національна академія наук україни

інститут економічного прогнозування

Ткаченко Наталія Володимирівна

УДК 368:330.32

Інвестиційна діяльність страхових

компаній

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор економічних наук, старший

науковий співробітник

Барановський Олександр Іванович,

Інститут економічного прогнозування

НАН України, завідуючий відділом

досліджень розвитку та регулювання

фінансових ринків.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Базилевич Віктор Дмитрович,

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, декан економічного факультету, завідуючий кафедрою економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Артюх Тетяна Михайлівна,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри страхування.

Провідна установа Українська академія банківської справи Національного банку України, кафедра фінансів (м. Суми).

Захист відбудеться „28” вересня 2004 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий „28” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

Загальна характеристика роботи

Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту населення; дозволяє оптимізувати діяльність суб’єктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам в результаті настання несприятливих подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни.

Актуальність теми. Необхідність розгляду сутності інвестиційної діяльності, особливостей формування інвестиційного потенціалу, державного регулювання та оптимізації процесу інвестування страхових компаній пов’язана з потребою дослідження цього напряму їх діяльності, з точки зору як кінцевих результатів функціонування страховиків, так і національної економіки в цілому. Активізація інвестиційної діяльності страхових компаній підносить сферу страхування до рангу важливих чинників, які впливають на розвиток економіки, оскільки пасивні кошти, отримані від страхувальників, стають активним капіталом, що задіяний на фінансовому ринку.

Зростання інвестиційних ринків України значною мірою може бути забезпечено за рахунок ефективного використання страхових ресурсів вітчизняних страхових компаній. На теперішній час цей напрям діяльності страховиків в Україні залишається недостатньою мірою розвинутим і використаним. Однак, в перспективі його реалізація здатна забезпечити піднесення національної економіки. В сучасних умовах важливого значення набуває вирішення проблем економічного, організаційно-правового, функціонального, інформаційно-аналітичного, кадрового та соціально-психологічного характеру, що стримують як розвиток вітчизняного страхового ринку, так і здійснення страховими компаніями ефективної інвестиційної діяльності. У цьому контексті особливої актуальності набуває система заходів щодо активізації та удосконалення інвестиційної діяльності страховиків.

Вагомий вклад у дослідження теоретико-методологічних та організаційно-правових основ страхової діяльності внесли такі вчені, як М.М. Александрова, Т.Г. Александрова, Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Н.Н. Внукова, К.Г. Воблий, О.О. Гаманкова, О.А. Гвозденко, Л.М. Горбач, С.Л. Єфімов, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, В. Кругляк, О.Б. Крутик, М.В. Мних, Л.А. Орланюк-Маліцька, С.С. Осадець, Л.І. Рейтман, О.О. Слюсаренко, К.Є. Турбіна, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев, Л.А. Юрченко, Т.О. Яковлєва та ін. Теоретичні проблеми та складові процесу інвестування детально розглянуто у працях В.В. Бачарова, І.А. Бланка, В.М. Геєця, Є.Ф. Жукова, Ю.Ф. Касімова, О.В. Мертенса, Д. Норткотта, А.А. Пересади, С.К. Реверчука, У. Шарпа, В.О. Чернова, А.В. Чупіса та інших вчених. Теоретико-методологічні питання економіко-математичного моделювання, які стосуються оптимізації та прогнозування діяльності фінансових установ, досліджували О.В. Бережна, А.М. Єріна, В.С. Зарубін, Ю.Ф. Касімов, Н.І. Костіна, С.І. Шелобаєв та багато інших.

Проте, особливості інвестування коштів страховими компаніями досліджені недостатньо. Водночас проблема підвищення ролі інвестиційної діяльності в страхуванні, а також методологічні підходи до обґрунтування питань ефективного формування та управління інвестиційним потенціалом страхових компаній потребують подальшого розвитку та узагальнення. Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертації основні положення є складовою частиною науково-дослідної роботи „Теорія та методологія формування економічної моделі національної економіки в умовах глобалізації” (№ ДР 0103Y003684), що виконується у Черкаському державному технологічному університеті. У рамках зазначеної теми безпосередньо автором опрацьовано методологічні і практичні питання оцінки впливу страхового бізнесу, зокрема інвестиційної діяльності страхових компаній, на потенціал національного ринку, що знайшло своє відображення у розділі „Формування теоретичної та методологічної бази оцінки потенціалу національного ринку, окремих галузей, підприємств”.

