ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені К.Д.УШИНСЬКОГО (м.Одеса)

ЯВОРСЬКИЙ СЕРГІЙ ХАРЛАМПІЙОВИЧ

УДК 355.23+378.126+378.14

ПІДГОТОВКА КУРСАНТІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МВС

ДО ПРОФЕСІЙНИХ ДІЙ У НЕТИПОВИХ СИТУАЦІЯХ ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному універститеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса), Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент

КОРНЕЩУК Вікторія Вікторівна

Одеський ордена Леніна інститут Сухопутних військ,

доцент кафедри вищої математики

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

СИНЬОВ Віктор Миколайович

Національний педагогічний університет імені М.П.Дра-

гоманова, Інститут корекційної педагогіки і психоло-

гії, директор

кандидат педагогічних наук, доцент

ДУМКО Феофан Каленикович

Одеський юридичний інститут Національного універ-

ситету внутрішніх справ, радник ректора

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет

імені В.Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство

освіти і науки України, м.Кіровоград

Захист відбудеться “ 11 ” червня 2004 р. об 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) за адресою: 65009, м.Одеса, провулок Курортний, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного універститету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) за адресою: 65091, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “ 5 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Трифонова

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Роль і значення професіоналізму співробітників правоохоронних органів набуває якісно нового наповнення в сучасних умовах загострення криміногенної обстановки у країні і ускладнення дій злочинців. Оперативно-службова діяльність ставить різнобічні і високі вимоги підготовленості особового складу до професійних дій за складними умовами типових і нетипових ситуацій.

Ураховуючи соціальну спрямованість діяльності співробітників міліції, провідну роль у процесі їхнього навчання у вищих освітніх закладах МВС відіграє загальна і спеціальна професійна підготовка. Критерієм успішності професійної підготовки курсантів виступає здатність довільно регулювати ступінь своєї готовності до діяльності відповідно до службово-оперативної ситуації, сформованість професійно важливих якостей особистості, вміння “використовувати себе”, свої пізнавальні, комунікативні та інші здібності для виконання службових завдань.

Означена проблема досліджувалася вченими в різних аспектах, зокрема: виявлення природи і психологічних механізмів діяльності (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, С.П.Бочаров, Б.Ф.Ломов, В.Д.Небиліцин та ін.); психологічна готовність до діяльності військовослужбовців і працівників правоохоронних органів (Л.А.Китаєв-Смик, М.С.Корольчук, Г.В.Ложкін, І.В.Платонов, О.М.Столяренко, О.В.Тимченко, М.І.Томчук, Г.М.Юхновець та ін.); професійні якості працівників різних служб органів внутрішніх справ (Н.В.Андреєв, В.І.Барко, В.О.Данилов, І.О.Шматко та ін.); стан людини в екстремальних ситуаціях (К.К.Платонов, В.Н.Мясищев, А.Ц.Пуні, В.В.Суворова, Л.М.Аболін та ін.); розвиток психологічної усталеності, від якої залежить адекватність дій в екстремальних умовах (М.В.Попов, А.С.Бубнов та ін.). Щодо дій в екстремальних ситуаціях, різні автори звертають увагу на такі елементи готовності, як пильність, боєготовність, виучка, мобілізованість особистості, усталеність до дій, що мають відволікаючий та загрожуючий характер (В.І.Варваров, К.М.Гуревіч, М.С.Корольчук та ін.).

Аналіз літературних джерел засвідчив, що проблема професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції до дій у нетипових ситуаціях не була предметом спеціальних психолого-педагогічних досліджень.

Отже, протиріччя, що існує між зростаючими вимогами до професіоналізму працівників міліції і рівнем їхньої професійної підготовки, актуальність, недостатня науково-теоретична розробленість означеної проблеми і нагальна потреба її вирішення в теорії і практиці професійної освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Підготовка курсантів навчальних закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в межах комплексної теми Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ “Підготовка курсантів до запобігання й розкриття правопорушень і злочинів у суспільстві” (№0100U001896); Наказу МВС України № 231 від 04.04.1998 р. “Про затвердження Положення про вищий заклад освіти МВС України”; Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами і підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр.; Розпорядження МВС України № 152 від 16.06.2000 р. “Про створення робочої групи з розробки заходів щодо вдосконалення системи службової та бойової підготовки в органах внутрішніх справ”. Автором досліджувавсь аспект професійної підготовки курсантів навчальних закладів МВС до дій у нетипових ситуаціях на оперативному автотранспорті.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (м.Одеса) (протокол № 2 від 24.09.02р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні при АПН України (протокол № 9 від 26.11.02 р.).

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати, розробити та експериментально апробувати шляхи і засоби підготовки майбутніх працівників ОВС до професійних дій у нетипових ситуаціях.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх працівників міліції у вищих навчальних закладах МВС.

Предмет дослідження - процес підготовки курсантів навчальних закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності.

