ІМЕНІ А.В. НЕЖДАНОВОЇ

Батовська Олена Миколаївна

УДК 78.087.68:782.1

ДРАМАТУРГІЯ ХОРОВИХ СЦЕН

В ОПЕРАХ В.ГУБАРЕНКА

/НА ПРИКЛАДІ „ЗАГИБЕЛІ ЕСКАДРИ”,

„ПАМ’ЯТАЙ МЕНЕ”, „ВІЙ”,

„ЗГАДАЙТЕ, БРАТІЯ МОЯ/

17.00.03 – Музичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі хорового диригування

Харківського державного університету мистецтв ім. П.І.Котляревського

Міністерства культури і мистецтв України, м.Харків

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор

Гребенюк Наталія Євгеніївна,

Харківський державний інститут

мистецтв імені І.П.Котляревського,

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Рожок Володимир Іванович,

Національна музична академія України

імені П.І. Чайковського

кандидат мистецтвознавства, доцент

Драч Ірина Степанівна

Сумський державний педагогічний

університет ім. А.С. Макаренка

зав. кафедри хореографії, образотворчого мистецтва,

теорії, історії музики та художньої культури

Провідна установа: Інститут музикознавства, фольклористики

та етнографії ім. М.Т. Рильського

НАН України, м.Київ,

відділ культурології

Захист відбудеться “ 20 ” квітня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства в Одеській державній музичній академії імені А.В. Нежданової за адресою: 65020, Одеса, вул. Новосельського, 63, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної музичної академії імені

А.В. Нежданової за адресою: 65020, Одеса, вул. Новосельського, 63.

Автореферат розіслано “ 17 ” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат мистецтвознавства,

в.о. доцента А.Д. Черноіваненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В історії музично-театрального мистецтва України, що має багаті художні традиції, 60-90 роки ХХ сторіччя позначені інтенсивним та багатостороннім розвитком, стрімким піднесенням професійної майстерності. На зміну митцям старшого творчого покоління (Б.Лятошинському, Ю.Мейтусу, К.Данькевичу, Г.Жуковському, В.Кирейку,) приходить плеяда молодих обдарованих композиторів (В.Бібік, В.Губаренко, Л.Дичко, Ю.Іщенко, М.Кармінський, Є.Станкович, В.Зубицький). Продовжуючи кращі традиції класиків, композитори названого періоду ведуть постійний пошук художніх методів, принципів музичного розвитку твору, нового використання фольклорних джерел, окреслюють нові обрії жанрових різновидів оперних творів.

Серед талановитої когорти композиторів-шістдесятників, визначною постаттю є яскравий представник Харківської композиторської школи, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка – Віталій Сергійович Губаренко (1934-2000). В музичній спадщині композитора вагоме місце посідають оперні полотна (13 опер), які концентрують в собі його мистецькі пошуки в руслі жанрового моделювання, драматургічних та виразних функцій хору, використання сучасних засобів музичної мови. Майже всі музично-театральні твори В.Губаренка були поставлені у багатьох театрах як України (Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ), так і Росії (Москва, Петербург, Перм, Новосибірськ). І це не дивно, бо його опери є високохудожніми зразками професіональної майстерності автора. Їм притаманна, як вказує І.Драч, концептуальна цілісність, змістовна глибина, драматургічна напруженість, інтонаційна рельєфність та композиційна виваженість Драч І. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: Монографія. – Суми: Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, 2002. – С.60.

.

Дослідження творчості В.Губаренка в аспекті трактування хору як методу музично-драматургічного розвитку оперного твору та виявлення наявності взаємозв’язку жанрової моделі з функціями хору в українському музикознавстві ще не отримало систематизованого теоретичного обґрунтування. Запропонований до розгляду матеріал дисертаційного дослідження за своєю проблематикою і змістом демонструє бажання автора заповнити „білу пляму” у наукових розвідках щодо специфіки використання хору в операх В.Губаренка, зокрема „Загибелі ескадри” (1966); „Пам’ятай мене” (1977); „Вія” (1980); „Згадайте, братія моя” (1991).

Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що оперна творчість В.Губаренка представлена в історичному (В.Рожок, Ю.Станішевський, М.Черкашина-Губаренко, Є.Яворський), жанрово-стильовому та драматургічному (Л.Архімович, О.Гордійчук, І.Драч Н.Некрасова, М.Нестьєва, М.Петриченко), темброво-фактурних особливостей хору та функціонування оперного

хору у виконавському аспекті роботи хормейстера в оперному театрі (Л.Бутенко, Н.Бєлік, Є.Кучерова). Разом з тим, залишається ще один аспект вивчення опер В.Губаренка, -

драматургічні функції хору, що і визначає актуальність даної роботи. Отже, ціллю даного дисертаційного дослідження є систематизація функцій хору та встановлення взаємозв’язку жанрової моделі з трактуванням хору в зазначених операх В. Губаренка.

Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Дисертацію виконано на кафедрі хорового диригування і узгоджено з перспективно-тематичним планом науково-дослідних робот Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського (тема №1 “Методологічні проблеми сучасного музикознавства в контексті традицій і новацій”) і затверджено на засіданні вченої ради від 29.11.01, протокол № 3.

