КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВИХВАТЕНКО Микола Тимофійович

УДК 331(09):778.27.331

ІСТОРІЯ ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА

В УКРАЇНІ

(КІНЕЦЬ XVIII – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

07.00.07 – історія науки і техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Центрі історії аграрної науки Державної наукової

сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений

працівник сільського господарства України

Вергунов Віктор Анатолійович,

директор Державної наукової сільськогосподарської

бібліотеки УААН

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Руда Світлана Петрівна,

провідний науковий співробітник відділу історії науки і

техніки Центру досліджень науково-технічного

потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України

доктор сільськогосподарських наук, професор

Слюсар Іван Тимофійович

завідувач лабораторії меліоративного землеробства

Інституту землеробства УААН

Провідна установа: Східноукраїнський національний університет ім.

Володимира Даля Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться “01” липня 2004 р. о 14 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.0001.01 при Центрі українознавства Київського

університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60,

ауд. 108).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського

Національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ,

вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “28” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Піскун В.М.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В житті людства завжди було, є і буде одним із найважливіших питання самозабезпечення продовольством і сільськогосподарською сировиною. Воно вирішується насамперед за рахунок позитивних результатів діяльності аграрних галузей, що займають важливе місце в економічному потенціалі України. Так, із 60 млн. гектарів її території 42 млн. становлять сільськогосподарські угіддя, в тому числі 33 млн. гектарів – рілля.

Існує діалектичний зв’язок аграрного сектору із переважною більшістю галузей промисловості. Понад 60% від обсягу валової продукції сільськогосподарського виробництва надходить на промислову переробку. Частка продукції, що використовується у самому секторі на виробничі потреби (насіння, корми тощо) становить 20%. Близько 30 галузей легкої та харчової промисловості працюють безпосередньо на сільськогосподарській сировині й удвічі більше – на сировині та на півфабрикатах сільськогосподарського походження. Водночас аграрний сектор використовує продукцію понад 90 галузей промисловості.

У свою чергу серед сільськогосподарських галузей найважливіше місце посідають землеробські. Рівень розвитку цих галузей, екстенсивне або інтенсивне функціонування, залежить від іманентно притаманним їм системам. Цим, насамперед, і визначається актуальність теми дослідження, яке висвітлює проблеми зародження й розвитку знань про системи землеробства в Україні.

Наша держава набула незалежність у 90-х роках ХХ ст. Уже на початку нового століття намітилися тенденції формування її, як великого виробника хліба. У свою чергу це сприяло стимулюванню не тільки аграрного сектору, а й економіки держави в цілому. Подальший розвиток землеробських галузей, орієнтований на експорт продукції, потребує нарощування і впровадження у сільськогосподарську практику знань про системи землеробства в Україні. Цим також зумовлюється актуальність обраної для дослідження проблеми.

Аналіз історичного значення науково-практичних знань про системи землеробства дає змогу розробити практичні рекомендації та використовувати найбільш суттєві елементи минулого в сучасній аграрній справі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН по виконанню науково-технічної програми УААН на 2001 - 2005 рр.: “Започаткування, становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні” (№ держреєстрації 0102U001526); Вивчення наукового потенціалу наукових установ УААН (№ держреєстрації 0102U00550).

2

Мета і завдання дослідження полягає у вивченні, узагальненні та систематизації знань про становлення і розвиток систем землеробства в Україні (кінець ХVIII – початок ХХ ст.).

Зазначена мета конкретизується такими завданнями:

- висвітлити передумови виникнення та формування науково-практичних знань про системи землеробства в Україні у кінці XVIII – на початку ХХ століть;

- здійснити порівняльний аналіз поступових наукових здобутків і практичних знань про системи землеробства в різні періоди;

- систематизувати на кожному з означених етапів рівень уявлень про системи землеробства, визначити при цьому ступінь їх системності та комплексності, відповідно до наявного стану загального розвитку наук;

- висвітлити наукові надбання вчених і практиків-аграріїв, які народилися та працювали в Україні, або зробили певний внесок у розвиток аграрної науки та поширення науково-практичних знань про систему землеробства.

Об’єктом дослідження є вивчення теоретичної спадщини вчених-аграріїв і досвіду практиків щодо систематизації наукових уявлень про системи землеробства та їх практичне впровадження на теренах України наприкінці XVIII – на початку ХХ століття.

Предметом дослідження є науково-практичні знання про системи землеробства в Україні.

