КИїВСЬКИЙ НАЦіОНАЛЬНиЙ УНіВЕРСИТЕТ

іМЕНі ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗЕЛЕНКО Сергій Мусійович

УДК 94 "653"

ТОРГОВЕЛЬНЕ СУДНОПЛАВСТВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ТАВРИКИ

(VI – XII ст.)

07.00.02 – Всесвітня історія

Автореферат на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Малєєв Юрій Миколайович,

доцент Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Зубар Віталій Михайлович,

провідний науковий співробітник

Інституту археології НАН України;

кандидат історичних наук, доцент

Ставнюк Віктор Володимирович,

доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна.

Захист відбудеться “19”_квітня_ 2004 року о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “_16_”_березня__ 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент О.І.Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Її обсяг становить 190 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, 4 додатків (7 сторінок), списку використаних джерел і літератури (20 сторінок, 285 назв).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Геополітичне положення Таврики (давня грецька назва Кримського півострова) мало вирішальну роль у складній історії Північного Причорномор’я. На її території перетнулися шляхи багатьох народів, а також економічні інтереси різних держав античності та середніх віків. Реконструкція економічних процесів, що проходили на узбережжі Таврики, має значення для формування загальної картини розвитку всього причорноморського регіону. Особливу увагу заслуговує дослідження судноплавства та морської торгівлі, першорядне значення яких у розвитку стародавнього суспільства не викликає сумнівів. Аналіз торговельних зв’язків є визначальним чинником соціально-економічного розвитку суспільства. Попередні дослідження цього питання економіки показують, що моделі і концепції вивчення торговельного судноплавства, які ґрунтуються головним чином на письмових джерелах, вичерпали себе. І якщо античний період досліджений досить повно, то матеріали періоду середньовіччя з морської торгівлі вимагають нових узагальнень. Ситуація, що склалася, вирішується завдяки залученню нових джерел, що в свою чергу дозволяє привести до принципових зрушень у дослідженні судноплавства та морської торгівлі давніх народів.

Об’єктом дослідження є торговельне судноплавство Таврики на Чорному морі у VI – XII ст. – торговельні шляхи, портові міста, кораблі, асортимент товарів тощо.

Предметом дисертаційного дослідження є виникнення і розвиток середньовічних морських торговельних зв’язків населених пунктів узбережжя Кримського півострова з західною і південною частиною Чорного моря та Середземномор’ям, їх економічні та соціально-культурні наслідки.

Мета роботи - реконструкція розвитку торговельного судноплавства на Чорному морі у VI – XII ст.

Виходячи з цього, визначені основні завдання дослідження:

визначити ступінь наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії та окреслити загальний стан джерельної бази з питання торговельного судноплавства на Чорному морі у VI – XII ст.;

ввести в науковий обіг та залучити до історичної інтерпретації матеріальні джерела, одержані під час підводних досліджень;

реконструювати на основі писемних та археологічних джерел морські торгові шляхи на Чорному морі, місця портів та типи торговельних кораблів;

проаналізувати номенклатуру товарів, які перевозились на середньовічних кораблях.

Географічні рамки дослідження включають узбережжя Криму, західну акваторію Чорного та східну Середземного морів.

Хронологічні рамки охоплюють період з VI ст. – від початку активної експансії на кримському півострові Візантії, коли з’являються нові берегові поселення та фортеці на шляху торгівельних маршрутів, – до XII ст. Верхня хронологічна межа зумовлена приходом на Чорне море купців італійських морських республік.

