НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Буцик Ігор Михайлович

УДК 378.4: 63:631.3 (043.3)

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОДУКТИВНОГО НАВЧАННЯ

З КУРСУ “СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ”

У ВИЩИХ АГРАРНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.02 – теорія та методика навчання

(сільськогосподарські дисципліни)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України,
м. Київ

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, доцент

Лузан Петро Григорович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Сидоренко Віктор Костянтинович,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри трудового навчання та креслення

кандидат педагогічних наук

Блозва Ігор Йосипович,

Борщівський агротехнічний коледж,

завідувач заочним відділенням

Провідна установа – Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра педагогіки, м. Донецьк

Захист відбудеться “08” грудня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.11 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ,
вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, кімната 41

Автореферат розісланий “04” листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Свистун В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Входження України до світового освітнього співтовариства, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, зацікавленість до нашої країни з боку інших держав зумовлюють необхідність подальшого реформування системи вищої професійної освіти. Орієнтиром для педагогічної громадськості повинен бути фахівець, адаптований до роботи у динамічному світі розвитку науки, техніки, технологій, зв’язків і відносин, здатний знаходити рішення у будь-яких ситуаціях, зумовлених професійною діяльністю. Нові вимоги до підготовки фахівців в Україні обумовлюють необхідність модернізації, оновлення всіх структурних ланок освітньої діяльності, і, в першу чергу, навчального процесу.

Виконання сучасних завдань аграрної політики, спрямованих на реформування сільського господарства, нарощування обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції значною мірою залежать від рівня підготовки фахівців, зайнятих в агропромисловому виробництві. Сучасний фахівець із спеціальності “Механізація сільського господарства” має не тільки володіти професійними знаннями, уміннями і навичками, а й бути готовим до творчого застосування свого досвіду у змінних умовах аграрного виробництва, до постійної самоосвіти і саморозвитку.

У зв’язку з цим, має змінитися і сам підхід до підготовки майбутніх фахівців-аграрників, оволодіння ними професійними знаннями, уміннями та навичками. Головним є не просте накопичення знань, досвіду діяти за певними програмами та алгоритмами, а сформованість навчально-пізнавальних умінь і навичок, стійких професійно-пізнавальних інтересів студентів. З огляду на це, у вищій аграрній освіті на перший план висувається завдання створення умов, які забезпечують всебічний розвиток творчого потенціалу особистості студента. Одним із таких підходів підвищення якості підготовки фахівців у вищій аграрній школі є організація цього процесу на засадах продуктивного навчання.

У психолого-педагогічній науці нагромаджено значну кількість досліджень, спрямованих на вдосконалення навчального процесу у вищій школі: теорія активізації навчання (А. Вербицький, А. Дьомін, П. Коротяєв, В. Лозова, П. Олійник, Т. Шамова, Г. Щукіна); теорія розвивального навчання (В. Давидов, Б. Ельконін, Л. Занков); теорія поетапного формування розумових дій і операцій (П. Гальперін, Н. Тализіна); теорія формування і розвитку процесів мислення (С. Векслер, Н. Завалішина, З. Калмикова, Н. Менчинська); теорія проектування педагогічних систем (А. Алексюк, В. Беспалько,
Б. Гершунський, Ф. Казарян, В. Сидоренко); теорія проблемного навчання (Т. Кудрявцев, І. Лернер, О. Матюшкін, М. Махмутов, М. Скаткін).

Проблемою вдосконалення підготовки кадрів для аграрного виробництва опікувалася чимала кількість науковців (Н. Баглей, І. Блозва, А. Дьомін, О. Дьомін, Л. Журавська, Н. Журавська, В. Качурівський, І. Колосок, П. Лузан, В. Лукач, В. Манько, П. Олійник, І. Паламарь, П. Решетник, Л. Романишина, В. Рябець, В. Свистун, І. Угринюк, М. Швиденко та ін.). У працях цих учених обґрунтовано педагогічні умови і шляхи вдосконалення навчання фахівців-аграрників. Зокрема, аспекти підвищення ефективності навчання засобами проблемності, засади формування пізнавального інтересу до вивчення спеціальних дисциплін, напрями впровадження у вищій аграрній освіті нових педагогічних технологій тощо. Результати подібних досліджень складають науковий інтерес для нашої роботи.

Проте проблема формування знань, умінь і навичок продуктивного рівня у майбутніх фахівців-аграрників під час вивчення дисциплін циклу професійної та практичної підготовки до цього часу не була предметом спеціального дослідження. У зв’язку з цим, існує потреба в поглибленому теоретичному аналізі педагогічної сутності продуктивного навчання, обґрунтуванні його цілей, завдань і структури, педагогічно доцільному виборі системи методів і форм організації навчання під час підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності “Механізація сільського господарства”, зокрема під час вивчення курсу “Cільськогосподарські машини”.

