ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АНТОНІК ІРИНА ІПОЛИТІВНА

УДК 636.082.36.575.1

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЖИРОПОТУ

ТА ПРОДУКТИВНІСТЮ ОВЕЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ

АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

Спеціальність 06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Херсон - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі технології виробництва продукції свинарства та вівчарства Національного аграрного університету м.Київ

Наукові керівники: доктор сільськогосподарських наук, професор

Національний аграрний університет,

кафедра технології виробництва продукції свинарства та

вівчарства

доктор сільськогосподарських наук професор,

член-кореспондент УААН

Віннічук Дмитро Тимофійович

головний науковий співробітник наукового центру

“Агроресурси”

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Вовченко Борис Омелянович

Херсонський державний аграрний університет,

завідувач кафедри технологій виробництва продукції

дрібного тваринництва

кандидат сільськогосподарських наук, професор

Чепур Валентина Кузмівна

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри генетики і розведення

сільськогосподарських тварин

Провідна установа: Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова

“Асканія-Нова” УААН, відділ вівчарства, смт.Асканія-Нова,

Чаплинський район, Херсонська область

Захист відбудеться “_24_” ____березня_____ 2005 р. о _10__ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті за адресою: 73006, м.Херсон- 6, вул. Р.Люксембург, 23, ауд. № 64.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м. Херсон – 6, вул.Р.Люксембург, 23

Автореферат розісланий “ _23___” ____квітня__ 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки особливо важливої ролі набуває якість продукції. Вовнова продуктивність овець має цілий комплекс селекційно значущих ознак якісного характеру. Жиропіт - одна з таких визначальних ознак якості вовни, особливо мериносів. Він забезпечує збереження волокон від несприятливого впливу різних факторів у процесі виробництва, зберігання і первинної переробки, однак, при зміні певних параметрів може значно погіршувати їх. Від жиропоту залежать показники виходу чистого волокна, загальні особливості будови руна, ступінь проникнення домішок у глибину штапелю та пошкодження поверхні волокон. Властивості жиропоту можуть зумовити і пожовтіння волокон, а це одна з найпоширеніших вад вовни в багатьох країнах світу в тому числі в Україні.

У мериносовому вівчарстві немає ще обгрунтованих оптимальних показників вмісту жиру і поту у вовні та їх співвідношення, що значно позначається на якісних параметрах жиропоту і вовни в цілому, комплексні дослідження стосовно кольору жиропоту і зв’язку цієї ознаки з показниками продуктивності та механізмами пожовтіння вовни взагалі відсутні. А формування нормативної бази для сертифікації мериносової вовни в умовах ринку вимагає чітку характеристику сировини за якісними параметрами цінності жиропоту.

Для селекційних виробничих цілей першочергового значення набувають закономірності співвідносної мінливості ознак, що формують цінність овець за комплексним рівнем продуктивності. Тому закономірності співвідносної мінливості об’єктивно визначають напрями і методи селекції овець для досягнення бажаних цілей. Таврійські мериноси практично в цьому відношенні ще не досліджені. Особливо це стосується показників жиропоту і продуктивності мериносів кращих заводських популяцій. Отже, виявлення взаємозв’язку між показниками жиропоту та вовновою продуктивністю овець різних статевих і вікових груп з інтенсивністю відбору є актуальним і забезпечує розробку науково-обгрунтованої системи селекції овець, підвищення її ефективності.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень кафедри технології виробництва продукції свинарства та вівчарства за темою: “Розробити нову генетико-популяційну систему оцінки, підбору і використання мериносів для селекційних цілей” (№ Держ.реєстрації 0101U 003519).

Мета і завдання досліджень: вивчити співвідносну мінливість між показниками жиропоту і онтогенетичними закономірностями формування вовнової продуктивності таврійських мериносів залежно від віку, статі, враховуючи інтенсивність відбору. Для виконання поставленої мети були визначені наступні завдання:

- вивчити закономірності формування у овець рівня продуктивності, властивостей

вовни і показників жиропоту залежно від статі, віку тварин та інтенсивності

відбору ;

- виявити закономірності співвідносної мінливості між показниками жиропоту

і продуктивністю таврійських мериносів залежно від статі та віку тварин,

а також інтенсивності відбору;

- дослідити закономірності поєднання кольору жиропоту з показниками

живої маси і вовнової продуктивності овець ;

- визначити взаємозв’язок між градаціями кольору жиропоту, його кількісними

показниками та загальними характеристиками захисних властивостей руна,

провести оцінку основних біохімічних показників вовнового жиру овець

залежно від кольору жиропоту вовни.

Об`єкт досліджень: популяція мериносових овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Червоний чабан” Херсонської області Каланчацького району.

Предмет досліджень : закономірності формування продуктивності овець, захисних властивостей руна тварин і показників жиропоту вовни у таврійських мериносів та прийоми підвищення їх генетичного потенціалу.

