КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ЗЯКУН Тетяна Григорівна

УДК 37.035.6:37.034(1=470.41)

КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТАТАРСЬКОЇ ДІАСПОРИ В УКРАЇНІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

13.00.06 – теорія, методика і організація

культурно-просвітньої діяльності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник: — кандидат педагогічних наук, професор

Кірсанов Володимир Володимирович,

Київський національний університет

культури і мистецтв, завідувач кафедри

прикладної культурології;

Офіційні опоненти: — доктор педагогічних наук, професор

Брилін Борис Андрійович,

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського, кафедра теорії,

історії музики та гри на музичних інструментах;

кандидат педагогічних наук, доцент

член-кореспондент АПСН

Миронюк Олена Григорівна,

Державна Академія керівних кадрів

культури і мистецтв, кафедра теорії, історії

і практики культури

Провідна установа: — Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія діяльності позашкільних закладів,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 26 березня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 25 лютого 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Загуменна В. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із головних напрямів державної культурної політики в багатонаціональній Україні є збереження і розвиток культур національних меншин.

Розширюється міжнаціональне спілкування, культурний обмін, взаємодія і взаємозбагачення культур етносів, які населяють Україну, що сприяє поглибленню національних відносин, створенню умов для вільного збагачення духовного життя етнічних спільнот в Україні, для їх культурно-просвітницької діяльності. З ініціативи національних меншин створюються національно-культурні центри, громадські товариства для сприяння вивченню мови, історії, культури свого народу, збереженню кращих традицій і національної самобутності, взаєморозумінню між етнічними спільнотами.

В Законах України “Про національні меншини в Україні”, “Про освіту”, “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття)”, “Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”, Указі Президента України “Про Раду представників громадських організацій національних меншин України при Президенті України” конкретизовані загальноцивілізаційні тенденції розвитку суспільства, науки і освіти з наскрізним завданням взаємодії націй, народів як діалогу культур для забезпечення прав національних меншин на задоволення культурних потреб та інтересів рідною мовою, на збереження та розвиток етнокультури, на підтримку та захист її державою.

У цьому зв’язку набуває особливого значення діяльність культурно-просвітницьких осередків національних меншин, спрямована, з одного боку, на залучення підростаючого покоління до цінностей свого етносу, а з іншого, – на популяризацію кращих зразків національної культури, на сприяння культурному співробітництву, взаємодії етнічних, національних і загальнолюдських духовних цінностей у поліетнічному просторі.

Повною мірою це стосується і татарської діаспори в Україні, культурно-просвітницька діяльність якої спрямована на збереження рідної культури як органічної складової духовного життя народу і створення умов для повноцінного етнокультурного буття татарської спільноти в багатонаціональній державі.

В контексті етнонаціонального відродження татарського народу в сучасній Україні потребують переосмислення система культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори, зокрема, у справі залучення підростаючого покоління до духовних надбань свого народу, формування національної самосвідомості, виховання толерантного ставлення до культур інших етносів. Це передбачає розробку форм і методів культурно-просвітницької діяльності з формування інтересу молодого покоління до рідної культури як передумови становлення національної самосвідомості і національної самоідентичності.

У науковій літературі досліджувана проблема розглядається в різних аспектах. Так, А.І.Арнольдов, К.Д.Давлетшин, О.П.Колесник, Й.Курчевська та інші досліджують національну культуру як соціокультурний феномен,
Ю.В.Арутюнян, В.С.Мухіна, М.А.Хайруддінов, М.О.Шульга аналізують його визначальну роль в сучасному поліетнічному суспільному житті та актуалізуючий вплив на соціум; О.К.Дусавицький, А.Г.Здравомислов, В.І.Ільїн, Д.О.Леонтьєв, К.Насирі, Ю.К.Плетніков, Є.А.Поздняков, А.О.Ручка, В.О.Трипольський розглядають феномен “інтерес” з точки зору його соціальної значущості в освоєнні дійсності, в активному ставленні особистості до суспільної діяльності; М.А.Аріарський, В.В.Кірсанов, О.Г.Миронюк, М.М.Поплавський, О.В.Сасихов, Є.І.Смирнова, В.Є.Тріодін розкривають сутність й специфіку культурно-просвітницької діяльності як педагогічної системи і засобу формування культурних інтересів в контексті життєдіяльності особистості.

Аналіз наукових джерел переконує, що поза увагою дослідників лишаються питання шляхів і засобів формування інтересу особистості до національної культури, зокрема, у підростаючого покоління татарської діаспори в Україні. Досі не узагальнено досвід культурно-просвітницької діяльності татарської громади в умовах сучасного полінаціонального середовища, не розкрито її роль і значення в національному вихованні, не визначено конкретні шляхи і засоби ефективного впливу культурних осередків просвітництва татарської діаспори на формування інтересу у дітей молодшого шкільного віку до рідної культури.

