ВСТУП
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТАРАСОВА Олена Валентинівна
УДК 631.164.23
РОЗРОБКА СТРАТЕГІЙ РЕАЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ АПК
08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Миколаїв – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
ХАРКІВСЬКИЙ Дмитро Федорович,
Одеський державний аграрний університет,
завідувач кафедри фінансів.
Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Олександр Павлович,
Одеський державний економічний університет,
завідувач кафедри фінансів;
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
КІСІЛЬ Микола Іванович,
Інститут аграрної економіки УААН,
завідувач відділу інвестицій.
Провідна установа – Подільська державна аграрно-технічна академія,
кафедра організації виробництва і бізнесу,
м. Кам’янець-Подільський.
Захист відбудеться “_30_” _січня_2004 р. о _13_ годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою:
54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9, конференцзала.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.
Автореферат розісланий “_25_”__грудня__2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.
Загальна характеристика дисертаційної роботи
Актуальність теми. Інвестиційні пріоритети реформування та розвитку АПК здатні забезпечити подальшу динаміку та конкурентоспроможність цієї стратегічної для усієї економіки галузі. Головна проблема інвестиційного розвитку – джерела інвестицій. Внутрішні інвестиційні можливості держави поки що обмежені. Частка державних капіталовкладень становить усього близько 5%. Балансовий прибуток підприємств не перевищує 7% від валового внутрішнього продукту (ВВП). Ринкові джерела інвестицій формуються дуже повільно. Капіталізація фондового ринку – у межах 7% від ВВП. Інвестиційні можливості українських банків теж незначні. Їхній капітал не перевищує 5% ВВП. У країнах Центральної та Східної Європи цей показник на порядок вищий. Тому на даний час постає проблема залучення в українську економіку інвестицій, зокрема іноземних, що ставить перед вченими-економістами завдання розробки інвестиційних стратегій, зокрема стратегії реального інвестування, формування чіткої методики аналізу ефективності інвестування підприємств АПК, вибору пріоритетних напрямів інвестування в галузі АПК, розробки відповідних механізмів реалізації ефективної інвестиційної політики з урахуванням специфічних галузевих ризиків.
Суттєвий внесок в економічну теорію з питань розробки інвестиційної політики, оцінки ефективності інвестицій та інвестиційної привабливості, зокрема підприємств АПК, зробили українські вчені: В.П. Александрова, Ю.М. Бажал, І.О. Бланк, В.М. Геєць, А.Ф. Гойко, О.М. Голованов, М.І. Кісіль, О.М. Климов, Г.В. Козаченко, І.І. Лукінов, А.А. Пересада, П.С. Рогожин, Р.А. Слав’юк, П.Т. Саблук, Д.Ф. Харківський, І.І. Червен, О.П. Чернявський, В.Я. Шевчук, О.М. Шестопаль та ін. Велике значення для ефективного управління інвестиційною діяльністю мають дослідження зарубіжних авторів (І. Ансофф, В. Беренс, Ю. Брігхем, Д. Гарнер, Р. Гремингер, У. Кинг, Д. Клиланд, К. Райлі, П. Хавранек та ін.) з питань розробки стратегій та оцінки ефективності інвестицій. Але зарубіжні методики та підходи не завжди придатні для використання у практичній діяльності вітчизняних підприємств, оскільки макро- і мікрооточення та умови господарювання істотно розрізняються. До того ж значна частина питань, пов’язаних із дослідженням сутності, структури, ефективності інвестицій та розробки стратегії реального інвестування підприємств АПК України, ще залишається не розкритою або потребує вдосконалення та поглиблених досліджень. Це зумовлює вибір даної теми та засвідчує її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи відділу інвестицій Інституту аграрної економіки УААН “Розробити пропозиції щодо інвестиційного забезпечення АПК в ринкових умовах” (ДР № 0102U000242), кафедри фінансів “Удосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК” (ДР № 0101U005102) та кафедри організації виробництва і агробізнесу “Перспективи розвитку методів господарювання при різних формах власності” (ДР № 0101U005669) Одеського державного аграрного університету.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка стратегій реального інвестування та удосконалення методичної бази оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів і ризиків для створення дієвих механізмів підвищення інвестиційної привабливості підприємств АПК.
Для досягнення даної мети автор поставив і вирішив такі завдання:
- базуючись на аналізі точок зору сучасних вчених-економістів та на теоретичних положеннях щодо інвестиційної діяльності, обґрунтувати економічну сутність стратегій інвестування;
- виявити основні етапи та алгоритм здійснення стратегій реального інвестування для підприємств АПК і обґрунтувати методи дослідження інвестиційних стратегій;
- дослідити позитивні та негативні риси існуючих методик оцінки ефективності інвестицій та виділити напрями їх вдосконалення;
- виявити специфічні галузеві ризики в АПК та розробити методичну базу щодо їх обмеження;
- удосконалити методи оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів, зокрема за участю іноземних інвесторів;
- розробити економіко-математичну модель для визначення інвестиційно привабливих напрямів діяльності підприємств АПК Одеської області;
- удосконалити механізм підвищення ефективності реального інвестування галузі та визначити перспективні напрями інвестиційних стратегій підприємств АПК.
