ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ЗІМАКОВА ЛІЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 371.134: 373.3: 316.61: 792

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

ДО СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ

ЗАСОБАМИ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Бібік Надія Михайлівна, Академія педагогічних наук України, академік-секретар відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент Клокар Наталія Іванівна, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, ректор.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки і методики початкового навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “22” грудня 2004 р. о 15 30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розісланий “22” листопада 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Зміни в соціально-економічному устрої держави зумовлюють необхідність оновлення освітньої галузі. Одним із протиріч сучасної освіти є той факт, що обсяг освітніх знань, умінь та навичок не гарантує успішної соціалізації людини. Проблема соціалізації підростаючого покоління набуває державного значення, про що свідчать Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма “Вчитель”. З огляду на це виникає необхідність удосконалення теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів початкових класів.

На сучасному етапі постало питання про пошук та використання форм, методів і прийомів організації навчально-виховного процесу, спрямованих на формування соціалізованої особистості, здатної до творчого розв’язання соціально важливих завдань. У цьому аспекті важлива роль належить мистецтву, зокрема театральному мистецтву (ТМ), яке завдяки своїй художньо-синтетичній сутності та ігровій природі здійснює комплексний вплив на емоційну, інтелектуальну, вольову сфери особистості майбутнього педагога.

Ряд дослідників розглядають становлення особистості як процес соціалізації (Н.П. Дубинін, М.В. Дьомін), як єдність філо- і онтогенезу (Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон, Б.П. Паригін). Детально розкривають соціалізацію як процес зміни внутрішнього стану людини під впливом соціальних факторів учені: Д. Белл, М. Вебер, Е. Дюркгейм, А. Маслоу. Педагогічні аспекти соціалізації розкрито в роботах М.П. Лукашевича, А.В. Мудрика, І.С. Кона, Н.М. Лавриченко, які встановили, що феномен соціалізації є перспективою становлення особистості.

У працях відомих філософів, соціологів та психологів (Ю.Б. Борєва, Л.С. Виготського, І.А. Зязюна, М.С. Кагана, Л.М. Столовича) обґрунтовується роль мистецтва у процесі соціалізації особистості.

Пошуку гармонії дитячого життя в мистецькому й соціальному середовищі присвятили свою педагогічну діяльність В.М. Верховинець, А.С. Макаренко, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький. Питанням використання театру в навчанні та вихованні школярів присвячені теоретико-методичні розробки і статті Н.Х. Александрової, А.П. Єршової, К. Пратт (“ігрова школа”), Л.М. Масол, Н.Є. Миропольської, В.М. Шахрай, О.Я. Савченко та інших. Вивчаючи функції театрального мистецтва у процесі розвитку особистості, І.Є.Зайцева визначила серед них провідну – функцію соціалізації особистості, формування її соціально-творчої активності. Набуттю соціальної компетенції засобами образотворчого мистецтва присвячено дослідження О.М. Пилипенко.

Порівняльно-педагогічні дослідженння Л.С. Волинець, Л.І. Зязюн, Н.М. Лавриченко, М.П. Лещенко вказують на досвід використання театрального мистецтва у школах Франції, Канади, США, Великої Британії та його соціалізуючу дію. На значення мистецтва як фактора соціалізації особистості вказують вітчизняні дослідники в галузі соціальної педагогіки (І.Д. Звєрєва, Л.Г. Коваль, С.Р. Хлєбік). Дослідники в галузі педагогічної науки (Н.М. Бібік, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, Н.Є. Миропольська, Г.С. Тарасенко та ін.) розробляють механізми соціалізації особистості молодшого школяра.

Дослідження М.Й. Боришевського свідчить про те, що однією з умов успішної соціалізаціїї є залучення дітей до різноманітних видів творчої діяльності. Ця концепція набула подальшого розвитку в дисертації І.П. Печенко.

Аспект підготовки майбутніх учителів до керівництва мистецькою діяльністю молодших школярів досліджувались В.Ф. Орловим, О.М. Отич, С.О. Соломахою, Н.В. Сулаєвою та ін.

Використання драматичної творчості як засобу соціалізації особистості молодшого школяра недостатньо висвітлено в науково-педагогічних працях. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про відсутність моделі використання технології драматичної творчості з метою соціалізації молодшого школяра в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи та відповідної професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до її реалізації. Сучасний стан розвитку суспільства, як ніколи, вимагає дієво-практичних засобів соціалізації, які повинна мати в своєму арсеналі школа.

Актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дисертації: “Підготовка майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з реалізацією основних напрямів Національної доктрини розвитку освіти України, Державною програмою “Вчитель” і виконане відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з теми “Розвиток педагогічної майстерності вчителя в умовах інтегративних процесів в освіті” (номер державної реєстрації РК № 0101U000102).

Тема дослідження затверджена вченою радою Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка 24 вересня 1998 р., протокол № та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 29 січня 2002 р., протокол № 1.

