1) визначаються нормативні витрати на виробництво продукції в сільськогосподарських підприємствах (ВНСП), на її переробку – на переробних підприємствах (ВНПП), витрати на збут готової продукції в торгівельній мережі (ВЗ);

2) загальні витрати на виробництво і реалізацію продукції в інтегрованому формуванні (ВВРіф) обчислюють за формулою:

ВВРіф = ВНсп + ВНпп + Вз; (4)

3) прибуток інтегрованого формування від реалізації продукції (Піф) визначається за формулою:

Піф = Вр – ВВРіф, (5)

де Вр – виручка від реалізації продукції;

4) для визначення частки прибутку, яку отримує кожний учасник інтегрованого формування, потрібно визначити коефіцієнт, що показує, скільки прибутку припадає на 1 грн витрат (Кіф):

; (6)

5) в подальшому прибуток розподіляється між суб’єктами інтегрованого формування пропорційно їх витратам:

Піф = Вісп Кіф + ВНпп Кіф + Вз Кіф. (7)

Ще більш доцільною є методика розподілу прибутку інтегрованого формування, яка забезпечує всім його учасникам одержання однакового прибутку не тільки на одиницю витрат, а й на одиницю вартості основних і оборотних засобів – з урахуванням коефіцієнтів норми прибутку і рівня оборотності витрат, які для сільськогосподарських, переробних та торгівельних підприємств є різними (виходячи із специфіки їх діяльності).

Запропонований нами розподіл кінцевих результатів діяльності вертикально інтегрованих формувань дозволяє сільськогосподарським виробникам не тільки отримувати інформацію про потреби кінцевого споживача та адекватно реагувати на них, а і отримувати додатковий прибуток. Реалізація викладеної моделі, за нашими прогнозами, забезпечить сільськогосподарським підприємствам поступове зменшення їх збитків і зростання прибутків. В результаті за 2–3 роки заборгованість аграрних формувань перед державним бюджетом, пенсійним фондом, іншими державними цільовими фондами буде повністю погашена.

В четвертому розділі „Основні стратегічні напрямки удосконалення економічних відносин та організація ефективної реалізації продукції” розглядаються розвиток фінансово-кредитної системи АПК, проблеми удосконалення ціноутворення і організації ефективної реалізації виробленої продукції на основі раціонального застосування маркетингу.

Існуючі нині диспаритети в обсягах виробництва сільськогосподарської сировини, її переробки і виробництва харчової продукції значно ускладнюють, а іноді – роблять неможливим створення належного економічного механізму взаємодії цих галузей АПК. Тому вже на етапі реформування останнього пріоритетний розвиток повинні одержувати галузі сільськогосподарського виробництва – з приведенням їх до рівня ефективності переробних і харчових галузей. У цьому плані потребують вирішення такі проблеми: підвищення статусу фермера та створення правового поля для вирішення економічних і соціальних питань розвитку особистих господарств громадян; розвиток міжгалузевих зв’язків у виробництві, переробці та реалізації продукції; інтенсифікація виробництва продукції рослинництва і тваринництва шляхом широкого застосування передової техніки, добрив, засобів захисту рослин, енергозберігаючих технологій, меліорації земель, реконструкції тваринницьких комплексів, забезпечення належного використання виробничих потужностей, фінансової підтримки тваринництва та переробних підприємств.

Усе це потребує значних капіталовкладень, які можна одержати шляхом кредитування підприємств, встановлення економічно вигідних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими галузями економіки.

Світовий досвід свідчить, що в умовах ринку фінансовий механізм регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств має бути орієнтований, головним чином, на виконання наступних трьох функцій: розподільчої, контрольної та захисної. Розподільчий механізм в умовах ринку регулюється його законами, і лише у відповідності з ними у суб’єктів господарювання (незалежно від форм їх організації і власності) може бути вилучена частина знову створеної вартості. У країнах з розвинутою ринковою економікою таке вилучення проводиться головним чином через податкову систему. Це – складний і надійний механізм, який регулює відносини держави з товаровиробниками.

Фінансовий стан АПК багато в чому залежить від механізму кредитних відносин. Дослідження показують, що проблема кредитування сільськогосподарського виробництва має комплексний характер. На наш погляд, кредитне забезпечення аграрних товаровиробників має включати такі основні складові: кредитну інфраструктуру, зорієнтовану на обслуговування аграрного сектора АПК; механізм їх кредитних відносин з комерційними банками; механізм позабанківського кредитування.

Під кредитною інфраструктурою маємо на увазі комплекс кредитних установ з різною організаційною побудовою, об’єднаних загальною метою кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. До складу такої інфраструктури з різним ступенем інтеграції мають увійти: аграрний банк, спеціальний кредитний фонд, кооперативні банки, кредитні спілки, комерційні банки.

Суттєвого розвитку в умовах ринкових відносин має набути і фінансовий захист сільськогосподарських підприємств, який доцільно здійснювати на державному рівні. У зв’язку з цим широке запровадження мають одержати такі форми державного регулювання, як дотації, субвенції, субсидії. Не слід відкидати в умовах ринку і пряме бюджетне фінансування окремих стратегічних заходів – таких, як будівництво і реконструкція зрошувальних систем, агрохімічне обслуговування земель та інші, здійснення яких не під силу окремим господарствам.

