козацтва Уманщини; звернута увага на вагому роль шляхти у процесі формування козацтва; розглянуто питання про козацьке землеволодіння на Уманщині.
На історію Уманщини кінця XIII – початку XIV ст. мали значний вплив геополітичні устремління Литви, Польщі та Кримського ханства. Кожна з цих держав мала свої інтереси стосовно України, виходячи з них, вони будували свої взаємовідносини, які дуже часто переходили в збройні сутички, затяжні війни. Остаточне утвердження Литовської держави на території Уманщини відбулося в 60-х роках XIV ст. Унікальне значення для подальшої історії цієї території мала битва на Синій Воді.
З цього часу, тобто з 60-х років XIVст., розпочинається новий період в житті населення Уманщини, який характеризується частковою стабілізацією політичного та економічного життя території. При чому все це відбувається досить інтенсивно, незважаючи на те, що ці землі залишалися під постійною загрозою з боку рештків Золотої Орди. Тут з другої половини XIV ст. розвиваються села і міста.
Починаючи з 60-70-х років XV ст. і аж до кінця XVII ст. на становище населення Уманщини визначальною мірою почало впливати Кримське ханство. Саме це державне формування із самого початку свого існування зайняло агресивну позицію щодо сусіднього українського населення, вирішальною мірою вплинуло на стан життя всієї України, і, особливо, Уманщини, яка стала найближчим порубіжжям. Турецько-татарська агресія несла українському народові смертельну загрозу винищення, втрати економічної та господарської самостійності. І чи не найбільше в цьому страждало порубіжне населення. В дослідженні показано, що саме на Уманщині вторгнення татар та турків супроводжувалося найжорстокішим розоренням міст та сіл, винищенням і вигнанням у рабство великих мас населення.
Вирішальну роль в організації відсічі турецько-татарським нападам відіграло населення Уманщини. Займаючись хліборобством, скотарством, рибальством, полюванням, ремеслами, засновуючи нові хутори і села, створюючи нові і піднімаючи з руїн знищені міста, воно водночас було готовим дати відсіч турецько-татарським нападам. Саме воно стало основою козацтва, обростаючи втікачами з різних земель.
В XIV ст. можна визнати, що зміцніли для території Уманщини звязки з Поділлям, яке починає визначатися як окрема адміністративна одиниця. Давні східні Київські землі ближче відчувають територіальний звязок з Східнім Поділлям – Брацлавщиною.
В другій половині XV – першій половині XVI ст. починається новий період заселення території нашого краю. Не дивлячись на напади татар, відбувається залюднення території уходниками, вільними добиччиками, "данниками", козаками, що йшли з Волині, Київщини, Полісся та Білорусії. Саме в цей час на Уманщині з’явились передумови, які привели до появи тут козацтва. В їх основі лежав цілий комплекс чинників, які впливали на розвиток місцевого населення, а токож тих, хто в силу тих чи інших обставин прийшов сюди. Незважаючи на різні погляди щодо виникнення козацтва незаперечним є те, що на його формування значною мірою впливали звичаї, традиції та життєвий уклад автохтонного населення. Важлива роль у зародженні та становленні козацтва належала правобережним порубіжним територіям історичної Уманщини, які знаходилися на межі двох етносів, двох світів – осілого християнського та кочівного мусульманського.
На території Уманщини козацтво виникло як форма самозахисту населення проти загрози нападу і винищення. Козацтво з’явилось не одномоментно, а стало логічним завершенням перебігу подій, що розгорталися на правобережних порубіжних територіях протягом кількох століть.
До причин, які обумовили утворення українського козацтва на Уманщині, слід віднести земельне питання.
Друга причина – це економічні умови проживання населення на цій території і спроби владних структур змінити їх на свою користь. Вони приводили до масових козацьких виступів та селянсько-козацьких воєн проти польсько-литовської шляхти.
