НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Теліженко Олександр Михайлович

УДК 504.3.064.2+502.35(100)

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НА МІЖДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

Спеціальність 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор,

Балацький Олег Федорович,

Сумський державний університет, професор кафедри управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук

Міщенко Володимир Сергійович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання мінерально-сировинних ресурсів і охорони надр;

доктор економічних наук, професор

Нєдін Ігор Валентинович

Київський національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, професор кафедри автоматизації проектування енергетичних процесів і систем;

доктор економічних наук, професор

Мішенін Євген Васильович,

Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, проректор з наукової роботи.

Провідна установа:

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ економічного регулювання природокористування, м. Одеса.

Захист відбудеться “24” травня 2004 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “16” квітня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

Загальна ХАРАКТЕРИСТИКА роботи

Актуальність теми. Виконання вимог Європейської Конвенції по транскордонному перенесенню забруднюючих речовин (далі – Конвенції), які прийняла на себе Україна, потребує проведення комплексних і системних досліджень об'єктивних передумов ефективного управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні. Впровадження ефективного економічного механізму управління якістю атмосферного повітря не можливе без вивчення закономірностей у системі “економічний розвиток – емісія забруднюючих речовин”, без визначення її характеру та дослідження параметрів функції корисності якості атмосферного повітря і факторів, що її обумовлюють, без визначення необхідних і достатніх умов соціально-економічного оптимуму якості атмосферного повітря та рівноваги в системі “якість атмосферного повітря – споживання традиційних товарів та послуг”. Потребує подальшого удосконалення теорія і практика оцінки та прогнозування впливу атмосфероохоронних витрат на ефективність виробництва.

Враховуючи, що найбільшу питому вагу в забрудненні атмосферного повітря окислами сірки і азоту складають теплові електростанції, головне завдання полягає в узгодженні національних пріоритетів розвитку теплової енергетики і вимог Конвенції, у розробці економічно ефективної та екологічно допустимої стратегії паливного забезпечення енергетики, у розробці та оптимізації техніко-організаційних сценаріїв зниження емісії забруднюючих речовин на діючих теплових електростанціях.

Значний внесок у дослідження взаємозв'язків між соціально-економічним розвитком і екологічними процесами, розробку теорії економічної оцінки природних ресурсів, теорії економічного збитку, формування принципів розвитку і розміщення продуктивних сил з урахуванням екологічних обмежень, внесли українські вчені О.Ф. Балацький, П.П. Борщевський, Л.О. Бєлашов, Б.В. Буркинський, В.В. Волошин, О.О. Веклич, І.М. Гречановська, Б.М. Данилишин, М.І. Долішний, С.І. Дорогунцов, О.Л. Кашенко, Н.Г. Ковальова, Я.В. Коваль, Ю.П. Лебединський, М.Т. Мелєшкін, В.С. Міщенко, Л.Г. Мельник, Є.В. Мішенін, І.В. Нєдін, Я.Б. Олійник, В.О. Паламарчук, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, І.М. Синякевич, В.Г. Сахаєв, В.М. Степанов, В.М. Трегобчук, Ю.Ю. Туниця, А.М. Федоріщева, М.А. Хвесик, С.К. Харічков, В.Я. Шевчук, Г.В. Шалабін, А.В. Чупіс та ін.

Істотний внесок у розвиток сучасної теорії еколого-економічної рівноваги внесли відомі закордонні економісти К.Г. Гофман, А.О. Гусєв, О.О. Голуб, М.Н. Лук’янчиков, А.А. Мінц, Г.О. Моткін, П.Г. Олдак, І.М. Потравний, М.Ф. Реймерс, Є.П. Ушаков, Р. Коуз, А. Пігу, А. Ендрес, В. Леонтьєв, П. Самуельсон, Р. Зербе, В. Баумол та ін. Наукові основи управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні були сформовані в працях закордонних економістів: М. Аммана, С. Аткінсона, С. Я. Кофала, К. Конрада, Г. Классена, С. Круітваген, А. Крупніка, Г. Стінглера, Д. Сімпсона, Т. Селдена, Д. Сонга, Т. Тіетенберга, Н. Шафіка та ін.

Разом з тим, наукові дослідження економічних проблем управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні, не дивлячись на отримані результати і накопичений досвід, на наш погляд, повинні поглиблюватися виходячи із сучасних тенденцій міжнародного співробітництва, глобального характеру екологічних проблем і об'єктивної необхідності узгодження тенденцій розвитку теплової енергетики України згідно з вимогами Конвенції. Формування цілісного, комплексного та еколого-орієнтованого механізму управління якістю атмосферного повітря потребує: дослідження сутності економічних відношень між країнами-учасницями Конвенції із приводу користування таким специфічним природним ресурсом як атмосферне повітря; дослідження і теоретичного обґрунтування соціально-економічного оптимуму якості атмосферного повітря, необхідних і достатніх умов рівноважного розподілу в системі “якість атмосферного повітря – споживання”; впровадження в практику ефективних еколого-економічних інструментів управління якістю атмосферного повітря; розробки методів прогнозування атмосфероохоронних витрат на теплових електростанціях, які дозволяли б враховувати техніко-технологічні параметри, структуру і якість палива, технології знешкодження викидів забруднюючих речовин; розробки спеціальних методів оцінки еколого-економічної ефективності сценаріїв зниження емісії забруднюючих речовин.