Окремі положення використовуються у навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при викладанні лекційних курсів з дисциплін „Страхування”, „Страхові послуги”, „Ринок фінансових послуг”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є уточнення теоретико-методологічних засад інвестиційної діяльності страхових компаній та розробка напрямів поліпшення процесу інвестування, націлених на підвищення ефективності функціонування як страхового бізнесу, так і економіки України.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

-

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є фінансові відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням інвестиційних ресурсів страховиків.

Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність страхових компаній на фінансовому ринку України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали сучасна економічна теорія, фундаментальні положення страхової справи, а також інвестиційної діяльності та економіко-математичного моделювання.

У досліджені використано: методи системно-структурного та порівняльного аналізів, статистичних групувань, фінансового аналізу – для оцінки стану і перспектив розвитку страхового ринку та напрямів розміщення коштів страхових компаній; методи теорії ймовірностей та прогнозування – для визначення обсягу надходжень страхових платежів і здійснення страхових виплат. Поставлені завдання вирішувались із застосуванням сучасних версій систем обробки інформації, пакетів прикладних програм MS Excel, Statistica.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі, нормативні та методичні матеріали законодавчої та виконавчої влади; офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, офіційні матеріали Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України; статистичні дані Ліги страхових організацій України, дані перестрахового товариства „Swiss Re”, рейтингового агентства „Эксперт Ра”, Інформаційного страхового інституту.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в наступному:

- поглиблено та розширено функції страхування за рахунок виділення характерної для страхування інвестиційної функції поряд із ризиковою, функцією створення і використання страхових резервів (фондів), заощаджувальною та превентивною функціями;

- уточнено визначення інвестиційної функції страхування з погляду можливості вкладання не тільки тимчасово, але і відносно вільних від зобов’язань коштів страховика на депозитні рахунки у банківські структури, вкладення грошей в нерухомість, придбання цінних паперів та здійснення інших видів діяльності з метою отримання прибутку за умов розміщення коштів відповідно до принципів диверсифікації, безпечності, прибутковості та ліквідності;

- уточнено визначення поняття „страхування” як певного виду економічних відносин щодо організації страхового захисту за допомогою створення, за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, страхового фонду та його використання з метою захисту майнових інтересів страхувальників (застрахованих) при настанні подій, зазначених в договорі страхування або визначених чинним законодавством, а також інвестування в економіку країни тимчасово та відносно вільних від зобов’язань коштів;

- виявлено особливість інвестиційно-орієнтованого страхування життя, яка полягає у можливості страхувальника самостійно приймати рішення щодо напрямків інвестування накопичувальної складової страхової премії на відміну від класичного змішаного страхування життя;

- вперше запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика” як сукупності грошових коштів, які є тимчасово та відносно вільними від зобов’язань і використовуються з метою отримання інвестиційного доходу. Визначено особливості інвестиційної діяльності страхових компаній відповідно до сформованого інвестиційного потенціалу, який залежить від спеціалізації страховиків, а саме: компаній, що надають послуги із страхування життя, та страховиків, що займаються ризиковими видами страхування; інвестиційні можливості страховиків із страхування життя дозволяють здійснити вкладення значної частини резервів у відносно довгострокові інвестиційні проекти та знизити вимоги до їх ліквідності, а інвестиційні можливості страховиків із ризикового страхування обмежуються вкладеннями переважно у високоліквідні короткострокові активи;

- доповнено загальновизнані принципи розміщення страхових резервів (безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості) принципом підконтрольності інвестицій, що полягає у контролі за розміщеними інвестиційними ресурсами;

- набула подальшого розвитку розроблена інтегрована модель процесу прийняття інвестиційного рішення на основі використання прогнозних моделей діяльності страхової компанії та з врахуванням попередньо визначених етапів реалізації інвестиційних цілей, що дозволяє поліпшити процес інвестування в страховій установі;

- запропоновано методику визначення мінімально необхідного розміру активів для виконання страхових зобов’язань на основі використання показника збитковості страхових операцій, що дає можливість у кожній конкретній ситуації знайти оптимальну величину фінансових ресурсів, які можуть бути використані як інвестиції за рахунок отриманих страхових внесків.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи доводять необхідність і доцільність активізації в Україні інвестиційної діяльності страховими компаніями.

До результатів, що мають практичне значення, належать:

-

-

- результати дослідження використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету (довідка №254/01 від 10.03.2004 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на науково-практичних та міжнародних конференціях: „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, 2003 р.); „Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2003 р.), „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми” (м. Донецьк, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в 16 одноосібних працях загальним обсягом 4,7 друк. арк. Із них 11 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць та 5 публікацій за матеріалами науково-практичних конференцій, у тому числі й міжнародних.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 22 додатків; містить 26 рисунків та 28 таблиць. Роботу викладено на 252 сторінках, з яких додатки займають 57 сторінок, таблиці та рисунки – 13 сторінок. Список використаних джерел містить 155 найменувань і займає 12 сторінок.