Об’єкт – професійна підготовка майбутніх учителів початкових класів.

Предмет – зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва.

Мета – науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва в умовах навчально-виховного процесу вищого педагогічного закладу.

Концептуальні ідеї дослідження: театральному мистецтву властивий спонтанний соціалізуючий вплив. В основі ТМ лежить драматургійна дія та ігрова діяльність, які створюють умови комплексного впливу на особистість майбутнього вчителя, його професійну підготовку. Своєрідною мистецько-соціалізуючою формою використання ТМ є дитяча драматична творчість або драматизація, яка має бути предметом особливого професійного зацікавлення майбутніх учителів початкових класів. Опанування змістом, видами драматичної творчості й уміннями їх використовувати в навчально-виховному процесі стане важливим підґрунтям професійної підготовки студентів до здійснення соціалізації учнів початкових класів.

У процесі дослідження перевірялася гіпотеза – рівень готовності студентів психолого-педагогічних факультетів до соціалізації молодших школярів підвищиться за умови використання в змістовому і операційному компонентах професійної підготовки засобів театрального мистецтва й оволодіння студентами:

· соціально-педагогічною мобільністю;

· соціально-професійною сенситивністю;

· мистецько-соціалізуючими педагогічними уміннями.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну основу дослідження склали наукові положення філософії про явище соціалізації, його механізми, види, соціалізуючий вплив мистецтва, його роль у розвитку особистості; професійну підготовку творчої особистості педагога, здатного орієнтуватися у системі міжособистісних стосунків, економічній, політичній, мистецькій та освітній сферах життя.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення філософії освіти про роль мистецтва у соціалізації особистості (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, В.О. Кудін), теоретико-методичні основи професійної підготовки фахівця (П.М. Воловик, С.У. Гончаренко, О.А. Дубасенюк, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва та ін.); закономірності та специфіку підготовки майбутніх учителів початкових класів (Н.М. Бібік, О.Я. Савченко, Г.С. Тарасенко, Л.О. Хомич та ін.); формування творчої особистості та її розвиток у навчально-виховній діяльності (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, Л.С. Виготський, О.Р. Лурія, В.В. Рибалка, П.М. Якобсон та ін.); наукові засади мистецької освіти та художньо-естетичного виховання (Л.М. Масол, Н.Є. Миропольська, О.М. Отич, О.П. Рудницька, С.О. Соломаха); соціалізуючий потенціал мистецтва (В.П. Андрущенко, Аристотель, Ю.Б. Борєв, М.С. Каган, Л.І. Новикова, Л.М. Столович, С.М. Флегонтова, Ю.У. Фохт-Бабушкін та ін.); теоретико-практичні основи використання театрального мистецтва у загальній і педагогічній освіті (В.Ц. Абрамян, Дж. Бенток, Дж. Бернфільд, Л.І. Зязюн, Т.Д. Зенкевич-Євстигнєєва, М.П. Лещенко, В. Оклендер); досвід використання різноманітних форм театральної діяльності в роботі з учнями (В.М. Верховинець, Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький); закономірності, механізми, види та напрями соціалізації (Г.М. Андрєєва, Н.В. Андрєєнкова, М.І. Бобнєва, Еріксон, Л.Г. Коваль, І.С. Кон, Н.М. Лавриченко, М.П. Лукашевич, Г. Тард та ін.), єдність соціальної та драматургійної дій (Е.Гоффман, Й. Хейзінга); теоретико-практичні основи соціалізації учнів початкових класів (Н.М. Бібік, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, І.П. Печенко, Г.С. Тарасенко та ін.); теоретико-практичні основи акторської і режисерської майстерності (Л.С. Курбас, Н.І. Сац, К.С. Станіславський).

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз наукової літератури, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду застосовувалися для виявлення стану використання ТМ у початковій школі, обґрунтування сутності, змісту та шляхів формування готовності до соціалізації молодшого школяра засобами ТМ; визначення критеріїв, показників та рівнів її сформованості; аналізу змістового і операційного компонентів підготовки майбутніх учителів початкових класів;

емпіричні: спостереження, анкетування, бесіди, опитування, моделювання, тестування, вивчення продуктів діяльності, експертна оцінка – застосовувалися для діагностики рівнів готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ; педагогічний експеримент, метод гіпотез-критерій Стьюдента – для впровадження та доведення ефективності робочої гіпотези.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три взаємопов’язані етапи, що охоплюють період з 1998 по 2004 рік.

На першому етапі (1998 – 2000) було визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, розроблено завдання, визначено методи дослідницької роботи, здійснено аналіз праць філософів, мистецтвознавців, психологів, соціологів, культурологів, педагогів стосовно поглядів на мистецтво як засіб соціалізації особистості. Проведено апробацію використання ТМ з метою соціалізації молодшого школяра у загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 20 м. Кременчука, авторській школі “Чарівний світ” м. Полтави.