Актуальність перелічених проблем, їх практичне значення і недостатнє теоретичне дослідження, обумовили головну мету і задачі дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем. Дисертаційна робота виконана у відповідності до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки (Закон України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності”, Постанова Верховної Ради України № 2105-XII від 16.10.1992 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1994 р.), зокрема у відповідності з концепцією пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки: пункт 1 – охорона навколишнього природного середовища і пункт 4 – екологічно чиста енергетика та ресурсозберігаючі технології; тематики науково-дослідних робіт Сумського державного університету, серед яких: “Розробка господарського механізму охорони і відтворення якості природних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів України” (№ 02.03.01/001К-95), де автором вдосконалені методи оцінки економічних збитків від забруднення атмосфери і відкритих водних об`єктів; “Економічний механізм екологічного захисту зовнішньоекономічної діяльності України” (№ держ. реєстр. 019U009735), де автором визначені та систематизовані загальні принципи ресурсно-екологічної та паливно-енергетичної безпеки України; “Теоретичні і методологічні основи економічної оцінки ресурсного потенціалу території” (№ держ. реєстр. 0100U003225), де автором вдосконалені методи економічної оцінки ресурсного потенціалу території на основі динамічної ренти; “Методологічні основи економічної оцінки стану і динаміки біоресурсного потенціалу України” (№ держ. реєстр. 0197U016595), де автором запропоновано науково-методичні підходи до комплексної оцінки збитків від забруднення довкілля тепловими електростанціями; “Оцінка впливу забруднення навколишнього середовища на формування макропоказників у системі національних рахунків України” (№ держ. реєстр. 0194U009731), де автором розвиваються теоретичні та пропонуються практичні методи прогнозування атмосфероохоронних витрат; “Бюджетна та інвестиційна політика в сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування” (№ держ. реєстр. 0196U005439), де автором запропоновані та теоретично обґрунтовані методи територіальної оптимізації атмосфероохоронних заходів на основі сценарних підходів. “Еколого-економічні обмеження розвитку теплоенергетичного комплексу України” (№ держ. реєстр. 0103U000764), де автором запропоновано принципи узгодження національних пріоритетів розвитку теплової енергетики України і вимог Європейської Конвенції по транскордонному перенесенню забруднюючих речовин.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних і науково-методичних принципів управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні, спрямованих на узгодження національних пріоритетів розвитку теплової енергетики України і вимог Європейської Конвенції по транскордонному перенесенню забруднюючих речовин.

Відповідно до мети дисертаційної роботи були поставлені наступні основні задачі:

- визначення закономірностей, тенденцій і особливостей розвитку сучасних напрямків теорії еколого-економічної рівноваги, принципів та методів управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні;

- дослідження ознак і визначення еколого-економічної сутності якості атмосферного повітря;

- вдосконалення теоретичних та науково-методичних підходів до прогнозування в системі “економічне зростання – емісія забруднюючих речовин”;

- визначення умов соціальної оптимальності ринкової рівноваги та економічного оптимуму якості атмосферного повітря;

- виявлення меж придатності оптимізаційних моделей стосовно до глобальних еколого-економічних систем і умов переходу до рівноважних моделей;

- вибір і обґрунтування ефективних еколого-економічних інструментів та механізму управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні;

- розробка економіко-математичного забезпечення прогнозування атмосфероохоронних витрат та оцінки їх впливу на ефективність виробництва; вдосконалення практичних методів оцінки і прогнозування атмосфероохоронних витрат на теплових електростанціях України з урахуванням зміни структури та якості паливного забезпечення;

- вдосконалення принципів та методів територіальної і техніко-технологічної оптимізації зниження емісії забруднюючих речовин на теплових електростанціях України на базі сценарних підходів.

Об'єктом дослідження є принципи, методи, інструменти і економічний механізм управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні.

Предмет дослідження – економічні відносини, які виникають між країнами-учасницями Конвенції з приводу забезпечення вимог щодо поетапного досягнення нормативного рівня якості атмосферного повітря.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення і принципи сучасної теорії граничної корисності, збалансованого еколого-економічного розвитку, теорії економічної оцінки природних ресурсів, загальної теорії економічного збитку, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, принципів економіко-математичного моделювання і прогнозування.

