ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

АРЗУМАНОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 94: 323.2 (477.54+470.324) “192”

ГРОМАДСЬКО – ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ В УСРР ТА РСФРР

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 20 –Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ

(НА МАТЕРІАЛАХ ХАРКІВСЬКОЇ ТА ВОРОНЕЗЬКОЇ ГУБЕРНІЙ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ).

07. 00. 02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Духопельников Володимир Михайлович,

Харківський національний університет імені

В. Н. Каразіна,

завідувач кафедри історії Росії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Ячменіхін

Костянтин Михайлович, Чернігівський державний

педагогічний університет ім Т. Г. Шевченка,

завідувач кафедри всесвітньої історії

кандидат історичних наук, доцент Тортика

Марія Валеріївна, Харківська

державна академія культури, доцент

кафедри історії України та музеєзнавства

Провідна установа: Донецький національний університет (кафедра

всесвітньої історії) Міністерства освіти і науки

України, м. Донецьк.

Захист відбудеться “13” травня 2005 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (адреса: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5 – 58).

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “13” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Створення незалежних держав на теренах колишнього Радянського Союзу, відмова від диктатури комуністичної партії відкрили можливості для більш глибокого і всебічного вивчення минулого, переосмислення сформованих ідеологічних стереотипів.

У вивченні минулого особливий інтерес представляє історія першої половини 20-х років ХХ сторіччя, коли, після подій громадянської війни, перед українською та російською республіками постав вибір шляхів подальшого розвитку: демократичних чи авторитарних. У боротьбі цих альтернатив і проходили 20-і роки. Ідеї демократичного розвитку, на жаль, не знайшли підтримки суспільства. Перемогли ідеї і гасла більшовиків, які заклали основи радянської держави, що базувались на диктатурі однієї партії. Ліквідація багатопартійності, обмеження участі в громадському житті різних верств населення перетворили ради в об'єкти маніпулювання з боку лідерів правлячої партії.

У першій половині 1920-х рр. продовжувався опір політиці більшовиків з боку різних соціальних класів і груп, насамперед селянства, незадоволених економічною політикою радянської влади й згортанням демократії. Але сили були нерівними, і в результаті боротьби перемогу одержали більшовики. У громадсько - політичному житті республік України й Росії стали формуватися традиції нового радянського устрою, менталітету і психології.

Аналіз поглядів і настроїв громадян, їх ставлення до різних громадських і політичних процесів у суспільстві, нової моралі, що нав'язувалася більшовиками, нового звичаю життя, методів боротьби різних верств, груп, класів за власні ідеали і цінності може сприяти громадянам сучасних України й Російської Федерації уникнути помилок минулого, знайти ефективні шляхи демократичного розвитку сучасного суспільства. Вивчення історії допомагає відродженню духовності українського і російського народів.

У сучасних умовах, коли дослідники одержали доступ до архівних матеріалів із спецфондів і звільнилися від гніта ідеологічних догм, назріла необхідність комплексного вивчення проблеми суспільно – політичного життя в радянських республіках в першій половині 20-х рр. ХХ ст. Дослідження різних аспектів життя суспільства, ставлення громадян до влади дозволить доповнити концепцію післяреволюційного розвитку радянських республік.

Авторка, досліджуючи громадське життя в УСРР і РСФРР на матеріалах прикордонних Харківської і Воронезької губерній, спробувала визначити загальні закономірності і специфічні риси в характері процесів, що відбувалися на території двох суміжних УСРР та РСФРР губерній, де спільно проживали росіяни й українці. Інтерес авторки до дослідження даної проблеми визначався низкою факторів. У двох губерніях, приблизно рівних по території, проживала майже рівна кількість населення, схожим був й економічний розвиток Воронезької і Харківської губерній. У досліджуваних губерніях склад населення був багатонаціональним. Серед національних меншостей у Харківській губернії переважали росіяни, у Воронезькій – українці. Харків став столицею УСРР, Воронеж – великим губернським містом, фактично центром Центрально – Чорноземного регіону РСФРР. Порівняльний аналіз процесів, які відбувалися в громадсько – політичному житті в УСРР і РСФРР в першій половині 20-х рр. ХХ сторіччя, дозволяє переглянути ряд положень, що затвердилися в радянській історіографії.

Постійно зростаючий інтерес росіян і українців до національної історії і культури двох країн, прикладом чому служить проведення в 2002 р. року України в Росії і року Росії в Україні в 2003 р., підкреслює актуальність дослідження, вказує на необхідність спільних зусиль дослідників двох незалежних держав вивчати минуле.

