Таким чином, аналіз історіографії дисертації свідчить про низький або недостатній рі-вень наукової розробки низки її суттєвих проблем (економічного підґрунтя українських єзу-їтських шкіл у другій половині XVII ст., його залежності від зовнішніх умов існування і впливу на структуру освіти цих навчальних закладів, кваліфікаційного рівня і науково-куль-турного потенціалу викладачів та ін.)

У підрозділі 1.2 роботи аналізується її методологічна і джерельна база. Остання вклю-чає як опубліковані, так і рукописні матеріали. Перші з них поділяються на нормативно-ре-гулятивні, актові, канцелярські і епістолярні. До опублікованих нормативно-регулятивних джерел відносяться “Конституції “Товариства Ісуса” і “Ratio atque institutio studiorum”. За-гальний статут ордену використовувався автором насамперед при з’ясуванні правових під-став набуття єзуїтськими осередками фундацій, визначенні функцій префекту бібліотеки і осіб, що мали вільний доступ до її фондів. Натомість вивчення “Ratio atque institutio studio-rum” допомогло нам у розумінні змісту і теоретичного підґрунтя навчального процесу в ук-раїнських школах ордену, учнівських академій і науково-культурного потенціалу місцевих єзуїтських осередків у другій половині ХVІІ ст. Зокрема, йдеться про з’ясування принципів комплектування їх книжкових фондів і умов користування ними учнів місцевих шкіл орде-ну та різнобічне вивчення публічно-культурних заходів останніх у другій половині ХVІІ ст.

З-поміж опублікованих актових джерел дисертації слід насамперед згадати збірку сей-мових постанов “Volumina legum”. Її зміст застосовувався нами при доведенні не легітим-ності королівського рішення про створення Львівської академії і при з’ясуванні обставин перенесення Ксаверівського колеґіуму до Овруча (1678 р.). Інші опубліковані актові джере-ла даного дослідження містяться в “Архіві Південно-Західної Росії”, “Універсалах Богдана Хмельницького” і “Джерелах до історії України-Руси”. У першому випадку маються на ува-зі матеріали щодо пошкодження майна українських єзуїтських осередків у 1648-1651 рр. В другому – документи українсько-польських переговорів (1649 р.), що розкривають ставлен-ня козаків до ордену і бачення ними перспектив його діяльності в Україні. В третьому – вимоги сеймику в Перемишлі (15 грудня 1648 р.), які характеризують рівень добробуту Ярославського колеґіуму св. Іоанна.

Опубліковані канцелярські і епістолярні джерела дисертації представлені матеріалами “Джерел до історії України-Руси”. В першому випадку йдеться про заяви мешканців сіл Львівського і Кам’янець-Подільського єзуїтських осередків, що засвідчують їх економічний стан відповідно у 1648/1649 і 1650 рр. У другому – про лист С. Кушевича з описом обставин захоплення повстанцями Вінницького колеґіуму. Всі ці документи використовувалися нами при вивченні причин і перебігу зменшення кількості українських шкіл ордену після 1648 р., а також - змін у рівні їх матеріального забезпечення.

Неопубліковані джерела даного дослідження можна поділити на звітно-інформаційні, нарративні, канцелярські, нормативно-регулятивні, актові, епістолярні і навчально-літера-турні. Першу групу матеріалів утворюють “Cataloges brevеs” (Archivum Romanum Societatis Iesu (ARSI). – ф. Polonica 44, 45; Germanica 132; Fondo Gesuitico 1537/9/44) і “Cataloges trien-nales” (ARSI. – ф. Polonica 11-20, 21 A, 22). “Короткі каталоги” надали нам відомості про персональний склад і функції педагогів українських єзуїтських шкіл. Натомість “Трирічні каталоги” – інформацію про рівень їх освіченості і професійного досвіду, економічний стан місцевих осередків ордену, чисельність і сферу діяльності викладачів.