Методологічними засадами дисертації є основоположні принципи історизму та конкретно-історичний аналіз суспільних явищ і подій. В роботі комплексно використано методи джерелознавчого аналізу й синтезу, класифікації, а також проблемно-хронологічний та порівняльно-історичний та інші методи джерелознавчих досліджень.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше було проведено комплексне дослідження торговельного судноплавства Таврики в епоху візантійського панування на Чорному морі, яке ще не отримало належного висвітлення в історичній науці. Для цього було систематизовано і досліджено комплекс джерел (перш за все археологічні та архівні), запропоновані методи дослідження, які до цього не використовувалися при вивчені зазначеної території. На цій основі систематизований і узагальнений матеріал підводно-археологічних досліджень кораблів періоду VI – XII ст., знайдених біля узбережжя Криму, у західній акваторії Чорного та східній – Середземного морів в останні десятиріччя XX століття. Намічені напрямки продовження підводно-археологічних досліджень для висвітлення маловивчених розділів історії середньовічної Таврики. Зроблені висновки розширюють уявлення про закономірності і напрямки історичного розвитку торговельного судноплавства Таврики періоду VI – XII ст.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у можливості використання обґрунтованих у ній положень і висновків, а також залучення нового джерельного матеріалу для створення узагальнюючих і монографічних праць з історії середньовічного Криму, при написанні підручників, при читанні спецкурсів та в музейній справі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені на дев’яти міжнародних конференціях, а саме: на Міжнародній конференції “Ольвія та античний світ. 75 років утворення історико-археологічного заповідника “Ольвія” НАН України.” (Київ, 18-19 березня 2001 р.), на 1-й та 2-й Міжнародних конференціях “Підводні археологічні дослідження в Північному Причорномор’ї” (Київ, 24-28 квітня 2002 р.; 28 травня - 1 червня 2003 р.), на Міжнародній конференції “60-лет кафедры археологии Московского Государственного университета имени Михаила Ломоносова” (Росія, Москва, 20-24 грудня 1999 р.), на 1-й Міжнародній конференції Інституту сходознавства РАН “К 100-летию подводной археологии” (Росія, Москва, 6-8 лютого 2002 р.), на 7-й Міжнародній конференції „Българите в Северното Причерноморие” (Болгарія, Велико-Тирново, 2-8 листопада 1999 р.), на 2-й Міжнародній конференції „The Black Sea Antiquities” (Туреччина, Анкара, 2-9 вересеня 2001 р.), на 8-й та на 9-й Міжнародних конференціях Європейської асоціації археологів (Греція, Салоніки, 24-29 вересня 2002 р.; Росія, Санкт Петербург, 10-14 вересня 2003 р.). Основні матеріали та наукові результати дисертації викладені у 9 статтях загальним обсягом 4 друк. аркуша.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В першому розділі „Історіографія проблеми та джерельна база” проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми та стан джерельної бази, на основі якої здійснювалося дослідження.

Одними з перших, у 1920 – 1930-х рр. використали археологічні та письмові джерела, щоб показати динаміку торговельних зв’язків Північного Причорномор’я з Середземномор’ям, М.І.Ростовцев, С.О.Жебелєв та Т.М.Кніпович. Rostovtzeff M. The Social and Economic History of the Roman Empire. - Oxford, 1926; Жебелев С.А. Боспорские этюды // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. - 1934. – Вып. 104; Книпович Т.Н. К вопросу о торговых сношениях греков с областью р. Танаис в VII-V вв. до н.э. // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. - 1934. - Вып. 104. Зарубіжні дослідники античної торгівлі у своїх працях також показали важливість залучення та використання археологічного матеріалу для висвітлення різноманітних питань торгівлі стародавнього світу. Cook R.M. Die Bedeutung der bemalten Keramik fur den griechischen Handel // Jahrbuch des Deutschen Archaologischen Instituts. – 1959; Vallet G., Villard F. Ceramique grecque et histoire economique // Etudes d’archeologie. – Paris, 1963 та ін. В останні десятиріччя XX століття різні питання її історії розглядалися у великій кількості статей і будуть продовжувати привертати увагу дослідників у майбутньому. Окремі монографії висвітлюють деякі напрями та хронологічні періоди цієї торгівлі. Серед них першою за значенням є праця І.Б.Брашинського, Брашинский И.Б. Методы исследования античной торговли. - Л., 1984. у якій докладно розглядаються проблеми локалізації, метрології, синхронізації та хронології грецьких амфор VII – II ст. до н.е. В монографіях В.І.Кадєєва, С.Б.Сорочана та В.М.Зубаря Кадеев В.И., Сорочан С.Б. Экономические связи античных городов Северного Причерноморья в 1 в. до н.э. - V в. н.э. - Харьков, 1989; Зубарь В.М. Херсонес Таврический в античную эпоху (Экономика и социальные отношения). – К., 1993. на матеріалах Херсонеса розглядаються зовнішньоекономічні зв’язки і стан внутрішньої торгівлі античних держав Північного Причорномор’я в античну епоху. Монографія С.Б.Сорочана Сорочан С.Б. Византия VI-IX веков: этюды рынка. - Харьков, 1998. висвітлює структуру торговельних та ремісничих об’єктів візантійського міста. У монографії Б.Г.Петерса Петерс Б.Г. Морское дело в античных государствах Северного Причерноморья. - М., 1982. на підставі письмових свідчень стародавніх авторів, археологічного, епіграфічного та нумізматичного матеріалу, графіті тощо простежується еволюція розвитку кораблебудування з VII ст. до н.е. по IV ст. н.е. Дослідницька праця І.Б.Зеєст Зеест И.Б. Керамическая тара Боспора. - М., 1960. перетворила в історичне джерело найбільш масову категорію античної кераміки – амфори. На аналізі матеріалу багаторічних розкопок науковцями розроблено класифікацію середньовічних амфор. Якобсон А.Л. Керамика и керамическое производство средневековой Таврики. – Л.: Наука, 1979; Антонова И.А., Даниленко B.Н, Ивашута Л.П., Кадеев В.И., Романчук А.И. Средневековые амфоры Херсонеса // АДСВ. – 1971; Романчук А.И., Сазанов А.В., Седикова Л.В. Амфоры из комплексов византийского Херсона. Екатеринбург: Уральский университет, 1995; Bakirtzis Ch. Byzantine Amphorae. // Bulletin de correspondence hellenique. – 1989; Gunsenin N. Les amphores byzantines (Xe–XIIIe siecles): typologie, production, circulation d'apres les collections turques. – Paris, 1990 та ін. Підводні археологічні дослідження біля узбережжя Таврики експедиції Київського національного університету імені Тараса Шевченко, що розпочалися 1991 році і продовжуються до цього часу, дозволили знайти й дослідити ряд місць загибелі кораблів та портових частин поселень середньовіччя. Зеленко С.М. Работы подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Южном берегу Крыма в 1991–1995 гг. // Vita Antiqua. – 1999. № 1; його ж. Итоги исследований подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Черном море в 1997–1999 гг. // Vita Antiqua. – 1999. - № 2; його ж. Перспективність підводних археологічних досліджень у східному Криму // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2000. – Вип. 43; його ж. Кораблекрушения IX-XI вв. в Судакской бухте // Морская торговля в Северном Причерноморье. - К.: Стилос, 2001. На цих підводних пам’ятках був знайдений різноманітний корабельний вантаж (амфори, піфоси, столовий посуд, скло, глазурована художня кераміка, кераміда й каліптери), який доповнює наші знання про торговельні зв’язки середньовічної Таврики.

