МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Власюк Галина Володимирівна

УДК 338:658.152

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЦТВА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Марченко Валентина Миколаївна,

Національний університет харчових технологій,

завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Крисанов Дмитро Федосович,

Об’єднаний Інститут економіки НАН України,

в.о. головного наукового співробітника відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК;

кандидат економічних наук, доцент

Осадча Ганна Григорівна,

Національний університет харчових технологій,

доцент кафедри обліку і аудиту.

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ регіональних проблем розвитку і розміщення харчової та переробної промисловості, м. Київ.

Захист відбудеться 14.05.2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01003, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01003, м. Київ, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий 09.04.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мостенська Т.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних економічних умовах практично немає іншого джерела нагромадження, крім економії поточних витрат, тому що більшість підприємств харчової промисловості працюють не на повну їх потужність. Виробничі потужності підприємств завантажені лише наполовину. Звідси виникає необхідність оцінки ефективності поточної виробничої діяльності підприємств із метою визначення основних джерел економії поточних витрат. Накопичені на базі економії витрат кошти можуть стати основним джерелом поповнення новітніх технологій і як наслідок, зростання якості кінцевої продукції, підвищення її конкурентоздатності.

Діючі системи управління витратами на підприємствах харчової промисловості не змогли поставити надійний бар'єр росту витрат, знизити непродуктивні витрати матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. В даний час близько 70 % підприємств харчової промисловості не одержують прибутку. З них приблизно половина може перейти в розряд рентабельних виробництв. Поряд з дією дійсно об'єктивних причин неухильний ріст витрат на підприємствах харчової промисловості багато в чому порозумівається відсутністю активних спроб розробки і впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління витратами.

Дослідження теоретичних основ та практичного застосування різних систем управління витратами знайшли своє відображення в працях вітчизняних і закордонних учених: О. Байдика, К. Вілсона, С. Голова,
Дж. Горрігана, К. Ларіонової, С. Ніколаєвої, Л. Нападовської, О. Орлова,
Є. Рясних, С. Сінка, С. Стукова, В. Суржика, Р. Хілтона, Л. Хлапенова,
М. Чумаченка та ін.

При всій значимості проведених наукових досліджень, окремі питання підвищення ефективності управління витратами підприємства вивчені недостатньо. Зокрема, спостерігаються різні підходи до факторів впливу на витрати підприємства, маються розходження в методиках розрахунку, аналізі, основних показниках і комплексній оцінці витрат підприємства. Вимагають подальшого розвитку питання розробки конкретних механізмів пошуку і реалізації внутрішніх резервів економії витрат підприємств харчової промисловості. Незавершеність наукових розробок в області удосконалення управління витратами підприємства й істотна практична значимість даної проблеми для розвитку підприємств харчової промисловості підкреслює об'єктивний характер актуальності теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах наукових тем Національного університету харчових технологій і скоординовані з тематикою Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”: “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер держ. реєстрації 0102U003195), “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер держ. реєстрації 0102U003197).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості та розробка стратегій управління ними.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені завдання:–

встановлення теоретичних аспектів управління виробничими витратами на підприємствах у ринкових умовах;–

узагальнення тенденцій та проведення оцінки управління виробничими витратами на підприємствах в умовах розвитку ринкових відносин;–

визначення стану впливу витрат на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості;–

розробка механізму управління витратами по інерційній моделі поведінки підприємств харчової промисловості;–

здійснення сценарного прогнозу, у результаті якого сформовано варіанти довгострокового й ефективного функціонування підприємств;–

розробка методичних основ організації системи управління витратами виробництва за центрами відповідальності;–

доповнення організаційної структури підприємств харчової промисловості картою відповідальності за витрати та схемою аналізу контрольованих витрат.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є витрати підприємств харчової промисловості Запорізької області.

Предметом дослідження є управління витратами підприємств харчової промисловості у взаємозв’язку між їх структурними підрозділами, що утворюються в процесі виробництва з метою їх ефективного використання.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану та виділення факторів впливу на управління витратами виробництва підприємств харчової промисловості), монографічний (розробка методики управління витратами на підприємствах харчової промисловості), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка стратегічних напрямів управління витратами на перспективу) та інші.

