КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТІМУШ ІРИНА СЕРГІЇВНА

УДК 347.23.1

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИЗИКОВИХ

(АЛЕАТОРНИХ) ДОГОВОРІВ

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін

Національної академії внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

Майданик Роман Андрійович, Київський національний

університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри цивільного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Жилінкова Ірина Володимирівна, професор кафедри цивільного

права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, м. Харків;

кандидат юридичних наук,

Кот Олексій Олександрович, директор департаменту

юридичної фірми “Салком”, м. Київ

Провідна установа: Одеська національна юридична

академія (м. Одеса)

Захист відбудеться 14 жовтня 2004 року о 10.00 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.06 в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “_14_” вересня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук, доцент Т. В. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реалізація принципів свободи договору і диспозитивності цивільно-правового регулювання в умовах ринкової орієнтації суспільства передбачає активне використання різноманітних аномальних зобов’язань, серед яких важливе місце займають ризикові (алеаторні) договори, з притаманним їм пониженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язань, спричиненим незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.

Це відповідно викликало якісну зміну місця ризикових договорів у цивільному праві, модифікацію традиційних інститутів і виникнення нових конструкцій, що грунтуються на ризику.

Категорія ризикових договорів відноситься до мало досліджених у системі цивільного права, щодо якої сформувалося невиправдано негативне, нігілістичне ставлення, як і до всякого роду нееквівалентних, іншого роду аномальних зобов’язальних конструкцій у цілому.

Значний масив принципових питань правового регулювання вказаних зобов’язань не одержав належного вирішення у нормотворчій практиці і висвітлення у теоретичних дослідженнях, що обумовлено нерозробленістю доктринальних засад регулювання ризикових (алеаторних) договорів, не дозволяє визначити належне їм місце у системі цивільного права, виявити критерії й чітко відмежувати від суміжних правових інститутів, встановити характер взаємозв’язку із суміжними правовими конструкціями і не сприяє стабільності їх правового регулювання.

Значну частину прогалин у врегулюванні сучасних ризикових зобов’язань покликаний усунути новий Цивільний кодекс України, який містить чимало новел, що потребують глибокого аналізу і проведення спеціальних наукових досліджень інституту ризикових договорів в Україні.

У деяких дисертаційних роботах розглядалися лише окремі види ризикових договорів, зокрема алеаторні договори (І. В. Миронов, 1998), біржові угоди (Б. О. Ткаченко, К. Б. Дудорова, Ю.В.Чижмарь, 2000; О. В. Чуркін, 2004), договори управління чужим майном (М.М. Слюсаревський, 2000), договір довірчого управління майном (В. В. Горбунов, Л. Ю. Михєєва, З.Е.Беневоленська, 2000, І. В. Венедиктова, 2003), договір про представницькі послуги довірчого товариства (В. Г. Марчинський, 2003), договори азартної гри і парі (Р. А. Майданик, В. П. Ігнатенко, 2003).

Незважаючи на активне використання правозастосовчою і нормотворчою практикою ризикових договорів, майже відсутні комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання ризикових договірних зобов’язань, що негативно впливає на їх розвиток в Україні, формування судової практики з цієї категорії справ.

Відтак, подальше наукове розроблення загальнотеоретичних проблем ризикових договорів, окремих їх різновидів є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеного виду договірних зобов’язань.

Все наведене й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України відповідно до “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України”, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. Дана робота включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України (Протокол засідання вченої реди № 7 від 27 травня 2003 р.).

