Бережна Ірина Вікторівна

УДК 330.3:332.1(477.75)

Національні пріоритети та регіональні детермінанти
соціально-економічного зростання
(На матеріалах АР Крим)

Спеціальність 08.10.01 –
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є монографія.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Пирожков Сергій Іванович,
Об’єднаний інститут економіки НАН України, директор (м.Київ)

доктор економічних наук, професор
Пила Василь Іванович,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України, завідувач відділом (м.Київ)

доктор економічних наук, професор
Мальський Маркіян Зіновійович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, деканм.Львів)

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення галузей економічної сфери (м.Київ)

Захист відбудеться 25 березня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м.Львів, вул.Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 25 лютого 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В Україні в умовах демонтажу адміністративної економіки підвищується актуальність і посилюється необхідність прогнозування регіонального соціально-економічного розвитку. Це зумовлено: по-перше, необхідністю ліквідації диспропорцій у галузевій та територіальній структурі національної економіки в результаті недооцінки територіального поділу праці, усунення неефективного використання місцевого природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу, нейтралізації надмірного забруднення навколишнього середовища, які сформувалися в період існування командно-адміністративної системи; по-друге, гострою потребою уникнення деструктивних процесів на різних ієрархічних рівнях (локальному, регіональному, національному) при впровадженні ринкових перетворень; по-третє, необхідністю формування ефективного поступу регіонів в найближчій і більш віддаленій перспективі.

В результаті в суспільстві сформувалася думка, що настав принципово новий етап перетворень, пов’язаний із формуванням нового суспільства, яке повинно мати постіндустріальний характер. Безумовно такі перетворення, як в країні загалом, так і в її регіонах зокрема, повинні спиратися на власні економічні стратегії, що базуються, передусім, на новій парадигмі соціально-економічного і культурно-духовного розвитку.

Ось чому так важливо розробити основні концептуальні внутрішні важелі перспективного розвитку регіонів, які повинні забезпечити належне місце цих регіонів у структурі національної економіки. З точки зору забезпечення ефективного перспективного поступу кожного регіону України, розв’язання такого завдання можливе при розробці та обґрунтуванні багатоваріантних концепцій соціально-економічного зростання того чи іншого регіону в умовах наявних в його межах ресурсів.

Зазначимо, що проблеми прогнозування та управління соціально-економічним розвитком регіону в умовах побудови ринкової економіки знайшли висвітлення в публікаціях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема, таких як О.Амоша, Н.Багров, Г.Балабанов, Б.Буркинський, В. Василенко, С.Вовканич, В.Геєць, М.Долішній, Б.Данилишин, С.Дорогунцов, С.Іщук, Ф.Заставний, С.Злупко, Б.Кваснюк, С.Кірєєв, В.Кравців, В.Куценко, Е.Лібанова, І.Лукінов, М. Мальський, В.Мамутов, В.Мікловда, І.Михасюк, В.Павлов, В.Пила, С.Пирожков, Я.Побурко, В.Поповкін, Л.Руденко, І.Сало, Д.Стеченко, В.Симоненко, В.Тарасенко, В.Тимчук, А.Федоренко, М.Чумаченко, О.Шаблій, Л.Шевчук, О.Яременко.

Такі проблеми активно вивчаються і за кордоном. Так, в Україні викликають інтерес праці іноземних регіоналістів, які активно співпрацюють з українськими вченими в площині взаємного використання досвіду дослідження регіонів і формування регіональної політики країни. Серед таких регіоналістів - О.Гранберг (Росія), П.Кузьмішин (Словаччина), О.Літовка (Росія), З.Макєла (Польща), Р.Патора (Польща), В.Фатєєв (Білорусь), Р.Федан (Польща) та інші.

Проте низка питань теоретичного та методичного характеру вимагає поглиблених досліджень. Зокрема, на сьогоднішній день недостатньо вивчені зовнішні й внутрішні ризики регіонального розвитку, відсутні обґрунтовані методичні рекомендації щодо їх врахування при розробці прогнозних документів, потребують вдосконалення механізми управління регіональними економічними системами, слабо пророблені питання врахування національних пріоритетів при окресленні напрямків соціально-економічного розвитку конкретного регіону, вимагають нових підходів шляхи визначення регіональних детермінант соціально-економічного зростання тощо.

Організація досліджень відзначених та інших проблем і висвітлення отриманих в процесі їх здійснення результатів сприятиме формуванню наукової основи для розробки концепцій перспективного соціально-економічного зростання в умовах оптимального використання наявних в межах регіону природних та соціально-економічних ресурсів, що в кінцевому випадку забезпечить повноцінне, стабільне й життєздатне на глобальному рівні зростання національної економіки в цілому.

Таким чином, є очевидним, що дослідження проблем, пов’язаних з розробкою концепцій соціально-економічного зростання регіонів, орієнтованих на оптимізацію використання наявних в їх межах ресурсів та вибір стратегічного напрямку розвитку кожного з регіонів України, є надзвичайно актуальним в наш час.

Недостатнє вивчення цих та інших подібних питань, актуальність їх дослідження для забезпечення ефективного розвитку національної економіки допомогли окреслили основні напрями наукових пошуків дисертанта та розставити відповідні акценти в нашому дослідженні.