Основний зміст

У першому розділі „Сутність та роль інвестиційної діяльності страхових компаній” досліджено теоретичні засади інвестування у страховому бізнесі, розглянуто необхідність і визначено роль інвестиційної діяльності в страхуванні в Україні на сучасному етапі. Показано необхідність перетворення українських страховиків у потужних інституційних інвесторів, насамперед, за рахунок розвитку довгострокових видів страхування. На підставі запровадження поняття „інвестиційний потенціал страховика” визначено інвестиційні можливості страхових компаній відповідно до їх спеціалізації.

Доведено, що страхуванню об’єктивно притаманна інвестиційна функція, а наявність необхідних джерел робить інвестиційні операції невід’ємною частиною страхового бізнесу. Незважаючи на те, що метою страхової діяльності є надання послуг, які мають велике соціальне значення, а метою інвестиційної діяльності є одержання прибутку, вони органічно пов’язані між собою. З одного боку, джерелом фінансування інвестиційної діяльності є страховий фонд, з іншого – прибуток від інвестиційної діяльності може бути спрямований на фінансування страхових операцій: проведення превентивних заходів, підготовку кадрів, опрацювання нових видів страхування тощо. Визначено суть інвестиційної функції, яка полягає у вкладенні тимчасово та відносно вільних від зобов’язань коштів страховика на депозитні рахунки в банківські структури, вкладенні грошей у нерухомість, придбанні цінних паперів та здійсненні інших видів діяльності з метою отримання прибутку за умов диверсифікації, безпечності, прибутковості та ліквідності.

На основі аналізу теоретичних аспектів впливу інвестиційної діяльності на фінансові результати страхових компаній виявлена роль інвестування в страхуванні, зокрема визначено, що основною спрямованістю страхових компаній із інвестиційно-орієнтованого страхування життя є задоволення потреб страхувальників щодо переміщення їх переваг від страхового захисту до накопичення. Головним чином, це пов’язано з пріоритетним розвитком накопичувального страхування життя та активізації інвестиційної діяльності, що здійснюється страховими компаніями розвинених країн світу. Головна особливість інвестиційно-орієнтованого страхування щодо традиційних видів довгострокового накопичувального страхування життя полягає у можливості страхувальника самостійно приймати рішення, куди буде інвестуватися накопичувальна складова його премій. Систематизуючи відмінності між класичним змішаним страхуванням життя та інвестиційно-орієнтованим страхуванням життя, виділено такі основні критерії порівняння: мотивація для укладання договору, розміщення страхової премії, принцип розрахунку страхових внесків, зобов’язання страховика, розмір викупної суми, можливість отримання додаткових виплат і динаміка нарощування резерву премії за договором страхування.

На основі дослідження особливостей формування інвестиційних ресурсів у страховика визначено поняття „інвестиційний потенціал страхової компанії” як сукупність грошових коштів, які є тимчасово та відносно вільними від зобов’язань і використовуються з метою отримання інвестиційного доходу. Інвестиційний потенціал характеризується як величина не постійна, а мінлива на яку впливає низка факторів, а саме: обсяг страхових премій та обсяг власних коштів страхової компанії; структура страхового портфеля.

Запропоновано такий порядок формування інвестиційного потенціалу страхової компанії (рис. 1).

При трактуванні поняття „інвестиційний потенціал страховика” слід враховувати той факт, що значна частина інвестиційних ресурсів страхової компанії (страхові резерви) є залученим капіталом, яким страховик тимчасово розпоряджається лише до обумовленого моменту згідно з договором страхування або чинним законодавством, при настанні якого страхова компанія має виконати свої зобов’язання перед страхувальниками. У зв’язку з цим, з’ясовано інвестиційні можливості страховиків на основі виявлення основних ознак при інвестуванні коштів страхових резервів відповідно до спеціалізації страхових компаній, а саме:

1) страховики із страхування життя:

- з огляду на тривалість договорів, фонди страхування життя зазвичай вкладають у довгострокові інвестиційні інструменти;

- оскільки доходи компаній зі страхування життя перевищують їх страхові виплати та витрати, а останні можуть бути оплачені із доходів від премій та інвестицій, то недоцільно вкладати фонди страхування життя в короткострокові цінні папери;

- в той же час, ануїтети та дохідні купони з гарантованою викупною сумою потребують іншого підходу до інвестицій, а саме – вкладень у короткострокові інвестиційні інструменти;

Рис. 1. Схема формування інвестиційного потенціалу страхової компанії:

довгостроковий інвестиційний ресурс;

короткостроковий інвестиційний ресурс.