Гіпотеза дослідження. Підготовка курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях буде ефективною, якщо реалізовувати такі педагогічні умови:

-

-

-

-

Методологічні засади дослідження склали філософські положення

про соціальну природу особистості, детермінацію діяльності об’єктивними та суб’єктивними чинниками (К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, С.І.Архангельский, А.Г.Асмолов, М.В.Дьомін, М.І.Дяченко, Л.О.Кандибович, О.М.Леонтьєв, А.Ф.Линенко та ін.). Методологічними орієнтирами дослідження виступили концептуальні положення теорії пізнання, зокрема системного пізнання; положення наукової теорії пізнання щодо єдності діяльності, свідомості й особистості; про психолого-педагогічну сутність саморозвитку і саморегуляції як механізмів професійно-особистісного становлення фахівця, співвідношення цілого та його частин у межах системно організованого пізнавального процесу.

Теоретичними джерелами дослідження стали праці з теорії педагогічних систем (В.П.Беспалько, Н.В.Кузьміна, Н.Д.Нікандров та ін.); удосконалення професійної підготовки фахівців у навчальних закладах освіти (Ю.К.Бабанський, В.П.Беспалько, В.О.Кан-Калік, Ю.Н.Кулюткін, О.В.Мудрик та ін.); специфіки професійної праці (О.А.Абдулліна, М.А.Байдан, О.І.Виговська, Ф.М.Гоноболін, О.І.Забокрицька, Е.Е.Карпова, Н.В.Кічук, О.Е.Коваленко, Л.В.Кондрашова, Н.В.Кузьміна, З.Н.Курлянд, Г.О.Нагорна, О.Я.Савченко, Р.І.Хмелюк, О.С.Цокур, Г.П.Щедровицький та ін); усталеності у професійній діяльності (З.Н.Курлянд та ін.) і діяльності в ОВС (В.І.Дяченко та ін.); загальних питань професійної готовності особистості (А.Д.Ганюшкін, М.І.Дяченко, Л.О.Кандибович, А.Ф.Линенко, А.М.Столяренко, Д.Н.Узнадзе, Є.А.Улятовська та ін); проблем професійної підготовки (Ф.К.Думко, І.П.Закорко, О.А.Зарічанський, В.В.Зонь, М.М.Ісаєнко, М.М.Козяр, А.С.Морозов, В.М.Синьов, В.І.Темченко та ін.) і формування психологічної готовності до професійної діяльності у правоохоронних органах (Є.Г.Запорожцев, Г.Є.Запорожцева, О.М.Корнєв, І.В.Платонов, Ж.Ю.Половнікова та ін.); питань соціально-психологічної адаптації курсантів в освітніх закладах МВС (Г.І.Васильєв, О.В.Іванова, О.О.Назаров та ін.), а також до умов професійної діяльності (В.В.Конопльов, К.Л.Федоров, А.В.Чернікова, А.В.Юрченко та ін.); професійно-психологічної підготовки до дій в екстримальних ситуаціях (М.Г.Логачов, В.І.Пліско, О.В.Тимченко, Л.С.Узун, А.І.Черкашин, З.Р.Шайхлісламов та ін.).

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися такі методи: теоретичні - вивчення й аналіз педагогічної, психологічної, філософської літератури вітчизняних і зарубіжних авторів, нормативної та вузівської документації з метою з’ясування стану розробленості проблеми формування професійної готовності. Для визначення стану сформованості професійної готовності застосовувались емпіричні - метод оцінки компетентних суддів, самооцінка, метод узагальнення незалежних характеристик, тестування, тестова траса, експертне оцінювання; педагогічний (констатуючий, формуючий, контрольний) експеримент. Для обробки анкетування і узагальнення результатів експерименту були використані статистичні методи.

База дослідження. У пошуково-розвідувальному і констатуючому етапах експерименту взяло участь 383 курсанта Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (НУВС), Одеського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Одеській області, Запорізького юридичного інституту МВС України, Прикарпатського юридичного інституту Національної академії внутрішніх справ України (м.Івано-Франківськ).

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження. Вперше визначено поняття “нетипова ситуація”, з’ясовано її сутність, фактори, подано класифікацію нетипових ситуацій; охарактеризовано нетипові ситуації професійної діяльності на оперативному автотранспорті; конкретизовано сутність і структуру понять “готовність до професійних дій у нетипових ситуаціях”, “оперативно-службова діяльність”; запропоновано шляхи і засоби формування готовності курсантів освітніх закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності; здійснено компонентний аналіз, визначено критерії і рівні стану сформованої готовності; подальшого розвитку дістала методика професійної підготовки майбутніх фахівців МВС.

Практична значущість одержаних результатів. Розроблено методику діагностування стану сформованості професійної готовності курсантів, яка за умов урахування специфіки професійної діяльності може бути розповсюджена на процес підготовки авіадиспетчерів, авіапілотів, операторів АЕС до дій у нетипових ситуаціях. Матеріали дослідження знайшли практичне відображення в розробці і апробації спецкурсу “Водіння автомобіля оперативної служби у професійно нетипових ситуаціях”.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Херсонського юридичного інституту НУВС (довідка про впровадження №7/151 від 27.11.03 р.) та Кіровоградського юридичного інституту НУВС (довідка про впровадження №7 від 13.11.03 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, їх адекватністю цілям і завданням роботи; достатнім масивом випробуваних і репрезентативністю вибірки; тривалим характером дослідно-експериментальної роботи; застосуванням кількісного і якісного аналізу експериментальної перевірки гіпотези; відповідністю зафіксованих у дослідженні емпіричних фактів із масовою педагогічною практикою.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжвузівській (Одеса: ОІСВ, 2002), всеукраїнській (Одеса: ОЮІ НУВС, 2002) та міжнародних (Дніпропетровськ, 2003) науково-практичних конференціях.

