НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Вітовська Ірина Володимирівна

УДК 349.6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ВИКЛЮЧНОЇ (МОРСЬКОЇ) ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право.

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені В. Стефаника, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з навчальної роботи.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Костицький Василь Васильович, Міністерство фінансів України, заступник міністра;

- кандидат юридичних наук Тихий Павло Володимирович, Харківський господарський суд, суддя.

Провідна установа – кафедра цивільного і трудового права, Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, м. Одеса.

Захист відбудеться “25” грудня 2004 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий “19” листопада 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Спасибо-Фатєєва

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічні та правові реформи, пов'язані з ринковими перетвореннями в Україні, позначилися на правовому режимі її природних ресурсів. Вони потребують оновленої ролі держави в забезпеченні механізму використання природних ресурсів, у тому числі виключної (морської) економічної зони України.

Морське середовище як система, що при юридичному поділі на різноманітні морські простори, для яких встановлено відповідний правовий режим, не втрачає єдності. Морські ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери земної кулі та необхідною частиною для соціально-економічного розвитку держав, задоволення основних потреб людей, діяльності в галузі виробництва продовольства, збереження екосистем.

Економічно руйнівні моделі розвитку в багатьох країнах світу призвели до деградації морських ресурсів, що позначається на обсязі та якості останніх. Тому виникає необхідність у забезпеченні оптимального використання та захисту природних ресурсів морів, особливо тих, що перебувають під суверенітетом держав ? у виключній (морській) економічній зоні.

Проте проблема правового регулювання використання відповідних морських природних ресурсів є багатогранною і в деяких аспектах залишається відкритою (правовий режим та класифікаційні критерії природних ресурсів, що надаються в користування, різноманітність об'єктів та суб'єктів правовідносин). У нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, існує велика кількість суперечностей та прогалин. Така недосконалість законодавства простежується при порівнянні нормативно-правових актів, що стосуються правового режиму природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; визначення їх видів; встановлення класифікаційних критеріїв поділу; здійснення управлінських функцій стосовно використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони тощо.

Все це зумовлює необхідність проведення системно-цілісного (уніфікованого) наукового дослідження правового регулювання відповідної сфери правовідносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт, затверджених вченою радою юридичного інституту Прикарпатського університету імені В. Стефаника (протокол № 2 від 4 жовтня 2000 р.), та пов’язане з Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є розгляд основних елементів змісту права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони; розроблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у зазначеній сфері. Це зумовило такі завдання наукового пошуку:

- уточнити і конкретизувати юридичне поняття морських природних ресурсів; здійснити природно-науковий аналіз їх видів та обґрунтувати необхідність правового регулювання; визначити правовий режим виключної (морської) економічної зони та її природних ресурсів;

- визначити правові основи використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України; обґрунтувати наукове поняття права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;

- виявити напрямки імплементації міжнародно-правових норм у національне законодавство про виключну (морську) економічну зону України;

- визначити коло суб'єктів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та охарактеризувати правові гарантії їх захисту;

- проаналізувати управління в галузі використання
природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; охарактеризувати особливості юридичної відповідальності за порушення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;

Об'єкт дисертаційного дослідження - приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з використанням природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, практика їх застосування, а також положення правової доктрини в цій сфері.

Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у процесі реалізації об’єктивного та суб’єктивного права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використані історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний та інші методи наукового пізнання.

За допомогою історичного методу дисертанткою були досліджені історичні аспекти та особливості встановлення міжнародно-правового простору – виключної (морської) економічної зони. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі поглядів науковців на визначення поняття природних, зокрема морських, ресурсів. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів у галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження міжнародно-правових документів щодо реалізації права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України.

Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України розглядалося з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І. Андрєйцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, Н.Р.Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В.Костицького, М.В.Краснової, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Размєтаєва, А.К.Соколової, П.В. Тихого, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та ін.

Дисертанткою також були використані доробки учених-правознавців представників радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: М.М. Брінчука, М.І. Васильєвої, О.К. Голиченкова, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, В.В. Петрова та ін.

