НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

ЯРОШЕНКО Федір Олексійович

УДК 636.5/.6”313”(477)

ПТАХІВНИЦТВО УКРАЇНИ:

СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є монографія.

Робота виконана у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, м. Київ.

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор,

академік УААН

ПАНАСЮК Броніслав Якович,

Київський національний економічний університет МОН України, професор

кафедри макроекономіки та державного управління

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор,
академік НАН України

ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович,

Інститут економічного прогнозування

НАН України, директор

доктор економічних наук, професор

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович,

Національний науковий центр “Інститут

аграрної економіки” УААН, завідувач відділу науково-організаційного забезпечення

доктор економічних наук, професор

АЗІЗОВ Сісак Павлович,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України, професор

кафедри аграрного бізнесу

Провідна установа: | Сумський національний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України

Захист відбудеться 29 червня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН, (03680, м.Київ, вул.Героїв Оборони,10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН, 03680, Київ, вул.Героїв Оборони,10, кімн. №211.

Автореферат розісланий 28 травня 2004 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук Федоров М.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення населення високоякісними продуктами харчування є стратегічним завданням агропромислового комплексу України. Скорочення виробництва та зниження купівельної спроможності населення призвело до значного зменшення споживання молока, м’ясопродуктів і яєць. Потреба у білках тваринного походження задовольняється менше як на половину.

За цих умов постало невідкладне завдання щодо нарощування виробництва високобілкових продуктів харчування насамперед за рахунок розвитку тваринницьких галузей. З організаційно-технологічних можливостей та термінів віддачі капітальних вкладень найбільш мобільним є птахівництво, яке порівняно з іншими галузями тваринництва відзначається скоростиглістю, високими коефіцієнтами відтворення поголів’я і використання кормового протеїну, нижчою енергоємністю, більш високим рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів, а також можливим поліпшенням якісного складу продукції необхідними вітамінами. Разом з тим в організаційно-технологічному розвитку тваринницьких галузей птахівництво є галуззю, яка найбільшою мірою відповідає умовам застосування інтегрованої моделі “селекція – споживач кінцевої продукції”, спрямованої на тісне поєднання всіх ланок виробничого процесу і забезпечення економічних інтересів учасників спільної діяльності в одержанні високих результатів.

За виробництвом продукції птахівництва, особливо яєць, Україна до 1991 р. входила в число країн з високим рівнем розвитку даної галузі. Проте, втрата керованості старою системою господарювання, а також відсутність належних правових і економічних важелів управління в нових умовах призвела до занепаду як сільського господарства в цілому, так і птахівництва зокрема, яке було відкинуто за рівнем розвитку на багато років назад.

Ефективний розвиток птахівництва в Україні має велике економічне і соціальне значення, яке полягає у широкому попиті на високоякісне за жиро- та амінокислотним складом м’ясо пояснюється тим, що воно найкраще, а яйця – найбільш повноцінним і водночас доступним для широких верств населення джерелом білків.

В контексті сучасних проблем розвитку птахівництва в Україні для глибокого вивчення методологічного і методичного підгрунття розробки в названої проблеми були проаналізовані наукові публікації, присвячені розвитку птахівництва в Україні, зокрема, праці А.Архипова, Ю.Байдевлятова, С.Боголюбського, П.Болотнова, В.Лукьянова, Д.Вермеля, В.Власова, В.Волошина, Б.Данилишина, В.Ярмолицького, О.Костенка, В.Глазуна, Г.Дулевскої, С.Єрохіна, М.Зубця, І.Лукінова, В.Пабата, С.Паєнка, І.Попова, В.Трегобчука, І.Хасанова, О.Царенка, А.Байдевлятова та інших.

В процесі досліджень були проаналізовані складні і суперечливі процеси розвитку аграрного сектора економіки, його галузей, у тому числі птахівництва, в ринковій економіці, які висвітлені в роботах П.Борщевського, Л.Дейнеко, П.Бойченко, Т.Сахацької, І.Бистрякова, А.Вальдмана, П.Сурая, І.Іонова, М.Сахацького, A.Вербовикова, С.Дорогунцова, А.Гальчинського, В.Гейця, А.Кінаха, В.Гончарова, В.Ларіонова, Т.Гуренко, П.Саблука, Н.Мазуренко, Б.Панасюка, А.Приходько, І.Юхновського та інших. Теорія і практика сучасних світових тенденцій розвитку птахівництва широко висвітлюється зарубіжними вченими, зокрема Bater B., Best P., Bradnock P., Denbow M., Feng Si Qing, Fisinin V., McKay J.C., Moran E.T., Mulder N.D., Nixey C., Sengor E. та інші.

