Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Бабчинська Олена Іванівна

УДК: 911.375.5 (477.4)

Просторово-часовий аналіз структури

і динаміки приміських ландшафтів

Східного Поділля

11.00.11 – конструктивна географія і раціональне

використання природних ресурсів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор географічних наук, професор Денисик Григорій Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідуючий кафедрою фізичної географії |

Офіційні опоненти: | доктор географічних наук, головний науковий співробітник Барановський Володимир Андрійович, Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом картографічного моделювання розвитку і розміщення продуктивних сил України;

кандидат географічних наук, старший науковий співробітник Петренко Олег Миколайович, Інститут географії НАН України, старший науковий співробітник відділу ландшафтознавства |

Провідна установа: | Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерства освіти і науки України, географічний факультет, м. Львів. |

Захист відбудеться „28березня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90, географічний факультет, ауд. 212

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий „20лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор географічних наук, професор С.І.Іщук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З 90-х років ХХ ст. в Україні спостерігається тенденція розвитку субурбанізації. Вона проявляється у значному рості темпів забудови приміських зон, особливо великих та середніх міст, збільшенні у приміських зонах кількості населення та робочих місць. Це призводить до зростання інтенсивності природокористування у приміських зонах. За таких умов стратегія природокористування повинна бути зорієнтована не стільки на зниження антропогенного навантаження, скільки на його раціональний просторовий розподіл. Разом з тим, у сучасних ландшафтознавчих дослідженнях складної системи “місто –приміська зона”, “місто – прилеглі ландшафти” увага звертається лише на першу складову (М.М. Койнов, 1964; Я.Р. Дорфман, 1966; Л.І. Воропай, 1982; І.С. Круглов, 1992; О.Ю. Дмитрук, 1996; Г.І. Денисик, 1998; Ю.В. Яцентюк, 2004 та ін.); приміській зоні належної уваги не приділено. Лише частково лісівниками та екологами досліджуються окремі смуги – лісопаркова та лісогосподарська (зелена підзона). Для розробки раціональної стратегії природокористування у приміських зонах необхідні комплексні, ландшафтознавчі дослідження. З одного боку, цього вимагає загострення екологічних процесів у приміських зонах, а з іншого – реальність втілення в практику господарювання результатів дослідження.

До певної міри це вплинуло на вибір регіону дослідження – приміської зони Вінниці. Тут на порівняно невеликій площі, спостерігається значна різноманітність не лише природних умов, але й господарської діяльності, що призводить до формування складної та мало дослідженої природно-господарської системи, за багатьма ознаками характерної не лише для Поділля, але й для України. Ландшафтознавчі дослідження допоможуть у вирішенні проблем оптимізації приміської зони Вінниці та інших міст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського “Регіональне антропогенне ландшафтознавство: теорія і практика” та є складовою загальної науково-дослідної теми цього ж університету “Збереження навколишнього середовища та сталий розвиток”. Матеріали дослідження використані також при виконанні госпдоговірних тем Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – визначення

чинників формування, особливостей та закономірностей функціонування

приміської зони Вінниці, аналіз її ландшафтної структури, розробка основних напрямів оптимізації та раціонального природокористування. У відповідності до зазначеної мети були сформульовані та вирішені такі завдання:

доповнити та удосконалити теоретико-методологічні засади дослідження приміських зон;

виявити і систематизувати основні чинники формування та функціонування приміських зон; проаналізувати процес антропогенізації натуральних компонентів та ландшафтних комплексів у їх межах;

провести історико-ландшафтознавчий аналіз головних етапів формування приміської зони Вінниці та виявити просторово-часові зміни структури її ландшафтів;

проаналізувати сучасну структуру та особливості функціонування антропогенних ландшафтів приміської зони Вінниці, визначити її місце у системі географічного районування;

визначити напрями оптимізації ландшафтів приміської зони Вінниці, прогнозувати їх розвиток до 2050 року.

Об’єктом дослідження є натуральні, натурально-антропогенні та антропогенні ландшафти приміської зони Вінниці різного ієрархічного рівня й структурної організації.

Предметом дослідження є історико-географічний аналіз чинників, процесів і закономірностей формування та функціонування антропогенних ландшафтів приміської зони Вінниці, напрями їх оптимізації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає концепція взаємодії суспільства і природи – тісно пов’язаних між собою складових географічної оболонки, що динамічно розвиваються у просторі і часі. Теоретично-методичною базою стало вчення про антропогенні ландшафти, основи якого закладено в працях вітчизняних та зарубіжних вчених Ф.М. Мількова, В.С. Преображенського, П.Г. Шищенка, В.О. Ніколаєва, Л.І. Воропай, Г.І. Швебса, В.М. Пащенка, М.Д. Гродзинського, І.П. Ковальчука, В.О. Шевченка, В.А. Барановського, Г.І.Денисика, О.Ю.Дмитрука та ін. В процесі дослідження, як головні, застосовувались конструктивно-науковий ландшафтознавчий підхід та принципи історизму і природно-антропогенного сумісництва.