Методи досліджень: Основний метод - експериментальний на основі зоотехнічних, біометричних, біохімічних, генетико-популяційних методів, які використовуються для оцінки специфіки продуктивності даної популяції, визначення співвідносної мінливості селекційних ознак.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно досліджено вовнову продуктивність та показники жиропоту овець нового таврійського типу. Виявлено і узагальнено закономірності співвідносної мінливості ознак таврійських мериносів різних статевих і вікових груп. Обгрунтована доцільність використання тварин з білим і світлим жиропотом для удосконалення вовнової продуктивності таврійських мериносів. Вперше за допомогою виробничих і лабораторних досліджень запропоновані чисельні показники комплексної оцінки вовнової продуктивності овець племзаводу “Червоний чабан” залежно від кольору і загальних параметрів жиропоту .

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що вивчені ознаки продуктивності овець змінюються під впливом ефектів відбору та залежно від статі та віку тварин. Носіями найкращих варіантів мериносової вовни у стаді є тварини з білим кольором жиропоту, особливо це характерно для групи баранів–плідників, до яких застосована найвища інтенсивнісь відбору (0,5-1%) і які переважали решту статевих та вікових груп за живою масою в 1,3-1,5 рази, настригом немитої вовни в 1,9 рази, настригом чистої вовни в 2 рази, мали менші показники вмісту мінеральних домішок (в 1,2 рази) та нижчий ступінь забруднення зовнішньої (в 1,11 рази) і внутрішньої (в 1,16 рази) зон штапелю. Барани-плідники порівняно з іншими групами овець мають більше вовнового жиру (в 1,5 рази), менше поту (в 1,18 рази) і менше відношення піт:жир (в 1,47 рази). Поліпшені властивості вовнового жиру у баранів-плідників відображені меншими показниками чисел йодного (в 1,2 рази), кислотного (в 1,8 рази), ефірного (в 1,05 рази), омилення (в 1,05 рази) та більшою температурою плавлення вовнового жиру (в 1,07 рази). Доведено, що селекційними методами можна в значній мірі змінити характер розвитку рівня вовнової продуктивності тварин та показників вмісту жиру і поту в рунах овець. Основні положення дисертаційної роботи впроваджені у племзаводі “Червоний чабан” Херсонської області.

Особистий внесок здобувача. Полягає в самостійному проведені експериментальних та теоретичних досліджень, статистичній обробці селекційної інформації, підготовці матеріалів для опублікування, узагальненні публікацій по даній проблемі, формулюванні основних наукових положень, висновків і рекомендацій виробництву.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на : 2-х наукових конференціях викладачів та аспірантів НАУ (Київ, 1999, 2000), міжнародній науковій конференції, присвяченій 98-річчю від дня народження С.З.Гжицького (Львів, 1999), науково-методичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати ” (Інститут землеробства УААН , 1999), першій всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “ Роль молодих вчених у реформуванні аграрного сектору України” (НАУ, Київ, 2001), міжнародній конференції “Шляхи формування конкурентоспроможної галузі вівчарства” (“Асканія-Нова”, 2001), науково-виробничій конференції. ”Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (УААН, Інститут розведення і генетики тварин,2002), науковій конференції молодих вчених (Вінницький державний аграрний університет, 2002), міжнародній науково-практичній конференції , присвяченій 90- річчю від дня народження Д.Г.Степанова і 85-річчю Подільської державної аграрно-технічної академії “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” ( Кам`янець-Подільський, 2004).

Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 13 наукових праць (4 -одноосібно), з них 8 - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України.

Структура і обсяг дисертації: Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методик досліджень, результатів власних досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел, що включає 230 найменувань, в тому числі 66 іноземних видань. Загальний обсяг роботи складає 188 сторінок машинописного тексту, містить 25 таблиць, 1 рисунок, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методики досліджень

Наукове дослідження виконане на поголів`ї таврійських мериносів протягом 1998-2002рр. у племзаводі “Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області. Загальна схема виконання роботи подана на рис. 1. Використано поголів’я шести

статевих і вікових груп тварин стада (табл.1). В кожній з груп було проведено відбір

Взаємозв`язок між показниками жиропоту та продуктивністю овець

таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Барани-плідники

n = 108 | Ремонтні

барани

n=202 | Однорічні

барани

n=162 | Вівцематки

n=60 | Переярки

n=140 | Ярки

n=155

Рис.1 СХЕМА ДОСЛІДЖЕНЬ

тварин, дослідження вовни і продуктивності овець з різним кольором жиропоту: білим, світлим і кремовим (n=827). У кожної дослідженої вівці було взято зразок вовни (на боці за лопаткою). У лабораторії генетики і селекції овець НАУ (при кафедрі технології виробництва продукції свинарства та вівчарства) визначено (в постійній масі): вміст жиру в чистій незнежиреній вовні та вміст жиру і поту у немитій вовні, відсоток жиру від маси чистої вовни, відношення піт:жир, вміст домішок, ступінь забруднення зовнішньої і внутрішньої зон штапелю. Визначення кількості жиру і поту здійснено шляхом екстрагування вовни в апаратах Сокслета за методикою Ліхачової Є.І., та ін. ( 1979); кількість домішок - промиванням і висушуванням в кондиційних апаратах і сушильних шафах зразків, що використовувалися для визначення вмісту жиру .

