НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

СИНЧУК ВАСИЛЬ ЛЮДВИГОВИЧ

УДК 343.98

КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МІЖ ЕЛЕМЕНТАМИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У МЕТОДИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ

Спеціальність 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Журавель Володимир

Андрійович, Національна юридична академія України імені

Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Тіщенко Валерій

Володимирович, Одеська національна юридична

академія, завідувач кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент Колесник Валерій

Аркадійович, Національна академія Служби безпеки

України, начальник кафедри криміналістики

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ МВС України,

кафедра криміналістики, м. Київ.

Захист відбудеться “21” грудня 2004 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 086. 01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою : 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий “ 12 ” листопада2004 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед злочинів проти життя і здоров’я людини найбільш небезпечними є умисні вбивства. Розкриття та розслідування саме цієї категорії злочинів пов’язані з великим обсягом роботи та вирішенням складних розумових завдань. Відтак, удосконалення та оптимізація процесу розкриття і розслідування вбивств є одним з актуальних питань, які постають на сьогодні перед наукою криміналістикою. Згідно з цим із значної кількості аспектів зазначеної проблеми потребують виділення і поглибленого дослідження насамперед питання щодо розроблення та впровадження у діяльність слідчих органів відповідних науково-методичних рекомендацій. Серед них приоритетне місце посідає криміналістична характеристика як один із засобів у розпорядженні слідчого, що надає йому можливість відшукувати в ситуаціях невизначеності та відсутності інформації найбільш вірогідні шляхи збирання доказів.

Зусиллями таких учених-криміналістів, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М.Васильєв, А.Ф.Волобуєв, В.К.Гавло, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гончаренко, А.В. Іщенко, Л.Я.Драпкін, А.В. Дулов, В.А.Журавель, Н.І.Клименко, О.Н. Колесниченко, В.П.Колмаков,

В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К.Лисиченко, І.М.Лузгін, В.Г.Лукашевич, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, М.В.Салтєвський, М.Я.Сегай, М.О. Селіванов, Л.О.Соя-Серко, В.В.Тіщенко,

В.Ю. Шепітько, В.І.Шиканов, О.О. Ейсман, М.П. Яблоков та ін., зроблено вагомий внесок у розроблення теоретичних основ криміналістичної характеристики злочинів.

Проблематика криміналістичної характеристики вбивств окремо досліджувалась у роботах С.А.Афанасьєва, В.І.Боярова, І.В.Борисенка, В.С.Бородуліна, О.Ю.Булулукова, В.С.Бурданової, Л.Г.Відонова, В.Ф.Глазиріна, В.В.Донцова Ю.П.Дубягіна, С.Ф.Здоровка, М.М.Китаєва, М.В.Костенко, Г.М.Мудьюгіна, А.В.Старушкевича, Б.Ф.Тимошенка, О.П.Тєльцова, А.О.Шульги та ін.

Водночас наукових розробок щодо створення практичної частини криміналістичної характеристики вбивств, механізму її застосування як робочого інструментарію слідчого здійснено поки ще недостатньо. І це дійсно проблема сьогодення, розв’язання якої можливе тільки за наявності виявлених кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики, виражених у кількісних показниках. Ця інформація стає підставою для побудови типових версій насамперед відносно суб’єкта злочину, що дозволяє значно звузити коло осіб, серед яких необхідно здійснювати розшукові заходи.

Наведене потребує значної активізації зусиль учених-криміналістів щодо виявлення кількісних показників, які відображають специфіку кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств. Адже дотепер висловлені щодо даної проблематики судження за дуже рідкими винятками (насамперед система даних Л.Г.Відонова) мають суто декларативний характер. Саме такий стан справ і є однією із головних причин нігілістичного ставлення як науковців, так і практичних працівників до розглядуваної категорії (відсутність серйозних розробок щодо впровадження криміналістичної характеристики у практичну діяльність слідчих органів надає підстави деяким ученим ставити питання не тільки про виділення криміналістичної характеристики як окремої самостійної теорії, а й про доцільність існування цієї категорії взагалі Р.С.Бєлкін).

Отже, незважаючи на значущість криміналістичної характеристики для розширення пізнавальної сфери науки криміналістики, активізації конкретних напрямків практичної діяльності слідчих органів, її функція дотепер не отримала належного розвитку, який відповідає складним завданням, що стоять перед наукою і практикою в сфері боротьби зі злочинністю. Крім того, питання виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств раніше не були самостійним напрямком наукового дослідження, а якщо і згадувались, то лише у загальному контексті розроблення методики розслідування вбивств без посилань на репрезентативну вибірку кримінальних справ, без застосування сучасних комп’ютерних технологій і математичних методів щодо збирання і оброблення необхідних емпіричних даних. На сьогоднішній день в Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а у дисертаційному аспекті ця проблема в криміналістиці спеціально не досліджувалася.

