НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

білорус ірина олегівна

УДк – 341.215.2; 339.922

ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ

НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Висоцький Олександр Федорович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства.

Офіційні опоненти:–

доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн;–

кандидат юридичних наук, Мельник Андрій Ярославович, заступник керівника Департаменту двостороннього та регіонального співробітництва – завідувач Відділу аналізу і планування Головної Служби зовнішньої політики Секретаріату Президента України.

Провідна установа:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, кафедра міжнародного права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 21 грудня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків 24, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків 24, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 19 листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Рум'янцев В.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Світове співтовариство вступило у таку стадію розвитку міжнародних правовідносин, коли держави втрачають монополію єдиних суб'єктів цих відносин. Сучасний етап характеризується активізацією і зростанням ролі міжнародних неурядових організацій (НУО). Активність НУО, стійка тенденція до збільшення їх числа і зростання правосуб'єктності – характерна риса і закономірність сучасного етапу розвитку людства. Ця закономірність свідчить про нові об'єктивні соціальні інтереси і потреби світового розвитку та є важливим фактором, який відображає трансформації правового статусу міжнародних НУО в процесі створення глобальної системи міжнародного права. Це явище та питання, що реально стоїть сьогодні за еволюцією і активністю НУО, потребує глибокого наукового осмислення.

НУО стали учасниками міжнародного життя. Цьому сприяло те, що економічні, соціальні і культурні проблеми перестали розглядатися суто з ідеологічної точки зору. Взаємини НУО і урядів країн характеризуються сьогодні суперництвом, співробітництвом або паралельною діяльністю. Статус і вплив, місце і роль НУО інтенсивно зростають в умовах глобалізації економіки. Міжнародні економічні НУО представляють сьогодні не свої інтереси, а інтереси ТНК і країн їхнього походження.

В центрі уваги даного дисертаційного дослідження перебувають теоретичні та практичні аспекти становлення та розвитку міжнародної правосуб'єктності міжнародних НУО в умовах глобалізації міжнародного економічного права. Актуальність теми даної наукової розвідки зумовлена: специфікою правової природи, статусу і актів міжнародних НУО; правовими особливостями міжнародних організацій економічного характеру (МЕО) та впливом міжнародних НУО на розвиток міжнародного права; необхідністю здійснення якісних перетворень, спрямованих на підвищення стабільності національної правової системи в механізмах реалізації державної політики зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням вимог міжнародного права; відсутністю висвітлення загального систематизованого правового регулювання такої діяльності в таких транзитивних країнах як Україна. Отже, є необхідність комплексно розглянути проблеми економіко-правового співробітництва України з міжнародними НУО в умовах інтеграції та глобалізації розвитку.

Проблема даного дослідження ще вкрай недостатньо представлена як у зарубіжних так і у вітчизняних наукових працях. Наукові розробки з проблем еволюції правосуб'єктності міжнародних НУО, присвячені переважно теоретичному аспекту, майже не торкаються правового регулювання та ще не були предметом комплексного дослідження. Таким чином, дана дисертація певною мірою покликана заповнити пробіли у вітчизняній стратегічній розробці концепції інтеграції у світове економічне і торговельне співтовариство.

Теоретичною базою дисертації стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених (Бліщенко І., Буткевича В., Висоцького О., Лукашука І., Нешатаєвої Т., Опришка В., Покрещука О., Тимченка Л., Тункина Г., Шумілова В. та ін.), а також праці західних вчених (Арчер С., Буасер Л., Бутрос Г., Дуффилз М., Мослер Г., Оппенгейм Л., Томас С., Фішер Дж., та ін.). Джерельну базу дослідження склав також Статут ООН, документи спеціалізованих інститутів ООН, СОТ, ЮНКТАД, МВФ, Світового Банку, інших урядових організацій та НУО.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової науково-дослідної роботи Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України з тем:

· Інноваційні та інтеграційні стратегії як фактори конкурентоспроможності та сталого розвитку в умовах глобалізації (державна реєстрація - 0103U006313);

· Імперативи та стратегії сталого розвитку в умовах глобальної модернізації (державна реєстрація - 0105U002585).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення і узагальнення проблем взаємодії і впливу міжнародних НУО на співробітництво держав-членів системи міжнародного права; розробка механізмів і рекомендацій щодо співробітництва України з міжнародними економічними НУО в умовах інтеграції до глобальних і Європейських економічних структур; розробка ряду методичних положень щодо підвищення ефективності участі України в системі ГАТТ/СОТ та процесах глобальної економічної конкуренції.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

· встановити сучасну сутність міжнародної правосуб'єктності і основні тенденції її еволюції, здійснити порівняльний аналіз правосуб'єктності держав, міжурядових організацій і міжнародних НУО, дати визначення правовій природі актів міжнародних НУО, визначити роль багатосторонніх міжнародних договорів у їх діяльності;