Сільськогосподарське виробництво значною мірою залежить від кліматичних умов і стихійних сил природи. Тому пропонується застосовувати страхування як важливий інструмент поповнення частини втрачених коштів. Поряд з державним має функціонувати і кооперативне та акціонерне страхування, що сприятиме посиленню конкуренції і підвищенню якості страхового обслуговування.

Особливого значення в сучасних умовах набуває проблема пошуку фінансових ресурсів. У роботі виділяються і аналізуються фінансові ресурси за їх джерелами (власні, залучені, позичені) та пропонуються різні моделі оцінки їх вартості.

Важливе значення для зміцнення фінансово-кредитної системи мають заходи щодо послаблення впливу фінансових ризиків аграрних підприємств: зниження частки коштів, залучених з метою посилення фінансової стійкості, уникнення ризику неплатоспроможності; продаж продукції на умовах фінансового лізингу; диверсифікація ризиків та видів фінансової діяльності.

Рівень ефективності виробництва прямо залежить від науково обґрунтованого ціноутворення. В ринковій економіці має існувати вільне ціноутворення, яке формується з урахуванням попиту та пропозиції. Але при виявленні диспаритету між цінами на продукцію сільського господарства, харчової та переробної промисловості, а також на засоби виробництва і послуги, що надаються сільському господарству, має активно здійснюватись їх державне регулювання. Нами розроблений детальний механізм визначення розміру вказаного диспаритету та шляхи його зменшення по конкретних видах продукції.

Необхідність втручання держави в систему ціноутворення аграрного сектору насамперед пояснюється тим, що у сільськогосподарському виробництві економічний процес відтворення значною мірою пов’язаний з природними факторами. На практиці нерідкими є випадки, коли підприємства різних сфер агропромислового комплексу практично диктують сільгоспвиробникам ціни на продукцію.

Досить важливою проблемою є ціноутворення на землю. Ринкова вартість землі може стати основою її застави в банку – для отримання вкрай необхідних сільському господарству кредитів. Останнє є надзвичайно привабливим і прискорює введення землі в ринкові відносини. Проте слід мати на увазі, що це можливо при високому рівні ефективності виробництва на землі.

Результати економічної діяльності підприємств АПК значною мірою визначаються обсягами і якістю реалізованої продукції. Проте здійснені в агропромисловому комплексі України реформи позитивних наслідків поки що не дали. Більш того, відбулось скорочення виробництва продукції сільського господарства та погіршення його основних фінансово-економічних показників. Однією з причин, що зумовили такий негативний стан в аграрному секторі економіки, є відсутність налагодженої системи реалізації сільськогосподарської продукції. Аграрні підприємства змушені працювати в мінливому, неконтрольованому зовнішньому середовищі з великим ступенем невизначеності та ризику.

У дисертації запропоновано шляхи ефективної організації збуту сільськогосподарської продукції та модель маркетингової діяльності в агропромисловому комплексі. Основний напрям розвитку маркетингових процесів в АПК полягає в створенні агропромислових формувань за участю сільськогосподарських, переробних, торговельних та інших підприємств – з метою максимального наближення виробника до споживача продукції і задоволення його потреб. Маркетинг в таких умовах забезпечує підприємствам на корпоративній основі не лише конкурентноздатність та прибутковість виробництва, а й зміцнення їх позицій у взаємовідносинах з учасниками подальших етапів руху продукції маркетинговими каналами.

Роль держави в забезпеченні розвитку маркетингу в АПК полягає в створені нормативно-законодавчої бази щодо організації ринку сільськогосподарської продукції, умов для розвитку інтегрованих формувань та еквівалентного цінового обміну між галузями АПК. Для поліпшення інформаційного забезпечення підприємств агропромислового комплексу держава повинна ініціювати створення в аграрній сфері єдиної маркетингової інформаційної системи, яка здійснюватиме маркетинговий моніторинг ринку агропродовольчої продукції та науково-консультаційне обслуговування виробників.

У п’ятому розділі „Стратегія нарощування експортного потенціалу та удосконалення зовнішньоекономічних зв’язків підприємницьких структур АПК” досліджуються питання сучасного стану зовнішньоекономічних зв’язків і їх адаптації до умов світового ринку, нарощування та удосконалення експортного потенціалу АПК України, активізації інвестиційно-інноваційних процесів у виробництві експортної продовольчої продукції.

Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків АПК України дає можливість повнішого використання ринкових важелів для ефективного функціонування різних його галузей з метою стабільного росту ВВП і входження українського ринку в європейський. В дисертаційній роботі виявлено істотні зміни в кон’юнктурі зовнішнього ринку АПК, основними причинами яких є скорочення попиту на готову продукцію та експорт сільгоспсировини. Цей висновок підтверджується проведеним нами аналізом асортименту товарів АПК, що є об’єктами експортно-імпортних операцій.

Збільшення частки сировинної складової в структурі експортних операцій АПК має негативні наслідки і особливо посилилось починаючи з 1996 року, коли експорт аграрної продукції став переважати частку продукції харчової промисловості.