Третім фактором, що визначив Уманщину, як землю, де було започатковане козацтво, була близькість до степу, тобто порубіжний статус цієї території. А також захист території від набігів татарських, а потім турецьких військ.
Вагому роль на території Уманщини в процесі виникнення козацтва відіграла шляхта. Яскраві індивіди вихідці зі шляхти принесли в козацький рух політичну організованість, державотворчу ідею і навички до законної стабільної влади.
В розділі четвертому “Колонізаційні та асиміляційні процеси на Уманщині в період польської зверхності” показано вплив Люблінської унії 1569 р. на становище населення Уманщини, який характеризувався наступом польської держави, що був вирішальним геополітичним чинником розвитку населення вказаної території впродовж тривалого періоду. Саме в цей час посилюється наступ на права і вольності населення Уманщини на всіх напрямках суспільного життя – економічному, політичному та духовному. Як наслідок цього значно погіршується становище життя селян, як найбільш чисельної групи населення, а також – міщан, покозаченого населення.
В основі цих процесів лежав комплекс чинників і, зокрема, центральним питанням став земельний перерозподіл родючих земель Уманщини на користь великих польських магнатів, а звідти перегляд статусу української шляхти, зміна законодавства на користь можновладців тощо.
В дисертації йде мова про посилення польської колонізації території Уманщини та роль в ній В.Калиновського. Польська колонізація на Уманщині мала свої особливості. Вона здійснювалась шляхом встановлення адміністративного контролю над територією краю представниками королівської адміністрації. Саме на Уманщині спостерігається інтенсивна скупівля маєтків дрібного і середнього місцевого панства, здійснювана польськими магнатами. Встановлення польського адміністративного контролю над Уманщиною дозволяло зосередити в своїх руках контроль за мобілізаією земель місцевої шляхти і при зубожінні чи згасанні останньої скуповувати ці землі.
Великі володіння на Уманщині в цей час мав В.Калиновський, який намагався якнайбільше експлуатувати природні багатства своїх володінь для власного збагачення. Він розвивав активну діяльність організовуючи виробництво та збут продукції на ринках Західної Європи. Отже, Уманщина для Калиновських була важливим джерелом прибутків, але щоб їх використовувати, потрібно було добре охороняти їх з боку степу. Тому в цей час вживаються деякі заходи щодо охорони краю. На Уманщині з’являються нові населені пункти.
Заселення Уманщини відбувалося під впливом різноманітних факторів, зокрема, перманентної етнічної міграції, а також воно відбувалось в умовах етнічної дифузії (багатосторонньої взаємодії двох або більше етносів у одному чи декількох ландшафтних регіонах, що була зумовлена природними, політичними, економічними, соціальними та ін. обставинами). Порівняно густе заселення Уманщини викликало появу тут польських землевласників, а не навпаки.
В дослідженні дається характеристика населення краю напередодні Української національної революції, а саме його кількісний, національний та соціальний склад. Зазначено також, що традиції вольності, які міцно вкоренилися на Уманщині приводили до масових виступів проти поневолення, насамперед – до покозачення, але до широкомасштабних виступів у той час на Уманщині через зазначені в дослідженні причини не дійшло.
У висновках підсумовуються результати дослідження, що винесені на захист:
–
Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що проблема соціальних та політичних процесів на землях Уманщини в період раннього та пізнього середньовіччя ще не була предметом спеціального дослідження в історіографії, а тому потребує грунтовної розробки і вивчення. Джерельна база проблеми є достатньо репрезентативною для реалізації поставлених у дисертації завдань.