Основними методами дослідження, окрім польових, постали історико-ландшафтознавчий, історико-генетичних рядів карт, порівняння натуральних аналогів, моделювання та районування.

В основу роботи покладено матеріали багаторічних (1998 – 2004 рр.) польових експедиційних досліджень автора. Використано фондові матеріали різноманітних державних установ і організацій, а також кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені дослідження приміських ландшафтів дали можливість отримати нові наукові результати: поглиблено та удосконалено теоретичні й методичні основи дослідження антропогенних ландшафтів приміських зон; визначено основні чинники формування приміських зон, досліджено вплив природних й суспільних законів та закономірностей на їх розвиток та функціонування; обґрунтовано періодизацію процесу формування та розвитку приміської зони Вінниці; здійснено аналіз просторово-часових змін натуральних компонентів і ландшафтних комплексів у її межах; досліджено сучасну структуру та особливості функціонування натурально-антропогенних та антропогенних ландшафтів приміської зони Вінниці, показано її місце у системі географічного районування; обґрунтовано напрями оптимізації приміської зони Вінниці та прогнозовано її розвиток у першій половині ХХІ ст.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження дало можливість всебічно проаналізувати специфіку формування і розвитку приміської зони Вінниці і як зразок може бути використано при вивченні приміських зон інших міст України. Матеріали дослідження ввійшли до звітів з науково-дослідних тем Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського “Збереження навколишнього середовища та сталий розвиток”, а також Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області. Розроблені карти й картосхеми, напрями оптимізації приміської зони Вінниці використовуються управлінням містобудування та архітектури м. Вінниці, обласним товариством охорони природи та іншими організаціями для науково-обґрунтованого формування екосистеми приміської зони Вінниці. Розроблені в дисертації теоретичні аспекти дослідження приміських зон та зібраний фактичний матеріал використовуються при викладанні курсів “Урбоекологія”, “Природнича географія Поділля”, “Фізична географія України”, „Географія Вінницької області” у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського та курсів “Екологія” і “Розміщення продуктивних сил” у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено польові дослідження, проаналізовано та систематизовано їх результати; укладено велико- і дрібномасштабні карти; доповнено і детальніше розроблено ряд аспектів теорії та методики їх вивчення ландшафтів приміських зон; здійснено історико-ландшафтознавчий аналіз формування приміської зони Вінниці, розвитку та функціонування її сучасних ландшафтів; розроблено основні напрями і заходи щодо оптимізації екосистеми приміської зони Вінниці.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались автором і обговорювались на наукових форумах регіонального, загальнодержавного та міжнародного рівнів, а саме: “Ландшафт як основа науки. Проблеми постнекласичних методологій” (Київ – Вінниця, 2000р); “Теоретические и прикладные аспекты оптимизации и рациональной организации ландшафтов” (Воронеж, 2001); “Антропогенні географія й ландшафтознавство у ХХ і ХХІ століттях” (Вінниця, 2003); “Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004); “Україна: географічні проблеми сталого розвитку” (Чернівці, 2004); щорічних звітних наукових конференціях викладачів природничо-географічного факультету й науково-методичних семінарах кафедри фізичної географії Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського (1999 – 2004 рр.) та Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ (2001-2004 рр.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом близько 4,3 д.а. З них два розділи (0,7 д.а.) у колективній монографії. Опубліковано 8 статей, 6 з яких – у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань.

Структура, обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 200 найменувань), 6-ти додатків(на 20-ти сторінках) . Обсяг дисертації 207 сторінок, з них 150 с. основного тексту, 55 рисунків, 6 таблиць.

Основний зміст роботи

1. Приміські зони в ландшафтознавчих дослідженнях: теорія і методи. При визначенні поняття „приміська зона” необхідно чітко розрізняти загальне й конкретне (індивідуальне) його значення.

З ландшафтознавчого (конкретного) погляду приміська зона – це складна просторово-часова система антропогенних ландшафтів, функціонування, структура і межі якої зумовлені особливостями розвитку міста й властивостями природних ландшафтів, що знаходяться під його впливом. У приміських зонах формуються притаманні лише їм ландшафти. Виокремлюється кілька підходів у їх пізнанні: як природно-антропогенних територіальних комплексів, де антропогенний покрив вивчається як аналог компонентів ПТК (І.С. Круглов, 1992), як сукупність класів антропогенних ландшафтів (Ю.Г. Тютюнник, 1991), як особливої категорії антропогенних ландшафтів, що формуються під впливом міста (Г.І.Денисик, 1999). На наш погляд „приміські ландшафти” своєрідне об’єднання усього різноманіття ландшафтних комплексів і господарських систем, що сформовані й функціонують під впливом міста.