Отже, необхідність теоретичного обґрунтування і вироблення методики проведення практичних заходів в системі культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в Україні зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження: “Культурно-просвітницька діяльність татарської діаспори в Україні як засіб формування інтересу молодших школярів до національної культури”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних напрямів досліджень, передбачених планами наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв, і є складовою комплексної наукової теми кафедри прикладної культурології “Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля” (протокол № 1 від 28 серпня 1999 р.). Дослідження виконано відповідно до “Комплексних заходів щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2005 року” Міністерства культури і мистецтв України (Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2002 року дор. № 1246/96).

Тема дисертації затверджена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 3, від 27.09.2001р.) і Радою з координації наукових досліджень в Україні в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 9, від 27.11.2001).

Об’єкт дослідження – культурно-просвітницька діяльність татарської діаспори в Україні.

Предмет дослідження – процес формування інтересу молодших школярів до національної культури засобами культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в Україні.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці ефективності методики формування інтересу молодших школярів до національної культури засобами культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в Україні.

Реалізація даної мети передбачала розв’язання таких завдань:

·

·

·

·

·

На різних етапах дослідження було застосовано комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих методів, зокрема: теоретичні - аналіз проблеми на основі філософської, соціологічної, культурологічної, психолого-педагогічної наукової літератури; узагальнення досвіду культурно-просвітницької діяльності для виявлення актуальних проблем наукового дослідження, його завдань і засобів; емпіричні - опитування (писемне та усне), бесіди різні за типологією, інтерв’ювання, цілеспрямоване педагогічне спостереження; педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий); інтерпретація та узагальнення опрацьованих матеріалів для формування висновків та для визначення шляхів подальшого вивчення досліджуваної проблеми; статистична обробка і порівняльна характеристика здобутих результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Наукова робота здійснювалась у Всеукраїнському татарському культурному центрі “Туган тел” (м. Київ) і Запорізькому центрі татарської культури “Алтин Ай” (м. Запоріжжя), в загальноосвітній школі-гімназії № 11 (м. Запоріжжя) та загальноосвітній середній школі № 238 (м. Київ). Дослідження тривало з 1998 до 2003 року. На різних етапах експериментальної роботи було охоплено 191 особу, з них: вчителів загальноосвітніх навчальних закладів – 27 осіб, керівників гуртків – 18 осіб, батьків – 69 осіб, татарських дітей молодшого шкільного віку – 77 осіб.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше:

·

·

·

·

·

Практичне значення здобутих результатів полягає в тому, що запропонована методика формування інтересу молодших школярів до національної культури стала складовою “Комплексних заходів щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2005 року” Міністерства культури і мистецтв України (довідка про впровадження № 21-45 від 04.07.2003 року); вона впроваджена в діяльності культурологічних центрів татарської діаспори в Україні, зокрема, у Всеукраїнському татарському культурному центрі “Туган тел” (довідка про впровадження № 47 від 24.06.2003 року) і Запорізькому центрі татарської культури “Алтин Ай” (довідка про впровадження № 9 від 17.06.2003 року); в загальноосвітній школі-гімназії № 11 м. Запоріжжя (довідка про впровадження № 27/5 від 27.05.2003 року); в загальноосвітній середній школі № 238 м. Києва (довідка про впровадження № 25 від 32.12.2003 року). Основні положення і результати дослідження використані в навчальному курсі ”Українська та зарубіжна культура” кафедри культурології Запорізького державного університету (довідка про впровадження №01-09/159 від 11. 02. 2003 року).

Теоретичні і практичні висновки дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в організації культурно-просвітницької діяльності осередків інших національних меншин як в Україні, так і за її межами; при підготовці узагальнюючих праць з етнокультурології, етнопедагогіки, культурно-просвітницької діяльності; при розробці нових педагогічних технологій в системі полікультурної освіти; у визначенні актуальних питань етнонаціональної педагогіки.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їх опублікування в одноосібних наукових працях. Основні положення теоретичного і експериментального дослідження викладені у виступах і доповідях на Другій міжнародній науковій конференції “Міжнародне співробітництво у галузі освіти“ (м.Ялта, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національна ідея у розбудові національної освіти держави” (м.Київ, 2002), Третій всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє” (м.Київ, 2003), Міжрегіональній науково-практичній конференції “До 130-річчя відкриття Сімферопольської татарської вчительської школи” (м.Сімферополь, 2003), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та студентів Київського національного університету культури і мистецтв “Проблеми удосконалення професійної освіти в галузі прикладної культурології” (м. Київ, 2002 ), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів та студентів “Дні науки КНУКіМ” (м. Київ, 2003 р.), науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених Запорізького державного університету (2003 рік).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у дванадцяти одноосібних публікаціях автора, з них сім – у наукових фахових виданнях, одна – у збірнику наукових праць, чотири – у збірниках тез науково-практичних конференцій.