У процесі роботи використані праці представників галузей природничо-наукових знань, які досліджували зазначені питання, а саме: І.І.Серобаба, Л.К.Себах, Н.Г.Астрова, В.В.Фоміна, Л.І.Бойко.

Основною нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Закон України "Про виключну (морську) економічну зону України", Конвенція ООН по морському праву 1982р. та інші національні і міжнародні нормативно-правові акти, в даній галузі екологічних правовідносин.. В дисертації використано практику діяльності природоохоронних органів Одеського регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що наукова робота виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням сутності та змісту правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Це одна з перших дисертаційних робіт, в якій на основі дослідження правових засад використання природних ресурсів зазначеної зони запропоновано рекомендації щодо вдосконалення екологічного законодавства в цій сфері.

На захист виносяться такі наукові положення:

1) з урахуванням положень Конвенції ООН з морського права (1982), інших джерел міжнародного та національного екологічного законодавства вперше проведено дослідження поняття природних ресурсів виключної (морської) економічної зони. Останні поділяються на “живі ресурси”, тобто такі, які при раціональному вилученні спроможні до відновлення, та “неживі ресурси”, тобто такі, які не відновлюються при вилученні з місця їх залягання;

2) дістало подальший розвиток дослідження питання щодо поняття права спеціального користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Воно розглядається як експлуатація відповідних об’єктів, що пов’язана з певним впливом на їх фізичний стан (наприклад, відокремлення, вилучення, добування тощо). Проведено класифікацію видів користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони;

3) отримало подальший розвиток вивчення питання про суб’єктний склад правовідносин, що виникають при користуванні природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Поділяючи їх на дві групи – вповноважені та зобов’язані, дисертантка досліджує і систематизує права та обов’язки зазначених суб’єктів;

4) вперше обґрунтовується теза, щодо якої об’єктивне право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони становить один із самостійних інститутів екологічного права України. Дисертантка розглядає його як складову частину більш загального та комплексного інституту – інституту права природокористування;

5) на підставі дослідження загально-правових та галузевих принципів удосконалено систему принципів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони та проведено їх класифікацію;

6) з урахуванням положень Концепції загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в дисертації вперше обґрунтовано значення міжнародно-правових норм для реалізації права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне екологічне законодавство;

7) запропоновано поняття гарантій здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони як системи правових засобів та способів, що забезпечують реалізацію, охорону і захист прав суб’єктів на експлуатацію природних об’єктів відповідної зони. Пропонується їх наукова класифікація та досліджується зміст.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:

- у правотворчому процесі – шляхом вдосконалення екологічного законодавства України, розроблення проекту Екологічного кодексу України та запропонованого дисертанткою проекту Положення про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;

- у науково-дослідницьких роботах – у процесі подальших досліджень проблем використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України;

- у навчальному процесі – шляхом читання лекцій та проведення практичних занять з курсу „Екологічне право України”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, викладені в науковій роботі, обговорювалися на спільних засіданнях кафедр теорії держави і права та кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені В.Стефаника; були оприлюднені на перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів "Молодь в юридичній науці" (10-11 листопада 2002 р., м. Хмельницький), на міжрегіональній науково-практичній конференції „Забезпечення екологічної безпеки ? обов’язок Української держави” (24-25 вересня 2004 р., м. Івано-Франківськ)

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в чотирьох наукових статтях та двох тезах наукових повідомлень.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Робота композиційно складається з вступу, двох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 168 сторінок, із яких основний текст - 185 сторінок, кількість використаних джерел - 198 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність та новизна обраної теми дослідження, визначаються головна мета та завдання роботи, її структура, характеризуються методологія дослідження, науково-практичне значення, підкреслюються теоретична і практична спрямованість одержаних результатів.

Розділ 1. „Загальна характеристика права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони” присвячено дослідженню природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України як об’єктів права користування, поняття та різновидів користування відповідними ресурсами, суб’єктів такого користування, правових засад, принципів і міжнародно-правових стандартів використання природних ресурсів цієї зони.