На другому етапі дослідження (2000 – 2001) було розроблено програму й методику експериментальної роботи, визначено критерії, показники та рівні сформованості знань, умінь і навичок майбутніх учителів стосовно використання ТМ у процесі соціалізації молодшого школяра; проведено констатуючий експеримент, створено авторський спецкурс “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва”.

На третьому етапі (2001 – 2004) було проведено формуючий експеримент, здійснено перевірку розробленої моделі використання ТМ у системі вищої педагогічної освіти, узагальнено проміжні та кінцеві результати педагогічного експерименту, сформульовано загальні положення і висновки, оформлено результати дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснено в Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка, Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. На різних етапах дослідження експериментальною роботою було охоплено 489 студентів Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, 749 студентів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, 46 учителів початкових класів м. Полтави та м. Кременчука, 87 учнів початкових класів загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 20 м. Кременчука, авторської школи “Чарівний світ” м. Полтави.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва; сформульовано критерії, показники готовності майбутніх учителів початкових класів до цієї діяльності. Удосконалено змістовий компонент професійної освіти майбутніх учителів початкових класів, що передбачає доповнення курсів педагогіки, основ педагогічної майстерності, методики викладання української мови театрально-мистецькими соціалізуючими складниками. Подальшого розвитку набули поняття “дитяча драматична творчість”, “соціальна мобільність”, “сенситивність”, “мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння”; положення щодо необхідності використання театрального мистецтва у процесі соціалізації.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні положення щодо доцільності доповнення змісту професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів початкових класів театрально-мистецьким компонентом як засобом соціалізації учнів; доведенні важливості використання педагогічних підходів до формування соціально-педагогічної мобільності, соціально-професійної сенситивності, мистецько-соціалізуючих педагогічних умінь.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблено і впроваджено в зміст професійної педагогічної підготовки авторський спеціальний курс “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва”, який при певній адаптації може бути також використаний у ході професійної освіти майбутніх вихователів дошкільних закладів, соціальних педагогів. Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів при викладанні курсів педагогіки, основ педагогічної майстерності, методики викладання української мови. Основні результати дослідження можна застосувати в практичній діяльності вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня та дошкільних закладів, соціальних працівників, керівників дитячих мистецьких самодіяльних колективів.

Особистий внесок автора полягає в розробці та доведенні ефективності авторської моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання ТМ у процесі соціалізації учнів, а також у розробці та експериментальній перевірці спеціального курсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва”, у формуванні загальної культури студентів, їх соціалізації.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується теоретичною і методологічною обґрунтованістю його основних положень; комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті та завданням; достатньою тривалістю й широтою педагогічного експерименту, особистою участю в ньому автора дисертації; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, реалізацією основних розробок і рекомендацій у процесі підготовки майбутніх учителів початкових класів і позитивними наслідками їх упровадження.

На захист виносяться:

· положення про те, що театральне мистецтво, якому властива ігрова природа, може виступати засобом соціалізації, оскільки має властивість комплексно

впливати на особистість;

· авторська модель підготовки майбутніх учителів початкових класів до використання ТМ як засобу соціалізації молодшого школяра;

· комплекс критеріїв готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ.

Упровадження результатів дослідження здійснювалося безпосередньо в ході педагогічної діяльності автора в загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 20 м. Кременчука (довідка про впровадження № А від 24.02.2004 р.) та авторській школі “Чарівний світ” м. Полтави (довідка про впровадження № А від 04.02.2004 р.), у процесі експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ зі студентами Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка про експеримент № 167-40/02 від 18.03.2004 р.), Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка (довідка про впровадження № /1818 від 06.05.2004 р.), а також викладачами Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя (довідка про впровадження № /134 від 28.01.2004 р.), Глухівського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № від 30.12.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика сучасного естетичного виховання у контексті педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського” (м. Полтава, 1998), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів” (м. Полтава, 2000), “Формування здорового способу життя студентської молоді: реалії та перспективи” (м. Полтава, 2002), “Психолого-педагогічні проблеми сільської початкової школи” (м. Умань, 2003), “Педагогічні технології навчання, виховання і розвитку молодших школярів” (м. Переяслав-Хмельницький, 2003), “Реформування освіти й інноваційні технології у вивченні мови” (м. Полтава, 2003), “Пренатальні психосоматичні реакції та післянатальний розвиток і формування особистості дитини: педагогічний, психологічний, медичний аспекти” (Полтава, 2004).

Основні результати дослідження висвітлено в 10 авторських публікаціях, а саме: 5 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття у збірнику наукових праць, не затверджених ВАК України, 3 статті у матеріалах до конференцій (1 матеріал у співавторстві), 1 програма. Загальний обсяг особистого внеску – 3, друкованих аркушів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків (обсяг основного тексту 176 сторінок), списку використаних джерел (265 найменувань, із них 6 іноземною мовою). Загальний обсяг роботи складає 250 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічні основи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок автора; визначено основні положення дослідження, що виносяться на захист, представлено висновки про впровадження та апробацію основних положень дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні основи підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації молодших школярів засобами театрального мистецтва” – проаналізовано соціалізуючий потенціал мистецтва; уточнено теоретичний зміст понять “соціалізація”, “дитяча драматична творчість”, “модель соціальної дії”; виявлено стан проблеми у навчально-методичній діяльності вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації.

