КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Бурлак Світлана Миколаївна

УДК 291.7

Релігійний фанатизм: релігієзнавчо-психологічна сутність

та форми прояву

09.00.11 – релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник – кандидат філософських наук, доцент,

Предко Олена Іллівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, кафедра релігієзнавства.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,

Марченко Олексій Васильович,

Черкаський національний університет

Імені Б. Хмельницького, кафедра філософії;

кандидат філософських наук

Токман Володимир Валеріович,

Національний інститут стратегічних досліджень,

Головний консультант відділу гуманітарної

політики.

Провідна установа – Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, кафедра культурології,

Міністерство науки і освіти України, м.Київ.

Захист відбудеться “28листопада 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м.Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 330

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “_25_” жовтня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Шашкова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Докорінні зрушення, що здійснюються в сучасному світі, передбачають звернення до людського виміру суспільного буття і, насамперед, до такого важливого чинника духовності, як релігія. Безперечно, вона відіграє важливу роль у соціокультурному просторі. Зокрема, це стосується сучасного етапу, коли відбувається помітне піднесення ролі релігії в житті суспільства. Проте варто відзначити, що початок ХХІ століття, на жаль, ознаменувався масовими терористичними актами, в яких не останню роль відіграв релігійний чинник. Людство прийшло у ХХІ століття з великим вантажем знань, відкриттів, і однак треба констатувати, що сьогодні ми маємо досить багато невирішених важливих теоретичних питань, які раніше розглядалися доволі фрагментарно. Саме до них належить і проблема релігійного фанатизму.

Економічно-політична ситуація сьогодення є благодатним підґрунтям для крайніх виявів релігійних почуттів. Нестабільність та кризові обставини спонукають людину відшукувати ті сфери, в яких вона може відчути себе захищеною та впевненою. Колосальні політичні катаклізми, війни, які призвели до небачених дотепер людських утрат, загострення глобальних проблем сучасності, загроза третьої світової війни, поява та поширення зброї масового знищення, наближення екологічної катастрофи - ось далеко не повний перелік проблем, що постають перед сучасною цивілізацією. У цьому контексті релігійний фанатизм призводить до не менш жахливих та небезпечних наслідків не лише на масовому, а й на індивідуальному рівні, коли відбувається процес трансформації життєвих цінностей людини, втрати її особистісних якостей. Використовуючи ці проблеми, численні релігійні місії намагаються заповнити порожнечу в духовному світі людини. Цей процес доволі неоднозначний, часто призводить до ще глибшої антропологічної деструкції.

Глибокі та радикальні зміни, які відбулися на теренах України, актуалізують вироблення нової парадигми в поясненні сутності людини, її місця та ролі в суспільстві, де одним із визначальних чинників є релігійний. Загальна картина стану різних релігій і віросповідань у нашій країні (православ’я, уніатство, мусульманство, баптизм, католицизм, новітні релігійні рухи тощо) є підґрунтям для міжконфесійної боротьби й виховання релігійних фанатиків як своєрідної зброї в цій боротьбі. Ми починаємо розуміти, що релігія сьогодні виконує своєрідну функцію психологічного оберега для окремого типу людей, зокрема для фанатиків. Отже вивчення і аналіз такого явища, як релігійний фанатизм, сьогодні потребує неупередженого релігієзнавчо-психологічного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в системі наукових досліджень кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в руслі теми “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть” (державний реєстраційний номер 01БФ041-01).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в релігієзнавчо-психологічному аналізі сутнісних особливостей релігійного фанатизму, з’ясуванні та обґрунтуванні форм його прояву.

Реалізація означеної мети зумовила необхідність розв’язання наступних завдань :

проаналізувати особливості релігієзнавчих і теологічних інтерпретацій термінологічного ряду “фанатизм - фанатик- фанатичність”;

з’ясувати психологічний механізм формування фанатизму як релігійного феномену та розкрити його сутнісні особливості;

розглянути взаємозалежність між фанатизмом та релігійністю, з’ясувати їх визначальні характеристики і роль у людському житті;

проаналізувати форми прояву релігійного фанатизму, розкривши змістовне наповнення кожного з них.

Об’єктом дисертаційного дослідження є релігійний фанатизм.

Предметом дослідження є релігієзнавчо-психологічна сутність та форми прояву означеного феномену.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять роботи сучасних філософів-релігієзнавців: В. Бондаренка, М. Заковича, А. Колодного, Л.Конотоп, В. Лубського, О. Марченка, В.Москальця, О. Предко, А. Сафронова, В.Токмана, Є. Торчінова науковими розробками яких в галузі психології релігії автор послуговувався, досліджуючи феномен релігійного фанатизму. Методологічну основу дослідження складають: аналітичний метод - при осмисленні історико-філософської, релігієзнавчої, психологічної літератури з проблем релігійного фанатизму; системний - при дослідженні впливу суспільних, релігійних, історичних, психологічних факторів на формування надмірної релігійності фанатика; метод моделювання – у реконструкції типологізації фанатиків; компаративний - при виокремленні форм прояву релігійного фанатизму у різних релігійних традиціях.

