ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Бондаренко Олександр Сергійович

УДК 81’373.23 + 811.161.2 + 811.111

КОНЦЕПТИ “ЧОЛОВІК” І “ЖІНКА” В УКРАЇНСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ

Спеціальність 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне

мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Манакін Володимир Миколайович, Запорізький національний університет, декан факультету журналістики

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Бєссонова Ольга Леонідівна,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри англійської філології

кандидат філологічних наук, доцент Боброва Лариса Вікторівна, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, завідувач кафедри теорії і практики перекладу

Провідна установа Київський національний лінгвістичний університет, кафедра загального та українського мовознавства, Міністерство

освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “ 9 ” червня 2005 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано 7 травня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Контрастивна лексикологія як окрема сфера контрастивної лінгвістики сформувалась порівняно недавно – у кінці минулого століття. Визначальним завданням для неї є синхронно-зіставний аналіз лексико-семантичних відмінностей різних мов. Значний внесок у розвиток та становлення зіставного вивчення лексики споріднених та неспоріднених мов належить представникам різних сучасних вітчизняних лінгвістичних шкіл, зокрема В.В. Акуленку, Л.В. Бублейник, І.О. Голубовській, В.В. Жайворонку, Ю.О. Жлуктенку, В.Д. Каліущенку, В.І. Кононенку, М.П. Кочергану, В.М. Манакіну, В.М. Русанівському, О.О. Тараненку, О.В. Тищенку, М.П. Фабіан та іншим. Чільне місце у цьому аспекті належить контрастивістам радянського та пострадянського простору: Ю.Д. Апресяну, С.Г. Бережану Р.О. Будагову, В.Г. Гаку, А. Гудавічусу, А.Є. Супруну, В.М. Ярцевій та ін. Серед представників закордонних шкіл варто згадати прізвища Г. Вежбицької, Е. Косеріу, Р. Ладо, В. Матезіуса, Б. Потьє, Р.Дж. Пьєтро, В. Скалічки, С. Ульмана, Ч.А. Фергюсона, Г. Хельбіга, Р. Штернеманна та ін. Саме у працях зазначених мовознавців було закладено підґрунтя для подальших контрастивних досліджень у лінгвістиці з урахуванням когнітивного підходу.

Показовою віхою зміни парадигми гуманітарного знання є стрімкий розвиток когнітології та її самостійного відгалуження – когнітивної лінгвістики, яка зародилася в зарубіжному мовознавстві (Р. Джекендофф, М. Джонсон, Дж. Лакофф, Р. Лангакер, Дж. Міллер, Ч. Філлмор, У. Чейф). У сучасному вітчизняному та російському мовознавстві лінгвокогнітологія представлена роботами таких вчених, як В.З. Дем’янков, С.А. Жаботинська, О.С. Кубрякова, В.А. Маслова, О.О. Селіванова та ін. Когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами, а одиницями, особливими за своєю природою, які є носіями найрізноманітнішої інформації і повністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць функціонує термін – концепти. Дослідження когнітологів спрямовані на експлікацію концептів, що складають концептуальну систему (концептуальну картину світу), в якій зберігається знання, досвід результатів людської діяльності і процесів пізнання світу. Когнітивна лінгвістика в такому розумінні є наукою про закономірності організації і функціонування ментально-мовного інформаційного простору. Разом з цим слід відзначити важливу роль культурного компонента, фактора зумовленості світогляду народу його культурою та історією, що знаходить своє вираження в концептах. Таким чином, концепти, виступаючи одиницями етнокультурної інформації, віддзеркалюють світ національного світосприймання предметів і понять засобами певної мови.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей лексико-семантичної структури концептів “чоловік” і “жінка” в українській та англійській мовних картинах світу. Зазначені концепти є базовими для гендерної лінгвістики – нового лінгвістичного напрямку на пострадянському просторі, що знаходиться в процесі становлення. Гендерні дослідження започатковано у 70-х роках ХХ століття британськими та американськими лінгвістами. Це насамперед С. Беннет, А. Годдард, Л. Паттерсон, Дж. Міллс, Д. Спендер, Дж.Уілліамс та ін. Протягом останніх п’ятнадцяти років гендерна проблематика активно досліджується у вітчизняному (О.Л. Бєссонова, Г.Ю. Богданович, Л.М. Сінєльнікова, О.М. Холод, А.Г. Шиліна та ін.) і російському (Г.М. Абреімова, О.І. Горошко, А.В. Кириліна, І.Г. Ольшанський та ін.) мовознавстві.

Дисертація ґрунтується на положенні про те, що семантико-ідеографічна репрезентація лексики на позначення чоловіка і жінки (гендерно маркованої лексики), виділеної в окреме лексико-семантичне поле (ЛСП), її якісне та кількісне зіставлення дає змогу виявити у досліджуваних фрагментах відповідних мовних картин світу спільне та відмінне у лексико-семантичній структурі концептів “чоловік” і “жінка”. Це, в свою чергу, дозволяє з’ясувати, які характеристики є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі в українській та англійській мовних культурах.