Матеріалами для дослідження стали: спеціальна література з проблем теорії та практики удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості, нормативні документи, статистичні дані.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні існуючих і розробленні нових теоретичних положень щодо удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості, зокрема:

вперше:

- на основі вивчення теоретичних основ та практичних аспектів формування витрат виробництва на підприємствах харчової промисловості запропоновано класифікатор причин відхилення фактичних матеріальних витрат від запроваджених на підприємстві норм, що дає можливість оперативного управління витратами

- запропоновано показники оцінки ефективності діяльності апарата управління та показники ефективності діяльності центрів відповідальності за витрати, які застосовуються з метою удосконалення системи управління витратами;

удосконалено:

- теоретичні основи управління витратами виробництва шляхом розробки і обґрунтування концепції управління підприємством, яка визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, з урахуванням балансу між попитом ринку і можливостями підприємства;

- модель прогнозного розвитку підприємств харчової промисловості, виходячи із необхідності технічного переоснащення підприємств та зростання на цій основі обсягу реалізованої продукції;

- систему управління витратами шляхом організації центрів відповідальності за витрати, сформованими за принципом місця їх виникнення з метою посилення контролю за організацією формування витрат та віднесення їх на загальні витрати виробництва;

- систему взаємозалежностей між зростанням обсягів виробництва та обсягами постійних та змінних витрат шляхом побудови регресійної моделі і на основі її результатів зроблено висновок про необхідність акценту уваги на удосконаленні системи управління постійними витратами;

- організаційну структуру підприємств харчової промисловості картою відповідальності за витрати, яка в сполученні з нормативним методом оцінки витрат та схемою аналізу контрольованих витрат в центрах відповідальності для основного виробництва дає можливість удосконалити поточний контроль за витратами;

знайшли подальший розвиток:

- загальна схема авторської методики управління витратами, яка передбачає їх системний аналіз з розбивкою на етапи: попередній огляд стану об’єкта на основі показників фінансового стану, платоспроможності, рентабельності, інтегрального показника ефективності виробництва; оцінка управління виробничими ресурсами; оцінка ефективності виробництва; моделювання залежності управління витратами виробництва від типу управління і вибору моделі поведінки;

- сценарний прогноз, у результаті якого були сформовані варіанти довгострокового ефективного функціонування підприємств. Оптимальний варіант росту ефективності виробництва досягається при управлінні постійними і змінними витратами при наступних параметрах: щорічний темп росту обсягів виробництва складає 116,5%, заміна застарілого устаткування складає 20-30% від отриманого прибутку, темп росту витрат на оплату праці перевищує темп росту матеріальних витрат, прибуток і рентабельність щорічно зростають.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень використані при підготовці Програми стабілізації та розвитку промисловості Запорізької області на період до 2010 року. Схема аналізу контрольованих витрат по центрах відповідальності для основного виробництва і класифікатор причин відхилень від норм матеріальних витрат впроваджені на ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат”. Розроблені в ході дослідження науково-практичні рекомендації можуть бути використані в діяльності підприємств харчової промисловості, що дозволить створити ефективну систему управління витратами.

Основні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи використані в практичній діяльності підприємств харчової промисловості Запорізької області. Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких дисциплін: економіка підприємства, економічний аналіз, фінансовий менеджмент, планування діяльності підприємства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного дослідження її автора. Опубліковані наукові праці, висновки і пропозиції, які сформульовані особисто автором, відображають його внесок у розвиток економіки підприємств і організації виробництва як галузі економічної науки.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Сучасні проблеми економіки підприємства”, Дніпропетровськ (2003 р.), „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України, м. Дніпропетровськ (2003 р.), „Динаміка наукових досліджень ‘2003”, м. Дніпропетровськ (2003 р.), “Тиждень науки”, м. Запоріжжя (2003 р.), „Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств” та „Бухгалтерський облік та аудит”, м. Дніпропетровськ (2003 р.), „Економіка підприємств”, м. Дніпропетровськ (2003 р.), „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”, м. Дніпропетровськ (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових публікаціях, обсягом 2,65 обл. вид. арк., з них 5 - у фахових виданнях, обсягом 1,8 обл.вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 257 сторінок, з яких: 22 рисунки займають 15 сторінок, 29 таблиць – 21, список використаних джерел (128 найменувань) – 12, 10 додатків – 70 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Управління витратами виробництва на підприємствах у ринкових умовах" розглянуті теоретичні аспекти управління витратами виробництва на підприємствах в ринкових умовах, досліджена управлінська поведінка підприємств харчової промисловості в умовах макроекономічної нестабільності, вивчена оцінка управління витратами виробництва.

В результаті аналізу теоретичних досягнень в галузі управління витратами визначено, що управління на підприємствах в умовах економіки, що динамічно розвивається, являє собою складний і неординарний процес прийняття рішень. На управління виробничими витратами впливають, окрім факторів прямого впливу та непрямого впливу, прийнята на підприємстві управлінська стратегія.