Названі обставини визначили наперед можливість віднести розглядувану проблему до числа актуальних і стимулювали обрання теми цього дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана проблематика дисертаційного дослідження базується на планах наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і становить складовий елемент цільової комплексної програми “ Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (номер держреєстрації 0186.0.099031), а також Комплексної програми профілактики злочинності на 20012005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. за №1376/2000.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті проведення широкого узагальнення кримінальних справ про вбивства, виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики зазначених злочинів і на підставі аналізу отриманих кількісних показників побудову схем та таблиць, які б відображали відомості стосовно суб’єкта та мотиву злочину, формулювання рекомендацій працівникам судово-слідчих органів щодо застосування отриманих результатів у здійсненні розкриття та розслідування конкретного вбивства

Комплексність мети, її багатоплановість зумовили актуальність вирішення таких завдань:

- обґрунтувати необхідність формування нової концепції щодо розгляду структури окремої криміналістичної методики у вигляді інформаційно-пізнавальної моделі як важливого наукового підґрунтя для подальших досліджень у цій галузі;

- здійснити перетворення криміналістичної характеристики вбивств з теоретичної концепції на робочий інструментарій слідчого, своєрідний орієнтир, на який потрібно рівнятися при вирішенні конкретних завдань розслідування;

- визначити умови, чинники і підстави для формування класифікаційних побудов цих категорій злочинів за криміналістично значущими ознаками;

- подати криміналістичну характеристику вбивств у вигляді інформацій-ної моделі, в якій на статистичному рівні відобразити кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі здійснити розбудову типових версій щодо особи вбивці та мотиву злочину;

- розробити рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці, в процесі розкриття та розслідування конкретного злочину;

- визначити сутність, сферу застосування, теоретичну і практичну значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, розглянути можливість його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики;

- розробити з метою реалізації методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств автоматизовану комп’ютерну систему як підґрунтя інформаційного забезпечення підтримки прийняття рішення слідчим, що провадить розслідування по конкретній кримінальній справі;

- запропонувати на базі сформованого банку даних із урахуванням імовірно можливих вихідних кримінальних ситуацій процедуру розбудови довідкових таблиць, у яких відображаються типові версії щодо особи вбивці та мотиву злочину;

- враховуючи узагальнені дані, що зосереджені у довідкових таблицях, які сформовані на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, викласти рекомендації щодо розбудови складної моделі особи злочинців, котрі зникли з місця події, і алгоритмів їх пошуку.

Об’єкт дослідження Ї ?мисні вбивства та процес їх розкриття та розслідування.

Предметом дослідження є закономірності виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств і формування на їх підставі типових версій щодо особи вбивці та мотивів учинення злочинів.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії і практики, а також концептуальні положення криміналістики і загальної теорії статистики. У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системно-структурний для розбудови внутрішньої архітектоніки окремої криміналістичної методики вбивств та її криміналістичної характеристики; функціональний для аналізу динаміки окремих елементів криміналістичної характеристики вбивств; формально-логічний для визначення напрямків дослідження криміналістичної характеристики вбивств; порівняльний для окреслення місця криміналістичної характеристики у структурі окремої криміналістичної методики; статистичний для узагальнення кримінальних справ про вбивства, оброблення вихідної інформації і формування банку даних, анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури і співробітників карного розшуку МВС України; кореляційного аналізу для визначення ступеня щільності та характеру залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств; моделювання для формування типових версій щодо особи вбивці та мотивів злочину, а також алгоритмів пошуку суб’єктів, що зникли з місця події.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення 1100 кримінальних справ про вбивства, вчинені в Харківській області за період 1998 2002 рр.; результати анкетування 150 слідчих прокуратури та співробітників карного розшуку органів МВС України, що проводилось за спеціально розробленою методикою; результати узагальнення та аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України.