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг основного тексту – 201 сторінка. Список використаних джерел (309 найменувань, з яких 11 – іноземною мовою) розміщений на 25 сторінках. Робота містить 9 таблиць, 10 графіків. Додатки (14) складають 55 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету, сформульовано завдання, розкрито методи дослідження, подано відомості про експериментальну базу дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, впровадження її результатів у практику.

У першому розділі – "Теоретичні засади формування інтересу молодших школярів до національної культури" - на основі аналізу теоретичних праць охарактеризовано основні погляди на досліджувану проблему у філософській, психолого-педагогічній, культурологічній, методичній літературі, обгрунтовано теоретичні положення як основу для розробки педагогічної методики формування інтересу у дітей молодшого шкільного віку татарської діаспори до національної культури.

Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що етнокультурологічний підхід є необхідною складовою сучасних досліджень культурних процесів в цілому, оскільки національна культура розглядається як сукупність властивих даному етносу духовних і матеріальних, інтелектуальних і емоційних ознак, що виявляються в менталітеті, системі цінностей, традиціях і віруваннях, мистецтві, способі життя. Таке визначення співвідноситься з розумінням культури, представленим у „Загальній декларації ЮНЕСКО про культурну розмаїтість”, прийнятій 31-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО (Париж, 2 листопада 2001 р.).

Відзначається, що при всебічному дослідженні національної культури важливе значення має і врахування таких феноменів, як "національна самосвідомість" (М.Й.Боришевський, П.І.Гнатенко, І.О.Кресіна, В.С.Мухіна, М.І.Пірен), “національна ідентичність" (М.Бревер, О.М.Васильченко, К.В.Коростеліна, Є.А.Ходжаєва, О.О.Шумілова), "менталітет" (В.Імамов, М.І.Валовікова, Л.Л.Гренкова, С.У.Гончаренко, Л.М.Гумільов, Н.О.Моісєєва, В.І.Сороковікова), "національний характер" (Г.М.Андрєєва, Ю.Л.Афанасьєв, Є.А.Баграмов, С.Д.Безклубенко, Г.Д.Гачев, І.С.Кон).

Суттєвим для дисертаційного дослідження є положення про те, що національна культура становить ядро етнічної спільноти, воно консолідує діаспору і забезпечує її етнокультурну самобутність. Особливого значення набуває мова як домінуюча складова національної культури (П.І.Гнатенко), сімейне виховання
(Т. В. Кравченко), релігія (Р. Фахрутдінов). Ряд дослідників (А.І.Арнольдов, Ю.В.Бромлей, К.Д.Давлетшин, О.П.Колеснік, Й.Кручевська, Дж. Холтон та ін.) підкреслюють, що національна культура є інтегруючим фактором буття етносу, виступає інструментом національного самопізнання і формування національної самосвідомості.

Показано, що самоідентифікація татарської меншини в інокультурному середовищі виявилася у прагненні зрозуміти свої духовні витоки, визначити своє самобутнє місце в багатонаціональній культурі України, не відмежовуючись при цьому від культурних процесів в державі в пафосі національного самозахоплення. Національне самовизначення і усвідомлення національної духовної цілісності в поліетнічному середовищі невіддільне від толерантності, поваги до культур інших народів. Відзначається, що в сучасному багатонаціональному суспільстві створення умов для самореалізації особистості на рідному етнонаціональному грунті (М.О.Шульга) є основою державної культурної політики.

У зв’язку з цим актуалізується необхідність дослідження феномена національної ідентичності (Я.Г.Абдуллін, М.Бревер, О.М.Васильченко,
К.В.Коростеліна) як системи сформованих етносоціальних установок особистості, а формування інтересу особистості до національної культури (культурної спадщини, традицій, історії, національного мистецтва) розглядається як необхідна складова процесу національної ідентифікації (Д. О. Леонтьєв).

В контексті досліджуваної проблеми теоретично важливим є й аналіз поняття “інтерес до національної культури”, що зумовило систематизацію досліджень за проблемою інтересу в цілому (М.Ф.Бєляєв, В.Г.Іванов, К.Ізард, А.Г.Ковальов, А.В.Кульчицька, О.М.Леонтьєв, К.Насирі, С.Л.Рубінштейн, В.О.Ядов).

Аналіз педагогічної і психологічної літератури дозволив визначити „інтерес до національної культури” як емоційно забарвлену спрямованість уваги особистості до різних предметів і явищ національної культури, що виявляється, зокрема, в активному освоєнні цінностей рідної культури, в культуротворчій діяльності. Суб'єктивно така спрямованість виявляється в емоційному тоні самого процесу пізнання і переживається як захоплення діяльністю.

Аналіз наукових джерел з проблеми формування і розвитку інтересів дозволяє сформулювати ряд важливих для даного дослідження положень. Зокрема, суттєвим є положення про необхідність педагогічного впливу на процес формування і розвитку інтересів особистості. Підкреслюється, що взаємодія інтересу з перцептивно-когнітивними процесами може призвести або до розвитку конструктивних інтелектуальних, художніх, творчих форм діяльності, або до неконструктивної і навіть патологічної поведінки (К.Ізард).