З урахуванням ринкової системи управління підприємством в дисертаційній роботі цільова концепція управління підприємства доповнена аспектами управління витрат і визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів ринку і можливостей підприємства. Запропонована концепція припускає, що управління витратами підприємства буде організовано з позиції функціонального підходу, тобто з позиції оцінки доцільності і необхідності тих чи інших робіт, що складають сутність загальних функцій підприємства. Запропонована система функціонального управління витратами розглядається як модель, форма реалізації, практичного втілення принципів і методів управлінського обліку, прийнятих Україною до реалізації (рис. 1).

Оцінка управління витратами на сукупності підприємств дозволяє вивчати загальні закономірності і тенденції, характерні для процесу управління ними і виявляти модель поведінки підприємств, що відповідає фактичним економічним умовам. В роботі проаналізовані з точки зору ефективності використання в залежності від обраної стратегії управління моделі поведінки підприємства у ринкових умовах: модель максимізації прибутку, модель максимізації обсягів продажу, модель максимізації росту, модель управлінської поведінки, модель максимізації доданої вартості.

Для кожної з них характерний свій порядок пріоритетів стратегій (товарно-ринкова, ресурсно-ринкова, технологічна, інтеграційна, інвестиційно-фінансова, соціальна, стратегія управління) при прийнятті управлінських рішень. Вдало обрана модель поведінки і вірно визначені пріоритети стратегій є факторами, що дозволяють використовувати витрати виробництва з максимальною віддачею.

Управління на підприємствах не ставило своєю метою досягнення росту ефективності виробництва, але було спрямоване на виживання, що досягалося шляхом ефективного управління змінними витратами, як одного з можливих шляхів досягнення цієї мети. |

Директор

Центр контролю витрат |

Бухгалтерія

підприємства

Центр контролю витрат по

функції управління

Центр контролю

витрат по функції | Центр контролю витрат по функції | Центр контролю витрат по функціях, що забезпечують розширене відтворення

виробництва | обслуговування

Центри контролю

витрат по функціях другого порядку | Центри контролю

витрат по функціях другого порядку | Центри контролю

витрат по функціях другого порядку

Рис. 1. Організаційна структура системи функціонального управління витратами

Підприємства харчової промисловості почали знижувати виробничі витрати за рахунок економії на сировину й енергії, впроваджувати більш економічні технології, скорочувати чисельність працівників, консервувати частину виробничих потужностей. До початку 2000 р. підприємства активізували свою діяльність по випуску нових прибуткових видів продукції, освоєнню нових ринків в інших регіонах, поліпшенню якості частини продукції.

Дослідження показали, що на сьогодні підприємствам необхідно вирішувати не тактичні питання одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, пов'язані з управлінням ресурсами, поліпшенням стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої цінової стратегії з метою максимізації прибутку в довгостроковому періоді.

В роботі пропонується методика оцінки управління витратами виробництва, за допомогою якої буде можливо оцінити ефективність управління виробничими ресурсами на підприємствах.

За даною методикою ефективності виробництва рекомендовано виділити два аспекти: часткова ефективність управління ресурсами й узагальнена ефективність виробництва. Система показників ефективності використання ресурсів може бути розширена додатковими частковими показниками шляхом дроблення синтетичних показників на їхні факторні ознаки.

В роботі пропонується розділити підходи до управління витратами в довго- і короткостроковому періодах пов'язаний з розходженням цілей управління в довгостроковому і короткостроковому періодах, так як прибуток у довгостроковому періоді не є сумою короткострокового прибутку. В короткостроковому періоді пропонується проводити аналіз на основі порівняння середнього і граничного випуску, у довгостроковому періоді – на основі виробничої функції й узагальнених показників ефективності виробництва.

У дисертаційному дослідженні пропонується методика оцінки управління витратами виробництва, за якою визначені основні елементи, за якими здійснюється аналіз управління окремих елементів виробничих витрат і на цій основі оцінюється ефективність виробництва. За даною методикою передбачається проведення оцінки управління ефективністю виробництва в ретроспективному періоді, а також визначення можливого розвитку в майбутньому як за умови збереження цілей, що стоять перед підприємством, так і їхньої зміни.

Загальна схема авторської методики управління витратами передбачає їх системний аналіз з розбивкою на етапи: 1. Попередній огляд стану об’єкта на основі показників фінансового стану, платоспроможності, рентабельності інтегрального показника ефективності виробництва; 2. Оцінка управління виробничими ресурсами; 3. Оцінка ефективності виробництва; 4. Моделювання залежності управління витратами виробництва від типу управління і вибору моделі поведінки.

Пропонована методика оцінки управління ефективністю використання виробничих витрат характеризує поведінку підприємств. За допомогою синтезу вже розроблених методів стало можливим визначення загальної тенденції зміни узагальнюючих показників, а також визначення впливу часткових показників ефективності використання ресурсів, що дозволяє встановити рівень ефективності виробництва і наявність проблем, що заважають його росту.