Таким чином, дисертаційна робота знаходиться в руслі широко розгорнутого на сучасному етапі дослідження соціальної і політичної історії Росії й України ХХ ст., вивчення невідомих сторінок якої, а також переосмислення вже вивчених, є необхідним елементом розвитку незалежних держав і становлення історичної науки на демократичних, не підлеглих ідеології і кон'юнктурі, принципах.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося згідно з планом науково – дослідницької роботи кафедри історії Росії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (№ державної реєстрації 01984005312).

Об'єктом дослідження є суспільно – політичне життя в УСРР та РСФРР в першій половині 20-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження є багатогранні громадсько-політичні процеси, що відбувалися в радянському суспільстві. Серед них заслуговують на найбільшу увагу організація та діяльність партійних і громадських організацій, рад, масових товариств, у тому числі національно – культурних, участь у роботі цих організацій різних соціальних груп, взаємини влади і народу, ставлення населення до політики, що здійснювалася більшовиками, а також різноманітні форми протистояння груп і класів радянській владі, методи роботи більшовиків та інших партій серед населення.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють першу половину 20-х рр. ХХ сторіччя. Закінчення бойових дій на територіях Воронезької і Харківської губерній дозволило повернутися до мирного життя, відновити владу рад, зробити крок на шляху створення цивільного демократичного суспільства. Однак сподівання народу не виправдалися. До середини 1920-х років більшовики остаточно ліквідували опозиційні партії, небільшовистські організації та об'єднання. Була встановлена диктатура комуністичної партії, а фактично її керівного складу. Ради, профспілки, інші організації формально зберігаючи демократичну форму, фактично перетворювалися в придаток партії, ставали слухняними виконавцями її рішень. Розвиток радянської країни почав здійснюватися на засадах тоталітаризму.

Територіальні рамки дослідження охоплюють територію Харківської і Воронезької губерній, як прикордонних губерній РСФРР і УСРР відповідно до адміністративно – територіального поділу досліджуваного періоду.

Мета дослідження визначається науковою, соціальною і політичною актуальністю, ступенем наукової розробки проблеми. Метою роботи є вивчення та порівняння різних аспектів участі населення в суспільно- політичному житті суміжних губерній двох радянських республік – УСРР та РСФРР, з'ясування ставлення народних мас до політики різних партій, дослідження шляхів залучення різних соціальних категорій населення в громадське життя, визначення характеру нового “радянського” способу мислення, колективної психології.

Завдання дослідження: проаналізувати літературу, опубліковані і неопубліковані джерела по даній проблемі і дослідити, що було спільного і відмінного в суміжних губерніях двох республік, зокрема:

- дослідити характер ставлення громадян до більшовицького режиму і до опозиційних політичних партій;

- визначити умови, що привели до масового збройного протистояння різних верств, груп, класів радянській владі на початку 20-х рр. ХХ століття;

- вивчити особливості організації, соціального складу, програм і вимог загонів збройної опозиції;

- розглянути процес соціалізації жінок, шляхи їх залучення в громадське життя;

- встановити наявність у соціумі протидії ломці стереотипів у відношенні жінки – охоронниці домашнього вогнища;

- оцінити реальний внесок громадських організацій, у тому числі, створених національними меншинами, у демократизацію суспільства, у залучення громадян до участі у громадсько – політичному житті;

- зясувати протиріччя демократичних гасел більшовицької партії з реальними діями державної влади.

Методологічну основу дисертації складають фундаментальні наукові принципи дослідження суспільних явищ – принципи історизму й об'єктивності. При написанні роботи використовувалися такі традиційні методи, як історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний і історико-системний. Історико-генетичний метод дозволяє послідовно розкривати властивості, функції і зміни досліджуваної реальності в процесі історичного руху, а також виявляти причинно – слідчі зв'язки і закономірності історичного розвитку. Історико-порівняльний метод припускає визначення сутності досліджуваних явищ і по подібності, і по розходженню притаманних їм властивостей. У роботі проводиться дослідження громадсько – політичного життя в радянських республіках з використанням історико-порівняльного методу аналізу розвитку Харківської і Воронезької губерній. Історико-типологічний метод розкриває особливості в розвитку суспільства, а історико-системний - дає можливість простежити цілісність процесів громадсько – політичного життя УСРР і РСФРР у першій половині 20-х рр. ХХ ст.

Наукова новизна роботи. У дисертації вперше у вітчизняній історіографії здійснено порівняльний аналіз громадсько – політичного життя в РСФРР і УСРР на прикладі прикордонних регіонів двох республік.

Доведено, що в двох республіках йшли подібні процеси розвитку громадського життя, процеси згортання демократії і впровадження тоталітаризму.

Простежені специфічні риси громадсько – політичного життя в УСРР та РСФРР.

Простежені відносини громадян з політичною елітою, ставлення індивідів і соціальних груп до подій і явищ, що відбувалися у соціумі.

