НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БАРАНОВСЬКА ЛІЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 378.663.015.3: 316.6

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО АГРАРНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному аграрному університеті, Кабінет Міністрів України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор

ДЬОМІН Анатолій Іванович,

Національний аграрний університет

професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ГУСАК Петро Миколайович,

Волинський державний

університет імені Лесі Українки,

завідувач кафедри соціальної педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор

САГАЧ Галина Михайлівна,

Міжрегіональна академія

управління персоналом,

директор центру риторики “Златоуст”;

доктор педагогічних наук, професор

БУЛГАКОВА Наталія Борисівна,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри педагогіки.

Провідна установа: Житомирський державний університет

імені І. Франка, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України,

м. Житомир.

Захист відбудеться 10 березня 2005 року о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий 3 лютого 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Г. Ярошенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних складних і повних суперечностей процесах, пошуках, спрямованих на осмислення реалій XXI-го століття, фундаментальною залишається проблема розвитку особистості. Формування особистості, як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти, є головною метою, ключовим показником і основним важелем сучасного прогресу. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального інформаційного суспільства зумовлюють потребу набуття соціалізованим індивідом у процесі навчання системи особистісних і розумових здібностей та якостей, необхідних для вирішення складних питань. Суттєвим чинником задоволення даної потреби є науково обгрунтоване, організоване на засадах міжособистісної та суб’єкт-суб’єктної взаємодії педагогічне спілкування.

У вітчизняній педагогічній теорії та практиці вагомий внесок у дослідження даної проблеми зробили А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, І.О. Синиця. Уточнення поняттєво-категоріального апарату, систематизація наукових даних з проблеми пов’язані з іменем В.А. Кан-Калика (80-90 роки XX-го століття). Дефініція “професійно-педагогічне спілкування”, введена вченим, дозволяє розглядати педагогічне спілкування як один з видів фахової взаємодії. Автором здійснено характеристику найбільш поширених у педагогічній практиці стилів професійно-педагогічного спілкування. Теорія і практика педагогічного спілкування отримали подальший розвиток у діяльності І.А. Зязюна та його учнів, які на засадах педагогіки співробітництва досліджують особливості встановлення контакту, проблему вирішення конфліктних ситуацій, розглядають педагогічне спілкування як суб’єкт-суб’єктну взаємодію. Доробок Г.М. Сагач у теорію педагогічного спілкування полягає в обгрунтуванні значущості знань з риторики у фаховій діяльності педагогічних працівників, визначенні ролі професійного мовлення як інструмента формування особистості студента, розвитку його мислення.

Якість педагогічного спілкування істотно впливає на підвищення рівня навчальної діяльності студентів. Вона забезпечується комплексом взаємопов’язаних особистісних властивостей, здібностей педагога, ступенем фундаментальності його фахової підготовки, наявністю досвіду з організації навчання та виховання; особливостями змісту та методики викладання предмета - на чому наголошували у своїх працях Ш.О. Амонашвілі, В.І. Бондар, М.В. Гриньова, П.М. Гусак, І.А. Зимня, Н.Є. Мойсеюк, О.Г. Мороз, Н.Г.Ничкало, Д.Ф. Ніколенко, Л.О. Савенкова, В.А. Семиченко, С.О. Сисоєва, М.М. Фіцула, М.І. Шкіль, О.Г. Ярошенко, Т.С. Яценко та інші вчені.

Проблему педагогічного спілкування досліджували зарубіжні вчені М. Аргіл, Г. Баннер, Е. Врегг, Д. Ейсенсон, П. Екман, Х. Кеннон, Д. Крістал, І. Салбергер, Б. Скіннер, В. Фрізен, Р. Харрісон. Вони аналізували питання авторитету, етики вчителя; вивчали особливості емоційного впливу педагога на студентів; приділяли увагу процесові формування мовної особистості студента, обгрунтовуючи потребу використання природної мови у спілкуванні.

Педагогічне спілкування, що є грунтовним за змістом і здійснюється на засадах міжособистісної та суб’єкт-суб’єктної взаємодії, є важливим фактором удосконалення навчального процесу у вищому закладі освіти. Воно може бути зразком професійної взаємодії для студентів, оскільки науково-педагогічний працівник, організатор такого спілкування, є одночасно і викладачем, і представником певної галузі знань, певного напряму фахової діяльності. Тому на результативність професійної підготовки впливає здатність педагога до здійснення цілеспрямованої роботи з навчання студентів професійної взаємодії.

Проблема навчання студентів фахового спілкування є актуальною, однак у сучасній науковій теорії та практиці відсутні системологічні підходи в її дослідженні, ученими вивчаються окремі аспекти питання. Пріоритетними в даному напрямі є роботи педагогів-мовознавців. О.М. Біляєв, М.С. Вашуленко, С.Я Єрмоленко, Л.І. Мацько, В.М. Плахотник пропонують на засадах комунікативно-діяльнісного та комунікативно-прагматичного підходів навчати мови - основного засобу спілкування. Функцію універсального комунікативного забезпечення реалізації потреб наших громадян у всіх сферах їхньої діяльності може виконати українська літературна мова. Така вимога обгрунтовується пануванням у багатьох з цих сфер російської мови із значним порушенням її орфоепічних та лексичних норм, що зумовлено інтерференцією, та української “макаронічної” мови, відомого всім суржику. Він став візитною карткою мовної неосвіченості, безкультур’я. На необхідності формування засад культури ділового вербального спілкування наголошують Ю.С. Давиденко, Г.М. Кацавець, В. Михайлюк, Л.М. Паламар, Г.М. Сагач, С.В. Шевчук.