Актуальність розв’язання цієї проблеми загострюється у зв’язку із зростанням значення людського чинника в умовах реформування аграрного виробництва України, необхідністю забезпечення можливостей духовного збагачення особистості фахівця-аграрника. Але результати аналізу відгуків на роботу випускників вищих аграрних навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації свідчать, що значна частина молодих фахівців непідготовлена до впровадження сучасних технологій у сільськогосподарське виробництво, не володіє вміннями працювати з новими зразками вітчизняної та зарубіжної техніки, яка весь час поповнює матеріальну базу агропромислових підприємств. Такий стан справ зумовлений низьким рівнем знань, умінь і навичок студентів з циклу дисциплін професійної та практичної підготовки.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження: “Методичні засади продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” у вищих аграрних навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідних тем кафедри педагогіки Національного аграрного університету “Психолого-педагогічні основи розвитку продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів та умови їх реалізації викладачами аграрного вузу” (РК № 0197U001119) і “Розробка та впровадження у навчально-виховний процес вищих закладів освіти інноваційних педагогічних технологій” (РК № 0101U003740).

Мета дослідження – розробити та експериментально перевірити методику продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” у вищих аграрних навчальних закладах.

Загальна гіпотеза дослідження – ефективність підготовки фахівців-аграрників з курсу “Сільськогосподарські машини” забезпечується за умови впровадження в навчальний процес вищого аграрного навчального закладу методики продуктивного навчання, яка:–

реалізує поетапне включення студентів у різновиди навчально-пізнавальної діяльності, в якій репродуктивні способи навчальної роботи послідовно замінюються продуктивними, творчими методами;–

структурно і функціонально передбачає реалізацію системи методів і форм навчання, діагностування пізнавальних можливостей студентів і цілеспрямований відбір змісту навчального матеріалу.

Завдання дослідження:

– проаналізувати психолого-педагогічні дослідження з проблеми продуктивного навчання та сучасний стан методики навчання інженерно-технічних дисциплін у вищих аграрних навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації;

– уточнити сутність і структуру продуктивного навчання та розкрити дидактичні можливості змісту, методів і форм навчання у розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів;

– розробити методику проведення навчальних занять з курсу “Сільськогосподарські машини” на засадах поетапного формування навчально-пізнавальної діяльності студентів;

– експериментально перевірити ефективність методики продуктивного навчання курсу “Сільськогосподарські машини”;

– розробити та впровадити в практику навчання у вищих аграрних навчальних закладах методичні рекомендації щодо оволодіння студентами інженерно-технічними дисциплінами.

Об’єкт дослідження – методика навчання інженерно-технічних дисциплін у вищому аграрному навчальному закладі.

Предмет дослідження – зміст, методи і форми навчання студентів курсу “Сільськогосподарські машини” у вищих аграрних навчальних закладах
ІІІ–ІV рівнів акредитації.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на загальних положеннях теорії пізнання, філософських положеннях про взаємозв’язок та взаємозумовленість явищ і процесів, законах формальної логіки, ідеях про єдність пізнавальної теоретичної та практичної підготовки, технологічності навчального процесу, системно-структурному та діяльнісному підходах до вивчення методики навчання як педагогічного явища, психолого-педагогічних теоріях розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості в процесі діяльності.

Для розв’язання поставлених завдань і досягнення мети використано комплекс методів, адекватних досліджуваному феномену, зокрема:

– теоретичні методи: методи аналізу для зіставлення та порівняння поглядів різних учених на досліджувану проблему, визначення напрямків дослідження та поняттєво-категоріального апарату; моделювання (розробка структурно-логічної схеми поетапного розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів); класифікація та систематизація теоретичних даних (стосовно методів навчання, рівнів та етапів розвитку навчально-пізнавальної діяльності); прогнозування, логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо застосування методики продуктивного навчання у вищих аграрних навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації);

– емпіричні методи: анкетування, спостереження, бесіда для вивчення досвіду застосування методів і форм навчання у вищій аграрній школі; констатувальний і формувальний експерименти для вивчення традиційної методики навчання та ефективності експериментальної методики; методи математичної статистики, за допомогою яких опрацьовано отримані дані і встановлено кількісні залежності між досліджуваними явищами і процесами.

Етапи дослідження. Дослідження здійснювалося упродовж
1998–2005 рр. і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку:

На першому етапі (1998–1999 рр.) вивчався стан проблеми в її теоретичному й практичному аспектах, аналізувалася психолого-педагогічна література з проблеми методики навчання інженерно-технічних дисциплін, здійснювався аналіз методичного забезпечення навчання курсу “Сільськогосподарські машини”, формувався методологічний апарат дослідження, визначалася експериментальна база.

На другому етапі (2000–2001 рр.) теоретично обґрунтовано методику продуктивного навчання; розроблено технологію відбору змісту навчання курсу “Сільськогосподарські машини”, методики підготовки та проведення проблемних лекцій, імітаційних занять з розв’язання навчально-виробничих ситуацій, ігрового проектування, контролю навчальних досягнень студентів, програму експериментальних досліджень.

На третьому етапі (2002–2003 рр.) здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження; апробовано методику продуктивного навчання курсу “Сільськогосподарські машини” у Національному аграрному університеті зі студентами спеціальності “Механізація сільського господарства”; розроблено та експериментально перевірено програму навчальної дисципліни “Методика навчання курсу “Сільськогосподарські машини та знаряддя” для майбутніх інженерів-педагогів.

На четвертому етапі (2004–2005 рр.) здійснено оброблення і систематизацію даних, їх узагальнення; сформульовано висновки і рекомендації; визначено подальші перспективи дослідження; проведено заходи щодо впровадження одержаних результатів у навчальний процес вищих аграрних навчальних закладів; оформлено текст дисертації.