Разом з тим в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених не знайшли достатньо обґрунтованого і всебічного аналізу проблема пошуку можливостей розвитку птахівництва у постсоціалістичних країнах на нових теоретико-методологічних і організаційних основах, властивих ринковій економіці, яка складається завдяки трансформаційним перетворенням. Відсутні і розробки щодо можливих перспектив розвитку птахівництва в Україні та економічного механізму його функціонування, а також підвищення його ефективності. Малодослідженими залишалася теорія і практика нагромадженого великого досвіду розвитку світового птахівництва, використання інвестицій і новітніх технологій, організаційних основ, економічного механізму розвитку галузі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Монографія підготовлена відповідно до програм науково-дослідної роботи як складова частина досліджень, виконаних у 2001-2003 рр. у межах тематичних планів Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України по темі “Розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період (оптимістичний і песимістичний варіанти) і підготовка пропозицій щодо його використання під час розроблення Урядом “Програми діяльності Кабінету Міністрів України” (номер державної реєстрації 0102U0007283), планів науково-дослідних робіт і договірної тематики Інституту птахівництва УААН, а також здійснення досліджень Національним науковим центром “Інститут аграрної економіки” УААН за темою “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номер державної реєстрації 0102U000259, 2001-2005 рр.).

Мета і завдання дослідження полягали у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні методологічних і практичних підходів, які є основою для розвитку економічного механізму функціонування і організації управління птахівництвом та розробці рекомендацій щодо забезпечення ефективного розвитку галузі в Україні. Для досягнення поставленої мети в дослідженні ставилися завдання:

–

–

–

–

–

–

–

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти трансформаційних особливостей і закономірностей ефективного розвитку галузі птахівництва.

Об’єктом дослідження є галузь птахівництва України та її окремі підприємства і компанії.

Методи дослідження. Монографічне дослідження основується на теоретичних і методологічних підвалинах сучасних положень економічної науки, закономірностей розвитку суспільного виробництва в умовах ринкових відносин, законодавчих і нормативно-правових актах, діючих в Україні, наукових розробок відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем трансформаційних процесів і ефективності агропромислового виробництва. При проведенні досліджень застосовувались методи системного аналізу соціально-економічних процесів в умовах здійснення аграрної реформи та економічної ефективності розвитку птахівництва: порівняння – для виявлення впливу окремих факторів на форми і методи господарювання; моделювання – для розробки перспективних організаційно-правових структур; розрахунково-конструктивний – при обгрунтуванні показників розвитку виробництва продукції птахівництва та ряд інших.

Інформаційною базою дослідження слугували статистико-економічні матеріали Держкомстату України, Міністерства фінансів, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства аграрної політики України, а також науково-дослідних установ, разових обстежень ряду підприємств галузі птахівництва, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкова, монографічна література вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в монографії, на основі конструктивного осмислення існуючих концепцій, концептуальних підходів та методологічного апарату, присвячених розвитку птахівництва в умовах ринкових відносин, визначено особливості розвитку галузі, що склалися в перехідний до ринкових умов період, обґрунтовано методи рентабельного ведення галузі, напрями задоволення попиту внутрішнього ринку м’яса і яєць птиці вітчизняного виробництва і виходу на зовнішній ринок, забезпечення населення необхідною високобілковою продукцією птахівництва, додатково збагаченою вітамінами і мікроелементами.

Новизна наукових результатів і положень, які виносяться на захист, полягає у наступному:

–

визначено нові підходи щодо розвитку птахівництва переважно за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів галузі на основі поєднання виробництва, переробки і реалізації продуктів кінцевого споживання, підвищення якості дієтичних продуктів харчування до рівня світових стандартів; –

визначено позитивні сторони пристосування до умов конкуренції, які ґрунтуються на застосуванні енергозберігаючих технологій виробництва, ефективному веденні виробництва, і раціональній організації виробництва і управління галуззю; з врахуванням світового досвіду розвитку птахівництва і глобалізацій них процесів і формування деяких корпоративних об’єднань, що контролюють все більшу частку світової економіки;–

запропоновано напрями розвитку птахівництва в умовах ринкових відносин на основі кооперації, концентрації, інтеграції та внутрігосподарської спеціалізації сільськогосподарських товаровиробників: встановлено, що стратегічний розвиток птахівництва має відбуватися через інтегровані крупні підприємства індустріального типу, які здатні конкурувати з іноземними товаровиробниками доступ яких на внутрішній ринок України після лібералізації економічних стосунків став достатньо вільним;–

сформовано організаційно-економічний механізм функціонування галузі птахівництва, який включає: фактори інтенсифікації птахівництва на основі застосування інноваційного і інвестиційного процесів розвитку, накопичення корисної інформації та її використання у виробництві, створення державою сприятливих економічних умов для ефективного функціонування виробничої і соціальної сфер, прогнозування розвитку птахівництва на перспективу та удосконалення інфраструктури ринку продукції галузі; –

здійснено наукове обґрунтування і проведено практичні розрахунки можливостей підвищення ефективності галузі птахівництва за рахунок факторів науково – технічного прогресу, таких як удосконалення годівлі птиці, застосування новітніх технологічних рішень, генетичного поліпшення поголів’я птиці;–

вперше в наукових дослідженнях і на практиці започатковано поєднання виробничого і соціального процесів, а саме здійснення виробництва для задоволення потреб населення в якісних продуктах харчування, які містять науково-обґрунтовані нормативи природних антиоксидантів, включаючи вітаміни Е і С, каротиноїди, флавоноїди та селен.

