НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Богданова Наталія Василівна

УДК 636.082.36.575.1

СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНА ОЦІНКА ПРОДУКТИВНИХ ОЗНАК

БАРАНІВ-ПЛІДНИКІВ ТАВРІЙСЬКОГО ВНУТРІПОРОДНОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

06.02.01 – розведення та селекція тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті

Кабінету Міністрів України

Науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Нежлукченко Тетяна Іванівна, Херсонський державний аграрний університет, декан біолого-технологічного факультету

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Помітун Іван Андрійович, Інститут тваринництва УААН, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа – Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”–Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства УААН, відділ вівчарства, смт. Асканія-Нова, Херсонська обл.

Захист відбудеться “22” грудня 2005р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.05 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41

Автореферат розісланий “21” листопада 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чигрин А.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Майбутнє вівчарства України, як і інших галузей тваринництва, пов’язане з докорінним поліпшенням спадкових задатків тварин та підвищенням якості продукції, які удосконалюють шляхом селекції, а реалізують у процесі тієї чи іншої технології. На думку провідних вчених-селекціонерів (Басовський М.З., Буркат В.П., Власов В.І., Коваленко В.П., 1994; Віннічук Д.Т., 1997; Петренко І.П., Зубець М.В., Віннічук Д.Т., Петренко А.П., 1997; Штомпель М.В., 2002), поліпшення продуктивних і племінних якостей тварин можливе лише при максимальному використанні висококласних плідників, здатних стійко передавати спадкові задатки потомству. Асканійська тонкорунна порода – одна з кращих порід світу вовно-мясного виробничого напрямку. З метою підвищення продуктивності і поліпшення якісних властивостей вовни маток даної породи схрещували з баранами породи австралійський меринос і на основі цього створено і апробовано (наказ по Мінсільгосппроду України № 8 від 01.07.1993 р.) таврійський внутріпородний тип асканійських тонкорунних овець.

Враховуючи те, що селекцію тварин у межах кожної породи найбільш ефективно здійснюють з використанням основних ознак, то вивчення їх успадковуваності, повторюваності і співвідносної мінливості залежно від генотипу та віку є необхідним для удосконалення системи оцінки.

У зв’язку з цим уточнення критеріїв і термінів відбору асканійських тонкорунних овець при чистопородному розведенні і схрещуванні з австралійськими мериносами є актуальним з практичної і теоретичної точок зору.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи проблемної лабораторії генетики і селекції овець кафедри технології виробництва продукції свинарства та вівчарства Національного аграрного університету за темою: “Розробити нову генетико-популяційну систему оцінки, підбору і використання мериносів для селекційних цілей” (номер державної реєстрації 0101U003519).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – дати характеристику селекційно-господарських ознак продуктивності баранів-плідників племзаводу “Червоний чабан” та обґрунтувати доцільність їх використання при чистопородному розведенні асканійських тонкорунних овець і схрещуванні з австралійськими мериносами.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

оцінити баранів-плідників за показниками живої маси та складчастості шкіри;

– вивчити вовнову продуктивність баранів-плідників;

– дослідити показники фізико-технічних властивостей вовни баранів-плідників;

вивчити взаємозв’язок основних селекційних ознак у баранів- плідників;

встановити закономірності успадковуваності і повторюваності живої маси і настригу немитої вовни;–

визначити економічну ефективність використання баранів-плідників таврійського типу асканійських тонкорунних овець.

Об’єкт дослідження – барани-плідники асканійської тонкорунної породи, таврійського внутріпородного типу і породи австралійський меринос.

Предмет дослідження – селекційний процес, особливості динаміки селекційних ознак продуктивності баранів-плідників різного походження, фено- та генотипова характеристика продуктивних ознак плідників, вовнова продуктивність та якість вовни, генетико-популяційні параметри відбору.

Методи дослідження – зоотехнічні (визначення показників вовнової продуктивності та живої маси тварин); лабораторні (визначення фізико-технічних властивостей вовни), статистичні (біометрична обробка результатів досліджень).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше охарактеризовано селекційно-господарські ознаки продуктивності баранів-плідників різного походження: асканійської тонкорунної, породи австралійський меринос і таврійського внутріпородного типу. Виявлено найбільш перспективні для подальшої селекції ознаки продуктивності баранів-плідників – настриг і вихід митої вовни, колір жиропоту, характер звивистості і довжина вовни. Обгрунтовано необхідність проведення заключного відбору плідників за ознаками їх власної продуктивності у віці 2 роки.

