахунок підвищення продуктивності корів та молодняка на вирощуванні і відгодівлі. Молочна продуктивність корів ще залишається на низькому рівні, що пов’язано, значною мірою, з породними якостями стада. Досить високий рівень концентрації капіталу, земельних і трудових ресурсів є важливою передумовою ефективного виробництва молока і яловичини в господарстві (табл. 3).

3. Ефективність виробництва молока і яловичини в типовому фермерському господарстві молочного напрямку

Показники | Одиниця виміру | 2000 | 2001 | 2002 | 2010

Площа с.-г.угідь | га | 266 | 266 | 280 | 280

Поголівя великої рогатої худоби | гол. | 95 | 159 | 127 | 175

у т.ч.: на 100 га с.-г.угідь | гол. | 35,7 | 59,8 | 45,4 | 62,5

з них корови | гол. | 43 | 52 | 40 | 60

у т.ч.: на 100 га с.-г.угідь | гол. | 16,2 | 19,5 | 14,3 | 21,4

Надоєно молока | ц | 619 | 801 | 813 | 2100

у т.ч.: на 100 га с.-г.угідь | ц | 233 | 301 | 290 | 750

Середньорічний надій на корову | кг | 1440 | 1540 | 2033 | 3500

Вирощено яловичини | ц | 34 | 98 | 194 | 230

у т.ч.: на 100 га с.-г.угідь | ц | 12,8 | 36,8 | 69,3 | 82,1

Середньодобовий приріст тварин | г | 217 | 251 | 611 | 620

Собівартість 1 ц :

- реалізованого молока | грн. | 43,21 | 49,54 | 34,01 | 40

- реалізованої яловичини | грн. | 271,74 | 249,29 | 274,22 | 300

Ціна реалізації 1 ц :

- молока | грн. | 41,96 | 57,67 | 46,0 | 65,0

- яловичини | грн. | 293,48 | 351,07 | 304,12 | 350

Прибуток від реалізації:

- молока | тис.грн. | - | 4,4 | 6,5 | 52,0

- яловичини | тис.грн. | 2,0 | 5,7 | 2,9 | 20,2

Рівень рентабельності:

- молока | % | - | 16,4 | 35 | 62,8

- яловичини | % | 8,0 | 42,5 | 10,9 | 16,7

У перспективі буде проведена заміна наявного поголів’я худоби на більш продуктивне, що дозволить збільшити обсяги виробництва і знизити собівартість тваринницької продукції, вирощеної на кормах переважно власного виробництва. У господарстві велика увага приділяється зниженню собівартості всіх видів кормів, особливо зелених і сіна, які формують основу раціону великої рогатої худоби. Це дає можливість фермеру вести виробництво прибутково, незважаючи на несприятливу цінову ситуацію.

На період до 2010 року передбачається подальше поглиблення спеціалізації господарства на виробництві молока і яловичини, підвищення рівня концентрації, удосконалення матеріально-технічної бази, поліпшення племінних якостей основного стада, зміцнення кормової бази, що дозволить підвищити продуктивність худоби, знизити собівартість одиниці продукції, поліпшити її якість і на цій основі, підвищити економічні показники роботи господарства.

В роботі визначено комплекс сільськогосподарських машин, необхідних для вирощування основних культур у фермерських господарствах Полісся з урахуванням їх спеціалізації і розмірів.

Виробництво певних видів тваринницької продукції також потребує відповідного набору обладнання для механізації технологічних процесів у тваринництві в залежності від розмірів господарства.

Фермеру необхідно, з одного боку, мати технічні засоби для механізації трудомістких процесів, скоротивши до мінімуму затрати праці на виробництво одиниці продукції, а з іншого – забезпечити якомога вищий рівень завантаженості техніки з метою зменшення експлуатаційних витрат на її утримання. Це може бути досягнуто в умовах раціональних розмірів фермерських господарств, для розрахунку яких в досліджуваному регіоні нами доопрацьована методика визначення оптимальних розмірів господарств, розроблена в ННЦ “Інститут аграрної економіки”.

Розрахунки, проведені по фермерських господарствах різних напрямків виробничої спеціалізації, дозволили зробити висновок про мінімальні раціональні їх розміри. В умовах досліджуваного регіону такими розмірами є: для зернового напряму спеціалізації–250-350 га, зерново-картоплярського –300-400, картоплярсько-овочівницько-зернового – 300-400, зерново-льонарського – 200-300, картоплярського–100-150, овочівницького – 50-100, плодово-ягідного – 25-50, молочного–200-300, молочно-м’ясного – 250-350, скотарського – 350-400, птахівничого – 150-200 га. При кратному збільшенні вказаних розмірів завантаженість техніки а ефективність її використання підвищаться.