Практичне значення одержаних результатів випливає з широких можливостей практичного застосування наукових розробок у розвитку конкурентоспроможного виробництва продукції птахівництва в Україні, створення інтегрованих виробничих структур, спрямованих на об’єднання всіх учасників спільної діяльності в організаційно-технологічному процесі за схемою “селекція – генетичний потенціал птиці – організація виробництва м’яса і яєць – промислова переробка продукції птахівництва – реалізація виробленої кінцевої продукції споживачам”. Матеріали можуть бути використані при складанні балансів харчових продуктів в регіонах і в цілому в країні, шляхом включення ряду обгрунтованих положень в програми підготовки фахівців у середніх та вищих навчальних закладах. Переконливим прикладом практичного застосування одержаних результатів досліджень є створення за безпосередньою участю автора регіональної компанії “Роз-дон”. Регіональна компанія “Роз-Дон”, яка ефективно працює на ринку продовольства і може бути організаційно-економічною моделлю регіонального ведення птахівництва в Україні.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в монографії та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема, на “Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми промислового та фермерського птахівництва” (м. Харків, 18-20 вересня 2002 р.); Четвертих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 25-26 червня 2002 р.) “Розвиток податкової політики в агропромисловому виробництві України”; П’ятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 28-29 січня 2003 р.) “Формування механізму господарювання на засадах матеріально-технічних чинників”; ІV Українській конференції по птахівництву з міжнародною участю, (м. Харків, 2003 р.), “Інновації у птахівництві – шлях до зростання його ефективності”.

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано дві монографії, розділ в колективній монографії, 26 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 51,3 друк. арк., з яких особисто авторові належить 51,2.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація у вигляді монографії викладена на 505 сторінках, складається із передмови, вступу, 5 розділів, списку використаної літератури, який містить 241 назву, в т.ч. 48 – іноземних публікацій в оригіналі. В тексті розміщено 119 таблиць на 111 сторінках,7 рисунків на 6 сторінках і схема на одній сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, розкриваються значення і роль птахівництва у формуванні продовольчих ресурсів країни в умовах входження галузі в ринкові відносини, вказуються наукові публікації, присвячені дослідженням розвитку виробництва продукції птахівництва, сформульовані мета і завдання дисертаційної роботи, викладені результати, отримані в процесі дослідження.

У монографії автор узагальнив теоретично-методологічні розробки й багаторічний практичний досвід розвитку птахівництва в Україні, обгрунтував напрями інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, які знайшли втілення у створенні компанії “Роз-Дон”.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи та особливості створення розвитку птахівництва в ринкових умовах” – досліджуються теоретичні основи, соціально-економічна сутність розвитку аграрного сектора економіки в умовах переходу до ринкових відносин, виявляються основні фактори, які сприяють нарощуванню виробництва та підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, акцентується увага на теоретико-методологічних і техніко-технологічних особливостях розвитку галузі птахівництва.

Теоретичною основою формування і розвитку птахівництва, як однієї з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, є суспільний поділ праці, що являє собою не що інше як співіснування різних видів праці, представлене в різних видах продуктів або, точніше, товарів (Маркс К. і Енгельс Ф. Твори. – Т.26. – Ч.3. – С.261). Суспільний поділ праці притаманний будь-якому суспільству і суспільному виробництву. Він є окремою економічною основою виникнення і розвитку галузей народного господарства. Процес суспільного поділу праці є таким же безмежним, як і розвиток продуктивних сил. Динаміка розвитку продуктивних сил і поглиблення поділу праці зумовили виділення ряду організаційно-економічних ланок сільськогосподарського виробництва у самостійні галузі, серед яких чільне місце посідає птахівництво. Характерними особливостями цієї галузі в порівнянні з іншими галузями є обмеження територіальної потреби розміщення виробництва м’яса птиці і яєць, висока біологічна скоростиглість і високий відтворювальний цикл, що має надзвичайно велике значення для ритмічного постачання цінної і незамінної свіжої висококалорійної продукції споживачам у великі міста, промислові центри, курортні зони з високою концентрацією населення. Особливості утримання птиці при застосуванні сухого монокорму для годівлі, як основної складової технологічного процесу виробництва продукції птахівництва, сприяє впровадженню комплексно-механізованих і автоматизованих безвідходних технологій в інтегрованих господарських структурах.

Широкі можливості забезпечення високої територіальної концентрації поголів’я із застосуванням сучасних індустріальних методів утримання птиці, інноваційних досягнень сприяє зростання продуктивності праці в галузі. Птахівництво досить ефективно реагує на розвиток інтенсифікації виробництва. Ці теоретико-методологічні положення покладені в основу розробки організаційно-економічних і техніко-технологічних засобів підвищення продуктивності праці й ефективності конкурентоспроможного виробництва дієтичної продукції – м’яса і яєць.