Основні результати дослідження висвітлено у 12 публікаціях, з них 6 у фахових виданнях, 2 - у співавторстві.

Особистий внесок автора в роботах у співавторстві полягає у визначенні впливу нетипових ситуацій на якість виконання працівниками міліції оперативно-службової діяльності, дослідженні готовності співробітників правоохоронних органів до професійної діяльності.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 177 сторінок. У роботі вміщено 15 таблиць, які займають 8 самостійних сторінок тексту. У списку використаних джерел 208 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження, методи наукового пошуку; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну зачущість результатів; подано дані щодо апробації і впровадження результатів дослідження, а також структуру дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки курсантів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях” проаналізовано філософську, психолого-педагогічну, науково-методичну, нормативну літературу з проблеми дослідження; визначено сутність понять “оперативно-службова діяльність”, “готовність до діяльності”, “готовність до професійної діяльності”, “нетипова ситуація оперативно-службової діяльності”; подано класифікацію нетипових ситуацій; показано роль і місце професійної готовності в системі загальної професійної підготовки майбутніх співробітників ОВС; виявлено структуру готовності до професійних дій у нетипових ситуаціях, на її основі визначено компоненти і критерії щодо оцінки стану сформованості професійної готовності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури і дисертаційних досліджень засвідчив, що проблема підготовки співробітників ОВС до дій у нетипових ситуаціях, якими супроводжується оперативно-службова діяльність, не була предметом спеціальних досліджень науковців. Тому відсутній системний підхід до розгляду цієї проблеми, не вивчено особистісні і професійно важливі якості співробітників ОВС, необхідні для якісного виконання професійної діяльності в нетипових ситуаціях. Водночас зауважимо, що різні аспекти професійної підготовки майбутніх працівників ОВС були предметом психолого-педагогічних досліджень. Так, психолого-педагогічні основи професійної діяльності в ОВС розглянуті в роботах М.М.Дідик, Ф.К.Думка, О.М.Корнєва, Г.Х.Яворської та ін. Проблема підвищення ефективності професійної підготовки курсантів у навчальних закладах МВС досліджувалась у таких напрямах, як: виховання вольових якостей (В.В.Зонь та ін.) і відповідального ставлення до виконання службових обов’язків (М.М.Козяр та ін.), формування правової культури (А.С.Морозов та ін.), професійної правосвідомості (В.І.Темченко та ін.), професійної усталеності (В.І.Дяченко та ін.), комунікативних умінь (М.М.Ісаєнко та ін.); психологічна готовність до здійснення професійної діяльності (І.В.Платонов, Ж.Ю.Половнікова та ін.); спеціальна фізична підготовка (І.П.Закорко, О.А.Зарічанський та ін.); процес адаптації курсантів в освітніх закладах МВС (Г.І.Васильєв, О.В.Іванова, В.В.Конопльов, О.О.Назаров та ін.); підготовка працівників міліції до дій в екстремальних ситуаціях (М.Г.Логачов, Л.С.Узун, З.Р.Шайхлісламов та ін.).

Під професійною діяльністю в ОВС ми розуміємо сукупність здійснюваних співробітниками міліції функцій і дій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, правопорушеннями і забезпечення правопорядку за допомогою певних методів і засобів. Відтак, робота в органах внутрішніх справ має багато специфічних відмінностей, які пов’язані з різноманітністю завдань, способів, що застосовуються, як матеріально-технічних, так і власне психологічних і педагогічних.

Під оперативно-службовою діяльністю ми розуміємо таку професійну діяльність в ОВС, яка регламентується законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”, що надає працівникам міліції додаткові повноваження у здійсненні оперативних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю і кримінальними проявами (проведення операцій по захопленню злочинців, припиненню злочинів, здійснення візуального спостереження у громадських місцях і ін.).

На основі досліджень, які вже проводились у цій галузі, було визначено сутність феномену “нетипова ситуація”. Під нетиповою ситуацією розуміємо таке специфічне поєднання умов професійної діяльності, яке характеризується несподіваністю, дефіцитом часу та інформації на прийняття рішення, емоційною напруженістю, подекуди загрозою для життя, супроводжується ризиком, призводить до зміни стереотипу діяльності, впливає на її результати та за відсутності спеціальної підготовки знижує її ефективність.

Аналіз літератури дозволив визначити фактори нетипових ситуацій (обставинний, діяльнісний, особистісний), психогенні фактори, що впливають на якість дій співробітників ОВС (конфліктність, напруженість, дефіцит часу, велика інтенсивність навантажень, ризик, небезпека і ін.), нетипові фактори, які визначають специфічність виконання оперативно-службової діяльності із використанням транспортного засобу (дорожні, технічні, організаційно-технічні, психологічні, тактико-спеціальні); рівні регуляції реакції людини на нетипову ситуацію (адаптивна, неадаптивна і дезадаптивна поведінка).