Отже, вітчизняними та зарубіжними дослідниками були проаналізовані окремі аспекти торговельного судноплавства на Чорному морі, але відсутність праць узагальнюючого та систематизуючого характеру з середньовічної історії такого важливого питання економіки утворило певну лакуну у сучасній історичній науці, яку необхідно заповнити.

Джерельну базу складають різні типи пам’яток: письмові джерела, археологічні та нумізматичні артефакти.

Письмові джерела з вивчення торговельного судноплавства середньовіччя нечисельні, і хоча далеко не повністю висвітлюють всі її аспекти, все ж дають змогу разом з археологічним матеріалом відтворити її розвиток у давнину.

Важливим джерелом, яке часто використовується в історичній літературі для висвітлення морської торгівлі, є “Морський закон”. Морской закон // Античная древность и средние века. – 1969. - Вып. 6. Він діяв протягом VII–XII ст. аж до переходу морської торгівлі в руки італійських купців. Цей документ висвітлює багато сторін економічних відносин у Візантійській імперії на морі. Ширші відомості про права власності як на морі, так і на суходолі у візантійській імперії можна знайти у “Corpus Juris Civilis”, Институции Юстиниана. - М., 1998. “Basilicorum”, Сюзюмов М.Я. Василики как источник для внутренней истории Византии // Византийский временник. - 1958. - Т.14. “Об управлении империей” Костянтина Багрянородного, Константин Багрянородный. Об управлении империей. - М., 1991. сільськогосподарській енциклопедії X ст. “Геопоники”. Геопоники. Византийская сельскохозяйственная энциклопедия X века. - М. - Л., 1960.

Епістолярна література також робить свій внесок у висвітлення торговельного судноплавства. Серед візантійських джерел такого плану можна назвати листи засланого папи Мартина I (665 р.), грецьких – листи патріарха Миколи Містика (901–907 рр., 912–925 рр.), єврейських – листування хазарського кагана Йосифа і єврея Хасдая Ібн-Шафрута – придворного кордовського халіфа Абдаррахмана III (середина X ст.). Якобсон А.Л. Византия в истории раннесредневековой Таврики // Советская археология. – 1954. – Т. XXI; Бородин О.Р. Римский папа Мартин 1 и его письма из Крыма // Причерноморье в средние века. - М., 1991; Коковцов П.К. Еврейско-хазарская переписка в X в. - Л., 1932.

Важливе значення для вивчення торговельного судноплавства мають свідчення наративних джерел – творів хроністів X – XII ст.: Симеона Логофета Симеона Метафраста и Логофета описаніе мира от бытія и льтовник събран от различныхъ лътописецъ. - Спб., 1905., Продовжувача Феофана, Іоанна Скилиці, Іоанна Зонари, Лева Граматика; візантійських історичних творів: Лева Диякона, що висвітлює події другої половини X ст. (приблизно 959–991 рр.), Анни Комнін, чий твір присвячений історії 1069–1118 рр., Анна Комнина. Алексиада. - СПб., 1996. відомості давнього руського літописного зводу. Повесть временных лет. - М. - Л., 1950.

З церковних писемних джерел, таких, наприклад, як “Житие Иоанна Готского”, Васильевский В.Г. Житие Иоанна Готского // Журнал министерства народного просвещения. - 1878. – Январь. можна одержати свідчення про існування в Тавриці торговельних центрів, таких як – “Торжище в Партенітах”.