Як показав аналіз, збільшення експорту продуктів харчування і сільгоспсировини супроводжувалося відповідним зростанням імпорту продуктів харчової промисловості з поглибленою переробкою. Проте загальні обсяги експорту продукції та основні показники розвитку харчової промисловості за 1999-2002 рр. значно поліпшились, що певною мірою зумовлено цілеспрямованими діями Уряду країни.

Значну роль в реалізації експортно-орієнтованої моделі розвитку вітчизняного АПК матимуть іноземні інвестиції. Найперспективнішою сферою їх залучення, на наш погляд, є переробна промисловість, яка забезпечує втричі вищу прибутковість, ніж виробництво сільськогосподарської сировини. Саме переробна сфера АПК має стати одним з пріоритетних напрямів його розвитку.

Важливими чинниками формування ефективної експортної спрямованості АПК України є маркетингова стратегія у зовнішній торгівлі, індивідуальний підхід до кожного конкретного регіонального ринку, розвиток міжнародної інтеграції у цій сфері, використання сприятливого геополітичного положення країни. Експортна стратегія обов’язково повинна передбачати наявність товарної марки (торгової), яка відповідає міжнародним стандартам. Розширити ж межі торгової марки можна за рахунок збільшення номенклатури або товарної серії.

Існуюча нині в Україні модель конкурентоспроможності АПК не спроможна забезпечити виробництво якісних і високотехнологічних товарів та послуг за умов справедливого ринку, високих темпів економічного зростання, збільшення зайнятості та доходів у середньо- та довгостроковій перспективі, а також утримати належні позиції національної економіки у сфері міжнародної торгівлі. Головним фактором виробництва експортної конкурентоспро-можної продукції агропромислового комплексу має стати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, що характеризується наступними особливостями: 1) підвищенням ролі наукових і технологічних факторів у забезпеченні сталого функціонування промисловості; 2) збереженням та ефективним використання науково-технічного потенціалу; 3) технологічним переобладнанням і структурною перебудовою виробництва; 4) збільшенням експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей, зменшенням залежності країни від імпорту; 5) необхідністю посилення інноваційної спрямованості функціонування підприємств АПК. Практичне втілення інноваційної спрямованості є тривалим, суперечливим та багатоетапним процесом, який здійснюється під впливом дії системи факторів – наукових, технологічних, виробничих, соціально-економічних, екологічних та ін.

Інноваційний розвиток підприємств аграрної та переробної сфер АПК має передбачати здійснення комплексу заходів щодо відновлення роботи спеціалізованих переробних підприємств (в першу чергу – м'ясних і молочних) з метою забезпечення глибокої переробки сільськогосподарської сировини, виробництва широкого асортименту продуктів харчування, у тому числі спеціального призначення.

Завдання нарощування конкурентоспроможності національних виробників, працюючих у сфері АПК, об'єктивно зумовлює взаємопов'язані тенденції розвитку: з одного боку, послідовну лібералізацію зовнішньо-торговельного режиму країни і створення ефективного конкурентного середовища на внутрішньому ринку, а з другого – активне використання механізмів державного регулювання (з метою створення належних умов для прискореного підвищення конкурентоспроможності в аграрній і переробній сфер АПК).

висновки

Проведені дослідження дають змогу сформулювати наступні принципові положення, висновки та пропозиції (як теоретичної, так і практичної спрямованості) щодо стратегії ефективного розвитку сільськогосподарських і переробних галузей АПК в умовах реформування економіки.

1. Комплексне дослідження розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК України показало, що незважаючи на деякі позитивні зрушення в обсягах виробництва окремих видів продукції сільського господарства, рівень 1990 року в аграрному секторі поки що не досягнуто. Ціни на сільськогосподарську продукцію є нестабільними і не забезпечують високоефективного виробництва (насамперед це стосується тваринництва). У складному становищі перебуває переробна промисловість (в першу чергу – цукрова і м’ясна галузі).

Методологічними засадами здійсненого у роботі аналізу стали такі положення:

- досягнення оптимальної структури аграрної і промислової сфер АПК України та повної їх інтеграції з іншими підкомплексами;

- першочергове створення необхідних ресурсних передумов для випереджаючого розвитку в регіонах найбільш важливих галузей;

- постійне вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку і формування регіональних підкомплексів агропромислової інфраструктури.

2. Вперше обґрунтовано концептуальні підходи до стратегічного прогнозування розвитку економіки АПК, зорієнтовані на те, щоб максимально ефективно використати агропромисловий потенціал України, якомога повніше задовольняти потреби населення, гарантувати продовольчу безпеку держави.

Формування ресурсів продовольства в галузях харчової промисловості необхідно здійснювати виходячи з очікуваного обсягу сировинних ресурсів і наявності виробничих потужностей. При цьому доцільно розробити комплекс заходів по впровадженню ефективних технологічних процесів, заснованих на ресурсозбереженні, комплексній переробці сировини, утилізації відходів виробництва, механізації виробничих процесів, поліпшенні методів збереження і транспортування сировини та готової продукції, одержанні нових біологічно активних повноцінних продовольчих продуктів та кормів.

