МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Зима Леонід Миколайович

УДК 65.011.1

Організаційно-економічні механізми управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної кібернетики Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор

Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики

(м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Александров Іван Олександрович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту (м. Донецьк),

кандидат економічних наук, доцент Ходос Світлана Яківна, Донецький університет економіки та права, доцент кафедри інформатики і інформаційних технологій (м. Донецьк).

Провідна установа – Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України, відділ секторальних прогнозів та кон’юнктури ринків (м. Київ).

Захист дисертації відбудеться 06 жовтня 2004 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розіслано 03 вересня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В результаті тривалої економічної кризи, яка спостерігалася в Україні, відбулося істотне зниження виробничого, технологічного, інвестиційного, наукового та кадрового потенціалу більшості вітчизняних підприємств. Це негативно відбилося на рівні їх економічної безпеки.

В умовах обмеженості державних можливостей щодо фінансування розвитку всієї економіки виникає необхідність виділення основних пріоритетних об'єктів, що складають (чи можуть скласти в перспективі) базис вітчизняної економіки, а забезпечення їх економічної безпеки гарантує відносну економічну безпеку країни в цілому.

Сучасний стан систем економічної безпеки великих промислових підприємств характеризується високим рівнем концентрації виробництва і трудових ресурсів, високим рівнем інтеграції та слабоконтрольованим масштабом дії негативних наслідків кризових економічних ситуацій.

Під підприємствами стратегічного значення будемо розуміти такі підприємства, що забезпечують економічну незалежність країни, її державність. Вони є фундаментом, на якому тримається економіка країни, і тому забезпечення економічної безпеки таких підприємств є не тільки їх внутрішньою проблемою, але також і важливою державною задачею.

Перехід на госпрозрахункові відносини дозволив перекласти безпосередньо на підприємства всю відповідальність за ефективність їх функціонування. Втім доцільність цієї міри для підприємств стратегічного значення є сумнівною. Так у 2002 році кількість порушених справ про банкрутство щодо державних підприємств збільшилась майже в півтора рази порівняно з 2001 роком, що склало 431 справи, а у першому півріччі 2003 року було порушено 240 справ. З них 152 справ порушено щодо підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, 129 - монопольне та регіональне значення, 171 - особливо небезпечних підприємств та суб’єктів природної монополії.

У зв'язку з цим задачі ідентифікації стратегічно важливих об'єктів економіки, управління їх економічною безпекою є першочерговими при забезпеченні економічної безпеки держави і досягненні стійкого економічного зростання.

Вивченню проблем економічної безпеки присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких можна відзначити: І.О. Александрова, В.Н. Амітана, О.І. Барановського, Я.А. Жаліла, В.А. Забродського, Т.С. Клебанову, Ю.Г. Лисенка, Є.А. Олейнікова, В.Л. Петренка, С.І. Пирожкова, В.К. Сенчагова, А.І. Сухорукова й інш. Однак, механізми ідентифікації і класифікації стратегічних об'єктів економіки і забезпечення їх економічної безпеки ще недостатньо розроблені.

Таким чином, задача розробки механізмів управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки є актуальною, що і зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках держбюджетних тем Донецького національного університету "Моделювання динаміки виробничо-економічних систем" Г-00/54 (номер держреєстрації 0100U001971) та "Моделювання процесів фінансового менеджменту" Г-00/42Б, номер держреєстрації (0100U005081).

Об'єктом дослідження є процеси управління економічною безпекою стратегічних об'єктів, а також процеси державного регулювання їх розвитку.

Предметом дослідження роботи є механізми забезпечення економічної безпеки підприємств стратегічного значення.

Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили розробки вітчизняних і зарубіжних вчених в області управління, системного аналізу, економіко-математичного моделювання, економічної безпеки. В роботі використовувались методи економічної теорії та економічного аналізу, методи системного аналізу, методи статистики, методи управління проектами, методологічні розробки уряду та органів виконавчої влади щодо державного регулювання економіки та відповідні нормативні документи.

Метою дослідження дисертаційної роботи є розробка ефективних механізмів управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки.