· визначити правові особливості міжнародних організацій економічного характеру, оцінити вплив міжнародних НУО на розвиток міжнародного економічного права в умовах глобалізації, визначити особливості правового статусу міжнародних НУО в системі сучасного міжнародного економічного права;

· виявити найважливіші аспекти взаємодії та співробітництва міжнародних НУО в системі ГАТТ/СОТ, розглянути роль міжнародних НУО у процесі розвитку сучасної системи міжнародного економічного права;

· проаналізувати трансформації правового статусу міжнародних НУО в процесі створення глобальної системи міжнародного права, розглянути сучасну систему правового регулювання міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації міжнародного права;

· виявити основні ознаки, характеристики, параметри гармонізації законодавства України з правом МЕО в процесі інтеграції в їх систему;

· розкрити діючий механізм співробітництва міжнародних НУО на рівні урядів, профспілок та ділових кіл, проаналізувати окремі його елементи та ступінь такого співробітництва в сучасних умовах розвитку системи міжнародного права;

· виробити рекомендації щодо розробки і розвитку міжнародно-правового механізму, регулюючого відповідальність та прозорість діяльності міжнародних НУО.

Об’єктом дослідження є правосуб’єктність і діяльність міжнародних НУО в сучасних умовах глобалізації міжнародного економічного права та розвитку.

Предметом дослідження є визначення тенденцій і закономірностей розвитку правосуб’єктності міжнародних НУО, а також їх місця, ролі, впливу та механізмів взаємодії і співробітництва, виходячи з об’єктивних інтересів України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система взаємопов'язаних загальнонаукових, спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань. Системно-структурний метод дав змогу визначити теоретичні основи та тенденції еволюції міжнародної правосуб'єктності міжнародних НУО в умовах глобалізації. За допомогою порівняльно-правового та історико-правового методів і комплексного аналізу визначено рівень правосуб'єктності держав, міжурядових організацій і міжнародних НУО. Нормативний та формально-юридичний метод дозволив визначити коло правових норм, що регулюють правовий статус міжнародних НУО в системі сучасного міжнародного права. Застосовані наукові методи не виключають в окремих випадках простого викладення фактів для аргументації певної точки зору, що мають доказову силу та висвітлюють особливості дослідження у той або інший час, країні або у світовому масштабі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є цілісним монографічним дослідженням, в якому комплексно, системно вивчаються теоретичні та практичні питання, зокрема:

· розглянуто правову природу та правові особливості актів міжнародних НУО, а також вплив цих організацій на розвиток міжнародного економічного права;

· теоретично обґрунтовані процеси сучасних трансформацій правового статусу міжнародних НУО в процесі створення глобальної системи міжнародного права;

· проведено аналіз сучасної системи правового регулювання міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації міжнародного права;

· представлено авторське визначення механізму гармонізації законодавства України з правом МЕО в процесі інтеграції у їх систему;

· надано пропозиції щодо формування міжнародно-правового механізму, регулюючого відповідальність та прозорість діяльності міжнародних НУО;

Наукова новизна також полягає в комплексному аналізі проблем підготовки України до вступу в систему СОТ і інших глобальних і Європейських структур. Обґрунтовано необхідність організації співробітництва і взаємодії на всіх рівнях інтеграційної структури, таких як держави-члени глобального економічного простору, міжурядові організації, міжнародні НУО.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю та новизною піднятих проблем, орієнтованістю на вдосконалення вітчизняної нормативно-правової та міжнародної договірно-правової бази у сфері міжнародних економічних відносин та системи міжнародного економічного права. Висновки та рекомендації можуть бути використані:

· у практичній діяльності органів виконавчої влади, що відповідають за розробку та застосування заходів регулювання відносин з НУО і проведення політики стосовно їх залучення до процесу інтеграції України у систему МЕО;

· при підготовці законодавчих актів та відомчих нормативних документів у сфері регулювання зовнішньої торгівлі та економіки, в тому числі на рівні законодавчої влади;

· при підготовці навчальних програм, методичних та інших матеріалів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі. Результати досліджень, висновки та пропозиції були відображені в наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій:

· VІІ Міжнародна науково-практична конференція "Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики" (м. Київ, 2004 р.);

· VIII Міжнародна науково-практична конференція "Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики" (м. Київ, 2005 р.).

Публікації. Основні положення та теоретичні висновки знайшли відображення у 3 монографічних виданнях, 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 2 тезах доповідей і наукових повідомлень.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (всього 346 джерел) та 3 додатків. Обсяг рукопису – 180 сторінок друкованого тексту. Повний обсяг дисертації становить 219 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначені мета і завдання, методологічна та теоретична основа проведеного наукового пошуку, новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі "Теоретичні основи еволюції міжнародної правосуб’єктності в умовах глобалізації" зазначається, що в епоху переоцінки підходів у міжнародних відносинах, пов'язаних із сучасними процесами інтеграції і глобалізації розвитку, з'явилася потреба у переосмисленні питань міжнародної правосуб'єктності, установленні реального балансу теорії і практики.