Індивідуально по кожній тварині в лабораторних умовах визначені: тонина вовни мікроскопічним способом з використанням мікрометра окулярного (МОВ –1-15); кількість звивин на 1 см штапелю, ступінь забруднення руна – методом лінійних вимірювань знежиреної (внутрішня) і забрудненої (зовнішня) зон штапелю. Індивідуально визначали при бонітуванні, стриженні овець і лабораторного дослідження вовни : живу масу тварин, настриг немитої вовни, довжину вовни і колір жиропоту. Колір жиропоту оцінювали при бонітуванні окомірно і уточнювали за еталонними зразками вовни в лабораторних умовах.

Вовновий жир у межах кожної статевої і вікової групи був досліджений за якісними характеристиками : числами - йодним, ефірним , кислотним та омилення (Казановский С.А. та ін, (1987), температура плавлення визначена за методикою Тютюнікова Б.М. (1966).

Біометрична обробка проводилась методом варіаційної статистики за М.О. Плохінським (1969) та з використанням персонального комп’ютера.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівень продуктивності овець і показники жиропоту вовни. Дані, що характеризують рівень продуктивності овець дослідженого поголів’я (табл.1), перевищують нормативні вимоги асканійської тонкорунної породи і характеризують новий таврійський тип мериносів як найкращий варіант стада племзаводу “Червоний чабан” та відображають закономірності співвідносної мінливості ознак залежно від віку і статі тварин, інтенсивності відбору.

У дорослих тварин, порівняно з молодняком, більша жива маса (1,3-1,5 рази) і настриг вовни (1,8-2,0 рази). За довжиною штапелю відмінність менш чітка (у молодняку вовна довша на 2,5-12,9 %). У дорослих і ремонтних баранів, порівняно з віцематками і ярками значно більша жива маса (1,6-1,7 рази) і настриг вовни (1,8-1,9 рази). Тонина вовнових волокон відповідає нормативним вимогам (до тонкорунних порід) по кожній групі овець : баранів-плідників (60-58 якість), вівцематок (64-60), баранчиків (64-58), ярок (64-60). У дорослих овець, порівняно з молодняком, вовна товща на 8,1-9,4%.

У руні баранів - плідників дещо менше домішок (10,9 %), що досягнуто

прямим відбором баранів за якісними ознаками вовнового покриву тварин.

Інші статеві і вікові групи овець суттєво за цією ознакою не відрізняються.

Таблиця 1

Показники господарсько-корисної продуктивності овець

Статева і вікова

група | Кіль-кість

тва-рин,

голів | Ознака продуктивності овець

жива маса, кг | настриг немитої

вовни, кг | вихід чистого волокна,% | настриг чистої вовни, кг | довжина штапелю, см

Барани-плідники | 108 | 112,41,04 | 10,70,21 | 66,3 1,35 | 7,120,11 | 12,2± 0,11

Ремонтні барани | 202 | 74,1 0,74 | 8,1 0,14 | 63,9 0,92 | 5,15 0,07 | 12,5± 0,10

Однорічні барани | 162 | 46,10,60 | 4,80,07 | 62,6 0,96 | 3,020,05 | 10,80,10

Вівцематки | 60 | 58,60,61 | 5,70,16 | 64,4 1,81 | 3,710,12 | 9,3 0,12

Переярки | 140 | 52,20,42 | 5,60,12 | 66,3 1,37 | 3,680,07 | 10,20,10

Ярки | 155 | 39,30,61 | 4,50,08 | 65,0 1,24 | 2,90 0,06 | 10,50,12

Необхідно підкреслити, що у молодняка (ярки, ремонтні барани і однорічні барани для племпродажу) мінеральні домішки проникають глибше як по зовнішній (48,4 %), так і внутрішній (30,4 %) зонах штапелю. У дорослих тварин (барани-плідники, вівцематки і переярки) ці показники дещо менші і складають відповідно 44,6 і 28 %. В цілому у дослідженого поголів’я зовнішня зона штапелю забруднена по довжині на 47 %, а внутрішня – на 29,3 %, що є суттєвим недоліком вовнового покриву овець племзаводу.

Встановлено, що стать і вік овець суттєво впливають на вміст жиру і поту у вовні: маточне поголів`я основного стада і молодняку поступається баранам в 1,3-1,5 рази, але на відношення піт:жир стать овець практично не впливає (табл.2).