Методологічними підвалинами дослідження проблеми розвитку птахівництва слугували системний підхід до критичного аналізу соціально-економічних і техніко-технологічних динамічних процесів, які відбуваються в галузі. Важливу роль в методології економічних досліджень відіграє чітке розуміння і тлумачення поняття “теорія”, яке відображає найвищий рівень наукових знань й охоплює комплекс концепцій, ідей, поглядів, що дає змогу об’єктивно пояснити та оцінити певні економічні явища і процеси. Користуючись науковою методологією в дослідженні застосовувались сучасні методи розкриття економічного змісту та опрацювання конструктивних пропозицій і рекомендацій.

У роботі досліджується стан формування умов фінансового забезпечення сільського господарства, в тому числі птахівництва як основного фактора інтенсифікації галузі, вказується на особливість розвитку аграрного виробництва, яка полягає у втратах через порушення цінового паритету з промисловістю можливостей нагромадження капіталу за рахунок сировинних галузей, оскільки воно саме є сировинним виробництвом, тоді як промислові галузі нарощують капітал, використовуючи для цього сировинну базу. Відповідно до теорії Ф.Кене про “чистий продукт” і С. Подолинського про “додаткову вартість”, енергія сонця, що нагромаджується на Землі завдяки праці у вигляді абсолютної додаткової вартості, створюється саме в сільському господарстві. Тому не випадково в багатьох країнах саме сільське господарство на шкоду собі ставало ресурсним донором для інших галузей економіки.

Не можна вважати правомірним, що галузь, яка постійно акумулює сонячну енергію, залишалася відмежованою від її результатів, не стає пріоритетом у забезпеченні фінансовими ресурсами. Висловлюється думка про те, що крім державної підтримки необхідно знаходити реальні фінансові кошти безпосередньо в агропромисловій сфері за рахунок поєднання збільшення виробництва продукції сільського господарства, її глибокої промислової переробки та реалізації, спрямовуючи організаційно-технологічний цикл на зниження собівартості, одержання кінцевого результату – готової до споживання продукції.

Результати досліджень дають підстави зробити науково обґрунтовані висновки щодо напрямів формування фінансового забезпечення розвитку сільського господарства, серед яких важливим є організаційно-економічне поєднання виробництва сировини сільськогосподарськими підприємствами та її переробки на підприємствах харчової і легкої промисловості, реалізації високоякісного кінцевого продукту споживання торговельними організаціями. Тут набуває істотного значення поєднання кредитних ресурсів вітчизняної банківської системи, кооперативних організацій і страхових компаній; розширення державного фінансування; залучення зовнішніх кредитних коштів та інвестицій. У зв’язку з цим обгрунтовано висновок, що розвиток харчової промисловості необхідно розглядати в комплексі з розвитком її сировинної бази, а також сферою реалізації кінцевої продукції споживання – торгівлею. У цьому контексті доведено, що доктриною має стати сприяння розвитку великих підприємств як найбільш ефективних. Держава має створювати для цього сприятливі умови розвитку.

Відзначається, що за період формування ринкових відносин у 1990-2001 роках капітальні вкладення у сільськогосподарське виробництво підприємств і організацій всіх форм власності зменшилися в 14,6 рази, в тому числі на будівництво і обладнання – в 13,1 раза, на закладку багаторічних насаджень – у 5,1, придбання сільськогосподарської техніки – у 11,4 раза. Відбулося зменшення кількості тракторів у 1,7 раза, вантажних автомобілів – у 1,4, зернозбиральних комбайнів – у 1,8 раза. У вкрай важкому становищі знаходиться соціальна інфраструктура у сільській місцевості. Більше ніж удвічі зменшилась кількість магазинів і підприємств громадського харчування, а житловий фонд здебільшого не має центрального опалення, водопостачання, каналізації, природного газу, телефонізації тощо.

Разом з тим птахівництво належить до числа галузей, які мають можливість здійснювати розширене відтворення за рахунок впровадження прогресивних технологій, застосування інновацій і випуску конкурентоспроможної продукції. Тут виробляються цінні, необхідні для населення м’ясо птиці та яйця, які можуть відповідати світовим стандартам. У розвитку цієї галузі світова економіка набагато випередила країни, що розвиваються, або звільнилися від тоталітарного режиму. В Україні ця галузь потребує прискореного технічного переоснащення, застосування прогресивних технологій. Світова практика доводить, що країни, в яких широко застосовують інноваційні досягнення, знаходяться в авангарді розвитку. До них відносяться США, Японія, Німеччина, країни Скандинавії, Швейцарія та інші держави. Кожна національна інноваційна система несе в собі певну історичну спадщину нації, але інноваційні системи кожної країни не можуть існувати без інтеграційних взаємовідносин зі світовими системами, а також з окремими країнами.