Проблема соціалізації особистості набуває нового звучання, актуальності та значущості для країн, що стоять на шляху державотворення, реформування, побудови нових соціальних, виробничих, побутових відносин. Важливого значення в цих умовах набуває розуміння педагогіко-соціалізуючих можливостей мистецтва та вміння їх використовувати.

Під соціалізацією ми розуміємо процес соціального становлення особистості, процес набуття соціального досвіду, цінностей, норм, правил та ролей того середовища, в якому перебуває і формується особистість дитини.

Соціалізуючий потенціал мистецтва розкривається в наступних положеннях. Мистецтво може виступати засобом соціального пізнання – ознайомлення з соціальними нормами, законами, ролями тощо. Важливу роль воно може відігравати в оволодінні певними навичками соціальної діяльності. Залучення до мистецької діяльності дає можливість інтерналізувати певні соціальні норми, позиції і ролі. Це в свою чергу може сприяти виробленню ціннісних орієнтацій, установок. Різні види мистецтва допомагають включати людину в активну творчу практику, сприяють її самореалізації.

Художнє пізнання дає можливість представити світ людей як синтетичну цілісність; переконує у дієвості філософських законів буття, допомагає свідомо і продуктивно жити.

Аналіз творів філософів, науковців в галузі соціальної педагогіки, педагогів-письменників дав підстави стверджувати наявність у художньому творі “моделі соціальної дії”, доступної для сприйняття, розуміння молодшим школярем. У нашому розумінні, модель соціальної дії – це зразок, варіант соціальної взаємодії. Вона може мати як позитивний, так і негативний характер, оскільки суспільне життя має багато прикладів зовсім протилежних вчинків людей, їх наслідків, з якими ми знайомимося і з якими вчимося жити.

Мистецтво створює своєрідний баланс між вимогами життя та психологічними, фізіологічними та соціальними можливостями людини. Успішна соціалізація засобами мистецтва сприяє розширенню діапазону життєвих можливостей дітей. Вона передбачає оволодіння більш широким спектром соціальних репертуарів, оскільки мистецтво здатне виступати засобом інтерналізації певних норм, позицій і ролей. Театральне мистецтво може розвивати здібність дитини до ідентифікації, здатність розрізнювати й розпізнавати емоції і почуття іншого, зіставляти їх з еталонами нормативної поведінки, бути хорошим актором соціальної драматургії. Згідно з теорією соціальної драматургії, люди – актори, які щоденно розігрують різноманітні соціально-побутові сцени. Залучення до мистецтва (особливо театрального) є практикумом, тренажем перед самостійним виходом на життєву сцену. Засоби соціальної драматургії споріднені з засобами театрального мистецтва. Завдяки виробленню типової поведінки у людей певного соціуму світ сприймається його членами добре знаним, з’являється почуття комфорту та захищеності.

Причиною вибору театрального мистецтва для соціалізації послугувала його ігрова природа, яка приваблює дітей і є дієвим фактором у соціальному становленні. Важливо звернути увагу на двоплановість гри, що присутня і в драматичному мистецтві. Перш за все, дитина, що грає, задіяна у реальності, а це вимагає від неї виконання дій, розв’язання конкретних, нестандартних задач, пов’язаних з цим процесом. У той же час ця діяльність носить умовний характер, оскільки стосується виконання рольової поведінки персонажа художнього твору, що дозволяє дитині абстрагуватися від реального життя і позбавляє її відповідальності за вчинки героя в різноманітних обставинах. Це знімає напругу і дає можливість проявляти й розвивати уяву, варіативність мислення, що є важливим у процесі соціального навчання, до якого належить спектр знань, умінь і навичок. Дитяча драматична творчість (драматизація) була предметом ґрунтовного психологічного дослідження Л.С. Виготського. У подальшому драматична творчість і її соціалізуюча функція вивчалися С.Т. Шацьким, В.М. Верховинцем, В.О. Сухомлинським. Дитяча драматична творчість – це особливий вид театрального мистецтва. Соціалізація учнів молодшого шкільного віку засобами ТМ – це навчання дітей використовувати у проблемних ситуаціях елементи ТМ, щоб комфортно себе почувати, впевнено й адекватно діяти. Такий підхід навчає майбутніх педагогів у будь-якій педагогічній ситуації використовувати елементи театрального мистецтва, щоб також упевнено й адекватно діяти, здійснюючи соціалізацію молодших школярів, і при цьому дає можливість не робити з театрального мистецтва та його елементів панацею.