Об’єктом дослідження є реальні інвестиційні процеси у підприємствах АПК. Поглиблені дослідження здійснені за матеріалами підприємств АПК Одеської області та реальних спільних інвестиційних проектів.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів проблеми формування стратегій реального інвестування підприємствами АПК.
Методи дослідження. Методологічну основу розробки стратегій інвестування склало використання комплексного та секторного методів дослідження. В процесі дослідження використовувались також такі методи як монографічний (при дослідженні економічної сутності стратегій інвестування, інвестиційного агробізнесу, інвестиційної інфраструктури АПК), метод економіко-математичного моделювання (при визначенні пріоритетних напрямів інвестування галузей АПК Одеської області), економіко-статистичні методи середніх показників динаміки та аналітичного вирівнювання (при прогнозуванні обсягів інвестицій в основний капітал галузей АПК на 2010 рік), метод анкетування (при визначенні специфічних галузевих ризиків та пошуку фінансово-кредитних джерел залучення інвестицій підприємствами АПК), графічний метод та метод середніх квадратів (при визначенні ризикових зон господарювання підприємств АПК Одеської області), метод фінансово-інвестиційного аналізу (при розробці методичної бази оцінки економічної ефективності спільних інвестиційних проектів).
Джерелами інформації для проведення поглиблених досліджень були реальні інвестиційні проекти, річні фінансові звіти підприємств АПК Одеської області; розробки науково-дослідних установ; статистичні щорічники по Україні і по Одеській області; літературні джерела; засоби масової інформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
- уточнено визначення стратегії реального інвестування як системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства та можливостей їх досягнення шляхом реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів;
- удосконалено методи оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів за участю іноземних інвесторів шляхом розрахунку запропонованої системи показників: інтегрального економічного ефекту за проектом, економічного ефекту на макрорівні (з урахуванням доходів держави), показника D, який вказує, скільки разів інвестиції окуповуються за 15 років;
- вперше розроблено комплексну методику оцінки та обмеження ризиків підприємств АПК, яка включає три блоки аналізу: класифікація галузевих ризиків, визначення ризикової зони господарювання та заходів щодо обмеження ризиків (графічним методом), оцінка загального рівня проектного ризику з визначенням його критеріїв за проектом;
- виявлено кількісний вимір залежності рівня інвестиційної привабливості підприємств галузей АПК від питомої ваги галузі в структурі виробництва продукції, індексу обсягу продукції, індексу фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, рівня рентабельності та рівня ризику;
- вперше розроблено лінійну адитивно-мультиплікативну модель визначення інвестиційно привабливих напрямів діяльності в харчовій промисловості Одеської області;
- науково обгрунтовано пропозиції щодо розробки механізму підвищення
ефективності реального інвестування та удосконалення інвестиційної інфраструктури галузі;
- обгрунтовано пріоритетні напрями політики інвестування підприємств галузі, до яких відносяться: залучення іноземного капіталу, технічне переоснащення, фінансово-кредитна підтримка, впровадження лізингових проектів та механізмів фондового ринку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в: розробці 3-етапної інвестиційної стратегії та алгоритму її здійснення; визначенні специфічних галузевих ризиків та методів їх обмеження; удосконаленні методичної бази оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів за участю іноземного капіталу; визначенні пріоритетних напрямів інвестування галузей АПК Одеської області на основі побудови економіко-математичної моделі; прогнозуванні обсягів інвестування галузей АПК Одеської області на 2010 рік; розробці пропозицій з метою створення дієвих механізмів для ефективної інвестиційної діяльності підприємств АПК.
Ряд пропозицій автора впроваджено в управлінську діяльність органів влади та практичну діяльність підприємств АПК Одеської області. Вони пройшли апробацію в головному управлінні економіки Одеської обласної державної адміністрації (довідка № 210 від 14.02.2003 р.), в Державній податковій адміністрації у м. Києві (Акт № 198 від 28.07.2003 р.), у представництві швейцарської фірми “Risoil” – генерального інвестора дослідженого реального інвестиційного проекту (довідка № 341 від 12.08.2003 р.), у ДП “Одеський портовий елеватор” Державної акціонерної компанії “Хліб України” (довідка № 365/1 від 10.07.2003 р.), у ТОВ “Хлібна гавань” (довідка № 175 від 19.08.2003 р.).
Положення дисертації можуть бути використані в інвестиційній діяльності підприємств АПК щодо планування та впровадження реальних інвестиційних проектів і обмеження ризиків за ними, в управлінні інвестиційною діяльністю на рівні області, а також для викладання курсів дисциплін: “Інвестиційний менеджмент”, “Інвестування”, “Фінансовий менеджмент”, “Економіка АПК”, “Аграрний менеджмент”, “Організація виробництва в АПК”.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні результати та практичні розробки дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного аграрного університету 2001-2003 рр.; на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”, проведеній Дніпропетровським національним університетом (Інститутом економіки) 24 лютого 2003 року; на Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкові відносини в АПК: здобутки, проблеми, перспективи”, організованій Інститутом аграрної економіки УААН та Одеським державним аграрним університетом 16-17 вересня 2003 року.