Практичне значення одержаних результатів. Цілеспрямована селекція за обґрунтованим комплексом ознак поліпшує у баранів таврійського типу настриг і вихід чистого волокна відповідно на 1,34 кг і 12,6 %; збільшує довжину штапелю – на 1,4 см, питому вагу тварин з білим і світлим жиропотом – на 35,6 %; зменшує кількість поту у вовні – на 7,4 %, тонину вовни на 1,3 мкм. Значно поліпшено захисні властивості руна: зменшився вміст мінеральних домішок у вовні на 4,2 %, та ступінь забруднення зовнішньої і внутрішньої зони штапелю відповідно на 9,6 % і 4,4 %, що позначається на економічних показниках галузі. Результати наукових досліджень впроваджено в племінному заводі “Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто зібрано та опрацьовано вихідний матеріал, досліджено живу масу, настриг вовни в немитому та митому волокні, проведено лабораторні дослідження вовни, обробку і узагальнення експериментальних даних, сформулювано висновки і пропозиції виробництву, підготовлено матеріали для публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи оприлюднені на 3–х наукових конференціях професорсько-викладацького складу Національного аграрного університету (1997–1999 рр.), на міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми зооінженерії та шляхи її вирішення”, присвяченій 50-річчю від дня заснування зооінженерного факультету Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (Львів, 1999), міжнародній ювілейній науково-практичній конференції “Сучасний стан і перспективи розвитку селекції сільськогосподарських тварин”, присвяченій 90-річчю від дня народження М.А. Кравченка (Київ, 1999), науково-виробничій конференції “Нове в селекції, генетиці та біотехнології тварин” (Інститут розведення і генетики тварин УААН, 2002), міжнародній науково-практичній конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи”, присвяченої 90-річчю від дня народження Д.Г. Степанова і 85-річчю Подільської державної аграрно-технічної академії (Кам’янець-Подільський, 2004), міжнародній науково-практичній конференції “Новые технологии в производстве и переработке продукции овцеводства” (Асканія-Нова, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 6 – у фахових наукових журналах і збірниках, 3 – у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи: Дисертаційна робота викладена на 139 сторінках комп’ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, методики досліджень, результатів досліджень, їх аналізу і узагальнення, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел літератури і додатків. Робота містить 32 таблиці, 1 рисунок і 3 додатки. Список використаної літератури включає 250 найменувань, в тому числі 23 – іноземною мовою.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Роботу виконано в племзаводі “Червоний чабан” Каланчацького району Херсонської області. Використано матеріали первинного зоотехнічного обліку цього господарства. Дослідження проведено на дворічних баранах-плідниках різного походження. В асканійській тонкорунній породі відібрано дві групи баранів-плідників: перша – тварини, що використовувались до початку схрещування з австралійськими мериносами, друга – чистопородні асканійські барани, що використовувались у початковий період створення таврійського типу овець. Австралійські мериноси згруповано з урахуванням походження за племінними стадами. Барани-плідники таврійського типу – з урахуванням “кровності” тварин за австралійським мериносом. Загальну схему досліджень наведено на рис. 1.

Рис. 1 Схема досліджень

Тварин кожної групи оцінено за показниками живої маси, настригу немитої і чистої вовни, виходу чистого волокна, коефіцієнта вовновості, довжиною штапелю, кольору жиропоту, складчастості шкіри, щільності руна, звивистості вовни

Експериментальні дослідження проведено в лабораторії генетики і селекції овець кафедри технології виробництва продукції свинарства та вівчарства НАУ. Тонину вовни визначали мікроскопічним методом за допомогою мікрометра окулярного МОВ–115х. Вміст жиру і поту у вовні шляхом екстрагування вовни в апаратах Сокслета за методикою Е.И. Лихачевой и др. (1979). Вміст домішок і вологи вивчено шляхом промивання і подальшого висушування зразків в кондиційних апаратах і сушильних шафах, особливості будови руна – за ступенем проникнення домішок між штапелями та в глибину пучка волокон. Лінійкою виміряно довжину зістриженого штапелю і кількість звивин на 1 см довжини штапелю. Окомірно за допомогою еталонів встановлено колір жиропоту та форму звивистості. Крім показника вмісту жиру в постійній масі чистої незнежиреної вовни, визначено вміст жиру в постійній масі немитої вовни і відсоток жиру від постійної маси чистої вовни, відношення піт:жир. У межах кожної з груп баранів-плідників за ознаками продуктивності генетико-популяційними методами визначено такі параметри: середні арифметичні, коефіцієнти варіації, середні квадратичні відхилення, коефіцієнти кореляції між основними селекційними ознаками (Плохинский Н.А., 1969; Рокицкий П.Ф., 1974).

Коефіцієнти успадковуваності і повторюваності настригу вовни і живої маси овець визначено дисперсійним методом за відношенням сум квадратів і співставленням розкладених варіанс за Н.А. Плохинским (1969) та врахуванням повторюваності модельної варіанти за методикою Н.Н. Колесника и др. (1967).

Результати досліджень опрацьовано методами варіаційної статистики (Плохинский Н.А., 1969) з використаням програми “Statistica для Windows.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Жива маса. Жива маса асканійських баранів-плідників у середньому становила 116,1 кг, що на 10,6 кг або 9,1 % більше, ніж у австралійських мериносів (табл. 1). За цією ознакою тварини таврійського типу переважають австралійських мериносів – на 7,8 кг або 7,4 % (Р>0,99). Це перевищення досягнуто як за рахунок схрещування (5,2 кг або 66,7 %), так і за рахунок селекцї (2,5 кг або 33,3 %). Проте плідники нового типу поступаються асканійським баранам старого заводського типу на 2,5 кг (2,2 %). Виявлено тенденцію до зниження живої маси баранів-плідників асканійської тонкорунної породи при використанні австралійських мериносів, що підтверджує величина рангової кореляції (-0,800±0,424) між середньою живою масою баранів таврійського типу та їх “кровністю” за австралійським мериносом.

