МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БРУСНІЦИН ДМИТРО ЄВГЕНОВИЧ

УДК 658:338.5

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Маріуполь – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті „Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Науковий керівник - | кандидат економічних наук, доцент

Дацій Надія Василівна,

Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”,

заступник завідувача кафедрою
фінансів і банківської справи.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, доцент

Момот Володимир Євгенович,

Дніпропетровський університет економіки та управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент

Лепьохін Олександр Васильович,

ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод”,

заступник генерального директора.

Провідна установа - | Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення галузей обробної промисловості, м. Київ.

Захист відбудеться “30” листопада 2005 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .052.02 у Приазовському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приазовського
державного технічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 87500, м. Маріуполь Донецької обл., вул. Університетська, 7.

Автореферат розісланий “29” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Колосок

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Еволюція української промисловості починаючи з 1992 р. є відображенням функціонування усієї економіки країни. Макроекономічні зміни мали визначальний вплив на траєкторію розвитку економіки країни, окремих регіонів і ситуації, яка складалась на рівні промислових секторів. Великі промислові комплекси і особливо галузі важкої промисловості вимагали докорінної реорганізації, що здатна зберегти і створити умови для нарощування виробничого і технологічного потенціалу. Метою реорганізації підприємств є швидка їх адаптація до ринкових умов господарювання, зростання результативних показників їх діяльності і на цій основі – підвищення рівня зайнятості та забезпечення стабільності українського суспільства. Реалізацію даних процесів можливо здійснити через застосування механізму та важелів реструктуризації.

Реструктуризація підприємств покликана вирішити низку проблем, серед яких: неефективність системи управління, техніко-технологічне відставання виробництва, відсутність власних обігових коштів, низька конкурентоспроможність продукції. Вирішення цих проблем пов’язане, насамперед, із формуванням нових механізмів і методів управління, які були б адекватними організаційно-економічному стану підприємств, а також ринковим умовам господарювання.

Проблемам реструктуризації підприємств присвячені дослідження таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як І. Акімова, А. Алпатов, Л. Батенко, С. Біла, В. Бодров, Н. Дацій, С. Довбня, В. Інютін, Л. Кальніченко, О. Лепьохін, Л. Лігоненко, Т. Мізерна, В. Момот, С. Покропивний, Н. Порожняк, О. Пушкар, О. Сухарєв, Р. Холт, М. Хохлов, З. Шершньова та ін. У роботах цих авторів проаналізовані й обґрунтовані підходи до реструктуризації, як до вирішення проблем антикризового управління й приватизації підприємств. Разом з тим недостатньо уваги приділяється механізму реструктуризації як системі, яка ґрунтується на взаємодії із зовнішнім середовищем, організує розробку та реалізацію комплексу заходів щодо реструктуризації і спрямована на ефективне функціонування та розвиток підприємств. Методологічна та практична значущість вирішення проблемних питань зумовила вибір теми дисертації, мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були розроблені в межах наукової теми Гуманітарного університету „Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур – системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і методичному забезпеченні формування й удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості. Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені такі завдання:

- на основі теоретичного аналізу узагальнити поняття підприємств як об'єктів економічної еволюції;

- визначити методологію дослідження економічних змін у процесі реструктуризації промислових підприємств;

- дослідити особливості реструктуризації підприємств важкої промисловості;

- оцінити процеси регулювання реструктуризації підприємств;

- розробити організаційний механізм планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості;

- запропонувати модель, що характеризує рівень норми споживчої вартості продукту в процесі реструктуризації підприємств;

- обґрунтувати інвестиційний портфель реструктуризації підприємств важкої промисловості.

Об'єктом дослідження є процеси реструктуризації підприємств важкої промисловості.

Предмет дослідження – механізм регулювання реструктуризації підприємств важкої промисловості.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження використовувався комплекс наукових методів: теоретичний аналіз статистичних даних, державних, правознавчих наукових джерел (дав можливість застосувати системний підхід до дослідження механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості); системний підхід та синтезний метод наукового пізнання (при досліджені організаційно-економічних умов реструктуризації); узагальнення (при формуванні висновків); системного та ситуативного підходів (при визначенні значення реструктуризації у розвитку підприємств важкої промисловості); статистичні порівняння. Інформаційну базу дослідження становлять аналітичні й статистичні матеріали Держкомстату України, Фонду державного майна; нормативно-правові акти, що регулюють питання реструктуризації підприємств; звітні дані фінансового управління Запорізької обласної державної адміністрації, головного управління статистики у Запорізькій області, а також монографічні дослідження й статті українських і зарубіжних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у вирішенні актуальної наукової задачі теоретико-методологічного обґрунтування наукових засад регулювання реструктуризації в реальному секторі економіки:

вперше:

- запропоновано модель впливу зміни норми споживчої вартості продукту на процеси реструктуризації промислових підприємств, яка дозволяє визначити час здійснення та необхідний обсяг інвестицій у реструктуризацію;

удосконалено:

- організаційний механізм планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості шляхом застосування таких процедур: проведення попереднього аналізу функціонування підприємства; постановка мети і завдання контроллінгу; проведення аналізу структури підприємства; визначення перспектив розвитку продукту та підприємства; формування критеріїв добору напрямів розвитку; планування інвестиційних програм реструктуризації підприємства; розробка методичного забезпечення реалізації програм реструктуризації; формування критеріїв оцінки можливості досягнення встановленої мети реструктуризації;

- методичне забезпечення планування програм реструктуризації промислових підприємств через застосування методики портфельного аналізу, що дозволяє врахувати оцінки економічного стану підприємства та рівня фінансових ризиків;

- методику обґрунтування структури портфелю реструктуризації підприємства, що передбачає вимоги до забезпечення прийнятних рівнів прибутковості та ризику, шляхом розробки економічних моделей оптимізації;

набуло подальшого розвитку:

- трактування поняття популяції підприємств, під яким слід розуміти такий набір юридично оформлених організацій, що ведуть економічно активний спосіб життя на певній території і ринках, технологічно й організаційно спорідненні, здатні до зростання і кількісного відтворення;

- теоретичне визначення норми споживчої вартості, під якою слід розуміти такий рівень виробництва продукції необхідної кількості та якості, який задовольняє визначені потреби споживачів. Такий показник є фактичною оцінкою споживчої вартості створюваного блага та дозволяє зробити певний прогноз щодо ринкових перспектив продукту;

- запропоновано поняття портфелю інвестицій у реструктуризацію підприємства як розосередження загального обсягу інвестиційних ресурсів у розробку, виробництво і реалізацію продуктів-новацій, з метою зменшення ризику неефективного використання капіталу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій з удосконалення механізму управління процесами реструктуризації на підприємствах важкої промисловості, які зумовлені необхідністю адаптації підприємств до мінливих ринкових умов господарювання.

Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, використані Міністерством промислової політики України при розробці пропозицій: до Програми діяльності Уряду України; доповіді Президента України “Державна регіональна та муніципальна політика в контексті європейського вибору України” (дов. № 01/2 - 3 - 121 від 17.08.2005 р.). Пропозиції щодо формування організаційного механізму планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості були використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при розробці Програми стабілізації та розвитку промислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (довідка № 1742 від 26.08.2005 р.). Методику обґрунтування структури інвестиційного портфеля реструктуризації підприємства на основі застосування моделей оптимізації за критеріями максимізації загального очікуваного доходу та мінімізації фактору ризику, а також контроллінгу інвестиційних програм реструктуризації підприємства упроваджено у господарську діяльність ВАТ „Запорізький металургійний завод „Запоріжсталь” (дов. № 47/2-08 від 18.08.2005 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету „Запорізький інститут державного та муніципального управління” за програмами підготовки студентів економічних спеціальностей при викладанні диспциплін: „Управління підприємствами”, “Мікроекономіка”, „Стратегічний менеджмент” (дов. № 1692 від 23.08.2005 р.).

Особистий внесок здобувача становлять наукові положення, висновки і рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості. Усі результати отримані безпосередньо здобувачем і знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: „Тиждень науки в Гуманітарному університеті „ЗІДМУ" (2003 р; 2004 р.; м.Запоріжжя).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 9 наукових публікаціях обсягом 2,1 обл.-вид. арк., з них 7 – у наукових фахових виданнях, обсягом 2,0 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків викладених на 194 сторінках, списку використаних джерел з 172 найменувань на 16 сторінках, 7 додатків на 7 сторінках, 16 таблиць на 10 сторінках та 23 рисунки на 9 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено методичні підходи і практичні рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади реструктуризації підприємств” подано системний огляд основних наукових джерел за темою дисертаційної роботи, обґрунтовано наукові засади регулювання процесів реструктуризації підприємств важкої промисловості. Реструктуризація це безперервний процес підвищення конкурентоспроможності підприємства та адаптація системи управління бізнесом до постійно мінливих ринкових умов. Незалежно від умов, в яких функціонує підприємство, реструктуризацію трактують як: структурну перебудову підприємства з метою забезпечення ефективності розподілу і використання всіх його ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, землі, технологій); перебудову його внутрішніх систем з метою підвищення конкурентоспроможності; інструмент забезпечення оптимального функціонування підприємства у безперервно мінливих ринкових умовах відповідно до стратегії його розвитку; процес організаційно-економічних, правових, технічних перетворень які призводять до зміни організаційної, виробничої, технологічної, правничої, управлінської структури підприємства. Головним результатом реструктуризації є підвищення конкурентоспроможності та ринкової стійкості підприємства за рахунок підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів випуску товарної продукції, фінансового оздоровлення.

На рівні промислового підприємства реструктуризація може бути задіяна як до кожної внутрішньої підсистеми окремо, так і до усіх одночасно: організаційної, управлінської, виробничо-технологічної, продуктової, постачальницької, кадрової структури і т. д. При цьому мають змінюватися управлінські правила, процедури, функції, методи прийняття рішень, засади формування політики та стратегії. У результаті змінюється модель поведінки, а основи функціонування підприємства здобувають нових властивостей. Фінансування цих змін відбувається за рахунок коштів підприємств чи шляхом залучення кредитів. Реструктуризація підприємства є динамічним процесом, що проходить еволюційно під впливом змін у науці і технології, у потребах ринків, у правових відносинах.