У другому розділі “Стан та розробка перспективних напрямків управління витратами на підприємствах харчової промисловості” досліджено стан впливу витрат на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості, проаналізовані наслідки по інерційній моделі поведінки підприємств харчової промисловості, та управління витратами по сценарію довгострокового росту ефективності виробництва.

В останні роки зменшується частка матеріальних витрат. При цьому позитивним є збільшення частки витрат на оплату праці, тобто тієї частини витрат, які одночасно є частиною валової доданої вартості. Найнижчий рівень витрат на одиницю виробленої продукції спостерігається у підприємствах добувної промисловості, найвищий – у підприємствах обробної. Однак, при цьому такі витрати на підприємствах харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів, в силу специфіки галузі (не значною часткою витрат на оплату праці і значною часткою матеріальних витрат) є не дуже високими – 88,3 коп./грн. (табл. 1).

Таблиця 1

Структура операційних витрат на виробництво та витрати на одиницю продукції промислових підприємств Запорізької області за основними видами промислової продукції у 2002 році (відсотків) |

Витрати

Мате-ріаль-ні | Амор-тиза-ція | Опла-та праці | Відра-хуван-ня на соціа-льні заходи | Інші опе-ра-ційні | на одиницю виробленої продукції, коп./грн.

Всього | 72,4 | 5,8 | 10,1 | 3,6 | 8,1 | 95,0

Добувна промисловість | 57,2 | 8,7 | 20,1 | 7,6 | 6,4 | 86,2

Обробна промисловість | 72,5 | 4,6 | 10,4 | 3,7 | 8,8 | 95,3

харчова промисловість та перероблення сільськогоспо-дарських продуктів | 73,0 | 5,3 | 8,8 | 2,9 | 10,0 | 88,3

Дані тенденції впливають на рівень рентабельності підприємств. Так, найвищий рівень рентабельності на підприємствах добувної промисловості, найнижчий – у підприємствах обробної. Однак, на підприємствах харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів цей рівень вищий ніж в середьому по підприємствах обробної промисловості. Так 2002 р. він склав 7,0%.

Наслідком спаду виробництва основних видів продовольчих товарів стало скорочення обсягів споживання продуктів харчування. Споживання м'яса і м'ясних продуктів на душу населення за 1990-2001 рр. скоротилося на 37 кг, або на 54,4%, молока і молочних продуктів - на 168 кг, або на 45%, яєць - на 92 шт., або на 33,8%, риби і рибо продуктів - на 6,5 кг, або на 37,1 %, цукру - на 11 кг, або на 22% олії - на 1,6 кг. або на 13,8%, фруктів і ягід - на 21 кг, або на 44,7%, хлібних продуктів - на 11 кг, або на 7,8%. Задоволення потреб внутрішнього ринку в основних видах продовольчих товарів є недостатнім

Невиконання харчовою промисловістю повною мірою своєї функції щодо забезпечення науково обґрунтованих потреб населення в продуктах харчування пов'язане як із значним скороченням протягом тривалого часу обсягів переробки сільськогосподарської сировини, падінням купівельної спроможності населення, так і з техніко-технологічною та організаційно-економічною відсталістю галузі. Більшість підприємств харчової промисловості потребують докорінного оновлення матеріально-технічної бази, оскільки умови конкурентної боротьби вимагають впровадження сучасного високопродуктивного устаткування і новітніх технологій, широкого залучення наукового потенціалу.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є зростання частки постійних витрат структури собівартості продукції. Особливо значне зростання спостерігається за такими елементами витрат як плата за оренду основних засобів, відсотки по банківських кредитах, оплата послуг сторонніх організацій, податкові і міжгалузеві відрахування. Структура змінних витрат кардинально не мінялася, що говорить про незмінність використовуваних технологій.

Протягом 1996-1999 рр. граничні постійні витрати були більше одиниці, що говорить про неефективне управління ними в умовах високої інфляції і падіння обсягів попиту, і, як наслідок, випуску. Зниження граничних постійних витрат у 2000 р. було обумовлено сприятливою загальноекономічною ситуацією і ростом споживчого попиту. Ці ж фактори, але зі зворотною динамікою були причиною росту граничних постійних витрат у 2001 р., у зв’язку зі зниження купівельної спроможності населення. У 2002 р. обсяг споживчого попиту став відновлюватися. Відбувалося зниження постійних витрат при рості обсягів випуску, що привело до росту рентабельності до 11,8%.

З усього вищезазначеного випливає, що постійні витрати впливають на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості. Але, нажаль, управління ними з метою підвищення ефективності виробництва фактично не здійснювалося. Граничні постійні витрати весь період залежали тільки від обсягів продукції, що випускається, зміна яких, у свою чергу, була наслідком зміни споживчого попиту на ринку.

