У підрозділі 2.4 „Судові постанови та їх виконання в частині судових витрат у цивільному судочинстві” зазначається, що судове рішення повинно дати вичерпну і остаточну відповідь по всім пред’явленим вимогам, що були предметом судового розгляду, ліквідувати спір між сторонами таким чином, щоб відпала необхідність нового розгляду справи. Усі питання, що стосуються судових витрат по даній справі, повинні бути також вирішені в цьому ж процесі. Якщо питання про судові витрати не було вирішено з якої-небудь причини при розгляді справи і не знайшло відображення в судовому рішенні, суд може виправити цей недолік шляхом винесення додаткового рішення (ст. ЦПК 1963 р.). Додаткове рішення може бути винесено тільки у відношенні тих вимог, по яких сторони представляли докази і давали пояснення, тобто лише по тим обставинам, що були предметом судового розгляду, але не одержали відображення в резолютивній частині рішення. Для винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат така умова не ставиться і воно виноситься не тільки в тих випадках, коли питання про судові витрати були предметом судового розгляду і не знайшли відображення в резолютивній частині рішення, але й у випадках, коли суд узагалі не входив у їхнє обговорення. Розглядаючи інші способи усунення недоліків рішення судом, який його постановив, дисертант зазначає, що усе сказане у відношенні судового рішення, стосується судових витрат, рівною мірою відноситься і до ухвал суду, що виносяться при припиненні справи чи залишенні заяви без розгляду.

Вказівка закону, що вимагає в резолютивній частині рішення зазначити висновки у відношенні матеріально-правових вимог сторін, показує, що описова і мотивувальна частини рішення містять відповідні описи і мотиви, на основі яких суд прийшов до цього висновку. У відношенні розподілу судових витрат рішення містить не висновок, а вказівку. Таке формулювання закону дозволяє зробити висновок, що розподіл судових витрат мотивувати не потрібно. Витрати сторін, витрати, понесені самим судом, повинні бути предметом обговорення суду, вони повинні підкріплюватися поясненнями сторін, виправдувальними документами чи посиланнями на нормативні акти, що регулюють їхні розміри. У справі, де ці витрати складаються з декількох видів чи сторони їх понесли декілька разів, без обґрунтування і складання відповідного розрахунку взагалі не можна обійтися. Без мотивів рішення суду в частині стягнення судових витрат є необґрунтованим і виглядає непереконливим. Виходячи з цих розумінь, на наш погляд, у закон необхідно внести уточнення у такий спосіб: “Резолютивна частина рішення повинна містити висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові цілком чи у частині, висновок про розподіл судових витрат, указівку на строк і порядок оскарження рішення”. Опустивши слово “указівка”, що відноситься до розподілу судових витрат, закон буде конкретно вимагати викладу в резолютивній частині висновку про розподіл судових витрат між сторонами, а виходить, і їхнього обґрунтування в мотивувальній частині рішення.

Аналіз статті 215 ЦПК 2004 р. дозволяє зробити висновок про те, що положення пункту 2 частини першої також не позбавлено недоліків. У цій статті зазначається, що рішення суду складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат. У зв’язку з вищезазначеним, потрібно змінити відповідне положення ст. 215 ЦПК 2004 р. і викласти його в такій редакції: „висновок про розподіл судових витрат”.

ВИСНОВКИ

У висновках знайшли відображення сформульовані вище найважливіші науково-практичні результати, здобуті в ході дослідження проблем судових витрат у цивільному судочинстві:

— у дисертації дістала подальшого розвитку позиція, що судові витрати необхідно розглядати насамперед як витрати держави на правосуддя, що лише частково покриваються сторонами та іншими заінтересованими особами. На цій основі і з урахуванням цілей стягнення судових витрат у дохід держави запропоноване їхнє нове поняття. Судові витрати визначаються як частина витрат держави на здійснення правосуддя, покладена законом на сторони, третіх осіб і заявників у справах окремого провадження з метою їхньої компенсації, спонукання до добровільного виконання обов’язків і запобігання необґрунтованих звернень до суду;

— у праці додатково обґрунтовується висновок, що регулювання суспільних відносин, пов’язаних із судовими витратами, здійснюється нормами різних права. Відстоюється погляд, що інститут судових витрат є комплексним інститутом цивільного процесуального права;

— на основі вивчення історії інституту судових витрат показується розвиток цього інституту з урахуванням економічних і соціальних потреб держави. Поряд зі своїми безпосередніми процесуальними цілями, його норми, з одного боку, сприяли залученню для потреб країни, особливо в перехідний період, як найбільше коштів, а з іншого боку — забезпечували доступність судового захисту прав і законних інтересів для широких прошарків населення, підприємств і організацій. Такі підходи на думку автора мають бути збережені і в сучасних умовах;

— у дослідженні дістала подальшого розвитку точка зору авторів, що визнають наявність у цивільному процесуальному праві принципу процесуальної економії. На підставі аналізу дії цього принципу даються пропозиції по економії коштів у судовій діяльності. Іншим важливим принципом, що знаходить реалізацію в інституті судових витрат, є принцип доступності судового захисту прав і інтересів, зокрема, гарантією доступності судового захисту є низький розмір судових витрат і можливість надання законом різних пільг особам, зобов’язаним їх сплачувати;

— додатково обґрунтовується висновок про необхідність підвищення окремих ставок державного мита, стягуваних у твердому грошовому розмірі, і пропонується більш послідовний перехід від однієї ставки до іншої при пропорційному державному миті;