Об’єкт дослідження – хорові сцени в операх В.Губаренка в контексті їх драматургічного значення у творі. Музичний матеріал для дослідження складають чотири полярні за жанром опери: героїко-романтична музична драма „Загибель ескадри”, лірико-психологічна опера „Пам’ятай мене”, опера-балет „Вій”, опера-ораторія „Згадайте, братія моя”.

Предметом дослідження, відповідно до поставленої проблеми, є функції хору, що визначаються як метод музично-драматургічного розвитку в зазначених операх.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення функцій хорових сцен та їх драматургічного призначення в операх В.Губаренка. Ціль обумовлює постановку і послідовне рішення наступних завдань:

·

·

·

Методи дослідження. Використання методів дослідження зумовлено концептуальним підходом до проблеми функціонування хору в операх В.Губаренка. Концепцію дисертації визначає декларований при формулюванні предмету дослідження підхід до трактування хору як до методу музично-драматургічного розвитку в оперному творі. Основна ідея роботи пов’язана, перш за все, з наявністю взаємозв’язку жанрової моделі з трактуванням хору у процесі систематизації функцій хору в обраних операх В.Губаренка. Саме тому, теоретичну базу дослідження становлять положення, які ґрунтуються на:

· історико-дослідних працях, які розглядають питання розвитку оперного мистецтва України 60-90 рр. ХХ ст. та творчості В.Губаренка (Л.Архімович, О.Гордійчука, І.Драч, Н.Некрасової, І.Мамчура, М.Петриченко, В.Рожка, Ю.Станішевського, М.Черкашиної-Губаренко, Є.Яворського);

· методологічних працях з питань драматургії в опері (Б.Асафьєва, В.Бобровського, М.Галушко, Л.Данько, М.Друскина, Г.Кулешової, Л.Мазеля, І.Мамчура, В.Медушевського, М.Мугінштейна, Е.Назайкинського, С.Скребкова, А.Сохора, В.Холопової, В.Цуккермана, Б.Ярустовського);

· теоретичних роботах з хорознавства, які розглядають проблему фактурної типології хору (Л.Бутенка, К.Дмитриєвської, К.Дмитриєвського, А.Єгорова, В.Живова, О.Коловського, Є.Кучерової, П.Левандо, А.Ушкарева, П.Чеснокова).

Специфіка заявлених у роботі напрямків дослідження зумовила його методологічне підґрунтя: поєднання комплексно-історичного та проблемного науково-дослідницьких методів (метод цілісного інтонаційного аналізу, жанрово-стильового, композиційного, драматургічного, фактурного).

Наукова новизна отриманих результатів визначається авторською концепцією дослідження трактування хору як методу музично-драматургічного розвитку та взаємозв’язком жанрової моделі з обранням функцій хору в операх В.Губаренка. Наукова новизна представленої роботи виявляється у наступних аспектах: вперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснено комплексно-аналітичний аналіз з позиції специфіки подання хору як драматургічної одиниці в оперних творах („Загибель ескадри”, „Пам’ятай мене”, „Вій”, „Згадайте, братія моя”) В.Губаренка та виявлено провідне місце хору у сценічних творах композитора; включено до наукового обігу принципово нову класифікацію хорових сцен та доказано її практичне втілення в зазначених творах; висвітлено теоретичну проблему взаємозв’язку жанрових зразків та притаманного їм музично-драматургічного змісту з певними функціями хору. Сформульовані новаційні положення складають особистий внесок автора в галузях хорознавства та оперної драматургії і виносяться на захист дисертації.

Практичне значення дослідження визначається його новизною та комплексним підходом до висвітлення даної проблеми. Отримані теоретичні матеріали, основні висновки та положення можуть бути практично використані у різних сферах музичної діяльності: у подальших наукових розробках в галузі вивчення оперної творчості В.Губаренка, у навчальних курсах „Історія української музики”, „Історія української хорової музики”, в процесі викладання циклу диригентсько-хорових дисциплін для хормейстерів та викладачів вузівських курсів.

Апробація результатів дисертації здійснювалась шляхом обговорення на засіданнях кафедри хорового диригування Харківського державного університету мистецтв імені

4

І.П.Котляревського і у доповідях автора на науково-практичних конференціях: „Всеукраїнська наукова конференція і концерти до 160-річчя від дня народження класика української музики, піаніста, диригента, педагога, музично-просвітнього і громадського діяча М.Лисенка”; „Стиль та позастильове у композиторській та музично-виконавській творчості”

/Київ, НМАУ ім. П.І.Чайковського, листопад 2002р., листопад 2003р./, „Актуальні проблеми музичного і театрального мистецтва: мистецтвознавство, педагогіка та виконавство /Харків, ХДІМ ім. І.П.Котляревського, грудень 2001р., грудень 2003р./, „Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців” /Харків, ХДІМ ім. І.П.Котляревського, березень 2003р., березень 2004р./, „Теорія і практика матеріально-художньої культури” та „Молода мистецька наука України” /Харків, ХДАДМ, 15 грудня 2003р., 20 грудня 2003р./, „Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта: стан і перспектива” /Харків, ХДАК, жовтень 2004р./.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в сьомих статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у матеріалах і тезах Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури і додатків. Список літератури включає 230 позицій. Загальний обсяг дисертації з додатками складає 487 сторінок, у тому числі основного тексту – 211 сторінки.

ОСНОВНОЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його наукову новизну та практичне значення.

Розділ 1 „Оперна творчість В.Губаренка в контексті розвитку основних тенденцій музично-театрального мистецтва України 60-х – 90-х років XX сторіччя” складається з двох підрозділів: Загальна характеристика оперної творчості В.Губаренка; Відображення провідних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України зазначеного періоду в оперних творах В.Губаренка. При вивченні оперного нащадку Губаренка було виявлено, що творчість композитора за хронологією (три періоди - першій - 60 рр.; другий - 70рр.; третій - 80-ті – 90-ті рр.) співпадає з загальними особливостями розвитку оперного жанру на Україні на межі 60-90 рр. ХХст. Це виявляється у наступних аспектах:

У перший період (60-і рр.): 1) кон’юнктурні вимоги та офіційні замовлення керівництва влади композитор сприймає за естетичними критеріями, „вбачаючи у кожному конкретному випадку можливості вирішення складних і нових для себе художніх завдань.” Драч І. Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності: Монографія. – Суми: Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка, 2002. – С.7.

; 2) були написані опери,

5

пов’язані з героїко-патріотичною проблематикою: події Великої жовтневої революції, народно-визвольна боротьба. Серед них героїко-романтична музична драма „Загибель ескадри”, епіко-драматична опера „Мамаї”; 3) у плані творчих досягнень композитора: вокальна декламаційність, симфонізація музичного розвитку в „Загибель ескадри”; широка кантиленність,

основа на фольклорні мелодичні структури, пісенність як тип музичного мислення в „Мамаях”.

Другий період (70-і рр.) творчості В.Губаренка позначено розробленням нового жанру, - камерної опери. Композитор створює монооперу „Листи кохання” (1971), лірико-психологічні опери „Відроджений травень” (1972 – перша редакція, 1973 – друга редакція) і дуодраму „Пам’ятай мене” (1977), хоча і звертається до тематики першого періоду в героїко-романтичній опері „Крізь полум’я” (1975). Слідуючи жанровим особливостям камерної опери, В.Губаренко приділяє багато уваги висвітленню проблем внутрішнього світу людини, тяжіє у своїх творах до глибокого психологізму та індивідуалізації характерів. Він звертається до незвично диференційованої шкали виразних засобів музичної драматургії, серед яких можна назвати наступні: мікроаріозо, вокальне остинато, звернення до жанрово-характерної мелодики, декламаційне інтонування.

Період 80-90 рр. у творчості В.Губаренка - це стадія завершення процесів синтезування та узагальнення засвоєного і знайденого раніше композитором. Основою практики В.Губаренка стає мистецтво колажу, авторського монтажу різноманітних культурних пластів, відродження справжньої „оперності” з її архітектонічною завершеністю у синтезі з новими здобутками сучасного композиторського письма, а „стилевая манера В.Губаренко отличается органичным синтезом индивидуально-самобытного преломления национальных традиций и новой образной и жанрово-стилевой семантики музыки ХХ века” Петриченко М. Жанрово-драматургический поиск и специфика трактовки литературных первоисточников в оперном творчестве В.Губаренко /на примере монооперы „Нежность” и оперы-балета „Вий”/: Автореф. дис... канд. искусствоведения: 17.00.02 /Национальная музыкальная академия Украины им. П.І.Чайковского. — К., 1992. — С.18.. Саме у цей період у своїй творчості митець започатковує лірико-комічний напрямок в операх „Сват мимоволі” (1982) та „В степах України” (1987). Кульмінаційними досягненнями останнього періоду творчості В.Губаренка стали мікстові твори, де митець демонструє майстерне об’єднання жанру опери з іншими жанровими різновидами музичного мистецтва, такими, як балет (опера-балет „Вії”), ораторія (опера-ораторія „Згадайте, братія моя”). В названих операх композитор звертається до стилізації духовних жанрів (партесні концерти, псалми) та переосмислює фольклорні мотиви (епічні жанри, лірико – побутові, обрядові та гумористичні пісні).

6

Отже, у результаті дослідження було виявлено, що оперна спадщина В.Губаренка за своїм жанровим, змістовним та структурно-драматургічним наповненням відбиває динаміку розвитку музично-театрального мистецтва України ХХ сторіччя.

У розділі 2 „Специфіка використання хору як драматургічної одиниці в операх В.Губаренка /на прикладі „Загибель ескадри”, „Пам’ятай мене”, „Вій”, „Згадайте, братія моя”/”, який складається з трьох підрозділів: (Діалогічність хорових сцен в героїко-романтичній музичній драмі „Загибель ескадри”; Хор як показник емоційно-образної сфери

в лірико-психологічній опері „Пам’ятай мене”; Жанрові взаємодії та особливості трактування хору в операх останнього періоду (опера-балет „Вій”, опера-ораторія „Згадайте, братія моя”) проводиться аналіз драматургії хорових сцен в операх В.Губаренка.

2.1. Діалогічність хорових сцен в героїко-романтичній музичній драмі „Загибель ескадри”. Аналіз „Загибелі ескадри” дозволив виявити наступні драматургічні особливості опери:

· драматургія опери „поєднує риси музичної драми, опери-ораторії та опери-симфонії”; Яворський Е. В.Губаренко. – К.: Музична Україна, 1972. – С.35.

