Інститут проблем виховання

Академії педагогічних наук України

СУРЖАНСЬКА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 373.24

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

13.00.08 – дошкільна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Бурма Ганна Василівна, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, професор кафедри теорії і методики професійної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Артемова Любов Вікторівна, Київський міжнародний університет, завідувачка секцією педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент Лохвицька Любов Василівна, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, доцент кафедри дошкільної педагогіки і психології

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, кафедра дошкільної педагогіки, Міністерство освіти і науки України (м. Одеса)

Захист відбудеться “21” вересня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ,
вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “17” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. З переосмисленням пріоритетів, цілей і завдань навчання та виховання дітей дошкільного віку актуальною стає проблема становлення дитячої особистості, виявлення та розвиток її здібностей, набуття досвіду пізнання. Такий підхід висвітлений у державних документах, розроблених в Україні. Зокрема, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст. визначає головну мету діяльності дошкільних закладів, яка полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формуванні покоління, здатного навчатися впродовж життя. У законі “Про дошкільну освіту” і Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні визнається пріоритетна роль дошкільної освіти у формуванні особистості дитини, розвитку її творчих здібностей.

Наукові дослідження, що розглядають теоретико-методологічні аспекти проблеми формування пізнання людини (філософи: Аристотель, Г.Гегель, І.Кант та інші; психологи: Д.Богоявленська, Н.Лейтес, М.Лісіна, В.Юркевич та інші; педагоги: Л.Арістова, О.Брежнєва, Л.Буркова, В.Кузь, В.Лозова, М.Матюшкін та інші) охарактеризовують “формування” як процес і результат цілеспрямованих та стихійних впливів соціальної дійсності на особистість з урахуванням індивідуальних, особистісних можливостей, неповторності. Поряд з цим аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми формування пізнавальної діяльності дитини дозволяє зазначити, що незалежно від того, як розуміється сутність понять “пізнання”, “пізнавальна діяльність”, “пізнавальна активність”, Л.Артемова, Д.Богоявленська, М.Матюшкін, М.Поддьяков, О.Проскура, К.Щербакова, Г.І.Щукіна та інші, підкреслюють їх виняткову важливість у розвитку особистості, хоча залишається значна кількість нерозв’язаних проблем та необхідність визначення нових перспективних засобів, які стимулюватимуть як загальний розвиток особистості, так і її пізнавальну активність.

Сучасні психолого-педагогічні праці у контексті проблеми формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку розкривають сутність пізнавальної активності (О.Брежнєва, Л.Буркова, Д.Годовікова, О.Кононко, С.Ладивір, М.Лісіна, Л.Лохвицька, Г.Люблінська, Б.Мухацька, К.Щербакова та інші), її структуру — типи, види, компоненти, основні форми прояву, критерії, показники та рівні (Л.Буркова, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Лісіна, Г.Люблінська, К.Крутій, М.Матюшкін, Б.Мухацька та інші), індивідуальне зростання пізнавальної активності дітей (О.Бєлова, В.Кузьменко, С.Ладивір, Г.Ляміна, В.Пінчук, Р.Хаустова та інші), виокремлюють низку засобів (Л.Артемова, О.Брежнєва, Л.Буркова, Г.Бурма, Л.Венгер, З.Друзь, О.Івакіна та інші).

У працях Д.Богоявленської, Л.Буркової, С.Гавриливої, Н.Дметерко, З.Друзь, Г.Сироти, Г.Стадник особливого значення у роботі з дітьми набувають завдання різних типів і видів. Ознайомлення з науковими дослідженнями, присвяченими проблемі застосування творчих завдань у роботі з дітьми дошкільного віку, дало змогу виявити низку суперечностей, які об’єктивно мають місце у педагогічній науці та освітній практиці, обумовлені: 1) потребами суспільства у творчих всебічно розвинених громадянах країни та недостатньою забезпеченістю умов для цього; 2) проголошенням пріоритетної ролі дошкільної освіти у становленні особистості і відсутністю педагогічних методик, спрямованих на формування активної особистості, здатної самостійно вирішувати різноманітні дитячі проблеми, самореалізовуватись у житті; 3) наявністю бажання дітей брати активну участь у житті і відсутність знань, умінь для його реалізації.

Актуальність проблеми формування пізнавальної активності, недостатнє висвітлення в дошкільній педагогіці творчих завдань, потреба практики у дієвих способах підвищення ефективності освітньої роботи з дошкільниками зумовила вибір теми дослідження: “Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, що виконується за проблемою “Засоби навчання як система”. Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 1 від 25 лютого 2000 р.), на засіданні Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 20 червня
2000 р.).

Об’єкт дослідження — формування пізнавальної активності дошкільників.