При проведенні дисертаційного дослідження були використані:

- методи системно-структурного і порівняльного аналізів – при ієрархічній структуризації якостей атмосферного повітря, класифікації і групуванні задач управління якістю атмосферного повітря, аналізі і класифікації напрямків теоретичних досліджень збалансованого еколого-економічного розвитку, формалізації функції корисності якості атмосферного повітря, дослідженні типології і класифікації еколого-економічних інструментів;

- методи формально-логічного аналізу – при агрегації індивідуальних кривих байдужості в системі “якість атмосферного повітря – споживання” у суспільну, розробці принципів рівноважного розподілу якості атмосферного повітря, дослідженні ефекту нелінійної зміни атмосфероохоронних витрат і ефекту заміщення витрат при переходу від базової технології знешкодження викидів забруднюючих речовин до проектної, розробці загальних принципів оптимізації глобальних і локальних сценаріїв знешкодження забруднюючих речовин, розробці методичних підходів до урахування невизначеності якості атмосферного повітря в країнах реципієнтах;

- економіко-статистичні методи – при встановленні характеру залежності “ВВП – емісія”, моделюванні залежності атмосфероохоронних витрат від ступеня знешкодження викидів;

- методи моделювання і прогнозування – при дослідженні сучасних тенденцій науково-технічного прогресу, дослідженні умов і чинників соціальної оптимальності якості атмосферного повітря, моделюванні системи торгівлі емісійними сертифікатами.

Інформаційну базу дослідження склали: правові і нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Міністерства палива та енергетики України; матеріали Європейської Конвенції по транскордонному перенесенню забруднюючих речовин; матеріали другого і третього (Гетеборгського) Протоколів Конвенції по зниженню емісії окислів сірки, азоту і вуглецю в Європі; наукові праці провідних вітчизняних і закордонних вчених в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, статистичні матеріали, зібрані безпосередньо автором.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації розроблені теоретичні основи і науково-методичні підходи до вирішення економічних проблем управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні, формування єдиної системи узгодження національних пріоритетів розвитку теплової енергетики України і умов Конвенції по зниженню емісії забруднюючих речовин в Європі. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- на підставі системного аналізу передумов формування, напрямків розвитку, єдності та протиріч сучасних теорій еколого-економічної рівноваги сформовано нову концепцію управління якістю атмосферного повітря, яка ґрунтується на встановленні міждержавної соціально-економічної рівноваги в системі “рівень споживання – якість атмосферного повітря”;

- суттєво розвинено теоретичні підходи до формалізації функції корисності якості атмосферного повітря та доведено, що функція корисності є монотонно зростаючою на всьому інтервалі пропозиції до досягнення деякого максимально можливого санітарно-гігієнічного рівня якості атмосферного повітря і не має глобального максимуму;

- дістали подальшого розвитку теоретико-методичні підходи до визначення соціально-економічного оптимуму якості навколишнього середовища, які ґрунтуються на принципі одночасного зростання споживання традиційних товарів та послуг і підвищення якості навколишнього природного середовища, а також вирішена задача оптимального розподілу ресурсів між сферами споживання і забезпечення якості навколишнього середовища на основі врахування залежностей “споживання – капітал” та “емісія – тіньова ціна якості атмосферного повітря”;

- вперше, на теоретичному рівні, розв’язана задача встановлення міждержавної соціально-економічної рівноваги в системі “рівень споживання – якість атмосферного повітря” без використання рівноважних цін, визначено умови рівноважного розподілу, а також доведено, що ціна якості атмосферного повітря залежить тільки від рівня економічного розвитку країни;

- вперше, спираючись на теорію існування гіперплощин байдужості для споживачів, теоретично вирішено задачу агрегації (об`єднання) індивідуальних кривих байдужості в системі “якість атмосферного повітря – споживчі товари та послуги” в суспільну;

- вперше виявлено ефект не симетричного переходу від деякого поточного загальнонаціонального рівня атмосфероохоронних витрат до більш високого і навпаки;

- суттєво вдосконалено економічний механізм двох- та багатосторонньої керованої торгівлі емісійними сертифікатами, який дозволяє враховувати рівень економічного розвитку країн, відносну соціально-екологічну небезпеку забруднення атмосферного повітря та ефект не симетричної зміни атмосфероохоронних витрат;

- вперше запропоновано та обґрунтовано якісно нові методичні підходи до визначення поточної та прогнозованої величини атмосфероохоронних витрат на знешкодження викидів окислів сірки, азоту та пилу в координатах “ступінь знешкодження – питомі витрати”;

- подальшого розвитку набули методи економічного обґрунтування меж ефективної експлуатації пилогазоочисного устаткування, які відрізняються тим, що враховують ефект заміщення витрат при переході від базової технології знешкодження викидів до проектної;

- запропоновано і теоретично обґрунтовано метод оптимізації локальних сценаріїв зменшення викидів забруднюючих речовин на теплових електростанціях на основі визначення функції зміни додаткових витрат від зміни додаткового результату, що дозволяє вирішувати комплекс взаємопов`язаних задач: вибір об`єкту для технології; вибір технології для об`єкту; ризик при виборі об`єкту для технології; ризик при виборі технології для об`єкту;

- вдосконалено методи обґрунтування еколого-економічної ефективності глобальних та локальних сценаріїв зниження емісії забруднюючих речовин на підставі оцінки невизначеності якості атмосферного повітря в країнах-рецепторах

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Вони призначені для використання в практиці оцінки і прогнозування додаткових атмосфероохоронних витрат на теплових електростанціях з урахуванням структури паливного забезпечення, визначення параметрів багатосторонньої керованої торгівлі сертифікатами на право емісії забруднюючих речовин, узгодження напрямків розвитку теплової енергетики України з вимогами Конвенції і дозволяють вибрати оптимальні локальні сценарії зниження емісії забруднюючих речовин на конкретних теплових електростанціях.

