ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ТЮНЯЄВА ТЕТЯНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 361.330.19 (477)

ЕКОНОМІЧНА ВЛАДА ЯК ФАКТОР

РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор

Воробйов Євген Михайлович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор Задорожний Григорій Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

кандидат економічних наук

Масюк Леся Василівна,

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри фінансів

Провідна установа – | Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Донецьк

Захист відбудеться “14“ травня 2004 р. о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-67.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “14” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради |

В.М.Соболєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин супроводжувався глибокою трансформаційною кризою. Сьогоді країна ще також лишається в складному економічному стані: виробництво в основних галузях промисловості й сільського господарства не досягло передкризового рівня, продовжується посилення соціальної диференціації і бідності серед значної частини населення, торгівельно-посередницькі операції залишаються головною сферою підприємництва, спостерігається мізерне фінансування освіти і науки. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки йде досить повільно. В суспільстві продовжується жорстка боротьба за владу в економічній і політичній сферах.

Економічна наука лише почала дослідження категорії “економічна влада”. Вчені ще чітко не визначилися в тому, що собою являє влада, що лежить в її основі, яким чином вона повинна реалізовуватися, щоб сприяти розквіту держави і підвищенню добробуту всіх її громадян. Ці та інші питання ще не пророблені науково досить глибоко. Немає й всебічних досліджень особливостей реалізації економічної влади в транзитивних суспільствах. Не напрацьовано наукових рекомендацій щодо конкретних напрямків і шляхів використання економічної влади на різних рівнях економіки для підвищення рівня і якості життя українського народу.

Все це свідчить про те, що проблемам аналізу економічної влади у вітчизняній соціально-економічній літературі ще не приділяється достатньої уваги. Якщо у радянський період все, що було опубліковано, стосувалося в основному політичної влади, то в останні роки з’явилися перші вітчизняні публікації з проблем дослідження економічної влади. При переході до ринкових відносин питання реалізації економічної влади вийшли на перший план як в практичному плані, так і в науках про розвиток суспільства. Приватизація державної власності безпосередньо стосується реалізації економічної влади, яка сприяє первинному накопиченню капіталу. Спостерігається процес, в якому відносини “панування – підкорення” стають загальними і не можуть здійснюватися поза управліннням і економічною владою. Тому сьогодні проблема економічної влади виходить на передній план в наукових дослідженнях і повинна стати об’єктом ретельної уваги вчених-дослідників і практиків.

Дисертаційна робота є спробою комплексного соціально-економічного осмислення феномену економічної влади і основних особливостей її реалізації в транзитивних суспільствах, що стали на шлях побудови соціально орієнтованої економіки.

Економічна влада заснована на володінні ресурсами, їх розподілі й безпосередньо пов’язана з власністю й управлінням. Її метою є примноження власності шляхом створення ефективної системи управління, що формує умови для розвитку суспільства. Влада є інструментом реалізації власності, а власність сприяє зміцненню й укріпленню влади.

Феномен влади аналізувався в основному філософами і політологами. При цьому проблему влади найбільш всебічно і глибоко досліджували іноземні автори Ш.Л. Монтескьє, Дж. М. Бернс, М. Вебер, К. Шмітт, Ж. Фрьонд, Б. Рассел, Э. Каннеті, Л.О. Келсо і П.Х. Келсо, Е. Тоффлер, М. Новак та ін. Їх роботи, як правило, присвячені аналізу політичної влади. Між тим в умовах перехідної економіки проблеми дослідження економічної влади стають все більш необхідними тому, що сам перехід до іншої економічної системи відбувається, перш за все, через зміну відносин влади, які реалізуються в усіх сферах суспільного життя. Серед вітчизняних вчених, які займаються дослідженнями проблем економічної влади, слід назвати Гриценка А., Дементьєва В., Дзюблюка О., Задорожного Г., Крупку М., Масюк Л., Мочерного С., Реверчука С. та ін.

Перехід до ринкових відносин і створення змішаної економіки гостро ставить питання ефективного управління як на рівні окремого підприємства, так і на рівні держави і регіону. Без раціональної системи управління ні власність, ні економічна влада не можуть бути ефективно реалізовані. Між ними існує тісний взаємозв’язок, вони взаємовизначають одна одну, “відсвічуються” одна в одній.