2) страховики із ризикового страхування:

- первинне значення має наявність грошей для виплати страхового відшкодування. Це потребує, щоб інвестиції вкладалися на порівняно короткі терміни або, в крайньому випадку, щоб їх можна було легко перетворити на гроші;

- деякі страхові претензії, наприклад, претензії із страхування відповідальності, можуть протягом тривалого часу залишатися неоплаченими повністю. У зв’язку з цим, інвестиції можуть залишатися, але вони мають зберігати свою реальну вартість та приносити дохід, який накопичувався б для подальшої кінцевої виплати відшкодування;

- можливість кумулятивного ризику також призводить до необхідності утримання в портфелі короткострокових інвестицій;

- в той же час, наявність окремих видів страхових резервів, які можуть деякий час не використовуватися страховиками, потребують іншого підходу до інвестицій, а саме – вкладень у довгострокові інвестиційні інструменти.

У другому розділі „Оцінка та організаційні основи інвестиційної діяльності українських страховиків” на основі проведеного аналізу нормативно-правового забезпечення і статистичних даних, що характеризують процес інвестування, досліджено дієвість інвестиційної діяльності страхових компаній на вітчизняному фінансовому ринку. Систематизовано методичні рекомендації щодо особливостей формування інвестиційного портфеля страховиків відповідно до їх спеціалізації.

Аналіз розміщення коштів страхових компаній свідчить, що перевага протягом 2001-2003 рр. віддавалася вкладенням в акції та облігації (відповідно 28,6, 33,3 та 36,2%). Привертає увагу зменшення в активах страховиків частки державних цінних паперів (з 43,3 млн. грн. у 2001 р., 33,4 млн. грн. у 2002 р. до 1,87 млн. грн. у 2003 р.), що свідчить про падіння їх привабливості для інвесторів. Тим часом, у розвинених країнах цінні папери з фіксованим доходом є головною сферою вкладання активів страхових компаній. На них припадає понад 50 % усіх інвестицій страховиків. Значне місце у 2001-2003 рр. займали банківські вклади, питома вага яких склала відповідно 16,29, 15,78 і 15,59%. У 2002 р. з’являється новий дозволений ст. 31 Закону України „Про страхування” напрям розміщення страхових резервів – банківські метали, але частка його є досить низькою і становить лише 0,33 %, а у 2003 р. знижується до 0,13 %. У 2002 р. взагалі відсутні були інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України, а у 2003 р. зазначені вкладення склали лише 0,29 % (табл. 1).

На основі аналізу напрямків розміщення коштів страхових резервів визначена привабливість кожного з інвестиційних інструментів. При цьому грошові кошти на розрахункових рахунках, готівку в касі та права вимоги до перестраховиків важко назвати інвестиційними інструментами. Безумовним лідером привабливості інвестиційних інструментів для страхових компаній є банківські депозити – у 2003 р. 26,03 % резервів знаходилось на депозитних рахунках у банках. А разом з коштами на розрахункових рахунках у банках на кінець 2003 р. знаходилося майже 63 % (у 2001 р. – 60 %, у 2002 р. – 70 %) усіх резервів страховиків.

У акції та облігації вкладено 13,3 % (у 2001 р. – 8,2 %, у 2002 р. – 10,2%) технічних резервів, у нерухомість – 1,9 % (у 2001 р. – 5,2 %, у 2002 р. – 2,8 %), у державні цінні папери – лише 0,05 % (у 2001 р. – 3,4 %, у 2002 р. – 0,3 %). Не відбулося у 2003 році позитивних змін щодо розміщення коштів резервів із страхування життя. Навпаки, збільшення до 46,63 % банківських вкладень на фоні зменшення інвестування в нерухомість на 3,80 % порівняно з 2002 р., в акції та облігації – на 14,51 %, не сприяє визнанню вітчизняних страховиків, зокрема із страхування життя, як могутніх інституційних інвесторів. Це становище викликає занепокоєння, оскільки саме страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки. В Україні (на відміну від Заходу, де державні цінні папери займають левову частку інвестиційного портфеля страхових компаній) державні цінні папери сьогодні є чи не найменш привабливим інвестиційним інструментом. При цьому страховики, що займаються страхуванням життя, зовсім не купують такі папери.