При підготовці дисертаційного дослідження також використовувався особистий багаторічний досвід слідчої діяльності здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим у вітчизняній криміналістичній літературі монографічним дослідженням, в якому на базі положень загальної теорії криміналістики, а також репрезентативної вибірки кримінальних справ здійснено комплексний аналіз криміналістичної характеристики вбивств, виявлено кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі запропоновано методику розбудови типових версій щодо особи вбивці та мотивів злочину. В роботі обґрунтовується низка нових положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення та виносяться на захист:

1) аргументовано нову концепцію щодо розгляду структури окремої криміналістичної методики вбивств у вигляді інформаційно-пізнавальної моделі;

2) запропоновано авторський варіант криміналістичної класифікації вбивств і розглянуто її співвідношення з криміналістичною характеристикою цих злочинів;

3) запропоновано шляхи і напрямки перетворення криміналістичної характеристики вбивств з теоретичної концепції на робочий інструментарій слідчого, своєрідний орієнтир, на який потрібно рівнятися при вирішенні конкретних завдань розслідування;

4) криміналістичну характеристику вбивств подано у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображено кореляційні залежності між її елементами;

5) вдосконалено рекомендації щодо використання відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці вбивств, у процесі розкриття та розслідування конкретного злочину;

6) вперше визначено сутність, сферу застосування, значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, розглянуто можливість його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики;

7) вперше розроблено автоматизовану комп’ютерну систему з умовною назвою “Вбивство”, яка надає можливість зберігати інформацію щодо елементів криміналістичної характеристики вбивств на електронних носіях і оперативно користуватися нею для формування довідкових таблиць, у яких відображено типові версії щодо особи вбивці і мотиву злочину;

8) вперше запропоновано процедуру розбудови кореляційних таблиць (рангова та парна кореляція), а також визначення ступеня щільності між елементами криміналістичної характеристики вбивств як підґрунтя для визначення найбільш імовірних версій;

9) вперше з огляду на узагальнені дані, що зосереджені у довідкових таблицях, які сформовано на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, викладено рекомендації щодо розбудови складної моделі особи злочинців, котрі зникли з місця події, і запропоновано алгоритми їх пошуку.

Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:

- науково-дослідницької роботи як підґрунтя вдосконалення самої методики розслідування вбивств і такої її складової частини, як криміналістична характеристика;

- практичної діяльності правоохоронних органів як рекомендації щодо оптимізації слідчої і оперативно-розшукової діяльності, оскільки запропонована система моделювання типових версій дозволяє органам дізнання і досудового слідства максимально цілеспрямовано використовувати отриману інформацію, зосереджуючи свої зусилля на більш вузькому напрямку пошуку злочинця;

- навчального процесу як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Криміналістика”, а також у навчальному процесі вищих юридичних закладів і факультетів України при читанні лекцій з криміналістики та проведенні практичних занять.

Апробація результатів дисертації. Наукові погляди, ідеї, теоретичні висновки та положення, а також практичні рекомендації, отримані в результаті дисертаційного дослідження, відображено в опублікованих автором наукових статтях та повідомленнях.

Основні положення дисертації доповідались на міжнародній науковій конференції “Методологічні проблеми правової науки” (м. Харків, 2002), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2003), науково-практичній конференції “Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи”(м. Харків, 2004), регулярних семінарах слідчих працівників прокуратури Харківської області та м. Харкова.

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також використовуються в навчальному процесі і науково-дослідницькій роботі студентів за курсом “Криміналістика”.

За результатами дисертаційного дослідження до Генеральної прокуратури України, а також прокуратури Харківської області передано автоматизовану комп’ютерну систему “Вбивство” з доповідною запискою щодо її користування і застосування. Окремі пропозиції автора впроваджено у діяльність слідчих органів прокуратури та УМВС окремих областей України, що підтверджується відповідними актами.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, трьох тезах наукових доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із яких основний текст 170 сторінок, додатки 30 сторінок, список використаних джерел ? 22 сторінки (210 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його наукова новизна, сформульовані мета й завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається практичне й теоретичне значення роботи.

Розділ 1. “Криміналістична характеристика як інформаційна модель і робочий інструментарій слідчого” складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються шляхи і підходи щодо вдосконалення методики розслідування вбивств на підставі більш широкого застосування таких теоретичних концепцій, як криміналістична характеристика, типові версії, криміналістична класифікація, слідчі ситуації тощо.

У підрозділі 1.1. “ Криміналістична характеристика у структурі елементів окремої методики розслідування вбивств” досліджуються проблема формування елементного складу структури окремої криміналістичної методики, місце криміналістичної характеристики у цій структурі та її співвідношення з іншими елементами.