Важливо також розрізняти і враховувати в педагогічній практиці ситуативні і стійкі інтереси. Перші тісно пов'язані з конкретною ситуацією і мотивовані зовнішньою привабливістю об'єкта, другі - виявляються в тривалому позитивному емоційному ставленні до об'єкта. Це реалізується у прагненні постійно займатися певним видом діяльності. Тому виникає необхідність пошуку педагогічних шляхів і методів спрямування інтересу молодших школярів до цінностей татарської культури.

Формування стійких інтересів є необхідною умовою культурного розвитку особистості, її пізнавальної, дослідницької активності у сфері культури, залучення її до культуротворчої діяльності. Оскільки стійкі інтереси формуються у процесі діяльності, педагогічним завданням є створення таких умов, за яких така діяльність була б привабливою для дитини. Тобто, діяльність, у процесі якої формуються і розвиваються культурні інтереси, повинна бути яскравою, емоційно забарвленою, тому в організації культурно-просвітницьких заходів головними були освітня, пізнавальна, ігрова і художньо-творча діяльність молодших школярів.

В дисертації зазначається, що інтерес як важливий мотив пізнавальної активності особистості привертав увагу дослідників у зв’язку з проблемою ефективності навчальної діяльності (Н.М.Бібік, О.К.Дусавицький, А.В.Кульчицька, О.В.Мисковець, К.Насирі, Д.Сюпер), однак він майже не вивчався з погляду досліджуваної проблеми.

Аналіз поглядів на культурно-просвітницьку діяльність як педагогічну систему (М.А.Аріарський, Б.А.Брилін, В.В.Кірсанов, Т.Г.Кисельова, Ю.Д.Красильніков, О.Г.Миронюк, М.М.Поплавський, В.О.Сасихов) і узагальнення набутого досвіду організації такої діяльності в Україні дозволили сформулювати принципи культурного просвітництва, що можуть бути застосовані і в діяльності татарської діаспори: органічне поєднання загальнолюдських і національних цінностей; гуманізація виховного процесу; орієнтація на творчі види діяльності; добровільність участі в ній; нерегламентованість і різноманітність діяльності; свобода вибору занять за інтересами; неформальний характер спілкування; врахування культурних потреб особистості в організації дозвілля; єдність і спадкоємність культурно-історичного, соціально-педагогічного і національно-етнічного досвіду, традицій та інновацій.

Аналіз теорії і методики культурно-просвітницької діяльності дозволив визначити шляхи формування інтересу молодших школярів до татарської національної культури, зокрема такі, як:

-

-

-

-

-

Здійснено висновок, що підвищення ефективності формування інтересів молодших школярів до татарської національної культури можливе за умови комплексної реалізації визначених шляхів культурно-просвітницької діяльності.

У другому розділі - “Методика формування інтересу до національної культури у молодших школярів татарської діаспори в Україні” – досліджено стан культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в Україні; обґрунтовано педагогічні умови ефективного формування інтересу молодших школярів до національної культури. розкрито методику формування інтересу молодших школярів до національної культури, здійснено її експериментальну апробацію.

Головними завданнями проведення констатуючого експерименту були: визначення стану сформованості інтересу до національної культури у дітей молодшого шкільного віку татарської діаспори; виявлення найпоширніших труднощів на шляху формування інтересу до національної культури у дітей татарської діаспори; визначення перспектив ефективного вирішення досліджуваної проблеми.

В констатуючому експерименті взяв участь 191 респондент, серед них - 114 дорослих (вчителі середніх загальноосвітніх навчальних закладів, керівники гуртків татарських культурних центрів та батьки татарських дітей молодшого шкільного віку) і 77 дітей молодшого шкільного віку татарської діаспори .

Здобуті експериментальні дані дозволили дійти висновку, що молодші школярі ще не усвідомлюють своєї приналежності до етнічної спільноти (78,69%), бо не спілкуються рідною мовою, виявляють низький рівень володіння найпростішими граматичними формами татарської мови, обмежений словниковий запас; відсутність мовленнєвих навичок (62,7%); їх особисті потреби та інтереси не мають національної спрямованості (81,27%); вкрай обмежені їх художньо-естетичні враження (21,02). Низьким є рівень інтересу дітей до татарського народного мистецтва, національних свят, татарського фольклору, літературного й музичного (85,14%). Їх інтерес до національної культури має нестійкий, ситуативний характер (86,45%), вони не призвичаєні до національних традицій, обрядів

Результати опитування вчителів, керівників гурткової роботи татарських культурних центрів і батьків засвідчили, що основним джерелом інформації про татарську культуру є для дітей недільні школи “Татар теле” (69,5%), сім’я (18,25%), культурно-просвітницькі заклади діаспори (12,25%). Хоча в багатьох татарських сім’ях батьки й прагнуть зберегти національні культурні традицій, заохочуюють своїх дітей до вивчення татарської мови, однак цього недостатньо для розвитку їх інтересів до національних надбань. Тому батьки зацікавлені в розширенні і збагаченні форм культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори для розвитку інтересів дітей до рідної культури (74%).