Розміри більшості фермерських господарств, які функціонують в зоні Полісся, ще не досягли раціональних. Сучасний рівень забезпеченості основними виробничими фондами більшості фермерських господарств у досліджуваному регіоні не відповідає потребі в них як за обсягами, так і за складом, що пов’язано з відсутністю у фермерів необхідних коштів.

Визначена потреба в основних виробничих фондах фермерських господарств досліджуваного регіону залежно від їх розмірів і спеціалізації. Розрахунки зроблені для господарств розміром 100 га (фактичний середній розмір фермерського господарства в досліджуваному регіоні) та 400 га (раціональний розмір господарства) (табл.4).

4. Потреба фермерських господарств в основних виробничих фондах,

у розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь

Показники | Напрям спеціалізації господарств

картоплярсько-овочівницько-зерновий | молочно-м’ясний | зерновий

Розмір господарства, га | 100 | 400 | 100 | 400 | 100 | 400

Основні виробничі фонди всього, тис.грн., | 6,71 | 3,85 | 11,84 | 7,17 | 5,74 | 3,46

у тому числі:

- технічні засоби | 4,75 | 2,58 | 5,11 | 2,65 | 3,95 | 2,30

- будівлі та споруди | 1,96 | 1,27 | 6,13 | 3,94 | 1,79 | 1,16

- продуктивна худоба | - | - | 0,60 | 0,58 | - | -

Чим менші розміри господарства, тим більше необхідно основних фондів в розрахунку на одиницю земельної площі, а отже і частка амортизаційних відрахувань у собівартості продукції. Тому невеликі за розмірами господарства не мають змоги придбати й утримувати комплекс технічних засобів. Потреба в основних фондах фермерських господарств, спеціалізованих на виробництві тваринницької продукції, значно вища порівняно з господарствами рослинницького напряму.

Автором визначена потреба в коштах на формування розрахункових обсягів основних виробничих фондів фермерських господарств поліської зони. Розрахунки здійснені для господарств як рослинницького, так і тваринницького напряму спеціалізації. Із збільшенням розмірів господарств від 100 до 400 га потреба їх у коштах для формування основних фондів у розрахунку на господарство зростає, а в розрахунку на одиницю площі – зменшується, оскільки засоби виробництва в господарстві, більшому за розмірами, завантажені повніше, і тому потреба в них є відносно меншою в порівнянні з господарствами меншими за розмірами. Розрахована також потреба в коштах на поповнення оборотних фондів у рослинництві і тваринництві.

Проведені дослідження свідчать, що в сучасних умовах фермер може забезпечити господарство будівлями та спорудами виробничого призначення через довгострокову оренду приміщень у власників майнових паїв. У досліджуваному регіоні частина фермерських господарств саме таким чином вирішує цю проблему, ремонтуючи і переобладнуючи орендовані приміщення.

Потребує вдосконалення механізм державного регулювання економічних відносин в аграрному секторі. У першу чергу це стосується економічного механізму та кредитно-фінансової системи. Діючі ціни на сільськогосподарську та промислову продукцію не забезпечують рівних економічних умов функціонування підприємств різних галузей і, зокрема, отримання таких доходів сільськогосподарськими товаровиробниками, які б дозволили їм вести виробництво на розширеній основі. Недосконалою є і система кредитування сільськогосподарських формувань.

Фермерські господарства отримали землю, але не мають стартового капіталу для формування матеріально-технічної бази, до їх потреб не пристосована виробнича і соціальна інфраструктура.

Вивчення зарубіжного досвіду показує, що в розвинених країнах світу державна підтримка фермерських господарств складає 40-50% затрат на товарну продукцію. В Україні і Житомирській області розміри фінансової допомоги фермерам через Український державний фонд підтримки фермерських господарств поки що вкрай недостатні. І хоча загальна сума коштів, що надходили з бюджету і кількість господарств, які отримали фінансову допомогу з Житомирського обласного державного фонду підтримки в 2001-2002 рр., в порівнянні з попередніми роками збільшились, розміри підтримки в середньому на одне господарство, яке її отримало, становили всього 1,6 – 2,1 тис. грн., а на гектар сільгоспугідь – 17-20 грн. і не могли істотно вплинути на формування матеріально-технічної бази господарств. Необхідно істотно збільшити суми коштів, що виділяються з бюджету до фонду підтримки фермерських господарств, особливо в поліській зоні, де кліматичні й економічні умови господарювання набагато складніші, а ступінь ризиків значно вища, ніж в інших регіонах .