Таблиця 1

Структура активів, якими представлено сформовані страхові резерви

за 2003 р.

Категорії активів, визначені статтею 31 Закону України „Про страхування” для представлення страхових резервів | Всього на кінець 2003 р. | В тому числі, якими представлено

технічні ре-зерви (з ура-хуванням ви-мог пункту 3 Положення №41) | частка у % від за-гального обсягу технічних резервів | резер-ви із страхування життя | частка у % від загально-го обсягу ре-зервів із страхування життя

Всього (млн. грн.), у тому числі: | 9029,78 | 3724,23 | 100,00 | 50,76 | 100,00

грошові кошти на розрахунковому рахунку | 1710,07 | 1420,04 | 38,13 | 3,18 | 6,26

банківські вклади (депозити) | 1407,34 | 958,91 | 25,75 | 23,67 | 46,63

банківські метали | 12,22 | 3,38 | 0,09 | 0,00 | 0,00

нерухоме майно | 202,09 | 71,58 | 1,92 | 1,40 | 2,76

акції, облігації | 3271,60 | 493,67 | 13,26 | 4,14 | 8,16

цінні папери, що емітуються державою | 1,87 | 1,80 | 0,05 | 0,00 | 0,00

права вимоги до перестраховиків | 2396,64 | 772,04 | 20,73 | 18,32 | 36,10

інвестиції в еко-номіку України за напрямами, визна-ченими КМУ | 26,55 | 1,96 | 0,05 | 0,00 | 0,00

готівка в касі | 1,39 | 0,85 | 0,02 | 0,05 | 0,09

Джерело: розраховано за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

На основі аналізу нормативно-правової бази з питань страхової справи виявлено, що деякі норми Положення „Про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя” значно обмежують можливості розміщення страхових резервів. Тому запропоновано певні зміни до розділу „Розміщення страхових резервів”. Так, категорію активу „нерухоме майно” слід приймати для розміщення страхових резервів в розмірі не більше 20 % від обсягу наявних страхових резервів. Позитивним є підвищення у два рази частки нерухомого майна у представленні страхових резервів, оскільки подальший розвиток страхового ринку неодмінно приведе як до збільшення кількості операційних приміщень страховиків, що, в свою чергу, значно покращить обслуговування населення, так і до зростання вкладень у інвестиційну нерухомість. Правильним є розмежування вимог до цінних паперів, що котируються або не котируються, оскільки це є засобом оцінки ризику, ліквідності та якості цих цінних паперів, але доцільним є розмежування на цінні папери, які котируються і не котируються, на організаторі торгів, а не на фондовій біржі.

На основі дослідження основних напрямів державного регулювання інвестиційної діяльності вітчизняних страховиків запропоновано уточнення принципів розміщення страхових резервів завдяки дотриманню, поряд з відомими (безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості), принципу підконтрольності інвестицій, що полягає в наданні можливості страховим компаніям здійснювати контроль за розміщеними коштами шляхом участі страховика в радах директорів підприємств, систематично отримувати інформацію про поточне фінансове становище від суб’єктів, в які зроблені інвестиції.

Визначено, що одним із основних способів ефективного управління інвестиційною діяльністю страховика є, насамперед, вкладання коштів у цінні папери. Переваги портфельного інвестування полягають у можливості планувати, оцінювати, контролювати кінцеві результати інвестиційної діяльності в різних секторах фондового ринку, обирати типи портфелів для вирішення специфічних інвестиційних завдань. Для цього використовуються різні портфелі цінних паперів, у кожному з яких є баланс між існуючим ризиком та очікуваною віддачею в певний проміжок часу. Відповідно до співвідношення між існуючим ризиком та очікуваною віддачею від застосування портфеля цінних паперів систематизовані можливі типи портфелів страхових компаній відповідно до їх спеціалізації та обраної ними інвестиційної стратегії.

У третьому розділі „Напрями поліпшення інвестиційної діяльності страхових компаній” сформульовано рекомендації щодо активізації інвестиційної діяльності страхових компаній за рахунок нарощування інвестиційних ресурсів, запропоновано алгоритм процесу прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страховика на основі системно-функціонального підходу до процесу інвестування в страховій компанії. Розроблено методику визначення мінімальної величини активів страховика, які можуть бути швидко та легко реалізовані задля запобігання надмірному розміру зазначених активів, що призводить до не включення цих коштів до процесу інвестування.