Публікації. Зміст роботи висвітлено у 7 публікаціях автора у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,8 д.а.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, який включає 163 найменування, та 4 додатків. Основна частина роботи викладена на 173 сторінках друкованого тексту, містить 32 таблиці, 20 рисунків (з них 7 діаграм), 43 формули.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи розробки стратегій реального інвестування підприємств АПК” розглянуто теоретичну сутність та методи розробки стратегій реального інвестування підприємств АПК, а також досліджено методичні основи оцінки економічної ефективності реальних інвестиційних проектів та визначення і прогнозування специфічних галузевих ризиків.
Ефективна діяльність підприємств агропромислового комплексу та активний приплив інвестиційного капіталу в економіку АПК можливі за умови здійснення результативних стратегій інвестування. Розуміння ж економічної сутності стратегій інвестування на мікроекономічному рівні досить неоднозначне і трактується науковцями по-різному, а визначення такої категорії як “стратегія реального інвестування” потребує уточнення. Тому автор пропонує визначення цього терміну як системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства та можливостей їх досягнення шляхом реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.
Актуальність розробки стратегії реального інвестування визначається високою динамікою основних макроекономічних показників, зв'язаних з інвестиційною активністю підприємств, темпами технологічного прогресу, частими коливаннями кон'юнктури інвестиційного ринку, мінливістю державної інвестиційної політики і форм регулювання інвестиційної діяльності. У цих умовах відсутність розробленої інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, може привести до того, що інвестиційні рішення окремих структурних підрозділів підприємства будуть носити різноспрямований характер, приводити до виникнення протиріч і зниження ефективності інвестиційної діяльності в цілому. Тому істотне зростання інвестиційної активності підприємства і диверсифікованість форм його інвестиційної діяльності повинні носити прогнозований характер, забезпечуваний розробкою чітко сформульованої інвестиційної стратегії.
Запропонована система розробки стратегії реального інвестування включає три етапи: визначення пріоритетних напрямів інвестування, визначення інвестора (або інвесторів при спільному інвестуванні) та аналіз і оцінка реального інвестиційного проекту. Така система є більш чіткою і придатною для практичного застосування на підприємствах АПК, ніж існуючі складні та багатоетапні алгоритми, що пропонуються сучасними науковцями і не використовуються у практичній діяльності аграріїв. Відповідно до цих трьох етапів розроблено алгоритм здійснення стратегії реального інвестування з урахуванням різноманітних джерел фінансування. На першому етапі за алгоритмом керівники чи менеджери повинні визначити джерела фінансування, кількість інвесторів та обсяги інвестиційних потоків. На другому етапі здійснюється передінвестиційна фаза досліджень, визначення ризиків та розробка проекту у відповідності до вимог інвестора. На третьому етапі проводиться оцінка економічної ефективності проекту з урахуванням пріоритетів держави та інвесторів.
Аналіз та дослідження існуючої методичної бази оцінки ефективності інвестиційних проектів дозволили зробити висновок, що показників, які входять до найбільш поширеної методики (чистий приведений дохід, індекс доходності, період окупності та внутрішня ставка доходності), явно недостатньо для визначення ефективності існуючого розмаїття проектів та задовільнення переваг більшості інвесторів. Автором обґрунтовано необхідність вдосконалення наведеної методичної бази з метою врахування економічного ефекту як на мікро-, так і на макрорівні (введення для цього показників інтегрального ефекту) та оцінки індивідуальних особливостей проекту (з урахуванням пріоритетів кожного інвестора).
Досліджено специфіку виникнення галузевих ризиків та методи їх уникнення: аналіз і прогнозування (з визначенням відповідної ризикової зони), оцінка та обмеження. Автором виділено підприємницький ризик, найбільш характерний для підприємств АПК. З метою оцінки підприємницького ризику пропонується визначення ризиків продажів, які враховують наступні види втрат: натуральних (матеріальних) ресурсів в сфері виробництва, вартісних ресурсів у сфері виробництва та фінансових ресурсів в сфері обігу. З метою обмеження підприємницьких ризиків в АПК слід застосовувати економіко-математичний аналіз, страхування та хеджування.
У другому розділі “Сучасний стан реального інвестування підприємств АПК та оцінка економічної ефективності спільних інвестиційних проектів” проведено аналіз реального інвестування підприємств Одеської області в розподілі національних інвестиційних потоків, оцінку економічної ефективності спільних інвестиційних проектів та оцінку галузевих ризиків і розроблено методику групування підприємств за ризиковими зонами господарювання.
В аграрному секторі здійснено масштабні процеси реформування відносин власності. Значний економічний потенціал накопичено у переробній промисловості АПК, багато підприємств якої здатні здійснювати виробництво конкурентоспроможної продукції. Встановлено, що починаючи з 1991 року обсяг інвестицій в основні фонди систематично знижувався і скоротився на початок 2000 року у 5 разів. Тільки з 2001 року намітилася тенденція збільшення обсягів інвестування в економіку України. Першочерговим завданням щодо поліпшення інвестиційного клімату є досягнення втраченого рівня інвестування в основний капітал в аграрній сфері. Аграрний сектор є найпривабливішою галуззю для іноземного інвестування в Україні, зокрема в Одеській області, але залишається найменш інвестиційно насиченим.