Із східних писемних джерел можна використовувати географічні твори аль-Істархі, аль-Масуді та Ибн Хаукаля (друга половина IX – перша половина X ст.), Al Isakhri: Text and transl. by C.Defremery // Journal Asiatique. – 1849. - Vol.14.; Караулов Н.А. Сведения арабских географов IX и Х веков по Р.Хр. о Кавказе, Армении и Адербейджане // Сборник материалов для описания местностей и племен Кавказа. - Тифлис. - 1908. - Вып.38. Ідрісі (1154 р.). Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе. - М., 1967.

Також важливим і практично невичерпним джерелом для дослідників є археологічні матеріали з якими можна ознайомитись в науковому архіві Інституту археології НАН України в Києві та його філіалі в Сімферополі. Це – зображення кораблів та амфорної тари на мозаїках, печатках, рукописах, на посуді, кам’яних блоках та інші. Місцева та імпортної тара, яка є найбільш масовою категорією кераміки, дозволяє побачити, які конкретно райони були включені в орбіту морських торговельних зв'язків Таврики.

Особливо слід підкреслити важливість залучення для вивчення торгівлі матеріалів сфрагістики та нумізматики. Шандровская В.С. Таможенная служба в Сугдее (VII–X вв.) // Античная древность и средние века. - 1995. – Вып. 27; її ж. Моливдовулы должностных лиц Византии: Новое чтение легенд // Вспомогательные исторические дисциплины. – 1992. – Т.23; її ж. О нескольких находках византийских печатей в Крыму // Материалы по археологии, истории и этнографии Тавриды. – 2000. – Вып.7; Соколова И.В. Византийские печати из Херсонеса // Византия и средневековый Крым. – Барнаул, 1992; Алексеенко Н.А. Моливдовулы адресантов Херсона VII–X вв. (новые находки) // Древности. - Харьков. - 1996 та ін. Під час підводних дослідженнях портової частини Судака, на вході до Карантинної бухти, яка була портом Херсона, та на узбережжі Партеніту знайдено близько тисячі візантійських свинцевих печаток (молівдулів) VII – ХI ст., які прикріплювалися до ділових документів, що супроводжували доставку вантажу. Вони дозволяють з’ясувати характер зовнішніх зв’язків, а нумізматичний матеріал з місць загибелі середньовічних кораблів – встановити їх точну хронологію.

Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження має досить широкий спектр, але на жаль, окремі компоненти представлені лише фрагментарними, поодинокими матеріалами, жодна окремо взята типологічна група джерел не є достатньою. Тому особливо важливим є використання комплексного підходу із залученням всіх видів джерел та різних метод.

Другий розділ “Дослідження пам’яток середньовічного судноплавства Таврики” аналізує проведені в басейні Чорного та Середземного морів дослідження, які дають інформацію, необхідну для історичної реконструкції торговельного судноплавства Таврики в добу раннього середньовіччя – одного з найменш досліджених істориками періодів у історії Таврики. Аналіз середньовічного археологічного матеріалу, знайденого на території Криму й у країнах басейну Чорного і Середземного морів, дозволяє виділити із загальної маси знахідок на суходолі та під водою типи імпортних амфор періоду з VI по XII ст., що найбільш часто та в великій кількості зустрічались при розкопках. Їх знаходження на території Криму є конкретним свідченням торговельних зв'язків з чисельними центрами басейну Чорного і Середземного морів. Далі у дисертації розглядаються гончарні центри середньовічної Таврики та амфори місцевого виробництва. Одна з категорій продукції, що випускалася гончарними центрами Таврики безпосередньо була пов’язана з виноробством. Це тара: піфоси, амфори, фляги. Як показали розкопки печей, амфори є найбільш чисельним видом тари в процентному відношенні. Майже всі гончарні центри знаходяться на березі моря. Основний експорт із берегів Таврики в цей час йшов через Азовське море у Подоння, де кількість знахідок “амфор причорноморського типу” особливо значна.

Вивчення транспортної тари, зокрема амфор, які є індикатором торгових механізмів, ще тривалий час залишатиметься в центрі уваги історичної науки. В наш час увагу дослідників привертають два напрямки – визначення центрів виробництва амфор і вивчення закритих комплексів, що мають чітке датування. Найбільш перспективними в цьому відношенні для Таврики є середньовічні гончарні центри Чабан-Куле й у Місхорі. Їх розкопки зможуть відповісти на питання, пов’язані з поширенням місцевої продукції в басейні Чорного і Середземного морів за допомогою морської торгівлі.

Робота підводної археологічної експедиції Київського університету імені Тараса Шевченко з 1991 по 1995 рік на шельфі Південного берега Криму між містами Алушта і Гурзуф дозволила знайти біля мису Плака місце загибелі середньовічного корабля з вантажем амфор двох типів, місцем виготовлення яких було Південне узбережжя Чорного моря в районі Синопи. Також були істотно доповнені дані про поселення на мисі Плака. Аналіз писемних джерел і отриманий у ході підвідних робіт археологічний матеріал дає змогу з більшою впевненістю говорити про місце розташування античного Лампада.