–
Уманщина відігравала впродовж віків цілком самостійну й унікальну роль в історії України. Протягом довгого часу вона входила до Брацлавщини, яка мала помітні регіональні відмінності від історичного розвитку всього Поділля. Ця земля відрізнялась від сусіднього Середнього Подніпров’я, яке виступило центром консолідації східних слов’ян і відіграло активну роль у житті Давньоруської держави Київська Русь. В той час на Уманщині відбувались активні міграційні процеси та відчутним був вплив кочовиків-куманів. Відрізнялась Уманщина і від південних земель України, що були тривалий час під контролем Кримського ханства. Але в розвитку цих регіонів є і багато спільного. Останнє залежало від геополітичних факторів, які впливали на розвиток цих територій, взаємостосунки з сусідніми землями, боротьбу з кочовим степом, наявність там відносно вільного простору. Все це привело до формування особливого способу життя місцевого населення, який грунтувався на вільній праці, озброєній боротьбі проти агресивних сусідів, створення певних автономних структур самоуправління. Територія Уманщини особлива тим, що тривалий час вона була порубіжною зоною між кочовим степом і осілим населенням лісостепової зони. Її населення знаходилося на рубежі двох світів – кочового і осілого, людських потоків часів великого переселення народів, а пізніше мусульманської і православної релігій. Це накладало особливі обставини на розвиток території, формування населення, яке впливало на інші народи, але і вбирало краще від них. Цим визначається унікальна роль населення Уманщини у становленні українського етносу в період раннього та пізнього середньовіччя.
–
Природні фактори Уманщини були особливо сприятливими для розселення тут людей, їхнього захисту від ворогів. Сприятливі природні умови виступали головним об’єктивним чинником формування місцевого населення, розвитку в ході історичного процесу.
–
Уманщина входить до простору, що звичайно визначається як територія формування ранніх слов’ян.
–
В часи Київської Русі на землях Уманщини проживало переважно слов’янське населення, але обставини його перебування тут були складними внаслідок постійних міграцій із сходу різних кочових племен. В ці часи Уманщина відіграє важливу роль захисника держави, яка стримує напади кочівників. До Київської Русі Уманщина входила лише частково (північно-східна частина її територїї), більшість земель Уманщини належали до так званої Білої Куманії, а північні землі – до політичного об’єднання “Чорноклобуцький союз”. Територія Уманщини відносилась також і до ареалу проживання бродників. В час монголо-татарської навали, населення Уманщини вижило і вистояло. Хоча економічне життя на цій території занепало.
–
На історію Уманщини кінця XIII – початку XIV ст. значно вплинули геополітичні устремління Литви, Польщі та Кримського ханства. Кожна з цих держав мала свої інтереси стосовно України, виходячи з них, вони будували свої взаємовідносини, які дуже часто переходили в збройні сутички, затяжні війни. Всезростаюча небезпека винищення, безпорадність владних структур, необхідність захисту своїх помешкань, хуторів, сіл привело до появи, а потім до консолідації козацьких загонів, які почали активно протистояти південним агресорам. Ці процеси були особливо динамічними на безпосередньому порубіжжі – на Уманщині, оскільки ця земля, в силу свого економічного розвитку, була особливо привабливою для загарбників, а також тому, що вона лежала на найбільш зручних маршрутах агресивних походів в глиб держави. На території Уманщини козацтво виникло як форма самозахисту населення проти загрози нападу і винищення. Козацтво з’вилось не одномоментно, а стало логічним завершенням перебігу подій, що розгорталися на правобережних порубіжних територіях протягом кількох століть. Вагому роль на території Уманщини в процесі утворення козацтва відіграла шляхта. Яскраві індивіди – вихідці зі шляхти – принесли в козацький рух політичну організованість, державотворчу ідею і навички до законної стабільної влади.
–
Наступ Польської держави був вирішальним геополітичним чинником розвитку населення вказаної території впродовж тривалого часу. Польська колонізація Уманщини мала свої особливості. На відміну від інших регіонів України, тут спостерігається інтенсивна скупівля маєтків дрібного і середнього місцевого панства, здійснювана польськими магнатами – представниками королівської адміністрації. Колонізацію Уманщини та її розквіт перед Хмельниччиною пов’язують із власником Уманщини – В.Калиновським, який намагався якнайбільше експлуатувати природні багатства своїх володінь для власного збагачення. Вважаючи Уманщину важливим джерелом прибутків Калиновський вживав деяких заходів щодо її охорони. Але ці заходи не задовольняли населення цілком у потребі охорони краю від татарських набігів.