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти ризикових договорів, правові норми та інші форми цивільно-правового регулювання названих договірних зобов’язань в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу України, що стосуються ризикових договорів, вітчизняні і зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз’яснення президії Вищого господарського суду України, Конституційного суду і Вищого арбітражного суду Російської Федерації.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення системного наукового аналізу поняття, правової природи і різновидів ризикових договорів у сучасних умовах в Україні та формулювання науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення договорів, що грунтуються на ризику, і застосування їх правових норм. Для досягнення поставленої мети основна увага у дисертації приділена вирішенню таких завдань: виявлення еволюції правового регулювання і проведення порівняльного аналізу ризикових договорів в іноземних правопорядках; визначення поняття та правової природи ризикового договору, дослідження ризику як елементу цього виду договірних зобов’язань; визначення системи ризикових договорів і проведення їх класифікації; здійснення аналізу особливостей договорів рентного і спекулятивного ризиків, як найбільш актуальних в сучасних умовах видів ризикових договорів, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства України в частині ризикових договорів і практики його застосування.

Методологічна основа дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автор керувався загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток ідеї ризикового договору і відповідних норм у цивільному праві. Історичний метод дозволив дослідити конструкцію даного договірного зобов’язання, починаючи з приватного права Стародавнього Риму. Порівняльний метод використаний для виявлення особливостей правового регулювання ризикових договорів, трактування особливостей їх змісту, а також при визначенні різних аспектів цивільно-правового регулювання відносин, які при цьому виникають за законодавством України та зарубіжних країн. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства у цій сфері, а метод системно-структурного аналізу - встановити місце інститутів, які регулюють ризикові договірні зобов’язання, у загальній структурі договірного права. Водночас загальною методологічною основою вибрана концепція поділу договорів на мінові (еквівалентні) і ризикові (тобто, з невизначеним загальним обсягом зустрічного надання) і визначено місце ризикового договора як елемента системи договірного права. Обираючи таку методологічну основу, автор виходив з того, що ризикові договори є своєрідною системою взаємопов’язаних інститутів договірного права, яка системно регулює договірні зобов’язання, що грунтуються на ризику. При цьому ризикові договори належать, насамперед, до договорів, спрямованих на перехід права власності, а окремі з них входять до складу договорів з надання послуг (договір управління майном), універсальний об’єктний склад яких обумовлює їх місце у системі договірного права, поділеної, за принципом дихотомії, на мінові і ризикові договори.

Науково-теоретичною базою даної дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: з загальних питань цивільного права - М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, М. Бартошека, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І. В. Жилінкової, В. І.Кисіля, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Д. І. Мейєра, О.А. Пушкіна, Ч.Санфіліппо, В.І.Синайського, І.В.Спасібо-Фатєєвої, Є.О.Харитонова, Я.М.Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та ін.; з питань ризикових договорів - М. І. Бару, М. І. Брагінського, І. Л. Брауде, Є. Годеме, Г. Дернбурга, І. О. Дзери, В. С. Єма, В. П. Ігнатенка, О. С. Іоффе, Є. Я. Лаасика, Р. А. Майданика, А.Мамаєва, В. Ф. Маслова, С. Меєрзона, І. В. Миронова, А.Пахомова, О. А. Підопригори, К. П. Побєдоносцева, Р. Романця, В. А. Рясенцева, С.О. Сліпченка, Б. О. Ткаченка, Ю. К. Толстого, С.А.Хохлова, З. І. Цибуленко, Ю. В. Чижмаря, О. В. Чуркіна, Є.М.Яковлевої тощо.

Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України 2003 р. (надалі - ЦК України), Цивільний кодекс УРСР 1963 р., закони України “Про власність”, “Про фондову біржу та цінні папери”, “Про товарну біржу”, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти.

Фактологічна база грунтується на матеріалах судової практики Верховного суду України, Вищого господарського Суду України, Конституційного суду Російської Федерації, Вищого арбітражного суду Російської Федерації.

Автором вивчені окремі цивільні справи судів загальної юрисдикції та господарських судів України та Російської Федерації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографічного дослідження розглядаються загальне поняття та природа ризикового договору, проблеми співвідношення договірного зобов’язання, що грунтується на ризику, з іншими суміжними договірними конструкціями у цивільному праві, проведено класифікацію ризикових договорів, вперше запропоновано поняття, виявлено особливості і визначено місце ризикового договору в системі договірного права як специфічного договірного зобов’язання, в якому ризик включений до юридичних умов змісту договору, запропоноване вирішення питань, що є спірними при кваліфікації договору ренти, його співвідношенні з договором довічного утримання, виявленні правової природи і відмежуванні біржових ризикових договорів від договорів ігрового ризику.

У дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:

1. Сформульовано загальне визначення поняття ризикового (алеаторного) договору як орієнтованої на вдачу, збіг обставин, випадок тощо угоди, в якій загальний розмір чи можливість самого існування зустрічного надання на момент укладення невідомий, що поставлено в залежність від включеного до юридичних умов цього правочину випадкового юридичного факту (дія або подія) і може викликати негативний (програші, збитки, шкода), позитивний (виграш, вигода, прибуток) або нульовий економічний результат.

Наведене стало підставою для висновку про необхідність проведення в українському цивільному праві класифікації оплатних договорів на мінові (комутативні) та ризикові (алеаторні).

2. Виявлено правову природу ризикових (алеаторних) договорів як правочинів із зниженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язання, в яких розмір чи саме існування зустрічного надання поставлено в залежність від настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначених договорів, що спричиняється незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.

3. Обгрунтовано поняття ренти як юридичної та економічної категорії. У юридичному розумінні рента розглядається правовою формою здійснення передання майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів; в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.

4. Встановлюється сутність ренти, що, зокрема, полягає у визнанні її угодою ризиковою або про невірне, і зазвичай передбачає отримання однією або іншою стороною зустрічного задоволення меншого обсягу, ніж нею самою надане, та грунтується на притаманній її невизначеності загальної суми рентних платежів, викликаної неможливістю визначення в момент укладення договора строка його дії, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити.

5. Відстоюється теза щодо консенсуального характеру договора ренти, який, зокрема, вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти.

Наведене виступило підгрунтям для висновку про те, що договір ренти вважається укладеним і право власності виникає у набувача (платника ренти) з часу нотаріального посвідчення або реєстрації договора, а не в момент передання майна чи фактичного його передання набувачеві, чому і відповідає його визнання договором консенсуальним.

6. Обгрунтовано самостійність і відсутність нормативно встановленого субсидіарного характеру застосування положень про ренту до довічного утримання за ЦК України.

Формулюється висновок про припустимість застосування положень про ренту до відносин з довічного утримання в порядку аналогії закону, а не в силу субсидіарності, яка є припустимою лише за прямої вказівки закону.

7. Виявлено істотні умови договора ренти, до яких, поряд із розміром, зазвичай відноситься і форма ренти, що випливає із закріпленого ЦК України імперативного положення про встановлення розміру ренти договором ренти.

8. Обгрунтовано висновок про те, що рентне зобов’язання імперативно обтяжує лише нерухоме майно, передане під виплату ренти. Правило слідування не поширюється на рухоме майно, передане під виплату ренту, яке, у зв’язку з цим, відчужується іншій особі вільним від обтяження рентним зобов’язанням.

9. Визначено ризиковий характер біржових договорів з премією або опціонів, стеллажних і кратних правочинів, що обумовлено їх здійсненням з метою спекуляції під час гри на курсовій різниці вартості біржових цінностей (відповідно, на момент їх купівлі і продажу).

Обгрунтовується висновок про те, що відмінність біржової спекуляції від азартної гри (зокрема, за договорами гри і парі) полягає в існуванні двох, різних за характером, умов, необхідних для досягнення успіху.

10. Сформульовано поняття договорів “на різницю”, які виступають специфічним різновидом біржових угод, згідно з якими розрахунки за придбані біржові цінності проводяться шляхом взаємного заліку зустрічних однорідних вимог (біржових контрактів), а їх непогашене загальне сальдо на кінець біржового дня (тобто, їх “різниця”) покривається за рахунок реальних платежів сторін наведених договорів.