Побудована регресійна модель характеризує вплив росту витрат на паливо, енергію, оплату праці і трансакційних витрат (витрати на послуги сторонніх організацій, відсотки по банківських кредитах; податки, що включаються в собівартість) на обсяг випуску. В результаті було виявлено, що при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати, що зростання постійних витрат буде приводити до статистично значимого зниження обсягів виробництва, якщо підприємства будуть продовжувати діяти в рамках моделі одержання максимального прибутку в короткостроковому періоді.

Підприємства харчової промисловості ефективно використовували змінні витрати з метою росту обсягів випуску продукції й адекватно (з погляду росту рентабельності виробництва) реагували на зміни цін на дані фактори.

Відповідно до гіпотези про інерційний розвиток, підприємства управляють тільки змінними витратами, не торкаючись управління постійними витратами. Відповідний прогноз будувався на базі збереження існуючих критеріїв розподілу і використання ресурсів, що припускає незмінність сформованих тенденцій. Проведені розрахунки показали, що вже в 2004 році рентабельність виробництва на підприємствах харчової промисловості Запорізької області буде негативна. Збитки з кожним роком будуть зростати, обсяг виробництва знижуватися. Такий стан на підприємствах галузі обумовлено відсутністю управління постійними витратами виробництва.

У результаті сценарного прогнозу були сформовані варіанти довгострокового й ефективного функціонування підприємств, у яких при додатковому введенні устаткування не відбувається зниження поточної рентабельності виробництва й обсягу прибутку. Два з чотирьох варіантів відповідають даним умовам.

У результаті проведених розрахунків було встановлено, що досягнення довгострокового росту доданої вартості можливе шляхом зростання обсягу випуску, що відповідає прогнозу нижньої межі росту - 116,5%. Темп росту обсягу прибутку в даному випадку буде складати більше ніж 114% на рік. Рентабельність виробництва в даному випадку складе більше ніж 13%. В дисертаційній роботі обгрунтований оптимальний варіант росту ефективності виробництва заснований на управлінні постійними і змінними витратами при наступних темпах зростання показників: щорічному темпі росту обсягів виробництва - 116,5%, заміні застарілого устаткування в обсягах 20-30% від отриманого прибутку, при темпі росту витрат на оплату праці що перевищує темп росту матеріальних витрат при умові щорічного зростання прибутку і рентабельності.

У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм управління витратами за центрами відповідальності” проведено аналіз формування витрат за місцем їх виникнення. За результатами аналізу було виявлена можливість організації управління витратами відповідно до виробничої структури підприємства, що дозволяє посилити відповідальність кожного підрозділу за результати ефективності діяльності підприємства.

Відособлені структурні підрозділи, в яких є можливість організувати нормування і планування витрат виробництва з метою спостереження, контролю і управління в економічній літературі прийнято називати центрами відповідальності. Центри відповідальності визначаються на різних підприємствах індивідуально, в залежності від розміру підприємства, виду промислового виробництва, характеру промислових процесів і організаційної структури. Організація на підприємствах харчової промисловості центрів відповідальності дасть можливість посилити відповідальність підрозділів (цехів, ділянок) за формуванням та управлінням витратами (табл. 2).

З метою удосконалення методичних основ організації системи управління витратами виробництва за центрами відповідальності ми пропонуємо виділяти поняття носій витрат, місце витрат і центр відповідальності.

Таблиця 2

Питома вага статей витрат у центрах відповідальності на ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат” за 2003 р., %

Статті | Центри відповідальності

Сирови-нний

цех | Ков-бас-ний цех | Цех напів-фабри-катів | Ділянка вироб-лення фаршу | Відділ постача-ння та збуту | Коте-льня

Сировина і матеріали | 90,1 | 82,3 | 82,5 | 83,3––

Оплата праці | 1,5 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 8,1 | 8,0

Відрахування на соціальні заходи | 0,6 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 3,0 | 3,0

Амортизація | 2,0 | 3,1 | 3,1 | 3,2 | 9,5 | 10,1

Ремонт основних засобів | 1,5 | 1,6 | 1,3 | 1,3 | 11,3 | 11,8

Послуги газо, водо-, тепло-, електропоста-чання | 3,1 | 4,1 | 3,9 | 3,1 | 2,5 | 63,8

Транспортні послуги | 0,3 | 3,7 | 4,0 | 3,9 | 61,1 | 0,2

Загально виробничі витрати– | 1,9 | 1,9 | 1,9––

Інші витрати | 0,9 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 4,5 | 3,1

Загальна собівартість

продукції | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Вибір на користь даних понять обумовлюється їхньою достатністю для оцінки і управління витратами виробництва з різним ступенем деталізації. Поняття носій витрат дозволяє оцінити витрати з погляду їхньої спрямованості. Термін місце витрат сприяє визначенню причини виникнення і джерела витрат. У свою чергу поняття центр відповідальності необхідно для організації системи управління витратами виробництва в умовах ринку. При цьому центри відповідальності пропонуємо класифікувати в залежності від обраної класифікаційної ознаки (табл. 3).