Актуальність теми дисертації зумовлюється загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на інтеграцію зіставно-типологічного та лінгвокультурологічного підходів, необхідністю більш детального та глибокого опису гендерно маркованої лексики, яка є унікальним фрагментом мовної картини світу в плані семантичного наповнення та культурологічного значення.

Обрана проблематика в лінгвістиці на сьогодні є ще досить недостатньо дослідженим явищем, і гендерні ознаки мовної картини світу не завжди є очевидними, однак перехід мовознавства до нової наукової парадигми, для якої визначальним є людський фактор і особистість мовця як такого, зобов’язує мовознавців розширювати свої погляди на поліфункціональність засобів мови у світлі гендерного феномена.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає профілю комплексної теми наукового дослідження кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Європейські мовні картини світу в аспектах етнолінгвістики та лінгвокультурології” (номер держреєстрації 0105U001846).

Метою дисертаційного дослідження є комплексний зіставний аналіз гендерно маркованої лексики як засобу вербалізації концептів “чоловік” і “жінка” в українській та англійській мовних картинах світу.

Указана мета дослідження зумовлює постановку та поетапне розв’язання таких конкретних завдань:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

Об’єктом дослідження є один із фундаментальних фрагментів мовної картини світу – концепти “чоловік” і “жінка”.

Предметом дослідження є гендерно маркована лексика, зокрема власне іменники, іменникові композити та субстантивні словосполучення, що позначають осіб чоловічої жіночої статі в українській та англійській мовних культурах.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі основні методи: зіставний, аналітико-описовий методи, концептуальний аналіз, компонентний аналіз і аналіз словникових дефініцій, кількісний аналіз.

Матеріалом дослідження слугувала суцільна вибірка основного масиву лексичних одиниць на позначення осіб чоловічої жіночої статі (іменників, іменникових композитів та субстантивних словосполучень), який представлено у сучасних україномовних та англомовних (британський варіант англійської мови) тлумачних словниках. Загальна кількість таких одиниць складає 1520 одиниць для української частини дослідження (888 лексичних одиниць на позначення чоловіка та 632 лексичні одиниці на позначення жінки) і 2578 для англійської частини (1415 лексичних одиниць на позначення чоловіка та 1163 лексичні одиниці на позначення жінки).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в даній праці вперше у вітчизняній контрастивній лінгвістиці: 1) здійснено спробу комплексного зіставного дослідження лексико-семантичної структури концептів “чоловік” і “жінка” та виявлення специфіки гендерно маркованої лексики в українській та англійській мовах; 2) визначено принципи структурування та представлено лексико-семантичне поле “Назви осіб чоловічої жіночої статі” в українській та англійській мовах; 3) виявлено спільне і відмінне щодо “картування” (семантико-ідеографічної репрезентації) гендерно маркованої лексики у порівнюваних мовах та виявлено кількісне наповнення кожної із структурних одиниць – лексико-семантичних груп та мікрополів, що є складниками виділеного лексико-семантичного поля; 4) встановлено типи лексико-семантичних відношень лексичних одиниць на позначення осіб чоловічої жіночої статі; 5) визначено особливості гендерно маркованої лексики на рівні полісемічних слів тощо.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що зіставне вивчення назв осіб чоловічої жіночої статі, які є складниками певних фрагментів мовних картин світу у досліджуваних лінгвосоціумах, сприяє подальшому з’ясуванню теоретичних питань контрастивного мовознавства, семасіології, концептології, а також опрацюванню методики зіставного вивчення лексики неспоріднених мов тощо. Концептуальне вивчення соціокультурних міжмовних понять є певним внеском у розвиток теорії категоризації, когнітивної семантики та гендерної лінгвістики. Зіставний аналіз гендерно маркованої лексики в українській та англійській мовах дозволив не тільки описати важливі фрагменти мовних картин світу, але й з’ясувати характеристики, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі в українській та англійській мовних культурах. Дослідження має цінність також для психолінгвістики, лінгвокультурології, соціолінгвістики, теорії міжкультурної комунікації, когнітивної лінгвістики та інших суміжних галузей.

Практичне значення праці полягає у можливості використання матеріалів та одержаних результатів дослідження у вузівських курсах порівняльної типології та лексикології сучасних української та англійської мов (розділи “Лексична семантика”, “Словниковий склад мови”), у спецкурсах та спецсемінарах з гендерної лінгвістики та лексичної семантики; для підготовки курсових і дипломних робіт із порівняльної лексикології української та англійської мов, а також у лексикографічній практиці (при укладанні тлумачних словників).

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні комплексного зіставного дослідження гендерно маркованої лексики в українській та англійській мовах. Це реалізовано у наступних етапах дослідження: структуруванні та наповненні лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” у порівнюваних мовах; виявленні спільного та відмінного в структурі поля на рівні ЛСГ, полісемічних слів та семем; встановленні основних типів лексико-семантичних відношень гендерно маркованих найменувань в українській та англійській мовах тощо.