Для досягнення цієї мети в дисертації було поставлено і вирішено такі задачі:

визначено принципи ідентифікації стратегічних об'єктів економіки України;

досліджено особливості управління об'єктами стратегічного значення;

проаналізовано особливості управління економічною безпекою об'єктів стратегічного значення;

розроблено концепцію створення системи управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки, яку засновано на поетапному виведенні підприємств у зону стійкого розвитку;

розроблено модель класифікації стратегічних об'єктів економіки, що відбиває пріоритетність їх розвитку, а також методи класифікації і кластеризації регіонів України за рівнем їх стратегічної значимості;

запропоновано механізми оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів;

розроблено комплекс механізмів державного регулювання розвитку стратегічно важливих підприємств і галузей господарювання;

запропоновано модель структури інформаційної обчислювальної мережі (ІОМ) для реалізації механізмів системи управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки;

проведено оцінку ефективності реалізації процесу поетапного забезпечення економічної безпеки стратегічних об'єктів.

Наукову новизну роботи складають:

Концепція створення системи управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, яку засновано на ідеї поетапного виводу підприємств у зону стійкого розвитку, що дозволяє підвищити ефективність використання обмежених фінансових ресурсів.

Модель класифікації підприємств стратегічного значення, яку засновано на застосуванні матричних моделей і методів кластерного аналізу, що дозволяє визначити пріоритетність їхнього розвитку і таким чином більш ефективно використовувати обмежені бюджетні кошти.

Механізм оцінки рівня економічної безпеки підприємств стратегічного значення, який засновано на законі зменшення граничної віддачі факторів, що визначають рівень економічної безпеки, який дозволяє одержати широкий аналітичний та прогностичний інформаційний матеріал для організації процесів управління і таким чином скоротити витрати на систему управління за рахунок підвищення оперативності та точності рішень, що приймаються.

Комплекс механізмів управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення і забезпечення їх розвитку, побудований на засадах методів державного регулювання, зі застосуванням матричних і оптимізаційних моделей, а також методів управління проектами, що дозволяє виявити додаткові джерела фінансових ресурсів і визначити найбільш ефективні напрямки їх використання.

Практична цінність та реалізація результатів дослідження, отриманих у дисертації, полягає в наступному.

Запропонована в дисертаційній роботі концепція створення системи управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення і комплекс організаційно-економічних механізмів її реалізації дозволяють вийти на якісно новий рівень забезпечення процесів рівномірного, стабільного розвитку соціально-економічної ситуації в регіонах і на підприємства стратегічного значення.

Розроблену концепцію та механізми по управлінню економічною безпекою підприємств стратегічного значення прийняті до впровадження в адміністрації президента України. Економічний ефект склав 1 млн. 225 тис. грн.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися й обговорювалися: на VII Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми економічної кібернетики” (11-13 вересня 2002 р., м. Запоріжжя); VIII Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми економічної кібернетики” (6-8 жовтня 2003 р., м. Алушта); науково-методичних семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 41,07 д.а., з них автору належить 2,38 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Роботу викладено на 176 сторінках тексту, матеріал дисертації ілюструють 25 рисунків, 12 таблиць. Список використаної літератури містить 130 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі сформульовано актуальність, визначено мету і задачі, а також об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки” проаналізовано методологічні основи управління економічною безпекою, розглянуто моделі і методи визначення рівня економічної безпеки, і на підставі проведеного аналізу розроблено концепцію створення системи управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки.

Виконання умов економічної безпеки будь-якої економічної системи пов'язано зі створенням запасу міцності, наявність якого певною мірою свідчить про ефективність функціонування економічних систем, стійкість їх позицій на ринку і перспективи зростання. Зрозуміло, що вищевказані властивості на сьогоднішній день має тільки мала частка підприємств, в основному, підприємств експортоорієнтованих галузей. Інші ж підприємства, у тому числі і ті, які є перспективними в стратегічному плані, розвинені недостатньо добре і вимагають залучення інвестицій. Одним із засобів для вирішення цієї проблеми є забезпечення на державному рівні інвестиційної привабливості цих підприємств і особиста участь держави в інвестиційному процесі.