Експериментальна база. Основною базою дослiдно-експеpиментальної роботи був Національний агpаpний унiвеpситет, де впродовж 1999–2005 pp. проводилася дослідно-експериментальна робота, відпрацьовувались елементи методики продуктивного навчання курсу “Сільськогосподарські машини” для студентів факультету механізації сільського господарства. Учасниками експеpиментiв були студенти, викладачі Миколаївського державного аграрного університету, Таращанського агротехнічного коледжу, студенти, слухачі і викладачі факультету механізації сільського господарства та педагогічного факультету Національного аграрного університету. На різних етапах дослідно-експериментальної роботи було задіяно 527 студентів та 68 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у комплексній розробці теоретичних і методологічних підходів та практичних рекомендацій щодо організації продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” у вищих аграрних навчальних закладах”. Вона відображена в науково-практичних результатах, що виносяться на захист:

вперше:

– обґрунтовано і розроблено методику продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” на засадах поетапного включення студентів у різновиди навчально-пізнавальної діяльності (С. 8-11);

– розкрито можливості методів і форм навчання у формуванні продуктивних, творчих рівнів знань студентів та розроблено схему дидактично доцільної їх реалізації (С. 8-10);

дістало подальшого розвитку:

– обґрунтування сутності поняття “продуктивне навчання” як спеціально організованої, доцільної і керованої педагогічної взаємодії викладача і студента, спрямованої на поетапне формування знань, умінь і навичок у останнього та орієнтованої на досягнення ним продуктивних, творчих рівнів діяльності (С. 7-8);

– технологія відбору змісту навчання курсу “Сільськогосподарські машини”, яка обумовлює науково обґрунтовану послідовність формування навчально-пізнавальних умінь і навичок у студентів та враховує трудність об’єктів техніки для вивчення (С. 8-10);

удосконалено:

– методику підготовки та проведення проблемної лекції з використанням смислового стрижня та зв’язувальних понять і метод розв’язання навчально-виробничих ситуацій з рольовою взаємодією учасників імітаційно-ігрового заняття, що дало змогу формувати у майбутніх фахівців знання, уміння та навички продуктивного рівня (С. 10-11).

Практичне значення дослідження полягає у розробці методичних рекомендацій з питань впровадження у практику вищих аграрних навчальних закладів III–IV рівнів акредитації методики продуктивного навчання студентів інженерно-технічним дисциплінам. Практичне значення мають, також, запропоновані методики підготовки та проведення проблемних лекцій, занять з розв’язання навчально-виробничих ситуацій, імітаційного проектування, комплекс проблемних виробничо-технологічних ситуацій, різнорівневих контрольних завдань, що розроблялися і використовувалися автором під час тривалого педагогічного експерименту та увійшли до таких видань для викладачів і студентів, як: “Методика навчання курсу “Сільськогосподарські машини та знаряддя”: Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців у аграрних вищих навчальних закладах
ІІІ–ІV рівнів акредитації напряму 0101 “Педагогічна освіта” (спеціальність 7.010104 “Професійне навчання”)”; “Методика продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини”: Методичний посібник для викладачів аграрних вищих навчальних закладів”.

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Національного аграрного університету (довідка № 2372 від 17 грудня 2004 р.), Миколаївського державного аграрного університету (довідка № 941 від 12 травня 2004 р.), Таращанського агротехнічного коледжу (довідка № 142 від 9 грудня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розробку теорії та методики продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини”. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувалися у матеріалах дисертації. У навчальній програмі, яка була написана у співавторстві (Д. Войтюк, О. Дьомін, В. Ільїн), особистим внеском автора є розробка відбору змісту навчального матеріалу та методики підготовки та проведення проблемної лекції з використанням смислового стрижня і зв’язувальних понять. У наукових статтях у співавторстві (П. Лузан) дисертанту належить матеріал щодо обґрунтування сутності методів продуктивного навчання та визначення комплексу сучасних вимог до професійної підготовки фахівців зі спеціальності “Механізація сільського господарства”. У методичному посібнику, написаному у співавторстві (А. Дьомін, П. Лузан, Т. Іщенко), особистим внеском автора є методика відбору змісту навчального матеріалу з курсу “Сільськогосподарські машини”, матеріал щодо оптимального застосування форм і методів навчання, розробка змісту теоретичних та практичних занять.

Вipогiднiсть здобутих результатів забезпечена застосуванням комплексу методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, тривалим характером дослідно-експериментальної роботи (1998–2005 pp.); об’єктивним аналізом здобутих результатів; зіставленням статистично значущих pезультатiв експеpиментiв з масовим педагогічним досвідом; винесенням pезультатiв дослідження на розгляд педагогічного загалу, а також позитивними результатами їх впровадження.