Теоретичні і методичні положення в частині оцінки і прогнозування атмосфероохоронних витрат, оцінки еколого-економічної ефективності інвестиційних проектів природоохоронної спрямованості, були використані при виконанні науково-дослідних тем: “Розробка цільової комплексної програми охорони навколишнього природного середовища Сумської області на період до 2000 року” (№ держ. реєстр. 0196U001636); “Розробка рекомендацій по впровадженню стандартів серії ISO 14000 на ВАТ “Сумихімпром” (№ держ. реєстр. 0101U001773), що підтверджується довідкою Сумської обласної державної адміністрації від 21.09.2002 р.

Методичні рекомендації щодо визначення динаміки додаткових атмосфероохоронних витрат на очищення димових газів від окислів сірки та азоту по генеруючим компаніям м. Києва, впливу атмосфероохоронних витрат на рівень цін на теплову та електричну енергію, були використані Київською міською державною адміністрацією при розробці розділів програми “Дослідження напрямків вдосконалення ціноутворення на продукцію паливно-енергетичного комплексу” (довідка Головного управління з питань цінової політики № 09050/1-2689 від 19.03.2004 р.).

Практичні рекомендації та розрахунки в частині економічної оцінки впливу енергетичного комплексу на навколишнє середовище були використані АК “Київенерго” при вдосконаленні структури управління компанії, обґрунтуванні стратегії та проведенні роботи щодо включення до складу компанії комунального енергетичного майна (довідка АК “Київенерго” № Р02/274 від 19.01. 2004 р. ).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес в Сумському державному університеті (акт про впровадження від 17.09.2002 р.) та були використані при підготовці навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для економічних спеціальностей вищих навчальних закладів: “Економічне прогнозування: Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. та доп.” (лист МОН України №14/18.2952 від 26.06.2001 р.) та “Управління інвестиціями: Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. та доп.” (лист МОН України № 14/18.2-773 від 10.04.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних основ і практичних методів управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові та практичні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались більш ніж на 30 наукових та науково-практичних конференціях, наукових семінарах і науково-практичних нарадах, серед них: міжнародна науково-практична конференція “Управління природокористуванням в регіоні” (Суми, 1994 р.); міжнародна наукова конференція “Системний аналіз і економічні стратегії управління” (Санкт-Петербург, 1994 р.); перша всеросійська конференція “Теорія і практика екологічного страхування” (Москва, 1995 р.); перша всеукраїнська конференція “Теоретичні та практичні аспекти соціоекології” (Львів, 1996 р.); Second European Conference on Sustinable Ciries & Touns (Лісабон, Португалія, 1996 р.); тринадцята щорічна науково-практична конференція “Актуальні проблеми економіки природокористування” (Суми, 1996 р.); третя всеросійська і перша міжнародна конференція “Теорія і практика екологічного страхування” (Москва, 1998 р.); міжнародна науково-практична конференція “Дослідження й оптимізація економічних процесів “Оптимум - 2001” (Харків, 1998 р.); науковий семінар з міжнародною участю “Надзвичайні ситуації в системах енергетики: небезпека виникнення і можливість ліквідації наслідків” (Київ, 1999 р.); міжнародна науково-практична конференція “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 1999 р.); науковий семінар з міжнародною участю “Економічні проблеми забезпечення енергетичної безпеки” (Київ, 2000 р); II міжнародна науково-практична конференція “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001 р.); III всеукраїнська наукова конференція “Екологічні проблеми регіонів України” (Одеса, 2001 р.); міжнародна науково-практична конференція “Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоресурсів в Україні” (Київ, 2001 р.); II міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні аспекти глобалізації” (Донецьк, 2001 р.); перша, друга і третя щорічні всеукраїнські наукові конференції “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (Суми, 2001 – 2003 рр.); науковий семінар з міжнародною участю “Технології енергетики й економічна безпека держави” (Київ, 2001 р.); міжнародна нарада “Міжрегіональні проблеми екологічної безпеки” (Суми, 2002 р.); Second UN ECE / CLRTAP / NEBEI workshop of Economic valuation of benefits on ecosystems due air pollution abatement (Haque, Нідерланди, 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 38 наукових працях загальним обсягом 86,3 др. арк. (з них особисто автору належить 38,6 др. арк.), у тому числі: в одній одноосібній монографії, у 4 монографіях у співавторстві, у 3 брошурах, у 23 статтях у наукових фахових виданнях (із них 10 – у співавторстві), 5 публікацій у матеріалах конференцій та 2 статті в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п`яти розділів, висновків та списку використаних джерел з 283 найменуваннями і включає 44 таблиці, 46 ілюстрацій, 5 додатків. Повний обсяг дисертації становить 472 стор., з них повні сторінки займають 11 таблиць, 2 ілюстрації, список використаних джерел – 26 сторінок , додатки – 42 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі “Загальні принципи та задачі управління якістю атмосферного повітря” проведено аналіз ліберальних напрямків сучасної теорії еколого-економічної рівноваги, визначені сутність та зміст ресурсно-екологічної безпеки, узагальнені принципи та конкретизовані задачі управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні.