На цьому шляху було виявлено, зокрема, такі перешкоди: порушення родинних зв’язків татарських сімей з історичною метрополією і традиційних дружніх контактів родин в межах діаспори, що нівелює процеси “мушавере” (специфічна форма спілкування татарської громади); недостатнє залучення дітей до відвідування культурних центрів (бібліотек, музеїв, художніх галерей) як важливих і ефективних засобів культурного просвітництва; практично, не використовується ігрова діяльность на традиціях національного фольклору.

Результати констатуючого дослідження підтвердили доцільність розробки методики формування інтересу молодших школярів до національної культури, а також дозволили визначити педагогічні умови його розвитку засобами культурно-просвітницької діяльності. Серед них переважають такі: цільова зорієнтованість культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори на формування інтересів молодших школярів до рідної культури; інтеграція виховної, рекреаційної і розважальної функцій дозвілля; добровільність вибору молодшими школярами форм і видів культурно-дозвіллєвої діяльності; відповідність культурно-просвітницьких програм і заходів віковим особливостям молодших школярів, їх інтересам і потребам; орієнтування дітей на творчі види дозвілля з переважанням ігрових та художньо-творчих видів діяльності; взаємодія школи, сім’ї та культурно-просвітницьких закладів.

В дисертації наголошується, що визначені педагогічні умови формування інтересу до національної культури у молодших школярів можуть бути реалізовані шляхом розробки і впровадження багатоцільових культурно-просвітницьких програм на базі інтегрованих моделей (В.В.Кірсанов), що дає змогу урізноманітнювати форми і методи культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори і залучати дітей до національної культури татар. Це вимагає перегляду змісту культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори і визначення можливостей реалізації багатоцільових програм з урахуванням вікових особливостей молодших школярів.

У зв’язку з цим, в дисертації запропоновано методику, в якій інтегруються три напрями, умовно визначені як “середовищний”, “змістовний” і “функціональний”. Сутність такої інтеграції полягає у тому, що кожен напрям становить специфічний вектор педагогічного аналізу і є обов’язковим на всіх етапах розробки і реалізації культурно-просвітницьких програм. Вона (інтеграція) забезпечує тривекторну спрямованість культурно-просвітницьких програм і є вихідною для пропонованої методики.

Кожен з цих напрямів вибудуваний за власним принципом. В основу першого напряму покладено принцип диференціації “дозвіллєвого середовища” молодшого школяра за такими складовими, як сім’я, культурно-просвітницькі заклади і дитячі дозвіллєві групи. Завдання цього напряму полягало у врахуванні специфіки виховних можливостей кожної із дозвіллєвих сфер у формуванні інтересу молодших школярів до національної культури.

Другий напрям вибудуваний за принципом змістового наповнення дозвілля, що передбачало активізацію інтересу до татарської мови, літератури, інших видів мистецтва засобами художньо-творчої діяльності, організації ігрового дозвілля на основі національного дитячого фольклору, участь дітей у підготовці і проведенні культурно-просвітницьких програм і заходів.

Основу третього напряму становить принцип інтеграції виховної і розважально-рекреаційної функцій дозвілля молодших школярів. Цей напрям розглядається як такий, що забезпечує відповідність культурно-просвітницьких програм природі дозвілля і віковим особливостям молодших школярів.

Для експериментальної перевірки методики формування інтересу молодших школярів до національної культури було виділено дві експериментальні і дві контрольні групи (ЕГ-1 (N=19) та КГ-1 (N=18) групи, що охоплювали молодших школярів татарської національності, які проживають в м. Запоріжжя; ЕГ-2 (N=17) та КГ-2 (N=15) групи – в м. Києві. До складу експериментальних груп увійшли діти, залучені до систематичної культурно-просвітницької діяльності у Всеукраїнському татарському культурному центрі „Туган тел” (м. Київ) і в Запорізькому центрі татарської культури „Алтин Ай”. Діти контрольних груп – це молодші школярі, які вчаться в середніх загальноосвітніх школах № 238 (м. Києва) та № 11 (м. Запоріжжя), де компактно проживають сім’ї татарської національності, а також сім’ї, які вважають себе причетними до представників Татарстану. Ці діти не були учасниками культурно-просвітницької діяльності зазначених культурних центрів і лише епізодично відвідували культурно-просвітницькі заходи татарської діаспори, переважно ті, що пов’язані з великими татарськими національними святами.

Сформованість інтересу молодших школярів татарської діаспори до національної культури оцінювалась за трьома рівнями (високим, середнім, низьким), опис яких дається в дисертації. Головними показниками рівнів визначено: спрямованість на опанування національною культурою, широта, глибина, стійкість, дієвість.