–
Заселення Уманщини в цей час відбувалося під впливом різноманітних факторів, зокрема, перманентної етнічної міграції, також воно відбувалось в умовах етнічної дифузії (багатосторонньої взаємодії двох або більше етносів у одному чи декількох ландшафтних регіонах, що була зумовлена природними, політичними, економічними, соціальними та ін. обставинами). Порівняно густе заселення Уманщини викликало появу тут польських землевласників, а не навпаки.
Основні положення дослідження викладені в таких публікаціях:
1.
Священко З.В. Пам’ятки трипільської культури західної частини сучасної Черкащини // Вісник Черкаського університету. Випуск 21. Серія: Історичні науки. – Черкаси, 2000. – С. 157-159.
2.
Священко З.В. Розвиток чорної металургії на Уманщині в першій половині І тис. н. е. // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. Випуск 10. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2002. – С. 231-236.
3.
Священко З.В. Українці і трипільська культура: зв’язок “китайського” типу? // Література та культура Полісся. Випуск 20: Історичні та культорологічні процеси на Поліссі та в Україні (ХІ – ХХ ст.). / Відп. ред. і упорядник Г.В.Самойленко. – Ніжин: НДПУ, 2002. – С. 6-10.
4.
Священко З.В. Із історії археологічного вивчення Уманщини // Київська старовина. – 2002. – № 5. – С. 172-175.
5.
Священко З.В. Вплив геополітичних факторів на історичний розвиток Уманщини в період раннього та пізнього середньовіччя // Український селянин. – 2003. – № 7. – С. 42-48.
6.
Священко З.В. Московські впливи на Правобережних порубіжних територіях України в період формування козацтва (кінець XV – XVI ст.) // Україна – Росія: історія та сучасність: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Умань, 2003. – С. 59-61.
7.
Священко З.В. Проблеми інтерпретації пам’яток білогрудівської культури на Уманщині // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали міжнародної наукової конференції (17-18 травня 2002 р.). Секція: Археологія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2002. – С. 180-186.
8.
Священко З.В. Дискусія про походження назви “Уманщина” та час заснування міста Умань // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи: Науковий збірник. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – С. 289-298.
9.
Священко З.В. Трипільські поселення на території Уманщини // Поділля у контексті української історії / Ред. кол.: Лойко О.Г. (відповідальний редактор), Григорчук П.С., Давидюк А.Т. та ін. – Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет, 2001. – С. 54-62.
АНОТАЦІЇ
Священко З.В. Соціальні та політичні процеси на Уманщині в період раннього та пізнього середньовіччя. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2003.
В дисертації проведено комплексний аналіз історичних процесів, які мали місце в історії Уманщини в період раннього та пізнього середньовіччя, досліджено дію природніх факторів на їх розвиток.
Досліджено соціальні та політичні процеси на землях Уманщини у добу раннього середньовіччя (з ІV до ХІІІ ст.), простежено процес розвитку автохтонного населення краю. Розглянуто історію регіону в період перебування у складі Київської Русі, досліджено вплив на населення Уманщини монголо-татарської навали.
Зроблено спробу вияснити характер геополітичних устремлінь Литви, Польщі та Кримського ханства в XIV – XVI ст. Висвітлено роль населення Уманщини у процесі формування козацтва як нової етнотворчої сили.
Досліджено колонізаційні та асиміляційні процеси на Уманщині в період польської зверхності. З’ясовано специфіку польської колонізації на території, що досліджується.
Ключові слова: Уманщина, природний детермінізм, автохтонне населення, слов’яни, козацтво, шляхта, польська колонізація.
Священко З.В. Социальные и политические процессы на Уманщине в период раннего и позднего средневековья. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. – Черкассы, 2003.
В диссертации проведён комплексный анализ исторических процессов, которые имели место в истории Уманщины периоду раннего и позднего средневековья.
