Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Брітченко Ігор Геннадійович

УДК 336.71:339.138

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

РЕГІОНАЛЬНОГО БАНКІВСЬКОГО РИНКОЗНАВСТВА

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування

і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Садєков Алімжан Абдуллович,

Донецький державний університет економіки

і торгівлі ім. М. Туган-Барановського,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Старостіна Алла Олексіївна,

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка,

завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, професор

Саєнко Григорій Васильович,

Луганський національний педагогічний

університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри економіки та менеджменту;

доктор економічних наук, професор

Поклонський Федір Юхимович,

Донецький державний університет управління

професор кафедри фінансів.

Провідна установа Інститут економіко-правових досліджень

НАН України (м. Донецьк).

Захист дисертації відбудеться “06” грудня 2005 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.055.01 в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий “04” листопада 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради О. В. Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Досягнення зростання життєвого рівня населення країни на основі збільшення обсягів валового внутрішнього продукту та ефективного функціонування банківських технологій зберігання, збільшення та розподілу національного капіталу диктує необхідність формування регіонального підходу до банківських механізмів у практичній діяльності банківських систем та окремих комерційних банків. Провідним напрямком цих перетворень є перехід від традиційних підходів функціонування комерційних банків та використання банківського капіталу до механізмів, які формуються з урахуванням та на підставі регіональної природи процесів створення та збільшення банківського капіталу.

Особливо актуальним є аналіз регіональних процесів суспільного відтворення у взаємозв’язку з банківськими процесами, що формує новий підхід до механізмів банківського кредитування, спрямованих на стимулювання процесів суспільного відтворення шляхом підвищення платоспроможного попиту населення. Показники збільшення ВВП України та рівня заробітної плати свідчать про те, що не завжди зростання ВВП супроводжується підвищенням життєвого рівня населення. Підвищення платоспроможного попиту населення регіонів шляхом нових банківських механізмів є підґрунтям для зростання ВВП регіону, сталого економічного розвитку та поглиблення процесів соціального захисту населення. Актуальність вибору теми дослідження для банківської системи полягає у вирішенні питань визначення оптимальної кількості регіональних підрозділів окремих комерційних банків та їх розташування в межах регіону. Актуальним також є підхід до банківських механізмів, який дозволяє банківської системі співпрацювати з населенням регіону, яке виступає головною рушійною силою процесів суспільного відтворення.

Традиційно під час вирішення питань доцільності кредитної політики комерційного банку основна увага приділялася оцінці кредитного проекту та маркетинговій стратегії комерційного банку на ринку банківських продуктів. При цьому не завжди враховувалась регіональна сутність банківських процесів, яка є основою виникнення та функціонування мультиплікаційного ефекту у процесі кредитування. На сучасному етапі науково-технічного прогресу, поряд із підвищенням вимог до кредитних проектів вирішальними стають питання комплексного розвитку регіональної мережі комерційних банків, їх оптимальної кількості, розташування та впровадження механізмів стимулювання регіональних процесів суспільного відтворення. Таким чином, під час перебудови економіки країни у напрямку ринкових відносин перед банківською системою постало питання формування регіональної інфраструктури ринку банківських продуктів та капіталу.

Водночас на сучасному етапі розвитку теорії ринкознавства, заснованому на підході до регіону як ринку, практично не дослідженими залишаються банківські процеси та їх вплив на процеси суспільного відтворення. Не розглянуто також нові банківські механізми, яке можуть забезпечити подальше збільшення суспільного відтворення регіону водночас із підвищенням життєвого рівня населення та накопиченням регіонального капіталу у розмірах, достатніх не тільки для зупинення економічного спаду, але й для сталого розвитку. При цьому як окремі комерційні банки, так і національна банківська система мають враховувати регіональні особливості банківських процесів у взаємозв’язку з підходом до регіону як ринку, тобто з ринкознавчим підходом.

У вітчизняній літературі проблеми розвитку регіонів та банківської діяльності активно досліджувались у минулому столітті і в наш час, досліджуються. Різні аспекти цього питання розглядали: О.М. Азарян, Л.В. Балабанова, М.Г. Білопольський, І.О. Бланк, В.М. Василенко, А.В. Войчак, А.А. Гальчинський, В.М.Гєєць, В.Г. Герасимчук, І.І. Гончарова, Г.К. Губерна, М.І. Долішній, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, П.В. Єгоров, А.О. Єпіфанов, М.М. Єрмошенко, І.І. Лукінов, М.І.Маніліч, С.А. Мельник, А.В. Нікітін, І.В. Новикова, А.Ф. Павленко, Ф.Ю.Поклонський, Л.Ф. Романенко, Г.В. Саєнко, І.В. Сало, А.Г. Семенов, В.К.Симоненко, І.О. Спіцин, Я.О. Спіцин, А.О. Старостіна, Д.М. Стеченко, М.І.Туган-Барановський, Д.М. Черваньов, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно, О.І.Шаблій та ін.