Необхідність визначення терміну початку здійснення реструктуризації та факторів, що її зумовлюють стало основою дослідження поведінки сукупності підприємств, виявлення загальних та часткових правил їх поведінки. Таке узагальнення дозволило розглядати сукупність однорідних підприємств як єдиний об’єкт дослідження.

Загальні параметри і правила поведінки підприємств під час переходу з одного стану в інший, визначають уявлення про певну їх сукупність як про популяцію підприємств. Економіка регіону і країни в цілому складаються з таких популяцій. Під популяцією підприємств слід розуміти такий набір юридично оформлених організацій, що ведуть економічно активний спосіб життя на певній території і ринках, технологічно й організаційно спорідненні, здатні до зростання і кількісного відтворення. Взаємодія між підприємствами – членами популяції і самими популяціями визначає динаміку цих систем, їх стійкість, життєздатність, можливість передачі знань. Джерелом перетворень у середині популяції виступають процеси в їх межах і зовнішні впливи.

Оскільки технологічно і територіально споріднені підприємства часто використовують подібні правила поведінки в питаннях підвищення цін, оцінці ефективності інвестицій, розробці маркетингових стратегій, плануванні витрат на НДДКР та інших рушіях реструктуризації, то ці правила і процедури виступають як об'єкт дослідження і моделювання. Метою моделювання еволюційного розвитку підприємства є встановлення зв'язку між технологічними змінами й економічним зростанням. Виходячи з еволюційних уявлень про підприємство, зобразимо i-те підприємство, що виробляє продуктове розмаїття, яке включає N продуктів, кожен з яких з'являвся в певний момент часу tn і проходить свій життєвий цикл подібно того, як зображено на рис. 1.

Рис. 1. Модель еволюційного розвитку підприємства

На виділеному для розгляду відрізку часу підприємство може знаходитися у одному з двох динамічних станів – зростання і спаду, для кожного з яких необхідно розробити відповідну тактику і цілі поведінки. Реструктуризація є інструментом досягнення загальних цілей, інструментом управління перетворення поведінки промислових системам. У зв'язку з цим виникає проблема вживання цього інструмента – за яких умов розвитку підприємства й у якому масштабі він може бути застосований.

В точці t2 у процесі зростання підприємства за рахунок отримуваних прибутків продукту х1 виникає новий продукт х2. Для підприємства це найбільш успішний етап розвитку, коли зростання створює високий потенціал інституціональних змін, що зазвичай використовується на відкриття нових сфер діяльності, продуктових напрямів (реструктуризацію випуску продуктів).

На інтервалі АВ в точці t3 з'являється продукт х3 – у період уповільнення темпів зростання і загострення внутрішніх і зовнішніх проблем, функціонування підприємства. Однак у розглянутій еволюційній схемі виробництво нового продукту х3 стикається з накопиченими на підприємстві диспропорціями, що призводить до швидкого вичерпання резервів зростання, які пов’язуються з новим продуктом (технологією), а в окремих випадках навіть прискорює зменшення обсягів випуску по інших напрямах, що реалізуються.

На відрізку часу ВС всі три генерації продуктів підприємства х1, х2 , х3 – мають спад через вичерпання потенціалу інституціональних змін і зростання кількості дисфункцій. У цей період підприємство починає спробу реалізувати новий продукт (технологію) xn, що є можливим за рахунок залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів, оскільки фінансові можливості підприємства на даному етапі значно знижуються. Зазначену спробу можна вважати реструктуризацією в умовах спаду – на ділянці тренду підприємства, що знижується, ВС. Згідно із схемою, поява продукту в точці tn призводить до уповільнення спаду, але не може змінити базової тенденції, оскільки при зменшенні обсягів випуску і втрати ринків по всіх інших продуктах, важко в тривалій перспективі забезпечити успішний вихід нового виробу, тим більше такий випуск, щоб він став переломним за пануючої тенденції.

Коли обсяг виробництва продукту хn перестане зростати виникає тенденція стійкого спаду підприємства, за якої потенціал змін продовжує швидкими темпами знижуватися. Це зниження буде продовжуватися до того моменту, поки підприємство не визнають банкрутом або поки не будуть розпочаті заходи, що вплинуть на зміну даного потенціалу.

Наведене дослідження дозволило сформулювати наступні теоретичні обґрунтування ефективності функціонування механізму реструктуризації промислового підприємства:

1. У період падіння валового продукту підприємства відбувається втрата цілей розвитку, знижується рівень монетарного забезпечення різних функцій управління підприємством, що реалізовувалися на стадії зростання. У цей час внутрішні системи підприємства зазнають перманентних змін зумовлених прагненням підприємства до збереження існуючих позицій. Ці процеси супроводжуються збільшенням витрат трансакцій, зниженням організаційно-економічної стійкості, низькою ефективністю або відсутністю структури організації впровадження нововведень у процес виробництва.