· метод симфонічного узагальнення є фундаментом для складного контрапункту сценічної дії;

· діалогічні сцени будуються з „блоків-характеристик”, а показ конфлікту здійснюється завдяки змінам діалогічних пар (революційні матроси – самостійники) за принципом контрастного паралелізму;

· композитор застосовує принцип наскрізного і водночас контрастного розвитку хорових сцен, де структурною основою є речитативний діалог;

· підхід до розв'язки опери здійснюється в чотири етапи, де хор виступає як розвиваюча, діюча драматургічна сила.

Розгляд драматургії хорових епізодів в опері „Загибель ескадри” показав, що

по-перше, - хор застосований майже в усіх картинах (крім 4), тому це підтверджує думку про те, що він є невід'ємною частиною сценічної дії;

по-друге, - композитор трактує хор як: носія образів дії та контрдії (хор з 1-3 картин); виконуючого фонову, функцію внутрішнього монологу та емоційної антитези (хор-вокаліз з фіналу 2 картини, фінал 4 картини); як важливий компонент цілісної вокально-симфонічної картини („Пісня моря” зі вступу, „Реквієм” з фіналу опери); як показника певних зображальних ефектів, з використанням колористичних можливостей співу („Пісня моря” зі вступу);

Хор як показник емоційно-образної сфери в лірико-психологічній опері „Пам’ятай мене”. Вивчаючи оперу „Пам’ятай мене” було з’ясовано, що вона побудована на засадах камерного жанру, де домінуюче місце займає показ внутрішніх переживань головних героїв. Композитор

7

продовжує лінію психологічних драм, розпочату в моноопері „Ніжність”, але „Пам’ятай мене” вже виходить за межі розкриття тільки особистих почуттів героїв, тому що лірико-психологічна лінія доповнюється узагальнюючою. Таким чином, в опері з’єднані дві жанрові площини: камерна та ораторіальна. Згідно з вимогами камерного жанру, хор трактується як показник емоційно-образної сфери опери. Але, незважаючи на позакадровість та статичність, хор відіграє важливу роль у художньому цілому твору, надаючи опері рис ораторіальності. Активну участь як колективний

персонаж він не бере, але складає вагому драматургічну одиницю і застосований як: носій емоційно-психологічного стану героїв (хорові епізоди з 1 картини та 2 картин); провідник авторської думки (хор з інтерлюдії 1 картини, хор з 3 картини); конструктивна основа всієї музичної споруди опери (хор з епілогу, з інтерлюдії 1 картини, з 4 картини).

Жанрові взаємодії та особливості трактування хору в операх останнього періоду (опера-балет „Вій”, опера-ораторія „Згадайте, братія моя”). Дослідження опери-балету „Вій” та опери-ораторії „Згадайте, братія моя” показало, що ці твори підсумовують оперну творчість В.Губаренка, демонструючи новації на жанровому та концептуальному рівнях, що призводить до зміни всіх засобів виразності та складових компонентів оперного спектаклю. Тому опери цього періоду становлять значний інтерес з позицій інтерпретації музичних засобів та, зокрема, нових типів драматургічного розгалуження хорових сцен.

Опера-балет „Вій”. Вже жанрове визначення „Вія” - „опера-балет” вказує на своєрідне поєднання властивостей двох театральних жанрів. Вкажемо на концептуальне жанрове розгалуження змістовних сфер Гоголівського твору: змалювання оперними засобами „реального світу” та балетними – ірреального, фантастичного. Опера-балет „Вій” є зразком монтажного типу композиції, де є і синтез оперних жанрів (лірико-комічної, психологічної, епічної опер) з притаманними їй специфічними драматургічними властивостями. Показово, що хорові сцени твору мають універсальний характер, бо охоплюють весь змістовний спектр твору, використовуються як у сценах з реальними персонажами, так і в картинах демонічного забарвлення. Отже, хор відіграє вирішальне значення у розвитку драматургії „Вія” та виконує наступні функції:1) носій лейтмотивної характеристики: хор бурсаків з Прологу (образ бурсаків), хор „Ярмарка” з І дії 1 картини (образ народу); 2) утворює жанровий фон, на якому розгортається розвиток сюжету і є своєрідними етапами при підході до кульмінації та розв’язки опери-балету: хор „Ярмарка” з І дії 1 картини (показ образів усіх діючих персонажів), хор „Комедія” з І дії 1 картини (на його фоні здійснюється знайомство Пани з Хомою, - зав’язка сюжету), хор „Да заболело тело бурсацкое” з ІІІ дії 3 картини (прощання Хоми з друзями, - розвиток сюжету), хор „Веки” з ІІІ дії 4 картина (загибель Хоми, - кульмінаційна розв’язка); 3) узагальнює розвиток подій усієї опери і ставить заключну крапку твору, - ствердження та перемогу життя (хор з Епілогу); 4)

8

коментатор подій, виконуючий співчувальну, оплакувальну, моралізуючу функції („Вій” - хор дівчат з ІІІ-ї картини, хори „Комедія” та „Бєдная Єва” з І-ї дії; 5) колористичний, як показник певних зображальних ефектів, специфічних прийомів співу (вокалізація сопрано з ІІ-ї дії - картина ночі, фантастична сцена у церкві з останньої картини).