— сторонам та іншим заінтересованим особам відшкодовуються тільки ті витрати, що цивільним процесуальним законом віднесені до судових. Однак витрати, понесені ними у зв’язку із участю в розгляді справи і виконанні судових постанов, можуть складатися і з інших витрат. Автором додатково обґрунтовується позиція, що при відшкодуванні їм судових витрат, як і при їхньому розподілі, повинен застосовуватися цивільно-правовий принцип повного відшкодування заподіяних збитків;

— згідно з діючим процесуальним законодавством витрати покладені на осіб, які беруть участь у справі, у судових рішеннях не мотивуються. Автор зазначає, що мотивувальна частина рішення обов’язково повинна містити в собі й аргументацію витрат, що покладаються на осіб, які беруть участь у справі, незалежно від того чи вимагають цього сторони або інші особи, які беруть участь у справі. Додатково обґрунтовується пропозиція про необхідність правового врегулювання обов’язкового виконання судових постанов у частині судових витрат, що стягуються у доход держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Богля С.С. Поняття судових витрат у цивільному процесі України // Право і безпека. – 2003. - №3. – С.41-45.

2. Богля С.С. Відображення в інституті судових витрат принципів процесуальної економії та доступності судового захисту // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. - №2. – С. 238-288.

3. Богля С.С. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи: підстави і порядок відшкодування // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. - №18. – С.208-212.

4. Проблеми обчислення, повернення та звільнення від сплати державного мита при розгляді цивільної справи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 293-300.

АНОТАЦІЇ

Богля С.С. Судові витрати в цивільному судочинстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2005.

Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке спеціально присвячено виробленню, на основі комплексного дослідження проблем судових витрат у цивільному судочинстві, науково-практичних рекомендацій, зокрема, по удосконаленню цивільного процесуального законодавства і практики його застосування. На основі і з урахуванням цілей стягнення судових витрат у дохід держави автором запропоноване їхнє поняття. Відстоюється погляд, що інститут судових витрат є комплексним міжгалузевим інститутом цивільного процесуального права. У дослідженні дістала подальшого розвитку точка зору авторів, що визнають наявність у цивільному процесуальному праві принципів процесуальної економії та доступності судового захисту. Обґрунтовується висновок про необхідність підвищення окремих ставок державного мита, стягуваних у твердому грошовому розмірі і пропонується більш послідовний перехід від однієї ставки до іншої при пропорційному державному миті. Досліджено проблеми витрат, пов’язаних із розглядом справи та звільнення від сплати судових витрат та їх розподіл. Дослідженням також охоплено питання судових постанов та їх виконання в частині судових витрат.

Ключові слова: судові витрати, принцип процесуальної економії, принцип доступності судового захисту, державне мито, витрати, пов’язані із розглядом справи.

Богля С.С. Судебные расходы в гражданском судопроизводстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2005.

Диссертация представляет собой первое в Украине исследование монографического характера, посвященное выработке, на основе комплексного исследования проблем судебных расходов в гражданском судопроизводстве, научно-практических рекомендаций, в частности, по совершенствованию гражданского процессуального законодательства и практики его применения.

Автором утверждается, что судебные расходы необходимо рассматривать прежде всего как расходы государства на правосудие, которые лишь частично погашаются сторонами и иными заинтересованными лицами.

В диссертации отстаивается взгляд, что институт судебных расходов является комплексным межотраслевым институтом. При этом выделяются следующие разновидности связей с иными отраслями права: с хозяйственным и уголовным процессами, с финансовым правом.

Краткий исторический обзор позволил показать автору развитие этого института с учетом экономических и социальных потребностей государства и тенденций становления правового государства в Украине. В исследовании получило развитие точка зрения авторов, которые выступают за наличие в гражданском процессуальном праве принципов процессуальной экономии и доступности судебной защиты.

Исследованы проблемы расходов, связанных с рассмотрением дела, и освобождения от уплаты судебных расходов, и их распределения. Исследованием также охвачены вопросы судебных постановлений и их исполнения в части судебных расходов. В работе приводятся конкретные предложения по усовершенствованию отдельных норм действующего гражданского процессуального законодательства.

Ключевые слова: судебные расходы, принцип процессуальной экономии, принцип доступности судебной защиты, государственная пошлина, расходы, связанные с рассмотрением дела.

Boglya S.S. Court costs in civil legal proceedings. – Manuscript.

Dissertation for a scientific degree of the candidate of law, specialty 12.00.03. – civil law and civil process; family law; international private law, – National University of internal Affairs. – Kharkov, 2005.

The dissertation is the first monographic research in Ukraine devoted to development, on the basis of complex research of problems of court costs in civil legal proceedings, scientific - practical recommendations on improving civil procedure legislation and practice of its application. On the basis of, and in considering the purposes of collecting the court costs to the income of the state their definition is offered. It is asserted, that the institute of court costs is a complex interbranch institute of the civil procedural law. In this research the point of view of the authors recognizing the presence in the civil procedural law of principles of procedural economy and availability of legal protection has been further developer. The conclusion about the necessity of increasing separate rates of the State Tax collected in a firm monetary size is substantiated. More consecutive transition from one rate to another is offered at a proportional State Tax.

Problems of the charges connected with the consideration of case, and releasing from payment of court costs and their distribution are investigated. The research also covers the problem court decisions and their execution regarding court costs.

Key words: court costs, principle of procedural economy, principle of availability of legal protection, state Tax, the charges connected with the consideration of the case.