Запропоновано авторське визначення суб'єкта міжнародного права як будь-якого утворення, що виникло на основі права – держави, нації та народи, міжнародні організації, юридичні та фізичні особи. Зазначено, що загальна теорія не співпадає з сучасною практикою – сьогодні суб'єкти права не обов'язково однакові за природою чи обсягом своїх прав – це залежить від потреб суспільства. Хто або що є суб'єктами міжнародного права та якими правами вони користуються визначає сама сучасна система міжнародного права. Доведено, що на сучасному етапі оформилася чітка тенденція до розширення правового статусу та обсягу правосуб'єктності всіх згаданих суб'єктів міжнародних правовідносин.

Дослідженням встановлено, що відбувається утворення нових і реорганізація існуючих структур і механізмів координації взаємодії суб'єктів системи міжнародного права. Тепер діяльність міжнародних НУО має об’єктивний вплив на позиції урядів держав, міжнародних організацій та є складовою частиною міжнародних відносин. Проте, і дотепер не сформувалося уніфікованого розуміння щодо місця й ролі НУО серед суб'єктів міжнародного права. Недержавна природа є основною перешкодою їх визнання як правовстановлюючих та правореалізуючих суб'єктів міжнародного права. Таке тлумачення обмежує коло суб'єктів міжнародного права утвореннями, що здатні створювати норми міжнародного права, але не враховує реальних тенденцій сучасності.

Особливу увагу приділено багатостороннім міждержавним договорам і конвенціям, резолюціям міжурядових організацій та актам самих міжнародних НУО, що являють собою систему норм, призначену регулювати їх діяльність і правовий статус. Подібні відносини мають міжнародний характер, тобто не охоплюються юрисдикцією внутрішньодержавного національного законодавства та регулюються міжнародно-правовими актами міжурядових організацій. У цій системі актів особливе місце займають також рішення самих НУО, які самостійно розробляють особливий вид норм – організаційні або корпоративні. Особливість полягає в тому, що вони приймаються НУО в силу наданих їй повноважень, відразу набувають чинності, не потребують подальшого затвердження державами або міжурядовими організаціями.

Міжнародна НУО економічного характеру є своєрідною групою тиску, що має за мету захист інтересів певних міжнародних економічних кіл перед державами або міжурядовими організаціями. Визначено, що міжнародні економічні НУО представляють не свої власні фінансові, економічні і політичні інтереси, а інтереси ТНК. Щодо участі міжнародних НУО економічного характеру в розвитку міжнародного економічного права, підкреслюється, що вони являють собою один з регулюючих механізмів розвитку, оскільки, прямо чи опосередковано, беруть участь у процесі створення норм права. Така участь може набувати різних форм та проявляється в основному через механізм консультацій.

У другому розділі "Міжнародно-правові проблеми статусу, діяльності і взаємодії міжнародних неурядових організацій" відзначено, що термін "неурядові організації" широко застосовується, але йому рідко дається конкретне визначення. Фактично він вживається навзамін із соціологічним поняттям "громадянського суспільства", хоча дедалі частіше охоплює організації, що утримують штат платних працівників. Іноді цей термін збігається з поняттям "громадське об'єднання", яке формується за принципом спільних інтересів.

Проаналізована та узагальнена низка категорій правового статусу НУО в різних групах міжнародних організацій: (1) Глобальні міжурядові організації типу НАТО, де роль НУО дуже незначна, і міждержавні організації типу ООН, де діяльність НУО здійснюється через консультативні комісії; (2) Гібридні міжнародні організації з НУО в структурі, але при цьому часом домінує державна складова (МОП), а іноді НУО і державні складові поєднуються як рівноправні (МКЧХ); (3) НУО, де працюють лише державні службовці (Міжнародне об'єднання поліцейських федерацій); такі, що охоче користуються державним фінансуванням (Міжнародна асоціація з планування сім'ї); і, нарешті, гуманітарні – наприклад, Міжнародна амністія, де державна підтримка не використовується.

Універсальні і регіональні міжурядові організації здебільшого роблять акцент на конструктивному співробітництві з міжнародними НУО на національному рівні. Проте, сьогодні інтереси і прагнення НУО, по суті, дискримінуються, незалежно від правового статусу чи правового положення. Відзначено, що сенсу у такій стратегії з боку потужних організацій немає, оскільки саме на національному рівні виявляються елементи сучасних суспільних інтересів і прагнень. З іншого боку, сенс у такій стратегії є, оскільки елементи суспільних інтересів знаходять своє застосування в розробці світової стратегії і політики в умовах глобалізації розвитку.