Важливим чинником професійно-комунікативного зростання студентів є вербально-комунікативна культура педагогів. Окремі аспекти цієї проблеми грунтовно досліджували О.О. Гаврилюк, Т.В. Дорошенко, А.Й. Капська, І.І. Комарова, Л. Криницька, І. Мачуська, А.М. Москаленко, Л.С. Нечепоренко, В.Г. Пасинок, М.І. Пентилюк, Г.В. Скуратівська, А.М. Уварова, С.В. Цінько. Однак дослідники здебільшого приділяють увагу питанню формування професійної комунікативної культури студентів педагогічних вищих навчальних закладів. Не настільки вивченою є проблема навчання професійного спілкування студентів непедагогічних спеціальностей. Окремі публікації висвітлюють важливість опанування студентами наукової термінології. Так, А.І. Дьомін, П.Г. Лузан, О.А. Дьомін досліджують процес засвоєння нових наукових понять на психо-фізіологічному рівні, обгрунтовуючи шляхи оптимізації навчання студентів фахової термінології. Результати роботи з технічними, медичними, економічними термінами висвітлені в публікаціях Н.Б.Булгакової, В.П. Зотової, Г.С. Онуфрієнко, З.М. Осипенко, Л.Я. Романової, Н. Тоцької, В. Юкала.

Аналізуючи ступінь дослідженості проблеми навчання професійного спілкування, констатуємо, що поза увагою вчених залишились важливі питання теоретичних та методичних основ навчання фахового спілкування студентів вищих аграрних закладів освіти, які потребують нагального вирішення, що також зумовлюється суперечностями, виявленими у вищій аграрній освіті, між потребою у формуванні мовної особистості з досконалим рівнем фахової комунікативної культури та недостатнім рівнем сформованості професійних мовленнєво-комунікативних умінь і навичок випускника вищого аграрного навчального закладу; між потребою суспільства у спеціалістах, здатних своєю культурою спілкування впливати на результативність професійної взаємодії, на рівень ефективності виробничих процесів, та недостатньою розробленістю педагогічної технології формування майбутнього фахівця з розвиненими вербальними професійно-комунікативними уміннями і навичками.

Актуальність проблеми навчання студентів професійного спілкування з метою вдосконалення якості підготовки фахівців для аграрної галузі України, недостатня увага до неї в сучасній теорії та практиці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - “Теоретико-методичні основи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з реалізацією завдань наукової програми кафедри педагогіки Національного аграрного університету “Розробка та впровадження у навчальний процес вищих аграрних навчальних закладів інноваційних педагогічних технологій” (РК № 0101U003740); завдань міжнародних проектів: EU Tempus-Tacis Joint Project “AGFED”, 1998-2001рр. (європейський номер реєстрації - T JEP-10350-97, номер реєстрації в Національному агентстві України з питань розвитку та європейської інтеграції - 297); EU Tempus-Tacis Joint Project “SusFood”, 2001-2004 рр. (європейський номер реєстрації - CD JEP-21123-2000, номер реєстрації в Національному агентстві України з питань розвитку та європейської інтеграції - 674), учасниками яких були Білоцерківський державний аграрний університет, університет м. Ексетер (Великобританія), університет імені Юстуса Лібіха м. Гіссен (Німеччина), Національна вища школа ветеринарної медицини м. Ліон (Франція). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національного аграрного університету 26 червня 1997 р. (протокол № 9) та погоджено в раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні 14 травня 2002 р. (протокол № 5).

Об’єктом дослідження є навчальний процес вищого аграрного закладу освіти.

Предмет дослідження: система навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу.

Мета: розробити теоретичні та науково-методичні засади системи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу, еспериментально перевірити її ефективність в навчальному процесі вищого аграрного закладу освіти.

Концепція дослідження: навчання студентів вищих аграрних закладів освіти професійного спілкування - один з ефективних напрямів удосконалення якості їх фахової підготовки. Результативність даного процесу зумовлюється організацією навчання студентів як цілісної системи та педагогічно обгрунтованим керівництвом викладачів психолого-педагогічних, лінгвістич-ної, професійних та спеціальних дисциплін. Кожен цикл навчальних курсів є своєрідним комплексом множин, який сприяє засвоєнню спеціальних комунікативних знань, формуванню комунікативних умінь, навичок та розвитку певних здібностей студентів. Основоположним функціональним компонентом професійного спілкування та головним інструментом реалізації комплексу множин у підсистемі навчання студентів фахового спілкування є мова, тому в процесі навчання її розвиткові та вдосконаленню має приділятись головна увага. Вона повинна зосереджуватись на цілеспрямованій роботі з оволодіння студентами навичками мовлення та мовленнєвої діяльності, оскільки мовлення є конденсатом, який засвідчує як рівень загальнокультурного, так і професійного розвитку особистості, є показником її соціального статусу. Мовленнєва діяльність - це складне психічне та фізіологічне явище, а тому цілісна особистість є включеною в кожний мовленнєвий акт. Цим зумовлена необхідність удосконалення мовленнєвої діяльності майбутніх фахівців шляхом спеціального навчання.

