МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Вівчар Олександра Йосипівна

УДК 338.24:330.332

АКТИВІЗУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.06.01. – Економіка, організація і

управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет “Львівська політехніка”, директор Інституту економіки і менеджменту |

Офіційні опоненти –

доктор економічних наук, професор

Продіус Іван Прокопович,

Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри менеджменту

кандидат економічних наук

Іщук Світлана Олексіївна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

докторант |

Провідна установа – |

Ужгородський національний університет, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород |

Захист відбудеться “16” грудня 2004 року о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд.301-Б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “15” листопада 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Пащенко І.Н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більшість вітчизняних підприємств не володіють достатнім потенціалом для технічного і технологічного оновлення виробничо-господарської діяльності. Зміна форм власності з державної на приватну або змішану загострило проблеми акумулювання фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів і ефективного управління ними. Сьогодні за даними статистики незначна частка вітчизняних підприємств має можливість фінансувати оновлення активів довготривалого користування та формувати базу із удосконалення професійного рівня працівників і адміністративного персоналу. Більшість підприємств використовують застаріле обладнання і не мають можливостей провести якісні зміни управлінського і виробничого характеру. Проблема полягає у тому, що моделі активізування інвестиційної діяльності підприємств (ІДП), які пропонують міжнародні організації і уряди інших країн, потребують адаптації для їх успішного застосування в Україні, проте масове активізування ІДП на загальнонаціональному рівні вимагає розроблення власного підходу до збільшення обсягу інвестицій у вітчизняні підприємства і розроблення механізмів підвищення ефективності використання підприємствами інвестиційних ресурсів.

У науковій літературі значну увагу приділено особливостям оцінки інвестиційної привабливості на різних рівнях, методам регулювання інвестиційної діяльності, підходам до аналізу і управління інвестиційними портфелями та інвестиційними проектами тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Х.Андерсена, В.Беренса, І.Бланка, Л.Гітмана, В.Геєця, М.Герасимчука, А.Гойка, Д.Джонка, П.Завліна, А.Загороднього, Л.Лазебника, І.Продіуса, С.Іщук, О.Кузьміна, В.Козика, М.Колісника, С.Куголя, Д.Колддела, А.Казанцева, А.Мазаракі, В.Мікловди, Б.Нідлза, А.Пересади, П.Рогожина, Дж.Сороса, Ю.Стадницького, Л.Серова, О.Устинка, В.Шевчука та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інвестиціями, є певні питання, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них слід віднести проблеми оцінювання ефективності та рівня ризику активізування ІДП, реалізації функцій і методів управління активізуванням ІДП тощо. Крім того, недостатньо формалізованим є понятійний апарат щодо інвестиційної діяльності, який потребує уточнення. Вирішенню вказаних проблем, а також удосконаленню управління активізування ІДП присвячене дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з держбюджетною темою Національного університету “Львівська політехніка” ДБ/ІНВЕСТ “Формування умов забезпечення інвестиційної привабливості підприємств та механізмів залучення іноземних інвестицій”(розділ 2 “Розробка рекомендацій щодо покращення інвесстиційного клімату в Україні”, підрозділ 2,9 “Вдосконалення методів портфельного інвестування”, номер державної реєстрації №0102U001182, затвердженої рішенням НТР НУ “Львівська політехніка”, протокол №12 від 17.12.2001 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення управління активізування ІДП.

Завданням роботи є:

· уточнити категорію “інвестиція”;

· виявити сутнісні ознаки поняття “активізування інвестиційної діяльності” і здійснити класифікацію методів активізування ІДП;

· дослідити особливості управління активізуванням ІДП;

· розробити методичні рекомендації до оцінювання ефективності активізування ІДП;

· виявити фактори, що зумовлюють ризик активізування ІДП і розробити методичні рекомендації до оцінювання рівня цього ризику.

Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність на підприємствах. Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методологічні та прикладні положення щодо активізування інвестиційної діяльності підприємства.

Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем ухвалення ефективних управлінських рішень щодо залучення інвестиційних ресурсів підприємствами, здійснення ними інвестицій, розроблення і впровадження заходів щодо підвищення їх ефективності. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються інвестиційної діяльності. У ході дослідження вивчено та проаналізовано матеріали практичної діяльності низки підприємств, які отримують та здійснюють інвестиції в інші підприємства, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з цієї тематики.