В дисертаційній роботі запропонована схема оцінки витрат за центрами відповідальності, яка складається з послідовності виконання наступних етапів: оцінка первісних витрат за місцем їх виникнення; розподіл адміністративних витрат центру відповідальності; розподіл адміністративних витрат допоміжного виробництва центру відповідальності; розрахунок сукупних витрат центру відповідальності основного виробництва. При оцінюванні результатів діяльності керівництва центра відповідальності, рекомендуємо здійснити класифікацію витрат виробництва на регульовані (Зрег) і нерегульовані (Знер) даним центром відповідальності. Це дає можливість оцінити ефективності діяльності керівництва центра відповідальності на основі визначення відхилення регульованих витрат даного центру звітного періоду від базового.

Таблиця 3

Класифікація центрів відповідальності

Класифікаційна ознака | Види центрів

За носієм витрат | Центр витрат

Центр прибутку

Центр інвестицій

За функціональною ознакою | Виробничі

Обслуговуючі

Номінальні

За виробничим процесом | Основні

Функціональні

За госпрозрахунковим механізмом | Госпрозрахункові

Аналітичні

Розрахунок пропонуємо здійснювати за наступною формулою:

Ец = Кр х Врег , (1)

де Ец - ефективність діяльності керівництва центра відповідальності;

Врег - фактична величина регульованих витрат у звітному періоді;

Кр - коефіцієнт зниження регульованих витрат:

Іфр

Кр = _____ , (2)

Ібр

де Іфр - індекс зміни регульованих витрат у звітному періоді;

Ібр - індекс зміни регульованих витрат у базовому періоді.

Аналіз складу витрат при калькулюванні собівартості на підприємствах харчової промисловості Запорізької області показав, що з’явилася тенденція до зменшення частки витрат, пов’язаних з контролем процесу виробництва, і збільшення частки витрат, що не залежать від діяльності підприємства і конкретного центра відповідальності, тобто включаються директивно в собівартість. Для об’єктивної оцінки діяльності підприємства, у виробничих витратах необхідно виділяти незалежні від його діяльності і від роботи апарата управління. Доцільно здійснювати класифікацію витрат на виробництво продукції, на контрольовані (3кон) і неконтрольовані (3нек). Завданням керівництва підприємства є забезпечення зниження контрольованих витрат. Таким чином, напрямок управлінського персоналу на зниження собівартості продукції фактично повинен поширюватися на зниження контрольованих витрат.

Ефективність діяльності апарата управління підприємства пропонується визначити за формулою:

Е = Кк х Вкон , (3)

де Е - ефективність діяльності апарата управління підприємством;

Вкон - фактична величина контрольованих витрат у звітному періоді;

Кк - коефіцієнт зміни контрольованих витрат:

Іфк

Кк = _____ , (4)

Ібк

де Іфк -індекс зміни контрольованих витрат у звітному періоді;

Ібк - індекс зміни контрольованих витрат у базовому періоді.

Розрахунки показали, що виділення з загальної суми витрат контрольованих дозволило зробити процес планування на підприємстві більш точним. Практика використання існуючого способу оцінки витрат показала,що, індекс зміни витрат не опускається нижче числа помноженого на 10-2. Тому застосування класифікації виробничих витрат на контрольовані і неконтрольовані збільшило точність планування приблизно в десять раз.

Організація ефективної системи управління витратами прямо залежить від постановки аналітичної діяльності на підприємстві. Вірна організація аналізу і контролю витрат відповідно до сучасних вимог є найбільш важливим компонентом управління підприємствами. Ґрунтуючись на вивченні особливостей м’ясопереробного виробництва на прикладі ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат”, нами розроблений класифікатор причин відхилень від норм матеріальних витрат (рис. 2).

Рис. 2. Процедури аналізу відхилень від норм витрат виробництва

З метою вдосконалення системи управління витратами на підприємствах харчової промисловості організаційну структуру підприємств харчової промисловості слід доповнити картою відповідальності за витрати. Ефективність організації управління за картою відповідальності реалізується в поєднанні її з нормативним методом оцінки витрат.