Таблиця 2

Кількісні показники жиропоту овець

Статева

і вікова група |

Кіль-

кість тва-рин, голів | Ознака жиропоту овець

вміст жиру в незнежи- реній вовні, % | вміст жиру в немитій вовні,% | Відсоток жиру в чистій вовні,% | вміст поту в немитій вовні, % | відно-шення

піт : жир

Барани-плідники | 108 | 24,40,51 | 19,80,42 | 30,20,64 | 8,2 0,20 | 0,410,01

Ремонтні барани | 202 | 20,6 0,28 | 16,3 0,21 | 24,90,38 | 12,80,21 | 0,790,01

Однорічні барани | 162 | 19,0 0,30 | 14,70,27 | 23,7±0,36 | 13,10,22 | 0,870,02

Вівцематки | 60 | 14,8 0,34 | 11,90,31 | 18,30,46 | 7,7 0,23 | 0,650,02

Переярки | 140 | 16,2 0,31 | 12,80,25 | 19,90,32 | 9,3 0,18 | 0,740,01

Ярки | 155 | 14,2 0,25 | 11,10,19 | 17,6±0,31 | 9,1 0,16 | 0,820,02

Все поголів’я | 827 | 17,9 0,15 | 14,70,13 | 22,7 0,17 | 10,6 0,09 | 0,740,01

У баранів-плідників показник відношення піт:жир найменший, що є результатом

високої інтенсивності відбору. Дорослі тварини мають у 1,1 і 1,3 рази більше жиру і в 1,2-1,4 рази менше поту, ніж молодняк, відношення піт:жир у них також менше в 1,3-1,5 рази, внаслідок вікових особливостей функції шкіри тварин та ефекту відбору. Барани-плідники заводського стада - незмінні чемпіони виставок України, а в останні роки і в Росії - мають підвищений вміст жиру у вовні, невелику кількість поту і значно менший показник відношення піт:жир порівняно з іншими групами овець в стаді.

Вовновий жир таврійських мериносів племзаводу має відносно невеликі показники кислотного числа - в середньому - 14,1мг КОН (коливання по групах від 11,9 до 15,7), у молодняка (ярки, ремонтні і однорічні барани) -14,9 мг КОН (14,1- 15,7 ). У дорослих тварин (барани-плідники, вівцематки, переярки) кислотне число становить 13,2 (11,9-14,3), при чому вівцематки переважають баранів-плідників на 12,7% (Р>0,999). На поголів’ї молодняка такої закономірності не встановлено.

Ефірне число становить в середньому 108,4 мг КОН (105,6-111,7). Дорослі вівці і молодняк за цим параметром вовнового жиру не відрізняються. Вівцематки (109,3) і ярки (111,7) мають вищі на 3,0-3,5% ( P = 0,99) показники ефірного числа, ніж барани-плідники (105,6 (P=0,99)) і однорічні барани (108,4 (P<0,95)).

Число омилення вовнового жиру досягає в середньому 122,5 (за групами 117,5-126,8 ). У молодняка середні показники цієї ознаки дещо вищі (123,7), ніж у дорослих тварин (121,2). Але ця відмінність незначна і складає 2,1 % ( P >0,95). У ярок, порівняно з однорічними баранами, цей показник більший лише на 2,2 % (P<0,95), а у вівцематок на 4,4 % більше ніж у баранів-плідників (P>0,99).

Середня величина йодного числа вовнового жиру дослідженого поголів’я овець - 18,9 мг Kj (за групами 15,5-22,3). Встановлена суттєва відмінність цього показника залежно від віку та статі овець. У групах молодняка йодне число становить 20,0 мг Кj (17,8 - 22,3), а дорослого поголів`я -17,8 мг Kj (15,5 -19,1). Різниця між середніми показниками досягає 14,3 %. Ярки (22,3 мг Kj) і вівцематки (19,1), порівняно з однорічними баранами (19,9) і баранами-плідниками (15,5), мають вищі показники йодного числа відповідно на 12,1 (P> 0,95) і 23,2 % (P > 0,999).

Температура плавлення - одна з найважливіших фізичних характеристик вовнового жиру - у таврійських овець становить 38,3?С (36,5-40,3?С). Дорослі тварини (39,0°С) переважають молодняк (37,6?С) за цим параметром на 3,7 %

(P >0,95). У однорічних баранів ( 37,4?С ) і баранів-плідників (40,3? С ), порівняно з ярками (36,5? С ) і вівцематками (38,6? С), середні показники температури плавлення вовнового жиру більші відповідно на 2,7 (P=0,95) і 4,4°C ( P>0,95) .

Cпіввідносна мінливість між показниками жиропоту і продуктивністю асканійських тонкорунних овець таврійського типу. В цілому по всьому дослідженому поголів’ю встановлено, що при збільшенні живої маси овець спостерігається тенденція до зростання вмісту жиропоту в руні та зменшення показника піт:жир. Результати дослідження свідчать про відсутність впливу статі і віку овець на динаміку співвідносної мінливості між показниками живої маси та кількістю жиропоту руна. Винятком є ярки і однорічні барани, позитивна співвідносна мінливість у яких значно вища (від +0,268 (P>0,999) до +0,322 (P>0,999)), ніж в середньому по дослідженому поголів’ю та групах овець.