Його особливістю є те, що вивчення соціально-економічного зростання регіону здійснено на прикладі АР Крим. Методологічну основу дослідження структури господарства АР Крим становлять загальнонаукові прийоми регіонально-економічних досліджень, класичні положення економічної теорії, наукові публікації вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань управління розвитком територій, чинне законодавство України у сфері регіонального прогнозування і стратегічного планування.

Таким чином, тема “Національні пріоритети та регіональні детермінанти соціально-економічного зростання регіону (на матеріалах АР Крим)”, яка обрана нами для дисертаційного дослідження, є актуальною і своєчасною.

Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з виконанням наукових держбюджетних досліджень, передбачених планом НДР ІРД НАН України (м.Львів): “Теоретичні основи регіональної політики” (№Д.Р. 0197U002572), “Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (№ Д.Р. 0100U002572). Крім того, дане дисертаційне дослідження корелюється з бюджетними темами, що виконувалися згідно з планом наукових досліджень в Національній академії природоохоронного та курортного будівництва (м.Сімферополь), а саме: “Механізми управління регіональним розвитком в умовах трансформації економіки” (№Д.Р. 0101U002980), “Підходи до економічної оцінки природних ресурсів берегової зони моря” (№ Д.Р. 0104U003267).

При виконанні вказаних робіт дисертант приймала безпосередню участь у формуванні теоретичних і методичних підходів, створенні науково-методичного апарату, проведенні аналітичних та прогнозних розрахунків, експертних оцінок проблем і перспектив, що стосуються різних аспектів розвитку регіонів.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в формуванні нового напрямку економічного вивчення регіону, котрий володіє унікальними ресурсами, зокрема в поглибленні наукових основ розробки концепцій соціально-економічного зростання регіону та обґрунтування вибору стратегічного напрямку його розвитку в умовах реформування економіки.

Досягнення мети вимагало розв’язання наступних завдань:

- уточнення змісту понять “соціально-економічний розвиток регіону”, “соціально-економічне зростання регіону” та встановлення співвідношень між ними; конкретизація змісту понять „концепція соціально-економічного зростання регіону”, “специфічний регіон”, „проблемний регіон”, „депресивний регіон”, „унікальний регіон”, „віртуальний регіон” з метою розширення можливостей всебічної характеристики, діагностики та прогнозування розвитку регіональної суспільної системи;

- вивчення особливостей і проблем формування таких понятійно-термінологічних систем регіональної економіки, як „регіон”, „стратегічний розвиток” та інших для встановлення місця уточнених і новостворених термінів і понять;

- оцінка соціально-економічного зростання регіону через призму найпоширеніших економічних теорій і концепцій в контексті можливостей використання останніх при створенні й обґрунтуванні нових теорій та концепцій;

- аналіз та відбір факторів побудови нових концепцій соціально-економічного зростання регіону в умовах перехідної економіки України;

- здійснення аналізу досвіду зарубіжних країн у галузі регіонального прогнозування та оцінка можливостей його використання в Україні;

- дослідження системи відліку для визначення стартового рівня при розробці концепцій соціально-економічного зростання в економічній системі перехідного періоду;

- вивчення та аналіз ресурсного потенціалу й дослідження проблем його використання в специфічному, унікальному, проблемному регіоні в умовах трансформації економіки;

- оцінка природно-ресурсного потенціалу в фокусі ризиків регіонального розвитку;

- здійснення аналізу наявності та використання видів ресурсів регіону у світлі національних пріоритетів та регіональних детермінант;

- дослідження трансформації регіонального розвитку України в контексті сучасних тенденцій глобалізації економіки;

- здійснення оцінки галузевої структури економіки Криму через призму національних пріоритетів, регіональних детермінант і в контексті ризиків регіонального розвитку;

- здійснення оцінки адміністративно-територіального поділу АР Крим та виявлення проблем територіальної організації АР Крим відносно національних пріоритетів та регіональних детермінант та в контексті ризиків регіонального розвитку;

- встановлення особливостей врахування національних пріоритетів та регіональних детермінант при прогнозуванні використання наявних ресурсів Криму в нових концепціях соціально-економічного зростання;

- обґрунтування методичних рекомендацій розробки концепцій соціально-економічного зростання регіону;

- обґрунтування вибору концепції перспективного соціально-економічного зростання Криму на період до 2015 року.

Оскільки основним конкретним об’єктом дослідження обрано регіональну суспільну систему АР Крим, то розв’язання означених вище завдань апробовано, насамперед, на прикладі цього регіону.

Предметом дослідження є теоритичні, методологічні та методичні основи соціально-економічного розвитку регіону на основі концепції його соціально-економічного зростання в умовах оптимізації використання наявних ресурсів в світлі національних пріоритетів та регіональних детермінант і в контексті врахування ризиків регіонального розвитку.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження сформована загальнонауковими прийомами економічних досліджень, класичними положеннями економічної теорії, науковими публікаціями вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань управління розвитком територій, чинним законодавством України у сфері регіонального прогнозування і стратегічного планування.

У процесі наукового дослідження використовувалася низка методів, серед яких найважливішими є: монографічний, статистичний, економічного аналізу – для всебічного вивчення об’єкту дослідження; системно-структурний аналіз – для окреслення об’єкту дослідження та його структури, обґрунтування основних елементів регіональної суспільної системи, виділення кластерів; метод порівняння – для виявлення місця АР Крим в національній суспільній системі, визначення національних пріоритетів та регіональних детермінант; картографічний – для візуального вивчення явищ і процесів в АР Крим і на цій основі отримання нової інформації; моделювання – для оцінки запропонованих сценаріїв соціально-економічного зростання регіону; кореляційно-регресійний – для визначення і оцінки ризиків регіонального розвитку.