Використання мовних засобів у спілкуванні визначається не лише дією законів лінгвістики, а й психології, тому початковим етапом навчання студентів професійного спілкування є процес оволодіння теоретико-психологічними засадами спілкування. Психологічні знання сприяють досягненню рівня внутрішньої погодженості дій комунікантів, добору ситуативно доцільних та особистісно орієнтованих способів взаємодії, уникненню конфліктів. Реалізувати це завдання можна в процесі навчання студентів психолого-педагогічних дисциплін.

Рівень досягнення взаєморозуміння між тими, хто спілкується, значною мірою залежить від якості їхньої мови. Взаєморозуміння є можливим за умови використання знакових кодів однієї мови та однакового їх смислового навантаження. Цьому сприяє літературна мова, нормативність якої - запорука поглиблення контактів між людьми. Порушення власне мовних закономірностей та основ мовного етикету створює перешкоди на шляху встановлення психологічного контакту, що є важливим чинником продуктивної професійної діяльності. Цим і зумовлена потреба навчання студентів нормативної загальновживаної та професійної мови шляхом цілеспрямованого оволодіння змісту навчальної дисципліни, яку пропонуємо назвати “Професійна мова працівника аграрної галузі”.

Мовленнєва діяльність студентів має поступово набувати професійного змісту, оскільки метою навчання у вищій професійній школі є оволодіння певним фахом, що визначає необхідність здійснення цілеспрямованої роботи з опанування студентами змісту професійно орієнтованих та спеціальних дисциплін, особливих методів та прийомів роботи з об’єктами їхнього дослідження.

Для оптимального засвоєння студентами змісту навчання професійного спілкування заслуговує на увагу проблемне навчання - тип розвиваючого навчання, що найповніше відповідає формуванню творчого мислення студентів, однак його необхідно використовувати поряд з іншими типами навчання. Насиченість навчальних занять проблемними ситуаціями зумовлює концентрування інтелектуальних зусиль студентів, сприяє їх пізнавальній активності та самостійності; оптимізує процес формування комунікативних умінь і навичок. Удосконаленню навичок фахового спілкування студентів сприяють такі прийоми, що наближують навчальну діяльність до професійної: розв’язання ситуативних фахових завдань, робота з тими самими об’єктами і за допомогою тих самих методів, що й на виробництві. З їх допомогою студент оволодіває інтерпретаційними професійними комунікативними уміннями та навичками, що є необхідними для майбутньої діяльності. Найбільш ефективними у напрямі формування комунікативних умінь та навичок студентів є колективні та групові форми навчання.

Ефективність навчання професійного спілкування залежить від педагогічних здібностей викладачів з формування в студентів комунікативних умінь та навичок. Ними є індивідуально-психологічні особливості, що складаються під впливом виробничо-фахової та педагогічної діяльності викладачів вищого аграрного закладу освіти і забезпечують успішне формування вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок студентів. Удосконалення здібностей науково-педагогічних працівників доцільно здійснювати шляхом їх навчання на педагогічних факультетах, факультетах підвищення кваліфікації, шляхом участі в роботі психолого-педагогічних семінарів, практикумів з української мови.

Загальна гіпотеза дослідження базується на тому, що цілеспрямоване навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу можливе за умови створення системи з навчання фахового спілкування та впровадження її в навчальний процес аграрного ВНЗ. Її функціонування може бути ефективним, якщо під час фахової підготовки студенти оволодіватимуть основами знань про засоби, функції, стилі психологічної взаємодії людей, вироблятимуть навички спілкування на заняттях з дисциплін психолого-педагогічного циклу; опановуватимуть зміст та форми процесів фахової вербалізації стосунків людей під час навчання української мови. Із загальною пов’язані часткові гіпотези: результативність навчання професійного спілкування майбутніх працівників аграрної галузі буде суттєво зростати: 1) за умови розробки педагогічно доцільних підходів до навчання професійного спілкування за змістом дисциплін фахового спрямування, до організації продуктивної діяльності студентів із засвоєння поняттєво-категоріального апарату професійно орієнтованих та спеціальних курсів, до практичного оволодіння методами дослідження об’єктів майбутньої профе-сійної діяльності; 2) за наявності цілеспрямованої роботи з удосконалення особистісно-фахових якостей та здібностей викладачів, що позитивно впливають на процес навчання професійного спілкування студентів.

Реалізація мети дослідження, необхідність підтвердження висунутої гіпотези зумовили потребу виконання таких завдань:

1. теоретично обгрунтувати необхідність навчання професійного спілкування майбутніх фахівців аграрної галузі; виявити педагогічні умови ефективного засвоєння ними значущих для організації спілкування знань, формування вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок;

2. дослідити стан навчання студентів фахового спілкування в сучасних умовах та здійснити лексико-семантичну характеристику професійного спілкування майбутніх працівників аграрної галузі;

3. теоретично обгрунтувати зміст навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного закладу освіти;

4. створити модель системи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу;

5. розробити методичні основи навчання фахового спілкування майбутніх працівників аграрної галузі та перевірити їх в педагогічному експерименті;

6. створити модель готовності науково-педагогічного працівника аграрного ВНЗ до забезпечення навчання фахового спілкування студентів;

7.обгрунтувати основні напрями та зміст удосконалення професійно-комунікативної компетентності науково-педагогічних працівників, що забезпечують навчання студентів професійного спілкування;

8. здійснити аналіз особливосей впливу системи навчання студентів професійного спілкування на якість їхньої фахової підготовки.

Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, її основні методологічні принципи - історизму, системності, єдності якості та кількості, діалектичного заперечення як чинника розвитку, об’єктивності, всебічності вивчення явищ та процесів, взаємозумовленості та взаємозв’язку явищ; структурно-функціональний, системний, прогностичний, інтегративний підходи; принципи цілісного дослідження дидактичних процесів та комплексного використання методів, адекватних меті та завданням дослідження; принципи психологічної, педагогічної, мовознавчої наук: взаємозв’язок навчання і розвитку, врахування вікових та індивідуальних особливостей у навчанні; активна роль особистості в засвоєнні знань, виробленні умінь та навичок; висновки теорії навчальної діяльності стосовно ціннісних орієнтацій особистості; взаємозв’язок мислення і мовлення, мови і мовлення; значимість процесів вербалізації в розумовому розвитку особистості; орієнтація фахової підготовки на майбутню професійну діяльність студентів.

Теоретичну основу дослідження складають наукові праці, які грунтуються на ідеях гуманізації освіти (В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, Г.Б. Корнетов); визначають психологічні основи спілкування (Б.Г. Ананьєв, В.М. Бехтєрєв, А.А. Бодальов, Л.С. Виготський, В.М. М’ясищев, М.І. Лісіна, Б.Д. Паригін, В.А. Семиченко, О.В. Скрипченко, І.І. Чеснокова); в яких виявляється роль вербальних та невербальних засобів спілкування (М. Аргіл, Е.К. Врегг, С.І. Головащук, Д. Ейсенсон, П. Екман, С.Єрмоленко, Д. Крістал, І.Г. Матвіяс, Л.І. Мацько, М.І Пентилюк, Я.І. Український, В. Фрізен, Р.П. Харрісон, Є.Д. Чак, Я. Януш); в яких обгрунтовуються особливості педагогічного спілкування, вимоги до вчителя (О.В. Духнович, І.А. Зимня, І.А. Зязюн, В.А. Кан-Калик, Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, Д.Ф. Ніко-ленко, Л.О. Савенкова, Г.М. Сагач, І.О. Синиця, Г.С. Сковорода, В.О. Сухо-млинський, К.Д. Ушинський, М.І. Шкіль); що стосуються проблем організації навчання, вищої освіти (А.М. Алексюк, В.М. Галузинський, С.У. Гончаренко, М.Б. Євтух, І.А. Лернер, І.П. Підласий), присвячені характеристиці систем (В. Акофф, В.Г. Афанасьєв, І.В. Блауберг, А.А. Богданов, Ф. Емері, В.Н. Садовський), визначають особливості педагогічних систем (В.П. Безпалько, Л.Г. Вікторова, Т.А. Ільїна, Н.Є. Мойсеюк, О.Д. Ярмоленко).

Реалізація визначених завдань передбачала використання комплексу методів, зумовлених специфікою досліджуваної проблеми: теоретичні: теоретичний аналіз і синтез використовувались на етапах визначення об’єкта, предмета, мети, обгрунтування гіпотези, концепції, завдань дослідження, а також для розробки змісту навчання студентів вищого аграрного закладу освіти професійного спілкування та для оцінки результатів дослідження; історико-логічний - під час дослідження теоретичних основ проблеми; моделювання - в процесі розробки гіпотетичної моделі системи навчання студентів вищого аграрного закладу освіти професійного спілкування, визначення напрямів удосконалення методичної підготовки викладачів до здійснення навчання студентів професійного спілкування; емпіричні: діагностичні (бесіди, інтерв’ю, анкетування) на етапі проведення констатуючого експерименту та в процесі узагальнення отриманих під час навчання студентів професійного спілкування результатів; обсерваційні (спостереження за навчальним процесом - під час констатуючого та формуючого експерименту); експериментальні (педагогічний експеримент); методи математичної статистики (на етапі узагальнення отриманих у процесі експерименту результатів та визначення їх достовірності).

У вирішенні завдань дисертаційного дослідження серед методів емпіричного рівня провідна роль належала педагогічному експерименту (констатуючому, пошуковому, формуючому), який мав неперервний характер протягом 1996-2003 років. Автор брала безпосередню участь в дослідному навчанні студентів засобами вивчення дисциплін “Основи психології та педагогіки”, “Професійна мова працівника аграрної галузі”, в організації роботи психолого-педагогічного семінару з метою вдосконалення методичної підготовки викладачів вищого аграрного закладу освіти до здійснення навчання студентів професійного спілкування.

Дослідження охоплювало такі етапи:

1. аналітико-констатуючий та аналітико-пошуковий (1996-1997рр.) - вивчення та аналіз стану проблеми дослідження; формулювання базових теоретичних питань, гіпотези; розробка концепції та визначення методологічних засад дослідження; обгрунтування та створення моделі системи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного закладу освіти, визначення завдань дослідження, встановлення якісного та кількісного складу учасників експерименту; проведення масового обстеження студентів та викладачів з метою здійснення характеристики їх спілкування та оцінки якості навчання фахового спілкування;

2. формуючий (1998-2002рр.) - здійснення дослідно-експериментальної перевірки гіпотези, концептуальних положень, апробація системи навчання професійного спілкування студентів, аналіз проміжних результатів контрольних зрізів;