Нарративні джерела дисертації представлені хроніками українських єзуїтських колеґі-умів і резиденцій (Центральний державний історичний архів України у м. Львові (ЦДІАУ у м. Львові). - ф. 52; ARSI. - Polonica 52-54). З них автором були отримані відомості щодо зов-нішніх умов існування цих осередків ордену у другій половині XVII cт., їх економічного стану і перебігу освітньої діяльності, обставин створення “Ярославської математичної шко-ли”. Хроніки Кросненського, Луцького, Львівського і Перемишльського колеґіумів також застосовувалися нами при вивченні чисельності і соціального складу їх вихованців, діяль-ності в них шкільних театрів, обставин влаштування вистав, складу глядацької аудиторії.

До групи неопублікованих канцелярських джерел даної роботи належать матеріали Бібліотеки ім. Оссолінських у Вроцлаві (рук. 9660/ІІ) і Бібліотеки Польської Академії наук у Кракові (рук. 255 і 881). В першому випадку йдеться про індекс похованих у головному храмі м. Кросно у 1654-1772 рр., який використовувався автором при вивченні віку і соці-ального складу учнів місцевої єзуїтської школи у другій половині ХVІІ ст. В другому - про інвентарну книгу храму Ярославського колеґіуму св. Іоанна, яка надала нам цінні відомості щодо театральної і бібліотечної діяльності цього осередку ордену. В третьому – про каталог грошових сум Львівського колеґіуму, в якому міститься інформацію про фундації на ко-ристь останнього у 1660-х рр.

Неопубліковані нормативно-регулятивні джерела даного дослідження репрезентовані матеріалами Архіву Південно-польської провінції “Товариства Ісуса” у Кракові (рук. 431 і 520), які використовувалися автором при з’ясуванні структури бібліотек ордену у Речі Пос-политій ХVІІ ст. і засад користування їх фондами.

З-поміж неопублікованих актових документів найбільшу цінність при написанні ди-сертації мали матеріали Конгрегацій Польської провінції (відділ рукописів ЛНБ ім. В. Сте-фаника НАН України. - ф. 4), що застосовувалися при вивченні економічного підґрунтя освітньої діяльності українських осередків ордену у другій половині XVII cт.

Неопубліковані епістолярні джерела даної роботи репрезентовані листуванням між місцевими осередками ордену та керівниками Польської провінції і “Товариства Ісуса” (ЦДІАУ у м. Львові. - ф. 140; ARSI. – ф. Polonica 77/II). Використання змісту цієї кореспон-денції дозволило нам з’ясувати чинники змін у рівні освіченості педагогів українських єзу-їтських шкіл, розглянути характер викладання у них курсів studia superiora і різні аспекти учнівської проблематики.

Останню групу неопублікованих джерел дисертації складає низка підручників і літера-турних творів педагогів українських шкіл ордену другої половини ХVІІ ст.11 Biblioteka im. Ossoliсskich we Wrocіawiu. - Rkps. 730; Biblioteka Jagielloсska w Krakowie. - Rkps. 2384, 2565; Biblioteka PAN w Krakowie. - Rkps. 558.. Ці рукописи використовувалися нами при вивченні творчого потенціалу місцевих викладачів, широти їх світогляду і науково-педагогічних інтересів.

Другий розділ - “Матеріальні умови існування українських осередків єзуїтської освіти, структура і зміст їх навчальної діяльності” – складається з чотирьох підрозділів. В першому з них аналізуються економічне підґрунтя діяльності і структура місцевих шкіл ордену у 1647/48 навчальному році, а також – зміст єзуїтської освіти. Показано, що напере-додні Національно-визвольної війни на українських землях Речі Посполитої існувала щільна мережа навчальних закладів “Товариства Ісуса” з різним рівнем матеріального за-безпечення. Майже всі ці школи містили у своїй структурі повний цикл елементів нижчої ланки єзуїтської освіти - studia inferiora (інфіму, граматику, синтаксис, humaniora і ритори-ку), які в цілому мали гуманітарно-ренесансний характер. Скромніше були репрезентовані в українських освітніх закладах ордену в 1647/48 навчальному році курси studia superiora (ма-тематика, філософські і теологічні дисципліни), зміст яких тісно узгоджувався з католиць-кою доктриною.