Вагоме підґрунтя при розгляді сутності релігійного фанатизму створюють праці провідних українських філософів, соціологів, психологів: В.Андрущенка, Л.Губерського, І.Добронравової, І.Касьяна, І.Манохи, М.Михальченка, І.Надольного, Б.Новікова, В.Роменця, Л.Сидоренко, Л.Солов’я, В.Чуйка, В.Ярошовця, Т.Ящук та ін. Важливе місце у написанні дисертаційної роботи відводиться також принципам об’єктивності, толерантності, світоглядного плюралізму, які є традиційними для вітчизняної релігієзнавчої школи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше проведено релігієзнавчо-психологічний аналіз релігійного фанатизму з виявом психологічного механізму, складових елементів, змістовного наповнення та форм прояву. Новизна дисертаційного дослідження сформульована в наступних науково-теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

- доведено, що релігійний вимір термінологічного ряду “фанатик – фанатичність – фанатизм” при всьому його взаємозв’язку відрізняється певною змістовною наповненістю. Релігійний фанатик - людина, яка пристрасно віддана своїм релігійним ідеям, вірі. Релігійна фанатичність - якісна характеристика свідомості індивіда, внутрішня здатність до реалізації ціннісних життєвих установок. Релігійний фанатизм - процес, в якому відображається не лише психічний стан, але й поведінка людини як вираз її внутрішніх переживань;

розкрито психологічний механізм формування фанатизму як релігійного феномена, який складається з таких елементів як релігійна віра, почуття, досвід. У цьому процесі релігійна віра фіксує домінування емоційного й вольового компонентів над раціональним. Релігійні почуття інтенсифікують віру, закріплюють цей стан людини, який проявляється в релігійному досвіді, де відбувається апробація складових фанатизму;

з’ясовано, що специфічними особливостями релігійного фанатизму є пристрасна відданість ідеям та догматам, неухильне їх дотримання в практичному житті, високий ступінь ідентифікації людини з положеннями релігійних доктрин, нетерпимість до іновірців, нав’язування своєї світоглядної парадигми іншим;

виявлено, що релігійний фанатизм залежить від ступеня, рівня, характеру релігійності, які відображаються в різноманітній типології фанатичних осіб;

показано, що основними формами прояву релігійного фанатизму є діяльність інквізиції, екстремізм, бузувірство, деструктивні культи.

Теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані автором результати важливі для глибшого розуміння причин виникнення та поширення релігійного фанатизму. Результати сприятимуть подальшому поглибленому з’ясуванню сутності релігійних епідемій, які трапляються і швидко розповсюджуються в деяких країнах. Вивчення психології релігійних фанатиків сприятиме корегуванню їх поведінки та може бути покладено в основу подальших наукових розробок щодо досліджуваної теми. У практичному плані матеріали дисертаційного дослідження сприяють глибшому розумінню сутності проблематики релігійного фанатизму, що дає можливість віднайти нові способи подолання або запобігання даного явища у суспільстві. Окремі положення дисертації можуть бути використані у дослідженнях релігієзнавчо-психологічного характеру, а також при читанні нормативних курсів “Релігієзнавство”, “Психологія релігії”, спецкурсів на філософських факультетах вищих навчальних закладів. Практичну значущість свого дослідження автор підтвердив публікацією розділів у підручнику та навчальному посібнику з курсу “Релігієзнавство”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних семінарах та засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також при читанні лекцій та проведенні семінарських занять на відділенні релігієзнавства під час навчання в аспірантурі. Крім того, результати роботи були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях “Днях науки” філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2002, 2003), та “Людина у світі духовної культури” (Київ, 2002).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в трьох статтях у фахових наукових виданнях та тезах виступів на трьох міжнародних наукових конференціях.

Структура дисертаційної роботи зумовлена потребами реалізації дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що містить 200 найменувань на 12 сторінках. Дисертація містить 152 сторінки основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан наукової розробки теми, визначено предмет та об’єкт, сформуловано мету та завдання роботи, розкрито методи та наукову новизну дисертації, її теоретичне та практичне значення, наведено дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Аналітичний огляд літератури з проблем релігійного фанатизму” аналізуються різноманітні підходи щодо з’ясування сутності релігійного фанатизму, фанатичності та фанатиків. У цьому контексті дисертант виокремлює основні напрями дослідження. Перш за все, з’ясовується семантичний го ризонт фанатизму. Останній, на думку дисертанта, охоплює широкий смисловий діапазон. Спершу фанатизм (fanaticus) мало в латинський мові значення аналогічне до слів, святенник, ханжа, а згодом стало означати несамовитий, навіжений. Потім смисловий діапазон поняття змінюється: фанатизмом стали називати підпорядкування певній релігійній ідеї, що супроводжується готовністю заради неї жертвувати не лише собою, а й водночас і від інших вимагати безумовного їй підпорядкування.

Уперше широко це поняття застосував Ж.Боссюе, католицький єпископ, який був одним з головних ідеологів французького абсолютизму. Згідно з його поглядами, кожний, хто за своїм віросповіданням не католик, - це фанатик. Будь-які прояви почуття Бога, містичного досвіду він сприймав як “духовну чуму” і в кожному носієві такої релігійності вбачав фанатика, сектанта або єретика.