Характеризуючи відображення мистецько-соціалізуючого підходу в змістовому та операційному компонентах підготовки майбутніх учителів початкових класів, необхідно відзначити низький рівень уваги до методики соціалізації молодшого школяра засобами ТМ. Мистецько-соціалізуюча діяльність як інтеграція соціалізуючих та мистецьких знань, умінь та навичок має увійти в систему підготовки фахівців початкової школи як більш глибоке осмислення проблеми існування молодшого школяра в соціумі та здійснення гармонійного соціалізуючого впливу на нього. У зв’язку з цим до ряду навчальних курсів необхідно ввести додаткову інформацію, спрямовану на формування необхідних умінь і навичок використання ТМ з метою соціалізації учнів початкових класів.

У другому розділі – “Педагогічні умови вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами драматичної творчості” – представлено стан готовності майбутніх учителів початкових класів до використання драматичної творчості з метою соціалізації учнів; уточнено теоретичний зміст понять “соціально-педагогічна мобільність”, “соціально-професійна сенситивність”, “мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння”; запропоновано модель підготовки майбутніх учителів початкової школи до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва (драматичної творчості).

Для дослідження стану готовності майбутніх учителів початкових класів до використання драматичної творчості з метою соціалізації учнів було проведено констатуючий експеримент, що включав паралельне анкетування вчителів початкової школи. Констатуючий експеримент складався з двох етапів. Завданнями першого етапу було: визначення, чи усвідомлюють учителі та майбутні педагоги педагогічні функції театрального мистецтва; з’ясування, чи розуміють учителі початкових класів та майбутні педагоги важливість та необхідність використання соціалізуючого потенціалу ТМ у процесі формування особистості учня початкових класів шкіл України; виявлення, чи вміють учителі початкових класів на практиці використовувати соціалізуючі можливості ТМ, враховуючи сучасний соціально-економічний, соціально-політичний та культурний рівень України.

Анкетування, проведене на першому етапі дослідження, свідчить про те, що 44,94респондентів усвідомлюють педагогічну цінність ТМ, його значення для розвитку особистості учня. Але їм важко уявити процес використання даного засобу на практиці; респонденти цієї групи вказували на бажання розширити свої знання з ТМ та необхідність оволодіння методикою комплексного впливу ТМ на формування особистості у навчально-виховному процесі; 35,98 % опитаних відводила ТМ другорядну роль у навчально-виховному процесі, надаючи перевагу традиційним методам та прийомам репродуктивного характеру під час роботи з книгою, розв’язання конфліктних ситуацій тощо. На їх думку, елементи ТМ можна використовувати лише на уроках гуманітарного циклу (це переважно вправи на формування виразності мовлення, оскільки ТМ діти повинні займатися або в гуртках, або на уроках естетичного циклу). Це професійний вид мистецької діяльності, і не кожен педагог володіє відповідними знаннями та вміннями, не кожна дитина зможе професійно оволодіти даними мистецькими уміннями та навичками. 19,08респондентів зайняли нейтральну позицію, не висловлюючи категоричних суджень. Респонденти цієї групи не мали нічого проти використання ТМ у навчально-виховному процесі.

На другому етапі констатуючого експерименту здійснювалася діагностика рівнів готовності майбутніх педагогів до соціалізації учнів засобами ТМ. На цьому етапі було розроблено критерії, показники та рівні (високий, середній та низький) готовності майбутніх педагогів до соціалізації учнів засобами ТМ.

Під соціально-педагогічною мобільністю ми розуміємо якісну характеристику педагога, його соціальну рухливість, дієвість, здатність швидко переключатися в різних соціальних спільнотах, орієнтуватися в умовах соціального існування, об’єднуватися у соціальні групи на основі інтересу (індивідуального та колективного) та займати відповідну професійну позицію. Соціально-професійна сенситивність трактується нами як інтегральна дефініція, як здатність особистості до аналітико-синтетичної діяльності у різноманітних життєвих ситуаціях, що спирається на розуміння чуттєво-емоційного стану реципієнта професійної дії. Вона включає в себе соціальний досвід виділення, оцінювання і розуміння соціалізуючого факту будь-якої життєвої ситуації. Мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння – це здатність належно використовувати мистецтво (зокрема театральне) з метою соціалізації молодших школярів у навчально-виховному процесі.

Із 1238 діагностованих осіб (студентів стаціонарного та заочного відділень першої спеціальності “Вчитель початкових класів”) узагальнені показники готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ були такі: високий рівень – 49 осіб (3,96середній рівень – 223 особи (18,01низький рівень – 966 осіб (78,03

Була розроблена авторська модель удосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ. Структурними компонентами моделі були цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оціночно-результативний.

Цільовий компонент функціонально поєднує мету підготувати майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами театрального мистецтва із конкретними завданнями: 1) розвинути соціально-педагогічну мобільність учителів початкових класів; 2) розвинути соціально-професійну сенситивність студентів; 3) сформувати мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння.