2. З огляду на перше положення, реструктуризація на етапі ВС має вимушений характер і набуває форми антикризового управління. Проте на цьому етапі така форма структурних зрушень є неефективною, що пояснюється об’єктивними причинами: зниженням показників ринкової активності, неспроможністю внутрішніх систем підприємства до своєчасної адаптації до змін у ринковому середовищі, прагненням керівництва в будь-що підтримати базові фінансово-економічні показники замість організації пошуку ефективних форм виходу з кризи.

3. Ефективна реструктуризація можлива на відрізку АВ, який характеризується уповільненням зростання валового продукту підприємства. Важливим моментом, від якого залежать умови ефективності здійснення реструктуризації, є визначення терміну початку її здійснення. Для забезпечення цієї умови життєво необхідним для підприємства стає своєчасне планування, організація та контроль інвестиційних програм реструктуризації. На зазначеному етапі підприємство має достатні внутрішні ресурси для фінансування цих заходів та лаг часу для цілеспрямованого їх здійснення. Завданням реструктуризації є виведення підприємства, як інтегрованої системи, на траєкторію економічного зростання, підвищення рівня адаптації системи до зовнішніх ринкових перетворень.

У теоретичному змісті важливо визначити: який загальний ефект буде отриманий від застосування процедур реструктуризації, який внесок робить кожна з них на процеси функціонування підприємства, у якому напрямі необхідно трансформувати встановлені процедури і яке поєднання їх використовувати.

У дисертаційній роботі обґрунтований організаційний механізм планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості, що включає такі процедури: проведення попереднього аналізу функціонування підприємства, виявлення проблеми, визначення можливості підвищення ефективності і доцільність розробки політики реструктуризації; визначення часового періоду необхідних досліджень, уточнення характеристики об'єкта і предмета дослідження, постановка мети і завдання контроллінгу; проведення аналізу структури підприємства, визначення тенденції соціально-економічного розвитку підприємства; визначення перспектив розвитку продукту та підприємства; дослідження особливостей функціонування соціально-економічних систем; визначення структур, що найбільшою мірою зумовлюють характеристики розвитку підприємства; формування критеріїв добору напрямів розвитку; планування інвестиційних програм реструктуризації підприємства; розробка методичного забезпечення реалізації програм реструктуризації; формування критеріїв оцінки можливості досягнення встановленої мети реструктуризації. Запропонована методика планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості наслідує принципи комплексного та системного підходів; передбачає дослідження зовнішніх і внутрішніх чинників структурних ринкових зрушень, вимагає формування сучасного методичного інструментарію планування, організації і оцінювання результатів програми реструктуризації.

У другому розділі “Розвиток процесів реструктуризації підприємств важкої промисловості” проведено аналіз сучасного стану процесів реструктуризації підприємств галузей важкої промисловості України. Зазначається, що Україна має розвинутий промисловий сектор економіки, який забезпечує більш ніж третину загального обсягу валового внутрішнього продукту, майже 50% товарів і послуг, а також 80% експортної продукції. Промисловість України концентрує в собі один із найбільших інтелектуальних потенціалів нашої держави (500 НДІ та КБ, де працює понад 65 тисяч наукових працівників) та найбільшу виробничу сферу (10 тисяч великих і середніх промислових підприємств та більше ніж 30 тисяч малих, де працює понад 6,5 млн чоловік).

Реструктуризація промислових підприємств передбачає здійснення заходів не лише на рівні змін структури внутрішніх підрозділів але і змін форм власності у тому числі в процесі приватизації державних підприємств.

У 2003 році до загального фонду Державного бюджету України у виконання програм приватизації державних підприємств надійшло 2005,96 млн. грн. За результатами проведених конкурсів укладено 27 угод купівлі-продажу, за укладеними угодами передбачено здійснення інвестицій на суму 224,24 млн. грн., у тому числі в підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави – 152,15 млн. грн. Найбільшими конкурсними продажами у 2003 р. були ВАТ “Чорноморський суднобудівний завод” (90% акцій за 119,305 млн. грн.), ВАТ “Кримський содовий завод” (89,48% акцій за 346,686 млн. грн.), ВАТ “Нікопольський феросплавний завод”, ВАТ “Північний ГЗК” (35,76% за 89 млн грн.), ВАТ „Украграфіт” (31,2% акцій за 18,4 млн. грн), ВАТ “Рівнеазот” (53,86% акцій за 48,4 млн. грн.), ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” (59,49% акцій за 10,81 млн грн.), ВАТ “ДніпроАЗОТ” (25,17% акцій за 12,26 млн. грн.), ВАТ “Склопластик” (76,18% акцій за 8,5 млн грн.), ВАТ “Вінницький підшипниковий завод” (25% за акцій 2,4 млн. грн.), ВАТ “Миколаївська малотоннажна верф” (58,448% акцій за 1,63 млн грн.).