Аналіз опери-ораторії „Згадайте, братія моя” дозволив позначити, що новація даного твору полягає у використанні принципів побудови античної трагедії в поєднанні з поезією українського поета ХІХ століття (Т.Шевченка). Звертаючись до провідного жанру античного театру, композитор повністю зберігає його структурні властивості, тобто головні частини, та притаманні їм функції: Пролог набуває філософського змісту завдяки текстам біблейських псалмів

та прозаїчних роздумів самого Поета; Парод розпочинає дію за текстом „Гайдамаків”, що продовжується до кінця твору; Епісодії концентрують драматичні події, розвиваючи окремі сюжетні лінії; Стасими постають як висновки, коментарії трагічних дій, позначені епічним характером висловлювання; Ексод стає невеликим закінченням медитативного характеру.

Епічний стрій опери-ораторії, характер розгортання подій, високий громадський пафос, надання переваги ораторіальним засобам виразності, звичайно, зумовили непересічну роль хору у даному творі. Хорові епізоди в опері-ораторії вирішені у максимально широкому спектрі. Хор виконує не тільки функції, які йому були відведені у давньогрецькій драмі ораторії, а і є основною дійовою особою (оперні ознаки), де він виступає у ролі рушійної сили, що активізує дію: 1) до хорів, які виконують коментуючи функцію ми відносимо хор „На ріках круг Вавілона”, хор хлопчаків „Чи є що краще, лучче в світі, як у купі жити”, „І коли тебе забуду, Ієрусаліме” з І стасиму, хор з ІІ епісодію „Сирота Ярема, сирота”); 2) хорові епізоди, які виконують функцію висновків щодо розвитку відбуваємих подій (хор з ексоду „І смеркає, і світає”); 3) хори, які несуть зображальну дійову функцію: чоловічий хор з прологу „Наносили землі та й до дому пішли”, хор з пароду „Літа орел”, хор з І епісодію „Гомоніла Україна”, хор з ІІІ епісодію „У Чигирині, як у домовині”, з IV епісодію „Задзвонили усі дзвони”; 4) хори, які об’єднують і розділяють частини форми: „Благослови, душе моя, Господа” з Прологу, хор „Тяжко-важко в світі жити без роду” з ІІ стасиму, хор „Задзвонили усі дзвони” з ІІІ стасиму; 5) хор, як показних певних зображальних ефектів (колористичний), специфічні прийоми співу, колористичні можливості (хор „І смеркає” з Прологу, хор з Ексоду, хор з І Стасима з ц.91, хор ІІІ Стасима „Встала весна” ц.175); 6) фоновий, де хорова сцена створює своєрідний настрій, загальний колорит (хор з ІІ Стасиму); 7) дійовий, коли хор виступає у ролі рушійної сили, активізуючи дію (хорові фрагменти ІІ Епісодію, заключний хор Прологу, хор з Пароду, хор „Гомоніла Україна” з І Епісодію, всі хорові сцени ІІІ Епісодію, хор ІІІ Стасиму, хор ІV Епісодій).

9

По заключенні другого розділу підкреслюється, що різноманіття драматургічних функцій хору в проаналізованих операх В.Губаренка породило багатство використання фактурних прийомів, - від монодійного до змішаного складу. Зазначається, що використання того чи іншого типу фактури часто диктується драматургічною роллю хору в кожній сцені. У жанрово-побутових

сценах („Вій”: І картина 1 дії– ярмарок, І картина 3 дії хор дівчат; „Згадайте, братія моя”: хор „Сирота Ярема” з ІІ Епісодію) композитор віддає перевагу підголосковому або мелодійно-підголосковому викладу та гомофонно-гармонічному викладу. Інакше виражено підхід до епічних сцен („Загибель ескадри”: Реквієм; „Пам’ятай мене”: Епіграф; „Вій”: хор бурсаків з Прологу, хор з Епілогу; „Згадайте, братія моя”: хори з Прологу). Тут, як правило, використовується гармонічна (мелодико-гармонічна) фактура з елементами імітаційного розвитку. Трохи більш різноманітні у Губаренка фактурні прийоми у сценах психологічного характеру („Загибель ескадри”: хори з І дії,

хор з ІІ дії; „Пам’ятай мене”: хор з 1 картини, Інтерлюдія, хори з 3 та 4 картин; „Вій”: хор з ІІІ дії 3 картини, закулісний хор з 4 картини; „Згадайте, братія моя”: хор з Прологу, хори з 1-4 Епісодіїв, хор з 3 Стасиму), де вибір складу викладення (як і інших засобів виразності) диктується психологічним настроєм сцени. Поряд з фактурним різноманіттям, хорові сцени можна згрупувати у історичній та функціональній площинах. Розглядаючи використання хорових сцен у історичному вимірі, можемо вказати на наступну послідовність: 1) хор, як узагальнений образ народу; 2) хор, як коментатор подій, 3) хор, що складається з великої кількості самобутніх персонажів; 4) використання хору як дійової особи; 5) хор, як показних певних зображальних ефектів. Серед основних показників функціонального використання виділяються наступні: фоновий, колористичний, дійовий. Отже, проведений аналіз специфіки використання хору як драматургічної одиниці в обраних нами операх В.Губаренка показав, що його характер використання демонструє широкий спектр різноманітних прийомів та функцій і є новаційним у композиторській практиці сучасного оперного мистецтва України.