Однією із основних умов активізації інвестиційної діяльності страхових компаній є зростання інвестиційних ресурсів, що виступає похідною розвитку страхового ринку України. Останній перебуває поки що на стадії розвитку, опанування інструментарієм і методикою ведення страхового бізнесу. Тому основні напрями підвищення інвестиційної потужності та активності страховиків обов’язково слід розглядати в поєднанні із ефективним розвитком страхового ринку. Головними завданнями макроекономічного характеру, що сприяють зростанню як обсягів страхової діяльності, так й інвестиційної потужності страхових компаній, є: розробка та реалізація дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до норм, правил і вимог ЄС; забезпечення умов для розвитку конкуренції; створення умов вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю. Для цього запропоновано вжити певних заходів щодо нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення страхової діяльності.

Доведено, що на мікроекономічному рівні підвищення інвестиційних можливостей страховиків можливе за рахунок постійного зростання обсягів сплачених статутних фондів, власних капіталів і резервів страхових компаній. Лише при поєднанні останніх складових буде досягатися позитивний ефект щодо збільшення інвестиційних ресурсів та активізації інвестиційної діяльності.

Останнім часом все більша кількість страховиків усвідомлює необхідність перспективного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методології передбачення її напрямів, адаптації до загальних цілей розвитку страхової компанії та постійно змінюваних умовах зовнішнього середовища. На основі запропонованих етапів інвестиційної стратегії визначено основні принципи системи стратегічного управління, які забезпечують підготовку та прийняття інвестиційних рішень в процесі розробки інвестиційної політики страховика. До них відносяться:

-

-

-

-

-

На цій основі розроблено алгоритм прийняття інвестиційного рішення в страховій компанії (рис. 2).

Рис. 2. Алгоритм прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страхової компанії

Для зручності опису запропонованого алгоритму слід подати модель процесу прийняття інвестиційного рішення у вигляді окремих, відносно самостійних структурно-функціональних блоків: методологічного, оцінно-аналітичного, блоку моделювання та прогнозування, експертно-рекомендаційного блоку, блоку управління та коригування (рис. 3).

Рис. 3. Блок-схема системно-функціонального прийняття інвестиційного рішення в процесі діяльності страхової компанії:

прямий інформаційний потік;

зворотний зв’язок.

У першому методологічному структурно-функціональному блоці уточнюються вихідні цілі та завдання, формується загальний інформаційний блок даних (ретроспективних і поточних), визначається структура організації, а також інші організаційні моменти. Здійснюється формування пакета конкретних прогностичних методик, способів і прийомів моделювання, вибір необхідних показників, критеріїв, припущень та обмежень, глибини ретроспекції, а також підбір іншого модельно-прогностичного інструментарію.

Другий структурно-функціональний блок (див. рис. 3) включає сукупність інтелектуально-логічних дій з обробки, класифікації, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та формалізації зібраного матеріалу для дослідження проблеми.

Основним є блок моделювання і прогнозування. В ньому виконується логічна послідовність власне прогностичних операцій, які моделюються, в результаті чого відбувається побудова базової моделі та її всебічний аналіз. Наступний структурно-функціональний блок – експертно-рекомендаційний. Він включає логічну послідовність операцій експерта або групи експертів з аналізу, оцінки якості, надійності, достовірності розроблених варіантів прогностичних моделей, виходячи із запропонованої динаміки змін процесів, що досліджуються, або окремих аспектів страхової діяльності. Завершує структурно-логічну послідовність технологічних операцій управлінський блок, оскільки будь-яке завдання моделювання та прогнозування виконується з метою кінцевої реалізації в системі управління в інтересах змін у бажаних межах.

Для страховиків, які займаються ризиковими видами страхування, запропоновано порядок визначення на той чи інший проміжок часу мінімально необхідної суми активів, що можуть бути швидко та легко реалізовані. Під зазначеними активами слід розуміти ті активи, які можуть бути реалізовані у визначеному періоді без втрати доходу. При цьому до активів, які можуть бути швидко реалізовані, можна віднести розрахунковий рахунок, а до активів, які можна легко реалізувати, – активи із строком погашення, який припадає на період, що розглядається.

Водночас активи, які можуть бути швидко реалізовані, є найменш дохідними, тому наявність у портфелі страховика необґрунтовано великого їх обсягу призводить до заниження дохідності операцій із інвестування. З метою виявлення стану управління активами слід порівняти наявний обсяг активів, що можуть бути швидко та легко реалізовані із мінімально необхідним їх розміром.

Мінімально необхідна величина зазначених активів у кожного страховика має визначатися по кожному виду страхування окремо (Мі), а потім – по страховій компанії в цілому (М):

М= , (1)

де n – кількість видів страхування, які надає страхова компанія.