Інноваційні системи мають бути міждержавними з елементами національних особливостей, які передбачають нововведення за національні межі під цим кутом зору конкурентоспроможності. Інноваційні напрями підвищення ефективності галузі птахівництва дають змогу поліпшити життєвий рівень населення; зміцнити фінансовий стан підприємств і розширити їх можливості щодо подальшого розвитку інноваційної діяльності, вирішити соціальні проблеми сільських територій, сприяти збереженню й оздоровленню навколишнього природного середовища.

Отже, на основі узагальнення теоретичних положень і практичних досліджень зроблено висновок про необхідність відродження індустріального виробництва продукції птахівництва, нарощування потужностей галузі. Україна вважалась однією з провідних країн у світовому виробництві яєць. У 1990 р. вона займала дев’яте місце при душовому споживанні 272 шт. яєць, у 2002 році їх споживання знизилось до 209 шт. яєць на рік. У країнах ЄС у середньому в 2000 р. спожито 212 шт. яєць. Щодо рівня споживання м`яса птиці, то як у минулому, так і нині воно залишається в Україні низьким. Так, на одну людину в Ізраїлі споживається 45 кг м’яса птиці, США – 42, Канаді – 35, Франції та Іспанії – 26, Данії і Португалії – 30, країнах ЄС – 21, Росії – 13, Китаї – 11, а в Україні у 2002 р. спожито лише 5,5 кг.

Розвиток птахівництва в ринкових умовах спрямовується на створення сприятливих умов забезпечення галузі фінансовими ресурсами для формування великого технологічного виробництва, що відповідає розробленій в дисертації моделі “селекція-споживач кінцевої продукції”, яке займається селекцією у птахівництві, кормовиробництвом, виробництвом яєць та м’яса птиці, переробкою сировини, торгівлею готовою продукцією.

Аналіз розвитку світового птахівництва показав, що в більшості країн м’ясо птиці було і залишається важливою складовою раціону харчування людини, оскільки доведено, що лише жирні поліненасичені кислоти, які містяться у продуктах птахівництва, позитивно впливають на здоров’я людини. Попит на м’ясо птиці зумовив потребу у збільшенні виробництва цієї продукції. За останні 20 років виробництво м’яса птиці підвищувалося в середньому на 6%. До 2007 р., за прогнозними розрахунками, воно зросте утричі. Нині попит на м’ясо птиці на споживчому ринку почав підвищуватися.

Значне зростання обсягів продукції забезпечує селекція. Так, бройлерні півні за 42 дні збільшують вагу з 40 грамів до 2,6 кг при витратах корму 1,66 кг на кілограм живої маси. При цьому вихід їстівних частин досягає 71% (1,85 кг), а вихід чистого м’яса становить 33,3%, з них грудного м’яза – 17,8%, або 460 грамів. Спочатку в багатьох країнах провадилась так звана масова племінна робота в національних і регіональних масштабах. У подальшому перейшли до складніших й ефективніших методів – сімейна селекція, оцінка за якістю нащадків, селекційні індекси, селекція за конверсією корму, використання генетичних маркерів, комп’ютерних технологій, нових методів оцінки племінних якостей. Нині у світі існує тільки 7 селекційних компаній, з яких 3 – в яєчному і 4 – у м’ясному птахівництві.

За останні 20 років значно збільшилися обсяги світового виробництва м’яса. Якщо у 1980 р. воно становило 140 млн. тонн, то у 2001 р. – 237,1 млн. тонн, або на 69% більше, і це за умов, що чисельність населення зросла лише на 37%. В останні роки прискореними темпами зростає виробництво продукції птахівництва. За 1995-2001 рр. виробництво м’яса збільшилося на 15,9 %, у тому числі м’яса птиці – на 29,7 %, а виробництво яєць – на 21,5% (табл. 1).

1.

Продукція | Роки

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

М’ясо всього, млн. тонн | 204,5 | 206,5 | 214,9 | 223,0 | 229,4 | 233,3 | 237,1

у т. ч.: великої рогатої худоби | 56,9 | 57,4 | 58,2 | 58,1 | 59,3 | 59,9 | 59,2

свиней | 78,5 | 78,4 | 82,2 | 87,7 | 89,8 | 89,5 | 91,3

птиці | 54,5 | 56,2 | 59,9 | 62,2 | 65,2 | 68,4 | 70,7

овець і кіз | 10,4 | 10,1 | 10,4 | 10,7 | 10,9 | 11,3 | 11,4

інших видів | 4,2 | 4,3 | 4,2 | 4,2 | 4,3 | 4,3 | 4,5

Яйця, млн. тонн | 46,9 | 49,8 | 50,0 | 51,7 | 53,7 | 55,3 | 57,0

Важливим фактором, що визначає розвиток птахівництва, є виробництво шротів. Зокрема, у США зосереджено 34,7% світового виробництва шротів, Бразилії – 15,7, країнах ЄС – 12,6, Аргентині – 10,4, Китаї – 9,7, Індії – 3,6%. Тут важливе значення має вирощування сої, основні обсяги якої припадають переважно саме на ці країни.