Предмет дослідження — розвивальна методика формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань у межах розробленої логіко-структурної моделі.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що застосування у роботі з дітьми старшого дошкільного віку творчих завдань сприятиме позитивній динаміці пізнавальної активності за умови дотримання відповідного методичного забезпечення у межах розробленої структурно-логічної моделі, яка передбачає:

· організацію різних видів взаємодії (дитини з дорослим, дитини з однолітками у малих, а потім більших групах) у межах спеціально створеного педагогічного середовища;

· поступове включення творчих завдань до різних видів діяльності дітей;

· створення умов для якісно вищого рівня розвитку у дітей пізнавальної активності (за умови ускладнення творчих завдань від індивідуального вирішення до виконання підгрупами).

Відповідно до мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати філософські, психологічні і педагогічні аспекти формування пізнавальної активності; виявити особливості, уточнити критерії, показники, рівні та чинники формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку;

2. З’ясувати сутність, види, особливості творчих завдань та їх місце у процесі формування пізнавальної активності старших дошкільників;

3. Розробити логіко-структурну модель розвивальної методики формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань та експериментально її перевірити;

4. Розробити методичні рекомендації з застосування творчих завдань у процесі становлення пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу.

Методологічну й теоретичну основу дослідження складають філософські положення про пізнання як суспільно-історичний процес творчої діяльності людей, що формує їх знання, спрямовує мету та мотиви дій; психологічні положення про визначальну роль діяльності у розвитку особистості, принципи індивідуального та особистісного підходів; праці психологів та педагогів, присвячені сутності пізнавальної активності, її структурі, пізнавальним процесам, особливостям розвитку емоційної сфери, питанням становлення пізнання дошкільників.

Теоретичними засадами дослідження послугували праці психологів І.Беха, Л.Божович, Л.Виготського, В.Дружиніна, О.Кононко, Г.Костюка, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна та інших; педагогічні роботи, присвячені проблемі формування пізнавальної активності (З.Абасов, Ш.Амонашвілі, Л.Арістова, С.Ладивір, В.Лозова, М.Матюшкін, К.Щербакова та інші); роботи, присвячені висвітленню питань становлення пізнавальної активності дошкільників у різних видах діяльності (Л.Артемова, О.Брежнєва, Л.Буркова, О.Васильєва, Д.Годовікова, Т.Дуткевич, Ю.Косенко, С.Ладивір, М.Лісіна, Л.Маневцева, Л.Проколієнко, О.Проскура, Г.Стадник, К.Щербакова), різні аспекти використання завдань у роботі з дітьми (В.Андрєєв, І.Волощук, С.Гаврилива, Н.Дметерко, З.Друзь, Г.Сирота, І.Трубавіна та інші); роботи, присвячені висвітленню питань врахування індивідуальності дитини у пізнавальній діяльності та індивідуального підходу до дітей (Н.Баглаєва, І.Вільш, О.Кононко, В.Кузьменко, О.Кульчицька, І.Унт та інші).

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:

· теоретичні: аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел, навчально-методичних посібників, педагогічної документації дошкільних навчальних закладів з метою визначення сутності, структури, особливостей формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку та стану роботи у сучасних дошкільних навчальних закладах з цієї проблеми;

· емпіричні: педагогічний експеримент для перевірки висунутої гіпотези; діагностичні методи (анкетування, бесіда) з метою вивчення рівня та чинників пізнавальної активності старших дошкільників, стану роботи з досліджуваної проблеми у дошкільних навчальних закладах; обсерваційні методи (пряме і побічне спостереження) та вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності розробленої розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань;

· статистичні: методи математичної обробки експериментальних даних (аналітичні розрахунки в межах методу експертної оцінки при визначенні ефективності розробленої розвивальної методики).

Дослідно-експериментальна робота виконувалась протягом 1997–2003 років у дошкільних навчальних закладах №№ 119, 158, 354 м. Харкова та № 1 м. Балаклея Харківської області і пройшла три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1997–1999) проаналізовано теоретичні аспекти досліджуваної проблеми у філософській, психологічній, педагогічній літературі; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу; обґрунтовано сутність, структуру, особливості розвитку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку у процесі застосування творчих завдань; розроблено розвивальну методику формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань, програму і методику дослідження.

На другому етапі (1999–2002) проводилась експериментальна перевірка розробленої розвивальної методики: збір, аналіз і синтез фактологічного матеріалу.

На третьому етапі (2002–2003) узагальнювалися результати теоретичного аналізу й дослідно-експериментальної роботи, їх апробація здійснювалась у публікаціях та обговореннях доповідей на наукових конференціях; у дошкільні навчальні заклади впроваджувалась розвивальна методика формування пізнавальної активності старших дошкільників; здійснювалось оформлення тексту дисертації.

Наукова новизна дослідження. Вперше науково обґрунтовано розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань. Уточнено зміст творчих завдань як педагогічного засобу, критерії, показники, види, рівні та чинники пізнавальної активності старших дошкільників.