В підрозділі 2.2 дисертації досліджується вплив зовнішніх умов існування українських єзуїтських осередків у 1648-1660 рр. на зміни у їх економічному стані, перебігу і структурі освітньої діяльності. Доводиться, що події 1648 р. спричинили тотальне погіршення добро-буту місцевих колеґіумів та резиденцій ордену і переважне пошкодження їх міської інфра-структури. Наслідком цього стало закриття більшості українських єзуїтських шкіл і зменшення переліку навчальних курсів в тих з них, що зберегли дієздатність. У 1649-1660 рр. в структурному розвитку місцевих освітніх закладів ордену не прослідковується єдиної спрямованості змін. Причиною цього була різниця у тодішньому рівні заможності українсь-ких осередків “Товариства Ісуса”, пов’язана з неоднорідністю зовнішніх умов їх існування. В цілому до 1655 р. у змінах переліку навчальних курсів місцевих шкіл ордену домінувала прогресивна тенденція. З 1655 р. більшість українських єзуїтських осередків опиняється у зоні активного військового конфлікту, що спричиняє негативні зміни у структурі їх освіт-ньої діяльності. Подібний стан речей тривав до підписання Олівської угоди (1660 р.), що створила ґарантовані передумови відновлення потенціалу галицьких колеґіумів ордену.

У підрозділі 2.3 вивчаються зовнішні умови існування українських єзуїтських осеред-ків у 1660-1675 рр., їх вплив на зміни в економічному стані останніх і структурі їх освітньої діяльності. Згідно з характером цих зрушень даний період слід поділити на три часові від-різки. До середини 1660-х рр. місцеві осередки ордену зазнавали мінімального впливу військового чинника. Ця обставина забезпечила в цілому прогресивний розвиток структури освіти українських єзуїтських шкіл. У другій половині 1660-х - на початку 1670-х рр. зов-нішні умови їх діяльності послідовно погіршуються. Як наслідок, у змінах рівня добробуту місцевих осередків ордену і переліку наявних в них курсів починає домінувати негативна тенденція. У 1672-1675 рр. ці процеси набувають на українських землях Речі Посполитої ре-гіональної специфіки. Причиною цього стало перебування галицьких колеґіумів у центрі польсько-турецького конфлікту, тоді як волинські єзуїтські осередки знаходилися на його узбіччі. Залежність змін у структурі освіти українських шкіл ордену від зовнішніх умов їх існування не була у 1660-1675 рр. абсолютною. Місце цього чинника іноді займали події попередньої історії колеґіумів чи цільове фінансування. Останнє зробило можливим безпре-цедентну в Речі Посполитій другої половини XVII ст. спробу створити єзуїтську академію (у Львові). Ця подія, як і відкриття “Ярославської математичної школи”, свідчить про знач-ний освітній потенціал тодішніх українських осередків ордену.

У підрозділі 2.4 аналізуються матеріальні умови існування і структурний розвиток міс-цевих навчальних закладів “Товариства Ісуса” у 1675-1700 рр. Переважне звільнення остан-ніх з-під впливу військового чинника обумовило істотний прогрес на межі 1670-1680-х рр. щодо рівня їх добробуту і структури освіти. Зникнення значних зовнішніх перешкод для розвитку єзуїтського шкільництва на українських землях Речі Посполитої спричинило та-кож поновлення у другій половині 1680-х рр. розширення його мережі в даному регіоні. Наприкінці 1680-1690-х рр. послідовне зростання економічного добробуту і переліку нав-чальних курсів українських осередків ордену спостерігається виключно в межах Галичини. Подібна регіоналізація була наслідком специфіки тодішнього польсько-турецького конфлік-ту, який більше давався взнаки Волині і Поліссю.

Третій розділ - “Учні та рівень професійної дієздатності викладачів” – складається з трьох підрозділів. У першому з них здійснюється комплексне вивчення вихованців укра-їнських шкіл ордену. Доводиться, що у 1648-1700 рр. вони утворювали числені колективи, які були дуже неоднорідні щодо віку, конфесійної приналежності і соціального походження юнаків. Значну їх частину складали представники незаможних родин, матеріальну підтрим-ку яких забезпечували спеціальні автономні установи – бурси для бідних. Незважаючи на поліконфесійність учнівського складу українських єзуїтських шкіл, в їх діяльності спосте-рігаються ознаки релігійної нетолерантності. Серед іншого, вона виявлялася у наданні чле-нам католицьких конгрегацій ексклюзивного права вступати до учнівських академій. Останні, ґрунтуючись на засадах самоврядування, відігравали активну роль у навчальному процесі й інтелектуальному вдосконаленні юнаків. Ефективність подібної системи самоор-ганізації вихованців українських шкіл ордену підтверджується наявністю серед них осіб, які згодом стали відомими діячами культурного, наукового і релігійного життя.