Аналогічні підводні археологічні дослідження середньовічних місць загибелі кораблів цього періоду в басейні Чорного та Середземного морів були проведенні закордонними вченими - археологами. Вони дозволяють провести порівняльний аналіз зі знахідками кераміки біля берегів Таврики. Біля західного узбережжя Чорного моря на території Болгарії підводними археологами були обстежені два середньовічні місця загибелі кораблів. Вантаж першого корабля складала черепиця. Її датують V – VI ст. Затонулий вантаж будівельної кераміки підтверджує припущення болгарських істориків про імпорт черепиці та цегли на територію Болгарії в ранній візантійський час морським шляхом. У світі відомі й інші місця загибелі кораблів з вантажем будівельної кераміки – це вантаж черепиці римського часу, виявлений під водою біля о. Фріула, в районі гирла р. Рона (Франція) і вантаж черепиці раннього візантійського часу, знайдений в Середземному морі біля о. Хіос. Місце загибелі корабля раннього середньовіччя також було виявлене 1987 р. в одній із заток на південь від Созополя. Вантаж давнього торгового корабля складався з амфор двох типів, посуду та партії керамічних світильників. Він датується раннім візантійським періодом (VI – VII ст.), коли торгівля між Константинополем і містами західного узбережжя Чорного моря була особливо інтенсивною.

На Середземному морі у 1960-х рр. підводна експедиція на чолі з Д.Бассом здійснила розкопки місця загибелі візантійського корабля VII ст. біля о. Ясі Ада (Туреччина). На судні знаходилося 11 якорів, було знайдено 16 золотих і близько 50 мідних монет (610–626 рр.), великий і два маленьких безміна з набором інкрустованих сріблом балансів. Колекція важілець балансу складає найбільший і найповніший набір візантійських вагів, знайдених археологами до цього часу. Судно було добре укомплектоване інструментами та матеріалами для проведення необхідного ремонту впродовж рейсу. На кораблі у шафці трюму було 16 запасних світильників. Кадило судна із зображенням хреста на кулі, вірогідно, використовувалося для освячення релігійних церемоній, торговельних угод і трапез. Вантаж судна включав 900 амфор двох типів. Аналіз органічних залишків показав, що більшість амфор були заповнені низькосортним вином. Декілька дюжин різноманітних клейм – знаків власності – виявлено на кулястих амфорах; деякі фляги мали більше ніж одного власника. Оскільки на амфорах було декілька написів різних за часом написання, то, вірогідно, багато з них слугували протягом певного часу як посудини для зберігання. Однак історичні події, які мали місце під час загибелі судна, дають досить вірогідне пояснення цьому вантажеві. Між 611 і 628 рр. Візантійська імперія вела тривалу війну з персами, яка була настільки руйнівною і дорогою матеріально, що стала необхідною допомога церкви (монастирів) у постачанні армії харчами.

Під час обстеження декількох місць загибелі кораблів IX – XII ст. експедицією Київського університету був знайдений такий археологічний матеріал: біля мису Плака – вантаж амфор-глечиків зі стрічковою ручкою, “причорноморськіх” амфор, фляги та піфоси ІХ – Х ст.; в Коктебельській бухті – вантаж амфор “причорноморського типу” з дрібним зональним рифлення на тулубі, які датуються VIII – IX ст.; у Судакський бухті – вантаж з двох візантійських кораблів. Один з них перевозив амфори X – XI ст, другий мав у трюмі амфори IX – X ст.

Експедиція дослідила портові частини середньовічного Херсонесу та поселень на плато Тепсень, на мисі Плака і Партеніту. Наявність серед знахідок в цих місцях значної кількості імпортної тари свідчить про тісні контакти Таврики з містами басейну Чорного та Середземного морів.

Закордонними підводними археологами були дослідженні два середньовічні місця загибелі кораблів цього періоду в басейні Середземного моря. Це візантійське торгове судно IX ст., яке перевозило приблизно 2000 амфор з вином і затонуло біля півострова Бозбурун. Археологічні розкопки цього корабля дозволили пролити світло на техніку суднобудування того часу. Другий корабель XI ст. перевозив вантаж скла і затонув в Серче Лімані – гавані на узбережжі Туреччини на північ від о. Родоса. Після закінчення розкопок і аналізу знахідок з місця загибелі корабля в одному із залів Бодрумського музею підводної археології (Туреччина) була проведена його реконструкція (модель 1:10) і відтворена частина корпусу корабля з вантажем.

Аналіз проведених в басейні Чорного та Середземного моря досліджень показує велику історичну цінність підводних археологічних пам’яток, що належать до всесвітньої культурної спадщини людства.