У підрозділі 1.1. „Природні ресурси виключної (морської) економічної зони як об’єкти права користування” дисертантка зазначає, що для всестороннього та комплексного аналізу проблеми права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України необхідно обґрунтувати поняття відповідних природних ресурсів як об'єктів права користування та їх правовий режим.

Згідно з Конвенцією ООН з морського права (1982) поняття "природні ресурси" поділяється на дві складові частини:

1) "живі ресурси" (the living resources - англ.) ? це природні ресурси, які при раціональному використанні спроможні до відновлення. До них належать будь-які види фауни (водні тварини, риба) і флори (наприклад, водорості);

2) "неживі ресурси" (non-living resources - англ.). У правовому аспекті вони розглядаються як природні ресурси, що не відновлюються при вилученні з місця їх залягання. Міжнародне право встановлює, що складовою частиною "неживих ресурсів" є "мінеральні ресурси".

Як зазначає дисертантка, режим морських ресурсів у межах внутрішніх морських вод істотно відрізняється від режиму морських ресурсів економічної зони. До початку 70-х років ХХ ст. у СРСР існували тільки традиційні категорії морських просторів (внутрішні морські води, територіальне море і відкрите море район за межами територіального моря). Істотні зміни в правовому режимі морських природних ресурсів нашої держави (у складі колишнього СРСР) відбулися внаслідок встановлення всіма причорноморськими державами виключних економічних зон. Так, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 лютого 1984 р. “Про економічну зону СРСР” були здійснені заходи щодо забезпечення економічних інтересів СРСР у даній зоні.

З прийняттям Верховною Радою України 16 травня 1995 р. Закону України “Про виключну (морську) економічну зону України” відбулися істотні зміни у правовому режимі природних ресурсів за межами територіального моря та в урегулюванні відносин у даній сфері з урахуванням норм міжнародного права.

Відповідно до цих норм морські живі ресурси – це морські організми, що перебувають у природному середовищі виключної (морської) економічної зони.

Згідно з поширеним міжнародно-правовим визначенням „морські живі ресурси означають популяції плавникових риб, молюсків, ракоподібних і всіх інших видів живих організмів”, що живуть в юридично визначеному морському районі.

До морських неживих ресурсів належать мінеральні ресурси та корисні копалини. Слід зазначити, що міжнародне право відмежовує ці поняття. Мінеральні ресурси – це „ресурси на місці”, тобто ресурси в місці їх залягання, а корисні копалини – це вилучені з місця залягання мінеральні ресурси.

Дисертантка доходить висновку, що чітке визначення кола природних ресурсів виключної (морської) економічної зони та їх класифікація мають сприяти забезпеченню систематизації і вдосконаленню правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. Вирішення цього завдання вбачається у прийнятті спеціального нормативно-правового акта “Про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України”.

У підрозділі 1.2. “Правове поняття та різновиди користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони” зазначається, що природні ресурси виключної (морської) економічної зони надаються в порядку спеціального використання, тобто на основі дозволів компетентних державних органів.

До особливостей об’єктів права спеціального природокористування належить те, що вони підлягають передачі та закріпленню за конкретними суб’єктами, забезпечуючи задоволення їх потреб; використовуються на умовах платності та дозвільності (ліцензійності); підлягають державно-правовій реєстрації і юридичній фіксації в природноресурсових кадастрах.

Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони полягає в законодавчому закріпленні суверенних прав України щодо розвідки, розроблення і збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, з метою управління цими ресурсами, а також здійсненні інших видів діяльності з економічної розвідки та розроблення зазначеної зони, в тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій та вітру.

Крім суверенних прав на природні ресурси, Закон України “Про виключну (морську) економічну зону України” передбачає юрисдикцію України у своїй виключній (морській) економічній зоні щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища.

У роботі наводиться класифікація відповідних видів користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України, а також детально характеризується їх правовий зміст.

