ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

АКСЬОНОВА Олена Петрівна

УДК: 372. 879. 6

ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Тернопіль – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, доцент

Денисенко Нінель Федорівна,

Запорізький обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти, завідувач кафедри

реабілітаційної педагогіки і здорового способу

життя, м. Запоріжжя.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Сущенко Людмила Петрівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.Драгоманова, завідувач кафедри фізичної реабілітації, м. Київ;

кандидат наук з фізичного виховання та спорту

Омельяненко Інна Олександрівна,

Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка, доцент кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання, м. Тернопіль.

Провідна установа - Прикарпатський національний університет

ім.В.Стефаника, Міністерство освіти і науки України, кафедра теорії і методики фізичної культури, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться 27 травня 2005 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д58.053.01 в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

Автореферат розіслано 27 квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний рівень розвитку суспільства активізує наукові дослідження, які спрямовані на вирішення проблем формування і зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Реальний стан здоров’я декількох поколінь свідчить про те, що вирішення державного завдання щодо його формування залишається на декларативному рівні. За даними статистичних звітів навчальних закладів Запорізької області, кількість учнів молодшого шкільного віку, які належать до спеціальної медичної групи, становить 30 - 35 %, середнього шкільного віку аналогічної групи – 60 - 68 %.

Багатьма українськими і російськими вченими, педагогами, фізіологами, медиками (М.Амосовим, Г. Апанасенком, І. Аршавським, Е. Булич, Н.Денисенко, А. Маркоросян, І. Муравовим та іншими) було визначено унікальний вплив фізичної культури на здоров’я дитини. Однак, очевидним є те, що більшість учнів не вірять у значущість засобів фізичного виховання. Фізкультурна активність не стала для них основним компонентом способу життя. За науковими даними, причиною низького рівня здоров’я школярів вважається зниження особистої зацікавленості фізичним самовдосконаленням (А. Сватьєв, Л. Сущенко та інші).

Спираючись на теоретичні висновки ряду досліджень (Л. Волкова, Е.Вільчковського, Н.Денисенко, О. Дубогай, Т. Круцевич, Б. Шияна та інших) і на результати аналізу фізичного виховання учнів у шкільній практиці, встановлено розбіжність між реальним станом особистої фізичної культури школярів і об’єктивними вимогами суспільства, між потребою школяра у високому рівні фізичної культури та стилем педагогічної діяльності вчителів фізичної культури, який зорієнтований на виконання фіксованих нормативів. Формування фізичної культури школяра не є метою діяльності вчителів фізичної культури. Виходячи з даних суперечностей, цілі і зміст педагогічного процесу вимагають створення такої моделі фізичного виховання, яка б сприяла формуванню фізичної культури учнів, забезпечуючи їхню орієнтацію на творче зростання і фізичне самовдосконалення. У цьому контексті в умовах класно-урочної системи найбільш раціональним, на нашу думку, вважається диференційоване навчання.

Проблемі диференціації навчання учнів у процесі їхнього фізичного виховання присвячені наукові дослідження В. Арєфьєва, 1980 р.; С. Ріпи у співавторстві, 1980 р.; Т. Круцевич, 1981 р.; Л.Волкова, 1984 р.; О. Дубогай, 1986 р.; Т. Петровської, 1989 р.; Н. Москаленко, 1992 р.; Ю. Вавілова у співавторстві, 1995 р. та інших. Однак, у цих працях, як і в більшості інших, не здійснено акцент на особистісно зорієнтований підхід до учнів, який реалізується на засадах поетапного виявлення і розвитку потенційних можливостей кожного учня у процесі його усвідомленої пізнавальної активності (Ш. Амонашвілі, Г. Балл, І. Бех, Б. Вульфов, С. Подмазін, А. Сущенко та інші). Висновки означених досліджень дозволили занести до переліку значущих для диференційованого фізичного виховання особливостей учнів такі категорії, як інтерес, мотив, рефлексія, воля. Саме тому чисельні дослідження спрямовані на вирішення проблеми формування в учнів потреби у систематичному фізичному самовдосконаленні й зазначають актуальність розробки методики фізичного виховання, адекватної потребам і можливостям кожного учня (В. Зобков, М. Козленко, О.Козленко, Б.Коссов у співавторстві., Н. Хоменко, Т. Цюпак та інші).

Недостатня розробленість проблеми формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання знижує його ефективність, обмежує штучними рамками. З приводу цього в учнів знижується інтерес до фізкультурної активності, що є причиною несформованої потреби у власному систематичному фізичному вдосконаленні.

Актуальність проблеми, недостатня методична і практична розробленість у контексті особистісно зорієнтованого підходу до її розв’язання, потреби практики зумовили вибір теми дослідження: “Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЗОІППО) у процесі розробки теми “Професійне становлення педагогічних працівників”. Тема дисертації затверджена Науковою Радою ЗОІППО (протокол № 2 від 11 квітня 2003 р.) і координаційною Радою АПН України (протокол № 7, від 23. 09. 2003 р.).

Об’єкт дослідження: процес фізичного виховання учнів початкової школи.

Предмет дослідження: технологія формування фізичної культури учнів початкової школи у процесі диференційованого навчання.

Мета дослідження: на основі розробленої моделі обґрунтувати та експериментально перевірити технологію формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1) на основі аналізу проблеми формування фізичної культури учнів початкової школи в науково-методичній літературі розкрити сутність поняття “Формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання”;

2) виявити стан сформованості фізичної культури учнів початкової школи в контексті диференційованого навчання;

3) обґрунтувати модель формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання і розробити відповідну технологію;

4) здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності технології формування фізичної культури учнів початкової школи.

Відповідно до поставлених завдань були використані методи дослідження:

а) теоретичні: вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури і узагальнення одержаної інформації з метою розкриття сутності диференційованого підходу до навчання, виховання учнів у теоретико-методичному і загально-педагогічному аспектах; аналіз та узагальнення експериментальних даних, навчальних програм, робочих планів вчителів фізичної культури для визначення історико-педагогічного аспекту проблеми диференційованого навчання учнів у процесі фізичного виховання, а також визначення дефініції “формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання”;

б) емпіричні: анкетування, бесіди, інтерв’ювання; тестування; експертні оцінки, спостереження діяльності вчителів і учнів, самоспостереження, педагогічний експеримент для визначення рівнів сформованості фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання;

в) статистичні: статистичний аналіз результатів експерименту з метою відстеження динаміки рівнів сформованості фізичної культури учнів початкової школи та встановлення наукової достовірності отриманих результатів дослідження.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становили ідеї гуманізації освіти; висновки психолого-педагогічних досліджень з проблеми індивідуалізації та диференціації навчання, виховання учнів; результати досліджень спеціалістів у галузі фізичного виховання щодо пріоритетної ролі фізичної культури в гармонійному розвитку особистості, медиків, психологів про необхідність врахування типологічних особливостей учнів під час їхньої урочної діяльності з фізичного виховання; тлумачення здоров’я як культурної цінності в розвитку людини та суспільства; основні положення Законів України “Про освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, Державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження. Вперше науково обґрунтовано модель формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання, основними компонентами якої є: види диференціації процесу формування фізичної культури учнів відповідно до показників біологічного, психічного і особистісного потенціалів їхнього розвитку; диференційовані педагогічні завдання у процесі фізичного виховання учнів відповідно до змісту навчальної діяльності; рівні формування фізичної культури учнів початкової школи. Розроблено технологію формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання, яка містить: диференційовані педагогічні завдання за двома компонентами діяльності (освітнім і тренувальним); комплекс методів і засобів навчання, спрямованих на формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференціації (метод гнучкого включення, методи різночасових і різнопросторових стартових положень, метод диференційованого варіювання); систему оцінювання учнівських досягнень у процесі реалізації кожного педагогічного завдання за певними видами диференціації (за рівнем фізичної підготовленості учнів, рівнем сформованості в них рухових умінь, навичок, типом ставлення учнів до певного предмета діяльності); дістали подальшого розвитку зміст поняття “особиста фізична культура учнів”, критерії, показники і рівні сформованості фізичної культури учнів.

Практична значущість результатів дослідження визначається тим, що розроблені та впроваджені: програма формування фізичної культури учнів початкової школи “Наука бути здоровим”; методичний посібник “Орієнтовні плани-конспекти з фізичної культури для учнів різних вікових категорій”; циклограма професійно-педагогічної підготовки вчителів даного профілю з формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання; методичні рекомендації щодо проведення січневих і серпневих нарад з означеної проблеми (для інспекторів, методистів відділів освіти, для керівників закладів освіти, вчителів фізичної культури). Сформульовані у дисертації положення і висновки можуть бути використані в дошкільних навчальних закладах, загальноосвітніх школах, школах – інтернатах.

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні, розробці та впровадженні теоретичних аспектів моделі і технології формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання; методичних рекомендацій для керівників районних методичних об’єднань вчителів фізичної культури шкіл, шкіл-інтернатів, педагогів щодо формування фізичної культури учнів молодшого шкільного віку в умовах диференційованого навчання; програм, методик вивчення стану і програми дослідно-експериментальної роботи з формування фізичної культури учнів 1 – 3-х класів в умовах диференційованого навчання (констатуючий і формуючий експерименти); безпосередньому здійсненні всього обсягу експериментальної роботи, в аналізі результатів дослідження. Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці моделі технологічного проекту школи сприяння здоров’ю, у структурі якої пріоритетне місце відведено процесу формування особистої фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання (Н. Денисенко, Є. Павлютенков, М. Фролов).

Експериментальна база дослідження: експериментальні класи у загальноосвітніх школах І – ІІІ ст. № 38 Комунарського району м. Запоріжжя, № 2 м. Бердянська, с. Біленьке Запорізького району, № 3 м. Пологи Запорізької області; контрольні класи – у загальноосвітніх школах І - ІІІ ст. № 38 м. Запоріжжя, № 1 м. Пологи, № 1 м. Бердянська, с. Балабино Запорізького району. Всього дослідженням було охоплено 285 учнів.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи.

Упродовж першого етапу (1996 – 1997 рр.) теоретично осмислено проблему дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, уточнено завдання і методи дослідження.

Протягом другого етапу (1997 – 2003) було проведено констатуючий і формуючий експерименти, під час яких коректувалася методика дослідження, апробувалася модель і технологія формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання, циклограма професійно-педагогічної підготовки вчителів фізичної культури щодо діяльності в експериментальному режимі.

На третьому етапі (2003 – 2004 рр.) проаналізовано матеріал формуючого експерименту, внесено корективи у формулювання концептуальних підходів, систематизовано й узагальнено дослідний матеріал; здійснено порівняльний аналіз кількісних і якісних показників результатів констатуючого і формуючого експериментів, виявлено закономірності динаміки показників фізичної культури учнів; зроблено висновки щодо реалізації завдань дослідження; визначено ефективність моделі, технології й організаційно-педагогічних умов формування фізичної культури учнів початкової школи; перевірено фізичний розвиток, функціональний стан організму, рівень фізичної підготовленості, сформованості рухових умінь і навичок, стан здоров’я учнів і тип їхнього ставлення до предмета діяльності в контексті формування особистої фізичної культури в умовах диференційованого навчання; викладено результати наукового дослідження в дисертації та методичних рекомендаціях.

Достовірність результатів дослідження забезпечена методичним обґрунтуванням вихідних позицій, застосуванням комплексу методів, адекватних меті, завданням, об’єкту, предмету дослідження; аналізом значної кількості наукових психолого-педагогічних, навчально-методичних джерел з проблеми дослідження; позитивними наслідками впровадження моделі й технології формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання; тривалістю експерименту.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні концептуальні положення моделі і технології формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання, циклограми професійно-педагогічної підготовки вчителів даного профілю з формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання впроваджено у загальноосвітній школі І - ІІІ ст. № 38 Комунарського району м. Запоріжжя (довідка № 16 від 20.05.2004р.), загальноосвітній школі І - ІІІ ст. № 2 м. Бердянська (довідка № 598 від 20.05.2004 р.), загальноосвітніх школах І - ІІІ ст. с. Біленьке й с. Балабино Запорізького району (довідка № 19 від 12.04.2003р.), в загальноосвітній школі 1 - ІІІ ст. № 3 м. Пологи Запорізької області (довідка № 21 від 20.05.2004 р.); на семінарах, у роботі творчої групи вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл області, системі перепідготовки вчителів фізичної культури, початкових класів при Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, системі науково-методичної роботи із заступниками директорів з навчально-виховної роботи загальноосвітніх шкіл м. Бердянська, вчителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл м. Бердянська, м. Мелітополя, Запорізького, Оріхівського районів Запорізької області, на курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичної культури шкіл Дніпропетровської області при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Всеукраїнському семінарі-практикумі з проблем фізичного виховання учнівської молоді в м. Києві (2003 рік), на Всеукраїнських конференціях у м. Запоріжжі (2003 р., 2004 р.). За матеріалами дослідження автором дисертації організовано і проведено 4 обласних семінари, 5 занять обласної творчої групи (довідка № 148 від 09.06.2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 робіт, у тому числі: сім статей у наукових фахових виданнях України; 1 – тези доповіді; 2 – методичні рекомендації; 1 – одноосібна програма; 1 – одноосібна методична розробка; дві публікації – у співавторстві (1 монографія – 1,5 друкованих аркуші авторських, 1 програма – 1,2 друкованих аркуші авторських).

Структура та обсяг дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (179 найменувань), містить 23 таблиці, 2 схеми, 4 графіки; а також - 16 додатків на 49 сторінках. Основний зміст дослідження викладено на 158 сторінках дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, аргументовано її актуальність, зв’язок з науковою темою Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; викладено вихідні теоретико-методологічні положення дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію і впровадження отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання” розкрито сутність диференційованого підходу до навчання, виховання учнів у теоретико-методичному і загально-педагогічному аспектах. Здійснений структурний аналіз дефініцій “фізична культура”, “фізичне виховання”, на основі якого визначена сутність феномену “формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання”.

У сучасній педагогічній науці відповідно до мети навчання і виховання учнів принцип диференціації включено до комплексу загальних дидактичних принципів. Аналіз робіт, які досліджували проблему диференціації навчально-виховного процесу учнів, дозволив скласти таблицю “Диференційований підхід до організації навчально-виховного процесу школярів у літературних джерелах”, за змістом якої встановлено, що види диференціації групуються відповідно до типологічних особливостей учнів. Виявлено, що під час організації навчання диференціації підлягають всі структурні одиниці навчально-виховного процесу. Зазначено, що в умовах класно-урочної системи оптимально індивідуалізувати навчально-виховну роботу можливо за умови здійснення диференціації – групування учнів на різні, динамічні за складом групи, на основі їхніх особливостей для вирішення актуальних для кожної групи учнів педагогічних завдань, а також на різних етапах засвоєння ними навчального матеріалу.

Сучасними психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що в основі розвитку кожної особистості є потяг людини до позитивних змін. Тому процес розвитку особистості дитини науковцями уявляється як поетапне розгортання індивідуальних і особистісних характеристик, що обумовлено якісними зрушеннями емоційних вчинків і вольових переживань. Останнє дозволило занести у перелік значущих для фізичного виховання особливостей учня такі категорії, які відповідають змісту біологічного, психічного і особистісного потенціалів розвитку дитини (А. Арсеньєв, І.Бех, Л. Виготський, Г. Костюк, В. Марков, А. Маркоросян, Ю. Синягін та інші) і співвідносяться з потребою особистості у здоров’ї, фізичній досконалості (В. Бальсевич, Е.Вільчковський, Н. Денисенко, О. Дубогай, Б. Шиян та інші).

У зв’язку з тим, що гармонійний розвиток особистості – це безперервний і складний процес, у якому діють як стихійні, так і спеціально створені чинники, саме цілісний підхід до особистості дитини, до розвитку її індивідуальності передбачає вивчення специфіки цих чинників. Концепція диференційованого навчання на новому теоретичному підґрунті ставить питання щодо аналізу навчально-виховного процесу як за відповідними одиницями навчального матеріалу, так і за ступенем реалізації індивідуальних здібностей кожної дитини (О. Корсакова, А.Фурман, І. Унт та інші). Динаміка кожного з показників розвитку учня різна за кількісними та якісними параметрами. Останнє обумовлює необхідність впровадження в урочну діяльність різних видів диференційованого підходу, відповідно до показників біологічного, психічного, особистісного потенціалів розвитку учнів. Конкретизуємо: дидактичний рівень диференціації – це поділ педагогічних завдань і шляхів їх реалізації для кожної групи учнів відповідно до рівнів розвитку їхніх потенціалів; психологічний рівень диференціації – це створення оптимальних умов для позитивного розвитку кожної дитини.

У багатьох сучасних роботах відокремлюється мета фізичного виховання і мета шкільного предмета “Фізична культура” (“Основи здоров’я і фізична культура” – у початковій школі), співвідносяться поняття “фізична культура” і “фізичне виховання” (М. Боген, Е. Вільчковський, М.Козленко, Л. Лубишева із співавторами, Ю. Ніколаєв із співавторами, С. Цвек). Аналіз формулювань фізичної культури, фізичного виховання, їх мети, завдань у літературних джерелах продемонстрував постійність категорії “формування”. Сутність терміну “формування” за словниками дозволило висловити власну позицію у визначенні дефініції “фізична культура”, яку ми розглядаємо як частину загальної культури суспільства і людини, як результат і як засіб. При цьому зазначаємо, що ефективність і результат викладання шкільного предмета “фізична культура” має визначатися за певним рівнем сформованості фізичної культури кожного учня за кількісними і якісними ознаками, які є відображенням цінностей фізичної культури.

Аналіз концептуальних ідей щодо “входження” особистості у культуру (В. Даманський, Д. Колесов, Є. Соколов), у фізичну культуру (Б. Шиян), дозволив визначитися у змісті цінностей особистої фізичної культури кожного індивідууму, на поетапне опанування якими має спрямовуватися спільна діяльність учителя фізичної культури і учнів.

Ми приймаємо визначення фізичної культури особистості у викладі Б. Шияна. Спираючись на концепцію вченого, зазначаємо, що її формування є рівневий процес, що вимагає визначення еталона і характеристики високого рівня фізичної культури. Фізична досконалість – є фактор вихованості особистості, сформованості її фізичної культури, еталон у процесі фізичного виховання. На засадах виявлення, використання і розвитку біологічного, психічного, особистісного потенціалів у процесі формування фізичної культури школяр набуває характерних рис, взаємодія яких сприяє подальшому розвитку, вдосконаленню. Тому еталон у формуванні фізичної культури має визначатися, на нашу думку, за такими ознаками: оптимально багатий руховий арсенал, що означає – достатній і необхідний для підтримки здоров’я, мобільний для подальшого збагачення; індивідуально адаптований інструментарій (правила, форми, прийми, засоби), достатній і необхідний щодо організації здорового способу життя; соціально значущий стиль поведінки, достатній і необхідний для гармонійних взаємовідносин із середовищем, мобільний для духовного збагачення. Високий рівень фізичної культури особистості характеризується нами за такими ознаками: індивідуально достатній рівень фізичної підготовленості, необхідний для підтримки оптимальної працездатності; індивідуально оптимальний рівень психічного стану, достатній для адаптації до умов оточуючого середовища; індивідуально стійка мотивація на фізичне самовдосконалення, ведення здорового способу життя, духовний розвиток. Виходячи з цього, необхідно уявити процес формування фізичної культури учнів у вигляді гуманного педагогічного процесу, спрямованого на поетапне засвоєння ними суспільних цінностей та інтеграцію їх на особистий рівень. Поряд з цим зазначаємо власну позицію щодо етапів “входження” суб’єктів педагогічного процесу з фізичного виховання у фізичну культуру: 1 етап – підготовчий – етап фізичної підготовки; ІІ етап – основний – етап фізкультурної активності; ІІІ етап – достатній – етап фізичного самовдосконалення.

Для дослідження були обрані учні молодшого шкільного віку. Цей вік багатьма вченими розглядається як фундамент усієї освітньої системи особистості, найбільш сприятливий для змін суб’єктивної позиції дитини до оточуючого світу на позицію об’єктивну – пізнавальну. Дослідна робота була спрямована на урочну діяльність з фізичного виховання учнів початкової школи, яка є основною, найбільш економною і ефективною формою систематичних занять у процесі фізичного виховання (Б. Ашмарін, М. Віленський, К. Грантинь, Б. Шиян).

Здійснений теоретичний аналіз надав підстави щодо формулювання дефініції “формування фізичної культури (у подальшому – ФФК) учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання”: це соціалізований педагогічний процес поетапного “входження” його суб’єктів у фізичну культуру, який заснований на створенні адекватних природі учня шляхів особистого фізичного вдосконалення на засадах оптимального виявлення, використання й розвитку його біологічних, психічних і особистісних потенціалів з метою зміцнення, збереження, реабілітації індивідуального здоров’я відповідно до морально-етичних норм цивілізованого суспільства. Ефективна реалізація цього процесу можлива за умов розробки відповідної моделі й технології. Спираючись на тлумачення термінів “модель”, “технологія” у словниках, визначаємо: модель ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання (у подальшому – Модель) – це відображення (схематичне, описове) етапів “входження” особистості у фізичну культуру у вигляді рівневого виявлення, використання і розвитку певних потенційних показників у співвідношенні із поступовою реалізацією диференційованих педагогічних завдань за певними видами диференціації та максимального наближення до еталону фізичної культури особистості – її фізичної досконалості. Технологія ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання (у подальшому – Технологія) – це системний метод застосування відповідної Моделі в урочному процесі з фізичного виховання, який відображає логічну послідовність спільних навчальних дій вчителя і учнів у циклі: диференційовані педагогічні завдання – диференціація змісту діяльності учнів – диференційовані види контролю (самоконтролю) досягнень учнів.

Другий розділ дисертації “Стан сформованості фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання (констатуючий експеримент)” присвячений встановленню наявності використання диференційованого підходу до формування фізичної культури учнів початкової школи у процесі фізичного виховання; визначенню стану науково-методичного забезпечення щодо реалізації зазначеної проблеми, рівнів сформованості в учнів фізичної культури.

Експеримент був спрямований на вивчення урочної діяльності як визначальної для вчителя і молодших школярів щодо формування їхньої фізичної культури. Аналіз науково-методичного забезпечення навчально-виховного процесу з фізичної культури учнів початкової школи і співставлення запланованого з реально здійсненим на практиці дозволив констатувати: диференційований підхід до організації діяльності учнів на уроках планується вчителями за обмеженими видами диференціації (за статтю учнів – 23, 3 % від кількості вчителів, які брали участь у констатуючому експерименті; за станом здоров’я учнів – 9 %; за рівнем фізичної підготовленості учнів – 3,8%). Принцип диференціації в реальній діяльності учнів на уроках реалізується безсистемно, без відповідної підготовки (54 % вчителів). При цьому вчителі орієнтуються як на показники біологічного потенціалу розвитку учнів (рівень фізичного розвитку, фізичної підготовленості, стан здоров’я), так і на психічні особливості учнів (пам’ять, уважність, працездатність, розумові здібності тощо), показники їхнього особистісного потенціалу (морально-вольові риси характеру, ставлення до предмета діяльності, прагнення до вдосконалення власних показників).

Під час вивчення реального стану формування фізичної культури учнів було обстежено 285 учнів. До показників біологічного потенціалу розвитку учнів віднесли рівень їхнього фізичного розвитку, функціонального стану організму, фізичної підготовленості й стан здоров’я. Після порівняння кожного індивідуального показника, виявленого у певного учня, нами було встановлено: майже у 80 % дітей не встановлено пряму залежність показників рівня їхньої фізичної підготовленості та стану здоров’я; лише у 27 % дітей визначено пряму залежність рівня фізичної підготовленості від рівня їхнього фізичного розвитку; у 72 % учнів початкових класів встановлено пряму залежність між показниками рівнів їхнього функціонального стану і фізичної підготовленості; в 68% учнів визначено пряму залежність рівня їхньої фізичної працездатності й стану здоров’я. Експериментально було встановлено, що рівень фізичної підготовленості школярів не може бути повноцінним показником ефективності фізичного виховання учнів у певній школі. Об’єктивно оцінити ефективність фізичного виховання учнів щодо їхнього оздоровлення можна лише через співставлення показників фізичної підготовленості, функціонального стану, якості здоров’я кожного учня з напрямками інтересів учнів, стилем їхньої діяльності на уроці під час вирішення ними певних педагогічних завдань. Багаторічні спостереження, аналіз власного педагогічного досвіду свідчать, що за часом перебування дітей у школі, з класу до класу в більшості з них змінюється тип ставлення до предмета “Фізична культура”. Їх цікавість до рухів набуває не лише емоційного забарвлення, але й особистої значущості щодо індивідуально актуальних цілей у контексті фізкультурної активності, фізичного вдосконалення, тобто, зростає рівень пізнавального інтересу учнів, змінюється ставлення школярів до певних видів рухів, їхня мотивація до фізкультурної активності. Потреба учнів у нових знаннях, вміннях, навичках вимагає від учителя перетворювальної педагогічної діяльності.

Результати проведеної роботи надали підстави констатувати: теоретичні та навчально-методичні матеріали акцентують увагу освітян на вирішенні проблеми диференціації навчання на засадах принципів особистісно зорієнтованої педагогіки і відкриті щодо подальшого розвитку й доповнення; ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання не стоїть як мета в діяльності педагогів, що обмежує процес фізичного виховання спрямованістю на біологічний аспект розвитку дитини; у процесі урочної діяльності з фізичного виховання учнів початкової школи вчителі обмежено, механічно використовують диференційований підхід; педагоги потребують науково-методичної допомоги з означеної проблеми.

У третьому розділі дисертації “Модель і технологія формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання (формуючий експеримент)” наведено модель ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання; розкрито: сутність програми для диференційованого навчання учнів 1 – 3 класів “Наука бути здоровим”, в основі якої – технологія реалізації зазначеної дослідженням проблеми; описано програму з удосконалення професійної компетенції вчителів щодо формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання і методичні рекомендації із планування навчально-виховного процесу; проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Під час розробки Моделі й Технології спиралися на теоретичні аспекти і результати констатуючого експерименту, викладені нами в попередніх розділах. Виходили з того, що процес становлення самодостатньої особистості під час ФФК має здійснюватися з найбільш сенситивного вікового періоду (6 – 10 років) дитини. У подальшому – набувати характеру, що сприятиме вдосконаленню і розширенню досвіду учня. Тому ми припустили, що ФФК як педагогічний процес має здійснюватися як рівневе накопичення особистого досвіду кожного школяра в поліпшенні його здоров’я засобами фізичного виховання. У процесі індивідуального становлення це передбачає максимальне використання потенціалів дитини (біологічного, психічного, особистісного) у рамках кожного її вікового періоду. Технологія педагогічного процесу змінюється за своєю структурою залежно не від віку учня, а від появи новоутворень, їх динаміки і взаємозв’язків, пізнавальної і мотиваційної спрямованості, особистих установок. При цьому суттєву роль відіграє виявлення найбільш розвинутих потенціалів, завдяки чому можна сприяти розвитку найменш розвинутих потенціалів школяра. Педагогічний процес ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання стає дійовим тоді, коли фізична підготовка набуває реальних мотивів особистості щодо її фізкультурної активності. Якісний рівень ФФК кожного учня визначається здатністю до рефлексії, сукупністю життєвих планів відносно власного вдосконалення, оздоровлення, вміннями їх трансформувати (перетворювати) у повсякденні види діяльності, спосіб життя. Ефективність цієї діяльності визначається досягненням певних результатів на відповідному рівні ФФК учнів. Результативність учнівської діяльності на попередньому рівні стає пріоритетним показником для здійснення діяльності наступного, більш високого рівня, а також демонструє учням і вчителю “зону найближчого розвитку” щодо їхнього “входження” у фізичну культуру.

Структура Моделі демонструє зміст діяльності вчителя і учнів на кожному з рівнів ФФК, який зумовлений диференційованими педагогічними завданнями:

- перший рівень – підготовчий – етап фізичної підготовки учнів: засвоєння учнями навичок і вмінь із розділів навчальної програми; ознайомлення учнів з методами самоконтролю за розвитком, підготовленістю, станом здоров’я й самопочуття; розвиток в учнів фізичних якостей, рухових здібностей;

- другий рівень – основний – етап фізкультурної активності: збагачення рухового досвіду учнів відповідно до їхніх потреб; засвоєння учнями методів самоконтролю за власним розвитком, підготовленістю, станом здоров’я й самопочуття; засвоєння учнями навичок самостійної роботи;

- третій рівень – достатній – етап фізичного самовдосконалення: формування в учнів вміння програмувати і організовувати індивідуальну і групову діяльність, узгоджувати її зміст з результатами самоконтролю.

На кожному з рівнів ФФК учнів пріоритетного значення набувають потенційні показники їхнього розвитку. Серед показників біологічного потенціалу ми відокремили рівні фізичної підготовленості учнів; серед показників психічного потенціалу – рівні сформованості рухових навичок з певного розділу програми; серед показників особистісного потенціалу – тип ставлення учнів до певного предмета діяльності.

У структурі Моделі зазначений результат діяльності на високому рівні. Однак, це не є кінцевим результатом у формуванні фізичної культури особистості. Рівень самоорганізації учня має стати, на нашу думку, певним фундаментом для систематичного вдосконалення як тіла, так й духу особистості за умов, коли фізична культура і спорт увійдуть до способу життя школяра як обов’язкові компоненти.

На основі Моделі складено програму з формування фізичної культури молодших школярів “Наука бути здоровим”. Програма складена за двома пріоритетними напрямками діяльності суб’єктів педагогічного процесу з фізичного виховання – освітнього і тренувального. За кожним компонентом діяльності розроблена оптимальна кількість педагогічних завдань, вирішення яких дозволить учителю оптимально забезпечити “входження” особистості учня у фізичну культуру. Відповідно до кожного педагогічного завдання розроблена орієнтовна диференційована технологія його реалізації за такими структурними одиницями: види диференціації; кількість ліг (підгруп) учнів; орієнтовна диференціація завдань для учнів кожної ліги; зміст контролю (самоконтролю) для учнів кожної ліги. Поєднання педагогічних завдань з кожного компонента до єдиних блоків відображено у календарному плані реалізації програми “Наука бути здоровим”. Ефективність реалізації кожного блоку педагогічних завдань залежить від позитивної динаміки учнівських досягнень, яку ми визначали відповідно до критеріїв у графах “Контроль (самоконтроль)” у Технології.

У ході експериментальної роботи визначили, що пріоритетними видами диференціації є рівень фізичної підготовленості, рівень сформованості в учнів рухових умінь і навичок за розділами програми, тип їхнього ставлення до певного предмета діяльності. Такі особливості дітей, як стать, фізичний розвиток, рівень здоров’я є суттєвими показниками щодо забезпечення індивідуального підходу до кожного учня. У процесі розробки Технології теоретичні положення будувалися на таких засадах: кожен учень має певний рівень вже виявлених під час індивідуального розвитку потенціалів, які слід визначити і оптимально використовувати, вдосконалювати засобами фізичного виховання; спрямованість учнівських інтересів, тип ставлення школярів до предмета діяльності впливають на вибір ними певних видів рухової активності, на формування в них потягу до опанування навичками і вміннями, до вибору інвентарю, видів діяльності на певному спортивному обладнанні тощо.

