ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Алімпієв Євген Володимирович
УДК 336.02+339.74
ВЗАЄМОДІЯ ФІНАНСОВОЇ ТА ГРОШОВОЇ ПОЛІТИК У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ ПІСЛЯКРИЗОВОГО ПЕРІОДУ
08.01.01 — економічна теорія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі економічної теорії Університету економіки та права “КРОК”.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Радіонова Ірина Федорівна,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри макроекономіки та державного управління
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Нікіфоров Петро Опанасович,
Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича,
завідувач кафедри фінансів
кандидат економічних наук, доцент
Дідківська Любов Іванівна,
Київський національний торговельно-економічний університет,
докторант кафедри економічної теорії
Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Львів
Захист відбудеться “20” грудня 2005 року о 16.00годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, економічний факультет, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кімн. 12.
Автореферат розісланий “17” листопада 2005 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.І. Мазур
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Одним із головних економічних чинників успіху трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах є ефективна взаємодія фінансової та грошової політик. Поступовий перехід України до економіки ринкового типу виявився більш довгим і складним, ніж у багатьох країнах Центральної та Східної Європи, країнах колишнього СРСР, чимало з яких знаходяться на завершальному етапі соціально-економічної трансформації. У великій мірі тривалий кризовий період був спричинений низькою ефективністю взаємодії фінансової та грошової політик.
Значна економічна розбалансованість, відсутність багатьох складових ринкової інфраструктури, спотворення економічних зв’язків в умовах трансформаційної кризи унеможливили або зробили недоцільним використання частини інструментарію економічної теорії — пояснюючих моделей, які зазвичай використовуються для визначення правил взаємодії політик у розвинених ринкових економіках.
Із завершенням кризового періоду і початком економічного пожвавлення в Україні актуалізується завдання теоретичного пояснення взаємодії фінансової та грошової політик. Це зумовлено необхідністю розробки рекомендацій щодо посилення корисного ефекту цієї взаємодії у трансформаційній економіці у відновлювальній фазі макроекономічного розвитку, тобто після трансформаційної кризи. Ще однією причиною, яка актуалізує досліджувану проблему, є входження України у світовий економічний простір. Останнє вимагає адекватної реакції на виклики глобалізації засобами фінансового та грошового регулювання.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічні основи взаємодії фінансової та грошової політик беруть свій початок у працях Дж. Кейнса, Дж. Ґікса, А. Ґансена, Р. Ґаррода, Ф. Модільяні, Дж. Міда, Л. Метцлера, М. Фридмена, Я. Тінбергена. Серед сучасних економістів питання взаємодії фінансової та грошової політик займає значне місце у працях Д. Апл’ярда, І. Барренса, О. Бланшара, М. Бордо, А. Бліндера, М. Вудфорда, Дж. Галі, М. Гудфренда, Р. Кейвза, Р. Кінга, Р. Кларіда, Д. Коландера, В. Маккелума, Г. Манківа, М. Обстфельда, М. Паркіна, К. Рогоффа, Д. Ромера, Л. Свенсона, Дж. Френкеля, А. Шварц. Безпосередньо розробкою пояснюючих моделей взаємодії фінансової та грошової політик займались відомі західні вчені — Р. Манделл, М. Флемінг, Р. Дорнбуш, Т. Свон, В. Салтер.
Різні аспекти взаємодії фінансової та грошової політик у період трансформації у постсоціалістичних країнах висвітлено у працях зарубіжних вчених — Л. Бальцеровича, Ч. Віплоша, Є. Гайдара, А. Гелба, М. Гроницького, М. Дамбровського, М. Де Мело, С. Денізера, С. Дробишевського, Г. Калво, Є. Кісельової, Г. Колодко, Я. Корнаї, А. Ослунда, Дж. Сакса, С. Синельникова, Є. Туманової, С. Фішера, Я. Цвейнара, Н. Шагаса, М. Шаккума.
Вивченню проблемних питань розробки, реалізації та взаємовпливу фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці України присвячено чимало праць вітчизняних вчених — О. Барановського, В. Бутука, О. Василика, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Геєця, Ю. Герасимчука, В. Горбачука, Я. Жаліла, Д. Заруби, М. Звєрякова, Б. Кваснюка, С. Киреєва, С. Корабліна, В. Лисицького, І. Лукінова, І. Луніної, В. Найдьонова, Н. Островської, І. Радіонової, М. Савлука, М. Федоренка, В. Шевчука, С. Шумської, В. Юрчишина.
На сучасному етапі економічної трансформації України пояснюючі теоретичні моделі взаємодії політик і економетричні моделі прийняття рішень все ще мають обмежене використання. Це, передусім, це пов’язано з низькою якістю результатів моделювання, які спричинені недостатністю врахування особливостей взаємодії політик у трансформаційних економіках.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану аспірантської підготовки, узгодженого з плановою темою науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Університету економіки та права “КРОК”, “Економічні моделі у поясненні та прогнозуванні тенденцій української економіки” (Рег. № 0103U000060). Роль автора в розробці названої теми полягала в теоретичному обґрунтуванні специфіки взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці України та визначенні ефективності взаємодії політик у післякризовому періоді.