Реалізація цілей і завдань щодо суттєвого збільшення виробництва продукції в галузях АПК потребує розробки регіональних програм якісного поліпшення продовольчого забезпечення населення. Методологія розробки цих програм, запропонована автором, має охоплювати комплекс стратегічних заходів виробничого, економічного і організаційного характеру і включати в себе обґрунтовані цільові положення. При цьому у процесі прогнозування розвитку АПК, залежно від поставлених задач, повинні використовуватись різні стратегії. Основою прогнозування мають бути програма реформ Президента і Уряду та кон’юнктура ринку, що дасть галузям АПК можливість досягти індикативних обсягів виробництва і державних закупок продукції, які узгоджуватимуться з підприємствами. В розробці програм повинні брати участь усі ланки вертикальних і горизонтальних структур управління системи з використанням наведених в роботі сучасних методик аналізу і оптимізації міжгалузевих пропорцій.

В умовах ринку посилюється вплив на економічну ситуацію в АПК банків та інших фінансових структур. Показники їх діяльності стали необхідними для обґрунтування багатьох заходів і мають відображатися у прогнозі розвитку аграрного виробництва і харчової промисловості. Це стосується обсягів грошової маси, величини емісії, курсу національної одиниці щодо долара, відсоткової ставки за кредити та ін.

3. Запропоновано перспективну регіональну комплексну модель аграрної економіки, яка в змозі забезпечити ефективний розвиток АПК через взаємодію фінансової, організаційної, технічної і маркетингової діяльності.

Встановлено, що для поліпшення організації виробництва сільськогосподарських і переробних підприємств необхідно: у виробництві, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції послідовно розвивати інтеграційні процеси; впроваджувати прогресивні ресурсозберігаючі інтенсивні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Для забезпечення належної економічної зацікавленості учасників інтегрованого формування в одержанні конкурентоспроможної кінцевої продукції необхідно здійснювати розподіл отриманого ним прибутку між його учасниками. В основу його розподілу слід покласти розміри нормативних витрат кожного учасника інтеграції у сукупних затратах об’єднання. Доцільним є і варіант, при якому розподіл прибутку здійснюється виходячи з вартості основних і оборотних засобів кожного з партнерів об’єднання з урахуванням розмірів норми прибутку і рівня оборотності витрат. Регулювання економічних інтересів учасників інтеграційних процесів можна досягти і шляхом кредитування підприємств та встановлення економічно вигідних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими структурами АПК.

Переробна промисловість має стати основним інтегратором і організатором процесу виробництва продовольства. За допомогою цінових і організаційно-економічних важелів, через систему договорів і діючих стандартів на продукти харчування переробні підприємства повинні дієво впливати на обсяги, якість, асортимент, строки постачання сировини, а також на спеціалізацію, розміщення і зменшення сезонності виробництва сільськогосподарської продукції.

4. Обґрунтовано, що оптимізація міжгалузевих пропорцій в умовах ринкової економіки має базуватися на визначенні обсягів попиту, розмір і еластичність якого зумовлює ефективну пропорцію.

Уточнено методику визначення попиту з урахуванням змін у ринкових цінах, якості продукції, доходах населення і чисельності споживачів.

Найважливішим напрямом розвитку економічних відносин при формуванні сучасного ринку продовольства і матеріальних ресурсів має стати комерційний механізм, що забезпечить зв’язок між товаровиробниками, постачальницькими структурами і торгівлею, а також переробними підприємствами (через прямі контакти, торгові біржі, ярмарки, аукціони), тобто необхідно створити ефективне маркетингове середовище.

Встановлено, що маркетинг є ключовим фактором, який сприяє ефективній реалізації виробленої агропромислової продукції. Для забезпечення належного розвитку маркетингових процесів в АПК необхідне удосконалення нормативної і законодавчої бази. В дисертації сформульовано основні принципи реалізації агропромислової продукції у сучасних умовах через раціональне застосування маркетингової політики. На основі аналізу структури та цін продажу сільськогосподарської продукції в Україні та основних показників її реалізації автором розроблено модель маркетингової діяльності в агропромисловому комплексі, яка передбачає застосування корпоративного маркетингу та розробку спільних маркетингових стратегій агропромислових формувань щодо розширення асортименту, забезпечення якості продукції на всіх стадіях виробництва, переробки і продажу, формування вертикальних систем збуту координованого типу, проведення спільної комунікаційної політики.

Система стратегічного управління маркетинговими процесами повинна бути адекватною зовнішньому і внутрішньому середовищу, орієнтуватися на потреби ринку, базуватись на цілях і обраних стратегіях, має бути спрямованою на досягнення запланованого результату і використовувати при цьому збалансовану сукупність механізмів організаційного і економічного забезпечення. Перехід від виробничої до маркетингової концепції потребує створення у складі сільськогосподарських підприємств потужних і дієздатних центрів прибутку (відповідальності), в ролі яких виступатимуть відділи маркетингу.

З метою поліпшення інформаційного забезпечення підприємств агропромислового комплексу автором запропоновано створення єдиної маркетингової інформаційної системи в аграрній сфері.

5. У дослідженні дано обґрунтовані пропозиції щодо ефективної цінової політики з урахуванням індексації цін на продукцію та прогнозованої платоспроможності населення.