Таким чином, тема дисертаційного дослідження обумовлена актуальними потребами наукового осмислення різноманітних проблем перехідної економіки України й інших постсоціалістичних держав. Складність об’єкта аналізу – становлення і розвитку відносин економічної влади потребує нових методологічних підходів, заснованих на досягненнях вітчизняної та західної економічної і філософської думки, що дозволить розробити наукові практичні рекомендації щодо подальшої трансформації економіки України у напрямку створення соціально орієнтованого ринкового господарства.

При дослідженні теми автор використовував сучасні підходи до аналізу економічних систем, спирався на документи уряду, широко використовував статистичні й експертні дані, результати попередніх соціально-економічних досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості прояву в Україні” (державний реєстраційний № 0199U004422).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження стало визначення змісту й особливостей реалізації економічної влади як важливого фактора трансформації економічної системи у напрямку створення соціально орієнтованої ринкової економіки.

Для реалізації мети було поставлено наступні завдання:

- розкрити зміст категорії “економічна влада” і її значення для ринкової трансформації суспільної системи;

- визначити специфічні форми реалізації економічної влади у транзитивному суспільстві, її внутрішню трансформацію до влади знань, яка стає пріоритетною для формування економіки знань;

-

-

-

-

-

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є соціально-економічні відносини в умовах переходу до ринкової системи в транзитивному суспільстві; предметом дослідження стали відносини економічної влади і особливості їх реалізації в процесі ринкової трансформації в постсоціалістичних країнах.

Методи дослідження. Методологія аналізу заснована на використанні класичного, неокласичного та інституціонального підходів до вивчення економічних явищ і процесів. Методи дослідження включають сходження від абстрактного до конкретного при визначенні сутності економічної влади, єдність історичного і логічного, структурно-функціональний аналіз, синтез, системний підхід при дослідженні форм реалізації влади в різні періоди розвитку суспільства, моделювання і математичні методи для дослідження брендів як форми економічної влади в економіці знань.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

1. Обгрунтовано необхідність дослідження економічної влади в системі методологічних принципів етичної економії, що зумовлено соціальною природою самих владних відносин;

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Ступінь новизни. Наукові положення, викладені у пп. 1, 3, 5, 6, 8, є новими, а у пп. 2, 4, 7, 9, - доповнюють існуючі положення і вносять в них часткову новизну.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертації полягають у тому, що в ній науково обгрунтовано нові теоретичні положення, які можуть служити основою для подальшого дослідження проблем реалізації економічної влади в транзитивній економіці, розробки і проведення економічної політики держави, спрямованої на сталий соціально-економічний розвиток країни і використання економічної влади задля підвищення добробуту всього народу, усунення ряду негативних явищ і процесів, що спостерігаються зараз в перехідній економіці.

Положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані для вдосконалення системи регіонального управління, при викладанні економічної теорії, менеджменту, економічної соціології, правових і кратологічних навчальних дисциплин, при підготовці спецкурсів з актуальних проблем економічної політики і державного регулювання.

Результати дисертації використовуються у навчальному процесі Харківського інституту економіки, ринкових відносин і менеджменту (довідка № 56/02-106 від 02.04.2004 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки проведеного дослідження доповідалися на Першому міжнародному симпозіумі “Економічний розвиток і стратегічне планування у Східній Європі в контексті глобалізації: можливості та проблеми” (м. Харків, травень 2003 р.), на Другій науково-практичній конференції “Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес” (м. Харків, листопад, 2002 р.) і на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих викладачів “Ринкова трансформація економіки України” (м. Харків, лютий 2002 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 наукових статей, 5 із яких видані у спеціальних економічних виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 2,7 д.а.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (175 найменувань) і додатків. Робота викладена на 203 сторінках, із них 178 сторінок – основний текст. В дисертації є 7 таблиць, 5 рисунків, 12 математичних формул і 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об’єкт дослідження, його методологічну базу, мету і завдання, а також викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження економічної влади” розкривається зміст економічної влади, її взаємозв’язок з власністю, економічною свободою, а також огрунтовується необхідність аналізу економічної влади в рамках етичної економії, що повинно реалізовуватися в господарській практиці.