Слід зазначити, що до 2003 року майже була відсутня чітка методика визначення підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Про це свідчить значне коливання їх кількості від 991 у 1997 році, до 1176 у 1999, і потім до 897 у 2003 році. Тільки у 2003 році урядом було розроблено чіткі критерії віднесення підприємств до стратегічно важливих, але зробити висновки про їх ефективність ще не можливо.

Основною проблемою регулювання економічної безпеки шляхом надання державних інвестицій стратегічним об'єктам економіки є визначення джерел формування фінансових ресурсів. Для цього необхідно провести аналіз, який дозволив би виявити потенційних донорів для забезпечення підтримки і розвитку підприємств стратегічного значення.

У табл. 1 наведено цифри щодо кількості підприємств, що мають стратегічне значення для держави по регіонах та коштів, що передбачено бюджетом 2003 року для проведення інноваційного інвестування.

Однак, зрозуміло, що цих ресурсів може виявитися недостатньо для задоволення потреб всіх стратегічних об'єктів у повному обсязі. Більш того, пропорційний розподіл обмежених коштів між усіма підприємствами, які їх потребують, буде мати дуже сумнівний ефект, і це призведе лише до розпилення ресурсів.

Тому необхідно розробити стратегію поетапного виводу підприємств стратегічного значення з кризи. З цією метою пропонується провести аналіз перспективності розвитку окремих типів стратегічних об'єктів. Цей аналіз повинен охоплювати два напрямки: аналіз галузевої структури промислового виробництва й аналіз регіональної структури.

Таблиця. 1

Підприємства стратегічного значення та бюджетні кошти на їх

інвестування по регіонах України

Регіон | Кількість підприємств, що мають стратегічне значення | Обсяг інвестицій, передбачений у бюджеті за 2003 р., тис. грн. | У середньому на 1 підприємство,

тис. грн.

Автономна Республіка Крим | 27 | 9440 | 349

Вінницька область  | 16 | 8234 | 514

Волинська область  | 4 | 4929 | 1232

Дніпропетровська область  | 86 | 16546 | 192

Донецька область  | 108 | 22506 | 208

Житомирська область  | 7 | 6456 | 922

Закарпатська область  | 9 | 5845 | 649

Запорізька область  | 52 | 8952 | 172

Івано-Франківська область  | 19 | 6549 | 344

Київська область  | 23 | 8493 | 369

Кіровоградська область  | 13 | 5245 | 403

Луганська область  | 56 | 11832 | 211

Львівська область  | 43 | 12203 | 283

м. Київ  | 141 | 12117 | 85

м. Севастополь  | 8 | 1756 | 219

Миколаївська область  | 17 | 5876 | 345

Одеська область  | 50 | 11468 | 229

Полтавська область  | 22 | 7575 | 344

Рівненська область  | 12 | 5452 | 454

Сумська область  | 15 | 6040 | 402

Тернопільська область  | 25 | 5307 | 212

Харківська область  | 74 | 13525 | 182

Херсонська область  | 14 | 5454 | 389

Хмельницька область  | 17 | 6649 | 391

Черкаська область  | 22 | 6514 | 296

Чернівецька область  | 6 | 4288 | 714

Чернігівська область  | 11 | 5744 | 522

Україна в цілому | 897 | 225000 | 250

Для вирішення цієї задачі було розроблено концепцію поетапного виводу підприємств стратегічного значення в область стійкого розвитку, яку засновано на застосуванні механізмів державного регулювання цього процесу на різних рівнях (рис. 1).

Ця концепція припускає формування певної донорської бази за рахунок підприємств найбільш ефективно функціонуючих галузей народного господарства. В результаті на кожному наступному етапі буде спостерігатися свого роду ефект мультиплікатора, коли збільшується обсяг донорської бази і, відповідно, збільшується кількість підприємств, які досягнули необхідного рівня економічної безпеки і здатні поповняти донорську базу.

Розроблена концепція поетапного виводу стратегічних об'єктів економіки з кризи включає 3 етапи. На першому етапі здійснюється підтримка об'єктів, перспективних у короткостроковому періоді, оскільки це дозволить у найкоротший час поповнити список економічно безпечних стратегічних об'єктів і донорську базу. На другому етапі — здійснюється підтримка підприємств, які є перспективними в довгостроковому періоді, тобто тих, які визначають стратегічні пріоритети розвитку держави. Третій, завершальний етап — це підтримка об'єктів оборони і об'єктів, що забезпечують виконання державою своїх функцій, які, як правило, завжди є “реципієнтами” і вимагають державної підтримки.