У країнах ЄС виробництво м’яса характеризується певними особливостями: поголів’я майже всіх видів тварин має тенденцію до скорочення. Виробництво м’яса бройлерів зосереджено в обмеженій кількості країн: Великобританії – 19,1%, Франції – 17,4, Іспанії – 15,2, Італії – 11,2%. За останні роки, внаслідок дотримання вимог Світової організації торгівлі 15 країн ЄС втратили частину ринку м’яса, що сприяло збільшенню доступу інших країн на ринок. Міжнародна торгівля м’ясом птиці набуває дедалі більшого значення, незважаючи не те, що лише 14% виробленої продукції продається на міжнародному ринку. Найбільшими експортерами є США, які реалізують 46% продукції світового ринку, Бразилія – 22, Китай – 9,1 і Таїланд – 9%, а серед країн Центральної і Східної Європи на Угорщину припадає 1% експорту.

У другому розділі – “Стан та перспективи розвитку птахівництва в Україні” – досліджуються специфіка й особливості розвитку галузі, здійснено комплексний аналіз стану з обгрунтуванням перспектив розвитку. Птахівництво в Україні розвивалось під впливом світового розвитку галузі в напрямі поліпшення селекції, рівня годівлі та умов утримання. За 1925-1998 рр. несучість курей в країнах світу збільшилась на 145 яєць і досягла у високопродуктивних кросах 321 шт. Тривалість вирощування бройлерів живою масою 1,5 кг скоротилася за цей період із 120 до 33 днів. У 50-х роках ХХ ст. у птахівницькі господарства України були завезені високопродуктивні кроси птиці світової селекції. Одночасно створювалися вітчизняні породи. Птахівництво країни дедалі більше нарощувало обсяги виробництва харчових яєць курей, м’яса курчат-бройлерів і курей, а також індиків, качок, гусей та перепелиних яєць.

У період Великої Вітчизняної війни птахівництво України зазнало значного руйнування. І тільки у 60-80-х роках галузь була техніко-технологічно переоснащена і на початку 90-х років перетворилася у високомеханізоване виробництво продукції птахівництва. У подальші роки в процесі лібералізації цін, коли на промислові товари вони зростали значно вищими темпами, ніж на сільськогосподарську продукцію, продукція птахівництва стала збитковою, розвиток матеріально-технічної оснащеності галузі припинився. У 2001 році матеріально-технічний рівень птахівницьких підприємств знизився проти 1990 року на 42%. Із 12 тис. комплектів технологічного обладнання птахівницьких ферм в експлуатації залишилося близько 7 тис. До того ж потужність основного обладнання знизилась майже наполовину, а 90% його відпрацювало амортизаційний строк. Частка щорічного надходження нового обладнання зменшилась з 12 до 1,5%. Якщо в 1986-1990 рр. птахівницькими підприємствами щорічно закуповувалося 900-1100 комплектів технологічного обладнання, то з 1991 року воно скоротилося до десяти одиниць у рік. Вибуття цього обладнання в десятки разів перевищує надходження нового. Це стало причиною занепаду галузі (табл. 2).

2.

Р о к и | Виробництво яєць | Виробництво м’яса птиці у забійній вазі

млн. шт. | на одну особу, шт. | тис. тонн | % до за-гального вироб-ництва м’яса | на одну особу, кг

вироб-ництво | спожи-вання | вироб-ництво | спожи-вання

1955 | 4292 | 109 | 92 | 115 | 8,5 | 2,9 | 2,5

1970 | 9202 | 195 | 156 | 312 | 11,0 | 6,6 | 5,4

1990 | 16287 | 314 | 272 | 708 | 16,2 | 13,6 | 11,1

1998 | 8301 | 165 | 154 | 200 | 11,8 | 4,0 | 3,9

2000 | 8809 | 178 | 164 | 193 | 11,6 | 3,9 | 3,8

2001 | 9668 | 197 | 175 | 239 | 15,9 | 4,9 | 4,7

2002 | 11309 | 237 | 209 | 300 | 18,3 | 6,3 | 5,5

2003 | 11477х) | 240 | … | 314х) | 18,3 | 6,5 | …

Перспек-

тива | 17000 | 361 | 300 | 800 | 20,5 | 17,0 | 16,0

х) попередні дані

Найбільший спад виробництва продукції птахівництва припав на 1998 рік. І тільки з 2001 року намітилось деяке нарощування виробництва яєць і м’яса птиці. У 2002 році порівняно з 1998 роком виробництво яєць збільшилось на 36,1%, а м’яса птиці – на 50%. Проте і обсяги були нижчими, ніж у 1990 році відповідно на 30,7 і 53,7%. У 2003 р., незважаючи на значний спад валового збору зерна, виробництво продукції птахівництва зросло. Це свідчить про значні позитивні зрушення в галузі. Частка м’яса птиці у загальному виробництві м’яса в Україні зросла з 11,8 до 18,3%. Зросли й обсяги споживання продукції на одну особу.