Коефіцієнт вовновості. У асканійських тонкорунних овець коефіцієнт вовновості на 22,6 г (26,7 %) менший, ніж в австралійських мериносів. У тварин таврійського типу підвищення коефіцієнта вовновості порівняно з асканійською породою становить 13,2 г , що досягнуто за рахунок схрещування – 11,3 г або 85,6 %, і селекції – 1,9 г або 14,4 %. Про це в певній мірі свідчить відсутність рангової кореляції (+0,2000,693) між величиною середніх показників коефіцієнта вовновості і підвищення “кровності” за австралійським мериносом. Селекційні можливості поліпшення коефіцієнта вовновості не використані повною мірою тому, що при відборі баранів в багатьох випадках надавали перевагу живій масі тварин як одній з визначальних породних ознак асканійських тонкорунних овець. Максимальні показники живої маси (130–150 кг) і коефіцієнта вовновості (119–133 г) баранів-плідників таврійського типу свідчать про значний генетичний потенціал тварин стада племзаводу “Червоний чабан” за цими ознаками та можливостями поєднання високої м’ясної і вовнової продуктивності овець.

Таблиця 1– Жива маса і коефіцієнт вовновості баранів-плідників

різного походження

Походження

тварин | nЖива маса, кг | Коефіцієнт вовновості, г

Х Sх | Х Sх

Асканійська тонкорунна порода овець

Перша група | 206 | 116,70,57 | 61,00,75

Друга група | 87 | 114,7 1,30 | 64,20,75

У середньому | 293 | 116,40,66 | 61,90,77

Порода австралійський меринос

Стадо “Анама” | 10 | 114,93,89 | 77,84,49

Те ж “Кунонг” | 5 | 104,46,61 | 88,18,79

-?- “Хеддон Ріг” | 4 | 97,25,75 | 99,68,86

Інші стада | 7 | 98,73,46 | 85,36,30

У середньому | 26 | 105,82,73 | 84,53,39

Таврійський тип асканійських мериносів

АМ до 25 % | 44 | 113,81,70 | 76,31,57

Те ж 26–50 % | 159 | 114,70,82 | 75,41,08

-?- 51–75 % | 198 | 112,90,88 | 74,11,00

-?- 76 % і більше33 | 112,32,33 | 77,02,77

У середньому | 434 | 113,60,56*** | 75,10,66***

Примітки: АМ – порода овець австралійський меринос.

*** Р>0,999 порівняно з асканійською тонкорунною породою.

Складчастість шкіри. Барани-плідники породи австралійський меринос за часткою багатоскладчастих тварин (С+) переважають асканійських тонкорунних на 12,1 %. У тварин таврійського типу, порівняно з асканійськими, питома вага багатоскладчастих особин на 15,2 % збільшилась. Це обумовлено тим, що малоскладчастих баранів при бонітуванні вибраковували, оскільки у них спостерігались суттєві недоліки вовнового покриву: короткововновість, сильна жиропітність, більша невирівняність вовни за тониною в штапелі і в межах руна. Підвищення частки багатоскладчастих тварин у таврійського типу пов’язано також і з більш вдалим поєднанням у баранів такого типу ознак вовнової і м’ясної продуктивності.

Настриг вовни та вихід чистого волокна. Барани таврійського типу за настригом немитої вовни поступаються асканійським тонкорунним на 1,2 кг або 7,5 % (табл. 2). Різноманітність індивідуальних показників настригу немитої вовни у таврійських баранів висока (Сv = 20,9 %).

Таблиця 2 – Вовнова продуктивність баранів-плідників різного походження

Походження

тварин |

nНастриг вовни, кг | Вихід чистого волокна,%Довжина вовни,

см | немитої | чистої | Х SхХ Sх | Асканійська тонкорунна порода | Перша група | 206 | 16,40,16 | 7,180,08 | 43,7 | 10,4 | Друга група | 87 | 15,20,32 | 7,210,15 | 47,4 | 10,7 | У середньому | 293 | 16,00,17 | 7,190,08 | 44,9 | 10,5 | Порода австралійський меринос | Стадо “Анама” | 10 | 14,60,60 | 8,940,49 | 61,3 | 12,2 | Те ж “Кунонг” | 5 | 14,30,97 | 9,200,57 | 64,3 | 11,6 | -?- “Хеддон Ріг”4 | 14,30,97 | 9,681,01 | 67,2 | 12,8 | Інші стада | 7 | 13,40,94 | 8,420,83 | 62,9 | 11,6 | У середньому | 26 | 14,10,45 | 8,420,83*** | 63,3 | 12,0 | Таврійський тип асканійських овець | АМ до 25 % | 44 | 15,90,45 | 8,680,20 | 54,3 | 11,6 | Те ж до 26-50% | 159 | 14,00,22 | 8,650,14 | 61,6 | 11,9 | -?- 51-75% | 198 | 15,10,24 | 8,360,13 | 55,5 | 12,0 | -?- до 76 % і більше | 33 | 15,70,54 | 8,650,32 | 55,2 | 11,9 | У середньому | 434 | 14,80,15*** | 8,530,09*** | 57,5*** | 11,9*** | *** Р>0,999 порівняно з асканійською породою