Вдосконалення ціноутворення має відбуватись за наступними напрямами: визначення видів та обсягів (квот) сільськогосподарської продукції, які гарантують продовольчу безпеку держави і використовуються для встановлення заставних цін (передбачивши в державному бюджеті кошти на ці цілі); формування державного інтервенційного фонду цінової стабілізації на споживчому аграрному ринку; спрямування коштів від сплати ввізного мита на продукцію сільського господарства та продукти її переробки на фінансування програм з цінової підтримки аграрної продукції вітчизняного виробництва; створення системи моніторингу цін на аграрну продукцію, ресурси та послуги для сільського господарства, а також інформаційної бази про стан цінових співвідношень на ринку.

Для встановлення обґрунтованих меж підвищення монопольних цін, а також на цільових товарних ринках з олігопольною структурою має застосовуватись показник цінової еластичності попиту.

При визначенні коефіцієнта еластичності попиту з урахуванням доходів і цін запропоновано використовувати наведене в дисертації рівняння множинної регресії. У ряді випадків можуть використовуватися лінійні регресивні моделі, побудовані на урахуванні попиту та пропозиції.

6. Виконаний автором комплексний аналіз прогнозного розвитку галузей аграрної та переробної сфер АПК став підґрунтям для встановлення обсягів інвестування АПК.

Автором розроблена економіко-математична модель розрахунку прогнозного виробництва основних видів продукції аграрної та переробної сфер АПК, яка враховує нові підходи до регулювання обсягів виробництва продукції в агропромисловому комплексі відповідно до внутрішнього споживання, збільшення обсягів експорту та інших факторів, включаючи специфіку роботи підприємств сільського господарства, переробки і харчової промисловості.

Для реалізації запропонованого в роботі прогнозу виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва (37 млн т цукрового буряку, 4,5 млн т цукру, 1,4 млн т соняшникової олії) необхідні інвестиції становлять не менше 5 млрд грн.

В умовах співіснування державного та ринкового регулювання інвестиційної діяльності АПК автор розглядає ключові функції держави як гаранта рівноваги на інвестиційному ринку, впливового учасника механізму мобілізації інвестиційних ресурсів.

7. Методологічною основою стратегічного аналізу ефективності дії фінансово-кредитного механізму в АПК є дослідження зв’язку його складових із технологічним процесом виробництва (з урахуванням можливих ризиків) та прямий вплив останнього на кінцевий фінансовий результат. Запропоновано систему заходів з удосконалення фінансово-кредитної та податкової систем.

Пропонується кардинально переглянути роль кредиту в системі економічних важелів. Надання кредиту в умовах ринкової економіки має базуватися на комерційних засадах, під розв’язання певних виробничих і економічних завдань.

Система кредитного забезпечення повинна включати: кредитну інфраструктуру, зорієнтовану на обслуговування аграрного сектора АПК; механізм кредитних відносин з комерційними банками; механізм позабанківського кредитування.

Варто знизити відсоткові ставки за користування кредитом, диференціювати їх розмір залежно від важливості об’єктів, що фінансуються.

Наголошено на необхідності розробки системи державного фінансового захисту виробника агропромислової продукції в умовах конкуренції з урахуванням світового досвіду та вітчизняної специфіки, що є принциповою вихідною умовою перебудови фінансово-кредитної та податкової систем стосовно аграрного сектора економіки України. З огляду на це запропоновано:

· запровадити нову систему оподаткування з урахуванням світового досвіду. Замість кількох податків доцільно встановити єдиний податок на прибуток, і лише на деякі високорентабельні види діяльності ввести податкові ставки;

· відмінити пільги з оподаткування по більшості діючих нині позицій (окрім тих, що стимулюють інноваційну та інвестиційну діяльність, йдуть на розвиток культури, освіти, охорони здоров’я та ін.);

· знизити ставки податку на додану вартість на основні види харчової продукції (до 10 %) та звільнити від нього найбільш соціально необхідні продукти (дитяче харчування, хліб, молоко).

8. Автором застосовано багатокритеріальний підхід до оптимізації розміщення переробних підприємств та їх сировинних зон, який враховує:

формування збалансованого загальнодержавного і регіонального розвитку; отримання максимальної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; інтенсивність інтеграційних процесів; рівень ресурсоспоживання і екологічного впливу; ринковий механізм регулювання.

У прикладному аспекті для цього рекомендовано здійснити систему організаційно-економічних заходів, спрямованих на виробництво рослинницької та тваринницької сировини та формування продовольчих ресурсів по регіонах України, що дає змогу забезпечити економію фінансових ресурсів, збереження споживчих властивостей продукції, а також поглиблення спеціалізації сировинної бази переробних підприємств на основі застосування сучасних ресурсоощадливих технологій.

9. Автор вважає, що вибір стратегії структурного розвитку зовнішньоекономічної діяльності в аграрній і переробній сферах залежить від поєднання основних об’єктивних передумов: виробничого потенціалу галузі, що характеризується наявністю ресурсів, обсягів виробництва і прогнозованого попиту світового і внутрішнього ринків. При цьому слід враховувати як стабільний розвиток внутрішнього ринку та продовольчу безпеку держави, так і стратегічні імперативи світового розвитку. Важливо, щоб усі процеси, які відбуваються в сфері зовнішньоекономічної діяльності, розглядалися крізь призму методологічних засад адаптації. Необхідно розробити досконалий механізм адаптації експортно-імпортних операцій до зовнішнього економічного середовища, який випливає з державної протекціоністської політики щодо вітчизняного товаровиробника.