У підрозділі 1.3. ”Суб’єкти права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони” досліджується проблема визначення суб’єктів правовідносин у галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, а також наводиться перелік прав і обов’язків цих суб’єктів.

До суб'єктів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони дисертантка відносить державу в особі відповідних державних органів, юридичних та фізичних осіб, іноземні держави, а також іноземних фізичних та юридичних осіб.

Державні органи, які реалізують повноваження держави, поділяються на дві групи. Перша складається з органів загальної компетенції – Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації. До другої групи належать органи спеціальної компетенції – Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет природних ресурсів, Державний департамент рибного господарства та рибної промисловості Мінагропрому України.

В роботі проаналізовано права і обов’язки суб’єктів, безпосередньо зацікавлених у реалізації своїх інтересів, та суб’єктів, що належать до державних органів, які наділені владними повноваженнями, а також надаються пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони.

У підрозділі 1.4. „Правові засади використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони” розглядається система правових норм, що регулюють суспільні відносини в цій сфері.

На думку дисертантки, правові норми, що регулюють відповідне коло суспільних відносин, у своїй сукупності становлять один із самостійних інститутів екологічного права - інститут права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України. Його слід розглядати як частину більш загального та комплексного інституту права природокористування, що є складовою частиною екологічного права.

Інститут права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, який сформувався в рамках екологічного права, спрямований на врегулювання тієї частини суспільних відносин, що виникають у зв’язку з експлуатацією природних об’єктів виключної (морської) економічної зони.

Першоосновою виникнення зазначеного інституту стало прийняття Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України”, в якому визначено поняття виключної (морської) економічної зони, суверенні права та юрисдикція України в цій зоні, співробітництво з іншими державами, врегульовано правовідносини щодо збереження й використання рибних та інших живих ресурсів, умови проведення морських наукових досліджень, передбачено правові заходи щодо запобігання забрудненню морського середовища та деякі інші питання.

Усе це свідчить про глибинну природу цього інституту, для якого характерна єдина спрямованість юридичних прийомів впливу на предмет правового регулювання.

На думку дисертантки, необхідно формально виділити відповідний інститут у самостійний розділ майбутнього єдиного нормативно-правового акта екологічного законодавства України – Екологічного кодексу України, про розроблення і прийняття якого точиться дискусія в юридичній літературі (В.І. Андрейцев, В.К. Попов, О.С.Колбасов, Ю.С. Шемшученко та ін).

Саме в цьому Кодексі мають знайти своє відображення правові чинники, які дозволять розширити та вдосконалити межі правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.

Підрозділ 1.5. „Принципи права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони” присвячено дослідженню основних ідей та головних засад, що характеризують відповідне коло правовідносин.

На думку дисертантки, принципи права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони є різновидом галузевих принципів екологічного права, до яких належать такі: сталий екологічний розвиток; гармонійна взаємодія суспільства і природи; забезпечення екологічної безпеки; дотримання екологічних стандартів і нормативів; правове забезпечення стимулювання користувачів природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; пріоритетність екологічних вимог над іншими у підтриманні екологічної системи в нормальному стані; екосистемний, цільовий та комплексний підходи до врегулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони; застосування методів екологічного прогнозування.

Дисертанткою здійснено всебічний аналіз кожного із наведених у роботі принципів права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, обґрунтовується їх значущість для правового регулювання відповідних суспільних відносин.

Підрозділ 1.6. „Міжнародно-правові стандарти використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони” присвячено дослідженню міжнародних аспектів формування правових засад використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України.

На думку дисертантки, проблема забезпечення ефективного використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України виходить за межі національного значення, має глобальний характер і потребує вирішення на міждержавному рівні. У зв’язку з цим національне регулювання зазначених питань повинно максимально повно імплементувати стандарти та вимоги міжнародного права, використовувати накопичений досвід міжнародного співробітництва у сфері експлуатації цих об’єктів. Особливо це стосується законодавства Європейського Союзу, оскільки в Україні діє Концепція загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схвалена постановою Верховної Ради України від 21 листопада 2002 р.