Інформаційною базою послужили матеріали спеціальних періодичних статистичних видань, що характеризують результати діяльності господарства АР Крим, стан суспільної регіональної системи в динаміці, аналітичні розрахунки автора, виконані в процесі проведення дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше:

- розроблено новий напрямок наукового дослідження соціально-економічного розвитку регіону як суспільної реальності і як об’єкту регіональної економіки, суть якого полягає у обов’язковому застосуванні наступних методологічних ходів при побудові концепцій соціально-економічного зростання регіону:

1)

2)

3)

4)

5)

- створено нову термінологію (терміни “ризики регіонального розвитку”, “коефіцієнт ризику перевитрат ресурсів”);

- окреслено принципи підходів до оцінки рекреаційного потенціалу (двохпозиційність, комплексність, етапність, оптимальність, конкретизація), які дають можливість відобразити сукупні інтереси споживача та виробника рекреаційних послуг в контексті збереження можливостей відтворення рекреаційного потенціалу та в фокусі національних пріоритетів, регіональних детермінант і ризиків регіонального розвитку;

- запропоновано методику розрахунку коефіцієнту ризику перевитрат ресурсів в рекреаційно-економічному комплексі для визначення критичного антропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал з метою розробки системи заходів, спрямованих на недопущення необоротних змін в середовищі;

- розроблено пропозиції щодо створення низки кластерів (туристичного, лікування верхніх дихальних шляхів, лікування туберкульозу, індустрії розваг та інших) в рамках рекреаційно-економічного комплексу АР Крим з метою поліпшення селективно-спеціалізованого обслуговування рекреантів та поліпшення управління рекреаційно-економічним комплексом загалом;

- на основі аналізу наукової літератури, архівних матеріалів та історичних джерел виявлено патогенні зони та особливості їх впливу на деформацію територіальної організації регіональної суспільної системи “АР Крим” і на стан здоров’я рекреантів, які використовують такі зони як рекреаційний ресурс регіону, що засвідчує необхідність врахування отриманих результатів в містобудівництві, районному плануванні, управлінні та при здійсненні будь-якої іншої діяльності, насамперед в сфері охорони здоров’я;

- запропоновано сім можливих сценаріїв соціально-економічного зростання АР Крим в рамках вибраної моделі, означеної нами як інноваційно-мобілізаційна модель соціально-економічного зростання регіону диверсифікованого типу; в кожному сценарії визначено регіональні інтереси і можливі ризики їх реалізації; запропоновано сценарій, в якому узгоджуються регіональні детермінанти з національними пріоритетами при запобіганні ризиків регіонального розвитку;

2. Удосконалено:

- структуру понятійно-термінологічної системи „Регіон”, яка складається з низки підсистем, найважливішими з яких є понятійно-термінологічні підсистеми „Структура регіону”, „Процеси в регіоні”, „Стратегічний розвиток регіону”, а також окреслено склад термінів, що формують вказані підсистеми.

- зміст найважливіших понять, які входять в склад виділених автором понятійно-термінологічних підсистем системи “Регіон”, зокрема: “соціально-економічний розвиток регіону”, соціально-економічне зростання регіону”, “концепція соціально-економічного зростання регіону”, “рекреаційний потенціал”, з метою досягнення узгодженості як між окремими термінами і поняттями, так і між понятійно-термінологічними підсистемами;

- авторську структуру рекреаційно-економічного комплексу як системи з трьома рівнями специфічних елементів (ядро, інфраструктурні та допоміжні об’єкти), об’єднаних селективно-спеціалізованою функцією, котрі тільки в сукупності можуть забезпечити комплексну рекреаційну послугу;

3. Знайшли подальший розвиток:

- теоретичні положення економічних напрямків, теорій і концепцій, в яких відображені різні інструменти, використання котрих приводить до кінцевої мети - соціально-економічного зростання суспільної системи у всіх можливих формах, в напрямку відбору тих інструментів, що сприятимуть забезпеченню відновлення конкретної територіальної суспільної системи із збереженням її самоіндентифікації на якісно новому рівні;

- класифікація за пріоритетним значенням для об’єкту дослідження факторів створення і реалізації нових концепцій соціально-економічного зростання у напрямку виділення факторів першого (детермінують особисті, регіональні та національні потреби) і другого порядку (визначають особливості процесів соціально-економічного розвитку та зростання);

- обгрунтування моделі нового адміністративно-територіального устрою АР Крим, яка передбачає створення 6 округів (Сімферопльського, Ялтинського, Керченського Севастопольського, Євпаторійського, Джанкойсько-Красноперекопського) шляхом об’єднання окремих адміністративних районів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертаційного дослідження використані при створенні проекту “Программы экономического и социального развития АР Крым на 2004 год (Затвержденої постановою Верховної ради АР Крим від 18.04.2004 №817-3/04”, “Проекта региональной стратегии экономического и социального развития АР Крым” (затвердженого распорядженням Ради Міністрів АР Крим від 1.09.2004 № Р “О проекте региональной стратегии экономического и социального развития АР Крым”), аналітичної записки Кабінету Міністрів України “Про потенціал природних лікувальних ресурсів АР Крим і можливості їх використання” (направлено в Кабінет Міністрів України 15 січня 2004 р.), документу “Основні напрямки розвитку санаторно-курортного і туристичного комплексу АРК до 2010 року” (затверджені Постановою Верховної Ради АР Крим від 17.03.2004 №849-3/04), що підтверджується довідкою про особистий внесок здобувача.