У другому підрозділі третього розділу аналізуються тенденції і чинники змін у рівні освіченості викладачів навчальних закладів ордену на українських землях Речі Посполитої. Доводиться, що у 1648-1675 рр. цей процес залежав насамперед від умов професійної підго-товки педагогів. Місце цієї детермінанти іноді займали чинники, пов’язані з перебігом діяльності українських осередків ордену (скорочення їх кількості, еміграція частини персо-налу тощо). Розмаїття рушіїв супроводжувалось неоднозначністю наслідків їх дії. Зокрема, рівень інтелектуальної підготовки магістрів, у порівнянні з обома групами викладачів-свя-щеників, зазнавав у 1648-1675 рр. частіших і послідовніших регресивних змін. В той же час, ступінь риторичної освіченості викладачів-patri переважно поступався рівню їх обізнаності у філософії і теології. В останній чверті XVII ст. ступінь інтелектуальної підготовки педаго-гів українських шкіл ордену майже не залежав від дії об’єктивних детермінант. Натомість впливову роль відігравала узгодженість ступеню розширення діяльності Польської провін-ції з темпами відтворення її особового складу. В умовах зростання його дефіциту важливого значення набувало теж перетворення освіти на провідну чи другорядну сферу інтересів ор-дену. На відміну від магістрів, рівень інтелектуальної підготовки педагогів-patri визначався не лише загальними, але й специфічним чинником (відповідністю темпів зростання числа потенційних і дійсних священиків-викладачів studia superiora і studia inferiora). В цілому в останній чверті ХVІІ ст. має місце тенденція до покращення освіти педагогів українських єзуїтських шкіл. Цей процес був диференційованим. По-перше, йдеться про те, що у 1675-90 рр. ціліснішого і активнішого прогресу зазнає рівень інтелектуальної підготовки викла-дачів-patri, а в останнє десятиріччя XVII ст. – кліриків місцевих шкіл ордену. По-друге - про послідовніший перебіг в останній чверті XVII ст. позитивних зрушень у ступені освіченості тих священиків, які викладали курси studia superiora. По-третє - про те, що хвилеподібні змі-ни у рівні риторичної підготовки педагогів-patri мали у 1675-1700 рр. нисхідну, а коливання у ступені їх обізнаності у філософії і теології – висхідну спрямованість.

У підрозділі 3.3 дисертації аналізуються тенденції і причини змін у рівні професійного досвіду викладачів освітніх закладів ордену на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. Ці зрушення мали неоднозначний характер. З одного боку, спостерігається їх про-тилежна спрямованість у середовищі педагогів-священиків і магістрів. З іншого – брак послідовності змін у кожній групі викладачів місцевих шкіл “Товариства Ісуса”. Головним чинником подібних зрушень було коливання числа єзуїтів-patri у Польській провінції, в то-му числі – на її українських землях. Зростання або зменшення їх представництва вело відпо-відно до “омолодження” чи “старіння” місцевих священиків, що впливало на середню тривалість їх педагогічного стажу. Можливість актуалізації таких зрушень у середовищі викладачів-patri українських шкіл ордену залежала від зменшення або зростання числа пе-дагогів цієї категорії. Натомість характер змін у співвідношенні серед них викладачів studia inferiora i studia superiora визначав конкретні зрушення у рівні навчального досвіду пред-ставників цих груп членів ордену. Розширення чи звуження кола єзуїтів-священиків робило доцільним відповідно більш або менш активне залучення їх до виконання освітніх функцій. В залежності від цього зростала або зменшувалася сфера навчальної діяльності місцевих магістрів, що впливало на тривалість їх педагогічного стажу. Разом з тим, зміни у рівні про-фесійного досвіду викладачів українських єзуїтських шкіл у 1648-1700 рр. могли визначати-ся і ситуативними чинниками (зменшенням кількості осередків ордену, наданням в Польській провінції переваги освітній сфері діяльності тощо).