Дисертантка зазначає, що міжнародні конвенції та угоди, ратифіковані Верховною Радою України, дозволяють визначити основні напрямки розвитку національного законодавства та розробляти загальнодержавні і регіональні програми в галузі забезпечення раціонального використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, прискорити процес створення єдиної загальнодержавної програми забезпечення раціонального та ефективного використання морських ресурсів у наукових, лікувальних, економічних та екологічних цілях. Прийняті міжнародно-правові норми з відповідних питань диктують необхідність вдосконалення, істотної зміни і доповнення чинного національного екологічного законодавства України, побудови його відповідно з виробленими міжнародно-правовими стандартами і принципами.

Розділ 2. „Організаційно-правовий механізм використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони” присвячено дослідженню питань реалізації правових гарантій захисту суб’єктивних прав користувачів природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, управлінню в галузі використання цих ресурсів, а також юридичній відповідальності за порушення права користування природними ресурсами цієї зони.

У підрозділі 2.1. „Гарантії захисту суб’єктивних прав користувачів природних ресурсів виключної (морської) економічної зони” відмічається, що практичне значення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України полягає в його реальності, а саме – в можливості практичного здійснення відповідних повноважень.

В юридичній літературі проблема правових гарантій прав користувачів є однією з актуальних. З огляду на загальнометодологічні чинники дисертантка пропонує розглядати гарантії здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони як систему правових засобів та способів, що забезпечують реалізацію, охорону і захист суб’єктивних прав фізичних та юридичних осіб щодо використання природних об'єктів цієї зони в межах, визначених екологічним законодавством.

Зміст правових гарантій становить сукупність двох взаємопов’язаних елементів: правових засобів реалізації діяльності суб’єктів відповідних правовідносин та способів захисту суб’єктивного права. На думку дисертантки, належне правове регулювання дії всіх суб’єктів у правовідносинах, що виникають у зв’язку з використанням природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, – це загальна правова гарантія прав юридичних та фізичних осіб, інших суб’єктів цих правовідносин.

Безпосереднє здійснення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони можливе лише в умовах охорони та захисту її природних ресурсів. Тому гарантіями здійснення даного права є весь комплекс соціально-економічних, політичних та організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки, збереження і відтворення природних ресурсів виключної (морської) економічної зони.

У підрозділі 2.2. „Управління в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони” проаналізовано діяльність органів управління в галузі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони та досліджено їх взаємодія.

Ме-тою управ-лін-ня в даній га-лу-зі є за-без-пе-чен-ня ре-а-лі-за-ції екологічного за-ко-но-дав-ст-ва, оскі-ль-ки управ-лін-ня – це в пе-р-шу чер-гу ви-ко-нав-чо--ро-з-по-ря-д-ча ді-я-ль-ність. Крім то-го, управління має сво-їм за-вдан-ням за-без-пе-чити про-ве-ден-ня ефе-к-ти-в-них і ком-пле-к-с-них захо-дів з охо-ро-ни, ра-ці-о-на-ль-но-го ви-ко-ри-с-тан-ня природних ресурсів, уз-го-дже-ні-с-ть у ді-ях усіх су-б’єк-тів екологічних правовідносин. Виходячи з цих положеннь, дисертантка пропонує розглядати дер-жа-в-не управ-лін-ня в га-лу-зі використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України як дер-жа-в-но--вла-д-ну ді-я-ль-ність, засновану на ви-ко-нав-чо--ро-з-по-ря-д-чих засадах, яка здій-с-ню-єть-ся від-по-ві-д-ни-ми ор-га-на-ми і спря-мо-ва-на на до-три-ман-ня норм національного та міжнародного екологічного за-ко-но-дав-ст-ва, що регулює суспільні відносини у зазначеній сфері.