Виявлені позиції політичних партій у даних регіонах двох республік, характер відносин між ними, методи усунення з політичної арени небільшовистських партій.

Визначені методи формування громадських організацій, характер участі населення в них.

Розглянуті форми участі представників національних меншин у громадських організаціях, створення й діяльність національних товариств.

Спростовані твердження радянської історіографії про масове залучення жінок до громадського життя.

Введені в науковий обіг раніше не досліджені документи і матеріали 46 фондів центральних і місцевих архівів України і Росії.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їхнього використання при написанні монографій і навчальних посібників по історії радянської держави, політичній історії України та Російської Федерації, при створенні вузівських курсів, написанні спецкурсів. Дані матеріали і висновки можуть бути використані при підготовці курсових і дипломних робіт з проблем, що стосуються історії російського й українського суспільства. Аналіз історії розвитку радянської держави на матеріалах прикордонних регіонів України й Росії може стати прикладом для подальшого співробітництва українських і російських істориків у вивченні історії двох незалежних держав.

Висновки дисертаційної роботи можуть використовуватися представниками різних політичних партій і організацій, місцевих органів державної влади і управління при розробці концепцій розвитку суспільства, визначенні підходів до розвитку політичної системи.

Апробація результатів дисертації: здійснювалася у формі доповідей і виступів на наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Історія повсякденності і культурна історія Німеччини і Радянського Союзу 1920-і – 1950-і роки (6 – 8 вересня 2003 року, Харків), 57-й конференції молодих учених “Каразінські читання” (до 350 – річчя м. Харкова) (23 – 24 квітня 2004 р., Харків), 22-й краєзнавчій конференції молодих учених, присвяченій 200 – річчю Харківського університету (17 грудня 2004 р., м. Харків), науковій конференції викладачів історичного факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (січень 2005, м. Харків).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в семи наукових публікаціях, три з яких надруковані у фахових виданнях України, а також у монографії “Харків багатонаціональний”, написаної в співавторстві (частка авторки – 0, 5 друк. аркуш.).

Структура дисертації обумовлюється метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок. З них основного тексту – 161 сторінок, список використаних джерел та літератури нараховує 42 сторінки (459 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір і актуальність теми, конкретизуються її об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі дослідження, формулюються мета й завдання, вказується на методологію і методи роботи, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення, визначаються методи дослідження, містяться відомості про структуру й обсяг роботи.

У першому розділі “Історіографічний огляд і джерельна база дослідження” здійснюється аналіз наукового опрацювання проблематики, а також її джерельної бази. Авторка доходить висновку, що громадсько-політичне життя в УСРР та РСФРР першої половини 1920-х рр. ще не було предметом самостійного дослідження в українській і зарубіжній історіографії. Проте в науковій історичній літературі знайшли відображення окремі аспекти цієї багатопланової проблеми. Дисертантка виділяє чотири основних періоди аналізованої історіографії.

Перший період (1920-і – середина 1930-х рр.) характерний тим, що в цей час література висвітлювала різні аспекти громадсько – політичного життя країни. Вона створювалася учасниками й очевидцями подій11 Зиновьев Г. Лицом к деревне. Статьи и речи. – М.; Л., 1925; Бухарин Н. И. Некоторые вопросы экономической политики: Сб. ст. – М., 1925; Петровский Г. И. Политика партии на селе. – Х., 1925 та ін.. Викладені в популярній формі роботи не містили глибокого аналізу подій. В них часто був відсутній аналіз документального матеріалу. Висновки, що містяться в більшості робіт, мали більшовицьку політичну спрямованість. Думки і погляди ряду політичних діячів України про подальше майбутнє їх батьківщини залишалися не почутими більшовицькими лідерами22 Винниченко В. Відродження нації: Історія Української революції. – К., 1990; Дорошенко Д. Нариси історії України. – К., 1992. - Т. 2. та ін. .