Проблемою в процесі дослідження приміських зон є виділення ландшафтних меж, особливо зовнішньої та підзон. За основний критерій запропоновано взяти просторове розташування найбільш характерного для приміської зони класу антропогенних ландшафтів, а саме – рекреаційних. Звідси, приміська зона починається й закінчується там, де рекреаційні ландшафти починають переважати й стають фоновими

Дослідження приміських зон показує, що їх детальне пізнання неможливе без розгляду історії формування, вивчення характерних ознак розвитку окремих етапів, особливостей функціонування складної структури приміських ландшафтів протягом відповідного проміжку часу. У дисертації розглянуто формування приміських зон від античних часів до початку ХХІ ст. Такий підхід до вивчення приміських зон та їх ландшафтів передбачає аналіз впливу на них натуральних й антропогенних чинників. Ці тісно взаємопов’язані чинники діють у протилежних напрямах: антропогенні від міста до периферії, натуральні – навпаки. Разом вони утворюють складну антропогенну парагенетичну систему „місто - прилеглі ландшафти” або „місто – приміські зони”. Розвиток цих систем характеризується переважаючим впливом антропогенних чинників.

Парагенетична система „місто – приміська зона” - складне утворення, в межах якого виокремлюється три підсистеми (підзони): ближня, або внутрішня, середня, або перехідна, й зовнішня, або дальня. Ця парагенетична система розвивається під впливом тісної взаємодії як суспільних, так і природних законів і закономірностей (табл.1).

Таблиця 1

Взаємозв’язки між природними й суспільними законами й

закономірностями у приміських зонах

Природні закони, закономірності й принципи

Прояви та вплив на формування приміських зон Суспільні закони й закономірності

Закон зональності (диференціації) природи 1. Визначають: а) особливості просторово-часового розвитку (інтенсивність, тривалість, масштаби);

б) співвідношення між натуральними й антропогенними ландшафтами (їх класами й типами);

2. Формують: а) приміські зональні системи ведення господарства;

б) уклад приміського життя;

в) спеціалізацію приміської зони.

3. Сприяють: а) ускладненню структури;

б) збільшенню мозаїчності та різноманітності природно-господарських структур Закон територіальної спеціалізації (диференціації) діяльності людей

Принцип природно-антропогенного сумісництва 1. Формують: а) оптимальну функціональну структуру приміської зони; б) екологічну ситуацію.

2. Сприяють: а) розвитку чи занепаду приміської зони та її окремих складових; б) найбільш раціональному обміну речовиною, енергією та інформацією.

3. Встановлюють: а) кількісну динамічну рівновагу між природними й суспільними компонентами;

б) негативний та позитивний вплив природних і суспільних чинників. Закон територіальної пропорційності функціонування компонентів суспільно-географічного комплексу

Принцип комплексності 1. Сприяють: а) комплексному використанню природних й суспільних ресурсів; б) розумному об’єднанню можливостей природи й суспільства;

в) формуванню інтегральних ландшафтів.

2. Формують: а) раціональну ландшафтну й галузеву структури;

б) раціональні цикли життєдіяльності людей. Закон територіальної комплексності діяльності людини

Принцип історизму 1. Формують: а) глибоке уявлення (розуміння) тенденцій розвитку приміських зон;

2. Сприяють: а) пізнанню сучасної структури й особливостей функціонування приміських зон;

б) прогнозуванню їх розвитку. Принцип стадійності (послідовності етапів розвитку)

З цієї причини в дослідженні системи „місто-приміська зона” використовуються підходи, принципи й методи, притаманні як природничим, так суспільним наукам. Серед них найбільше значення мають принципи історизму, природно-антропогенного сумісництва, системності та комплексності, а також відповідні їм методи – історико-генетичних рядів, порівняння натуральних аналогів, аналізу кінцевих результатів, геохімічний тощо. Загальна схема дослідження природи й ландшафтів приміських зон показана на рис. 1.