У дисертації зазначається, що згодом дещо змінюється смисловий нюанс у розумінні релігійного фанатизму. Згідно з визначенням дослідників (П.Бейль, М. Делейр), фанатизм - “введене в дію марновірство”. Принципово важливим, на думку дисертанта, є те, що дослідники пов’язують релігійний фанатизм із внутрішніми переживаннями людини, з тими почуттями, які виникають в неї у результаті сприйняття суто релігійних феноменів. Отож цілком прийнятним виявляється твердження, що в цьому випадку йдеться мова про одну зі складових релігійного фанатизму - почуття.

Важливою є думка про те, що в багатьох римських авторів поняття „фанатизм” вживалося винятково щодо жерців Беллони, Кібели та інших божеств східного походження, в яких практикувалися екстатичні культи. Це й спонукало деяких дослідників (Буше-Леклерк) до такого висновку: боги виявляють себе через екстаз жерців. Отже, фанатизм в цьому контексті пов’язується з боговиявленням.

Дисертант підкреслює, що принципово нове значення релігійного фанатизму наводить Ф. Вольтер. Він зазначає, що саме фанатикові притаманні екстаз та видіння. Проте саме в стані афекту людина, втрачаючи контроль над своїми вчинками, стає не передбачуваною, здатною вбивати.

Проблеми, пов'язані з вивченням фанатизму, не залишили помітного сліду в сучасній науці. Різноманітність підходів до питань релігійного фанатизму спричинена, насамперед, певними світоглядними установками чи професійними уподобаннями тих чи інших дослідників. Автор зазначає, що в більшості публікацій радянської доби переважає ідеологічно упереджений підхід до релігійного фанатизму. Проте саме в той період слід виділити критичні за змістом дослідження, в яких, з одного боку, релігійний фанатизм пов’язується з аналізом релігійної свідомості, з патологічними відхиленнями в поведінці віруючих (Б.Лобовик, В. Павлюк, І. Яблоков та ін.), а з другого – з тлумаченням в світлі марксистського світосприйняття, де переважає аналіз форм його прояву (Т.Городкова, К.Платонов, М.Попова та ін.)

І хоча більшості цих досліджень притаманний суто описовий характер, однак саме у працях радянських дослідників були поставлені проблеми щодо з’ясування сутності релігійного фанатизму і форм його прояву.

З огляду наукової вартості наявних визначень релігійного фанатизму докладно аналізується довідкова література, в якій автори намагаються з’ясувати його релігієзнавчо-психологічну сутність. Проте і в цих підходах вони силкуються розкрити лише деякі аспекти релігійного фанатизму.

Проаналізувавши різноманітні підходи щодо з’ясування сутності релігійного фанатизму, автор висновує, що в більшості досліджень смислове наповнення релігійного виміру понять “фанатик”, “фанатичність”, “фанатизм” не розмежовується. На думку дисертанта, розмежування цих понять, по-перше уможливлює аналіз особистісних аспектів релігійного фанатизму, по-друге, вводить означений феномен у контекст досліджень психології релігії.

Отже, аналіз релігійного фанатизму безпосередньо пов’язаний із з’ясуванням змістовного наповнення такого поняття, як “релігійний фанатик”, яке використовується для означення людини, що пристрасно віддана своїм ідеям, вірі. При цьому якісною характеристикою свідомості виступає фанатичність, яка фіксує не лише певну стійкість стану індивіду, але й проявляється як динамічний процес, що зазвичай ідентифікується як релігійний фанатизм. Підкреслюється, що в останньому не лише відображається зміна стану психіки людини, але й її поведінка.

Зазначається, що в сучасній літературі переважає здебільшого декларативне визначення фанатизму, або ж, у кращому разі, розкриваються вияви даного феномену. Проте осягнення сутнісного ядра релігійного фанатизму залишається поза увагою дослідників.

Методологічну основу дослідження становлять роботи філософів-релігієзнавців, психологів: В.Бондаренка, М.Заковича, О.Карагодіної, Л.Конотоп, В.Лубського, О.Марченка, В.Москальця, О.Сарапіна, А.Сафронова, В.Токмана, Є.Торчінова, Л.Юр’евої, науковими розробками яких у галузі психології релігії автор послуговувався досліджуючи феномен релігійного фанатизму.

Суттєвий інтерес в світлі досліджуваних проблем становлять роботи українських філософів, соціологів, політологів В.Андрущенка, Л.Губерського, В. Кременя, Ф.Кирилюка, Б. Новикова, В.Табачковського, В. Ярошовця, Т.Ящук та інших, в яких розкриваються гуманістичні засади формування особистості, її самовизначення та самореалізація.

Ідейний потенціал вищезгаданих досліджень враховується при подальшому з’ясуванні не лише сутнісних аспектів релігійного фанатизму, але й форм його прояву.