Апробація результатів дисертації. Хід і результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні технології навчання у навчальному процесі вищих освітніх закладів” (м. Рівне, 10-12 листопада 1999 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2002” (Дніпропетровськ–Житомир–Чернівці, 5-7 березня 2002 р.), Першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених у реформуванні аграрного сектору економіки України” (Київ, Національний аграрний університет, 15-16 березня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи” (Київ, 21 квітня 2005 р.), наукових конференціях науково-педагогічних працівників (1999–2005 р.) і спільних засіданнях кафедр педагогіки, методики навчання та психології Національного аграрного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 друкованих працях, з них 9 одноосібних. Серед них 10 наукових статтей (з яких 9 у фахових виданнях, затверджених ВАК України), 2 брошури з методичними рекомендаціями, 3 статті у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (247, з них 4 – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації складає 243 сторінки, з яких 190 сторінок основного тексту. Робота містить 15 таблиць, 23 рисунки, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, сформульовано проблему, гіпотезу, визначено його об’єкт, предмет, мету, основні завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних результатів, виокремлено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретико-методичні аспекти організації продуктивного навчання” – проаналізовано теорію і практику навчання інженерно-технічних дисциплін, досліджено продуктивне навчання в аспекті розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів, обґрунтовано технологічні підходи до відбору змісту навчання інженерно-технічних дисциплін на засадах визначення ступеня трудності об’єктів техніки та вивчення пізнавальних можливостей студентів щодо їх подолання, здійснено дидактичну характеристику системи методів навчання, що перманентно виводять студентів на продуктивні, творчі способи навчальної роботи.

На основі аналізу вітчизняної методики навчання інженерно-технічних дисциплін у вищих навчальних закладах встановлено, що традиційні підходи організації навчального процесу, переважно, спрямовані на репродуктивне формування знань, умінь та навичок у майбутніх фахівців. Усталена система теоретичних та практичних занять, навчально-виробничих практик не забезпечує необхідних умов для розвитку творчого потенціалу осо-бистості студента. Огляд наукових доробок педагогів-аграрників дає підстави констатувати, що у своїх роботах дослідники розглядають питання удосконалення як окремих елементів навчального процесу, так і технології підготовки фахівців. У психолого-педагогічних дослідженнях, на нашу думку, недостатньо приділено уваги проблемі формування продуктивних знань та умінь студентів, зокрема, з курсу “Сільськогосподарські машини”.

Встановлено, що у психолого-педагогічних дослідженнях відсутня термінологічна єдність стосовно сутності поняття “продуктивне навчання”. Переважно, дослідники трактують його як ефективність навчання, оскільки залучення студентів до процесу оволодіння знаннями має призвести до запланованого результату (А. Брушлинський, К. Дункер, Е. Зондайк, М. Ярошевський). Інші вчені (М. Башмаков, І. Бем, В. Відякіна, С. Ентіна, С. Іванов, Н. Крилова, С. Позняков, А. Хуторський, Й. Шнайдер) під продуктивним навчанням розуміють процес, спрямований на формування в особистості умінь вирішувати інтелектуальні проблеми, що пов’язані з професійною діяльністю. Розробники технології продуктивного проектного навчання (А. Михайлов, Н. Васюкова) обґрунтовують, що продуктивне навчання має забезпечувати створення студентами особистої освітньої продукції (інтелектуальних відкриттів, винаходів тощо).

У результаті вивчення практичного досвіду та психолого-педагогічного аналізу наукових джерел, в яких розкриваються підходи щодо розвитку творчого потенціалу особистості, визначаємо продуктивне навчання як спеціально організовану, доцільну і керовану педагогічну взаємодію, спрямовану на поетапне формування знань, умінь та навичок студентів та орієнтовану на досягнення ними продуктивних, творчих рівнів діяльності.

Аналіз процесу формування і розвитку навчально-пізнавальної діяльності дозволив з’ясувати, що продуктивне навчання інженерно-технічних дисциплін, зокрема і курсу “Сільськогосподарські машини”, забезпечується за умови поетапного включення студентів у різновиди навчання. Встановлено, що у своєму розвитку навчально-пізнавальна діяльність студентів проходить низку рівнів: від репродуктивних, що характеризуються копіюванням зразка розумової чи практичної дії, до продуктивних, творчих, за яких майбутні фахівці вдаються до самостійного творчого пошуку. При цьому репродуктивні, виконавчі способи навчальної роботи мають цілеспрямовано замінюватися на продуктивні, відкриваючи шлях до творчого оволодіння системою знань, до розвитку творчих пізнавальних можливостей студентів. Означене положення є концептуальною ідеєю нашого дослідження і відповідно до нього розрізняємо: репродуктивний, репродуктивно-продуктивний, продуктивний і творчий рівні навчально-пізнавальної діяльності студентів.

У дисертації обґрунтовано, що ефективне формування навчально-пізнавальної діяльності студентів можливе за умови реалізації системи методів навчання та цілеспрямованого відбору змісту навчального матеріалу на кожному етапі оволодіння інженерно-технічними знаннями, уміннями і навичками. Виявлено, що з позицій діяльнісного підходу для оволодіння змістом навчального матеріалу у студента мають бути сформовані відповідні пізнавальні уміння. Відбираючи зміст навчального матеріалу, слід враховувати об’єктивні дидактичні умови, які визначають трудність об’єктів техніки для вивчення. У дослідженні таких умов було визначено 33, а тому і диференціація об’єктів техніки за ступенем трудності для вивчення була прийнята від 1 до 33.

Обґрунтовано систему пізнавальних умінь, які необхідно формувати у студентів для забезпечення поетапного розвитку їх навчально-пізнавальної діяльності. Схематично технологія розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів з урахуванням трудності змісту навчання зображено на рис. 1.