За виходом чистого волокна австралійські мериноси вірогідно переважають асканійських тонкорунних на 18,4 % (Р>0,999). Барани таврійського типу за цією ознакою займають проміжне положення і перевищують показники вихідного поголів’я асканійських тонкорунних овець на 12,6 %. Це досягнуто як завдяки схрещуванню (9,2 %), так і селекції (3,4 %).

Настриг чистої вовни. У баранів таврійського типу настриг чистої вовни на 1,34 кг більший, ніж у асканійських тонкорунних овець. Зростання настригу чистої вовни за рахунок застосування міжпородного схрещування становить 0,88 кг, або 65,7 %, збільшення настригу чистого волокна завдяки селекції становило 0,46 кг, або 34,3 %.

Дослідженнями встановлено, що із вивчаємих кількісних ознак вовнової продуктивності у баранів-плідників таврійського типу вагомо (13,3 %) збільшилась довжина штапелю. Перевищення над асканійськими тонкорунними баранами становить 1,4 см. Встановлена різниця є вірогідною. Закономірних змін довжини штапелю під час зростання “кровності” овець за австралійським мериносом не виявлено.

Колір жиропоту вовни. Серед асканійських тонкорунних баранів частка тварин з кремовим (небажаним) кольором жиропоту становила 73,0 % (табл.3). Незначна кількість тварин (9,6 %) мала чітку звивистість вовни.

Таблиця 3 – Колір жиропоту вовни у баранів-плідників різного походження

Походження

тварин |

nКолір жиропоту, % тварин | Дуже чітка звивистість, % тварин | білий і світлий | кремовий | Асканійська тонкорунна порода | Перша група | 206 | 23,4 | 76,6 | 6,8 | Друга група | 87 | 32,4 | 67,6 | 16,2 | У середньому | 293 | 26,1 | 73,9 | 9,6 | Порода австралійський меринос | Стадо “Анама” | 10 | 100– | 90,0 | Те ж “Кунонг” | 5 | 100– | 100 | -?- “Хеддон Ріг” | 4 | 100– | Інші стада | 7 | 71,4 | 28,6 | 100 | У середньому | 26 | 92,3 | 7,7 | 92,4 | Таврійський тип асканійських тонкорунних овець | АМ до 25 % | 44 | 52,4 | 47,6 | 15,9 | Теж до 26–50 % | 159 | 56,1 | 43,9 | 25,3 | -?- 51–75 % | 198 | 67,8 | 32,2 | 34,7 | -?-76 % і більше | 33 | 61,3 | 38,7 | 42,0 | У середньому | 434 | 61,7 | 38,3 | 29,9

У баранів таврійського типу збільшилась частка тварин з білим і світлим кольором жиропоту і зменшилась – з кремовим. Різниця за цими ознаками з асканійськими тонкорунними баранами становить 35,6 %. Тварини нового типу мали добре виражену звивистість, що перевищує показник асканійських тонкорунних овець на 20,3 %.

Густота вовни. При селекції овець племзаводу “Червоний чабан” за комплексом ознак власної продуктивності перевагу надавали довжині вовни, а не щільності руна. Аналіз результатів свідчить, що частка овець таврійського типу з підвищеною густотою вовни (“М+”) на 11,7 % менша, ніж у асканійських. При цьому встановлено збільшення кількості тварин з нормальною (“М”) щільністю руна на 0,9 % над цим показником у австралійських мериносів і на 11,8 % – асканійських овець. Це перевищення позитивно позначається на загальному характері будови руна і сприяє підвищенню настригу чистої вовни і виходу митого волокна.

Таким чином, аналізуючи показники вовнової продуктивності досліджуваних груп баранів-плідників різного походження, можна констатувати, що за всіма врахованими ознаками тварини таврійського типу мають вірогідну перевагу над чистопородними баранами асканійської тонкорунної породи. Це є результатом поєднання в племзаводі „Червоний чабан” схрещування асканійських овець з австралійськими мериносами і інтенсивного селекційного процесу, який включав оцінку і відбір тварин за ознаками, що визначають настриг чистої вовни, а не масу руна. Підвищення загального настригу вовни у овець таврійського типу зумовлено збільшенням її довжини та підвищенням густоти. Вовна стала більш вирівняна (Сv=8,1 %).

Тонина і звивистість вовни. Результати лабораторних досліджень показали, що в середньому тонина вовни у баранів-плідників асканійської тонкорунної породи становила 23,5 мкм, у австралійських мериносів – 25,4 мкм. У баранів таврійського типу порівняно з тваринами вихідної асканійської породи поліпшення становило 1,3 мкм або 5,5 % (табл. 4).