Мета й завдання дослідження. Основною метою роботи є комплексне дослідження взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці України у післякризовому періоді та формування пропозицій щодо можливостей використання методів і інструментів економічної теорії для аналізу взаємодії політик в умовах післякризового періоду.
Для досягнення зазначеної мети у дисертації поставлено такі завдання:
простежити еволюцію й етапи розвитку моделей взаємодії політик у макроекономічній теорії та політиці;
вивчити теоретико-методологічні засади аналізу взаємодії фінансової та грошової політик і сформулювати критерії ефективності взаємодії політик у трансформаційних економіках;
дослідити ефективність взаємодії зазначених політик у трансформаційних економіках постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи та країнах колишнього СРСР;
виявити особливості взаємодії фінансової та грошової політик в умовах трансформації та виокремити “сценарії” взаємодії політик у післякризовому періоді;
обґрунтувати об'єктивну необхідність адаптації, комбінації й удосконалення існуючих інструментів і методів економічної теорії для пояснення взаємодії політик саме у трансформаційних економіках;
запропонувати нові підходи до дослідження взаємодії політик у трансформаційних економіках;
проаналізувати за допомогою комплексу сучасних підходів і методів ефективність взаємодії фінансової та грошової політик в Україні протягом 1992–2004 рр.
Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин з приводу узгодження інструментів та цілей фінансової і грошової політик у трансформаційній економіці.
Предметом дослідження є тенденції та особливості взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці післякризового періоду.
Методи дослідження. В ході дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. У дослідженні теоретико-методологічних засад взаємодії фінансової та грошової політик, вивченні етапів розвитку моделей взаємодії політик використано метод аналізу і синтезу, принципи формальної логіки, прийоми індуктивного і дедуктивного аналізу, пояснюючі моделі. У виявленні особливостей взаємодії фінансової та грошової політик в умовах трансформації застосовано порівняльний аналіз, метод наукової абстракції, статистичні й економетричні методи. У дослідженні ефективності взаємодії фінансової та грошової політик в Україні використано методи кількісного та якісного аналізу, зокрема контент-аналіз, кореляційно-регресійний аналіз.
Методологічною основою дослідження стали фундаментальні теоретичні концепції функціонування та розвитку фінансового і грошового секторів економіки, а також відповідні розробки вітчизняних і зарубіжних фахівців, спрямовані на вивчення проблеми взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках.
Інформаційну базу дослідження складають дані інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, періодичні видання, монографії. У роботі використано статистичні та аналітичні матеріали вітчизняних і міжнародних інституцій, періодичні видання й матеріали Національного банку України, Держкомстату України, Інституту економічного прогнозування НАН України, Міжнародного Центру Перспективних Досліджень, Німецької консультативної групи при Уряді України, МВФ, Світового Банку, ЄБРР, Національного бюро економічних досліджень (NBER), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування (ЦМАКП, Росія), Центру економічних та фінансових досліджень і розробок (ЦЭФИР, Росія) та ін.
Наукова новизна результатів дослідження пов’язана з аналізом еволюції поглядів на взаємодію фінансової та грошової політик за допомогою моделей IS-LM, Манделла–Флемінга, торгового балансу TB -, IS-LM-BP у різних модифікаціях, Салтера–Свона у різних модифікаціях, визначенні тих елементів згаданих моделей, які можуть застосовуватись при аналізі взаємодії політик у транзитивних економіках і застосуванні особливої методики оцінки ефективності взаємодії. Одержано такі наукові результати.
Вперше
запропоновано і використано комплексну методику дослідження взаємодії фінансової та грошової політик, яка охоплює: аналіз “зон” моделі торгового балансу, побудову діаграми “розривів” макроекономічної рівноваги, визначення агрегованого індексу загальної макроекономічної рівноваги (М). При застосуванні методики комплексної оцінки української економіки за індексом M у післякризовому періоді (2000–2004 рр.) встановлено:
найбільш суттєвий вплив на зменшення індексу M (фактично, на рух до одночасного досягнення внутрішньої та зовнішньої рівноваги) мали такі чинники, як: скорочення доходів зведеного бюджету, зменшення ставки відсотку, здешевлення національної валюти, скорочення темпів приросту дефіцитів зведеного бюджету та збільшення темпів приросту грошової маси;
перехід до більш рівномірного розподілу впливу на індекс M фінансових і грошових чинників саме у післякризовому періоді може інтерпретуватись як більш органічне поєднання фінансової та грошової політик;
обґрунтовано висновок, що взаємодія політик у транзитивних економіках післякризового періоду відповідає одному з трьох сценаріїв, а саме: І – “нормального розвитку”, ІІ – “надмірного дефіциту торгового балансу” та III – “надмірного позитивного сальдо торгового балансу”. Лише сценарій І потенційно дає можливість наблизити економіку до загального рівноважного стану у довгостроковій перспективі. Успішність поєднання політик за цим сценарієм залежить від загальних особливостей трансформаційних економік і від особливостей, властивих окремій трансформаційній економіці.