Практичне значення. У ході дослідно-експериментальної роботи розроблено та апробовано розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань, яка може бути застосована в дошкільних навчальних закладах, а також у педагогічних коледжах, вищих навчальних закладах, системі підвищення кваліфікації педагогів дошкільних навчальних закладів; розроблено методичні рекомендації та модифікації творчих завдань для роботи з дітьми дошкільного віку; створено навчальний посібник “Творчі завдання в роботі з дітьми старшого дошкільного віку”.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень; відповідністю методів дослідження його меті та завданням; критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці; репрезентативністю вибірки, кількісною обробкою та якісним аналізом результатів експерименту, апробацією та впровадженням їх у практику роботи з дітьми старшого дошкільного віку.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась через публікацію матеріалів дисертації. Основні положення, висновки і результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання (1997–2003), у виступах на VІ Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність” (1999) та міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні освітні технології” (2001) у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів” (2000) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу” (2004) у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 10 одноосібних публікаціях автора; з них 6 — у фахових виданнях, авторському навчальному посібнику “Творчі завдання в роботі з дітьми старшого дошкільного віку” для студентів факультетів дошкільного виховання та вихователів дошкільних навчальних закладів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел (247 найменувань), 8 додатків. Основний текст дисертації викладено на 169 сторінках. Робота містить 24 таблиці та 2 рисунки, включаючи 1 модель, 1 діаграму (на двох сторінках). Додатки представлені на 22 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 213 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, окреслено методологічну основу та методи дослідження; представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, висвітлено етапи науково-дослідної роботи, подано відомості про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі “Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку” викладено основні теоретичні положення щодо сутності пізнавальної активності, проаналізовано стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі; розкрито особливості розвитку пізнавальної активності дошкільників, визначено критерії і показники пізнавальної активності дітей дошкільного віку; представлено сутність, види, особливості творчих завдань для дошкільників, подано розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань.

Аналіз філософської (Аристотель, Ф.Бекон, Г.Гегель, І.Кант та інші) та психолого-педагогічної (Дж.Брунер, П.Гальперін, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Матюшкін, Г.Щукіна та інші) літератури свідчить, що розвиток пізнавальної активності є важливою стороною діяльності людини, здійснюваної протягом всього її життя.

На підставі проведеного аналізу досліджень Л.Буркової, Д.Годовікової, С.Ладивір, М.Лісіної, Г.Люблінської, Б.Мухацької, К.Щербакової, підтримуючи визначення сутності пізнавальної активності, сформульоване В.Лозовою, під пізнавальною активністю будемо розуміти рису особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності. У психолого-педагогічній літературі визначено структуру пізнавальної активності: типи (М.Поддьяков); види (К.Крутій, В.Лозова); компоненти та елементи (Д.Годовікова, М.Матюшкін, Т.Міхневич, П.Підкасистий та інші); форми та показники прояву (Д.Богоявленська, Д.Годовікова, В.Лозова, А.Петровський, Г.Щукіна та інші); рівні (Ф.Байков, В.Лозова, К.Щербакова та інші).

Враховуючи дані наукових досліджень Л.Виготського, П.Гальперіна, Д.Годовікової, Г.Люблінської, Л.Проколієнко, О.Проскури, М.Матюшкіна та інших, уточнено особливості розвитку пізнавальної активності в дошкільному віці: прояв з народження, властивість інтенсивно розвиватись; здатність реалізовуватись у різних видах діяльності; виявлення у запитаннях, розмірковуванні, порівнюванні, експериментуванні, вирішенні найрізноманітніших дитячих проблем; наявність пізнавального інтересу на рівні цікавості та всеосяжної допитливості; поєднання інтелектуального та емоційного (як домінуючого) ставлення до предметів, явищ дійсності; наявність наприкінці дошкільного віку ознак самостійності, певної саморегуляції та самоконтролю; набуття після 4-5 років вигляду ініціативної перетворюючої активності. На підставі проведеного аналізу, враховуючи вікові особливості розвитку пізнавальної активності в дошкільному віці визначено низку критеріїв пізнавальної активності старших дошкільників: пізнавальна орієнтація, ініціатива, інтерес, самостійність, оригінальність.

Враховуючи результати аналізу наукової літератури, особливостей розвитку старших дошкільників та визначених критеріїв, можемо констатувати, що пізнавальна активність дітей дошкільного віку — це така активність, яка формується i розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ i характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дошкільника, ініціативою, самостійністю дитини, інтересом та оригінальністю. У відповідності до названих критеріїв гіпотетично сформульовано характеристики рівнів розвитку пізнавальної активності старших дошкільників:

· Репродуктивно-наслідувальний – діти характеризуються пізнавальною пасивністю, відсутністю інтересу до пізнавальної діяльності, недостатньою сформованістю пізнавальних умінь. Вони віддають перевагу іншим видам діяльності над пізнавальною. У навчанні несамостійні, виконують завдання лише із покроковою допомогою та контролем з боку дорослого; мають вузьке коло знань про навколишні предмети, природу та себе; не можуть добирати матеріал для самостійної діяльності; відчувають труднощі у встановленні зв’язків між предметами та явищами. Для цих дітей є характерними крайні пороги емоційності: вони або дуже замкнуті, неконтактні, неемоційні, або, навпаки, непосидючі, порушують дисципліну, їм важко зосередитися на матеріалі, який вивчається.