Апробація дисертації. Окремі аспекти роботи та дисертація в цілому обговорювалися на наукових семінарах і засіданнях кафедри перекладу та загального мовознавства, семінарах з проблем порівняльного мовознавства та звітних науково-практичних конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2001 – 2005 рр.). Основні положення та результати дослідження викладені у доповідях на конференції “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 1999), IV міжнародному семінарі “Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових смислів” (Луганськ 2003), Всеукраїнській науковій конференції пам’яті професора Д.І. Квеселевича “Слов’янська та германська лексикографія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2004).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 195 сторінок, із яких 171 становить текстова частина, 17 – список використаної літератури та словників, 7 – додатки. Список використаних джерел складається зі 197 найменувань українською, російською, англійською і німецькою мовами та 22 лексикографічних джерел. У додатках подано таблицю, яка відображає кількісне наповнення ЛСГ, що входять до структури досліджуваного лексико-семантичного поля.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об’єкт і предмет дослідження, формулюється мета й основні завдання, визначаються методи й матеріал дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, подаються відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Особливості лексичного вираження концептів “чоловік” і “жінка” в українській та англійській мовних картинах світу” висвітлюються базові поняття дослідження: гендер, концепт, мовна, концептуальна картини світу та інші, визначаються принципи структурування гендерно маркованої лексики у порівнюваних мовах.

Гендер у даному дослідженні розуміється як соціальна стать, що синтезує культурне й біологічне в людині. У центрі уваги гендерних досліджень – культурні, соціальні, а також мовні фактори, що визначають ставлення суспільства до чоловіків і жінок, поведінку індивідів у зв’язку з приналежністю до певної статі, стереотипні уявлення про чоловічі та жіночі якості – все те, що проектує проблематику статі із галузі біології до сфери соціального життя і культури.

Гендер не є мовною категорією, однак зважаючи на те, що дихотомія статей змодельована суспільством та культурою і віддзеркалена у мові, то його (гендеру) зміст може бути розкритий шляхом аналізу мовних явищ, що пояснює актуальність лінгвістичної компетенції для вивчення культурної репрезентації статі. Таким чином, одиниці мови, у семантиці яких вичленовується компонент ‘стать’, можуть бути проаналізовані на засадах гендерного підходу. Тому цілком можлива кваліфікація лексичних значень слів, що виражають екзистенціальний статус особистості (саме в лексичних одиницях такого типу сема ‘стать’ є одним із визначальних компонентів значення) і визначення, як відображається в самій інтерпретації лексичного значення гендерне уявлення про природну даність, зокрема, яким чином соціокультурні фактори впливають на формування лексичного значення. Для цього було проаналізовано лексичні значення відповідних слів різних мов. Контрастивний аналіз дозволив з’ясувати різницю в інтерпретації гендерно маркованих слів у різних мовних культурах. Наприклад, зіставлення семантики слів чоловік, мужчина та man, male і їх похідних дозволяє стверджувати, що англійські словники більшою мірою, ніж українські, визначають чоловіка як особу активну і наголошують на його визначальній ролі у репродуктивній функції: “ ... pertaining to, or designating the sex which can beget offspring” [The New Shorter Oxford English Dictionary]. Щодо українських лексем та їх похідних, то вони концептуалізують здебільшого особистісні риси: самовладання, твердість, витримка, рішучість, хоробрість, сміливість, відвага.

Отже, доречно говорити про гендерний підхід у вивченні мови у зв’язку з розумінням статі не лише як природного феномена, але і як конвенціональної сутності.

У цьому контексті доцільно окреслити загальні уявлення про гендерні ознаки мовної картини світу на лексико-семантичному рівні. З погляду лексичної семантики, мовна картина світу – це зафіксована в мовних знаках (лексичних одиницях) мовна свідомість народу (Ю.Д. Апресян, Г. Вежбицька, В.М. Манакін, Ю.С. Степанов), а гендерні ознаки – це семи з відповідним наповненням (гендерно марковані семи), які є притаманними лексичним одиницям на позначення тільки чоловіка чи тільки жінки. Зазначені семи є категоріальними і формують лексико-семантичні поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” у відповідних мовах.

Теоретичною основою угрупування лексики на позначення чоловіка жінки є положення, згідно з яким словниковий склад будь-якої мови являє собою природну систему, що історично склалася, з усіма притаманними їй характеристиками. Така система – це досить чітко окреслена цілісність, що складається з ряду ділянок (лексико-семантичних полів), кожна з яких має свою власну будову та різний ступінь відкритості для поповнення.

Лексико-семантичне поле тлумачиться у роботі як сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що віддзеркалюють поняттєву, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ. У даному дослідженні – це лексико-семантичне поле на позначення осіб чоловічої жіночої статі. Далі лексико-семантичне поле розгалужується на мікрополя, які є меншими за обсягом сукупностями лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що виділяються в межах лексико-семантичного поля. Мікрополя, в свою чергу, поділяються на лексико-семантичні групи – об'єднання слів, конституенти яких мають однаковий граматичний статус і характеризуються однорідністю значеннєвих відношень за синонімічним типом (М.П. Кочерган, Ж.П. Соколовська, О.О. Тараненко, Н.Ю. Швєдова, Д.М. Шмельов). Маються на увазі відношення синонімії, антонімії, гіпонімії, гіперонімії, а також відношення, що не вдається підвести під жоден з названих видів. Найменшою одиницею, що існує у складі лексичної системи мови, і яка, врешті-решт, є кінцевою метою аналізу в лексичній семантиці, є значення слова, або семема. Для однозначного слова це власне його значення, для багатозначного слова – кожне з його значень окремо.