Другий розділ “Природа та сутнісні особливості релігійного фанатизму” присвячений аналізу природи релігійного фанатизму, де автор ставить за мету з’ясувати та виокремити складові релігійного фанатизму, розкрити його сутність. Доведено, що динаміка релігійних почуттів, поєднана з релігійним досвідом, підкріплена глибокою, вірою створює психологічний механізм формування релігійного фанатизму. Віра є невід’ємним атрибутом релігійного життя. Саме вона надає усім компонентам релігії особливого забарвлення та значущості. Віра, викликаючи релігійні почуття, підсилює та зміцнює їх. Віра дійова лише тоді, коли вплетена в змістовну природу суб’єкта. Проте віра не лише ментальна (когнітивна) похідна, але й феномен, що містить емоційний та вольовий компонент. Дисертант висновує, що віра - необхідний елемент релігійного фанатизму. Аналізуючи релігійну віру, автор розмежовує її об’єкт та предмет. Предмет віри не завжди співпадає з існуючими предметами або подіями в реальності. Власне кажучи, предметом віри часто виступають не реальні явища, а уявлення, поняття, образи, гіпотези, які можуть мати своїм підґрунтям об’єктивну реальність, але не завжди адекватно її віддзеркалюють. У той час, коли об’єктом віри є надприродне, то в її предметі фіксується його сакральне значення для індивіда, уявлення про вплив божественного на особисте й соціальне життя, про місце надприродного в ієрархії особистісних цінностей. Особливості релігійної віри зумовлені, власне, її предметом. Релігійна віра за своєю суттю не потребує емпіричного обґрунтування та підтвердження. Вона є індикатором фанатизму, показником психологічного стану людини. Релігійна віра виконує інтегративну роль, уможливлює почуття екзистенціальної впевненості.

Розкриваючи механізм релігійного фанатизму, дисертант звертається до з’ясування специфіки релігійних почуттів. В дисертації зазначається, що релігійні почуття в дослідницький літературі осмислюються вкрай неоднозначно. При цьому їх психологічний зміст залежить не лише від особистості, але й від об’єкта, результатом переживання якого він є. Релігійні почуття створюють настрій людини, який спонукає її до активності. Отже, релігійні почуття складні і динамічні. Вони здатні змінити не лише інтенсивність, а й емоційне забарвлення. Тому переживання релігійної людини водночас можуть характеризуватись протилежними почуттями: страхом і любов’ю, відчаєм і радістю, розчаруванням і надією.

З погляду людини, яка переживає буття Бога, релігійний досвід є очевидним сам собою, самодостатнім. Дисертант зазначає, що релігійний досвід набагато глибший, ніж суто релігійні переживання, оскільки він змінює людину, її ставлення до життя. Власне, релігійний досвід розпочинає утворення інтегрованої релігійності. У дисертації наголошується, що в контексті проблеми формування релігійного фанатизму значна роль у структурі релігійного досвіду належить сприйманню, в якому відображається ідентифікація з сакральною ситуацією. Аналізуючи релігійний досвід фанатиків, пов’язаний з їхньою релігійною практикою, досвідом “спілкування” зі священним чи божественним, автор з’ясовує сутнісні особливості релігійного фанатизму. Серед чинників, які детермінують і визначають специфіку релігійного фанатизму, його спрямованість і роль в житті людини, виокремлені: доведена до крайньої міри пристрасна відданість релігійним ідеям та догматам, яка поєднується з високім ступенем ідентифікації людини з цими явищами; нездатність до компромісу та діалогу з іншими людьми, неухильне слідування релігійним положенням у практичному житті, а також високий ступінь релігійної мотивації позарелігійної поведінки; крайня нетерпимість до людей з іншими релігійними переконаннями; прагнення будь-якими засобами нав’язати іншим свої світоглядні ціннісно-життєві установки.

Отже, релігійний фанатизм пов’язаний із вірою та почуттями. Зазначається, що їх сутнісні особливості проявляються в релігійному досвіді, який яскраво висвічується в стані містичного екстазу, в якому людина відчуває, співпричетність до Бога.

У дисертації зазначається, що в натовпі легко поширюються і закріплюються певні релігійні настрої, досить часто досягаючи рівня афекту, та набуваючи форму екстазу. У процесі становлення релігійного досвіду важливу роль відіграють і віра, і уява, і почуття. Отож, віра уможливлює змістовне наповнення релігійного досвіду. Почуття інтенсифікують досвід, в якому, у свою чергу, розкривається їх динаміка.

Таким чином, в процесі формування релігійного фанатизму неабияке значення мають віра, почуття, та досвід. Почуття інтенсифікують віру, надаючи їй емоційно-чуттевого забарвлення. У релігійному досвіді відбувається апробація складових релігійного фанатизму, розкриваються його можливості, потенціал.

У третьому розділі “Проблема взаємозалежності релігійного фанатизму та релігійності” з’ясовується сутність релігійних фанатиків. Спираючись на дослідження релігійності О. Бучмою, К. Дудар, А. Колодним, Б. Лобовиком, автор доводить генетичний зв’язок фанатизму та релігійності. Розглядаючи складові елементи релігійного комплексу, автор звертає увагу на релігійну свідомість, її зв’язок із фанатизмом і релігійністю. Підкреслюється, оскільки в релігійній свідомості відображається спосіб ставлення релігійної людини до світу через систему поглядів, почуттів тощо, то в релігійності фіксується спосіб засвоєння людиною всіх компонентів релігійного комплексу. Дисертант вважає правомірним виділення в релігійності таких її значимих структурних елементів, як релігійне світорозуміння, релігійне світовідчуття, релігійне світобачення, релігійне світоставлення. Аналізуючи фанатизм в цьому контексті, автор доходить висновку що в кожному з цих компонентів спостерігається висока ступінь самоідентифікації фанатика з релігійними догмами та заповідями.

