Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна

АРХИПЕНКО ЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНА

УДК 811.161.2’373, 613:811.111.”19”

ІНШОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: ЕТАПИ І СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ
(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЦИЗМІВ У ПРЕСІ
КІНЦЯ ХХ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник | кандидат філологічних наук, професор Муромцев Ігор Вікторович, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, професор кафедри української мови

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, доцент Стишов Олександр Анатолійович, Київський національний лінгвістичний університет, завідувач кафедри фонетики і граматики слов’янських мов

кандидат філологічних наук, доцент Сергєєва Галина Анатоліївна, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри іноземних мов №1

Провідна установа | Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра сучасної української мови, м.Київ

Захист відбудеться 22.04.2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.20 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл.Свободи,4, ауд.2-37.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м.Харків, пл.Свободи,4).

Автореферат розісланий 15.03. 2005р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Г.Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

До числа процесів, які активно діють у сучасній українській мові, належить процес запозичення іншомовної лексики, специфіка якого, безумовно, не вичерпується тільки його інтенсивністю. Активізація процесу запозичення відбувається на тлі інших, не менш активних процесів у галузі лексики, які знаходять своє втілення у публіцистичному стилі як найбільш проникному й відкритому для всіх новоутворень.

У кінці ХХ на початку ХХІ ст. більшу частину запозичень, які вільно використовуються в газетах й інших засобах масової інформації, становлять англіцизми, і це є характерним не тільки для української мови.

У мовознавстві проблема збагачення мови численними іншомовними словами розглядається у багатьох дослідженнях, присвячених змінам у її лексичному складі. Серед них слід виділити роботи О. Потебні, І. Огієнка, С. Семчинського, Ю. Жлуктенка, Л. Лисиченко, О. Муромцевої, Б. Ажнюка, О. Ахманової, Ю. Сорокіна, Л. Крисіна, Е. Хаугена, У. Вайнрайха. Значущість процесу запозичення іншомовної лексики в українську мову привернула велику увагу до нього з боку багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ ст. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових терміносистемах досліджують О. Лисенко, Г. Сергєєва; питання словотвірного освоєння запозичень є об’єктом уваги С. Рижикової, Л. Чурсіної; Д. Мазурик, О. Стишов і О. Тодор розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачування лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В. Симонок.

На сучасному етапі розвитку українського мовознавства принципового значення набуває питання про вироблення й удосконалення принципів та засад мовної політики, зокрема тих положень, що стосуються іншомовних запозичень. Інтенсифікація процесу запозичення й активна участь іншомовних слів у всіх основних мовних процесах сучасної української мови потребують не лише загального теоретичного осмислення, але й розробки конкретнішого механізму визначення етапів і ступенів адаптації запозичених лексем мовою-рецептором. Усебічний аналіз іншомовного слова, з’ясування доцільності та перспективності чи взагалі недоцільності його функціонування у мові і мовленні неможливе без звернення до мовленнєвої компетенції носіїв мови. Такий напрямок наукового дослідження проблеми освоєння іншомовних лексичних запозичень є важливим і актуальним.

Мета дослідження – вироблення варіанта підходів до розмежування етапів процесу запозичення, визначення ступеня адаптації іншомовного слова у мові та мовленні й принципів прогнозування його подальшої долі.

Дослідницькі завдання роботи:

- узагальнення відомостей про екстралінгвальні та лінгвальні причини лексичних запозичень із урахуванням причин запозичення, що у кінцевому результаті дозволяє прогнозувати, закріпляться вони у мові і мовленні чи ні;

- окреслення диференційних лінгвальних ознак кожного з етапів адаптації

іншомовних запозичень на різних рівнях мовної системи; визначення ступеня адаптації групи частотних англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. на основі їх лінгвальних ознак;

- аналіз групи частотних англіцизмів 6070 рр. ХХ ст. для визначення ступеня їх адаптації на основі переліку диференційних ознак і з’ясування залежності їх долі у кінці ХХ на початку ХХІ ст. від ступеня освоєності;

- проведення експерименту для визначення ступеня адаптації проаналізованих англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. пересічними носіями української мови;

- експериментальна перевірка ступеня адаптації англіцизмів 6070 рр. ХХ ст. пересічними носіями мови на сучасному етапі для підтвердження дієвості запропонованого підходу до прогнозування подальшої долі іншомовного запозичення.

Об’єктом нашого дослідження є новітні англіцизми кінця ХХ початку ХХІ століть (понад 650), вилучені з текстів української періодики й загальномовних словників української мови методом суцільної вибірки.

Предмет дослідження – визначення ступенів засвоєння англомовних запозичень на різних етапах їх уходження в українську мову з урахуванням лінгвальних та екстралінгвальних причин.