Одеська область за усіма характеристиками інвестиційного клімату в Україні відноситься до найбільш привабливих сільськогосподарських регіонів. Земельний фонд області перевищує 3,3 млн. га, з яких 80,2% складає рілля, 16,2% - пасовища і 3,6% - багаторічні насадження. В структурі сільськогосподарського виробництва переважає рослинництво – більше 60%. Питома вага області у виробництві валової продукції в цілому по Україні складає: по зерну 6% (2 місце по Україні), по цукровим бурякам – 2% (9 місце по Україні), по насінню соняшника – 9% (5 місце по Україні), по овочам – 7% (3 місце по Україні), по м’ясу – 6% (10 місце по Україні). Як показав аналіз, пріоритетним в Одеській області є зернове господарство, яке характеризується не тільки великою питомою вагою в структурі валової продукції (рис.1), а й високими фінансовими показниками. Рівень рентабельності в ньому складає близько 50%.
Розвиток харчової промисловості має важливе соціально-економічне значення для Одеської області. У 2002 р. виробництвом харчової продукції займались більше 31% загальної кількості підприємств області. Ними вироблено продукції на 1592,5 млн. грн., що складає майже 30% загального обсягу виробництва. Харчова промисловість є однією з галузей з найбільш високим рівнем ринкових перетворень.
Дослідженнями встановлено, що протягом 2002 року обсяги інвестицій в основний капітал по області проти відповідного періоду минулого року зросли на 9,3%. Приросту інвестицій в основний капітал досягнуто і в харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів, хоча приріст вкладень тут менший, ніж у цілому по обробній промисловості і склав 8%. Частка коштів у харчову промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів складає 5,6% загального обсягу вкладень по області.
Рис. 1. Структура валової сільськогосподарської продукції
Одеської області на 1.01.2003 р.
Проведений аналіз дозволив виділити наступні фактори впливу на інвестиційну привабливість підприємств окремих галузей харчової промисловості: питома вага в структурі виробництва проду-к-ції харчової промисловості, індекси обсягу продукції, індекси фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування та рівень рентабельності. На інвестиційну привабливість підгалузей АПК та стратегічні переваги інвесторів впливає також відповідний рівень ризику інвес-тора. Враховуючи виділені фактори, проведено порівняльний аналіз відносних показників госпо-дар-ської діяльності щодо виявлення пріоритетних напрямів інвестування в харчовій промисло-вості Одеської області (табл. 1). До них слід віднести: промислове перероблення овочів та фруктів, олійно-жирову, борошно-круп’яну промисловості та виробництво інших харчових продуктів.
На підставі проведеного статистичного аналізу інвестицій в основний капітал в АПК за 1998 – 2002 роки по Одеській області визначені прогнозні значення обсягів інвестицій в основний капітал галузей агропромислового комплексу на 2010 рік (табл. 2). Прогноз виконаний за допомогою методів середніх показників динаміки та аналітичного вирівнювання. В результаті проведених розрахунків отримані наступні прогнозні значення обсягів інвестицій в основний капітал: сільського господарства – 41,5 млн. грн., харчової промисловості - 269,5 млн. грн.
Таблиця 1
Рівень інвестиційної привабливості галузей харчової промисловості Одеської області у 2002 р.
Види харчової
промисловості | Питома вага в структурі виробництва харчової промисловості,% | Індекс
обсягу продукції 2002 р./ 2001р., % | Індекс фінансового результату, 2002 р./ 2001 р., % | Середній рівень рентабельності, 2002 р., % | Рівень інвестиційної привабливості
Мясна | 5,8 | 84,4 | 111,3 | 7,8 | Середній
Рибна | 2,0 | 100,6 | 90,1 | 3,6 | Низький
Перероблення
овочів та фруктів |
5,5 |
201,8 |
105,6 |
36,5 |
Високий
Олійно-жирова | 14,3 | 97,9 | 102,9 | 18,9 | Високий
Молочна | 7,8 | 100,9 | 53,9 | -3,5 | Низький
Борошно-крупяна | 7,5 | 102,9 | 102,0 | 16,4 | Високий
Комбікормова | 0,6 | 110,3 | 98,0 | 2,6 | Середній
Виробництво
напоїв |
29,3 |
98,6 |
61,5 |
8,4 |
Середній
Інших харчових продуктів |
27,2 |
127,5 |
274,7 |
12,8 |
Високий
Для розвитку інвестиційної діяльності в АПК важливо створити сприятливі умови як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Статистичні дані по Одеській області щодо динаміки обсягів зовнішньоекономічної діяльності переробної промисловості АПК свідчать про позитивні зміни та ріст обсягів експорту та імпорту за останні роки. Іноземні партнери зацікавлені в розвитку спільної господарської діяльності із вітчизняними товаровиробниками сільськогосподарської продукції, що сприяє поліпшенню інвестиційного клімату та залученню іноземного капіталу в підприємства агропромислового комплексу України, зокрема Одеської області. У 2000 році спостерігалося скорочення обсягів експортно-імпортного обігу, що було спричинено макроекономічними кризовими явищами та зниженням довіри іноземних партнерів і інвесторів, пов’язаним із проблемами невиплати зовнішньоекономічного боргу держави. Але з 2001 року спостерігається динамічний ріст обсягів зовнішньоекономічної
Таблиця 2
Інвестиції в основний капітал харчової промисловості в Одеській області
Види
промисло- вості | 1998р.,
млн. грн. | 1999р.,
млн.