В роботі аргументується пропозиція розглядати окрему криміналістичну методику вбивств як інформаційно-пізнавальну модель, розбудова якої може бути здійснена на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження. Предметна галузь, на думку автора, характеризує внутрішню архітектоніку моделі і складається з двох рівнів ретроспективного і перспективного. Перший рівень включає в себе криміналістичну характеристику, в якій за статистичними показниками відображені кореляційні залежності між її елементами, а також сформульовані на підставі аналізу цих кількісних показників типові версії відносно особи злочинця та жертви, мотивів злочину та інших обставин. Другий, перспективний рівень, на відміну від ретроспективного, описує не сам злочин, а процес його розкриття та розслідування. Це своєрідна типова криміналістична модель здійснення досудового слідства. Зазначений рівень включає в себе: а) типові слідчі ситуації відповідно до певного етапу розслідування; б) програми розслідування (мета, завдання та напрямки розслідування, зумовлені слідчими ситуаціями і обставинами, які підлягають з’ясуванню по конкретній категорії злочинів); в) типові системи слідчих дій і оперативно-розшукових заходів або їх сполучення, тобто тактичні операції як засоби впливу на слідчі ситуації, перевірки версій та вирішення стратегічних і тактичних завдань.

Разом з предметним у розглядуваній моделі автор виділяє і функціональний аспект, котрий розкриває специфіку руху та передачі інформації як у межах одного рівня, так і між елементами різних рівнів, тобто йдеться про наявність внутрішніх і зовнішніх каналів обміну інформацією. Зокрема, у межах ретроспективного головним каналом руху інформації є “криміналістична характеристика типові слідчі версії”, а у межах перспективного “типові слідчі ситуації програма розслідування системи слідчих дій”. На думку дисертанта, такий підхід дійсно сприятиме реалізації завдання криміналістики щодо розроблення криміналістичних характеристик злочину і криміналістичних характеристик досудового слідства.

У підрозділі 1.2. “ Склад та призначення криміналістичної характеристики” докладно досліджується криміналістична характеристика вбивств, визначаються її склад і призначення, з огляду на запропоновану інформаційну концепцію окремої криміналістичної методики аналізуються генеза розвитку та сучасний стан цієї категорії, пропонуються варіанти використання відомостей, що відображені у криміналістичній характеристиці в ході розслідування конкретного вбивства.

З точки зору теорії криміналістична характеристика становить інформаційну основу формування методики розслідування вбивств і дозволяє:

а) відокремити даний вид (підвид) злочинів від інших;

б) систематизувати криміналістично значущі відомості та розташувати їх у певній ієрархічній послідовності;

в) відобразити на статистичному рівні кореляційні залежності між її елементами;

г) розробити типові версії щодо особи злочинця, обставин та мотиву злочину;

r) скласти підґрунтя для розбудови найбільш оптимальної програми (моделі) розслідування цієї категорії злочинів.

Практичне призначення криміналістичної характеристики полягає у тому, що вона є робочим інструментом слідчого, який він може використати у процесі розслідування конкретного злочину на підставі порівняння отриманих відомостей з тими типовими, що відображені у криміналістичній характеристиці і притаманні саме цьому виду злочинної діяльності. Найбільш оптимальною формою подання інформації, яку відображає криміналістична характеристика і яка може бути використана у конкретному акті розслідування, є таблиці, схеми тощо (за даними анкетування 97% опитаних слідчих відзначили саме такі форми викладення відомостей криміналістичної характеристики як найбільш оптимальні).

Генеза та сучасний стан криміналістичної характеристики як наукової категорії і як інструмента розслідування свідчать про суттєве відставання розробок щодо останнього. На думку дисертанта, для того щоб цій категорії придати нового імпульсу, необхідно криміналістичну характеристику вбивств подати у вигляді інформаційної моделі, в якій на статистичному рівні відображені кореляційні залежності між її елементами і на їх підставі визначені типові версії, насамперед щодо можливих суб’єктів злочинів. При цьому треба взяти за правило, що кінцевим результатом досліджень криміналістичної характеристики є побудова типових версій. Якщо таких версій запропоновано не буде, то можна вважати дослідження незакінченим і таким, що потребує додаткових розробок.

В роботі зазначається, що ?риміналістична характеристика вбивств має складатися з тих елементів, які включають у себе блоки типових відомостей про різноманітні аспекти механізму вчиненого злочину і дозволяють встановити кореляційні залежності між ними. На думку автора, найбільш оптимальним є такий перелік цих елементів: особа злочинця та жертви злочину; мотив злочину; спосіб вчинення та приховування злочину; “слідова картина”; обстановка злочину (час, місце, знаряддя).

Перелічені елементи криміналістичної характеристики становлять певну систему і розглядати їх у відриві один від одного є недоцільним. Кожний елемент даного комплексу здатний тією чи іншою мірою вказувати на істотні моменти, що сприяють розкриттю злочинів, висуненню версій, прогнозуванню можливих місць знаходження злочинців тощо. При цьому ці елементи необхідно розташовувати у певній ієрархічній послідовності за таких критеріїв: а) за рівнем інформативності та ступенем значущості; б) за принципом інформаційного збагачення (накопичення інформації).