Незначна від’ємна кореляційна залежність встановлена між довжиною штапелю та показниками жиру: межі від -0,068 (P>0,90) до -0,080 (P>0,95), вмісту поту в постійній масі немитої вовни -0,098 (P>0,99) і відношенням піт:жир -0,112 (Р>0,99). Загальний характер співвідносної мінливості між дослідженими ознаками свідчить, що збільшення довжини вовни супроводжується деяким зменшенням вмісту жиру і поту в руні та зміною їх кількісного співвідношення. Тонина волокон вовни також не відрізняється за величиною взаємозалежності мінливості з жиропотом. Спостерігається зворотна кореляція з наявністю вовнового жиру, яка знаходяться в межах від -0,109 (P>0,99) до -0,114 (P>0,99) і пряма за вмістом поту у вовні +0,094 (P>0,99) та відношенням піт:жир +0,073 (P>0,95). У найкращих овець за комплексом ознак (барани-плідники) величина від’ємної кореляції довжини і тонини вовни з наявністю жиру в руні збільшується, а за вмістом поту і відношення піт : жир характер і величина кореляції практично не змінюється.

Більш суттєва позитивна кореляційна залежність встановлена між показниками жиропоту і настригом немитої вовни, яка знаходиться в межах від +0,170 (P>0,999) до +0,188 (P>0,999), за вмістом поту +0,144 (P>0,999) і відношення піт:жир +0,165 (P>0,999). Отже, збільшення настригу немитої вовни зумовлює зростання і кількості жиропоту в руні.

Значна від’ємна кореляція між показниками жиропоту і виходом чистого волокна є свідченням того, що збільшення виходу чистого волокна у овець зумовлене значно меншим вмістом жиру і поту в руні r = від –0,360 (P>0,999) до -0,424 (P>0,999). Суттєву зворотну кореляцію досліджених ознак можна подолати шляхом високої інтенсивності відбору овець. Про це свідчить низька статистично недостовірна величина коефіцієнтів кореляції між виходом чистого волокна та вмістом жиру і поту в рунах основних і ремонтних баранів. В цих групах овець величина коефіцієнтів кореляції між дослідженими ознаками коливається в межах від –0,076 0,051 (P<0,90) до –0,133 (P>0,95), в групах молодняку до відбору (ярки і однорічні барани) - в межах від -0,524 (P>0,999) до -0,709 (P>0,999), вівцематок і переярок - від -0,523 (P>0,999) до - 0,720 (P>0,999). Отже важливо, що збільшення відсотку виходу чистого волокна у групах основних і ремонтних баранів не супроводжувалося зменшенням вмісту жиру і поту в руні.

Аналогічна закономірність встановлена і між параметрами жиропоту в руні і настригом чистої вовни. У групах основних і ремонтних баранів (висока інтенсивність відбору), величина відповідних коефіцієнтів кореляцій складає від -0,081 до - 0,130 (P>0,95). У групах ярок і однорічних баранів (молодняку до відбору) величина співвідносної мінливості настригу чистого волокна з показниками вмісту жиру і поту у вовні знаходиться в межах від – 0,248 до -0,347 (P>0,999), а в групах вівцематок і переярок (при помірній інтенсивності відбору) - межі від –0,181 (P>0,99) до –0,238 (P>0,999). Отже, селекційним шляхом можна змінити рівень продуктивності овець.

Виявлена позитивна кореляція між вмістом жиру у вовні та кількістю мінеральних домішок у руні та негативна зі ступенем проникнення їх на різну глибину руна. По всьому дослідженому поголів`ю овець величина коефіцієнтів кореляції становить від +0,264 (P>0,999) до +0,330 (P>0,999). За вмістом поту +0,204 (P>0,99) і величиною відношення піт:жир +0,166 (P>0,999) показники дещо менші, але позитивні і статистично достовірні. Таким чином, дослідження переконливо свідчать, що при збільшенні вмісту жиропоту в руні зростає і кількість домішок у вовні.

Збільшення вмісту жиру у вовні сприяє меншому проникненню мінеральних домішок в руно як по внутрішній, так і зовнішній зонах штапелю (зворотна кореляція). При збільшенні кількості поту у вовні та відношення піт:жир зростає ступінь відносного забруднення обох зон штапелю (пряма залежність).

Колір жиропоту, жива маса і показники вовнової продуктивності овець. Середні показники живої маси овець різних статевих і вікових груп в більшості випадків суттєво не відрізняються залежно від кольору жиропоту вовни (табл.3).