грн. | 2000р.,
млн.
грн. | 2001р.,
млн.
грн. | 2002р.,
млн.
грн. | 2002р.
у % до
1998р. |
Про-
гноз
на
2010р.,
млн.
грн.
Харчо-
смакова |
16 |
24 |
44 |
29 |
34,5 |
215 |
71,5
Мясо-
молочна |
1 |
2 |
2 |
2 |
4 |
400 |
10,0
Рибна | 0 | 0 | 6 | 3 | 4,5 | - | 4,5
Олійно-
жирова |
7 |
5 |
14 |
18 |
16,8 |
240 |
36,5
Борошно-крупяна |
1 |
1,3 |
1 |
1 |
3,2 |
320 |
13,6
Алкогольних напоїв |
24 |
36,3 |
36 |
28 |
33 |
137,5 |
57,0
Інші галузі | 26 | 34,7 | 38 | 45,6 | 42,8 | 164,6 | 76,4
Всього | 75 | 100 | 141 | 126,6 | 138,8 | 184,5 | 269,5
торгівлі. Проблема залишається у тому, що обсяги імпорту у переробній та харчовій промисловості АПК значно перевищують (у 2001 році – на 31%, у 2002 році – на 34,8%) обсяги експорту, тобто імпортується готова продукція, коли в структурі зовнішньоекономічної діяльності сільського господарства, навпаки, переважає експорт сировини. Ця проблема особливо стосується таких підгалузей як молочна, зернова та олійно-жирова. В структурі експорту повинна переважати готова продукція, тобто продукція переробної промисловості АПК. Сировину доцільно використовувати у вітчизняній переробній промисловості, а не експортувати.
Оцініючи економічну ефективність реальних інвестицій, було розглянуто спільний інвестиційний проект за участю 3-х інвесторів щодо реконструкції і технічного переоснащення бази олії. Інвестиційний проект орієнтований на продукцію агропромислового комплексу і передбачає повний виробничо-господарський цикл: вирощування соняшника в Одеській області, переробка на олійному заводі, транспортування, збереження і перевалка на базі олії та експорт олії. Саме таким інтегрованим структурам на сучасному етапі надаються переваги в стратегії розвитку агропромислового комплексу. Іноземні інвестори також обирають інтегровані форми втілення стратегії агробізнесу, тому що тільки цілісний комплекс виробництва забезпечує інвесторові гарантії власності та отримання прибутку як нерезиденту.
Інвестиційний проект передбачае участь трьох інвесторів: ТОВ “Агро-Нова” (пайова участь у фінансуванні проекту – 0,173 млн. грн.), українське представництво австрийської фірми “P&P Traiding” (пайова участь у фінансуванні проекту – 2,0 млн. грн.), швейцарська фірма “Risoil” (пайова участь у фінансуванні проекту – 28,7 млн. грн.). Оцінка економічної ефективності за поширеною методикою (з розрахунком показників чистого приведеного дохіду, індексу доходності, індексу рентабельності, дисконтованого показника періоду окупності) дала негативний результат і довела необхідність індивідуального підходу щодо кожного інвестиційного проекту, особливо довгострокового за участю іноземного капіталу. З проведених розрахунків можна зробити висновок, що наведена методика, яка широко використовується в сучасній науковій літературі з інвестиційного аналізу, є дещо однобокою, тобто вона заснована на співвідношенні усього двох економічних показників проекту – чистого грошового потоку та інвестиційних витрат за проектом. Методика не враховує іншіх вихідних даних, переваг інвесторів та стратегічних можливостей проекту, його макроекономічного ефекту. Обґрунтовано необхідність враховувати в економічних розрахунках ефективності пріоритети державної політики в АПК та специфіку сезонного товарообігу в галузі.
Для вирішення проблеми щодо обмеження галузевих ризиків та впровадження в практику господарської діяльності підприємств АПК методів оцінки підприємницьких ризиків пропонується оптимальна методика оцінки ризику, яка включає три блоки аналізу: класифікація ризиків, що підлягають виявленню та оцінці для підприємств АПК; визначення ризикової зони господарювання та заходів щодо обмеження ризиків; оцінка загального рівня проектного ризику з визначенням його критеріїв за проектом.
Дослідження показали, що за існуючих умов господарювання і аграрній політиці, 21 з 40 досліджених підприємств Одеської області (52,5% їхнього загального числа) знаходяться в зоні припустимого ризику. Вони мають середній (або вищий середнього) по галузі рівень рентабельності. У зону підприємницької удачі, а також у безризикову зону входить мізерно мале число підприємств. Проведений ризик-аналіз та графічне розмежування підприємств АПК Одеської області дозволяє рекомендувати практично усім підприємствам користуватися запропонованими методами оцінки і обмеження ризиків та виявлення пріоритетних напрямів інвестування, що допоможе керівництву в розробці реальних перспектив розвитку підприємства та забезпечить формування ефективної стратегії інвестування.