Предметом дисертаційного дослідження у ієрархічній послідовності є такі лексико-семантичні одиниці: по-перше, ЛСГ, що об’єднує семантично однорідні значення і є кінцевою одиницею членування лексико-семантичного поля; по-друге, саме окремо взяте лексичне значення слова; по-третє, багатозначне слово, кожен з його семантичних відтінків (в однозначному слові, відповідно, саме його значення).

У другому розділі “Структура лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” в українській та англійській мовах” представлено семантико-ідеографічний опис (або “картування”) матеріалу шляхом вибудовування структури лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” в українській та англійській мовах; встановлюється кількісне наповнення кожної з структурних одиниць – лексико-семантичних груп та мікрополів, що є складниками виділеного лексико-семантичного поля.

Структура лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” вичленовується із загального складу антропонімічної лексики і охоплює значну кількість слів, що об’єднуються категоріальними семами (або архісемами) ‘особа чоловічої жіночої статі’ чи ‘сукупність осіб чоловічої жіночої статі’. Дане лексико-семантичне поле є досить складною – розгалуженою і багаторівневою – організацією складових мікрополів та ЛСГ. Побудова ЛСП відбувається шляхом суцільної класифікації усього масиву виявлених найменувань осіб чоловічої жіночої статі на кінцеві ЛСГ, які знаходяться у відношеннях опозиції або співположення за ознакою спільності лексичних сем. Кінцеві ЛСГ мають свою власну внутрішню організацію, але вони не можуть членуватись далі на тих самих підставах, що й мікрополя, складовими яких вони є, оскільки таке членування призводить до розпаду ЛСГ на окремі лексичні одиниці.

Отже, лексико-семантичне поле “Назви осіб чоловічої / жіночої статі” поділяється, насамперед, на два мікрополя: “Назви особи чоловічої / жіночої статі” та “Назви сукупностей осіб чоловічої / жіночої статі”. Виділені мікрополя мають власну структуру та специфіку у кількісному та якісному відношенні, що зумовлюється тим, які саме ЛСГ, лексеми та семеми наповнюють кожне з даних мікрополів.

Мікрополе “Назви особи чоловічої / жіночої статі” є досить складним угрупуванням менших мікрополів та ЛСГ. Серед мікрополів та ЛСГ, що знаходяться на вищих щаблях розподілу даного мікрополя, виділяються:

1. Загальні позначення особи чоловічої / жіночої статі. Це лексичне угрупування є кінцевою лексико-семантичною групою і об’єднує лексичні одиниці, що за своїм значенням протистоять двом наступним мікрополям за ознакою “загальне – часткове”. У досліджуваних мовах її компонентами, наприклад, є такі лексичні одиниці: козак ‘чоловік або парубок взагалі’; Johny розм. ‘чоловік або хлопець взагалі’; спідниця перен., розм. ‘жінка як представник своєї статі’, Адамове реберце заст., жарт. ‘жінка як носій характерних для своєї статі ознак’; maggie ‘жінка або дівчина’, daughter of Eve ‘жінка, особливо така, що виявляє типові жіночі якості’.

2. Назви особи чоловічої / жіночої статі за характерними ознаками. Дане мікрополе об’єднує лексичні одиниці, значення яких формується комплексом ієрархічно організованих семантичних ознак, що віддзеркалюють властивості осіб чоловічої жіночої статі. Це угрупування лексичних одиниць розгалужується далі на менші мікрополя та кінцеві ЛСГ. Типовими для даного мікрополя є такі лексичні одиниці: козир-дівка розм. ‘про сміливу, спритну, гостру на язик дівчину’, коза перен., розм. ‘про жваву, рухливу дівчину’; madcap ‘весела та імпульсивна молода жінка’, spark ‘весела, елегантна молода дівчина або жінка’ (за наявністю у характері жвавості, веселості); вовкулака зневажл. ‘про відлюдкуватого чоловіка’, сич перен., розм. ‘похмурий, нелюдимий чоловік, відлюдок’, lone wolf ‘відлюдкуватий, похмурий чоловік, що живе усамітнено’, bugaboo ‘похмурий, непривітний чоловік’ (за наявністю у характері похмурості, відлюдькуватості); вакханка перен. ‘жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті’, мандрьоха лайл. ‘розпусна жінка’; grass widow ‘неодружена жінка, яка жила або живе з одним або декількома чоловіками або яка має позашлюбну дитину’, Lady Chatterly ‘розпусна жінка, особливо така, що має коханця, який нижче за неї за соціальним станом’ (за наявністю у характері розпусності, безпутства); доробало зневажл. ‘про неповоротку, незграбну, товсту людину, переважно чоловіка’, опецьок ‘невисокий на зріст, незграбний чоловік або хлопець’; King Kong ‘чоловік надзвичайної сили або зросту’, Tom Thumb ‘невеликий на зріст чоловік або хлопець, куцан’ (за фізичним станом); краля розм. ‘гарна жінка, красуня’, писанка перен. ‘вродлива дівчина, жінка’, peach розм. ‘приваблива молода жінка’, medusa ‘надзвичайно потворна жінка’, frow ‘повногруда жінка, пампушечка’ (за зовнішньою привабливістю або непривабливістю).