Найбільшими біржовими продажами 2003 року стали ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (25% акцій за 113,5 млн. грн.), ВАТ „Запорізький металургійний завод „Запоріжсталь” (22,1% акцій за 115,4 млн. грн), ВАТ “Алчевський коксохімічний завод” (25% акцій за 13,25 млн. грн.), АТВТ “Марс” (25% акцій за 11,5 млн. грн.), ВАТ “Кіровський ковальський завод “Центрокуз” (50% акцій за 4,4 млн грн.), ВАТ “Донецькгірмаш” (31,06% акцій за 3,5 млн. грн.), ВАТ “Енергомашспецсталь” (24,98% акцій за 2,75 млн. грн.).

Підсумки проведення торгів акціями ВАТ на фондових біржах за 2003 рік наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Результати продажу акцій ВАТ на фондових біржах України за 2003 рік

Кількість ВАТ, акції яких пропонува-лись, шт. | Кількість запропонова-них пакетів, шт. | Вартість запропоно-ваних акцій за номіналом, млн.грн. | Кількість пакетів, по яких відбувся продаж, шт. | Вартість проданих акцій, млн.грн.

За укладе-ними контрактами | За номі-налом

330 | 369 | 907,09 | 125 | 212,90 | 298,89

Слід зазначити, що загалом вартісні показники продажу державних пакетів акцій ВАТ на фондових біржах за 2003 рік значно перевищують аналогічні показники за попередні роки: за 2001 рік - у 1,33 раза, за 2002 рік - у 1,6 раза. Це стало можливим внаслідок кількісних і якісних змін у пропозиціях Фонду щодо продажу державних пакетів акцій ВАТ на фондових біржах і ПФТС порівняно з попередніми роками: 2001 рік - 579,15 млн. грн.; 2002 рік - 587,2 млн. грн.; 2003 рік - 907,09 млн. грн. Найбільшим попитом протягом 2003 року користувались підприємства металургійного комплексу (68 % загального обсягу продажу) та машинобудування і металообробки (12,3 % загального обсягу продажу).

Оцінюючи ситуацію в цілому слід зазначити, що в економіці України в основному сформовані інститути та механізми ринкового функціонування промисловості, здійснено реструктуризацію значної частини підприємств, що створює засади їх адаптації до ринкової кон'юнктури. Результатом структурних реформ у промисловості стало подолання спаду виробництва, освоєння нових видів продукції. У структурі виробництва намітилися позитивні зрушення в напрямі зростання частки кінцевої продукції, зупинено спад інноваційної активності.

Проте процес реструктуризації підприємств потребує подальших зрушень, що зумовлюється наявною недосконалістю технічних, організаційно-кадрових та управлінських структур, незбалансованість у спеціалізації, кооперації й концентрації промислового виробництва, диспропорціями між окремими галузями, імпортозалежністю промислового виробництва від сировини, матеріалів і комплектуючих виробів.

За 2000–2004 рр., незважаючи на високі темпи зростання виробництва, структурні зміни у промисловості відбувалися дуже повільно. Сучасна структура важкої промисловості характеризується високою питомою вагою галузей з низькою доданою вартістю, а саме металургійної. Низькою залишається частка видів промислової діяльності, які зорієнтовані в основному на випуск продукції кінцевого споживання.

Металургія є однією з небагатьох галузей, що зуміли досягти зростання обсягу виробництва, починаючи з 1997 р. при рівні використання виробничих потужностей близько 60%. Зростання досягається в основному за рахунок збільшення експорту – на 20–25% протягом останніх років, саме на металургію припадає близько 30% експортного потенціалу країни. За даними Державного комітету статистики України, з України експортували 70–80% обсягів випущених чорних металів. Подальші перспективи в міжнародному поділі праці для цієї галузі української економіки невеликі через використання застарілих енергоємних технологій, що є причиною високої ціни на метал, невідповідності асортименту випуску попиту споживачів. Світовий ринок переповнений продукцією чорної металургії, а це не дає підстав вважати, що попит на український метал на світовому ринку може суттєво зрости.

Досвід приватизації, як одного з засобів реструктуризації продемонстрував наявність гострих проблем, які потребують вирішення для забезпечення подальшого ефективного проведення реформи власності в Україні: відсутність офіційно визнаної стратегії реформування відносин власності, яка надавала б можливість визначити раціональні пропорції між державною та приватною власністю; неефективність існуючої системи управління державною власністю; гальмування процесу приватизації; широке використання способів нелегітимної приватизації; непідготовленість систем галузевого державного регулювання до приватизації підприємств-монополістів.

Пріоритетними завданнями реалізації структурної політики є освоєння виробництва продукції, що забезпечує стратегічну незалежність держави від імпорту; стимулювання розвитку наукоємних галузей; прискорення розвитку машинобудівних галузей для технічного переоснащення підприємств усіх галузей економіки; санація та перепрофілювання виробництв неперспективних видів продукції; розширення продажу технологій, у тому числі на експорт; розширення бази експортного сектора промисловості; забезпечення необхідного співвідношення продукції добувних і переробних галузей; переоснащення підприємств для виробництва імпортозамінної продукції; скорочення енергоємних, екологічно небезпечних виробництв та виробництв з високим рівнем травматизму.