Мінімально необхідна величина активів, що можуть бути швидко та легко реалізовані, по кожному виду страхування дорівнює величині страхових виплат (Vі) по випадках, які припадають на період, що досліджується. Оскільки до страховика постійно надходять страхові премії (нетто-премії) Тп, то величина Мі зменшується на:

Мі= Vі - Тпі , (2)

де Тпі – нетто-премія по і-му виду страхування.

Сума виплат (Vі) буде складатися із суми виплат, які будуть здійснені по відомих страхових випадках (Vі1) і по страхових випадках, які будуть тільки заявлені (Vі2) протягом визначеного періоду дослідження.

Величина Vі1 визначається за допомогою аналізу зобов’язань, що входять до резерву збитків. Оскільки відповідно до Закону України „Про страхування” резерв збитків включає зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування, для розрахунку величини Vі1 слід вибрати із резерву збитків лише ті суми страхових виплат, що припадають на період дослідження.

Одним із основних питань при дослідженні мінімально необхідної величини активів, що можуть бути швидко та легко реалізовані, є визначення Vі2. Vі2 можна розрахувати за допомогою показника збитковості страхових операцій (q), який визначається як відношення страхових виплат з певного виду страхування (Vі) до надходження страхових премій (Рі) протягом визначеного періоду:

q = Vі \ Рі . (3)

Для визначення показника збитковості слід спрогнозувати можливий обсяг надходження страхових премій. За статистичними даними за попередні роки методами математичної статистики оцінюється математичне сподівання mq та середньоквадратичне відхилення уq показника збитковості страхових операцій. За допомогою параметрів розподілу збитковості страхових операцій та прогнозованого обсягу надходження страхових премій визначаються параметри розподілу суми Vі2.

За допомогою вихідних і розрахункових даних по страхових компаніях визначаємо мінімально необхідну величину активів та порівнюємо її з фактичним розміром зазначених активів. Наведені розрахунки свідчать про наявність у страхових компаніях, що досліджувалися, надлишкової величини мінімально необхідного розміру активів, які можуть бути швидко та легко реалізовані, що призводить до заниження дохідності через невключення цих коштів до інвестиційного процесу.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретико-методологічних засад процесу інвестування в страховій компанії поглибило наявні теоретичні, методологічні та методичні підходи щодо вирішення проблем організації інвестиційного процесу страховика. Основними науковими і практичними результатами роботи є:

1. Комплексний аналіз теоретичних підходів до визначення місця та ролі інвестування в страховому бізнесі дозволив уточнити сутність страхування та функцію інвестування, що є об’єктивно необхідною в операціях, що проводяться страховою компанією, оскільки, насамперед, тимчасово вільні кошти (страхові резерви), які належать страхувальникам, створюють базу для здійснення інвестиційної діяльності до того моменту, коли будуть необхідні фінансові ресурси для оплати претензій і витрат.

2. Досліджено переваги інвестиційно-орієнтованого страхування життя порівняно із класичним наданням страхового захисту. Страхування життя в поєднанні з інвестиційною спрямованістю страхових внесків може стати тим продуктом, який забезпечить потребу більшості клієнтів як щодо отримання страхової послуги, так і можливості отримувати оперативну інформацію про розміщення своїх страхових внесків у певні активи і, при бажанні, вносити корективи у принципи формування власного інвестиційного портфеля.

3. На основі аналізу наукової літератури з урахуванням нормативно-правового визначення понять „інвестиційна діяльність” та „інвестиції” запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”, що має лише грошову форму. Визначено порядок формування інвестиційного потенціалу страхової компанії.

4. Доведено, що інвестиційні можливості страхових компаній розрізняються відповідно до сформованого інвестиційного потенціалу, який залежить від спеціалізації страховика. Інвестиційні можливості страхових компаній із страхування життя дозволяють здійснювати вкладення значної частини резервів у відносно довгострокові інвестиційні проекти та суттєво знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень. Інвестиційні можливості страховиків, які займаються видами страхування, іншими, ніж страхування життя, обмежуються лише вкладеннями, переважно у високоліквідні короткострокові активи.

5. На основі проведеного аналізу інвестиційних можливостей та напрямків розміщення коштів страховиків виявлено, що вітчизняні страхові компанії більшу частину своїх коштів розміщують на розрахункових рахунках і банківських депозитах, переміщуючи тим самим інституційний інвестиційний ресурс на спекулятивні сегменти фінансового ринку. Отже, інвестиційна функція українськими страховиками залишається не реалізованою належним чином.