3. Оцінні назви особи чоловічої жіночої статі та назви особи чоловічої жіночої статі у звертанні. Оцінка пронизує все лексико-семантичне поле назв осіб чоловічої жіночої статі. При цьому оцінний компонент може, по-перше, виступати як додатковий стосовно основного компонента значення, що характеризує певну лексичну одиницю (наприклад, у словах пащекуха, ляскуха, торохкотіла – до компонента виконуваної дії) – всі подібні лексичні одиниці вводяться до відповідної ЛСГ “Назви особи чоловічої жіночої статі за характерними ознаками”. По-друге, оцінка може накладатися на той чи інший компонент значення, що характеризує лексичну одиницю, утворюючи разом з цим компонентом складні дифузні об’єднання, наприклад: титан, зубр, знайко; bosthoon (грубий нетактовний чоловік), carpet knight (нероба, залицяльник, дженджик), nerd, baboon (нетямущий, тупий чоловік) – такі лексеми також об’єднуються у власні мікрополя за характерними ознаками, але через складне дифузне об’єднання компонентів значення вони можуть одночасно належати і до мікрополя “Оцінні назви особи чоловічої жіночої статі”. По-третє, оцінний компонент може виступати в лексичній одиниці як головний або як єдиний компонент значення, наприклад: недоносок, запорток, недоїдок; badling (нікчемний чоловік), bawcock (путящий хлопець, чоловік). Дві останні групи, власне, і складають мікрополе “Оцінні назви особи чоловічої жіночої статі”.

Мікрополе “Назви особи чоловічої жіночої статі у звертанні” містить у собі лексичні одиниці з особливим, синтаксично зумовленим значенням: вони слугують саме для позначення тієї особи чоловічої жіночої статі, на яку власне спрямоване мовлення, одночасно розкриваючи ставлення до неї мовця, наприклад: галонька, зозуленька, перепеличка, душечка, ясочка; babe, carissima, cony, hen, missy, moppet; пане-брате заст., сокіл, хлоня, old cock, boyo, sport, buster. Зауважимо, що у функції звертання може виступати будь-яка назва особи чоловічої чи жіночої статі, якщо її поставити в синтаксичну позицію звертання, але в тих випадках, коли ця функція реалізується системно, всі вони отримують у дефініції своє відображення у вигляді додаткового компонента значення: “при звертанні” чи “здебільшого при звертанні” і т. ін.

Мікрополе “Назви сукупностей осіб чоловічої жіночої статі” є відносно менш складним угрупуванням дрібніших мікрополів та ЛСГ. Характерними для даного мікрополя є наступні лексичні одиниці: сильна стать розм. ‘чоловіки’, парубоцтво збірн., розм. ‘холостяки, неодружені парубки або чоловіки’, thesex ‘чоловіки, мужицтво’, lords of the creation ірон. ‘чоловіки як представники сильної статі (на відміну від жінок)’, прекрасна стать розм. ‘жінки’, bevy ‘група, компанія жінок’, brush ‘молоді жінки’ та ін.

Крім семантико-ідеографічної репрезентації матеріалу у даному розділі аналізуються якісні та кількісні відмінності у структурі виділених лексико-семантичних полів у досліджуваних мовах. Так, наприклад, меншу кількість лексичних одиниць на позначення особи жіночої статі у обох досліджуваних мовах, що наповнюють ЛСГ “Назви особи жіночої статі за володінням знаннями, уміннями, майстерністю, досвідом чи за їх відсутністю”, можна пояснити, на нашу думку, так званою “гендерною асиметрією”. Суть цього явища розуміється як неоднакове відображення в мові певних характеристик, які є властивими для осіб тільки чоловічої чи тільки жіночої статі. Така асиметрія викликана домінуючою роллю чоловіків протягом віків у обох культурах, що, в свою чергу, спричинило появу у суспільстві відповідних образів-стереотипів, так званих “мовних портретів” чоловіка і жінки. У мовному портреті жінки такі риси, як розум, талант, обдарованість та деякі інші, на жаль, чітко не виділяються, можливо, тому, що з погляду чоловіка для жінки вони не були конче необхідними. Про це свідчать українські та англійські паремії: Жіноче діло – кочерга та колиска; Розумна жінка – скарб, а дурна – два; Жіноча річ коло припічка; Long of hair and short of brain – “Коса довга, а розуму – і пальця не обернеш”; A woman’s advice is best at a dead lift – “Слухай жінку лише наостанок”. Отже, наявність таких рис не помічалась, а відтак і не цінувалась високо.