Методи дослідження. У кандидатській дисертації використано загальні та спеціальні методи наукового пізнання: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (у ході дослідження обсягу і структури залучених в Україну інвестиційних ресурсів; динаміки показників, які характеризують стан інвестиційної діяльності в Україні; для виявлення чинників, які впливають на обсяг залучених і здійснених підприємством інвестицій); статистичного аналізу (для виявлення тенденцій на інвестиційному ринку України і чинників, які їх зумовлюють); методи абстрагування, формалізації, конкретизації , гіпотетичний метод (для уточнення класифікації інвестицій, методів активізування ІДП, принципів планування активізування ІДП тощо); метод екстраполяції (для обґрунтування тісноти взаємозв’язку між обсягом залучених і вкладених підприємством інвестиційних ресурсів, а також ефективністю їх використання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо активізування ІДП. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що:

вперше:

· розроблено методичні рекомендації з оцінювання ефективності активізування ІДП, основою яких стали відносні показники, які характеризують обсяг залучених та вкладених підприємством інвестиційних ресурсів і ефективність їх використання. Застосування методу екстраполяції сприяло обґрунтуванню тісноти взаємозв’язку між вказаними категоріями;

удосконалено:

· методичні рекомендації з оцінювання рівня ризиковості заходів із активізування ІДП, які, на відміну від існуючих підходів, базуються на розрахунку середньозваженого значення коефіцієнта варіації факторів, що зумовлюють ризик активізування інвестиційної діяльності підприємства і коригування на його величину узагальнювального показника ефективності активізування ІДП;

· управління активізуванням ІДП, зокрема виділено і обґрунтовано принципи планування процесу активізування ІДП, уточнено сутність стратегічного планування і планування реалізації стратегії з активізування ІДП. На відміну від існуючих положень, конкретизовано характер організаційних змін, які необхідні для активізування ІДП, і схематичну модель реалізації функції регулювання у ході активізування ІДП.

одержало подальший розвиток:

· поняття “інвестиція” (придбаний або створений ресурс для отримання його власником конкретного результату) на засадах виділення і обґрунтування сутнісних ознак цього поняття (виникнення відносин власності внаслідок створення або придбання майна; орієнтація суб’єктів інвестування на цільовий результат; ефективність вкладення коштів). Уточнено класифікацію інвестицій за допомогою введення нової класифікаційної ознаки (за цільовими результатами запропоновано виділяти інвестиції економічного, соціального, техніко-технологічного та комбінованого характеру);

· поняття “активізування ІДП” (сукупність дій інвестора або розпорядника ресурсів, спрямованих на збільшення обсягу та ефективності залучених і вкладених ресурсів) і класифікація методів активізування ІДП (за змістом – адміністративні, економічні, соціально-психологічні, інформаційні; за рівнем застосування - методи, які застосовують органи державного управління інвестиційною діяльністю; і методи, які використовують керівники підприємств та їх об’єднань) на підставі виділення показників, які характеризують активізування ІДП і чинників, що на них впливають.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо оцінювання ефективності і рівня ризику активізування ІДП, а також пропозиції щодо удосконалення управління активізуванням ІДП доведено до рівня конкретних рекомендацій. Вони можуть бути використані підприємствами-реципієнтами та інвесторами для підготовки управлінських рішень щодо залучення і реалізації інвестицій.

Розроблені методичні підходи щодо оцінки ефективності активізування ІДП та оцінки рівня ризику ІДП використовуються на таких підприємствах ТзОВ “Черемшина” (довідка № 21-9/86 від 26.03.2004 р.), ТзОВ “Взуття-3” (довідка №17-8/37 від 1.03.2004 р.), а також використовується філією “Львівське центральне відділення Промінвестбанку” (довідка №08/43/1 від 19.05.2004 р.).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін: “Гроші та кредит”, “Фінанси підприємств”, “Фінанси” для студентів базового напряму – “Економіка і підприємництво”; “Фінансовий менеджмент” для базового напряму “Менеджмент” (довідка №68-14-547 від 17.06.2004 р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять його індивідуальний внесок .

Апробація роботи. Основні положення і результати досліджень дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися та були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції “Менеджмент і міжнародне підприємництво” (м. Львів, 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації” (м. Чернівці, 2000 р.), на міжвузівських конференціях “Проблеми розвитку фінансової системи та обліку” (м. Львів, 14 –15 березня 2000 р.; 28 березня 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях” (м. Донецьк, 20-21 травня 2004 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 14 наукових праць (наукові статті та тези доповідей) загальним обсягом 2,82 друк. арк. З них особисто автору належить 2,4 друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 9 наукових статей, в тому числі 8 одноосібно.

Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 160 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить 23 таблиці, 17 рисунків, список використаних літературних джерел із 185 найменувань, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теорія і практика активізування інвестиційної діяльності підприємства” – досліджено сутнісні характеристики процесу активізування ІДП, розкрито сутність методів активізування ІДП, виділено і обґрунтовано проблеми активізування ІДП

За результатами огляду літературних джерел і проведених досліджень у дисертації виділено сутнісні характеристики поняття “інвестиція” (виникнення відносин власності внаслідок створення або придбання майна; орієнтація суб’єктів інвестування на цільовий результат; ефективність вкладення коштів). На підставі цього уточнено категорію “інвестиція” і суміжних з ним понять, а також уточнено класифікацію інвестицій. Як показали проведені дослідження, інвестиція – це ресурс, придбаний або створений для одержання його власником конкретного результату (економічного; соціального; техніко-техноло-гічного; комбінованого). Інвестиція є ресурсом, оскільки використовується у підприємницькій та інших видах діяльностей для отримання цільових результатів. Цей ресурс може мати матеріальний або нематеріальний характер, але він має потенційну здатність забезпечувати його власнику досягнення цільових результатів внаслідок ефективного управління ним. А інвестування є розміщенням або використанням ресурсів за такими принципами: зміна власника (формування власника) об’єкта інвестування, отримання цільових результатів внаслідок інвестування, досягнення певного рівня ефективності інвестицій тощо.