Сьогодні існує реальний взаємозв’язок та ефективне співробітництво СОТ з міжнародними НУО. Ця співпраця розвивалась поступово, є цілком закономірним і логічним процесом сучасності, відіграє позитивну роль у функціонуванні та подальшому розвитку міжнародно-правової системи регулювання світової торгівлі, оскільки надає реальну можливість врахувати позиції громадських кіл щодо регіональних і глобальних торговельних проблем. Це стало своєрідним поштовхом для НУО розпочати дійове лобіювання та представництво інтересів глобальних ТНК – тобто розпочалася ера розквіту НУО як їх "агентів та зброї". Поступово склалась картина специфічної та небезпечної дискримінації окремих груп країн в СОТ. В цих умовах посилюється тенденція зростання впливу ТНК на міжнародні НУО.

Акцентовано увагу на тому, що сьогодні держави ревниво оберігають свій суверенітет, національні уряди залишають останнє слово за собою, особливо в критичних ситуаціях. Саме тому, на відміну від економічної, політична і правова глобалізація розвивається сьогодні повільними темпами. Проте, глобалізація розхитує основи суверенітету національної держави. Її інститути, суспільство, нації і громадянство починають діяти самостійно, поступово інтегруючись у світовий глобальний простір. В умовах глобалізації держава перестає виступати як монолітний суб'єкт, який представляє інтереси великих угруповань і спільнот на міжнародній арені. ТНК, професійні міжнародні співтовариства, НУО, неформальні групи по інтересах грають все зростаючу роль у міжнародних відносинах.

У міжнародному плані, проте, істина полягає у наявності спроби перейти від взаємозалежності в міжнародних відносинах до постановки проблеми нового світового порядку. У більше конкретному сенсі мова може йти, імовірно, про створення нових, глобальних по природі (децентралізованих) інститутів. Якоюсь мірою це здійснюється сьогодні за рахунок взаємодії держав у рамках ООН, бреттонвудских інститутів і таких утворень, як "група восьми", "група десяти" і інших. Але вони часто не мають необхідної легітимності і дієздатності. Таким чином, сьогодні є необхідність створення цілої системи інститутів, здатних забезпечити керованість розвитку в умовах глобалізації. Основною структурою для рішення цих завдань повинна залишатися система ООН – необхідно відновити авторитет цієї унікальної організації.

Третій розділ "Проблеми економіко-правового співробітництва України з міжнародними неурядовими організаціями в умовах інтеграції та глобалізації розвитку" наголошує, що сприяння зміцненню й розвитку, глобалізації міжнародного права і його демократизації повинне стати головною метою й змістом діяльності міжнародних правових структур та інститутів. Це потребує від кожної держави пошуку конкретних механізмів адаптації національних економік до сучасних процесів глобалізації. Кожна країна повинна мати національну стратегію, яка б використовувала нові позитивні можливості глобалізації і, в той же час, протидіяла її негативному впливу. І тут доречно відзначити безсумнівно зростаючу глобальну роль міжнародного права. Його глобалізація, що почалася в результаті перемоги демократичних сил у двох світових війнах і створення системи ООН, має кардинальне значення. Забезпечується можливість досягнення відносного балансу – інтересів ТНК і різних регіонів, суверенітету держав, прав громадян цих держав, прав інтелектуальної власності, безпеки та інше.

Визначено, що у цих умовах стала явною потреба переосмислення сформованих стереотипів міжнародної політичної практики й, як слідство, адаптації до нових реалій сукупності принципів і норм, що визначають поведінку учасників міжнародних відносин. Це, у першу чергу, стосується норм міжнародного права. Безумовно, що їх регулятивні можливості не безмежні і будування єдиного правового простору не повинне ставати самоціллю. Обсяг і характер приписів міжнародно-правових норм має об'єктивно відповідати існуючій в цей час можливості й зацікавленості держав в універсальному механізмі регулювання суспільних відносин.

Визнання України незалежною та суверенною державою, її участь у міжнародних організаціях, ратифікація конвенцій та багатосторонніх договорів вимагає від нашої держави правової поведінки на міжнародній арені та покладає певні обов'язки. Ця тенденція може відбуватися як з використанням наявних, так і на базі створення нових об'єднань європейських країн. Сьогодні стратегія України полягає у наближенні до загальноєвропейських структур двома паралельними курсами — безпосередньо та через членство в центральноєвропейських інституціях.