У підрозділі 1.3. “Криміналістична класифікація вбивств та їх криміналістична характеристика: співвідношення та взаємозв’язок” запропоновано авторський варіант криміналістичної класифікації вбивств, показано взаємозв’язок останньої з криміналістичною характеристикою цього злочину.

Побудову криміналістичної класифікації вбивств необхідно здійснювати за таких засад:

- свого роду “чистої” криміналістичної класифікації злочинів об’єктивно існувати не може, тому що так чи інакше до неї входять об’єкти і елементи кримінально-правової класифікації;

- криміналістична класифікація повинна здійснюватись на підставі криміналістично значущих ознак;

- криміналістична класифікація є більш диференційованим утворенням, аніж кримінально правова, оскільки включає в себе такі різновиди злочинів, які виходять за рамки класифікаційних побудов, що застосовуються в КК;

- здійснення криміналістичної класифікації не є самоціллю, оскільки вона розглядається як підстава для побудови системи окремих криміналістичних методик.

З огляду на викладене в роботі пропонуються такі криміналістичні класифікаційні рівні вбивств і відповідні методики їх розслідування: родові, видові, підвидові (або мікрометодики). Дисертант докладно розглядає зазначені класифікаційні рівні, при цьому особливу увагу звертає на необхідність розроблення підвидових методик (або мікрометодик) розслідування вбивств, наприклад, вбивств, вчинених на релігійному підґрунті, у процесі протистояння організованих злочинних угруповань, прихованих інсценуванням, тощо. Саме такого роду методики наближають наукові рекомендації до запитів практики, дозволяють побудувати чіткі алгоритми поведінки слідчого у тій чи іншій ситуації.

У роботі окремо досліджується зв’язок між криміналістичною класифікацією вбивств та їх криміналістичною характеристикою. При цьому сама криміналістична класифікація виступає системоутворюючою формою різних за змістом криміналістичних характеристик.

Розділ 2. “Кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики вбивств” складається з двох підрозділів і присвячений дослідженню специфіки зв’язків між елементами криміналістичної характеристики вбивств на підставі узагальнення та аналізу значного емпіричного матеріалу, розробленню методики встановлення ступеня щільності, рангової та парної кореляції між цими елементами.

У підрозділі 2.1. “ Метод кореляційних залежностей у механізмі формування криміналістичної характеристики вбивств” дисертант доводить доцільність застосування положень теорії статистики, зокрема методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств.

У роботі наголошується, що криміналістична характеристика вбивств як системне утворення передбачає обов’язкове встановлення відносин між її елементами, які в свою чергу існують не ізольовано, а у нерозривному взаємозв’язку, тобто залежать один від одного. Наявність залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств є необхідною умовою реалізації її функціонального призначення. При цьому специфіка цих відносин полягає в тому, що залежність одного з елементів від іншого ( або інших) ускладнюється наявністю решти випадкових (ситуаційних) факторів, а це, в свою чергу, зумовлює необхідність застосування саме кореляційних методів щодо їх виявлення і дослідження.

Кореляційні залежності можуть проявлятися між такими елементами криміналістичної характеристики вбивств:

- способом вчинення вбивства і обстановкою його вчинення;

- знаряддям вбивства і слідами його застосування;

- особистими властивостями особи вбивці і способом приготування, вчинення і приховування вбивства;

- вбивцею і жертвою;

- місцем і часом вчинення вбивства і особою злочинця;

- мотивом злочинного діяння та особою злочинця;

- способом вчинення вбивства, знаряддями і наслідками злочину та ін.

Сфера застосування, теоретична і практична значущість методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики злочинів надають дисертанту підстави щодо його віднесення до розряду окремонаукових (спеціальних) методів криміналістики. Сутність цього методу, на думку автора, полягає в тому, що аналіз залежностей між елементами криміналістичної характеристики дозволяє на основі дедукції зробити припущення щодо наявності ще невідомих фактів, які стосуються події злочину. Іншими словами, виявлення у ході розслідування будь-якого елемента системи з тим чи іншим ступенем імовірності може вказувати на існування іншого, ще не встановленого елемента і визначати напрямки і засоби його пошуку. Саме в можливості розкриття конкретного злочину із використанням узагальнених даних про раніше розслідувані аналогічні злочини і полягає практичне інструментальне значення криміналістичної характеристики вбивств.

У підрозділі 2.2. “ Кількісні (емпіричні) показники як основа виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств” аналізуються кількісні показники, які склали основу запропонованої дисертантом з метою реалізації методу виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств автоматизованої комп’ютерної системи під умовною назвою “Вбивство”.