Крім того, положення роботи використані при розробці програм курсів “Регіональна економіка”, “Економіка підприємства”, “Організація управління виробництвом”, які викладаються дисертантом в Кримській національній академії природоохоронного та курортного будівництва.

Теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції дисертації можуть бути матеріалом для подальших наукових досліджень і дискусій з проблем територіальної організації АР Крим, а також основою для розробки містобудівельної проектної документації.

Запропоновані рекомендації сприятимуть удосконаленню державотворчого процесу в АР Крим та в Україні.

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження апробовані в проектах законодавчих актів, методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені у монографіях, статтях, впроваджені в управлінську практику.

Основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, в тому числі на конференціях “Cуспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (20-21 квітня 2003 р); “Проблеми і перспективи розвитку транзитивної економіки” (Сімферополь, 2003), “Управління регіональним розвитком” (Сімферополь, 2003), “Регіональна економіка і механізми управління її розвитком” (Сімферополь, 2001), “Формування регіонального механізму управління народногосподарським комплексом України” (Сімферополь, 2004), „Регіоналістика: нові підходи до формування і розвитку територіальних суспільних систем” (Ялта, 2004), “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (Чернівці, 2004).

Результати проведених досліджень апробовані в практиці діяльності адміністрації АР Крим.

Публікація результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковані в 41 науковій праці, загальним обсягом 158,5 др.арк., в тому числі 80,7 др. арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку із 333 використаних літературних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 640 сторінок друкованого тексту. Робота містить 58 рисунків, 137 таблиць.

Основний зміст дисертації

Перший розділ “Теоретико-методологічні основи дослідження соціально-економічного зростання регіону” присвячено окресленню, уточненню та удосконаленню понятійно-термінологічного аппарату, необхідного для здійснення дослідження, оцінці соціально-економічного зростання регіону через призму найпоширеніших економічних теорій і концепцій, відбору та аналізу факторів побудови нових концепцій соціально-економічного зростання регіону в умовах трансформації економіки України, розробці методології побудови нових концепцій соціально-економічного зростання регіону.

Після здобуття незалежності, в Україні активізувалося дослідження теоретичних проблем, які сприяли формуванню різних наукових підходів до вивчення, розуміння змісту та визначення перспектив розвитку того чи іншого регіону. Стало очевидним, що питання регіонального розвитку є міждисциплінарними, багатоаспектними, а тому їх розв’язання в кожному конкретному випадку залежить від цілей, під кутом зору яких вони вивчаються та розв’язуються. Вирішення цих питань в значній мірі залежить від розвитку наукової мови регіональної економіки. Рівень розвитку наукової мови регіональної економіки детермінується регіональним дискурсом, який детально досліджений автором. Базуючись на цьому, досліджена понятійно-термінологічна система „регіон” та уточнена її структура. Ця система, на думку дисертанта, складається з низки підсистем, найважливішими з яких визначені понятійно-термінологічні підсистеми „структура регіону”, „процеси в регіоні”, „стратегічний розвиток регіону” (рис.1). Визначені найголовніші терміни кожної з підсистем та уточнений зміст понять, які цими термінами позначені. При цьому, зміст понять уточнювався з метою досягнення узгодженості як між окремими термінами і поняттями, так і між понятійно-термінологічними підсистемами. На підставі сказаного пропонується розмежувати зміст таких понять, як “соціально-економічний розвиток регіону” і “соціально-економічне зростання регіону”, які в науковій літературі є багатозмістовними. Вони окреслюють найрізноманітніші але переважно часткові явища і стани регіональної суспільної системи. Автор розуміє під соціально-економічним розвитком регіону циклічно-динамічні зміни (прогресивні та регресивні) станів регіональної суспільної системи, а під соціально-економічним зростанням регіону - якісні зміни станів окремих елементів такої системи в умовах зростання кількісних параметрів цих елементів, в результаті чого відбуваються прогресивні якісні трансформації.

Рис.1. Структура понятійно-термінологічної системи “Регіон”

Аналіз понятійно-термінологічного апарату цього дослідження необхідно доповнити поняттям „концепція соціально-економічного зростання регіону”, під яким розуміємо теорію (теорії), яка переведена в алгоритм забезпечення соціально-економічного зростання конкретного регіону.

Не можна не зупинитися ще й на таких термінах і поняттях, як „національні пріоритети”, „регіональні детермінанти” та „ризики регіонального розвитку”, які окреслюючи головні ідеї дослідження червоною ниткою проходять через усі параграфи і розділи дисертації. До речі вони є головними в однойменних понятійно-термінологічних підсистемах системи „регіон”, які слід інтенсивно розвивати.