Увагу дослідники даного періоду присвятили таким аспектам суспільного життя, як ліквідація багатопартійності33 Равич – Черкасский М. История Коммунистической партии большевиков Украины. – Х., 1923; Диманштейн С. Кто такие меньшевики. – Х., 1923; Луначарский А. Бывшие люди. Очерк истории партии эсеров. – М., 1922 та ін., зміцнення радянської влади44 Алексеев И. Кого и как выбирать в Советы. – Х., 1924; Буценко П. І. Як Ради на Україні виконали наказ робітників та селян 1924 та 1925 рр. – Х., 1926. , опір населення республік більшовицькому режиму55 Эйдеман Р. Борьба с кулацким повстанчеством бандитизмом. – Х., 1921; Лебедь Д. З. Итоги и уроки трех лет анархо-махновщины. - Х., 1921; Яковлев Я. Русский анархизм в великой русской революции. – Х., 1921; Попов Н. История бандитизма в Харьковской губернии // Партийный работник. – 1922. - № 3-4. – С. 112 – 115 та ін., діяльність громадських організацій66 Стасова Е. Д. Пять лет МОПР и современные его задачи. – М., 1928; Власов Ю. Добровольные общества как форма советской демократии (Общества и союзы, не преследующие целей извлечения прибыли) // Советское строительства. – 1929. - № 4. – С. 56 – 73; Височин Г. Г. Товариство “Друзі дітей” за 8 років. – Х., 1932 та ін. та вирішення жіночого питання77 Самойлова К. В объединениии залог победы. – М., 1921; Коллонтай А. Труд женщины в эволюции хозяйства. – М., 1923; Крупская Н. К. Женщина Страны Советов – равноправный гражданин: Сб. ст. 1917 - 1937. – М., 1938 та ін..

У цілому для літератури даного періоду характерні дослідження окремих аспектів громадсько – політичного життя в масштабах УСРР або РСФРР і відсутність окремих робіт, що висвітлюють дану проблему окремо в Харківській і Воронезькій губерніях. Статус Харкова, як столиці України, сприяв більш детальному дослідженню даної проблеми в Харківській губернії в загальних роботах з історії України.

Період другої половини 1930 – середини 1950-х рр. в історичній науці характеризується зменшенням уваги до історії політичних партій і громадських організацій, повстанського руху, в цілому до громадсько – політичного життя першої половини 20-х рр. ХХ століття. Вся увага наукових дослідників зосередилася на проблемах перемоги Великого Жовтня, соціалістичних завоювань, особистого внеску Й. Сталіна в розвиток радянського суспільства. Література пропагувала радянський спосіб життя, соціалістичне будівництво, роз'ясняла боротьбу з антипартійними угрупованнями, “ворогами народу”88 Ярославский Е. Анархизм в России. - М., 1939; Премислер И. Разгром бандитизма на Украине (1921) // Военно – исторический журнал. - 1940. - № 9. – С. 34 – 44; Волин М. Борьба рабочих и крестьян нашей страны за свержение власти помещиков и капиталистов, за построение социализма в СССР. – М., 1947 та ін. . Практично не розглядалася проблема участі населення в радах99 Кукушкин Ю. С. Проблемы историографии Советов периода строительства социализма (1921 – 1936 гг.) // Очерки историографии советского общества. – М, 1967. – С. 285 – 300. і різних громадських організаціях110 Пестковский С. Братская рука (10 лет работы МОПРа). – М., 1932; Олещук Ф. Х лет Союза воинствующих безбожников СССР. – М., 1936; Гагарина З. Н. Краткая историческая справка о возникновении и развитии МОПР. – Новороссийск, 1941; 40 лет Советского Красного Креста 1918 – 1958). – М., 1959 та ін. 0, роль жінок у створенні соціалістичного суспільства111 Кронов А. Молодым избирателям о равноправии женщин в СССР. – М., 1937.1. Для більшості робіт притаманна описовість і схематизм. Їхні автори, як правило, не зверталися до архівних джерел, а їхні висновки збігалися з офіційними догмами.

Наступний етап в історіографії охоплює період із середини 1950-х – до середини 1980-х рр. З початком критики культу особистості Й. Сталіна відносна свобода слова дозволила історикам звертатися до раніше не досліджених тем, а також переглянути оцінки раніше вивчених подій. У широкому плані питання громадсько – політичного життя країни висвітлювалися в багатотомних узагальнюючих працях по історії СРСР, УСРР, історії КПРС і Компартії України112 История Коммунистической партии Советского Союза: В 6-ти томах. – М., 1970. – Т. 4. Кн. 1; Історія Української РСР у 2 томах. – К., 1967. – Т.2 та ін. 2. Написані в руслі радянської ідеології, роботи прославляли діяльність правлячої партії по ліквідації збройного опору та мирної опозиції,113 Куличенко М. И. Большевики Харьковщины в борьбе за власть Советов (1918 – 1920). – Х., 1966; Голинков Д. Л. Крушение антисоветского подполья в СССР. – М., 1980; Гусев К. В., Полушкина В. А. Стратегия и тактика большевиков в отношении непролетарских партий. – М., 1983; Подболотов П. А. Спицин Л. М. Крах меньшевизма в Советской России. – Л., 1988 та ін. 3 розвитку радянської демократії,114 Лепешкин А. И. Местные органы Советского государства (1921 – 1936 гг.). – М., 1959; Логунов В. И. Коммунистическая партия – организатор восстановления народного хозяйства Центрального Черноземья (1921 – 1927 гг.). – Дисс. … докт. ист. наук. – Воронеж, 1970 та ін.4 залученню жінок у радянське будівництво115 Уварова Г. Т. Деятельность губернских партийных организаций Центрального Черноземья по вовлечению трудящихся женщин в социалистическое строительство (1921 – 1927): Дисс. … канд. ист. наук. – Воронеж, 1973; Пикалова Т. И. Коммунистическая партия Украины – организатор вовлечения женщин в осуществление культурной революции в период строительства социализма: Дисс. … канд. ист. наук. – Х., 1984. 5. У більшості робіт суспільно – політичне життя розглядається через призму класової боротьби116 Суспільно – політичне життя трудящих Української РСР / Ред. колегія: акад.. А. Д. Скаба та інш. – К., 1973 – 1974. - Т. 1-2; Капустян А. Т. Общественно – политическая жизнь украинского села в 1921 – 1925 гг.: Автореф. … дисс. канд. ист. наук. – М., 1986 та ін. 6.