2. Історико-ландшафтознавчий аналіз формування приміської зони Вінниці. З’ясовано, що в історії розвитку приміської зони етапи заселення та формування її території (меж) не завжди співпадають із змінами структури приміських ландшафтів. Виділено такі етапи формування приміської зони Вінниці: 1 - зародження (ХІV - перша половина ХVІ ст.); 2 – початкового розвитку (друга половина ХVІ – середина ХVІІ ст.), 3 – занепаду й часткового відродження (кінець ХVІІ – середина ХІХ ст.); 4 – нестабільного розвитку (кінець ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.); 5 – сучасного розвитку (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). Протягом цих етапів розвитку у приміській зоні Вінниці значно трансформовані усі природні компоненти (найбільше рослинний і тваринний, водні маси і ґрунти, менше складові клімату й поверхневі форми земної кори) та повністю ландшафтні комплекси. У просторово-часових змінах структури ландшафтів приміської зони Вінниці прослідковуються такі етапи: 1- початковий етап формування приміських ландшафтів (до ХVІІ ст.); 2 – етап нестабільного їх розвитку і функціонування (ХVІІ - середина ХІХ ст.); 3- етап активного формування антропогенних ландшафтів (друга половина ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.); 4 – етап розвитку сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці (90-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.). Неспівпадання етапів формування території приміської зони Вінниці та змін структури її (зони) ландшафтів пояснюється меншою динамічністю приміських ландшафтів у просторі й часі, що зумовлено дією на них двох протилежно направлених груп чинників: антропогенних і натуральних. Як наслідок у приміській зоні Вінниці сформувалась парагенетична система ландшафтів де перважають антропогенні – 87 %, натурально-антропогенні займають 12 %, натуральні – менше 1 %. Завдяки цьому, приміська зона Вінниці не “вписується” в жодну з існуючих схем адміністративного та географічного районувань, окрім, частково, природно-господарського (антропогенного) районування. Це закономірно, бо приміські зони, як складова парагенетичної антропогенної системи „місто – приміські ландшафти”, належать до іншої категорії ландшафтних комплексів, ніж фізико-географічні або географічні райони.

3. Сучасні ландшафти приміської зони Вінниці. Активне й різностороннє використання природних ресурсів й ландшафтних комплексів приміської зони Вінниці протягом шести століть призвело до повної антропогенної перетвореності її ландшафтів. Детально

проаналізовано структуру й особливості функціонування селитебних, сільськогосподарських, лісових й водних антропогенних, рекреаційних, промислових та інших ландшафтів, показана їх роль та значення у сучасному розвитку приміської зони Вінниці. Підрахунки ступеня антропогенної трансформації ландшафтів приміської зони Вінниці, проведені за методикою П.Г.Шищенка (1987), показали, що навіть у межах Лісостепових Полісь (тераси Південного Бугу й прадавні долини стоку льодовикових вод) він складає 6,97, а в лісопольовій частині 7,46. Цей показник значно вищий, ніж середній зональний (лісопольовий) та у межах Поділля: відповідно – 6,72 – 7,24.

Найдавнішими антропогенними ландшафтами у приміській зоні Вінниці є белігеративні й селитебні; фоновими до 70-х років ХХ ст. були – сільськогосподарські й лісові, зараз – рекреаційні; наймолодшими – промислові, водні, дорожні й рекреаційні. Разом з тим, до ролі та значення антропогенних ландшафтів у функціонуванні сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці необхідно підходити диференційовано, враховуючи сучасний стан, структуру та можливості розвитку їх у майбутньому. Так, в структурі сільськогосподарських 86% займають польові, а лісових – лісокультурні ландшафти. Вони в майбутньому стануть основою для подальшого розширення площ рекреаційних ландшафтів. В структурі водних антропогенних комплексів приміської зони Вінниці поступово зменшується роль та значення водосховищ, зростатиме роль ставків та спеціальних водойм (басейнів) рекреаційного призначення. Гірничопромислові та дорожні ландшафти приміської зони Вінниці у майбутньому суттєво доповнять й урізноманітнять приміські рекреаційні ландшафти. Усе разом показує, що у межах приміської зони Вінниці, хоча натуральні ландшафти й повністю трансформовані, створені на їх місці антропогенні дають можливість подальшого розвитку рекреації й формування рекреаційних ландшафтів. Без їх урахування раціональне використання природних ресурсів й ландшафтів приміської зони Вінниці, як і оптимізація тут несприятливих (зокрема й екологічних) процесів, буде проблематичною. Враховуючи це, розроблено заходи щодо оптимізації ландшафтної структури й несприятливих процесів усіх класів антропогенних ландшафтів з врахуванням їх подальшого, переважно, рекреаційного освоєння. Особлива увага звернена на рекреаційне освоєння водних та лісових антропогенних ландшафтів, а також не завжди придатних для цього гірничопромислових, що в другій половині ХХ ст. стали характерними для приміської зони Вінниці, зокрема у найбільш рекреаційно освоєній частині долини річки Південний Буг (рис.2).