Доведено, що для успішного досягнення цілей і вирішення завдань, які ставить перед собою Україна в галузі міжнародного торгового співробітництва, зокрема набуття членства у СОТ, необхідні гармонізація норм внутрішнього законодавства у багатьох напрямках, запровадження якісно нових механізмів правового регулювання деяких видів торговельних відносин, прийнятих у світовій практиці, вжиття певних заходів для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на світовому ринку. Зазначене бачиться можливим лише за умови співпраці фахівців у галузі економіки, права і міжнародних відносин для вироблення державної політики інтеграції України у світове господарство. Головним напрямом національної стратегії розвитку має стати державна підтримка вітчизняного виробника. Держава також повинна дбати про безпеку своїх громадян, проводити таку зовнішньополітичну та зовнішньоекономічну політику, яка б забезпечувала рівновагу між суверенітетом держави і міжнародною опікою. Одночасно необхідним є вирішення питання системної гармонізації законодавства України з правом МЕО. Необхідно створити законодавчо закріплені програми, що охоплюють весь процес гармонізації, визначати етапи та заходи по їх реалізації, встановити строки та контроль за їх виконанням.

Сьогодні, як показує аналіз і практика, у демократичних державах на органи державного управління впливають численні об'єднання, інтереси яких часто не збігаються. Кожна сфера суспільства намагається при цьому вплинути на політику у відповідності зі своїми інтересами – виникає нагальна потреба в кооперації та співробітництві з ними. Світові, регіональні та національні організації намагаються працювати безпосередньо через НУО, оминаючи урядові адміністрації – це вже стало загальною тенденцією сучасності. І тут виникають питання щодо можливого негативного впливу іноземних НУО. Виникла нагальна необхідність розробки міжнародно-правового інструмента, що регулює відповідальність міжнародних НУО та контролює прозорість їх дій. Кінцевою метою таких ініціатив має бути створення міжнародно-правового механізму регулювання діяльності міжнародних НУО, на підставі якого можна було б кваліфікувати і вирішувати можливі конфліктні ситуації, а також піддавати правовій оцінці адекватну або неадекватну етичну поведінку сучасних міжнародних НУО.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні функцій, ролі та значення сучасних міжнародних НУО в умовах глобалізації міжнародного економічного права. Науковим і практичним результатом роботи є такі основні висновки:

1. Сьогодні, в епоху переоцінки традиційних підходів у міжнародних відносинах, пов'язаних із сучасними реаліями, процесами інтеграції і глобалізації розвитку, з'явилася потреба в переосмисленні консервативних доктрин і парадигм. У міжнародному праві доцільно розрізняти поняття суб'єкта права як учасника міжнародно-правових відносин та творця міжнародно-правових норм і поняття учасника правовідносин, тобто особи, яка реально бере участь у міжнародно-правових відносинах, а не у процесі створення норм права.

2. Реально існуючою на глобальному рівні можливістю є повноцінне визнання ролі громадських сил в особі НУО, що відображає об'єктивні міжнародні процеси та інтереси. Сьогодні діяльність НУО має об’єктивний вплив на позиції урядів держав, міжнародних організацій та є складовою частиною міжнародно-правових відносин. Недержавна природа є основною перешкодою для НУО їх визнання як правовстановлюючих та правореалізуючих суб'єктів міжнародного права. Подібне тлумачення правосуб'єктності занадто обмежує коло суб'єктів міжнародного права тільки тими утвореннями, що здатні створювати норми міжнародного права. Це суперечить положенням, які отримали закріплення у практиці світової (глобальної) правової системи.

3. В системі ООН міжнародні НУО діють як суб'єкти міжнародного права, що володіють певним обсягом правосуб'єктності. Міжнародні права і обов'язки визначають статус міжнародних НУО і фіксуються в угодах. Ці угоди мають договірне походження. Сучасні міжнародні відносини, що склалися між державами, міжурядовими організаціями і міжнародними НУО вимагають формування уніфікованого підходу щодо вирішення проблеми правосуб'єктності останніх – необхідним є формальне закріплення статусу міжнародних НУО як суб'єкта міжнародного права.

4. Міжнародна НУО економічного характеру являє собою своєрідну групу тиску, що має за мету захист перед державами або міжурядовими організаціями інтереси певних міжнародних економічних кіл. Щодо участі міжнародних НУО економічного характеру в розвитку міжнародного економічного права, треба підкреслити, що вони не є оператором міжнародних економічних відносин, але є одним з регулюючих механізмів цих відносин, беручи участь у процесі створення норм міжнародного економічного права.

5. Процес глобалізації породжує дуже складні проблеми і у галузі світової торгівлі. Прибутки отримують найбільш розвинуті країни, які визначали правила світової торгівлі в рамках ГАТТ, а потім – СОТ. Звичайно, що такий стан справ не влаштовує інші країни-члени СОТ, особливо ті, що розвиваються. Хоча міжнародні НУО були зацікавлені в співпраці з ГАТТ від самого року її прийняття (1947), аналіз розвитку системи ГАТТ/СОТ свідчить про те, що тільки у рамках СОТ виникла ефективна взаємодія і співробітництво з міжнародними НУО. До того ж стало очевидним, що міжнародна торгівельна система, як ніколи, перебуває під постійним та впливовим наглядом міжнародної спільноти.