У третьому розділі „Удосконалення механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості” сформовано методичне забезпечення програм реструктуризації, розглянуто теоретичне визначення норми споживчої вартості та запропоновано модель впливу зміни норми споживчої вартості продукту на процеси реструктуризації промислових підприємств. Запропоновано поняття портфелю інвестицій у реструктуризацію та надано методику обґрунтування його структури.

Інвестиційні програми реструктуризації промислових популяцій у кінцевому підсумку спрямовані на те, щоб завершити виробництво неперспективної продукції і забезпечити введення нової, що має споживчий попит і високі характеристики якості. Для агрегованого оцінювання характеристик якості виробу використовується спеціальний критерій – норма споживчої вартості, що дає змогу оцінити ставлення споживачів до технічних властивостей пропонованого продукту.

Під нормою споживчої вартості (НСВ) слід розуміти такий рівень виробництва продукції необхідної кількості та якості, який задовольняє визначені потреби споживачів. Такий показник є фактичною оцінкою споживчої вартості створюваного блага та дозволяє зробити певний прогноз щодо ринкових перспектив продукту.

Дослідження тенденцій змін норми споживчої вартості здійснюється з метою визначення необхідності розробки та впровадження програм реструктуризації спрямованих на підвищення рівня адаптованості промислового підприємства до мінливих ринкових умов, моменту часу їх реалізації з точки зору оптимізації інвестиційних ресурсів. Відповідно до зазначеної гіпотези в дисертації запропонована модель залежності обсягів необхідних інвестиційних ресурсів у реструктуризацію промислового підприємства залежно від рівня і динаміки змін норми споживчої вартості продукту яка описує два можливі варіанти розвитку подій (рис. 2).

Відповідно до рис. 2 норма споживчої вартості у міру просування окремого продукту на ринку постійно убуває оскільки з'являються нові різновиди цього продукту і товари-замінники. Коливання НСВ регулюється шляхом здійснення інвестицій у підтримання певного конкурентного рівня підприємства. Чим ближчий рівень НСВ до точки НСВ=1, тим кращі стартові можливості підприємства у подоланні кризи конкурентоспроможності – обсяг необхідних інвестицій є найменшим, крім того у підприємства є достатній рівень фінансової стійкості. Якщо НСВ і спостерігається тенденція її зниження (відрізок АВ) то необхідний обсяг інвестицій значно зростає і становить розмір, що рівний І1. Ситуація може значно погіршитись якщо у цей період відбудеться атака продуктів-конкурентів, наприклад, у результаті швидкої лібералізації зовнішньої торгівлі, що призведе до того, що бар'єр АD неможливо буде перебороти при рівні інвестицій I1. При менших обсягах інвестування підприємство навіть не зможе піднятися до цього рівня, потрапляючи, таким чином, у пастку ВС. Для виходу із пастки знадобляться інвестиції в розмірі I2 > I1, які забезпечити за умов зниження обсягів реалізації продукції і загальної фінансової стійкості підприємства досить важко. Вирішення цієї проблеми вбачається не в поступовому нарощуванні інвестиційного потенціалу до рівня I1, I2, а у формуванні продуктових ланцюжків, на базі продуктів із високою нормою споживчої вартості, які б у певний момент часу при величині інвестицій I0, забезпечили подолання інвестиційної пастки, а також можливого зниження бар'єра АD шляхом застосування урядом країни протекціоністських процедур до імпортних продуктів-конкурентів.

Рис. 2. Модель впливу зміни норми споживчої вартості продукту на процеси реструктуризації промислових підприємств

де І0 – рівень інвестицій у реструктуризацію підприємства за умов оптимального моменту часу її здійснення; І1 - рівень інвестицій у реструктуризацію підприємства за наявної тенденції спаду НСВ продукту; І2 - рівень інвестицій у реструктуризацію підприємства за наявної тенденції спаду НСВ продукту та атаки продуктів конкурентів.

Наведена графічна модель дає можливість отримання математичного розрахунку умов моменту часу застосування програми реструктуризації, закладає основи як мікро-, так і макроекономічної теорії норми споживчої вартості. Нижче продемонструємо це.

Введемо поняття середньої норми споживчої вартості, всього імпорту, що поставляється в країну, і середню норму споживчої вартості вітчизняних товарів. Чим вище співвідношення еРf, / Р* – індексу цін на імпорт, вираженого в національній валюті через поточний валютний курс і вартість імпортних товарів в іноземній валюті, до індексу цін виробленого обсягу вітчизняних товарів, тим вище конкурентоспроможності останніх. Щоб більш точно визначити конкурентні переваги одних товарів перед іншими, необхідно, крім різниці цін, враховувати різницю середніх норм споживчих вартостей по цих продуктових групах (імпортні і вітчизняні товари). Чим вищий валютний курс (е), рівень іноземних цін Рf і нижча середня норма споживчої вартості імпортних товарів , тим нижчий рівень конкурентоспроможності зарубіжних товарів на вітчизняному ринку. Паритет конкурентоспроможності зберігається при дотриманні рівності: .