Важливою передумовою адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до вимог світового ринку є удосконалення вітчизняного механізму технічного регулювання та його зближення з міжнародною системою стандартизації – ISO. Внутрішнє ринкове середовище України і її АПК має бути адаптованим до системи Світової організації торгівлі.

Виходячи з цього, було визначено основні заходи щодо прискорення адаптації зовнішньоекономічної діяльності товаровиробників до умов світового ринку, серед яких слід відзначити такі, як заборона імпорту продовольчих товарів без сертифікатів якості та безпеки, рекламування переваг вітчизняних виробів, розширення імпорту сировини та напівфабрикатів, які не виробляються і не можуть бути вироблені в Україні (при одночасному скороченні або зведенні до мінімуму імпортного мита на них) запровадження нових державних стандартів якості продовольчих товарів, що забезпечуватимуть конкурентоспроможність продукції на світовому ринку.

10. Встановлено, що до основних проблем розвитку експортного потенціалу АПК відносяться: скорочення ресурсної бази харчової промисловості, наслідком чого стало зменшення експорту її продукції, низький рівень використання продукції харчової промисловості вітчизняними підприємствами, недостатня державна підтримка підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію.

Використовуючи концептуальну модель формування експортного потенціалу, автором розроблені стратегічні засади нарощування та вдосконалення експортного потенціалу переробних формувань, такі як: об’єктивна оцінка стану експортної складової АПК; прогнозування тенденцій її розвитку; визначення економічних і виробничих заходів, які забезпечують стійке відновлення та довгострокове зростання експортно-імпортних можливостей.

Доведено, що структурні зміни у виробництві продовольства, підвищенні товарності сільськогосподарської та кінцевої харчової продукції мають стати матеріальною основою реалізації експортного потенціалу агропромислового комплексу України.

Виходячи з цього, країна має суттєво збільшити виробництво і експорт стратегічно важливих видів продукції, таких як крупи, борошно, соняшникова олія, цукор, молочні та м’ясні вироби.

11. Основою забезпечення вітчизняного продовольчого ринку та експортних можливостей аграрної і переробної сфер АПК є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності в аграрній сфері, яка передбачає: використання розробок зарубіжних науковців (через закупівлю ліцензій на високоефективні технології), що сприятиме виробництву продукцію нових поколінь; освоєння випуску наукомісткої продукції; використання власного науково-технічного потенціалу, досягнень фундаментальної і прикладної науки для створення нових продуктів і технологій.

Системна реалізація ефективної інвестиційно-інноваційної політики в АПК узагальнена автором у розроблених основних напрямах інновацій в сільське господарство України та схемі інвестиційного забезпечення інноваційних процесів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Яценко В.М. Аналіз стану та стратегія ефективного розвитку агропромислового комплексу України. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – 352 с. (16,0 др. арк., одноосібна монографія).

Розділи у підручниках і навчальних посібниках

2. Поляков О.М., Яценко В.М., Чепурда Л.М. Економічний аналіз в галузях народного господарства: Посібник. – Черкаси: ЧІТІ, 1997. – 147 с. (6,4 др. арк.), автору належить 2,9 др. арк.

Статті у наукових збірниках, науково-практичних та фахових журналах

3. Яценко В.М. Методи прогнозування економіки України // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – 2000.– №1. – С. 26-29. (0,32 др. арк.).

4. Яценко В.М. Розвиток особистих підсобних господарств в Черкаському районі та їх роль у реформуванні аграрного сектору // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. –2000. – № 2. – С. 41-45 (0,4 др. арк.).

5. Яценко В.М. Інтеграція як форма реалізації ринкових виробничих відносин // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – 2000. – №3. – С. . (0,48 др. арк.).

6. Яценко В.М. Аналіз фінансової системи України // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – 2001. – №1. – С. 109-115 (0,48 др. арк.).

7. Яценко В.М. Удосконалення механізму регулювання зовнішньо-торговельних операцій в Україні //Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – 2001. – №2. – С. 13-18 (0,48 др. арк.).

8. Яценко В.М. Організаційно-економічний механізм формування і функціонування аграрного і переробного сервісу // Збірник наукових праць Черкаського інженерно-технологічного інституту. Серія: Економічні науки. – 2001. – №3. – С. 137-142 (0,45 др. арк.).

9. Яценко В., Ващенко В. Проблема впровадження нової технології при обмеженнях на фінансові ресурси // Економіст. – 2001.– №2. – С. 32-36 (0,4 др. арк.), автору належить 0,28 др. арк.

10. Яценко В.М. Моделі міжгалузевих економічних прогнозів за структурою кінцевого попиту // Вестник Севастопольского государственного технического университета. – Вып. 40: Экономика и финансы – Севастополь: СевНТУ, 2002. – С. 56-59 (0,18 др. арк).