Варто враховувати, що більший ефект від інвестицій можна досягнути при інвестуванні не окремих підприємств, а сукупності взаємозалежних підприємств, що становлять єдиний територіальний промисловий комплекс.

Насамперед, це пов'язано з тим, що, по-перше, забезпечення економічної безпеки окремого підприємства, якщо воно працює в тісному співробітництві з “небезпечними” контрагентами, принципово неможливе. А по-друге, компактне розташування підприємств сприяє зниженню транспортних витрат, підвищенню рівня кооперації й ефективності взаємодій. Фінансування взаємозалежних промислових об'єктів і підвищення їх ефективності сприяють досягненню синергетичного ефекту від поліпшення функціонування кожного окремого підприємства.

У цьому випадку постає задача класифікації регіонів або територій за рівнем їх стратегічної значущості та пріоритетності економічного розвитку.

Таким чином, реалізація концепції потребує вирішення задач ідентифікації стратегічних об’єктів, їх класифікації і розробки ефективних механізмів мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів для підвищення економічної безпеки підприємств стратегічного значення і, відповідно, держави в цілому.

В другому розділі “Механізми управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки” запропоновано методи класифікації стратегічних об'єктів економіки, механізми оцінки економічної безпеки стратегічних об'єктів; розроблено механізми державного управління стратегічними об'єктами економіки і досліджено можливості їх застосування в рамках запропонованої концепції.

Як показує світовий досвід, визначення пріоритетних напрямків розвитку складається з трьох взаємозалежних процесів: формулювання основної стратегічної мети, яка визначає основні пріоритети розвитку; врахування загальноприйнятих у світі пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки; відображення національних особливостей, специфіки держави, які характеризують реальні можливості економіки і її фактичний потенціал.

Узгодження цих трьох положень дозволить виділити ті об'єкти національної економіки, розвиток яких має стратегічне значення.

В основу ідентифікації та класифікації стратегічних об'єктів було покладено принцип економічного зростання і швидкого одержання ефекту (група І); принцип відповідності загальноприйнятим у світі пріоритетним напрямкам розвитку науки і техніки (група ІІ); принцип забезпечення національної безпеки (група ІІІ); принцип незалежності у виробництві життєво-важливої для держави продукції (група ІV).

Другою задачею при розробці організаційних механізмів управління економічною безпекою є порівняльна оцінка регіонів за рівнем стратегічної значимості. Як критерій стратегічної значимості регіонів (Zi) було запропоновано використовувати показник, що враховує кількість стратегічних об'єктів, розмір території і населення:

Zi = ,

де i – щільність населення в регіоні, ni – кількість стратегічних об’єктів у регіоні, Si – площа регіону, Ni – кількість населення.

Вибір саме такого критерію ґрунтується на тому, що висока щільність населення сприяє формуванню стійкого професійного кадрового складу. Розвиток регіонів з високою щільністю населення сприяє зниженню соціальної напруженості, рівня безробіття тощо. Це дозволяє визначити перспективність та пріоритетність розвитку регіонів з точки зору наявного потенціалу, а отже, гарантує одержання економічного ефекту в короткостроковій перспективі. Результати кластерного аналізу представлено на рис. 2.

У стратегічному плануванні і маркетингу розроблено кілька аналітичних підходів, зокрема, матричні моделі, які дають можливість вирішувати задачі оцінки поточного стану окремих видів діяльності і перспектив їх розвитку на мікрорівні. У випадку, коли об'єктом дослідження є вся економіка держави, замість стратегічних господарських одиниць доцільно ввести поняття стратегічних напрямків господарської діяльності (СНГД).

Використання матричних методів покладено в основу ідентифікації привабливих напрямків економічного розвитку держави; визначення СНГД, що знаходяться в кризовому стані і потребують державної підтримки, а також визначення важливості виділених СНГД на державному рівні.