Таблиця 3

Жива маса овець (кг) та колір жиропоту руна таврійських мериносів

Статева і вікова

група | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Барани -плідники | 45 | 113,01,67 | 38 | 113,71,68 | 25 | 109,22,13

Ремонтні барани | 74 | 71,9 1,06 * | 72 | 75,3 1,05 | 56 | 75,50,96

Однорічні барани | 64 | 45,5 0,99 | 51 | 46,0 0,81 | 47 | 46,40,82

Вівцематки | 25 | 58,6 1,21 | 25 | 57,9 1,15 | 10 | 60,41,13

Переярки | 62 | 52,3 0,72 | 51 | 52,2 0,87 | 27 | 52,11,21

Ярки | 44 | 39,6 0,75 | 65 | 38,5 0,50 | 46 | 40,20,77

Примітка: -*P>0,95; -**P>0,99; -*** P>0,999 по відношенню до кремового

кольору жиропоту руна

Спостерігається тенденція до зменшення живої маси тварин з білим і світлим жиропотом. Виключення складають барани-плідники, по групі яких досягається найвища інтенсивність відбору.

Проведені дослідження свідчать (табл.4), що статеві і вікові групи овець мають істотні відмінності за настригом немитої (4,20 -10,8 кг) і чистої вовни

(2,67-7,20кг). За відсотком виходу чистого волокна (58,2-69,1%) відмінності

незначні.

Таблиця 4

Настриг і вихід чистого волокна та колір жиропоту вовни овець

Статева і вікова група | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Настриг немитої вовни, кг

Барани-плідники | 45 | 10,7 ± 0,18 | 38 | 10,8± 0,20 | 25 | 10,7 ±0,31

Ремонтні барани | 74 | 7,460,18 *** | 72 | 8,34+0,14 | 56 | 8,580,15

Однорічні барани | 64 | 4,20 0,10 * | 51 | 4,360,10 | 47 | 4,460,11

Вівцематки | 25 | 5,52 0,21 | 25 | 5,900,19 | 10 | 5,920,39

Переярки | 62 | 5,43 0,12 | 51 | 5,560,15 | 27 | 5,890,21

Ярки | 44 | 4,20 0,14 | 65 | 4,490,11 | 46 | 4,630,17

Все поголів’я | 314 | 6,24 0,14 | 302 | 6,460,14 | 211 | 6,580,17

Вихід чистого волокна, %

Барани-плідники | 45 | 67,41,07 * | 38 | 66,20,87 | 25 | 64,61,38

Ремонтні барани | 74 | 67,60,95 *** | 72 | 63,30,91** | 56 | 59,80,97

Однорічні барани | 64 | 64,00,85 *** | 51 | 64,81,02*** | 47 | 58,21,05

Вівцематки | 25 | 63,81,56 | 25 | 65,01,69 | 10 | 64,21,99

Переярки | 62 | 69,10,72 *** | 51 | 66,41,06*** | 27 | 59,81,41

Ярки | 44 | 66,00,89 *** | 65 | 67,10,88*** | 46 | 61,11,13

Все поголів’я | 314 | 66,60,43 *** | 302 | 65,40,42*** | 211 | 60,50,51

Настриг чистої вовни, кг

Барани-плідники | 45 | 7,200,17 | 38 | 7,160,17 | 25 | 6,890,24

Ремонтні барани | 74 | 5,040,11 | 72 | 5,290,13 | 56 | 5,130,13

Однорічні барани | 64 | 2,690,08 | 51 | 2,830,08 | 47 | 2,620,09

Вівцематки | 25 | 3,570,17 | 25 | 3,860,19 | 10 | 3,800,35

Переярки | 62 | 3,760,09 | 51 | 3,700,13 | 27 | 3,490,14

Ярки | 44 | 2,770,10 | 65 | 3,020,09 | 46 | 2,850,12

Все поголів’я | 314 | 4,18±0,10 | 302 | 4,23±0,10 | 211 | 4,01±0,12

Встановлено суттєву відмінність кількісних показників вовнової продуктивності тварин залежно від кольору жиропоту в межах статевих і вікових груп овець за настригом немитої вовни. Найвищу масу руна мали вівці з кремовим жиропотом, дещо меншу - тварини з світлим і білим жиропотом. Зменшення настригу немитої вовни коливається за групами тварин від 1,18 до 0,68 кг, за винятком баранів-плідників. Різниця на користь світлих тонів від 2,2 до 8 % (Р >0,999). На першому

місці за величиною показників настригу і виходу чистого волокна знаходяться

вівці з світлим, а на останньому – з кремовим жиропотом. Суттєвої відмінності за

виходом чистого волокна між тваринами з білим і світлим жиропотом не

встановлено. Одержано відносно високі показники відсотку виходу чистого волокна. Це обумовлено загальними особливостями вовнового покриву овець в роки дослідження та лабораторним визначенням виходу чистого волокна за зразками вовни, взятими на боці за лопаткою, а не з інших частин тулубу.