Отримали подальший розвиток
поняття ефективності взаємодії фінансової та грошової політик, яке спирається на:
порівняльну результативність ефектів доходу і витіснення для фінансової політики та ефектів доходу і ліквідності для грошової політики;
врахування впливу зовнішніх чинників, а саме режимів формування валютних курсів і мобільності капіталів у різних країнах;
визначення міри наближення економіки до одночасного досягнення двох (внутрішньої і зовнішньої) рівноваг;
об’єктивний розподіл повноважень з регулювання внутрішньої та зовнішньої рівноваги між основними державними інститутами фінансової та грошової сфери;
критерій взаємодії фінансової та грошової політик у транзитивних економіках, за яким має оцінюватись одночасне досягнення внутрішньої та зовнішньої рівноваг на тлі відносної стабільності цін.
Удосконалено
методику оцінки фінансової та грошової політик шляхом застосування прийому порівняння результатів переважно якісного (такого, що ґрунтується на переліку заходів у фінансовій і грошовій сфері в певні роки) та переважно кількісного (такого, що спирається на кількісну оцінку зв’язку між певними заходами та узагальнюючим результатом у вигляді змін реального ВВП) підходів. У результаті практичного застосування методики встановлено, що в Україні у післякризовому періоді (2000–2004 рр.) фінансова політика мала, здебільшого, невизначений характер, а грошова політика еволюціонувала від виразно стимулюючої до помірковано стримуючої.
Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості взаємодії фінансової та грошової політик в умовах післякризового (відновлювального) розвитку економіки трансформаційного типу дають можливість надавати прогнозну оцінку результатів реалізації обох політик і коригувати їхню взаємодію з метою підвищення її ефективності.
Запропонована автором методика дослідження ефективності взаємодії політик має прикладне значення і може використовуватись для моніторингу й оцінки результативності впроваджуваних в їх межах заходів.
Економетрична модель взаємодії політик може використовуватись головними суб’єктами державного регулювання як інструментарій визначення ефективних регуляторних дій, спрямованих на встановлення загальної макроекономічної рівноваги та створення умов економічного зростання.
Основні наукові результати дисертаційного дослідження оформлено у вигляді методологічних пропозицій, що були використані в діяльності Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (довідка № /0212 від 15.04.2005 р.), Департаменту економічного аналізу та планування податкових надходжень Державної податкової адміністрації України (довідка № 20-0124/48 від 28.04.2005 р.).
Нові теоретичні підходи та результати дисертаційного дослідження використовуються в педагогічній діяльності викладачів кафедри економічної теорії Університету економіки та права “КРОК” при викладанні курсів “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, “Макроекономіка-2” (довідка № від 27.04.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були представлені й отримали схвальні відгуки фахівців на Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (30–31.05.2003 р., м. Луцьк, Волинський державний університет імені Лесі Українки), відкритому парламентському слуханні “Економічна політика України: актуальні питання” (засідання Верховної Ради України 16.04.2004 р., довідка № 06-8/12-212 від 07.04.2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26.10.2004 р., м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет), Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу '2004” (1–15.11.2004 р., м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет), другій та третій сесіях Програми підвищення якості викладання “Гроші та економічне зростання: теорія та ії емпіричне обґрунтування” (31.01.2005–04.02.2005 р., 08.08.2005–20.08.2005 р., м. Москва, Центр додаткової професійної освіти Російської економічної школи), Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації” (15–16.04.2005 р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 10 роботах загальним обсягом 3,7 друк. арк., у тому числі у чотирьох статтях (1,8 друк. арк.), опублікованих особисто автором у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і містить 53 таблиці, 41 рисунок та дев’ять додатків. Список використаних джерел налічує 230 найменувань. Робота викладена на 244 сторінках машинописного тексту, з яких 201 — основний текст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено важливість і стан розробки наукової проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, його предмет та об’єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено форми апробації й оприлюднення результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації.
У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади аналізу взаємодії фінансової та грошової політик” – на основі системного аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел літератури досліджено послідовність виникнення, передумови розвитку та можливості застосування моделей взаємодії фінансової та грошової політик.
Аналіз літератури з питань економічної теорії свідчить про те, що макроекономічна наука, а з нею і моделі взаємодії фінансової та грошової політик, з початку 30-х років ХХ ст. зазнали істотних змін. Головним чином це пов’язано з тим, що глобальні тенденції розвитку світового господарства, зміни історичних умов викликали зміну закономірностей формування взаємозв’язків макроекономічного середовища. Аналізуючи розвиток моделей взаємодії фінансової та грошової політик, можна зробити висновок, що причини відмови від існуючих моделей були пов’язані з неспроможністю використовуваного у них апарату пояснити нові явища, процеси, загальні тенденції в економіці, серед яких можна виділити:
перехід більшості країн від фіксованих обмінних курсів до режимів “плаваючих” курсів;
інтенсифікацію міжнародного руху капіталів завдяки:
відмові від жорсткого регулювання руху капіталів у більшості розвинутих країн;
інтенсивному розвитку комунікаційно-інформаційних технологій у банківській і фінансовій сферах;
формування та закріплення тенденцій глобалізації, що викликало необхідність у розробці моделей взаємодії між країнами, які б враховували національну специфіку взаємодіючих економік.