У баранів таврійського типу на 1 см довжини штапелю було в середньому 3,9 звивини, що на 2,2 або 36,1 % менше, ніж у асканійських овець. Перевищення за цією ознакою над середнім показником по групі австралійських мериносів становить 0,5 звивини або 14,7 %, (Р>0,99). Це свідчить про значну зміну типу вовнового покриву баранів-плідників за характером звивистості штапелю.

Таблиця 4 – Тонина і звивистість вовни баранів-плідників різного походження

Походження

тварин |

nТонина вовни, мкм | Кількість звивин на 1 см довжини штапелю

Х Sх | Сv, % | Х Sх

Асканійська тонкорунна порода

Перша група | 30 | 23,40,41 | 9,7 | 6,30,24

Друга група | 18 | 23,70,57 | 10,2 | 5,80,28

У середньому | 48 | 23,50,35 | 10,4 | 6,10,19

Порода австралійський меринос

Стадо “Анама” | 10 | 25,60,71 | 8,8 | 3,40,15

Те ж “Кунонг” | 3 | 25,41,37 | 9,3 | 3,40,42

-?- “Хедон Ріг” | 4 | 23,10,88 | 7,6 | 4,20,38

Інші стада | 5 | 26,80,83 | 6,9 | 3,30,26

У середньому | 22 | 25,40,53 | 9,8 | 3,40,17

Таврійський тип асканійських овець

АМ до 25 % | 11 | 25,90,63 | 8,1 | 3,50,16

Те ж до 26-50 % | 45 | 25,30,34 | 9,1 | 3,80,11

-?- до 51-75 % | 66 | 24,40,22 | 7,2 | 3,90,12

-?- 76 % і більше | 13 | 24,40,59 | 8,7 | 4,20,23

У середньому | 135 | 24,80,17*** | 8,1 | 3,90,06***

*** Р>0,999 порівняно з асканійською породою

Вміст жиру у вовні. За результатами лабораторних досліджень встановлено, що відношення жиру до постійної маси чистої вовни зменшилося у овець таврійського типу порівняно з вихідним варіантом на 1,2 %; показник жиру від постійної маси чистої незнежиреної вовни зменшився на 1,6 %. За відсотком жиру в постійній масі немитої вовни зменшення становить 1,3 % (табл. 5). У цілому абсолютні показники зміни жиропоту невеликі і недостовірні. Це обумовлено тим, що загальний напрямок племінної роботи в стаді асканійських тонкорунних овець племзаводу “Червоний чабан” і в попередні роки був спрямований на збільшення виходу і настригу чистої вовни, поліпшення якісних властивостей руна, зменшення вмісту жиру у вовні. Відбір у цьому ж напрямку проводився теж і при схрещуванні з австралійськими мериносами.

Вміст поту і відношення піт:жир у вовні. Найвищі показники за вмістом поту у вовні і відношенням піт:жир мали вівці асканійської тонкорунної породи. Перевищення за цими ознаками порівняно з австралійськими мериносами становить відповідно 2,8 % і 0,39 одиниці (Р>0,999). Кількість поту у вовні баранів таврійського типу зменшилась на 7,4 %.

Схожа закономірність спостерігається також за відношенням піт:жир. Цей показник зменшився на 0,30 одиниці. За взятими ознаками кращі барани-плідники таврійського типу відповідають світовим вимогам до мериносової вовни.

Таблиця 5 Вміст жиру та поту у вовні баранів-плідників різного походження

Походження

тварин | n |

Вміст жиру в незнежиреній вовні, % | Вміст жиру в немитій

вовні, % | Відсоток жиру в чистій вовні, % | Вміст поту в немитій вовні, % | Відно-шення піт:жир | Х Sх | Х Sх | Х Sх | Х Sх | Х Sх | Асканійська тонкорунна порода | Перша група | 30 | 28,11,20 | 23,30,83 | 37,41,55 | 16,20,76 | 0,700,03 | Друга група | 18 | 26,81,63 | 22,21,12 | 35,61,81 | 14,00,71 | 0,630,03 | У середньому | 48 | 27,61,06 | 22,90,78 | 36,71,28 | 15,40,55 | 0,670,02 | Порода австралійський меринос | Стадо “Анама” | 10 | 25,41,58 | 21,51,27 | 33,52,94 | 6,20,42 | 0,290,02 | Те ж “Кунонг” | 3 | 24,62,60 | 20,22,30 | 34,14,22 | 5,80,83 | 0,270,05 | -?-“Хеддон Ріг” | 4 | 23,82,00 | 18,81,94 | 29,42,94 | 4,90,65 | 0,250,03 | Інші стада | 5 | 27,31,91 | 22,91,99 | 36,82,74 | 6,50,70 | 0,200,04 | У середньому | 22 | 25,51,09 | 21,20,96 | 33,91,63 | 5,90,31 | 0,280,02 | Таврійський тип асканійських овець | АМ до 25 % | 11 | 27,51,22 | 23,91,09 | 36,32,01 | 9,20,63 | 0,400,02 | Те ж 26–50 % | 45 | 24,30,95 | 20,30,71 | 33,51,17 | 7,20,21 | 0,350,01 | -?- 51–75 % | 66 | 26,90,75 | 21,80,58 | 34,91,01 | 8,50,18 | 0,390,01 | -?- 76 % і більше | 13 | 27,11,50 | 23,01,42 | 36,12,22 | 8,30,58 | 0,360,03 | У середньому | 135 | 26,00,53 | 21,60,42 | 34,50,71 | 8,00,16*** | 0,370,01*** | *** Р>0,999 порівняно з асканійською породою