У розділі 3 „Концептуальні функції хору в жанровій системі опер В.Губаренка”. У першому підрозділі. Проблема класифікації хорових сцен в опері наголошується на тому, що систематизація хорових сцен у художньому творі пов’язана, насамперед, з співіснуванням різних аспектів та методів класифікації, яку можна провести на історичному, функціональному, фактурному, структурному та інших рівнях. Слід підкреслити, що в операх В.Губаренка часто зустрічаються хори „проміжних типів” (епіко-психологічного, жанрово-психологічного, жанрово-епічного, або емоційно-дійого, емоційно-колористичного). Саме тому виникла потреба розробки більш складної та розгалуженої класифікації. Беручи за основу провідні функції хору в драматургічній сфері (фонову, колористично-ілюстративну та дійово-динамічну) було отримано

10

класифікаційну систему функцій хору, яка має розподіл на шість головних груп за змістовною стороною: фонова, колористична, репрезентативна, внутрішньо-емоційна, дійова, динамічна.

Але хорові сцени в операх В.Губаренка досить часто характеризуються амбівалентністю, суміщенням функцій. В таких випадках до основного розподілу додається допоміжний, який виникає у разі суміщення у художньому творі декількох функцій у використанні хорових сцен: репрезентативно-колористична, динамічно-колористична, дійово-динамічна, емоційно-дійова, статична, ілюстративна, ілюстративно-колористична, фоново-репрезентативна, емоційно-колористична, репрезентативно-динамічна. Таким чином, загальна класифікація хорових сцен має шість головних типів та десять допоміжних, що виникають у разі суміщення у художньому творі декількох функцій у використанні хорових сцен.

У другому підрозділі Функції хору в операх „Загибель ескадри”, „Пам’ятай мене”, „Вій”, „Згадайте, братія моя”, спираючись на запропоновану класифікацію, досліджено вищеназвані типи хорових сцен в обраних операх та визначено вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер

використаних типів хорових сцен (кількісну та якісну залежність типів хору від провідної образно-змістовної сфери).

У героїко-романтичній драмі „Загибель ескадри” у використаних хорових функціях наявна перевага, з одного боку, дійових, динамічних функцій у чистому (дійова) чи синтетичному вигляді (дійово-динамічна, репрезентативно-динамічна, емоційно-дійова, колористично-динамічна), що знаходиться у прямій залежності з законами драми - невпинному розвитку сюжету, конфліктності. Відповідність жанру музичної драми виявлена також у майже не використаних статичних функціях хору (єдиний хор фоново-статичного типу). З іншого боку, додаткове жанрове визначення (романтична драма) вказує на бажання змалювати внутрішній світ героїв, їх почуття та переживання і „викликає до життя” відповідне використання хору вутрішньо-емоційного, емоційно-дійового та емоційно-колористичного типів.

Опера „Пам’ятай мене” за своєю жанровою характеристикою поєднує риси камерної опери та ораторії. Тому функції хору докорінно змінюються, бо визначаються статичним та „позакадровим” характером, створюючи колористичний та емоційний фон для розгорнення подій. Використання трьох головних функцій (фонова, репрезентативна та внутрішньо-емоційна) та їх різновидів (фоново-статична, фоново-ілюстративна, фоново-репрезентативна), цілковита

перевага внутрішньо-емоційної функції в зв’язку з загальним ліричним, камерним типом вислову, та статикою хорових сцен (риси ораторії), демонструють віддзеркалення у хоровій палітрі загальних властивостей жанру.

В опері-балеті „Вій” хорові сцени пов’язані не лише з жанровою синтетичністю, а і з особливостями змістовної, сюжетної сфери. З цих позицій закономірним є широке використання

11

репрезентативної, колористичної, фонової функцій, а також їх різноманітних поєднань – ілюстративно-колористичної та фоново-репрезентативної функцій переважно для відтворення „іншого” світу – сфери фантастики. Тобто статичні хори відповідають, в першу чергу, змістовній сфері. Другим чинником, що обумовив своєрідність хорових сцен у творі, є наявність ознак музичної драми. Йому підпорядковується більшість хорових сцен, що відзначаються розвиненістю, охоплюють майже цілі картини, невпинно слідують за перебігом подій. Їх головними властивостями стають: гнучкість, постійна зміна виразних засобів, динамічність та рухливість. Саме такі хорові номери сприяють загальній цілісності розвитку, завдяки використанню формотворчих засобів сталих музичних форм. За функціональним значенням вони відповідають репрезентативно-динамічному, емоційно-дійовому та дійово-динамічному типам.