Стимуляційно-мотиваційний структурний компонент передбачає таку схему побудови теоретичної та практичної частин, у ході виконання якої буде здійснюватися стимулювання у студентів інтересу до соціалізації, потреби в самостійному розв’язанні поставлених завдань, виникненні позитивних мотивів під час підготовки до соціалізації учнів засобами ТМ.

Змістовий компонент випливає зі змісту освіти й конкретизується в переліку основних знань та вмінь, які необхідні для здійснення соціалізації молодшого школяра засобами ТМ, а саме: це система знань про зміст процесу соціалізації учня початкової школи, про види драматичної діяльності, про послідовність соціалізації молодшого школяра засобами театрального мистецтва та практичних умінь діагностувати наявність суперечностей між процесом соціалізації учнів і їх особистісними потребами; виступати у різних статусно-рольових позиціях; ототожнювати себе та інших з долею та характером персонажу літературного твору, кінофільму; розуміти й прогнозувати поведінку дітей; виконувати елементарні режисерські та акторські дії (імпровізувати; володіти голосом, мімікою, жестами; адаптувати текст до виконання його перед аудиторією та ін.); підбирати твір із соціалізуючим потенціалом; планувати (моделювати) соціалізуючий процес засобами театрального мистецтва; реалізовувати творчий задум; володіти організаторсько-сугестивними вміннями (уміння захопити сюжетом твору, формою роботи, привнести позитивно-емоційний настрій та реалізувати план соціалізації засобами театрального мистецтва); аналізувати отримані результати.

Операційно-діяльнісний структурний компонент відображає процесуальну сутність вивчення педагогіки, основ педагогічної майстерності, окремих методик та самого спецкурсу. Характер взаємодії викладача і студентів має значний вплив на зміст теоретичної та практичної частин, що обумовлює внесення змін до робочої програми викладача та її коригування. Це цілком залежить від професійної компетентності й педагогічної майстерності викладача, його вмінь підбирати форми, методи та прийоми роботи з аудиторією, враховувати її базову готовність до сприйняття матеріалу тощо.

Контрольно-регулятивний структурний компонент авторської моделі полягає в постійному здійсненні контролю в ході розв’язання поставлених завдань, у забезпеченні зворотного зв’язку. Перевірки сформованості знань та умінь служать показником ефективності використаних форм, методів та прийомів навчання. Одночасно студенти можуть здійснювати і самоконтроль власних успіхів і невдач у навчанні. Для цього розроблені спеціальні завдання до семінарських, практичних та лабораторних занять. Основними методами і формами контролю можуть виступати спостереження за навчальною діяльністю студентів, усне опитування (індивідуальне і фронтальне, рецензування відповідей), практичний контроль та аналіз результатів практичної діяльності.

Оціночно-результативний компонент передбачає оцінку викладачем та самооцінку студентом власних досягнень, аналіз причини неуспіху, що дасть можливість стимулювати у майбутніх учителів бажання покращувати свої результати. Це відбувається в результаті рецензування усних відповідей та аналізу практичних робіт на семінарських, практичних та лабораторних заняттях.

Дослідно-експериментальна модель передбачає введення додаткової інформації до курсів “Теорія та історія педагогіки” (І – ІІ курси, І – ІV семестри), “Основи педагогічної майстерності” (І – ІІ курс, ІІ – ІV семестри), “Методика викладання української мови” (ІІІ – IV курси, VI – VIII семестри). Оптимальною умовою реалізації моделі є впровадження спецкурсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва”. Цей курс передбачає лекційні, семінарські, практичні і лабораторні заняття, які поєднують соціально-педагогічні знання з мистецько-соціалізуючими уміннями. Спецкурс носить практико-орієнтований характер, тому розрахований на 54 год., з яких 6 год. відведено на лекції, 10 год. – на практичні, 2 год. – на семінарські, 16 год. – на лабораторні заняття, 20 год. – на самостійну роботу.

Операційно-діяльнісний комплекс представлений різноманітними формами і методами: лекційні, семінарські, практичні та лабораторні заняття; проблемно-пошукове викладання теоретичного матеріалу, круглий стіл, диспут з елементами “мозкової атаки”, аналіз та обговорення педагогічних досліджень, кінострічок, творів художньої літератури, мистецько-соціалізуючий тренінг, ділові педагогічні ігри з подальшим обговоренням ефективності обраних методів, прийомів навчання, самостійне розв’язання педагогічних завдань з подальшим оцінюванням виконаної роботи.

Отже, педагогічними умовами вдосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами драматичної творчості є: реалізація авторської моделі; навчання студентів адекватно й об’єктивно сприймати соціальну інформацію, діагностувати наявність суперечностей між процесом соціалізації учнів та їх особистісними потребами, набуття ними здатності до зміни статусно-рольової позиції; розвиток соціальної уяви, соціального інтелекту та емпатійних здібностей; набуття установок на здійснення соціалізації засобами ТМ, оволодіння елементами сценічної грамотності, конструктивно-організаторськими уміннями, що націлені на здійснення соціалізації засобами ТМ у конкретних соціально-педагогічних ситуаціях.