На перспективу передбачається збільшити виробництво яєць до 361 шт. у 2010 році, а м’яса птиці – до 17 кг на одну особу тільки у 2015 році.

Отже, нині постає завдання вирішення проблеми ефективності галузі, яка визначається генетичним потенціалом поголів’я птиці, вартістю кормів, витратами енергоносіїв, забезпеченням технологічним обладнанням, а також ветеринарними препаратами. На рівень собівартості виробництва м’яса птиці та яєць значний вплив має забезпечення повноцінними кормами. Про це свідчить приклад діяльності підприємства “Птахофабрика Київська”, де частка вартості кормів у загальних витратах на виробництво яєць становила у 1990 році 42,3%, у 1998 – 40,6, у 2000 – 56,0, у 2002 році – 71,3%. На другому місці за часткою у витратах знаходяться енергоресурси (нафтопродукти, електроенергія, паливо), на третьому – витрати на ветеринарні послуги й лікувальні препарати. При вирощуванні бройлерів значну частку в собівартості займають витрати на придбання добового молодняку, що вказує на невідкладність вирішення питання поліпшення та розширення мережі племінних господарств.

Збільшення виробництва яєць в останні роки відбувається за рахунок різкого зростання продуктивності курей, особливо у великих сільськогосподарських підприємствах, завдяки поліпшенню селекційної роботи, якості кормів, застосування індустріальних методів вирощування й утримання птиці. Як результат, середньорічна продуктивність курей-несучок у 2001 році зросла до 235 шт., або на 10% проти 1990 року.

Птахівництво в Україні нині має реальні економічні умови для подальшого розвитку виробництва конкурентоспроможної продукції. Адже серед галузей тваринництва птахівництво може мати прибутковість на рівні 15-25%. За останні три роки виробництво м’яса птиці знизило його збитковість до 1,1%, тоді як інші види продукції тваринництва залишаються із значно більшими збитками (табл.3).

3. Рівень рентабельності (збитковості) основних видів продукції

тваринництва у сільськогосподарських підприємствах України, %

Показники | Роки

1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Молоко і молочні продукти | 32,2 | -23,2 | -44,0 | -53,7 | -46,7 | -36,6 | -6,0 | -0,8 | -13,8

М’ясо:

великої рогатої худоби | 20,6 | -19,8 | -43,1 | -61,5 | -59,3 | -57,9 | -42,3 | -21,4 | -40,5

свиней | 20,7 | -16,7 | -42,1 | -57,4 | -47,4 | -51,0 | -44,3 | -7,2 | -16,9

овець | 2,3 | -31,9 | -51,8 | -58,8 | -59,4 | -57,0 | -46,4 | -24,9 | -26,7

птиці | 17,0 | -18,4 | -32,8 | -44,9 | -43,4 | -45,5 | -33,2 | -1,7 | -1,1

Яйця | 27,3 | 36,5 | -2,4 | -5,5 | -1,3 | -0,7 | 10,6 | 25,1 | 14,6

Вовна | -2,4 | -61,3 | -77,8 | -85,6 | -88,8 | -87,3 | -75,8 | -69,6 | -78,9

Разом з тим слід зазначити, що існує ряд невирішених проблем для забезпечення збільшення й підвищення ефективності виробництва м’яса птиці є. Нині в Україні немає жодного племінного заводу, де провадилася б племінна робота з м’ясними кросами курей. Для виробництва м’яса бройлерів використовується виключно імпортний племінний матеріал, що завозиться у вигляді батьківських форм, а нерідко – фінальних гібридів. У всіх країнах світу продукція птахівництва постійно високоприбуткова.

Дослідження дають підставу стверджувати, що для підвищення ефективності птахівництва, розвитку внутрішньодержавного і зовнішнього ринків яєць та м’яса птиці необхідна державна допомога як аграрним товаровиробникам, так і підприємствам промислової переробки. Сутність її полягає у створенні сприятливих умов для виробництва повноцінних кормів, розвитку вітчизняної племінної справи з метою значного поліпшення генетичного потенціалу птиці, підвищення купівельної спроможності населення, застосування лізингу для технічного переозброєння галузі, стабілізації кредитної і податкової системи, дотримання паритету цін на продукцію сільського господарства і промисловості.

Про вплив окремих чинників на ефективність виробництва яєць свідчать результати діяльності “Птахофабрики Київська” (табл. 4).

4. Ефективність виробництва яєць на підприємстві

“Птахофабрика Київська”

Показники | 1990 р. | 1998 р. | 2000 р. | 2002 р.