Значення фактора влади сьогодні важко переоцінити. Фактично влада зумовлює всі ті зміни, які відбуваються в людському суспільстві на самих різних рівнях його організації й функціонування. Ринкова трансформація суспільства пов’язана перш за все саме зі змінами у відносинах влади, особливо економічної. Тому дослідження проблем влади в економічній теорії набуває особливого значення, бо безпосередньо виходить на прийняття і реалізацію господарських рішень.

Зараз ще мало хто з дослідників, в тому числі й економістів, звертається до аналізу економічної влади, її змісту, ролі в структурі економічного знання. В результаті часто поняття “влада” практично не відрізняють від таких понять як “влив”, “управління”, “сила”, “панування”, “авторитет”, “контроль” і т.д.

В дисертаційній роботі увага концентрується на аналізі понятійно-категоріального апарату, що стосується економічної влади як спеціальної сфери кратології, широко використовуються наявні знання про зміст владних відносин. Це викликано тим, що, як справедливо вказав В. Дементьєв, “економічна теорія не виробила власного концепту влади; праці, що спеціально присвячені систематичному дослідженню поняття “економічна влада”, практично відсутні”.

В основі феномену влади лежать відносини, що розглядаються в термінах причинно-наслідкових зв’язків і є різновидом каузальних відносин. Основними структурними елемента-ми владного відношення є суб’єкт влади - агент, який зумовлює причину зміни (можливої зміни) дій іншого агента (об’єкту), і об’єкт влади - агент, зміна діяльності (свідомості) якого є наслідком впливу з боку суб’єкта. Влада є каузальними відносинами і поза цими відносинами реалізуватися не може. Вона є суспільним феноменом, що характеризується відносно стійкими відносинами між суб’єктом і об’єктом. Результатом влади є підкорення об’єкта для досягнення мети суб’єкта, тобто для реалізації інтересів останнього.

Визначення суб’єктів економічної влади здійснено через виділення панівних економічних інтересів, які реалізуються у владних відносинах. При цьому слід вказати, що аналіз економічних відносин проводиться в площині “власник – невласник”, а це дає змогу стверджувати, що у відносинах економічної влади реалізується перш за все економічний інтерес власника, який є головним суб’єктом владних відносин у сфері господарювання.

Оскільки у владні відносини вступають люди, то саме вони, а не речі чи оречевлені предмети, й є об’єктами реалізації влади. Суб’єкт-об’єкт владних відносин – це людина (група людей), статус якої визначається її залежним статусом від суб’єкта влади, а її економічний інтерес у цих владних відносинах не є панівним.

Владні відносини, у які вступають люди, складаються з приводу того, що є загальним для суб’єкта і суб’єкт-об’єкта, і дістало назву “інфраресурси”. Останні – це атрибути, обставини чи блага, якими володіє суб’єкт влади ще до започаткування владних відносин. Для економічної влади важливими є економічні інфраресурси, через дії з якими реалізуються самі владні відносини між людьми.

Проведений у дисертації аналіз дозволив уточнити визначення економічної влади як здатності суб’єкта через свою волю забезпечувати підкорення об’єкта досягненню своїх економічних інтересів. Влада реалізується у площині “панування – підкорення”, тобто там, де об’єкт владних відносин здійснює свою поведінку згідно волі суб’єкта – власника інфраресурсів для забезпечення економічних інтересів останнього. Все це дало змогу визначити економічну владу як суб’єкт-суб’єктні загальні асиметричні процесуючі відносини, в яких суб’єкт влади завдяки своєму суспільному статусу і волі панує і підкоряє суб’єкт-об’єкта для дій з метою досягнення економічних інтересів власника економічних інфраресурсів.