Такий паритет дозволяє розробити можливі варіанти політики реструктуризації (табл. 2), які можуть бути застосовані на рівні окремого підприємства, популяції.

Таблиця 2

Заходи забезпечення паритету конкурентоспроможності внутрішнього ринку країни відносно норми споживчої вартості

№ | Формула паритету | Характеристика співвідношення | Можливі заходи

1 | Зберігається загальний паритет конкурентоспроможності при можливих значних розбіжностях у цінах і споживчих перевагах. Відсутня небезпечна залежність від імпорту якщо і Але якщо імпортна споживча норма >1, а внутрішня <1, то в результаті мані-пуляції цінами можлива прив'язка внутрішнього ринку до імпорту. | Оскільки вплив на ціни вітчизняних товарів часто ускладнений, необхідно здійснювати вкладення в нові продукти (споживчі властивості), тобто підвищувати , або підвищувати курс е – девальвувати національну валюту за умови, що це не призведе до імпортованої інфляції.

2. | Найкраща ситуація. Існує перевага вітчизняних товарів у порівнянні з імпортними. | Нарощування продуктивності, підвищен-ня якості праці і продукту, політика ін-тен-сифікації промислового експорту в поєд-нанні з відповідною валютною політикою.

3 | Найгірша ситуація. Висока залежність економіки країни (чи популяції) від імпорту. Низька перевага продукції власного виробництва або через високі ціни, або через низьку якість, або через те й інше. Чим вища частка імпорту в сукупному споживанні, нееластичність попиту на іноземні товари, тим нижчий ступінь переваги вітчизняних товарів і нижча НСВ. | Необхідні такі заходи: знизити потенціал витрат в економіці з відповідним зниженням цін на ресурсну складову; ввести обмеження на окремі види імпорт-них товарів; провести серію девальвацій за умови, що сформована залежність від імпорту ще не дуже велика; створювати купівельну спроможність, орієнтовану на вітчизняний ринок; акумулювати весь наявний вільний ка-пітал чи його більшу частину на креди-тування промислових ланцюжків, що створюють нові споживчі вартості, здат-них привести ситуацію до пункту 1 цієї таблиці.

Вплив зазначених варіантів співвідношення конкурентоспроможності вітчизняних та закордонних товарів на процеси реструктуризації промислових підприємств зумовлюються положеннями роботи викладеними вище. Безумовно найкращим варіантом для промислових підприємств, з точки зору мінімізації необхідних обсягів інвестицій у реструктуризацію, є другий варіант коли існують цінові переваги вітчизняного товару, а також можливість відстрочення моменту часу розробки і впровадження відповідного інвестиційного проекту.

Відповідно до аналізу запропонованих індексів паритету конкуренто-спроможності, можливе застосування двох основних важелів впливу, спрямованих на підвищення чистого дисконтованого доходу від інвестування в реструктуризацію промислових підприємств:

- зниження цін на вітчизняну продукцію може бути нейтралізовано аж до протилежного напрямку шляхом регулювання валютного курсу і залежності економіки від імпорту;

- збільшення середньої норми споживчої вартості на вітчизняну продукцію, що вимагає значних інвестиційних уливань у вітчизняну промисловість.

Розглядаючи реструктуризацію підприємства як необхідний постійний процес підвищення конкурентоспроможності підприємства, який передбачає вкладання значних інвестиційних коштів, виникає потреба врахування ефективності різних окремих проектів реструктуризації, відносно показників прибутковості і ризиків. Практика свідчить, що за умов коли інвестор вкладає свої кошти більше ніж в один об'єкт виникає необхідність застосування портфельного аналізу сукупності реальних об'єктів інвестування. Портфельний аналіз разом із аналізом результатів господарської діяльності підприємств важкої промисловості регіону дає змогу сформувати пріоритети програми реструктуризації із урахуванням реального стану цих підприємств, керуючись не тільки фінансово-економічними, технічними, соціальними й екологічними параметрами пропонованих проектів, а й потенційною можливістю повернення коштів на одиницю вкладень.

На рівні адміністрації регіону і підприємств пропонується такий економічний механізм проектування програм реструктуризації підприємств важкої промисловості (рис. 3).

Рис. 3. Економічний механізм проектування програм реструктуризації підприємств важкої промисловості

Процес проектування інвестиційного портфеля має включати такі стадії: розробка інвестиційної стратегії, що враховує кон'юнктуру ринку, інвестиційний клімат у країні і даному регіоні; визначення критеріїв формування портфеля, цілей портфельного аналізу й існуючих обмежень; проведення оптимізації пропорцій портфеля; виокремлення пріоритетних проектів і проведення остаточної оптимізації структури портфеля відповідно до критеріїв доходу, ризику, ліквідності і збільшення капіталу підприємства.

Для вирішення завдання обґрунтування інвестиційного портфеля реструктуризації, що зводиться до визначення його структури, прийнятної з позиції співвідношення доходу (прибутковості) на вкладений капітал і ризику, у дослідженні розроблено дві моделі: максимізація загального очікуваного доходу за умов обмеження загального обсягу інвестицій; мінімізація фактора ризику у якості міри якого розглядається величина відхилення доходу від середнього значення.