Четвертий розділ – “Єзуїтські школи в Україні у другій половині XVII ст. як осе-редки науки і культури” – включає три підрозділи. У першому з них вивчається діяльність місцевих осередків орденської освіти щодо збереження і розвитку своїх книжкових фондів. З початком Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького їх кількісний склад зазнає різкого регресу. Подолання цього явища мало у другій половині XVII ст. по-вільний і непослідовний характер, що визначило його незавершеність у кінці даного періо-ду. Подібний стан речей став наслідком дії насамперед об’єктивних чинників. З одного боку, про це свідчить синхронність погіршення зовнішніх умов існування українських єзу-їтських осередків і фінансування ними бібліотечної справи. З іншого – брак дефіциту уваги до неї з боку керівництва місцевих колеґіумів і резиденцій. Одним з проявів цього явища було збереження у 1648-1700 рр. адміністративного регулювання роботи даних бібліотек. Останнє робилося в цілях запобігання проникненню до учнівського середовища ідей, шкід-ливих з ідеологічної і моральної точки зору. Реалізації цієї мети у другій половині XVII ст. сприяло не лише обмеження доступу єзуїтських вихованців до книжкових фондів, але й по-мітні зрушення у їх тематиці. Полягаючи у швидкому зростанні кількості книг релігійного змісту і рукописів місцевого походження, цей процес сприяв поступовій ізоляції українсь-ких шкіл ордену від сучасного їм науково-культурного життя.

У підрозділі 4.2 нашої роботи дається цілісна характеристика культурної ролі осеред-ків єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. Доводиться, що за посередництва бурс музикантів і публічно-культурних заходів учнів вони активно поши-рювали серед місцевого населення здобутки ренесансу і бароко. Інтенсивність цього впливу істотно коливалася. Якщо до початку 1670-х рр. культурна активність українських шкіл ор-дену мала незначний характер, то в наступні десятиріччя вона швидко і послідовно зростає. Будучи викликаною покращенням зовнішніх умов існування місцевих єзуїтських осередків, така зміна, разом з тим, відповідала інтересам ордену. Адже культурна діяльність його шкіл була складовою частиною їх навчального процесу та рекламою єзуїтській освіті і “Това-риству Ісуса”. Подібний стан речей не лише обумовив жорсткий контроль за підготовкою і проведенням публічних актів, але й заохочував до частішого їх влаштування. Логічне в цій ситуації набуття українськими школами ордену в останній чверті XVII ст. дедалі атрак-ційнішого характеру природньо зменшувало час їх навчальної діяльності.

У третьому підрозділі четвертого розділу дисертації розглядається і класифікується творча спадщина осіб, які у 1648-1700 рр. викладали в українських єзуїтських освітніх зак-ладах. Вона була складовою частиною їх науково-культурного потенціалу. З одного боку, творча діяльність педагогів забезпечувала проникнення до цих шкіл значного шару інфор-мації з різних сфер знання, з іншого – покращувала теоретичну базу їх навчального проце-су. В тематичному відношенні найбільшу частку цієї творчої продукції склали теологічні праці, що не дивує з огляду на характер діяльності ордену. Численим є також представ-ництво поетичних і риторичних робіт, які були важливим компонентом культури бароко і необхідним підґрунтям світської складової єзуїтської освіти. Натомість малу частку творчої спадщини тодішніх викладачів українських шкіл ордену складали роботи з фізики, механі-ки, історії і географії. Будучи пов’язаним з їх перебуванням на узбіччі навчального процесу, подібний стан речей засвідчує небажання єзуїтів розвивати ті сфери знання, що не відпові-дали зафіксованому у “Ratio studiorum” стандарту гуманістичної освіти.

У висновках сформульовані результати проведеного дослідження:

На початку 1648 р. на українських землях Речі Посполитої існувала досить щільна ме-режа єзуїтських шкіл, які мали різний рівень матеріального забезпечення. В цілому вони характеризувалися високим ступенем структурного розвитку studia inferiora і слабкою по-ширеністю курсів studia superiora. Початок Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького спричинив не лише пошкодження інфраструктури і економічного підґрунтя українських шкіл ордену, але й тривале (або - остаточне) припинення діяльності більшості з них. Впродовж другої половини XVII ст. спостерігається майже повна узгодженість змін у зовнішніх умовах існування місцевих єзуїтських колеґіумів і резиденцій, їх економічному стані і структурі освіти.