Національні пріоритети автор визначає стосовно кожного регіону як ті національні ідеї, національні постулати чи частини регіональних потенціалів, реалізація або використання яких є більш важливі для національної системи з огляду на пріоритети та інтереси її розвитку, ніж для регіональної системи при умові недопущення збитків в процесі самовідтворення регіональної суспільної системи. В різних регіонах необхідно в обов’язковому порядку враховувати при формуванні концепцій їх розвитку конкретні національні пріоритети. Безумовно, національні пріоритети можуть вступати в суперечність з регіональними детермінантами, під якими розуміємо визначальні для відтворення регіональної суспільної системи ресурси, інформацію, ідеї чи постулати і, навіть, напрямки розвитку регіональних господарських комплексів.

І, нарешті, ризики регіонального розвитку, які повинні враховуватися в обов’язковому порядку при розробці стратегій і концепцій подальшого розвитку національних, регіональних і локальних суспільних систем. Під ризиками регіонального розвитку слід розуміти можливі деформації регіональної суспільної системи (функціональні, структурно-компонентні, структурно-територіальні, інституційні, соціальні, економічні, фінансові, управлінські) у порівнянні з очікуваними (згідно з програмою, нормативним еталоном, бажаною моделлю, чи стратегією соціально-економічного розвитку регіону) станами цієї системи, які виникають під впливом невизначених на момент розробки програми, нормативного еталону, моделі, чи стратегії факторів, нових непередбачуваних і конфліктних ситуацій, нової розстановки політичних та інших сил як всередині регіональної суспільної системи, так і в зовнішньому по відношенню до неї середовищі. При цьому, можливі деформації можуть бути зростаючими (при відсутності заходів, спрямованих на їх подолання), стабільними (при недостатній кількості і якості заходів), або такими, що зменшуються (при належній кількості й якості заходів, реалізованих на основі даних соціально-економічного моніторингу динаміки стану регіональної суспільної системи).

Автором акцентується увага на необхідності здійснення в найближчий час фундаментальних досліджень, присвячених уточненню та збагаченню понятійно-термінологічного аппарату, насамперед тої його частини, яка пов’язана з регіоном, зокрема з його будовою та процесами, що протікають в його межах. Для вироблення одностайних підходів до розуміння окремих понять пропонується провести низку конференцій, семінарів, круглих столів, опублікавати регіонально-економічний словник, який сприятиме розвитку мови регіональної економіки.

Здійснена авторська ґрунтовна оцінка поглядів в економічних теоріях і концепціях на соціально-економічне зростання регіону, яка дозволила констатувати, що їх економічною метою є обґрунтування економічного розвитку та економічного зростання у всіх можливих формах. В цих теоріях зроблено акценти на різні фактори, методи чи сфери діяльності, необхідні для досягнення кінцевої мети. Автор наголошує: не так важливо, що саме лежить в основі тої чи іншої теорії (вартість праці, гроші, ціни, промисловість, торгівля чи сфера послуг). Більш важливим є відбір з них тих інструментів, які сприятимуть забезпеченню відновлення конкретної територіальної суспільної системи із збереженням її самоіндентифікації на якісно новому рівні.

Зроблено висновок, що в наш час необхідна нова, сучасна теорія національного відтворення, яка б обґрунтовувала соціально-економічний розвиток національної держави з економікою перехідного до ринкового господарства типу та теорії регіонального відтворення в кордонах такої держави не тільки з врахуванням відібраних інструментів, про які говорилося вище, але й нових, що відповідають сучасним умовам господарювання.

У першому розділі проаналізована низка факторів, які визначають створення і реалізацію нових концепцій соціально-економічного зростання регіону в умовах перехідної економіки України, серед яких чільне місце відведено ризикам прогнозування соціально-економічного зростання та ризикам регіонального розвитку, зокрема ризикам соціально-економічного зростання. Здійснена класифікація за пріоритетним значенням для об’єкту дослідження факторів створення і реалізації нових концепцій соціально-економічного зростання, яка передбачає виділення факторів першого (детермінують особисті, регіональні та національні потреби) і другого порядку (визначають особливості процесів соціально-економічного розвитку та зростання).

Автором окреслена власна гіпотеза щодо методології побудови нових концепцій соціально-економічного зростання регіону, яка повинна базуватися на:

- виявленні точок відліку, які вказують на стартові можливості прогнозованого розвитку досліджуваної територіальної суспільної системи (табл.1);

Таблиця 1

Місце АР Крим в національному господарському комплексі (2004 р.)

Система показників | АР Крим | Україна | Частка АРК в Україні % | Населення, тис. чол. | 2,100 | 47,6 | 4,41 | Територія, тис. км2 | 26,08 | 603,7 | 4,32 | ВДВ, млн.грн. | 6033201100 | 3 | Середньомісячна заробітна плата на одну особу, грн. | 543,01589,6392,1 | Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн. | 4670,7 | 114086,4 | 4,1Грузооборот, млрд.тис. км | 7,3 | 469,4 | 1,6

Пасажирооборот, млрд.пас.км | 5,6 | 104,7 | 5,3

Індекси продукції промисловості, % | 119 | 116 | -

Виробництво товарів народного споживання, фактичні ціни, млн. грн. | 1200,0 | 48335,9 | 2,5

Продукція сільського господарства, млн. грн. | 1856 | 55276 | 3,35

Інвестиції в основний капітал на одну особу, грн. | 955,2 | 1070,9 | 89,0

Частка послуг, реалізованих населенню у загальному обсязі послуг, % | 37,5 | 28,8 | -

Кількість зарегистрованих безробітних на кінець періоду, тис. чол.40,8981,84,2Кількість санаторно-курортних закладів, усього, од. | 3268 | 567 | 17,4 | Кількість оздоровлених осіб | 3175723 | 961148 | 30,3 |

- визначенні місця і ролі національних пріоритетів та регіональних детермінант при прогнозуванні розвитку регіональних і локальних територіальних суспільних систем.