Нетипові ситуації оперативно-службової діяльності були класифіковані нами на: швидкоплинні; довготривалі; з елементами невизначеності; що вимагають негайної готовності до оперативних дій; пов’язані із надходженням хибної інформації; “домінантного стану”; критичні.

Професійну готовність до діяльності в ОВС (і тим самим до професійних дій, якими вона реалізується) ми розглядали як інтегральну властивість особистості, що характеризує її придатність до виконання загальних вимог професійної діяльності, зокрема у професійно нетипових ситуаціях.

Нами було визначено компоненти готовності до професійних дій у нетипових ситуаціях: мотиваційний (позитивне ставлення до професії, інтерес до неї; професійні інтереси), орієнтаційний (уявлення про особливості й умови професійної діяльності, про її вимоги до якостей особистості), операційний (оволодіння способами і прийомами професійної діяльності, необхідними знаннями, вміннями, навиками), вольовий (самоконтроль, уміння керувати собою під час виконання професійних обов’язків), оцінний (самооцінка своєї професійної підготовленості і її відповідності до оптимальних професійних зразків).

У другому розділі “Експериментальне дослідження процесу підготовки курсантів закладів освіти МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях” висвітлено зміст і напрями дослідно-експериментальної роботи; описано шляхи і засоби формування готовності курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності; визначено критерії оцінки сформованості означених компонентів готовності, і на їх основі, стану готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях; проаналізовано результати експерименту.

Дослідно-експериментальна робота розпочалася з анкетування курсантів, спрямованого, з одного боку, на з’ясування ефективності існуючої системи професійної підготовки курсантів закладів освіти МВС щодо формування готовності до дій у нетипових ситуаціях і тим самим на з’ясування доцільності започаткованого дослідження. З іншого боку, під час анкетування курсантів ми ставили за мету визначити мотиваційний аспект вибору ними професії співробітника ОВС (що має суттєвий вплив на стан професійної готовності); з’ясувати їхні уявлення про особливості і умови професійної діяльності, її вимоги до якостей співробітника міліції; проаналізувати розуміння курсантами проблеми готовності до професійної діяльності взагалі і зокрема, до здійснення професійних дій у нетипових ситуаціях; з’ясувати думку курсантів щодо достатності засобів, спрямованих на формування професійної готовності до дій у нетипових ситуаціях, які застосовуються в навчально-виховному процесі освітнього закладу.

Результати анкетування дозволили дійти висновку, що курсанти не мають уявлень про можливість виникнення нетипових ситуацій у процесі майбутньої професійної діяльності, недостатньо розуміють сутність професійно нетипових ситуацій, їх вплив на якість виконання оперативно-службової діяльності.

Діагностування стану професійної готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях відбувалося за критеріями сформованості мотиваційного, орієнтаційного, операційного, вольового і оцінного компонентів.

Сформованість мотиваційного компонента була означена такими критеріями: усвідомлений вибір професії, професійні інтереси, відчуття професійного обов’язку в умовах нетипових ситуацій оперативно-службової діяльності. Критеріями сформованості орієнтаційного компонента були: уявлення про вплив нетипової ситуації на поведінку співробітника ОВС і якість виконання професійної діяльності, уявлення про професійні ідеали, погляди, принципи, переконання, професійну етику. Володіння професійними знаннями сутності і специфіки нетипових ситуацій оперативно-службової діяльності, володіння практичними вміннями і навиками діяти в умовах нетипових ситуацій, здатність до прийняття оперативних і неординарних рішень - характеризували сформованість операційного компонента. Критеріями сформованості вольвого компонента стали: емоційно-вольова усталеність, здатність до саморегуляції, гнучкість поведінки в нетипових ситуаціях, здатність витримувати значні фізичні та нервово-психічні навантаження, здатність до професійного ризику під час нетипових ситуацій. Об’єктивність в оцінках та рішеннях, випереджальна оцінка розвитку професійно нетипової ситуації, самооцінка професійної підготовленості до нетипової ситуації оперативно-службової діяльності виступили критеріями сформованості оцінного компонента.

У формуючому експерименті взяли участь 157 курсантів ІІІ курсу Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ факультетів кримінальної і транспортної міліції. Два курсантські взводи кожного факультету (31, 34) були визначені як експериментальні, два інші (32, 35) - як контрольні, ще два взводи (33, 36) - опорні: в них забезпечення визначених нами педагогічних умов було фрагментарним, не систематичним (курсанти цих взводів могли відвідувати заняття із спецкурсу за бажанням як слухачі).

З метою одержання максимально достовірної інформації щодо результатів формування професійної готовності під час експерименту ми дотримувалися таких вимог: експеримент проводився за звичайних умов навчально-виховного процесу; вибірка складалася з одного навчального закладу; поділ взводів на контрольні, опорні та експериментальні був довільним; вихідний рівень готовності курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях в експериментальних, контрольних і опорних взводах майже не відрізнявся; в усіх взводах використовувалась єдина методика діагностування стану професійної готовності до дій у нетипових ситуаціях.