Жанрова та змістовна складність і багатомірність в опері-ораторії „Згадайте, братія моя” призвели до найбільш повного, всеохоплюючого використання хору. Але при використанні майже всіх можливих функційних значень хору, композитор чітко підпорядковує їх жанровим вимогам твору. Поєднання в творі жанрових ознак опери та ораторії диктує розподіл хорових сцен на дві

великі відповідні групи. Ораторіальним вимогам статичності, масовості, масштабності підпорядковані хори фоново-репрезентативного, колористичного, ілюстративно-колористичного, репрезентативного типів, що використані в розділах ораторіального забарвлення (Пролозі, Стасимах, Ексоді). Оперна дієвість та ліричний тип вислову визначає загальний колорит Епісодіїв та зазначена у Пролозі і Пароді (в синтезі з ораторіальністю). Тому в цих розділах переважають хори репрезентативно-динамічної, внутрішньо-емоційної, емоційно-дійової, дійової, динамічної та дійово-динамічної функцій.

Отже, аналіз хорових сцен за пропонованою класифікацією показав, що хор є провідним компонентом в операх композитора і визначається багатофункціональністю, бо демонструє наявність 6 провідних та 10 похідних (за авторською класифікацією) функцій, а його функціональне навантаження постає в прямій залежності від жанру твору, який і диктує перевагу тих чи інших функцій.

У Висновках зазначається, що у процесі дослідження мета роботи була досягнута, всі завдання вирішені. Отримані результати проведеної роботи можна викласти у таких висновках:

1. Надано загальну характеристику оперної творчості видатного українського композитора, народного артиста України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Віталія Губаренка в контексті основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України XX сторіччя. Аналіз оперної творчості композитора показав, що вона відображає основні тенденції розвитку музичного мистецтва України розглянутого періоду. Це виявляється у наступних аспектах: на жанровому рівні - діапазон опер композитор осягає широке коло напрямків сучасного

12

музичного мистецтва (героїко-романтична народна драма, епіко-драматична опера, моноопера, лірико-психологічна опера, опера-балет, опера-ораторія); на структурно-драматургічному рівні – відмова від традиційних оперних форм і номерної структури, опора на наскрізну побудову сольних та хорових епізодів; на рівні музичної мови в усіх операх переважає вокальна декламаційність; творчим методом композитора є поєднання монтажних принципів, кінематографічних прийомів „напливу” та стоп-кадру з невпинним симфонічним розвитком, використанням розвиненої лейтмотивної системи, а також жанрове синтезування.

2. Дослідження специфіки подання хору як драматургічної одиниці у жанрових різновидах опер композитора дало змогу виявити, що методи трактування хору згруповані в історичній та функціональній площинах. Проведений аналіз хорових сцен в операх В.Губаренка показав, що різноманіття драматургічних функцій хору породило багатство використання фактурних прийомів від монодійного до змішаного складу, застосовування яких часто диктується характером сцени (жанрово-побутові, епічні, психологічні). Комплексний аналіз хорових сцен дозволив виявити, що розглянута типологія за епічним, жанрово-побутовим та психологічним характеру, трактування хору в історичному та функціональні виміри, не мають чітко виражених визначень, оскільки у Губаренка часто зустрічаються хори „проміжних типів”: епіко-психологічного, жанрово-психологічного, жанрово-епічного, або емоційно-дійого, емоційно-колористичного. Тому виникла потреба розробки нової класифікації.

3. Розроблено та конкретизовано термінологічний апарат щодо функцій хору та запропоновано нову, більш складну та розгалужену класифікацію хорових сцен. Загальна класифікація хорових сцен має шість головних типів (фонова, колористична, репрезентативна, внутрішньо-емоційна, дійова, динамічна) та десять допоміжних, синтетичних виникаючих у разі суміщення у художньому творі декількох функцій у використанні хорових сцен (репрезентативно-колористична, динамічно-колористична, дійово-динамічна, емоційно-дійова, статична, ілюстративна, ілюстративно-колористична, фоново-репрезентативна, емоційно-колористична, репрезентативно-динамічна).

4. Спираючись на запропоновану класифікацію окреслено і сформульовано концептуальні функції хору в жанровій системі опер В.Губаренка та визначено вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використаних типів хорових сцен (кількісну та якісну залежність типів хору від провідної образно-змістовної сфери).

Підсумовуючи вищесказане, вкажемо на результати проведеного дослідження: хор є провідним компонентом у операх Губаренка; функціональне навантаження хору постає в прямій залежності від жанру твору, який і диктує перевагу тих чи інших функцій; у використанні хору в операх різних періодів творчості композитора наявний еволюційний процес, що характеризується

13

поступовим збільшенням „удільної ваги” хору та поступовим розширенням його функційних та виразних можливостей. Отже, за характером використання хорових сцен можна дослідити загальні творчі та художні орієнтири творчості В.Губаренка.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЇ

Батовська О.М. Драматургія хорових сцен в операх В.Губаренка /на прикладі „Загибель ескадри, „Пам’ятай мене”, „Вій”, „Згадайте, братія моя”/. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. – Одеська державна музична академія імені А.В. Нежданової, Одеса, 2005.