11. Визначено правову природу договорів “на різницю” як самостійного виду ризикових договорів, направлених на: купівлю-продаж біржового товару у спекулятивних цілях, в яких зустрічні зобов’язання виконуються сторонами простим розрахунком, з можливістю призначення замість себе іншого, що істотно відрізняє угоди на різницю від азартної гри і парі, та обумовлює доцільність наділення цих біржових зобов’язань позовною силою і судовою охороною, як засобу захисту інтересів кредиторів і недопущення безпідставного збагачення боржника.

На підставі проведеного аналізу вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дослідження.

Пропонується, зокрема, змінити або доповнити:

1) Доповнити ЦК України статтею 637-1 “Поняття мінового і ризикового договорів” наступного змісту: “1. Договір визнається міновим (комутативним), якщо кожна із сторін зобов’язується дати або зробити що-небудь і те, що вона повинна дати або зробити, розглядається як еквівалент того, що їй дають або що для неї роблять, і вчинення надання не обумовлено настанням у майбутньому умови, покликаної остаточно його визначити. 2. Ризиковим визнається договір, якщо еквівалент полягає в можливостях (шансах) на виграш або на втрату для кожної із сторін або для однієї з них залежно від невизначеної обставини (юридичного факту), що невідомо настане чи не настане, або невідомий час її настання”;

2) Дати законодавче визначення консенсуального договора ренти шляхом внесення змін до ст. 731 ЦК України, згідно з яким “… одна сторона (одержувач ренти) зобов’язується передати у власність майно …” (далі за текстом існуючої редакції);

3) Закріпити імперативне правило про визнання істотною умови договора ренти рухомого майна про спосіб забезпечення, передбачений законом або угодою сторін, і викласти ч. 3 ст. 735 ЦК України в наступній редакції: “Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму або інше рухоме майно, виплата ренти має бути забезпечена шляхом встановлення умови, яка містить обов’язок платника ренти надати забезпечення його виконання, передбачене законом чи договором, або застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті вивчення та аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, цивільних і господарських справ.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, у доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань ризикових договірних зобов’язань, зокрема, нового Цивільного кодексу, в навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу цивільного права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судів загальної юрисдикції, господарських судів України, правоохоронних органів, у правозастосовчій практиці з питань договірного права, у тому числі ризикових договорів. Теоретичні положення, обгрунтовані автором у дисертаційному дослідженні використовуються при читанні лекцій за нормативними курсами “Цивільне право” і “Господарське право” в Національній академії внутрішніх справ України, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Алеаторні договори”, “Натуральні зобов’язання”, “Біржові договори”.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження апробовані і знайшли відображення в публікаціях у виданнях (визнаних ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”) чотирьох одноосібних наукових статей загальним обсягом понад 2 друкованих аркушів, використовувалися при проведенні практичних занять з цивільного і господарського права, а також були предметом обговорення на трьох науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8 - 9 квітня 2004 року), Регіональній науково-практичній конференції “Забезпечення прав дюдини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” (Національна академія внутрішніх справ України, 12 - 13 травня 2004 р.).

Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ України.

Структура роботи визначається об’єктом дослідження та підходом автора до дослідження проблеми, і складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють 6 параграфів, висновку, списку нормативних актів, використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінки, з них 17 сторінок займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкривається сутність і стан проблем правового регулювання ризикових (алеаторних) договорів у цивільному праві, обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його мета та завдання, формулюється наукова новизна і викладаються основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дослідження.

Розділі I “Загально-теоретична характеристика ризикових (алеаторних) договорів” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1 “Поняття і правова природа ризикового (алеаторного) договору” присвячений аналізу поняття ризикових (алеаторних) договорів, досліджується правова природа зазначених договірних зобов’язань.

Автором виявляються особливості змісту ризикового (алеаторного) договірного зобов’язання, специфіка якого полягає у включенні юридичного ризику до складу елементів виконання зазначеного договору, зустрічне виконання зобов’язання за яким поставлено в залежність від настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначеного договору.