В третьому розділі “Середньовічні торгові шляхи на Чорному морі, порти Таврики та типи кораблів" дається опис трьох торгових шляхів на Чорному морі від Боспору Фракійського до Таврики, функціонування яких багато у чому залежало від гідрологічних і кліматичних особливостей Чорноморського басейну на які не могли не звернути уваги давні мореплавці. Це підтверджують і нечисельні письмові свідчення про шляхи плавання стародавніх кораблів у Понті Евксінському.

Неодмінною умовою для функціонування скороченого шляху через Чорне море була наявність зручних гаваней на початку і в кінці небезпечного переходу по відкритому морю. На південному березі Чорного моря вони були в Гераклеї, Синопі та в Амастриді, що згадується у письмовому джерелі – “Житії Іоанна Готського” (815–842 рр.). На північному березі такими гаванями були Херсонес, портові міста Алустон і Горзувіти, що виникли у ранньосередньовічний період і згадуються вперше у повідомленні Прокопія Кесарійського. Інші міста: Ялта, Ламбат, Партеніт, Судак і Керч – перераховуються у листі хазарського кагана Йосипа іспанському сановнику Хасдаю Ібн-Шафруту, що датується серединою X ст., та в більш пізнім повідомленні – подорожнику нубійського географа Ідрісі (1153 р.).

Різноманіття завдань, що стояли перед середньовічними мореплавцями, визначило і будівництво суден різного призначення. Це – і невеликі суда для місцевого каботажного плавання біля узбережжя (рибальські і вантажні), і морські судна, що будувалися для перевезення товарів великими партіями на далекі відстані у відкритому морі в будь-який час доби. Серед місцевих суден Таврики такими були херсонські карабії. Для перевезення посланців імператора та для військових цілей застосовувалися невеликі легкі кораблі - візантійські хеландії. Типовим гребним судном у басейні Чорного і Середземного морів упродовж VII – XVIII ст. була галера та шебека.

Уявлення про зовнішній вигляд торгового судна ранньовізантійської епохи дають результати реконструкції корабля, що тут загинув біля о. Ясі Ада. Довжина судна була близько 21–24 м, ширина – 5,5 м. Воно мало палубу та два кермових весла. Його вантаж складали 900 амфор місткістю 40 л кожна, що дає можливість обчислити вагу вантажу – приблизно 37 т. та вантажопідйомність судна – приблизно 40-45 т.

Дослідження місць загибелі кораблів, проведені підводними археологами в останні десятиліття біля берегів Чорного і Середземного морів, дозволяє відтворити і простежити еволюцію форм залізних якорів у мореплаванні. Дослідники Г.Капітан та А.В.Окороков поділили їх на 5 типів.

Про склад екіпажу торговельного судна візантійського часу можна дізнатись з документу VII ст., відомого під назвою Родоського морського закону, та з реконструкцій торговельних суден зроблених у наш час у Бодрумському музеї підводної археології (Туреччина).

Під час каботажної навігації уздовж узбережжя Чорного моря берегові культові будівлі, цілком імовірно, служили навігаційними орієнтирами. Є численні приклади такого роду на Середземноморському і Атлантичному узбережжях Європи, від Балкан до міст Ганзейського союзу.

Середньовічне мореплавство досліджуваного періоду мало велике значення для всієї системи міжнародних економічних зв'язків чорноморського регіону і дало багато для свого найвищого розквіту в майбутньому – у період навігації італійських морських республік на Чорному морі.

У четвертому розділі “Імпортні та експортні товари морської торгівлі" аналізуються та узагальнюються міжнародні та внутрішні торговельні зв’язки портових міст та поселень Таврики – Херсона, Гурзуфа, Партеніта, Алушти, Судака, Коктебеля, Керчі тощо. Для цього залучаються середньовічні письмові джерела та різноманітний археологічний матеріал з розкопок на землі та під водою, серед якого головним показником є амфорна тара.

Першим у роботі розглядається Херсонес – одне з найбільших міст-портів Таврики, у житті якого торгівля відігравала найважливішу роль. Великий та різнобічний обсяг торговельних відносин підтверджується археологічними знахідками на його території, де знайдено багато предметів, вироблених в районах Східного Середземномор’я (Греція, Близький Схід тощо) та з районів Південного Причорномор’я, Хазарії, Північного Причорномор’я, Русі та інших суміжних з Таврикою територій.

У той же самий час Південне узбережжя Таврики між Херсоном і Керчю також брало активну участь у регіональних та міжнародних торговельних зв’язках. Про це свідчать не лише повідомлення писемних джерел, але й різноманітний археологічний матеріал, отриманий з розкопок різних категорій пам’яток на узбережжі за останні десятиліття. Частина з них знаходилась під водою – це портові частини поселень та місця загибелі торгових кораблів. Серед знахідок є вироби як місцевого кримського виробництва, так і візантійський, малоазійський імпорт. Вони додають багато інформації для дослідження історії провінційних візантійських міст Таврики. Цінність археологічних даних полягає, зокрема, в тому, що вони показують масштаби соціально-економічних процесів, в той час як письмові джерела висвітлюють одиничні факти чи події. Наприклад археологічний матеріал з підводних та наземних розкопок портової частини середньовічного Судака дозволяє скласти докладну характеристику торгової тари, що надходила до міста з різноманітних центрів виробництва. А простежити торговельні контакти сільських поселень Східної Таврики дозволяють дослідження на хорі античного городища Німфей та під водою біля його узбережжя.