На рис. 3 представлено галузеву матрицю, на якій відображено по вертикалі темп зростання окремого СНГД (визначається середньорічним показником зростання обсягу виробленої продукції (послуг) у даному СНГД за період 1997-2000 р.р. у %), а по горизонталі — частку продукції в даному СНГД відносно лідера, розмір кульки визначає кількість стратегічних об'єктів у даному СНГД.

Для виділення потенційних “донорів” необхідно враховувати не стільки обсяги виробництва, скільки доходність СНГД у плані наповнення бюджету, а також досліджувати динаміку їх розвитку. Критерій, що виступає оцінкою такої прибутковості, має вигляд:

, (1)

де перший доданок становить доходність бюджету за прибутком (оскільки r = П / z), другий — за ПДВ; r — середня рентабельність СНГД; z — середня по СНГД частка витрат на 1 грн. продукції, що випускається; П – середній по СНГД прибуток на 1 грн. продукції; V – частка, що займає продукція СНГД у загальному обсязі ВВП; DS – частка, що займає продукція СНГД у загальному обсязі виробленої доданої вартості; коефіцієнти 0,2 та 0,3 – це, відповідно, розміри ставок за податками на прибуток і додану вартість.

У результаті аналізу встановлено, що роль “донорів” на першому етапі можуть взяти на себе транспорт і зв'язок, чорна металургія і харчова промисловість, оскільки їх високі показники по прибутковості доповнюються темпами зростання, що постійно збільшуються. Позитивні результати мають місце в машинобудуванні, однак, з огляду на перспективність розвитку цієї галузі, зниження темпів зростання в ній за рахунок відволікання з неї капіталу небажане. Високоприбутковими є електроенергетика і паливна промисловість, однак у них відсутня позитивна динаміка зростання. Таким чином, підприємства останніх трьох зазначених галузей, що мають високий потенціал, доцільно включити до списку “реципієнтів” на першому етапі.

Для остаточного визначення “реципієнтів” пропонується розраховувати коефіцієнти еластичності, які б показували залежність доходності (з точки зору наповнення бюджету) тієї чи іншої галузі від обсягу інвестицій. Такий підхід забезпечує максимально швидке розширення донорської бази. При цьому коефіцієнт еластичності зручно розраховувати через еластичність рентабельності, обсягів виробництва й обсягів виробленої доданої вартості від інвестицій, тобто, у вигляді:

, (2)

де – коефіцієнти еластичності, відповідно, доходності, рентабельності, обсягів виробництва й обсягів виробленої доданої вартості від інвестицій. В явному вигляді з урахуванням (1) це можна виразити так:

де - відношення прибутковості бюджету за ПДВ до прибутковості за прибутком. При розрахунку необхідних показників використовуються статистичні і економетричні методи.

Для визначення інтегрального показника рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів у роботі запропоновано враховувати незалежні показники економічної безпеки, що відбивають найбільш важливі аспекти функціонування виробничого підприємства: стан й ефективність використання основних фондів; стан й ефективність використання трудових ресурсів; економічну ефективність (прибутковість) функціонування підприємства; забезпеченість підприємства обіговими коштами та інш.

Далі необхідно встановити функцію f(x) залежності окремих показників економічної безпеки від значення відповідних факторів, які можуть бути суб’єктом безпосереднього управління. Виходячи з ідеї убутної граничної корисності факторів та наявності постійних витрат на підтримання незмінного рівня економічної безпеки, даними функціями зручно прийняти S-подібні функції з горизонтальними асимптотами 1 (абсолютно безпечний стан показника) та –1 (абсолютно небезпечний стан показника).

Сукупний критерій економічної безпеки розраховується як композиція окремих показників економічної безпеки:

Ре.б. = , (3)

де — еластичність j-го показника економічної безпеки до відповідного фактора; — еластичність j-го фактора до інвестицій. Показники fj(xj) при — знаходяться в області небезпеки. Показники fj(xj) при — знаходяться в області безпеки. Фактори з низьким коефіцієнтом , що знаходяться в області небезпеки, набагато складніше піддаються регулюванню за допомогою інвестицій, і тому таким факторам потрібно приділяти більшу увагу. Навпаки, якщо фактори знаходяться в області безпеки, то при низькій чутливості недоцільно витрачати кошти на інвестування цих напрямків, а інвестувати в першу чергу необхідно в ті фактори, які більш чутливі до I. У формулі (3) це відображено у вигляді прямих та зворотних коефіцієнтів еластичності факторів до інвестування. Таким чином, коефіцієнти при змінних xj відбивають пріоритетність інвестування даного напрямку.