Методологічною основою є відомі методи історичного пізнання: загальнонаукові та спеціально-історичні. Одним із найважливіших загальнонаукових є логічний метод, застосування якого дозволило чітко визначити структуру та зміст дисертації. Внутрішня логіка кожного розділу завдяки цьому відображає системи землеробства, що історично розвивалися.

Велике значення у дослідженні процесу зародження та розвитку наукових знань про системи землеробства мало застосування методів наукового дослідження від абстрактного до конкретного і навпаки. Зокрема, це стосувалося вивчення загальних рис тієї чи іншої системи землеробства, коли виокремлювалися або абстрагувалися їх найбільш суттєві якості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що обрана тема вперше комплексно висвітлюється у вітчизняній історіографії;

–

–

–

3

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання положень і висновків дослідження при вивченні й підготовці узагальнюючих праць з історії науки і техніки та історії аграрної науки зокрема.

Зміст і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці відповідних курсів і спецкурсів, при підготовці навчальних і методичних посібників, при читанні лекцій з історії України, аграрної та загальної історії науки і техніки, у вступних лекціях з багатьох дисциплін агрономічного профілю.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, проміжні результати та висновки обговорені на наукових форумах, а саме: на науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми з історії аграрної науки Півдня України” (2000 р., м. Луганськ); на першому регіональному семінарі молодих учених у м. Луганську (24 – 25 серпня 2002 року), на засіданнях ученої ради та науково-практичних семінарах у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці УААН у 2000-2004 рр.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють кінець XVIII – початок ХХ століття. Вибір означеного періоду зумовлений своїм доленосним значенням як для українського народу, так і для людства в цілому. Саме в цей час у суспільно-політичному та соціально-економічному житті світу й України спостерігалися значні зміни в становленні та розвитку систем землеробства.

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 9 друкованих праць. З них – 3 публікації у матеріалах науково-практичних конференцій і семінарів, 6 публікацій в наукових фахових журналах і збірниках наукових праць.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг роботи – 214 сторінок, із них 184 сторінки основного тексту, бібліографія складається з 277 науково-літературних джерел і подана на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, розглядається методологічна основа, формулюється мета і завдання, визначається наукова новизна положень, що виносяться на захист, розкривається науково-теоретичне і практичне значення дослідження.

У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” автор розглядає здобутки попередників і систематизує джерельну базу проблеми.

4

Показано, що дослідження проблеми зародження систем землеробства як однієї з найважливіших окремих галузей аграрної науки привертала увагу вчених різних наукових напрямів. Всі літературні джерела, які містять історико-економічний аспект досліджуваної проблеми, можна поділити на кілька великих груп.

До першої відносяться публікації С.М.Богданова Богданов С.М. Обновление сельского хозяйства в России: Переход к плодосмену.- СПб,1910.- 85с., що побачили світ до 1917 року. В них, на основі розгляду доробок агрономів-науковців ХІХ століття, обґрунтовано необхідність переходу від трипілля до плодозміни, а також перевага нововведень. В окремому розділі “Поліпшення господарства у різних місцевостях Росії” розкриваються регіональні особливості вирішення проблеми.

Загальним недоліком цих та інших публікацій того часу є теза стосовно того, що система землеробства, як наука, розроблена російськими вченими. Таким чином, ці праці були тенденційними, спрямованими на підвищення авторитету і могутності Російської імперії, недостатньо уваги приділялося дослідженням українських учених.

Другу групу публікацій становлять наукові праці радянського періоду. Вони поділяються на дослідження: 1) 20-х – початку 30-х років ХХ століття; 2) 30-х – першої половини 50-х років; 3) другої половини 50-х – першої половини 80-х років.

У публікаціях, що побачили світ у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття, тобто в період “коренізації” (“українізації”), історія розвитку систем землеробства викладається з українознавчих позицій. Їм притаманна ідея виділення особливого внеску українських учених у дослідження проблеми.

Праці 30-х – першої половини 50-х років ХХ ст. готувалися з огляду на сталінський режим з усіма притаманними йому атрибутами та ідеологією Коваль Т.А. Борьба с засухой : Из истории русской агрономии .- М., 1949.- 323 с.; Материалы по истории земледелия СССР .- М., 1952.-С.553-613. Історії, по суті справи, як такої у них не було. Проблеми систем землеробства та їх змін досліджувались лише у контексті вирішення окремих питань. Деякою мірою це стосується і досить фундаментального історико-економічного дослідження Г.О.Герасимова Герасимов Г.А. Учение о системах хлебопашества в русской сельскохозяйственной науке конца XVIII – начала XIX вв. - М., 1954.-347 с..