На першому етапі викладач вираховує ступінь трудності об’єкта техніки для вивчення та визначає, які пізнавальні уміння і навички мають бути сформовані у студентів для свідомого оволодіння матеріалом. Необхідні пізнавальні уміння порівнюються з реальними пізнавальними уміннями студентів, виявленими під час діагностування. Для того, щоб виникли пізнавальні утруднення, посильні для студентів, необхідно забезпечувати оптимальну “зону розриву” між їх можливостями і рівнем розвитку навчально-пізнавальної діяльності, який для цього потрібний. У випадку, якщо ж “зону розриву” завищено, матеріал дидактично обробляється для пониження ступеня трудності до посильного для студентів рівня. Дидактична обробка змісту здійснюється через: оптимізацію методів і форм організації навчання; спрощення змісту навчального матеріалу; раціональний відбір засобів навчання.

За умови, якщо студенти оволоділи змістом навчального матеріалу репродуктивного характеру, виявили відповідні пізнавальні уміння і навички, на наступному етапі їм пропонується зміст підвищеного ступеня трудності і дидактична процедура знову повторюється до етапу формування продуктивних, творчих рівнів навчально-пізнавальної діяльності.

У наведеному механізмі поетапного розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів провідну роль відіграють способи навчальної роботи щодо оволодіння змістом того чи іншого ступеня трудності. У розділі обґрунтовано та розроблено схематичну послідовність реалізації різновидів методів навчання, які перманентно виводять студентів з репродуктивних, репродуктивно-продуктивних рівнів на продуктивні, творчі способи навчальної роботи. Виконано дидактичну характеристику лекційного методу, пояснення, вправ, дискусії, ігрових та інших методів, педагогічно доцільне, послідовне застосування яких сприяє ефективному розвитку навчально-пізнавальних умінь та навичок студентів, досягнення ними продуктивного рівня володіння знаннями, уміннями і навичками.

У другому розділі – “Методика продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” – розроблено основи методики розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів на теоретичних (інформаційна та проблемна лекції), лабораторно-практичних та імітаційно-ігрових (розв’язання навчально-виробничих ситуацій, ігрове проектування) заняттях, під час навчально-виробничих практик, експериментально обґрунтовано ефективність пропонованих методичних засад досягнення студентами продуктивних рівнів знань при оволодінні курсом “Сільськогосподарські машини”.

Експериментальна методика проведення теоретичних занять вибудовувалася на застосуванні інформаційних і проблемних лекцій. Особливості інформаційних лекцій курсу “Сільськогосподарські машини” детерміновані, перш за все, змістом навчального матеріалу: призначення машин, їх класифікація, будова, робочий процес, агротехнічні вимоги, розрахунок основних параметрів тощо. Зазначені змістові обставини мають бути враховані логікою викладу навчального матеріалу. Зокрема, для пояснення технічних об’єктів, що виконують роботу з певним робочим тілом, домінувальною має бути логічна лінія викладу відповідно перебігу технологічного процесу. Виявилося, що не менш важливою обставиною ефективного проведення інформаційної лекції є орієнтація на минулий досвід студентів. Під час підготовки заняття варто означену особливість враховувати в оцінюванні трудності матеріалу для вивчення. Це важливо і за іншої обставини – специфіка курсу така, що нерозуміння студентом якогось окремого блоку технічної інформації унеможливлює ґрунтовне оволодіння подальшими знаннями. У дослідженні експериментально доведено, що у системі форм організації навчання інформаційні лекції мають планомірно замінюватися проблемними лекціями, що залучають студентів до продуктивної навчально-пізнавальної діяльності.

Спираючись на раніше обґрунтовані підходи формування поетапної навчально-пізнавальної діяльності студентів, розроблено методику підготовки та проведення проблемної лекції з використанням смислового стрижня і зв’язувальних понять. На основі проведених досліджень було уточнено структурні складові проблемної лекції: вихідні дані проблемної лекції – сформовані на попередніх заняттях у студентів знання та структурно-методичний апарат (смисловий стрижень лекції, зв’язувальні поняття та зорові підсилювачі); вступна частина проблемної лекції; формулювання проблемної ситуації; розподіл проблеми на підпроблеми; розв’язання підпроблем; підведення підсумків.

Для формування у майбутнього фахівця знань, умінь та навичок продуктивного рівня запропоновано методику занять з ігрового проектування та розв’язання навчально-виробничих ситуацій. Під час цих занять студенти набувають досвіду майбутньої професійної діяльності, виконуючи ролі “технолога”, “генератора ідей”, “опонента”, “аналітика-проблеміста”. Крім того, констатовано, що залучення студентів до розв’язання змодельованих виробничих ситуацій проблемного характеру сприяє ефективному розвитку їх професійних інтересів, мотивації оволодіння майбутнім фахом.

Крім того, експериментальна методика передбачала використання можливостей виробничо-технологічної практики у поглибленні та розвитку знань та умінь студентів з курсу “Сільськогосподарські машини”. У перебігу практики майбутні фахівці з механізації сільського господарства виконували спеціальні пошукові завдання щодо виявлення причин несправностей техніки та способів їх усунення, удосконалення конструкцій вузлів та деталей, режимів технологічних операцій тощо.

Розроблена в процесі дослідження методика продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” пройшла експериментальну перевірку, яка здійснювалася в три етапи.

На першому етапі було визначено цілі та завдання експериментальної роботи, обґрунтовано критерії та показники вимірювань результатів дослідження, розроблено програму педагогічного експерименту.