- врахуванні ризиків перспективного соціально-економічного розвитку територіальних суспільних систем.

У другому розділі “Оцінка наявного ресурсного потенціалу Криму” розкрита сутність національно-пріоритетних та регіонально-детермінантних окремих видів ресурсів, здійснена оцінка природно-ресурсного потенціалу в фокусі ризиків регіонального розвитку, проаналізовані стан й можливості розвитку рекреаційного, виробничого, інфраструктурного, екологічного, трудового потенціалів й потенціалу соціального середовища та проаналізовані можливі моделі перспективного використання ресурсного потенціалу АР Крим.

В науковій літературі сформовано кілька підходів до оцінки природно-ресурсного потенціалу, наприклад, узагальнений, SWOT- аналітичний та інші, які не дають можливості за отриманими результатами визначити національно-пріоритетні та регіонально-детермінантні види ресурсів. У ХХІ столітті необхідні якісно нові оцінки природно-ресурсного потенціалу, які повинні здійснюватися через призму національних пріоритетів та регіональних детермінант, тобто з позиції корисності того чи іншого виду ресурсу не тільки для окремої людини, або того чи іншого виду діяльності, а й з огляду на забезпечення доцільного і безпечного для населення розвитку національного і регіональних комплексів як відносно самостійних територіальних суспільних систем. На цій основі потрібні нові, якісно відмінні від відомих на сьогоднішній день, підходи до використання природно-ресурсного потенціалу території.

Пропонується наступна схема дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону (рис.2). Це не виключає застосовування інших підходів, наприклад визначення структури природноресурсного потенціалу регіону на прикладі АР Крим на фоні аналогічної структури України, проаналізованої в рамках узагальненого підходу (рис. 3).

Хоча дані рис.3 переконують, що в АР Крим повинні застосовуватися специфічні, суттєво відмінні від загальноукраїнських, принципи оцінки використання природно-ресурсного потенціалу, але поставлені нами завдання вимагають використання запропонованого нами підходу. Адже, застосування такої схеми дослідження дозволило виявити національно-пріоритетні (рекреаційні та лісові ресурси, пам’ятки природи, природні ресурси моря) та регіонально-детермінантні (земельні, сільськогосподарські, паливно-енергетичні ресурси, ресурси будівельних матеріалів й питної води) компоненти природно-ресурсного потенціалу АР Крим.

Оскільки, рекреаційний потенціал АР Крим має унікальне значення як на глобальному рівні, так і для збереження генофонду нації та регіональної спільноти, автор вважає, що його слід розглядати у якості унікального національно-пріоритетного щодо збереження і використання компоненту ресурсного потенціалу АР Крим.

Рис.2. Схема дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону

Рис.3. Сформовані в науковій літературі підходи до оцінки природно-ресурсного потенціалу

Рис. 4. Пропозиції формування принципів оцінки рекреаційного потенціалу

Зазначимо, що, коли мова йде про оцінку рекреаційного потенціалу, то запропонована і представлена на рис.2 схема дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону повинна доповнюватися розробленими автором принципами, що подаються на рис.4.

Отримані результати оцінок рекреаційного потенціалу АР Крим на основі запропонованої концептуальної схеми, засвідчують про необхідність здійснення спеціальних, широкомасштабних і поглиблених досліджень з метою забезпечення повноцінного відтворення рекреаційного потенціалу та вирішенні принципових питань стосовно його національно-пріоритетного використання, що вимагає також розробки й впровадження Закону України „Про використання рекреаційних ресурсів АР Крим”.

Прогнозування використання ресурсів території доцільно здійснювати на основі моделей, що дозволяють визначити оптимальне співвідношення використання окремих видів ресурсів в інтегральному потенціалі регіону. Для вирішення цього завдання пропонується використати багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз.

Робочою гіпотезою слугувала ідея, суть якої полягає в тому, що ефективне використання потенціалу території АР Крим може одночасно забезпечити як підвищення добробуту постійного населення, так і рекреаційну привабливість для відпочиваючих. На основі цього досліджуваною ознакою (y) обрана кількість відпочиваючих у цьому регіоні. Факторні ознаки () - складові інтегрального потенціалу регіону, відповідно валова додана вартість АР Крим; видобуток нафти, включаючи газовий конденсат; інвестиції в основний капітал, витрати на охорону навколишнього середовища й на раціональне використання природних ресурсів; кількість музеїв; кількість об'єктів культури клубного типу; кількість санаторіїв і пансіонатів з лікуванням; кількість баз відпочинку; обсяг шкідливих викидів в атмосферне повітря. Глибина аналізу - 9 років.