3. завершально-узагальнюючий та впроваджувальний (2002-2003рр.) - обробка та систематизація результатів дослідження, їх узагальнення; формулювання висновків та рекомендацій, визначення перспектив дослідження; проведення заходів щодо впровадження отриманих результатів у навчальний процес вищих аграрних закладів освіти, відображення узагальнених положень теоретичного та дослідно-експериментального пошуку в докторській дисертації, монографії, навчально-методичних посібниках.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось на базі Білоцерківського державного та Національного аграрних університетів, Інституту післядипломної освіти керівників та спеціалістів ветеринарної медицини. Загалом в експериментальному дослідженні було задіяно 1116 осіб (студенти, науково-педагогічні працівники, спеціалісти сільського господарства), на етапі формуючого експерименту – 610 студентів Білоцерківського державного аграрного університету.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше створено модель системи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного закладу освіти та науково обгрунтовано її сутність; виявлено та обгрунтовано педагогічні умови навчання фахового спілкування майбутніх працівників аграрної галузі (доцільний вибір методів та форм навчання, що найбільше сприяють поглибленню психологічної взаємодії між викладачем та студентами, є ефективними в опануванні останніми змісту фахового словника; оптимальне оформлення поняттєвого апарату тієї чи іншої науки, що вивчається студентами; наскрізний зв’язок компонентів терміносистем та динамізм цих терміносистем за рахунок організації ступеневого опанування навчальних курсів; спрямованість діяльності науково-педагогічних працівників на формування в студентів вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок) та основні напрями моделювання змісту психолого-педагогічних, мовознавчої, професійно орієнтованих та спеціальних дисциплін, що відіграють суттєву роль у навчанні спілкування за фахом; вперше розроблено концепцію поетапного навчання студентів професійного спілкування як складової фахової підготовки майбутніх працівників аграрної галузі; визначено основні аспекти (психолого-педагогічний та мовознавчий) удосконалення методичної підготовки науково-педагогічних працівників аграрного ВНЗ до здійснення навчання професійного спілкування студентів та обгрунтовано її зміст. Виявлено вплив процесу навчання професійного спілкування на підвищення рівня фахової підготовки студентів вищого аграрного навчального закладу. Теоретично обгрунтовано зміст педагогічних здібностей викладача з формування вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок студентів, рівні знань, умінь та навичок з основ психологічної та вербальної професійної взаємодії, а також критерії, показники визначення цих рівнів.

Набули уточнення основні дефініції процесу навчання спілкування: “професійне спілкування”, “професійний контакт”, “професіоналізм, “інформаційний зміст професії аграрника”, “функції спілкування”, “мовленнєва діяльність” (як компонент структури педагогічної діяльності), “система комунікативних умінь студентів”, “система показників сформованості фахових вербально-комунікативних умінь та навичок”. Обгрунтовано зміст та вперше введено в обіг такі терміни з проблеми навчання студентів професійного спілкування, як “педагогічні здібності з формування вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок студентів”, “комунікативні уміння вербально-професійної імпровізації”, “критерій загальномовної теоретико-практичної компетентності”, “критерій загальнофахової практичної вербальної компетентності”.

Теорію і методику професійної освіти збагачено додатковими педагогічними ресурсами (вербально-комунікативно-фаховими можливостями психолого-педагогічних, лінгвістичної, професійно орієнтованих та спеціальних навчальних дисциплін), що сприяють розкриттю потенціалу професійної підготовки у вищому аграрному навчальному закладі.

Практичне значення роботи. У результаті дослідження створено й доведено до реалізації у навчальному процесі вищих аграрних закладів освіти дидактико-методичну систему поетапної підготовки студентів з професійного спілкування. Розроблено зміст навчальних курсів “Основи психології та педагогіки”, “Професійна мова працівника аграрної галузі” як процесуальної основи навчання студентів психологічної та вербальної взаємодії; створено навчально-методичне забезпечення їх вивчення (програми, методичні рекомендації, посібники). Програми, навчально-методичні посібники з української мови, система вправ з презентації мови професії, контрольні роботи, критерії оцінювання знань, умінь, навичок студентів з професійної вербальної взаємодії можуть бути використаними в повному обсязі викладачами-філологами, що працюють в аграрних ВНЗ з метою навчання студентів фахово орієнтованого мовного спілкування. Комунікативно спрямована експериментальна робоча програма з основ психології та педагогіки, навчально-методичний посібник “Психологія взаємодії”, контрольні тести, анкети, критерії визначення рівня успішності студентів можуть використовуватись викладачами психолого-педагогічних дисциплін вищих навчальних закладів з метою навчання студентів теоретичних засад спілкування. Складені та апробовані в процесі дослідження програми психолого-педагогічного семінару та практикуму з української мови можуть бути використаними в роботі з удосконалення методичної підготовки викладачів вищих аграрних закладів освіти, що здійснюють навчання студентів професійного спілкування.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в Полтавській державній аграрній академії (довідка № 7.01.45 від 10.09.02), Подільській державній аграрно-технічній академії (довідка № 71-07-262 від 09.09.02); у Сумському національному аграрному університеті (довідка № 1713 від 10.09.02), Білоцерківському державному аграрному університеті (довідка № 01-12 від 10.02.03), Херсонському державному аграрному університеті (довідка № 66-13/116 від 20.12.02).