У розділі проаналізовано також питання впливу економічної свободи на забезпечення умов для ефективної реалізації економічної влади, а також обгрунтовано необхідність не лише наукових досліджень економічної влади з точки зору принципів етичної економії, але й важливості практичного використання цих принципів у розвитку господарської системи в умовах переходу до ринкової економіки. Це зумовлено тим, що реалізація економічної влади повинна здійснюватися за моральними принципами, нормами і цінностями, які вироблені народом і спрямовані на розвиток нації, підвищення рівня і якості життя всього населення країни. Суб’єкти економічної влади у своїх практичних діях повинні виходити з того, що зворотною стороною економічної свободи завжди є соціальна відповідальність, про яку в транзитивному суспільстві часто не згадують. Це приводить до того, що зростає майнова диференціація різних верств суспільства, поширюється бідність, руйнуються основи гармонійного розвитку суспільства і природи.

У другому розділі “Реалізація економічної влади як фактор ринкових перетворень в транзитивному суспільстві” досліджено найбільш важливі процеси і форми реалізації економічної влади у перехідній економіці через управління на різних рівнях господарювання, а також одержання тіньових доходів, які стали важливою складовою доходів окремих груп населення.

Управлінська влада повинна спрямовуватися на створення умов для розвитку і реалізації творчих здібностей людини, праці й інтелекту задля підвищення загального добробуту. Це спрямування управлінської влади повинно стати характерним не лише для окремої фірми, але й для управління на рівні регіону і держави в цілому. Тому не лише менеджери, що зайняті у сфері виробництва, але й державні службовці повинні вміти ефективно використовувати знання, мотиви поведінки інших людей заради соціально-економічного розвитку. Зараз держслужбовці повинні стати інтеграторами, які вміють організовувати об’єднання інтелектуальних, творчих зусиль різних суб’єктів задля регіонального і суспільного розвитку.

Управлінська влада реалізується через вольові відносини, а волею наділена людина. Воля власника передається менеджеру як мета виробництва і певні повноваження щодо розпорядження ресурсами, а він через координацію дій, організацію повинен забезпечити досягнення мети власника.

На рівні суспільства власником є весь народ, населення країни, а державні чиновники – лише менеджери, що повинні виконувати волю народу, служити йому, забезпечувати умови для підвищення рівня і якості життя. Таке положення базується на підходах традиційного інституціоналізму про методологічний колективізм. Цей принцип показує, що відправним пунктом економічного аналізу соціальної системи є сумісна діяльність, що регулюється рефлексивними нормами. Не можна теоретично реконструювати соціальну систему із взаємодії індивідів, якщо в модель поведінки кожного з них не закладені з самого початку основи дій, що визначені рефлексивними нормами. Інститути не можуть бути введені шляхом умовиводів з властивостей поведінки взаємодіючих індивідів в їх природному, доінституційному стані. При такому підході суспільство виступає як суб’єкт. Проте, неоінституційна теорія не розділяє такої думки.

Інакше досліджується суспільство на основі принципу методологічного індивідуалізму, який обходить проблеми моралі, соціальної відповідальності індивіда, що керується своїми егоїстичними інтересами. Саме доведена до крайності ідеологія методологічного індивідуалізму, що визначає дії квазіеліти транзитивних суспільств, породила ті гострі соціальні проблеми, з якими й досі не можуть впоратися молоді пострадянські держави. Тому зараз актуальним стає завдання переосмислення методологічних принципів управління соціально-економічним розвитком країни, що дозволить будувати моделі реалізації економічної влади в суспільстві на основі моральних засад і цінностей.

У зв’язку з цим у дисертації обгрунтовано питання про доцільність виділення інституційної і егоїстичної економічної влади, в основі якого лежить критерій мети реалізації економічної влади: інституційна влада спрямована на досягнення загальних соціально значущих цілей, а егоїстична влада має за мету забезпечення особистих корисних інтересів, перш за все, збільшення приватного матеріального і грошового багатства.

Суспільство як соціальну систему не можна зрозуміти, якщо знаходитися на позиції конкретної фізичної поведінки окремих атомизованих індивідів. Зараз необхідно розуміння того, що для аналізу суспільства важливі узагальнені типові характеристики, а також ті механізми і процеси, що контролюють формування таких зразків. Це потребує використання принципу методологічного колективізму. Досліджений структурований нормативний порядок може бути співставленим з інституційною системою суспільства. Економічні інститути служать соціальному впорядкуванню, включенню й інтерації технологій у соціальну систему. Економічна влада також є інститутом соціального впорядкування, котрий використовує економічні ресурси на основі знань, а знання, в свою чергу, виступають ресурсом ресурсів.