Велике значення для сучасного рівня розвитку регіональної економіки мають також роботи таких зарубіжних авторів, як Л.І. Абалкін, Е.Б. Алаєв, Д.Л. Арманд, П.М. Алампієв, І.В. Арженовський, Л.В. Архіпова, Н.Ф. Баєв, Ю.М. Гладкий, А.Г.Гранберг, С.А. Гур'янов, П. Друкер, Д.М. Зам’ятін, У. Ізард, Н.Є.Колосовський, П. Котлер, О.М. Лавров, Т.Г. Морозова, М.М. Некрасов, М.Портер, А.П.Панкрухін, А.М. Пробст, Е.А. Уткін, Р. Хартшорн, П. Хаггет та ін.

При цьому у працях названих учених регіональні аспекти функціонування банківського капіталу досліджувалися з точки зору функціонування банку як звичайного підприємства або функціонування регіону як сукупності підприємств без урахування банківської специфіки процесів суспільного відтворення. Тим часом, у науковій літературі та практичній діяльності комерційних банків недостатньо уваги приділялося саме регіональним аспектам застосування механізмів збільшення та перерозподілу капіталу, їх зв’язку із процесами суспільного відтворення, які враховували б регіональні особливості цих процесів. Не бралися до уваги особливості банківської системи, які розглядають банківські технології збільшення капіталу як самостійні високоефективні механізми, що існують відокремлено від технологій, застосовуваних на інших підприємствах – виробниках ВВП. Недостатня розробленість теорії зв’язку механізмів банківського кредитування та регіональних процесів соціально орієнтованого суспільного відтворення, нерозв’язаність проблем концептуального, методологічного і методичного характеру формування регіональних підходів до банківського ринкознавства визначають актуальність теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідних програм і тем Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського: “Формування підприємницьких стратегій сталого розвитку” - номер державної реєстрації 0100U000284, замовник – Міністерство освіти і науки України (розроблено механізми стимулювання процесів суспільного відтворення); “Розробка методичних рекомендацій з формування капіталу підприємства за допомогою банківських механізмів” - номер державної реєстрації 0104U006613 (розроблено методику аналізу впливу банківських механізмів на капітал підприємства); “Методичні рекомендації з формування капіталу підприємства за допомогою банківських механізмів і фондового ринку” - номер державної реєстрації 0105U002839 (розроблено методику збільшення капіталу підприємства за допомогою банківських механізмів стимулювання суспільного відтворення); “Аналіз фінансового стану і фінансових результатів. Прогноз стратегічних напрямків діяльності” (розроблено методику прогнозування впливу банківських механізмів на фінансовий стан підприємства).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка комплексу теоретико-методологічних та методичних засад регіонального банківського ринкознавства в умовах перехідного періоду економіки України та збільшення обсягів суспільного відтворення.

Відповідно до мети дисертації поставлено та вирішено наступні завдання:

обґрунтування теоретичних основ регіонального банківського ринкознавства;

розробка структури регіонального банківського ринкознавства;

дослідження рис та особливостей реального банківського капіталу як досить важливого об’єкта регіонального банківського ринкознавства;

дослідження процесів створення нового капіталу у зв’язку із процесами банківського кредитування та суспільного відтворення;

виявлення регіональних особливостей комерційних банків та їх зв’язок з віртуальною банківською системою;

дослідження банківського капіталу як інструменту регіональної економіки;

аналіз впливу основних макроекономічних факторів на банківські процеси та капітал;

обґрунтування соціального значення процесів споживчого кредитування;

визначення місця та специфіки механізмів регіонального банківського ринкознавства у процесах суспільного відтворення;

аналіз розвитку регіональної кредитної політики та банківських механізмів стимулювання регіональних процесів суспільного відтворення;

дослідження ефективності оптимізації механізмів функціонування банків регіону;

аналіз організаційної структури управління та інформаційних потоків регіонального банківського ринкознавства;

дослідження впливу фактора власності й організаційних форм його реалізації на вартість капіталу та кредитних ресурсів комерційного банку;

визначення потенціалу та оптимальної кількості регіональних структурних підрозділів окремого комерційного банку;

розробка методу оптимізації регіональної структури управління банками;

дослідження ролі банківської системи України як регіону обігу гривні у процесах здійснення міжнародних платежів та механізмів впливу зовнішньоекономічної діяльності на капітал української банківської системи.

Об’єктом дослідження є процеси формування та функціонування регіонального банківського ринкознавства та їх зв’язок з процесами суспільного відтворення.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні засади формування та функціонування регіонального банківського ринкознавства як цілісного, комплексного соціально-економічного явища.

Теоретичні і методологічні підходи до дослідження базуються на положеннях класичної економічної теорії, теорії ринкознавства, менеджменту та маркетингу. Теоретичну основу роботи становлять зарубіжні і вітчизняні економічні концепції. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системного підходу до аналізу регіональної основи і суті банківських процесів, з одного боку, а з іншого, до аналізу ролі та місця банківських процесів у ринкознавстві - як концепції підходу до регіону як до ринку.

Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань була використано систему методів дослідження, а саме: загальнонаукові методи: аналіз і синтез (для обґрунтування теоретичних положень та практичних рекомендацій); системний і комплексний аналіз (під час дослідження механізмів створення банківського капіталу та функціонування мультиплікаційного ефекту банківської системи, що виникає у процесі кредитування; під час вибору ефективних банківських механізмів стимулювання процесів суспільного відтворення); аналітичні методи: порівняльний і економічний аналіз (для розрахунку вартості капіталу та економічного ефекту від упровадження механізму споживчого кредитування та розрахунку кількості регіональних структурних підрозділів комерційного банку), табличний та графічний (для подання розрахунків і конкретних результатів дослідження), групування (для групування комерційних банків за кількістю регіональних структурних підрозділів), метод факторного аналізу (під час вибору найважливіших регулюючих параметрів банківської системи), метод економічного моделювання (для розрахунку ефективності формування і функціонування банківських кредитних ресурсів та для розрахунку тенденцій подальшого розвитку різних груп банківських систем), статистичні методи (для вивчення впливу параметрів банківської системи на рівень економічного розвитку регіону) тощо. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних технологій.

У дисертації розглянуто сучасну теорію банківського ринкознавства з точки зору регіональної суті головного джерела його ресурсів, що збільшуються внаслідок кредитного мультиплікатора, та теорію ринкознавства з точки зору її доповнення банківськими процесами; розвинуто теоретичні, методологічні й методичні основи переходу до регіональних банківських механізмів стимулювання суспільного відтворення шляхом підвищення платоспроможного попиту населення.

Наукова новизна висунутих та обґрунтованих дисертантом положень і рекомендацій, що виносяться на захист, полягає в наступному.

Вперше:

- розроблено та обґрунтовано концептуальні основи регіонального банківського ринкознавства (поняття, принципи, взаємозв’язки), які формуються з одного боку на основі регіональної специфіки банківських мультиплікаційних процесів, що виникають під час кредитування, з іншого – унаслідок урахування банківських процесів під час розгляду регіону як ринку, тобто у процессі розвитку ринкознавчої теорії. Зміст концептуальних основ регіонального банківського ринкознавства полягає в підході до банківських процесів не з точки зору адекватного реагування на постійні зміни ринкових умов їх функціонування (банківський маркетинг), а створення механізмів впливу банківських процесів на ринкове середовище з метою оптимізації процесів суспільного відтворення в регіоні і підвищення соціального захисту та життєвого рівня населення;

- розкрито антагонізм між регіональним принципом розташування ресурсів, залучених до процесів суспільного відтворення, регіональними особливостями формування банківського капіталу та макроекономічними механізмами регулювання банківських процесів. Запропоновано шляхи коригування макроекономічних інструментів Національного банку для регулювання банківських процесів з урахуванням регіональних особливостей формування та функціонування капіталу;

- доведено, що в умовах падіння обсягів валового внутрішнього продукту доцільними є традиційні методи кредитування банківською системою підприємств-виробників з метою припинення негативних процесів та падіння обсягів ВВП, в умовах збільшення обсягів ВВП з метою створення підгрунта для розширеного суспільного відтворення доцільними є механізми стимулювання платоспроможного попиту населення шляхом споживчого кредитування, що виступає потужним інструментом регіональної економіки у зв’язку з регіональним принципом розташування працеспроможного населення. Запропоновано новий підхід до формування кредитного портфеля комерційного банку за умов сталого розвитку та збільшення обсягів ВВП, що ґрунтується на переважанні у ньому споживчих кредитів;

- запропоновано метод розрахунку оптимальної кількості регіональних структурних підрозділів комерційного банку, необхідний для його ефективного функціонування в умовах посилення конкуренції на ринку банківських продуктів;

- запропоновано шляхи оптимізації регіональної структури управління банками і потенціалу регіональної банківської системи, заснованої на принципах оптимального розподілу регіональних структурних підрозділів комерційних банків серед регіонів України та в межах окремого регіону; рекомендовано використання методу регіональних коефіцієнтів для розрахунку оптимальної кількості регіональних підрозділів комерційного банку в національній банківській системі та їх розподіл серед регіонів;

- запропоновано метод зменшення втрат національного капіталу банківською системою України шляхом здійснення міжнародних платежів регіональних комерційних банків за допомогою мультивалютних кореспондентських рахунків Національного банку України. Обґрунтовано доцільність подальшого просування України до європейської економічної спільноти та єдиної європейської валюти, що дозволить повністю уникнути втрат національного банківського капіталу. Обґрунтовано регіональну економічну політику банків України, яка дасть можливість здійснити інтеграцію до зони обігу єдиної європейської валюти еволюційним шляхом.