Захисні властивості руна. Встановлено, що за вмістом домішок у постійній масі немитої вовни найкращі показники мали австралійські мериноси (табл. 6), які перевершували асканійських тонкорунних баранів на 6,9 % (Р>0,999). У таврійського типу за цим показником зменшення порівняно з асканійською породою становить 4,2 %.

У баранів таврійського типу встановлено вірогідно меншу забрудненість зовнішньої (на 9,6 %) і вутрішньої (на 4,4 %) зон штапелю, що підтверджує високі захисні властивості жиропоту вовни.

Результати лабораторних досліджень свідчать, що крім суттєвого зменшення вмісту поту у вовні овець таврійського типу в ній переважають світлі кольори жиропоту, що відповідає напряму селекції мериносів. Таким чином, збільшення виходу чистого волокна, поліпшення якісних і технологічних властивостей вовни слід вважати результатом цілеспрямованого відбору баранів-плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи.

Таблиця 6 – Вміст домішок і ступінь забруднення штапелю вовни

баранів-плідників різного походження

Походження

тварин | n | Вміст домішок в постійній масі немитої вовни, % | Забруднення , %

зовнішньої зони штапелю | внутрішньої зони штапелю

ХSх | ХSх | ХSх

Асканійська тонкорунна порода

Перша група | 30 | 17,50,78 | 54,51,18 | 26,30,62

Друга група | 18 | 15,10,76 | 47,31,52 | 25,00,84

У середньому | 48 | 16,30,64 | 51,81,05 | 25,80,61

Порода австралійський меринос

Стадо “Анама” | 10 | 10,40,76 | 39,41,59 | 16,60,81

Те ж “Кунонг” | 3 | 9,20,99 | 40,42,70 | 16,11,57

-?- “Хедон Ріг” | 4 | 8,80,64 | 32,32,57 | 10,31,05

Інші стада | 5 | 8,00,56 | 40,32,43 | 15,41,02

У середньому | 22 | 9,40,34 | 38,41,20 | 15,20,61

Таврійський тип асканійських овець

АМ до 25 % | 11 | 11,80,75 | 41,91,86 | 21,20,72

Те ж 26–50 % | 45 | 11,80,33 | 41,50,93 | 21,10,51

-?- 51–75 % | 65 | 12,20,32 | 43,90,88 | 22,50,41

-?- 76 %і більше | 13 | 13,20,83 | 42,11,84 | 20,30,58

У середньому | 135 | 12,10,22*** | 42,20,56*** | 21,40,27***

*** Р>0,999 порівняно з асканійською породою

Кореляція між основними господарсько корисними ознаками баранів-плідників. У тварин асканійської тонкорунної породи і баранів породи австралійський меринос між живою масою і настригом немитої вовни встановлено позитивну кореляцію, відповідно 0,15 і 0,26.

У тварин породи австралійський меринос порівняно з асканійськими баранами спостерігається значно більша від’ємна кореляція між живою масою і виходом чистого волокна (-0,45…-0,28 проти -0,12…-0,04), живою масою і коефіцієнтом вовновості (-0,60…-0,63 проти -0,39…-0,25), а також встановлено високу позитивну залежність між настригом немитої і чистої вовни (0,62…0,74 проти 0,53…0,66). Висока кореляція між масою руна і настригом митої вовни вказує на можливість використання при селекції овець на вовнову продуктивність масового відбору за настригом немитої вовни. Але для підвищення точності оцінки відбір баранів-плідників слід вести за настригом вовни в митому стані. Коефіцієнт вовновості слід використовувати для відбору з числа тих тварин, які поєднують високу вовнову продуктивність з більшою живою масою.

У тварин таврійського типу між живою масою і настригом немитої вовни встановлено позитивну кореляційну залежність: від 0,109 (Р<0,90) до 0,316 (Р>0,999). Величина і характер кореляції між дослідженими ознаками свідчить, що високих показників вовнової продуктивності можливо досягти тільки від великих тварин. Але прямої відповідності тут немає, оскільки жива маса і настриг чистої вовни мають різноманітні кореляційні зв’язки з іншими ознаками, які визначають загальний рівень м’ясної і вовнової продуктивності овець.

Так, між живою масою і довжиною штапелю у баранів таврійського типу існує тенденція до залежності різної за напрямком. Вона коливається в межах від -0,146 до 0,099. Така ж тенденція спостерігається і між живою масою та виходом чистого волокна (від -0,197 до 0,047). Коефіцієнти кореляції між цими ознаками за величиною низькі і статистично недостовірні. Більш чітка від’ємна кореляція спостерігається між живою масою і коефіцієнтом вовновості – від -0,170 до -0,304 (Р>0,999) та між настригом немитої вовни і виходом чистого волокна – від -0,210 (P>0,99) до -0,378 (P>0,95).