На констатуючому етапі експерименту вивчалися індивідуальні особливості курсантів експериментальних груп як підгрунтя особистісно орієнтованого підходу у формуванні професійної готовності, визначався стан готовності кожного курсанта до здійснення професійних дій у нетипових ситуаціях на автотранспорті.

Стрижнем формуючого етапу експерименту нами було обрано спецкурс “Водіння автомобіля оперативної служби у професійно нетипових ситуаціях”, який читався на ІІІ курсі Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ на факультетах кримінальної і транспортної міліції. Було розроблено робочу навчальну програму, тематичний план спецкурсу, перелік основних вправ за темами. За програмою спецкурс передбачав 4 год. лекцій, 24 год. практичних занять, він складався з двох розділів: І. Нетипові ситуації професійної діяльності та їх вплив на працівників міліції під час виконання оперативно-службових завдань; ІІ. Техніка водіння автомобіля оперативної служби в нетипових ситуаціях. Основні вправи були спрямовані на: вивчення способів екстреного гальмування, перестроювання, об’їзду, кермування і їх практичного застосування залежно від ситуації; відпрацювання тактики “обробки” кутів, погоні і спеціальної техніки; ознайомлення з технікою водіння сходами, технікою зіткнення з іншими автомобілями, технікою перевертання. Навчання за І розділом закінчувалося тестуванням, а за ІІ - тестовою трасою.

У процесі вивчення спецкурсу було використано спеціальні шляхи і засоби формування готовності курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності на автотранспорті. Отже, провідними шляхами в дослідженні виступили: теоретична, професійно-практична, соціально-психологічна, матеріально-технічна і контрольно-нормативна підготовка.

Теоретична підготовка була спрямована на здобуття курсантами необхідного рівня знань із теорії нетипових оперативно-службових ситуацій, їх видів і можливого впливу на поведінку співробітника ОВС, а також на якість професійної діяльності; на прищеплення необхідних для правильної оцінки характеру професійно нетипової ситуації знань і вмінь адекватно реагувати в її умовах. Професійно-практична підготовка передбачала: вдосконалення навиків керування автотранспортним засобом в ускладнених умовах нетипових ситуацій; розвиток професійно важливих якостей, виховання впевненості у своїх силах, цілеспрямованості, сміливості і рішучості, ініціативи і винахідливості. Соціально-психологічна підготовка була спрямована на формування емоційно-вольової усталеності майбутніх співробітників ОВС до складних умов нетипових ситуацій оперативно-службової діяльності, здатності до саморегуляції, гнучкості поведінки в нетипових ситуаціях, здатності витримувати значні фізичні та нервово-психічні навантаження, здатності до професійного ризику під час нетипових ситуацій. Матеріально-технічна підготовка передбачала вивчення загальної будови автомобіля і вимог щодо його експлуатації. Контрольно-нормативна підготовка була спрямована на формування навиків у виконанні нормативів з водіння автотранспортним засобом як у типових, так і в нетипових ситуаціях, контроль за адекватністю поведінки майбутніх міліціонерів у професійно нетипових ситуаціях на оперативному автотранспорті.

Засобами формування готовності курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях під час вивчення спецкурсу було обрано: професійні рольові, імітаційні, ситуаційні ігри; професійні проблемні ситуації; проведення пояснень і демонстрацій (навчальні фільми, діапозитиви, магнітофонні і відеозаписи, стенди, плакати і т.ін.); проведення вправ і тренувань курсантів (тренажери, обладнані навчальні майданчики, автодроми, спеціалізовані комп’ютерні програми і ін.).

Рольові, імітаційні, ситуаційні ігри дозволяли побудувати активний процес навчання, спрямований на формування готовності курсантів до професійних дій у нетипових ситуаціях. Під час організації і проведення ігор на роль правопорушників запрошувалися співробітники іншого підрозділу (служби), по можливості, вони повинні були бути в цивільному одязі. З’ясувалося, що при наявності незнайомих осіб курсанти не сприймали виконання завдань як гру з усіма її умовами. Тому, хто виконував роль правопорушників, керівник заняття пропонував індивідуальне завдання, оскільки останні гравці не повинні були знати про його сутність. Під час багаторазових тренувань у “співробітників міліції” виникала недовіра до будь-яких дій порушників і постійне очікування підступу з їхнього боку. В результаті ймовірність виникнення стресогенної ситуації у зв’язку з психологічною неготовністю до можливих протидій з боку порушника істотно зменшилась.

Однією з таких ігор була “Зупинка і огляд автомобіля уявлюваного порушника”. На його роль був запрошений працівник карного розшуку УМВС України в Одеській області, який має великий практичний досвід оперативно-розшукової діяльності. “Правопорушник” мусив діяти таким чином, щоб спровакувати виникнення певної нетипової ситуації і стимулювати необхідність оцінювати “працівником міліції” ситуацію, приймати відповідне рішення в короткий термін часу. Всі інші курсанти спостерігали за діями “правопорушника”, адекватними (чи неадекватними) діями “працівника ОВС”, оцінювали правильність його дій відповідно ситуації. Наприкінці гри обговорювались і аналізувалися дії усіх її учасників, оцінювалась ефективність виконання оперативно-службового завдання.