Огляд писемних джерел та археологічного матеріалу з розкопок в містах, поселеннях і місцях загибелі середньовічних кораблів, які відносяться до узбережжя Криму, дозволяє зазначити що торговельне судноплавство посідало важливе місце в житті міст та поселень Таврики; археологічний матеріал свідчить про чисельні торгові та культурні зв’язки з різними містами басейну Чорного та Середземного морів; розкопки та розвідки постійно поповнюють список товарів, які були в торговому обміні в той час; підводні дослідження дозволили точно датувати і розкрити, яка торгова керамічна тара була в обігу, дослідити торгові маршрути тощо.

В додатку вміщено карту морських торговельних шляхів, малюнки торгової тари та типів середньовічних кораблів.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист:

Вітчизняними та зарубіжними дослідниками були проаналізовані окремі аспекти торговельного судноплавства на Чорному морі, але відсутність праць узагальнюючого та систематизуючого характеру з історії такого важливого питання економіки утворило певну лакуну у сучасній історичній науці, яку необхідно заповнити;

Аналіз комплексу середньовічних писемних джерел виявив їх недостатність і встановив, що дослідження повинно базуватись на комбінованому використанні різних типів джерел із залученням методу порівняльного аналізу з сусідніми територіями. Він показав велику цінність для історичних реконструкцій підводних археологічних пам’яток, що знаходяться у територіальних водах України і належать до всесвітньої культурної спадщини людства. За останні десятиріччя відбулося значне кількісне накопичення останніх. Лише використання археологічних джерел (зокрема, здобутих під час підводних археологічних досліджень) дозволяє повною мірою встановити торговельних контрагентів регіону, визначити обсяги конкретних торговельних операцій, зазначити експортно-імпортну номенклатуру товарів, маркувати морські торгові шляхи та надійно локалізувати порти Таврики тощо;

Вперше залучено підводний археологічний матеріал і дані, одержані під час досліджень знайдених під водою кораблів періоду VI – XII ст., для вивчення морських торговельних зв’язків Таврики в добу раннього середньовіччя – одного з найменш досліджених періодів у історії Таврики. Наочно показана важливість вивчення корабельної транспортної тари – амфор, які є найціннішим археологічним джерелом для вивчення судноплавства та торговельних зв'язків у басейні Великого Середземномор'я, в цілому, і в понтійському регіоні, зокрема. Наявність багатого амфорного матеріалу дозволила на даний момент створити декілька регіональних (зокрема – кримську) типологічних схем амфор, які надійно пов'язують конкретні типи тари з певними центрами їх виробництва, що, в свою чергу, дозволяє досить чітко визначати напрямки торговельних зв'язків. З іншого боку, амфори певних типів є надійними хронологічними індикаторами, що дозволяє розглядати динаміку розвитку торговельних зв'язків Таврики у добу раннього середньовіччя та визначати хронологічні рамки для інших знахідок на території Криму;

Встановлено, що знахідки амфорної тари на території Таврики дозволяють досить чітко розділити цю групу керамічних виробів на імпорт і продукцію місцевого виробництва. Імпортна амфорна тара засвідчує наявність стабільних торговельних відносин між Таврикою та всіма відомими торговельними центрами ціркумпонтійського регіону, а також середземноморського басейну в цілому. Археологічний матеріал засвідчує, що у ранньовізантійський період (V – VІІ ст.) імпортні амфори були виключною категорією тарного посуду у Тавриці, і лише у VІІІ – Х ст. з'являються власні великі центри виробництва тарної кераміки;

Реконструкції на основі писемних та археологічних джерел показують, що у середні віки кораблі плавали по трьом торговим шляхам на Чорному морі від Боспору Фракійського до Таврики. Їх функціонування багато в чому залежало від гідрологічних і кліматичних особливостей Чорноморського басейну, на які звернули увагу ще античні мореплавці. Неодмінною умовою для функціонування скороченого шляху через Чорне море була наявність зручних гаваней на початку і в кінці небезпечного переходу по відкритому морю. На південному березі Чорного моря вони були в Гераклеї, Синопі та в Амастриді. На північному березі такими гаванями були Херсонес, Алустон, Горзувіти, Ялта, Партеніт, Судак і Керч. Знахідки амфор причорноморського типу наочно показують географію розповсюдження товарів з Таврики. Типовими суднами у басейні Чорного і Середземного морів упродовж VI – XII ст. були галера та шебека;

