Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

СНІГУР Світлана Арсеніївна

УДК 281.96

функціонування

МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ХРИСТИЯНСТВА

В КУЛЬТУРІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

(методологічно-релігієзнавчий аспект)

09.00.11 – релігієзнавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник- доктор філософських наук, професор

КОНОТОП Людмила Григорівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри релігієзнавства.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,

академік АПН України

САУХ Петро Юрійович,

Житомирський державний педаго-

гічний університет ім. І.Франка,

ректор;

кандидат філософських наук, доцент

БУБЛИК Сергій Андрійович,

Національна академія внутрішніх

справ України, профессор кафедри

прав людини.

Провідна установа: Національний педагогічний

університет імені М.П.Драгоманова,

кафедра культурології, Міністерство

освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 26 квітня 2004 р. о 14.00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д26.001.17 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

ауд. 328, вул Володимирська, 60, м.Київ, 01033.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: вул Володимирська, 58, м.Київ, 01033.

Автореферат розіслано „25 березня” березня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О.Шашкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасному просторі зростання інтересу до християнських цінностей, їх реалізації в життєдіяльності кожного народу особливе місце посідає проблема моральних норм, їх значення у функціонуванні спільноти і суспільства. В цьому аспекті особливо важливою постає проблема формування та функціонування норм християнської моралі в житті конкретного народу. Саме тому актуальним є аналіз конкретних норм християнської моралі в процесі формування українського етносу.

Упродовж тривалого періоду панування атеїстичного світогляду було руйнівним для виважених норм християнської духовності. Крім того, таке панування було деструктивним для світоглядних орієнтирів українського народу, для його самоідентифікації та самореалізації. Проблема формування основи етносу, його системи цінностей та їх реалізації в соціокультурному просторі є актуальною, вона має особливе значення і для українського соціуму. Дослідження такого роду проблем мають значення для аналізу не тільки своєрідності процесів формування кожного етносу, але й для усвідомлення функціонування системи християнських цінностей у життєвому „просторі” конкретного етносу.

Сучасне релігієзнавство отримало додаткові можливості для розвитку. Звернення до моральної спадщини давньоруської держави дозволяє уточнити деякі закономірності динаміки моралі та моральності, притаманні Київській Русі, відтворити та реконструювати становлення ментальності народу. Це сприяє виявленню особливостей моральних норм, які були обумовлені наявністю глибинних зв’язків між формуванням моральних принципів та цілим рядом соціокультурних факторів, серед яких значне місце посідає фактор християнського впливу. Оцінюючи в даному аспекті формування та розвиток моральних основ давньоруського народу, слід зазначити, що такий підхід є плідним для вияву ідей, поглядів, принципів та їх реалізації в життєдіяльності етносу.

У дисертації запропоновано один з можливих підходів до аналізу взаємопов’язаності загальнолюдських норм моралі з християнською моральністю. Це не тільки історія „входження” християнства до моральності, духовності києворуської культури, а й звертання на конкретні, специфічні умови формування українського етносу як неповторності, своєрідності. Такий підхід є реалізацією нового розгляду процесу формування та функціонування християнства в Київській Русі, як, найголовніше, зосередженістю на моральній проблематиці.

Специфіка і складність розкриття впливу християнства на формування моральних норм Київської Русі полягає в тому, що даний процес є частиною загальноєвропейського процесу впливу християнської релігії на всі сфери буття спільноти, а також він постає як окреме й особливе явище.

Під час дослідження даної теми дисертант спиралася на історико-філософські та методологічні праці зарубіжних авторів, зокрема С.Авєрінцева, М.Бахтіна, М.Блока, М.Гайдеггера, А.Гуревича, Ф.Дворніка, Ж.Дюбі, Л.Леві-Брюля, К.Леві-Строса, Д.Лихачова, А.Лосєва, М.Мерло-Понті, М.Мосса, Н.Нікольського, В.Оккенфельса, С.Фран-ка, Є.Фромма, М.Фуко, К.Юнга та ін., а також використовувала концептуальний підхід української школи – М.Грушевського, Д.Донцова, М.Драгоманова, М.Костома-рова, П.Куліша, Д.Кульчицького, В.Ленцика, В.Липин-ського, І.Огієнка, С.Рудницького, П.Юркевича, Д.Чижев-ського, В.Горського, М.Поповича, П.Толочка, М.Брайчев-ського, В.Зубаря, В.Рички та ін. Саме ці автори свою увагу зосередили на формуванні української культури, особливостях української нації. Для них релігія на стародавніх українських землях й була гарантом становлення духовності народу. Проблемам хрещення Русі приділена значна увага в працях В.Замалєєва, В.Зоца, Д.Лихачова, О.Рапова, Б.Рибакова, В.Розена, П.Толочка, О.Шахматова та інших.