З іншого боку, постійний розвиток і ускладнення теоретичного апарату моделей взаємодії фінансової та грошової політик призвели до появи нових рис процесу розробки моделей. Серед них слід відзначити такі:
зміна акцентів у бік зовнішньоекономічних чинників взаємодії фінансової та грошової політик, створення моделей відкритої економіки;
врахування в моделях різних режимів обмінного курсу та їх впливу на правила взаємодії фінансової та грошової політик;
приділення уваги політиці встановлення і регулювання курсу валюти, як самостійному і потужному інструменту грошової політики;
доповнення статичних моделей взаємодії політик моделями дискретної динаміки задля дослідження процесів встановлення рівноваги у часі і формулювання певних “правил” взаємодії фінансової та грошової політик.
В ході вивчення можливостей використання моделі IS-LM для закритої економіки встановлено:
модель IS-LM може виступати як основа для створення більш адекватних моделей пояснення взаємодії фінансової та грошової політик у короткостроковому періоді;
вдосконалення моделі повинно йти за такими напрямами:
введення у розгляд зовнішньоекономічного сектора економіки;
застосування модельних припущень для довгострокового періоду, що формально виглядатиме як послаблення умови негнучкості цін;
врахування специфіки розвитку трансформаційних економік (наприклад, існування значного тіньового сектора).
Із розгляду моделі Манделла–Флемінга з’ясовано, що:
модель дає змогу пояснювати взаємодію фінансової та грошової політик у відкритій економіці, отже адекватність висновків на основі застосування моделі має бути більшою порівняно із моделлю IS-LM, яка описує умови закритої економіки;
введення у розгляд таких зовнішньоекономічних чинників, як обмінний курс валюти та паритет відсоткових ставок, дає змогу характеризувати очікувані результати застосування політики девальвації/ревальвації обмінного курсу.
Модель торгового балансу TB - пояснює специфіку взаємодії фінансової та грошової політик з погляду одночасного наближення економіки до стану внутрішньої та зовнішньої рівноваги, а також дає можливість оцінити ефективність цієї взаємодії. Так, з моделі випливає, що наближення фактичного випуску до потенційного рівня з одночасним підтриманням рівноважного сальдо торгового балансу можливе лише за умов одночасного застосування інструментів фінансової та грошової політик. Тому критерій результативності обох політик у спрямуванні економіки до стану загальної рівноваги може бути сформульований у такий спосіб: політика є тим більш ефективною, чим менші порушення зовнішньої рівноваги спричиняє ії застосування з метою наближення до внутрішньої рівноваги.
Огляд характеристик IS-LM-BP моделі дає змогу зробити такі висновки:
в межах апарату IS-LM-BP моделі існує потенційна можливість пояснювати взаємодію фінансової та грошової політик за будь-яких поєднань мобільності капіталу та режиму обмінного курсу, навіть при “проміжних” випадках. Це суттєво розширює сферу застосування моделі, зокрема у вітчизняних умовах;
крім варіанта побудови моделі у координатах ставки відсотку і рівня випуску, модель можна представити у координатах обмінного курсу та рівня випуску. Це надає додаткові можливості щодо пояснення взаємодії політик у їхньому впливі на макроекономічну рівновагу;
з огляду на існуючі режими обмінного курсу і ступінь мобільності міжнародних потоків капіталу у трансформаційних економіках, найбільш ефективними є інструменти фінансової політики та політика девальвації обмінного курсу.
Розглянуті моделі взаємодії фінансової та грошової політик являють собою розвинутий потужний інструментарій пояснення взаємодії різних видів політики державного регулювання економічного розвитку. Хоча ці моделі у своєму “класичному” варіанті були розроблені у період 40–70-х років XX ст., вони залишаються актуальними, і як статичні моделі взаємодії політик у короткостроковому періоді не мають “гідної” альтернативи. Сучасним макроекономічним умовам більше відповідають моделі відкритої економіки – модель Манделла–Флемінга, модель торгового балансу TB -, модель IS-LM-BP. На нашу думку, дві останні моделі є найбільш перспективними з погляду подальшої адаптації для застосування в умовах трансформаційних економік:
модель торгового балансу — завдяки таким рисам:
увагу сфокусовано на таких показниках, як торговий баланс і “розрив заощаджень”, що є актуальним в умовах трансформаційних економік;
як інструменти регулювання розглядаються політика державних витрат і політика регулювання обмінного курсу, оскільки використання цих інструментів можливе навіть за умов нерозвиненого грошового ринку;
модель є порівняно простою і тому зручною у практичному застосуванні, в ній використовується порівняно менша кількість змінних.
модель IS-LM-BP — завдяки найбільш широким можливостям пояснення взаємодії політик за умов різних комбінацій мобільності капіталу і режимів обмінного курсу.
Поряд із моделями порівняльної статики в економічній теорії починаючи з 30_х років XX ст. (у роботах Р. Фріша, Т. Купманса, Я. Тінбергена, Н. Калдора) почали використовуватись моделі дискретної динаміки. Ці моделі дають змогу прослідкувати процес переходу економіки від одного стану до іншого та сформулювати більш жорсткі умови ефективності взаємодії політик.