Учні українських шкіл “Товариства Ісуса” у 1648-1700 рр. не були однорідними з точки зору їх статусу, віку, соціальної і конфесійної приналежності. Позастановість цих навчальних закладів ґрунтувалася на діяльності при них спеціальних автономних установ - бурс для бідних. Полірелігійність учнів українських єзуїтських шкіл полегшувала окатоли-чення місцевої соціальної еліти. Цьому сприяло створення перешкод у вступі не католиків до академій, що відігравали важливу роль у освітньому вдосконаленні вихованців ордену. Ефективність діяльності цього інституту, як і взагалі українських єзуїтських навчальних закладів у другій половині XVII ст., доводиться присутністю серед їх учнів відомих згодом діячів політичного і культурного життя.

Якісний рівень українських шкіл ордену у другій половині XVII ст. не може вважатися однозначно високим. Про це свідчить аналіз таких критеріїв дієздатності їх викладачів як ступінь освіченості і професійного досвіду. В першому випадку позитивна спрямованість змін стає домінуючою тенденцією лише в останній чверті XVII ст. Як і в попередній період, ці зрушення мали неоднозначний характер, відрізняючись в залежності від групи педагогів і складової їх інтелектуальної підготовки. В результаті, у 1699/1700 навчальному році відбу-вається лише часткове перевищення рівня освіченості місцевих єзуїтських викладачів, за-фіксованого у 1647/48 навчальному році. Натомість ступінь їх професійної досвідченості у другій половині XVII ст. був переважно кращим, ніж у 1647/48 навчальному році. Разом з тим, зміни цього показника не мали однозначно позитивної спрямованості і відрізнялися за динамікою в окремих групах педагогів.

У 1648-1675 рр. головна роль у визначенні рівня освіченості викладачів українських шкіл ордену належала об’єктивним, а в останній чверті XVII ст. - суб’єктивним чинникам. Натомість ступінь їх професійної досвідченості формувався під переважним впливом остан-ніх на протязі всього періоду 1648-1700 рр.

У другій половині XVII ст. єзуїтські освітні заклади лишалися осередками поширення на українських землях Речі Посполитої науково-культурної спадщини античності і серед-ньовіччя, здобутків ренесансу і бароко. Реалізацію цієї ролі забезпечувала наявність у відпо-відних колеґіумах і резиденціях бібліотек і бурс музикантів, проведення публічно-актових заходів учнів і творча активність їх викладачів. Інтенсивність науково-культурної ролі міс-цевих шкіл ордену у 1648-1700 рр. залежала насамперед від зовнішніх умов їх розвитку. Після 1648 р. вона зазнає цілісного зниження. Подолання занепаду у другій половині XVII ст. було непослідовним і неоднорідним, спричинивши більший прогрес у діяльності бурс музикантів і проведенні публічно-актових заходів учнів, ніж у розвитку бібліотек.

Структура творчої спадщини викладачів українських освітніх закладів ордену у 1648-1700 рр. відображала цілі і характер його діяльності та загальний культурний контекст епо-хи бароко.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Сєряков С.О. Розвиток освітньої системи ордену єзуїтів на українських землях Речі Посполитої у 1608-1648 рр. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогіч-ного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Вип. 3. - Харків, 1999. - С. 44-55.

2. Сєряков С.О. Спроби покращення низького рівня єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Серія “Історія та географія”. - Вип. 6. - Харків, 2000. - С. 29-39.

3. Сєряков С.О. Характерні риси єзуїтського шкільництва в освітній діяльності Києво-Могилянської академії в XVII ст. // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”. - Т. 18. - Київ, 2000. - С. 24-28.

4. Сєряков С.О. Тенденції у зміні рівня інтелектуальної підготовки викладачів курсів studia inferiora в українських єзуїтських школах в 1650-х - першій половині 1670-х рр. // Віс-ник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 556. - Серія “Історія України”. – Вип. 5. - Харків, 2002. - С. 3-13.