· Репродуктивно-виконавчий – діти характеризуються тим, що мають нестійкий інтерес до пізнання, який можливо підтримувати тільки використовуючи яскравий пізнавальний матеріал; прагнуть зрозуміти, запам’ятати, відтворити свої знання в ситуації дії за зразком у схожих, однотипних завданнях; можуть визначати окремі зв’язки між предметами і явищами. Дошкільники здатні добирати матеріал для своєї діяльності, однак потребують постійного стимулювання діяльності з боку педагога, заохочення дій, спрямування роботи у певному напрямі та темпі.

· Конструктивно-виконавчий – діти характеризуються досить стійким прагненням до пізнавальної діяльності у індивідуальній і колективній формах. Вони мають добре розвинену пізнавальну сферу, виявляють самостійність за умови виконання завдань різного типу, добре орієнтуються у вивченому матеріалі та непогано засвоюють новий, що потім проявляється у різних видах діяльності; виявляють переважно позитивні емоції у процесі пізнання, а у випадках невдач – адекватно реагують, намагаючись виправити помилку. У цих дітей можна спостерігати прояви оригінальності у певних видах діяльності, що їм подобаються.

· Творчий – діти характеризуються стійким інтересом і прагненням до творчої пізнавальної діяльності. Вони здатні до відповідного аналізу нового матеріалу, встановлення різноманітних зв’язків; творчого застосування знань у практичній діяльності, порушуючи шаблони та звичні зв’язки між предметами та явищами. Пізнавальну діяльність цих дошкільників визначено як пошукову, якій притаманні відповідні пізнавальні емоції (здивованість, захопленість, радість та інші). Дітям властивий прояв високого рівня самостійності, наполегливості, відшукування оригінальних ідей.

У психолого-педагогічній літературі (О.Брежнєва, Л.Буркова, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Лісіна, Л.Проколієнко, О.Проскура, Г.Стадник, К.Щербакова) доведено, що становлення пізнавальної активності дитини дошкільного віку відбувається, з одного боку, за рахунок її власного досвіду у процесі повсякденного життя. Поряд з цим, особливості розвитку дошкільника передбачають визначальне місце дорослого в організації усього життя дитини, зокрема й пізнання. Останнім часом у дошкільній педагогіці та практиці педагогічний інтерес складають творчі завдання у процесі формування різних сторін особистості (Л.Буркова, Х.Василькевич, С.Гаврилива, З.Друзь, М.Поддьяков, Г.Сирота та інші).

Зважаючи на низку наукових досліджень (В.Андрєєва, С.Волощука, І.Лернера, М.Махмутова, В.Моляко, Г.Сироти та інших), уточнено сутність творчих завдань як таких, що передбачають наявність суперечностей та утруднень, які у свою чергу посилюють пізнавальні інтереси, викликають дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук способів досягнення результату, стимулюють відкриття нового, пожвавлюючи пізнавальні процеси та позитивно впливаючи на пізнавальну активність. У дослідженні визначено види творчих завдань для дітей дошкільного віку (зображувальні, музичні, словесні, логіко-математичні варіативного характеру, комбіновані завдання) та особливості (врахування вікових можливостей розвитку дошкільників; передбачення у їх змісті різних рівнів складності та наявність певного запасу знань, умінь і навичок дітей у притаманних видах діяльності; наявність декількох варіантів розв’язання; можливість стимулювання пізнавальних інтересів, дослідницьких пізнавальних дій, самостійного варіативного пошуку, відкриття нового, пожвавлення пізнавальних процесів; здатність позитивно впливати на пізнавальну активність дитини).

Дані наукової літератури (С.Гончаренко, В.Євдокимов, В.Монахов, І.Прокопенко, Г.Селевко та інших) та педагогічної практики показують, що для створення справді творчого середовища необхідно дотримуватись відповідної методики роботи вихователя з дошкільниками. Названа методика представляється як алгоритм, модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для дитини і педагога. На основі аналізу літератури було створено модель розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань. Основними елементами зазначеної моделі є такі.

· Педагогічне середовище формування пізнавальної активності – єдиний простір, у якому відбувається процес становлення пізнавальної активності дошкільника, здійснюються єдині підходи у застосуванні засобів, спільна діяльність дітей, вихователів та батьків, єдині оцінювальні погляди та дії для усіх учасників педагогічного процесу. Це атмосфера, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, стимулювання творчої ініціативи. У ньому діють усі елементи, що розкриваються нижче.