Експериментальна робота здійснювалась на основі запропонованої методики за трьома зазначеними напрямами.

Кожна з форм культурно-просвітницької діяльності, таким чином, проектувалася з трьох позицій. Так, в процесі організації культурно-просвітницької роботи форми художньо-творчої, ігрової діяльності (“змістовний” напрям) мали бути в повному обсязі представлені в кожній з зазначених “дозвіллєвих сфер” молодших школярів (“середовищний” напрям). Водночас ці форми проектувалися з точки зору інтеграції виховної і рекреаційно-розважальної функцій дозвілля (“функціональний” напрям).

Одним з завдань культурно-просвітницької роботи з батьками було розширення їх педагогічних знань, умінь і навичок щодо формування у дітей позитивного ставлення до національних надбань татарської культури. З цією метою запровадились цикли лекцій, бесід, “круглих столів”, учасники яких обмінювалися досвідом сімейного виховання, обговорювали педагогічну літературу з питань національного виховання в сім’ї, зокрема, педагогічні погляди Каюма Насирі за його працями “Сорок садів”, “Книга про виховання”, “Поради матерям про виховання дітей”.

Для підготовки циклів лекцій, бесід, “круглих столів”, інших заходів була створена організаційна група, до складу якої були залучені педагоги культурних центрів “Туган тел” і “Алтин Ай”, вчителі шкіл, де навчаються татарські діти, а також фахівці з етнопедагогіки. На кожному з лекторіїв та засідань “круглого столу” демонструвалися відеозаписи про культурне життя Татарстану, фрагменти телепередач, зразки соціально-педагогічної, культурологічної, мистецтвознавчої літератури.

Особливу увагу було приділно організації спільної участі батьків і дітей в культурно-просвітницьких і дозвіллєвих заходах: сімейних конкурсах, відвіданні художніх виставок, музеїв; переглядах телепрограм з Татарстану (у відеозапису) та дитячих фільмів рідною мовою; у проведенні літературних і музичних вечорів тощо.

В межах „змістовного” напряму одним з найважливіших завдань було формування мовної культури молодших школярів, оскільки мова є основою, „ядром” національної культури (П.І.Гнатенко, Г.Г.Шпет). Оскільки, як було виявлено на констатуючому етапі дослідження, у неформальному спілкуванні молодші школярі практично не використовують рідну мову, при організації дозвілля акцент був зроблений на таких дозвіллєвих формах, що активно сприяли спілкуванню татарською мовою. Зокрема, крім „традиційного” вивчення татарської мови в недільних школах “Татар теле”, було запропоновано систему культурно-просвітницьких заходів із застосуванням рідної мови - творчі ігри у формі інсценізацій національних татарських казок за участю літературних персонажів, ролі яких виконували самі діти. До кожного заняття добиралися тексти різної тематики, застосовувалися ігрові тренувальні вправи (як репродуктивного, так і проблемного плану), конкурси, вікторини, інші форми творчого спілкування (діади, тріади, поліструктури). Були проведені цикли культурно-просвітницьких заходів за активної участі татарських дітей - концерти, національні свята, виставки творчих робіт учасників “Дитячої галереї”, ознайомлення з фондами бібліотеки тюркських народів.

В межах недільних шкіл “Татар теле” організація культурно-просвітницької діяльності була зорієнтована на залучення дітей до художньої творчості дитячих вокальних ансамблів “Ляйсян” (м. Київ), “Чишмя” (м. Запоріжжя), дитячих танцювальних колективів “Дніпряночка” (м. Київ), “Айкай” (м. Запоріжжя), в культурних центрах татарської діаспори. Цей напрям особливо важливий, бо саме в мистецтві яскраві образні форми найвиразніше виявляли його національні особливості.

У ході експериментальної роботи була запроваджена програма ознайомлення молодших школярів з національними традиціями, звичаями, обрядами, святами як органічної складової татарської культури. Серед них особливу увагу було звернено на такі, як “Рамадан”, “Курбан-байрам”, “Навруз-байрам”. Зокрема, в театралізованій формі розігрувалися сюжети “Священої історії ісламу - Корану”, “День відкриття Мекки” та інші. Вважалося, що велике виховне значення має не стільки участь безпосередньо у самих святах, скільки у процесі підготовки до них, що, з одного боку, передбачало сумісну діяльність дорослих і дітей, а з іншого – стимулювало учасників до опрацювання великого масиву інформації з татарської національної культури, до обговорень, дискусій, пошуків цікавих форм проведення цих свят і підготовки відповідних атрибутів. До свят діти готували подарунки дорослим – малюнки, вірші, пісні, іграшки. Все це дозволило в межах проведення свят організувати серію спортивних змагань, художніх конкурсів, ігрових програм за участю дорослих і дітей, а також підготувати концертні програми, значне місце в яких відводилося дитячим хореографічним і вокальним колективам. Гармонійність відносин під час святкування впливала на загальний емоційний стан, активізуючи між особистісні стосунки, пробуджуючи відчуття духовної єдності учасників свята.