Дисертантом також був використаний досвід філософського дослідження релігії А.Бичко, С.Бублика, В.Горського, А.Колодного, Л.Конотоп, С.Кримського, Г.Лозко, В.Лубського, О.Нельги, М.Поповича, Б.Попова, С.Сагана, П.Сауха, В. Табачковського, В. Шинкарука, Л. Шкляра, Л.Филипович, П.Яроцького.

Ще одну групу наукових праць становлять розробки, які безпосередньо торкаються проблеми формування ментальності українського народу. Це новітні праці українських філософів та релігієзнавців, висновки яких є вагомими для нашого дисертаційного дослідження: А. Колодного, А.Глушака, В.Крисаченка, Г.Лозко, О.Нельги, Б.Попова, Ю.Римаренка, М.Степіко, Л.Филипович, О.Шнурової, А.Шуби, Ст.Ярмуся.

Проблемами сучасного стану моралі та моральності українського суспільства, з актуалізацією норм християнської моралі як норм сумісного життя людей в єдиному просторі української державності. Неможливо осягнути сучасне життя, події та обставини поза моральністю кожної людини як активного учасника загальних подій у суспільстві.

Але більшість зазначених і проаналізованих праць видатних науковців за меншою мірою торкалися проблеми змістовної значущості норм християнської моралі для культури Київської Русі. Безперечно, що культурою Київської Русі займалися вітчизняні вчені в багатьох аспектах: історичному, релігійному, соціальному та ін. Щодо проблеми християнських цінностей, то вона була, із зрозумілих причин, багато років „відкритою” тільки для богословів. А те, що стосується особливостей формування моралі та моральності в києворуській культурі, то праці, присвячені цій проблематиці, в сучасній вітчизняній науці практично відсутні.

У більшості праць не досліджена своєрідність українського язичництва як вироблення певних норм життєдіяльності, як основи світосприйняття української спільноти. Крім того, не досліджена роль цінностей християнської релігії в динаміці змін стереотипів світосприйняття та словосполучення „християнські цінності”, які конкретно реалізуються в національній культурі.

Принципово важливим є також питання про головні характеристики взаємовідносин між нормами язичницької релігії та цінностями християнства. Іншими словами, необхідно з’ясувати морально-аксіологічний зміст староукраїнської культури в її генезі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах теми “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть” (номер державної реєстрації – 01БФ041-01) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати динаміку християнських цінностей в культурному просторі Київської Русі, еволюційні зміни у взаємодії язичництва і християнства; визначити основні тенденції взаємозв’язку ментальних і релігійних структур в історії української спільноти, у розкритті специфіки їх прояву в Україні.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку та дослідження кола питань, що передбачало вирішення наступних основних завдань:*

розкрити взаємовплив між процесами, що відбувалися в моральній та релігійній сферах, а також суспільними відносинами в Київській Русі;*

проаналізувати соціо-моральні аспекти християнського вчення в його рецепції та асиміляції києворуською культурою;*

виявити взаємозв’язок ментальності української спільноти з певними моральними нормами;*

розкрити особливості первісного світорозуміння у зв’язку з ціннісно-життєвими, моральними засадами етносу, народу;*

дослідити теїстичні уявлення давньоруської спільноти на підставі аналізу змісту найбільш показових персонажів язичницького пантеону богів;*

визначити актуальність головних характеристик моральної культури українського народу в зв’язку з проблемою формування духовності в сучасній Україні.

Об’єктом дослідження є християнські норми моралі як феномен духовної культури.