Джерельна база: фактичний матеріал взято з періодичних українських видань “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Слобідський край”, “Бізнес”, “Україна business”, “Галицькі контракти”, "Україна молода", "Політика і культура", "Молодь України" та загальномовних словників різних типів, що вийшли друком у кінці ХХ століття.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві на матеріалі лексики, запозиченої з англійської мови в кінці
ХХ на початку ХХІ ст., запропоновано й обґрунтовано підхід до визначення ступеня можливої адаптації іншомовного лексичного запозичення на різних етапах його освоєння мовою-рецептором. Визначено, розмежовано й схарактеризовано причини запозичень окремих тематичних груп лексики. Окреслено диференційні ознаки ступенів адаптації запозичених слів на різних рівнях мовної системи, враховуючи ознаки комунікативного характеру, властиві кожному з етапів процесу запозичення. Установлено, що ці ознаки у кінцевому результаті дають можливість з’ясувати доцільність, перспективність чи недоцільність лексичного запозичення й зробити прогноз стосовно його подальшої долі у мові-рецепторі. Уперше в українському мовознавстві застосовано методику психолінгвального експерименту для виявлення реального співвідношення ступеня адаптації іншомовного запозичення у мові та у мовленні, зокрема у мовленні пересічних носіїв мови, і зроблено висновок про те, що фіксація іншомовного запозичення у словнику української мови далеко не завжди свідчить про його повне освоєння у мові та у мовленні пересічного носія мови.

Дослідження має теоретичну значущість у світлі таких загальних лінгвістичних проблем, як розвиток мови й реалізація мови у мовленні. Результати дисертаційної роботи можуть бути корисними для подальшого ви-

вчення процесів адаптації запозичень в українській мові, вироблення критеріїв доцільності входження іншомовних лексем в українську мову та нормування її спеціальної лексики.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її результат може бути використано при мовному плануванні, у проведенні мовної політики. Матеріали дисертації можуть бути доцільними у практиці викладання української мови у вищих та середніх навчальних закладах, зокрема в курсах із лексикології, у роботі наукових семінарів, а також у лексикографії, при укладанні нових видань словників іншомовних слів.

Апробація роботи. Основні ідеї та положення дослідження знайшли відображення у доповідях на Міжнародній науковій конференції “Міжкультурні комунікації: реалії та перспективи” (Алушта, травень 2002 р.), на Міжнародній науковій конференції “Когнітивні сценарії комунікації на перехресті мов і культур” (Партеніт, вересень 2002 р.), на IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, квітень 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції "Міжкультурні комунікації: діалог і співробітництво" (Алушта, травень 2003 р.), на Міжнародній конференції „Міжкультурні комунікації: діалог і співробітництво” (Алушта, травень 2004р.), на Міжнародній науковій конференції „Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, жовтень 2004р.). Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (278 позицій), додатків словопокажчик англіцизмів, вилучених із преси кінця ХХ початку ХХІ ст., та анкети, заповнені респондентами у процесі проведення експерименту. Загальний обсяг роботи становить 313 сторінок, із них основний зміст дослідження
165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність і новизну, описано джерельну базу, визначено мету, завдання, предмет, об’єкт та методи дослідження, теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі „Іншомовні лексичні запозичення як явище сучасного українського узусу та предмет вивчення” розглядаються основні питання, пов’язані з метою й завданнями дослідження у працях науковців ХІХ початку ХХ ст., охарактеризовано нові підходи до проблеми запозичень у мовознавстві ХХ ст. та своєрідність сучасної мовної ситуації процесу запозичення англіцизмів.

Майже до кінця ХІХ ст. питання про доцільність чи недоцільність запози-чення, про його потрібність чи непотрібність розглядалося з позиції проблеми чистоти мови: вчені, громадські діячі того періоду прагнули довести можливість

заміни будь-якого запозиченого слова власним. Одним із перших, хто перекон-

ливо обґрунтував необхідність іншомовних запозичень, став І.Франко. Були вчені, які питання про доцільність чи недоцільність продовжували вирішувати з позицій мовного пуризму (І.Огієнко, І.Нечуй-Левицький, Б.Грінченко).

У ХІХ – на початку ХХ ст. велика увага приділялася причинам іншомовних запозичень, але, по-перше, не було чіткого поділу на причини екстралінгвальні та лінгвальні, не було достатньої деталізації кожного з типів причин, а, по-друге, у питанні про причини запозичення не було достатньо зорієнтованості на встановлення зв'язку причин запозичення з процесом освоєння слова у мові-рецепторі.

Тільки у другій половині ХІХ ст. почала розроблятися теорія асиміляції іншомовного запозичення. Так, А.Шлейхер висунув ідею поділу іншомовної лексики за ступенем її освоєності у мові на Fremdworter та Lehnworter. Класифікацію іншомовних слів за характером їх освоєння запропонував Я.Грот. Проблема ж поділу усього процесу освоєння іншомовного запозичення на етапи ще не ставилась.