Основними її складовими є: попереднє складання нормативних калькуляцій на основі технічно обґрунтованих діючих норм витрат за основними статтями витрат виробництва в натуральному і грошовому вираженні; аналіз змін діючих поточних норм у впровадженню організаційно-технічних заходів і визначенню впливу цих змін на рівень собівартості продукції; аналіз відхилень фактичних витрат від діючих норм по місцям їхнього виникнення, об'єктам (видам продукції, робіт, чи послуг однорідних виробів), статтям витрат, причинам і винуватцям (ініціаторам); аналіз фактичних витрат на виробництво з підрозділом витрат по нормах, відхиленням від норм і змінах.

ВИСНОВКИ

1. З урахуванням ринкової системи управління підприємством цільова концепція управління підприємства визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів ринку і можливостей підприємства. Запропонована концепція припускає, що управління витратами підприємства буде організовано з позиції функціонального підходу, тобто з позиції оцінки доцільності і необхідності тих чи інших робіт, що складають сутність загальних функцій підприємства. Запропонована система функціонального управління витратами розглядається як модель, форма реалізації, практичного втілення принципів і методів управлінського обліку, прийнятих Україною до реалізації.

2. В умовах ринкової економіки управління витратами виробництва на підприємствах може визначатися різними моделями поведінки (модель максимізації прибутку, модель максимізації продажів, модель максимізації росту, модель управлінської поведінки, модель максимізації доданої вартості). Для кожної з них характерний свій порядок пріоритетів стратегій (товарно-ринкова, ресурсно-ринкова, технологічна, інтеграційна, інвестиційно-фінансова, соціальна, стратегія управління) при прийнятті управлінських рішень. Вдало обрана модель поведінки і вірно визначені пріоритети стратегій є факторами, що дозволяють використовувати витрати виробництва з максимальною віддачею.

3. Підприємства харчової промисловості почали знижувати виробничі витрати за рахунок економії на сировину й енергію, впроваджувати більш економічні технології, скорочувати чисельність працівників, консервувати частину виробничих потужностей. До початку 2000 р. підприємства активізували свою діяльність по випуску нових прибуткових видів продукції, освоєнню нових ринків в інших регіонах, поліпшенню якості частини продукції. На сьогоднішній день підприємствам необхідно вирішувати не тактичні питання одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, пов'язані з управлінням ресурсами, поліпшенням стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої цінової стратегії з метою максимізації прибутку в довгостроковому періоді.

4. Пропонується методика оцінки управління витратами виробництва, у якій визначені основні елементи, по яких робиться аналіз управління окремих елементів виробничих витрат і на цій основі оцінюється ефективність виробництва. Загальна схема авторської методики управління витратами передбачає їх системний аналіз з розбивкою на етапи: 1. Попередній огляд стану об’єкта на основі показників фінансового стану, платоспроможності, рентабельності інтегрального показника ефективності виробництва; 2. Оцінка управління виробничими ресурсами; 3. Оцінка ефективності виробництва; 4. Моделювання залежності управління витратами виробництва від типу управління і вибору моделі поведінки.

5. В останні роки зменшується частка матеріальних витрат. Тому витрати на одиницю виробленої продукції зменшуються. При цьому позитивним є збільшення частки витрат на оплату праці - зарплати і відрахувань на соціальні заходи, тобто тієї частини витрат, які одночасно є частиною валової доданої вартості. Наслідком спаду виробництва основних видів продовольчих товарів стало скорочення обсягів споживання продуктів харчування. Задоволення потреб внутрішнього ринку в основних видах продовольчих товарів є недостатнім.

6. Упровадження ринкових інструментів в економічну систему змінило структуру інших витрат, що складають велику частину постійних витрат виробників. Постійні витрати впливають на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості. Але управління ними з метою підвищення ефективності виробництва не здійснювалося. Граничні постійні витрати весь період залежали тільки від обсягів продукції, що випускається, зміна яких, у свою чергу, була наслідком зміни споживчого попиту на ринку.

7. Реакції виробників у частині управління змінними витратами (а це в основному сировина, матеріали і напівфабрикати) оцінюються як ринково орієнтовані в конкурентному середовищі, де кожен виробник виступає як ціноотримувач. Управління постійними витратами на підприємствах галузі практично не здійснювалося, не дивлячись на те, що постійні витрати впливають на ефективність виробництва. Сформована економічна ситуація 2002 р. сприяла скороченню постійних витрат на підприємствах галузі і створенню резервів підвищення ефективності виробництва в короткостроковому періоді. Реакція підприємств на зовнішнє середовище в короткостроковому періоді пов’язане з ринковими критеріями ефективності виробництва в частині управління змінними витратами. У довгостроковому періоді в поведінці підприємств впливу на зміни факторів перспективного характеру не виявлено.