Відносно більшу кількість лексичних одиниць у обох досліджуваних мовах у ЛСГ “Назви особи жіночої статі, що займається окультними діями, чаклунством, віщунством” можна пояснити, напевно, тим, що у обох цих культурах (як і у багатьох інших культурах світу) жіноче начало споконвіку асоціювалося з темними силами, з чимось незрозумілим, нелогічним. Це простежується навіть у староанглійських іменниках день (dжg) і ніч (niht), які, як в українській мові, так і в багатьох інших мовах є відповідно чоловічого та жіночого роду.

Спираючись на результати виявлених якісних та кількісних відмінностей у структурі лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі” (а отже і у лексико-семантичній структурі концептів “чоловік” і “жінка”) в українській та англійській мовах, можна виділити певні характеристики, які суттєво відрізняються у відповідних мовних культурах. Висновки про характеристики, притаманні особам чоловічої жіночої статі, зроблено з урахуванням власне мовної семантики (на рівні лексичних одиниць), що яскраво відбиває антропологічну специфіку сприйняття аналізованих концептів в українській та англійській культурах. Знаки “+” та “–” відображають більший чи менший прояв певної характеристики стосовно осіб чоловічої / жіночої статі у досліджуваних мовних культурах, про що свідчать відмінності у кількісних та якісних характеристиках у розглянутих лексико-семантичних полях (див. табл. 1, 2).

Таблиця 1

Основні характеристики осіб чоловічої статі у досліджуваних мовних культурах

Особи чоловічої статі

Характеристики | Українська мовна культура | Англійська мовна культура

політична та соціальна активність– | +

соціальна аморфність, пасивність | +–

прагнення до суспільного визнання, здобуття авторитету– | +

неамбітність, непретензійність щодо соціальної значимості | +–

ексцентричність, манірність– | +

активна життєва позиція– | +

пасивність, вайлуватість, млявість | +–

сумирність | +–

егоцентризм, індивідуалізм– | +

альтруїзм, безкорисливість | +–

відкритість, щирість, довірливість | +–

грубість, агресивність– | +

толерантність, терпимість, незлобливість | +–

Таблиця 2

Основні характеристики осіб жіночої статі у досліджуваних

мовних культурах

Особи жіночої статі

Характеристики | Українська мовна культура | Англійська мовна культура

наявність у характері егоцентризму, амбітності– | +

прагнення до суспільного визнання, здобуття авторитету– | +

неамбітність, непретензійність щодо соціальної значимості | +–

соціальна активність– | +

активна участь у підприємницькій діяльності– | +

хазяйновитість, домовитість | +–

наявність у характері лідерства– | +

сумирність, терпимість, незлобливість | +–

ексцентричність, манірність– | +

грубість, агресивність– | +

чуйність, щирість, співчутливість | +–

комунікабельність, говірливість | +–

стриманість, врівноваженість– | +

дбайливість | +–

гостинність, привітність | +–

Виділені характеристики було виявлено шляхом кількісного та якісного аналізу наповнення відповідних ЛСГ у порівнюваних мовах. Так, наприклад, ЛСГ “Назви особи чоловічої статі за наявністю у характері егоїзму, хвалькуватості, зарозумілості” в українській мові складається з 4-х лексичних одиниць, в англійській мові – з 18-ти, що відповідно порівнюється у відсотках: 0,45% та 1,27%. Це певною мірою свідчить про значно більший індивідуалізм і навіть егоцентризм, властивий представникам чоловічої статі в англійській культурі у порівнянні з українською. Цілком очевидно, що загальна семантична структура досліджуваних концептів має багато спільного, але разом з тим існує і ряд виявлених відмінностей, які зумовлені насамперед відмінностями у соціокультурному та історичному чинниках.

У третьому розділі “Семантичні особливості лексики на позначення осіб чоловічої жіночої статі в українській та англійській мовах” встановлюються типи лексико-семантичних відношень аналізованих лексичних одиниць, з’ясовуються особливості гендерно маркованої лексики на рівні полісемічних слів тощо.

Найбільш простим і універсальним є підхід, який пропонує зведення класифікації міжмовних лексико-семантичних відношень до трьох основних типів: 1) повний збіг (або еквівалентність); 2) частковий збіг: а) включення семантики, б) перетин семантики; 3) безеквівалентність.

Еквівалентними є такі лексичні одиниці А і В, які збігаються за всіма ознаками у межах одної або різних систем, що зіставляються, тобто між ними встановлюються відношення тотожності, наприклад: укр. ангел. та англ. angel, укр. джентльмен та англ. gentleman, укр. денді та англ. dandy. Однак навіть при такому розумінні еквівалентності кількість еквівалентних слів є порівняно незначною. Якщо ж при аналізі лексико-семантичних відповідників у зіставлюваних мовах враховувати семасіологічний, ономасіологічний та епідигматичний аспекти, кількість еквівалентних лексичних одиниць буде дорівнювати нулю.