З дослідження моделі дискретної динаміки IS-LM та моделі Салтера–Свона було виявлено, що теоретично грошова політика може бути ефективною так само як і фінансова, а в окремих випадках — значно більш ефективнішою (у моделі Салтера–Свона за умов “плаваючого” режиму обмінного курсу). Проте, на практиці, ефективність грошової політики стає суперечливим питанням з таких причин:
у більшості розвинутих економік, навіть за умов декларованого “вільно плаваючого” обмінного курсу національної валюти, підтримується різний ступінь фіксації курсу;
в умовах трансформаційних економік, особливо на початку трансформацій, у більшості випадків використовується політика жорсткої фіксації обмінного курсу;
за моделлю дискретної динаміки IS-LM ефективність грошової політики є обмеженою умовою досягнення детермінованої динамічної рівноваги.
Розглянуті у першому розділі моделі дають можливість виокремити такі загальні методологічні підходи до пояснення взаємодії фінансової та грошової політик:
можливість поєднання двох політик ґрунтується на тому, що результатом їх застосування є зміна одних і тих же макроекономічних параметрів: випуску, ставки відсотку, обмінного курсу національної валюти;
необхідність поєднання двох політик визначається відносною автономією сфер впливу обох політик та інтересів головних суб’єктів (Міністерства фінансів та Національного банку), які реалізують кожну з політик;
ефективність взаємодії політик у всіх без виключення моделях залежить від співвідношення параметрів політик, графічно — від співвідношення нахилів кривих, які репрезентують модель;
використання у дослідженні взаємодії фінансової та грошової політик моделей дискретної динаміки дає можливість розширити критерії ефективності взаємодії політик за рахунок введення у розгляд умов встановлення динамічної рівноваги. З іншого боку, розширення критеріїв ефективності висуває додаткові обмеження щодо параметрів політик.
У другому розділі – “Взаємодія фінансової та грошової політик післякризового періоду у трансформаційних економіках” – увагу сконцентровано на вивченні досвіду взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційному періоді в цілому й у післякризовому періоді зокрема. За результатами дослідження моделей взаємодії політик було з'ясовано, що модель торгового балансу є тією теоретичною конструкцією, яка дає можливість адекватного пояснення взаємодії фінансової та грошової політик не лише в умовах розвинутої ринкової економіки, але й в умовах економіки трансформаційного типу. Вона також дає можливість дослідити ефективність взаємодії фінансової та грошової політик, виходячи з необхідності одночасного досягнення внутрішньої та зовнішньої рівноваги.
Кількісні критерії ефективності взаємодії фінансової та грошової політик можуть бути визначені за допомогою коефіцієнтів “розривів” макрорівноваги у моделі торгового балансу (рис. 1):
i.g., e.g. – коефіцієнти “розриву” внутрішньої та зовнішньої макрорівноваги, які показують відхилення фактичного випуску від рівнів, що відповідають внутрішній і зовнішній рівновазі;
i.e.g. – коефіцієнт ширини II зони: показує “розрив” між внутрішньо- та зовнішньорівноважним рівнями випуску.
Ґрунтуючись на показниках розривів внутрішньої та зовнішньої рівноваг та на показнику ширини II зони було запропоновано використання єдиного агрегованого показника відхилення економіки від рівноважного стану — індексу М, який розраховується за такою формулою:
M = |e.g.| + |i.g.| + |e.i.g.|,
де e.g. – коефіцієнт розриву зовнішньої рівноваги;
i.g. – коефіцієнт розриву внутрішньої рівноваги;
e.i.g. – коефіцієнт ширини II зони.
Використання показника відхилення економіки від загальнорівноважного стану — індексу M для пояснення взаємодії політик виявило необхідність врахування особливостей економічних і неекономічних умов окремих країн.
З цією метою, для розгорнутого аналізу ефективності взаємодії фінансової та грошової політик, було використано модель торгового балансу з урахуванням особливостей сценаріїв цієї взаємодії у п’яти трансформаційних економіках країн Східної Європи: Польщі, Болгарії, Угорщині, Чехії та Словаччині.
За допомогою “зонального” аналізу у межах моделі торгового балансу на прикладі п’яти країн із трансформаційною економікою післякризового періоду встановлено, що в трансформаційних економіках взаємодія фінансової та грошової політик у зоні II (рис. ) у більшості випадків не забезпечує звуження цієї зони й зближення рівнів зовнішньої та внутрішньої рівноваг. Іншими словами, якщо у післякризовому стані взаємодія політик спрямована на досягнення внутрішньої рівноваги, то це у більшості випадків тягне за собою віддалення від зовнішньої рівноваги. Аналогічні висновки одержані й за іншими видами аналізу у підрозділі 2.1, а саме:
а) за допомогою діаграм розриву, із розгортанням агрегованих показників до бажаного рівня деталізації;
б) за допомогою дослідження динаміки коефіцієнтів розривів внутрішньої та зовнішньої рівноваг і за коефіцієнтом ширини II зони.
Виходячи з моделі торгового балансу та враховуючи особливості вихідних умов взаємодії політик висунуто й емпірично перевірено гіпотезу, що у трансформаційній економіці післякризового періоду динаміка сальдо торгового балансу країн відповідає одному з трьох “сценаріїв” розвитку. Поряд із цим, виявлення чималих відмінностей взаємодії політик у країнах із трансформаційною економікою стало поштовхом до дослідження особливостей взаємодії політик не лише на початку перетворень, але й при подальших трансформаціях.