Як відомо, розрізняють такі види інвестицій: за формами власності (приватні, державні, змішані (спільні)); за об'єктами вкладення коштів (реальні та фінансові); за регіональною ознакою (внутрішні та зовнішні); за терміном інвестування (строкові і безстрокові (короткострокові і довгострокові)); за характером участі у інвестиційному процесі (прямі та портфельні); за рівнем ризику (ризикові і безризикові); за спрямованістю дій (нетто-інвестиції; брутто-інвестиції; екстенсивні інвестиції; реінвестиції). На підставі уточнених у дисертації сутнісних ознак поняття “інвестиція” у класифікацію введено нову класифікаційну ознаку. За цільовими результатами запропоновано виділяти інвестиції економічного (вкладення, які здійснюються для отримання економічного ефекту), соціального (вкладення, які здійснюються для одержання соціального ефекту), техніко-технологічного (вкладення, які здійснюються для отримання техніко-технологічного ефекту) та комбінованого (вкладення, які здійснюються для одержання як мінімум двох з вищевказаних ефектів) характеру.

Проведені дослідження показали, що інвестиційну діяльність підприємства характеризує обсяг залучених і вкладених інвестицій, а також рівень ефективності їх використання. Тобто обсяг інвестицій та їх ефективність є критеріями активізування інвестиційної діяльності підприємств (ІДП). Зважаючи на вищесказане, активізування ІДП – це сукупність дій інвестора або розпорядника ресурсів, націлених на збільшення обсягу та підвищення ефективності залучених і вкладених ресурсів. Дії інвестора та підприємства-реципієнта щодо активізування ІДП зводяться до підготовки, ухвалення і реалізації управлінських рішень у сфері інвестування. Вони стосуються посилення факторів позитивної дії і нейтралізації, нівелювання впливу факторів негативної дії на показники ефективності активізування ІДП.

Вивчення фактичних матеріалів показує, що активізування ІДП здійснюється певними методами, які є сукупністю способів впливу інвесторів, підприємств-реципієнтів та органів державного управління інвестиційною діяльністю на обсяг і ефективність вкладених і залучених інвестиційних ресурсів. Ці методи необхідно класифікувати за двома ознаками: за змістом (адміністративні, економічні, соціально-психологічні, інформаційні); за рівнем застосування (методи, які застосовують органи державного управління інвестиційною діяльністю; методи, які використосовують керівники підприємств та їх об’єднань). До методів активізування ІДП також належать методи опрацювання управлінських рішень, метод експерименту, а також методи природничо-технічного класу: математичні, кібернетичні тощо.

Проведені дослідження показали, що сьогодні в Україні ще не сформовано ефективного механізму активізування ІДП. Так, обсяг інвестицій в національну економіку України постійно зростає, проте темпи і обсяги приросту є низькими. Відомо, що за підрахунками фахівців для активного виходу підприємств більшості галузей з кризи необхідно залучити 40 – 50 млрд.дол. На 1 січня 2003 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України становив всього 5339 млн. дол. США. Інвестиції надійшли із 111 країн світу. Іноземні інвестиції вкладено у 8690 підприємств України. Серед регіонів попереду за обсягами залучених інвестицій м. Київ – 1848,9 млн. дол. США, області: Київська – 419,5 млн. дол. США, Донецька – 389,4 млн. дол. США, Запорізька – 362 млн. дол. США, Дніпропетровська – 359,4 млн. дол. США, Одеська –289,3 млн. дол. США, Львівська –220,3 млн. дол. США, Харківська – 164,1 млн. дол. США і Автономна Республіка Крим – 194,8 млн. дол. США. На них припадає 79,6% загального обсягу залучених інвестицій.

Однією з основних причин, яка гальмує інвестиційні процеси в Україні є низький платоспроможний попит населення. За даними офіційної статистики рівень ВВП на одного жителя України становить 4,2 тис. дол. США. Для порівняння у країнах ЄС цей показник становить 21,3 тис. дол. США, у Болгарії - 5,5 тис. дол. США, Румунії - 5,6 тис. дол. США, Латвії - 6,5 тис. дол. США, Естонії – 8 тис. дол. США. Варто зауважити, що, незважаючи на невеликий приріст залишків грошових коштів на рахунках фізичних і юридичних осіб, у банках України упродовж аналізованого періоду їх темпи були низькими і нестійкими (табл. ).