В ці роки почалося більш широке і глибоке вивчення окремих аспектів громадсько – політичного життя як радянської країни в цілому, так і окремих її регіонів.117 Нариси історії Харківської обласної партійної організації. – Х., 1970; Очерки истории Воронежской организации КПСС. – Воронеж, 1979. 7 Так, І. Трифонов уперше провів порівняльний аналіз збройних виступів у Тамбовсько – Воронезькому регіоні, у Західному Сибіру й в Україні,118 Трифонов И. Я. Классы и классовая борьба в СССР в начале нэпа (1921 – 1923 гг.). – Л., 1964.8 О. Кучер охарактеризував збройні формування у Харківській губернії,119 Кучер А. Е. Розгром вооруженной внутренней контрреволюции на Украине в 1921- 1923 гг.: Дисс. ... д-ра ист. наук. – Х., 1973. 9 В. Духопельников, І. Плахтій – роботу місцевих органів влади – рад в Харківській губернії220 Духопельников В. М. Деятельность Советов Харьковщины в восстановительный период (1921 – 1925 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. – Х., 1979; Плахтий И. С. Харьковский Совет в годы гражданской войны (1918 – 1920 гг.). – Дисс. ... канд. ист. наук. – Х., 1983. 0. Особливості розвитку суспільства в Воронезькій губернії показані в дисертаційних дослідженнях А. Ігнат’єва та Є. Чернявської221 Игнатьев А. С. Деятельность Воронежской губернской партийной организации по руководству местными Советами в восстановительный период (1921 – 1925 гг.): Дисс. … канд. ист. наук. – Воронеж, 1969; Чернявская Э. П. Партийно – политическая работа на селе в период восстановления народного хозяйства (1921 – 1927). (На материалах Воронежской и Тамбовской губерний): Дисс. … канд. ист. наук. – Воронеж, 1972. 1. Як обов'язковий атрибут радянської демократії, свідчення народного характеру радянської влади трактувалася дослідниками робота громадських організацій222 Загорський П. С., Стоян П. К. Нариси історії комітетів незаможніх селян. – К., 1960; Мигаль Б. К. Організація та зміцнення комітетів взаємодопомоги на Україні в 1921 – 1924 рр. // Питання історії народів СРСР. – 1969. – Вип.. 8. – С. 88 – 91; Гусаров В. К., Молотов В. А. До 50-річчя створення МОДР: Створення МОДР на Україні (1922 – 1925) // Укр. іст. журн. – 1972. - № 11. – С. 63 – 70; Дискуссия о профсоюзах в черноземных губерниях советской России в 1921 г. // Из истории Воронежского края. –1975. – Вып. 5. – С. 27 – 36 та ін. 2.

Створення незалежних держав в 1991 р. призвело до глибокого переосмислення багатьох етапів і проблем вітчизняної історії. Доступ дослідників до раніше закритих джерел, ліквідація державної цензури і домінування марксистсько-ленінської методології, на зміну якої прийшов методологічний плюралізм, дозволили актуалізувати і скорегувати проблематику, виробити нові підходи, висловити принципово нові наукові гіпотези і висновки.