Використання формули (3) дозволяє не тільки оцінити рівень економічної безпеки стратегічного об'єкта, але і визначити програму дій по оздоровленню підприємства. Так, якщо нормувати коефіцієнти, отримаємо показники, які можна інтерпретувати як пропорції, відповідно до яких необхідно розподіляти кошти (що надходять від держави у вигляді субсидій, дотацій) між окремими напрямками діяльності підприємства.

У третьому розділі “Реалізація й аналіз ефективності механізмів управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки” розглядаються питання реалізації механізмів системи управління економічною безпекою стратегічних об'єктів економіки, а також оцінки їх дієвості й ефективності.

Участь у державному регулюванні економічної безпеки підприємств можуть приймати різні державні органи: антимонопольний комітет, державна податкова адміністрація (ДПА), контрольно-ревізійне управління (КРУ). Кожна з цих служб має свої важелі впливу на різні аспекти діяльності підприємств. Однак, для досягнення скоординованої, погодженої діяльності цих органів є необхідним створення єдиного координаційного центра, цілями функціонування якого повинні стати: ведення комплексного обліку всіх видів економічної допомоги, що отримується підприємствами; оцінювання ефективності використання підприємствами державних коштів та інших засобів підтримки; прийняття рішень щодо зміни форм і обсягів наданої підприємствам економічної допомоги, і, відповідно, володіння інформацією про потенційну ефективність використання тих чи інших методів держрегулювання на даному конкретному стратегічному об'єкті; сприяння дотаційним підприємствам у розробці програм щодо їх оздоровлення і підвищення економічної безпеки; виконання інших функцій щодо контролю і координації заходів, пов'язаних з підвищенням економічної безпеки підприємств у тісному співробітництві з органами КРУ, ДПА та ін.

Для реалізації цих функцій у роботі запропоновано структуру інформаційно-обчислювальної мережі, за допомогою якої формується інформаційний простір прийняття різних рішень стосовно координації процесу підвищення економічної безпеки.

Ефективність реалізації концепції поетапного забезпечення економічної безпеки можна оцінити аналітично, виходячи з припущення, що залежність прибутковості від інвестицій обсягом x визначається такою функцією:

Е = D(x) – x = , (4)

де D(x) — додатковий доход, отриманий на підприємстві при інвестуванні x коштів; k, b — параметри, що інтерпретуються як масштаб виробництва і чутливість до інвестицій. Така функція досить добре відбиває реальну залежність, з огляду на поступово наростаючу віддачу капіталу і потім зменшення його граничної корисності.

Розраховану за (4) ефективність різних варіантів розподілу фіксованого обсягу коштів серед 4-х галузей, що відрізняються тільки обсягами виробництва, представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Інвестиційний ефект розподілу коштів, що інвестуються

Варіант | k1 = 20 | k2 = 20 | k3 = 40 | k4 = 80 | Е

1 | 32,476 | 0 | 0 | 0– | 12,497

2 | 0 | 0 | 32,476 | 0 | 7,414

3 | 0 | 0 | 0 | 32,476 | 39,169

4 | 5,413 | 5,413 | 0 | 21,651 | 45,073

5 | 8,119 | 8,119 | 16,238 | 0 | 39,169

6 | 0 | 0 | 10,826 | 21,651 | 45,073

Пропорційне | 4,0595 | 4,0595 | 8,119 | 16,238 | 34,502

Зіставивши 4-й та 6-й варіанти з варіантом пропорційного розподілу, можна зробити висновки, що поетапна виборча стратегія інвестування дає більший ефект, ніж звичайний пропорційний розподіл. Це підтверджує необхідність і ефективність поетапного (вибіркового) фінансування стратегічних об'єктів економіки для одержання максимального ефекту.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на теоретичному і методологічному рівнях запропоновано вирішення задачі управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення. При цьому отримано такі результати.