При взаємозалежності релігійного фанатизму та релігійності взято за основу показники релігійності (ступінь, рівень, стан) запропоновані О. Бучмою. Ці показники виступають своєрідним індикатором релігійного фанатизму.

Дослідники, що вивчають фанатизм, як правило, звертають увагу лише на зовнішні його прояви без з’ясування мотивів, що сприяють його розвитку. Досліджується релігійний фанатизм, який виник під впливом факторів зовнішнього оточення, а саме: випадкове поєднання негативного зовнішнього впливу разом з внутрішніми психоневротичними проблемами, (соціальна нестабільність у суспільстві, належність до соціально незахищеної групи, нестабільність психіки, важке дитинство, проблеми спілкування, фізичні вади або проблеми зі здоров’ям тощо). Зазначається, що типовий випадок зовнішнього втручання у психіку віруючих та нав’язування певного способу життя – це діяльність деструктивних культів. Релігійний фанатизм, спричинений маніпуляціями зі свідомістю, потребує докладного аналізу з метою запобігання цьому останнім часом доволі поширеного явища. Культи послідовно маніпулюють елементами, які формують особистість індивіда, а саме: віруваннями та ціннісними поглядами, ставленнями до навколишнього світу. Отже, розглядаючи психодинаміку осіб з фанатичною поведінкою, можна виокремити певну стадійність. Дисертант зазначає, що на першій стадії залучення зазвичай емоційно дестабілізують адептів, прагнуть викликати їх довіру, оточують любов’ю і підтримкою. Отже, так готується підґрунтя для посилення контролю над думками і почуттями. Людина поступово психологічно прив’язується до релігійної групи. Завдяки лекціям і курсам, різноманітним психотехнікам відбувається корекція свідомості. І як результат - стан зміненої свідомості. Адепт перериває контакти зі своїм минулим життям, усі його погляди, помисли звернені лише на релігійну групу, тобто повністю змінюється стратегія життя. Ірраціональне починає домінувати над раціональним. Посилюється стан відчуження від навколишнього світу. Особистісні інтереси пригнічуються інтересами групи. Психотехніки підсилюють цей процес. Таким чином, людина втрачає свої індивідуальні якості, ідентифікуючись з членами громади. По суті, відбувається кардинальна перебудова стану свідомості людини, що проявляється в зміні світосприйняття, емоційних станів та вольового самоконтролю.

Автор вважає некоректним ототожнення релігійних практик із штучно розробленими психіатричними методами: гіпноз, нейро-лінгвістичне програмування тощо. В даному випадку скоріше йдеться мова про дві різні форми впливу на людину. Щоправда, мета одна - досягнення стану зміненої свідомості. Слід зазначити, що в більшості випадків ілюзорно-, або галюцинаторноподібні сенсації, які супроводжують релігійну практику, виникають на тлі яскравих емоційних переживань і станів зміненої свідомості різної глибини. Автор наводить приклади, де релігійний фанатизм посилюється нервовою хворобою або підсилюється різноманітними психотравмуючими факторами. Тривалі психічні травми можуть спричинити: подразненість, підвищену стомлюваність, головний біль, розлади сну, поганий настрій, страхи, нав’язливі думки, хворобливі відчуття, невротичні стани.

Дисертант виокремлює ряд мотивів, які посилюють взаємозв’язок релігійності та релігійного фанатизму. До них належать, по-перше, потреба в самоствердженні, особливому, тотальному утвердженні власної особистості і життєвої позиції, свого погляду на речі; по-друге, потреба в абсолютній значимості ідеї чи позиції, якої дотримується людина. Водночас виникає потреба в усуненні всього того, що може перешкодити реалізації цієї установки, наприклад, усіх думок, міркувань, що суперечать обраній концепції. Відбувається також елімінація інших вірувань, поглядів; по-третє, потреба в реалізації своєї ідеї, що поєднується з використанням усіх можливих засобів боротьби з індивідами, що дотримуються інших поглядів; по-четверте, потреба в досягненні будь-якими засобами мети, в жорсткому дотримані певної поведінки, відмова від компромісних дій. Слід зазначити, що сучасна традиційна церква орієнтована на нівелювання глибокого переживання надприродного у своїх вірних, якщо воно не зовсім відповідає усталеним зразкам. Натомість новітні релігійні течії намагаються сприяти виникненню такого досвіду й тлумачать його у межах власних світоглядних настанов. В дисертації зазначається, що в сучасній психіатричній літературі (Л.Юрьєва) існують різноманітні класифікації фанатизму, в яких використовуються різний принцип систематизації, що дозволяє авторам класифікувати як явище фанатизму, так і його носіїв. Проте для дисертанта принципово важливим є те, як релігійний фанатизм впливає на психічне і духовне здоров’я особистості, чи сприяє розвитку творчих сил людини, чи, навпаки, паралізує їх.

Дисертант звертається до досліджень в царині психіатрії, де зустрічаються різноманітні випадки особливих станів свідомості, щодо яких є багато версій та трактувань. Це – нарколепсія, летаргія, періодична амнезія, роздвоєння свідомості, сомнамбулізм, патологічні ілюзії, випадки, які трапляються іноді в релігійній практиці і можуть стати підґрунтям релігійного фанатизму.