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові результати є самостійним внеском у розв’язання проблеми навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного навчального закладу. Ідеї та думки, що належать співавторам публікацій, не використовувались у матеріалах дисертації. Особистий внесок дисертанта в підготовку спільних з А.І. Дьоміним трьох робіт полягає в обгрунтуванні системи психологічних знань, умінь та навичок, що відіграють суттєву роль у спілкуванні (стаття “Роль основних психологічних знань, умінь та навичок з вербального спілкування у розумовому розвитку студентів”; в узагальненні матеріалів про педагогічні системи, створенні моделі системи навчання професійного спілкування студентів вищого аграрного закладу освіти, обгрунтуванні її змісту (стаття “Системний підхід до навчання студентів вищого аграрного навчального закладу професійному вербальному спілкуванню”); в обгрунтуванні ролі термінів у професійній підготовці майбутніх працівників аграрної галузі (у матеріалах “Роль знань зі спеціальної термінології в процесі оволодіння студентами сільськогосподарських вузів майбутнім фахом” науково-практичної конференції “Наукове забезпечення агропромислового комплексу в сучасних умовах”). У типовій програмі з психології трудового колективу, опублікованій у співавторстві з А.І Дьоміним, П.Г. Лузаном, В.І. Стахневич, О.М. Берновою, Л.М. Жуковською, С.Л. Білецькою, С.В. Яшник, автором обгрунтовано зміст лекцій та практичних занять з проблем психології особистості, психології спілкування у трудовому колективі, з проблем конфліктних та екстремальних ситуацій. у 4- х брошурах з психології та української мови, виданих разом з Іващенко Н.І. та Тимчук І.М., внесок автора полягає в підготовці робочих програм з української мови для студентів економічних та агрономічної спеціальностей, розробці змісту практичних занять; складанні характеристик документів та обгрунтуванні методичних рекомендацій до їх укладання, підборі матеріалу для словника канцеляризмів; в укладанні психологічного словника, доборі тестів до тем “Психологія спілкування”, “Ділове спілкування”, “Психологія конфлікту”, “Стрес, фрустрація, афект”.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обгрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, використанням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, відтворюваністю результатів, статистичною обробкою отриманих даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження протягом 1997-2003 рр. обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки Національного аграрного університету, кафедри менеджменту Білоцерківського державного аграрного університету. Окремі положення докторської дисертації розглядались на: Ювілейній науковій конференції, присвяченій 100-річчю НАУ (м. Київ, 25-26 березня 1998 року), на міжнародних науково-практичних конференціях за програмою TEMPUS-TASIS: проект “AGFED” - “Проблеми навчально-методичного забезпечення для сфери агробізнесу та економіки сільського господарства і продовольства в ЄС та Україні: порівняльні перспективи” (м. Біла Церква, БДАУ; Гіссен, Ексетер; 18-19 грудня 1998 року); “Новації у прикладних дослідженнях та навчальних планах з економіки сільського господарства і продовольства” (м. Біла Церква, БДАУ; Гіссен, Ексетер; 17-18 вересня 1999 року); “Концептуальні основи формування нових навчальних планів для економічних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації України” (м. Біла Церква, БДАУ; Гіссен, Ексетер; 29-30 березня 2001 року); проект “SusFood” - засіданні літньої школи “Техніка презентації і робота в групі - навички роботи з комп’ютером для професійної діяльності”, тема презентації “Удосконалення рівня педагогічних досліджень - важлива складова реформування вищої аграрної освіти в Україні” (Біла Церква, БДАУ; університет ім. Ю. Лібіха м. Гіссен, Німеччина; Вища національна школа ветеринарної медицини м. Ліон, Франція; 8-10 вересня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Система освіти як динамічне явище. Нові технології у викладанні в Європі і Україні” (м. Біла Церква, БДАУ, 16 травня 2000 року); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Етнос. Культура. Нація. Проблеми викладання українознавства та українознавчих дисциплін у вищих та середніх навчальних закладах” (м. Дрогобич, ДДПІ імені Івана Франка; 20-21 жовтня 2000 року); науково-практичній конференції “Всебічний розвиток особистості студента” (м. Ірпінь, АДПС України; 9-10 жовтня 2001 року); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” - Техно Проф Інформ 2002 (м. Вінниця, ВДПУ імені М. Коцюбинського; 15-17 травня 2002 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (м. Одеса, ПУДПУ імені К.Д. Ушинського, 10-11 жовтня 2002 року); науково-практичних конференціях БДАУ “Тиждень науково-дослідної роботи молодих учених та студентської молоді” (м. Біла Церква, 13-17 травня 2002 року), “Стратегія розвитку та ефективного функціонування АПК в нових умовах господарювання” (м. Біла Церква, 21-24 жовтня 2002 року), “Наукові пошуки молоді на початку XXI cтоліття” (м. Біла Церква, 13-16 травня 2003 року), “Еволюція освітнього простору України” (м. Біла Церква, 16-17 травня 2003 року); висвітлювались на курсах підвищення кваліфікації вчителів у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів (5 грудня 2001 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено в 50 наукових працях. З них: 1 одноосібна монографія, 32 статті (27 - у фахових виданнях, з них 26 статей є одноосібними); 7 брошур, 10 матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація написана українською мовою, викладена на 517 сторінках машинописного тексту; основний текст займає 438 сторінок; складається зі вступу, 5 розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел - 411 (з них 26 - іноземною мовою), 12 додатків. У дисертації наявні 8 таблиць, 3 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір наукової проблеми, аргументовано її актуальність, ступінь розробленості; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, обгрунтовано гіпотезу та концепцію, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність дослідження; визначено особистий внесок здобувача в отриманні результатів наукового пошуку, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи навчання професійного спілкування” узагальнено результати досліджень з проблеми, виявлена системність її розгляду представниками філософської, психологічної, соціологічної, лінгвістичної наук. У філософії спілкування розглядається як міжсуб’єктна взаємодія, механізм кооперування людей; приділяється увага класифікації спілкування за сферою професійної діяльності: медичне, військове, педагогічне, дипломатичне. У соціологічній науці спілкування розглядається з позиції його соціальної значущості: це механізм взаємодії соціальних суб’єктів. Соціально зумовленою є і класифікація спілкування за рівнями: рівень духовного та рівень матеріального спілкування, що визначаються участю людини у сфері духовного чи матеріального виробництва. Досить грунтовно проблема спілкування досліджена психологічною наукою. Вагомий внесок в її вивчення зробили Б.Г. Ананьєв, Г.М. Андреєва, В.М. Бехтєрєв, А.А. Бодальов, Л.С. Виготський, І.С. Кон, О.Ф. Лазурський, О.О. Леонтьєв, М.І. Лісіна, Б.Ф. Ломов, В.М. М’ясищев, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, В.А. Семиченко, О.В. Скрипченко, І.І. Чеснокова, Т.С. Яценко. Спілкування розглядається в тісному зв’язку з діяльністю, свідомістю, особистістю. Під спілкуванням розуміють взаємодію суб’єктів, тобто спілкування має суб’єкт-суб’єктний характер. Воно є важливим фактором формування особистості, оскільки в процесі спілкування складаються її стосунки з іншими людьми, формується мотиваційна сфера, життєві цілі, визначаються такі індивідуально-психологічні якості, як інтровертність-екстравертність, товариськість-замкнутість, колективізм-егоїзм. Потреба у спілкуванні впливає на формування свідомості; за його допомогою реалізується комунікативна функція свідомості, суть якої полягає в обміні інформацією, взаємній регуляції поведінки людей. У психологічних дослідженнях приділяється увага класифікації видів, функцій, стилів спілкування. Категорія “професійне спілкування” найчастіше зустрічається в наукових працях з педагогічної психології, в яких дане поняття осмислюється через суб’єкт-суб’єктну взаємодію тих, хто навчає, з тими, хто навчається.