У третьому розділі – “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності запропонованої моделі” – представлено результати впровадження авторської моделі в практику професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів, що передбачає забезпечення високого професійного рівня володіння соціалізацією учнів.

Головною метою формуючого експерименту було переконатися у правильності гіпотези дослідження, а саме в тому, що рівень підготовленості студентів психолого-педагогічних факультетів до соціалізації молодшого школяра значно зросте за умов використання в змістовому і операційному компонентах професійної підготовки засобів театрального мистецтва і оволодіння студентами соціально-педагогічною мобільністю, соціально-професійною сенситивністю та мистецько-соціалізуючими педагогічними уміннями.

Під час підготовчого етапу дослідно-експериментальної роботи було визначено групи студентів, у яких буде проводитися експеримент; розроблено тексти лекцій для теоретичної підготовки експериментованих, плани практичних, семінарських, лабораторних занять та завдання для самостійного опрацювання.

У ході дослідно-експериментальної роботи перевірялась ефективність моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ як доповнення психолого-педагогічних та спеціальних дисциплін додатковою інформацією і як упровадження в навчально-виховний процес вищого педагогічного навчального закладу спецкурсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва” (4 курс).

Експериментальне підтвердження ефективності запропонованої моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ в умовах навчально-виховного процесу вищого навчального педагогічного закладу шляхом уведення нової інформації під час читання циклу фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін перевірялося протягом 2001-2002, 2002-2003, 2003-2004 навчальних років на 493 студентах Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка та Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Зріз знань, умінь і навичок майбутніх учителів початкових класів, проведений після закінчення формуючого експерименту, виявив значне зрістання рівнів готовності до соціалізації учнів засобами ТМ у студентів експериментальної групи.

У дисертації проаналізовано хід упровадження спецкурсу на четвертому курсі ПДПУ імені В.Г. Короленка в трьох групах. Зазначимо, що експеримент здійснювався в кількох варіантах. За результатами констатуючого експерименту вони були поділені на дві експериментальні – А і Б (підготовка здійснювалася за варіантами А і Б) – і контрольну групи. Варіант А передбачав проведення спецкурсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва” в повному обсязі, а саме: лекційні заняття з трьох тем (“Театральне мистецтво як засіб соціалізації особистості”, “Професійно-педагогічні соціалізуючі знання та уміння” і “Мистецько-соціалізауючі педагогічні уміння”), семінарське заняття до другої лекційної теми (“Соціалізація молодшого школяра як передача досвіду життя у соціумі”) та практичні заняття (“Особистість дитини у соціальному просторі України”, “Соціально-педагогічна мобільність – обов’язкова здатність учителя початкових класів”, “Твори Януша Корчака – енциклопедія соціалізації – досвіду соціальної взаємодії дитини з соціумом”, “Педагогіко-соціалізуючий потенціал народних та авторських казок і оповідань К.Д. Ушинського, Л.М. Толстого, В.О. Сухомлинського”). До третьої лекційної теми передбачена серія лабораторних занять: “Релаксаційно-тренувальні вправи – основа драматичної творчості”, “Ритмічна драматизація у системі драматичної творчості: психофізіологічний тренінг”, “Практикум з пантомімічно-описового та словесно-пантомімічного відтворення текстів”, “Специфіка організації драматичної творчості з метою соціалізації молодших школярів”.

Варіант Б передбачав повний виклад теоретичної частини та залучення студентів до деяких практичних занять, а саме: “Соціально-педагогічна мобільність – обов’язкова здатність учителя початкових класів”, “Педагогіко-соціалізуючий потенціал народних та авторських казок і оповідань К.Д. Ушинського, Л.М. Толстого, В.О. Сухомлинського” та до серії лабораторних занять з теми “Специфіка організації драматичної творчості з метою соціалізації молодших школярів” (6 год.).

Контрольній групі було запропоновано програму спецкурсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва” з практикумом; оголошено про те, що студенти цієї групи пройдуть через повторне діагностування та повинні будуть скласти конспекти серії уроків з використанням ТМ з метою соціалізації учнів початкових класів.

Результативність упровадження спеціального курсу “Соціалізація молодшого школяра засобами театрального мистецтва” полягає в наступному: за першим критерієм – соціально-педагогічна мобільність – до експерименту контрольна група мала 70“низького рівня”, група Б – 75 %, група А – 88,9; після експерименту – в КГ – 56,7групі Б – 38,9%, групі А – 2,8; за другим критерієм – соціально-професійна сенситивність – до експерименту на “низькому рівні” було 60в контрольній групі, 69,5– в групі Б, 69,4– в групі А, після експерименту – в КГ – 60%, групі Б – 27,8групі А – 13,9; за третім критерієм – мистецько-соцалізуючі педагогічні уміння – до експерименту на “низькому рівні” було 63,3 % контрольної групи, 77,8групи Б, 86,1% групи А; після експерименту – в КГ – 56,7студентів, які мали “низький рівень”, групі Б – 25групі А – 5,6У ході формуючого експерименту відстежувалася стійка тенденція до підвищення якісних показників у студентів групи А та певні досягнення студентів групи Б.