Як багатофакторні моделі застосовані лінійна й експонентна моделі, рівняння яких мають вигляд:

Для визначення параметрів моделей - коефіцієнтів цих рівнянь використаний метод найменших квадратів, а як інструмент - Пакет аналізу Microsoft Excel. Реалізовані технології дозволили одержати відповідні рівняння моделей:

Середня похибка апроксимації для цих моделей становить 1,3636Е-10 й 4,531Е-9, відповідно, що дозволяє рекомендувати використання цих моделей для прогнозування. Оцінка статистичних характеристик множинної регресії - показника множинної кореляції й коефіцієнта детермінації, а саме:

яка здійснена в роботі, дозволяє судити про тісноту зв'язку між результативною ознакою й набором досліджуваних факторів.

Для визначення ступеня впливу факторних ознак розраховані часткові коефіцієнти еластичності й частки бета-коефіцієнти (табл. 2).

Таблиця 2

Результати розрахунків

Викиди (х8) | Бази відпочинку (х7) | Санаторії (х6) | Клуби (х5) | Музеї (х4) | Інвестиції (х3) | Нафта (х2) | ВДВ (х1)

К-еластичн | 3,1343 | -2,6072 | 5,0995 | -10,9359 | 0,1188 | 1,4935 | -1,2188 | -0,0891 | Бета-коеф. | 2,4443 | -3,9612 | 1,7745 | -3,7986 | 0,1408 | 4,0271 | -2,1171 | -0,4156 |

Оцінка значень часткових коефіцієнтів еластичності, дозволяє стверджувати, що із збільшенням кількості інвестицій, санаторіїв, музеїв на один відсоток кількість відпочиваючих збільшиться відповідно на 1,5%, 5,1% та 0,12%, а зі збільшенням, наприклад, видобутку нафти, ВДВ на один відсоток кількість відпочиваючих зменшиться відповідно на 1,2% й 0,09%.

Прогнозування значень результативної ознаки - кількості відпочиваючих у регіоні - слід здійснювати у два етапи. На першому етапі, використовуючи динамічні ряди, прогнозується кількісна тенденція розвитку різних видів ресурсів за допомогою як лінійних, так і нелінійних моделей. Знаючи прогнозні значення факторних змінних, можна прогнозувати ступінь зміни кількості відпочиваючих, використовуючи багатофакторні моделі.

Добра збіжність результатів багатофакторного аналізу дозволяє рекомендувати їх при розробці нових концепцій соціально-економічного росту АР Крим з метою визначення оптимального й граничного використання різних видів ресурсів. Це дозволить контролювати їхній стан й якість, розробити ряд заходів, спрямованих на збереження й нарощування інтегрального ресурсного потенціалу АР Крим для майбутніх поколінь.

Здійснений аналіз дозволив виявити, що окремі компоненти рекреаційного потенціалу використовуються в різній мірі. На думку автора, це знижує загальний рівень його використання, що пов’язано з низкою проблем, найважливішими з яких є: слабка орієнтація рекреаційного комплексу на різні соціальні групи населення з диференційованими доходами, невідповідність інженерної інфраструктури вимогам відпочиваючих, слабка поінформованість населення України та інших країн світу про переваги рекреаційного комплексу Криму, зокрема про його унікальні лікувальні властивості, можливості та технології, недостатньо продуманий механізм кредитування та надання пільг бажаючим придбати путівки, доставки цих путівок та забезпечення квитками на транспорт, непристосованість більшості об’єктів туристичної інфраструктури для діяльності протягом всього року, відсутність індустрії розваг, штучних пляжів, парків, спортивних комплексів, здатних обслуговувати туристів в зимовий період, зниження туристичних потоків через надмірні антропогенні навантаження.

Проведений аналіз дозволив запропонувати заходи, що спрямовані на розв’язання виявлених проблем, серед яких найважливішими є: організація соціологічного обстеження населення в різних регіонах України з метою вивчення попиту на рекреаційні послуги АР Крим; вимоги потенційних відпочиваючих до сервісу в рекреаційних установах; фінансові можливості відпочиваючих; диверсифікація видів туризму, що сприятиме залученню відпочиваючих в зимовий період (зокрема розвиток сентиментального, сакрального, наукового, сільського, спортивного та інших видів туризму); диференціація вартості путівок відповідно до послуг, що надаються, на основі всебічного вивчення попиту в рамках соціологічного опитування; залучення для організації нових видів відпочинку нових рекреаційних ресурсів шляхом прокладання до них впорядкованих стежок, розвитку всіх видів інфраструктури, організації якісного харчування, побутових послуг; розробка гнучких систем розповсюдження путівок, надання кредитів на їх придбання.

Автором підкреслюється, що в АР Крим необхідне державне регулювання формування і розвитку рекреаційної діяльності в таких масштабах, які б не провокували виснаження рекреаційного потенціалу унікального і надзвичайно специфічного регіону, яким є Крим.

В роботі здійснена оцінка виробничого потенціалу на прикладі двох видів економічної діяльності – промислової і сільськогосподарської, що дозволило зробити такі висновки:

1. Значна частина виробничого потенціалу втрачена під час соціально-економічної кризи 90-років. Головним фактором, який зумовив таку втрату, стала невідповідність його потужності та особливостей використання природно-ресурсному та іншим потенціалам, а також потребам населення.

2. Та частина виробничого потенціалу АР Крим, котра збереглася, не тільки не використовується в повній мірі в зв’язку з невідповідністю якості основних фондів сучасним вимогам щодо забезпечення технологічних процесів, але є загрозою для здоров’я і життя населення.