5. Cєряков С. Єзуїтське шкільництво в Україні: кількісні показники та структурний розвиток (к. 40-х – сер. 90-х рр. XVII ст.) // Український історичний збірник – 2001. - Київ, 2002. – С. 126-150.

6. Сєряков С. Події першого року Хмельниччини та єзуїтське шкільництво в Україні // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”.- Серія “Історичні нау-ки”. – Вип. 3. - Острог, 2003. - С. 29-33.

7. Сєряков С.О. Бурси музикантів в осередках єзуїтської освіти на українських землях Речі Посполитої у 1648-1700 рр. // Вісник Харківського національного університету iм. В.Н. Kaрaзiнa. - № 603. - Серія “Історія України”. – Вип. 6. - Харків, 2003. - С. 3-8.

АНОТАЦІЇ

Сєряков С.О. Єзуїтське шкільництво на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальніс-тю 07.00.01 – історія України. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню історії навчальних закладів “Товариства Ісуса” на українських землях Речі Посполитої у другій половині XVII ст. Головна увага у роботі приділяється аналізу впливу зовнішніх умов існування місцевих єзуїтських осередків у 1648-1700 рр. на зміни у їх матеріальному стані і структурі освіти, вивченню учнівського складу українських шкіл ордену, виявленню тенденцій у змінах рівня інтелектуальної підго-товки і професійного досвіду їх викладачів, з’ясуванню чинників цих процесів. В дисертації також вивчається науково-культурний потенціал місцевих осередків єзуїтської освіти у другій половині XVII ст., а саме - організація і динаміка діяльності в них бібліотек, бурс музикантів і шкільних театрів, обсяги і структура творчої спадщини тодішніх викладачів українських шкіл “Товариства Ісуса”.

Ключові слова: навчальні заклади “Товариства Ісуса”, матеріальний стан, структура освіти, учнівський склад, інтелектуальна підготовка і професійний досвід викладачів, бібліотеки, бурси музикантів, шкільні театри, творча спадщина.

Серяков С.О. Иезуитская школьная система на украинских землях Речи Поспо-литой во второй половине XVII в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специаль-ности 07.00.01 – история Украины. – Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена изучению истории учебных заведений “Общества Иисуса” на украинских землях Речи Посполитой во второй половине XVII в. В работе подчеркива-ется, что накануне национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницко-го в данном регионе существовала довольно разветвленная сеть школ ордена, которые имели разный уровень материального обеспечения. Почти все эти учебные заведения вклю-чали полный цикл элементов низшей ступени иезуитского образования - studia inferiora (инфиму, грамматику, синтаксис, humaniora и риторику), которые в целом носили гумани-тарно-ренессансный характер. Значительно скромнее были представлены в украинских школах ордена в 1647/48 учебном году курсы studia superiora (математика, философские и теологические дисциплины), содержание которых тесно согласовывалось с католической доктриной. В работе показано, что начало Национально-освободительной войны под руководством Б. Хмельницкого привело не только к повреждению инфраструктуры и эко-номического фундамента украинских иезуитских школ, но и к продолжительному (или – окончательному) закрытию большинства из них. В течении второй половины XVII в. прослеживается согласованность между изменениями во внешних условиях существования местных иезуитских коллегиумов и резиденций, их экономическом состоянии и структуре образования. Исключение составляет только первая половина 1660-х гг., когда два послед-ние процессы определялись событиями предыдущей истории Речи Посполитой. В целом в развитии вышеупомянутого тройственного процесса присутствовали периоды как преиму-щественно положительных (1649-1655 гг., вторая половина 1670-х – конец 1680-х гг.), так и отрицательных (1655-1660 гг., вторая половина 1660-х – первая половина 1670-х гг.) и нейтральных (1690-е гг.) изменений.