Порівняно з живою масою кореляційна залежність настригу чистого волокна з різними ознаками вовнової продуктивності баранів-плідників таврійського типу має більш чіткий характер. Настриг чистої вовни позитивно корелює з виходом чистого волокна – від 0,309 (Р>0,999) до 0,419 (Р>0,95) та довжиною вовни – від 0,141 до 0,488 (Р>0,99).

У баранів таврійського типу існує висока позитивна (Р>0,999) залежність між настригом чистої вовни і коефіцієнтом вовновості (від 0,713 до 0,895). Встановлений тісний позитивний зв’язок (Р>0,999) між настригом чистої і немитої вовни на рівні 0,602 до 0,876 свідчить про можливість результативної селекції за цими параметрами продуктивності.

Успадковуваність і повторюваність живої маси та настригу немитої вовни. Показники успадковуваності цих двох господарсько корисних ознак у асканійських баранів практично не відрізняються від відповідних показників австралійських мериносів (табл. 7).

У тварин таврійського типу, порівняно з асканійською породою і австралійськими мериносами, спостерігається загальна тенденція до зростання коефіцієнтів успадковуваності. Встановлено, що величина успадковуваності живої маси і настригу вовни за відношенням дисперсій становить відповідно 0,216 з коливанням від 0,179 до 0,270 і 0,614 з коливанням від 0,454 до 0,692. При використанні варіанс ці параметри складають відповідно 0,136 з коливанням від 0,130 до 0,145 та 0,396 з коливанням від 0,287 до 0,568.

Таблиця 7 Успадковуваність живої маси і настригу вовни

Походженя баранів-плідників | Групи тварин | Жива маса | Настриг вовни

h2ssh2у2 | h2ss | h2у2

Асканійська порода | 1 | 0,208 | 0,135 | 0,549 | 0,287

Те ж | 2 | 0,244 | 0,133 | 0,644 | 0,389

Австралійський меринос | 1 | 0,201 | 0,133 | 0,592 | 0,449

Те ж | 2 | 0,194 | 0,133 | 0,692 | 0,568

Таврійський тип | 1 | 0,179 | 0,136 | 0,636 | 0,523

Те ж | 2 | 0,221 | 0,145 | 0,662 | 0,426–

“– | 3 | 0,270 | 0,130 | 0,679 | 0,522–

“– | 4 | 0,211 | 0,142 | 0,454 | 0,349

Разом | 0,216 | 0,136 | 0,614 | 0,396

Успадковуваність не повязана з абсолютним рівнем продуктивності тварин, а має відношення тільки до різноманітності тварин за продуктивністю. Висока успадковуваність ознак дозволяє збільшувати продуктивність тварин за рахунок відбору. Встановлені показники успадковуваності настригу немитої вовни і живої маси свідчать про різноманітність баранів за власною продуктивністю, що виявилась впродовж п’яти років.

Коефіцієнти повторюваності за відношенням дисперсій (Wss) та при використанні варіанс (Wу2), складають за живою масою відповідно – 0,667 з коливанням від 0,548 до 0,773 і 0,587 з коливанням від 0,463 до 0,725; за настригом вовни – 0,185 з коливанням від 0,156 до 0,236 і 0,130 з коливанням від 0,101 до 0,176 (табл.8).

Такі показники повторюваності свідчать про значно більшу вікову різноманітність баранів за живою масою, ніж за настригом немитої вовни.

Висока повторюваність (0,6–0,8) модельної варіанти живої маси і настригу вовни, яка спостерігається з 2-річного віку баранів-плідників, вказує на можливість їх відбору за даними продуктивності у цьому віці. Висока повторюваність середніх настригів немитої вовни і живої маси овець у дворічному віці свідчить про те, що в ці і в наступні за ними роки частіше досягається максимальний рівень продуктивності досліджуваних тварин. Максимальний рівень продуктивності овець у конкретних умовах визначається як індивідуальним розвитком організму, так і в результаті реалізації спадкових задатків господарсько корисних ознак тварин у процесі онтогенезу.

Таблиця 8 Повторюваність живої маси і настригу вовни

Походженя баранів-плідників | Групи тварин | Жива маса | Настриг вовни

WssWу2 | Wss | Wу2

Асканійська порода | 1 | 0,668 | 0,565 | 0,156 | 0,130

Те ж | 2 | 0,548 | 0,463 | 0,173 | 0,141

Австралійський меринос | 1 | 0,773 | 0,654 | 0,156 | 0,134

Те ж | 2 | 0,745 | 0,587 | 0,236 | 0,176

Таврійський тип | 1 | 0,755 | 0,725 | 0,207 | 0,106

Те ж | 2 | 0,646 | 0,629 | 0,189 | 0,121–

“– | 3 | 0,587 | 0,524 | 0,174 | 0,132–

“– | 4 | 0,612 | 0,551 | 0,192 | 0,101

Разом | 0,677 | 0,587 | 0,185 | 0,130

Не встановлено суттєвих відмінностей у величині коефіцієнтів успадковуваності і повторюваності вивчаємих ознак залежно від походження тварин. У цілому спостерігається значно більша (майже в 3 рази) різноманітність баранів за настригом вовни, порівняно з живою масою. Вони мають меншу онтогенетичну скороспілість за живою масою, порівняно з настригом немитої вовни. Генофонд таврійських мериносів має значні можливості удосконалення овець за показниками вовнової і м’ясної продуктивності.