Сучасний стан проблеми управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні потребує суттєвого вдосконалення існуючих та розробки нових теоретичних положень, які б відображали причинно-наслідкові зв`язки між економічними і природними системами. Сучасна економічна теорія дозволяє скласти досить повне уявлення про структуру та характер взаємозв`язків у соціально-економічній системі. Разом з тим, відсутні як загальновизнана класифікація напрямків теорії еколого-економічної рівноваги, так і вичерпне визначення їх сутнісних ознак. Це досить часто призводить до продукування еклектичних нормативно-правових актів, які не відповідають об’єктивним законам розвитку продуктивних сил і соціально-економічних відносин.

Найбільш повна класифікація напрямків сучасної економічної теорії була запропонована Б. Кларком. Разом з тим, класифікація має, на наш погляд, суттєвий недолік – в ній не відображена виключна роль економістів київської школи в розвитку ліберальних напрямків сучасної економічної теорії (Є. Слуцький, В. Новожилов, М. Зібер, М. Бунге, М. Столяров та ін.). В дисертації доповнена класифікація Б. Кларка з включенням в неї київської школи, та проведений системний аналіз таких наукових напрямків, як соціальна теорія розподілу, неокласичний синтез та теорія граничної корисності. Це дозволило запропонувати авторську класифікацію і визначити зміст наукових положень ліберальних напрямків сучасної теорії еколого-економічної рівноваги, а також класифікацію і зміст наукових концепцій управління якістю навколишнього середовища (рис. 1). Запропонована класифікація дозволяє дослідити взаємний зв’язок та взаємну обумовленість сучасних наукових напрямків та виділити ті, які мають найбільший вплив на формування механізмів управління якістю навколишнього середовища взагалі і атмосферного повітря зокрема.

Рис. 1. Напрямки теорії еколого-економічної рівноваги та їх вплив на формування сучасних концепцій управління якістю навколишнього середовища.

На підставі аналізу економічної сутності сучасних концепцій управління якістю навколишнього середовища, в роботі сформульовані загальні принципи та конкретизовані задачі управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні.

Узагальнення як вітчизняних так і закордонних наукових досліджень, дозволили сформулювати наступні принципи: інтегрального підходу; орієнтації на причини а не на наслідки; розподілу відповідальності; адресності і міри відповідальності суб'єктів і об'єктів екодеструктивної діяльності; адекватності мотиваційного інструментарію; системного підходу; максимальної ефективності. Принципи формулювались виходячи з розуміння подвійного характеру системи управління якістю навколишнього середовища, яка включає: по-перше, управління виробничо-відтворювальною функцією соціально-економічного розвитку, по-друге, – управління виробничими відносинами, що виникають з приводу володіння, розпорядження і використання природними ресурсами.

Стосовно задач, то вони були конкретизовані відносно забруднення атмосферного повітря генеруючими теплоенергетичними об’єктами у відповідності до мети дисертаційного дослідження. Виділені задачі пропонується розділити на два блоки: внутрішній і зовнішній (рис. 2). До першого відносяться задачі, які мають вирішуватися на національному рівні, до друго, – на міждержавному. Головноює задача економічно обґрунтованого розподілу якості атмосферного повітря між окремими країнами-учасницями Конвенції, яка має концептуальний характер. Це, на наш погляд, ключове питання, без вирішення якого не можливе обґрунтування оптимальних сценаріїв зниження емісії забруднюючих речовин в Європі.

В другому розділі “Теоретичні передумови управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні” ставляться та вирішуються загальнотеоретичні питання еколого-економічної рівноваги в системі "споживання – якість атмосферного повітря".

Аналізуючи економічну сутність категорії “якість атмосферного повітря” ми спирались на три принципи: множинності якостей біосферних об'єктів, ієрархічного взаємозв'язку якостей, залежності ієрархічної структурованості якостей від соціальної практики. Перший принцип дозволяє виділити дві сторони, дві якості атмосферного повітря: повітря як умова біологічної життєдіяльності і як економічний ресурс. В цій подвійній ресурсній визначеності полягає одна із головних відмінностей атмосферного повітря. Оскільки атмосферне повітря задовольняє відповідні людські потреби, можна стверджувати, що воно має споживчу вартість. Разом з тим, подвійна ресурсна визначеність безпосередньо впливає на її оцінку. Повітря є унікальним ресурсом життєдіяльності людини (повітря для дихання). З цієї точки зору його споживча вартість є відносно постійною. Якщо атмосферне повітря розглядається як економічний ресурс, має місце інша ситуація: при одних і тих же якісних характеристиках воно може мати різну споживчу вартість.