· Мета, хід та результат розвитку пізнавальної активності дітей. Провідною метою є формування пізнавальної активності дошкільників. Ходом є взаємодія дорослого та дитини у процесі вирішення творчих завдань; розумна допомога та підтримка дошкільників. Результат — сформований рівень пізнавальної активності.

· Організація дитячого пізнання. Передбачає створення позитивного психологічного клімату, забезпечення відповідного матеріального, предметно-ігрового, розвивального середовища, а також враховується потреба дітей у спілкуванні з дорослими та однолітками; необхідність дотримання санітарно-гігієнічних, естетичних та педагогічних умов.

· Засоби пізнання. Широкий діапазон пізнавально-розвивальних засобів (предмети, посібники, символічні засоби, іграшки, технічні засоби навчання та інші); мікросередовище, створене педагогом з метою формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку; спеціально розроблені творчі завдання, що спрямовані на формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

· Дорослі (вихователі та батьки) як безпосередні учасники педагогічного процесу. Їх діяльність проявляється як педагогічна допомога дитині в позитивному зростанні її пізнавальної активності, спрямована на стимулювання її проявів у притаманних дошкільникам видах діяльності.

· Діти є повноправними учасниками педагогічного процесу. Їх діяльність передбачає самостійне вирішення творчих завдань, прояв та позитивне зростання пізнавальної активності, позитивних пізнавальних емоцій, оригінальності. Взаємодія дітей і дорослих відбувається у процесі вирішення творчих завдань на трьох умовно визначених етапах (перший етап — вирішення творчих завдань в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим; другий етап — вирішення творчих завдань в умовах колективної взаємодії дорослого, дитини з групою однолітків; третій етап — широке впровадження творчого пошуку та реалізації творчих задумів).

· Здійснення педагогічної рефлексії та оцінки рівня пізнавальної активності дітей, яке відбувається за визначеними критеріями.

· Створення перспективи для переходу дітей на якісно новий рівень розвитку пізнавальної активності (це дає змогу прогнозувати діяльність дорослих та дітей у відповідності з набуттям досягнень у пізнавальній діяльності).

На основі розробленої моделі та визначених складових елементів розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань відбувалась її реалізація в ході педагогічного експерименту.

У другому розділі “Експериментальне вивчення впливу творчих завдань на розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку” висвітлено методику проведення експериментальної роботи, конкретизовано її зміст, проаналізовано результати педагогічного експерименту, здійснено перевірку вірогідності отриманих результатів.

У педагогічному експерименті брало участь 226 дітей старшого дошкільного віку дитячих навчальних дошкільних закладів №№ 119, 158, 354 м. Харкова і № 1 м. Балаклея Харківської області.

Констатуючий етап експерименту передбачав виявлення стану роботи в дошкільних навчальних закладах з досліджуваної проблеми та рівнів пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку. У результаті нами було з’ясовано, що вихователі відзначали недостатність теоретичних знань і практичних умінь, завдяки яким вони могли б впливати на рівень пізнавальної активності дітей; виявляти дійсні причини неуспішності вихованців. Як наслідок – поверхове ставлення дорослих до формування пізнавальної активності дошкільників, яке набуває спонтанного характеру і не враховує специфіку розвитку кожної індивідуальності. Було виявлено рівні сформованості пізнавальної активності старших дошкільників: репродуктивно-наслідувальний (34,9%); репродуктивно-виконавчий (30,1%); конструктивно-виконавчий (24,9%); творчий (10,1%). З’ясовано, що на рівень пізнавальної активності дітей впливає ряд чинників: особливості пізнавальної діяльності; особливості спілкування і статус дитини у сім’ї та групі однолітків; характер самооцінки; особливості організації пізнання дітей. З урахуванням теоретичних положень та результатів вивчення стану роботи вихователів, даних констатуючого етапу експерименту, було проведено його формуючий етап, в якому було реалізовано розвивальну методику формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Під час формуючого етапу експерименту педагогічний вплив спрямовувався на забезпечення динаміки рівня пізнавальної активності дітей у ході застосування творчих завдань. На першому етапі організація педагогічного середовища передбачала створення позитивної атмосфери, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога. Провідною метою було здійснення переходу від пасивності до активних способів пізнання в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим. Для цього дошкільників спонукали до спілкування з приводу пізнавальних потреб та проблем, що сприяло поглибленню пізнавальних інтересів; використовували яскраву наочність, роздавальні матеріали, художнє слово, технічні засоби навчання; інформаційно насичене мікросередовище, яке підтримувало пізнавальні емоції; творчі завдання. У результаті діти опановували нові знання, набували певної компетенції в оточуючому середовищі.