Рис. 2. Перспективне рекреаційне освоєння Вітавських розробок граніту (проект)

Рекреаційні ландшафти. Рекультивовані кар’єрно-відвальні. Урочища: 1 – терасований гранітній уступ висотою 2-4 м з ґрунтосумішами на терасах під насадженнями берези повислої, ялини звичайної, декоративних кущів, 2 – глибока (15-25 м) водойма в кар’єрі для рекреації тренувань з різних водних видів спорту, 3 – насипний піщаний пляж, 4 – вирівняні гранітно-суглинисті поверхні відвалів з насадженнями каштану кінського, ялини сріблястої і звичайної, дубу червоного, берези і кущів акації, 5 – висока (3-5 м) гранітно-суглиниста дамба гідровідвалу з декоративними насадженнями, 6 – круті (25-30) гранітно-суглинисті схили відвалів з декоративними чагарниковими насадженнями, 7 – вирівняна поверхня супіщано-глинистого відвалу з неглибокими озерцями і атракціонами, 8 – оглядовий майданчик на вирівняній поверхні гранітно-суглинисто-каолінового відвалу з ґрунтосумішами під насадженнями декоративних кущів, газонами, 9 – прогулянкова алея на захисній дамбі з насадженнями липи серцелистої, фруктових дерев, 10 – рекультивовані гранітні кар’єри з молодими (10-15 років) насадженнями дубу і ялини звичайних.

Промислові і дорожні ландшафти: 11 – промислові майданчики, 12 – залізниця. Селитебні ландшафти: 13 – сільські надзаплавно-терасові.

Водні антропогенні ландшафти: 14 – обваловане з штучним островом, неглибоке (3,5 м) русло річки Південний Буг, 15 – неглибокі (1-1,5 м) канали струмків Вітава і Семенівський.

Сільськогосподарські ландшафти. Заплавні місцевості. Лучно-пасовищні урочища: 16 – перезволожені поверхні з лучно-болотними ґрунтами під різнотравно-болотною рослинністю, 17 – слабопокаті суглинисті поверхні з лучними ґрунтами під різнотравно-злаковою сінокісною рослинністю. Надзаплавно-терасові місцевості. Польові урочища: 18 – вирівняні лесові поверхні першої тераси з сірими деградованими лісовими ґрунтами під ґрунтозахисними сівозмінами, 19 – слабохвилясті лесові поверхні другої тераси з світло-сірими лісовими ґрунтами під польовими сівозмінами, 20 – рівні лесові поверхні з окультуреними світло-сірими лісовими ґрунтами під городами.

Лісові-антропогенні ландшафти. Заплавні місцевості. Лісокультурні урочища: 21 – водоохоронні прирічкові лісосмуги на лучних ґрунтах з вільхи, берези, лоху вузьколистого і акації білої. Надзаплавно-терасові місцевості. Урочища: 22 – хвилясті лесові поверхні другої тераси з світло-сірими лісовими ґрунтами під дубово-ялиновими насадженнями.

Межі ландшафтних комплексів. Натуральних: 23 – заплавного і надзаплавно-терасового типів місцевостей, 24 – урочищ. Рекреаційних: 25 – місцевостей „кам’янистий бедленд”, 26 – ландшафтних ділянок, 27 – урочищ.

Профіль району Вітавських розробок граніту 1 – ґрунти, 2 – лесоподібні суглинки, 3 – піски, 4 – каоліни, 5 – вивітрені граніти, 6 – граніти. Антропогенні ґрунтосуміші: 7 – каоліново-суглинисто-піщані, 8 – гранітно-каоліново-суглинисті, 9 – піщано-суглинисті, 10 – гранітно-лесові, 11 – вода, 12, 13, 14, 15 – штучні насадження, 16- штучне покриття (асфальт, бетон, камінь, щебінь), 17 – селище міського типу Гнівань, 18 – промислові споруди.

Межі антропогенних: 19 – типів місцевостей, 20 – ландшафтних ділянок, 21 – урочищ, 22 – індекси ландшафтних комплексів на картосхемі.