11. Яценко В.М. Методи оцінки міжгалузевих прогнозів АПК // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 143. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 221-227 (0,32 др. арк.)

12. Поляков О.М., Яценко В.М. Дослідження циклів відтворення та криз в ринковій економіці // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 6. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 227-232 (0,47 др. арк.), автору належить 0,22 др. арк.

13. Яценко В.М. Аналіз розвитку малого і середнього підприємництва та ефективність управління його діяльністю // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 7. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С. 5-8 (0,32 др. арк.).

14. Яценко В.М. Розміщення сировинних зон і підприємств переробної промисловості // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2003. Випуск 1. – С. 140-147 (0,5 др. арк.).

15. Яценко В.М. Аналіз розміщення підприємств м’ясної і молочної промисловості та прогноз їх розвитку // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – №2. – Запоріжжя: Гуманітарний університет: “ЗІДМУ”. – С. 108-113. (0,5 др. арк.)

16. Яценко В.М. Ціна в умовах ринкової системи // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 8. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 287-291 (0,38 др. арк.).

17. Яценко В.М. Ефективність використання та удосконалення експортного потенціалу харчової промисловості України // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 9. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. – С. 84-91 (0,76 др. арк.).

18. Яценко В.М. Структурно-динамічна характеристика олійно-жирової промисловості України та прогноз виробництва до 2015 року // Економіст. – 2003. – №12. – С. 33-35 (0,5 др. арк.).

19. Яценко В.М., Червен І.І. Стан та прогнозна оцінка основних техніко-економічних показників цукрової галузі // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Випуск 4 (24). – Миколаїв: МДАУ, 2003. – С. (0,45 др. арк.), автору належить 0,29 др. арк.

20. Яценко В.М. Аналіз стану та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків АПК України // Вісник Київського національного університету технології та дизайну. – 2003. – №3. – К.: КНУТД. – С. 80-88 (0,48 др. арк.).

21. Яценко В.М. Формування і розвиток агропромислової інтеграції // Економіка АПК. – 2004. – №1.– С. 54-60 (0,56 др. арк.).

22. Яценко В.М. Економічний аналіз загального стану сировинних ресурсів, переробної і харчової промисловості та об’єктивна необхідність взаємодії цих галузей // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2004. – №1. – Ч.2, Т.1. – С. 214-221 (0,5 др. арк.).

23. Яценко В.М. Маркетинг як засіб ефективної реалізації продукції у сфері АПК // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – Випуск 1, том 1 (25). – Миколаїв: МДАУ, 2004. – С. 97-107 (0,56 др. арк.).

24. Яценко В.М. Аналіз використання, нагромадження та оновлення виробничого потенціалу України // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. Серія: Економічні науки. – №5. – Чернівці: БДФЕІ, 2004. – С. 250-259 (0,45 др. арк.).

25. Яценко В.М. Методологічні засади оцінки еластичності попиту // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2004. – №1. – С. 135-142 (0,45 др. арк.).

26. Яценко В.М. Стан та прогнозна оцінка м'ясної промисловості України // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 10. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 30-33 (0,48 др. арк.).

27. Яценко В.М. Прямухіна Н.В. Реструктуризація підприємств м’ясної промисловості в ринкових умовах // Економіка АПК. – 2004. – №4. – С. 42-47 (0,56 др. арк.), автору належить 0,38 др. арк.

28. Яценко В.М. Методологічні основи стратегічного прогнозування розвитку економіки АПК // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – №2. – Запоріжжя: Гуманітарний університет: “ЗІДМУ”. – С. 134-143 (0,54 др. арк.).

29. Яценко В.М. Організаційно-економічні проблеми розвитку інвести-ційно-інноваційних процесів в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. – Випуск 11. – Черкаси: ЧДТУ, 2004. – С. 3-8 (0,56 др. арк.).

Анотація

Яценко В.М. Cтратегія забезпечення ефективного розвитку аграрної та переробної сфер АПК України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2004 рік.

У дисертації проведено комплексне дослідження розвитку галузей аграрної і переробної сфер АПК України з обґрунтуванням концептуальних засад аналізу їх діяльності та розробкою стратегій забезпечення подальшого ефективного функціонування.

Уточнені методологічні аспекти прогнозування, оптимізації міжгалузевих пропорцій та моделювання розвитку галузей АПК.

Сформульовано концептуальний підхід до визначення перспективної регіональної моделі аграрної економіки, яка в змозі забезпечити ефективний розвиток АПК (через взаємодію фінансової, організаційної, технічної і маркетингової діяльності).

У роботі приділене значне місце удосконаленню фінансово-кредитної системи, ціноутворенню, формам господарювання. Визначено нові підходи до методики регулювання обсягів виробництва продукції в агропромисловому комплексі – відповідно до внутрішнього споживання та збільшення її реалізації на зовнішньому ринку. Дістали подальшого розвитку методичні засади стратегії переробних галузей АПК, їх сировинних зон з урахуванням географічних, кліматичних та економічних умов.

Виходячи з ринкових умов господарювання, запропоновано нові форми відтворення виробничих потужностей, які полягають у визначенні пріоритетних напрямків виробництва продукції харчової і переробної промисловості за рахунок різних джерел фінансування капітальних вкладень.