1. Визначено ряд формальних критеріїв, які дозволяють виділити підприємства пріоритетного розвитку, що мають першорядне значення для забезпечення економічної безпеки держави, а також обґрунтовано провідну роль держави в забезпеченні економічної безпеки таких об'єктів.

2. Проаналізовано існуючі підходи до оцінки безпеки економічних об'єктів, і визначено, що жоден з існуючих критеріїв повною мірою не задовольняє поставленій задачі об'єктивної і порівнянної оцінки економічної безпеки підприємств стратегічного значення.

3. Розроблено концепцію створення системи управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, яку засновано на визначенні груп стратегічних об'єктів, що мають різні пріоритети розвитку, і поетапному забезпеченні економічної безпеки об'єктів з цих груп.

4. Розроблено модель класифікації підприємств стратегічного значення, яка узгоджується з запропонованою концепцією і яка заснована на матричних методах аналізу відповідних галузей за критеріями “донор”-“реципієнт”, у результаті чого виділено чотири типи підприємств.

5. Проведено територіально-галузевий аналіз підприємств стратегічного значення України та запропоновано механізми класифікації окремих регіонів за рівнем їх стратегічної значимості, що дозволяє реалізувати концепцію в територіальному аспекті.

6. Запропоновано універсальну методику оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів, використання якої дає широкий аналітичний і прогнозний інформаційний матеріал.

7. Запропоновано комплекс організаційних механізмів управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення, що дозволяє встановити різні джерела фінансових ресурсів і визначити найбільш ефективні напрямки їх використання з точки зору підвищення економічної безпеки.

8. Проаналізовано структуру інформаційних потоків, що виникають при управлінні економічною безпекою підприємств стратегічного значення і запропоновано структуру інформаційної обчислювальної мережі для забезпечення державного регулювання економічної безпеки цих об'єктів.

9. Виділено критерії переходу до нових етапів реалізації концепції та критерії переходу стратегічних об’єктів у зону економічної безпеки.

10. Обґрунтовано ефективність реалізації системи управління економічною безпекою, заснованої на концепції поетапного виведенні стратегічних об'єктів у зону стійкого функціонування, у порівнянні з використанням інших методик розподілу наявних дефіцитних ресурсів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

монографії:

1. Управление крупным промышленным комплексом в транзитивной экономике: Монография / Под общ. ред. проф. Лысенко Ю.Г., проф. Гузя Н.Г. – Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2003. – 670 с. (Особистий внесок: автором у розділі 10 проаналізовано комплекс державних механізмів регулювання економічних відносин в частині формування та розподілу централізованих бюджетних коштів).

у фахових виданнях:

1. Мищенко С.Г., Зима Л.Н. Основы обеспечения экономической безопасности стратегических объектов экономики // Модели управления в рыночной экономике (Сб. науч. тр.). Под ред. Лысенко Ю.Г. — Донецк: ДонНУ, 2002 — Вып. 5. — С. 142–147. (Особистий внесок: запропоновано основи концепції забезпечення економічної безпеки стратегічних об’єктів економіки).

2. Зима Л.Н. Принципы идентификации стратегических объектов экономики // Модели управления в рыночной экономике (Сб. науч. тр.). Под ред. Лысенко Ю.Г. — Донецк: ДонНУ, 2003 — Вып. 6. — С. 82–88.

3. Зима Л.Н., Лысенко Ю.Г. Механизмы управления экономической безопасностью стратегических объектов // Новое в экономической кибернетике / Моделирование корпоративного менеджмента — Донецк: ДонНУ, 2004 — №1. — С. 5–11. (Особистий внесок: запропоновано механізм оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об’єктів економіки).

4. Зима Л.Н. Оценка эффективности государственного управления в переходной экономике. // Новое в экономической кибернетике / Моделирование налоговой политики предприятий — Донецк: ДонНУ, 2003 — №1. — С. 72–83.

за матеріалами конференцій:

1. Зима Л.Н., Руденский Р.А. Системы поддержки принятия решений в системе финансовой безопасности // Проблеми економічної кібернетики. Тези доповідей VII Всеукраїнської науково-методичної конференції. – Запоріжжя, 2002. – С. 71-73. (Особистий внесок: запропоновано структуру комплексу підтримки прийняття рішень по забезпеченню фінансової безпеки підприємств).