На основі узагальнення результатів констатувальних експериментальних досліджень виявлено, що традиційні підходи навчання курсу “Сільськогосподарські машини” недостатньо сприяють формуванню продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів. Встановлено, що у педагогічній практиці переважають репродуктивні способи навчальної роботи, а відбираючи зміст навчання не враховуються об’єктивні і суб’єктивні труднощі оволодіння студентами об’єктами техніки. В означених умовах тільки 12% студентів змогли виконати завдання продуктивного рівня, а репродуктивно-продуктивного – лише 37 відсотків.

На третьому етапі дослідно-експериментальної роботи було проведено формувальний експеримент, здійснено перевірку розробленої методики продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” під час підготовки фахівців із спеціальності “Механізація сільського господарства”. У формуючому експерименті брало участь 104 студенти (по 52 особи в контрольних та експериментальних групах).

Результати навчання в контрольних і експериментальних групах визначалися шляхом виконання студентами комплексно-контрольних завдань, які оцінювалися за двома критеріями – пізнавально-результативним та змістово-операційним. Аналіз результатів формувального експерименту підтвердив якісні і кількісні зміни у формуванні знань, умінь та навичок студентів за експериментальною методикою (табл. 1).

Ефективність методики продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” відбиває динаміку рівнів сформованості знань, умінь та навичок студентів. Зокрема, на закінчення експерименту 51,4% студентів експериментальних груп виконали завдання продуктивного характеру, тоді як в контрольних – частка таких виявилася лише 22,4%. Завдання репродуктивно-продуктивного характеру виконали 68,6% студентів експериментальних груп і 43,4% студентів контрольних груп.

Перевірка достовірності отриманих результатів навчання студентів виконувалася за двофакторним дисперсійним аналізом ANOVA. Попередньо було зроблено припущення, що на ефективність формування знань, умінь та навичок студентів може вплинути використана методика навчання, якщо не відбудеться взаємодія між факторами А (методика навчання – традиційна та експериментальна) і В (спеціалізація, за якою ведеться підготовка фахівців у даній спеціальності –“Механізація сільського господарства” і “Професійне навчання”).

Таблиця 1

Розподіл виконаних завдань студентами експериментальних і

контрольних груп за рівнями навчально-пізнавальної діяльності (%)

Заміри | Групи | Рівні навчально-пізнавальної діяльності

репродук-тивний | репро-дуктивно-

продук-тивний | продук-тивний | творчий

1 | Контрольні | 37,2 | 5,4 | 2 | 1,2

Експериментальні | 38,2 | 15,2 | 7,8 | 3,6

2 | Контрольні | 62,4 | 43,4 | 22,4 | 8,8

Експериментальні | 81,6 | 68,6 | 51,4 | 28,8

Приріст | Контрольні | +25,2 | +38 | +20,4 | +7,6

Експериментальні | +43,4 | +53,4 | +43,6 | +25,2

На підставі проведених досліджень зроблено загальний висновок про те, що на ефективність формування знань, умінь та навичок студентів з курсу “Сільськогосподарські машини” вплинули запроваджені нами методичні засади продуктивного навчання. Підставою для такого висновку стали здійснені розрахунки, які показали, що F-розподiл з 1 та 200 ступенями свободи Fkrit=7,81, а отримані величини FAB на всіх рівнях навчально-пізнавальної діяльності (0,005; 0,004; 0,0035; 0,0052) є значно менші за критичне значення. Звідси можна стверджувати, що взаємодії між факторами А та В немає.

Крім того, проведено аналіз сформованості навчально-пізнавальних умінь студентів досліджуваних груп (табл. 2).

Констатовано позитивні зміни у розвитку пізнавальних можливостей студентів експериментального масиву. Майбутні фахівці з механізації сільського господарства демонстрували ґрунтовні знання конструктивних особливостей сучасних сільськогосподарських машин, уміння критично аналізувати їх робочі процеси, розраховувати основні параметри.

Таким чином, перевіркою педагогічних можливостей пропонованої методики продуктивного навчання підтверджено, що вона забезпечує досягнення високих результатів у процесі оволодіння майбутніми фахівцями з механізації сільського господарства курсом “Сільськогосподарські машини”.

Таблиця 2

Сформованість навчально-пізнавальних умінь і навичок

студентів досліджуваних груп (%)

№ п/п | Навчально-пізнавальні уміння і навички | Групи

контр. | експер.

1 | Оперування поняттями, категоріями, законами, застосування правил, формул, теорем тощо | 66 | 84

2 | Зображення технічних та технологічних схем роботи машин, механізмів та агрегатів | 72 | 82

3 | Уявлення контурів кожної деталі та її з’єднань в системі ліній загального креслення | 54 | 91

4 | Уявлення взаємного розташування і переміщення в просторі основних деталей об’єктів | 48 | 84

5 | Користування допоміжною літературою (довідниками, підручниками, посібниками, методичними вказівками) | 54 | 78

6 | Бачення, відрізнення і виділення суттєвого в об’єктах, явищах | 34 | 65

7 | Винахід нових раціоналізаторських способів вирішення поставленого завдання | 23 | 59

8 | Використання у навчально-пізнавальній діяльності опорних понять з інших розділів, курсів, наук | 21 | 45

9 | Користування системою пізнавальних умінь репродуктивного, репродуктивно-продуктивного та продуктивного рівнів в творчо-пошуковій роботі | 14 | 31

ВИСНОВКИ

1. Тенденції інтеграції вищої освіти України у європейський і світовий освітній простір, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, динамічність виробництва суттєво підвищують вимоги до підготовки фахівців вищою професійною школою. Ці процеси детермінують модернізацію всіх структурних ланок освітньої діяльності. У системі оновлення підготовки фахівців значну роль відведено удосконаленню методики навчання дисциплін професійної та практичної підготовки як провідної галузі педагогічної науки.