Дослідження другої половини 50-х – першої половини 80-х років відроджували .аграрну історію у часі та якісному плані, зокрема з проблеми формування і зміни систем землеробства. Головним їх недоліком було використання так званої класової ідеології та методології.

5

Серед фундаментальних праць цього періоду слід відзначити доробку доктора економічних наук Ф.С.Крохальова Крохалев Ф.С. О системах земледелия: Исторический очерк. – М., 1960.- 432 с.. У цьому дослідженні відсутня об’єктивна наукова оцінка доробок учених-аграріїв, на яких, до того ж, навішували ідеологічні ярлики.

Показовим у цьому плані є вислів про те, що “на противагу вченню І.А.Стебута, О.І.Скворцова та інших буржуазних агрономів-економістів, погляди яких на розвиток систем господарства ґрунтувалися на антиісторизмі і страждали буржуазною обмеженістю, в основі ленінського вчення про системи сільського господарства (по термінології В.І.Леніна, “системах землеробського господарства”) лежить теорія історичного матеріалізму” Там же.- С.11..

Праці Ф.С.Крохальова співзвучне видання А.А.Вербіна Вербин А.А. Очерки по развитию отечественной агрономии: Введение в агрономию. - М., 1958.-262 с.. Підготоване як навчальний посібник “Вступ до агрономії”, воно подає популярний виклад становлення сільськогосподарської науки з найдавніших часів. Окремі сторінки, хоча їх незначна кількість, присвячені викладу опису систем землеробства.

Друга половина 80-х років ХХ ст. стала періодом початкового перегляду методологічних підходів до багатьох історичних проблем, починаючи із загальних питань історії науки та техніки і закінчуючи окремими аспектами суто історії аграрної галузі, включно з виділенням висвітлення розвитку систем землеробства.

Окрему групу становлять публікації часу набуття суверенітету колишніми радянськими республіками та сучасності. У них має місце досить-таки об’єктивне викладення матеріалу. Це стосується як українських, так і зарубіжних видань Поликарпов В.С. История науки и техники: Учебное пособие.- Ростов-на-Дону, 1998.- 352с.; Історія світової науки і техніки : Навчальний посібник / Під ред. А.П. Огурцова .- К., 2000.-664 с..

Серед останніх найбільш фундаментальною є праця О.О.Ніконова “Спираль многовековой драмы: Аграрная наука и политика России (XVIII – XX вв.)”, що побачила світ у Росії в 1995 році Никонов А.А. Спираль многовековой драмы : аграрная наука и политика России ( XVIII – XX вв.).- М, 1995.- 574 с..

У 90-х - на початку 2000-х років питання української історії науки і техніки виділяються в окрему групу історичних проблем. Відповідно побачили світ загальні публікації. Серед них виділяється праця В.І.Онопрієнка “Історія української науки ХІХ – ХХ століть” Онопрієнко В.І. Історія української науки століть: Навчальний посібник.-К., 1998.-304с., в якій досить вдало розкриті здобутки українських учених, у тому числі і з аграрної проблематики. Проте питання аграрної науки стосовно проблеми, що розглядається, у ній відсутні.

6

На основі сучасної методології підготовлена й “Історія науки і техніки” Л.М.Бєсова Бєсов Л.М. Історія науки і техніки. З найдавніших часів до кінця двадцятого століття. 2-е вид., переробл. і доп. - Харків, 2000.-250 с.. Це ґрунтовна праця, але, як і попередня, вона не містить питань, що пов’язані із сільськогосподарською наукою і технікою.

Поглиблений інтерес становить монографія Є.О.Антонова “Становлення та сучасний стан науково-агрономічного знання” Антонов Е.А. Становление и современное состояние научно-агрономического знания : Монография. - Харьков, 1992. -117 с.

. У ній проаналізовані й досліджені основні етапи наукової агрономії у двох формах – класичній та сучасній, розкрита специфіка агрономічної методології, місце останньої у системі методологічного знання. Фрагментарно висвітлені й питання, деякою мірою близькі за своєю методологією до тих, які вивчаються у дисертації.