Зазначена комп’ютерна система розглядається як підґрунтя інформаційного забезпечення підтримки прийняття рішення слідчим, котрий здійснює розслідування по конкретній кримінальній справі, а саме щодо висунення робочих версій та обрання оптимальних систем слідчих дій стосовно їх перевірки. До її структури входять два програмних модулі: “Вбивство діагностика” та “Вбивство типові версії”, і композиційно вона складається з банку даних (електронного архіву) і пошукових систем. Сам банк даних сформований на підставі проведеного вибіркового емпіричного спостереження і включає в себе 1100 кримінальних справ про умисні вбивства, вчинені у Харківській області за період з 1998 по 2002 рр. Поданий банк даних є відкритою системою, яка може збагачуватись (поповнюватись) за рахунок внесення до неї нових відомостей.

Узагальненні кількісні показники, що увійшли до банку даних, свідчать про таке:

- найбільш поширеними місцями вчинення вбивств є квартира та індивідуальний будинок потерпілого (69 % від загальної кількості кримінальних справ);

- за часом вбивства вчинялись: у ранкові часи ( з 6-00 до 10-30 години) 98 випадків (8,91%), вдень ( з 10-30 до 18-00 години) 292 (26,55%), у вечірні часи ( з 18-00 до 23-00 години) 398 (36,18%), вночі ( з 23-00 до 6-00 години) 312 (29,36%);

- найбільш поширеними знаряддями вчинення вбивств виявилися: побутовий ніж (52,60%), сокира (10,21%), молоток (3,54%), холодна зброя (7,60%), вогнепальна зброя (3,65%);

- серед способів найбільшу кількість становлять: одне поранення холодною або вогнепальною зброєю, один удар (рукою, ногою, тупим предметом) 26,30%; декілька поранень, ударів ( до 5-6) 34,94%; чисельність поранень, ударів ( більше 5-6) 23,02%;

- жертвами умисних вбивств ставали: чоловіки 709 осіб (64,45%), жінки 391 (35,55%), які за віком розподілились на такі групи: новонароджена дитина - 14 років 18 осіб ( 1,64 %); 14 років - 21 рік 43 особи ( 3,91 % ); 21 рік - 30 років 166 осіб (15,09 %); 30 років - 40 років 255 осіб ( 23,18%); 40 років - 50 років 288 осіб (26,18 %); 50 років - 60 років 149 осіб (13,55 %); 60 років і старіші 181 (16,45 %);

- суб’єктами вчинення вбивств виступали: чоловіки 963 (87,55%), жінки 137 (12,45) таких вікових категорій: 14 років - 21 рік 91 особи ( 8,27 %); 21 рік - 30 років 296 (26,91 %); 30 років - 40 років 280 (25,45 %); 40 років - 50 років 238 (21,64 %); 50 років - 60 років 94 (8,55 %); 60 років і старіші 101 (9,18 %);

- злочинець і жертва були знайомі у 970 випадках (88,18%) і не були знайомі 130 (11,82%). За характером їх стосунки були: службові 20 (2,06%); побутові 511 (52,68%); родинні 325 (33,51%); інтимні 114 (11,75%);

- серед вбивць найчастіше зустрічалися: приятелі (24,02%), сусіди (14,85%), чоловіки (8,55%), сини (7,63%), співмешканці (5,15%), коханці (4,54%). Саме на ці категорії осіб слід звертати особливу увагу як на найбільш потенційно можливих вбивць;

- спільно із жертвою проживали 366 (33,27%) вбивць, за місцем вчинення злочину ( до 300 м) 247 (22,45%); у кримінальному радіусі ( від 300 м до 1500 м) 343 (31,18%); приїжджі склали 144 (13,09%) особи;

- найчастіше вбивці мали попередню судимість за такі злочини, як крадіжка (40%), хуліганські дії (17%), нанесення умисних тілесних ушкоджень (10%).

Кількісні показники, що увійшли до банку даних (електронного архіву) склали основу для виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств.

Розділ 3. “Використання даних криміналістичної характеристики вбивств при розробленні засобів встановлення особи злочинця” складається з двох підрозділів і присвячений побудові типових версій щодо особи вбивці на підставі аналізу певного емпіричного матеріалу і виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств, а також розробленню алгоритмів щодо виявлення та розшуку злочинців, котрі зникли з місця події.

У підрозділі 3.1. “ Типові версії щодо особи вбивці як результат аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики” дисертант доводить, що розбудову типових версій слід здійснювати на підставі аналізу певного емпіричного матеріалу і виявлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств. Саме ці залежності надають слідчому можливість обирати той типаж (або декілька типажів) особи вбивці, котрий найбільш повно відповідає картині досліджуваного злочинного діяння.