Проведённый комплексный анализ научной литературы засвидетельствовал, что данная проблема в украинской исторической науке до настоящего времени оставалась мало исследованной. Основу диссертационной работы составили материалы фондов Научного архива Института археологии НАН Украины, Центрального государственного исторического архива Украины в г. Киеве, Института рукописи Национальной библиотеки Украины им. В.И.Вернадского, Государственного архива Черкасской области, Уманского краеведческого музея. Использовано также значительное количество документов, опубликованных в различных археографических изданиях.
В диссертации рассматриваются социальные и политические процессы на территории Уманщины в период раннего средневековья с IV до ХІІІ века. Выяснено, что природные условия Уманщины в давние времена были особенно благоприятны для жизни здесь людей, их защиты от врагов, поэтому Уманщина была землёй проживания автохтонного населения в прадавние времена украинского народа, в формировании которого значительную роль сыграли миграционные процессы.
Показано отличие Уманщины от Подолии, Южной Украины и Среднего Поднепровья, которые являются ближайшими соседями, а также определено общее в истории названных регионов.
В работе сделано вывод о том, что территория Уманщины отличительна тем, что длительное время она находилась на рубеже между кочевой степью и оселым населением лесостеповой зоны. Именно этим определяется уникальная роль населения края в становлении украинского этноса в период раннего и позднего средневековья.
Установлено, что во времена Киевской Руси большая часть Уманщины входила в состав так называемой Белой Кумании, до Киевской Руси она входила только частично (северо-восточная часть её территории). Во времена монголо-татарского нашествия население этой земли не было уничтожено или вытеснено на новые земли.
Исследовано характер геополитических устремлений Литвы, Польши и Крымского ханства в XIV – XVI вв. Показано большую роль населения Уманщины в формировании казачества. На территории Уманщины казачество возникло как форма самозащиты населения против угрозы нападения и истребления. Его возникновение было не одномоментным, а стало логическим завершением событий, которые имели место на Правобережье на протяжении нескольких веков. Весомую роль на территории Уманщины в процессе возникновения казачества сыграла шляхта.
В диссертации также исследованы колонизационные и ассимиляционные процессы на Уманщине в период польской колонизации. Выяснены особенности этих процессов. Сделано вывод о том, что в отличии от других регионов Украины, здесь наблюдается интенсивная скупка владений мелкого и среднего панства польскими магнатами – представителями королевской администрации.
Доведено, что заселение Уманщины в это время происходило под воздейсвием разнообразных факторов. Сравнительно густое заселение края было причиной появления здесь польских землевладельцев, а не наоборот.
Ключевые слова: Уманщина, природный детерминизм, автохтонное население, славяне, казачество, польская колонизация, шляхта.
Svyashchenko Z.V. Social and political processes in Uman region in the period of the early and late Middle ages. – Manuscript.
The dessertation is submitted to the degree of Candidate of History in Specialization 07.00.01. – The history of Ukraine. – National University after Bohdan Hmelnytsky, Cherkasy, 2003.
In the dissertation we gave the complex analysis of historical processes which took place in the history of Uman region starting from the earliest times up to the middle of the XVII century, we studied the influence of the factors of the natural determinism on their development.
We regarded the social and political processes held in Uman region (IV – XIII century), we studied the process of the development of nabive population in reqion. We reqarded the history of this reqion in the period of its beinq a part of Kiev Rus, investiqated the influence of monqolian-tartar hordes on Uman’s population.
We made an attempt to clear up the character of geopolitical strivings from the side of Lithuania, Poland and the Crimean khan-ate in the XIV-XVI centuries. We covered the role of Uman’s population in the process of the formation of Cossacks as a new ethnocreabive forth.
We regarded the colonial and assimilation processes in Uman region in the period of the colonization. We found oub the specific character of Polish colonization on the research territory.
Key words: Uman region, natural determinism, indigineous population, Cossacks, the Polish colonilization.