Огляд та аналіз періодичних видань на інвестиційну тематику, а монографічної літератури показав, що проблеми, які пов’язані з активізуванням ІДП, можна розділити на групи: глобальні, регіональні, національні, місцеві. З огляду на об’єкт і предмет дослідження зупинимось на проблемах, які виникають на рівні підприємства. Джерелами виникнення проблем активізування ІДП є зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства. Так, зовнішнє середовище

Таблиця 1

Динаміка коштів фізичних і юридичних осіб

на ощадних і депозитних рахунках у банках України в 1992–2003 рр., тис.грн.

Станом на конкретну датуУчасникиСумасуб'єкти господарюванняфізичні особи | 1 січня 1992 | 1 | 1 | 2 | 1 січня 1993 | 17 | 3 | 20 | 1 січня 1994 | 323 | 30 | 353 | 1 січня 1995 | 2208 | 214 | 2422 | 1 січня 1996 | 3672 | 615 | 4287 | 1 січня 1997 | 3914 | 1231 | 5145 | 1 січня 1998 | 4052 | 2305 | 6357 | 1 січня 1999 | 5160 | 3119 | 8278 | 1 січня 2000 | 7837 | 4319 | 12156 | 1 січня 2001 | 11941 | 6644 | 18585 | 1 січня 2002 | 14313 | 11172 | 25485 | 1 січня 2003 | 18382 | 19002 | 37384 |

формується під впливом загальносвітових тенденцій, дією факторів регіонального характеру тощо. Проте найбільше підприємство зазнає впливу від чинників, що діють на національному рівні. До них належать кліматичні і демографічні умови, розташування країни, політичний устрій, особливості державного регулювання інвестиційної діяльності, рівень правового забезпечення інвестиційної діяльності, рівень конкуренції та розвитку інфраструктури тощо.

Внутрішнє середовище підприємств формується під впливом дії факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Проблеми активізування ІДП внаслідок дії факторів внутрішнього походження, як правило, виникають внаслідок неефективного управління підприємством. Тобто одним із завдань цього дослідження є виявити причини неефективного управління підприємством, що гальмують активізування його інвестиційної діяльності та розробити механізми їх усунення.

У другому розділі – “Аналіз активізування інвестиційної діяльності підприємства” – проаналізовано чинники, які впливають на обсяг залучених і вкладених інвестиційних ресурсів підприємства, а також чинники, які впливають на рівень ефективності інвестування.

За результатами огляду і аналізу літературних джерел і проведених досліджень у дисертації виділено такі чинники, які впливають на обсяг залучених підприємствами інвестиційних ресурсів: недостатня ефективність інвестицій; диверсифікація джерел залучення інвестицій; низькі темпи приватизації; невисока активність ринку цінних паперів; відсутність ефективного механізму реалізації національної політики активізування ІДП, розвинутої інфраструктури ринку (зокрема, достатньої кількості спеціалізованих установ типу венчурних фондів), дієвої інвестиційної політики регіонів, економічних умов для реалізації лізингу; слабкорозвинуте підприємництво; неузгодженість пріоритетів і критеріїв ефективності у інвестиційній сфері, у сфері промислового виробництва; велика кількість акціонерних товариств із значною часткою держави у їх капіталах тощо.

Як свідчать проведені дослідження, щоб не допустити негативної дії вищевказаних факторів, активізування ІДП слід здійснювати із урахуванням таких принципів: забезпечення чіткості формулювання поточних завдань щодо інвестиційної діяльності та їх узгодження із визначеною стратегією розвитку національного інвестиційного ринку; адекватність і незмінність системи критеріїв і показників, які використовують для ухвалення рішень про пріоритетність розвитку певних об’єктів інвестування; неузгодженість уповноважених осіб і відповідних служб, на які покладено функцію контролювання ефективності впровадження заходів з інвестиційної діяльності; застосування пайової участі в інвестуванні пріоритетних об’єктів розвитку інфраструктури ринку; використання економічних методів для регулювання інвестиційних процесів.

На обсяг інвестованих підприємством коштів впливають внутрішні та зовнішні чинники. Найважливішими чинниками внутрішнього походження є: вибрана підприємством стратегія формування і управління інвестиційним портфелем, використовуваний методичний підхід до оцінки ефективності сформованого портфеля, рівень розвитку внутрішньофірмової інформаційної системи управління підприємством, зокрема його інвестиційною діяльністю, зв’язок цієї системи із зовнішніми комунікаційними системами технічного аналізу ринку і з системами розрахунків. До того ж важливими факторами, які впливають на ухвалення рішень щодо здійснення інвестицій, є: достатність матеріальних і фінансових ресурсів підприємства для обслуговування операційної діяльності підприємства, достатність і кваліфікованість управлінського персоналу тощо. Факторами зовнішнього середовища є: рівень розвитку фінансово-кредитної інфраструктури ринку, комунікаційних систем, умови оподаткування, рівень адміністративного втручання органів державної влади у діяльність інвесторів, соціально-політичне середовище у регіоні і країні загалом, стабільність економічного розвитку, зокрема рівень зайнятості, платоспроможного попиту, інфляції тощо. Одним з важливих факторів, який необхідно враховувати керівникам підприємств у ході ухвалення рішень щодо вкладення коштів, є правове забезпечення інвестиційної діяльності.