Сприяти більш широкому впровадженню в практику розслідування вбивств типових версій, що сформовані на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики цих злочинів покликана запроваджена дисертантом автоматизована комп’ютерна система “Вбивство”, котра дозволяє слідчому до заданої ним кримінальної ситуації отримувати відомості щодо особи вбивць, які вчиняли аналогічні злочини і інформація стосовно яких є у банку даних. Отримані результати оформляються у вигляді довідкових таблиць, у яких відображаються інформація про стать і вік злочинця, його характерологічні ознаки (наявність судимості, негативні чи позитивні риси), стосунки з жертвою, місця проживання та мотиви вчинення злочину. Якщо взяти до уваги, що у банку даних зосереджена інформація стосовно 48 місць вчинення вбивств, 17 способів і 6 базових вікових груп злочинців, то вже ці показники дозволяють сформувати 4896 довідкових таблиць щодо особи вбивці та мотиву злочину.

В роботі наголошується, що синтез реальної інформації, яка отримана у ході здійснення розслідування по конкретній кримінальній справі і узагальненої інформації, що зосереджена у довідкових таблицях, і є підґрунтям побудови уявних моделей злочинців, тобто дозволяє окреслити коло осіб, серед яких їх слід шукати у першу чергу.

У підрозділі 3.2. “ Алгоритмізація та творчий елемент у діяльності слідчого. Криміналістична характеристика як підстава побудови алгоритмів” відзначається, що складність завдань, які постають перед слідчим, потребує застосування різноманітних шляхів та засобів виконання розумових операцій, зокрема розроблення алгоритмів щодо виявлення та розшуку злочинців, котрі зникли з місця події. Це завдання, на думку автора, доцільно вирішувати у два етапи:1) розбудова уявної моделі зазначених категорій осіб; 2) розроблення програми їх розшуку.

Розбудова уявної моделі злочинця, що встановлюється, повинна здійснюватись на підставі інформації, яка є у розпорядженні слідчого, стосовно обставин вчинення конкретного злочину, а також узагальнених даних щодо осіб, які вчиняють злочинні діяння аналогічної категорії. Такі узагальнені дані зосереджені у довідкових таблицях, які формуються на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики. У ході розбудови складної моделі особи злочинця слідчий має змогу звернутися до таких довідкових таблиць і скористатися інформацією стосовно окремих груп осіб, що вчиняли злочини, аналогічні тому, що є у його провадженні.

Програма розшуку злочинця, що зник з місця події у своїй конструктивній частині може мати три аспекти. Перший пов’язаний із виявленням осіб, котрі схожі за своїми ознаками з тими, що відображені у вихідній моделі злочинця, та їх перевіркою на предмет причетності кожного з них до вчиненого злочину (шляхом перевірки алібі, вирішення ідентифікаційних завдань тощо). Другий аспект пов’язаний із вивченням оперативної обстановки у певному регіоні. При цьому не слід виключати можливість “виходу” на злочинця за рахунок виявлення і розкриття інших злочинних актів, що мали місце до і після вчинення злочину, що розслідується на певній території, до якої, як передбачається, може мати відношення встановлювана особа. Третій аспект програми передбачає необхідність отримання додаткової інформації стосовно як обставин самого злочину, так і особи злочинця. Йдеться насамперед про відшукання тих джерел інформації, котрі на даному етапі розслідування ще не виявлені, але їх об’єктивна можливість випливає із узагальнених відомостей щодо злочину, обставин його вчинення (кримінальної ситуації), особи злочинця. Отримана в такий спосіб інформація використовується для вдосконалення розбудованих моделей та коректування програми пошуку злочинця.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в застосуванні методу встановлення кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств для побудови типових версій щодо особи вбивці та мотивів злочину. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:

1. Криміналістичну методику розслідування вбивств доцільно розглядати як інформаційно-пізнавальну модель, побудову якої здійснено на підставі застосування предметних та функціональних прийомів дослідження.

2. Дослідження криміналістичної характеристики необхідно здійснювати у двох напрямках: а) як теоретичну концепцію; б) як робочий інструментарій слідчого. Відповідно до зазначених аспектів і треба визначати її дефініцію, внутрішню архітектоніку, місце у системі криміналістики та функціональне призначення.

3. До елементного складу криміналістичної характеристики вбивств доцільно включати: особу злочинця та жертви злочину; мотив злочину; спосіб вчинення та приховування злочину; “слідову картину”; обстановку злочину (час, місце, знаряддя).

4. Підставою формування криміналістичної характеристики вбивств є сукупність якісної і кількісної інформації, тобто результати емпіричних і статистичних досліджень.