У процесі вивчення та аналізу літературних джерел встановлено, що методика навчання інженерно-технічних дисциплін традиційно розглядається як предмет теоретичного аналізу та практичного відбору змісту навчального матеріалу і системного застосування форм і методів навчання. Виключення становлять дослідження, у яких учені обґрунтовують можливості інноваційних методів чи технологій навчання (проблемних, ігрових, інтерактивних тощо) у формуванні продуктивних знань, умінь і навичок студентів. Розроблення методики навчання інженерно-технічних дисциплін з обґрунтуванням системи методів і форм навчання з відбором змісту навчального матеріалу відповідно пізнавальним можливостям студентів для формування продуктивної навчально-пізнавальної діяльності не була предметом окремого наукового дослідження.

2. Результати теоретичного дослідження надали можливість обґрунтувати концепцію методики продуктивного навчання, провідною ідеєю якої є поетапне формування навчально-пізнавальної діяльності студентів від репродуктивних, виконавчих рівнів до продуктивних, творчих. Продуктивне навчання розуміємо як спеціально організовану, доцільну і керовану педагогічну взаємодію, спрямовану на оволодіння студентами знаннями, уміннями та навичками продуктивного рівня. Методика продуктивного навчання забезпечує поетапне включення студентів у різновиди навчальної діяльності та орієнтує на самостійне, творче оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками.

У процесі дослідження визначено і перевірено можливості методів навчання (розповідь; пояснення; бесіда; лекційний метод; проблемні методи; ігрові методи тощо) в розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів під час вивчення курсу “Сільськогосподарські машини”. Побудована структурно-логічна схема поетапного розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів дає змогу визначити систему способів навчальної роботи, реалізація якої дозволяє перманентно виводити студентів на репродуктивно-продуктивний, продуктивний і творчий рівень діяльності у процесі оволодіння інженерно-технічними знаннями, уміннями та навичками. На кожному етапі оволодіння студентами інженерно-технічними знаннями обґрунтовано дії викладача, що полягають у визначенні розриву між пізнавальними можливостями студентів і необхідним рівнем їх навчально-пізнавальної діяльності через з’ясування ступеня трудності навчального об’єкта та діагностики навчально-пізнавальних умінь та навичок, дидактичної обробки змісту навчального матеріалу для штучного пониження його трудності до доступного для студентів рівня, цілеспрямованому застосуванні методів навчання відповідно до поетапного розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Дослідженням підтверджено, що розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів сприяє цілеспрямований відбір змісту навчального матеріалу з курсу “Сільськогосподарські машини” на засадах визначення ступеня трудності об’єкта техніки для вивчення та зіставлення його з пізнавальними можливостями студентів. У роботі виділено дидактичні ознаки, що утруднюють цей процес. Запропоновано удосконалену методику визначення ступеня трудності об’єктів сільськогосподарської техніки, що дозволяє їх диференціювати від 1 до 33 ступеня складності. Як результат теоретичного та експериментального дослідження розроблено систему навчально-пізнавальних умінь і навичок, необхідних студентам під час вивчення курсу “Сільськогосподарські машини”.

У дослідженні знайшла підтвердження правомірність пониження ступеня трудності об’єктів техніки за умови, коли пізнавальні можливості студентів не дозволяють їм оволодіти запропонованим змістом навчального матеріалу. Дослідження показало, що зниження ступеня трудності об’єктів до доступного для студентів рівня може здійснюватись через спрощення змісту навчального матеріалу, раціональний вибір засобів навчання, оптимальне застосування методів і форм навчання.

3. Поетапний розвиток навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечується методикою продуктивного навчання на теоретичних і практичних заняттях. У дослідженні розроблено авторську методику проведення проблемних лекцій на основі смислового стрижня і зв’язувальних понять, імітаційно-ігрових занять з розв’язання навчально-виробничих ситуацій та ігрового проектування.

Обґрунтовано та експериментально підтверджено, що смисловий стрижень проблемної лекції – це закріплене у пам’яті студентів поняття, за допомогою якого організується осмислення нової інформації, спрямованої на пошуки нових знань і оволодіння ними на впродовж всієї лекції. Зв’язувальні поняття – це спеціально відібране з раніше вивчених дисциплін поняття, або сформоване і закріплене в пам’яті студентів з матеріалу цієї теми, яке створює постійно діючий осередок мисленнєвої діяльності, і з яким інтегрується новий матеріал.

У роботі запропоновано структурні складові підготовки та проведення проблемної лекції з курсу “Сільськогосподарські машини”: а) вихідні дані проблемної лекції – сформовані на попередніх заняттях у студентів знання та структурно-методичний апарат (смисловий стрижень лекції, зв’язувальні поняття та зорові підсилювачі); б) вступна частина проблемної лекції; в) формулювання проблемної ситуації; г) розподіл проблеми на підпроблеми; д) розв’язання підпроблем; е) підведення підсумків.