У п. 2.3 зроблено спробу оцінити взаємодію фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках післякризового періоду за допомогою простих макроекономічних індикаторів та за запропонованою моделлю “коридору торгового балансу”.
За першим методом (простих індикаторів) можна констатувати, що оцінки взаємодії політик часто є суперечливими і не дозволяють визначити загальну логіку або спільні риси у взаємодії політик в різних країнах.
Модель “коридору торгового балансу” дозволила пояснити, чому для різних країн схожі макропоказники вимагають досить широкого діапазону реакцій з боку фінансової та монетарної влади. Модель теоретично обґрунтовує особливості кожної країни у визначенні припустимого “коридору” значень торгового балансу, в якому може відбуватись зовнішньоврівноважений розвиток економіки.
Визначення меж “коридору” торгового балансу дає можливість з’ясувати, що для більшості досліджуваних країн умовою зовнішньорівноважного розвитку є підтримання дефіциту торгового балансу у межах декількох відсотків від ВВП. Для чотирьох країн (Казахстан, Киргизька Республіка, Росія, Україна) зовнішньорівноважний розвиток можливий як за умов незначного дефіциту, так і профіциту торгового балансу. Таким чином, сформульовані особливості післякризового періоду визначають різні орієнтири економічної політики. Ці орієнтири, в свою чергу, обумовлюють особливості взаємодії фінансової та грошової політик.
У третьому розділі – “Ефективність взаємодії фінансової та грошової політик в Україні” – проаналізовано ефективність взаємодії фінансової та грошової політик в Україні з врахуванням тих особливостей трансформаційного процесу, які були визначені для трансформаційних економік країн Східної Європи та колишнього СРСР. Для аналізу й оцінки ефективності взаємодії політик використано описово-порівняльний і кореляційно-регресійний аналіз фінансової та грошової політик із врахуванням суттєвих особливостей економічного, політичного, соціального тощо характеру розвитку трансформаційних процесів.
У ході дослідження доведено, що в кризовому періоді більш ефективною була грошова політика; у післякризовому періоді вплив інструментів грошової політики на макроекономічне середовище зменшився, проте фінансова політика набула більшої ефективності.
Оцінка за агрегованим індексом макроекономічної рівноваги (М) дала можливість зробити такі висновки:
у кризовому періоді 1996–1999 рр. економіка віддалялась від стану рівноваги (рис. ), а у післякризовому періоді 2000–2004 рр. панувала тенденція наближення економіки до рівноважного станурис. );
існує суттєва залежність індексу макрорівноваги від інструментів фінансової та грошової політик. Це є підтвердженням гіпотези про те, що індекс макрорівноваги може слугувати індикатором ефективності взаємодії політик;
у післякризовому періоді 2000–2004 рр. взаємодія політик була більш ефективною ніж у період 1996–1999 рр.
Модель множинної регресії за методом 2МНК дала можливість оцінити характер і силу впливу різних фінансових та грошових інструментів на величину індексу М у 2000–2004 рр. З’ясовано, що впливовими чинниками загальної рівноваги були:
скорочення доходів бюджету;
зменшення ставки відсотку за кредитами у попередньому періоді;
здешевлення національної валюти;
скорочення темпів приросту дефіциту бюджету;
збільшення темпу приросту грошової маси;
збільшення темпів приросту дефіциту бюджету у попередньому періоді.
Попри те, що ситуація із станом загальної рівноваги покращувалася, взаємодія політик, здебільшого підпорядковувалася короткостроковим цілям, а саме: грошова політика застосовувалася для нівелювання макроекономічних дисбалансів у фінансовій сфері.
ВИСНОВКИ
У дисертації зроблені теоретичні узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми теоретичного обґрунтування взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці післякризового періоду. Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки.
1. Теорія і практика взаємодії фінансової та грошової політик активно розроблялися з 30-х років XX ст. Видатна роль у створенні моделей взаємодії політик належить Дж. Ґіксу, А. Ґансену, Р. Ґарроду, Дж. Міду, Л. Метцлеру, Т. Свону, С. Салтеру, Р. Манделлу, М. Флемінгу, Р. Дорнбушу та іншим.
Моделі взаємодії фінансової та грошової політик, що створені й розвинуті на ґрунті поєднання та взаємодоповнення різних теоретичних поглядів на регулюючу роль держави, зокрема, на ефективність фінансової та грошової політик, дозволяють пояснити взаємодію і визначити правила застосування фінансової та грошової політик за різних умов відкритості економіки, мобільності капіталу, режиму регулювання обмінного курсу.
Розглянуті моделі взаємодії політик — модель IS-LM для закритої економіки, модель Манделла–Флемінга, модель торгового балансу, модель IS-LM-BP, модель Салтера–Свона призначені для застосування в умовах сформованих ринкових економік і через це мають бути адаптовані для застосування в умовах трансформаційних економік.
Для адаптації і застосування в умовах трансформаційних економік найбільш придатними виявилися теоретичні моделі, побудовані за логікою встановлення внутрішньої та зовнішньої рівноваги. До таких моделей належать статична модель торгового балансу і модель дискретної динаміки Салтера–Свона.
2. Вивчення сучасного досвіду взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках дозволило зробити такі узагальнення.