Мовознавство досліджує проблему спілкування в напрямі обгрунтування вимог до вербальних засобів, які використовуються з метою передачі інформації, сприймання людьми один одного, встановлення взаємодії. Досить грунтовно досліджені питання нормування мови та мовлення, функціонального навантаження та стильової розгалуженості української мови (В.В. Веселит-ський, Л.П. Іванова, В.М. Кулик, Л.І. Мацько, М.І. Пентилюк, М.М. Пилин-ський, М.Я. Плющ, О.І. Федик, З.Т. Франко). Протягом останніх десятиріч приділяється увага функціонуванню мови у сфері ділових стосунків (В.Л. Кар-пова, Г.М. Кацавець, А.П Коваль, В.В. Лобода, Ф.О. Нікітіна, Л.М. Паламар, С.В. Шевчук). Однак малодослідженою в лінгвістичному аспекті є сфера професійної підготовки та професійної діяльності. Наявні окремі публікації, в яких визначаються загальні методичні підходи до роботи з науковими поняттями в технічній, економічній, медичній та педагогічній сферах. Поза увагою вчених залишилась сфера фахового мовлення працівників аграрної галузі.

Аналіз загальних наукових тенденцій з проблеми спілкування дозволив дійти висновку про недостатній рівень розробки теорії професійного спілкування, обгрунтування чинників впливу на результативність фахової взаємодії. Це робить актуальною потребу дослідження в історичному аспекті проблеми педагогічного спілкування, яке у сфері підготовки кадрів може бути зразком фахового спілкування для осіб, що здобувають професію. Ретроспективний аналіз проблеми дозволив виявити зв’язок процесу формування теорії педагогічного спілкування з процесом обгрунтування наукових основ педагогіки. У донауковий період розвитку педагогічної думки дана проблема не мала статусу актуальної, увага теоретиків та практиків здебільшого приверталась до процесу формування засад ораторського мистецтва, робились спроби з використання активних методів навчання (бесіди, диспути). Вагомим є внесок у формування теоретико-методичних засад педагогічного спілкування таких учених-філософів, учителів-риторів, педагогів: Демокріта, Сократа, Платона, Аристотеля, Діонісія, Квінтиліана, Цицерона, Я.А. Коменського, Дістервега, Дж. Локка, Песталоцці. Суттєву роль у поглибленні народності педагогічного спілкування відіграли вітчизняні вчені-педагоги: Г.С. Сковорода, О.В. Духнович, К.Д. Ушинський, М.П. Драгоманов, Б.Д. Грінченко, С. Русова. Збагачення теорії педагогічного спілкування протягом XX-го століття пов’язане з іменами А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, І.О. Синиці, В.А. Кан-Калика, І.А. Зязюна та ін. Ними визначені зміст, функції, засоби, стилі педагогічного спілкування, шляхи підвищення його ефективності, сформований поняттєво-категоріальний аппарат з проблеми. Такий аналіз дав змогу дійти висновку про необхідність поглиблення теорії та практики педагогічного спілкування шляхом обгрунтування його ролі в удосконаленні фахової підготовки, визначення основних завдань дослідження проблеми професійного спілкування в системі вищої аграрної освіти.