6. Настав час для розробки міжнародно-правового механізму врегулювання і обмеження впливу ТНК в СОТ та інших міжнародних організаціях. Сучасні НУО використовуються урядами через обов’язкове співробітництво неурядових з міжурядовими організаціями, що перебувають під контролем держав. З іншого боку, ТНК все частіше використовують міжнародні НУО як фактор лобіювання своїх інтересів перед СОТ. Наростає тенденція "зрощування" ТНК і міжнародних НУО через економічні інтереси. Поступово склалась картина специфічної та небезпечної, дискримінації окремих груп країн в СОТ. В цих умовах посилюється тенденція зростання впливу ТНК на НУО.

7. Сьогодні вже існує реальний і тісний взаємозв’язок та ефективне співробітництво СОТ з міжнародними НУО. Ця співпраця має особливо важливе значення для країн, що розвиваються, та держав з трансформаційною економікою, оскільки з'являється можливість захисту національних ринків і національних виробників. Міжнародні НУО стають активними учасниками в таких угрупованнях, як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Виникає невідкладна проблема розробки міжнародно-правового механізму, регулюючого відповідальність та прозорість дій міжнародних НУО, оскільки їх вага та вплив у сучасній системі міжнародного права та суспільному розвиткові постійно зростає.

8. На фоні незадоволеності існуючими механізмами впливу на світові процеси та майбутнє цивілізації в умовах глобалізації розвитку дійсністю стає зріст числа НУО, розширення масштабів їхньої правосуб'єктності, що свідчить про все більш могутні важелі впливу на прийняття глобальних рішень у міжнародних правовідносинах. У міжнародному плані є спроба перейти від взаємозалежності в міжнародних відносинах до постановки проблеми нового світового порядку. Мова йде про створення глобальних (децентралізованих) інститутів, а також про перетворення існуючих інститутів під глобальну взаємодію між ними. У цілому, можна говорити про вступ світового співтовариства у нову фазу правової глобалізації. Є підстави стверджувати, що ця фаза дозволить створювати в недалекому майбутньому форми контролю над розвитком цивілізації з активною участю всіх, без винятку, суб'єктів міжнародних відносин і права. Міжнародне право поступово трансформується в глобальну правову систему. З нашої точки зору глобалізація права і відносний державний суверенітет є цілком сумісними.

9. В умовах глобалізації права особливі завдання стоять перед транзитивними країнами, такими як Україна. Нова інформаційна глобальна сфера та окремі її сегменти стали відігравати головну роль. Торговельна політика і проблеми міжнародної торгівлі є сьогодні об’єктом уваги і діяльності багатьох глобально-універсальних, регіональних та галузевих інститутів, як міжурядових, так і неурядових. Все це, у свою чергу, потребує від держави пошуку конкретних правових механізмів адаптації національних економік до сучасних процесів глобалізації. Кожна країна повинна мати таку національну стратегію, яка б використовувала нові позитивні можливості глобалізації і, в той же час, протидіяла її негативному впливу.

10. Роль сучасного міжнародного права полягає у пошуку якщо не абсолютного, то відносного балансу інтересів сторін. Повноцінної координації дій сторін можна досягти тільки за допомогою сучасного міжнародного права як зведення правил і норм поведінки, що є результатом узгодження ініціатив, позицій, волі й інтересів держав. В останні десятиліття намітилася тенденція обмеженої здатності урядів вирішувати проблеми тільки локальними, в рамках своїх держав, масштабами, без тісної координації дій. Баланс могутності повинен бути замінений балансом інтересів. Справедливий порядок може мати надійну опору не в рівності могутності, а в рівності прав й обов'язків, а також в особливій відповідальності найбільш могутніх держав. Сучасні тенденції розвитку міжнародних відносин і збільшення взаємозалежності держав привели до розширення сфери правового регулювання цих відносин, що виражається в появі нових галузей міжнародного права.

11. Формування глобального правового простору, однак, не повинне ставати самоціллю. Обсяг і характер приписів міжнародно-правових норм має об'єктивно відповідати існуючій в цей час можливості й зацікавленості держав в універсальному механізмі регулювання суспільних відносин. У зв'язку з цим необхідно вже сьогодні звернути пильну увагу на якість правової матерії у різних галузях міжнародного права, удосконалення механізмів впливу міжнародно-правових норм на міждержавному й національному рівнях, посилення засобів контролю за дотриманням своїх зобов'язань суб'єктами міжнародного права. Істотне значення для зростання глобальної ролі міжнародного права та ефективності впливу на міжнародні відносини має сполучення правових, політичних і економічних механізмів регулювання. З кожним роком структура міжнародної правової системи буде ускладнюватися, роль міжнародного права ставати усе більше глобальною, що в перспективі, приведе до формування єдиного глобального правового простору.