В останніх мовознавчих дослідженнях, пов’язаних із проблемою запозичення, загальний процес освоєння іншомовного слова почали поділяти на окремі його етапи, що виділяються на основі ознак лінгвального характеру (роботи Л. Крисіна, В. Аристової, В. Симонок, Г. Сергєєвої та ін.). Але у цих роботах немає достатньо повного переліку таких ознак на всіх етапах освоєння іншомовного слова, немає послідовного пов’язування екстралінгвальних ознак, породжених різними причинами запозичення іншомовного слова, з його лінгвальною долею. Характеристика етапів не пов’язувалася безпосередньо з вирішенням питання про доцільність чи недоцільність запозичення, хоча такий зв’язок цілком очевидний, і послідовне його врахування має як теоретичний, так і практичний аспекти. Унаслідок цього ще не була зроблена спроба проаналізувати долю конкретних запозичених слів на основі їх диференційних ознак із урахуванням причин запозичення, екстралінгвальних і лінгвальних, характерних для різних етапів освоєння запозиченого слова.

Сучасні вчені при визначенні ступеня освоєності іншомовного слова орієнтуються на мову (факт закріпленості чи незакріпленості запозиченого слова у словнику), але не враховують фактично ступінь адаптації запозичення пересічними носіями мови, тобто у реальній мовленнєвій практиці, що не дає можливості зробити повний і вичерпний опис складного процесу освоєння іншомовних слів.

Термінологія у роботі вибудовується на основі поділу всього процесу запозичення на етапи адаптації слів іншомовного походження у мові, що запозичує. Початковий етап момент і початок процесу запозичення. Характеризується вибором способу запозичення: транслітерація, транскрипція. Цьому етапу властиве графічне переоформлення іншомовного слова, перехід від латиниці до кирилиці. Поглиблений етап адаптації функціонування та використання іншомовного слова у мовленні. На цьому етапі відбувається співвіднесення з граматичними категоріями української мови, виявляються пара-

дигматичні зв’язки: полісемія, синонімія, антонімія. Етап повної адаптації --

лексикографічна обробка, регламентація; на цьому етапі з’являються похідні від запозичених основ, відбувається селекція визначення понять, входження до граматичної системи української мови.

Яскравою рисою сучасної мовної ситуації є інтенсивне запозичення англіцизмів, що є характерним не тільки для української мови. Активізація процесу запозичення викликає перенасиченість англіцизмами текстів
мас-медіа.

Відповідно до широти вживання англіцизми у сучасному українському узусі ми поділяємо на дві групи: загальновживані англіцизми та англіцизми з обмеженою сферою вживання. Група загальновживаних англіцизмів включає в себе чотири основні категорії слів: давні англіцизми; колишні екзотизми; слова, у яких з'явилися на українському ґрунті нові значення; новітні англіцизми. Групу англіцизмів із обмеженою сферою вживання поділяємо на дві підгрупи: спеціальні та сленгізми/жаргонізми. Англо-американські сленгізми/жаргонізми сьогодні зазнають впливу такого соціального явища, як мода, і є відображенням певних факторів попиту на все американське: популярну музику, одяг, їжу тощо. У сучасному українському узусі виділяємо групи англійських сленгізмів/ жаргонізмів, різних за семантикою, поширеністю та структурною оформленістю.

У другому розділі „Визначення ступеня адаптації іншомовних лексичних запозичень у мові і мовленні” запропоновано підхід до визначення ступеня адаптації іншомовних запозичень у мові і мовленні на основі поділу всього процесу запозичення на три етапи, для кожного з яких розроблено свій перелік диференційних ознак на всіх рівнях мовної системи. Процес освоєння іншомовних слів досліджували Ю. Жлуктенко, О. Муромцева, С. Рижикова, Г. Сергєєва та ін., зосереджуючи увагу як на окремих рівнях адаптації, так і на розгляді процесу адаптації в цілому.

У першому підрозділі „Причини іншомовних запозичень і зв’язок цих причин із диференційними ознаками запозичень” з’ясовуються екстралінгвальні та лінгвальні причини запозичення іншомовних слів у діахронічному і синхронічному аспектах, оскільки для кожної епохи характерним є свої причини запозичення, які з часом змінюють одна одну. Але є й причини, характерні для всіх епох, тобто є причини постійні і змінні.

Екстралінгвальні причини, які викликали таке бурхливе зростання запозичень у досліджуваний період, поділяємо на п’ять основних груп: економічні, суспільно-політичні, культурні та культурно-побутові, наукові, соціально-психологічні.