Дослідження показали, що в основу методичного підходу до оцінювання ефективності активізування ІДП доцільно покласти відносні показники, які характеризують обсяг залучених і вкладених підприємством інвестиційних ресурсів і ефективність їх використання. Для обґрунтування тісноти взаємозв’язку між вказаними категоріями у роботі застосовано метод екстраполяції. Методичні рекомендації щодо оцінювання ефективності активізування ІДП передбачають розрахунок таких показників:

1. Приріст сукупних активів підприємства за даними звітного і базового періодів

, (1)

де А – приріст сукупних активів підприємства за даними звітного і базового періодів, %;

Аз – розмір сукупних активів підприємства у звітному періоді, тис. грн.;

Аб – обсяг сукупних активів підприємства у базовому періоді, тис. грн.;

2. Частка інвестованих підприємством коштів у загальному обсягу активів базового періоду

, (2)

де I1 – частка інвестованих підприємством коштів у загальному обсягу активів базового періоду, %;

Аіб – розмір інвестованих підприємством коштів у базовому періоді, тис. грн.

3. Частка інвестованих підприємством коштів у загальному обсягу активів звітного періоду

, (3)

де I2 – частка інвестованих підприємством коштів у загальній величині активів звітного періоду, %;

Аіз – розмір інвестованих підприємством коштів у звітному періоді, тис. грн.

4. Зміна частки інвестованих підприємством коштів у звітному періоді порівняно з базовим

I = I2 - I1, (4)

де I – частка інвестованих підприємством коштів у звітному періоді порівняно з базовим.

5. Частка зміни інвестованих підприємством коштів у прирості сукупних активів підприємства

, (5)

6. Приріст прибутку підприємства від використання сукупних активів у звітному періоді порівняно з базовим

, (6)

де V – приріст прибутку підприємства від використання сукупних активів у звітному періоді порівняно з базовим, %;

Vз – прибуток підприємства від використання сукупних активів у звітному періоді, тис. грн.;

Vб – прибуток підприємства від використання сукупних активів у базовому періоді, тис. грн.

7. Приріст прибутку підприємства від інвестованих ним коштів у звітному періоді у порівняні з базовим

, (7)

де P – приріст прибутку підприємства від інвестованих ним коштів у звітному періоді порівняно з базовим, %;

Pз – розмір прибутку підприємства від інвестованих ним у звітному періоді коштів, тис. грн.;

Pб –розмір прибутку підприємства від інвестованих ним у базовому періоді коштів, тис. грн.

8. Частка приросту прибутку підприємства від інвестованих коштів щодо приросту його прибутку від сукупних активів

. (8)

9. Показник ефективності активізування ІДП

. (9)

Якщо К 1, то рівень ефективності активізування ІДП є задовільним.

В умовах ринку та загострення конкуренції підприємство не може прогнозувати точного значення економічних показників, зокрема обсяги залучених і вкладених інвестиційних ресурсів. Ще меншою є ймовірність прогнозування рівня ефективності інвестицій, оскільки він значною мірою залежить від обсягу реалізованої продукції, а цей показник реагує на вплив таких факторів, як попит і пропозиція на ринку, державне регулювання цін, сезонність тощо. З огляду на це кожну з вказаних категорій (обсяг залучених і вкладених інвестицій, ефективність їх використання) необхідно оцінювати із урахуванням коефіцієнта варіації. Коригування показника ефективності активізування ІДП на значення коефіцієнта варіації характеризуватиме рівень ризику заходів, спрямованих на активізування ІДП.

Як свідчать проведені дослідження, коефіцієнт варіації варто розраховувати як середнє значення за даними варіації факторів, які впливають на ефективність активізування ІДП. Етапами оцінювання рівня ризику активізування ІДП є розрахунок:

1) коефіцієнта варіації (CV1) для обсягу сукупних активів підприємства

, (10)

де D1 – середньоквадратичне (стандартне) відхилення фактичного розміру активів підприємства від їх очікуваного значення;

R1 – середньоочікуване значення розміру сукупних активів підприємства.

2) коефіцієнта варіації (CV2) для обсягу інвестованих підприємством ресурсів

, (11)

де D2 – середньоквадратичне (стандартне) відхилення фактичного розміру інвестованих підприємством коштів від очікуваного обсягу інвестицій;

R2 – середньоочікуване значення обсягу інвестованих підприємством ресурсів.

3) коефіцієнта варіації (CV3) для рівня ефективності використання сукупних активів підприємства

, (12)

де D3 – середньоквадратичне (стандартне) відхилення фактичного рівня ефективності використання активів підприємства від очікуваного рівня ефективності;

R3 – середньоочікуване значення прибутку підприємства від використання його сукупних активів.

4) коефіцієнта варіації (CV4) для рівня ефективності інвестованих підприємством ресурсів

, (13)

де D4 – середньоквадратичне (стандартне) відхилення фактичного рівня ефективності інвестованих підприємством ресурсів від очікуваного рівня ефективності;

R4 – середньоочікуване значення розміру прибутку підприємства від здійснених ним інвестицій.