Обґрунтовано формування експортного потенціалу агропромислового комплексу України, яке може бути застосовано при визначенні структури виробництва для зовнішнього ринку і має базуватись на основі маркетингової діяльності.

Визначені основні ознаки розвитку інтеграційних процесів у виробництві, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції, впровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва на основі їх інтенсифікації. З’ясовані напрями регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності сільського господарства та харчової і переробної промисловості.

Виходячи з сучасних умов розвитку економіки, у роботі розраховані прогнози виробництва основних видів продукції галузей АПК (цукру, м'яса, соняшникової олії).

Ключові слова: стратегія розвитку, ефективність виробництва, ресурсний потенціал, експорт, інвестиції, розміщення, аналіз, прогноз, моделювання, державне регулювання, реалізація, маркетинг, інновації.

Аннотация

Яценко В.Н. Стратегия обеспечения эффективного развития аграрной и перерабатывающей сфер АПК Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02 экономика сельского хозяйства и АПК. Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2004 год.

В диссертации проведено комплексное исследование развития отраслей аграрной и перерабатывающей сфер АПК Украины с обоснованием концептуальных основ анализа их деятельности и разработкой стратегии обеспечения дальнейшего эффективного функционирования.

Исследованы вопросы оптимизации размещения сырьевых зон, перерабатывающих и пищевых предприятий, их межотраслевые связи. Проанализированы вопросы территориальной организации пищевой промышленности, повышения уровня концентрации и специализации сельскохозяйственного производства, сокращения трудозатрат. При анализе оптимизации размещения пищевой промышленности определены уровни материально-производственной базы отраслей АПК, их влияние на эффективность работы всего агропромышленного комплекса.

Уточнены методологические аспекты прогнозирования, оптимизации межотраслевых пропорций, а также моделирования развития отраслей АПК. При моделировании оптимальных пропорций развития агропромышленного комплекса учитываются условия обеспечения сбалансированного соотношения перерабатывающих отраслей, сырьевых зон, спрос населения на продукцию пищевой промышленности, объем сырьевых, материальных и трудовых ресурсов, наличие производственных мощностей, необходимость их полного использования и развития.

Сформулирован концептуальный подход к определению перспективной региональной модели аграрной экономики, которая в состоянии обеспечить эффективное развитие агропромышленного комплекса (через взаимодействие экономической, организационной, технической и маркетинговой деятельности). Она охватывает обоснование цели создания и деятельности новых формирований, состава предприятий и организаций для осуществления всего организационно-технологического цикла от производства сырья до получения готовой продукции, обеспечения регулирования финансово-экономических отношений между участниками агропромышленного формирования.

В работе уделено значительное внимание финансово-кредитной системе, формам хозяйствования. Финансово-кредитный механизм в АПК рассматривается во взаимосвязи с технологическим процессом производства и влиянием последнего на конечный финансовый результат. Предложена система мероприятий по усовершенствованию финансово-кредитной и налоговой систем. Определены новые подходы к методике регулирования объемов производства продукции в агропромышленном комплексе в соответствии с внутренним потреблением и увеличением ее реализации на внешнем рынке.

Освещены различные аспекты спроса и ценообразования на продовольственном рынке Украины. В этом контексте проанализированы методы расчета коэффициента эластичности спроса, исследованы эластичность спроса в зависимости от дохода и цен, а также перекрестная эластичность. Значительное внимание уделено моделированию оценки эластичности спроса и граничной полезности продукции пищевой и перерабатывающей промышленности АПК Украины.

Усовершенствование ценообразования предложено через определение видов и объемов сельскохозяйственной продукции, стоимость которой может использоваться в качестве залоговой цены (с учетом выделения в государственном бюджете компенсационных средств), а также через формирование государственного фонда ценовой стабилизации на потребительском аграрном рынке.

Получили дальнейшее развитие методические основы стратегии перерабатывающих отраслей АПК их сырьевых зон с учетом географических, климатических и экономических условий.

Исходя из рыночных условий хозяйствования, предложены новые формы воссоздания производственных мощностей, которые основываются на определении приоритетных направлений производства продукции пищевой и перерабатывающей промышленности за счет различных источников финансирования капитальных вложений.

Определена стратегия развития внешнеэкономической деятельности в аграрной и перерабатывающей сферах АПК, зависящая от производственного потенциала отраслей, адаптации экспортно-импортных операций к внешней экономической среде с учетом государственной поддержки отечественного производителя.

Обосновано формирование экспортного потенциала агропромышлен-ного комплекса Украины, который может быть использован при определении структуры производства для внешнего рынка и должен базироваться на основе маркетинговой деятельности.

Определены главные признаки развития интеграционных процессов в производстве, переработке и реализации сельскохозяйственной продукции, внедрении прогрессивных ресурсосберегающих технологий.

Для обеспечения экономической заинтересованности участников интеграционного формирования предложены условия распределения выручки от реализации продукции, которая вырабатывается из сельскохозяйственного сырья.

Уточнены направления регулирования инвестиционно-инновационной деятельности сельского хозяйства, пищевой и перерабатывающей промышленности.

Исходя из современных условий развития экономики,