Порівняно з асканійськими тонкорунними вівцями використання таврійських баранів-плідників забезпечує підвищення настригу чистої вовни на 0,27 кг. Економічний ефект від реалізації вовни становить 3,18 грн на вівцю за рік.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу фено- та генотипових параметрів ознак продуктивності баранів-плідників обгрунтовано доцільність їх відбору у 2-річному віці при чистопородному розведенні порід австралійський меринос та асканійська тонкорунна і їх схрещуванні при створенні таврійського типу овець.

2. В процесі схрещування баранів породи австралійський меринос з асканійськими тонкорунними матками відмічено зменшення у їх потомків таврійського типу живої маси на 9,1 % та підвищення (Р>0,999) настригу чистої вовни на 18,6 %, виходу чистого волокна в абсолютному визначені – на 12,6 %, довжини вовни – на 13,3 %, коефіцієнта вовновості – на 21,3 %.

3. За рахунок використання австралійських мериносів на асканійських тонкорунних матках у баранів таврійського типу досягнуто поліпшення тонини вовни на 5,5 %, та зменшення вмісту жиру – на 1,3-2,2 %, вмісту поту – на 7,4 % і відношення піт:жир – на 0,30 одиниці.

4. У баранів таврійського типу залежно від частки “кровності” за австралійським мериносом коефіцієнти кореляції між живою масою та настригом немитої вовни становляь 0,109...0,316. Між живою масою і настригом чистої вовни кореляція коливається від 0,091 до 0,293.

5. У баранів таврійського типу порівняно з асканійськими посилюється кореляційний зв’язок між довжиною штапелю і настригом вовни (від 0,141 до 0,488) та виходом чистої вовни (від 0,229 до 0,519).

6. У баранів таврійського типу кореляційний зв’язок між виходом чистого волокна і настригом немитої вовни зворотній – (-0,378…-0,210), а позитивний – між виходом чистого волокна та настригом чистої вовни (0,309…0,471) і коефіцієнтом вовновості – (0,357…0,503).

7. Виявлено високу позитивну кореляцію між настригом чистої вовни і коефіцієнтом вовновості (0,713…0,895), настригом чистої та немитої вовни (0,602…0,876) і середню – між настригом чистої вовни та виходом чистого волокна (0,309…0,471). Настриг чистої вовни є основною ознакою при селекції баранів таврійського типу асканійської тонкорунної породи.

8. Встановлено, що у баранів таврійського типу між настригом чистої і немитої вовни кореляційний зв’язок прямий, що вказує на можливість використання при селекції на вовнову продуктивність масового відбору за настригом немитої вовни. Коефіцієнт вовновості можна використовувати для відбору тварин, які поєднують високу вовнову продуктивність з більшою живою масою.

9. Коефіцієнти успадковуваності живої маси і настригу вовни у середньому становлять 0,136-0,216 і 0,396-0,614. Повторюваність живої маси складає 0,587-0,667, настригу вовни – 0,130-0,185. Суттєвих відмінностей у величинах коефіцієнтів успадковуваності і повторюваності залежно від генотипу тварин не встановлено.

10. Висока вікова повторюваність живої маси (0,8) та середня – настригу немитої вовни (0,6), яких досягають барани-плідники у віці 2 роки, вказує на доцільність проведення ефективного відбору тварин за врахованими ознаками у цьому віці.

Пропозиції виробництву

Баранів-плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи доцільно відбирати у 2-х річному віці за настригом чистої вовни, довжиною штапелю і виходом чистого волокна. Селекційно-племінну роботу з вирощування баранів-плідників спрямувати на одержання тварин з наступними бажаними параметрами продуктивності: жива маса – не менше 120 кг, настриг чистої вовни – 10-12 кг, довжина вовни – 12-13 см.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Веланська (Богданова) Н.В. Вміст і відношення піт:жир у вовні баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньопородного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини. – Львів, 1999. –Вип. 3. – Ч. II. – С. 159–160.

2. Штомпель М.В., Веланська (Богданова) Н.В. Тонина і звивистість вовни баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутріш-ньопородного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 1999. – Вип. 19.– С. 146–150. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

3. Штомпель М.В., Веланська (Богданова) Н.В. Довжина вовни баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньопородного типу і породи австралійський меринос //Таврійський науковий вісник. – Херсон, 1999. – Вип. 11. – Ч. 1. – С. 177–179. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

4. Веланська (Богданова) Н.В. Вміст жиру у вовні баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньо-породного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Національного