Особливості трансформаційного процесу вимагають чіткого відокремлення кризового та післякризового періодів. Головними критеріями розмежування виступає завершення окремих етапів (фаз) трансформації, відновлення відтворювальних процесів в економіці, перехід до позитивної динаміки виробництва.
Застосування належним чином адаптованих пояснюючих моделей взаємодії фінансової та грошової політик стає можливим і корисним лише у післякризовому періоді. У кризовому періоді воно є практично неможливим через значну деформацію фундаментальних економічних зв’язків і закономірностей, властивих економікам ринкового типу.
Для вивчення взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках доцільно використовувати модель торгового балансу, як таку, що має низку переваг:
дає змогу відокремити кризовий і післякризовий періоди у трансформаційній економіці;
зосереджена на зовнішніх чинниках рівноваги, які в умовах трансформаційної економіки великою мірою відображують особливі (але одночасно і спільні) риси трансформаційних економік;
пояснює взаємодію тих інструментів фінансової та грошової політик, які найчастіше застосовуються в умовах трансформаційної економіки;
дає змогу усунути низку проблем, пов’язаних із використанням моделей на основі IS-LM.
3. Для поглиблення порівняльного аналізу взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках, виходячи з моделі торгового балансу, впроваджено такі вдосконалення:
введено поняття “розривів” рівноваги, які показують відхилення фактичного рівня випуску від зовнішньо- та внутрішньорівноважних рівнів;
запропоновано методику оцінки ефективності взаємодії політик за допомогою діаграми “розривів” рівноваг;
запропоновано використання єдиного агрегованого показника відхилення економіки від рівноважного стану — індексу макрорівноваги.
За допомогою методу аналізу “зон” у межах моделі торгового балансу, а також за аналізом діаграми “розривів” рівноваг і індексу загальної макрорівноваги вивчено досвід взаємодії фінансової та грошової політик у 18-ти країнах із економікою трансформаційного типу.
Застосовані методи дозволили визначити три типових “сценарії” взаємодії політик, з яких лише один дає можливість досягти стабільного позитивного результату — поступового спрямування економіки до стану загальної макроекономічної рівноваги. Проте, “успішний сценарій” взаємодії фінансової та грошової політик у період 1990–2002 рр. був властивий лише сімом країнам трансформаційної економіки: трьом країнам Балтії, Словацькій Республіці, Угорщині, Болгарії, Словенії.
Виявлено, що результати взаємодії політик з метою спрямування економічного розвитку за бажаним сценарієм залежать як від загальних особливостей трансформаційних економік, так і від особливостей, властивих кожній окремій економіці.
4. З метою вдосконалення методики дослідження взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках, за якою особливості трансформаційного періоду окремих країн враховувались неповною мірою, запропоновано продовження моделі торгового балансу у формі моделі “коридору торгового балансу”. Модель “коридору” дозволила визначити й формалізувати критерії взаємодії фінансової та грошової політик з погляду підтримання такої траєкторії торгового балансу, яка спрямовує економіку до загальної рівноваги.
Проведене дослідження показало, що модель торгового балансу та модель “коридору торгового балансу” не враховують багатьох якісних чинників, які можуть суттєво підсилювати або, навпаки, послаблювати заходи фінансової та грошової політик і, отже, впливати як на вибір певної стратегії взаємодії політик та на кінцевий результат.
5. Аналіз і класифікація економічних, політичних, соціальних, історичних особливостей досліджуваних країн дозволив дійти висновку, що проведення масштабних змін у всіх сферах трансформаційної економіки безпосередньо впливає на вибір сценарію трансформаційного процесу і, відтак, обумовлює особливості взаємодії фінансової та грошової політик.
У процесі вивчення взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках економічні та неекономічні особливості мають враховуватись у такий спосіб:
шляхом формалізації (там де це можливо), зведення до агрегованих індексів;
через поєднання пояснюючих моделей із іншими методами аналізу: описово-порівняльним, економетричним тощо.
6. Розроблена комплексна методика дослідження уможливила проведення ґрунтовного аналізу взаємодії фінансової та грошової політик у 90-х роках XX ст. та на початку XXI ст. в Україні.
Поєднання методів описово-порівняльного аналізу, дослідження динаміки кількісних показників фінансової та грошової політик, регресійного аналізу дало змогу визначити основні напрями взаємодії фінансової та грошової політик і оцінити ефективність застосування їх окремих інструментів. З’ясовано, що ґрунтовна оцінка ефективності взаємодії політик додатково повинна спиратись на загальноприйняті критерії ефективності функціонування економіки на етапах виробництва, обміну, розподілу (перерозподілу) і споживання створеного продукту. Це передбачає врахування таких показників як динаміка обсягів виробництва за основними сферами національної економіки, рентабельність основних видів господарської діяльності та збитковості підприємств, рівні соціального розвитку тощо.
Результати дослідження фінансової політики у післякризовому періоді 2000–2004 рр., одержані за різними методами, не дають можливості зробити однозначного висновку щодо ії спрямованості.
Результати дослідження грошової політики дають змогу кваліфікувати ії у 2000–2002 рр. як стимулюючу, а у 2003–2004 рр. як помірковано стримуючу.