Середньорічне поголів’я курей, тис. гол. | 958,0 | 604,7 | 368,8 | 833,5

Витрати кормів, тис. т | 42,5 | 30,6 | 17,1 | 33,2

Теж у розрахунку на одну голову, кг | 40,2 | 44,3 | 46,4 | 39,8

Ціна кормів на 1 голову, грн. | 8,84 | 12,40 | 24,59 | 30,64

Ціна 1 кг корму, грн. | 0,22 | 0,28 | 0,53 | 0,77

Середня несучість курей за рік, шт. | 258,2 | 166,1 | 204,1 | 242,9

Реалізаційна ціна 10 яєць, грн. | 0,92 | 1,19 | 1,74 | 1,64

Повна собівартість 10 яєць, грн. | 9,54 | 1,04 | 1,69 | 1,23

Виручка від однієї курки, грн. | 23,75 | 19,77 | 35,51 | 31,84

Рівень рентабельності (збитковості), % | -3,6 | 14,4 | 3,0 | 33,3

На ефективність продукції птахівництва досить відчутно впливає собівартість виробництва інкубаційних яєць та добового молодняку, що свідчать результати діяльності підприємства “Зугреський”. Тут частка вартості інкубаційних яєць у собівартості одержання добових курчат у 2002 році становила 59,1%, вартість пально-мастильних матеріалів – 1, ветпрепаратів – 10,4, заробітної плати – 5,3, електроенергії – 8,2, автопослуг – 1,8, водопостачання – 0,1, поточного ремонту – 1,8%. У собівартості вирощування молодняку курей корми займали 39,3%, пально-мастильні матеріали – 1,6, ветпрепарати – 5,3, заробітна плата – 3,2, електроенергія – 1,9, автопослуги – 1,5, водопостачання – 0,1, поточний ремонт – 31,0%, інші витрати – 5,1, накладні витрати – 4,2%.

Залишається низькою товарність продуктів птахівництва, зокрема яєць. Якщо у 1990 році із вироблених в Україні 16,3 млрд. шт. яєць реалізовано 8,7 млрд. шт., або 53,3%, то у 2001 році було реалізовано тільки 3,3 млрд. штук, або 34%. Отже, різке підвищення товарності продукції птахівництва є важливим засобом забезпечення ефективного розвитку галузі. Тому виникла необхідність у створенні системи реалізації продукції. Досвід торгового дому компанії “Роз-Дон”, який здійснює реалізацію м’яса курчат-бройлерів і курей-несучок, яєць, яєчного порошку, комбікормів і білково-вітамінних концентратів, інкубаційних яєць, добових курчат, органічних добрив, переконливо довів економічну доцільність створення і діяльності таких структур. Нині значним недоліком у розвитку торгівлі в перехідний період є існування посередників, з якими навіть великомасштабні товаровиробники не можуть конкурувати на ринку.

Конкурентоспроможність українських товаровиробників після 1991 року значно знизилася на внутрішньому і зовнішньому продовольчих ринках, яких витіснили навіть з традиційних ринків збуту у країнах СНД. Залишається низьким рівень експорту продукції тваринництва. Незначним є й імпорт м`яса і м`ясопродуктів в Україну. В 2000 році було завезено тільки 30 тис. тонн цієї продукції, тоді як у попередньому році було імпортовано 95 тис. тонн. Держава має регулювати процес імпорту м’яса бройлерів з країн із високим рівнем індустріального виробництва. Але внаслідок різкого спаду вітчизняного виробництва м’яса вони заповнили товарний ринок України низькосортною продукцією птахівництва, яка в них коштує до 50 центів за кілограм і використовується на виготовлення консервів для тварин.

Разом з тим набувають розвитку і позитивні процеси – посилюється конкуренція вітчизняних виробників продукції птахівництва на внутрішньому ринку. Найбільш потужні вітчизняні фірми, яких нині налічується близько 20, що спеціалізуються на виробництві продуктів птахівництва, в майбутньому можуть створити потужну конкуренцію зарубіжним фірмам на внутрішньому і зовнішньому ринках. На прикладі цих підприємств можна зробити висновок, що українські товаровиробники вже мають певний досвід перебудови виробництва продуктів птахівництва, які користуються значним попитом у населення. Для поширення цього досвіду необхідно розвивати вітчизняні селекційну та племінну базу, а також виробництво технологічного обладнання для галузі.

У цілому наукові дослідження діяльності підприємств птахівничої галузі дають підстави стверджувати, що нині тут спостерігаються глибокі структурні зміни – виробництво поступово виходить із кризового стану; відроджуються підприємства, що виробляють продукцію птахівництва на індустріальній основі; поступово відновлюється робота селекційно-племінних підприємств відповідно до зростання попиту на їхню продукцію; відбуваються суттєві структурні зміни безпосередньо у виробничій сфері конкретних підприємств, компаній і об’єднань; підвищується ефективність галузі, розпочато пошук шляхів виходу на зовнішній ринок та зміцнення позицій на вітчизняному ринку.

У третьому розділі – “Організаційні основи розвитку птахівництва” – обґрунтовані завдання, які постали на сучасному етапі перед українськими виробниками продукції птахівництва і спрямовані на забезпечення зростання виробництва в ринкових умовах на якісно нових засадах розвитку