Окремі ігри були спрямовані на імітацію дій працівника міліції залежно від кількості осіб в автомобілі уявлюваного порушника і від кількості співробітників міліції, які оглядали транспортний засіб.

Організовуючи заняття зі спецкурсу, ми враховували загальні методи, форми і прийоми навчання водіння автотранспорту ( лекції і пояснення, що надавалися викладачем; групові обговорення, які супроводжувались активними діями курсантів, розв’язання задач за навчальним матеріалом; вправи і тренування для засвоєння необхідних навиків; демонстрації психофізіологічних характеристик; бесіди з фахівцями в автоінспекції, управліннях дороги, службах безпеки; пояснення за допомогою навчальних фільмів і ін.). Комплекс цих методів забезпечував досягнення мети експериментального навчання, а також формування професійних навиків водіння; сприяв розвитку почуття відповідальності щодо безпеки руху; дозволяв виконувати повну програму навчання. Обрані методи були психологічно обумовленими і соціально прийнятними; враховували потреби курсантів і їхню особистісну індивідуальність, ініціативу; впливали на мотиваційну сферу, підвищували професійну майстерність майбутніх фахівців.

Професійна готовність у контрольних, опорних і експериментальних взводах вимірювалася на основі оцінювання рівнів сформованості кожного з визначених нами компонентів. Ми припустили, що кожний компонент може мати чотири рівні прояву: нульовий, перший, другий, третій. Перший рівень (критичний) характеризує соціально необхідний мінімум якостей професійної діяльності. Третій - еталонну якість професійної діяльності (продуктивно-творчий). Другий рівень характеризує якості професійної діяльності і займає проміжне положення. Нульовий рівень, на нашу думку, засвідчує непридатність особистості до обраного виду професійної діяльності.

Диференціація компонентів професійної готовності за рівнями дозволила змоделювати їх взаємодію при інтеграції. Так, взаємодія, за якою два чи більше компонентів мають нульовий рівень, характеризує неготовність. Взаємодія з участю одного компонента, що має нульовий рівень, свідчить про стан передготовності. Всі інші компоненти з різними рівнями якості (1, 2, 3 рівні) характеризують більшу чи меншу міру готовності: низьку, середню, достатню. Так, якщо хоча б один з компонентів мав 1-рівень, то готовність оцінювалася низькою. Якщо всі компоненти мали 2-рівень або один з них - 3-рівень, то готовність оцінювалась як середня. Якщо не менше двох компонентів перебували на 3-рівні, а інші на 2-рівні, то готовність була визнана достатньою. При цьому еталонний прояв якості професійної готовності характеризувався взаємодією компонентів, які мали лише третій – найвищий рівень. Методика діагностування рівнів сформованості добиралася відповідно кожного компонента.

Для діагностування рівнів сформованості мотиваційного компонента готовності курсантів до професійної діяльності у нетипових ситуаціях було застосовано питальник, запропонований та перевірений на надійність і валідність І.В.Платоновим, але адаптований нами з урахуванням виявлених можливих мотивів до професійної діяльності в ОВС. Питальник містив вербальний текст у вигляді 30 закритих мотивів-суджень, з якими курсанти могли погодитися, приймаючи як свою точку зору, або не погодитись, обираючи не більше 10 з них. Мотиваційна готовність досліджувалася системно за групою таких мотивів: соціально значущі мотиви; мрії, ідеали як мотиви, що спрямовують людину на професійну діяльність в ОВС; професійні інтереси; мотиви розвитку та самовдосконалення особистості у процесі діяльності в ОВС; мотиви, що зумовлені змістом професійної діяльності в ОВС; мотиви, що сформовані в умовах попередньої життєдіяльності особистості; мотиви матеріального характеру; соціальні гарантії, пільги як мотив вибору професії в ОВС; мотиви престижності професії; мотиви утилітарного характеру.

Аналіз результатів анкетування відбувався на якісному рівні, коли виявлялися мотиви кожного курсанта, їх кількість і зміст, а також на кількісному рівні (за ключем І.В.Платонова). Курсанти, які набрали 12-19 балів, відповідали нульовому рівню мотиваційної готовності, 20-34 бали – першому рівню, 35-44 – другому рівню та 45 балів і вище – третьому рівню.

Оцінка рівнів готовності за орієнтаційним компонентом відбувалася на основі відповідей курсантів на десять запитань, спрямованих на з’ясування розуміння курсантами сутності професійної діяльності в ОВС і ставлення до неї, виявлення необхідних співробітнику міліції особистісних і професійно-важливих якостей та їх вливу на якість виконання оперативно-службової діяльності і т.ін. Кожному з цих запитань було присвоєно вагу від 0 до 4 балів, які відповідали нульовому, першому, другому та третьому рівням сформованості зазначеного компонента, що обчислювавсь як середнє арифметичне одержаних балів.