У роботі обгрунтовується загальне визначення поняття ризикового (алеаторного) договора як орієнтованої на вдачу, збіг обставин, випадок тощо угоди, в якій загальний розмір чи можливість самого існування зустрічного надання на момент укладання невідомий, що поставлено в залежність від включеного до юридичних умов цього правочину випадкового юридичного факту (дія або подія) і може викликати негативний (програші, збитки, шкода), позитивний (виграш, вигода, прибуток) або нульовий економічний результат.

Наведене стало підставою для висновку про необхідність проведення в українському цивільному праві класифікації оплатних договорів за ознакою особливостей змісту зустрічного майнового надання і виділення двох груп договірних зобов’язань: мінових (еквівалентних, комутативних), зокрема - направлених на вчинення надання, чітко визначеного самою підставою, і ризикових (алеаторних) - зобов’язань з нечітко визначеним зустрічним наданням на момент виникнення зобов’язання. До останніх, поряд із імперативно-ризиковими (рента, парі тощо), доцільно відносити і договори: поставки товару на умовах його “реалізації” третім особам, інші дилерські договори; про надання послуг зв’язку за тарифами, затвердженими виконавцем на дату їх надання; інвестування коштів довірителя в житлове будівництво чи інший об’єкт, загальна вартість яких остаточно визначається в майбутньому (на момент введення будинку в експлуатацію тощо).

В дослідженні обгрунтовується доцільність доповнення ЦК України статтею 637-1 “Поняття мінового і ризикового договорів” в запропонованій автором редакції.

Автором виявляється правова природа ризикових (алеаторних) договорів, як правочинів з пониженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язання, в яких розмір чи саме існування зустрічного надання поставлено в залежність від настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначених договорів, що спричиняється незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.

В підрозділі 1.2 “Особливості виконання і класифікація ризикових (алеаторних) договорів” аналізується юридичний ризик як умова та елемент виконання ризикового договору, досліджуються критерії класифікації та однорідні види зазначених зобов’язань.

Обгрунтовується розуміння юридичного ризику як можливості настання будь-якого економічного результату внаслідок включення до умов договірного зобов’язання юридичного факту (дії, події), щодо якого невідомо час настання або який може настати чи не настати.

Ризик розглядається як родова умова, властива всім договорам, в яких розмір чи існування зустрічного надання залежить від випадкових обставин, визначених договором або невідомих, однак присутність яких обумовлена змістом ризикового зобов’язання.

В дослідженні виявляється особливість правового режиму ризику в ризикових зобов’язаннях, яка, зокрема, полягає в тому, що обставини непереборної сили, інші види випадків включаються до переліку умов диспозитивно ризикових договорів в якості правомірної, штучно передбаченої умови (звичайної чи випадкової), настання якої є підставою припинення зобов’язання (шляхом звільнення боржника від вчинення зворотного майнового надання), а не загальною підставою звільнення від відповідальності.

В дослідженні виявляються критерії класифікації і види однорідних груп ризикових (алеаторних) договорів.

Залежно від виду юридичного ризику проведено системну класифікацію різновидів ризикових договорів, до складу якої входять наступні п’ять однорідних груп зазначених угод: 1) договори страхування; 2) договори рентного типу (договори ренти і довічного утримання тощо); 3) договори спекулятивного ігрового ризику (договори “на різницю”, договори “РЕПО”); 4) договори азартного ігрового ризику (парі, азартні та інші ігри); 5) інші ризикові договори.

Розділ II “Цивільно-правова характеристика договора ренти” складається з двох підрозділів, в яких розглядається поняття договора ренти, досліджуються елементи та особливості окремих підвидів зазначеного ризикового договірного зобов’язання.

У підрозділі 2.1 “Поняття ренти” визначається поняття і правова природа договора ренти.

Автор обгрунтовує розуміння рентного договору як правової форми закріплення економічних відносин ренти і самостійного договірного типу, що відноситься до договорів, спрямованих на передання майна у власність від одного суб’єкта іншому, поряд з договорами дарування, купівлі-продажу, міни, позики, довічного утримання.

В дослідженні виявляється поняття ренти у двох значеннях: як юридичної і економічної категорії. У юридичному розумінні рента розглядається правовою формою здійснення передачі майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів; в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.