3. В останні роки почалося поступове відновлення і нарощування виробничого потенціалу регіону. В нових концепціях соціально-економічного зростання необхідно особливу увагу приділити розв’язанню саме цього питання.

Оцінка інфраструктурного потенціалу дозволила підсумувати наступне:

1. Інтегральний інфраструктурний потенціал АР Крим в порівнянні з іншими регіонами України можна оцінити як середній.

2. Складові інтегрального інфраструктурного потенціалу АР Крим розвиваються неузгоджено між собою: кланові інтереси, низький рівень кваліфікації трудового потенціалу, максималізм у прагненні отримання прибутків, недостатнє фінансування відтворювальних процесів є обмежувальними факторами при подоланні цієї проблеми.

3. Недостатній чи сповільнений розвиток інтегрального інфраструктурного потенціалу може призвести до втрати рекреаційного потенціалу, адже в такому випадку зростатиме антропогенне навантаження на територію.

4. Оскільки від рівня розвитку інфраструктурного потенціалу залежать особливості використання рекреаційного потенціалу, який розглядається, як національно-пріоритетний, то прискорення розвитку інфраструктурного потенціалу АР Крим та поліпшення його якості слід розглядати як національно-пріоритетний орієнтир. Одночасно розвиток інфраструктурного потенціалу АР Крим – це потужний регіональний детермінант цієї територіальної суспільної системи.

5. Від подальшого розвитку інтегрального потенціалу та окремих його складових залежить не тільки рівень і якість життя постійного населення регіону, але й рекреаційна привабливість АР Крим, а також ефективність розвитку цієї унікальної регіональної системи.

Підсумовуючи результати дослідження трудового потенціалу, зазначимо:

1. Трудовий потенціал АР Крим використовується не в повній мірі: значна його частина зайнята в інших регіонах України і за кордоном.

2. У зв’язку з низькою оплатою праці, відсутністю стабільних доходів (сезонність функціонування низки підприємств та установ) спостерігається виснаження трудового потенціалу АР Крим, що унеможливлює в таких умовах його ефективне використання.

3. В сучасних програмних документах АР Крим відсутні заходи, які б засвідчували про національно-пріоритетне відношення до використання трудового потенціалу в рекреаційній сфері АР Крим.

4. Мають місце істотні ризики використання трудового потенціалу у рекреаційній та інших сферах в результаті високої соціальної напруги в регіоні через наплив великої кількості відпочиваючих.

5. Необхідна розробка та прийняття „Національної програми використання трудового потенціалу в рекреаційній сфері АР Крим”, в якій мали б бути відображені національно-пріоритетні та регіонально-детермінантні установки щодо використання трудового потенціалу в рекреаційній сфері цього регіону.

6. В нових концепціях соціально-економічного зростання АР Крим використанню трудового потенціалу регіону необхідно приділити вийняткову увагу.

Здійснення оцінки екологічної ситуації АР Крим, дозволило класифікувати її, як складну, що підтверджується наростанням забруднення земельних ресурсів, повітряного басейну, водних ресурсів, деградації лісових ресурсів тощо, в результаті чого підвищилася захворюваність постійного населення регіону і знизилася привабливість АР Крим для рекреантів. В результаті констатується, що Кримський регіон втрачає свій рекреаційний потенціал, котрий донедавна здавався невичерпним.

В роботі наголошується, що відновлення екологічної рівноваги в АР Крим слід починати із створення екологічного каркасу території, який представляє систему взаємопов’язаних і взаємодоповнювальних заповідних територій, на яких стабілізуватимуться процеси самовідтворення природного середовища. Для того, щоб цей каркас став основою для побудови просторових виробничих, транспортних, сельбищних та інших структур, необхідні фундаментальні і прикладні наукові дослідження.

Автором запропоновані підходи до розробки моделей перспективного використання ресурсного потенціалу регіону, які слід використовувати в процесі розробки нових концепцій соціально-економічного зростання АР Крим. Зокрема, запропонована методика розрахунку коефіцієнту ризику перевитрат ресурсів в рекреаційно-економічному комплексі для визначення критичного антропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал з метою розробки системи заходів, спрямованих на недопущення необоротних змін в середовищі. Застосування методу моделювання дасть можливість встановити оптимальне і граничне використання різних видів ресурсів, що сприятиме контролюванню їх стану і якості та дозволить розробити низку заходів, спрямованих на збереження і нарощування інтегрального ресурсного потенціалу АР Крим для майбутніх поколінь.

В третьому розділі “Аналіз рівня розвитку галузевої структури економіки Криму” визначено рівень розвитку рекреаційно-економічного комплексу, заповідної справи, сільського господарства, промисловості, будівництва зокрема, а також здійснена оцінка галузевої структури господарства АР Крим загалом та в світлі національних пріоритетів й регіональних детермінант в контексті ризиків регіонального розвитку.

Встановлено, що в АР Крим наявні негативні та позитивні тенденції формування галузевої структури регіону. При цьому, на фоні впровадження ринкових відносин простежується загальна закономірність – поглиблення територіального поділу праці, який зумовлений наявністю багатого ресурсного потенціалу АР Крим та особливостями його використання. На основі даних сучасної статистики неможливо простежити місце рекреаційного