В работе показывается неоднородность состава учеников украинских иезуитских школ в 1648-1700 гг. Воспитанники ордена отличались по своему статусу, возрасту, социальной и конфессиональной принадлежности. Внесословный характер этих учебных заведений под-держивался благодаря деятельности при них специальных автономных учреждений - бурс для бедных. Полирелигиозность состава учащихся украинских школ ордена использовалась в целях обращения местной социальной элиты в католицизм. Этому способствовал запрет на прием не католиков в состав академий, которые играли важную роль в интеллектуальном развитии воспитанников ордена. Эффективность деятельности данного института, как и во-обще – украинских иезуитских школ во второй половине XVII в., подтверждается наличи-ем среди их учеников ряда известных впоследствии политических и культурных деятелей.

В диссертации доказывается, что качественный уровень украинских школ ордена во второй половине XVII в. не был однозначно высоким. Это подтверждается анализом таких критериев дееспособности преподавателей как степень их образованности и профессио-нальной опытности. В первом случае положительная направленность изменений начинает доминировать только в последней четверти XVII в. Как и в предыдущий период, эти сдви-ги носили неоднозначный характер, отличаясь в зависимости от групы педагогов и элемен-та их интеллектуальной подготовки. В результате, в 1699/1700 учебном году имеет место только частичное превышение того уровня образованности местных иезуитских преподава-телей, который был зафиксирован в 1647/48 учебном году. В то же время их профессио-нальная опытность во второй половине XVII в. была преимущественно более высокой, чем в 1647/48 учебном году. Вместе с тем, изменения этого показателя не имели четкой положи-тельной направленности и различались по своей динамике в разных групах преподавателей. В ходе проведения исследования автором выяснено, что в 1648-1675 гг. основную роль в определении уровня образованности педагогов украинских иезуитских школ играли объек-тивные, а в последнюю четверть XVII в. - субъективные факторы. Степень же их профес-сиональной опытности формировалась под преимущественным влиянием последних на протяжении всего периода 1648-1700 гг.

В работе также отмечается то, что во второй половине XVII в. украинские иезуитские школы оставались центрами распространения научно-культурного наследия античности, средневековья, ренессанса и барокко. Реализацию этой роли обеспечивало существование в соответствующих коллегиумах и резиденциях ордена библиотек и бурс музыкантов, пуб-лично-актовые мероприятия учеников и творческая активность их преподавателей. Интен-сивность научно-культурной деятельности украинских школ ордена в 1648-1700 гг. зависила прежде всего от внешних условий их развития. После 1648 г. она в целом сни-жается. Преодоление упадка во второй половине XVII в. было непоследовательным и нерав-номерным. В частности, большие успехи наблюдаются в этот период в деятельности бурс музыкантов и проведении публично-актовых мероприятий учащихся, чем в развитии библи-отек. Творческое наследие преподавателей украинских иезуитских школ имело в 1648-1700 гг. сложную структуру, которая отражала цели и характер деятельности ордена, а также – общий культурный контекст эпохи барокко.

Ключевые слова: учебные заведения “Общества Исуса”, материальное положение, структура образования, ученический состав, интеллектуальная подготовка и опытность пре-подавателей, библиотеки, бурсы музыкантов, школьные театры, творческое наследие.

Seryakov S.O. Jesuit school system on Ukrainian lands of Rich Pospolyta in the second half of the XVII century. – Manuscript.

The dissertation for getting academic candidate’s degree of historical sciences by speciality 07.00.01 – history of Ukraine. – Kharkiv National V.N. Karazin University. – Kharkiv, 2004.

Dissertation is devoted to the research of Jesus Society educational institutions’ history on Ukrainian lands of Rich Pospolyta in the second half of XVII century. Special attention is paid to the analysis of influence of the external conditions of existence of local Jesuit centers’ in 1648-1700 on changes in their financial conditions and in structure of educational activity, to researching of pupils’ staff of Ukrainian schools of order, to the clearing up of tendencies in changing of their teachers’ level of intellectual training and experience, to the elucidation of determinants of these processes. In dissertation is also investigated the scientific and cultural potential of local centers of Jesuit education in the second half of XVII century, namely – organization and dynamics of their libraries, seminaries for musicians and school theatres activity, the volume and structure of creative legacy of Ukrainian Jesus Society schools’ teachers.

Кey words: Jesus Society educational institutions, financial conditions, structure of educational activity, pupils’ staff, teachers’ intellectual training and experience, libraries, seminaries for musicians, school theatres, creative legacy.