Автором встановлено ознаки договора ренти як оплатної, ризикової (алеаторної) угоди, що передбачає перехід права власності до набувача (платника) безстроково (довічно) або на певний строк під виплату періодичних рентних платежів.

Обгрунтовано, що правова природа ренти полягає у визнанні її договором ризиковим і зазвичай передбачає отримання однією або іншою стороною зустрічного задоволення меншого обсягу, ніж нею самою надане, та грунтується на притаманній йому невизначеності загальної суми рентних платежів, викликаної неможливістю визначення в момент укладення договора строка його дії, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити. Наведене виступило підгрунтям для висновку про те, що природа рентного договору, обумовлена двоєдиною направленістю (метою) - переданням права власності на майно і отриманням рентних платежів, полягає також у визнанні рентних платежів еквівалентом, що не піддається будь-якому об’єктивному обліку (калькуляції), та породженою відсутністю ціни і строку невизначеністю загального розміру зустрічного виконання, що виясняється лише до дня смерті чи припинення діяльності набувача ренти.

В дослідженні обгрунтовується алеаторний характер постійної (безстрокової) і довічної ренти, за винятком строкової ренти, невизначеність наслідку (результату) яких для однієї або обох сторін залежить від неможливості визначення загальної суми ренти в момент укладання і невизначеності загальної суми рентних платежів. Строкова рента має неалеаторний характер, результат якої на момент укладання не залежить від невідомої події.

Встановлено, що виникнення права власності на майно, відчужуване під виплату ренти (рентний капітал), ні з якою іншою обставиною, як укладання договору, не пов’язано.

Момент укладання договору ренти є часом, з якого право власності переходить від відчужувача до набувача і відчужувач набуває права на утримання.

Автором доводиться консенсуальний характер договора ренти, який, зокрема, вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти.

Обгрунтовується, що окрім надання договору ренти відповідної форми, для його укладання не вимагається передання майна платнику ренти. У зв’язку з наведеним пропонується дати законодавче визначення консенсуального договора ренти шляхом внесення змін до ст. 731 ЦК України, згідно з якою “… одна сторона (одержувач ренти) зобов’язується передати у власність майно …” (далі за текстом існуючої редакції).

Автором встановлено самостійність і відсутність нормативно встановленого субсидіарного характеру застосування положень про ренту до довічного утримання за ЦК України. Формулюється висновок про припустимість застосування положень про ренту до відносин з довічного утримання в порядку аналогії закону, а не в силу субсидіарності, припустимою лише за прямої вказівки закону.

Підрозділ 2.2 “Елементи договору ренти” присвячений аналізу переліку та особливостей змісту істотних умов договора ренти.

Виявляються істотні умови договора ренти, до яких, поряд із розміром ренти, зазвичай відноситься і форма ренти, що випливає із закріпленого ЦК України імперативного положення про встановлення розміру ренти договором ренти.

Обгрунтовується припустимість відсутності зазначення розміру ренти в самому договорі ренти у випадку передання грошей під виплату ренти, розмір якої може не вказуватися в самому договорі ренти, оскільки в силу прямої вказівки закону презюмується фіксований розмір ренти, якщо більший її розмір не встановлено наведеним договором.

Автором визначається правило про те, що рентне зобов’язання імперативно обтяжує лише нерухоме майно, передане під виплату ренти. Правило слідування не поширюється на рухоме майно, передане під виплату ренту, яке, у зв’язку з цим, відчужується іншій особі вільним від обтяження рентним зобов’язанням.

Обгрунтовується висновок про встановлений нормою ст. 735 ЦК закритий перелік імперативно і диспозитивно встановлених способів забезпечення і зумовлену цим неможливість встановлення в договорі ренти інших способів забезпечення виплати ренти.

Пропонується закріпити імперативне правило про визнання в якості істотної умови договора ренти рухомого майна про спосіб забезпечення, передбачений законом або угодою сторін, і викласти ч. 3 ст. 735 ЦК України у новій редакції.