5. Концептуальною засадою застосування категорії “криміналістична класифікація злочинів” є розуміння необхідності здійснити її розмежування з кримінально-правовою класифікацією і забезпечити формування чіткої системи окремих криміналістичних методик. Найбільш придатними є такі криміналістичні рівні вбивств і відповідні методики їх розслідування: родові, видові, підвидові ( або мікрометодики).

6. Термін “кореляційні залежності” повною мірою відповідає специфіці відносин між елементами криміналістичної характеристики вбивств, де залежність одного з елементів від іншого (або інших) ускладнюється наявністю решти випадкових (ситуаційних) факторів, що, в свою чергу, зумовлює необхідність застосування саме кореляційних методів щодо їх виявлення і дослідження.

7. Метод виявлення і використання кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики вбивств дозволяє на основі дедукції зробити припущення щодо наявності ще невідомих, але тих, що стосуються події злочину фактів.

8. Більш широке запровадження у практику розслідування вбивств типових версій, що сформовані на підставі аналізу кореляційних залежностей між елементами криміналістичної характеристики цих злочинів, можливе за рахунок впровадження автоматизованих комп’ютерних систем, які б дозволяли слідчому до заданої ним кримінальної ситуації отримувати відомості щодо особи вбивць, які вчиняли аналогічні злочини і інформація стосовно яких є у банку даних. Отримані результати доцільно оформляти у вигляді довідкових таблиць, у яких відображаються інформація про стать і вік злочинця, його характерологічні ознаки (наявність судимості, негативні чи позитивні риси), стосунки з жертвою, місця проживання та мотиви вчинення злочину.

9. Автоматизовані комп’ютерні системи наочно ілюструють перевагу машинної форми збереження та оброблення інформації щодо криміналістичної характеристики вбивств порівняно з тими напівформалізованими таблицями, що свого часу були запропоновані у криміналістичній літературі, оскільки здатні забезпечити формування типових версій щодо особи вбивці та мотиву злочину на підставі відносно мінімальної вихідної інформації, яка включає в себе різноманітні варіації сполучень даних стосовно статі і віку жертви, а також місця і способу вчинення вбивства.

10. Розробку алгоритму розшуку злочинців, що зникли з місця події, необхідно здійснювати з урахуванням відомостей, відображених у криміналістичній характеристиці вбивств.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Синчук В.Л. Криміналістична характеристика в дії (з практики розслідування кримінальної справи) // Вісник Академії правових наук України. Вип. 4(27). Х.: Право, 2001. С. 219-223.

2. Синчук В.Л. Типові слідчі ситуації в методиці розслідування вбивств // Вісник Академії правових наук України. Вип. 2(29). Х.: Право, 2002. С. 181-186.

3. Синчук В.Л. Розслідування вбивств: шляхи вдосконалення та оптимізації // Вісник Академії правових наук України. Вип. 3(30). Х.: Право, 2002. С. 166-172.

4. Синчук В.Л. Алгоритмізація і творчий елемент у діяльності слідчого // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відповід. ред. В.Я.Тацій. Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. Вип. 57. С. 180-184.

5. Синчук В.Л. Криміналістична класифікація вбивств // Вісник Академії правових наук України. Вип. 1(32). Х.: Право, 2003. С. 140-147.

6. Синчук В.Л. Типові версії в методиці розслідування вбивств: механізм формування // Вісник Академії правових наук України. Вип. 1(36). Х.: Право, 2004. С. 198-207.

7. Синчук В.Л. Криміналістична методика розслідування вбивств як інформаційно-пізнавальна модель // Вісник Академії правових наук України. Вип. 2(37). Х.: Право, 2004. С. 180-186.

8. Синчук В.Л. Моделювання як засіб розширення пізнавальної функції слідчого // Методологічні проблеми правової науки: Матер. міжнарод. наук. конф. 13-14 грудня 2002 р., м. Харків. Х.: Право, 2003. С. 339-341.

9. Синчук В.Л. Щодо питань вдосконалення методики розслідування вбивств // Актуальні проблеми криміналістики: Матер. міжнарод. наук.-практ. конф. 25-26 вересня 2003р. м. Харків. Х.: Гриф, 2003. С. 84-88.

10. Синчук В.Л. Функції типових версій в методиці розслідування вбивств // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : Матер. наук.-практ. конф. 22-23 квітня 2004р. м. Харків. Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2004. С. 200-203.

АНОТАЦІЇ

Синчук В.Л. Кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики та їх використання у методиці розслідування вбивств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2004.

Дисертація являє собою дослідження на монографічному рівні проблем удосконалення та оптимізації розслідування вбивств на основі застосування методу виявлення