Історіографічний огляд, таким чином, показує, що проблема зародження та формування науково-практичних знань про системи землеробства у другій половині XVIII – на початку ХХ століття була предметом дослідження різних авторів. Але до останнього часу не існує системного й узагальненого комплексного дослідження з означеного питання, не проаналізовано в історичному плані теоретичний та практичний український досвід.

Таким чином, як свідчить аналіз, в опублікованих працях відсутній суто український елемент: не показано вагомого внеску українських учених, завуальована роль України як теоретичної та практичної бази дослідження передумов виникнення і змін систем землеробства; відсутнє комплексне об’єктивно-історичне висвітлення проблеми, що досліджується в дисертаційній роботі.

Джерелознавчі дослідження ґрунтуються на матеріалах, які слід поділити на п’ять груп. У межах цього поділу слід визначити праці видатних учених України та тих, хто готував свої праці на матеріалах українського підґрунтя. Практичні здобутки виконавців впровадження систем землеробства на усіх етапах у межах досліджуваного періоду були почерпнуті з описів окремих поміщицьких та інших господарств з фондів ДНСГБ УААН, Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАН України, Національної парламентської бібліотеки. Особлива увага при цьому приділялась рукописам і періодичним виданням, матеріалам Департаменту землеробства, Міністерства землеробства, земських агрономів. Значне місце серед джерел займають статистичні матеріали.

7

У другому розділі роботи “Передісторія та започаткування наукових уявлень про системи землеробства до кінця XVIII ст.” проаналізовано передумови формування аграрної науки та утворення перших наукових систем землеробства. Автор зазначає, що витоки науково-

агрономічних знань своїми коренями сягають глибокої давнини. У своїй основі вони мають зародки як практичного, так і теоретичного характеру.

До перших відноситься виникнення і розвиток примітивних систем землеробства. Найпростішими системами землеробства, що виникли в світовому просторі ще на зорі існування людства, були вогнева або підсічна в лісових, і заліжна – у степових і лісостепових районах проживання людини. Перехід людини до осілого способу життя привів до виникнення перелогової системи землеробства.

За паровою системою землеробства вся земельна площа знаходилась у стані обробітку. Зміна культур здійснювалася у вигляді двопілля: 1) пар, 2) кукурудза, а також: 1) пар, 2) озиме жито; або у вигляді трипілля: 1) пар, 2) озимина, 3) ярі зернові. Парова система землеробства уже в другій половині ХVІІІ ст. почала суперечити новим економічним умовам, виявивши невідповідність зернового трипілля потребам економічного розвитку країни. Проте самостійної аграрної науки в практичному розумінні цього терміну ще не існувало, хоча передумови для її виникнення визрівали і набували чинності.

Автор доводить, що сільськогосподарська практика, у тому числі і з використання примітивних систем землеробства, знайшла своє відображення у народній агрономії. Остання поставала в Україні тим підґрунтям, на якому узагальнювався на рівні емпіричного побутового усвідомлення перший сільськогосподарський досвід.

У розділі зазначено, що складання умов для уособлення агрономічної науки, мало в Україні свої особливості.

По-перше, доводиться, що на теренах України землеробство виникає ще у IV – III тис. до н.е. у межах Трипільської культури. Землеробські традиції закріплювалися в подальші періоди, зокрема в І тис. до н.е. (за свідченням Геродота), у Київській Русі, литовсько-польську та козацьку добу.

По-друге, із зародженням агрономічної науки наприкінці XVIII ст., як самостійної галузі, Україна об’єктивно поставала полігоном для впровадження передових систем землеробства.

У розділі викладені основи науково-практичного уявлення системи землеробства, що склалося напередодні XVIII ст. Окремо висвітлена науково-практична діяльність першого вітчизняного професора землеробства М.І. Ліванова, розглянуті його теоретичні висновки стосовно землеробської науки у період його роботи на Миколаївщині. Наведені перші практичні

8

здобутки і проаналізовані факти поодинокого впровадження нових систем землеробства в окремих губерніях України.

У третьому розділі “Формування наукових знань про системи землеробства в першій половині XIX ст.” розкрито стан та особливості змін в аграрних знаннях в умовах кризи

феодально-кріпосницької системи та проаналізовано науково-теоретичну і практичну діяльність перших наступників плодозміни.

У першій половині ХІХ століття в суспільно-економічному житті України продовжували панувати кріпосницькі відносини. Переважна більшість земель, як засіб виробництва, перебувала у монопольній власності дворянства, а селянство, основна виробнича сила, - у феодальній залежності від поміщиків або держави. Так, напередодні реформи 1861року в руках поміщиків зосереджувалось понад 70% усієї землі та близько 60% загальної чисельності селян.

Показано, що крім поміщиків право на купівлю і володіння землею одержали купці, міщани, державні та удільні селяни (поміщицькі селяни одержали таке право у 1848р.)

20 лютого 1803 р. видано указ про вільних хліборобів, який передбачав звільнення кріпосних селян на волю за викуп із землею цілими селами або окремими сім’ями за спільною угодою селянина з поміщиком.

У першій чверті ХІХ ст. значно змінилося і селянське землеволодіння. Землі в руках заможної частини селянства були одним з основних джерел подальшого збагачення й економічного зміцнення, джерелом росту нової сільської буржуазії.

Пристосовуючись до умов нових товарно-грошових відносин, прагнучи збільшити прибутковість своїх маєтків, частина поміщиків розширяла площі посіву найбільш поширених на внутрішньому та зовнішньому ринках зернових і технічних культур за рахунок скорочення пасовищ та селянських наділів, впроваджувала у сільськогосподарське виробництво різні машини й інші удосконалені знаряддя праці, переходила від трипілля до багатопілля.

Історичний огляд розвитку систем землеробства дозволяє дійти висновку, що у 20-х і 30-х роках ХІХ століття пропаганда плодозмінної системи землеробства в Україні посилюється. Зокрема, проаналізовані погляди прибічників і противників плодозміни.

Окреме місце в розділі займає аналіз діяльності В.Я.Ломіковського та інших поміщиків, що впроваджували у своїх маєтках прогресивні системи землеробства.

У розділі зроблено висновок, що у дореформений період сільськогосподарська література не знала єдиного терміну, що означав би поняття “система землеробства”. Усі агрономи-економісти дореформеного періоду розглядали систему землеробства як спосіб розведення культурних рослин на полях заради прибутку. Отже, вони розширювали поняття “система землеробства” за межі

9

агротехнічних рамок, включали в нього також виробничий напрям господарства і на цій основі розрізняли дві сторони системи землеробства – агротехнічну й економічну.

У четвертому розділі “Трансформація систем землеробства як наукової галузі в другій половині XIX - на початку XX ст.” розкриті два найважливіших періоди в розвитку агрономічних знань з досліджуваної проблеми.

Підкреслено, що у другій половині XIX ст. велику роль відіграли реформи в аграрному секторі 60-х роках.

Водночас розкрита змістовна діяльність Одеського Товариства сільського господарства. Найважливішими питаннями були: системи землеробства з обробітком ґрунту за допомогою великих борін і катків; вирощування та насінництво сільськогосподарських рослин тощо.

Автор аналізує праці О.В.Совєтова і О.М. Енгельгардта й доводить, що плодозміна – це не закон природи, а витвір людини для своїх цілей.

У розділі підкреслено, що у другій половині XIX – на початку XX століття визначне значення мали 90-ті роки та початок нового століття – другий період. Це був так званий час модернізації економіки. З точки зору наукових уявлень він пов’язаний з узагальненнями у природничих та філософських науках і практичними здобутками вітчизняної дослідної сільськогосподарської справи.

Автор доводить, що утвердження системного підходу дозволило по-новому підійти до вчення про системи землеробства. Землеробська наука почала розглядатися у комплексі як система, у взаємозв’язку зі своїми складовими.

З огляду на це у дисертації розглянуті творчі ідеї українських вчених С.М.Виноградського та В.Л.Омелянського, знавця південних степів України О.О.Ізмаільського та багатьох інших дослідників.

Проаналізовано дослідну справу з землеробської науки, визначено періоди її розвитку, підкреслено особливості землеробських досліджень у кожному з них. Виявлені регіональні особливості.

Розкрита практика впровадження систем землеробства у селянських і поміщицьких господарствах, виявлена її особливість у кожному з означених їх типів.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати проведеного дослідження, що винесені на захист :

Як свідчить дисертаційне дослідження, землеробство було складовою частиною соціально-економічного життя в Україні.

10

1. Своїми коренями українська агрономічна практика сягає багатовікової давнини. Ще задовго до Геродота, у період Трипільської культури за даними археологічних знахідок простежуються елементи розвиненого землеробства. Характерно, що сам Геродот вказує, по-перше, на наявність на теренах майбутньої України орного землеробства; по-друге, засвідчує його розвинений характер, що дає змогу експортувати хлібну продукцію.