Розділ III “Договори спекулятивного ризику” складається з двох підрозділів, у яких досліджено поняття договорів спекулятивного ризику, аналізуються особливості окремих видів зазначених ризикових договорів.

В підрозділі 3.1 “Ризик у спекулятивних договорах” досліджуються особливості і види ризиків у спекулятивних ризикових договорах.

Автор обгрунтовує визнання договорів з метою спекуляції або спекулятивних договорів одним із різновидів ризикових договорів в силу притаманної їх направленості на отримання доходу внаслідок вчинення спекулятивних операцій з метою гри на курсовій різниці, і які, залежно від місця їх вчинення, можуть бути поділені на біржові та позабіржові.

В дослідженні доводиться, що біржові і позабіржові спекулятивні договори істотно відрізняються між собою, що, однак, не змінює їх ризикового характеру, обумовленого економічною природою невизначеності результату спекуляції.

Автор обгрунтовує висновок про те, що спекуляція та азартна гра мають спільні і відмінні риси, які зокрема, за психологічними мотивами учасників в їх участі одна від одної не відрізняються (спекулянтів та гравців залучає надія на швидкий прибуток), і мають, відповідно різну суспільну направленість, корисний і шкідливий чи індеферентний для суспільства соціальний ефект (азартна гра задовольняє виключно егоїстичні інтереси їх учасників; спекуляція переносить ризик на спекулянта і переводить фінансові активи в економічно продуктивне русло).

В підрозділі 3.2 “Ризикові біржові договори” досліджуються поняття і правова природа ризикових біржових договорів, виявляються особливості окремих видів зазначених біржових угод.

Автором встановлюється ризиковий характер біржових договорів з премією або опціонів, стеллажних і кратних правочинів, що обумовлено їх здійсненням з метою спекуляції під час гри на курсовій різниці вартості біржових цінностей (відповідно, на момент їх купівлі і продажу).

Обгрунтовується висновок про те, що відмінність біржової спекуляції від азартної гри (зокрема, за договорами гри і парі) полягає в існуванні наступних двох, різних за характером, умов, необхідних для досягнення успіху: 1) успіх в азартній грі і парі не залежить від особистих навичок і вміння гравця (парі), або не пов’язаний з підтриманням мінової цінності предмету купівлі-продажу у випадку залежності успіху від особистих якостей гравця (азартні ігри); 2) для досягнення успіху в біржовій грі необхідний ряд умов, що є не у всякого біржового гравця.

Автором визначається поняття договорів “на різницю”, які виступають специфічним різновидом біржових угод, згідно з якими розрахунки за придбані біржові цінності проводяться шляхом взаємного заліку зустрічних однорідних вимог (біржових контрактів), а їх непогашене загальне сальдо на кінець біржового дня (тобто, їх “різниця”) покривається за рахунок реальних платежів сторін наведених договорів.

Формулюється висновок про те, що угоди “на різницю” є ризиковими договорами, оскільки властива для цих угод невизначеність здійснення чи нездійснення права на відкуп становить ризик для іншої сторони, що очікує на отримання зустрічного надання.

У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові і практичні результати, отримані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення регулювання ризикових (алеаторних) договорів у цивільному праві та внесення змін до законодавства України. Наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні поняття, правової природи, видів ризикових (алеаторних) договорів їх місця у системі цивільних зобов’язань з метою забезпечення інтересів учасників ризикових зобов’язань, що, у свою чергу, сприятиме удосконаленню відносин власності та майнового обігу.

Основні положення дисертації викладені у таких наукових працях:

1. Тімуш І. С. Поняття ренти як ризикового договору (цивільно-правові аспекти) // Право України, № 1, - 2004. – С. 52 – 55.

2. Тімуш І. С. Поняття ризикового договору в цивільному праві // Підприємництво, господарство і право, № 2, - 2004. – С. 65 – 66.

3. Тімуш І. С. Ризик у договорах “на різницю” (цивільно-правова природа) // Підприємництво, господарство і право, № 4, 2004. – С. 49 – 51.