Для формування матеріально-технічної бази фермерських господарств суттєве значення має продаж їм техніки на умовах лізингу, однією з переваг якого є те, що сама техніка і є предметом застави. Проте, діюча система лізингу потребує вдосконалення в напрямі суттєвого зниження відсотків по лізинговому кредиту, підвищення якості вітчизняної техніки, встановлення відповідних цін на неї. Слід забезпечити необхідними кредитними ресурсами не тільки лізингові компанії, а й фермерські господарства.

Щодо часткової компенсації за рахунок державного бюджету відсоткових ставок за користування кредитами комерційних банків, наданих фермерам на придбання оборотних засобів і техніки, то порядок її отримання, як і надання вітчизняних та іноземних кредитів, потребує вдосконалення у напрямі збільшення кредитних ресурсів і зменшення плати за користування ними.

Суттєвим напрямом державної підтримки доходів фермерських господарств залишається їх пільгове оподаткування. Вважаємо за необхідне дію Закону України „Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр.” продовжити до 2010 року з метою зменшення податкового тиску на фермерів у сучасних економічних умовах.

Слід запровадити обов’язкове страхування посівів основних сільськогосподарських культур фермерських господарств і в першу чергу в зонах підвищеного ризику, до яких відноситься Полісся, з відшкодуванням їм страхових платежів у розмірі 50% за рахунок державного бюджету.

Головне завдання – забезпечити однакові умови для розвитку всіх галузей народного господарства. Вважаємо за доцільне створення державного фонду регулювання рівня доходності галузей. Фонд може бути сформований за рахунок оподаткування за прогресивною шкалою доходів підприємств і галузей, які отримують понаднормативні прибутки. Кошти фонду будуть використані на підтримку розширеного відтворення виробництва в галузях, що не можуть забезпечити в даній економічній ситуації нормативного рівня норми прибутку. До таких галузей відноситься і сільське господарство з низькою обіговістю оборотних коштів і високим ступенем ризику, яке працює в умовах нееквівалентного обміну. При цьому потрібно забезпечити вирівнювання умов господарювання на землях різної якості та в різних кліматичних умовах через систему підтримки цін і доходів господарств, які працюють у несприятливих умовах і, зокрема, в зоні Полісся.

Слід прискорити формування інфраструктури ринку збуту продукції фермерських господарств (біржі, торгові доми, оптові ринки тощо). Фермерам необхідна підтримка в організації сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, особливо на стадії їх реєстрації як неприбуткових організацій. Потребує державної підтримки, подальшого розвитку і вдосконалення система підготовки та перепідготовки кадрів фермерських господарств.

Необхідна також державна підтримка фермерів у підвищенні рівня інформаційного забезпечення за прикладом передових країн Європи і світу. Потрібно невідкладно розробити державну та регіональні програми підтримки фермерства.

Висновки

1. Теоретичні розробки вітчизняних учених-економістів, проведення земельної та аграрної реформ в Україні, створення відповідної законодавчої бази сприяло становленню нової для нашої країни форми господарювання – фермерства, незважаючи на наявність проблем у його розвитку.

Фермерські господарства поліської зони значно поступаються іншим регіонам за якістю земель, рівнем спеціалізації і концентрації виробництва, забезпеченості фінансовими й матеріально-технічними ресурсами, але мають вищий рівень забезпеченості робочою силою.

Досвід багатьох країн світу, де фермери забезпечують ефективне виробництво сільськогосподарської продукції, та їх діяльність у нашій країні і сусідніх державах СНД переконують, що фермерські господарства є перспективною формою господарювання. Аналіз розвитку фермерства у США та країнах Європи з високорозвинутим сільським господарством свідчить, що розміри фермерських господарств коливаються в значних межах і мають тенденцію до збільшення.

2. Основною тенденцією розвитку фермерства в Житомирській області та в її поліській зоні є зростання чисельності фермерських господарств, збільшення їх розмірів і нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Якщо на одне фермерське господарство в 1999 р. припадало менше 23 га сільськогосподарських угідь, то на кінець 2002 року – 104,5 гектара.

Матеріально-технічне забезпечення фермерських господарств Житомирщини ще незадовільне. Незважаючи на це, фермери області виробляють валової продукції в 1,4 рази більше ніж сільськогосподарські підприємства.

3. Вибіркове обстеження 78 фермерських господарств поліської зони Житомирської області засвідчило, що середній розмір орендованих угідь в