Одержали подальший розвиток:

- теоретичні засади банківського ринкознавства, а саме: визначено структуру регіонального банківського ринкознавства, в основі якої лежить політика Національного банку України та банківська регіональна політика з їх основними цілями та завданнями, розкрито принципи теорії та практики регіонального банківського ринкознавства в сучасних умовах, визначено взаємозв’язок банківської регіональної політики та політики Національного банку України;

- теоретичні аспекти ринкознавства, згідно яких регіон розглядається як ринок з урахуванням банківських процесів та їх взаємозв’язку з процесами суспільного відтворення в регіоні; теорія банківського капіталу щодо враховування регіональої основи формування банківських ресурсів та їх збільшення у процесі функціонування кредитного мультиплікатора;

- концептуальні основи формування банківського капіталу в регіоні на основі механізмів його створення, збільшення та розподілу шляхом використання можливостей банківської системи щодо створення дешевих кредитних ресурсів за допомогою мультиплікаційного ефекту, який виникає у процесі кредитування. Доведено небанківський характер віртуальної банківської системи на підставі неспроможності її участі в мультиплікаційних процесах кредитних ресурсів, які базуються на регіональній інфраструктурі банківської системи;

- теоретичні аспекти функціонування банківської системи України з точки зору її участі у світових процесах глобалізації економіки, міжнародному перерозподілі капіталу та участі в міжнародних процесах створення банківського капіталу, де українська банківська система розглядається як окремий регіональний ринок банківських продуктів;

- методика оптимізації регіональної кредитної політики комерційного банку, шляхом застосування споживчого кредитування доведено її ефективність. Здійснено розрахунок ефективності застосування запропонованої методики, яка досягається шляхом мінімізації втрат банківського капіталу, що в умовах функціонування мультиплікаційних процесів здешевлює вартість банківських ресурсів та призводить до зменшення відсотків за банківські кредити, і, в свою чергу, підвищує прибутковість та надійність кредитного портфеля комерційного банку за одночасного підвищення попиту на банківські продукти;

- регіональний підхід до банківського капіталу, розкрито роль банківського капіталу як інструмента регіональної економіки. Визначено роль банківських механізмів стимулювання платоспроможного попиту населення для підвищення ефективності процесів суспільного відтворення. Розроблено модель взаємодії банківської системи регіону з іншими економічними системами в межах механізму функціонування споживчого кредитування.

Удосконалено:

- визначення основних рис та характеристик реального банківського капіталу, їх зв’язок з обліковою ставкою Національного банку України. Доведено, що досить важливим елементом реального капіталу комерційного банку виступають механізми створення кредитних ресурсів за рахунок використання залишків на поточних рахунках його клієнтів, а реальним капіталом банківської системи виступають механізми збільшення кредитних ресурсів за допомогою мультиплікаційного ефекту, що виникає у процесі кредитування. Доведено, що реальний капітал банківської системи має регіональну основу внаслідок спроможності функціонування банківських мультиплікаційних процесів лише в умовах розвинутої системи ефективного функціонування регіональних структурних підрозділів окремого комерційного банку;

- підхід до визначення монопольного становища банку, що ґрунтується на порівнянні питомої ваги кількості регіональних структурних підрозділів окремого комерційного банку в певному регіоні.

Таким чином, результати дослідження полягають в новому вирішенні наукової проблеми, що проявляється в розробці механізмів формування та функціонування регіонального банківського ринкознавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних і методологічних узагальнень та висновків дисертаційної роботи для формування та функціонування регіонального банківського ринкознавства, інтенсифікації процесів суспільного відтворення та підвищення життєвого рівня населення.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать такі: методика визначення оптимальної кількості регіональних структурних підрозділів комерційного банку серед регіонів України та в межах окремого регіону, методика стимулювання банківською системою процесів суспільного відтворення шляхом підвищення платоспроможного попиту населення за допомогою споживчого кредитування, методика зменшення втрат національного капіталу банківською системою шляхом здійснення міжнародних розрахунків за допомогою мультивалютних кореспондентських рахунків регіональних комерційних банків в Національному банку України та кореспондентських рахунків Національного банку України в іноземних банках та інш.

Розроблені методичні рекомендації щодо оптимізації регіональних банківських процесів та структури регіонального банківського ринкознавства використовуються в банківській системі Донецького регіону: Донецьким обласним управлінням ВАТ “Державний ощадний банк України” (акт від 25.04.2005р.), головним управлінням Промінвестбанку в Донецькій області (акт від 21.08.2003 р.), ВАТ “Комерційний банк з іноземними інвестиціями “Промекономбанк” (акт від 30.09.2003 р.), акціонерний банк “ІКАР-БАНК” (акт від 06.10.2003 р.), Донецькою обласною дирекцією АППБ “Аваль” (акт від 17.08.2005р.).

Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальних курсах “Маркетинг”, “Економіка підприємства”, “Банківський маркетинг”, “Основи підприємництва”, “Банківська справа” та ін., які викладаються в системі підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського (акт від 17.09.2005 р.)