Отже, результати дослідно-експериментальної роботи засвідчили ефективність упровадження моделі підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ. Тому в подальшому радимо навчальному педагогічному закладу самостійно обирати шлях підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ.

Загальні результати проведеного експерименту підтверджують гіпотезу і є підґрунтям для наступного висновку: розроблена педагогічна модель удосконалення підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ є ефективною і заслуговує на впровадження у вищих педагогічних навчальних закладах ІІІ – ІV рівнів акредитації.

ВИСНОВКИ

Сучасна політична, економічна та освітня ситуації розвитку України та зарубіжних країн вимагають підготовки компетентної особистості, здатної відчувати тенденції розвитку суспільства, мобільно, адекватно діяти в ньому, знаходити сфери самореалізації.

Постає проблема соціалізації дитини, яка б відчувала себе здатною діяти у системі відносин між людьми, адекватно поводитися й самореалізовуватися: мала б елементарні, характерні для її віку соціальні знання, була носієм важливих соціальних цінностей, мала позитивний емоційний досвід, могла правильно оцінити життєві ситуації та вміла об’єктивно діяти у життєвих ситуаціях і успішно реалізовувати свої здібності.

У цьому аспекті важливими є вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів, пошук ефективних шляхів професійного навчання майбутніх фахівців.

1. Театральне мистецтво, якому властива ігрова природа, може виступити засобом соціалізації, оскільки має властивість впливати на пізнавальну, ціннісну, емоційну, оцінну, поведінкову сфери особистості.

З’ясована специфіка впливу, який здійснює ТМ як засіб соціалізації:

- мистецтво виступає засобом соціального пізнання – дає знання про людину різного віку і статі;

- мистецтво – засіб оволодіння навичками практичної діяльності у соціальній сфері;

- мистецтво – засіб інтерналізації певних норм, позицій і ролей – вміння відчувати людину як самого себе, вміння уявити себе на її місці;

- мистецтво – засіб вироблення ціннісних орієнтацій, установок – ставлення до людини як найвищої цінності, поваги до її життя й діяльності, гідності кожної людини, уміння об’єктивно та адекватно оцінювати вчинки людей, їх взаємини, бути толерантним, справедливим, виваженим;

- мистецтво – засіб включення в активну творчу діяльність, засіб самореалізації – дитяча драматична творчість є особливим видом театрального мистецтва, яке дозволяє формувати соціальний досвід, включати молодшого школяра в активну соціальну практику.

2. Характеристика змістового та операційного компонентів підготовки майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засвідчила загальний характер теоретичної підготовки студентів спеціальності “вчитель початкових класів” та недостатній рівень практичної підготовки. Теоретичні знання про соціум, особливості соціальної взаємодії, про соціалізацію як процес, його механізми та мистецькі функції мають розгалужений характер їх формування: спостерігається певна диспропорція та відірваність соціологічних та мистецьких знань від педагогічних: педагогіка, основи педагогічної майстерності читаються на перших двох курсах, українська та зарубіжна культура – на другому, а соціологія та естетика відповідно на ІV курсі (VІІІ семестр) та V курсі (Х семестр). Тому викладачам фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін складно здійснювати інтеграцію соціальних та мистецьких знань. Виникає необхідність корекції змісту традиційних курсів шляхом доповнення його відповідними мистецькими, педагогічними категоріями. Також доцільною є розробка спеціального курсу, в якому повинні інтегруватися педагогічні та мистецькі знання студентів і на їх основі формуватися соціалізаційні уміння.

3. У ході констатуючого експерименту розроблено критерії, показники і рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до соціалізації учнів засобами ТМ, а саме: соціально-педагогічна мобільність, соціально-професійна сенситивність, мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння. Формування соціально-педагогічної мобільності допоможе педагогу швидко переключатися в різних соціальних спільнотах, орієнтуватися в умовах соціального існування, об’єднуватися у соціальні групи на основі інтересу (індивідуального та колективного) і займати відповідну професійну позицію. Соціально-професійна сенситивність – це здатність особистості до аналітико-синтетичної діяльності у різноманітних життєвих ситуаціях, що спирається на розуміння чуттєво-емоційного стану реципієнта професійної дії. Вона включає в себе соціальний досвід виділення, оцінювання і розуміння соціалізуючого факту будь-якої життєвої ситуації. Мистецько-соціалізуючі педагогічні уміння – це здатність належно використовувати мистецтво (зокрема театральне) з метою соціалізації молодших школярів у навчально-виховному процесі.

4. Виявлено педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів