ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЕРЕЗІВСЬКА Оксана Йосипівна

УДК 631.115

СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР

РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Яцків Михайло Іванович,

Львівський державний аграрний університет,

професор кафедри статистики та аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Малік Микола Йосипович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,
завідувач відділу підприємництва

кандидат економічних наук, доцент

Васильчак Світлана Василівна,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С.З.Гжицького,

доцент кафедри економіки і організації

сільськогосподарського виробництва

Провідна установа: Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 21 грудня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 в Державному агроекологіч-ному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологіч-ного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий 17 листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Рівень економічного розвитку країни певною мірою визначається формами власності на засоби виробництва і виготовлену продукцію, а відповідно й формами господарювання. Формування організаційно-правових структур ринкового типу на засадах приватної власності – явище сьогодні вже не нове, але ефективність новоутворених формувань є різною і потребує детальнішого дослідження. Тому проблеми реформування аграрного сектора економіки, розвитку різноуклад-ності, ефективних організаційно-правових структур і розробки механізмів їх реалізації постійно перебували і перебувають у полі зору економічної науки.

Методологічні, теоретичні та методичні аспекти реформування АПК, становлення нових організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві розглянуті в працях В.Я.Амбросова, В.Г.Андрійчука, П.С.Березівського, П.І.Гайдуцького, М.В.Гладія, О.Д.Гудзин-ського, А.С.Даниленка, Т.Г.Дудара, С.Л.Дусановського, М.В.Зубця, Г.І.Купалової, І.І.Лукінова, Ю.О.Лупенка, В.Я.Месель-Веселяка, І.Р.Михасюка, О.М.Онищенко, П.Т.Саблука, М.М.Федорова, Г.В.Черевка, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина. Опрацювання макроструктурних і фінансових проблем підприємництва знайшло своє відображення у наукових працях М.Я.Дем’яненка, С.І.Дем’яненка, Б.Й.Пасхавера, Д.В.Полозенка, В.П.Ситника. Питання кооперування, розвитку інтегрованих формувань організації виробництва, становлення внутрішньогосподарських відносин досліджували В.І.Бойко, М.П.Вітковський, Ф.В.Горбонос, В.В.Зіновчук, М.Й.Малік, В.М.Нелеп, В.А.Пулім, О.А.Рябчик, М.Й.Хорунжий. Проблемі інвестиційного і матеріаль-но-технічного забезпечення підприємницьких структур присвячені роботи В.Г.Більського, М.І.Кісіля, Г.М.Підлісецького, М.І.Пугачова та ін.

Однак низка проблем залишається малодослідженою і потребує подальшої поглибленої розробки стосовно окремих регіонів, де процеси реформування аграрного сектора і формування нових організаційно-правових структур суттєво відрізня-лися. Тому у зв’язку зі змінами, що відбувалися в сільськогосподарському виробництві в процесі аграрної реформи, виникають нові проблеми дослідження. Це, насамперед, стосується різноманітних аспектів, пов’язаних з підвищенням ефективності аграрного сектора, вдосконаленням організації виробництва, пошуком нових, прогресивних моделей агроформувань, раціональних виробничих структур. Вирішення цих проблем дозволить доповнити теоретичні, методологічні й прикладні основи формування та підвищення ефективності функціонування сільськогосподарсь-ких виробничих структур різних організаційно-правових форм в аграрному секторі. Усе це зумовило вибір теми проведеного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою теми науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету на 2000-2005 роки “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК”, державний номер реєстрації 0100U002332. Участь здобувача у виконанні і апробації проведеного дослідження відображена у наукових звітах кафедри статистики та аналізу за 2000-2004 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ і прикладних аспектів становлення та ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господарювання, а також обґрунтування пропозицій щодо їх трансформації в нові ефективні формування у різноукладній економіці. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- доповнити теоретичні і методичні основи формування та розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі;

- уточнити теоретичні аспекти розвитку різноукладності, методичні підходи щодо оцінки особливостей різних укладів і субукладів як основи формування ефективних організаційно-правових форм господарювання;

- розкрити механізм становлення сільськогосподарських виробничих струк-тур різних організаційно-правових форм господарювання і виокремити особливості їх формування та ефективності розвитку;

- обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності сільськогосподарських виробничих струк-тур різних організаційно-правових форм;

- розробити напрями регулювання і вдосконалення економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства;

- запропонувати шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробни-чих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження є процес і механізми становлення та забезпечення ефективності розвитку сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів формування та ефективності розвитку сільськогоспо-дарсь-ких виробничих структур різних організаційно-правових форм.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань різноукладності економіки, формування та ефективності розвитку різних організаційно-правових структур в аграрному секторі, рекомендації науково-дослідних установ, законодавчі та інші нормативні документи з питань розвитку агропромислового комплексу в ринкових умовах.

У процесі дослідження використовувались такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення, розробка організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності організаційно-правових форм господарювання, формування висновків і пропозицій); монографічний (опис механізму формування та ефективності функціонування сільськогосподарських організаційно-правових форм господарювання у Львівській області); графічний (наочне зображення схем взаємозв’язків і розвитку процесів і механізмів формування та ефективності розвитку організаційно-правових форм господарювання); статистико-економічний (аналіз розвитку аграрного виробництва в різних формах господарювання – середні і відносні величини, порівняння, індекси, виробничі функції, ланцюгові підстановки); розрахунково-конструктивний (обґрунтування і розрахунок стратегій розвитку аграрних підприємств); системного та порівняльного аналізу (оцінка організаційно-виробничої структури, яка розглядається як комплексна система двох складних систем – системи господарювання взагалі і системи організаційних форм ведення сільськогосподарського виробництва). Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується розрахунками, застосуванням значного емпірично-го матеріалу.

Інформаційною базою дослідження були офіційні мате-ріали Державного комітету статистики України, Головного управління статис-тики у Львівській області, особисті спостереження автора, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни результатів дослідження полягає в наступному:

вперше

- стосовно специфічних умов пореформеного періоду запропоновано напрями формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств шляхом трансформації їх у фермерські господарства або інші приватні господарства, об’єднання з метою створення асоціацій чи кооперативів (виробничих і обслуговую-чих), інтеграції особистих селянських господарств із сільськогосподар-ськими підприємствами і фер-мерськими господарствами;

- розроблено систему економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянсь-кими господарствами в частині надання послуг, залучення робочої сили для виконання сезонних робіт, постачання кормів, кооперування у виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці і збуті;

уточнено

- розуміння сутності виробничого сільськогосподарського укладу як соціально-економічної категорії, що є основою формування сільськогосподарських виробничих струк-тур різних організаційно-правових форм, визначення пріоритетного ефективного розвитку перспективних з них, розробки шляхів трансформації неефективних структур у нові агроформування;

- сутність організаційно-економічного механізму конкурентоспроможності підприємства як системи організаційних, технологічних, економічних, екологічних важелів і методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво і достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах;

- методичні підходи щодо застосування трансфертних і ринкових цін у виробничих підрозділах різних обсягів та характерів відповідальності в системі регулювання внутрішньогосподарських виробничих відносин;

набули подальшого розвитку

- теоретичні і методичні основи формування і розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі, зокрема поглиблено й узагальнено розуміння особливостей створення сільськогосподарських виробничих струк-тур різних організаційно-правових форм, регулювання і вдоскона-лення підвищення конкурентоспромож-ності сільськогосподарського підприємства;

- механізм становлення сільськогосподарських виробничих струк-тур різних організаційно-правових форм, в основі якого лежать процеси формування дрібнотоварного виробництва і створення особистих селянських господарств як домінуючої форми господарювання, виокремлено регіо-нальні особливості формування виробничих структур, здійснено оцінку структурно-динамічних тенден-цій їх розвитку в пореформений період;

- розробка виробничо-збутового модуля, який передбачає товарну структуризацію сільськогосподарських підприємств, зокрема формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим, а структурний товарний підрозділ стає оператором відкритого ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, одержані в процесі дослідження, спрямовані на створення й ефективне функціо-нування механізму становлення та ефективного розвитку різних організаційно-правових форм господа-рювання в умовах різноукладності сільської економіки та на прийняття конкретних управлінських рішень щодо забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств на основі зниження виробничих витрат на виробництво одиниці продукції та підвищення її якості.

Результати наукових досліджень прийняті для практичного використання Головним управлінням сільського господарства та продовольст-ва Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/280 від 16.06.2005р.), управліннями сільського господарства та продовольст-ва Жовківської та Яворівської районних держав-них адміністра-цій (довідки № 107 від 15.06.2005р. і №187 від 06.06.2005р.). Їм передані для практичного використання рекомендації щодо трансформації існуючих організаційно-правових форм господа-рювання, зокрема особистих селянських господарств у нові формування в умовах розвитку різноукладності сільської економіки, пропозиції щодо формування конкурентоспроможних аграрних підприємств, розвитку внутрішньогосподарських виробничих відносин, що забезпечує ефективний розвиток кожної організаційно-правової структури.

Результати наукових досліджень автора використовуються також у навчально-му процесі Львівського державного аграрного університету (довідка № 01-28-02 від 16.06.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Наукові результати, наведені в дисертаційній роботі, отримані особисто автором. Усі публікації у фахових виданнях є одноосібні. Автором виконано нові наукові розробки, які в сукупності забезпечують вирішення важливої наукової проблеми – пошуку найбільш ефективних сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм і розробка шляхів їх подальшої трансформації за умов різноукладності сільської економіки.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження, доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, ХДТСУ, 2001р.); “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м. Львів, ЛДАУ, 2001р.); “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (м. Луганськ, ЛНАУ, 2002р.); “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, ХДТСУ, 2002р.); “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, ЛДАУ, 2002р.); “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м.Львів, ЛНУ ім. І.Франка, 2003р.), а також апробовані у щорічних наукових звітах кафедри статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опублікова-ні у 9 одноосібних наукових працях, у тому числі в 6 одноосібних статтях у наукових фахових виданнях (2,7 друк.арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 197 сторінках, нараховує 37 таблиць та 24 рисунки. Список використаних джерел містить 248 найменувань на 20 сторінках. Додатки займають 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні і методичні основи формування та розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі” – розглянуто та поглиблено теоретичні і методичні основи формування й розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі на основі рівноправного існування форм власності, узагальнено розуміння особливостей створення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм, сутності виробничого сільськогосподарського укладу як соціально економічної категорії, що є основою формування сільськогоспо-дарських виробничих структур.

Встановлено, що формування ефективного економічного механізму можливе в умовах рівноправного існування форм власності, при цьому важливим є рівень розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності повинен відбуватися на таких формах господарювання, які б дозволили трудівнику села стати реальним господарем на землі, бути власником (співвласником) землі, засобів виробництва і виробленої продукції, самостійно розпоряджатися результатами своєї праці.

Отже, вільний вибір напрямів і повне розпоряджання результатами господарської діяльності, відповідальність за зобов’язаннями як стимул ефективної організації виробництва є перевагою фермерських господарств і приватних підприємств. Основними критеріями для вибору товариства з обмеженою відповідальністю як організаційно-правової форми для підприємства, що засноване не на умовах одноосібного чи сімейного господарювання, є обмеження відповідальності за зобов’язаннями підприємства, простота створення, можливість вільного виходу із землею та майном, безпосередня участь в управлінні господарською діяльністю, можливість одержання частини прибутку залежно від розміру внеску тощо. В акціонерних товариствах не до кінця вирішуються питання власності громадян на землю та обмежується право його членів у виборі сфери своєї діяльності.

Основною організаційно-правовою формою приватного сектора аграрної сфери АПК Львівської області є особисті селянські господарства. Ця форма господарювання є основою достатку, сферою зайнятості сільського населення. Крім безпосередньо виробничої, особисті селянські господарства виконують також соціальні та духовні функції. У цих господарствах відбувається процес відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств, тут формується життєва позиція підростаючого покоління.

Поряд з цим, структурні особливості, специфіка організації виробничого процесу в особистих селянських господарствах не дозволяють відносити їх до формувань, спроможних забезпечити стабільний розвиток на віддалену перспективу. Тому їх не можна вважати прогресивною формою господарювання в сільському господарстві, а необхідно трансформувати в ефективні виробничі структури.

Розвиток різноукладності тісно пов’язаний з особливостями розвитку сільського господарства і необхідністю наближення сутності укладу до конкретних, безпосередніх умов і особливостей господарювання, що є найважливішим в проявленні нових тенденцій в укладотворенні, за яким селяни мають право вибору найприйнятніших для них форм господарювання й виробничих відносин.

Регіональні особливості розвитку різних укладів і субукладів відіграють значну роль в забезпеченні зрівноваженого розвитку сільського господарства. Саме завдяки формуванню оптимального співвідношення різних організаційно-правових форм, що належать до різних укладів, забезпечується найбільш повне охоплення працездатного населення. Політика поглиблен-ня різноукладності в аграрному секторі та підвищення ефективності функціонування організаційно-правових структур, що належать до різних укладів і субукладів, повинна спрямовуватись на формування сприятливого середовища для підприємницької діяльності.

У другому розділі – “Механізм формування та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області” – описано механізм становлення сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм у Львівській області, в основі якого лежать процеси формування дрібнотоварного виробництва і створення особистих селянських господарств як домінуючої форми господарювання, виокремлено особливості формування виробничих структур, на основі аналізу розвитку сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання, здійснено оцінку структурно-динамічних тенденцій їх розвитку в пореформений період.

На початок 2004 р. у Львівській області функціонувало 451 сільськогосподарське підприємство, з них 238 господарських товариств, 192 приватні підприємства, 6 виробничих сільськогосподарських кооперативів, 9 державних підприємств і 6 міжгосподарських та інших підприємств. Крім цього виробництвом сільськогосподарської продукції у Львівській області на початок 2004р. займалось 1178 дрібних фермерських господарств, 419,0 тис. особистих селянських господарств (підсобних господарств населення) і 272,0 тис. власників землі в колективних садах і городах. Динаміка питомої ваги чисельності виробників сільськогосподар-сь-кої продукції серед сільськогосподарських підприємств у Львівській області наведена на рис.1.

Рис. 1. Динаміка питомої ваги чисельності виробників сільськогосподар-сь-кої продукції серед сільськогосподарських підприємств у Львівській області (на початок року), %

Реструктуризація і реформування аграрного сектора економіки у Львівській області були спрямовані на відродження і розвиток приватного підприєм-ництва. У результаті на матеріально-технічній базі існуючих раніше колек-тивних сільськогосподарських підприємств створювались нові аграрні підприємства на засадах приватної власності, звичайно, в основному малі за розмірами земельних угідь, решта земель у виді земельних часток (паїв) приєднувалась до особистих підсоб-них господарств і формувались особисті селянські господарства. В окремих випадках на матеріально-технічній базі колективних сільськогоспо-дарських підприємств формувалися великі фермерські господарства. Мали місце процеси повного поділу колективних сільськогосподарських підпри-ємств на узаконені частки (паї) їх власників, а в результаті цілісність мате-ріально-технічної бази було зруйновано. Такий процес привів до різкого збільшення земельних наділів у власності громадян (колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок збіль-шили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі особисті се-лянські господарства, а також різко збільшились розміри фермер-ських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них.

Отже, основними виробниками сільськогосподарської продукції у Львів-ській області в пореформений період стали особисті селянські господарства, що має надзвичайно великий вплив на процеси формування ринків сільськогосподарської продукції. У 2003р. особистими селянськими господар-ствами вироблено 90,7% валової продукції сільського господарства, в тому числі: продукції рослинництва – 88,6%, продукції тваринництва – 93,0%, з них: зерна 60,3%, цукрових буряків – 71,9%, картоплі – 99,1%, овочів – 94,9%, фруктів і ягід – 99,1%, м’яса – 92,0%, молока – 96,7% тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво валової продукції сільського господарства

(в співставних цінах 2000р.) та її структура

у різних категоріях господарств Львівської області (2003р.)

Показник | Валова продукція сільського господарства | у тому числі | рослинництва | тваринництва | млн. грн. | у % до підсумку | млн. грн. | у % до підсумку | млн. грн. | у % до підсумку | Всі категорії господарств | 2775,9 | 100,0 | 1437,7 | 100,0 | 1338,2 | 100,0 | Сільськогосподарські підприємства | 258,0 | 9,3 | 164,1 | 11,4 | 93,9 | 7,0 | у т.ч.: | державні | 9,0 | 0,3 | 6,8 | 0,5 | 2,2 | 0,2 | недержавні | 249,0 | 9,0 | 157,3 | 10,9 | 91,7 | 6,8 | з них: | господарські товариства, сіль-сь-когосподарські виробничі коопе-ративи та інші недержав-ні сіль-ськогосподарські підприємства | 143,3 | 5,2 | 78,6 | 5,5 | 64,7 | 4,8 | приватні підприємства | 62,1 | 2,2 | 43,3 | 3,0 | 18,8 | 1,4 | фермерські господарства | 43,6 | 1,6 | 35,4 | 2,4 | 8,2 | 0,6 | Особисті селянські господарства | 2517,9 | 90,7 | 1273,6 | 88,6 | 1244,3 | 93,0 |

Решту продукції сільського господарства практично виробляється недержавними сільськогосподарськими підприємствами (господарськими товариствами, сільськогосподарськими виробничими кооперативами, приватними підприємствами) – відповідно 8,5% продукції рослинництва і 6,2% продукції тваринництва.

Господарська діяльність сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм є низькоприбутковою. Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств різних організацій-но-правових форм господарювання за 2001-2003 р. р. свідчить, що в динаміці спостерігається тенденція до збільшення питомої ваги прибуткових підприємств усіх організаційно-правових форм (табл.2).

Виробництво зерна за 2001-2003 рр. найбільш рентабельне у сільсько-господарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах і господарських товариствах. Виробництво картоплі і овочів відкритого ґрунту високорентабельне у приватних підприємствах і господарських товариствах. Виробництво молока рентабельне у приватних підприємствах і сільськогоспо-дарських виробничих кооперативах. Решта видів продукції у всіх організацій-но-правових формах господарювання є збитковою. Звідси, найбільш ефективно здійснюють виробничо-господарську діяль-ність сільськогосподарсь-кі виробни-чі кооперативи, господарські товариства і приватні підприємства.

Таблиця 2

Економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств

різних організаційно-правових форм господарювання Львівської області

Показник | Господарські товариства | Приватні підприємства (включаючи фермерські господарства) | Виробничі кооперативи | Міжгосподарські та інші підприємства | Державні підприємства

2001р. | 2002р. | 2003р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2001р. | 2002р. | 2003р. | 2001р. | 2002р. | 2003р.

Кількість сільськогосподарських підприємств, одиниць | 292 | 248 | 238 | 257 | 215 | 192 | 13 | 7 | 6 | 9 | 7 | 6 | 12 | 9 | 9

у т.ч.: прибуткових | 94 | 90 | 133 | 97 | 81 | 113 | 5 | 2 | 3 | 3 | 3 | 3 | 5 | 2 | 5

% | 32,2 | 36,3 | 55,5 | 37,7 | 37,7 | 58,9 | 38,5 | 28,6 | 50,0 | 33,3 | 42,9 | 50,0 | 41,7 | 22,2 | 55,6

збиткових | 198 | 158 | 105 | 160 | 134 | 79 | 8 | 5 | 3 | 6 | 4 | 3 | 7 | 7 | 4

% | 67,8 | 63,7 | 44,5 | 62,3 | 62,3 | 41,1 | 61,5 | 71,4 | 50,0 | 66,7 | 57,1 | 50,0 | 58,3 | 77,8 | 44,4

Рівень рентабельності (збитковості), %:

реалізованої продукції – всього | -8,6 | 0,3 | 15,6 | -7,3 | -2,9 | 25,9 | -2,2 | -6,5 | 16,2 | 9,5 | -8,7 | -3,0 | -29,8 | -35,6 | -7,8

у т.ч.: рослинництва | 13,0 | 31,0 | 76,9 | 13,3 | 20,9 | 49,5 | 21,0 | 6,7 | 82,6 | 14,2 | 12,2 | 22,3 | 26,0 | 26,0 | 31,0

тваринництва | -18,8 | -27,2 | -13,3 | -23,9 | -34,9 | -28,3 | -12,6 | -20,0 | -18,9 | 48,5 | -19,0 | -33,0 | -36,6 | -54,8 | -57,3

Рівень рентабельності (збитко-вості) основних видів сільсь-когосподарської продукції, %:

зерно | 29,0 | 12,7 | 64,7 | 28,0 | 22,9 | 66,5 | 48,8 | 13,9 | 117,5 | -27,7 | -29,3 | 36,5 | 13,4 | -0,5 | 30,9

цукрові буряки | -23,7 | -40,6 | -10,6 | -14,4 | -23,3 | -9,3 | -6,8 | -18,8 | -12,6 | -71,6 | - | - | -54,3 | -42,9 | -

картопля | -19,6 | 3,9 | 97,7 | -13,2 | 229,3 | 369,6 | - | -90,0 | - | 4,0 | 82,4 | 20,0 | -33,3 | -90,0 | -53,9

овочі відкритого ґрунту | -18,3 | 10,3 | 16,9 | -36,0 | 11,7 | 296,7 | -24,4 | 38,6 | 19,5 | - | 50,0 | 25,0 | - | 149,0 | -18,2

молоко і молочні продукти | -9,7 | -23,5 | -1,1 | -8,6 | -14,6 | 14,5 | 7,3 | 6,7 | 38,1 | 42,9 | 156,8 | - | -23,3 | -37,0 | -33,6

м’ясо великої рогатої худоби | -35,8 | -53,2 | -54,4 | -32,7 | -47,6 | -45,1 | -28,5 | -41,2 | -43,3 | -25,1 | -68,5 | -66,7 | -42,0 | -62,8 | -65,0

м’ясо свиней | -44,6 | -46,8 | -48,4 | -26,7 | -26,2 | -37,3 | -9,2 | -32,9 | -61,4 | 4,0 | 18,3 | -29,8 | -59,5 | -39,9 | -53,8

м’ясо овець та кіз | -59,7 | -70,0 | -49,4 | -68,5 | -74,4 | -66,5 | - | - | - | - | - | - | - | -65,1 | -61,6

м’ясо птиці | -23,8 | -47,2 | 6,3 | -71,9 | -14,3 | -17,3 | - | - | - | -40,7 | -62,2 | -74,5 | - | - | -

яйця | 37,9 | 20,8 | 15,9 | -80,0 | -75,0 | 4,9 | - | - | - | -57,6 | 11,7 | -33,3 | - | - | -

вовна | -95,6 | -41,2 | - | -90,3 | -83,3 | - | - | - | - | - | - | - | - | -80,0 | -72,7

У третьому розділі – “Перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм” – обґрунтовано перспективи розвитку організаційно-правових форм господарювання, запропоновано шляхи формування нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських господарств, розроблено механізм економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими господарствами, подано систему регулювання і вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства й розроблено схему виробничо-збутового модуля, який передбачає товарну структуризацію сільськогосподарських підприємств. На основі цього запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньогосподарських виробничих відносин і забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств.

Слід зазначити, що враховуючи особливості й потенційні можливості різних типів сільськогосподарських підприємств, бачимо, що немає такої організаційно-правової форми аграрного виробництва ні в Україні, ні у Львівській області зокрема, яка була б універсальною, забезпечувала в будь-яких умовах високу ефективність сільськогосподарського виробництва. Тому процес пошуку найбільш оптимальних з них у певних умовах форм організації сільськогосподарського виробництва продовжуватиметься. Вирішення даної проблеми повинно полягати не в назві відповідної організаційно-правової структури, тобто її форми, а в докорінних змінах внутрішньовиробничих економічних відносин. Основними серед них будуть питання керованості та інвестиційної привабливості організаційно-правових форм господарювання.

Отже, процес трансформації організаційної структури можна вважати засобом, який дозволить ефективно використовувати різноманітні економічні важелі і механізми, здатні поліпшити господарсько-фінансове становище сільськогосподарських підприємств.

Як зазначалося раніше, особисті селянські госпо-дарства не є структурами підприємницького типу. Їх висока пристосованість до функціонування в складних економічних умовах зумовлена специфікою виробничої програми і виробничих відносин (виробництво широкого асортименту продукції, низький рівень товарності, порівняно невеликі масштаби використання в господарській діяльності куплених ресурсів, високий рівень трудової активності членів сім’ї тощо). Їх перева-ги над іншими формами господарювання з часом будуть нівелюватися з покращанням ситуації в аграрній сфері виробництва. Визначення перспективних напрямів підвищення ефективності використання потенціалу особистих селянських госпо-дарств повинно стати важливою складовою частиною програм розвитку сільського господарства і сільських територій.

Проведені дослідження свідчать, що перетворення особистих селянських госпо-дарств в нові організаційно-правові структури слід здійснювати такими шляхами: особисті селянські госпо-дарства можуть трансформуватися у фермер-ські господарства або приватні підприємства; особисті селянські госпо-дарства (можливо разом із новоствореними фермерськими господарствами і приватни-ми підприємствами) можуть об’єднуватись в асоціації, кооперативи (виробничі та обслуговуючі); особисті селянські госпо-дарства можуть інтегруватися із сільськогосподар-ськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробницт-ва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт; можливі інші варіанти залежно від конкретних умов (рис.2).

Трансформація

Об’єднання

Інтеграція

Рис.2. Шляхи перетворення особистих селянських господарств у нові організаційно-правові структури

Таку реорганізацію особистих селянських госпо-дарств слід проводити з метою підвищення рівня концентрації виробництва, рівня товар-ності сільськогосподарської продукції, використання цивілізованих форм реалізації сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності вироб-ництва всіх учасників кооперації тощо. Але, в першу чергу, створення нових організаційно-правових структур на базі особистих селянських госпо-дарств дасть останнім можливість суттєво поліпшити умови виробництва і збуту своєї продукції, забезпечити концентрацію виробництва, що дозволить застосовувати міні-техніку, знизити затрати живої праці на виробництво одиниці продукції, поліпшити умови роботи і відпочинку селян, підвищити ефективність виробництва. Крім того, необхідно сприяти розвитку великих і дрібних форм сільськогосподарського виробництва в єдності. Вони повинні не протиставлятися, а взаємно доповнювати одна одну. Між особистими селянськими госпо-дарствами і сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами повинні існувати тісні економічні відносини, які необхідно розвивати і використовувати з максимальною ефективністю (рис.3).

Рис. 3. Економічні відносини між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та

особистими селянськими господарствами

Зокрема, сільськогосподарські підприємства, а також частково фермерські господарства повинні надавати різноманітні послуги, з яких найпоширеніші – виконання технікою підприємств окремих агротехнічних робіт, зооветеринарне обслуговування поголів’я худоби. Крім того, сільське населення використовує транспортні засоби сільськогосподарських підпри-ємств і фермерських господарств для здійснення вантажоперевезень, послуги підсобних виробництв (млин, пилорама тощо). Кормова база в особистих селянських госпо-дарствах недостатня для повноцінного забезпечен-ня кормами тварин, що в них утримуються. Тому сільськогосподарськими підприємствами здійснюється постачання частини кормів особистим селянським господарствам у формі плати за оренду земельних паїв підприємствами. Розрахунки здійснюються фуражним зерном, соломою, посівами трав під сінокосіння. У цих умовах також збільшуватимуться масштаби залучення осіб, які не є постій-ними працівниками сільськогосподарських підприємств, на виконання сезонних робіт у сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства.

В умовах ринкової економіки створюються передумови впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств. Товарна структуризація – це формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим. Зокрема, у товарний підрозділ можуть бути об’єднані: кормодобувна бригада, молочно-товарна ферма, молокопереробний цех, мережа роздрібної торгівлі продуктами переробки молока. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює чотири виробничі ланки в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку, відповідає за всі економічні дії на шляху до кінцевого споживача і за беззбитковість виробництва.

У системі регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарському підприємстві необхідно застосовувати трансфертні та ринкові ціни у виробничих підрозділах різних обсягів і характерів відповідальності. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають її адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішніх розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її на відкритому ринку за ринковими цінами, одержуючи в своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції та власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у виробництві власних ресурсів і ринкові – для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат.

ВИСНОВКИ

1. Різноукладність економіки передбачає функціонування різноманітних форм господарювання, кожна з яких повинна мати сприятливі умови для максимального використання свого ресурсного потенціалу при обов’язковій рівноправності вільного вибору партнерів з ринку і реалізації продукції, розпоряджання одержаним доходом. Форми господарювання та економічні відносини в різноукладній економіці будуть відрізнятися за правовим статусом (фізичні чи юридичні), регіонами поширення, організаційно-правовими формами, масштабами виробництва, функціональною діяльністю та галузевою спрямованістю.

2. Особливостями становлення сільськогосподарських виробничих структур у Львівській області є те, що в процесі реструктуризації і реформування аграрного сектора економіки на матеріально-технічній базі існуючих раніше колек-тивних сільськогосподарських підприємств створювались нові аграрні підприємства на засадах приватної власності. У результаті збільшились земельні наділи у власності громадян (колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок збіль-шили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі особисті се-лянські господарства, а також різко збільшились розміри фермер-ських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них.

3. Реформування аграрного сектора економіки, формування нових організацій-но-правових структур на засадах приватної власності на землю і майно, збільшення розмірів особистих селянських господарств внаслідок виходу селян із реформованих сільськогосподарських підприємств привели до перерозподілу обсягів виробництва валової продукції між сільськогосподар-ськими підприємствами, включаючи фермерські господарства, та особистими селянськими господарствами на користь останніх. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали особисті селянські господарства, що має надзвичайно великий вплив на процеси формування рин-ків сільськогосподарської продукції.

4. Найбільш ефективно у Львівській області здійснюють виробничо-господарську діяль-ність сільськогосподарські виробничі кооперативи, господарські товариства і приватні підприємства (включаючи фермерські господарства). Вироб-ництво зерна за 2001-2003 р. р. найбільш рентабельне у сільськогоспо-дарських виробничих кооперативах, приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво картоплі й овочів відкритого ґрунту високорентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і господарських товариствах. Виробництво молока рентабельне у приватних підприємствах (включаючи фермерські господарства) і сільськогосподарських виробничих кооперативах. Решта видів продукції у всіх сільськогосподарських виробничих структурах різних організаційно-правових форм господарювання є збитковою.

5. Формування нових сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм господа-рювання на базі особистих селянських господарств слід проводити шляхом здійснення їх трансформації, об’єднання та інтеграції: особисті селянські господарства можуть трансформуватися у фермерські господарства або приватні підприємства, об’єднуватися в асоціації, кооперативи (виробничі і обслуговуючі), інтегруватися із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами з метою виробництва, переробки і збуту своєї продукції, одержання послуг від них і надання їм послуг робочою силою для виконання сезонних робіт.

6. Економічні відносини між сільськогосподарськими підприємства-ми, фермерськими та особистими селянськими господарствами необхідно здійснювати наступним чином. Сільськогосподарські підприємства, а також частково фермерські господарства повинні надавати різноманітні послуги, з яких найпоширеніші – виконання технікою підприємств окремих агротех-нічних робіт, зооветеринарне обслуговування поголів’я худоби. Крім того, сільське населення використовує транспортні засоби сільськогосподарських підпри-ємств і фермерських господарств для здійснення вантажоперевезень, послуги підсобних виробництв (млин, пилорама тощо). Сільськогоспо-дарськими підприємствами здійснюється постачання частини кормів особистим селянським господарствам у формі плати за оренду земельних паїв підприємствами. У цих умовах, також збільшуватимуть-ся масштаби залучення осіб, які не є постій-ними працівниками сільськогосподарських підприємств, на виконання сезонних робіт у сільськогосподарські підприємства і фермерські господарства. Розвиток трудових відносин сільськогосподарських підприємств із сезонними працівниками є однією з форм їх співпраці з особистими селянськими госпо-дарствами. Досконалі-шою формою відносин між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами та особистими селянськими госпо-дарствами є їх кооперування для виробництва продукції, її переробки та збуту.

7. Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспромож-ності сільськогосподарського підприємства слід розглядати як систему організаційних, технологічних, економічних та екологічних важелів, методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв’язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки і попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво й достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах.

8. В умовах ринкової економіки створюються передумови впровадження товарної структуризації сільськогосподарських підприємств, яка передбачає формування підрозділів підприємства навколо товарних видів продукції, тобто з числа тих технологічних ланок, для яких певний вид товарної продукції вважається кінцевим. Такий виробничо-збутовий модуль перетворює виробничі ланки в один структурний товарний підрозділ, який стає оператором відкритого ринку, відповідає за всі економічні дії на шляху до кінцевого споживача і за беззбитковість виробництва.

9. У системі регулювання внутрішньогоспо-дарських економічних відносин у сільськогосподарському підприємстві необхідно застосовувати трансфертні та ринкові ціни у виробничих підрозділах різних обсягів і характерів відповідальності. При цьому центри витрат виробляють певну продукцію (роботи, послуги) і передають адміністрації або іншим підрозділам за її вказівкою. Передану продукцію оцінюють у трансфертних (внутрішніх розрахункових) цінах. Центри виручки (грошових надходжень) одержують для реалізації вироблену іншими підрозділами продукцію в оцінці за трансфертними цінами і реалізують її на відкритому ринку за ринковими цінами, одержуючи в своє розпорядження частку ринкової ціни для покриття вартості отриманої продукції й власних витрат, які можна вважати збутовими. Центри прибутку застосовують трансфертні ціни для використовуваних у виробництві власних ресурсів та ринкові – для купованих, а продукцію реалізують за ринковими цінами. Допоміжні та обслуговуючі підрозділи функціонують на організаційно-правових засадах центрів витрат.

10. Існування відповідних форм власності є основою формування різних організаційно-правових структур в аграрному секторі. Найбільш ефективними на сучасному етапі будуть формування, побудовані на приватній власності на землю та майно і колективних формах організації праці, за яких кожний учасник такої кооперації одержує плату залежно від розміру вкладеного у загальне виробництво капіталу і праці. При цьому повинні широко застосовуватись й орендні відносини. Поряд з цим, в аграрному секторі функціонуватимуть фермерські та особисті селянські господарства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Березівська О.Й. Оцінка механізму формування різних форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Агроінком. – 2005. – №1-2. – С.56- 58. (0,4 друк.арк.).

2. Березівська О.Й. Ефективність функціонування сільськогосподарських формувань у Львівській області // Економіка АПК. – 2005. – №4. – С.55-61. (0,6 друк.арк.).

3. Березівська О.Й. Розвиток та ефективність діяльності сільськогосподарсь-ких підприємств усіх форм власності Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2002.-№9.-С.360-366. (0,5 друк.арк.).

4. Березівська О.Й. До питання оцінки виробничої діяльності сільськогосподарсь-ких підприємств і господарств населення // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2003.-№10(2).-С.257-262. (0,4 друк.арк.).

5. Березівська О.Й. Особливості розвитку форм господарювання в аграрному секторі Львівської області // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2004.-№11(2).-С.374-379. (0,4 друк.арк.).

6. Березівська О.Й. Моделювання фінансових результатів аграрного підпри-ємства // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.-2005.-№12.-С.165-172. (0,4 друк.арк.).

В інших виданнях:

1. Березівська О.Й. Форми власності і господарювання в умовах ринкової трансформації у Львівській області // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2003. -С.18-19. (0,1 друк.арк.).

2. Березівська О.Й. Перспективи розвитку особис-тих селянських госпо-дарств як організаційної форми господа-рювання на селі Львівщини в пореформенний період // Ринкова трансформація еко-номіки АПК: Кол.монографія у 4-х ч. / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є.Мазнєва. – Частина 2. Підвищення ефективності сільськогосподарсь-кого виробництва –