Оскільки атмосферне повітря є економічним ресурсом, воно є об'єктом відтворення. Другий принцип дозволяє з'ясувати, по-перше, залежність встановлення пріоритетів якості від стану економічної системи, а, по-друге, – рівень суспільних витрат, необхідних для забезпечення визначених пріоритетів.

Під якістю атмосферного повітря, на наш погляд, слід розуміти сукупність ресурсних властивостей атмосфери, при суспільно необхідних витратах на їх відтворення, і які знаходяться в стані, здатному забезпечити виконання необхідних функцій. Як економічна категорія, якість атмосферного повітря є похідною від виробничих відносин, які виникають з приводу розподілу ресурсів (якості атмосферного повітря) між суб'єктами господарювання.

Враховуючи, що виробництво як глобальний процес неподільне в просторі і в часі, подвійна ресурсна визначеність атмосферного повітря є протилежними сторонами єдиного. Саме цьому оцінка соціально-економічної ефективності заходів з управління якістю атмосферного повітря повинна проводитися з урахуванням цих протилежностей.

Більшість сучасних концепцій управління якістю навколишнього середовища базуються на принципах теорії граничної корисності, у відповідності до якої, вартість розглядається як суб'єктивна категорія. Разом з тим, у відношенні якості атмосферного повітря феномен корисності, на наш погляд, не може розглядатися як суб'єктивна категорія. Хоча рівень добробуту окремого суб'єкта і визначає різний рівень кривих переваги, атмосферне повітря не може бути локалізоване як інші споживчі товари та послуги. Тут відсутня альтернатива вибору. Відносно атмосферного повітря криві переваги мають виключно суспільний характер. В умовах міждержавних відносин, – відображають національні інтереси, які формалізуються в стандартах якості атмосферного повітря, рівні соціально-економічного розвитку, пріоритетах господарської діяльності і т. ін.

Якщо стандарти якості атмосферного повітря встановлені виключно на підставі санітарно-гігієнічних нормативів, дотична кривих виробничих можливостей і байдужості може і не відповідати рівноважному стану в системі “економічний розвиток – якість атмосферного повітря”. В цьому випадку має місце “зворотній”, в порівнянні з класичною системою рівноваги, процес: не гранична верхня крива байдужості в місці перетину з кривою бюджетного обмеження визначає рівноважний стан споживача, а стандарти якості атмосферного повітря визначають положення на кривій бюджетного обмеження, які і характеризують всі інші параметри вказаної системи.

В дисертації, за аналогією кривих Торнквіста-Енгеля, досліджується вплив критичних параметрів системи “попит – пропозиція” на характер функції корисності якості атмосферного повітря. Виходячи із класичного розуміння еластичності граничної корисності , де – похідні функції корисності по попиту (S), відповідно першого і другого роду, маємо, що при , гранична корисність товарів зменшується із зростанням споживання. Разом з тим, виходячи тільки з формальної логіки, важко уявити ситуацію, коли гранична корисність якості атмосферного повітря буде зменшуватися. Вона завжди і при будь-яких умовах зростає. Таке твердження ґрунтується на положенні, згідно якого пропозиція формує свій власний попит доти, доки антипатія споживача до виробництва перевищує . Ввівши до розгляду параметр , де р – гранична корисність грошей; Р – ціна якості атмосферного повітря; S, D – попит та пропозиція в натуральному вимірі, відповідно, наведене вище положення відповідає диференційному рівнянню:

. (1)

Очевидно, що (1) визначає деяку функцію корисності якості атмосферного повітря, на властивості якої впливає параметр . Це дає принципову можливість побудувати агрегатну функцію корисності якості атмосферного повітря в залежності від попиту. В загальному вигляді рішенням рівняння (1) є залежність, яка при = 0 представляє собою більш складний варіант стандартної функції корисності з постійною еластичністю. Очевидно, що у відношенні корисності якості атмосферного повітря ситуація, коли < 0, неможлива, оскільки ні одна із складових, які входять до , не можуть бути від'ємними. В дисертації обґрунтовується, що у відношенні зміни еластичності цін, атмосферне повітря, як економічний ресурс, має ті ж властивості, що і традиційні товари та послуги, і для нього характерними є співвідношення ( > 0; < 1). Таким чином, функція корисності якості атмосферного повітря монотонно зростає на всьому інтервалі пропозиції включно до досягнення деякого максимально можливого санітарно-гігієнічного рівня якості атмосферного повітря. Вона не має глобального максимуму, що слід розглядати як найважливішу передумову дослідження чинників соціальної оптимальності якості атмосферного повітря.