Предметом дослідження постають особливості функціонування християнських моральних цінностей в формуванні культури Київської Русі.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають принципи об’єктив-ності, конкретності, системності, історизму, позаконфесійності. Визначаючи принципи світоглядного плюралізму, автор обґрунтовує власний підхід до морально-ціннісних орієнтацій християнської релігії, вважає розкриття їх змістовних характеристик необхідним для вирішення поставлених завдань і досягнення мети. Підхід автора ґрунтується на аналізі розвитку релігійно-філософської думки як діалектичного процесу в динаміці якого виявляються не тільки плюралізм ідей, вчень, теорій, концепцій, але й їх самодостатність в соціокультурному просторі, нерозривний зв’язок з національно-духовними традиціями. В цьому аспекті логічним було поєднання дескриптивно-історичного і нормативного підходів. Для аналізу творів києворуської культури застосовувалися конкретний та компаративний методи. Для розкриття генези цінностей християнства використовується генетичний, феноменологічний, гіпотетичний методи та структурно-функціональний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дозволяє розкрити методологічні засади ментальних структур етносу та духовної культури народу, встановити зв’язок між процесом становлення моральної свідомості, філософським осмисленням навколишнього світу та рівнем культури народу. При цьому існує пряма залежність між мірою реалізації моральних цінностей в спільноті та розширенням загальнокультурного рівня. Мова йде не про абсолютну пріоритетність моральних цінностей християнської релігії, але вважаємо, що саме вони містять у собі, окрім ґрунтовних понять “віри,” “відношення до Бога,” – загальнодуховний смисл людини і людства як єдності.

У дисертації обґрунтована новизна наступних теоретичних положень:–

доведено, що ціннісні орієнтації християнської релігії визначили в Київській Русі пріоритетність “суб’єкт– суб’єктних” відносин. Це ідея становлення та розвитку спільноти “за горизонталлю.” Принципи “не вбивай,” “не вкради” та інші мали свій вияв, не тільки в релігійних, але й світських пам’ятках;–

аргументовано, що ментальність українського народу формувалася в плані цілісного світосприйняття. Вірування, обряди, ритуали є свідченням не-дуалістичного відношення до світу, що заклало ідею ”вписаності” людини одночасно до матеріального, природного й до духовного, божественного;–

структуровано рецепцію та асиміляцію християнських цінностей формують свідомість, яка “є в світі” та “в самій собі”. Це космологічно-аксіологічний тип свідомості, який виявляє не стільки ставлення до об’єкту, оскільки постає ґрунтом її самоусвідомлення;–

визначено, що культура Київської Русі характеризувалася положенням “єдності християнського світу”, але, одночасно відрізнялася особливою толерантністю до інших культур, активно “вбирала” їх сенси, що в поєднанні з дохристиянською культурою й склало феномен православ’я;–

з’ясовано, що моральне пізнання в києворуській традиції вдосконалюється в процесі життєдіяльності людей, прагне взаємодіяти із стрімкими злетами в житті спільноти, поновлюючи та поширюючи при цьому ціннісні орієнтації, на яких ґрунтуються обов’язки та відповідальність;–

проаналізовано, що сумісне життя людей виробляє певні релігійні та моральні уявлення, які в зв’язку із християнськими цінностями, потребують виконання соціальних обов’язків та колективного здійснення справедливості як суспільної акції).

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична значущість дисертаційного дослідження зумовлена тим, що воно надає можливість об’єктивно проаналізувати місце норм християнської моралі в історії української культури. Одержані результати сприяють всебічному осмисленню соціокультурно-психологічних процесів, які мали місце в історії Київської Русі; розкривають історію формування релігійних цінностей, сприяють розвитку сучасного осмислення процесів формування духовної людини і духовного суспільства.

Практична значущість роботи полягає в тому, що специфіка тлумачення особливостей та змісту християнських норм, їх функціонування в культурі Київської Русі сприятиме усвідомленню значення релігії в історії українського народу, розумінню формування такого феномену як православ’я.

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсів релігієзнавства, історії релігії, філософії релігії та історії української культури. Дисертаційний текст може стати корисним у просвітницькій роботі, в тих процесах, які спрямовані на відродження духовності сучасного українського суспільства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені автором і обговорені на наукових конференціях: Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції “Християнство на межі тисячоліть” (Київ, НАУ, 15-16 березня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри” (Київ, Міжнародний інститут лінгвістики і права, червень, 2001 р.); науково-практичній конференції „Християнство і мораль” (Тернопіль, 3 листопада 2001 р.); науково-практичних конференціях “Дні науки – 2001 р.”, “Дні науки – 2002 р.” філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 9 наукових працях, з них – 6 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 3 – тези доповідей на міжнародних конференціях.

Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 160 стор. Список використаних джерел містить 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дисертаційного дослідження, його методологічні основи, розкривається наукова новизна роботи, з’ясовуються її теоретична і практична значущість.

У першому розділі „Аналітичний огляд літератури з проблеми моральних засад християнства в культурі Київської Русі” аналізується дослідницька література, присвячена християнству в Київській Русі. Автором доводиться необхідність детального вивчення саме функціонування норм християнської моралі в києворуській культурі.