На кожному із вказаних етапів значення середньоквадратичного (стандартного) відхилення розраховують за формулою:

, (14)

де Ri – конкретне значення можливих варіантів значення очікуваного показника;

R – середньоочікуване значення можливих варіантів значення очікуваного показника;

Рі – можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів значення очікуваного показника;

n – кількість спостережень.

5) середнього значення коефіцієнта варіації

; (15)

6) рівня ризику заходів щодо активізування ІДП

Rr = 100 – [R (CV100)]. (16)

На підставі узагальнення праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо ризику в інвестуванні у дисертації розроблено шкалу рівнів ризику активізування ІДП (табл. 2).

Таблиця 2

Шкала рівнів ризику активізування ІДП

Рівні ризику | Значення коефіцієнта Rr

Дуже високий | від 0% до 25%

Високий | від 26% до 50%

Середній | від 51% до 75%

Низький | від 76% до 100%

Інвестори і підприємства-реципієнти, які здійснюють заходи щодо активізування ІДП, повинні намагатись не допускати рівня ризику Rr із значенням від 0 – 50%, оскільки його реалізація у вказаному розмірі відчутно знижує рівень ефективності заходів щодо активізування ІДП.

У третьому розділі – “Управління активізуванням інвестиційної діяльності підприємства” – досліджено особливості реалізації планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання процесу активізування ІДП для удосконалення управління ним.

Проведені дослідження показали, що у ході активізування ІДП функція планування повинна реалізовуватись із урахуванням таких принципів: узгодженість цілей; формування ієрархії цілей; конкретизація цілей; урахування фактору часу для формування системи цілей; адресність цілей. У теорії менеджменту загальновідомим є те, що функція планування реалізується через формування стратегічних планів і планів реалізації стратегії. У дисертації уточнено етапи формування стратегічних планів (рис. ) і реалізації стратегії активізування ІДП (створення правил, затвердження процедур, принципів реалізації заходів довгострокового і короткострокового характеру щодо активізування ІДП; формування фондів трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які необхідні для запровадження запланованих заходів; розподіл функцій щодо реалізації стратегії і контролювання її реалізації; делегування повноважень і встановлення методів координації; створення системи моніторингу стану реалізації стратегії активізування ІДП, яка передбачає процедури контролю, вибір показників оцінювання і методів їх розрахунку; коригування розроблених планів і заходів із активізування ІДП).

Рис. 2. Етапи планування активізування ІДП

Щодо функції організування, то огляд літературних джерел, матеріалів підприємств і наші дослідження показали, що організаційні зміни щодо активізування ІДП повинні зводитись до: створення на вищому рівні управління підприємством експертної групи для аналізу і обробки управлінської інформації щодо активізування ІДП; введення відповідального, наприклад, заступника директора з інвестиційної діяльності, створення відділу з управління інвестиційними проектами.

Впровадження організаційних змін вимагає також удосконалення системи мотивування працівників, які залучені до активізування ІДП. Загалом проведені дослідження показали, що найважливішими характерними складовими системи мотивування працівників, які залучені до активізування ІДП, є: перманентне преміювання працівників за досягнення результатів; застосування заходів щодо покращання фізіологічно-психологічних та інших умов праці; надання працівникам самостійності в ухваленні рішень; нематеріальне стимулювання працівників.

Для забезпечення ефективності реалізації заходів щодо планування, організування і мотивування у ході активізування ІДП необхідно удосконалити систему контролювання. Система контролювання активізування ІДП повинна діяти через алгоритми обробки інформації, внаслідок застосування яких формуються адекватні висновки про контролювання. Необхідними є алгоритми попереднього, поточного і заключного контролю; а за ознакою предмета контролювання: алгоритми фінансового, адміністративного та іншого контролю; за ознакою методів та масштабу контролю: алгоритми повного, часткового і вибіркового контролю; за ознакою форми: алгоритми внутрішнього і зовнішнього контролю; за ознакою оформлення контролю: алгоритми окремих показників, їх виконання тощо. Як свідчать проведені дослідження, основними вимогами до розроблення алгоритмів активізування ІДП є: конкретизація показників, які характеризують очікуваний стан досліджуваного об’єкта і методів контролювання; етапність контролювання, математичні підходи та моделі.

У роботі конкретизовано об’єкти регулювання процесів активізування ІДП (відповідність цілей підприємства; виконання показників стратегічних і поточних планів активізування ІДП; якість рішень щодо делегування повноважень, перерозподілу функцій між окремими посадами, службами, підрозділами тощо; ефективність організаційних структур управління підприємством; дієвість системи стимулювання працівників, які залучені до виконання завдань із активізування ІДП; функціональність інформаційної системи підприємства, системи внутрішнього контролю, моніторингу, обліку і звітності), а також уточнено схему регулювання на засадах урахування принципів активізування ІДП (рис. ).