В дисертації розглянуто проблему функціонування вагомої складової оперного спектаклю, - хору в контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка (героїко-романтична музична драма “Загибель ескадри”, лірико-психологічна опера “Пам’ятай мене”, опера-балет “Вій” та опера-ораторія “Згадайте, братія моя). Дається характеристика, визначається зміст та представлено репертуар основних сцен в жанровому та драматургічному

напрямках. В дослідженні запропоновано застосувати нову, більш розгалужену класифікацію хорових сцен, яка має шість головних типів (фонова, колористична, репрезентативна, внутрішньо-емоційна, дійова, динамічна) та десять допоміжних, синтетичних, виникаючих у разі суміщення у художньому творі декількох функцій у використанні хорових сцен (репрезентативно-колористична, динамічно-колористична, дійово-динамічна, емоційно-дійова, статична, ілюстративна, ілюстративно-колористична, фоново-репрезентативна, емоційно-колористична, репрезентативно-динамічна). Завдяки її впровадженню в практичний дослід сформульовано концептуальні функції хору в жанровій системі опер В.Губаренка та визначено вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використаних типів хорових сцен (кількісну та якісну залежність типів хору від провідної образно-змістовної сфери). На основі проведеного дослідження висвічуються ключові константи творчого методу В.Губаренка, - функціональне навантаження хору постає в прямій залежності від жанру твору, який і диктує перевагу тих чи інших функцій.

Ключові слова: Хорові сцени, музична драма, камерна опера, опера-балет, опера-ораторія, драматургічні функції, жанровий, структурно-драматургічний аспекти.

Батовская Е.Н. Драматургия хоровых сцен в операх В.Губаренко /на примере „Загибель эскадри, „Помни меня”, „Вий”, „Згадайте, братія моя”/. – Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 – музыкальное искусство. – Одесская государственная музыкальная академия имени А.В. Неждановой, Одеса, 2005.

В диссертации рассмотрена проблема функционирования важной составляющей оперного спектакля, - хора в контексте его драматургического назначения в оперных произведениях В.Губаренко (героико-романтическая музыкальная драма „Загибель ескадри”, дуодрама „Помни меня”, опера-балет „Вий” и опера-оратория „Згадайте, братія моя). Концепцию диссертации определяет подход к использованию хора как метода музыкально-драматургического развития в оперном произведении. Основная идея работы связана, прежде всего, с наличием взаимосвязи жанровой модели с трактовкой хора в процессе систематизации функций хора в опере, которые

подчиняются композиторским константам жанрового моделирования. Таким образом, жанровая модель оперного произведения обусловливает общие закономерности процесса драматургического развития, а механизм функционирования хора определяет его индивидуальные

особенности. Анализ хоровых сцен в операх В.Губаренко показал, что разнообразие драматургических функций хора породило богатство использования разных фактурных приемов их воплощения (от монодического до полифонического). Их использование часто диктуется драматургической ролью хора в каждой сцене. Методы трактовки хора могут быть сгруппированными в историческом и функциональном срезах. Однако, в силу того, что в операх

В.Губаренко часто встречаются хоры “промежуточных” типов (жанрово-психологический, эпико-психологический, эмоционально-действенный, эмоционально-колористический и др.), возникает потребность разработки терминологического аппарата относительно функций хора. Поэтому в работе предлагается использовать новую, более разветвленную классификацию хоровых сцен. Она имеет шесть главных функций и десять вспомогательных. К главным функциям относятся следующие: фоновая, колористическая, репрезентативная, внутренне-эмоциональная, действенная и динамическая. Вспомогательные функции являются производными от главных, среди них:

репрезентативно-колористическая, динамически-колористическая, действенно-динамическая, эмоционально-действенная, статическая, иллюстративная, иллюстративно-колористическая, фоново-репрезентативная, эмоционально-колористическая, репрезентативно- динамическая.

Благодаря введению представленной классификации в практический опыт, сформулированы концептуальные функции хора в жанровой системе опер В.Губаренко и определено влияние жанрово-интонационной модели на характер использования функций хора (количественную и качественную зависимость функций хора от ведущей образно-смысловой сферы).

Ключевые слова: Хоровые сцены, музыкальная драма, камерная опера, опера-балет, опера-оратория, драматургические функции, жанровый, структурно-драматургический аспекты.

Batovskaya H.N. Dramaturgy of the Choral Scenes in Operas by V.Gubarenko (after in example of “Loss of the Squadron”, “Remember Me”, “Viy”, “Remember, My Brethren”). – Manuscript.

A thesis submitted in fulfillment of the requirements for the degree of Candidate of Arts in speciality 17.00.03. – Music Art. – The Odessa State Music Academy named after A.V. Nezhdanova. – Odessa, 2005.

Under consideration is the problem of functioning of an important component of an opera performance, i.e. – of the choir in the context of its dramaturgical function in the opera works by V.Gubarenko, in particular, in a heroic-romantic music drama “Loss of the Squadron”, “Remember Me”, in the opera-ballet “Viy” and in the opera-oratorio “Remember, My Brethren”.

The opera creation by V.Gubarenko is characterized in historic, genre and structural-dramaturgical aspects, which made it possible to trace in his works the development of the main tendencies in the Ukrainian music-theatre art of 60 - 80-ies of the XX century.

A complex musicological analysis is made from the point of view of the specific use of the choir as a dramaturgical unit in the operas by V.Gubarenko. The author gives description defines the contents and presents the list of the main choir scenes. It is offered to use a new, a more extensive classification of the choir scenes, which has six fundamental and ten supplementary functions.

Implementation of the given classification info practical use makes it possible to formulate the conceptual