Підкреслюється, що проблемне поле культури Київської Русі знаходиться в центрі уваги багатьох дослідників, в зв’язку з чим, дане дисертаційне дослідження написане на стику трьох проблем: 1) функціонування норм християнської моралі та їх значення в києворуській культурі; 2) дослідження світоглядних джерел української ментальності; 3) з’ясування взаємовідносин язичництва та християнства.

У контексті дослідження світоглядних джерел української ментальності дисертант звернулася до філософського осмислення проблеми ментальності. В зв’язку з цим проаналізовано праці таких авторів, як М.Блок, М.Гайдеггер, Е.Дюркгейм, К.Леві-Строс, М.Мерло-Понті, Л.Февр, М.Фуко, К.-Г.Юнг. Найголовнішим у цих працях є наголошення на необхідності врахування „людської присутності”, розуміння історії як руху людяності та духовності, розкриття змісту поняття „ментальність”.

Багато авторів зверталися до особливостей києворуської культури в зв’язку з хрещенням Русі, автор зауважує, що цілий ряд питань залишався поза увагою дослідників. Нами відзначено такі позиції, що потребують більш детального дослідження: – проблема своєрідності українського язичництва як основи світосприйняття української спільноти; – роль християнства в динаміці стереотипів світосприйняття.

Доводиться, що в більшості існують однобічні дослідження, які надають перевагу або значенню язичництва, або значенню християнства в формуванні духовності етносу. Автор відзначає необхідність розкриття словосполучення „християнські цінності” як реалізації духовності кожного народу, кожної нації. Зауважується, що відсутні наукові дослідження своєрідності процесів взаємовідносин між нормами язичницької релігії та християнської.

Другий розділ – „Світоглядні засади української ментальності” присвячений дослідженню змісту поняття „ментальність”, його філософському осмисленню; аналізуються шляхи та особливості становлення українського етносу, його моральних засад.

У підрозділі 2.1. „Методологічні засади дослідження ментальності” досліджуються погляди та ментальність в працях представників школи „Анналів”.

Тут заслуговує на увагу те, що при аналізі історичного контексту діяльності людини необхідно розрізняти два підходи, які існують в світовій історіографії. Один з них проголошує пріоритетність суб’єктивної сторони в процесі описування історичного процесу, другий – об’єктивної.

Школа „Анналів” безпосередньо досліджувала „живу історію”, головним предметом була так звана „суспільна людина”. Це поняття розкриває сутність людини, яка досліджується в багатьох аспектах її соціокультурних взаємозв’язків. Суспільна людина означає і певну „кодифікацію” стереотипів світосприйняття і мислення, тобто історію ментальностей, історію руху ціннісно-моральних орієнтацій.

Розглядається також внесок вітчизняних дослідників до розробки змісту поняття „ментальність”. Варто підкреслити, що ментальність узагальнює всі аспекти життєдіяльності етносу. Це - той духовно-душевний план його формування в якому мають значення і природа, і географічне місцезнаходження, і впливи культур інших народів. Особливості способу існування етносу (його проживання та виживання) накладають певні характеристики на кожну людину і всю спільноту. Ментальність виступає узагальненим способом сприйняття світу та виражає відношення конкретного народу до світу. В цьому відношенні проявляються ціннісні орієнтації народу, зміна системи цінностей в зв’язку з історичним рухом, історичними змінами, етносоціокультурними чинниками.

Автором відзначається, що принципово важливим для аналізу моральної проблематики в філософській культурі Київської Русі має вирішення проблеми формування ментальних структур, їх особливостей у процесі становлення етносу.

У підрозділі 2.2. „Особливості формування „образу світу” в міфології східних слов’ян” розкриваються моральні характеристики українського етносу, діалектика добра і зла, правди і неправди, щастя і нещастя.

Дисертантом доводиться, що міф – це концепт світу, це пояснення світу певним народом (етносом). Українська міфологія базувалася на народних віруваннях, які мали анімістично-магічний характер. Першим світоглядним джерелом української ментальності є творчий діалог і взаємодія з ідеями міфологій сусідніх народів. Співіснуючі образи праслов’янської міфології і образи античної міфології уособлювали красу, любов, шану; виявлялися силами Сонця, Землі, Життя. Існує і певне співпадання в плані формування культури античності і дохристиянської культури на староукраїнських землях – це їх увага до людини, шанування її як духовної (моральної) істоти.