У 1990-ті рр. історики приступили до вивчення народного опору комуністичному режиму, особливо в його збройних формах, як найбільш характерному елементу розвитку суспільно – політичного життя в першій половині 1920-х рр. Акцент був зроблений на обставинах і причинах збройного опору, соціальному складі учасників і керівників, ідеології і політичній спрямованості повстанців, їх взаєминах з населенням, характеристиці програмних вимог повстанців, участі органів ВНК у ліквідації збройного опору, використанні і співвідношенні військових, каральних і політичних заходів при придушенні повстань223 Фельдман Д. Крестьянская война // Родина. – 1989. - № 10. – С. 52 – 57; Верстюк В. Ф. Махновщина – селянський повстанський рух в Україні в роки громадянської війни (1918 – 1921). – К., 1992; Есиков С. А., Канищев В. В. “Антоновский нэп” (Организация и деятельность “Союза трудового крестьянства” Тамбовской губернии. 1920 – 1921 гг.) // Отечественная история. – 1993. - №4. – С. 60 – 72; Волковинський В. Нестор Махно: Легенди і реальність. – К., 1994; Ісаков П. М. Селянський повстанський антикомуністичний рух на Лівобережній Україні (березень 1919 – листопад 1921 рр.). – Автореф. ... канд. іст. наук. – К, 2001та ін. 3.

Доступ сучасних дослідників до архівних документів СБУ дозволив їм більш детально охарактеризувати опозиційні настрої різних соціальних груп, їхню реакцію на радянську політику224 Кульчицький С. В. УСРР в добу нової економічної політики (1921- 1928 рр.). – К., 1995; Радченко Л. О., Семененко В. І. Антибільшовицький рух на Харківщині в 1919 – на початку 20-х рр. // Вісн. Харків. держ. ун-ту. - № 387. – Серія: Історія України, 1996. – С. 171 – 191; Бриндак О. Б. Ліквідація більшовиками політичної опозиції та встановлення однопартійної системи в Україні в 20-ті роки ХХ ст. – Одеса, 1998; Павлов Д. Б. Большевистская диктатура против социалистов и анархистов. 1917 – середина 1950-х годов. – М., 1999 та ін.4. У роботах подані об’єктивні характеристики керівників опозиції, показані протиріччя між окремими групами і партіями, аналізуються тактика, форми і методи боротьби більшовиків проти опозиції. Більшість авторів стверджує, що опозиція була ліквідована репресивними методами225 Архірейський Д., Ченцов В. Антирадянська національна опозиція в УСРР в 20-ті рр.: Погляд на події крізь архівні джерела // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. - 1997. - № 1/2 (4/5). - С. 16 – 54; Подкур Р. Повстанський рух та опозиційні політичні угруповання в інформаційних документах органів ЧК – ГПУ (поч. 20-х рр.) // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 2000. - № 2/4. – С. 390 – 397 та ін.5.

Процес ліквідації багатопартійності і встановлення диктатури більшовиків у Харківській губернії показаний у статтях В. Духопельникова,226 Духопельников В. М. Діяльність партійної опозиції в Харкові (20-ті рр. ХХ ст.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. – Київ; Донецьк, 2001. – С. 185 – 193.6 дисертаційних дослідженнях Я. Остапенко227 Остапенко Я. М. Ліквідація більшовиками опозиційних політичних партій в Україні (1920 – 1925 рр): Дис. ... канд. іст. наук. – Дніпродзержинськ, 2000.7 і О. Голикової228 Голікова О. М. Меншовики в Україні у роки революції і громадянської війни (1917 – 1920 рр.): Дис...канд. іст. наук. – Х., 2000.8. На матеріалах Воронезької губернії показаний процес формування однопартійної системи в роботі Л. Комбарової229 Комбарова Л. А. Общественно – политические объединения в первые годы непа. (На материалах Воронежской, Курской, Тамбовской губерний): Дисс. … канд. ист. наук. – Воронеж, 1994. 9. Досліджуючи широке розмаїття громадських організацій, дослідниця відзначила негативний вплив комуністичної партії на роботу об'єднань, що відштовхувало населення від участі в їх роботі.

В цілому для робіт з проблеми громадських організацій характерний більш критичний підхід до оцінки їх реальних внесків у розвиток громадського життя330 Борисенко М. В. Літературні організації в суспільно – політичному житті України (1920 – 1932 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 1999; Очерки истории профсоюзов Харьковщины / М. Л. Дубровский, А. И. Эпштейн, Д. А. Горелов, Н. П. Неклюдов, Е. Н. Денисова и др. – Х., 1999; Ильина И. Н. Общественные организации России в 1920-е годы. – М., 2001; Журба М. А. Етнонаціональні та міжнародні аспекти діяльності громадських об’єднань українського села (20 – 30 рр. ХХ ст.). – К., 2002; Мовчан О. М. Українські профспілки в компартійно – радянській системі влади (1920 – ті рр.): Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. - К., 2004 та ін. 0. Але і нині в сучасній українській і російській історіографії відсутні комплексні роботи з проблеми діяльності громадських організацій, написані на регіональному матеріалі, зокрема Воронезької і Харківської губерній. Матеріал, що приводиться в дослідженнях, з повітових міст носить в основному додатковий, ілюстративний характер як, наприклад, у дисертаційному дослідженні Н. Кисельової331 Киселева Н. В. Добровольные общества в Советской России (1917 – конец 1920-х гг.): Автореф. дисс. … д-ра ист. наук. – Ростов – на – Дону, 1999.1.