На практичних заняттях з розв’язання навчально-виробничих ситуацій студенти набувають досвіду майбутньої професійної діяльності, виконуючи певні ролі – “технолог”, “генератор ідей”, “опонент”, “аналітик-проблеміст”. Такі імітаційно-ігрові заняття є засобом ефективного формування у студентів професійного пошукового мислення, творчого підходу до розв’язання складних інженерно-технічних проблем, зменшують період адаптації випускника на виробництві. Поетапний підхід до розвитку навчально-пізнавальної діяльності студентів дав підстави запропонувати комплекс індивідуальних завдань продуктивного характеру для їх виконання студентами під час виробничо-технологічної практики. Цей завершальний етап методики продуктивного навчання курсу “Сільськогосподарські машини” виводить студентів на творчі рівні навчально-пізнавальної діяльності.

4. Результати формувального експерименту та їх якісний аналіз цілком підтвердили правомірність теоретичних положень методики продуктивного навчання та правильність гіпотези дослідження. Це дає підстави вважати, що виконане дослідження має загальнодидактичний характер, і відкриває можливості для використання методики продуктивного навчання не тільки в курсі “Сільськогосподарські машини”, а й у курсах інших дисциплін. Зокрема, на закінчення експерименту 51,4% студентів експериментальних груп виконали завдання продуктивного характеру, в контрольних – 22,4%. Завдання репродуктивно-продуктивного характеру виконали 68,6% студентів експериментальних груп і 43,4% студентів контрольних. Разом з тим, результати експерименту показали, що у студентів експериментальних груп виявився кращий показник сформованості навчально-пізнавальних умінь і навичок.

Виконане дослідження не вичерпує всіх питань у розв’язанні проблеми запровадження особистісно-діяльністного підходу до підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах. До перспективних напрямів її подальшого розв’язання віднесено: обґрунтування організаційно-методичних умов організації продуктивної практичної підготовки студентів; дослідження аспектів формування основ професійної компетентності студентів-аграрників в умовах особистісно-розвивального навчання; наукове обґрунтування системи контролю навчальних досягнень студентів з курсу “Сільськогосподарські машини”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у провідних фахових та інших виданнях:

1. Буцик І.М., Лузан П.Г. Місце методів продуктивного навчання в професійній підготовці спеціалістів-аграріїв // Нові технології навчання. – К.: НМЦ ВО, 2000. – Вип. 25. – С. 166-168 (обгрунтувано сутність методів продуктивного навчання в професійній підготовці фахівців-аграрників, виділені умови їх застосування).

2. Буцик І.М. Оптимальний вибір методів продуктивного навчання // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. – К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. – Вип. 9. – С. 98-100.

3. Буцик І.М., Лузан П.Г. Сучасні вимоги до професійної підготовки інженерів-механіків сільського господарства // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2000. – Вип. 33. – С. 214-219 (обгрунтовано комплекс сучасних вимог до професійної підготовки інженерів-механіків сільського господарства, вказані шляхи подолання суперечностей між навчальною та професійною діяльністю майбутнього фахівця).

4. Буцик І.М. Обґрунтування педагогічних засад застосування методів продуктивного навчання в професійній підготовці інженерів-механіків сільського господарства // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. – К.: Видав. центр КДЛУ, 2000. – Вип. 9. – С. 98-100.

5. Буцик І.М. Принципові підходи до вибору змісту навчальних завдань в професійній підготовці інженерів-механіків сільського господарства // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2001. – Вип. 40. – С. 365-368.

6. Буцик І.М. Проблемність у реалізації методики розвитку продуктивної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців-аграрників // Нові технології навчання. – К.: НМЦ ВО, 2000. – Вип. 33. – С. 265-272.

7. Буцик І.М. Вплив методів навчання на розвиток навчально-пізнавальної діяльності студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2002. – Вип. 59.– С. 40-49.

8. Буцик І.М. Системний підхід до організації поетапної навчально-пізнавальної діяльності студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2003. – Вип. 67. – С. 117-128.

9. Буцик І.М. Експериментальне дослідження методики продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини” // Наука і методика: Зб. наук. пр. – К.: Аграрна освіта, 2005. – Вип. 3. – С. 103-109.

10. Буцик І.М. Дидактичні аспекти раціонального відбору засобів навчання в процесі зниження ступеня трудності навчального матеріалу // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. пр. – К.: НАУ, 2005. – Вип. 88. – С. 30-38.

Програми навчальних дисциплін і методичні посібники:

11. Методика навчання курсу “Сільськогосподарські машини та знаряддя”: Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців у вищих аграрних навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації з напряму 0101 “Педагогічна освіта” (спеціальність 7.010104 “Професійне навчання”) / Д.Г. Войтюк, О.А. Дьомін, І.М. Буцик, В.В. Ільїн. – К.: Аграрна освіта, 2004. –
8 с.

12. Методика продуктивного навчання з курсу “Сільськогосподарські машини”: Методичний посібник для викладачів аграрних вищих навчальних закладів / І.М. Буцик, А.І. Дьомін, П.Г. Лузан, Т.Д. Іщенко. – К.: Аграрна освіта,