Зауважується, що другим джерелом української ментальності можна вважати синтезу двох релігійних вір – дохристиянської і християнської. Відбувається не витіснення християнством язичництва, а їх взаємопроникнення, яке має свій вираз у формуванні православ’я.

Крім того, ще одним важливим джерелом української ментальності виступає культурно-художня творчість народу. Рівень світоглядної настанови виявляється в віруваннях, обрядах, ритуалах, фольклорі, живописі та ін. На цьому рівні проявляється „одухотворення” природи, неможливість спричинення їй зла, як і кожній живій істоті. Картина світу складається з трьох частин: вода–земля–небо. В світонастанові східних слов’ян закріплюється вертикальне сприйняття світу. „Образ світу” є цілісним.

У дисертації автором доводиться, що деталізація ієрархії буття в слов’янській міфології є не тільки описуванням світу, але й включеністю людини до нього. Ця єдність дає людині можливості перебування в двох світах: тілесно – в земному, матеріальному і чуттєво – в духовному, божественному. Цілісність виявляється й в понятті „людства” як єдиного з Даждьбогом, який запліднює, як духовна субстанція, Рожаниць.

Дисертант зрештою приходить до висновку, що на початках становлення людської спільноти дві стихії формують картину „образу світу” – уявлення від оточуючого довкілля і ті уявлення, що походять від інших уявлень, які „переводять” зовнішнє, чуже у своє, власне. Ці два світи осмислює філософська культура києворуської доби, обґрунтовує ідеї світу невидимого і світу видимого, ідеї минулого – сучасного – майбутнього, смерті та безсмертя.

У третьому розділі „Головні характеристики взаємодії цінностей язичництва та християнства” досліджуються „механізми” взаємовідносин норм язичництва та моральних цінностей християнської релігії.

У підрозділі 3.1. „Язичництво: рецепція та асиміляція християнських цінностей” реконструюються процеси співвідношення язичництва та змістів християнської релігії.

Насамперед, автором наголошується, що міфологія є основою для розвитку фольклору (літератури), релігії та філософії. Фольклор, з одного боку, передає дійсність життя, а, з іншого – його примарність. Релігія відкриває уявлення про особливий внутрішній світ, духовне в речах. Це - час єдності природи, історії, спільноти. В первісній спільноті ще не існує розподілу на живе та неживе, тому що у бутті є присутні вищі сили. У цьому контексті підкреслюється значення етико-естетичної діяльності староукраїнського етносу. Ця діяльність мала свій вираз у звичаях, сказаннях, оповіданнях, літописах.

Автор розглядає своєрідність процесів сприйняття цінностей християнства давньоруською культурою. Християнство формулює ідеї любові, святості, “осяйності”, смирення, поваги та ін., які співпадали за своїм внутрішнім (духовним) змістом з цінностями існуючої культури.

Підкреслюється, що емоційно-чуттєва діяльність людини є гарантом становлення її як духовної істоти, створеної „за образом та подобою”, гарантом її моральності. Осягнення людиною світу може відбутися за допомогою любові та розуму.

Обґрунтовується те, що моральне є вічним, визначальним явищем, характеристикою людини в її історичному бутті. Моральне є в цьому аспекті відмінним від нестійких соціальних феноменів – релігії, політики, права. Моральне виступає ще і ґрунтом, який „утримує” систему засобів для існування та розкриття певних цінностей. Язичництво асимілює цінності християнства, актуалізуються його моральні засади.

У дисертації доведено, що прийняття християнства – це не тільки прийняття певних релігійних норм, певних релігійних цінностей, але й прийняття змістовних цінностей конкретної релігії. Мова йде про якісно-відокремлене значення цінностей, які органічно входять до системи інших цінностей. Підкреслюється, що не можна перебільшувати або применшувати значення прийняття християнства. Язичницька система міцно та глибинно переробила східно-християнське релігійне вчення.

Головним пунктом сходження язичництва і християнства є момент неподільної цілісності та єдності оточуючого довкілля. Християнство виявляє також індивідуальне, моральне ставлення людини до Бога.

У підрозділі 3.2. „Моральні засади києворуської культури” аналізуються давньоруські пам’ятки. Підкреслюється, що філософська думка цієї доби є теїстичною, а не теологічною. Крім того, в дисертації наголошується на двох принципових положеннях:–

по-перше, іманентне, обмежене тільки національними вимірами, тлумачення тієї чи іншої культури є можливим тільки при аналізі досить коротких відрізків її розвитку;–

по-друге, протиставлення внутрішніх механізмів розвитку тієї чи іншої культури та різноманітних зовнішніх впливів на неї, є можливим тільки як умоглядне співставлення.