Відношення перетину наявне у тих випадках, коли значення „накладаються” одне на одне, але разом з тим у них залишається частина, яка їх різнить. Лексико-семантичні відповідники, що об’єднуються у даному типі міжмовних лексико-семантичних відношень, позначають дещо різні, але дуже схожі за своєю природою і функціями денотати. Наприклад: укр. корова – ‘незграбна, товста, нерозумна жінка’ та англ. cow ‘товста, огрядна, неохайна жінка’. У даному випадку частина значення, що накладається (збігається), – це семи ‘товста, огрядна жінка’, а частина значення, що відрізняється (не збігається), – це семи ‘незграбна, нерозумна’ в українському відповіднику та сема ‘неохайна’ в англійському. Пор. також: укр. пері ‘чарівна, тендітна жінка’ – peri ‘чарівна граціозна жінка’; укр. шакал ‘підла людина низьких моральних якостей’ – англ. jackal ‘людина, яка робить безчесні, підлі вчинки, і є чиїмсь послідовником, поплічником’. Даний тип міжмовних лексико-семантичних відношень має різний ступінь прояву залежно від кількості спільних сем у структурах семем, що зіставляються.

Відношення перетину не належить до поширених явищ при зіставленні лексики на позначення осіб чоловічої жіночої статі, що не знижує, однак, його важливості для аналізу.

Відношення включення трапляється між семантично близькими мовними одиницями, коли в семантичній структурі лексичного значення слова в одній мові наявно більше сем, ніж у семантичній структурі лексичного значення слова-відповідника іншої мови. Наприклад, англ. nymphet у своєму значенні, крім семного складу укр. німфетка ‘дівчина-підліток, сексуально приваблива для чоловіків’, має й інші семи: ‘сексуально досвідчена ... дівчина-підліток’. Суть даного типу відношень полягає в тому, що в одній мові певний антропонім не має спеціального найменування, і для вираження цього поняття використовується більш загальне найменування, а в іншій мові відповідний антропонім виділяється окремою семемою. Наприклад, в українській мові немає „повного” відповідника англійському toyboy. ‘молодий коханець літньої жінки’ – натомість просто використовується більш загальне найменування коханець із необхідними поясненнями. І навпаки, у досліджуваному ЛСП є випадки, коли більш вузькому українському найменуванню відповідає більш загальне англійське: укр. попелюшка ‘добра, слухняна дівчина або жінка, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім’ї ’ – англ. Cinderella ‘жінка або дівчина, яка входить в якусь групу, зневажається її членами і виконує якусь важку, нудну роботу’. Очевидно, що у даних випадках можна говорити про процеси гіперонімії та гіпонімії.

Відношення безеквівалентності властиве словам, семантика яких співвідноситься з позначенням специфічних для певної культури реалій. Існування подібних найменувань у лексиці на позначення осіб чоловічої жіночої статі дає підстави розрізняти тут безеквівалентну лексику в широкому смислі слова – таку, яка не має прямих однослівних еквівалентів в іншій мові, та слів-реалій як значної частини безеквівалентної лексики, що служить для позначення унікальних для національної культури понять – реалем. Наприклад: чумак ‘на Україні в XV – XIX ст. – візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу’, коровайниця ‘жінка, що виготовляє коровай’; caddy ‘хлопець, що підносить ключки та м’ячі при грі у гольф’, rah-rah girl ‘дівчина у групі підтримки студентської спортивної команди’. У дисертації представлено тематичну класифікацію безеквівалентної лексики, що є цінною в культурологічному та етнологічному аспектах.

Зіставний аналіз багатозначних слів на позначення осіб чоловічої жіночої статі окремо розглядався у третьому розділі. Основою такого аналізу слугувала як кількість семем лексеми, так і ієрархія ЛСВ в структурі багатозначних слів, що зіставляються. Розглядались передусім такі відповідники, які у першому наближенні видаються однаковими за семантикою, але в яких насправді цього немає.

Так, наприклад, при порівнянні української лексеми клоун з її англійським відповідником clown, виявляється, що першим, а отже – і основним, є значення слова клоун в українській мові ‘цирковий артист-комік’. В англійській мові воно відповідає другому значенню: clown2, а укр. клоун2 перен. ‘про людину, що вдає блазня або своєю поведінкою схожа на блазня’ відповідає першому ЛСВ в англійській мові. Зазначимо, що третій ЛСВ англ. clown 3 ‘селянин, грубий, простий неотесаний чоловік’ з українською лексемою клоун взагалі не співвідноситься. Отже між цими лексемами в українській та англійській мовах встановлюються зв’язки, які ілюструє наступний малюнок.

укр. клоун англ. clown

Мал. 1. Зіставлення багатозначних слів укр. клоун та англ. clown за складом та ієрархією лексико-семантичних варіантів

Найбільш цікавими для зіставлення є, звичайно, власне метафоричні та метонімічні значення, що утворюють слова із відображенням своєрідності, національного колориту. Це непоодинокі для гендерно маркованої лексики випадки, коли, наприклад, укр. полетуха – це не тільки схожа на білку тварина ряду гризунів, але і ‘жінка, яка швидко робить що-небудь, рухається, ходить і т. ін.’, укр. живчик – не тільки судина на поверхні тіла, але і ‘вертлявий, рухливий чоловік легковажної вдачі’, англ. fox – не тільки дика тварина, але і в переносному значенні ‘приваблива жінка’, англ. bull – не тільки свійська тварина, але і ‘біржовий спекулянт, що грає на підвищення’. Такі метафоричні значення утворюють лексичні одиниці, в яких виявляється своєрідність національного світосприйняття. Його виникнення пов’язане зі специфікою пізнання різними народами особливостей буття, мікрокосму людини.