Проблема суспільно – політичного життя країни порушена в новітніх дослідженнях, присвячених різним аспектам політичного та соціального життя України і Росії332 Гимпельсон Е. Г. Формирование советской политической системы. 1917 – 1923 гг. – М., 1995; Калініченко В. В. Сільське господарство України в період непу: Історико – економічне дослідження. – Х., 1997; Ганжа О. І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917 – 1927 рр.). – К., 2000; Россия нэповская / Под ред. А. И. Яковлева. – М., 2002; Харьков многонациональный. – Х., 2004 та ін. 2. Громадсько – політичне життя в цих роботах не є предметом спеціального дослідження, але служить переконливим тлом при висвітленні тих чи інших проблем, розв'язуваних авторами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося на базі різних видів джерел. За принципом походження і призначення джерела можна розділити на наступні групи:

Перша група – це законодавчі акти вищих органів влади СРСР, УСРР, РСФРР333 Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской республики. – М., 1918; Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки. – Х., 1920; Кодекс законов РСФСР об актах гражданского состояния, брачном, семейном и опекунском праве. – М., 1918; Кодекс законов о труде. С изменениями и дополнениями по 15 сентября 1926 г. – Х., 1926; Собрание законов и распоряжений Рабоче – Крестьянского Правительства СССР, издаваемое Управлением Делами Совета Народных Комиссаров СССР, 1924 – 1925 та ін.3. Ця група джерел визначає законодавчу базу, в межах якої здійснювалося керівництво радянською країною, характеризує принципи, на яких здійснювалося партійне керівництво громадським життям у першій половині 1920-х рр. Дослідження радянського законодавства дозволяє зробити висновок про ступінь розвитку та згортання демократичних свобод у радянській державі, проаналізувати становище різних соціальних категорій населення в суспільстві.

Друга група джерел представлена документами більшовицької партії, місцевих партійних організацій і матеріалами місцевих органів влади334 КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – М., 1983 – 1984. – Т. 2-3; Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – К., 1976. - Т.1; Отчет Воронежского Городского Совета о его деятельности за 1924 – 1925 гг. – Воронеж, 1925; Отчет о работе Харьковского городского Совета VIII созыва за 1923 – 1924 хозяйственный год рабочему населению г. Харькова. – Х., 1924 та ін.4. Аналіз цієї категорії джерел дає можливість простежити більшовицьку політику стосовно опозиційних партій, опозиційно налаштованих груп населення, методи усунення опозиції та шляхи формування диктатури правлячої партії.

Третя група джерел – це тематичні збірники документів і матеріалів, присвячені діяльності органів радянської влади, політичних партій, громадських організацій, діяльності мирної і збройної опозиції, що протистояли партії більшовиків335 Дни грозовые. Воронежская организация КПСС в годы гражданской войны (1918 – 1920 гг.). Документы и материалы. – Воронеж, 1960; Культурное строительство в Воронежской губернии (1918 – 1928 гг.). Сборник документов. – Воронеж, 1965; Комітети незаможних селян України (1920 – 1933). Збірник документів і матеріалів /Під редакцією І. К. Рибалки. – К., 1968; Культурне будівництво в Українській РСР. 1917 – 1927: Збірник документів і матеріалів / Упорядник В. М. Волковинський. – К., 1979; Документи трагічної історії України (1917 – 1927 рр.) / Редактор – упорядник П. П. Бачинський. – К., 1999; Советская деревня глазами ВЧК – ОГПУ – НКВД 1918 – 1939. Документы и материалы. – М., 2000. - Т. 1-2 та ін. 5. Збірники документів, видані в роки радянської влади, не відбивали всієї палітри життя суспільства на початку 20-х рр. ХХ ст., тому що в них не міг бути включений цілий ряд документів, що суперечив офіційному трактуванню курсу історії. Проголошення незалежності в Росії й Україні відкрило доступ історикам цих держав до секретних матеріалів архівів. Результатом цієї роботи стало опублікування ряду збірок, у які увійшли документи, що дозволяють значно розширити вивчення даної проблеми. Співставлення нових даних з раніше опублікованими дозволило авторці визначити реальну участь населення в громадсько – політичному житті першої половини 1920-х рр.