Розвиток методології та теорії оцінки еколого-економічного оптимуму якості атмосферного повітря умовно можна розділити на два етапи. Перший характеризувався розвитком класичної моделі економічного оптимуму з включенням в неї, перш за все, показників еколого-економічного збитку. Другий, – дослідженням впливу структури та динаміки еколого-економічного збитку на макроекономічні показники суспільного виробництва.

В дисертації обґрунтовується необхідність переходу до третього покоління моделей, які б дозволяли досліджувати можливість одночасного збільшення споживання і покращення якості атмосферного повітря, що, загалом, відповідає характеру функції корисності атмосферного повітря.

На наш погляд, оптимізаційна модель може бути записана у вигляді:

(2)

при

де t – час; r – ставка дисконту; – питомі викиди забруднюючих речовин; b – фактор асиміляційної здатності навколишнього середовища, т/га (т/м3, мг/м3); a – норма амортизації капіталовкладень; C – фактор споживання; K – капіталовкладення; f – виробнича функція; P – характеристика якості атмосферного повітря.

В (2) показник P слід розглядати як альтернативу C: з підвищенням якості атмосферного повітря, а, отже, і її відносної корисності, значення показника C зменшується. Економічна корисність розглядається як зростаюча функція споживання , але швидкість зростання споживання зменшується – . Корисність якості атмосферного повітря розглядається як функція зниження забруднення , але швидкість зниження забруднення зменшується – .

В дисертації пропонується оптимізацію проводити при спільному дослідженні динамічних систем “споживання – капітал” і “емісія забруднюючих речовин – тіньова ціна якості атмосферного повітря” (під тіньовою ціною якості атмосферного повітря ми розуміємо не тільки відмову від споживання деякої кількості товарів та послуг внаслідок перерозподілу ресурсів на атмосфероохоронні технології, а і той ефект, який забезпечує підвищення якості атмосферного повітря в загальній стратегії економічного розвитку). Оптимізаційна задача, таким чином, зводиться до визначення максимального рівня споживання при максимумі позитивних ефектів від підвищення якості атмосферного повітря.

В дисертації пропонується цільову функцію (2) розділити на дві складові: корисність якості атмосферного повітря (P) і економічну корисність q(C). Тоді і , а і . Якщо, наприклад, а , функція (2) матиме вигляд:

, (3)

де w – вагове значення корисності якості атмосферного повітря.

Прогнозування зміни P і C відносно базових значень P0 и C0 пропонується проводити на основі магістральних моделей з врахуванням динаміки макроекономічних показників і емісії забруднюючих речовин.

В дисертації доведено, що в умовах міждержавних відносин фактично не можливо забезпечити безконфліктний приріст фактору споживання (С) і якості атмосферного повітря (P). Для вирішення проблеми оптимального розподілу в системі “споживання – якість атмосферного повітря” на міждержавному рівні пропонується застосовувати моделі економічної рівноваги, які відрізняються від оптимізаційних тим, що у явному вигляді відображають наявність в системі не співпадаючих цілей, узгодження яких проводиться на підставі рівноважних цін.

Разом з тим, в умовах міждержавних відносин вирішення задач еколого-економічної рівноваги суттєво ускладнюється, оскільки практично не можливо встановити самі рівноважні ціни. Вирішення задачі спрощується, якщо вона розглядається не як окрема, а визначаються деякі правила, придатні для цілого класу схожих випадків. В дисертації обґрунтовані наступні правила:

- інваріантність відображення відносно позитивних лінійних перетворень функції корисності якості атмосферного повітря для кожної із країн-учасниць Конвенції;

- якщо перевага віддається деякому новому розподілу стану якості атмосферного повітря, воно залишається обґрунтованим;

- існування глобальної цільової функції для країн-учасниць Конвенції при визначенні рівня якості атмосферного повітря;

- категорія “рівень економічного розвитку” відображає лише нормативний аспект і безпосередньо не пов'язана з будь-якою конкретною – грошовою або натуральною її формою;

- всі обґрунтовані розподіли якості атмосферного повітря є еквівалентними.

В дисертації розглядається система із n країн-учасниць Конвенції. Вважається, що для кожної k-ої країни визначена функція корисності якості атмосферного повітря fk(xk), яка входить до множини Qk позитивних l-мірних векторів споживання xk. Для кожної країни визначений ВВП (Pk).

Вектор x = (x1,…,xk,…,xn) розмірності ln характеризує розподіл якості атмосферного повітря між країнами. Виходячи з технологічних можливостей знешкодження забруднюючих речовин, метео-кліматичних умов та хімічного перетворення забруднювачів , можна визначити деякі, максимально можливі, показники якості атмосферного повітря Y, які можуть досягти всі країни. Прийнятним можна вважати тільки такий розподіл якості атмосферного повітря, який відповідає умовам:

, при, , . (4)

В моделі рівноваги кожна k-а країна заявляє попит на рівень якості атмосферного повітря, намагаючись забезпечити максимум цільової функції в межах припустимої множини Qk і бюджетного обмеження. Тобто, при будь якому векторі цін , вектор попиту є рішенням екстремальної задачі:

, при , (5)

В дисертації, на теоретичному рівні, доведено, що ціна якості атмосферного повітря залежить тільки від рівня економічного розвитку країни. Тобто для країни з більш високим відносним рівнем економічного розвитку, якість атмосферного повітря є більш “коштовним” товаром.