У цілому структура полісемічних слів на позначення чоловіка жінки у досліджуваних мовах відрізняється більшою розгалуженістю в англійській мові порівняно з українською. Формування структури значень полісемічних слів в обох мовах підпорядковане загальним принципам смислових переносів за подібністю (зовнішнім виглядом, функціями і т.п.). Специфічною у досліджуваних мовах є сама структурація семем, що пояснюється особливостями історичного формування значень, культурологічними та ментальними чинниками тощо.

ВИСНОВКИ

1. Визначальними теоретичними поняттями дослідження є концепт, гендер, мовна і концептуальна картини світу тощо. Концепт виступає осередком ментального світу людини, одиницею колективного знання, що має мовне вираження і відзначена етнокультурною специфікою. Національна специфіка концептів разом з культурними, історичними особливостями (звичаями, традиціями, стереотипами поведінки) не віддзеркалюються в мові фотографічно, а функціонують у ній, утворюючи з нацією нероздільне етнічне поле.

Мовна картина світу трактується як відображений засобами мови образ свідомості-реальності, модель інтегрального знання про концептуальну систему уявлень, що репрезентуються мовою. Вона відмежовується від концептуальної картини світу, яка є підґрунтям мовного втілення, словесної концептуалізації сукупності знань людини про світ. Мовна і концептуальна картини світу є культурно детермінованими, а відповідно – специфічними для кожного народу.

Гендер кваліфікується як соціальна стать, що синтезує культурне і біологічне в людині. Один із способів вираження гендерних ознак мовної картини світу є гендерно марковані семи. Вони належать до складу лексичного значення антропоніма і вказують на приналежність позначуваного ними референта до осіб саме чоловічої жіночої статі.

2. Проведене зіставне дослідження культурних концептів “чоловік” і “жінка”, які вперше у вітчизняній лінгвістиці стали предметом зіставного аналізу в двох різних мовних культурах, є актуальним для сучасного порівняльного мовознавства і відкриває неабиякі можливості для їх подальшого вивчення. Наукова привабливість обраного матеріалу дослідження полягає у тому, що вивчення таких найбільш важливих людських концептів, як “чоловік” і “жінка”, дозволяє з’ясувати характеристики, які є більш властивими для осіб чоловічої і жіночої статі в українській та англійській мовних культурах. Це дає змогу розкрити особливості національного світобачення в межах даного фрагменту мовної картини світу.

3. Лексичні одиниці на позначення осіб чоловічої жіночої статі складають певні лексичні угрупування, які об’єднуються семантичним компонентом гендерної маркованості і є досить компактною частиною словника. Це лексична мікросистема, елементи якої взаємопов’язані й співвідносяться з позамовною дійсністю, що дає змогу розглядати їх у досліджуваних мовах як окреме лексико-семантичне поле “Назви осіб чоловічої жіночої статі”.

4. Семантико-ідеографічна репрезентація гендерно маркованої лексики дозволила вибудувати два варіанти (український та англійський) лексико-семантичного поля “Назви осіб чоловічої жіночої статі”. При зіставлені виділених лексико-семантичних полів було виявлено ряд якісних і кількісних відмінностей на рівні поля та його ЛСГ, які дали змогу з’ясувати певні характеристики, що є більш властивими для осіб чоловічої та жіночої статі саме в українській або в англійській культурах. Зокрема, для осіб чоловічої статі в українській мовній культурі більш характерними (порівняно з англійською мовною культурою) є такі ознаки: соціальна пасивність; неамбітність, непретензійність щодо соціальної значимості; вайлуватість, млявість; сумирність; альтруїзм, безкорисливість; відкритість, відвертість, щирість, довірливість; толерантність, терпимість, незлобливість. Для осіб чоловічої статі в англійській мовній культурі властивими є наступні характеристики: політична та соціальна активність; прагнення до суспільного визнання, здобуття авторитету, належності до привілейованих шарів суспільства; расова розмаїтість; ексцентричність, манірність; активна життєва позиція; егоцентризм, індивідуалізм; грубість, агресивність. Особи жіночої статі в українській мовній культурі характеризуються яскравішим виявом наступних ознак: неамбітність, непретензійність щодо соціальної значимості; хазяйновитість, домовитість; сумирність, терпимість, незлобливість; чуйність, щирість, співчутливість; говірливість, комунікабельність; дбайливість; гостинність, привітність. В англійській мовній культурі для осіб жіночої статі більш властивими є такі характеристики: наявність у характері егоцентризму, амбітності; прагнення до суспільного визнання, здобуття авторитету, належності до привілейованих шарів суспільства; соціальна активність; активна участь у підприємницькій діяльності; расова розмаїтість; наявність у характері лідерства; ексцентричність, манірність; грубість, агресивність; стриманість, врівноваженість.

Наявність тих чи інших виділених характеристик, що є більш властивими для осіб чоловічої жіночої статі саме в українській або англійській культурах, зумовлюється