Оцінка готовності за операційним компонентом проводилась окремо за двома блоками: теоретичним і професійно-практичним, що було пов’язано із специфікою самої дисципліни, на матеріалі якої була організована експериментальна робота. Вивчення дисципліни “Автомобільна підготовка” традиційно містить дві основні атестації: оцінюється теоретична підготовка і саме водіння. У процесі викладання спецкурсу “Водіння автомобіля оперативної служби у професійно нетипових ситуаціях” було проведено дві основні атестації: оцінка теоретичних знань курсантів з теорії нетипових ситуацій і їх впливу на професійну діяльність співробітників ОВС під час виконання оперативно-службових завдань, а також оцінка практичного водіння автомобіля оперативної служби в умовах нетипових ситуацій.

Рівень сформованості операційного компонента визначався за середнім арифметичним двох атестацій. Оскільки контроль навчання в ОЮІ НУВС проводився за п’ятибальною шкалою, то 1-2 набраним балам ми поставили у відповідність нульовий рівень, 3 - перший рівень, 4 – другий і 5 - відповідно третій рівень. При цьому визначений наприкінці вивчення дисципліни “Автомобільна підготовка” рівень сформованості зазначеного компонента розглядався в подальшій експериментальній роботі як вихідний.

Діагностування рівня сформованості вольового компонента до професійної діяльності в нетипових ситуаціях відбувалося за методом оцінки компетентних суддів, якими були викладачі з практичних занять з водіння автотранспорту. Їм, як незалежним експертам, ми запропонували оцінити за чотирибальною шкалою емоційно-вольову усталеність; здатність до саморегуляції; гнучкість поведінки в нетипових ситуаціях; здатність витримувати значні фізичні та нервово-психічні навантаження; здатність до професійного ризику під час нетипових ситуацій для кожного курсанта. Для цього викладачами велися спостереження у процесі виконання курсантами різноманітних навчальних завдань і вправ, які супроводжувалися необхідністю подолання складних психологічних і фізичних перешкод на різних за змістом і формою навчальних заняттях. При цьому викладачами фіксувалися такі прояви особистості, як: наявність боротьби мотивів у момент прийняття відповідального рішення або виконання складного завдання; рівень енергійності, рішучості, активності під час їх виконання; особливості самовладання, саморегуляції поведінки та діяльності; зовнішні прояви емоцій і почуттів. Середнє арифметичне рівнів за кожним критерієм сформованості вольового компонента ми обрали як загальний рівень готовності за означеним компонентом.

Діагностування рівня професійної готовності за оцінним компонентом відбувалось із паралельним застосуванням двох методик: шляхом тестування курсантів і визначення їхньої самооцінки, а також із застосуванням методу оцінки компетентних суддів.

За результатами відповідей курсантів на запитання анкети ми визначали рівень їхньої самооцінки за чотирибальною шкалою (як і рівні сформованості всіх інших компонентів готовності). Експертами були обрані викладачі дисципліни, в межах якої відбувавсь експеримент. Метод оцінки компетентних суддів дозволив визначити їхню думку про курсантів. Для цього експертам пропонувалося відповісти на ті ж самі запитання, але стосовно кожного курсанта особисто та визначити рівень їхньої професійної готовності до нетипових ситуацій.

Загальний рівень професійної готовності за оцінним компонентом визначався нами як середнє арифметичне рівнів за самооцінкою курсантів та за методом компетентних суддів.

Діагностування рівнів готовності курсантів до майбутньої професійної діяльності в нетипових ситуаціях за кожним із означених компонентів відбувалося двічі: на початку і після дослідно-експериментальної роботи. Одержані таким чином результати дозволили виявити і порівняти стан сформованості професійної готовності для кожного курсанта.

Щоб довести правомірність запропонованої методики оцінки стану професійної готовності, нами був застосований такий математичний апарат, як експертне оцінювання - багатокрокова процедура, основною метою якої була обробка методами математичної статистики поглядів експертів - фахівців певної галузі. Процедура експертного оцінювання розпочиналася з комплектування групи експертів і визначення рівня їхньої компетентності. Надалі ми провели інтерв’ювання експертів, метою якого було з’ясування їхньої думки щодо значимості кожного компонента у структурі професійної готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях і одержали ранжування компонентів. Отже, за важливістю компоненти професійної готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях розташувалися таким чином: мотиваційний, операційний, орієнтаційний, вольовий, оцінний. Були підраховані їх вагові коефіцієнти. Шляхом експертного оцінювання було визначено границі, в межах яких змінюються рівні досліджуваної готовності. За кількістю балів, яку одержали курсанти у процесі діагностування рівнів сформованості кожного компонента, із урахуванням їх вагових коефіцієнтів, ми обчислили сумарну кількість балів для кожного курсанта. Це дозволило повторно виявити для кожного з них стан професійної готовності і порівняти його з попереднім.

Порівняльну характеристику станів професійної готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності до і після дослідно-експериментальної роботи в контрольних (К), опорних (О) і експериментальних (Е) взводах подано в таблиці.