В зв’язку з цим у дисертації проаналізовано моделі реалізації економічної влади на рівні управління регіоном, що дало змогу показати вплив різних моделей регіонального управління на розвиток територій, певною мірою оцінити діяльність губернаторів областей.

Аналіз дав змогу дійти висновку, що у перехідних економіках, де принципи лібералізму звелися до спрощено сприйнятих принципів неолібералізму, де економічна свобода відокремилася від соціальної відповідальності і стала сприйматися як вседозволеність для суб’єктів економічної влади, превалює її егоїстична форма.

Для того, щоб в Україні почала превалювати інституційна економічна влада, заснована на принципах функціонування етичної економії, менеджери всіх рівнів і сфер повинні добре володіти гуманітарними знаннями, на основі цих знань будувати ефективні соціальні відносини, виявляти потреби, психологію, сподівання підлеглих, оптимально мотивувати їх творче відношення до праці, а на рівні суспільства і регіону – досягати соціальної злагоди і довіри.

Оскільки головною перешкодою етичної моделі реалізації економічної влади є тіньова економіка, де одержуються великі доходи, розквітає корупція, спостерігається зрощення криміналетету з чиновниками різних рівнів, в дисертації досліджуються тіньові доходи як одна з розповсюджених форм реалізації економічної влади у транзитивному суспільстві. Аналіз дозволив визначити чиновницьку ренту як економічну категорію, а також видокремити чотири головних форми доходів державних чиновників, серед яких доходи від участі в діяльності адміністративно-економічних груп, а також доходи від корупції займають досить значне місце.

У третьому розділі “Від економічної влади до влади знань” досліджено проблеми реалізації економічної влади фірми на ринку товарів в умовах формування економіки знань, а також показано, що влада знань, у яку повинна трансформуватися економічна влада, стає однією із найважливіших умов ефективного розвитку суспільства на початку ХХ1 століття.

В рамках неокласичної теорії ринкова (економічна) влада проявляється в двох формах: монополістична влада і монопсонічна влада. Сама собою економічна влада на ринку не гарантує високої норми прибутку компанії, оскільки прибуток залежить від співвідношення ціни і середніх витрат. Фірма може мати велику економічну владу, але одержувати менший прибуток, якщо її середні витрати значно вищі, ніж у конкурентів.

Економічна влада окремого олігополіста залежить не лише від рівня цінової еластичності попиту, але й від його долі на ринку. Більша доля на галузевому ринку забезпечує фірмі більшу економічну владу.

В період формування економіки знань, коли конкурують нові ідеї й технології, при розгляді ступеня економічної влади повинні враховуватися нематеріальні активи фірми. В кінці ХХ – на початку ХХ1 століття спостерігається інтенсивне зростання цих активів. У 1988 році британська продуктова компанія Rank Hovis McDougall (RHM) ввійшла в історію, коли першою включила вартість бренду до балансового звіту, тобто оцінила свій бренд як і інші активи. Від того часу бренд стає домінантою фінансової оцінки фірми За останні двадцять років лише у Великобрита-нії змінилося співвідношення між матеріальними і нематеріальними активами у кілька разів на користь останніх. В компа-нії Coca Cola матеріальні й нематеріальні активи відносяться як 4 до 96, у British Petroleum — як 29 до 71. Тому оцінювати економічну владу фірми без врахування активів бренду вже не логічно.

Бренд — це невідчутна сума властивостей продукта: його найменування, упаковки і ці-ни, історії, репутації і способу рекламування. Бренд є поєднанням враження, яке він складає на споживачів, і результатом їх досвіду у використанні бренду. Відмінність між товаром і брендом: товар можна бачити, відчувати, торкатися його; він має фізичні властивості, може існувати в різних моделях, з різними характеристиками, відрізнятися ціною; бренд – це щось більше, те, що споживачі відчувають по відношенню до продукту; це прихильність до нього; ті персональні якості, які вони приписують продукту, довіра і відданість, які вони відчувають до нього. Бренд - це нематері-альний феномен, що закріпився у свідомості певної частини покупців, певне враження з боку сфери споживання, що сформувалося у покупців певної цільової аудиторії, що споживає товар цього бренду.