Спостерігається слабка відмінність за настригом чистої вовни між тваринами з білим і світлим кольором жиропоту. На першому місці за цією ознакою знаходяться вівці з світлим жиропотом, а на останньому - з кремовим. Перевага становить від 0,08 до 0,29 кг (P<0,95). Отримані дані свідчать, що специфіку дослідженого поголів’я складають: зростання маси руна у овець з кремовим жиропотом, а це -одна з передумов пожовтіння вовни; підвищення настригу чистої вовни у тварин з світлим жиропотом, а не білим - найбільш бажаним для мериносів. Проте, в групах баранів-плідників та ремонтних баранів найвищі показники настригу вовни, виходу чистого волокна мають тварини з білим жиропотом. Це свідчить, що селекційним шляхом можна поєднувати високі якісні і кількісні характеристики вовнової продуктивності овець.

Колір жиропоту, домішки руна та показники жиру і поту в вовні.

Встановлено взаємозв’язок між кольором жиропоту руна і кількісними показниками вмісту жиру у вовні. У овець з білим і світлим жиропотом, порівняно з кремовим, у вовновому покриві показники вмісту жиру менші (табл.5). Ця відмінність стосується кожної статевої і вікової групи овець. У баранів- плідників з кремовим жиропотом руна середній показник за цією ознакою складає 21,9 %, а білим і світлим –19,9 %, менше на 2 % (P>0,95). По групі ремонтних баранів ці показники складають відповідно 17,8, 15,3 і 2,5 % (P>0,999), а однорічних баранів – 15,6 , 14,3 і 1,3% (P>0,95). В цілому в трьох групах баранів зменшення вмісту жиру досягає 1,9 % (P>0,999).

Таблиця 5

Вміст жиру (%) в постійній масі немитої вовни та колір жиропоту руна

Статева і вікова група овець | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Барани-плідники | 45 | 19,2 0,62 | 38 | 20,60,75 | 25 | 21,91,01

Ремонтні барани | 74 | 15,10,36*** | 72 | 15,50,40*** | 56 | 17,80,53

Однорічні барани | 64 | 14,70,43 * | 51 | 13,90,39** | 47 | 15,60,47

Вівцематки | 25 | 12,00,54 | 25 | 11,80,51 | 10 | 12,70,88

Переярки | 62 | 11,40,31*** | 51 | 12,00,37* | 27 | 13,30,53

Ярки | 44 | 11,20,37 * | 65 | 10,70,31** | 46 | 12,40,42

Все поголів’я | 314 | 14,30,18 *** | 302 | 13,80,17*** | 211 | 16,10,25

У маточного поголів’я (вівцематки, переярки і ярки) зменшення складає - 1,3 %

(P>0,99). Відмінність показників пов’язана з більшою загальною жиропітністю рун

баранів, порівняно з вовновим покривом маточного поголів’я овець.

Отримані дані свідчать, що в овець усіх статевих і вікових груп з білим

і світлим жиропотом руна, порівняно з кремовим, менші показники вмісту жиру у вовновому покриві. Ця відмінність стосується кожної статевої і вікової групи овець. Показники зменшення вмісту жиру у вовні овець з білим і світлим жиропотом, порівняно з кремовим, виявились досить стабільними і незалежними від віку і статі тварин.

Показники вмісту у вовні поту, як і жиру, залежать від віку і статі овець. Це позначається і на показниках зменшення вмісту поту у вовні тварин з білим і світлим жиропотом руна, порівняно з кремовим. ( табл.6).

Таблиця 6

Вміст поту (%) та колір жиропоту руна таврійських мериносів

Статева і вікова група | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Барани-плідники | 45 | 6,90,26*** | 38 | 8,40,26*** | 25 | 10,30,34

Ремонтні барани | 74 | 10,70,27*** | 72 | 13,40,26*** | 56 | 15,00,38

Однорічні барани | 64 | 12,10,26*** | 51 | 12,70,39*** | 47 | 15,00,43

Вівцематки | 25 | 7,20,37*** | 25 | 7,30,24*** | 10 | 9,90,37

Переярки | 62 | 8,40,23*** | 51 | 9,50,28*** | 27 | 11,00,40

Ярки | 44 | 8,60,26*** | 65 | 8,70,24*** | 46 | 10,20,30

Все поголів’я | 314 | 9,40,15*** | 302 | 10,50,82*** | 211 | 12,70,23

Так, по групах баранів з білим жиропотом, зменшення вмісту поту у вовні складає в середньому 1,38 рази, порівняно з кремовим, а по всіх групах маточного поголів’я - 1,29 рази. Деяка відмінність показників свідчить про результативність відбору, а не впливу статі, оскільки до загального угрупування поголів’я включено групи основних і ремонтних баранів, сформованих за високої інтенсивності відбору. Різноманітне зіставлення вмісту поту в постійній масі немитої вовни також свідчить про загальні ефекти відбору і відсутність впливу статі і віку овець на специфіку зменшення вмісту поту в рунах з білим жиропотом, порівняно з кремовим.