Рис. 3. Регулювання процесу активізування ІДП

У менеджменті заходи щодо регулювання керуючої системи спрямовано на:

· систему цілей підприємства, показники, які відображені у стратегічних і поточних планах активізування ІДП;

· рішення щодо делегування в органах управління, які займаються активізуванням ІДП, повноважень, перерозподілу функцій між окремими посадовими особами, службами, підрозділами тощо;

· організаційну структуру управління органами активізування ІДП;

· систему стимулювання працівників, які залучені до виконання завдань із активізування ІДП;

· структуру і технологію функціонування інформаційної системи у ході активізування ІДП, систем внутрішнього контролю, моніторингу, обліку, звітності та аналізу.

Щодо керованої системи, то об’єкти регулювання вимагають конкретизації за видами здійснюваних інвестицій. Так, якщо підприємство активізує реальне інвестування, то об’єктами регулювання є постачання, виробництва, збут продукції (послуг), фінансування операцій тощо. Своєю чергою, у розрізі активізування фінансових інвестицій об’єктами регулювання є сформовані портфелі корпоративних, боргових і похідних цінних паперів. Регулюють вказані об’єкти у ході активізування ІДП на підставі виявлених системою контролювання відхилень фактичних значень показників, які характеризують активізування ІДП, від їх очікуваного значення.

Узагальнення досвіду підприємств дало змогу встановити, що інформація щодо активізування ІДП обробляється такими методами: аналізу, синтезу, дедукції, індукції, експертних оцінок, узагальнення, формалізації, систематизації тощо. Найважливішими вимогами до акумульованої інформації є її повнота, своєчасність і достовірність. Після того, як на підприємстві обробили інформацію з використанням відповідних методик і визначили фактичні значення абсолютних і відносних показників, які характеризують ефективність активізування ІДП, фактичні дані порівнюють із запланованими. Значення показників, які наведено у стратегічних і поточних планах підприємства, фактично є критеріями ефективності активізування ІДП, проте й вони можуть коригуватись під впливом ринкових тенденцій, зміни пріоритетів власників підприємства тощо.

Для ухвалення ефективних рішень щодо регулювання процесу активізування ІДП аналітик повинен розробити систему оцінки значень показників і співвідношень між ними. Така система трактування вимагає знання сутності показників, вміння виявляти вплив на них факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, володіння методами прогнозування зміни значень показників. Реалізація функції регулювання процесу активізування ІДП відбувається за допомогою розроблення і впровадження регулюючих заходів. Варто зауважити, що розробляють регулюючі заходи на підставі виявлених під час контролювання недоліків використовуваних раніше методів регулювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено теоретичні проблеми і розроблено методологічні та прикладні рекомендації щодо активізування ІДП, удосконалення управління активізуванням, оцінки його ефективності. До основних висновків і пропозицій можна зарахувати:

1. Важливими характеристиками, які відображають поняття “інвестиція”, є виникнення відносин власності внаслідок набуття або придбання майна; орієнтація суб’єктів інвестування на цільовий результат; ефективність вкладення коштів. Зважаючи на це “інвестиція” – це ресурс, придбаний або створений для отримання його власником конкретного результату (економічного, соціального, технологічного тощо). А “інвестування” – це розміщення або використання ресурсів на принципах: зміни власника (формування власника) об’єкта інвестування, досягнення цільових результатів внаслідок інвестування і одержання певного рівня ефективності інвестицій. На підставі уточненого у дисертації поняття “інвестиція” у класифікації інвестицій запропоновано виділяти нову класифікаційну ознаку. За цільовими результатами необхідно розрізняти інвестиції економічного (вкладення, які здійснюються для отримання економічного ефекту), соціального (вкладення, які здійснюються для одержання соціального ефекту), техніко-технологічного (вкладення, які здійснюються для отримання техніко-технологічного ефекту) та комбінованого (вкладення, які здійснюються для одержання як мінімум двох з вищевказаних ефектів) характеру.

2. Активізування ІДП – це сукупність дій інвестора або розпорядника ресурсів, спрямованих на збільшення обсягу та ефективності залучених і вкладених ресурсів. Дії інвестора та підприємства-реципієнта щодо активізування ІДП зводяться до підготовки, ухвалення і реалізації управлінських рішень у сфері інвестування. Вони стосуються посилення факторів позитивної дії і нейтралізації, нівелювання впливу факторів негативної дії на показники ефективності активізування ІДП. Як свідчать проведені дослідження, активізування ІДП здійснюється певними методами, які є сукупністю способів впливу інвесторів, підприємств-реципієнтів та органів державного управління інвестиційною діяльністю на обсяг і ефективність вкладених і залучених інвестиційних ресурсів. Ці методи можна класифікувати за двома ознаками: за змістом (адміністративні, економічні, соціально-психологічні, інформаційні); за рівнем застосування (методи, які застосовують органи державного управління інвестиційною діяльністю; методи, які використовують керівники підприємств та їх об’єднань).