Через бренд на сучасних ринках проходить реалізація економічної влади фірми, її укріплення і розповсюдження. Бренд віджображає форму взаємозв’язку виробництва і споживання, тобто форм пропозиції підкріплених обіцянок і зобов’язань фірми і досвіду покупців, того враження, що склалося у них про ступінь виконання очікувань від бренду.

Бренди як форма реалізації економічної влади фірми на ринку дозволяють розповсюджувати останню за державні кордони через закріплення на рівні підсвідомості образу товарів, що дуже важливо у соціокультурному плані, коли проходять глибокі суспільні трансформації практично у всіх країнах світу.

Бренд визначає перспективу просування товару. Він створюється у свідомості споживача і зводиться у кінцевому рахунку до формули “товар + відношення споживача до нього”. Бренд-актив формується й існує у неразривній єдності з формою взаємозв’язку виробництва і споживання, представляє собою специфічну подвійну форму реалізації економічної влади фірми на певному ринку товарів. З одного боку, бренд є чимось ідеальним, що відповідає природі владних відносин. В ньому відображається нематеріальний образ маркетингового продукта. З іншого боку, вже сформоване враження про товар (матеріальну річ) в уяві значної маси споживачів робить бренд матеріалізованим, об’єктивно існуючим економічним явищем, що дозволяє розглядати сам бренд як особливий, специфічний взаємоузгоджений контракт відносно зобов’язань як фірми, так і покупця. Коли порушується ця взаємоузгодженість, то знижується економічна влада фірми. Сильний бренд є свідченням сильної економічної влади фірми на відповідному ринку.

Успішне використання бренду як нематеріального ак-тива свідчить про те, що на даному галузевому ринку спостерігається відрив ціни від граничних витрат. Оскільки різниця між ціною і граничними витратами наближається до ціни бренд-капіталу, то відношення ціни бренду до власного капіталу фірми є виразом ступеня економічної влади фірми на галузевому ринку.

Формування економіки знань змінює рамки наукового аналізу: суто економічний підхід повинен бути доповнений соціокультурним аналізом, а відносини економічної влади внутрішньо трансформуються тому, що вони у все більшій мірі повинні підкорятися владі знань та інформації.

При переході до постіндустріального суспільства, специфіка якого зумовлюється природою знань, які суттєво відмінні від матеріального товару, відносини панування – підкорення, що лежать в основі економічної влади, значно знижують ефективність, бо здійснювати управління тими, хто володіє знаннями й інтелектом, неможливо за допомою грубої сили й наказу. Тут на перший план виходять відносини творчості, рівноправного партнерства і співпраці.

Проблема влади знань ще не отримала достатніх досліджень у вітчизняній науці. З іншого боку, соціальне партнерство дослідники також ще не пов’язують з реалізацією влади знань. Між тим соціальне партнерство повинне розглядатися як механізм створення нових знань, об’єднання інтелектуальних ресурсів, як важливий елемент соціального капіталу суспільства. Це важливо тому, що влада знань може адекватно реалізовуватися через соціальні мережі, де долаються відносини панування – підкорення і економічні інтереси реалізуються шляхом розвитку різних форм соціального партнерства.

В постіндустріальному суспільстві економічна влада втрачає актуальне значення, і їй на зміну приходить влада знань та інтелекту, в чому проявляються одна з історичних закономірностей. Економічна влада накопичила достатньо високий рівень матеріального багатства, чим відкрила можливість переходу до постматеріальних цінностей. Утвердження знань та інформації як визначальних ресурсів подальшого розвитку людського суспільства підвищує роль індивідуалізованої власності, що зводиться до розвитку здібностей, володіння знаннями, умінням обробляти й використовувати інформацію. Ця власність сприяє саморозвитку людини, її самореалізації, переважанню творчих мотивів діяльності. Відбувається значне зростання ролі людського, інтелектуального капіталу у сучасному суспільстві. Актуалізується влада знань, що ставить перед економічною наукою завдання всебічного осмислення цього процесу.