12. Ґрунтуючись на єдності економічних та політичних інтересів України можна говорити про визначену тенденцію інтеграції до європейських і світових структур. Складовою частиною питання взаємодії міжнародного права з національним законодавством України та одним з найважливіших напрямів його розвитку є узгодження (гармонізація) з нормами та принципами, що діють або розробляються у рамках певних МЕО. Тому одним з головних завдань України в галузі забезпечення національної і економічної безпеки є налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма країнами, інтегрування в європейську і світову спільноту, урегулювання та гармонізація правовідносин України з МЕО. За таких умов гармонізація потребує організуючого фактора у вигляді законодавчо закріпленої та обов'язкової для виконання концепції її здійснення.

13. Вирішення існуючих проблем у галузі міжнародної торгівлі передбачає створення ефективно діючих механізмів їх врегулювання. Подібні механізми мають розроблятися не лише на національному рівні в кожній країні, а й з метою взаємовигідного партнерства – на міжнародному рівні, враховуючи особливості економічного розвитку кожної держави. Це певною мірою звужує межі прийняття довільних національних рішень, в тому числі і стосовно методів підтримки своїх виробників в конкуренції з іноземними фірмами, а також щодо можливих меж і механізмів застосування протекціоністських заходів. Слід також мати на увазі, що до країн-претендентів у COT застосовуються більш жорсткі вимоги, ніж до членів, які брали участь у її заснуванні – у процесі прийняття нових країн-членів часто керуються геополітичними стратегіями, а не їх правом і національними інтересами.

14. Приєднання України до СОТ є багатоскладовим процесом, що має як переваги, так і недоліки. До перших можна віднести можливість України брати участь у вирішенні проблем міжнародного торговельного партнерства з позиції захисту національних інтересів. Іншою перевагою могло б бути розширення національного ринку. Якщо взяти до уваги низьку ефективність вітчизняного виробництва та якість вітчизняних товарів, навряд чи таке розширення матиме велике значення. Однак, приєднавшись до СОТ, Україна зможе сприяти зниженню ставок ввізного мита на товари, які становлять для неї експортний інтерес. Головний недолік – в умовах лібералізації торгівлі та вільного імпорту Україна створить несприятливі умови для вітчизняного товаровиробника, який потребує протекціоністських заходів з боку уряду.

15. Україні необхідно і надалі поглиблювати співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями, але при цьому підходити до рекомендацій щодо політики здійснення реформ селективно, аби звести до мінімуму негативні економічні та соціальні наслідки. Для дійсного відродження України необхідна розробка національної стратегії розвитку, яка неодмінно повинна враховувати питання національної безпеки України. Дуже важливою в процесах трансформації економічної системи України є роль держави. Всі розмови про "відмирання" держави та зменшення її значення в умовах ринкової економіки ми вважаємо безпідставними. Головним напрямом національної стратегії розвитку має стати державна підтримка вітчизняного виробника. Держава має проводити таку політику, яка б забезпечувала і підтримувала рівновагу між суверенітетом держави і її інтеграцією.

16. Як показує аналіз і практика, у демократичних державах уряди, парламенти і органи державного управління часто знаходяться під впливом об'єднань, створених на основі спільних інтересів. Проте, чітко організовані міжнародні НУО, від локального до міжнародного рівня, зустрічаються сьогодні доволі рідко, оскільки вони повинні, як правило, орієнтуватися на національне законодавство своєї держави. Ці проблеми вирішуються в залежності від того, як національні уряди і парламенти ставляться до НУО. В Україні завдання формування системи НУО ще не реалізовано.

17. Сьогодні відбувається максимальне зближення норм національного законодавства з нормами міжнародного права щодо створення та діяльності міжнародних НУО. Відбувається процес еволюції правосуб'єктності НУО в умовах глобалізації сучасної системи міжнародного права. Світові, регіональні та національні організації намагаються працювати безпосередньо через НУО, оминаючи місцеві і центральні урядові адміністрації. Необхідно розробити правовий механізм, метою якого має бути максимально чітке визначення та вирішення всіх можливих конфліктних ситуацій, що виникають у ході практичної діяльності міжнародних НУО.

18. На сучасному етапі розвитку міжнародних відносин необхідно, щоб діяльність НУО вийшла за рамки традиційної соціальної і гуманітарної сфер. У цей процес також повинні бути залучені і інші сучасні суб'єкти міжнародних відносин. Слід також активно використовувати спеціальну компетенцію НУО, а урядам – залучати їх до конструктивної взаємодії та формування торгівельної політики своїх країн за процедурою СОТ.