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження автора з теми дисертації обговорювалися на 28 міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-методичних конференціях і семінарах, протягом 1998 – 2005 років. Основні з них: “Маркетингові дослідження в Україні” / І Всеукраїнська науково-практична конференція, 15-19.05.2001. – Східноукраїнський національний університет, Ялта; “Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи” / IX Всеукраїнська науково-практична конференція, 13.03.2002. – Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Київ; “Актуальні питання розвитку банківської системи України” / Всеукраїнська науково-практична конференція, 4 - 6.04.2002. – Одеський державний економічний університет, Одеса; “Управління організацією: регіональні аспекти” / Міжнародна науково-практична конференція, 11-13.04.2002. – Чернігівський державний інститут економіки та управління, Чернігів; “Проблеми сучасного маркетингу” / Міжнародна науково-практична конференція, 30-31.05.2002. – Тернопільська академія народного господарства, Тернопіль; “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” / Міжнародна науково-практична конференція, 30.09 – 04.10.2002. – Технологічний університет Поділля, Алушта; “Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування” / Міжнародна науково-практична конференція, 10-11.10.2002. – Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запоріжжя; “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” / ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, 7-8.11.2002. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ; “Теорія і практика перебудови економіки” / ІІІ Міжнародна науково-практична конференція, 25-27.11.2002. – Черкаський державний технічний університет, Черкаси; “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія методологія, практика” / Міжнародна науково-практична конференція, 23.01.2003. – Львівський інститут державного управління Української академії державного управління при Президентові України, Львів; “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” / Міжнародна науково-практична конференція, 2-3.10.2003. – Донецький державний університет економіки і торгівлі, Ялта; “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу” / Міжнародна наукова конференція, 15-17.09.2004. – Тернопільська академія народного господарства, Ялта; “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” / VII Всеукраїнська науково-практична конференція, 24-26.11.2004. – Українська академія банківської справи, м. Суми; “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” / ІІІ Міжнародна науково-практична конференція, 11-12.11.2004. – Львівська державна фінансова академія, м. Львів, “М. И. Туган-Барановский – выдающийся ученый-экономист. Наследие и новации” / Міжнародна науково-практична конференція, 20-21 січня 2005. - Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, м. Донецьк. Тези доповідей опубліковано.

Публікації. За темою дисертації надруковано 59 наукових робіт загальним обсягом 160,22 друк. арк., з яких автору належать 120,75 друк. арк., основні з них: 5 монографій (75,2 друк. арк.), 34 статті у фахових виданнях, (16,9 друк. арк.).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 380 сторінок, що містить 21 таблицю, 40 рисунків на 58 сторінках (з них 4 таблиці і 4 рисунка займають 8 окремих сторінок), 8 додатків. Список використаних джерел нараховує 414 найменувань.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі розроблено концепцію формування та функціонування регіонального банківського ринкознавства, включаючи його теоретико-методологічні та оптимізаційні основи для стимулювання банківською системою процесів суспільного відтворення та підвищення життєвого рівня населення регіону.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, наукову новизну, теоретичну і практичну цінність роботи.

У першому розділі “Загальнотеоретичні основи регіонального банківського ринкознавства” досліджено організаційні та історичні аспекти банківського ринкознавства, проаналізовано передумови його виникнення. Розроблено схему структури наукових основ регіонального банківського ринкознавства, яка включає методологічні та теоретичні основи, конкретні науки про елементи, а також систему структури регіонального банківського ринкознавства (рис. 1).

У даному дослідженні введено у науковий обіг поняття “регіональне банківське ринкознавство” як сукупність економіко-організаційних, фінансових, правових, адміністративних та інших методів і важелів, що обумовлюють науковий підхід до регіону як до ринку, який враховує банківські механізми у процесах суспільного відтворення та заснований на регіональній природі формування капіталу банківської системи.

Регіональне банківське ринкознавство також слід трактувати як концепцію адекватного реагування банківської системи на регіональні відтворювальні процеси з наступним впливом на них ринковими методами, що враховують специфіку функціонування банківського капіталу на регіональному рівні.

Запропоновано структуру регіонального банківського ринкознавства, яка включає політику Національного банку України в регіонах та банківську регіональну політику, взаємодія котрих визначає поле діяльності рушійних сил розвитку банківського ринкознавства. Визначено регіональну сутність банківського ринкознавства, яка полягає в існуванні мультиплікаційного ефекту за умови банківського кредитування, що виникає внаслідок функціонування регіональної інфраструктури банківської системи.

Розглянуто регіон як об’єкт наукового дослідження. Зроблено аналіз основних напрямків наукового дослідження регіональних процесів відтворення, заснованих на сучасних підходах до регіону як до ринку. Розкрито розуміння регіональних економічних процесів вітчизняними та закордонними фахівцями. Обґрунтовано необхідність досліджень регіональних економічних процесів одночасно з банківськими процесами та механізмами. Показано важливість впливу банківської системи на стимулювання процесів суспільного відтворення у регіоні.

У другому розділі “Теоретичні аспекти банківського капіталу в регіоні” розглянуто наукові основи створення, зберігання та збільшення капіталу, установлено ознаки та основні риси реального банківського капіталу. Визначено, що у процесі створення, збільшення та перерозподілу банківського капіталу досить важливим елементом є його регіональна природа та сутність, яка полягає у використанні банківською системою залишків на поточних рахунках своїх клієнтів та мультиплікаційному ефекті, який виникає у процесі кредитування.