2. Зима Л.Н. Механизм государственного регулирования развития стратегических объектов экономики // Проблеми економічної кібернетики. Тези доповідей VIII Всеукраїнської науково-методичної конференції, присвяченої 35-річчю кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету 6-8 жовтня 2003 р. м. Алушта. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток Лтд”, 2003. – С. 272-274.

АНОТАЦІЯ

Зима Л.М. Організаційно-економічні механізми управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004 р.

Дисертацію присвячено розробці механізмів управління економічною безпекою підприємств стратегічного значення.

В дисертації розроблено концепцію поетапного виведення підприємств стратегічного значення у зону економічної безпеки, яка дозволяє максимально підвищити ефективність використання обмежених фінансових ресурсів.

Розроблено модель класифікації підприємств стратегічного значення, що дозволяє визначити пріоритетність їх розвитку, а також комплекс механізмів з управління їх економічною безпекою, що дозволяє виявити додаткові джерела фінансових ресурсів і визначити найбільш ефективні напрямки їх розміщення на кожному етапі реалізації концепції.

Запропоновано механізм оцінки рівня економічної безпеки стратегічних об'єктів, який дає широку аналітичну і прогностичну базу при здійсненні процесів управління.

Ключові слова: економічна безпека, стратегічні об'єкти економіки, класифікація підприємств, управління економічною безпекою, фінансові ресурси.

АННОТАЦИЯ

Зима Л.Н. Организационно-экономические механизмы управления экономической безопасностью предприятий стратегического значения. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2004 г.

Диссертация посвящена разработке механизмов управления экономической безопасностью предприятий стратегического значения.

В диссертации разработана концепция создания системы управления экономической безопасностью предприятий стратегичемкого значения, основанная на определении приоритетности развития различных предприятий стратегического значения и поэтапном их выведении в зону устойчивого развития, которая сочетает бюджетные и внебюджетные механизмы государственного регулирования развития таких предприятий.

Предложена методология и критерии идентификации предприятий стратегического значения, а также предложена модель их классификации, которая позволяет выделить четыре типа предприятий, имеющих разную приоритетность развития и различные подходы к управлению их экономической безопасностью.

Разработан метод оценки уровня экономической безопасности предприятий стратегического значения, инвариантная к типу стратегических объектов, периоду, в котором производится измерение, и представляющая аналитическую и прогнозную ценность, в частности, позволяющая определить наиболее эффективные направления вложения средств внутри предприятия, а также оценить сравнительную эффективность инвестирования.

Разработан механизм государственного управления экономической безопасностью предприятий стратегического значения, основанный на перераспределении средств от эффективно функционирующих предприятий и отраслей к стратегическим предприятиям приоритетного развития. Реализация данного механизма предполагает использования матричных, оптимизационных, эконометрических моделей, а также анализа чувствительности предприятий к инвестициям.

На основании анализа структуры информационных потоков, возникающих при управлении экономической безопасностью стратегических объектов, предложена модель структуры информационной вычислительной сети для обеспечения возможности координации и регулирования органами государственного управления процесса развития стратегических объектов экономики и обеспечения их экономической безопасности.

Ключевые слова: экономическая безопасность, предприятия стратегического значения, классификация предприятий, управление экономической безопасностью, финансовые ресурсы.

SUMMARY

Zima L.N. Economic-organizing mechanism of economic security control at strategic impotence enterprises. — Manuscript.

Thesis for candidate degree of economic sciences by speciality 08.06.01 – Economics, organization and management of enterprises. Donetsk national university Ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2004.

The thesis is devoted to development of mechanisms that ensure economic security at strategic impotence enterprises.

In thesis the conception of phased withdrawal of strategic impotence enterprises to economic security zone was developed. It allows maximally raise efficiency of limited financial resources allocation.

Classification model of strategic impotence objects was developed. It allows defining priority of their development, and system of mechanisms as to economic security management at strategic impotence objects. It reveals possible financial sources and defines most effective ways of their distribution at every phase of the conception implementation.

Mechanism of economic security level at strategic impotence enterprises estimation was proposed. It provides management processes with wide analytical and forecasting basis.

Key words: economic security, strategic impotence enterprises, enterprises classification, economic security management, financial resources.