Аналіз результатів дослідження виявив позитивні зрушення у формуванні інтересу до національної культури у молодших школярів експериментальних груп, до національних надбань татарського народу. У дітей молодшого шкільного віку сформувалися уявлення про себе як представників татарського народу, носіїв його культури. Крім того, зафіксовано зрушення у набутті широкого спектру історико-культурологічних знань, умінь та навичок, у розвитку особистісних здібностей та якостей кожного молодшого школяра.

Проведений статистичний аналіз отриманих в експерименті даних засвідчив, що рівні сформованості інтересу до національної культури у молодших школярів експериментальних і контрольних груп істотно відрізняються. Кількісно це підтверджується значно більшим зростанням середнього оціночного балу в експериментальних групах у порівнянні з контрольними, а також підвищенням бальності індивідуальної оцінки учнів. Практична перевірка гіпотези про те, що результати вибірки для експериментальних і контрольних груп незалежні та істотно відмінні показала вірогідність цієї гіпотези з імовірністю p=0,95. Це свідчить також про істотну відмінність рівнів сформованості інтересу до національної культури у молодших школярів контрольних і експериментальних груп.

Педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованої методики. Результати кількісного аналізу здобутих експериментальних даних відтворені на Гістограмі 1.

Гістограма 1.

Сформованість інтересу молодших школярів до національної культури

Відмінність між показниками рівнів сформованості інтересу до національної культури у молодших школярів експериментальних та контрольних груп підтверджена аналізом здобутих даних проведеного дослідження. Він дозволив констатувати, що рівень знань школярів експериментальних груп був не тільки значно вищим, ніж учнів контрольних груп, а сфера їх вияву набула національної своєрідності, типової для татарського етносу. Позитивні зміни як результат впровадження розробленої методики у навчально-виховний процес культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори України засвідчили вищий рівень розвитку інтересу до національної культури у молодших школярів експериментальних груп порівняно з контрольними (Мал. 1).

Мал.1. Динаміка результативності формування інтересу молодших школярів татарської діаспори до національної культури

В експерименті було реалізовано мету дослідження, підтверджено свідоме й продуктивне засвоєння молодшими школярами етнокультурологічних знань, розвиток творчої діяльності, сформованість національних орієнтацій, національної самосвідомості.

Результати проведеного дослідження на основі запропонованої методики культурно-просвітницької діяльності дають підстави стверджувати, що завдання дисертаційного дослідження розв’язані, а мета - досягнута.

За матеріалами дослідження здійснено висновки.

1. Теоретичний аналіз проблеми переконав у необхідності її міждисциплінарного вивчення в трьох напрямах: дослідження національної культури як соціокультурного явища, психологічих і педагогічних аспектів дослідження інтересу; вивчення особливостей теорії і практики культурно-просвітницької діяльності.

2. Уточення категоріального апарату дослідження дозволило співвіднести поняття “національна культура”, “інтерес”, “інтерес до національної культури”, визначення яких подаються в тексті автореферату. Інтерес до національної культури розглядається як інтегральне мотиваційне утворення, як сукупність інтересів особистості до предметів і явищ культури етносу.

3. Доведено, що національна культура є інтегруючим фактором буття етносу, консолідуючим ядром етнічної спільноти, засобом національного самопізнання і формування національної самосвідомості. Формування інтересу молодших школярів до національної культури розглядається як феномен національної ідентичності, а інтерес особистості до національної культури (культурної спадщини, традицій, історії, національного мистецтва) - як необхідна умова національної ідентифікації.

4. Аналіз теорії і методики культурно-просвітницької діяльності довів, що підвищення ефективності процесу формування інтересів молодших школярів до татарської національної культури можливе за умови комплексної реалізації таких шляхів: залучення дітей татарської діаспори до національного мистецтва, до участі в національних святах, обрядах, ігрових програмах, заснованих на дитячому ігровому фольклорі; до культурно-просвітніх заходів, що популяризують татарську культуру; до пошукової діяльності; а також організації сімейного дозвілля на засадах народної педагогіки, проведення художньо-літературних вечорів, конкурсів, вікторин, що сприяють опануванню рідної мови і літератури.

5. Аналіз системи культурно-просвітницької діяльності довів, що центри культури татарської діаспори в Україні є тими важливими соціальними осередками, що активно сприяють залученню дітей до духовних надбань національної культури. Разом з тим виховний потенціал духовних, святково-обрядових і фольклорно-ігрових традицій повною мірою не реалізується, що вимагає створення педагогічної методики формування інтересу молодших школярів татарської діаспори до національної культури.