У процесі дослідження визначено педагогічні умови, необхідні для здійснення навчання майбутніх працівників аграрної галузі професійної взаємодії: 1) доцільний вибір методів та форм навчання, що найбільше сприяють поглибленню психологічної взаємодії між викладачем та студентами, є ефективними в опануванні останніми змісту фахового словника; 2) оптимальне оформлення поняттєвого апарату тієї чи іншої науки, що вивчається студентами; 3) наскрізний зв’язок компонентів терміносистем та динамізм цих терміносистем за рахунок організації ступеневого опанування навчальних курсів; 4) спрямованість діяльності науково-педагогічних працівників на формування в студентів вербальних професійно-комунікативних умінь та навичок.

Дослідження теоретичних засад проблеми професійного спілкування дозволило визначити, що питання навчання фахового спілкування майбутніх працівників аграрної галузі потребує докладного вивчення, обгрунтування системологічних підходів до організації навчання студентів основ фахового спілкування, розробки його технології.

Другий розділ “Професійна спрямованість спілкування студентів вищого аграрного закладу освіти в процесі навчання” присвячено аналізу стану навчання студентів професійного спілкування в сучасних умовах. Виявлені суттєві недоліки в організації педагогічного спілкування: не акцентується увага на проблемі встановлення суб’єкт-суб’єктних стосунків із студентами, основним видом спрямованості особистості викладача, що забезпечує їх навчання, є ділова спрямованість. Особистісно зорієнтовану взаємодію зі студентами здатні встановлювати здебільшого ті науково-педагогічні працівники, що мають педагогічну освіту; за даними проведеного констатуючого експерименту, вони становлять близько 9 %. На лекціях, що є основним методом і формою організації теоретичного навчання, переважає монолог педагога, відсутні елементи бесіди, дискусії; великою є питома вага репродуктивного навчання і на практичних заняттях, що певною мірою свідчить про нехтування питаннями активізації комунікативної діяльності студентів. Традиційною є байдужість багатьох викладачів та студентів до якості мовних засобів спілкування, що певною мірою пояснюється належністю аграрного ВНЗ до закладів негуманітарного профілю. Аналіз викладання фундаментальних, професійних та спеціальних курсів свідчить про недостатній рівень гуманізації навчання, що виявляється в доборі форм, методів та прийомів навчальної взаємодії.

Аналіз практичного вивчення дисципліни “Основи психології та педагогіки” у вищому аграрному навчальному закладі дозволив виявити потребу в поглибленні її змісту шляхом уведення матеріалів про спілкування (його феноменологію, класифікацію функцій, стилів, видів, засобів; конфліктологію) та в удосконаленні методики його викладання.

Важливою складовою професійного спілкування є процеси вербалізації, чим була зумовлена необхідність вивчення стану мовної підготовки студентів вищого аграрного навчального закладу. Досліджено, що процес навчання мови у зазначеному вищому навчальному закладі відтворює загальну картину мовної політики в державі. На фаховому рівні її суть полягає в тому, що мовою користуються соціально неоднорідні групи людей, кожна з них має свої власні інтереси і власну систему спілкування. Однак під впливом двомовності в аграрній галузі професійні субкоди (професійні діалекти, жаргонні слова, різновиди загальнонародної мови) майже не розвивались, оскільки в українському суспільстві використовувались не лише субкоди іншої мови, але й інша мова взагалі. У сучасних умовах постає завдання зміцнення мовно-функціональної основи професійної сфери шляхом удосконалення як загальномовної підготовки студентів, так і розширення видів навчальної діяльності з грунтовного засвоєння мови професії. Необхідна серйозна фахово-мовна підготовка, оскільки навчання мови - це передусім - виховання розуму, розвиток думки, різьблення духовного обличчя людини, і насамкінець - формування вербального портрета фахівця. З цією метою нами розроблено й обгрунтовано зміст навчальної дисципліни “Професійна мова працівника аграрної галузі”.

Одним із засобів формування професійно-комунікативних умінь та навичок студентів є практичні заняття з фахових дисциплін. У констатуючому експерименті виявлено, що під час їх проведення викладачі недооцінюють безпосередньої участі студентів у комунікативній діяльності; мовному оформленню навчальних занять, особливо практичного спрямування, властиві культурологічні помилки, недостатня аргументованість. Відсутня систематична робота з елементами терміносистем, нехтується роль емоційного впливу в педагогічній взаємодії. Встановлено, що найсприятливіші умови для формування професійно-комунікативних умінь студентів створюються під час проведення практичних занять в умовах виробництва або в аудиторних умовах, де моделюються ситуації професійної діяльності.

Дослідження особливостей спілкування студентів вищих аграрних навчальних закладів на лексико-семантичному рівні дало змогу виявити, що для них основним засобом навчальної взаємодії є мова професії, в якій питома вага термінів та професіоналізмів є значною. У їхній мові наявні запозичені та власне українські спеціальні наукові поняття. Студенти зооінженерного, агрономічного факультетів та факультету ветеринарної медицини використовують інтернаціональні поняття - грецизми та латинізми, у мові майбутніх економістів переважають запозичення з латинської та англійської мов. Студенти технологічних спеціальностей оперують латинськими