У підрозділі 2.3. „Юридична відповідальність за порушення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони” розкривається загальнотеоретичне поняття юридичної відповідальності за порушення права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони. Посилаючись на літературні юридичні джерела, дисертантка відзначає, що проблема юридичної відповідальності у цій сфері виходить за межі галузевих юридичних наук і є важливим завданням загальносоціологічного дослідження (Г.І.Балюк).

За порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону винні особи несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. За її допомогою реалізується державний примус до виконання норм законодавства про виключну (морську) економічну зону. В дисертації досліджено кожний із зазначених видів юридичної відповідальності.

Розглядаючи питання співвідношення окремих видів юридичної відповідальності, дисертантка звертає увагу на певні недоліки чинного законодавства в цій галузі. Так, ст. 21 Закону України „Про виключну (морську) економічну зону України” передбачає, що цивільно-правову відповідальність, встановлену законодавством України за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону, несуть на загальних підставах тільки фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства). До юридичних осіб застосовуються спеціальні санкції. Відповідно до ст. 26 цього Закону відповідальність юридичних осіб обмежується санкціями адміністративно-правового характеру, тобто притягнення їх до цивільної відповідальності фактично виключається. Для юридичних осіб максимальною санкцією за забруднення моря в економічній зоні (при повторному порушенні) є виплата штрафу в сумі 660 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією судна. Проте, у разі великого розливу нафти такі санкції лише в незначній мірі можуть компенсувати збитки, спричинені морським ресурсам економічної зони, які можуть становити сотні мільйонів доларів.

Висловлюється думка, що встановлення різних видів юридичної відповідальності для фізичних та юридичних осіб є необґрунтованою.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з реалізацією права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони.

Підбито загальні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у галузі використання природних ресурсів цієї зони.

Особливість правового режиму виключної (морської) економічної зони є досить багатогранною. Зокрема, законодавство України закріпило суверенні права Української держави щодо розвідки, розроблення та збереження як живих, так і неживих ресурсів у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах (у тому числі виробництва енергії шляхом використання води, течій, вітру в межах даної зони). Крім того, держава має виключну юрисдикцію щодо створення й використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень. Це стосується, наприклад, платформ та бурових вишок для розвідки і видобутку нафти, відомостей щодо морських течій, взаємодії вітру та атмосфери.

Проте в чинному екологічному законодавстві право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони не має зовнішнього відокремлення у вигляді спеціального нормативно-правового акта.

Існуюча розпорошеність правових норм не спроможна забезпечити повне і комплексне регулювання використання та охорони природних ресурсів даної зони. Внаслідок такого стану спостерігаються постійне погіршення екологічної якості унікальних природних ресурсів морського середовища і неможливість досягнення поєднання максимально ефективного використання даних ресурсів із забезпеченням екологічної стабільності у виключній (морській) економічній зоні.

В дисертації запропоновано структуру проекту постанови Кабінету Міністрів України „Про використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРКОЮ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Вітовська І.В. До питання користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Івано-Франківськ: Плай, Прикарпатський університет ім. В. Стефаника. – 2001. ? Вип. 5. – С. 123-130.

2. Вітовська І.В. Органи управління в галузі використання та охорони природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України// Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Івано-Франківськ: Плай, Прикарпатський університет ім. В. Стефаника. – 2002. – Вип. 9.? С. .

3. Вітовська І.В. Деякі аспекти імплементації норм міжнародного права в сферу національної правової охорони природних ресурсів морського середовища // Проблеми законності. Республ. міжвідом. науковий збірник // Відповід. редактор В.Я.Тацій. – Харків: Націон. юрид. академія України імені Ярослава Мудрого, 2003. ? Вип. 59. – С.67-73.

4. Вітовська І.В. Організаційно-правові аспекти здійснення геологічного дослідження надр у виключній (морській) економічній зоні України // Наше право. - К., 2004. ? Вип. 1. ? С.104-107.

5. Вітовська І.В. До питання здійснення рибальства у виключній (морській) економічній зоні України // Молодь в юридичній науці: Збірник тез доповідей Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів. – Хмельницький: ХІУП, 2002. – С.167-169.