Як характерні риси банківського капіталу виділено:

- здатність окупатися з урахуванням зміни вартості грошей у часі;

- ліквідність;

- здатність виконувати соціальнокорисну функцію.

Аналіз банківських процесів у регіоні засвідчує, що окремий комерційний банк може створювати кредитні ресурси в розмірі загальних залишків на рахунках клієнтів за вирахуванням норми (розміру) обов’язкового резервування. Розмір кредитно-фінансових можливостей окремого регіонального банку, обумовлений доходами його клієнтів, є основою механізму створення не тільки його нових банківських ресурсів а й вже усієї банківської системи в цілому, що є головною особливістю впливу банківської системи на процеси створення та розподілу капіталу в регіоні. Це свідчить про важливу роль регіональної банківської інфраструктури, яка впливає на процеси суспільного відтворення більшою мірою, ніж сукупність окремих комерційних банків. Доведено, що за умови ефективної регуляторної політики Національного банку внаслідок кредитування, яку здійснює окремий комерційний банк, регіональна банківська система багаторазово збільшує кредитні вкладення в економіку регіону.

Сутність мультиплікаційних процесів полягає в тому, що у процесі кредитування регіональний комерційний банк шляхом перерахування тимчасово вільних ресурсів на рахунки позичальників збільшує кількість грошей клієнтів, котрі перебувають у обігу, тобто поповнює поточні рахунки інших позичальників. Збільшений розмір грошей на поточних рахунках первинних одержувачів ресурсів знову збільшує кредитні можливості комерційного банку, який використовує їх для нового кредитування. Так відбувається до повного використання кредитних ресурсів банківською системою. Єдиним обмежуючим фактором, що стримує мультиплікаційний ефект, є норма (розмір) обов’язкового резервування. Мультиплікаційний ефект визначається за формулою:

Визначено, що головним джерелом доходу регіональної банківської системи є не капітал, а унікальні механізми створення, використання та збільшення кредитних ресурсів як продукту інтелектуальної діяльності та суспільної економічної думки. Прибуткові механізми управління регіональними комерційними банками – це концентрований прояв реального капіталу регіону в умовах ринкових відносин та науково-технічного прогресу.

Аналіз діяльності регіональних комерційних банків показав, що найбільш нерозвиненим сегментом ринку банківських послуг є ринок послуг фізичним особам. На 01.02.2005р. частка кредитів, наданих банками Донецького регіону фізичним особам, у загальній сумі кредитної заборгованості становила 18,24%, відношення коштів на поточних рахунках населення до загальної суми споживчих кредитів - 74,18%, а відношення коштів на поточних рахунках суб'єктів господарської діяльності до кредитів, наданих юридичним особам, - 46,46%.

Таким чином, джерелом видачі кредитів юридичним особам виступають переважно кошти на строкових рахунках, а в основі кредитування фізичних осіб лежать кошти на поточних рахунках, що дозволяє істотно варіювати процентними ставками споживчих кредитів, як такими, що фінансуються за рахунок більш дешевої частини пасивів банку. До того ж кошти на рахунках до запитання фізичних осіб становлять 24,34% у структурі коштів фізичних осіб у банках Донецького регіону і лише 9,86% у структурі депозитів, як строкових, так і до запитання. Для України ці показники значно вищі і становлять 19,17% і 10,02% відповідно.

Аналіз практичної діяльності регіональних комерційних банків, ефективно функціонуючих у країнах з розвинутою економікою, та їх зв’язків з віртуальною банківською системою показує, що віртуальна банківська система відіграє позитивну роль у розвитку та вдосконаленні ринкових відносин у регіоні. Разом із тим за своєю економічною природою віртуальні банки не виконують основні банківські функції зі створення, збільшення та перерозподілу капіталу і тому не можуть замінити реальну банківську систему або конкурувати з нею та її регіональними підрозділами. Вони можуть лише доповнювати її.

У третьому розділі “Характеристика основних параметрів регіонального банківського ринкознавства” розроблено модель взаємодії банківської системи регіону з іншими економічними системами в межах механізму функціонування споживчого кредиту (рис.2).

Спостерігається тенденція, за якою розмір прибутковості та вартість банківського капіталу відрізняється від прибутковості капіталу підприємств регіону. Об’єктивною передумовою для цього служить можливість непов’язаного функціонування банківського капіталу та капіталу підприємств регіону. За умови випереджаючих темпів прибутковості капіталу підприємств регіональна банківська система легко адаптується до перерозподілу частини прибутку зі сфери суспільного відтворення у банківську систему. Такий перерозподіл здійснюється за рахунок:

- залучення у банківський мультиплікатор оборотних коштів підприємств;

- видачі кредитів підприємствам-виробникам товарів та послуг;

- розширення асортименту банківських послуг для підприємств регіону.