6. Визначені основні завдання, що мають вирішуватися в процесі реалізації інвестиційної стратегії страховика, на основі яких запропоновано комплекс дій із формування та реалізації інвестиційного портфеля.

7. Систематизовано основні чинники макро- та мікроекономічного характеру, що сприяють зростанню як обсягів страхових операцій, так й інвестиційної потужності страхових компаній. Доведено, що для розширення можливостей проведення страхових операцій та підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків і обсяги страхових операцій.

8. Сформульовано основні принципи, що забезпечують підготовку та прийняття ефективних інвестиційних рішень страховика. На цій основі запропоновано алгоритм прийняття інвестиційного рішення з використанням прогнозних моделей діяльності страховика, який для зручності опису поданий у вигляді окремих, відносно самостійних структурно-функціональних блоків.

9. Запропонована методика визначення мінімально необхідного розміру активів страховика, які можуть бути швидко та легко реалізовані. Такий підхід особливо актуальний в сучасних умовах, так як ґрунтується на науковій методології розрахунку можливого обсягу інвестиційних ресурсів страхових компаній за рахунок отриманих страхових премій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ткаченко Н.В. Місце інвестиційної діяльності в страховому бізнесі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №4. – С. 24-28.

2. Ткаченко Н.В. Об’єднання банків і страхових компаній // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №2. – С. 105-111.

3. Ткаченко Н.В. Системно-функціональний підхід до прийняття інвестиційних рішень в діяльності страховиків // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія економіка. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – Вип 9.– С. 132-141.

4. Ткаченко Н.В. Зростання інвестиційних ресурсів страховика – необхідний фактор активізації інвестиційної діяльності страхових компаній // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. В 4 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 187. Т. 3 – С. 758-763.

5. Ткаченко Н.В. Систематизація особливостей портфельного інвестування страховими компаніями // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №2. – С. 132-136.

6. Ткаченко Н.В. „Лайфові” страхові компанії: проблеми залишаються // Збірник наукових праць. Серія „Економіка”. – Острог: Видавництво „Острозька Академія”, 2003. – Вип. 4. – С. 270-276.

7. Ткаченко Н.В. Фінансова небезпека страхового шахрайства // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №12. – С. 147-153.

8. Ткаченко Н.В. Аналіз інвестиційної діяльності українських страхових компаній // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – Полтава: Полтавська державна аграрна академія, 2003. – Вип. 3-4. – С. 44-47.

9. Ткаченко Н.В. Теоретичні аспекти визначення інвестиційних можливостей страхових компаній // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економіка. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – Вип. 8. – С. 217-225.

10. Ткаченко Н.В. Роль страхових компаній як інституційних інвесторів // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. В 2 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – Вип. 181. Т 1. – С. 202-211.

11. Ткаченко Н.В. Проблеми функціонування страхового ринку України // Придніпровський науковий вісник: Економіка. – Дніпропетровськ, 1998. – С. 91-93.

12. Ткаченко Н.В. Значення інвестиційної діяльності страхових компаній // Міжнародна науково-практична конференція „Україна наукова 2003”. Том 19. Економіка (Дніпропетровськ, 2003): Тези доп. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 52-54.

13. Ткаченко Н.В. Розвиток інформаційних технологій на страховому ринку України // ІV науково-практична конференція „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (Ірпінь, 2003): Тези доп. – Ірпінь, Акад. держ. податкової служби України, 2003. – С. 392-394.

14. Ткаченко Н.В. Необхідність регулювання інвестиційної діяльності страховиків // Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2003): Тези доп. – Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 2003. – С. 157-159.

15. Ткаченко Н.В. Зарубіжний досвід регулювання інвестиційної діяльності страховиків (на прикладі Китаю та Японії) // Матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003): Тези доп. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 79-80.

16. Ткаченко Н.В. Управління активами зарубіжними страховими компаніями // V міжнародна наукова конференція „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми” (Донецьк, 2003): Тези доп. – Донецьк, Донец. нац. ун-т, 2003. – С. 278-279.

АНОТАЦІЯ

Ткаченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2004.

У дисертації обґрунтовано необхідність підвищення значення інвестиційної діяльності в страховому бізнесі. Уточнено визначення інвестиційної функції страхування та запропоновано трактування поняття „інвестиційний потенціал страховика”. Визначено інвестиційні можливості страховиків залежно від їх спеціалізації. Проаналізовано і визначено напрямки розміщення коштів страхових компаній. На основі аналізу особливостей державного регулювання інвестиційної діяльності