Економіка знань знаменує різке зростання знанняємності технологій, товарів і послуг. Знання перетворюється в найбільш важливий ресурс розвитку, але його специфіка визначається не просто товарною формою знання, а тим, що воно є результатом і передумовою соціокультурного розвитку. Знання стає необхідним кожному участнику процесу суспільного відтворення. Тому уряди та еліти транзитивних суспільств повинні усвідомлювати, що економічна влада, заснована на накопиченні матеріального і грошового багатства, не може бути самоціллю навіть в умовах первинного накопичення капіталу. Якщо сьогодні ресурси економічної влади не спрямовувати на розвиток науки, освіти, культури, медицини, то українське суспільство буде й надалі деградувати, втратить потенціал до саморозвитку, перетвориться у суспільство соціальної ексклюзії, якому назавжди будуть закриті сучасні новітні практики господарювання і зростання народного добробуту.

ВИСНОВКИ

Процеси приватизації, перерозподілу і накопичення матеріального і грошового багатства в Україні поставили в практичну площину проблему реалізації економічної влади, вивчення якої стає надзвичайно актуальним для економічної науки.

Економічна влада є формою реалізації власності, розкривається через відносини панування – підкорення і спрямована на забезпечення економічних інтересів власників економічних інфраресурсів. Вона має сумісно-розділений характер, де відносини сумісності представлені метою суб’єкта влади, а відносини роздільності проявляються через різноманітність дій суб’єкт-об’єктів щодо досягнення мети суб’єкта влади.

Економічна влада актуальна в індустріальній економічній системі. ЇЇ метою є накипичення матеріального і грошового багатства. Становлення постіндустріального суспільства супроводжується тим, що актуальною стає влада знань, для якої економічна влада створює передумови.

Ефективність функціонування економічної системи перш за все зумовлюється ефективністю системи управління на макро- і мікрорівнях. Перехід до ринкових відносин повинен супроводжуватися впровадженням партисипативного управління, основними характеристиками якого є максимальна самостійність кожної ланки кожного рівня вертикальної і горизонтальної структури, а також кожного окремого працівника, підвищення ступеня їх відповідальності, підхід до працівника як особистості, яка самореалізується в процесі діяльності. Партисипативний стиль управління найкращим чином забезпечує якість діяльності та продукції, а також орієнтацію виробництва на споживача.

Зараз в Україні спостерігаються системні трансформації, які охопили не лише економіку. Вони сприяють тому, що економічна влада реалізується не завжди в інтересах розвитку всього суспільства і підвищення добробуту народу. Фінансоміка, тінізація економіки, зростання корупції, привласнення частиною державних чиновників своїх посад з метою особистого збагачення – все це свідчить про необхідність кардинальних змін в економічній політиці. Україна повинна знайти свій шлях щодо входження у світ цивілізованих країн. Для цього потрібна політична воля керівництва держави, яка в поєднанні з розвитком масового соціального партнерства всіх економічних суб’єктів зможе забезпечити соціально-економічний розвиток суспільства і підвищення добробуту народу.

В умовах формування економіки знань, до якої переходить світ в умовах глобалізації, актуальним питанням стає формування влади знань, до якої повинна привести внутрішня трансформація економічної влади. Знання і розвиток людських здібностей – це іманентний продукт людської діяльності, який стає визначальним ресурсом економічного розвитку. Нова форма влади реалізується там, де панують постіндустріальні тенденції суспільного розвитку. Історична місія економічної влади зводиться до підготовки матеріальних передумов переходу до влади знань, якою уже користуються провідні транснаціональні компанії.

Розв’язання соціальних проблем, що накопилися в українському суспільстві, можна вирішувати через впровадження у господарство принципів етичної економії. Це дозволить створити умови для реалізації переважно інституційної економічної влади, яка повинна забезпечити досягнення загальнозначимих цілей національного розвитку.

Уряд України повинен усвідомлювати нові соціально-економічні реалії і виходити в своїх діях з того, що моральні засади діяльності повинні стати основоположними в економічній сфері. Ця важлива проблема лише поставлена в дисертації і потребує подальших наукових досліджень.