Розглянуті моделі зведені до такого математичного формулювання:

1. Модель максимізації доходу:

, при обмеженнях: , ,

де Z – величина сукупного доходу; xj – величина капіталу, що вкладений в j-й проект; – середній очікуваний дохід по j-му інвестиційному проекту; rj – величина доходу (прибутку) у термін t по j-му проекту на одиницю вкладень; T – загальний термін реалізації портфеля, за який є статистика прибутковості на одиницю вкладень по об'єктах, що складають портфель; С – загальна величина інвестиційних ресурсів; N – число інвестиційних проектів у портфелі (інвестиційній програмі).

2. Модель мінімізації ризику:

, при обмеженнях: , , ,

де К = [?2ij] – матриця коваріації для N видів інвестиційних проектів; R – мінімальний очікуваний дохід; Z – у цій моделі – величина, що характеризує сукупний ризик.

Оскільки різні вкладення можуть бути взаємозалежні, то використовується оцінка співвідношення рівнів доходу для кожної пари проектів. Це співвідношення виражається величиною коваріації:

Для того, щоб надати динамічних властивостей моделі, необхідно ввести наступні доповнення: прийняти в алгоритм функцію попиту по k-му типу інвестиційного проекту на продукт, що реалізується за цим проектом на ринку; розрахунок обсягу продукції, що може бути вироблена в рамках k-го проекту залежно від величини спрямованих коштів Ik, перерахунок витрат залежно від зміни обсягів виробництва; перерахунок прибутковості на одиницю вкладених коштів за кожним інтервалом часу.

Усі три пункти виконуються на кожній ітерації алгоритму методу оптимізації, таким чином може бути проведене динамічне коригування процесу оптимізації. На кожному кроці алгоритму обчислюються дохід як функція попиту і обчислюються витрати від обсягу виробництва і вкладених коштів, здійснюється перерахування величини rj, що є параметром оптимізації, тобто не змінюється по ітераціях у статичному варіанті. Реалізація моделей без перерахування rj дає змогу одержати діапазон прийнятних рішень з вибору структури портфеля інвестицій, а з розрахунком rj на кожній ітерації врахувати динаміку доходів, витрат, ризиків.

Необхідною умовою реалізації пропонованих алгоритмів є методи оптимізації, що впливають не тільки на можливості самої алгоритмізації, а й на точність оптимизаційних моделей. Як метод оптимізації у роботі для реалізації моделей оптимізації використовується метод проекцій градієнта, що відрізняється швидкістю роботи, порівняно з іншими методами оптимізації, і відносною простотою математичного алгоритму. У дисертаційній роботі детально опрацьований алгоритм проекцій градієнта, реалізуючи який із найбільшою точністю можна вирішити поставлену задачу оптимізації.

При проектуванні інвестиційних програм розвитку промисловості, вирішенні завдань реструктуризації підприємств важкої промисловості метод “портфельної” диверсифікації може знайти застосування у двох аспектах: коли як об'єкти інвестування виступають підприємства з їх інвестиційними програмами, що складаються з декількох інвестиційних проектів, які розглядаються в сукупності, і розподіл інвестицій здійснюється між самими підприємствами, а не окремими проектами; пропонується використовувати портфельний аналіз окремих проектів, коли є виразна залежність між величиною одноразових витрат, обсягом виробництва, що повністю споживається ринком, величиною умовно-постійних витрат, змінних витрат. Тобто тут передбачається, що зі зменшенням (збільшенням) величини інвестицій у реструктуризацію підприємств
буде зменшуватися (збільшуватися) обсяг виробленої продукції і споживаної ринком.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі вирішено актуальну задачу теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-економічного механізму реструктуризації підприємств важкої промисловості, що сприяє підвищенню їх адаптивності до мінливих ринкових умов господарювання. Результати дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. На підставі проведеного теоретичного аналізу визначено, що реструктуризація є механізмом адаптації підприємства до мінливих ринкових умов господарювання. Кожне підприємство розвивається у межах ринкового простору. Загальні параметри і правила поведінки підприємств як суб’єктів господарювання зумовлюють їх визначення як об’єкта економічної еволюції. Економіка регіону і країни в цілому складаються з популяцій підприємств. У дисертації під такою популяцією вважається такий набір юридично оформлених організацій, що ведуть економічно активний спосіб життя на певній території і ринках, технологічно й організаційно спорідненні, здатні до зростання і кількісного відтворення.

2. На підставі наукових економічних підходів до розуміння реструктуризації підприємства, а також методів “витрати-випуск”, комплексного аналізу господарської діяльності підприємств, інвестиційного портфеля та структурного аналізу, що застосовувалися для дослідження економічних змін у процесі реструктуризації промислових підприємств, обґрунтований організаційний механізм планування та контролю інвестицій у реструктуризацію підприємств важкої промисловості шляхом застосування таких процедур: проведення попереднього аналізу функціонування підприємства; постановка