На другому етапі стало можливим забезпечення дошкільників засобами (предмети, символи, іграшки, технічні засоби навчання та інші) та способами (інверсія, збільшення або зменшення об’єкта, прискорення або уповільнення, аналогія, комбінування, заміна та інші) вирішення творчих завдань у різних видах діяльності. Особливу увагу надавали стимулюванню проявів пізнавальної активності кожної дитини в умовах підгрупи (4–7 осіб). Окремим завданням педагога було допомогти кожній дитині зайняти сприятливу для розвитку пізнавальної активності позицію у колективі однолітків. Провідною метою на цьому етапі роботи було становлення навичок активного пізнання в умовах взаємодії дитини з дорослим і групою однолітків. Зважаючи на вже сформований у дітей мінімум знань, вихователь будував свою роботу в залежності від особливостей вихованців у напрямі розширення їх пізнавальної орієнтації та опанування навичками вирішення творчих завдань.

Застосовані у роботі творчі завдання зближували дітей, дошкільники прагнули до самостійного визначення теми творчої діяльності, планували її хід. Про розширення пізнавального досвіду свідчили напрями захоплень дітей: земля і космос, явища природи, ігри, світ мистецтва, родинні стосунки. Постійна підтримка і позитивна оцінка з боку дорослих проявів пізнавальної активності та самостійності дітей дозволила покращити емоційний клімат у дитячому колективі, певною мірою впливати на самооцінку, характер пізнавальної діяльності, статус дітей у групі однолітків.

На третьому етапі експерименту здійснювалось широке впровадження пізнавального пошуку і реалізації творчих задумів. Було створено можливості для розширення, поглиблення та варіативного застосування дітьми свого пізнавального досвіду. Експериментальна робота здійснювалась за умови органічного введення творчих завдань в усі притаманні дошкільникам види діяльності.

Здійснення педагогічної рефлексії, а також оцінки рівня пізнавальної активності кожної дитини у процесі переходу від етапу до етапу дозволило простежити індивідуальні особливості формування пізнавальної активності кожної дитини, добирати ефективні методи впливу як на конкретну індивідуальність, так і на увесь дитячий колектив. Результати дослідження показали, що у процесі вирішення дітьми старшого дошкільного віку творчих завдань від етапу до етапу закріплювалися позитивні тенденції пізнавальної активності: збагатилась пізнавальна орієнтація дошкільників, діти виявляли стійкий інтерес до пізнавальної діяльності як з дорослим, так і з однолітками; уміння дітей самостійно організовувати пізнавальну діяльність сприяло їх об’єднанню за інтересами і спільному прояву допитливості; одержання задоволення від спілкування з оточуючими у пізнавальній діяльності сприяло виникненню у дошкільників оригінальних ідей, нестандартних підходів до розв’язання різноманітних завдань.

Під час контрольного етапу експерименту було визначено динаміку рівнів пізнавальної активності дітей, представлену в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка рівнів сформованості пізнавальної активності старших

дошкільників у педагогічному експерименті

Рівні пізнавальної активності | Констатуючий етап

експерименту | Контрольний етап

експерименту

Е1 | Е2 | К1 | К2 | Е1 | Е2 | К1 | К2

Репродуктивно-наслідувальний | 40,0 | 44,8 | 26,8 | 28,0 | 9,1 | 8,6 | 25,0 | 21,1

Репродуктивно-виконавчий | 23,6 | 27,6 | 37,5 | 31,7 | 18,2 | 15,5 | 35,7 | 36,8

Конструктивно-виконавчий | 27,3 | 19,0 | 25,0 | 28,0 | 50,9 | 51,8 | 26,8 | 29,8

Творчий | 9,1 | 8,6 | 10,7 | 12,3 | 21,8 | 24,1 | 12,5 | 12,3

Порівняльний аналіз результатів констатуючого та контрольного етапу експерименту свідчить про ефективність застосування розвивальної методики формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань. Результати статистичної обробки здобутих експериментальних даних свідчать про ефективність застосованої розвивальної методики та достовірність результатів дослідження.

Результати здійсненого дослідження дали можливість зробити узагальнюючі висновки.

1. Аналіз філософських, психологічних та педагогічних аспектів досліджуваної проблеми дозволив встановити, що пізнавальна активність дитини дошкільного віку формується і розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ і характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дитини, ініціативою, інтересом, самостійністю та оригінальністю дошкільника.

Уточнено ряд особливостей пізнавальної активності дитини дошкільного віку: прояв з народження, властивість інтенсивно розвиватись; здатність реалізовуватись у різних видах діяльності; виявлення у запитаннях, розмірковуванні, порівнюванні, експериментуванні; наявність пізнавального інтересу на рівні цікавості та допитливості; поєднання інтелектуального та емоційного ставлення до предметів та явищ дійсності; наявність наприкінці дошкільного віку ознак самостійності, певної саморегуляції та самоконтролю; набуття після 4-5 років вигляду ініціативної перетворюючої активності.

Визначено критерії (пізнавальна орієнтація, ініціатива, інтерес, самостійність та оригінальність) та їх показники, охарактеризовано рівні (репродуктивно-наслідувальний, репродуктивно-виконавчий, конструктивно-виконавчий, творчий) пізнавальної активності.