При з’ясуванні сутності взаємозв’язку фанатичності та релігійності автор послуговується досягненнями в сфері психології, фізіології. При цьому посилаючись на розуміння домінанти А.Ухтомським, завдяки якій стає зрозумілим той чи інший психологічний стан.

У дисертації аналізуються страх і насильство як чинники, які інтенсифікують релігійність, надаючи їй фанатичної забарвленості. Фанатично налаштована людина придушує і витісняє в собі багато людських якостей, її свідомість змінюється, а емоційне й інтелектуальне життя стає примітивним. Релігійний фанатик завжди поділяє світ і людство на дві частини, на два ворожі табори. Фанатизм не допускає співіснування різних ідей та поглядів. Існує тільки ворог. Сили ворожі уніфікуються, уявляються єдиним ворогом. Це страшне спрощення полегшує боротьбу. Людина, що довела себе до одержимості ідеєю світової небезпеки і світової змови масонів, євреїв, єзуїтів чи більшовиків, перестає вірити в Божу силу, у силу істини і покладається лише на власні насильства, жорстокості й убивства. Така людина втрачає свою ідентичність.

У четвертому розділі “Форми прояву фанатизму як релігійного феномену” аналізуються основні форми прояву релігійного фанатизму в контексті різних релігійних традицій. Дисертант звертається до історії релігії, в якій траплялося так, що релігійно-фанатичні настрої використовувались для розпалювання ненависті до представників інших віросповідань, підготовки та розв’язання війн.

Однією із форм прояву релігійного фанатизму була інквізиція - установа римсько-католицької церкви, основною метою якої був розшук, суд і покарання єретиків. Вона контролювала практично всі сфери діяльності мільйонів людей, використовувала різні методи управління, в тому числі і таємні. Достатнім підґрунтям для звинувачення слугували витвори мистецтва, філософські, політичні трактати, в яких був би натяк на підозру відступу від канонів католицької церкви. Єрессю вважали античні ідеали життя, самостійне мислення; не визнавались ні заборони, ані дозволів, які б допомогали вільно розвиватися природним здібностям, темпераментам, талантам, творчому духу та генію. Мотивом переслідування, крім релігійного фанатизму і користолюбства, була нерідко й особиста помста окремих членів трибуналу. Якщо намічена жертва вже не могла вислизнути з рук св. трибунала, то її не могли врятувати ні високе становище чи в церкві, чи в державі, ні слава вченого чи митця, ні бездоганне моральне життя. Релігійний фанатизм став загальним явищем, яке охопило майже всі католицькі країни. Використовуючи таємне слідство, застосування тортур, конфіскуючи майно засуджених і поширюючи засудження на родичів та нащадків до третього покоління включно, інквізиція знищила сотні тисяч людей, зумовлюючи неймовірний страх у підсудних. Отже, діяльність інквізиції сприяла поширенню такого феномену масової психології як релігійної епідемії. Вона мала всезагальний характер, швидко поширювалась і тривала впродовж довгого часу. Релігійний фанатизм був лише засобом для отримання світової влади інквізицією і за своїми масштабами не мав історичних аналогів.

Аналіз прояву фанатизму в історії християнства - старообрядницького розколу XVII століття дав можливість продемонструвати наскільки вражаючі можуть бути церковні реформи, навіть якщо вони торкалися переважно обрядової сторони. В результаті розколу виникає старообрядництво, яке й стало ідеологічним напрямом соціальних суперечностей у країни. Зазначається, що очолив старообрядницький рух протопіп Аввакум, який повстав проти нововведень патріарха Никона, за що був підданий переслідуванням та тортурам. Однак перенесені катування не зломили протопопа, а ще більше стверджували його в вірі. Навіть перебуваючи багато років у земляній тюрмі, він не відмовився від своїх переконань, за що був спалений. У дисертації також підкреслюється, що в своєму фанатичному пориві Авакум доходив до бузувірства; він був готовий задля своїх поглядів принести в жертву своє життя та життя інших людей.

Дисертант звертає увагу на мусульманську спільноту, на події пов’язані з ісламським тероризмом, які спричинили гучний резонанс в світі. У дисертації спостерігається тенденція ототожнення тероризму та релігійного фанатизму. Разом з тим автор розмежовує такі поняття, як “екстремізм” – “фанатизм” – “тероризм”. Екстремізм – схильність до крайніх поглядів та дій. Натомість тероризм - особлива форма насильства, для якої характерна жорстокість, застосування фізичного знищення, він має деструктивний та руйнівний характером. Це екстремізм, але вже не в теоретичних розмірковуваннях, а в безпосередніх діях, використовується для реалізації абсолютно радикальних ідей. У цьому контексті аналізується фундаменталізм як релігійний напрям, в якому проголошується незмінність канонічної догматики, вимагається дотримання ортодоксії.

У дослідженні робиться спроба подолати певні стереотипи щодо причин, які викликають агресію з боку ісламських держав. Останнім часом ісламський світ постав перед викликом, який кинула йому вся західна цивілізація. Він повинен був відмовитися від власної самобутності та стати сировиною для Заходу. До іранського імама Хомейні - символа протидії цьому виклику - ісламський тероризм мав локальний характер. По суті, він був пов’язаний не стільки з релігійними, скільки з антиколоніальними, національно-визвольними та іншими мотивами. Для успішного протистояння Заходу не знайшлось інших засобів, ніж тероризм під маскою ісламу. Саме тут стали у нагоді традиційні лозунги джихаду, священної боротьби проти невірних. Ісламська протидія спершу була спрямована проти влади Саудівської Аравії, а потім і всієї сучасної західної цивілізації, осередком якої є Сполучені Штати Америки. Пропагуючи мету панісламізму, Усама бен Ладен зумів поєднати релігійну віру з фундаменталістськими установками, яка трансформувалася в релігійний фанатизм. На противагу Хомейні він не претендував на роль духовного вождя. Він став поводирем нового ісламського типу, вождем не через традиції, а внаслідок особистих якостей, створивши духовну, самофінансовану, самоозброєну, самоорганізовану громаду, побудувавши новий тип бойової, релігійної організації, яка заснована на емоційних зв’язках та відносинах, які властиві традиційному ісламському суспільстві. Зазначається, що релігійне підґрунтя ісламського тероризму виявляється в індивідуальній мотивації, крайньому фанатизмі членів різних угруповань. Визначаються акції спрямовані на самознищення, а загибель під час джихаду інтерпретується як пряма дорога в рай. Ісламському екстремізму властива нетолерантність, неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства. Ісламські екстремісти наголошують на необхідності негайних радикальних дій, намагаючись насильницьким шляхом встановити “ісламський порядок”.

У дисертації підкреслюється, що релігійний фанатизм в пострадянський реальності знайшов друге дихання, зокрема в новітніх релігійних рухах, які сьогодні перетворюються у своєрідні “зони занепокоєння”. Аналізуючи їх, автор послугується соціально-психологічною типологією Р.Уолліса, в якій можна відстежити психодинаміку деструктивних культів. Як приклад дисертант наводить феномен Білого Братства. Підкреслюється, що цей релігійний рух є, по суті, класичною моделлю багатьох інших новітніх течій. Розглядаючи динаміку виникнення Білого Братства, в цьому контексті, автор звертає увагу на процес формування релігійного фанатизму, його взаємозв’язок з особистісною харизматичністю його адептів.

Отже, аналіз певних проявів релігійного фанатизму дає змогу не лише виокремити його загальні, характерні особливості, а й уможливлює глибоке розуміння того стану суспільства, в межах якого вони виникають.

Висновки

У дисертації вперше проведено релігієзнавчо-психологічний аналіз релігійного фанатизму. Виявляється психологічний механізм формування релігійного фанатизму, складові компонети якого визначають його змістовне наповнення та форми прояву. Подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст дисертаційного дослідження. Висновки сформульовано згідно з поставленими в дисертації метою та завданнями.

1. Показано, що релігійний вимір понять “фанатик - фанатичність - фанатизм” відрізняється певною смисловою наповненістю. Релігійний фанатик - людина, яка пристрасно віддана своїм релігійним віруванням, ідеям, переконанням, які можуть бути зумовлені різноманітними чинниками: складними життєвими ситуаціями, маніпуляціями зі свідомістю, збігом травмуючих психофізичних факторів або докорінними людськими проблемами – пошуки цінностей, мети життя тощо. Релігійна фанатичність - якісна характеристика певного психологічного стану. Релігійний фанатизм – певний динамічний процес, який фіксує не лише психічний стан, а й поведінку людини, як вираз її внутрішніх переживань, процесів у свідомості фанатика.

2. Обґрунтовано тезу про те, що складовими релігійного фанатизму виступають віра, почуття та досвід. Релігійна віра, виражаючи впевненість в існуванні Абсолюту, Бога, задає певну спрямованість фанатизму. Почуття інтенсифікують віру, надаючи їй живості й емоційного забарвлення. Однак необхідно розрізняти глибоку релігійну віру і релігійний фанатизм, перша може не розвинутьсь до крайніх форм, хоча вона і проходить через специфічну свідомість. У релігійному досвіді відбувається апробація складових релігійного фанатизму, розкриваються його можливості, потенціал.

3. Виявлена взаємозалежність між релігійним фанатизмом та релігійністю, як певною формою буття релігії, в якій поєднуються її внутрішньопсихічні і зовнішньо-символічний вияви. Їх взаємозв’язок проявляється в системі релігійного світорозуміння, релігійного світовідчуття, релігійного світоставлення, в якісних і кількісних емпіричних показниках (ступінь, рівень, стан, характер, динаміка) як фанатизму, так і релігійності.

4. З’ясовано, що специфічними особливостями релігійного фанатизму є пристрасна відданість ідеям та догматам, неухильне їх дотримання в практичному житті, високий ступінь ідентифікації людини з положеннями релігійних доктрин, нетерпимість до іновірців, нав’язування своєї світоглядної парадигми іншим,тобто домінування емоційного над інтелектуальним.

5. Продемонстровано, що основними формами прояву релігійного фанатизму є діяльність інквізиції, релігійне бузувірство, тероризм, деструктивні культи. Кожна з цих форм вирізняється певними особливостями в межах тієї чи іншої релігійної традиції. Проте саме в крайніх формах релігійного фанатизму розкривається його антилюдський характер.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Бурлак С. М. Первісні вірування, як витоки релігійного фанатизму // Наука. Релігія. Суспільство.- Донецьк, 2002.- № 3-С.173-176.