Не менш важливими є лінгвальні причини, які роблять запозичення необхідним. Серед них виділяємо:

- відсутність слова для називання нового предмета, нового явища, поняття тощо (маркетинг, тендер, пейджер, макдоналдз, памперси, джек-пот, дисплей, оп-арт, сканер, пірсинг, кастинг, супермаркет, імпічмент, хакер, байкер,);

- потреба у слові, у називанні для усунення непорозуміння між партнерами (інвестор, дивіденд, дефолт, трейдер, брокер, ф’ючерс, дисконт, менеджер);

- потреба у позначенні комунікативно актуального поняття: якщо поняття тор-

кається життєво важливих інтересів людей, то і слово, що його позначає, стає загальновживаним (ваучер, рекет, омбудсмен, клон, маркетинг). Із часом комунікативна актуальність поняття може втрачатися і, відповідно, слово виходить із центру мовленнєвого спілкування на периферію (ваучер);

- необхідність у розмежуванні змістовно близьких, але все ж різних понять (стиліст – гример, брифінг – прес-конференція, дилер – торговець);

- необхідність спеціалізації понять у тій чи іншій сфері (превентивний попереджувальний , аудитор – бухгалтер-ревізор, метчинг – вирівнювання);

- тенденція до заміни словосполучень і описових зворотів однослівними найменуваннями (саміт – зустріч на найвищому рівні; лейбл – товарна етикетка з фірмовим знаком; ремікс – новий варіант, переробка старої мелодії, пісні);

- тенденція до закріплення запозичень, які можна об’єднати у певний лексичний ряд, базуючись на їх загальному значенні й повторюваності будь-якого одного структурного елемента (слова з компонентом -мен: шоумен, бізнесмен, клубмен;
-мейкер: відеомейкер, іміджмейкер, ньюс-мейкер, слова, з суфіксом -ер (-ор), що називають особу, яка здійснює яку-небудь діяльність: дилер, рієлтер, дистриб’ютор, брокер, інвестор, дизайнер, байкер, кілер);

- наявність у мові-рецепторі усталених термінологічних систем, які обслуговують ту чи іншу галузь (наочним прикладом може слугувати система позначень в електронно-обчислювальній техніці – ця сфера обростає все новими іншомовними, англійськими за походженням, номінаціями (сканер, принтер, Інтернет, ноут-бук, курсор, ксерокс, плотер, веб-сайт, веб-дизайн, байт);

- потреба в нових номінаціях як данина моді, престижності, підвищенню власного авторитету в очах оточення (грумінг, фриндж).

Зовнішні причини запозичення вступають у взаємодію з мовними причинами, створюючи набір екстралінвальних і лінгвальних причин, які сприяють запозиченню слів із однієї мови в іншу. За значущістю ці причини різні: серед них є причини облігаторні і факультативні. Наприклад, облігаторною для досліджуваного періоду є така причина, як наявність культурних і творчих зв’язків окремих регіонів або міст різних країн, а форми цих зв’язків факультативні (туристичні подорожі, фестивалі, ярмарки тощо).

Екстралінгвальні причини запозичення формують певні лінгвальні тенденції. Екстралінгвальні і лінгвальні причини пов’язані нерозривно, причому в деяких випадках екстралінгвальні причини запозичення можна вважати екстралінгвальною ознакою запозичення. Такою ознакою, наприклад, є комунікативна актуальність поняття, що лежить в основі значення запозиченого слова й пов’язана з актуальністю самого об’єкта номінації.

У другому підрозділі „Етапи і ступені адаптації англіцизмів (їх диференційні ознаки)” запропоновано класифікацію ознак асимільованості іншомовного запозичення в українській мові, основану на поділі усього процесу адаптації на три етапи: початковий, поглиблений і етап повного освоєння іншомовного слова. Кожен етап характеризується певним переліком диференційних ознак запозиченого слова. Ознаки ці стосуються всіх рівнів мов-

ної системи, а саме: 1) фонетичного, у тому числі графіки й орфографії;

2) лексико-семантичного; 3) морфологічного, у тому числі й словотвору;
4) семантичного, а також рівня мовленнєвого, комунікативного. Наприклад, визначення ступеня освоєння іншомовного слова на рівні морфеміки та словотвору передбачає урахування диференційних ознак трьох етапів. Для початкового етапу освоєння іншомовного слова є характерним:

1) коливання у сприйнятті структури іншомовного слова;

2) зміна морфемної членованості іншомовних слів у мові-рецепторі, опрощення (busіness-бізнес, detention – детеншен):

а) утворення одного слова зі словосполучення (lease holder – лізгольдер,
on call – онколь, cover note – ковернот, leverage lease – левереджліз);

б) більший ступінь злиття компонентів складного слова, що пишеться у мові-джерелі через дефіс (over-boat – овербот, over-draft – овердрафт,
off-shore – офшор, time-sheet – таймшит);

3) утворення нового слова в результаті переходу із однієї частини мови в іншу без використання словотвірних афіксів (конверсія, субстантивація) (off-shore (прикм.) офшор (ім.)).

Поглиблений етап освоєння запозиченого слова передбачає:

1) виділення однакових компонентів у групах запозичених слів, об’єднаних схожістю кінцевих елементів, – іменники на -ер, -ор, -мент, -инг, (-iнг), -нес, -лес (демпінг, лізинг, маркетинг, моніторинг);

2) подальший розвиток кінцевих компонентів у ролі нових суфіксоїдів, подекуди суфіксів, іншомовних слів в українській мові (фітнес, топлес).