8. Побудована регресійна модель характеризує вплив росту витрат на паливо, енергію, оплату праці і трансакційних витрат (витрати на послуги сторонніх організацій, відсотки по банківських кредитах; податки, що включаються в собівартість) на обсяг випуску. Отже, при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати, що зростання постійних витрат буде приводити до статистично значимого зниження обсягів виробництва, якщо підприємства будуть продовжувати діяти в рамках моделі одержання максимального прибутку в короткостроковому періоді. Такий стан на підприємствах галузі обумовлений відсутністю управління постійними витратами виробництва.

9. У результаті сценарного прогнозу були сформовані варіанти довгострокового й ефективного функціонування підприємств, у яких при додатковому введенні устаткування не відбувається зниження поточної рентабельності виробництва й обсяг прибутку. Оптимальний варіант росту ефективності виробництва заснований на управлінні постійними і змінними витратами і характеризується наступними темпами зростання показників: щорічний темп росту обсягів виробництва складає 116,5%, заміна застарілого устаткування складає 20-30% від отриманого прибутку, темп росту витрат на оплату праці перевищує темп росту матеріальних витрат, прибуток і рентабельність щорічно зростають.

10. Аналіз витрат по центрах відповідальності припускає наявність відповідальності конкретних керівників (менеджерів) за визначені види витрат, що знаходяться під його безпосереднім впливом. Доцільно здійснювати класифікацію витрат на виробництво продукції, на контрольовані і неконтрольовані. Завданням керівництва підприємства є забезпечення зниження контрольованих витрат. Ефективність діяльності апарата управління підприємства пропонується визначити як добуток фактичної величини контрольованих витрат у звітному періоді і коефіцієнта зниження контрольованих витрат (відношення індексу зміни контрольованих витрат у звітному періоді до індексу зміни контрольованих витрат у базовому періоді).

11. При оцінюванні результатів діяльності керівництва центра відповідальності, базовим моментом є класифікація витрат виробництва на регульовані і нерегульовані даним центром відповідальності. Для оцінки ефективності діяльності керівництва центра відповідальності рекомендуємо формулу, у якій визначається відхилення витрат, регульованих конкретним центром відповідальності, даного звітного періоду від базового. Аналіз регульованих витрат по центрах відповідальності дозволяє контролювати хід виробничого процесу шляхом оперативного контролю динаміки зміни абсолютних і відносних показників діяльності підприємства і прийняття на їхній основі своєчасних управлінських рішень.

12. Організаційну структуру підприємств харчової промисловості слід доповнити картою відповідальності за витрати. Ефективна організація системи управління витратами за картою відповідальності забезпечується в сполученні з нормативним методом оцінки витрат. В роботі розроблена схема аналізу контрольованих витрат по центрах відповідальності для основного виробництва м’ясопереробного підприємства. Ґрунтуючись на вивченні особливостей ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат”, розроблений класифікатор причин відхилень від норм матеріальних витрат, за яким здійснюється поділ причин при відпуску в виробництва і при використанні в виробництві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Власюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 2. – С. 23-29.

2. Власюк Г.В. Концепція і принципи формування системи функціонального управління витратами // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – № 2. – С. 133-135.

3. Власюк Г.В. Оцінка управління витратами виробництва // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 54-60.

4. Власюк Г.В. Управління центрами відповідальності витрат на підприємствах харчової промисловості // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 15-19.

5. Власюк Г.В. Функціонально-структурна організація ефективного управління витратами підприємств харчової промисловості // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. – № 1. – С. 263-266.

6. Власюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Матеріали Всеукраїнських науково-практичних конференцій „Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств” та „Бухгалтерський облік та аудит”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 36-37.

7. Власюк Г.В. Значення обліку витрат для ефективного управління підприємством // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. ІІ. – С. 16-17.

8. Власюк Г.В. Розподіл витрат на підприємстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Економіка підприємств”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.– С. 39-40.

9. Власюк Г.В. Роль калькулювання в управлінні виробництвом // Збірник тез доповідей учасників „Тижня науки” в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ”. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2003. – Т.2. – С. 83-84.

10. Власюк Г.В. Стратегічне й оперативне управління витратами на підприємствах харчової промисловості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 13-14.

11. Власюк Г.В. Удосконалення економічних процесів підприємств: управління витратами // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень ‘2003”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 27. Економіка підприємства. – С. 16-17.

12. Власюк Г.В. Управління витратами на підприємстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Сучасні проблеми економіки підприємства”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. І. – С. 72-73.

АНОТАЦІЯ

Власюк Г.В. Організаційно-економічний механізм управління витратами виробництва на підприємствах харчової промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами – Національний університет харчових технологій, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено розробці науково-обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення управління витратами підприємств харчової