За ефективністю впливу на макроекономічні параметри фінансова та грошова політики у післякризовому періоді можуть бути оцінені як паритетні. Порівняно із кризовим періодом, у післякризовому ефективність інструментів грошової політики зменшилася, проте заходи фінансової політика набули більшої ефективності.
Порівняння взаємодії політик у кризовому та післякризовому періодах свідчить, що скоординованість дій обох політик помітно зросла у післякризовому періоді. Це значно сприяло наближенню економіки до стану загальної макроекономічної рівноваги.
7. За допомогою економетричних методів встановлено наявність значущого статистичного зв’язку між окремими показниками фінансової та грошової політик і індексом макрорівноваги. Це дало змогу підтвердити гіпотезу про можливість використання індексу макрорівноваги в якості інструменту моніторингу загального стану економіки.
За багатофакторною економетричною моделлю оцінено коефіцієнти впливу показників фінансової та грошової політик на незалежну змінну — індекс макрорівноваги. Виходячи із знаків коефіцієнтів множинної регресії та фактичної динаміки показника відхилення економіки від рівноважного стану, визначено, що у післякризовому періоді для спрямування економіки до рівноважного стану, фінансова політика мала застосовуватись у стримуючому режимі, а грошова політика — у стимулюючому.
Результати оцінки взаємодії політик, одержані за багатофакторною економетричною моделлю, порівняні з результатами кількісно-якісного аналізу. Це дало змогу довести корисність запропонованої методики дослідження взаємодії політик, яка, з одного боку, виходить з теоретичних засад і ґрунтується на пояснюючій моделі торгового балансу, а з іншого боку, дає можливість врахувати особливості, властиві трансформаційним економікам.
8. Напрями подальших розробок і вдосконалення запропонованої методики оцінки взаємодії фінансової та грошової політик, на нашу думку, можуть бути такими:
уточнення методики розрахунку складових індексу макрорівноваги М, використання більш складних методів оцінки відхилення фактичного рівня випуску від потенційного (внутрішньорівноважного) та зовнішньорівноважного рівнів;
розширення кола макроекономічних індикаторів у розрахунках “розривів” макрорівноваги. Насамперед, використання показника реального ефективного обмінного курсу (РЕОК), показників зовнішньоекономічної діяльності – сальдо рахунку операцій з капіталом та рахунку фінансових операцій.
подальше вдосконалення багатофакторної регресійної моделі, що описує динаміку індексу макрорівноваги М під впливом параметрів фінансової та грошової політики. Створення на ії основі моделі, яка б мала прогнозні властивості і дозволяла передбачати вплив фінансової та грошової політик на окремі макроекономічні показники й загальну макроекономічну рівновагу за індексом М.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У фахових виданнях:
Алімпієв Є.В. Взаємодія фінансової та грошової політик з врахуванням зовнішньоекономічних чинниківЗовнішня торгівля, право та економіка. №7(11). – К.: Українська академія зовнішньої торгівлі, 2003. – С. –60.
Алімпієв Є.В. Застосування моделі торгового балансу для пояснення взаємодії фінансової та грошової політик // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 5. – К., 2004. – С. –201.
Алімпієв Є.В. Оцінка взаємодії фінансової та грошової політик за інтегрованим показником макроекономічної рівноваги // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 196: в 4 т. Том III. – Дн.: ДНУ, 2004. – С. –646.
Алімпієв Є.В. Застосування структурних моделей фінансової та грошової політик у перехідних економіках // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 6. – К., 2005. – С. –220.
В інших виданнях:
Алімпієв Є.В. Модель впливу фінансової та грошової політики на економічне зростання України. Вчені записки // Ін-т економіки та права “КРОК”; Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – Вип. 7. Серія “Економіка”. – К., . – С. –8.
Алімпієв Є.В. Вибір моделі взаємодії грошової та фінансової політик // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Тези доповідей (30–31 травня 2003 р.)/ Відп. ред. Р.А. Слав’юк. – Луцьк, 2003. – С. .
Алімпієв Є.В. Історія розвитку моделей взаємодії фінансової та грошової політик // Вчені записки. Ун-т економіки та права “КРОК”; Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – Вип. 10. Серія “Економіка”. – К., . – С. –10.
Алімпієв Є.В. Взаємодія фінансової та грошової політик в Україні у післякризовому періоді // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу ’2004”. Макроекономіка. – Дн.: Наука і освіта, 2004. – C. –6.
Алімпієв Є.В. Методика оцінки фінансової та грошової політик за показниками макроекономічної рівноваги Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Дн.: Наука і освіта, 2004. – С. –46.
Алімпієв Є.В. Взаємодія фінансової та грошової політики за моделлю „коридору” торгового балансу // Вчені записки. Ун-т економіки та права “КРОК”; Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – Вип. 12. Серія “Економіка”. – К., 2005. – С. –50.
АНОТАЦІЯ
Алімпієв Є.В. Взаємодія фінансової та грошової політик у трансформаційній економіці післякризового періоду. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
У дисертації зроблені теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що стосується взаємодії фінансової та грошової політик у трансформаційних економіках післякризового періоду. Досліджено еволюцію поглядів на взаємодію фінансової та грошової політик у макроекономічній науці та практиці другої