Етап повного освоєння запозиченого слова передбачає:

1)

2)

3)

У такий же спосіб розроблено диференційні ознаки трьох етапів адаптації іншомовних слів на фонетичному, графічному, орфографічному, словотвірному, лексико-семантичному, синтаксичному, комунікативному рівнях мовної системи.

Кожному етапу освоєння іншомовного слова відповідає певний ступінь адаптації: для початкового етапу він низький, для поглибленого етапу – середній, а для етапу повного освоєння – найвищий. Якщо ж у слові наявні всі диференційні ознаки одного етапу і деякі ознаки другого етапу, має місце явище синкретичного характеру. Наявність таких явищ закономірна й зумовлена континуальним характером мови в цілому. Для позначення цих випадків вико-

ристовуємо такі терміни: ступінь нижчий за середній і ступінь вищий за середній.

Іншомовні слова, які характеризуються середнім, вищим за середній і найвищим ступенем освоєння, мають перспективи для закріплення у мові й можуть бути доцільними запозиченнями.

Визначивши екстралінгвальні та лінгвальні причини запозичення на сучасному етапі, встановивши диференційні ознаки освоєння іншомовного слова на кожному з мовних рівнів для кожного етапу запозичення, можна констатувати, що чим більше аргументованих мовних і позамовних причин, які викликали появу даного слова у мові-рецепторі, і чим більше диференційних ознак поглибленого етапу та етапу повного освоєння має іншомовне слово, тим вищий ступінь освоєння його у мові й, зрештою, доцільніше його запозичення. Цей висновок може бути скоригований із урахуванням ступеня спеціалізованості конкретної лексичної одиниці.

Практичне використання запропонованого принципу визначення ступеня адаптації іншомовних слів на основі їх лінгвальних диференційних ознак здійснене на матеріалі низки англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст., вилучених із мови преси, подається у третьому підрозділі „Визначення ступеня адаптації англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. (на матеріалі словників і преси)”.

Для визначення ступеня адаптації англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. було проведено дослідження за трьома напрямками: 1) вибірка іншомовних слів, які з’явилися в україномовній пресі у кінці ХХ на початку ХХІ ст.; 2) аналіз відображення цих лексем у сучасних словниках іншомовних слів та у тлумачних словниках кінця ХХ початку ХХІ ст.; 3) аналіз уживання нових іншомовних слів у мовленні реальних носіїв мови ( на основі анкетування студентів).

Період для вивчення англіцизмів було обрано невипадково. Нас цікавило, як змінився лексичний склад мови у роки радикального повороту в політичному, економічному, культурному й соціальному житті нашого суспільства.

Аналіз частотності вживання новітніх запозичень із англійської мови в україномовній пресі показує, що найбільш уживаними виявились англіцизми, запозичені для характеристики нових економічних відносин: бізнес, бізнесмен, дилер, менеджер, офіс, офшор, лізинг, рієлтер, менеджмент, маркетинг, бартер; англіцизми, які вживаються у сфері політичного життя: брифінг, лобі, саміт, імпічмент, а також слова, які належать до різних сфер діяльності: спонсор, рейтинг, продюсер, моніторинг, тинейджер, кілер, іміджмейкер, комп`ютер, Інтернет, сканер, файл, байт. Найчастотніші: бізнес, бізнесмен, офіс, дилер, менеджер, комп’ютер, Інтернет, брифінг, спонсор, рейтинг.

Більшість нових іншомовних слів, які були виявлені завдяки вибірці з украї-номовної преси, зафіксовано у словниках останніх років. Але цей факт ще не го-ворить про повне закріплення слів в українському мовленні. Це свідчення того, що слово з’явилося в українській мові, доволі часто вживається у писемному мовленні, звучить із екранів телевізорів, а отже, може бути зафіксоване у слов-никах. Але тільки після детального вивчення таких лексем, з’ясування доціль-ності чи недоцільності їх запозичення, вони можуть бути подані у тлумачних

словниках української мови у всій різноманітності їх значень і зв’язків.

Наступний етап нашої роботи полягає у детальному аналізі окремих лексич-

них запозичень, зафіксованих і ще не зафіксованих сучасними словниками української мови, для того щоб з’ясувати ступінь освоєння у мові і мовленні частотних слів (узято слова, вилучені з газетних статей), а потім зробити висновок про перспективність їх уходження в українську мову.

Для розв’язання цієї проблеми аналізуємо слово за такою схемою:
1) визначення причин, які викликали появу іншомовного слова в українській мові; 2) порівняльний аналіз англійського слова та його українського прототипу за українським і англійським словниками щодо з’ясування співвідношення значень цього слова в англійській та українській мовах, а також установлення системних зв’язків англіцизму в мові, що запозичує (уведення його до синонімічних рядів української мови, дериваційна активність іншомовного слова); 3) аналіз характеру й ступеня фонетичного, графемно-орфографічного, морфологічного та словотвірного освоєння англіцизмів; 4) аналіз уходження англіцизмів у мову і мовлення (на основі експерименту).

Із періодичної преси нами було вилучено близько 650 новітніх англіцизмів, список яких подано у додатку І (Словопокажчик англіцизмів, вилучених із преси кінця ХХ – початку ХХІ ст.). Для детального аналізу, як уже було сказано, узято найбільш уживані англіцизми. По-перше, це слова, які активно використовуються у сфері нових економічних (ринкових) відносин та вийшли за межі економічного термінологічного поля й часто зустрічаються у газетних статтях, у повсякденному усному мовленні: бізнес, бізнесмен, маркетинг, офіс, дилер, лізинг, рієлтер, офшор. По-друге, це англіцизми, які належать до сфери політики: брифінг, саміт. Це також слова, які вийшли за межі наукових термінів: моніторинг, Інтернет, і ті, які відображають різноманітні сфери повсякденного життя: тинейджер, кілер, фриндж.

Подані англіцизми можуть бути умовно поділені на дві групі: 1) слова, які раніше вживалися в українській мові як екзотизми; 2) нові слова, які з`явилися в українській мові протягом останнього десятиріччя й тільки входять до її системи.

У роботі ми розглядаємо слова-екзотизми, що існували в українській мові протягом 10–30 років як найменування західних реалій, які, у зв’язку із запозиченням цих реалій, зараз претендують на закріплення в українській мові вже як іншомовні запозичення.

Як приклад аналізуємо слово офіс, яке вперше зафіксоване у
СІС1 1974р. у значенні “у англомовних країнах – контора, канцелярія, служба”. Екстралінгвальна причина запозичення – поява в Україні нових організацій, контор у зв`язку з розвитком бізнесу. Лінгвальною причиною запозичення є конкретизація й спеціалізація значення власних слів.

У перекладі з англійської офіс (англ. оffice) означає: 1) служба, посада;
2) обов`язок; 3) контора, канцелярія; 4) відомство, міністерство, управління;
5) послуга; 6) церковна служба; 7) множ. служби біля будинку [АУУАС2].
В українську мову слово офіс запозичується тільки у значенні “установа;

______________________________________________________________________

1СІС – Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К., Гол. Ред. УРЕ, 1974.

2АУУАС – Англо-український, українсько-англійський словник / За редакцією Ю.О.Жлуктенка. – К., 1998.

контора, канцелярія якої-небудь фірми, підприємства” [ВТССУМ1], причому слова контора і канцелярія є його синонімами. Унаслідок процесу запозичення відбувається семантичний перерозподіл значення. Українською мовою запозичується тільки один лексико-семантичний варіант англійського етимона: “У неофіційній обстановці, за “круглим столом” та кавою в новому затишному офісі Луганського земляцтва керівники земляцтв обмінювалися досвідом, ділилися своїми успіхами, шукали нові шляхи співробітництва” (“Урядовий кур`єр”, 2000р., №173, с. 8).

Мабуть, найближчим синонімом слова офіс є лексема контора, яке має значення “адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи чи окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями; примі-щення, де перебуває такий відділ або установа” [ВТССУМ]. Але ці слова на су-часному етапі розвитку суспільства мають різні сфери вживання. Ми спосте-рігаємо необхідність розмежовувати змістовно близькі, але не тотожні поняття (конкретизація власного поняття), а також необхідність спеціалізації поняття. Так, англіцизм офіс служить назвою для робочих приміщень комерційних фірм, закладів, нових компаній. Лексема контора позначає робочі приміщення у державному секторі. Винятком є словосполучення брокерська контора. Крім того, слово контора може вживатися з негативно оціночним значенням.

Синонім канцелярія, що позначає “відділ установи, який веде діловодство” [ВТССУМ], порівняно зі словом офіс має вужче значення. А лексема заклад має значення “установа з певним штатом службовців і адміністрацією, що працюють у якій-небудь галузі освіти, науки, культури й т. ін.” [ВТССУМ], що значно ширше за значення слова офіс. Слова офіс, канцелярія, заклад співіснують у мові як синоніми.

У фонетико-графічному відношенні слово офіс передано транскрипційним способом; функціонує варіант написання з однією літерою “ф”, що є нормою для української мови (в англійській мові слово оffice пишеться з подвійною “f”). Ознакою іншомовності є наявність звука [ф] у корені слова. У цьому й інших словах іншомовний характер звука [ф] слід ураховувати лише з позиції історії слова, а не з позиції оцінки його в сучасній українській мові. Тому вважаємо, що з фонетичного погляду слова з цим компонентом можна вважати цілком освоєними (навряд чи можуть вони підлягати яким-небудь змінам).