4. Поліпшення й раціональне використання ландшафтів приміської зони Вінниці. Встановлено, що формування та розвиток приміської зони Вінниці навіть на початку ХХІ століття проходить стихійно. Разом з тим, прийняття ряду законів щодо охорони природи й раціонального використання природних ресурсів, земельної реформи, створення національної екомережі унеможливлюють стихійний розвиток будь-якої природно-господарської системи й, особливо, приміських зон. Історико-ландшафтознавчий аналіз показує, що може бути кілька варіантів (проектів) облаштування приміської зони Вінниці як тепер, так і в найближчому майбутньому. Загальним для них є врахування таких головних напрямів:

формування у приміській зоні Вінниці єдиної системи охоронних об’єктів, яка включає в себе натуральні, натурально-антропогенні та

антропогенні ландшафтні комплекси. Зараз у приміській зоні Вінниці функціонує лише 4 заповідних об’єкти загальнодержавного значення площею 4217,7 га. В Калинівському і Тиврівському районах, території яких майже повністю знаходяться у приміській зоні Вінниці, таких заповідних об’єктів немає. У зв’язку з тим, що у приміській зоні Вінниці немає можливостей для розширення площ натуральних ландшафтних комплексів, особливу увагу звернено на три групи антропогенних: власне антропогенні (розділені на три підгрупи: літолого-геоморфологічні, гідрологічні та біотичні), ландшафтно-техногенні та ландшафтно-інженерні, які, крім традиційних, включають в себе й археологічні, історичні, архітектурні, оригінальні інженерні та інші охоронні об’єкти;

розбудова екосистеми приміської зони Вінниці, основою якої стане єдина мережа охоронних об’єктів. В структурі екосистеми приміської зони Вінниці виділено й проаналізовано 7 підсистем: радіальна, дисперсна, кільцева, хаотична, точкова, ареальна й змішана. Найбільш раціональною для приміської зони Вінниці є поєднання радіальної та ареальної підсистем, які у майбутньому й будуть визначати її екологічний стан та оптимальне рекреаційне освоєння. При цьому особливу увагу звернено на формування в структурі приміської зони Вінниці ще слабко досліджених примістечкових та сільських екосистем. Детально розглянуті примістечкові екосистеми Турбова та Гнівані;

розвиток приміської зони Вінниці призведе до збільшення її площі майже у 1,4 рази, що дає можливість у межах приміської зони створити два ландшафтно-рекреаційні парки – “Побузькі Полісся” та “Побузькі пороги” (рис.3).

Ці парки стануть своєрідними ядрами, центрами стабільного розвитку й функціонування приміської зони Вінниці, а також дадуть можливість органічно “вписати” приміську зону Вінниці в національну екомережу України, зокрема перспективний меридіональний Бузький екокоридор. Безумовно, що з метою оптимізації структури та меж, у приміську зону Вінниці ввійдуть й інші території придатні для рекреаційного освоєння. Це стосується ділянок річкових долин Згару та Рів, а також частини Летичівської низини, що у межах області із заходу примикають до сучасної приміської зони Вінниці. На північ, схід та південь розширення меж приміської зони Вінниці недоцільне. Тут помітно переважають (78%) польові сільськогосподарські ландшафти, штучні лісові насадження займають лише 6-7% території, водні комплекси представлені малими заболоченими річками й невеликими (1-2 га) замуленими та зарослими ставками.

Рис. 3. Приміська зона Вінниці у 2050 році

1 – сучасна територія, 2 – територія приміської зони у 2050 році,

3 – ландшафтно-рекреаційні парки (І – Подільські Полісся,

ІІ – Побузькі пороги).

Межі: 4 – сучасної, 5 – майбутньої приміських зон Вінниці.

ВИСНОВКИ

Ретроспективний аналіз динаміки населення міст Східного Поділля (на прикладі Вінниці) та їх приміських зон за останні 50 років показує, що до 90-х років ХХ ст. спостерігався ріст концентрації населення у містах за рахунок депопуляції їх приміських зон та прилеглих сільських районів. З 90-х років ХХ ст. прослідковуються ознаки розвитку субурбанізації. Так, темпи забудови приміської зони Вінниці зростають, тут збільшується щорічно на 0,3% населення та зростає кількість робочих місць. Усе разом призвело до посилення інтенсивності природокористування. В таких умовах стратегія розвитку приміських зон й, особливо, раціонального природокористування, повинна бути зорієнтована не стільки на зменшення антропогенного навантаження, скільки на його оптимальний просторовий розподіл. Останнє можливе лише при врахуванні результатів комплексного, історико-ландшафтознавчого аналізу розвитку, формування структури та функціонування приміських зон.

З ландшафтознавчого погляду приміська зона – це складна просторово-часова система антропогенних ландшафтів, функціонування, структура і межі якої зумовлені особливостями розвитку та потребами міста й властивостями природних ландшафтів, що знаходяться під його впливом. Для визначення зовнішніх меж приміських зон за основний критерій необхідно брати просторове розташування найбільш характерного для неї класу антропогенних ландшафтів. З 70-х років ХХ ст. такими є рекреаційні.