6. Розробка методики формування інтересу молодших школярів до національної культури засобами культурно-просвітницької діяльності можлива при комплексній реалізації викладених у дисертації педагогічних умов. В зазначеній методиці інтегруються три напрями, умовно визначені як “середовищний”, “змістовний” і “функціональний”. Сутність такої інтеграції полягає у тому, що кожен напрям становить специфічний вектор педагогічного аналізу і є обов’язковим на всіх етапах розробки і реалізації культурно-просвітницьких програм.

7. Експериментальна апробація методики формування інтересу молодших школярів татарської діаспори до національної культури довела її ефективність і можливість застосування у практиці культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, окреслених в роботі. Подальшого вивчення потребують засоби удосконалення процесу формування національної культури особистості в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності татарських громадських організацій, взаємодія загальноосвітніх, позашкільних закладів та інституцій просвітницького спрямування національних меншин у вирішенні актуальних проблем національного виховання підростаючого покоління.

Актуальною є розробка програм, підготовка підручників, методичних матеріалів для мовної освіти національних меншин, в тому числі й татарської. Варто також доповнити плани науково-дослідної роботи культурних інституцій дослідженням проблем кадрового забезпечення соціокультурної сфери для організації культурного просвітництва в національних меншинах української держави.

Основний зміст дисертації відображено у дванадцяти одноосібних публікаціях автора:

1. Зякун Т. Г. Проблеми формування пізнавального інтересу: теорія питання // Наука і сучасність: Зб. наук. праць НПУ ім.
М. П. Драгоманова – К.: Логос, 2001. - Т. ХХІХ. – С. 78 - 83.

2. Зякун Т. Г. Аспекти національного виховання дітей татарської діаспори України // Соціалізація особистості: Зб. наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: Логос, 2002. – Т.ХVІІІ. – С. 38 - 45.

3. Зякун Т. Г. Творчий досвід культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в Україні // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. праць. – К.:НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - Вип. 7. – С. 54 - 59.

4. Зякун Т. Г. Вивчення інтересу до національної культури у молодших школярів татарської діаспори // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Вип. 24. – К.: Видав. центр КНЛУ, 2003. –С. 61 - 63.

5. Зякун Т. Г. До проблеми національного виховання молодших школярів на прикладі татарської діаспори в Україні // Наукові записки Ніжин. держ. ун-ту ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – Ніжин: НДПУ ім. М. Гоголя, 2003. – Ч.1. – С. 67 - 69.

6. Зякун Т. Г. Етнонаціональні пріоритети у вихованні молодших школярів татарської діаспори в Україні // Вісник Кн. палати.-, 2003. - №3. - С. 34 - 37.

7. Зякун Т. Г. Стимулювання інтересу до рідної мови у дітей татарської діаспори в Україні // Рідна школа. - 2003. - № 3. С. 33 - 34.

8. Зякун Т. Г. Основи розвитку пізнавального інтересу // Придніпровський науковий вісник. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998.- № 102 . – С. 25 - 31.

9. Зякун Т. Г. Теоретичний контекст культурного просвітництва дітей в татарській діаспорі України // Міжнародне співробітництво в галузі освіти: Тези доповідей міжнар. конф. – Ялта: КДГУ, 2003. – С. 219 – 221.

10. Зякун Т. Г. Педагогічне керівництво дитячими творчими іграми // Зб. тез доповідей учасників ІІІ Всеукр. наук.-практ. конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє”. –К.: Політехніка, 2003. – С. 109 – 110.

11. Зякун Т. Г. Соціально-культурний досвід формування інтереса у дітей татарської діаспори в Україні до національної культури // Матеріали наук.-практ. конф. студентв, аспірантів та молодих вчених 2003 р. – Запоріжжя: ЗГУ, 2003. – С. 115 –118.

12. Зякун Т. Г. Етнопедагогічний аспект формування інтереса дітей татарської діаспори в Україні до національної культури// Матеріали наук.-практ. конф. “Естафета поколінь”, прсвяч. до 130-річчя з дня відкриття Симферопольської татарської вчительської школи. – Сімферополь: Доля, 2003. – С. 145 –148.

АНОТАЦІЯ

Зякун Т. Г. Культурно-просвітницька діяльність татарської діаспори України як засіб формування інтересу молодших школярів до національної культури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 – теорія, методика і організація культурно-просвітницької діяльності. – Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2003.

В дисертації розглядається проблема впливу культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори України на формування інтересу до національної культури у дітей молодшого шкільного віку. Здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, розкрито сутність дефініцій “національна культура”, “інтерес”, “інтерес до національної культури” в їх термінологічному полі, визначено місце і роль культурно-просвітницької діяльності татарської діаспори в сучасному соціокультурному просторі та доведено її значення для формування інтересу молодших школярів до національної культури.

Розроблено та експериментально апробовано і впроваджено у практику інституцій культурологічного профілю татарської діаспори методику формування інтересу молодших школярів до національної культури засобами культурно-просвітницької діяльності, визначено ефективність здійсненого дослідження.

Доведено важливість здобутих даних для подальшого розвитку