У морфологічному відношенні лексична одиниця офіс запозичується як іменник і набуває всіх ознак цієї частини мови, характерних для мови-рецептора. До того ж основа слова офіс є похідною, що сприяє утворенню нових (похідних) слів, зокрема прикметника офісний: “У магазині – широкий асортимент товарів для учнів і вчителів, шкільного, офісного приладдя, підручників, навчально-мето-дичної літератури” (“Урядовий кур’єр”, 2000р., №136, с.4). Можна сказати, що англіцизм офіс у цілому перебуває на етапі повної адаптації, практично освоєний на всіх рівнях мовної системи, має увесь перелік ознак, необхідних для закріплен-ня його у мові й характеризується вищим за середній ступенем адаптації, що дає

______________________________________________________________________

1ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і головний редактор В.Т.Бусел. К.; Ірпінь, 2001.

можливість зробити висновок про доцільність цього запозичення.

Таким же чином проаналізовано й інші високочастотні у мові преси кінця ХХ початку ХХІ ст. англіцизми. Результати їх аналізу за ступенями адаптації на різних рівнях мовної системи подано у зведеній таблиці.

Фрагмент зведеної таблиці ступенів адаптації англіцизмів
кінця ХХ ст. на різних рівнях мовної системи

Слова | Рівні мовної системи | Комуніка-тивний

Фонетичний із урахуванням графіки і орфографії | Лексико- семантичний | Морфологіч-ний із ураху-ванням словотвірного

бізнес | в | с | в | в

бізнесмен | в | с | в | с

офіс | в | с | в | в

маркетинг | с | в | в | н

лізинг | с | в | с | н

офшор | н | с | с | н

дилер | в | с | в | с

рієлтер | н | н | в | н

брифінг | с | с | с | с

саміт | с | с | н | с

моніторинг | с | н | с | н

Інтернет | с | в | с | в

тинейджер | н | н | с | с

кілер | в | в | в | в

бартер | в | в | в | в

Ці результати дозволили зробити такі висновки: процес освоєння іншомовного запозичення на різних рівнях мовної системи проходить переважно нерівномірно: порівняно невелика кількість слів освоюється рівномірно, тобто характеризується одним і тим же ступенем адаптації на всіх рівнях мовної системи. Є підстави для висновку про те, що найлегше й найшвидше слово освоюється у граматичному та словотвірному відношенні, але це потребує подальших досліджень. Вважається, що включення іншомовного запозичення до словника української мови є ознакою його закріплення у мові, що сприймається зазвичай як свідчення повного освоєння цього запозичення. Але проведений аналіз лінгвальних ознак низки англіцизмів, уключених до ВТССУМ, показує, що деякі з них не досягли навіть середнього ступеня лінвальної адаптації (тинейджер, рієлтер). Високого ступеня адаптації за всіма лінгвальними параметрами досягли слова офіс, кілер, бартер.

У четвертому підрозділі „Результати експериментальної перевірки освоєних деяких англіцизмів пересічними носіями мови” з метою виявлення реального ступеня адаптації іншомовних слів у мові було проведено лінгвістич-ний експеримент. Його проведення було здійснено на основі принципів і методів психолінгвальних експериментів, розроблених у працях вітчизняних та зарубіжних учених (Н. Бутенко, Б. Ажнюк, Л. Масенко, Г. Залізняк, Ч. Осгуд, А. Клименко, А. Залевська, Ю. Караулов). При цьому було враховано якісний і кількісний склад респондентів, спосіб і форму його проведення (опитування у формі анкетування).

При обробці анкети визначається ступінь уходження іншомовних запозичень у мовлення пересічного носія мови насамперед тим, наскільки добре респонденти (студенти віком 17-20 років, які генетично є представниками різних соціальних верств) знають значення запропонованих слів. Ураховувалися такі критерії: знають точно (одне, всі значення); знають приблизно; узагалі не знають.

Результати експерименту подано в таблиці:

Слова | Кільк.знач.

в укр. мові | Ступінь освоєння новітніх іншомовних запозичень

знають | не знають узагалі

точно | при-

близно

одне знач. | усі знач.