Діалог поміж культурно-релігійними традиціями Київської Русі та Візантії – це прорив до інших традицій. Своя власна традиція здавалася водночас і пітьмою, і початком шляху. Таке слово, як „просвітник” означало і святителів, які приносять світ істинної, християнської віри до язичників.

У дисертації підкреслюється, що культурно-релігійна традиція Київської Русі була настільки самодостатньою, що ніколи не запозичувала пасивно зовнішні зразки, навіть смисли християнського віровчення.

Літописи містять у собі, як традиції нової віри, так і традиції старого язичництва. Вони являють собою зібрання колективної пам’яті староруської культури та релігії, саме вони формулюють найголовніше питання – питання про добро і зло в світі (Св. Антоній, Феодосій Печерський, митрополит Іларіон). Саме онтологізація етичного початку була однією з ознак християнського середньовіччя. Рух історії сприймається в добу середньовіччя як рух моральності, духовності, який залежить від людини, народу.

Моральність людини постає ґрунтом для самовдосконалення, а не для усвідомлення історичного процесу.

Підкреслюється значення ідей неоплатонізму, Псевдо-Діонісія Ареопагіта для інтерпретацій картини світу і місця людини в ньому в києворуській культурі. Світ є всецілісністю і людина є всецілісністю, в ній перетинаються земне і небесне, матеріальне й ідеальне. „Дуновіння животворного духу” в акті креаціонізму підкоряє людині все, що знаходиться навколо неї.

Обґрунтовується, що таке знаходження людини „на межі”, „на кордоні”, породжує в культурі Київської Русі два напрямки: антропологічний, який аналізує проблему сутності людини як єдність духу, душі та тіла. Другий напрямок – це усвідомлення „міри” людини, її значення як духовної істоти, яка, будучи єдиною в світі, має власну гідність. Завдяки гідності, відчуттю моральних норм у собі, людина й відноситься до людей і світу духовно, з повагою та мірою. Привнесення зла до світу відбувається тільки у випадку втрати духовності.

Насолода від світу є головним в культурно-релігійній традиції Київської Русі. Радість від світу робить людину духовною, підносить її до Бога, а зло, ставлення до світу з ненавистю деструктує і саму людину, і буття.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми функціонування моральних цінностей християнства в культурі Київської Русі є важливим з точки зору їх значення у життєдіяльності української спільноти і суспільства. Результатом дослідження стала постановка нових проблем, стосовно яких отримані висновки є теоретичним підґрунтям.

1. Аналіз багатьох положень щодо проблеми ментальності, дозволяє зробити висновок, що формування ментальних структур етносів розпочинається в зв’язку із становленням міфологічної свідомості, з процесом її „метизації”. Міф виступає як первинний „образ світу”, який фіксує моральні характеристики певної етнічної спільноти.

2. Українська міфологія за своїми характеристиками мала містично-магічний характер. Дохристиянська культура формує власну систему цінностей, яка розширює свій зміст в процесі творчої взаємодії з візантійським християнським світоглядом, його моральними цінностями.

3. „Одухотворення” природи, „одухотворення” Універсуму визначало відношення людини києворуської культури до оточуючого довкілля як суто моральне. Водночас існувало і „одухотворення” так званого „другого світу” (світу пращурів), яке свідчить про вшанування історичного минулого, попередніх поколінь, роду, своїх рідних.

4. Принципово важливим для формування східнохристиянської традиції є ідея осучаснення Старого Завіту. Іншими словами, в межах української ментальності не відбувається „забуття” старозавітної традиції, а можна говорити про її „модернізацію”. На нашу думку, ця „модернізація” є особливою інтерпретацією системи цінностей юдаїзму. Не випадковими є тлумачення Іларіона норм моралі в „Слові про Закон і Благодать”, те що пізніше простежується в творах представників Києво-Могилянської Академії, в поетичних творах Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка, що є свідченням толерантності до морально-ціннісних орієнтирів інших релігій та інших культур.

5. Головними рисами, що є результатом впливу християнства на соціокультурну атмосферу Русі є те, що християнство впроваджувало ідею про первинність божественного; християнство запропонувало зовсім нове “мірило довершеності” (С. Франк), за допомогою якого були переглянуті особистісно-моральні якості людини, суспільні цінності та ідеали.

6. Не існувало як такого феномену „двовір’я”, а існував „духовний діалог” між існуючими віруваннями та цінностями, який втілився у феномені православ’я.