Таблиця

Порівняльна характеристика професійної готовності курсантів

до дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності до і після дослідно-експериментальної роботи (у %)

Стан готовності | До дослідно-експеримен-тальної роботи | Після дослідно-експери-ментальної роботи

К | О | Е | К | О | Е

Неготовність | - | - | - | - | - | -

Передготовність | - | 2 | 1,8 | - | - | -

Достатня готовність | 11,2 | 12 | 12,9 | 9,4 | 22 | 55,6

Середня готовність | 22,7 | 10 | 16,7 | 41,5 | 52 | 25,9

Низька готовність | 66,1 | 76 | 68,6 | 49,1 | 26 | 18,5

Як засвідчують кількісні дані, більш значні зміни у формуванні професійної готовності до дій у нетипових ситуаціях на автотранспорті було зафіксовано в експериментальних взводах, менш значні - в опорних і найменші - в контрольних. Кількість курсантів з достатнім рівнем професійної готовності під час експерименту змінилася з 11,2%, 12%, 12,9% в контрольних, опорних і експериментальних взводах відповідно до 9,4%, 22% і 55,6%. Якщо кількість курсантів, в яких на початку дослідно-експериментальної роботи був зафіксований середній рівень готовності, в контрольних, опорних і експериментальних взводах відповідно становила 22,7%, 10% і 16,7%, то на прикінцевому етапі вона дорівнювала 41,5%, 52% і 25,9% відповідно. Кількість курсантів із низьким рівнем готовності зменшилась у контрольних взводах з 66,1% до 49,1%; в опорних - з 76% до 26%; в експериментальних – з 68,6% до 18,5 %. На прикінцевому етапі експерименту вже не було виявлено курсантів із станом передготовності, тоді як на початку експерименту вони складали 2% в опорних і 1,8% в експериментальних взводах.

Аналіз прояву професійної готовності майбутніх співробітників ОВС до дій у нетипових ситуаціях засвідчив, що оптимальні результати досягаються лише за умови сформованості всіх компонентів і особливо відношень між ними.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше досліджено проблему підготовки майбутніх працівників міліції до професійних дій у нетипових ситуаціях. Автором розроблено і науково обгрунтовано шляхи і засоби формування професійної готовності курсантів до дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності, розроблено методику її діагностування.

1. Професійна підготовка майбутніх працівників міліції - педагогічний процес у вищих закладах освіти МВС, що може бути різноманітним і різноплановим, результатом якого є формування та розвиток професійної готовності фахівця. Специфіка професійної діяльності ставить різнобічні і високі вимоги до підготовленості особового складу до дій за складними умовами типових і нетипових ситуацій.

Професійна діяльність працівників ОВС - це сукупність здійснюваних ними функцій і дій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, правопорушеннями і забезпечення правопорядку за допомогою певних методів і засобів.

Оперативно-службова діяльність - така професійна діяльність в ОВС, яка регламентується законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”, що надає працівникам міліції додаткові повноваження у здійсненні оперативних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю і кримінальними проявами (проведення операцій по захопленню злочинців, припиненню злочинів, здійснення візуального спостереження у громадських місцях та ін.).

2. Нетипова ситуація - таке специфічне поєднання умов оперативно-службової діяльності, яке характеризується несподіваністю, дефіцитом часу і інформації на прийняття рішення, емоційною напруженістю, подекуди загрозою для життя, супроводжується ризиком, призводить до зміни стереотипу діяльності, впливає на її результати та за відсутності спеціальної підготовки знижує її ефективність.

3. Визначено фактори нетипових ситуацій: обставинний, діяльнісний, особистісний; психогенні фактори нетипових ситуацій, які впливають на якість дій співробітників ОВС: конфліктність, напруженість, дефіцит часу, велика інтенсивність навантажень, ризик, небезпека та ін.; нетипові фактори, які обумовлюють специфічність виконання оперативно-службового завдання із використанням автотранспортного засобу: дорожні, технічні, організаційно-технічні, психологічні, тактико-спеціальні; проаналізовано рівні регуляції реакції людини на нетипову ситуацію: адаптивна, неадаптивна і дезадаптивна поведінка; класифіковано нетипові ситуації оперативно-службової діяльності: швидкоплинні; довготривалі; з елементами невизначеності; що вимагають негайної готовності до оперативних дій; пов’язані із надходженням хибної інформації; “домінантного стану”; критичні.

4. Професійна готовність особистості до діяльності в ОВС (і тим самим до професійних дій, якими вона реалізується) - це інтегральна властивість людини, що характеризує її придатність до виконання загальних вимог професійної діяльності, зокрема у професійно нетипових ситуаціях. За сформованістю компонентів професійної готовності до діяльності (мотиваційного, орієнтаційного, операційного, вольового і оцінного) було визначено загальний стан готовності до дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності: неготовність, передготовність, готовність (низька, середня, достатня).

5. Педагогічними умовами підготовки курсантів навчальних закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно-службової діяльності виступили: відбір змісту професійної підготовки до дій у нетипових ситуаціях з урахуванням специфіки практичної діяльності співробітників правоохоронних органів; організація спеціальної підготовки до дій у нетипових ситуаціях, спрямованої на формування професійної готовності майбутніх фахівців ОВС; застосування особистісно орієнтованого підходу