2. Свідчення про наявність землеробства як провідної галузі буття українського народу означені в таких елементах народної агрономії, як казки, прислів’я, приказки тощо. Змістовність народної агрономії із власне українськими елементами підкреслює сталий характер і значимість аграрної галузі.

3. Аналіз та порівняння результатів дослідження вітчизняних і зарубіжних учених підтверджують, що процес зародження наукових знань про системи землеробства має багатовікову історію і у своїй основі базується як на народній агрономії, так і на природничих, гуманітарних й економічних науках. Аналіз дозволяє стверджувати, що вперше на науковій основі було узагальнено землеробську практику в античному світі. Але всі наведені висновки ґрунтувалися не тільки і не стільки на власному (грецькому та римському) досвіді, а й на практиці інших народів, зокрема тих, що жили на теренах майбутньої України.

4. Процес зміни систем землеробства зумовлений не тільки природними законами, а й волевиявленням людей, їх економічними інтересами, потребами товарного розвитку сільського господарства. У дисертації з огляду на вище означене, історичний аналіз здійснено з урахуванням розвитку українського суспільства.

5. На відміну від попередників, на основі новітньої методології внесені зміни й обґрунтовані етапи розвитку науково-практичних знань про системи землеробства в Україні.

По-перше, це донауковий період, який сягає своїми коренями у давнину, базується на народній агрономії, первинних наукових уявленнях. Він завершується в останній чверті XVIII ст.

Другий розпочинається наприкінці XVIII ст. і пов’язаний з епохою Просвітництва. На цьому етапі сільськогосподарська наука завершує своє виокремлення як самостійна серед природничих наук в Україні і за кордоном. Значний внесок у розробку науково-практичних знань з агрономії зробив М.Ліванов.

Третій охоплює першу половину XIX ст., коли сільськогосподарська наука, насамперед відповідно до потреб розвитку товарного аграрного сектору економіки, висуває на перший план необхідність переходу в практичній площині до прогресивної плодозмінної системи землеробства. На цьому етапі виокремлень діяльність хлібовиробників Полтавщини, Херсонщини та Миколаївщини, що стали засновниками експорту сільськогосподарської продукції.

11

Четвертий датується другою половиною XIX - першими десятиріччями XX ст. Він поділяється у свою чергу на два етапи:

а) пореформений, коли імпульс розвитку наукам давала економіка, що знаходилася на етапі становлення;

б) 90-ті роки XIX ст. – початок XX ст., тобто епоха так званої модернізації. Значний вплив на формування землеробської науки мали узагальнення у природничих, філософських та економічних науках, затвердження як методологічного системно-структурного методу.

6. Порівняльний аналіз досягнень провідних вітчизняних учених –землеробів та їх зарубіжних сучасників дозволив оцінити наукову спадщину перших та її значення для розвитку аграрної науки в Україні. Спираючись на вітчизняну практику, вчені розвинули ідеї попередників, пристосували свої здобутки до потреб української економіки.

7. Усвідомлюючи первинний характер землеробської праці, історичні тенденції землеустрою та землекористування для майбутніх поколінь можна стверджувати, що їх роль у діяльності агросфери зростатиме.

Дисертаційне дослідження дає змогу усвідомити реальні тенденції подальшого розвитку українського суспільства, яке потребує: по-перше, визнання його сучасної сутності, як аграрно-промислової держави; по-друге, необхідність визначення типу і рівня культури землеробства, які притаманні цивілізації, в межах якої в історичних формах здійснюється українська державність.

Сучасний розвиток України потребує визначення в аграрній сфері реальної ситуації, усвідомлення природного, науково-технічного потенціалу, створення соціально сприятливих сценаріїв конструктивних зрушень, що потребує впровадження адекватних (адаптованих) агротехнологій.

Комплексний розгляд в історичному аспекті розвитку систем землеробства дає змогу на початку ХХІ ст. українській державі зробити цивілізаційний вибір. Усвідомлюючи важливість інформаційних ресурсів і виробничих комплексів слід визначити, що вагомим у процесі вибору стає аграрний потенціал.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

12

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Вихватенко М.Т. Історія зародження та розвитку систем землеробства в Україні (кінець ХVIII– початок ХХ століття) .