У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності стратегій реального інвестування” науково обгрунтовані пропозиції щодо розробки механізму підвищення ефективності реального інвестування та удосконалення інвестиційної інфраструктури галузі; обгрунтовано необхідність підвищення ролі фінансово-кредитної підтримки реального інвестування та пріоритетні напрями розвитку агролізингу в АПК; визначені пріоритетні напрями інвестиційних стратегій в агропромисловому комплексі.
Механізм підвищення ефективності інвестиційної діяльності – це система методів та дій впливу на інвестиційні потоки з метою підвищення ефективності їх функціонування. Запропонована система елементів механізму впливу на підвищення ефективності реального інвестування включає наступні складові: державне регулювання та розробка інвестиційної політики; інституційні перетворення та розвиток інвестиційної інфраструктури; ринкові та підприємницькі умови росту інвестиційної активності; організаційні стратегії залучення інвестицій в АПК; методи оцінки ефективності інвестицій та обмеження підприємницьких ризиків; впровадження інвестиційних проектів.
Етап інвестиційної стратегії щодо пошуку раціональної методичної бази та оцінки економічної ефективності проекту є дуже важливим в процесі її втілення. Розроблена методика оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів за участю іноземних інвесторів дозволила більш ретельно та всебічно оцінити ефективність інвестиційного проекту технічної реконструкції бази олії. Запропонована методика оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів враховує економічний ефект на макро- та мікрорівнях, доходи держави (податкові платежі), питому вагу та інтереси кожного з інвесторів. Введено нові показники економічної ефективності – інтегральний ефект від здійснення проекту, ефект на макрорівні та показник D, який відповідає кількості разів окупності інвестицій за фіксований період (15 років). В результаті оцінки економічної ефективності спільного інвестиційного проекту отримані позитивні результати з визначенням сукупного інтегрального ефекту Е = 31609,3 тис. грн., ефекту на макрорівні Еmax = 13158,2 тис. грн., показника D = 3,27 (разів за 15 років).
Економіко-математичне моделювання має бути невід’ємною частиною механізму розробки та удосконалення інвестиційної стратегії. В межах запропонованого механізму підвищення ефективності реального інвестування пропонується економіко-математична модель оптимізації фінансових показників галузі АПК та визначення пріоритетних напрямів інвестування для Одеської області. Статистичні дані, які склали динаміку фінансових показників – це відносні показники за видами діяльності харчової промисловості Одеської області за 1999–2002 рр. та динаміка рентабельності підприємств сільського господарства Одеської області (які співпрацюють у комплексах з відповідними за напрямами діяльності підприємствами харчової, переробної або заготівельної промисловості) та АПК взагалі за 1998 – 2002 рр. Цільова функція моделі аналітично визначає пріоритетні напрями інвестування агропромислового комплексу Одеської області і має вигляд:
Y = f Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, (1)
де Y – показник інвестиційної привабливості напряму діяльності (підгалузі АПК);
Х1, Х2, Х3, Х4, Х5 – фактори впливу:
Х1 – питома вага в структурі виробництва, %;
Х2 – індекс обсягу продукції, %;
Х3 – індекс фінансового результату, %;
Х4 – середній рівень рентабельності за напрямом діяльності, %;
Х5 – середній рівень інвестиційного ризику підприємств, працюючих за напрямом діяльності, %.
З метою оптимізації найбільш інвестиційно привабливого напряму діяльності економіко–математична модель передбачає чисельні обмеження для кожного з факторів впливу. Ці обмеження вводимо наступними:
Х1 10%, Х2 100%, Х3 3%, Х4 8%, Х5 50%
Тоді функція визначення пріоритетного напряму інвестування матиме вигляд:
Y = а1(Х1–10) + а2(Х2–100) + а3(Х3–3) + а4(Х4–8) + а5(Х5–50), (2)
де аі – статистична вага кожного фактору (табл. 3).
Таблиця 3
Статистична вага факторів
І | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Всього
аі | 0,031 | 0,079 | 0,412 | 0,397 | 0,081 | 1,00
Запропонована лінійна адитивно–мультиплікативна модель дозволяє визначити значення Y в залежності від вихідних економіко-статистичних даних і середнього рівня інвестиційного ризику. При цьому абсолютне значення величини Y та його позначка відразу надають уявлення про ступінь інвестиційної привабливості окремих напрямів діяльності підприємств АПК. Враховуючи вищенаведене, показник Y може розглядатися як індекс інвестиційної привабливості та використовуватися для порівняльних оцінок при виборі пріоритетних напрямів інвестування підприємств АПК.
Проведені розрахунки дозволили зробити наступний висновок: найбільш привабливими для інвесторів в АПК Одеської області є підприємства підгалузей – борошно-круп’яної (Y = 43,3), олійно-жирової (Y = 47,6), перероблення овочів та фруктів (Y = 59,8) та інших харчових продуктів (Y = 108,9).