Четверту групу джерел становлять матеріали статистики. Статистичні дані дозволили визначити чисельність членів політичних партій, що діяли в досліджуваний період, установити кількість членів різних громадських організацій. Матеріали переписів дозволили прорахувати процентне відношення учасників мирної і збройної опозиції до загального числа населення, простежити хід залучення жінок у різні політичні кампанії і громадські організації. Порівняння числа членів партії більшовиків і інших опозиційних партій допомогло визначити реальне розміщення політичних сил у регіонах. Особливість статистичних матеріалів і збірників, надрукованих в 20-і рр. ХХ ст., полягає в тому, що вони були менш підвладні кон'юнктурі, а тому їх варто вважати досить об'єктивними 336 Харьков: Справочник на 1922 год. - Х., 1922; Весь Воронеж: Справочная книга на 1924 – 1925 гг. - Воронеж, 1924; Всероссийская перепись членов РКП: Итоги партпереписи 1922 г. на Украине. – Х., 1922; Всероссийская перепись членов РКП 1922 года: Итоги предварительной разработки по 45 губерниям и областям. – М., 1922; Всесоюзная перепись населения 1926 г. – М., 1928. - Т. 9; Народное хозяйство Союза ССР в цифрах. Краткий справочник. – М., 1924; Україна: Статистичний щорічник. – Х., 1926; Жінка Соціалістичної України. Статистичний довідник. – К., 1937 та ін. 6.

П'яту групу джерел становлять видання періодичної преси. Преса є дзеркалом громадсько - політичного життя, відбиваючи в собі всі основні моменти діяльності суспільства. Преса прекрасно характеризує дух часу, показує найбільш злободенні питання громадського життя. У газетах і журналах всесоюзного, всеросійського, всеукраїнського і місцевого масштабів досліджуваного періоду досить об'єктивно відбивалися реалії життя громадян. Разом з тим преса видавалася під керівництвом правлячої партії більшовиків, тому тут домінував агітаційний характер337 Вісті. Орган ВУЦВК; Воронежская коммуна. Орган Воронежского губкома партии; Известия. Орган ЦИК СССР и ВЦИК советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов; Коммунист. Орган Центрального комитета КП(б)У; Правда. Орган ЦК и МК ВКП(б); Пролетарий. Орган Харьковского Губернского Исполнительного комитета Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов та ін. 7.

Основну документальну базу дисертаційного дослідження склали документи фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВОВ України), Державного архіву Харківської області (ДАХО), Державного архіву Воронезької області (ДАВО), Центра документації новітньої історії Воронезької області (ЦДНІВО). Авторкою вивчено 46 фондів архівів. Документи архівів дозволили дослідити широкий спектр громадсько – політичного життя двох сусідніх регіонів, виявити загальні закономірності і визначити специфічні особливості в суміжних українських і російських губерніях. У фонді П 1 ЦДАГО України містяться матеріали про діяльність комуністичної партії по залученню населення в громадське життя через систему рад, безпартійні робочі і селянські конференції, делегатські збори. Документи цього архіву також характеризують діяльність української політичної опозиції, спроби протистояти більшовикам, відстоюючи ідеї побудови української держави.

Фонди П 1 ДАХО і ЦДНІВО характеризують роботу місцевих організацій РКП(б) і КП(б)У. З них ми довідалися про особливості громадсько – політичного життя в Харківській і Воронезькій губерніях, місцеву специфіку розвитку регіонів, хід виборчих кампаній, боротьбу більшовиків з представниками інших партій та опозицією всередині самої партії. Документи дозволяють простежити організацію та діяльність різних громадських об'єднань і жіночих організацій. Звіти Харківського і Воронезького губкомів, що містяться в цих фондах, дозволяють говорити про наявність у середовищі населення антибільшовицьких настроїв, про виступи громадян на мітингах і зборах, безпартійних конференціях із критикою більшовицької політики, про організацію страйків і створення збройних загонів. Ряд фондів ДАХО (Р 203, Р 845) і ДАВО (Р 10) дозволяють зробити висновки про склад і роботу рад, організацію і діяльність об'єднань на шляху залучення населення до громадського життя. В цих фондах значний інтерес представляють відомості ДПУ про “економічне і політичне становище” у губерніях, у яких визначалися коливання настрою населення стосовно радянської влади.

Особливе місце у вивченні опозиційного руху містять документи фондів Харківського губернського військово – революційного комітету (Р 202), Управління Харківської губернської робітничо – селянської міліції і розшуку (Р 563), Воронезького губернського комісаріату з військових справ (Р 529), у яких знаходяться кримінальні справи, порушені по факту контрреволюційного опору, матеріали про випадки хвилювань у різних регіонах Воронезької і Харківської губерній. У даних фондах міститься інформація про методи боротьби з антибільшовицьким рухом, про систему заручників, проведення арештів і інші приклади беззаконня з боку органів ВНК, міліції, загонів Червоної Армії, частин особливого призначення (ЧОП), загонів КНС (в Україні)