Зростання місця і ролі міжнародних НУО, їх впливу на розвиток міжнародного економічного права в умовах глобалізації носить об’єктивний характер і це повинно бути враховане як важливий позитивний, так і негативний фактор участі України в глобальних і Європейських економічних структурах. Міжнародні НУО сьогодні представляють не свої власні фінансові, економічні і політичні інтереси, а колосальні інтереси ТНК і країн їхнього походження. Тут ми вбачаємо принципово новий феномен, синергетичний потенціал якого вимагає особливої уваги в процесі подальшого наукового осмислення.

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ АВТОРОМ

ОПУБЛІКОВАНІ ТАКІ РОБОТИ:

1. Сучасне міжнародне морське право і морське право України: Наукове видання. – Київ: УАЗТ, 2003. – 116 с.

2. Трансформації правосуб'єктності міжнародних НУО. – Київ: видавництво Університету "Україна", 2005. – 85 с.

3. Правосубъектность международных НПО. – Київ: видавництво Університету "Україна", 2005. – 118 с.

4. Нова глобальна роль сучасної системи міжнародного права // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. - № 5-6 (17). – С. 16-20.

5. Сучасна філософія глобалізації науки // Держава. Право. Економіка (малий і середній бізнес). – 2005. - № 2. – С. 17-22.

6. Міжнародні неурядові організації та розвиток сучасної системи міжнародного права // Зовнішня торгівля : право та економіка. – 2005. - № 2-3. – С. 51-56.

7. Теорія та практика розширення правового статусу та обсягу правосуб'єктності сучасних суб'єктів міжнародного права // Зовнішня торгівля : право та економіка. – 2005. - № 5. – С. 5-10.

8. Сучасні тенденції розвитку правосуб'єктності міжнародних неурядових організацій системи ГАТТ/СОТ // Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики: Зб. матеріалів VII Міжнар. науково-практичної конф. 27-28 травня 2004 року. – К.: УАЗТ, 2004. – С. 199-201.

9. Global Security Issues in the Context of International Trade // Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики: Зб. матеріалів VIII Міжнар. науково-практичної конф. 27 травня 2005 року. – К.: УАЗТ, 2005. – С. 198-200.

АНОТАЦІЯ

Білорус І.О. Правосуб'єктність міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації міжнародного економічного права. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – "Міжнародне право". – Українська академія зовнішньої торгівлі, м. Київ, 2005 р.

Досліджено теоретичні і практичні аспекти трансформації міжнародної правосуб'єктності НУО в умовах глобалізації міжнародного економічного права. Розкрито еволюцію правового статусу НУО в системі міжнародного права. Аналізуються проблеми економіко-правового співробітництва України з міжнародними НУО. Доведено, що зростання ролі міжнародних НУО та їх впливу на розвиток міжнародного економічного права в умовах глобалізації носить об’єктивний характер, як стратегічний фактор міжнародної конкурентоспроможності України. Сформульовано ряд наукових рекомендацій, реалізація яких дозволить Україні підвищити ефективність співробітництва в сучасній інтеграційній системі.

Ключові слова: сучасна система міжнародного права, правосуб'єктність міжнародних НУО, глобалізація міжнародного економічного права, трансформації міжнародної правосуб'єктності НУО, співробітництво України з НУО.

АННОТАЦИЯ

Белорус И.О. Правосубъектность международных неправительственных организаций в условиях глобализации международного экономического права. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – "Международное право". – Украинская академия внешней торговли, г. Киев, 2005 г.

Исследованы теоретические и практические аспекты трансформации международной правосубъектности НПО в условиях глобализации международного экономического права, эволюция правового статуса НПО системы международного права. Анализируются проблемы экономико-правового сотрудничества Украины с международными НПО. Доказано, что возрастание роли международных НПО и их влияния на развитие международного экономического права в условиях глобализации носит объективный характер, как стратегический фактор международной конкурентоспособности Украины. Сформулировано ряд научных рекомендаций, реализация которых позволит Украине повысить эффективность сотрудничества в современной интеграционной системе.

Ключевые слова: современная система международного права, правосубъектность международных НПО, глобализация международного экономического права, трансформации международной правосубъектности НПО, сотрудничество Украины с НПО.

ANNOTATION

Bilorus I.O. Personality of International Non-Governmental Organizations in Terms of Globalization of International Economic Law. – Manuscript.

The dissertation for a candidate degree in legal studies. Speciality 12.00.11 – International Law. – Ukrainian Academy of Foreign Trade. – Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the research of the theoretical and practical aspects of development of personality of international non-governmental organizations (NGO) in terms of globalization of international economic law system.

The humankind has the unique chance today to estimate the progress attained in the field of international peace and security in the world in ХХ century, and to place primary purposes and tasks for the future.