2. Бурлак С. М. Феномен культового контролю свідомості // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - 2003.- №12. -С.67-72.

3. Бурлак С. М. Соціальна природа релігійного фанатизму // Наука. Релігія. Суспільство.- Донецьк, 2003.-№2-С.164-169.

4. Бурлак С. М. Природа та сутність релігійного фанатизму // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Сер.: Філософія. Політологія.- К, 2002.- Вип. 42.- С. 59-60.

5. Бурлак С. М. Інквізиція – зброя римської католицької церкви // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Сер.: Філософія. Політологія.- 2003.-Вип 54.- 2003.-С.9-10.

6.Бурлак С. М. Сучасний релігійний фанатизм // Людина у світі духовної культури.:Ч.2.- К.,2002- Частина 2.-С.7-8.

7.Бурлак С.М. Нетрадиційні релігії // Релігієзнавство: Підручник.- К.: ВЦ “Академія”.-2000.-С.345-358.

8.Бурлак С.М. Секулярні вчення релігійного характеру // Лубський В.І. та ін. Історія релігій:Навч.посібник.-К.,2002.-С.239-264.

9.Бурлак С.М. Синтоїзм-стародавня релігія Японії // Людина – Світ – Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (до 170-річчя філософ. Ф-ту Київського ун-ту ім.. Тараса Шевченка): Матеріали Між нар. конф. (20-21 квітня 2004 р., Київ).-К.: Центр навч. літератури.-2004.-С.600-602.

Анотації

Бурлак С. М. Релігійний фанатизм: релігієзнавчо- психологічна сутність та форми прояву.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністтю 09.00.11 – релігієзнавство.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка.-Київ, 2005.

Дисертація присвячена релігієзнавчо-психологічному аналізу феномену релігійного фанатизму. Проведено аналітичний огляд історичних джерел та дослідницької літератури з проблематики релігійного фанатизму. З’ясовано історію походження поняття фанатизм та трансформації його смислового навантаження, його співвідношення з релігійними виміром “фанатик”, “фанатичність”. З’ясовується психологічний механізм фанатизму, досліджуючи та виокремлюючи його специфічні риси.

Розкрита взаємозалежність між релігійним фанатизмом і религійністтю, звернена увага на їх можливості при осягненні різноманітних релігійних феноменів. Здійснено історичну реконструкцію різних форм прояву релігійного фанатизму, з’ясована їх сутність із врахуванням притаманного їм деструктивного характеру.

Ключові слова: релігійний фанатизм, фанатик, фанатичність, релігійність, релігійна віра, релігійні почуття, релігійний досвід, тероризм, деструктивні культи

Бурлак С. Н. Религиозный фанатизм: религиоведческо-психологическая сущность и формы проявления.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук, по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко.- Киев, 2005.

Автор данной диссертации сконцентрировал своё внимание на проблематике религиозного фанатизма. В своей работе опирается на достижениях религиоведения и теологии, исследованиях в области психопатологии и психотерапии, на обширный исторический материал. Проблема фанатизма перед человечеством стоит столетиями, в научной литературе имели место попытки решения её, но принципом данной работы есть подход к изучению механизма возникновения религиозного фанатизма в разрезе религиоведения теологии и психологии. Исследование построено таким образом, чтобы охватить, как исторические источники, психологическую почву и религиозные аспекты. В работе исследуется терминолигический ряд “фанатизм - фанатик - фанатичность”, определена их смысловая нагрузка. Автор подчёркивает необходимость чёткого разграничения глубокой религиозной веры и религиозного фанатизма, первая, хотя и не отличается адекватным восприятием действительности и проходит через специфическое религиозное сознание, не всегда перерастает в религиозный фанатизм. Верующий человек руководит своей жизнью соответственно заповедям религиозной традиции, которую он исповедует, а фанатиком руководит искаженное восприятие окружающего мира и устойчивое стремление насадить свои убеждения любыми способами. В работе анализируются составляющие религиозного фанатизма, среди которых - вера, чувство и опыт. Далее автор останавливается на изучении типов фанатиков, на причинах, которые формируют специфические нарушения у адепта религии. Рассматриваются как внутренние факторы, так и факторы внешнего вмешательства окружающего мира. Исследуется взаимозависимость понятий религиозность и фанатичность.

Как наиболее опасная тенденция автору видится манипуляции с сознанием верующего, которые используют “деструктивные культы” или “тоталитарные секты”. Анализируется механизм возникновения “деструктивной личности” с фанатичной привязанностью к идее, которую закладывает в неё лидер культа. В качестве примера приводится деятельность известного в 1990-гг. “Белое братство”. Далее исследуются наиболее яркие примеры возникновения и распространения данного феномена, которые оставили ощутимый след в истории человечества. Таких как, например, Христианская инквизиция, исламский фундаментализм, раскольничество. Исследуются их природа, исторические корни и механизм существования религиозного фанатизма, его трансформация, с одной стороны, в экстремизм или терроризм, и с другой - его преодоление и перерождение в религиозную терпимость и толерантность.

Ключевые слова: религиозный фанатизм, фанатичность, фанатик, вера, религиозность, религиозные чувства, религиозный опыт, терроризм, деструктивные культы.

Burlak S. N. The Religious and