Встановлено, що переважній більшості дітей властиві репродуктивно-наслідувальний і репродуктивно-виконавчий рівні пізнавальної активності, які характеризуються відсутнім або нестійким інтересом до пізнання, недостатньою пізнавальною орієнтацією, ці діти потребують допомоги та постійного контролю за пізнавальною діяльністю з боку дорослого.

Виявлено, що на рівень сформованості пізнавальної активності старших дошкільників впливає низка чинників: особливості пізнавальної діяльності, особливості спілкування і статус дитини у сім’ї та групі однолітків, характер самооцінки, особливості організації пізнання дітей.

2. З’ясовано, що творчі завдання передбачають наявність суперечностей та утруднень, які в свою чергу посилюють пізнавальні інтереси, викликають дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук способів досягнення результату, стимулюють відкриття нового, пожвавлюючи пізнавальні процеси, посилюючи пізнавальні інтереси, пізнавальну активність.

Визначено види цих завдань для дітей дошкільного віку: музичні, словесні, зображувальні, логіко-математичні варіативного характеру, комбіновані завдання.

Сформульовано особливості творчих завдань для дітей дошкільного віку: врахування вікових можливостей розвитку дошкільників; передбачення у їх змісті різних рівнів складності та наявність певного запасу знань, умінь і навичок дітей у притаманних видах діяльності; наявність декількох варіантів розв’язання; можливість стимулювання пізнавальних інтересів, дослідницьких пізнавальних дій, самостійного варіативного пошуку, відкриття нового, пожвавлення пізнавальних процесів; здатність позитивно впливати на пізнавальну активність дитини.

3. Встановлено, що розвивальна методика передбачає алгоритм, модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безперечним забезпеченням комфортних умов для дітей і дорослих.

Розроблена логіко-структурна модель формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань передбачає наявність у своїй структурі елементів, які перебувають у взаємозв’язку та постійно взаємодіють один з одним (педагогічне середовище формування пізнавальної активності; засоби пізнання, творчі завдання; мета, хід та результат формування пізнавальної активності; організація дитячого пізнання; здійснення педагогічної рефлексії; діяльність дітей і дорослих; оцінка рівня пізнавальної активності дітей; взаємодія дитини і дорослого у процесі вирішення вихованцями творчих завдань; створення перспективи та перехід пізнавальної активності дитини на якісно новий рівень розвитку).

Експериментально доведено, що у процесі вирішення творчих завдань індивідуального та колективного характеру (спочатку у невеликих, а потім більших групах) відбувається формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку, що у свою чергу сприяє збагаченню знань дошкільників про оточуючий світ, покращенню взаємин між ними, дорослими та однолітками у дитячому колективі, стимулює пізнавальні процеси, самостійний ініціативний пошук способів досягнення результату та оригінальних рішень.

Реалізація названої розвивальної методики дала позитивні результати. Про це свідчить отримана на контрольному етапі експерименту динаміка рівнів пізнавальної активності дітей. Обробка отриманих результатів за допомогою методів математичної статистики дозволяє говорити про їх достовірність. У дослідженні доведено правомірність гіпотези дослідження.

4. Сформульовано методичні рекомендації щодо застосування творчих завдань у процесі формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку:

· необхідність створення педагогічного середовища, яке дасть змогу забезпечити єдині підходи, мету спільної діяльності дорослих, оцінювальні погляди для усіх учасників педагогічного процесу;

· доцільність організації вирішення творчих завдань у доступних дітям видах діяльності, що забезпечить стимулювання проявів пізнавальної активності, збагатить пізнавальну орієнтацію дітей, створить умови для прояву дошкільниками ініціативи, самостійності, оригінальності, задовольнить пізнавальні інтереси;

· поступове пропонування творчих завдань дітям від індивідуального до колективного їх вирішення в умовах широкого впровадження творчого пошуку, що дасть змогу кожній дитині проявити індивідуальність, неповторність, самореалізуватись і самоствердитись у пізнавальній діяльності;

· доцільність здійснення оцінки можливостей кожної дитини та створення перспективи для переходу її пізнавальної активності на якісно вищий рівень розвитку, що дозволятиме прогнозувати діяльність дорослих і дітей у відповідності з набуттям досягнень у пізнавальній діяльності;

· необхідність підтримки пізнавальної активності дитини в умовах сім’ї.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, актуальність якої визначає необхідність її подальшого дослідження. Спеціального вивчення, зокрема, потребує визначення перспектив педагогіки творчості дошкільників у різних видах діяльності.

Основний зміст дисертації відбито в публікаціях:

1. Суржанська В.А. Творчі завдання в роботі з дітьми старшого дошкільного віку: Навчальний посібник – К.: Науковий світ, 2003. – 34 с.

2. Суржанська В.А. Деякі підходи до вивчення індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку з метою розвитку їх пізнавальної активності // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 4. – С. 68-71.