4. Тімуш І. С. Цивільно-правова природа операцій “РЕПО” // Тези доповідей учасників міжнародної науково-практичної конференції студентів і аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8 - 9 квітня 2004 року).

5. Тімуш І. С. Ризик як умова та елемент виконання “ризикових” договорів // Тези доповідей учасників регіональної науково-практичної конференції “Забезпечення прав дюдини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України” (Національна академія внутрішніх справ України, 12 - 13 травня 2004 року). – С. 97 – 99.

Тімуш І. С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов’язаних з регулюванням ризикових (алеаторних) договорів у цивільному праві. У роботі досліджено поняття та правову природу ризикових (алеаторних) договорів, проблеми співвідношення ризикових договірних зобов’язань з іншими суміжними правовими конструкціями у цивільному праві. Проведено класифікацію ризикових (алеаторних) договорів, запропоновано поняття зазначеної угоди як договору на вдачу, зустрічне надання за яким поставлено в залежність від настання випадкових обставин. Приділена увага розробленню конкретних практичних рекомендацій із застосування цивільного законодавства щодо ризикових договорів, запропоноване вирішення питань, що є спірними при кваліфікації ризикових біржових угод, договора ренти, його відмежування від суміжних конструкцій.

Ключові слова: ризикові (алеаторні) договори, рента, азартні ігри, парі.

Тимуш И. С. Гражданско-правовое регулироване рисковых (алеаторных) договоров. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Киевский национальный университет им. Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с регулированием рисковых (алеаторных) договоров в гражданском праве. В работе исследовано понятие и правовая природа рисковых (алеаторных) договоров, высветлены проблемы соотношения рисковых (алеаторных) договоров с другими смежными правовыми конструкциями в гражданском праве. Проведено классификацию рисковых (алеаторных) договоров, предложено понятие указанной сделки как ориентированной на удачу, совпадение обстоятельств, случай сделку, в которой общий размер либо возможность самого существования встречного удовлетворения на момент заключения неизвестен, что поставлено в зависимость от включенного в состав юридических условий этой сделки случайного юридического факта (действия либо события) и может вызвать отрицательный (проигрыш, убытки, вред), положительный (выигрыш, выгода, прибыль) либо нолевой экономический результат.

Рассмотрены особенности риска как условия выполнения рискового (алеаторного) договора. В диссертации анализируются различные виды рисковых (алеаторных) договоров, предложена собственная классификация указанных договоров. Проведено классификацию рисковых (алеаторных) договоров по целевой направленности и видам рисков, содержащихся в предмете соответствующего рискового договора. По указанным критериям выделено пять групп рисковых (алеаторных) договоров: 1) договора страхования; 2) договора рентного типа (договора ренты и пожизненого содержания); 3) договора спекулятивного игрового риска (договора “на разницу”, договора “РЕПО”); 4) договора азартного игрового риска (пари, азартные и иные игры); 5) иные рисковые договора. Уделено внимание разработке конкретных практических рекоммендаций по применению гражданского законодательства относительно рисковых (алеаторных) договоров, предложено решение вопросов, являющихся спорными при квалификации отдельных видов рисковых (алеаторных) договоров, их отмежевания от смежных конструкций.

Ключевые слова: рисковый (алеаторный) договор, рента, азартные игры, пари.

Timush I. S. Сivil Law Regulation’s rizik (aleatory) contracts . – Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.03. – Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2004. The dissertation contains analysis of theoretical and practical issues connected with regulation rizik relations in Civil Law. The dissertation explores the features and legal nature of rizik contracts. The classification of rizik contracts has been carried out. The features of a rizik (aleatory) contract and legal status of the terms of rizik contracts have been determined. The analysis of features and nature of rizik as a terms of rizik (aleatory) contracts has been carried out. Special attention is devoted to the development of specific practical recommendations for the improvement of the Ukrainian civil legislation concerning rizik (aleatory) contracts.

Key words: rizik (aleatory) contracts, renta, reckless game, bet (wager).