Загальні якісні властивості жиропоту в значній мірі визначають кількісне співвідношення поту і жиру в рунах овець (табл.7). За результатами дослідження показники відношення піт : жир суттєво змінюються залежно від кольору жиропоту вовни. В межах кожної з градацій груп тварин за кольором жиропоту спостерігається відмінність середніх показників відношення піт : жир. Встановлено зменшення показників вмісту поту в постійній масі немитої вовни і величини відношення піт:жир у овець з білим жиропотом порівняно з кремовим, яке досягає відповідно 1,34 і 1,38 рази (P>0,999). За вмістом жиру у вовні таврійських мериносів в зв’язку з цими крайніми варіантами кольору жиропоту зменшення середніх показників знаходиться в межах 1,10-1,11 рази. По групах основних і ремонтних баранів, де зосереджено шляхом інтенсивного відбору найбільш типове для селекційних цілей поголів`я дорослих тварин і молодняка, зменшення вмісту поту і числової величини відношення піт:жир у овець з білим жиропотом, порівняно з кремовим, складає відповідно 1,49 і 1,40 рази.

Таблиця 7

Співвідношення піт :жир та колір жиропоту руна таврійських мериносів

Статева і вікова група | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Барани-плідники | 45 | 0,340,02*** | 38 | 0,420,02** | 25 | 0,530,03

Ремонтні барани | 74 | 0,620,02*** | 72 | 0,810,02*** | 56 | 0,960,03

Однорічні барани | 64 | 0,780,02*** | 51 | 0,850,02*** | 47 | 1,000,03

Вівцематки | 25 | 0,510,04*** | 25 | 0,660,03** | 10 | 0,840,05

Переярки | 62 | 0,72 0,02 | 51 | 0,760,03 | 27 | 0,770,03

Ярки | 44 | 0,740,03*** | 65 | 0,820,03 | 46 | 0,890,03

Все поголів’я | 314 | 0,650,01*** | 302 | 0,750,01 | 211 | 0,870,02

За показниками вмісту жиру в вовні досліджених овець відповідне зменшення по групах основних і ремонтних баранів досягає лише 1,13 і 1,14 рази. Це свідчить, що показники вмісту поту і відношення піт:жир, порівняно з вмістом жиру у вовні, мають більшу причетність до механізму формування кольору жиропоту вовни мериносів.

Встановлено, що вівці з білим і світлим жиропотом руна, порівняно з кремовим, мають менше домішок (табл.8) у вовновому покриві і меншу забрудненість зовнішньої і внутрішньої зон штапелю ( табл.9).

Таблиця 8

Вміст домішок (%) та колір жиропоту руна таврійських мериносів

Статева і вікова група овець | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Барани-плідники | 45 | 10,20,53 | 38 | 11,20,46 | 25 | 11,70,72

Ремонтні барани | 74 | 11,50,49 * | 72 | 11,80,41* | 56 | 13,00,45

Однорічні барани | 64 | 11,60,41*** | 51 | 12,00,48 | 47 | 13,20,45

Вівцематки | 25 | 12,40,67 | 25 | 12,51,09 | 10 | 12,80,93

Переярки | 62 | 12,50,53*** | 51 | 13,20,54* | 27 | 15,10,66

Ярки | 44 | 11,50,41 | 65 | 11,60,30 | 46 | 12,60,53

Все поголів’я | 314 | 11,60,21*** | 302 | 12,00,20*** | 211 | 13,00,24

Ця закономірність спостерігається у кожній статевій і віковій групі досліджених тварин. По групах овець з кремовим жиропотом руна середній вміст домішок

у постійній масі немитої вовни коливається від 11,7 до 15,1 %, а світлим – від 11,2 до 13,2 (менше на 1 % (P >0,99)) і білим – від 10,2 до 12,5 % (менше на 1,5 % (P>0,999)).

Таблиця 9

Забрудненість по довжині зовнішньої і внутрішньої

зон штапелю (%) та колір жиропоту руна мериносів

Статева і вікова група овець | Колір жиропоту

білий | світлий | кремовий

n | n | n

Забрудненість по довжині зовнішньої зони штапелю, %

Барани-плідники | 45 | 40,91,09 | 38 | 41,71,55 | 25 | 42,31,73

Ремонтні барани | 74 | 43,20,89 | 72 | 43,70,96 | 56 | 44,41,10

Однорічні барани | 64 | 45,90,96 | 51 | 46,60,99 | 47 | 47,81,22

Вівцематки | 25 | 41,70,62 | 25 | 42,21,16 | 10 | 44,11,65

Переярки | 62 | 48,51,08* | 51 | 49,61,25 | 27 | 52,61,59

Ярки | 44 | 53,71,36 | 65 | 54,41,16 | 46 | 56,11,46

Все поголів’я | 314 | 45,80,50*** | 302 | 47,10,55 | 211 | 48,50,72

Забрудненість по довжині внутрішньої