6. Вітовська І.В. До питання відповідальності за порушення законодавства щодо використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Харків: Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 2003.- Вип. 6. – С.197-203.

АНОТАЦІЇ

Вітовська І.В. Правове регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06.- земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право. - При-ка-р-пат-ський національний уні-вер-си-те-т імені В.Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному і всебічному дослідженню питань правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Розглянуто питання щодо поняття і класифікації природних ресурсів, які можуть використовуватися в межах виключної (морської) економічної зони. Відносини з права користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони досліджено як самостійний правовий інститут, що перебуває на стадії формування. Проведено комплексне дослідження екологічного законодавства з питань правового регулювання використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України. Сформульовано концептуальні положення, обґрунтовано нові позиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: виключна (морська) економічна зона, право користування природними ресурсами виключної (морської) економічної зони, міжнародно-правові стандарти.

Витовская И.В. Правовое регулирование использования природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06. – земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. – Прикарпатский университет имени В. Стефаника, Ивано-Франковск, 2004.

Диссертацию посвящено комплексному и всестороннему исследованию вопросов правового регулирования использования природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины. Рассмотрен вопрос в отношении понятия и классификации природных ресурсов, которые могут использоваться в рамках исключительной (морской) экономической зоны. Предложено комплексное понятие использования природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины.

К особенностям права специального использования природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны Украины относится то, что они подлежат передаче и закреплению за конкретными субъектами, обеспечивая удовлетворение их потребностей; используются на условиях платности и лицензионности; подлежат государственно-правовой регистрации и юридической фиксации в природноресурсовых кадастрах.

Особенность правового режима исключительной (морской) экономической зоны заключается в законодательном закреплении суверенных прав Украины относительно разведки, разработки и сохранения природных ресурсов, как живых, так и неживых, в водах, которые покрывают морское дно, на морском дне и в его недрах, с целью управления этими ресурсами, а также осуществления иных видов деятельности по экономической разведке и разработке в названной зоне, в том числе производства энергии путем использования воды, течений и ветров.

Исследовано содержание прав пользователей природными ресурсами исключительной (морской) экономической зоны. Отношения по праву пользования природными ресурсами исключительной (морской) экономической зоны рассмотрены как самостоятельный правовой институт, который пребывает на стадии формирования. Проведено комплексное исследование экологического законодательства по вопросам правового регулирования использования природных ресурсов исключительной (морской) экономической зоны. В работе сформулированы концептуальные положения, обоснованы новые позиции по усовершенствованию действующего законодательства.

Ключевые слова: исключительная (морская) экономическая зона, право пользования природными ресурсами исключительной (морской) экономической зоны; международно-правовые стандарты.

Vitovska I.V. The lawful control of the natural resources usage of the marine economic area of Ukraine. - Typescript.

Thesis for obtaining the scientific degree of the candidate of law in specialty 12.00.06. ? land law, agrarian law, ecological law, natural resource law. ? The Precarpathian University named after V. Stefanik.

Thesis is devoted to the complex and detailed investigation of the lawful control of the natural resources usage of the marine economic area of Ukraine. It has been considered the concept and classification of the natural resources that can be used within the marine economic area of Ukraine. It has been analyzed the rights of users of the natural resources usage of the marine economic area. The relationship referring to the rights of the natural resources usage of the marine economic area have been observed like an independent law institute being organized. It has been carried out the complex investigation of the ecological legislation of the lawful control of the natural resources usage of the marine economic area of Ukraine. It has been formulated the conceptual views as well as the new positions of the legislation in laws have been proved.

Key words: exclusive (maritime) economic zone, natural resources right of use of exclusive (maritime) economic zone, international legal standards.

Відповідальний за випуск

кандидат юридичних наук

Шарапова С.В.

Підписано до друку 10.11.2004. Формат 60х90 1 /16.

Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.

Умовн. друк. арк. 0,7. Облік. вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 2154.

Друкарня

Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого

61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.