За випереджаючих темпів прибутковості банківського капіталу регіональні підприємства не мають дійових механізмів перерозподілу надприбутку банківської системи в реальний сектор економіки. Такий перерозподіл може здійснити тільки сама банківська система. Банківський капітал, що має можливість впливати на виробників ВВП у регіоні, не може впливати на них без урахування їх особистих економічних інтересів, тому виникає об’єктивна потреба всебічного державного регулювання банківської діяльності, включаючи регулювання розміру дохідності банківського капіталу.

Установлено, що основним суб’єктом процесів накопичування в регіоні виступає населення, яке накопичує кошти для майбутнього споживання. Регіональні підприємства-виробники ВВП, таким чином, не мають можливості накопичення для подальшого технічного переобладнання, реконструкції та оновлення основних фондів. Банківський механізм стимулювання споживання шляхом споживчого кредитування дозволяє вирішити цю проблему (рис. 3).

У дослідженні обгрунтовано особливу роль споживчого кредитування у стимулюванні процесів суспільного відтворення та створення умов для стійкого розширеного відтворення. Розкрито роль споживчого кредитування як процесу соціального захисту населення, яка полягає у створенні рівних можливостей для задоволення потреб працездатного населення в умовах ринкових відносин та конкуренції на ринку праці.

Визначено, що тенденції становлення системи споживчого кредиту в Україні свідчать про недооцінку значення цього невід’ємного елемента ринкової економіки регіональними банками.

Схему споживчого кредитування у регіоні за рахунок банківських ресурсів наведено на рис. 4.

Розкрито зв’язок між вартістю капіталу в регіоні та процесами емісії (ремісії) грошей, які перебувають в обігу. Розглянуто вплив трьох емісійних центрів (механізмів) на вартість капіталу в умовах ринкової економіки та дворівневої банківської системи:

1. Банківської системи в особі Національного (центрального) банку та комерційних банків (шляхом видачі кредитів за рахунок ресурсів, створених грошовим мультиплікатором).

2. Держави в особі центральних органів влади та органів місцевого самоврядування (шляхом прийняття та виконання державного бюджету, а також шляхом емісії або погашення державних боргових зобов'язань).

3. Підприємств-виробників товарів та послуг (шляхом емісії простих та переказних векселів).

Проаналізовано аналіз взаємозв’язки між обліковою ставкою НБУ та емісійними процесами в інших сегментах економічних відносин, а також зв’язки емісійних (ремісійних) процесів з інфляційними (дефляційними) тенденціями. Реальна вартість банківського капіталу дорівнює обліковій ставці, скоригованій на інфляційні коливання.

Доведено, що регіональні операції споживчого кредитування мають переваги, які позитивно впливають на вартість банківського капіталу та дозволяють:

- диверсифікувати ризики в регіональному банківському ринкознавстві;

- створити механізми об’єктивної зацікавленості позичальника в поверненні кредиту;

- створити надійні механізми забезпечення боргових зобов’язань.

У четвертому розділі “Оптимізація процесів відтворення на засадах регіонального банківського ринкознавства” визначено, що головним фактором регіональної сутності процесів суспільного відтворення є територіальний фактор розміщення ресурсів, який обумовлює регіональний характер їх взаємовідносин з банківським капіталом у процесі суспільного відтворення, що виступає підґрунтям побудови відповідних економічних процесів та механізмів розвитку регіону, тому що праця і капітал є основними чинниками, головними виробничими силами у процесі суспільного відтворення. Унаслідок їх ефективної взаємодії з одного боку збільшується вартість капіталу, а з іншого – створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення потреб людей.

Доведено, що серед специфічних особливостей сучасних банківських механізмів, що характеризують банківську діяльність на регіональному рівні в умовах ринкових відносин, надто важливими є наступні:

1.

2.

3.

Виявлено, що невідповідність економічних показників розвитку регіонів загальнодержавним орієнтирам регулювання банківської системи створює об’єктивні передумови для виникнення фінансово-економічної диспропорції під час розподілу капіталу, що негативно позначається на обсягах суспільного відтворення в регіоні. Головною метою вдосконалення механізму функціонування регіональної банківської системи є впровадження методик, що дозволяють знизити втрати кредитних ресурсів. Запропоновано методику вдосконалення механізму функціонування регіонального банку, яка дає можливість підвищити ефективність його функціонування завдяки зменшенню втрат кредитних ресурсів у процесі кредитування й розширення його ресурсної бази.

Факторний аналіз та розрахунки, проведені в дисертації, доводять, що кредитна політика банку повинна спрямовуватись на мінімізацію втрат кредитних ресурсів як дуже важливого засобу забезпечення якісних параметрів його роботи, що досягається шляхом eпровадження механізмів споживчого кредитування в регіоні. Механізм підвищення впливу методики повернення кредитних ресурсів на кількісні та якісні параметри функціонування окремого регіонального банку та банківської системи в цілому показано на рис. 5.

Для розробки запропонованої моделі здійснено розрахунок та моделювання наступних тенденцій:

1.

2.

3.

4.

5.