Разом з містом приміські зони формують складні, динамічні й цілісні, але неоднорідні антропогенні парагенетичні системи. У залежності від інтенсивності прояву парагенетичних зв’язків у приміських зонах доцільно виділяти три (а не дві) підзони: ближню, або внутрішню, середню, або перехідну, й дальню, або зовнішню. Їх межі нестабільні й змінюються, особливо межі зовнішньої підзони. Останні необхідно виділяти із “запасом” на 20-50 років, а тому їх повинно бути дві: сучасна і майбутня.

Приміська зона Вінниці почала формуватися у ХІV ст. В її розвитку виділено етапи зародження (ХІV – перша половина ХVІ ст.), початковий (друга половина ХVІ – середина ХVІІ ст.), занепаду й часткового відродження (кінець ХVІІ – середина ХІХ ст.), нестабільного розвитку (кінець ХІХ – 80-ті роки ХХ ст.), сучасний (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.).

Протягом цих етапів майже повністю антропогенізовані натуральні та сформувались нові антропогенні компоненти й елементи природи та ландшафтні комплекси. Відповідно до етапів розвитку приміської зони Вінниці формувались і її сучасні ландшафти. Виділено початковий (до ХVІІ ст.), нестабільного формування (ХVІІ – середина ХІХ ст.), активного формування (друга половина ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.), сучасний (80-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.) етапи розвитку ландшафтів приміської зони Вінниці. В результаті сформувалась складна структура сучасних ландшафтів, де переважають антропогенні (87%), натурально-антропогенні займають 12%, умовно натуральні – менше 1% території.

Протягом виділених етапів формування приміської зони Вінниці основну роль у її розвитку до 70-х років ХХ століття серед антропогенних ландшафтів відігравали сільськогосподарські (польові та лучно-пасовищні) й вторинні лісові ландшафти. Після 70-х років ХХ ст. – рекреаційні, які формуються на основі названих, а також водних антропогенних і, як допоміжних, дорожніх ландшафтів. Якщо врахувати давнє, активне та різноманітне господарське освоєння, то на початку ХХІ ст. приміська зона Вінниці являє собою складну, багатофункціональну парагенетичну антропогенну систему, яка не “вписується” в жодну з існуючих систем (адміністративного, фізико-географічного, природно-господарського) районувань.

При розробці проектів сучасного та майбутнього раціонального природокористування й поліпшення приміської зони Вінниці обов’язковим є два підходи: 1) спочатку створення єдиної системи охоронних об’єктів, яка включає в себе натуральні, натурально-антропогенні та антропогенні (власне антропогенні, ландшафтно-інженерні та ландшафтно-техногенні) ландшафтні комплекси і 2) поліпшення на основі єдиної мережі охоронних об’єктів приміської екосистеми м. Вінниці як у горизонтальному, так і вертикальному її проявах. При цьому основну увагу необхідно звернути на примістечкові та присільські екосистеми.

Прогноз розвитку приміської зони Вінниці до 2050 року показує, що найбільш раціональним є збільшення її площі у північно-західному та південно-східному напрямах долиною Південного Бугу та формування на нових територіях двох ландшафтно-рекреаційних парків – “Побузьке Полісся” та “Побузькі пороги”. Парки дадуть змогу оптимально „вписати” приміську зону Вінниці у національну екологічну мережу України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті

Бабчинська О.І. Приміські зони і регіональні екологічні дослідження // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність. – Вінниця: Арбат, 2000. – Т.1 – С. 170-172.

Денисик Г.І., Бабчинська О.І. Історико-географічний аналіз пізнання людиною ландшафту (на прикладі Поділля) // Ландшафти і сучасність. Зб. наукових праць. – Київ – Вінниця. – В.: Гіпаніс, 2000. – С. 226-228. (Особистий внесок Бабчинської О.І. – 0,2 д.а.).

Бабчинська О.І. Приміські зони: історія формування, ландшафтна структура // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця: Гіпаніс, 2001. – Вип. 1. – С. 82-85.

Бабчинська О.І. Краєзнавчі дослідження приміських зон // Історія української географії. Серія: Краєзнавство. – Тернопіль, 2001. – Вип. 4. – С.77-79.

Денисик Г.І., Бабчинська О.І. Своєрідність природи Середнього Побужжя / Середнє Побужжя / За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С.249-253. (Особистий внесок Бабчинської О.І. – 0,3 д.а.).

Бабчинська О.І. Приміські зони /Середнє Побужжя / За ред. Г.І. Денисика. – Вінниця: Гіпаніс, 2002. – С. 159-162.

Бабчинська О.І. Вплив натурального й антропогенного чинників на формування ландшафтів приміської зони Вінниці // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М.Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця: Гіпаніс, 2003. – № 5. – С. 86-89.

Бабчинська О.І. Приміська екосистема Вінниці // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка. Серія: Географія. – 2004. – № 2. – Ч.ІІ. – С. 35-37.