7. Етичність києворуської культури, функціонування в ній цінностей християнства, які виступали як загальнолюдські (духовні цінності), демонструють певний тип світогляду, який є цілісним, в якому макрокосм і мікрокосм об’єднані. Це об’єднання відбувається саме на основі моральності спільноти, соціуму, культури. В історичному плані культура Київської Русі була і мудрістю, і знанням, і розумінням – як вчення про благо людини і благість світу. Необхідно підкреслити, що об’єкт аналізу будь-якої галузі духовної діяльності людей неможливо виривати з більш широкого культурно-історичного контексту, тому що тільки в межах цієї цілісності, тобто культури конкретного народу, конкретного часу, можливо вірно зрозуміти ті чи інші її компоненти.

8. Проведене нами дослідження дозволяє встановити зв’язок між ментальними структурами етносу та духовною культурою народу; між процесом становлення моральної свідомості, філософським осмисленням навколишнього світу та культурним рівнем народу. На нашу думку, існує пряма залежність між реалізацією моральних цінностей та розширенням загальнокультурного рівня. Ми не наполягаємо на пріоритетності моральних цінностей саме християнської релігії, але вважаємо, що вони містять у собі, крім ґрунтовного поняття „віри”, „відношення до Бога”, – загальнолюдський смисл людини і людства як єдиної цілісності.

9. Ціннісні орієнтації християнської релігії спрямували також пріоритетність відносин типу „суб’єкт-суб’єктних”. Це ідея розгортання моральності спільноти „за горизонталлю”, як взаємолюдські духовні відносини. Принципи „не вбивай“, „не кради” та інші мали свій вияв не тільки в релігійних, але й світських пам’ятках. Тому і тексти Київської Русі були присвячені не стільки конкретному перебігу подій, скільки їх моральному значенню для людини, її життя, для існування спільноти. В цьому плані моральність органічно єднає пізнання як таке та самопізнання людини. З цього положення виходить те, що завдяки цій органічній єдності відбувається злиття таких принципів, як істина і добро, раціональне і гуманне. Ціннісні характеристики християнства виступають засобом і метою гармонізації душевного світу людини.

Список опублікованих автором праць

за темою дисертації

Снігур С. Особливості формування моралі та моральності в культурі Київської Русі – України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2000. – № 5. – С. 71-77.

Снігур С. Світоглядні джерела української ментальності // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Філософія. – 2001. – № 6. – С. 76-82.

Снігур С. Проблема відновлення цінностей християнської моралі. / Християнство на межі тисячоліть. Матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції. – Київ, 2001. – С. 356-357.

Снігур С. Деякі фрагменти характеристики моралі через зміст історичних літописів // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – 2001. – Вип. 37. – С. 60-61.

Снігур С. Деякі смисложиттєві проблеми молоді в контексті релігійного і наукового розуміння // Молодь в сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри. Міжнародний інститут лінгвістики і права. – Київ. – 2001. – С. 112-116.

Снігур С. Християнська мораль і духовні традиції Київської Русі // Наукові записки Київського Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – 2001. – № 8. – С. 132-138.

Снігур С. Християнський ідеал людини в духовному відродженні України. Християнство і мораль // Науковий збірник. Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського. – Київ–Тернопіль. – 2001. – С. 36-39.

Снігур С. “Входження” людини до світу духовної культури в добу Київської Русі. // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – 2002. Вип.. 42-45. – С. 231-232.

Снігур С. Українська філософська думка про проблеми християнства в культурі Київської Русі // Українське релігієзнавство. – 2002. – № 23. – С. 85-93.

АНОТАЦІЇ

Снігур С.А. Функціонування моральних цінностей християнства в культурі Київської Русі (методологічно-релігієзнавчий аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.11 – релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

У дисертації досліджується значення моральних цінностей християнської релігії в культурі Київської Русі . У дисертації доводиться, що християнські цінності не є єдиною основою києворуської культури. Окрема увага приділена процесам формування ментальних структур українського етносу, також розкриваються головні характеристики староукраїнської міфології, як “первинним проявам” моралі спільноти. В процесі дослідження з’ясовуються взаємовідносини між нормами язичництва та цінностями християнства. Окрема увага в роботі приділена літописам києворуської доби, які є головним втіленням морально-ціннісних орієнтацій цього періоду.

Визначена специфіка дослідження процесу функціонування християнських цінностей в культурі конкретного народу, проаналізовані особливості і головні характеристики слов’янської міфології, специфіка вірувань, звичаїв, ритуалів, традиції як такої.