Матеріали археологічних досліджень дозволяють досить впевнено стверджувати, що протягом VІ – ХІI ст. порти південної та південно-східної Таврики брали активну участь у торговельних операціях, причому виступали головним чином у якості кінцевих або транзитних пунктів для імпортних товарів. Сучасна джерельна база дозволяє повною мірою реконструювати номенклатуру товарів, що перевозилися морем. З Візантії імпортувалися як сировина (зокрема кольорові метали), так і ремісничі вироби (коштовні тканини, столова полив'яна кераміка, парфянські шкіри, скляні вироби, пластика тощо), а також сільськогосподарська продукція. Найбільш стабільною статтею власне таврійського експорту до інших провінцій імперії була сіль, вино, риба та нафта;

Таким чином, докладний аналіз всього корпусу джерел щодо торговельного судноплавства і суміжних сфер економіки ранньосередньовічної Таврики дозволяє твердити, що економіка регіону була в багатьох аспектах орієнтована саме на морські перевезення. Останні ж відігравали роль своєрідного стрижня, навколо якого формувалася система економічних відносин регіону в цілому.

Основні положення і висновки дисертації викладені в публікаціях:

Статті

Перспективність підводних археологічних досліджень у східному Криму // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2000. – Вип.43. – С. 76-80.

Подводно-археологические исследования на шельфе между мысом Меганом и Ай-Фока в 2000 году // Археологічні відкриття в Україні 1999-2000 рр. – К.: ІА НАН України, 2001. – С.114-116.

Подводные археологические исследования Южного берега Крыма в районе г.Аюдаг // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Історія. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2002. – Вип. 63-64. – С. 145-146.

Подводные археологические исследования в Юго-Восточном Крыму в 2001 г. // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр. – К.: ІА НАН України, 2003. – С. 19-21.

Исследование кораблекрушения XIII века в бухте пгт.Новый Свет в 2002 г. // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр. – К.: ІА НАН України, 2003. – С. 112-114.

Работы подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Южном берегу Крыма в 1991-1995 гг. // Vita Antiqua. – 1999. - № 1. – С. 65-70.

Итоги исследований подводно-археологической экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко на Черном море в 1997-1999 гг. // Vita Antiqua. – 1999. - № 2. – С. 223-234.

Гончарные центры Таврики VIII-X вв. // Морская торговля в Северном Причерноморье. - К., 2001. – С. 52-81 (в співавторстві).

Кораблекрушения IX-XI вв. в Судакской бухте // Морская торговля в Северном Причерноморье. - К., 2001. – С. 83-92.

Тези

Подводные археологические исследования в Восточном Крыму // Международная конференция посвященная 60-летию кафедры археологии Московского Государственного университета. – М., 1999. – С. 189-192.

Подводные исследования античного Лампада // Ольвія та античний світ. Матеріали наукових читань, присвячених 75-річчю утворення історико-археологічного заповідника “Ольвія” НАН України. – К., 2001. - С. 55-56.

Medieval Shipwrecks on the Coast of the Crimea // Second International Congress on Black Sea Antiquities. – Ankara (Turkey), 2001. - P.75.

Подводные археологические исследования экспедиции Киевского университета имени Тараса Шевченко у берегов Крыма // Подводная археология: сто лет исследований. Материалы международной научно-практической конференции “К 100-летию подводной археологии”. - М., 2002. – С. 39-41.

Shipwreck of the 13th century in the Black Sea by Soldaya // 8 nd Annual Meeting European Association of Archaeologists. – Thessaloniki (Greece), 2002. – P. 63.

Amphorae complex from the shipwreck of the 13th century // 9 nd Annual Meeting European Association of Archaeologists. – St. Petersburg (Russia), 2003. – P. 164.

АНОТАЦІЯ

Зеленко С.М. Торговельне судноплавство середньовічної Таврики (VI – XII ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

В дисертації на основі широкого кола джерел простежується торговельне судноплавство Таврики у VI – XII ст. Показується велика цінність для історичних реконструкцій підводних археологічних пам’яток, що знаходяться у територіальних водах України. Зроблений аналіз знахідок амфорної тари на території Криму дозволяє в повній мірі чітко розділити цю групу керамічних виробів на імпорт і продукцію місцевого виробництва. Матеріали наземних та підводних археологічних досліджень дозволяють досить впевнено стверджувати, що протягом VІ – ХІI ст. порти південної та південно-східної Таврики брали активну участь у міжнародних торговельних операціях, економіка регіону була в багатьох аспектах орієнтована саме на морські перевезення. Останні ж відігравали роль своєрідного стрижня, навколо якого формувалася система економічних відносин регіону в цілому.

Ключові слова: Крим, Таврика, Чорне море, судноплавство, морська торгівля, середньовічній корабель, підводна археологія, амфора.

АННОТАЦИЯ

Зеленко С.М. Торговое мореплавание средневековой Таврики (VI – XII вв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всемирная