Вихідним етапом цієї методики є підвищення повернення кредитних ресурсів, тобто якість кредитного портфеля банку. Це, з одного боку, збільшить доход (прибуток) комерційного банку, а, з іншого боку, збільшить його ресурсну базу внаслідок скорочення (або повного уникнення) втрат кредитних ресурсів. Збільшення кредитних ресурсів приведе до зростання доходу банку за рахунок збільшення обсягів кредитування. Збільшення ресурсної бази, переважно за рахунок залишків на поточних рахунках, знизить середню вартість усіх кредитних ресурсів, тому що таке джерело фінансових ресурсів є відносно безплатним. Крім того, вартість усіх кредитних ресурсів банку знизиться внаслідок дії закону попиту та пропозиції. Зниження вартості всіх ресурсів банку приведе до зниження облікової ставки, яка виступає показником вартості грошей у часі. Це спричинить наступні наслідки:

- зниження ціни кредитних ресурсів банківської системи країни, збільшення попиту на ресурси з боку споживачів та виробників, що приведе до підвищення рівня їх повернення, тому що дешевий кредит, отриманий раніше, легше повернути;

- зменшиться банківська маржа, тобто різниця між ціною купівлі та продажу ресурсів банку, що дозволить регіональній банківській системі отримати кредитні ресурси за ціною, яка ненабагато перевищує ціну їх придбання, що спричинить приток капіталів до банківської системи. Це стане підставою для подальшого зменшення банківської маржі.

На підставі запропонованих формул зроблено розрахунки фактично отриманого банком прибутку, які доводять, що підвищення ціни кредитних ресурсів за одночасного зростання рівня неповернення гарантує банку отримання такого ж прибутку, але нічого не змінює в якісних параметрах функціонування банку. Результати розрахунків наведено в таблиці 1.

Обґрунтовано, що внаслідок упровадження запропонованої моделі зменшиться собівартість кредитних ресурсів ресурсонадлишкових регіональних представництв комерційних банків, у тому числі за рахунок підвищення повернення кредитних ресурсів, а також зниження їх собівартості для ресурсодефіцитних регіональних представництв комерційних банків унаслідок продажу їх ресурсонадлишковим підрозділам на пільгових умовах.

У п’ятому розділі “Організаційні аспекти процесів регіонального банківського ринкознавства” проаналізовано організаційні інструменти регіонального банківського ринкознавства як необхідної умови його ефективного функціонування.

Важливим інструментом регіонального банківського ринкознавства виступає його інформаційне забезпечення, де система ринкознавчої інформації має на меті використання інформації для зменшення невизначеності у процесі прийняття рішень. Також досліджено потенціал безпосереднього інструментарію ринкознавства.

Визначено особливу роль інформаційних потоків у регіональному банківському ринкознавстві, яка полягає в тому, що ринкознавчу діяльність треба розглядати як частку об’єктивно існуючого та постійно функціонуючого інформаційного процесу. Шляхи, форми і засоби інформаційних потоків регіонального банківського ринкознавства засновані на створенні регіонального ринку економічної інформації, який формується внаслідок перенесення акценту прийняття рішень на регіональний рівень. Це може забезпечити виникнення платоспроможного попиту на наукові дослідження та послуги в галузі функціонування банківського капіталу, механізмів стимулювання процесів суспільного відтворення в регіоні та ін. Запропоновано механізм організації інформаційних потоків для комерційного банку.

Розкрито важливі аспекти впливу фактора власності та оцінки майна на процеси регіонального банківського ринкознавства. Визначено, що, поряд з важливістю всіх форм власності, для ефективного функціонування регіональної банківської системи особливо привабливою вважається колективна форма, яка впроваджується за допомогою акціонерного товариства відкритого типу, що забезпечує механізм оцінки власного капіталу максимально відповідно до реалій ринкової економіки.

У шостому розділі “Оптимізація регіональної структури управління банківською системою” обґрунтовано важливість та запропоновано методику розрахунку оптимальної кількості регіональних представництв комерційних банків, оптимізації регіональної структури управління банками та розташування регіональних представництв комерційних банків.

Доведено, що раціональний, науково обґрунтований розподіл регіональних представництв банківських систем серед окремих регіонів та в межах регіону є важливим елементом ефективного функціонування банківських механізмів збільшення капіталу.

Доведено, що головними параметрами та економічними показниками, які необхідно брати до уваги під час розрахунку кількості структурних підрозділів комерційного банку, вважаються наступні:

- загальна кількість структурних підрозділів банківської системи;

- кількість самостійно зареєстрованих комерційних банків.

Обґрунтовано, що сутність кількісного показника регіональних представництв банку полягає в тому, що головним банківським механізмом отримання прибутку є можливість банківської системи багаторазово збільшувати власні ресурси за допомогою кредитного мультиплікатора. Достатня кількість регіональних представництв розраховується за формулою:

Оптимальну кількість структурних підрозділів банківської системи в окремому регіоні можна розрахувати за наступною формулою:

Для вирішення завдання оптимального розташування діючих філій окремого комерційного банку в межах країни розраховується кількість філій, необхідних в окремому регіоні. Для цього визначається регіональний коефіцієнт кількості філій окремого комерційного