3. Суржанська В.А. Діагностика пізнавальної активності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку як засіб їх успішного навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 7. – С. 113-117.

4. Суржанська В.А. Проблема дитячої творчості у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1999. – Вип. 10. – Ч. 1. – С. 68-72.

5. Суржанська В.А. Творчі завдання в роботі з обдарованими дітьми дошкільного віку // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2002. – Вип. 19. – Ч. 1. – С. 93-96.

6. Суржанська В.А. Творчі завдання і проблема розвитку пізнавальної активності старших дошкільників // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 1998. – Вип. 6. – С. 197-199.

7. Суржанська В.А. Творчі завдання у навчально-виховній роботі з дітьми старшого дошкільного віку // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Х.: ХДПУ, 2001. – Вип. 16. – С. 251-262.

8. Суржанська В.А. Творчі завдання в роботі з обдарованими дітьми дошкільного віку // Сучасні освітні технології: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Х.: ХДПУ, 2001. –С. 108-109.

9. Суржанська В.А. Творчі завдання студентам як важливий засіб підготовки їх до роботи з дітьми дошкільного віку // Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів: Збірник доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції м. Полтава, 1-3 березня 2000 року – Полтава: ПДПУ, 2000. – С. 209-212.

10. Суржанська В.А. Статусні позиції в сім’ї та групі однолітків як фактор становлення пізнавальної активності дитини старшого дошкільного віку // Єдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ПДПУ ім. В.Г.Короленка. – Полтава, 2004. – С.169-173.

АНОТАЦІЯ

Суржанська В.А. Творчі завдання як засіб формування пізнавальної активності старших дошкільників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.08 – дошкільна педагогіка. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2004.

У дисертації на підставі вивчення теоретичних питань, присвячених проблемі формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань, розкрито сутність, структуру, особливості становлення, критерії, показники та рівні розвитку пізнавальної активності дітей. Теоретичний аналіз проблеми дав змогу визначити сутність, зміст, види та особливості творчих завдань для дітей-дошкільників. У виконаному дослідженні вперше науково обґрунтовано та експериментально перевірено розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань; розроблено відповідні модифікації названих завдань для дітей.

Ключові слова: пізнавальна активність, творчі завдання, розвивальна методика формування.

АННОТАЦИЯ

Суржанская В.А. Творческие задания как средство формирования познавательной активности старших дошкольников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.08 – дошкольная педагогика. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2004.

Диссертация является теоретико-экспериментальным исследованием формирования познавательной активности детей старшего дошкольного возраста в условиях образовательного процесса дошкольного учреждения.

В работе представлены философские и психолого-педагогические аспекты проблемы. В результате теоретического исследования установлено, что познавательная активность дошкольника – это такая активность, которая формируется и развивается на базе познавательной потребности в разных видах деятельности, обеспечивает формирование целостного представления об окружающем мире, характеризуется познавательной ориентацией, инициативой, самостоятельностью ребенка, интересом и оригинальностью. Как многогранное явление познавательная активность имеет сложную структуру, в которой выделяются типы, виды, компоненты и их элементы; формы и показатели проявления, уровни.

Анализ психолого-педагогической литературы позволяет сформулировать особенности развития познавательной активности дошкольников: раннее выявление, интенсивное развитие, проявление в разных видах деятельности; яркое выражение в вопросах, рассуждении, сравнении, экспериментировании; проявление познавательного интереса на уровне любознательности; после 4-5 лет эта активность приобретает вид инициативной преобразовательной активности. В исследовании определены критерии познавательной активности детей дошкольного возраста: познавательная ориентация, интерес, инициатива, самостоятельность и оригинальность.

На основе теоретического анализа научных исследований установлено, что творческие задания – это задания, имеющие противоречия, которые в свою очередь активизируют познавательные интересы, вызывают исследовательские действия, самостоятельный вариативный поиск способов достижения результата, стимулируют открытие нового, оживляя познавательные процессы, усиливая познавательную активность.

В диссертации представлена развивающая методика поэтапной экспериментальной работы и ход её апробации в учебно-воспитательной практике детского сада. Первый её этап предусматривает решение творческих заданий в условиях индивидуального взаимодействия взрослого и ребёнка. На втором этапе проводится работа по решению творческих заданий в условиях коллективного взаимодействия ребёнка, взрослого и группой сверстников. На третьем этапе происходит широкое внедрение творческого поиска и реализации творческих планов. В работе представлены результаты изучения динамики становления познавательной активности детей старшего дошкольного возраста, обусловленные внедрением экспериментальной развивающей методики.

Экспериментальное исследование показало, что разработанная развивающая методика способствует формированию познавательной активности детей старшего дошкольного возраста. При этом используемые творческие задания также позитивно влияют на развитие познавательной деятельности детей, их статус в группе сверстников, характер самооценки.

В диссертации теоретически