Відповідно до розробленої нами програми “Наука бути здоровим”, ФФК учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання передбачало гармонізацію освітнього і тренувального компонентів діяльності у єдиний взаємодоповнюючий пізнавальний комплекс (дидактичну систему). Специфічність цього процесу полягала в тому, що під час урочної діяльності школярі мігрують із однієї групи (ліги) в іншу. Головне завдання педагога - не допустити появу негативних відчуттів в учнів протягом роботи в найнижчій лізі. Визначені прийоми попередження зазначених негативів:

- динамічність складу ліг, часта міграція учнів (за пропозицією вчителя або лідерів ліг) від однієї ліги до іншої за умови суттєвої зміни стилю діяльності;

- відмова вчителя від акценту уваги оточуючих під час переходу учня до більш низької ліги; підвищений акцент на увагу під час переходу учня до більш високої ліги;

- використання форм і методів організації урочної діяльності, які мають допоміжний напрямок щодо роботи учнів низької ліги і стимулюючий напрямок щодо діяльності учнів високої ліги;

- підтримка високого стійкого інтересу учнів до пропонованої роботи щодо вирішення педагогічних завдань методом гнучкого включення (поступова переорієнтація діяльності учнів до виконання наступного педагогічного завдання за мірою вгасання їхнього інтересу до попередньої діяльності);

- створення на уроці педагогічних ситуацій, які дозволяють лідирувати (бути першими) максимальній кількості учнів;

- використання під час діяльності учнів методу різночасових стартових положень (це диференційована організація роботи учнів з вирішення однотипного завдання з використанням додаткових орієнтирів, фори, гандикапу, або у різні терміни урочного часу, що допомагає створити ситуацію, під час якої учню неможливо відчути себе слабкішим за інших) і методу різнопросторових стартових положень (це диференційована організація роботи учнів з вирішення однотипного або різних педагогічних завдань в один проміжок часу в різних місцях спортивного майданчика, зали);

- використання альтернативних форм роботи з орієнтацією на індивідуальні інтереси, особистий запит і досвід школяра.

Практичне використання вищезазначених прийомів вчителями експериментальних класів зумовило необхідність їх інтеграції. Такий спосіб організації роботи учнів пропонуємо назвати як метод диференційованого варіювання. Сутність методу полягає в одночасній або послідовній організації діяльності учнів на уроці щодо вирішення ними різних за типом або єдиних педагогічних завдань у різних за складом групах, чия діяльність розподілена за різними видами диференціації.

Згідно з розробленою Моделлю, динаміку ФФК учнів встановлювали на певними показниками, зазначеними на кожному рівні. Порівняння показників біологічного потенціалу розвитку учнів експериментальних і контрольних класів надали таку інформацію:

-

-

-

Показники рівнів сформованості фізичної культури учнів експериментальної і контрольної групи, які були отримані на початок експерименту та по його завершенні, вміщено в таблиці 1:

Таблиця 1

Показники рівнів сформованості фізичної культури учнів

Рівні фізичної культури учнів | Кількість учнів,

у % від загальної кількості дітей певної групи

на початку

експерименту | по завершенні

експерименту

ЕГ | КГ | ЕГ | КГ

Перший, початковий | 54 | 50 | 19 | 31

Другий, основний | 37 | 32 | 34 | 60

Третій, достатній | 13 | 18 | 47 | 9

Динаміка показників розвитку учнів експериментальної і контрольної груп, а також результати спостереження за їхньою діяльністю, поведінкою під час уроків фізичної культури впродовж експерименту, дозволили визначити такі зміни в рівнях їхньої фізичної культури: в 81% учнів експериментальної групи встановлена позитивна динаміка у формуванні їхньої фізичної культури, в 19% - стабільні показники початкового рівня ФФК; серед учнів контрольної групи в 18,8% встановлена позитивна динаміка у ФФК, в 40,6 % - стабільні показники ФФК; однак, в 9,1% учнів визначена негативна динаміка рівня ФФК (з достатнього на основний).

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження свідчить про те, що формування фізичної культури учнів початкової школи в умовах диференційованого навчання – це соціалізований педагогічний процес поетапного “входження” його суб’єктів у фізичну культуру, який заснований на створенні адекватних природі учня шляхів особистого фізичного вдосконалення на засадах оптимального виявлення, використання й розвитку біологічних, психічних і особистісних потенціалів розвитку кожного з метою зміцнення, збереження, реабілітації його здоров’я відповідно до морально-етичних норм цивілізованого суспільства.

2. Діагностичне обстеження показує, що у більшості випадків фізичне виховання учнів має вузьке спрямування і безпосередньо спрямоване на біологічний аспект розвитку особистості, що акцентує увагу вчителів на формуванні у вихованців перш за все фізичних якостей у процесі засвоєння ними рухових вмінь, навичок. Процес формування фізичної культури учнів початкової школи обмежений початковим рівнем (51,9 % від загальної кількості учнів, які брали участь у констатуючому експерименті). У практиці вчителів початкової школи відсутні науково обґрунтовані та апробовані модель і технологія формування фізичної культури учнів в умовах диференційованого навчання. Формування фізичної культури учнів не стоїть як мета педагогічної діяльності. Відсутнє методичне забезпечення процесу формування