У процесі дослідження визначено, що тексти, пам’ятки культури Київської Русі демонструють відношення самої культури до свого минулого, до цінностей інших культур і релігій. Це відношення характеризується особливою толерантністю, що в цьому випадку проявляється в органічному “вбиранні” інших смислів.

Ключові слова: ментальність, національний характер, релігійні вірування, релігійна свідомість, віра, духовність, релігійна спільнота, моральні цінності, язичницька релігійність.

Снигур С.А. Функционирование моральных ценностей христианства в культуре Киевской Руси (методологически-религиезнавческий аспект). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 – религиоведение. – Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2004.

Диссертация посвящена анализу моральных ценностей христианской религии в культуре Киевской Руси. В диссертации доказывается, что христианские ценности не являються единственной основой киеворусской культуры. Особое внимание уделяется процессам формирования ментальных структур украинского этноса, а также раскрываются главные характеристики староукраинской мифологии, как основы первичных проявлений морали. В процессе исследования проясняются взаимоотношения между нормами язычества и ценностями христианства.

При этом подчеркивается, что еще задолго до принятия христианства на староукраинских землях существовала культура определенного типа с устоявшейся системой ценностей.

Определена специфика исследования процесса функционирования христианских ценностей в культуре конкретного народа, проанализированы особенности и главные характеристики славянской мифологии, специфика верований, обычаев, ритуалов, традиции как таковой.

В процессе исследования определено, что тексты, памятники культуры Киевской Руси демонстрируют отношение самой культуры к своему прошлому, к ценностям других культур и религий. Это отношение характеризируется особой толерантностью, что в этом случае проявляется в органическом принятии, “вбирании” других смыслов.

В работе показано, что духовность, ее уровень характеризуется в культурном пространстве Киевской Руси решением таких вопросов, как добро и зло, любовь и ненависть, ответственность, взаимопомощь. В этом плане духовность не сводима только в чисто религиозном аспекте - как отношение к Богу, вере, а через данную систему отношения, уже в более широком смысле – к Универсуму. Духовность определяется киеворусской традицией как формирование ценностей в широком бытии людей, на основе их совместной жизни, что позднее характеризирует особенности народа, нации. Диссертант детально изучает вопрос о национальной самоидентификации, который непосредственно связан с проблемами социокультурного, экономического, политического становления общества.

Определено, что моральные и религиозные ценности проявляются в отношении человека к окружающему миру, живому и неживому, в киеворусской традиции это проявлялось как “одухотворение” всего существующего. В этой связи и проблема веры существует как переживание своего единства с природным и надприродным, материальным и магическим. Идея иерархии бытия, в определенной мере, и мистифицировала познание, которое ничем не ограничивается, ни откровением, ни умом. Познание и рассматривается как единство всего со всем, как вера, надежда, любовь, сопереживание, сопонимание. В таком аспекте и проанализированы эти понятия.

Отдельное внимание уделено в диссертации летописям киеворусской культуры, которые являются главным воплощением морально-ценностных ориентаций данного периода.

Ключевые слова: ментальность, национальный характер, религиозные верования, религиозное сознание, вера, духовность, религиозная община, моральные ценности, языческая религиозность.

Snihur S. A. Significance of Christianity’s moral values in Kyiv Rus’s culture (methodological-religiosity aspect). – Manuscript.

The thesis to obtain for the scientific degree of the Candidate of Philosophy in speciality is 09.00.11 – religious study. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to the analysis of Christian religion moral values in Kyiv Rus’s culture. It is proved in this scientific work that Christian values are not the only foundation of the culture of Kyiv Rus. Separate attention is paid to the processes of the formation of Ukrainian ethnos mental structures, the main description of Ukrainian mythology is also revealed in the thesis. Relations between the norms of Paganism and Christianity values are solved in the process of experience. Separate attention in this scientific work is paid to the chronicles of Kyiv Rus time, that are the actual realization of moral-value orientations of this period.

Key words: mentality, national character, religious believes, religious consciousness, belief, spirit, religious community, moral values, pagan religionsness.

Підписано до друку 19.03. 2004 р.

Формат 60х90/16. Папір друкарський. Друк RESO.

Обл.-вид арк. 0,9. Ум. друк. арк. 0,9.

Зам. № 177. Наклад 100 прим.

Видрук оригінал-макету:

редакційно-видавничий відділ

Тернопільського державного педагогічного

Університету імені Володимира Гнатюка,

вул. М. Кривоноса, 2 м. Тернопіль, 46027