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. Центр українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація присвячена проблемі вивчення теоретичної спадщини, ролі та місця українських вчених і практиків-аграріїв у здобутках сільськогосподарської науки в кінці ХХІІІ– на початку ХХ століття. У контексті світового розвитку аграрної науки і техніки виявлені чинники зародження систем землеробства, що впроваджувалися на теренах України.

Досліджені основні особливості формування наукових знань про системи землеробства на кожній стадії їх становлення у відповідності до соціально-економічних умов з урахуванням специфіки життєдіяльності українського суспільства. Розкриті здобутки вітчизняних вчених – М.І. Ліванова, В.Я. Ломіковського, С.М.Виноградського, В.Л.Омелянського, О.О.Ізмаїльського та

13

інших у створені комплексного системного вчення про системи землеробства в Україні.

Ключові слова: землеробство, системи землеробства, агрономія, сільськогосподарська

(аграрна) наука, етапи розвитку науково-практичних знань в Україні.

АННОТАЦИЯ

Выхватенко Н.Т. История зарождения и развития систем земледелия в Украине (конец XVIII – начало ХХ столетия).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 – история науки и техники. Центр украиноведения Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертация посвящена проблеме изучения теоретического наследия, роли и места украинских ученых и практиков-аграриев в достижениях мировой и отечественной сельскохозяйственной науки в конце XVIII – начале ХХ века.

Детально проанализирована предыстория возникновения научных представлений о системах земледелия. На фоне мирового опыта раскрыта роль отечественной народной агрономии, перечислены и обобщены основные предпосылки формирования земледельческой науки. Подчеркнуто, что лишь в конце XVIII века были созданы реальные условия для формирования научно – практических знаний по земледелию. Проанализирован вклад первых украинских ученых и практиков, в частности М.И. Ливанова.

Рассмотрены социально-экономические предпосылки развития научно – практических знаний по агрономии в первой половине XIX века. Указаны особенности их применительно к Украине. Представлен обширный фактологический материал и сделаны его обобщения в соответствии с достижениями аграрной науки рассматриваемого периода.

Особое внимание уделено трансформации систем земледелия, как научной отрасли во второй половине XIX и, особенно, на рубеже XIX – XX веков. Раскрыты характерные черты научного прорыва в агрономических знаниях. Показано общее и специфическое в преломлении представлений и практическом воплощении наиболее прогрессивной – плодопеременной системы земледелия применительно к крестьянским (отрубным, хуторским, общинным) и помещичьим хозяйства.

Раскрыты достижения отечественных ученых – В.Я.Ломиковского, С.М. Виноградского, В.Л.Омелянского, А.А.Измаильского и других в создании комплексного учения о системах земледелия в Украине на этапе модернизации отечественной экономики.

Ключевые слова: земледелие, системы земледелия, агрономия, сельскохозяйственная (аграрная) наука, этапы развития научно-практических знаний в Украине.

14

ANNOTATION

Nicolay T. Vihvatenko. The History of Origin and Development of Systems of Agriculture in Ukraine (the end of XVIII - the Beginning of XX Century).

The Dissertation on Reception of a Scientific Degree of the Candidate of Historical Sciences. Speciality 07.00.07 – History of Sciences and Techniques. The Center of Ukrainian Studies. Kiev Taras Shevchenko National University, Kiev, 2004.

The dissertation is devoted to a problem of study of a theoretical heritage, a role and a place of the Ukrainian scientists and practical landowners in achievements of an agricultural science in the end of XVIII - the beginning of XX century. In a context of world and all-Russian development of an agrarian science and techniques factors of origin of systems of agriculture which took root on open spaces of Ukraine are revealed.

In research the basic features of formation of scientific knowledge of systems of agriculture are investigated at each stage of their becoming according to social and economic conditions in view of specificity of ability to live of the Ukrainian society. Works of native scientists - Livanov, Lomikovsky, Vinogradsky, Omelyansky, Izmailsky, etc. - on creation of the complex system doctrine about systems of agriculture in Ukraine are considered.

Key words: agriculture, systems of agriculture, agronomics, an agricultural (agrarian) science, stages of development of scientific-practical knowledge in Ukraine.

Підписано до друку 24.05.04 р.

Формат паперу 60х84/16. Папір офс.

Спосіб друку – ризографія.

Ум. друк. арк. 1. Обл.-вид. арк.1.

Замовлення №23, тираж 100.

Видавництво Київського університету

економіки і технологій транспорту,

м. Київ, вул. Миколи Лукашевича, 19