Механізм фінансово-кредитної підтримки підприємств агропромислового комплексу повинен включати наступні напрями:
- вдосконалення процесу кредитування (використання диференційованих ставок, методик оцінки кредитоспроможності клієнтів та оцінки застави, реальність дії пільгових умов кредитування підприємств АПК, передбачених чинним законодавством та ін.);
- вдосконалення кредитування за формою товарного кредиту, а саме уникнення спекулятивності товарного кредиту, яка присутня товарно-кредитним відносинам між підприємствами сільського господарства та переробних галузей АПК на сучасному етапі;
- впровадження та вдосконалення розрахунків векселями з метою врегулювання платіжних відносин та запобігання кризових явищ в сфері платіжного обігу між підприємствами АПК;
- найважливішим елементом, принаймні, на початковому етапі розвитку системи сільськогосподарського кредиту, має стати державний аграрний банк.
Розробка перспективних стратегічних напрямків інвестиційної діяльності базується на системі цілей цієї діяльності. При цьому вирішуються наступні задачі: визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду; визначення перспективних організаційних форм підприємств АПК, до яких потрапляють інвестиційні ресурси; визначення політики податкового режиму інвестиційного проекту, перспектив банківського кредитування чи лізингових проектів тощо; визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності, тобто перспективних напрямів галузевого інвестування; визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності відповідно до перспективних державних програм розвитку АПК. Розроблені перспективні напрями вдосконалення інвестиційної стратегії відповідають напрямам державної політики щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні та сприятимуть притоку інвестиційного капіталу в економіку АПК.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо розробки стратегій інвестування та обмеження галузевих ризиків в процесі реального інвестування підприємств АПК. Для вирішення цієї проблеми автором визначено теоретичні основи розробки стратегій реального інвестування, пріоритетні напрями інвестування, запропоновано механізм підвищення ефективності реального інвестування галузі та розроблено методики оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів і обмеження ризиків. Дослідження цих питань дозволяє сформулювати висновки теоретичного, науково-методичного і практичного характеру та внести пропозиції і рекомендації:
1. Розвиток підприємств агропромислового комплексу значною мірою залежить від рівня їх інвестиційної активності. Основою інвестиційної діяльності більшості підприємств є реальне інвестування. Істотне зростання ефективності реального інвестування забезпечується розробкою чітко сформульованої стратегії реального інвестування. Виходячи з економічної сутності інвестиційної стратегії, доцільно застосовувати запропоноване за результатами досліджень визначення категорії “стратегія реального інвестування” - як системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства та можливостей їх досягнення шляхом реалізації найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів.
2. Для підприємств агропромислового комплексу питання розробки та впровадження стратегій реального інвестування на сучасному етапі є життєво необхідними. Тому для практичного застосування їм пропонується система розробки стратегії реального інвестування, яка включає три етапи: визначення пріоритетних напрямів інвестування, визначення інвестора (чи інвесторів при спільному інвестуванні) та аналіз і оцінка ефективності реального інвестиційного проекту. В інвестиційній діяльності підприємств доцільно використовувати запропонований в роботі алгоритм здійснення стратегії реального інвестування з урахуванням різноманітних джерел фінансування. На першому етапі за алгоритмом визначаються джерела фінансування, кількість інвесторів та обсяги інвестиційних потоків. На другому етапі здійснюється передінвестиційна фаза досліджень, визначення ризиків та розробка проекту у відповідності до вимог інвестора. На третьому етапі проводиться оцінка економічної ефективності проекту з урахуванням пріоритетів держави та інвесторів.
3. Стратегія реального інвестування забезпечує ефективність інвестиційної діяльності. Дослідженням встановлено, що економічна ефективність інвестиційного процесу в АПК за період 1998-2002 рр. має тенденцію до підвищення. При формуванні заходів щодо інвестиційного забезпечення підприємств АПК Одеської області слід враховувати результати прогнозу обсягів інвестицій в основний капітал галузей АПК на 2010 рік, які складають: в сільське господарство – 41,5 млн. грн., в харчову промисловість – 269,5 млн. грн., в тому числі: в харчо-смакову промисловість – 71,5 млн. грн., в м’ясо-молочну – 10,0 млн. грн., в рибну – 4,5 млн. грн., в олійно-жирову – 36,5 млн. грн., в борошно-крупяну – 13,6 млн. грн., алкогольних напоїв – 57,0 млн. грн., в інші галузі – 76,4 млн. грн.
4. Для ведення ефективної інвестиційної політики доцільно враховувати наступні фактори впливу на інвестиційну привабливість галузей АПК: питома вага в структурі виробництва продукції, індекси обсягу продукції, структура фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, рівень рентабельності та рівень ризику. З метою визначення пріоритетних напрямів інвестування підприємствам АПК слід проводити порівняльний аналіз відносних показників господарської діяльності та використовувати розроблену в роботі лінійну адитивно-мультиплікативну модель для визначення індексу інвестиційної привабливості (Y). Дослідження показали, що найбільш привабливими для інвесторів в АПК Одеської області є підприємства підгалузей – борошно-круп’яної (Y = 43,3), олійно-жирової (Y = 47,6), перероблення овочів та фруктів (Y = 59,8) та виробництво інших харчових продуктів (Y = 108,9).