Практичне вирішення задачі рівноважного розподілу якості атмосферного повітря на міждержавному рівні можливе тільки на основі агрегації кривих байдужості сукупності споживачів. Для традиційних товарів та послуг така задача вирішена. У випадку, коли одним із споживчих благ є якість атмосферного повітря, виникають об'єктивні труднощі, пов'язані, перш за все, з формальним визначенням переваг сукупності споживачів в системі “якість атмосферного повітря – традиційні споживчі товари та послуги”. В роботі запропоновані теоретико-методичні підходи до агрегації кривих байдужості. Вказується, що у випадку, коли мова йде про таке споживче благо, як якість атмосферного повітря, вирішити задачу агрегації без визнання тотожності співвідношення граничних споживчих цінностей у всіх споживачів, практично не можливо. Це випливає із самої природи атмосферного повітря, як ресурсу, що споживається колективно, а крива байдужості для сукупності споживачів визначається національними стандартами якості навколишнього середовища, рівнем та пріоритетами економічного розвитку.

Необхідною передумовою впровадження ефективного механізму управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні є дослідження загальної тенденції в системі “економічний розвиток – емісія” та чинників, що її обумовлюють. Враховуючи, що рівень споживання енергії та структура палива безпосередньо впливають на рівень емісії SO2, NОx і СО2 та виходячи з мети дисертаційної роботи, нами проведені відповідні дослідження з урахуванням додаткової перемінної – споживання енергії. В загальному вигляді рівень емісії і споживання енергії можна визначити як добуток валового внутрішнього продукту і коефіцієнту інтенсивності (питомий показник емісії на грошову одиницю ВВП):

, (6)

де Е – зміна рівня емісії, т/год; G – зміна (приріст) ВВП, грош. од.; g – зміна коефіцієнта інтенсивності, т/грош. од. (g – середньозважене галузеве значення технологічних коефіцієнтів емісії забруднюючих речовин).

В дисертації запропоновані моделі (табл. 1) та проведені відповідні дослідження для умов Німеччини, Нідерландів та Великобританії за статистичними даними 1975-1995 років і України за статистичними даними 1985-1999 років. Зокрема, для умов України (lnEi = -1,82lnG - 0,005Т + е , R2 =0,76, DW = 1,89) рівень економічного розвитку впливає на зниження рівня емісії SO2 більш інтенсивно ніж, наприклад, в Нідерландах (-1,67). Для Німеччини та Великобританії, у відповідності до моделі 1, тренд взагалі є позитивним, що свідчить про вичерпність існуючих технологій щодо зниження емісії.

Таблиця 1

Моделі для прогнозування системи “економічний розвиток – емісія”

Тип моделі | Вид моделі | Обмеження

Модель 1 – (ефект інтенсивності відсутній) | Припускається, що 1 > 0. Дозволяє визначити, до якої міри зростання рівня емісії обумовлене тільки зростанням рівня ВВП

Модель 2 – (ефект інтенсивності як функція економічного росту) | Технологічні та структурні зміни, що впливають на рівень емісії, є функціями економічного росту. Припускається, що без змін в рівні ВВП (нульовий економічний ріст) зміни в рівні емісії відсутні.

Модель 3 – ефект інтенсивності як функція рівня економічного розвитку | 1 > 0 (ефект рівня економічного розвитку), а 2 < 0 (ефект інтенсивності). Припускається, що 2 більша для економічно розвинених країн, тобто має більший вплив на темпи зниження емісії.

Модель 4 – ефект інтенсивності як функція часу | ,

где Т – проміжок часу, рік | Припускається, що 2 < 0, оскільки технологічні і структурні зміни призводять до зниження емісії.

Модель : |

Модель: | ,

при ;

Модель: | Припускається, що вдосконалення технології через деякий час вичерпається.

В третьому розділі “Економічний механізм управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні” запропоновано принципи і методи реалізації механізму управління якістю атмосферного повітря, побудованого на основі торгівлі емісійними сертифікатами.

В дисертації проведено системний аналіз еколого-економічних інструментів (ЕЕІ) управління якістю атмосферного повітря на міждержавному рівні. Головними передумовами впровадження ЕЕІ є їх адекватність умовам Конвенції та ефективність. Підкреслюється, що в системі міжнародних відносин здатність еколого-економічних інструментів забезпечувати цільовий рівень емісії є обов’язковою, але не достатньою умовою їх адекватності. ЕЕІ повинні, на наш погляд, з одного боку, відповідати принципам міжнародного економічного і екологічного права, а з іншого – не входити в протиріччя з відповідними національними правовими нормами. При цьому слід враховувати, що вплив суб’єктивної правової системи на об’єктивні процеси природокористування