3. Активізування ІДП керівництву підприємств необхідно здійснювати із урахуванням таких принципів: забезпечення чіткості формулювання поточних завдань щодо активізування інвестиційної діяльності та їх узгодження із визначеною стратегією розвитку національного інвестиційного ринку; адекватність і незмінність системи критеріїв і показників, які використовують для ухвалення рішень про пріоритетність розвитку певних об’єктів інвестування; неузгодженість уповноважених осіб і відповідних служб, на які покладено функцію контролювання ефективності впровадження заходів з активізування інвестиційної діяльності; застосування пайової участі в інвестуванні пріоритетних об’єктів розвитку інфраструктури ринку; використання економічних методів для регулювання інвестиційних процесів.

4. Оцінювати ефективність активізування ІДП економістами підприємств необхідно здійснювати на підставі розрахунку значень відносних показників, які характеризують обсяг залучених і вкладених підприємством інвестиційних ресурсів і ефективність їх використання. Для обґрунтування тісноти взаємозв’язку між вказаними категоріями у роботі застосовано метод екстраполяції. Як свідчать проведені дослідження, показник ефективності активізування ІДП вимагає врахування рівня ризику. З огляду на це кожну з категорій, яка враховується у ході розрахунку ефективності активізування ІДП (обсяг залучених і вкладених інвестицій, ефективність їх використання), економісти підприємств повинні оцінювати із урахуванням коефіцієнта варіації. Коригування показника ефективності активізування ІДП на значення коефіцієнта варіації характеризуватиме рівень ризику заходів, спрямованих на активізування ІДП.

5. Керівники підприємств можуть використовувати уточнену модель формування стратегічних планів і реалізації стратегії активізування ІДП на засадах урахування таких принципів: узгодженість цілей; формування ієрархії цілей; конкретизація цілей; врахування фактору часу для формування системи цілей; адресність цілей. Організаційні зміни щодо активізування ІДП повинні зводитись до створення на вищому рівні управління підприємством експертної групи для аналізу і обробки управлінської інформації щодо активізування ІДП; введення посади відповідального за інвестиційну діяльність; створення відділу управління інвестиційними проектами. Реалізація організаційних змін вимагає від керівництва підприємства мотивування працівників, які залучені до активізування ІДП. Система контролювання активізування ІДП повинна діяти через алгоритм обробки інформації, внаслідок застосування якого формують адекватні висновки про досліджуваний об’єкт. Основними вимогами до розроблення алгоритмів контролювання процесу активізування ІДП є конкретизація об’єкта і показників, які характеризують очікуваний стан досліджуваного об’єкта, і методів контролювання, та етапність контролювання. Об’єктами регулювання у ході управління активізування ІДП будуть система цілей підприємства, показники, які відображені у стратегічних і поточних планах активізування ІДП; рішення щодо делегування повноважень, перерозподілу функцій між окремими посадами, службами, підрозділами тощо; організаційна структура управління підприємством; система стимулювання працівників, які залучені до виконання завдань із активізування ІДП; структура і технологія функціонування інформаційної системи підприємства, система внутрішнього контролю, система моніторингу, обліку, аналізу і звітності. Керівники економічних підрозділів підприємства можуть використовувати уточнену модель регулювання процесу активізування ІДП.

6. На основі результатів дисертаційного дослідження рекомендується:

· Міністерству фінансів України, Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку України використовувати методичні рекомендації з оцінювання ефективності активізування ІДП, а також рівня ризику, пов’язаного з активізуванням ІДП;

· Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції застосовувати методичні рекомендації щодо управління активізуванням ІДП.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Вівчар О.Й. Ризик: його види та методи оцінки //Вісник ДУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. – 1998. – №328. – С. 57–59.

2. Вівчар О.Й. Основні напрямки інвестиційної діяльності в Україні //Вісник ДУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. – 1999. – №368. – С. 160–163.

3. Вівчар О.Й. Інвестиції в Україні: стан та проблеми залучення. //Вісник ДУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. – 2000. – №384. – С. 239–242.

4. Вівчар О.Й. Удосконалення механізму активізації інвестиційних процесів// Вісник ДУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”. – 2000. – №405. – С. 207–210.

5. Вівчар О.Й. Роль іноземних інвестицій у розвитку економіки регіону //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах.: Щорічник наукових праць. Випуск XVII – НАН України, Інститут регіональних досліджень. Львів: 2000. – С. 412–415.

6. Кузьмін О.Є., Вівчар О.Й. Розвиток інвестування в регіонах на засадах формування портфеля цінних паперів //Регіональна економіка. Львів: 2001. – №1 (19). – С. 159–163 (Особистий внесок: запропоновано принципи та етапи створення інвестиційних портфелів).

7. Вівчар О.Й. Вдосконалення методів портфельного інвестування //Вісник НУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. – 2002. – № 448. – С. 240–245.

8. Вівчар О.Й. Система оподаткування та її вплив на інвестиційні процеси //Вісник НУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. – 2003. – №484. – С. 40–45.

9. Вівчар О.Й. Прогнозування інвестиційних процесів в умовах трансформації економіки //Вісник НУ “Львівська політехніка”. “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та