5. Реальне інвестування в АПК пов’язане із багатьма ризиками, які на різних рівнях впливають на техніко-економічні результати впровадження проектів. Врахування специфіки виникнення галузевих ризиків забезпечує використання запропонованої комплексної методики оцінки і обмеження ризиків, яка включає три етапи: 1) класифікація ризиків, які обов’язково підлягають виявленню та оцінці; 2) розрахунок коефіцієнту спеціалізації підприємства та прогнозування на його основі рівня рентабельності відповідно до середніх галузевих показників; 3) проведення графічного аналізу на основі показників рентабельності підприємств з метою визначення зони ризику та загальних умов господарювання. Для обмеження підприємницьких ризиків підприємствам АПК слід забезпечити формування внутрішнього страхового фонду за проектом та здійснювати операції хеджування з метою максимального обмеження ризиків продажу на ринку сільськогосподарської продукції.
6. Для виведення підприємств АПК із інвестиційної кризи та забезпечення помірного або інтенсивного інноваційного розвитку необхідно щорічно забезпечити інвестиції у розмірі відповідно 26 або 35 млрд. грн., що неможливо без максимального залучення іноземних інвестицій. За рахунок іноземних інвестицій забезпечується не лише зростання капіталу, а й впровадження нових сучасних технологій, досвіду менеджменту, вихід на світові ринки та переоснащення матеріально-технічної бази існуючих підприємств.
7. Враховуючи, що існуюча система показників оцінки ефективності інвестицій не в повній мірі відповідає вимогам функціонування ринку та не враховує специфіки проектів в АПК, слід використовувати запропоновані методи оцінки ефективності інвестиційних проектів з розрахунком системи показників, які враховують економічні інтереси національних товаровиробників, вітчизняних інвесторів – учасників спільних інвестиційних проектів та державні інтереси, що виражаються у підтримці та розвитку пріоритетних підгалузей АПК, створенні додаткових робочих місць за проектом та обсязі сплачених податків, передбачених проектом. Специфіка господарської діяльності в агропромисловому комплексі також потребує проведення спеціальних розрахунків, враховуючих сезонний характер сільськогосподарського виробництва. При оцінці економічної ефективності реальних інвестиційних проектів доцільно застосовувати показники інтегрального ефекту, ефекту на макрорівні (з урахуванням доходів держави) та показник D, який вказує, скільки разів інвестиції окуповуються за 15 років.
8. З метою підвищення ефективності стратегій реального інвестування підприємствам АПК необхідно більше уваги приділяти пріоритетним напрямам політики інвестування підприємств галузі, до яких відносяться: залучення іноземного капіталу, технічне переоснащення, фінансово-кредитна підтримка (державні програми фінансування, банківське кредитування, іпотечні кредити, створення спеціалізованого аграрного банку), лізинг, впровадження механізмів фондового ринку (корпоратизація, акціонування, випуск похідних цінних паперів).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1. Тарасова О.В. Удосконалення економічного механізму активізації інвестиційних процесів в АПК // Аграрний вісник Причорноморя . - 2002. - №16. - С. 123-127.
2. Тарасова О.В. Шляхи обмеження галузевих ризиків з метою активізації процесів реального інвестування в АПК // Вісник аграрної науки Причорномор’я . - 2002. - №6 (20). - С. 137-143.
3. Тарасова О.В. Інвестиційно-організаційна стратегія кредитування підприємств АПК // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 174: в 2 т. Том ІІ.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 560-567.
4. Тарасова О.В. Особливості оцінки і прогнозування ризиків інвестиційних проектів в АПК // Економіка АПК. - 2003. - № 8 . - С. 76-80.
5. Тарасова О.В. Теоретико-методичні засади розробки стратегій реального інвестування підприємств АПК // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 182: в 3 т. Том П. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 367-375.
6. Тарасова О.В. Напрями розробки стратегії агролізингу реальних інвести-
ційних проектів // Вісник аграрної науки Причорноморя . - 2003. - № 2. - С. 102-107.
7. Тарасова О.В. Питання залучення іноземних інвестицій в розвиток АПК
України // Аграрний вісник Причорноморя. – 2003. - № 22. - С. 476-481.
АНОТАЦІЯ
Тарасова О.В. Розробка стратегій реального інвестування підприємств АПК. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Миколаївський державний аграрний університет. Миколаїв, 2003.
В дисертації висвітлено теоретико-методологічні і практичні аспекти розробки стратегій реального інвестування та створення дієвих механізмів підвищення інвестиційної привабливості підприємств АПК України.
Розглянуто сутність стратегій інвестування, виявлені основні етапи та алгоритм здійснення стратегій інвестування для підприємств АПК. Проведено аналіз сучасного стану реального інвестування та здійснено вибір стратегічних напрямів інвестування. Запропоновано методику оцінки ефективності спільних інвестиційних проектів з урахуванням економічного ефекту на макрорівні та інтересів кожного з інвесторів. Досліджено специфіку виникнення галузевих ризиків та запропоновано комплексну методику їх оцінки та обмеження. Виявлено вплив факторів на інвестиційну привабливість підприємств АПК.
Особлива увага приділяється розробці механізму підвищення ефективності реального інвестування та удосконалення інвестиційної інфраструктури галузі. Визначено пріоритетні напрями політики інвестування підприємств АПК.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна стратегія, інвестування, інвестиційна привабливість, ефективність, ризик, підприємство.
АННОТАЦИЯ
Тарасова Е.В. Разработка стратегий реального инвестирования предприятий АПК. –