Бабчинська О.І. Антропогенізація природи приміської зони Вінниці // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім М.Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – Вип. 7. – С. 51-57.

Бабчинська О.І. Етапи формування сучасних ландшафтів приміської зони Вінниці // Історія української географії. – Тернопіль, 2004. – Вип. 10. – С. 48-50.

Тези

Бабчинська О.І. Регіони України у геопросторі Європи (на прикладі Поділля) // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. – Київ –Луцьк: Вежа, 2000. – Т.1. – С. 267-268.

Бабчинська О.І. Приміські зони як складні антропогенні парагенетичні системи // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наукових праць. В 4-х. Т. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Т.3. – С. 67-68.

Анотація

Бабчинська О.І. Просторово-часовий аналіз структури і динаміки приміських ландшафтів Східного Поділля. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Узагальнені основні підходи та доповнено теоретико-методичні засади дослідження ландшафтів приміських зон, зокрема впливу природних і суспільних чинників на їх формування та особливості функціонування, розглянуто приміські зони як складні парагенетичні системи. Обґрунтовано етапи процесу формування та розвитку ландшафтів приміської зони Вінниці, досліджено їх сучасну структуру шляхом аналізу 8 класів антропогенних ландшафтів. Запропоновано та обґрунтовано напрями поліпшення використання приміських ландшафтів Вінниці, прогнозовано їх розвиток до 2050 року.

Ключові слова: приміські ландшафти, приміська зона, антропогенні ландшафти, просторово-часовий аналіз, приміська екосистема, рекреаційні ландшафти.

Аннотация

Бабчинская Е.И. Пространственно-временной анализ структуры и динамики пригородных ландшафтов Восточного Подолья. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2005.

Обобщены основные подходы и дополнены теоретико-методические основы исследования ландшафтов пригородных зон. Определено содержание понятий “пригородные зоны” и “пригородные ландшафты”, рассмотрены натуральные и антропогенные факторы их формирования, проведен анализ истории развития пригородных зон, показана роль общественных и природных законов и закономерностей в их функционировании.

Проведен историко-ландшафтознавчий анализ формирования пригородной зоны Винницы, обоснована периодизация этапов ее (зоны) заселения, антропогенизации натуральных и формирования антропогенных компонентов и элементов природы, пространственно-временные изменения структуры ландшафтов, на протяжении четырех этапов их формирования: начального (до ХVІІ ст.), нестабильного развития и функционирования (ХVІІ – середина ХІХ ст.), активного формирования антропогенных ландшафтов (вторая половина ХІХ – 80-е ХХ ст.) и этапа развития современных ландшафтов (90-е годы ХХ ст. – начало ХХІ ст.), определено место пригородной зоны Винницы в системах районирования.

В диссертации детально проанализированы современные ландшафты пригородной зоны Винницы: селитебные, сельскохозяйственные, лесные и водные антропогенные, промышленные, дорожные, беллигеративные и рекреационные, а также рассмотрены пригородные ландшафтно-технические системы и их парагенетические связи с окружением. Определено что в будущем основы расширения рекреационных ландшафтов пригородной зоны Винницы станут сельскохозяйственные полевые и лесокультурные ландшафты.

Определены и обоснованы направления оптимизации и рационального использования ландшафтов пригородной зоны Винницы путем формирования единой системы заповедных объектов, которая включает в свою структуру естественные, естественно-антропогенные и антропогенные ландшафтные комплексы. На основе этого разработаны пути оптимизации экосистемы пригородной зоны Винницы, ее включение в национальную экосистему Украины, составлен прогноз развития ландшафтов пригородной зоны Винницы до 2050 года.

Ключевые слова: пригородные ландшафты, пригородная зона, антропогенные ландшафты, пространственно-временной анализ, пригородная экосистема, рекреационные ландшафты.

ANNOTATION

Babchynska O.I. Spatial and temporal analysis of the structure of suburban landscapes of Eastern Podillia. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in geographical sciences, speciality 11.00.11 – constructive geography and rational use of natural resources. – Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2005.

Generalised are major approaches to researching suburban areas. Theoretical and methodological bases of their investigation, particularly the influence of natural and social developments on their formation are extended. Suburban areas are treated as complex paragenetic systems. Stages of Vinnytsia’s suburban area formation and development are well grounded. Their current structure is researched by means of analysing 8 classes of anthropologic landscapes. Suggested and substantiated are ways of improving the use of Vinnytsia’s suburban landscapes. Forecasts as to their development up to 2050 are suggested.

Key words: suburban landscapes, suburban areas, anthropogenic landscapes, spatial and temporal analysis, suburban ecosystem, recreational landscapes.