маркетинг | 1 | 11 | 75 | 14

лізинг | 1 | 26 | 46 | 28

менеджер | 2 | 43 | 1 | 30 | 26

дистриб’ютор | 1 | 11 | 70 | 19

дилер | 3 | 40 | 38 | 22

бартер | 1 | 61 | 37 | 2

офіс | 1 | 52 | 43 | 5

офшор | 1 | 52 | 9 | 39

продюсер | 2 | 37 | 3 | 46 | 14

холдинг | 1 | 1 | 11 | 88

моніторинг | 1 | 25 | 10 | 65

комп’ютер | 1 | 85 | 13 | 2

Інтернет | 1 | 86 | 14

брифінг | 1 | 22 | 16 | 62

саміт | 1 | 27 | 57 | 16

кліпмейкер | 1 | 85 | 5 | 10

іміджмейкер | 1 | 54 | 35 | 11

дизайнер | 1 | 63 | 30 | 7

Отже, щодо використання іншомовних запозичень у мовленні можна говорити про великий розрив між їх функціонуванням у пресі та освоєнням пересічними носіями мови. Так, експериментальна перевірка знання респондентами значень 18-ти англіцизмів, що найчастіше зустрічаються у мові газет, зафіксованих (крім слів іміджмейкер і кліпмейкер) у ВТСУМ, показала, що тільки 11 слів (61%) бартер, комп’ютер, Інтернет, офіс, офшор, дизайн, менеджер, дилер, кліпмейкер, іміджмейкер, продюсер виявилися семантично й частково орфографічно освоєними шістдесятьма відсотками інформантів на 90%. Ступінь граматичної адаптації слів у цьому випадку не перевірявся. Решта 7 слів саміт, брифінг, моніторинг, дистриб’ютор, маркетинг, холдинг, лізинг виявилися частково освоєними приблизно п’ятнадцятьма-двадцятьма відсотками інформантів.

Як бачимо, ступінь адаптації іншомовного слова в реальному повсякденному мовленні залишається низьким. Але для більшої вірогідності такого висновку було проведено опитування цих же респондентів щодо частоти вживання іншомовних слів у повсякденному мовленні. Виявилося, що із 100 інформантів ніхто не вживає часто новітні англіцизми у своєму мовленні, 20% опитаних уважають, що вони використовують їх доволі часто; 80% використовують іншомовні слова у мовленні, але рідко, коли неможливо по-іншому висловити свою думку.

Виходячи з даних анкети й результатів опитування, можна зробити загальний висновок про великі розбіжності щодо семантичного й орфографічного освоєння англіцизмів у пресі та активному мовленні.

У третьому розділі „Спроба прогнозування перспектив адаптації іншомовних лексичних запозичень” для підтвердження ефективності запропо-нованого підходу до визначення доцільності чи недоцільності запозичення й перспективності прогнозування на цій основі долі сучасних запозичень (англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст.) ми застосували такий підхід до аналізу англіцизмів 60–70-х років ХХ ст., доля яких в українській мові вже відома.
Аналіз англіцизмів 60–70-х років ХХ ст. за тією ж схемою, яка була використана для аналізу в ІІ розділі дисертації, на основі їх диференційних лінгвальних ознак, які мають об’єктивний характер для усього процесу освоєння іншомовного запозичення, і результати експериментальної перевірки ступеня їх комунікативної адаптації показують, що прогнозувати їх долю можливо.

Аналіз результатів експериментальної перевірки ступеня семантичної адаптації вісімнадцяти англіцизмів 60–70-х років підтвердив зроблений на матеріалі англіцизмів кінця ХХ початку ХХІ ст. висновок, що включення іншомовного слова до словника української мови ще не означає, що воно семантично повністю освоєне пересічними носіями мови.

Слова |

Кільк.значень

в укр. мові | Ступінь освоєння іншомовних слів

60 70 -х років ХХ ст.

знають | не

знають

узагалі

точно |

при-

близно

одне значення | всі

значення

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

кемпінг | 1 | 9 | 71 | 20

мотель | 1 | 19 | 80 | 1

круїз | 1 | 52 | 48

стюардеса | 2 | 94 | 4 | 2

шоу | 2 | 88 | 10 | 2

секс | 2 | 97 | 2 | 1

стриптиз | 3 | 96 | 3 | 1

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

рокер | 2 | 83 | 6 | 11

пресинг | 2 | 42 | 10 | 48

аутсайдер | 5 | 49 | 8 | 43

стопер | 2 | 10 | 90

бізнес | 1 | 96 | 3 | 1

лазер | 2 | 80 | 9 | 2 | 9

супермен | 2 | 54 | 44 | 2

джинси | 1 | 98 | 1 | 1

тинейджер* | 1 | 93 | 5 | 2

боді-шоу** | 1 | 64 | 6 | 30

уїк-енд | 1 | 95 | 3 | 2

Так, із числа цих 18-ти слів на 80-100% освоєними є значення тільки
10-ти слів; значення 5-ти слів знають точно 40-60% носіїв мови, значення слів кемпінг і мотель більшість респондентів знають приблизно, а значення слова стопер носії мови знають мало. Найбільш освоєними з точки зору семантичного усвідомлення виявились запозичення стюардеса, шоу, секс, стриптиз, ти-нейджер, бізнес, лазер, рокер, джинси, уїк-енд. Такий високий ступінь семан-тичної адаптації, на наш погляд, є наслідком комунікативної актуальності цих слів, дії причин екстралінгвального і лінгвального характеру, які сприяли їх за-позиченню, а також наслідком уже тривалого функціонування в українській мові.

Отже, на підставі навіть даних тільки про семантичну адаптацію слова у мовленні можна робити прогнози хоча б про найближчу долю окремих слів у сфері реального спілкування.

Перенасичення української мови іншомовними запозиченнями неминуче призводить до пуристичних настроїв і в суспільстві, і в колі лінгвістів. Якщо на початковому етапі