Основні теоретитчні положення, практичні результати дисертаційної роботи можуть служити як певні методологічні основи для нового нарощення знань про економічну владу, форми й особливості її реалізації в транзитивному суспільстві, внутрішню її трансформації у владу знань, з якою пов’язане майбутнє людського суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1.

2.

3.

4.

5.

Інші роботи

6. Тюняева Т.А. Экономическая власть при переходе к экономике знаний // ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи // Матеріали всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів: У двох томах. – Т. 1. – Київ: ІАЕ УААН, 2003. – С. 176-177.

АНОТАЦІЯ

Тюняєва Т.О. Економічна влада як фактор ринкової трансформації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004.

Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню змісту і форм реалізації економічної влади як фактора ринкової трансформації у транзитивному суспільстві.

Обгрунтована необхідність дослідження економічної влади в системі методологічних принципів етичної економії. Уточнено визначення категорії “економічна влада”. Розкрита діалектика владних відносин у транзитивному суспільстві та описано їх парадокс на основі їх сумісно-розділеної природи.

Методологічно обгрунтовано розрізнення інституційної і егоїстичної економічної влади, доведено, що в пострадянських державах превалює егоїстична економічна влада.

Виділено і описано 4 основних форми доходів від влади, а також запропонована система заходів щодо викорінення фактів приватного привласнення державних посад і одержання від них тіньових доходів.

Бренд-актив визначений як сучасна специфічна форма реалізації економічної влади фірми на певному ринку.

Ключові слова: економічна влада, доходи від влади, форми реалізації, соціальне партнерство, етична економія, інституційна економічна влада, егоїстична економічна влада.

АННОТАЦИЯ

Тюняева Т.А. Экономическая власть как фактор рыночной трансформации. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория.

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. – Харьков, 2004.

Диссертация посвящена комплексному научному исследованию содержания и форм реализации экономической власти как фактора риночной трансформации в транзитивном обществе.

Уточнено определение категории “экономическая власть”. Она определена как субъект-субъектные всеобщие ассиметричные процессирующие отношения, в которых субъект власти посредством своего общественного статуса и воли господствует и подчиняет субъект-объекта для действий в целях достижения экономических интересов собственника экономических инфраресурсов.

Обоснована необходимость исследования экономической власти в системе методологических принципов этической экономии. Применение принципов методологического коллективизма и методологического индивидуализма к сфере властных отношений позволило обосновать разграничение институциональной экономической власти и эгоистической экономической власти, в основании которого лежит критерий цели реализации экономической власти. Обоснован вывод, что в транзитивных обществах постсоветского типа превалирует эгоистическая экономическая власть.

Выявлен и раскрыт парадокс транзитивного состояния властных отношений, а также раскрыта диалектика властных отношений в транзитивном обществе на основании применения методологии анализа совместно-разделенных экономических отношений.

Выделены 4 основных формы дохода от власти: официальный доход от занимаемой должности в структуре властных полномочий; доход от участия в деятельности административно-экономических групп (кланов); доход от коррупции и доход из внебюджетных фондов. Предложена система мер, направленных на искоренение фактов частного присвоения государственных должностей и получения от них теневых доходов.

Обосновано положение, что современной специфической двойственной формой реализации экономической власти фирмы на определенном рынке является брэнд-актив. Усиление позиций согласованного контракта между фирмой и потребителями укрепляет экономическую власть фирмы на соответствующем рынке; нарушения этой согласованности через изменения отношения покупателя к предлагае-мым обещаниям данного маркетингового продукта может снижать экономическую власть фирмы.

Основной формой реализации социальной власти определено социальное партнерство как добровольное, равноправное, целенаправленное сотрудничество личностей для достижения социальных компромиссов, поддержания социального мира и установления доверия в обществе как необходимых условий его дальнейшего развития.

Ключевые слова: экономическая власть, доходы от власти, формы реализации, социальное партнерство, этическая экономия, институционная экономическая власть, эгоистическая экономическая власть.

Annotation

T. Tyunyayeva. Economic power as a factor of market transformation. – Manuscript.

Dissertation for competition of the candidate of economic sciences. Speciality 08.01.01 – economic theory.

Kharkiv National University of V. Kharasin. – Kharkiv, 2004.

The dissertation is devoted to a complex scientific research